2.1 Визначення потреби в оборотних коштах

Розмір власних оборотних активів, що необхідні підприємству для забезпечення нормальної діяльності, встановлюється нормуванням.

Нормування - це процес обчислення тої частини оборотних активів (запасів та затрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Основним завданням нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних оборотних активів, що забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів.

При розрахунку нормативу власних оборотних активів необхідно виходити з виробничого напрямку підприємства, планів виробництва та реалізації продукції, її собівартості, норм витрат і запасів товарно-матеріальних цінностей, що передбачені у планах виробництва та матеріально-технічного постачання, умов розрахунків із заготівельниками та постачальниками, а також забезпечення прискорення обігу активів.

Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, затрат виробництва і таке інше та розрахунок нормативу власних оборотних активів у грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Норма - це відносна або мінімальна величина оборотних активів, що обчислена у встановленому порядку за кожним їх видом, яка необхідна для розрахунку нормативу. За окремими видами оборотних активів вона розраховується в абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими - у відносних величинах (днях, відсотках).

Норми оборотних активів за їх видами повинні розроблятися на кожному підприємстві спеціальною комісією, що очолена керівником, у відповідності до «Типового порядку визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей», затвердженого Міністерством фінансів і Міністерством економіки України 31.05.93 р.

Розроблені норми діють протягом декількох років і переглядаються при зміні технології виробництва, номенклатури продукції, що випускається, умов матеріально-технічного постачання та ін.

Норматив - це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків. Нормативи власних оборотних активів повинні враховувати потреби підприємства в активах не тільки для основної діяльності, але й для капітального ремонту будинків, споруд, що виконується господарським способом, а також для допоміжних підприємств та інших служб підприємств, які не знаходяться на самостійному балансі.

Норми та нормативи обчислюються складанням спеціальних розрахунків за кожним видом оборотних активів, що нормуються. Визначаються нормативи на кінець планового року за окремими видами оборотних активів множенням норми на обсяг (одноденну витрату) нормованих цінностей або затрат виробництва, що приймаються в розрахунок. Дані, що необхідні для розрахунку норм та нормативів за окремими елементами нормованих оборотних активів, беруть з відповідних видів бухгалтерської звітності (балансів та ін.) і таблиць виробничо-фінансового плану.

Особливістю в обчисленні нормативів оборотних активів є те, що за окремими їх видами (незавершеному виробництві) нормативи встановлюються в обсязі повної потреби підприємства в них, а за іншими (сировиною та основними матеріалами, пальним, запасними частинами, тарою, допоміжними та іншими матеріалами) - у розмірі мінімальної потреби. Це пов'язано з тим, що витрати незавершеного виробництва не відшкодовуються виручкою від реалізації продукції запланованого року, а включаються до собівартості продукції наступних періодів, тому на них підприємствами виділяються активи у повному обсязі. Запаси ж сировини, основних матеріалів, пального та інших товарно-матеріальних цінностей споживаються та відшкодовуються систематично, тому на них підприємствами виділяються активи в обсязі мінімальних запасів, що забезпечують безперервний процес виробництва.

Розрахунку норм і нормативів власних оборотних активів на підприємствах повинна надаватися особлива увага. Від того, наскільки економічно обґрунтовано розраховані нормативи та норми, залежить ефективність використовування оборотних активів, прискорення їх обігу та фінансовий стан підприємства.

Нормування оборотних активів може здійснюватися трьома методами:

методом прямого рахунку,

аналітичним методом;

методом коефіцієнтів.

Метод прямого рахунку полягає в тому, що спочатку визначаються у відповідності до діючого порядку норми та нормативи за окремими елементами оборотних активів, а потім, додаванням їх сум, визначається сукупний норматив.

При аналітичному методі не проводиться розрахунок нормативу за окремими елементами оборотних активів, а сукупний норматив на запланований рік обчислюється відповідно до діючого нормативу в поточному році, скоригованого на зміну обсягу виробництва (обсягу товарної продукції) і розміру прискорення обігу оборотних активів у запланованому році.

При коефіцієнтному методі розрахунок нормативу власних оборотних активів на запланований рік здійснюється згідно з нормативом, що діяв у попередньому році, та розміру змін відповідних запасів і затрат у запланованому році.

Використання того чи іншого методу розрахунку нормативу власних оборотних активів залежить від часу функціонування та рівня економіки підприємств. При створенні підприємств, а також в умовах їх функціонування найбільш доцільно для розрахунку нормативів власних оборотних активів застосовувати метод прямого рахунку.

Розрахунок нормативу власних оборотних активів на сировину, основні матеріали та напівфабрикати

Норматив власних оборотних активів (Н), грн., на сировину, основні матеріали та напівфабрикати визначається множенням вартості їх однодобової витрати в запланованому році на норму запасу в днях:

Н = О·N (2.1)

де О - одноденна витрата сировини, матеріалів та напівфабрикатів, грн.;

N - норма оборотних активів, днів.

При цьому однодобова витрата сировини, матеріалів і напівфабрикатів визначається діленням вартості їх річної (квартальної) витрати в запланованому році на 360 (90) днів.

Норма оборотних активів за кожним видом або однорідною групою матеріалів враховує час їх перебування у поточному, страховому, транспортному, технологічному запасах, а також час, необхідний для відвантаження, доставки, прийому та складування матеріалів.

Поточний запас - основний вид запасу сировини, матеріалів та напівфабрикатів. Він створюється для забезпечення процесу виробництва необхідними матеріальними ресурсами. Тому норма оборотних активів у поточному запасі є основною визначною величиною всієї норми запасу у днях. На розмір поточного запасу впливають періодичність поставок матеріалів за договорами (цикл постачань), а також обсяг їх споживання у виробництві. При поставках матеріалів за узгодженим графіком і щодобовому їх споживанні у виробництві однаковими партіями середній інтервал між поставками, тобто цикл постачання, розраховується шляхом ділення 360 днів на число запланованих поставок. При цьому враховуються строки збігу поставок одного й того ж самого виду матеріалів від різних постачальників. При місцевих поставках середній інтервал визначається шляхом ділення оптимальної, з точки зору економічної доцільності, партії матеріалів на їх середньодобове споживання.

Якщо у договорі не вказані конкретні строки поставок, середній цикл постачання визначається на підставі фактичних даних про надходження матеріалів у звітному році. У цьому випадку середній інтервал між поставками може бути визначений як середньоарифметична або середньозважена величина в залежності від відсутності або наявності різких коливань у строках або обсягах поставок.

Норма оборотних активів у поточному запасі, як правило, - 50% середнього циклу постачання, що обумовлено поставкою матеріалів декількома постачальниками й у різні строки.

Страховий запас - другий за величиною вид запасу, що визначає загальну норму. Страховий, або гарантійний, запас необхідний на кожному підприємстві для гарантування безперервності процесу виробництва у випадках порушення умов та строків поставок матеріалів контрагентами, транспортом або відвантаження некомплектних партій. Страховий запас приймається, як правило, у розмірі 50% поточного запасу, але може бути і менше цієї величини в залежності від розташування постачальників і ймовірності перебоїв у поставках.

Транспортний запас створюється у випадку перевищення строків вантажообігу порівняно зі строками документообігу. При не збіганні строків вантажообігу та документообігу транспортний запас може і не створюватися, якщо строк вантажообігу менше, ніж строк документообігу. При поставках матеріалів на великі відстані термін сплати розрахункових документів випереджає строк прибуття матеріальних цінностей. На час знаходження матеріалів у дорозі після сплати розрахункових документів у покупця виникає потреба у коштах.

Наприклад, рух вантажу від постачальника до покупця займає 20 днів. Поштовий пробіг розрахункових документів - 8 днів. Обробка документів у постачальника й у відділеннях банку здійснюється протягом 4 днів. За цими умовами норма оборотних активів у транспортному запасі складає 8 днів [20 - (8+4)].

Технологічний запас здійснюється на час підготовки матеріалів до виробництва, включаючи аналіз і лабораторні випробування. Цей запас враховується у тому випадку, коли він не є частиною процесу виробництва. Наприклад, при підготовці до виробництва деяких видів сировини та матеріалів необхідний час на підсушування, нагрівання, розмел, відстоювання, доведення до визначених концентрацій та ін.

Час, необхідний на відвантаження, доставку, прийняття та складування матеріалів також приймається до розрахунку норми запасів сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів. Норми цього часу встановлюються по кожній операції на середній розмір поставки на підставі технологічних розрахунків або методом хронометражу.

Складанням визначених за окремими операціями норм оборотних активів за відповідними видами сировини, матеріалів та напівфабрикатів отримують загальну норму.

Множенням загальної норми на вартість однодобової витрати відповідного виду цінностей визначають норматив.

У тих випадках, коли є значна кількість найменувань сировини та матеріалів і вони надходять від багатьох постачальників, що заважає здійснювати розрахунок норми за окремими її елементами (доставка, прийом, зберігання та ін.), визначають норму в середньому за всіма матеріалами відповідно до фактичних даних про вартість їх витрат у звітному році та розміру їх середнього залишку. При цьому середній залишок визначається на підставі звітних даних за кварталами діленням на 4 суми Ѕ залишку на початок та кінець року плюс повні залишки на початок ІІ, III і IV кварталів. Розрахунок норми у днях виконується діленням середньорічного залишку сировини та матеріалів за попередній звітний рік на їх одноденну витрату цього ж року. Множенням вартості однодобової витрати сировини та матеріалів у запланованому році на норму оборотних активів у днях визначають норматив власних оборотних активів на сировину та матеріали.

Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запаси палива.

Запаси пального на підприємствах створюються, як правило, у розмірі мінімальних залишків, враховуючи зміни його споживання (витрати) у запланованому році.

Тому норматив на цей вид цінностей визначається аналогічно нормативу на сировину, основні матеріали та закуплені напівфабрикати шляхом множення розрахованої норми запасу в днях на вартість одноденної її витрати на виробничі та невиробничі потреби в запланованому році. При цьому норматив обчислюється за всіма видами палива (крім газу), що використовується як для технологічних цілей, так і для господарських потреб виробництва.

У випадках, якщо підприємство переведено на газ, то створюються страхові запаси твердого та рідкого пального.

Розрахунок власних оборотних активів на допоміжні матеріали.

Норматив власних оборотних активів на допоміжні матеріали визначається множенням норми запасу у днях на вартість їх одноденної витрати, що визначається кошторисом витрат на виробництво. При цьому норми на види допоміжних матеріалів обчислюються в такому самому порядку, що й на основні матеріали.

Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запаси тари.

Обчислення нормативу на запаси тари виконується множенням норми у днях на вартість однодобового обороту (витрати) тари за її видами.

Норма оборотних активів на тару визначається в залежності від джерел її надходження (способу заготівлі) та порядку використання. Розрізняють тару закупну, власного виробництва, з поверненням і без повернення.

На куповану тару, що призначена для пакування готової продукції, норма оборотних активів встановлюється так, як і на сировину, основні матеріали і куповані напівфабрикати - виходячи з інтервалів поставок. При цьому враховується час знаходження тари в дорозі, на складі, в ремонті, промивці, в поточному та страховому запасі. Визначення ж часу знаходження тари в кожному стані виконується розрахунковим шляхом (хронометражем). Сума часу знаходження тари в кожному стані дає норму в днях на цей вид оборотних активів. Наприклад, час знаходження тари в дорозі - 3 дні, на складі - 2 дні, у поточному запасі - 15 днів, у страховому запасі - 10 днів і т.д. Тоді загальна норма на куповану тару складе 30 днів. Норматив при однодобовій витраті тари - 5000 грн., складе за місяць 150,0 тис. грн. (30 днів · 5000 грн.).

На тару власного виробництва, вартість якої врахована в ціні готової продукції, норма запасу визначається проміжком часу від виготовлення тари до запакування в неї продукції, що призначена для відвантаження.

На тару, що надходить з матеріалами і не повертається постачальникам, норма оборотних активів залежить від часу знаходження тари під цими матеріалами. Якщо ця тара належить подальшому використанню, то також враховується час, необхідний на ремонт, сортування та підбір її партій.

На тару для повернення норма оборотних активів складається з часу одного оберту тари, що включає період від моменту сплати за тару з матеріалами до здачі документів до банку за відвантажену постачальнику тару.

Норматив оборотних активів за тару в цілому дорівнює сумі добутків однодобового оберту (витрати) тари за видами на норму запасу в днях.

Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запасні частини для ремонту.

Для вчасного проведення капітальних і поточних ремонтів машин, транспортних засобів і устаткування підприємства повинні мати певну кількість запасних частин і ремонтних матеріалів. Мінімальні розміри цих матеріальних цінностей встановлюються нормуванням.

Норматив на запасні частини для ремонту машин, устаткування та транспортних засобів може обчислюватися двома методами: методом прямого рахунку та укрупненим.

За методом прямого рахунку кількість запасних частин та їх вартість, що необхідні для проведення капітального та поточного ремонтів у запланованому році, визначаються за кошторисами, що складаються на ремонт відповідних видів машин, транспортних засобів і устаткування.

Однак, оскільки цей метод тяжкий, розрахунок нормативу на запасні частини можливо виконати укрупненим методом.

За укрупненим методом обчислення нормативу виконується відповідно до норми, що визначається в абсолютних величинах, і вартості машин, устаткування та транспортних засобів. При цьому норма оборотних активів визначається в абсолютних величинах діленням вартості середньорічного залишку запасних частин на середню вартість машин, транспортних засобів та устаткування. А норматив визначається множенням норми (в грн., коп.) на балансову (початкову) вартість машин, транспортних засобів і устаткування на кінець запланованого року.

Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Малоцінними та швидкозношуваними вважаються предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. До них відносяться:

інструменти та приладдя загального призначення до яких належать різальні, слюсарно-монтажні й подібні до них інструменти, вимірювальні прилади і пристосування, що мають універсальне застосування при виготовленні різних видів продукції;

спеціальні інструменти та пристрої, до яких відносяться інструменти, штампи, прес-форми та подібні до них предмети, які використовують для виконання лише одного індивідуального замовлення чи виробництва певних виробів;

технологічна тара, що багаторазово використовується в технологічному процесі (фляги, діжки, контейнери для транспортування продукції, піддони тощо);

інвентар виробничого призначення, до якого відносять: робочі столи, верстаки, шафи, тумбочки, збрую, знаряддя лову, вулики тощо;

господарський інвентар: конторські та інші меблі (столи, стільці, шафи, портьєри, вішалки, телефонні апарати, протипожежний інвентар тощо);

прилади, засоби автоматизації та лабораторне обладнання;

спеціальний одяг, взуття та запобіжні пристосування (комбінезони, костюми, брюки, куртки, халати, ковдри, простирадла тощо);

інші малоцінні та швидкозношувані предмети (кухонний посуд, спортивний і туристський інвентар, інвентар для соціально-культурних заходів тощо).

По відношенню до господарської діяльності малоцінні й швидкозношувані предмети можуть перебувати на складі та в експлуатації. По предметах, що знаходяться на складі, розраховується норматив.

Загальний порядок розрахунку нормативу за окремими групами малоцінних і швидкозношуваних предметів, що знаходяться на складі, такий.

Стосовно інструментів і приладів норматив обчислюється методом прямого рахунку, виходячи з необхідного набору малоцінних і швидкозношуваних інструментів в приладів і їх вартості. При цьому кількість необхідних наборів визначається, виходячи з норм, передбачених на одну людину, та чисельності осіб, яким видаються ці інструменти та прилади.

Для господарського реманенту норматив розраховується окремо - за конторським, побутовим та виробничим реманентом. При цьому за конторським і побутовим реманентом норматив встановлюється виходячи з кількості місць і вартості набору реманенту на одне місце. За виробничим реманентом розрахунок нормативу виконується методом прямого рахунку встановлена потреба в комплектах цього реманенту помножується на вартість одного комплекту.

Норматив власних оборотних активів для спецодягу та взуття визначається множенням вартості однодобової витрати спецодягу та взуття на норму запасу в днях. Норма запасу в днях установлюється підсумовуванням часу, що необхідний на транспортний, поточний і страховий запаси спецодягу та взуття.

Для спеціальних інструментів і приладів норматив обчислюється відповідно до необхідної кількості наборів, терміну роботи та вартості. В такому ж порядку визначається й норматив на виробничу тару.

На підприємствах, що мають невелику питому вагу малоцінних і швидкозношуваних предметів у структурі оборотних активів, норматив на них розраховується виходячи з норми та суми витрат на виробництво. При цьому норма встановлюється у відсотках, діленням вартості фактичного мінімального залишку малоцінних і швидкозношуваних предметів за попередній рік на суму витрат на виробництво за той же рік. Норматив визначається множенням норми (у відсотках) на суму витрат на виробництво в запланованому році.

Розрахунок нормативу власних оборотних активів на незавершене виробництво.

До витрат на незавершене виробництво відносять усі витрати, що вкладені у вартість початих, але незакінчених виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу, з моменту першої операції до здачі готової продукції на склад.

Величина нормативу оборотних активів, що виділяються на заснування незавершеного виробництва, залежить від чотирьох факторів: обсягу та складу продукції, що виробляється, тривалості виробничого циклу, собівартості продукції та характеру наростання витрат у процесі виробництва.

Обчислення нормативу оборотних активів (Н) на незавершене виробництво здійснюється за формулою

Н = Во х Двц х К, (2.2)

де В_о - однодобові витрати на виробництво продукції в IV кварталі;

Д_вц - тривалість виробничого циклу, днів;

К - коефіцієнт наростання витрат.

Однодобові витрати визначаються діленням витрат на випуск валової продукції в оцінці за виробничою собівартістю IV кварталу запланованого року на 90.

Тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві - від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції та передачі її на склад. Вона визначається на основі технологічних карт та інших планових нормативів виробництва за кожним виробом у календарних днях.

У тривалість виробничого циклу включається час, витрачений на обробку деталі (технологічний запас), час на транспортування деталей від одного робочого місця до іншого та передачу готової продукції на склад (транспортний запас), час перебування виробів, що обробляються, між окремими операціями (оборотний запас), час перебування виробу у страховому запасі.

На підприємствах, що випускають широкий асортимент продукції, тривалість виробничого циклу визначається як середньозважена величина. виходячи з частки окремих видів та груп виробів у загальному обсязі продукції, що випускається, в оцінці за плановою собівартістю.

Коефіцієнт наростання витрат відображає характер збільшення витрат у незавершеному виробництві за днями виробничого циклу.

Усі витрати у процесі виробництва підрозділяються на одночасні та наростаючі. До одночасних відносяться такі витрати, які здійснюються на початку виробництва. До них відносяться витрати сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів.

Інші витрати вважаються наростаючими. Наростання витрат у процесі виробництва може відбуватися рівномірно і нерівномірно. При рівномірному наростанні витрат середня вартість незавершеного виробництва обчислюється як сума всіх одночасних витрат і половини зростаючих витрат.

Коефіцієнт наростання витрат визначається неоднаково при рівномірному та нерівномірному наростанні витрат. При рівномірному наростанні витрат цей коефіцієнт обчислюється за формулою:

, (2.3)

де К - коефіцієнт наростання витрат;

В_о, В_ц - одночасні та наростаючі витрати відповідно.

При нерівномірному наростанні витрат за днями виробничого циклу коефіцієнт наростання витрат визначається за формулою

, (2.4)

де С - середня вартість виробу у незавершеному виробництві;

В-виробнича собівартість виробу.

Середня вартість виробу у незавершеному виробництві обчислюється як середньозважена величина витрат, що припадає на кожен день виробничого циклу, та кількості днів їх знаходження у процесі виробництва.

При поєднанні рівномірних і нерівномірних витрат розрахунок середньої вартості виробу в незавершеному виробництві здійснюється за формулою

(2.5)

де В_і, В_з,… - витрати за днями виробничого циклу;

В_р - витрати, що здійснюються рівномірно протягом виробничого циклу;

Т - тривалість виробничого циклу, днів;

Т_і, Т; - час від моменту вкладення разових витрат до закінчення виробничого циклу.

Нормування оборотних активів у незавершеному виробництві здійснюється за формулою:

, (2.6)

де В-обсяг валової продукції, що виробляється, за кошторисом на IV квартал наступного року, грн.;

Д - кількість днів у періоді (90).

Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запаси готової продукції.

До готової продукції відносяться вироби, закінчені виробництвом, прийняті відділом технічного контролю та здані на склад. Норматив оборотних активів на залишки готової продукції визначається як добуток норми оборотних активів у днях на вартість однодобового випуску товарної продукції в наступному році за виробничою собівартістю. Це можна представити в такий спосіб:

, (2.7)

де В-випуск товарної продукції у IV кварталі наступного року (при рівномірно зростаючому характері виробництва) за виробничою собівартістю, грн.

При цьому норма оборотних активів на запаси готової продукції (у днях) складається з таких елементів: часу, необхідного для комплектування виробів для постачання; часу на упакування продукції; часу на оформлення та здачі до банку платіжних документів. Визначення часу на вказані види операцій здійснюється розрахунковим методом (хронометражем).

При великій номенклатурі продукції, що випускається, виділяються основні види виробів, які складають 70-80% усього випуску. По них розраховується середньозважена норма оборотних активів, яка потім розповсюджується на всю готову продукцію, що знаходиться на складі.

Множенням вартості однодобового випуску товарної продукції, оціненої за виробничою собівартістю в запланованому році, на норму оборотних активів у днях визначають норматив.

Розрахунок нормативу власних оборотних активів на витрати майбутніх періодів.

До витрат майбутніх періодів відносять такі, що здійснюються у поточному плановому періоді, але відносяться на собівартість продукції у наступному періоді. До них відносяться витрати на освоєння нових видів продукції, удосконалення технології виробництва, а також на підписку періодичних видань, орендну плату й ін.

Норматив на витрати майбутніх періодів визначається в такий спосіб: до суми витрат майбутніх періодів, що має підприємство на початок планованого року, додаються витрати, що здійснюються в запланованому році, та віднімаються витрати, що включаються до собівартості продукції, яка виробляється в запланованому році. Розрахунок нормативу на витрати майбутніх періодів можливо представити такою формулою:

Н = ВНПР + ВПР - ВВС, (2.8)

де Н - норматив власних оборотних активів на витрати майбутніх періодів;

В_НПР, В_ПР, В_ВС - сума витрат майбутніх періодів: на початок запланованого року; таких, які будуть здійснені у запланованому році за відповідними кошторисами; таких, що включаються в собівартість продукції запланованого року відповідно.

Таким є порядок розрахунку нормативів власних оборотних активів за їх окремими елементами методом прямого рахунку. Додаванням сум нормативів, розрахованих по окремих елементах оборотних активів, отримують сукупний норматив по підприємству в цілому.

Розрахунок нормативу власних оборотних активів економічним методом.

Економічний (укрупнений) метод розрахунку нормативу застосовується, як правило, на діючих підприємствах. Особливість обчислення нормативу цим методом полягає в тому, що при ньому не обчислюються нормативи за окремими елементами оборотних активів, відразу визначається сукупний норматив на кінець запланованого року. Його визначення виконується виходячи з діючого сукупного нормативу в поточному році, зміни обсягів виробництва та прискорення обігу оборотних активів у запланованому році.

Але при обчисленні сукупного нормативу на запланований рік економічним методом використовуваний сукупний норматив поточного року поділяється на дві частини:

нормативи за статтями оборотних активів, розмір яких прямо залежить від зміни обсягів витрат на виробництво (сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція і т.д.);

нормативи за статтями оборотних активів, розміри яких прямо не залежать від зміни витрат на виробництво (запасні частини для ремонтів обладнання, витрати майбутніх періодів, малоцінні та швидкозношувані предмети та ін.).

Обчислення нормативу за оборотними активами, розмір яких залежить від зміни обсягів виробництва, виконується множенням діючого нормативу за цим елементом оборотних активів на відсоток зміни обсягів виробництва, а за оборотними активами, розмір яких не залежить від зміни обсягів виробництва, - множенням діючого нормативу за цими видами оборотних активів на 50% приросту обсягів виробництва.

Обчислена сума сукупного нормативу на запланований рік з урахуванням зміни обсягів виробництва коригуються на встановлений розмір прискорення обігу оборотних активів у запланованому році.

Визначення сукупного нормативу власних оборотних активів
і джерел його покриття

Сукупний норматив власних оборотних активів на кінець запланованого року визначається додаванням сум часткових нормативів, що розраховані за окремими елементами нормованих запасів цінностей і витрат виробництва. Він визначає загальну потребу суб'єкта, що господарює в оборотних активах, які необхідні для забезпечення нормального процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Оскільки розрахований сукупний норматив на кінець запланованого року на діючих підприємствах містить і норматив на початок запланованого року, то після розрахунку нормативу на кінець запланованого року визначають його приріст (зниження), а також джерела покриття як нормативу, діючого на початок запланованого року, так і його приросту в запланованому році.

Діючий на початок запланованого року норматив покривається нормативною наявністю власних оборотних активів на початок запланованого року. Вона визначається у вигляді різниці між нормативом і сумою сталих пасивів, діючих на початок запланованого року.

Приріст нормативу являє собою різницю між сукупним нормативом що розрахований на кінець запланованого року, та нормативом, що діяв на початок цього ж року.

Розрахований приріст нормативу покривається такими джерелами:

сталими пасивами;

прибутком;

надлишком власних джерел формування оборотних активів на початок запланованого року;

іншими джерелами;

позиковими коштами.

Розглянемо конкретно призначення, склад і порядок визначення перелічених джерел покриття приросту нормативу власних оборотних активів. Сталі пасиви - це грошові кошти, що не належать підприємству, але в силу діючої системи розрахунків постійно знаходяться в його обігу. До них відносяться:

мінімальна заборгованість із заробітної плати (оплати праці) з нарахуваннями;

мінімальна заборгованість за резервом наступних платежів (оплата відпусток, резерв для ремонтному фонду);

мінімальні залишки фондів економічного стимулювання та спеціального призначення, що постійно знаходяться в обігу підприємства;

мінімальна перехідна заборгованість за податками та платежами до бюджету й позабюджетних фондів;

аванси (передплата) покупців (замовників) та ін.

Окремі види сталих пасивів розраховуються таким чином. Мінімальна заборгованість по заробітній платі (оплаті праці) з нарахуваннями визначається добутком однодобового фонду заробітної плати (оплати праці) робітників під час періоду з найменшим обсягом робіт (квартал) на кількість днів від початку місяця до дня планової виплати заробітної платні (оплати праці), що встановлена у колективному договорі.

2.2 Джерела формування оборотних коштів

Оборотні активи, що є основним елементом матеріальної основи процесу виробництва, певним чином впливають на його хід. Якщо виробництво забезпечене в достатній кількості необхідними елементами оборотних активів - воно працює, як правило, ефективно. Ефективно в цьому випадку використовуються й самі оборотні активи.

Встановлення на підприємствах необхідного складу та структури оборотних активів, визначення їх потреб та джерел формування, а також контролю за зберіганням і ефективністю їх використання називається організацією оборотних активів.

Організація оборотних активів повинна будуватися на таких принципах:

створення мінімального обсягу оборотних активів, що забезпечує безперервність процесу виробництва й обігу, а також їх ефективне використання;

раціональне розміщення оборотних активів, які є в наявності, за сферами відтворюючого процесу в середині підприємства;

формування та поповнення оборотних активів за рахунок власних та позикових джерел у залежності від обсягів виробництва;

створення фінансових резервів:

контроль за зберіганням та ефективним використанням оборотних активів.

Оборотні активи можна класифікувати в залежності від їх:

участі в кругообігу активів;

методів планування та регулювання;

джерел формування.

Залежно від участі в кругообігу оборотні активи поділяються на активи у сфері виробництва та у сфері обертання. Встановлення оптимального співвідношення оборотних активів, що знаходяться в цих сферах, сприяє більш ефективному їх використанню. В цей же час чим більша питома вага оборотних активів у сфері виробництва та менша в сфері обертання, тим ефективніше вони використовуються. К. Маркс, називаючи активи в сфері обертання бездіяльною частиною, писав: «…чим менша остання порівняно з усім капіталом, тим, при інших рівних умовах, більший прибуток».

Отже, важливим напрямком підвищення ефективності використання оборотних активів на підприємствах є удосконалення їх розподілу за стадіями кругообігу, зниження питомої ваги фондів обертання.

У залежності від методів планування та регулювання оборотні активи поділяються на нормовані та ненормовані.

Нормовані оборотні активи це ті, за якими обчислюється норматив. До них відносяться виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та ін. Обчислення нормативів (мінімальної потреби) за цими видами оборотних активів дає можливість забезпечити нормальний процес виробництва та їх ефективне використовування.

Ненормовані оборотні активи - це такі, за якими норматив не обчислюється. До них відносяться грошові кошти в касі та на рахунках у банках, кредиторська заборгованість та ін.

У залежності від джерел формування оборотні активи поділяються на власні, позикові та залучені.

Власні кошти - це кошти підприємств, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і витрат), що будуть необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Вони постійно знаходяться у підприємстві та строк користування ними не встановлюється. Тут є важливим відповідність власних джерел фактичній наявності оборотних активів, бо як їх надлишок, так і недостача негативно впливають як на ефективність їх використання, так і на ефективність виробництва.

У наш час хронічною хворобою для більшості підприємств народного господарства України є недостача оборотних активів, що є однією з основних причин їх збитковості.

Позикові кошти - це кошти, що отримуються підприємствами у вигляді банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття затрат виробництва. Вони надаються підприємствам на визначений строк, після закінчення якого повинні бути повернені банку.

Залучені кошти - це кошти, що не належать підприємству, однак у силу діючої системи розрахунків знаходяться в його обігу.

Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, яка лежить в основі функціонування підприємства, специфіки організаційної побудови підприємства та інших факторів.

Джерела формування власних оборотних активів державних підприємств при їх організації визначаються вищестоящою організацією. Ними є, як правило, кошти бюджету, кошти інших однотипних підприємств, централізовані кошти вищестоящих органів управління.

На підприємствах, що основані на колективній формі власності, на момент їх організації оборотні активи формуються за рахунок грошових і матеріальних внесків засновників, безвідплатних внесків інших підприємств та громадян.

Протягом подальшої роботи підприємств поповнення їх оборотних активів може здійснюватися за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку), залучених, позикових та інших джерел (додаткових внесків підприємств, дотацій з бюджетів, благодійних внесків юридичних та фізичних осіб та ін.).

Власні джерела, що направлені на створення оборотних активів на підприємствах, зараховуються до статутного фонду (статутний капітал).

Фактична наявність власних та прирівнюваних до них джерел формування оборотних активів визначається за балансом річного звіту підприємства як різниця між підсумком першого розділу пасиву балансу та підсумком першого розділу активу балансу.

Склад та структура джерел формування оборотних активів не є постійною величиною. Вони залежать від стану економіки підприємств, особливостей формування запасів і затрат і можуть змінюватися з часом. Однак збільшення частки власних активів та зменшення частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів підвищує ефективність їх використання та рівень рентабельності підприємства. Тому встановлення економічно-обґрунтованого співвідношення між власними та позиковими джерелами формування оборотних активів є одною з найважливіших умов підвищення ефективності їх використання та рентабельності підприємства.

2.3 Показники стану і використання оборотних коштів

Економічними показниками використання оборотних активів є: фондовіддача, фондоємність, прибутковість, оборотність, коефіцієнт оборотності, розмір вивільнення (заморожування).

Розглянемо, у чому полягає сутність наведених показників і порядок їх розрахунку.

Фондовіддача - показник, що характеризує рівень виробництва валової (товарної) продукції на одиницю оборотних активів. Визначається він діленням обсягу виробництва валової або товарної продукції у вартісному виразі на тисячу гривень оборотних активів.

Фондоємність - показник, який характеризує розмір оборотних активів, що використовуються у виробництві одиниці валової (реалізованої) продукції. Визначається він діленням величини оборотних активів на одну тисячу гривень виробленої або реалізованої продукції.

Прибутковість - показник, що характеризує рівень окупності сукупних витрат виробництва або його складових, у тому числі й оборотних активів. Визначається прибутковість оборотних активів діленням обсяг балансового прибутку на 1000 грн. середньорічної вартості оборотних активів.

Найважливішим показником, що характеризує використання оборотних активів є їх оборотність і коефіцієнт оборотності.

Оборотні активи підприємств весь час знаходяться в русі. У своєму русі вони проходять послідовно три стадії кругообігу: заготівельну, виробничу та реалізації. Послідовне проходження оборотними активами стадії кругообігу зі зміною форм вартості називається оборотністю.

Оборотність характеризується тривалістю одного оберту у днях і кількістю обертів за визначений (що аналізується) період, тобто коефіцієнтом оборотності.

Тривалість одного оберту в днях, тобто оборотність оборотних активів (О_д) можна визначити за такою формулою:

, (2.9)

де Д - кількість днів, за яку обчислюється оборотність (при цьому вважається, що місяць дорівнює 30 дням, квартал - 90, півріччя - 180 і рік - 360 дням);

Р - сума оберту;

С_о - середній залишок оборотних активів за період, що аналізується.

Коефіцієнт оборотності, або кількість обертів за рік, обчислюється діленням кількості днів у році на тривалість одного оберту в днях або діленням суми оберту на середній залишок оборотних активів. У останньому випадку коефіцієнт оборотності буде виражений в абсолютних величинах (у грн., коп.).

Для обчислення показників оборотності оборотних активів важливо, щоб вірно були розраховані величини, що їх визначають, - середній залишок оборотних активів і сума оберту.

Середньорічний залишок оборотних активів обчислюється як середньохронологічна величина, тобто шляхом додавання половини залишку оборотних активів на початок і кінець року та повної суми їх залишків за інші місяці (квартали) року та ділення отриманої суми на 12 (або на 4).

До суми оберту включають виручку від реалізації продукції, робіт і наданих послуг.

Оборотність оборотних активів є фінансовим якісним показником і має велике значення в роботі підприємств. Чим швидше обертаються оборотні активи, тим менше їх необхідно для виконання плану виробництва та реалізації продукції, тим за інших рівних умов більше прибутку отримає підприємство, вище буде його рентабельність. Якщо ж трапилось уповільнення оборотності оборотних активів, то це приводить до їх додаткової потреби, неефективного використання та заморожування.

Розмір вивільнення або заморожування оборотних активів у зв'язку з прискоренням або уповільненням їх оборотності визначається множенням суми одноденного оберту (виручки) за звітний період на кількість днів прискорення або уповільненням оборотності у звітному році порівняно з базисним періодом.

Прискорення оборотності оборотних активів має велике народногосподарське значення, тому що в цей час із запасів підприємств вивільняються величезні суми коштів, які можна додатково направляти на фінансування розширення виробництва.

Враховуючи велике народногосподарське значення прискорення оборотності оборотних активів, кожне підприємство при плануванні потреби в них на наступний (черговий) рік повинно передбачити прискорення їх оборотності.

Боротьба за прискорення оборотності оборотних активів повинна проводитись одночасно на всіх трьох стадіях їх кругообігу шляхом скорочення часу виробництва та часу обертання.

Основними шляхами скорочення часу обігу виробничих запасів є: рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів необхідних цінностей у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних і реалізації надлишкових матеріалів.

Прискорення оборотності оборотних активів на стадії виробництва досягається в основному за рахунок скорочення виробничого циклу.

У сфері обертання прискорити обіг оборотних активів можливо шляхом прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості та ін.

2.4 Контроль за раціональним використанням оборотних коштів

Оборотні активи є важливою складовою матеріальної основи процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств. Покращення використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення їх використання й відвертання на позапланові цілі, капітальні вкладення та капітальний ремонт і інші витрати, що покриваються за рахунок спеціальних джерел, знижує ефективність використання оборотних активів, створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємствах має бути організований систематичний контроль за використання оборотних активів, що у них є. Цей контроль має включати: