Видаткова частина державного бюджету України

У зв'язку з тим, що проект Стратегії реформування податкової системи України станом на вересень 2008 р. перебуває на стадії розроблення та затвердження, прогноз обсягу надходжень до бюджету у 2010 - 2012 роках розроблено відповідно до базової ставки податку, яка становить 25 відсотків, та з урахуванням положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Ураховуючи чинні норми податкового законодавства в частині сплати податку на прибуток підприємств та прогнозні макроекономічні показники на 2010 - 2012 роки, частка податку на прибуток підприємств зберігатиметься в межах 4,67 - 4,77 відсотка ВВП.

Прогноз надходження сум податку на додану вартість розроблено відповідно до базової ставки, яка становить 20 відсотків, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно із Законом України "Про податок на додану вартість". З урахуванням зазначеного і прогнозних макроекономічних показників на 2010 - 2012 роки частка податку на додану вартість у ВВП очікується в межах 9,95 - 10,15 відсотка.

Прогноз надходження сум податку з доходів фізичних осіб розраховано відповідно до базової ставки (15 відсотків), з урахуванням підвищення доходів населення завдяки встановленню мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму, а також поступового зменшення частка тіньового сектору економіки, завдяки чому частка податку з доходів фізичних осіб у ВВП протягом 2010 - 2012 років поступово зростатиме.

Під час розрахунку прогнозних обсягів надходжень до зведеного бюджету України на 2010 - 2012 роки не враховувалися надходження податкової заборгованості з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та рентної плати за транзитне транспортування природного газу, які є джерелом формування спеціального фонду та у 2007 - 2008 роках визначені в обсязі 2,64 млрд. гривень і 4,99 млрд. гривень відповідно .

За останні роки обсяги власних надходжень бюджетних установ зберігаються на рівні 3 відсотків ВВП, проте у середньостроковій перспективі очікується їх незначне скорочення.

Прогнозні показники видатків зведеного бюджету України на 2010 - 2012 роки розроблено на основі відповідних показників дохідної частини, фінансування та кредитування бюджету. Обсяг видатків на наступні роки може уточнюватися у разі зміни макроекономічної ситуації та пріоритетів державної політики, фактичних результатів виконання бюджетних програм та стану досягнення головними розпорядниками бюджетних коштів установлених цілей.

Прогнозні показники видатків зведеного бюджету України

При розробленні прогнозних показників видаткової частини зведеного бюджету України на середньостроковий період враховано:

- реальне зростання видатків на оплату праці працівників бюджетних установ у 2010 році у розмірі 10 відсотків, що дасть можливість отримувати мінімальну заробітну плату на рівні не нижчому від рівня прожиткового мінімуму. На період з 2011 по 2012 рік реальне зростання відповідних видатків передбачається на рівні близько 5 відсотків щороку;

- подальше зростання цін на енергоносії та їх поступове наближення до світових, що призводить до зростання номінальних видатків бюджетних установ на оплату комунальних послуг та енергоносіїв у 2010 році на рівні близько 30 відсотків, а у 2011 - 2012 роках у середньому на рівні близько 28 відсотків щороку. При цьому очікується скорочення обсягів споживання енергоносіїв завдяки проведенню енергозберігаючих заходів;

- щорічне зростання капітальних видатків у середньому в межах близько 23 відсотків у номінальному значенні з урахуванням заходів з підготовки України до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу відповідно до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. N 107 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 18, ст. 482).

Конкретні показники зміни обсягу видатків за цими статтями на відповідний рік уточнюватимуться залежно від реальних можливостей бюджету на відповідний рік, фактичного рівня тарифів на житлово-комунальні послуги та енергоносії, прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, а також уточнення етапності та змісту реформ у бюджетній сфері .

Проведення у середньостроковій перспективі виваженої і послідовної податково-бюджетної політики дасть можливість забезпечити макроекономічну стабільність, збалансованість та стійкість бюджетної системи, що досягатиметься шляхом зниження податкового навантаження на економіку, проведення системних реформ у соціально-економічній сфері, ефективної політики управління державним боргом, утримання бюджетного дефіциту в економічно безпечних межах, підвищення якості надання соціальних послуг та посилення соціального захисту громадян.

РОЗДІЛ ІІІ. Заходи щодо удосконалення системибюджетного фінансування

3.1 Оснвні напрямки бюджетного реформування в Україні

Вже багато років в Україні триває реформа бюджетної системи. Реформа, яка має на меті сформувати оптимальну систему міжбюджетних відносин, привести у відповідність делеговані місцевим органам повноваження і виділені для їх виконання фінансові ресурси, ввести в дію оптимальний механізм розподілу бюджетних трансфертів між регіонами, укоренити нову філософію бюджетних відносин між центром і регіонами, надати бюджетному процесу більшої відкритості та публічності, забезпечити умови для економії місцевих бюджетних видатків і створення стимулів для перевиконання місцевих бюджетів та розвитку територій.

Останнім часом ми спостерігаємо входження бюджетної реформи в фазу активізації. Так, у 2001 році був прийнятий Бюджетний кодекс України, який процедурно врегульовує провадження бюджетного процесу та встановлює загальні для всіх правила гри. Уперше було гармонізовано та взаємопов'язано державний бюджет і програму соціально-економічного розвитку країни. Було запропоновано бюджет розвитку, в якому передбачаються кошти на капітальні вкладення та інші державні інноваційні програми. Розпочато роботу із запровадження програмно-цільового методу фінансування видатків державного бюджету. Відбулося збільшення фінансової незалежності місцевих бюджетів.[2].

Відповідно до Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року:

- запроваджувався формульний розрахунок видатків за нормативами бюджетної забезпеченості окремо для міст обласного значення, районів та обласних бюджетів - близько 700 суб'єктів;

- формульний розрахунок доходів за індексами податкоспроможності мав яскраво стимулюючий характер, надаючи переваги бюджетам, які демонстрували нарощування ресурсів;

- надходження дотації здійснювалось на регулярній основі за рахунок коштів державного бюджету, що акумулюються на відповідній території;

- місцеве керівництво ставало зацікавленим у збільшенні надходжень також і до державного бюджету, оскільки діяв механізм додаткової дотації за рахунок перевиконання прогнозних показників;

- частина ресурсів(так званий другий кошик) та, відповідно, видатків на благоустрій території не бралися до уваги Міністерством фінансів, що закладало фінансові основи для здійснення місцевої політики.

Отже, бюджетна реформа частково делегувала право здійснювати бюджетні видатки на місцевий рівень. Проте реформа на сьогоднішній день не є завершеною, оскільки не відбулося чіткого розподілу повноважень і відповідальностей між центральною та місцевими владами. [21].

Основні напрями та пропозиції щодо реформування міжбюджетних відносин в Україні

Останніми роками фіскальні тенденції в Україні засвідчують існування фундаментальних вад у роботі субнаціонального сектора держави. Деякі з цих проблем пов'язані із скороченням контролю цього сектора над коштами і викликають занепокоєння в зв'язку з погіршенням якості послуг, які він надає, особливо в соціально важливих сферах, таких як охорона здоров'я, освіта та соціальний захист.

Існуюча система субнаціональних державних фінансів має дві небажані риси. Перша з них - брак добре визначеної системи видаткових повноважень. Не існує, наприклад, консенсусу з питання про те, який рівень місцевої влади має відповідати за надання та фінансування комунальних послуг. У деяких областях ця стаття видатків передбачена в обласному бюджеті; в інших областях це покладено на райони, а в окремих випадках, порядок змінюється з року на рік, видаткові повноваження переходять з області до районів і навпаки.

Дискусія щодо подальших шляхів розвитку міжбюджетних стосунків в Україні набула особливої гостроти в зв'язку з активізацією розробки та

обговорення проекту Бюджетного Кодексу України.

У світлі відчутної слабкості загальних реформ міжбюджетних фінансових стосунків нижче пропонується альтернативний підхід до програми реформ, що може посилити існуючий проект Кодексу і позбавити його помилок. Розробка нової системи міжбюджетних стосунків багато в чому подібна розробці й прокладанню нового шляху. Найважливіше вирішити, де має проходити шлях, а тоді - як включити до проекту певні заходи безпеки, такі як обмеження швидкості, щоб забезпечити, що транспорт досягне мети свого призначення.

Кінцевою метою реформи міжбюджетних відносин, яку переслідує також і проект Бюджетного кодексу, є забезпечення стабільного та передбачуваного фінансування субнаціональних органів влади в рамках загальної структури державних фінансів, яке сприяло б ефективності видаткових рішень та успішності зусиль місцевих органів влади щодо наповнення доходної частини бюджетів. Осереддям концепції щодо того, як досягти цієї мети є система формульних трансфертів, що передаються згори донизу, яка забезпечує дотримання макроекономічного контролю, сприяє стабілізації фінансування місцевих органів влади та усуває як горизонтальний, так і вертикальний дисбаланс, що виникає внаслідок нашого вибору щодо доходних та видаткових повноважень, наданих місцевим органам влади.

Видаткові повноваження органів місцевого самоврядування міст районного підпорядкування слід якнайбільше уніфікувати. Без такої уніфікації видаткових повноважень неможливо встановити мінімальний бюджет місцевого самоврядування. Перегляд видаткових функцій торкнеться насамперед сфери освіти та охорони здоров'я. На сьогодні частина територіальних громад утримує установи освіти та медичні заклади, а інші - ні. Міста районного підпорядкування та села мають утримувати дошкільні заклади, передавши утримання загальноосвітніх шкіл, поліклінік та лікарень районному бюджету. Міста районного підпорядкування та села повинні фінансувати із своїх бюджетів лише технічне обслуговування цих закладів. Ця передача повноважень сприятиме гармонізації мережі місцевих бюджетів і раціоналізації обрахунків місцевих бюджетів.[22].

Наприкінці треба відзначити, що реформа міжбюджетних відносин в Україні тільки тоді буде доцільною, коли її безпосередньою метою буде одночасне досягнення таких фундаментальних цілей:

- підвищення стабільності та передбачуваності потоку доходів місцевих бюджетів з метою поліпшення бюджетного планування та уникнення бюджетної заборгованості;

- чітке розмежування видаткових повноважень, з одного боку, між Державним та місцевими бюджетами, а з другого - між різними типами місцевих бюджетів;

- місцеві органи влади повинні мати істотну свободу у визначенні того, як їм використовувати загальні наявні в них кошти для виконання своїх видаткових зобов'язань;

- заохочення місцевих органів влади до розвитку своїх економічних можливостей та розширення власних баз оподаткування, причому вони повинні мати гарантії, що центр у них не відбере одержані від цього додаткові доходи;

- справедливий розподіл соціальних послуг у різних регіоних країни; місцеві органи влади всіх рівнів повинні мати приблизно однаковий рівень доходів для надання соціальних послуг, за які вони відповідають;

- досягнення консенсусу щодо ролі в бюджетному процесі району і особливо області, якого дуже важко досягти з політичних причин;

- простота політики трансфертів з тим, щоб міжбюджетні фіскальні потоки були прозорими, відносно захищеними від маніпулювання та достатньо простими для адміністрування; при цьому необхідно створити новий інституційний механізм, який забезпечував би повне й вчасне виконання всіх зобов'язань, щодо трансфертів.

Переслідуючи ці цілі, пропозиції щодо реформи міжбюджетних відносин мають відповідати важливим конституційним та законодавчим положенням, які, зокрема, передбачають, що обласним бюджетам має бути відведена роль у забезпеченні спільних проектів територіальних громад і функція передачі трансфертів від Державного бюджету до бюджетів нижчих рівнів.

3.2 Політика держави і завдання в сфері бюджетів України

Бюджетна політика - як система науково-обґрунтованих і законодавчо визначених засад (функцій, принципів, методів, інструментів) та заходів щодо удосконалення розвитку взаємовідносин між різними ланками зведеного бюджету, яка розробляється з метою оптимального збалансування бюджетних параметрів з урахуванням бюджетних пріоритетів, розвитку бюджетної сфери та необхідності забезпечення ефективного виконання державою головних її функцій.

Стратегічною ж метою бюджетної політики є створення державою необхідних економічних, правових та організаційних засад щодо підвищення ролі бюджету як інструменту формування і оптимального розподілу фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи для ефективного її розвитку, спрямованого та економічне зростання та підвищення життєвого рівня населення.[23].

За цих умов активний вплив бюджетної системи на фінансові зв'язки і потоки між різними секторами економіки виступає необхідною умовою для забезпечення економічного росту.

Таким чином, бюджетна система повинна бути визначальною формою відносин, що реалізують фінансові інтереси і цілі держави. Звідси головним пріоритетним напрямком бюджетної політики України має стати фінансове оздоровлення підприємств реального сектора шляхом створення сприятливих макроекономічних умов і проведення зваженої податкової реформи.

Поряд з цим пріоритетами розвитку бюджетної політики слід вважати

також ті, що відповідають вимогам збереження загальноекономічної рівноваги, забезпечення збалансованості і разом з тим соціальної спрямованості бюджету за умов певного скорочення податкових надходжень, а також збереження високого боргового навантаження при обмеженій можливості залучення зовнішніх ресурсів та чіткій орієнтації України на інтеграцію у Європейський союз з набуттям в ньому статусу спочатку асоційованого, а згодом і повноправного членства.

Отже, основним завданням щодо пріоритетів бюджетної політики відповідно до поставленої мети є забезпечення збалансованості зведеного бюджету. Досягти ж максимального збалансування бюджету можливо за рахунок вирішення таких завдань:

- забезпечення на рівні не менш, ніж 28% частки перерозподілу ВВП через доходну частину зведеного бюджету шляхом чіткого визначення меж втручання держави у розподільчі та перерозподільчі процеси фінансових ресурсів, що створюються в різних секторах економіки;

- забезпечення бездефіцитності бюджету, коли формування видатків зведеного бюджету здійснюється в межах доходів, і тим самим забезпечується принцип збалансованості, що є необхідною умовою зниження інфляції і досягнення економічного зростання, а також позитивної динаміки державного боргу, зниження рівня його обслуговування, проведення реформ у податковій сфері, стабільності державних фінансів, підвищення довіри до держави і переорієнтації фінансових ресурсів на інвестиції та інновації;

- забезпечення централізованих капітальних вкладень з державного бюджету на рівні, не меншому 1,5 відсотків від ВВП та поступового збільшення частки видатків на науку до 2,5% від обсягу ВВП з метою реалізації пріоритетного завдання державної бюджетної політики щодо сприяння запровадження інноваційної моделі розвитку економіки України як високотехнологічної держави;

- збільшення частки видатків бюджету, що спрямовуються на соціальну сферу - освіту, охорону здоров'я, культуру з метою посилення соціального курсу реформ;

- узгодження з завданнями адміністративної реформи видатків на управління;

- узгодження з основними напрямками реформ у військовій справі видатків на оборону;

- забезпечення частки місцевих бюджетів у структурі зведеного бюджету на рівні, не меншому ніж 40 відсотків з метою посилення ролі бюджетів місцевого самоврядування;

- забезпечення формування видаткової частини в обсягах, необхідних для підвищення заробітної плати працівників бюджетних установ з урахуванням модернізації тарифної системи та удосконалення кошторисів бюджетних установ;

- удосконалення податкового регулювання через посилення захисту платників податків, зниження податкового тиску, максимальне спрощення процедури оподаткування та введення податкових стимулів з інноваційної діяльності та нагромадження основного капіталу;

- підвищення рівня монетизації економіки та зменшення неплатежів усіх суб'єктів господарювання та держави;

- зменшення розміру нелегального відтоку капіталу шляхом дотримання законодавства щодо відмивання “брудних” грошей та боротьби з корупцією;

- створення ефективної системи управління державним боргом, зниження боргового навантаження на економіку і бюджет в результаті відновлення довіри учасників внутрішнього і світового фінансового ринку до бюджетної політики і політики державних запозичень, що проводиться державою та повного виконання зобов'язань по сплаті платежів з державного боргу.

Завдання і головні напрямки бюджетної політики України

Необхідно завдання і пріоритети бюджетної політики визначити за етапами розвитку бюджетної системи.

Так, на першому етапі (2003-2004 рр.) необхідними завданнями бюджетної політики було створення інституціональних умов для оптимізації бюджетної і податкової системи, спрямованих на формування інституцій, що забезпечать формування передумов утворення високоефективної системи державних фінансів. На даному етапі реалізації бюджетної реформи неодмінно має бути прийнятий Податковий кодекс України, посилено контроль органів Державного казначейства за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів, а також продовжити переговори з іноземними кредиторами про подання зовнішніх кредитів. Паралельно важливо проводити вже розпочату реформу соціальної сфери, яка охоплює і удосконалення оплати праці з урахування мінімальних її розмірів та інших соціальних стандартів, а також реформування пенсійної системи.

На наступному етапі (2005-2007 роки) на основі створених на попередньому етапі передумов щодо підвищення ефективності бюджетного процесу за допомогою удосконалення бюджетного планування та цільового використання коштів бюджету здійснювати формування і перерозподіл централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів якомога більш ефективно, що перетворить бюджет в реальний механізм стимулювання економічного зростання, і забезпечить регулювання економічного і соціального розвитку та оптимальний для України перерозподіл ВВП через його доходну частину.

Реалізація поставлених задач бюджетної політики на довгострокову перспективу повинна здійснюватися, як на нашу думку, за наступними основними напрямками щодо удосконалення бюджетної сфери: продовження реформ у податковій сфері, створення ефективної системи управління державним боргом, вдосконалення міжбюджетних відносин, оптимізації державних витрат, використання програмно-цільового методу складання бюджету, посилення контролю за сплатою податків та використанням бюджетних коштів на всіх рівнях бюджетної системи, тощо. В свою чергу податкова реформа як основа для забезпечення економічного росту і розширення дохідної частини державного бюджету, має бути спрямована на:

- спрощення податкової системи за рахунок скорочення загального числа податків і зборів, уніфікації діючих механізмів обчислення і сплати податків і зборів;

- посилення принципу справедливості податкової системи за рахунок вирівнювання умов оподатковування для всіх платників податків, насамперед за рахунок скасування наявних необґрунтованих пільг і неефективних податків;

- трансформації механіщму "транзитного" ПДВ;

- послаблення загального податкового навантаження на законослухняних платників шляхом більш рівномірного його розподілу на всіх платників податків та подальшого зниження ставок з основних загальнодержавних податків і зменшення нарахувань на фонд оплати праці;

- посилення стимулюючої функції податків для забезпечення розширеного відтворення виробництва і підвищення інвестиційної активності;

- здійснення дієвої податкової реформи в рамках основних завдань Податкового кодексу України як комплексу положень щодо всіх елементів податків з усуненням основних недоліків існуючої податкової системи.

Крім заходів, зв'язаних з реформуванням податкової сфери, наповнення доходної частини бюджету повинно все ж забезпечуватись шляхом збільшенням обсягів неподаткових надходжень бюджету, насамперед, за рахунок доходів від використання державної власності та транзитних платежів.

Модернізація спроженої системи оподаткування шляхом диференціації порогових величин господарських облротів, які мають бути різими для виробничої, торгівельної діяльності та сфери послуг, а також інтелектуального виробництва та сільськогосподарських підприємств.

Що ж стосується системи управління державним боргом, з метою підвищення її ефективності та забезпечення оптимізації структури боргу, необхідно щоб:

- діяльність держави на фінансовому ринку здійснювалась на умовах, найбільш прийнятних для бюджету (збільшення термінів запозичень, низька плата за позиками і т.д.);

- забезпечувалось повне виконання зобов'язань по сплаті платежів з державного боргу;

- проводилась політика по скороченню боргового навантаження на бюджет.

Бюджетна політика держави і зовнішні ринки, основні шляхи вдосконалення бюджетної політики України

Політика діяльності держави на міжнародних фінансових ринках повинна формуватися з урахуванням пріоритетності необхідності погашення зовнішнього державного боргу, а не залучення нових запозичень. Усі види довгострокових позик органів державної влади, включаючи запозичення на ринку державних цінних паперів і єврооблігацій, повинні направлятися на збільшення інвестицій, тим самим має бути створена основа для повного і своєчасного обслуговування державного зовнішнього боргу. В свою чергу доцільно щоб розмір внутрішніх запозичень визначався виходячи з оптимального варіанту запозичень на зовнішньому ринку і з урахуванням необхідності зменшення навантаження на внутрішній фінансовий ринок з метою спрямовування вільних коштів суб'єктів господарювання в реальний сектор і створення умов для активізації інвестиційного процесу.

Перехід на якісно новий рівень управління видатками державного бюджету передбачає підвищення ефективності витрат бюджетних коштів, оптимізацію бюджетних дотацій та субвенцій, підвищення соціальної спрямованості видатків. Тому бюджетна політика в області видатків повинна здійснюватися з урахуванням подальшої оптимізації бюджетних асигнувань. Обов'язковою є реалізація принципу пріоритетності напрямків соціально-економічного розвитку, тому державні ресурси повинні спрямовуватися у пріоритетні галузі, від яких залежить соціальна захищеність населення, національна безпека, реалізація структурних перетворень. Важливо при цьому, щоб державні інвестиції спрямовувалися на підтримку перспективних напрямків, здатних забезпечити переорієнтацію вітчизняної промисловості із сировинної на високотехнологічну. За цих умов витрати бюджету в цілому сприятимуть реалізації структурних перетворень щодо:

- реформування соціальної сфери, яка включає проведення пенсійної реформи, модернізацію освіти, а також перетворення в системі охорони здоров'я та у сфері культури;

- реформування армії і правоохоронних органів;

- модернізації економіки шляхом створення сприятливого інвестиційного і підприємницького клімату, проведення стимулюючої економічне зростання макроекономічної політики, а також здійснення структурної перебудови економіки;

- формування цивілізованого ринку нерухомості;

- здійснення реформи природних монополій.

Проведення скоординованої економічної і фінансової політики Уряду і місцевих органів влади, а також посилення централізації в прийнятті рішень з державних фінансів дозволить підвищити керованість і ефективність фінансових потоків, що перерозподілятимуться через зведений бюджет.

З огляду на це міжбюджетні відносини будуватимуться в напрямку забезпечення єдиної, спрямованої на підвищення збалансованості бюджетів з урахуванням змін щодо адміністративно-територіального устрою державної бюджетної політики через:

- безумовне дотримання положень законодавства, виконання угод, що укладаються між державою і суб'єктами місцевого самоврядування;

- недопущення нарощування бюджетної кредиторської заборгованості;

- посилення бюджетного адміністрування власних доходів бюджетних установ;

- якісне удосконалення казначейської системи виконання бюджетів, передусім місцевого самоврядування.

Посилення ролі бюджетного планування відбуватиметься шляхом розробки середньострокових бюджетних планів, узгоджених з завданнями державних цільових програм та стратегічних річних планів діяльності органів виконавчої влади за окремими напрямками.

Буде упорядкована й оптимізована мережа бюджетних установ, здійснений поетапний перехід від фінансування бюджетних організацій до виділення коштів на конкурентних принципах для виконання державних завдань із застосуванням механізму державного замовлення. Усі бюджетні програми повинні виконуватись в рамках бюджетних призначень головних розпорядників бюджетних коштів.

Посилення ролі державного фінансового контролю за повнотою надходження і цільовим характером витрат бюджетних коштів передбачає введення порядку обов'язкової публікації звітів про виконання бюджетів усіх рівнів і забезпечення відкритості процедур розміщення державних замовлень. Для реалізації поставленої задачі продовжиться розвиток органів Державного казначейства і контрольно-ревізійної служби України. Водночас має бути запроваджений жорсткий контроль державних фінансів, який відповідав би принципам і нормам фінансового контролю в країнах ЄС.

Для посилення державного регулювання бюджетної політики слід створити окремий закон який би регламентував засади формування єдиної бюджетної політики держави.

Застосування таких засобів здійснюється відповідно до етапів формування бюджетної політики, що регламентуються Бюджетним кодексом. Технологія ж бюджетної політики повинна знайти своє відображення в окремому законодавчому документі на зразок закону і мати свої витоки в концепції економічного і соціального розвитку держави. Поки що такого комплексного документу, в якому б визначалась економічна стратегія України з урахуванням основних перспективних напрямків розвитку фінансових відносин в системі зведеного бюджету, як основної ланки державних фінансів, не розроблено. Існуючі в Україні програми, зокрема Програма до 2010 року та окремі соціально-економічні програми лише фрагментарно висвітлюють окремі аспекти бюджетної політики, які вже слід корегувати з урахуванням тих змін, що відбулися. Тому, урядовим структурам разом із розробленням Стратегії економічного і соціального розвитку України до 2011 року необхідно розпочати роботу з підготовки законопроекту щодо засад формування єдиної бюджетної політики в Україні.

Дослідження впливу динаміки макроекономічних показників на динаміку доходів і видатків було розпочате з визначення факторів, що впливають на показники бюджетів. Далі передбачено встановлення математичних залежностей між показниками бюджетів і факторами, що впливають на них.

29 липня 2010 р. резидент України Віктор Янукович підписав схвалений парламентом текст Бюджетного кодексу України. Положення нової редакції Бюджетного кодексу України будуть враховуватися при розробці Державного бюджету на 2011 рік.

Прийняття нової редакції Бюджетного Кодексу передбачає введення середньострокового планування, розширення сфери застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, а також поліпшення бюджетного адміністрування і посилення контролю над дотриманням бюджетного законодавства.

Серед основних нововведень Бюджетного Кодексу слід відмітити:

- введення нових і уточнених діючих понять і термінів, що стосуються бюджетної сфери, уточнених основних функцій головних розпорядників бюджетних коштів;

- зміни в частині процедур розгляду та ухвалення Державного бюджету, а саме: визначено два читання, замість існуючих трьох;

Крім цього, в новій редакції Кодексу відсутні чіткі терміни розгляду та затвердження проекту закону про Державний бюджет України: в старій редакції Бюджетного кодексу України було чітко визначено терміни проведення першого, другого та третього читань, а в новій редакції Кодексу терміни проведення першого та другого читання не зазначено. Як і раніше, Кабмін має подати до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет до 15 вересня року, що передує плановому (відтепер проект подаватиметься одночасно й Президенту України). Водночас розгляд та затвердження Державного бюджету відбуватиметься у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною регламентом Верховної Ради України.

Слід зазначити, що в новій редакції Бюджетного кодексу України відсутня Бюджетна декларація, хоча в проекті Бюджетного кодексу вона мала замінити Бюджетну резолюцію (Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період).

Водночас Бюджетна резолюція залишається в Бюджетному кодексі, однак змінено терміни порядку її складання та схвалення. Так, раніше Кабінет Міністрів України подавав до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період не пізніше, ніж за чотири робочі дні до початку проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період, які проводилися не пізніше 1 червня. Тепер передбачено наступний порядок:

Міністерство фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та до 20 березня року, що передує плановому, подає його на розгляд до Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період і у триденний строк подає до Верховної Ради України, яка його розглядає за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.

-добавлено нові статті щодо введення середньострокового планування та розширення сфери застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі;

- передбачено виключне спрямування надпланових доходів державного бюджету на реалізацію пріоритетних інвестиційних програм і здійснення заходів, пов'язаних із проведенням соціальних реформ, посилення фінансового контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів;

- добавлено статтю, що визначає терміни подання і розгляд законопроектів, які впливають на показники бюджету, та введення в дію таких законів;

- включено норми щодо особливостей формування та оприлюднення бюджетів об'єднань сіл, селищ і міст, які в майбутньому створюватимуться згідно законодавства про місцеве самоврядування, визначено їх взаємовідносини безпосередньо з Державним бюджетом.

Розділи та статті Бюджетного кодексу України, що стосуються місцевих бюджетів, у новій редакції документу мають значні уточнення та стали більш конкретизованими в порівнянні зі старою редакцією. Серед позитивів: нова редакція Бюджетного кодексу України передбачає суттєве збільшення фінансового ресурсу місцевих бюджетів за рахунок як передачі їм частини загальнодержавних доходів, так і розширення переліку видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, зокрема, передбачено:

- передачу місцевим бюджетам окремих джерел доходів державного бюджету за ліцензії та сертифікати, державну реєстрацію, 50% збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення, 50% збору за спеціальне водокористування, 50% платежів за користування надрами загальнодержавного значення;

- віднесення в повному обсязі до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних відносин, фіксованого податку на доходи від підприємницької діяльності, єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва та плату за землю, надходження адміністративних штрафів, плату за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад; податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки, у складі місцевих податків і зборів;

Слід зазначити, що податок на нерухоме майно (нерухомість) відсутній в проекті Податкового кодексу, оприлюдненого 3 серпня 2010 року.

- збільшення для бюджетів місцевого самоврядування з 20% до 50% зарахування зборів за забруднення навколишнього природного середовища та грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;

- віднесення до бюджету розвитку місцевих бюджетів частини податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток комунальних підприємств і фінансових установ) відповідно до додаткових ставок такого податку, у розмірах визначених законом з питань оподаткування;

- включення до видатків місцевих бюджетів, що враховуватимуться при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, фінансування центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центрів професійної реабілітації інвалідів, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, соціальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, закладів та установ комунальної власності, яким надано статус національного, утримання позашкільної освіти (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми).

За оцінками Міністерства фінансів України додатковий ресурс, який отримають місцеві бюджети, складе близько 23 млрд. грн. (36% сукупних доходів місцевих бюджетів в 2009 році за вирахуванням трансфертів). Проте, цими ресурсами територіальні общини не зможуть в повній мірі розпорядитися на власний розсуд, оскільки навантаження на місцеві бюджети буде посилено, до них будуть передані додаткові витрати, здійснення яких раніше проводилося на центральному рівні (окремі програми соціального захисту та підтримка позашкільної освіти).

Слід відзначити істотне посилення повноважень органів державної виконавчої влади у сфері організації та координації бюджетного процесу на місцевому рівні. На думку експертів, жорстка регламентація і контроль з боку центральної влади діяльності, пов'язаної із складанням, розглядом, затвердженням і виконанням місцевих бюджетів направлені на підвищення ефективності функціонування бюджетної системи України та вдосконалення системи державного фінансового контролю із посиленням відповідальності учасників бюджетного процесу, зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів.

Більш детально основні зміни та доповнення до деяких розділів Бюджетного кодексу України, зокрема, Розділу ІІ «Державний бюджет України», Розділу ІІІ «Місцеві бюджети» та Розділ IV «Міжбюджетні відносини».

Федерація профспілок України 21 червня ц. р. надіслала Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці свої зауваження та пропозиції до проекту Кодексу. Проте, найбільш принципові пропозиції ФПУ, на жаль, невраховані в новій редакції Кодексу:

- схвалення Кабміном Державного бюджету на наступний рік має відбуватися за умови обов'язкового попереднього його обговорення на засіданні Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України;

- Генеральну угоду між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на відповідні роки було запропоновано включити до переліку нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні.

ВИСНОВКИ

Бюджетна політика активніше набуває рис знаряддя, що провокує руйнацію економічного потенціалу країни. І чим довше вона використовуватиметься як переважний інструмент реалізації фіскальних інтересів, тим очевидніше проявлятимуться невідповідність між проголошеними стратегічними цілями і неможливістю їх досягнення шляхом тих заходів, що здійснюються на практиці. Консолідований бюджет як головний закон економічного життя країни повинен фіксувати не тільки доходи та витрати, а й усі основні параметри економічного розвитку. За умови підпорядкування бюджетної політики вирішенню проблем бюджетного дефіциту та державного боргу вона неминуче перетворюється в джерело економічних протиріч. Необхідна активізація процесів переорієнтації бюджетної політики на зростання ефективності вітчизняної економіки і створення умов для розширення внутрішнього платоспроможного попиту. Перспективи бюджетної політики як складової фінансової політики невіддільні від розвитку єдиної цілісної системи фінансових відносин у напрямку досягнення збалансованості економічних інтересів усіх суб'єктів розширеного відтворення.

Для ефективного розв'язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна переорієнтуватися на модель, яка передбачає розширення повноважень та відповідальності Уряду. Основним недоліком такої діяльності є те, що бюджетні витрати, пов'язані з вибором стратегії конкурентоспроможності, будуть відчутними відразу після її впровадження, тоді як переваги виявляться лише з часом. Але у кінцевому підсумку така політика зменшить вартість товарів і послуг для споживачів, підвищить шанси України на успіх на світових ринках, забезпечить економічне зростання, зайнятість та добробут, дозволить підвищити життєвий рівень населення.

Як видно з вищевикладеного, що основною причиною бюджетних проблем є систематичне невиконання дохідної частини бюджету. У результаті держава виявляється не в змозі виконувати узяті на себе зобов'язання.

Реальність доходів бюджету залежить багато в чому від правильності прогнозування соціально-економічних процесів на майбутній бюджетний рік. Прорахунки цього прогнозування є однієї з основних причин, що породжують проблеми бюджетного планування.

Однак слід зазначити, що навіть максимально правильне планування доходів бюджету не являється достатньою умовою виконання дохідної і видаткової частини бюджету через негативну практику внесення, що має місце, змін у чинне законодавство по податково-бюджетних питаннях 1999 бюджетного року після прийняття Закону України про Державний бюджет на даний рік. Так, цього року через прийняття трьох законів бюджет недоодержав близько 2 млрд грн.

Необхідно підкреслити, що незадовільний стан виконання бюджету негативно впливає на економічні процеси в цілому. Невиконання бюджетних зобов'язань приводить до виникнення нових неплатежів, підриваючи тим самим основи ринкового механізму.

Бюджетна політика, спрямована на постійне скорочення витрат, без цілеспрямованих дій по збільшенню дохідної частини бюджету, може привести до розвалу економіки держави.

Причиною проти дії бюджетним витратам у цьому разі може бути негативне ставлення громадян до стягнення податків, яке вважається прямою конфіскацією приватних коштів. На жаль, неможливо зважити вплив усіх різноспрямованих факторів, як визначають вигоди і витрати суспільних благ, і встановити нетто-ефект. Але навіть тоді, коли бюджет можна визнати оптимальним за розміром, він може бути неоптимальним за структурою, тобто в деяких сферах витрати будуть надто високими, а в інших -- надто низькими. Питання обмеження державних витрат дуже актуальне і для України.

Список використаних джерел

витрата бюджет фінансування

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96-ВР. // Відомості ВРУ. -- 1996. -- № 30.

2. Закон України “Про бюджетну систему України” № 253/95-ВР від 29.06.1995. // Відомості ВРУ. -- 1995. -- № 26.

3. Бескид Й. М. Державний бюджет України. -- Тернопіль. -- 1996. -- с. 107.

4. Бескид Й. М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. -- Тернопіль. -- 1996.

5. Бескид Й. М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету України. // Фінанси України. -- 1998. -- № 1. -- с. 16-18.

6. Бескид Й. М. Державний бюджет України. Методичні рекомендації. -- Тернопіль 1996.

7. Бескид Й. М. Теоретичні підвалина дослідження суті державного бюджету України. // Фінанси України. № 1. -- 1998. -- с. 16.

8. Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.: Вища школа. 1997.

9. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС. - 2000.- 416с.

10. Василик О.Д. Фінанси в економічній системі держави. // Фінанси України.-2000.-№1.

11. Єріна А.М. Організація вибіркових обстежень. 127 с.

12. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова 1.1 Бюджет і фінансова політика держави. -К.: Наукова думка.,1999.

13. Зюнькін О.М.,Соболєва А.М.,Бондар О.В. Фінансове право:Опорний конспект лекцій.-К.:МАУП,2003.-3-тєвид.,доп.-160

14. Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті. 298 с.

15. Коцовсъка Р., Ричаківська В., Табачук Г., Вовнюк М. Операції комерційних банків; Курс лекцій. -- Львів; Центр Європи, 1997. -- 276 с.

16. Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 1999.

17. Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення. //Вісник НБУ.-2000-№5.

18. Остапишин Т. П. Основи банківської справи; Курс лекцій. -- К: МАУП, 1999.-- 112 с.

19. Романенко. Р., С. Я. Огородник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова..Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.

20. Усоскин В. М. Современный коммерческий банк; управление и операции. -- М.; "Все для вас", 1993. -- 320 с.

21. Пасічник Ю.В.Бюджетна система України та зарубіжних країн. - К.: КНТЕУ, 2002. с. 377 -378, 380 - 381.

22. Попович В. М., Степаненко А. И. Управление кредитными рисками заемщика, кредитора, страховщика.; Учеб.-практ. пособие. -- К; Правові джерела, 1996. -- 259 с.

23. Савлук М. I., Мороз А. М., Коряк А. А. Вступ до банківської справи. -- К; Лібра, 1998. -- 344 с.

24. Шевченко Р. І. Банківські операції; Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -- К.; КНЕУ, 2000. -- 160 с.

25. Ширинская Е. Б. Операции коммерческих банков; российский и зарубежный опыт. -- М.; Финансы и статистика, 1993. -- 144 с.

26. Юрій С.1., Бескид Й.М. Бюджетна система України. -К.:НІОС., 2000.

Размещено на Allbest.ru