Особливості оподаткування бюджетних установ

Бюджет акцизного збору

Сума податку становить 35/20%*35% = 61,25 тис. грн. Податок сплачується на третій день після здійснення обороту реалізації.

Бюджет податку на прибуток

Складаючи бюджет податку на прибуток, використовують дані бюджетів продажу, закупівлі товарів, капітальних інвестицій, витрат на збут, адміністративних витрат, бюджетів податків, що включаються до складу валових витрат і ПДВ, додаткова інформація про форми договірних відносин, податкового статусу партнерів підприємства, складу основних фондів підприємства, податкових збитках за попередній період і т. п.

Припустимо, що за умовами прикладу відносини з продажу й придбання товарів ґрунтуються на договорах купівлі-продажу, при цьому всі партнери є платниками податку на прибуток і ПДВ, підприємство планує здійснювати тільки оподатковувані ПДВ операції, податкових збитків за результатами попередніх звітних періодів немає, ставка податку на прибуток 25 % оподатковуваного прибутку підприємства.

Залишкова вартість основних фондів (ОФ) в обліку з податку на прибуток станом на 1 липня 2009 р. наведена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Склад основних фондів підприємства станом на 01.01.2009

Найменування ОФ	Група ОФ у податковому обліку	Залишкова вартість ОФ на 01.07.2009, тис. грн
Будинок складу	1	150
Разом група 1		150
Автомобіль	2	--
Вітрина	2	--
Стіл канцелярський	2	--
Разом група 2		300
Устаткування складу	3	--
Електрокар	3	--
Разом група 3		100
Комп'ютер	4	--
Телефонні апарати	4	--
Разом група 4		25
Усього ОФ		575

Дані про залишкову вартість ОФ використовують для розрахунку податкової амортизації за звітний період і визначення суми ремонтних витрат, що включаються до валових витрат підприємства.

Гранична сума включення ремонтних витрат до валових витрат підприємства розраховується за формулою

де Ргв -- гранична сума витрат на ремонт, що включається до валових витрат підприємства, грн;

ОФ -- залишкова вартість всіх груп ОФ станом на 1 липня бюджетного року, грн;

Нм -- норматив включення ремонтних витрат до валових витрат підприємства, %.

За умовами прикладу гранична сума віднесення ремонтних витрат до валових витрат становить: 575 000 * 10 : 100 = 57 500 грн, отже, до валових витрат можна віднести всю суму (10 000 грн) запланованих витрат на ремонт будинку офісу.

Перед складанням бюджету з податку на прибуток також слід проаналізувати всі види витрат на відповідність критеріям включення їх до складу валових витрат.

Складаючи бюджет з податку на прибуток, слід врахувати суму перерахування товарно-матеріальних цінностей відповідно до пп. 5.9 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", що визначається за результатами звітного періоду: 7000 * 60 - 3000 * 50 = 270 000 грн.

Сума амортизації ОФ за місяць розраховується так: (150 000 * 2 : 100 + 300 000 * 10 : 100 + 100 000 * 6 : 100 + + 25 000 * 15 : 100): 3 = 42750 : 3 = 14 250 грн.

До валового доходу і валових витрат включаються суми за виключенням ПДВ. Наприклад, сума валових доходів за липень визначається так: 1 200 000 : 120 * 100 = 1 000 000 грн, а валових витрат на закупівлю товарів -- 600 000 : 120 * 100 = 500 000 грн.

Витрати на оплату праці включають заробітну плату адміністративного персоналу і персоналу зі збуту, і зокрема за липень вони розраховуються так: 10 400 + 15 400 = 25 800 грн. До транспортних витрат можуть включатися різні види витрат, наприклад, оренда автомобілів, витрати на пально-мастильні матеріали (ПММ) для автомобілів, відрядні витрати експедитора й водія й т. п. З метою спрощення припустимо, що в наведеному прикладі транспортні витрати складаються з витрат на ПММ для вантажних автомобілів. Тоді до валових витрат за умови одержання податкових накладних включають суму без ПДВ, зокрема, за липень: 3600 : 120 * 100 = 3000 грн.

Таблиця 1.2 Бюджет податку на прибуток за липень 2009 р.

Показник	Нарахування
1. Валові доходи: 1.1. Продаж товарів	1 000 000
1.2. Перерахування запасів за п. 5.9 Закону про прибуток	--
Разом валових доходів	--
2. Валові витрати: 2.1. Закупівля товарів	500 000
2.2. Оплата праці	25 800
2.3. Транспортування товарів покупцям	3 000
2.4. Реклама	10 000
2.5. Передплата спеціалізованих видань	500
2.6. Ремонт будинку офісу	--
2.7. Оплата послуг зв'язку (телефон, факс)	2 000
2.8. Податок на землю	100
2.9. Комунальний податок	41
2.10. Внески на соціальне страхування	9 638
Разом валових витрат	551 079
3. Амортизація ОФ	14 250
4. Оподатковуваний прибуток	--
5. Податок на прибуток	434 671

Бюджет податку на землю

Складається на підставі даних бюджету капітальних інвестицій та інформації про земельні ділянки, які перебувають у власності підприємства на момент складання бюджету підприємства. Припустимо, що станом на 1 липня 2009 р. у власності підприємства перебували земельні ділянки, сумарна грошова вартість яких склала 120 тис. грн.

При складанні бюджету податку на землю слід також врахувати, що ставки податку на землю можуть змінюватися згідно з Законом "Про державний бюджет" на відповідний звітний рік. Тому якщо на момент здійснення бюджетування ставки податку на землю на майбутній рік не відомі, бюджет податку на землю можна скласти на підставі ставок, які діють у періоді бюджетування з наступним коригуванням раніше розрахованої суми.

У 2009 р. ставка податку на землю для земель зі здійсненою грошовою оцінкою становила 1 % від грошової оцінки землі, податок підлягав сплаті протягом 30 календарних днів, наступних за звітним місяцем.

Таким чином, річна сума податку за ділянки, що перебувають у власності підприємства станом на 1 липня 2009 р. становить 120 000 * 1 % = 1200 грн, місячна -- 1200 : 12 = 100 грн.

На підставі наведених даних складемо бюджет податку на землю (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Бюджет податку на землю за липень 2009 р.

Показник	Сума податку, грн
	Нарахування	Сплата
	Липень	Серпень
Податок на землю за ділянками, що перебувають у власності підприємства на 01.07.2009	100	100
Усього	100	100

Бюджет збору за геологорозвідувальні роботи

Сума податку становить 20 тис. грн. Податок сплачується до 20 числа наступного місяця.

Бюджет збору за воду

По ліміту: 1000*5,29:100 = 52,90 грн.

Понад ліміт 1000*5,29*5:100 = 264,5 грн.

Сума податку становить 317,4 грн. Податок сплачується до 20 числа наступного місяця., або в кінці кварталу.

Таблиця 1.4

Податковий платіжний календар підприємства на липень 2009 р

Вид податкового платежу	Нарахування	Сплата
	дата	сума, тис. грн.
Податок на землю	31.07.09	0,1	20.08.09
Акцизний збір	31.07.09	61,25	03.08.09
Податок на геологорозві-дувальні роботи	31.07.09	20	15.08.09
Плата за воду	31.07.09	0,317	20.08.09
Податок на прибуток	31.07.09	434,671	20.08.09
ПДВ	31.07.09	35	05.08.09
Усього податків	31.07.09	551,338

Описати методику проведення документальної перевірки за такою програмою:

1) дотримання порядку інвентаризації та правильність відображення в обліку її результатів

Спочатку встановлюється, чи проводилась інвентаризація в тих випадках, коли її проведення згідно з чинним законодавством є обов'язковим, а саме:

а) у разі передання майна державних підприємств в оренду, приватизації майна, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;

б) перед складанням річної бухгалтерської звітності;

в) у разі зміни матеріально-відповідальних осіб;

г) у разі виявлення фактів крадіжки або зловживань, псування цінностей, а також за розпорядженням судово-слідчих органів;

д) у випадку пожежі або стихійного лиха.

Далі перевіряється наявність наказу про створення інвентаризаційної комісії і правильність оформлення всіх необхідних документів для проведення інвентаризації та оформлення її результатів (розписки матеріально відповідальних осіб, акти інвентаризації тощо).

На закінчення встановлюється, чи правильно відображені результати інвентаризації у бухгалтерському обліку. Виявлені надлишки основних фондів, матеріальних цінностей, цінних паперів та іншого майна підлягають оприбуткуванню, а значить включенню до валових доходів підприємства. У разі виявлення втрат і нестач повна їх сума має бути відображена за дебетом рахунка 947 та кредитом рахунків 10, 20, 22, 28. Перевіряльнику особливу увагу слід звернути на правильність списання сум втрат і нестач.

Для цього слід пам'ятати, що нестача підлягає списанню на витрати звітного періоду, але в жодному разі не у податковому обліку, невідшкодовані суми нестачі відображаються на позабалансовому рахунку 072. Нестача матеріалів понад норми природного убутку стягується з винних осіб. Під час перевірки слід уважно перевірити правильність визначення суми, яку необхідно утримати з винної особи за розкрадання, знищення або пошкодження матеріальних цінностей. Згідно з чинним законодавством розмір збитків визначається за формулою:

де Рз -- розмір збитків;

Бв -- балансова вартість на момент установлення факту розкрадання, нестачі, знищення, псування матеріальних цінностей.

А -- амортизаційні відрахування;

Jінф -- загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Міністерством статистики індексів інфляції;

ПДВ -- розмір податку на додану вартість;

Азб -- розмір акцизного збору.

Розмір збитків від браку цінних паперів і документів суворої звітності обчислюється із застосуванням коефіцієнта:

5 -- до номінальної вартості, вказаної на бланках цінних паперів і документів суворої звітності;

50 -- до вартості придбання (виготовлення) цінних паперів і документів суворої звітності, якщо номінальна вартість не вказана або не встановлена чинним законодавством.

Якщо винні особи не встановлені, то сума браку може бути списана на збитки підприємства.

Об'єкти та періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, якщо її проведення є обов'язковим відповідно до законодавства.

Мета проведення інвентаризації:

- контроль за збереженням матеріалів і роботою матеріально відповідальних осіб, перевірка якісного стану матеріальних цінностей;

- переоцінка вартості залишку цінностей;

- аналіз діяльності підприємства з раціонального використання ресурсів.

Періодичність і строки проведення інвентаризації встановлює підприємство, але її проведення є обов'язковим до складання річної звітності (проте не раніше ніж 1 жовтня звітного року). Крім того, інвентаризація є обов'язковою:

- у разі зміни матеріально відповідальних осіб;

- за виявлення фактів крадіжки та зловживань, а також псування цінностей;

- у разі пожежі або стихійного лиха;

- у разі перетворення державного підприємства на акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю;

- у разі оренди або викупу майна підприємства;

- під час ліквідації підприємства (перед складанням ліквідаційного балансу).

Під час інвентаризації запасів згідно з Інструкцією № 69:

а) здійснюється їх переважування, обмірювання, підрахунок у порядку розташування цінностей у приміщенні; при цьому не допускається безладний перехід комісії від одного виду цінностей до іншого. За зберігання товарно-матеріальних цінностей в однієї матеріально відповідальної особи в різних ізольованих приміщеннях інвентаризацію проводять послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення пломбують, і комісія переходить у наступне приміщення;

б) інвентаризаційні описи складають окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені покупцями в строк відвантажені товари й цінності й на ті, що знаходяться на складі інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, в переробці);

в) кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів (за обов'язкової перевірки в натурі частини зазначених цінностей);

г) на прибуткових документах на товарно-матеріальні цінності, які надійшли на об'єкт і були прийняті під час його інвентаризації, матеріально відповідальна особа в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робить відмітку «після інвентаризації» з посиланням на дату опису, де записано ці цінності;

ґ) на видаткових документах на товарно-матеріальні цінності, які відпущено зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера, в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка, і відомості про такі цінності заносяться в окремий опис у порядку, аналогічному цінностям, що надійшли під час інвентаризації;

д) допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівника, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) та їхніми розписками в опису.

У ході інвентаризації здійснюється звіряння фактичної наявності товарів з даними бухгалтерського обліку.

На підставі актів інвентаризації та звіряльних відомостей до них перевіряється обґрунтованість взаємного заліку надлишків і недостач від пересортиці. Такий залік допускається лише як виняток за один і той самий інвентарний період, у тієї самої перевірюваної особи, щодо товарно-матеріальних цінностей одного найменування. Проте якщо вартість цінностей, яких не вистачає, більша від тих, що є в надлишку, різницю відносять на винних осіб.

Якщо під час інвентаризації виявлено надлишки матеріальних цінностей, необхідно проаналізувати причину їх утворення, особливо коли вони виникли у виробництві. Як правило, такі надлишки утворюються в разі завищення норм витрачання матеріалів або ж невкладання їх в отримуваний продукт.

У податковому обліку вартість надлишків товарів, виявлених у результаті інвентаризації, включається до складу валових доходів на підставі пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону про прибуток як безоплатно надані матеріальні активи. Також сума виявлених інвентаризаційних різниць враховується при перерахунку за п.5.9 ст. 5 Закону про прибуток, а саме сума надлишків додається, а сума нестачі віднімається від суми, відображеної в графі «Залишок на початок періоду» Відомостей про балансову вартість товарних запасів. Цим уточнюються валові витрати звітного періоду і не відбувається їх завищення (заниження). У свою чергу виключення суми нестачі з валових витрат дасть можливість підприємству не включати суму відшкодування, отриманого від винної особи, у податковому обліку до складу валових доходів. Так, відповідно до пп.4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону про прибуток не включаються до складу валового доходу суми коштів чи вартість майна, отримані платником податку за рішенням арбітражного суду або в результаті задоволення претензій у порядку, визначеному законодавством як компенсація прямих витрат чи збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у випадку, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

Якщо винуватець нестачі не встановлений або у відшкодуванні збитку підприємству відмовлено судом, слід зробити коригування щодо сум ПДВ, що припадають на суму нестачі та віднесені при придбанні товарів до податкового кредиту.

Втрати товарів у межах норм природного убутку підлягають включенню до складу валових витрат на підставі пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону при прибуток, ж витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності. Крім того, здійснювати коригування податкового кредиту щодо ПДВ, який припадає на величину втрат товарів у межах природного убутку, не слід.

Інформація про фактичні залишки матеріальних цінностей на кінець звітного періоду (квартал, рік), підтверджена даними інвентаризаційних описів, необхідна для коригування валових витрат згідно з п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22. 05. 1997 р.

2) правильність відображення в обліку затрат на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури та житлового фонду

Метою перевірки правильності віднесення на валові витрати витрат на утримання об'єктів соціально-культурної сфери є виявлення фактів відображення у складі валових таких видів витрат, які повинні фінансуватися за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств. Для цього необхідно керуватися тим, що на валові витрати можна відносити витрати на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі підприємства на момент набрання чинності Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме:

-- дитячих ясел або садків;

-- закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників певного підприємства;

-- дитячих музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не ведуть іншої комерційної діяльності;

-- закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам;

-- спортивних залів і майданчиків, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення, клубів і будинків культури, у разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності;

-- приміщень, що використовуються підприємством для організації харчування своїх працівників;

-- пунктів медичного огляду найманих робітників;

-- багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, що перебувають на балансі підприємства, щодо яких прийнято документально оформлене рішення про передання на баланси місцевих рад. В інших випадках витрати на утримання та експлуатацію житлового фонду не можуть включитися до складу валових витрат.

Під час перевірки слід упевнитися, що в складі валових витрат не значаться витрати на утримання будинків відпочинку, туристичних баз, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку або інших цілей. Ці витрати мають фінансуватися за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Інші витрати підприємства стосуються охорони підприємства і пожежної безпеки, телефонних переговорів та обслуговування ліній зв'язку, підготовки кадрів тощо.

На валові витрати можна віднести лише витрати на обслуговування (наприклад, на ремонт, лагодження) засобів охоронної та пожежної безпеки, ліній зв'язку або оплату послуг з охорони підприємства, якщо такі послуги здійснює стороння організація. Що ж стосується придбання охоронної та пожежної сигналізацій та телефонних апаратів, то ці витрати мають фінансуватися за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств. Підтвердними документами можуть слугувати договори (контракти) на виконання послуг (робіт), акти виконаних робіт, платіжні документи, кошториси витрат.

3) правильність відображення в обліку затрат на ремонт основних фондів

Якщо підприємство провадить ремонт основного засобу з метою відновлення його початкового ресурсу, то, за П(С)БО 7, незалежно від величини витрат на ремонт підприємство не збільшує балансової вартості основного засобу, а відображає такі витрати у витратах звітного періоду. Якщо такі роботи передбачають модернізацію або інше поліпшення об'єкта основних засобів, а відтак і поліпшення функціональних можливостей об'єкта, у результаті якого зростуть економічні вигоди від його використання, балансова вартість об'єкта збільшується на суму таких витрат.

Для здійснення перевірки операцій, пов'язаних з ремонтом основних засобів, інспектор спочатку встановлює правомірність проведення ремонту об'єктів основних засобів; з цією метою необхідно визначити обсяг, складність, характер і періодичність проведення робіт. Залежно від цих даних визначається, до якого виду робіт належить ремонт -- до капітального, поточного чи середнього. Далі встановлюється порядок проведення робіт -- господарський чи підрядний. При дослідженні важливо виявити, чи не включені роботи капітального ремонту в роботи поточного ремонту.

Характерною рисою капітального ремонту є заміна основних частин основних засобів на нові чи заміна ведучих зношених конструкцій та інші аналогічні капітальні роботи. За актами приймання виконаних ремонтних робіт інспектор перевіряє, чи не відносяться до них витрати на поточний ремонт.

Перевіряючи договори підряду на виконання капітального ремонту підрядним способом, варто з'ясувати, які об'єкти підлягають капітальному ремонту і за якими об'єктами зроблені розрахунки з підрядником. При встановленні невідповідності необхідно виявити причини порушень і винних у них. Перевіряючи витрати на ремонт основних засобів, слід виявити, чи були оприбутковані придатні для подальшого використання матеріальні цінності, чи відповідають витрати, оплачені підряднику, фактично виконаним роботам; при цьому звіряються дані, відбиті в кошторисі, що додається до договору, із сумою, фактично сплаченою підряднику. При виконанні капітального ремонту господарським способом необхідно провести аналіз статей витрат, віднесених на об'єкти, що ремонтуються, а також зіставлення їх з даними кошторисів на виконання капітального ремонту з виявленням необгрунтованих відхилень. Якщо капітальний ремонт зробив орендар, то необхідно встановити, які витрати зробив орендар, чи відповідають вони умовам договору оренди і правомірність їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку. При здійсненні капітального ремонту орендованих основних засобів у рахунок орендної плати інспектор перевіряє правомірність і доцільність витрат на капітальний ремонт.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

4) правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету податку з доходів громадян, отриманих за місцем основної роботи

Оподатковуваними прибутковим податком доходами вважаються доходи, отримані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, за умови обов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки й проведення відрахувань до Фонду соціального страхування.

22 травня 2003 р. в Україні був прийнятий Закон № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», що набрав чинності з 1 січня 2004 р. і яким передбачені істотні зміни в механізмі стягнення податку з доходів фізичних осіб. Декрет Кабінету Міністрів України №13-92 від 26 грудня 1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність.

Податок з доходів фізичних осіб -- плата фізичної особи за послуги, що надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташована особа, що виплачує оподатковувані доходи.

Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 р. із змінами і доповненнями від 09.02.2006 p. № 3424-IV платниками податку є:

- резиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України та іноземні доходи;

- нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження на території України.

Об'єктом оподатковування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи, які підлягають кінцевому оподатковуванню при їх виплаті і не включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

Об'єктом оподатковування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний доход з джерелом його походження з України;

- доходи з джерелом їх походження з України, що підлягають кінцевому оподатковуванню при їх виплаті і не включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподатковування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору в Пенсійний фонд України і внесків у фонди загальнообов'язкового соціального страхування, що сплачуються за рахунок доходу роботодавця.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані платникові податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договорів;

- доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності;

- доходи у вигляді сум авторської винагороди;

- сума (вартість) подарунків у межах, що підлягає оподатковуванню;

- сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податків згідно з договорами довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного страхування;

- частина доходів від операцій з майном;

- дохід від надання майна в оренду або суборенду (термінове володіння і/або користування);

- доходи, отримані платником податків від його роботодавця як додаткового блага.

- доходи у вигляді відсотків (дисконтних доходів), дивідендів і роялті, виграшів, призів;

- інвестиційний прибуток від здійснення платником податків операцій з цінними паперами і корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

- доходи у виді вартості успадкованого майна в межах, що підлягає оподатковуванню;

- інші доходи відповідно до закону.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податків не включаються такі доходи:

- суми державної адресної допомоги, житлових і інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород і страхових виплат, що одержують платники податків з бюджетів, Пенсійного фонду України і фондів загальнообов'язкового соцстраху;

- кошти, отримані платником податків на відрядження або під звіт;

- суми доходів, отриманих платником податків від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Мінфіном України, виграші в державну лотерею;

- суми внесків на обов'язкове страхування платника податків, інших, ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- суми збору на державне пенсійне страхування і внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податків, що вносяться за рахунок його роботодавця;

- кошти або вартість майна (немайнових активів), що надходять платнику податків за рішенням суду внаслідок розподілу загальної спільної власності шлюбу у зв'язку з розлученням або визнанням шлюбу недійсним;

- аліменти, що виплачуються платнику податку;

- кошти або майно, майнові або немайнові права, що успадковуються спадкоємцями фізичної особи у випадку оформлення права на спадщину;

- кошти, отримані платником податків у рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчуженого державою;

- сума відшкодування платнику надмірно сплачених ним податків, зборів (обов'язкових платежів), а також бюджетного відшкодування при застосуванні права на податковий кредит;

- дивіденди, що нараховуються на користь платника податків у вигляді акцій (часток, паїв);

- вартість путівок на відпочинок, оздоровлення і лікування на території України платника податків або його дітей віком до 18 років;

- дохід (прибуток), отриманий самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, що обкладається податками за спрощеною процедурою; сума стипендії, що виплачується з бюджету учневі, студентові, аспірантові;

- сума забезпечення військовослужбовців строкової служби;

- інші доходи.

Починаючи з 1 січня 2004 р. і до 1 січня 2007 р. ставка оподатковування була встановлена в розмірі 13% до об'єкта оподатковування. З 1 січня 2007 р. розмір ставки податку -- 15% до об'єкта оподатковування.

Крім того, законом передбачена ставка податку в розмірі 5% до об'єкта оподатковування, нарахованого податковим агентом як:

-- відсоток на банківський депозит (внесок);

-- процентний або дисконтний доход за ощадними сертифікатами;

-- в інших випадках, визначених законом.

Ставка податку складає подвійний розмір ставки до об'єкта оподатковування для виграшів і призів (крім державної лотереї).

З урахуванням норм закону платник податків має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, одержуваного від одного роботодавця у виді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги в таких розмірах:

-- для будь-якого платника податків -- у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), установленій законом на 1 січня звітного податкового року;

-- у розмірі, що дорівнює 150 % від суми пільги (однієї мінімальної заробітної плати), для платника податків, що:

а) є матір'ю-одиначкою або батьком (опікуном) -- у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) має дитину -- інваліда І або II групи -- у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має трьох і більш дітей віком до 18 років -- у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є чорнобильцем 1 або 2 категорії;

є) є учнем, студентом, аспірантом, військовослужбовцем строкової служби;

є) є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджена довічна стипендія як громадянинові, що зазнав переслідування за нравозахисну діяльність, включаючи журналістів;

-- у розмірі, що дорівнює 200 % від суми пільги (однієї мінімальної заробітної плати) -- для платника податків, що є:

а) особою, котра є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером орденів Слави або Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни;

в) колишнім в'язнем концтаборів, репресованим, насильно вивезеним з території колишнього СРСР під час війни.

У випадку, якщо платник податку має право на податкову соціальну пільгу за двома і більше підставами, податкова соціальна пільга застосовується один раз, виходячи з найбільшого розміру.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податків у виді заробітної плати винятково за одним місцем його нарахування (виплати). Якщо платник податків є самозайнятою особою, податкова соціальна пільга щодо отриманих доходів від такої діяльності не застосовується.

Податкова соціальна пільга застосовується до заробітної плати, отриманої протягом звітного податкового місяця, якщо її розмір не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 і округленої до найближчого десятка.

Слід враховувати, що на перехідний період встановлюються такі розміри податкової соціальної пільги:

- у 2004 р. -- у розмірі 30% від суми податкової соціальної пільги;

- у 2005 р. -- у розмірі 50% соціальної пільги;

- у 2006 р. -- 80% соціальної пільги*;

- у 2007 р. -- у розмірі 100% суми податкової соціальної пільги.

Принципово новим моментом у механізмі оподатковування фізичних осіб є податковий кредит.

Податковий кредит -- це суми, на які щорічно дозволяється зменшити оподатковуваний дохід. Після закінчення календарного року, якщо були витрати, які дозволяється включати в податковий кредит, громадяни можуть подати декларацію в податковий орган для відшкодування частини сплачених податків. Такі витрати повинні бути обґрунтовані документально: фіскальним, товарним чеком, касовим ордером, накладною, будь-яким іншим розрахунковим документом або договором, який ідентифікує продавця і підтверджує суму витрат. Розмір податкового кредиту не може перевищувати загальну суму оподатковуваного доходу за відповідний рік.

До 1 січня 2004 р. формою звітності про дохід, нарахований (сплачений) на користь платників податку, і суми утриманого з них податку, була «Довідка про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб» (форма№8 Д Р). 29 вересня 2003 р. наказом ДПАУ № 451 була затверджена форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) й Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Форма № 1ДФ надається в податкову інспекцію не пізніше 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Податковий розрахунок складається у двох примірниках: перший залишається у податковому органі, а другий з відміткою про прийняття форми № 1ДФ повертається податковому агенту.

Протягом року в Державному реєстрі фізичних осіб -- платників податків накопичуються дані про виплачені громадянам доходи й утримані суми податку. В разі відсутності зауважень податковий інспектор здійснює розрахунок суми податку, виходячи з сукупного річного доходу, і визначає сальдо розрахунків з бюджетом. На суми, які треба доплатити за результатами перерахунку, виписується податкове повідомлення. Зазначену суму треба внести в бюджет протягом 30 календарних днів із дня одержання повідомлення. Якщо в установлений термін громадяни не сплатили зазначені суми, складається відповідний список для вжиття заходів згідно з Законом № 2181.

Контроль за правильністю розрахунку і своєчасним перерахуванням у бюджет покладається на Державну податкову адміністрацію України.

Перевірка податковими органами здійснюється не рідше одного разу в два роки відповідно до річного плану-графіку податкової адміністрації, що складається на початок року.

Підприємства й організації, де були встановлені значні порушення законодавства при утриманні прибуткового податку, перевіряються повторно протягом року.

Перевірка розрахунку, утримання й перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, одержаних за місцем роботи, здійснюється безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях на основі перевірки розрахунково-платіжних відомостей нарахування заробітної плати й утримання податку, касових виплат (заробітної плати, премій, відпускних, разових виплат, у підзвіт та ін.), документів, що підтверджують право на пільги тощо.

При перевірці встановлюється, чи виконуються обов'язки платниками податку, а саме:

-- чи ведеться облік доходів, отриманих протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням за формою, установленою ДПАУ. Зазначена умова не поширюється на громадян, що отримують доходи тільки за місцем основної роботи;

-- чи надаються в передбачених випадках податковим органом декларації про доходи і витрати й інші необхідні документи, що підтверджували б вірогідність зазначених у декларації даних;

-- чи надавалися підприємствам, установам, організаціям і фізичним особам -- суб'єктам підприємницької діяльності, а також податковим органам документи, що підтверджують право на отримання податкових соціальних пільг;

-- чи вчасно й у повному обсязі сплачувалися в бюджет суми податку, що підлягає сплаті.

При перевірці важливе значення має контроль за своєчасністю і повнотою перерахувань в бюджет утриманих сум прибуткового податку. Крім зазначеного, контролю підлягають порядок утримання і повернення помилково стягнених сум податків.

З цією метою здійснюється звірка відомостей, що ведуться в податковій службі, з відомостями бухгалтерського обліку підприємства.

Працівник податкової служби виявляє розбіжності між перерахованою в бюджет сумою прибуткового податку і виписками банку.

При визначенні загальної суми нарахованого прибуткового податку перевіряючий звертає увагу на повноту і правильність відображення нарахованих сум прибуткового податку в бухгалтерському обліку.

При перевірці виявляються суми, що були нараховані у вигляді дивідендів у результаті розподілу прибутку (доходу) підприємств, і перевіряється правильність їх оподатковування.

Інспектори зобов'язані здійснити контроль і забезпечити при перевірці:

-- своєчасність надання громадянами декларацій про доходи і ретельно перевіряти їх на підставі матеріалів, що маються в податкових органах, а також наданих підприємствами, установами й організаціями довідок, необхідних для правильного і повного оподатковування доходів платників;

-- дослідження діяльності громадян, яка пов'язана з одержанням доходів, у терміни, встановлені керівником податкової адміністрації;

-- здійснення перевірок у місцях реалізації виробів, надання послуг і виконання інших робіт.

Правильність визначення сукупного оподатковуваного доходу та нарахування податку здійснюється окремо за кожним працівником.

При перевірці важливо визначити, чи має право працівник підприємства на застосування податкової соціальної пільги. Податкові соціальні пільги, які матимуть платники податку з доходів фізичних осіб, визначені у п. 6.1 ст. 6 Закону про доходи. Слід мати на увазі, що складові заробітної плати розкрито в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5. До речі, згідно з цією Інструкцією оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації та допомога з тимчасової непрацездатності не включаються до фонду оплати праці і, отже, заробітною платою в контексті Закону про оплату праці не є.

При перевірці треба упевнитися, що платник подав працедавцю заяву про застосування податкової соціальної пільги за встановленою формою, а також відповідні документи, що підтверджують його право на таку пільгу.

У разі порушення платником податку умов застосування пільги (наприклад, отримання пільги більш ніж у одного роботодавця) платник втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу і зобов'язаний повернути суму недоплати податку та сплатити штраф.

Згідно з Законом про доходи юридичні та фізичні особи -- резиденти мають право надавати нецільову благодійну допомогу та не оподатковувати її за умов, якщо на платника податку поширюється право на отримання соціальної податкової пільги.

При перевірці декларацій слід мати на увазі таке нововведення в оподаткуванні доходів фізичних осіб, як податковий кредит.

Суми податкового кредиту, нараховані громадянином за кожною з підстав надання, зазначаються у річній податковій декларації, яка у встановленому порядку подається ним до податкового органу за місцезнаходженням податкової адреси такого платника податку до 1 квітня року, наступного за звітним.

Під час проведення перевірки слід враховувати, що Закон встановлює деякі обмеження щодо нарахування громадянам податкового кредиту:

-- скористатися правом нарахування податкового кредиту може лише платник податку, який є резидентом України, що має податковий ідентифікаційний номер, який зазнав у звітному році зазначених витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) лише у резидентів -- фізичних або юридичних осіб;

-- загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата;

-- якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

5) правильність нарахування та своєчасність сплати податку на прибуток

Регулювання стягування податку на прибуток здійснюється на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. з подальшими змінами і доповненнями.

Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку.

Відповідно до законодавства платниками податку на прибуток є:

-- суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські й інші підприємства, установи й організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами;

-- з числа нерезидентів -- фізичні чи юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, що отримують доходи з джерелом їх походження в Україні, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус чи імунітет відповідно до міжнародних договорів України;

-- дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації і їх представництва;

-- філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на інші території, ніж платник податку;

-- бюджетні організації.

Об'єктом оподатковування є прибуток підприємств, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід являє собою загальну суму доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриману протягом звітного періоду, в грошовій, матеріальній формах.

До складу валових доходів включені:

1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів.

2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями і вимогами.

3. Доходи від спільної діяльності й у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходи від здійснення операцій лізингу (оренди).

4. Доходи, не враховані при обчисленні валового доходу попередніх періодів і виявлені в звітному періоді.

5. Доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій.

Валові витрати виробництва -- сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, що здійснюється як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що здобуваються платником податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

1. Суми будь-яких витрат, сплачені протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції й охороною праці.

2. Суми грошових коштів або вартість майна, добровільно перераховані в Державний бюджет України неприбутковим організаціям.

3. Суми коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менш як 75% таких осіб.

4. Суми коштів, внесених у страхові резерви.

5. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів.

6. Суми витрат, не включені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів.

7. Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущеними помилками і виявлені в звітному податковому періоді в розрахунку податкового обов'язку.

8. Суми безнадійної заборгованості.

9. Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.

10. Суми зборів на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

11. Будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків з боргових зобов'язань протягом звітного періоду.

Амортизаційні відрахування являють собою поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення чи поліпшення основних засобів, на зменшення скорегованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати:

1) на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання;

2) на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих нестатків;

3) на проведення усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних фондів;

4) на поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, що наступає за звітним кварталом. Не пізніше 25 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, представляють у податкові органи декларацію про прибуток за звітний квартал, розрахований наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Платники податку не пізніше 15 лютого року, що наступає за звітним, надають податковому органу річний бухгалтерський звіт, що може бути підтверджений висновками аудиту.

Протягом кварталу підприємства сплачують авансові внески податку до бюджету за 1 і 2 місяці кварталу наростаючим підсумком з початку року. Авансові внески сплачуються до бюджету за підсумками 1 і 2 місяців кварталу до 20 числа 2 і 3 місяців кварталу відповідно. Розрахунки авансових внесків здійснюються підприємствами самостійно.

Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від підприємницької діяльності, щокварталу наростаючим підсумком з початку податкового року.

У сучасних умовах оподатковування доходів юридичних осіб здійснюється без прогресії за ставкою 25%.

Одним з основних питань податкового контролю є перевірка правильності обчислення і повноти сплати податку на прибуток.

При перевірці інспектор у першу чергу визначає^ хто є платником податку на прибуток відповідно до законодавства України. Особлива увага приділяється резидентству платників, правильності їх реєстрації в податкових органах.

Під час проведення перевірки має місце перевірка правильності оформлення декларації про прибуток підприємства. Форми і порядок складання декларацій з податку на прибуток підприємства встановлені Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143 зі змінами та доповненнями від 12.10.2005 р. № 448.

Дані, приведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку і звітності. Вірогідність даних підтверджується підписами керівників підприємства і головного бухгалтера, а при відсутності на підприємстві бухгалтерської служби -- фахівця, що веде облік, і завіряється печаткою. Необхідно враховувати, що податкова декларація надається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків.

Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника (Додаток К). Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Декларація заповнюється друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі. Заповнення олівцем не дозволяється.

Декларація складається із головної та двох основних частин і одинадцяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щоквартально, у тому числі за рік, а чотири (Р1-4) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин -- К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин.

У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

У головній частині декларації потрібно зробити позначку про вид Декларації:

1. Звітна -- стандартна форма поточної звітності для звичайних підприємств (без філій з консолідованою сплатою).

2. Звітна консолідована -- форма поточної звітності для підприємств, що сплачують податок на прибуток консолідовано зі своїми філіями.

3. Звітна нова -- використовується після письмової пропозиції податкового органу, якщо раніше подану декларацію він не визнає.

Податковий орган може запропонувати подати нову декларацію лише у таких випадках:

-- не заповнені обов'язкові реквізити (заголовна частина декларації);

-- декларація не підписана посадовими особами (директором, головним бухгалтером або особами, які виконують їх функції);

-- декларація не завірена печаткою.

При попередній перевірці декларації контролю підлягають: -- своєчасність подання податкових декларацій з податку на прибуток;

-- дотримання вимог щодо порядку заповнення в залежності від того, в якій формі подається декларація -- у повній або спрощеній;

-- наявність необхідних додатків і узгодженість звітних даних;

-- правильність арифметичних підрахунків та визначення сум оподатковуваного прибутку або збитку за звітний період.

При перевірці важливо установити своєчасність нарахування авансів, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань з урахуванням особливостей оподатковування підприємства.

При визначенні фінансових результатів від здійснення товарообмінних операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю, посадовою особою податкової служби враховується позитивна чи негативна різниця результатів перерахування дебіторської і кредиторської заборгованості в іноземній валюті.

Під час проведення перевірки виявляється правомірність відображення прибутку чи збитку від продажу цінних паперів. Інспектор перевіряє повноту відображення операцій у бухгалтерському обліку, уточнює повноту відбитої інформації в обліку. Далі перевіряється правомірність і повнота перерахунку дебіторської заборгованості, причому контролюється перерахунок за кожною дебіторською заборгованістю, а також контролюється повнота і правильність відображення сум перерахунку на рахунках бухобліку.

Ревізор аналізує пооб'єктне перевищення виторгу від продажу основних фондів, а також відображення цих сум в бухгалтерському обліку.

У ході перевірки здійснюється контроль за правильністю проведення індексації (балансової вартості груп основних фондів і нематеріальних активів) і її відображення в бухгалтерському обліку. Далі увага звертається на кожен випадок безоплатного одержання товарів. При цьому важливо встановити причину передачі, а також повне і своєчасне відображення в бухгалтерському обліку.

Під час перевірки встановлюється правильність оформлення вартості робіт і послуг, наданих без компенсації їхньої вартості. Перевіряється вартість матеріальних цінностей, переданих платником податку отримувачу відповідно до договорів зберігання і використаних ним у власному виробництві чи господарському обороті і виробництві.

Крім цього, під час перевірки увага звертається на правильність формування бухгалтерських записів сум від перерахунку доходу з завершених довгострокових договорів у випадку завищення суми податкових зобов'язань. Окремо перевіряється облік балансової вартості матеріалів, сировини.

Далі в ході перевірки аналізуються операції, з яких проведені суми отриманих штрафів і неустойок.

Платник податків несе відповідальність, якщо:

-- на момент перевірки податковим органом не має бухгалтерських звітів і балансів, декларацій і розрахунків, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку за відповідні періоди;

-- не представили чи несвоєчасно представили в податковий орган податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку в бюджет;