Фінансовий стан промислового підприємства

Досить високим залишається рівень застави, який в окремих комерційних банках втричі, а то й вчетверо, вп'ятеро перевищує суму позики. Для самої застави використовується два види ліквідного майна: молодняк тварин і майбутній врожай. Вартість заставного майна переважно нижча ринкових цін. Розмір кредиту не обмежується. Залишається актуальною проблема ліквідності заставного майна і використання для забезпечення рухомих і нерухомих засобів. Практично не приймаються в заставу техніка, будівлі, і це зрозуміло. Очікувати використання в якості застави землі доведеться ще кілька років, через обмеження в Земельному кодексі та час, потрібний для формування ринку землі.

Необхідність оновлення основних фондів в агропромисловій сфері, де знос їх сягає до 80%, а в окремих агроформуваннях і ще більше, а також відчувається гостра нестача сільськогосподарської техніки, оскільки тракторний парк за останні десять років скоротився майже наполовину, вимагає значних додаткових довгострокових фінансових ресурсів із застосуванням нетрадиційних форм і схем кредитування підприємств агропромислового комплексу. Особливо стала актуальною дана проблема у період фінансової слабкості сільськогосподарських підприємств та відсутності у них ліквідної застави[5, С. 142-144].

Нині окрім майбутнього урожаю, запропонувати у заставу аграріям часто немає й чого. Але банки неохоче погоджуються на таку заставу, враховуючи, що понад 30 ризиків - організаційних і погодних - можуть вплинути на врожай. Тому потрібно вживати багато заходів, в основі яких лежить дотримання технологій сільськогосподарського виробництва, проте погодні ризики без страхування приборкати неможливо. Нині в Україні зареєстровано понад 3000 страхових компаній, більше 50 з яких працюють із сільським господарством. Отож, проблему страхування ризиків втрати врожаю можна назвати визначальною проблемою розвитку кредитування аграрного сектора.

Узагальнення вітчизняного досвіду кредитних відносин показує, що незважаючи на існуючі перешкоди розвитку кредитування, в останні роки сільськогосподарські товаровиробники перетворюються в бажаних клієнтів, оскільки щорічно залучають і залучатимуть значні кошти на вигідних для банків і себе умовах. Саме умови надання-одержання позик є другим після дефіциту вирішальним чинником зростання фінансового кредитування. З початку діяльності банківської системи, кредитування здійснюється за ринковими принципами. Умови таких операцій залежать від багатьох факторів, зокрема попиту на кошти та їх пропозиції, вартості і ризиковості їх надання, результативності роботи, наявності достатньо ліквідного майна для застави і можливостей його реалізації, перспектив розвитку сектора. На жаль, господарства не одразу звернули увагу на банківську систему як джерело коштів. Однак з вичерпанням інших джерел і появою прийнятних умов кредитування інтерес зріс. Насамперед цьому сприяє зменшення вартості даного джерела, в тому числі і завдяки впровадженню механізму часткової компенсації через бюджет[12].

Для поліпшення економічної ефективності держава повинна сприяти створенню і розвитку ринків капіталу. Обмежений доступ до кредитів і, отже, до сучасних технологій не дає можливості сільськогосподарським підприємствам використовувати виробничий потенціал повною мірою. Як показав аналіз, краща оснащеність робочої сили приведе до значного поліпшення технічної ефективності. З метою поліпшення ефективності розподілу ресурсів необхідно забезпечити здорову конкуренцію на ринках сільськогосподарської продукції, оскільки конкурентні ринки є найбільш гнучким і ефективним механізмом розподілу ресурсів. Необхідно також забезпечити доступність інформації про ситуацію на ринках, що дало б можливість виробникам робити прогнози розвитку ринків сільськогосподарської продукції і на їх основі правильно визначати вид виробничої діяльності. Пряма підтримка виробників, наприклад через субсидування кредитів або списання боргів може не привести до поліпшення ефективності в економічному розумінні цього слова, оскільки вона стимулює керівників підприємств уживати різних заходів для одержання державної підтримки в результаті чого вони забувають про своє основне завдання - необхідність поліпшувати ефективність ведення господарства [11, С. 56-58].

Виявлені особливості сучасного фінансового забезпечення через кредитну підтримку не є окремими територіальними особливостями і тому отримані результати і висновки відображають загальноекономічні тенденції розвитку. Вирішення проблем поліпшення фінансування і фінансової діяльності господарств окремими локальними методами ведеться, як результат маємо затяжну деградацію галузі. У зв'язку з цим виникає необхідність системного підходу до вирішення завдання поліпшення кредитування.

Тому, на наш погляд, потрібно не ігнорувати ці компоненти ринкової економіки, тим більше, що вони мають об'єктивний характер, не намагатися їх замінити іншими заходами,особливо організаційного спрямування, а здійснювати поступово у міру реальних можливостей те, що мало бути здійснене ще на початку запровадження реформ, а саме:

- досягти паритету цін на продукцію сільського господарства і промисловості, для чого необхідно розробити і запровадити відповідні механізми, які б в «автоматичному» режимі підтримували еквівалентність обміну між цими галузями;

- запровадити механізм кредитування, при якому сільськогосподарський товаровиробник міг би залучати достатні кредитні ресурси для своєї господарської діяльності.

Виконання зазначених заходів дозволить забезпечити агропромисловий комплекс економіки фінансово-кредитними ресурсами, за рахунок яких можна розвивати конкурентоспроможне сільськогосподарське виробництво України.

Висновки

Формування фінансових ресурсів підприємства за рахунок банківського кредитування є одним із основних джерел залучення фінансових ресурсів в теперішній час. Так банківські структури можуть забезпечити недостачу у суб'єктів господарювання грошових та матеріальних ресурсів. Враховуючи актуальність даного питання я обрав темою своєї курсової роботи «Роль банків у формуванні фінансових ресурсів підприємства на прикладі СФГ «Прогрес» Балтського району Одеської області».

Селянсько - фермерське господарство "Прогрес" створене в 1999 році і за минулий час пройшло шлях від невеличкого господарства, що розпочало свою діяльність на 10 гектарах орної землі до господарства з широким спектром діяльності, що господарює на 6005 га землі та є одним з найбільших сільгосптоваровиробників на Півночі Одеського регіону. Вартість власного капіталу виросла на 0,7%. Вартість кредиторської заборгованості зменшилася на 95,3%, а поточних зобов'язань за розрахунками скоротилася на 12,3%. Варто також відмітити, що досліджуване підприємство має невелику залежність від залучених ресурсів.

За дванадцять років планомірного розвитку господарство досягло вагомих успіхів в сільському господарстві, здійснюючи власними силами виробництво, транспортування, часткове зберігання, переробку (доведення до товарних кондицій) та реалізацію сільськогосподарської продукції.

Тільки в 2009 - 2011 роках було закуплено чотири комбайни КЗС-9-1 "Славутич"; два трактори ЮМЗ 8040.2; три МТЗ 80; чотири ХТЗ 121; вісім Т - 150 К на загальну суму 2 мільйони 810 тисяч гривень.

Укладено 400 договорів оренди земельних ділянок (паїв). Орендна плата сплачується вчасно, згідно вимог законодавства та в термін до 30 жовтня щорічно в обсязі: пшениця - 500 кг ; зерно суміш - 300 кг ; соняшник - 100 кг. Додатково працівникам господарства та людям пенсійного віку видається матеріальна допомога (15 кг круп'яних та макаронних виробів в асортименті ).

Чисельність працюючих у господарстві не змінилася. Частина робітників у чисельності 15 чоловік була переведена з галузі рослинництва до галузі тваринництва. У 2011 році рівень рентабельності склав 100,2%. Сума чистого прибутку 9900 тис.грн., при собівартості реалізованої продукції 9883 тис.грн. Варто зазначити, що рівень рентабельності збільшився у 2001 році на 56,4 в.п. в порівнянні з 2009 роком.

Банки можуть надавати бланкові кредити (незабезпечені майном та іншими формами), але тільки в межах власних коштів і лише клієнтам зі стійким фінансовим станом та інсайдерам банку в сумі, що не перевищує 50% номінальної вартості акцій банку, які перебувають в їх власності.

Загалом у СФГ «Прогрес» протягом досліджуваного періоду не бралися довгострокові кредити для задоволення недостачі фінансових ресурсів у виробництві. Господарство є високоприбутковим та рентабельним і в майбутньому для ще більшого покращення його фінансових результатів пропонується залучати кредити для страхування непередбачуваних ризиків у виробництві та забезпечення подальших ростів прибутку.

Залежно від типу фінансових відносин, які виникають між капіталодавцями і підприємством-об'єктом фінансування, вони можуть стати співвласниками або кредиторами суб'єкта господарювання. Порядок здійснення внесків на формування власного капіталу охарактеризований у попередніх розділах. Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу: капіталодавець набуває статусу кредитора.

Для поліпшення економічної ефективності держава повинна сприяти створенню і розвитку ринків капіталу. Обмежений доступ до кредитів і, отже, до сучасних технологій не дає можливості сільськогосподарським підприємствам використовувати виробничий потенціал повною мірою. Як показав аналіз, краща оснащеність робочої сили приведе до значного поліпшення технічної ефективності.

Список використаних джерел

1.Бодаковський В. Ю. Проблеми залучення кредитних ресурсів вітчизняними підприємствами / В.Ю.Бодаковський // Фінанси України. - 2005 - №1. - С.108-109.

2.Волохов В.І. Кредитування в аграрній сфері - стан та перспективи розвитку//Економічний простір.-2011.-№45.-С132-137.

3.Волькович Д.В. - Удосконалення механізму реорганізації управління фінансовими ресурсами підприємства. - Фінанси України.- 2004.- №9.

4.Воронкова А.А. Проблеми банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників в Україні / А.А. Воронкова, Л.В. Куцина // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики.-2008.-№2(5).-С.33-37.

5.Гуменюк О. С. Бюджетне фінансування сільського господарства / О.С.Гуменюк // Науковий вісник НАУ. - 2000.-Вип. 23. - С. 142-144.

6.Дем'яненко М. Я. Фінанси сільськогосподарських підприємств: Посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах / М.Я. Дем'яненко. - К.: - 2000. -104-105 с.

7.Дем'яненко М.Я. Проблеми фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників // Економіка АПК - 2006. - №1 - с.34-36.

8.Карпова І. В. Роль банківських установ у розвитку кредитування агропромислового комплексу/ І. В. Карпова, Д. Г. Єзерська // Економіка АПК. - №10. - 2009. - С. 19-27.

9.Ковальчук С.В., Форкун І.В. - Фінанси. Навч.посібник. - Львів: «Новий світ - 2000», 2005. - 200-205 с.

10.Колотуха С.М. Кредитування сільськогосподарських підприємств як ефективне джерело інвестиційної діяльності / С.М.Колотуха, І.П.Борейко // Економіка АПК. - 2009 - №1 - С. 89-96.

11.Колотуха С.М. Удосконалювати систему кредитування сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 2003. - №6. - 56-58.

12.Кредитування сільськогосподарських корпорацій іншими депозитними корпораціями.[Електронний ресурс] - http://www.bank.gov.ua.

13.Опарин В. М. Финансовыересурсы: проблемыопределения и размещение // Вестник НБУ. - 2000. - №5. - С.11.

14.Опачанський Д. - Методи визначення приросту фінансових ресурсів підприємства, напрямків та ефективності їх використання. - Економіст.- 2 006.- №12 - с.17-19.

15.Першко Л. О. До питання створення механізму фінансового забезпечення діяльності підприємств / Л.О.Першко // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. - 2004. - № 37 (49). - С. 99-103.

16.Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Комплексної програми підтримки розвитку українського села на період до 2015 року" від 2007р. С.79-80

17.Постанова Кабінету Міністрів України «Про відшкодування відсоткової ставки для сільськогосподарських підприємств» від 26 лютого 2009 р. № 153 //Офіційний вісник України. - 2009р. - № 15. - С. 479.

18.Сафронов Г.А. Кредити для АПК // Бізнес-Інформ. - 2005. - №1. - с.42-44.

19.Філімоненков О.С. Фінанси підприємств : [навч. посібник] / Філімоненков О.С. - К. : Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 30-33 с.

20.Шиндирук І.В. Кредитування діяльності сільськогосподарських товаровиробників//Економіка АПК. -2002. - №10. -с.12-14.

21.Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. Посіб. -К.:А.С.К 2005. -40 с

Размещено на Allbest.ru