Оподаткування доходів фізичних осіб

2.3 Податок на доходи фізичних осіб у структурі доходів бюджету

Податок з доходів фізичних осіб є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянином безпосередньо з отриманого доходу. Відповідно до Бюджетного кодексу України (стаття 65 глава 11):

1. До доходів бюджетів міст Києва та Севастополя зараховується 50% і 100% відповідно загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується згідно з Податковим кодексом України на території цих міст.

2. До доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховується 75% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується згідно з Податковим кодексом України на території цих міст.

3. До доходів бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення зараховується 25% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується згідно з Податковим кодексом України на цій території. [2]

У структурі доходів Зведеного бюджету податок на доходи фізичних осіб займає значну частку і становить в середньому за 2008-2010 роки 15,5%. Податок на доходи фізичних осіб у структурі податкових надходжень знаходиться на другому місці після ПДВ за обсягом надходжень і становить 20,1-20,2% усіх податкових надходжень. [9] Це значний внесок до дохідної частини Державного бюджету України. Частку податку на доходи фізичних осіб у структурі доходів Зведеного бюджету у розрізі з 2008 по 2010 роки показано в таблиці 2.1.

Табл. 2.1

Частка податку на доходи фізичних осіб у структурі доходів Зведеного бюджету (за 2008-2010 рік) [9]

Податок на доходи фізичних осіб продовжує зберігати позицію найвагомішого за обсягом джерела наповнення дохідної частини місцевого бюджету. Динаміка надходжень податку з доходів фізичних осіб відображена на рис. 2.1. [21]

Рис. 2.1. Суми надходжень ПДФО до місцевих бюджетів за 2008-2012 роки [21]

Отже, найбільшу питому вагу в доходах місцевих бюджетах становить податок на доходи фізичних осіб - більше 60% (а в I кошику - близько 94,4%).

З урахуванням впливу світової фінансової кризи на економіку у 2008-2009 роках та очікуваних відновних процесів в економіці України у 2011-2012 роках прогнозний показник надходжень податку на доходи фізичних осіб на 2012 рік визначено у сумі 59,3 млрд. гривень.

До очікуваного показника за 2011 рік (51,9 млрд. грн..), ріст прогнозного показника на 2012 рік становитиме 114,3%, що менше ніж ріст фонду оплати праці (115,3%).

Питома вага у номінальному ВВП (1264,5 млрд. грн..) податку на доходи фізичних осіб на 2011 рік становить 4,7, що на рівні планового показника 2011 року, та в свою чергу менший, ніж у 2010 році на 0,2 відсоткових пункти. [9]

Рис. 2.2. Частка податку на доходи фізичних осіб у ВВП за 2008-2012 роки [21]

Стала питома вага податку на доходи фізичних осіб у ВВП свідчить про відновлення економічних процесів країни. Важливим впливом на частку надходжень податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів базується на макроекономічних показниках розвитку країни, зокрема провідних галузей економіки країни.

Для врахування особливостей формування надходжень податку використовуються дані про:

- кількість платників податку та суми сплаченого податку в розрізі джерел оподаткування та видів доходів;

- кількість платників, які отримали податкові соціальні пільги;

- суми застосованих податкових соціальних пільг за видами пільг, які дають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу;

- суми документально підтверджених витрат, включених до складу податкового кредиту платників податку;

- результати контрольно-перевірочної роботи щодо донарахування сум податку, штрафних санкцій та пені.

Враховуючи тенденцію росту надходжень податку з доходів фізичних осіб починаючи з червня 2010 року, на яку вплинуло проведення податковою міліцією спеціальних операцій "Бюджет" та "Боротьба з виплатами зарплат "в конвертах", спостерігається ріст надходжень податку у 2010 році на рівні 115%.

Прогнозний розрахунок зменшення податку на доходи фізичних осіб від застосування податкової соціальної пільги на 2012 рік визначено в сумі 4372,2 млн. грн., що на 23,4 млн. грн. або на 0,5% менше, ніж в 2010 році,що в свою чергу свідчить про підвищення рівня доходів громадян. [21]

Прогнозна сума податкового кредиту на 2011 рік визначена на основі аналізу фактичних сум документально підтверджених витрат платниками податку за 2009 рік, очікуваної суми податкового кредиту у 2010 році та прогнозу на 2011 рік (за даними ДПСУ, обласних фінансових управлінь) і становить 1294,5 млн. гривень. А податок з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платникам у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, на 2011 рік розраховано в сумі 156,2 млн. грн. (на 51,6 відсотка більше, ніж у 2010 році).

У розрізі регіонів України найбільший обсяг надходжень податку на доходи фізичних осіб спостерігається в м. Києві - 9,4 млрд. грн. (21,1% від загального обсягу надходжень цього податку, Донецькій - 5,0 млрд. грн. (11,2%), Дніпропетровській - 3,7 млрд. грн. (8,4%) та Харківській - 2,5 млрд. грн. (5,6%) областях. Найменший обсяг податку з доходів фізичних осіб має місце до бюджетів м. Севастополь - 428,9 млн. грн. (1,0%) та Чернівецької області - 443,1 млн. грн. (1,0%). [32]

Поступовий вихід із кризи впливає не тільки на ріст фонду оплати праці, а й також на збільшення інших доходів населення з яких утримується податок на доходи фізичних осіб, наприклад: продаж рухомого і нерухомого майна, на вартість якого у свою чергу впливає індекс споживчих цін, отримання дивідендів та роялті, а також від інших видів діяльності.

Розділ ІІІ. Шляхи вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб

3.1 Світовий досвід оподаткування доходів фізичних осіб і його використання в Україні

Із проголошенням незалежності, Україна увійшла в період становлення податкової системи, в основу якої покладено класичну схему податків, характерну для країн із розвиненою ринковою економікою. Застосування такої класичної схеми в умовах перехідного періоду, на тлі системної кризи та спаду виробництва, призвело до виникнення низки істотних проблем: збільшувалась кількість збиткових підприємств, зростало безробіття, ускладнювалася соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлювалося це насамперед тим, що акцент у податковій політиці було зроблено на фіскальній функції, а регулювальна була знівельована, тому проблема побудови ефективної податкової системи лишається однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин та закладення підвалин для економічного зростання в Україні. [28]

Центральною ланкою сучасної податкової системи є оподаткування особистих доходів населення. На сьогодні залишається актуальним питання вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні в напрямку забезпечення принципу соціальної справедливості з огляду на велике розшарування суспільства, де 90% населення мають низькі доходи й 10% надвисокі . Інша проблема пов'язана з розміром зборів до фондів соціального й пенсійного страхування, висока частка яких змушує роботодавців виплачувати заробітну плату в конвертах, що не дає змоги вийти заробітній платі з тіні. [13]

Реформування прибуткового оподаткування доходів фізичних осіб потрібно розглядати, насамперед, у таких аспектах:

- прогресивним чи пропорційним має бути оподаткування доходів громадян;

- які ставки прогресії чи які ставки пропорційного оподаткування застосовувати;

- можливість застосування єдиної ставки оподаткування;

- який має бути неоподатковуваний мінімум;

- яка має бути база оподаткування, тобто що вважати доходом і що оподатковувати. [26]

На особливості прибуткового оподаткування населення в кожній конкретній державі впливає ряд факторів, серед яких можна виділити консервативність чи ліберальність економіки, ментальність та податкову культуру населення, економічну ситуацію в країні тощо. Так, в Україні, виходячи з низького рівня ефективності функціонування податкової системи, постала проблема її реформування. У першу чергу - одного з основних податків: податку з доходів фізичних осіб. Як відомо, при виборі політики оподаткування доходів громадян перш за все визначається її характер: пропорційний чи прогресивний. Так, із січня 2004 року ставка прибуткового податку з громадян була встановлена в розмірі 15% об'єкта оподаткування (у перехідний період до 31 грудня 2006 року - 13 %), замість прогресивної шкали ставок, що діяла до зазначеного часу, із граничною ставкою 40 % та середньою ефективною - 17%. [15]

Із 2011 року запроваджено прогресивну шкалу обчислення податку на доходи фізичних осіб. Із частини місячного доходу, що не перевищує 10 мінімальних заробітних плат, станом на 1 січня року, утримують 15% податку на доходи, а із суми перевищення - 17%. [11]

Зрозуміло, що податкова реформа - це система впорядкованих заходів, вона може тривати не один рік, тому ці заходи повинні відповідати вітчизняним соціально-економічним реаліям, рівню розвитку виробничих сил, ураховувати існуючі накопичені проблеми. Проте існує й інший бік проблеми. Зокрема, запроваджувані реформаційні кроки повинні відповідати не лише внутрішнім економічним реаліям, а й, у більш загальному контексті, загальносвітовим вимогам і стандартам. До таких стандартів сьогодні у світі відносять вимоги сталого розвитку, сутність яких проявляється в зменшенні антропологічного тиску на зовнішнє природне середовище та врахування у поточний момент часу інтересів майбутніх поколінь .

Запровадження пропорційної системи у 2004 році було здійснено помилково, варто було вдосконалити вже діючу систему. Це підтверджує той факт, що в 2004 році із запровадженням пропорційної ставки податку податкові надходження зменшилися порівняно з 2003 роком. А в 2005 і 2006 роках вони зросли у зв'язку з різким зростанням номінальних доходів населення в силу збільшення мінімальної заробітної плати.

Досвід розвинених країн засвідчує, що прибуткове оподаткування - дієвий інструмент перерозподілу в умовах зрілої демократії із чітко визначеними умовами суспільного договору, із високим рівнем життя й доходів населення, тому вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні повинно відбуватися в напрямку забезпечення принципу соціальної справедливості. [25]

Варто відзначити, що в країнах з розвиненою економікою частка індивідуального прибуткового податку в загальних надходженнях значно більша, ніж в Україні. Це пов'язано насамперед із запровадженням пропорційної ставки прибуткового податку, низькою податковою культурою населення та мізерним рівнем доходів. Адже на сьогодні в українському суспільстві ще не сформувалася ідеологія добровільної сплати податків, а тому велика кількість платників податків не бажає визнавати таке зобов'язання, не робить свого внеску в бюджети, підриваючи в такий спосіб розвиток та стабільність соціально-економічної політики держави. Зараз лише одиниці визнають обов'язок сплачувати законодавчо встановлені податки як конституційний [33, c. 32].

На відміну від США, де прибутковий податок сплачують заможні верстви населення, в Україні 95% податку надходять із доходів до 1000 грн. на місяць. По суті порушується головний принцип прибуткового оподаткування - принцип соціальної справедливості, що у свою чергу також впливає на частку надходжень із зазначеного податку. [10]

У багатьох країнах світу виділяються певні тенденції та спільні риси при побудові системи оподаткування доходів фізичних осіб, однак кожна країна має свої характерні особливості.

Загалом же, існує проблема того, що особисте прибуткове оподаткування характеризується соціальною несправедливістю. У зв'язку із цим у різних країнах проходить поетапне реформування цього виду оподаткування: розширюється його база, відбувається перебудова ставок, створюється більш однорідний режим оподаткування різних джерел доходу .

Однією з найдавніших є податкова система Великої Британії. Прибутковий податок із громадян становить близько 65% від усіх прямих податків, що надходять до державного бюджету. Специфікою оподаткування доходів громадян є те, що їхні доходи поділяються на певні частки (шедули), які оподатковуються за окремою методикою. Ставка податку диференційована залежно від річного доходу: 20%, 25%, 40% [25, c. 256].

Позитивна практика оподаткування доходів фізичних осіб у Німеччині також заслуговує на увагу. Основним податком, який сплачують громадяни Німеччини, є прибутковий податок. Він встановлюється на всі види доходів, які отримує громадянин держави. Усі платники при визначенні податку із заробітної плати поділяються на класи. Ставка податку в цій країні встановлена в розмірі від 19% до 53%. Наприклад, для неодружених установлено значно меншу суму неоподаткованого мінімуму, ніж для одружених. Це пов'язано з важкою демографічною ситуацією в країні й спрямовано на стимулювання народжуваності, зростання чисельності населення. Однак специфіка й рівень проблем німецької економіки не відповідають українським реаліям, тому в близькій перспективі демографічна складова як основа прибуткового оподаткування громадян не є актуальною. [25, c. 381]

У Швеції діють окремі умови оподаткування резидентів та нерезидентів. Для останніх діє єдина ставка 25% незалежно від суми доходу. Резиденти сплачують податок двох видів:

- муніципальний - дохід до визначеної суми оподатковується за ставкою 32%;

- національний податок - понад 80% працівників, які мають доходи, менші за визначену суму, звільнені від його сплати. Для громадян, які мають доходи, що перевищують визначену суму, ставка становить 20%. Для тих, хто має великі доходи ставка становить 50%, середні - 30%, а для низькооплачуваних працівників - 24%.

При розрахунку бази оподаткування з усіх доходів вираховуються витрати, які має робітник при одержанні цього доходу. Крім того, діє система персональних відрахувань. Досвід шведських колег варто переймати в тій частині, що стосується загальнонаціональної солідарності й справедливості. Шведська податкова культура, коли нерідко платник перераховує до казни більше половини доходу, є феноменом у світовій податковій практиці. [25, С. 23]

Позитивним є використання досвіду США. У сучасних умовах із усіх джерел доходів Федерального бюджету США найвагомішим є прибутковий податок із громадян, що забезпечує понад половину загального обсягу федеральних податкових надходжень. Згідно з податковою системою США доходи фізичних осіб можуть оподатковуватися як окремо з кожного громадянина, так із доходу сім'ї загалом. Оподатковуваний дохід обкладається за прогресивною шкалою. При цьому платники податку поділяються на чотири категорії, які оподатковуються за різними ставками залежно від доходу. Ставка оподаткування коливається від 15 до 39,6%. В останні роки з'явилася тенденція до зростання мінімуму доходів, що не обкладаються податком, та до зменшення його максимальної ставки. [10] Особливістю податкової системи України є те, що загальні риси для реформування системи прибуткового оподаткування були скопійовані з російської моделі пропорційного оподаткування зі ставкою 13%, тобто не можна стверджувати, що це було економічно доцільно. Таке зменшення ставки податку, очевидно, є позитивним моментом для платників податків, хоча для бюджету означає зростання ризику його недовиконання. Плоска шкала податку з доходів фізичних осіб щодо вимог сталого розвитку не є раціональним вирішенням проблеми оптимального оподаткування. Її можна розглядати як певну сходинку на шляху досягнення основної мети - розбудови податкової системи, адекватної вимогам сталого розвитку. Адже навіть у Росії, незважаючи на позитивний досвід реформи саме цього податку, багато фахівців розцінюють існуючий податковий режим як тимчасовий та піддають дії уряду значній критиці. Згідно з постулатами сучасної економічної теорії державних фінансів, побудованої на класичних принципах Адама Сміта, встановлення плоскої шкали податку на доходи громадян можна розцінювати винятково як негативний захід або розглядати її як тимчасову альтернативу прогресивної шкали. [15]

Звичайно, не можна стверджувати, що деструктивна критика здійснюваних українським урядом реформ у податковій сфері також не може стати в нагоді. Однак існує прецедент, коли у фахівців виникає рідкісна можливість провести компаративний аналіз і порівняти, що дали економіці ці дві шкали податку (прогресивна й плоска) на доходи громадян. Як відомо, податок на доходи громадян з прогресивною шкалою був тим податком, який змушував підприємців приховувати заробітну плату та уникати оподаткування. Податок із доходів фізичних осіб за плоскою шкалою теоретично дозволяє розв'язати цю проблему, проте достатніх доказів з економічної практики в Україні поки що немає. Більше того, серед незалежних експертів навіть існують побоювання, що заходів у сфері реформування податку з доходів фізичних осіб може бути недостатньо для виведення коштів із тіньового сектора економіки.

На думку експертів, лише зменшення загального фіскального тиску на фонд оплати праці - шляхом зниження ставки податку на доходи - не може бути достатнім стимулом для такого кроку з боку платників податків, тому держава не повинна зупинятися на півдорозі. Адже в системі державних фінансів залишається нерозв'язаним цілий ряд проблем: високий рівень відрахувань до соціальних фондів, незавершеність реформи пенсійного забезпечення, відсутність передумов для значного збільшення обсягів заощаджень як основного інвестиційного ресурсу економіки та інше. Зростання доходів населення в офіційному секторі економіки неможливе без реформування системи нарахувань на фонд оплати праці. При цьому тут необхідне як істотне скорочення обсягів нарахувань, так і реальне спрощення їх адміністрування. Більшість фахівців сходиться на думці, що вже давно необхідно запровадити єдиний соціальний податок замість відрахувань до діючих соціальних фондів і ввести його до складу податкової системи. Проте зростання заощаджень населення як результат послаблення податкового тиску - це тільки половина кроку на шляху до інвестицій. Можливість "капіталізувати" заощадження населення в цільовий спосіб дає пенсійна реформа. [11]

Подібні приклади вже існують в історії. На початку 90-х років минулого сторіччя уряд США був змушений здійснити фундаментальну податкову реформу, головною метою якої було стимулювання зростання заощаджень. Основний принцип реформ полягав у звільненні від оподаткування заощаджень за порівняно значно більшого оподаткування споживання. На сьогодні в США в межах приватних пенсійних програм внески на накопичувальні рахунки не оподатковуються. Також не оподатковується накопичений на цих рахунках інвестиційний дохід. Оподатковуються лише кошти, котрі знімаються з накопичувальних рахунків. У результаті таких реформаційних заходів уже в 1994 році в США валова сума коштів, що зберігалися на накопичувальних пенсійних рахунках, становила 5 трлн. доларів.

Таким чином, одним із фундаментальних принципів реалізації податкової реформи в Україні також потрібно вибрати принцип, якого свого часу дотримувалися в США та застосування якого на практиці привело до найбільшого за всю історію економіки цієї країни періоду зростання ВВП. Варто зазначити, що цей принцип застосовано й у процесі створення накопичувальної системи пенсійного забезпечення України. Проте процес створення накопичувальної системи в Україні відбувається дуже повільно. Повільні темпи реформи можна пояснити такими причинами, як відсутність довіри населення до економічної політики держави, нічим не обґрунтоване обмеження розмірів внесків громадян до накопичувальних фондів, формальний характер податкових пільг, відсутність значного потенціалу заощаджень населення України. [10]

Зробити прибуткове оподаткування не тільки ефективним, а й більш соціально справедливим дає змогу запровадження податку на нерухомість. В Україні велика кількість багатих людей, і всі вони мають сплачувати країні податки. Поки що наша податкова система не відповідає реаліям і вимогам ринкової економіки, у якій нерухомість повинна оподатковуватися. Відповідно до Податкового Кодексу України особи, які володіють нерухомим майном, площа якого перевищує встановлені норми (240 кв. метрів для квартир і 500 кв. метрів для житлових будинків), повинні платити податки на нерухомість. Для квартир і житлових будинків, площа яких не перевищує 240 і 500 кв. метрів відповідно, ставка податку не може перевищувати 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового періоду. Для квартир і житлових будинків з більшою площею ставка податку складає 2,7%. [3] Однак на сьогодні в Україні не існує технічної можливості для запровадження цього податку, оскільки відсутня єдина кадастрова база земель. Крім цього, немає консенсусу щодо методів оцінки вартості будівель і споруд, відсутнє розуміння того, яким саме чином необхідно запроваджувати цей податок. Найбільш правильним варіантом вирішення зазначеної проблеми буде запровадження податку на будівлі й споруди, що не є технічною проблемою, виходячи зі змісту декларації про податок із доходів фізичних осіб. І лише після повної оцінки вартості земель та створення єдиної інформаційної бази даних слід запроваджувати податок на приватне користування землею.

Важливим завданням, яке необхідно вирішити для змін оподаткування доходів фізичних осіб у майбутньому, є визначення фактичного розподілу доходів громадян України з урахуванням тіньової складової їхніх доходів. Тільки на основі об'єктивної інформації про доходи громадян можна буде здійснити перехід від плоскої до прогресивної шкали.

Узагалі, розпочату реформу податку з доходів фізичних осіб можна оцінювати по-різному. З одного боку, зміни в системі податку на доходи громадян незначні, із іншого - перехід від пропорційної до прогресивної шкали оподаткування доходів громадян сприяє досягненню соціальної справедливості в країні. [20, С. 23] Для кращого розуміння ситуації, що склалася не тільки в Україні, а загалом в світі, варто розглянути ставки податку на доходи фізичних осіб в інших країнах. Ставки індивідуального прибуткового податку в окремих країнах світу представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Ставки індивідуального прибуткового податку в окремих країнах світу [25, с. 296]

У цьому ж напрямі повинна формуватися й нова податкова політика в Україні, оскільки лише прогресивна шкала податку з доходів фізичних осіб забезпечує соціальну справедливість і рівномірний розподіл між платниками податків податкового тягаря. Прогресивність податку на доходи громадян може реалізовуватися не лише за рівнем доходів, а й за іншими істотними ознаками. Ураховуючи негативні демографічні тенденції в Україні, однією з таких ознак, за якою може бути встановлена прогресивна шкала податку, є вік платника податку, як це практикується, наприклад, у Північній Ірландії. Така прогресія шкали ставок податку на доходи громадян за віком дозволяє перерозподіляти кошти від старших працюючих поколінь до молодших. Якщо брати до уваги, що існує певна закономірність зростання доходів громадян, головним чином унаслідок зростання заробітної плати, з віком, а також той факт, що старші працюючі покоління в ринковій економіці формують істотні обсяги заощаджень, то подібна "вікова" прогресія шкали податку з доходів фізичних осіб щодо застосування імперативів сталого розвитку є цілком соціально справедливим та економічно доцільним заходом. В Україні подібний захід може бути повною мірою адекватним соціально-економічній дійсності кроком. Якщо взяти до уваги необхідність підвищення інвестиційного потенціалу економіки, що в ринковій економіці можливо лише за умови достатнього обсягу заощаджень, та негативні демографічні тенденції, то доцільність прогресії податку на доходи громадян за ознакою трудового стажу стає очевидною. [25, c. 489]

Очевидно, що становлення системи прибуткового оподаткування України та його реформування відбувається шляхом запозичення фрагментів як розвинених країн з ринковою економікою, так, зокрема, і Росії. Стає зрозумілим, що мало береться до уваги власний досвід та серйозні економічні розрахунки.

3.2 Основні напрямки вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб

Трансформаційні перетворення на шляху до соціально орієнтованої ринкової економіки України вимагають становлення такої системи оподаткування доходів фізичних осіб, елементи якої б відповідали сучасним принципам оподаткування, визначеним цілям економічної політики, світовим тенденціям та будувалися з урахуванням існуючих соціально-економічних умов.

Науковці акцентують увагу на тому, що сьогодні є потреба у: визначенні більш справедливої бази оподаткування за допомогою оптимізації звільнень від оподаткування, удосконаленні механізму податкового кредиту; збільшенні купівельної спроможності малозабезпечених шляхом удосконалення податкової соціальної пільги; оптимізації податкових ставок з метою справедливого перерозподілу; покращанні податкової дисципліни через реформу податкового адміністрування та створення зручних умов сплати податків. [29, c. 283]

В сучасних ринкових умовах його стратегічними завданнями є реалізація фіскального і регулюючого потенціалу особистого прибуткового оподаткування. Це означає, що із ростом добробуту платників податків - фізичних осіб, розширенням бази оподаткування буде відбуватись збільшення надходжень до бюджету, що дасть змогу проводити активну соціальну політику

Важливого значення набуває теоретичне обґрунтування і практична реалізація фіскального потенціалу оподаткування доходів фізичних осіб, який є найістотнішою складовою податкового потенціалу регіону в цілому і характеризує його податкові можливості.

Отже, фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою комплекс правових, організаційних та економічних заходів щодо повного використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів та нарощування податкових надходжень з усіх джерел доходів з метою фінансового забезпечення місцевого самоврядування. [13]

Другим важливим призначенням механізму оподаткування доходів фізичних осіб є реалізація регулюючого потенціалу оподаткування особистих доходів, під яким слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування неоподатковуваного мінімуму та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження для малозабезпечених верств населення, а з іншого - його поступове підвищення для заможних громадян.

Механізм оподаткування доходів фізичних осіб покликаний, організувати, упорядкувати відносини з приводу мобілізації податкових платежів з громадян, які є одним з головних джерел доходів, до бюджету. Метою податкового регулювання є динамічне збільшення податкових надходжень з фізичних осіб тобто посилення його фіскального значення, а також активізація регулюючої функції.

Для того, щоб оцінити ефективність механізму оподаткування доходів фізичних осіб потрібно визначити чи досягається в процесі оподаткування синхронізація інтересів держави і платників податків. З цією метою необхідно проаналізувати існуючі механізми оподаткування окремих доходів фізичних осіб, оскільки саме вони є підсистемами загального механізму оподаткування. Це допоможе встановити наскільки розкрито фіскальний потенціал оподаткування особистих доходів та виконується функція регулювання життєвого рівня населення. [15]

Оскільки, всі елементи механізму знаходяться в тісній взаємодії один з одним, формою прояву якої є діючий порядок розрахунку податку з доходів фізичних осіб та фіксованого і єдиного податку з підприємців, розглянемо їх з метою виявлення можливостей та резервів нарощування податкових надходжень з особистих доходів.

На обсяг податкових надходжень від оподаткування доходів фізичних осіб впливають різні фактори. По-перше, це фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, розширення податкової бази і регулювання ставок податку та інші. По-друге, об'єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є зростання доходів населення, збільшення кількості працюючих, на що в свою чергу впливає низка чинників, таких як рівень безробіття, трудової міграції тощо. [17]

Аналіз структури об'єкта оподаткування показав, що поряд із значним переважанням заробітної плати (64,6%), досить високу позицію мають доходи від підприємницької діяльності (12,4%) та доходи від приросту вартості активів (11,4%). Частка доходів у вигляді призів, виграшів, спадщини та подарунків складає 5,8%, а питома вага доходів у вигляді дивідендів та роялті в структурі є несуттєвою (1,9%).

Виключення становить лише заробітна плата найманих працівників, яка є найбільшою в структурі доходів і податку (94,8%). Частка податку з доходів від приросту вартості активів складала в середньому 1,6%, що значною мірою не відповідає рівню цих доходів у структурі об'єкту оподаткування (11,4%). Це ж стосується і доходів від підприємницької діяльності, питома вага податку з яких є вкрай малою - 0,5% при частці в об'єкті оподаткування 12,4%, пасивних доходів - відповідно 0,7% та 5,8%.

Це може свідчити про те, що їх фіскальний потенціал використовується не повною мірою.

Отже, необхідним є проведення двоступеневої оцінки стану справляння податку з доходів фізичних осіб шляхом обчислення не тільки фактичного рівня сплати, а й потенційного. Комплекс організаційних, правових та економічних заходів спрямований на використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів представляє собою фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб.

Можливість зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення і громадян, що отримують заробітну плату в межах прожиткового мінімуму та його помірковане підвищення для платників, що мають середні та високі доходи можна розглядати як регулюючий потенціал особистого оподаткування. Такий підхід забезпечуватиме приведення особистого прибуткового оподаткування у відповідність з принципами вертикальної і горизонтальної рівності.

Таким чином, прогресивне оподаткування, принаймні заробітної плати, є досить діючим засобом розв'язання як фіскальних, так і соціальних завдань державної податкової політики. [26]

Важливою складовою податкової реформи в Україні має стати саме реформування справляння податку на доходи фізичних осіб на основі побудови більш досконалого механізму оподаткування кожного з доходів, що сприятиме реалізації як фіскального так і регулюючого потенціалу особистого оподаткування.

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновки, що основними напрямами вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб в Україні є:

1. Необхідно відмовитися від спроб суто фіскального підходу до наповнення бюджету. Основним критерієм має слугувати максимізація функції суспільного добробуту.

2. Потрібно виправити недоліки чинного законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб, включаючи порушення існуючої ієрархії доходів. Для цього слід замінити податкову соціальну пільгу на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що змусить уряд дотримуватись його законодавчо встановленого розміру - не нижче розміру прожиткового мінімуму, установленого на відповідний бюджетний рік, або хоча б поетапно до нього наближатися, та відновити економічну суть цього терміну, якою є мінімальна сума видатків на просте відтворення спроможності людини до праці.

3. Система оподаткування доходів громадян має бути прогресивною. Однак прогресія повинна бути розрахована таким чином, щоб ураховувати реальний, наявний у цей час діапазон доходів громадян.

4. Реформування прибуткового оподаткування фізичних осіб має відбуватися в комплексі з реформуванням усього податкового навантаження на фонд оплати праці (Пенсійний фонд та фонди соціального страхування), щоб мати оптимальне податкове навантаження й повну легалізацію доходів громадян. [30, C. 102]

Отже, можна впевнено стверджувати, що оподаткування доходів населення в Україні потребує докорінної перебудови, яка має базуватися на використанні передового зарубіжного досвіду, а не зводитися до копіювання моделі оподаткування інших країн. Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов'язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна вмонтувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування.

Висновки

В умовах ринкової економіки перед податковою системою постають пріоритети забезпечення достатнього обсягу податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та гарантій громадянам достатнього життєвого рівня. На сучасному етапі податок на доходи фізичних осіб представляє собою обов'язковий нецільовий платіж фізичної особи до місцевого бюджету для фінансування його видатків. Оподатковуваним доходом повинен бути сукупний доход, скоригований на суму податкових вилучень та зменшений на суму економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму та інших пільг.

Всебічний вплив на соціально-економічний розвиток відбуватиметься за умови виваженого вибору елементів податкового регулювання. Встановлення, застосування або зміна певного податкового важеля, їх скоординована дія в потрібних напрямках перетворює просту сукупність податкового інструментарію на механізм оподаткування доходів фізичних осіб. В ринкових умовах механізм оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою сукупність податкових важелів прямого та опосередкованого впливу на процес вилучення частини доходів до бюджету та елементів податкового регулювання особистих доходів. Його складовими є механізми оподаткування кожного виду доходів, справляння податків з яких передбачено законодавством.

На обсяг податкових надходжень від оподаткування особистих доходів впливають: по-перше, фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, склад об'єкту оподаткування, податкові ставки та інші. По-друге, значний вплив спричиняють об'єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є, величина доходів населення, чисельність працюючих, на яку, в свою чергу, впливає низка чинників, таких як, рівень безробіття, трудової міграції тощо.

Динамічне зростання надходжень ПДФО і високий рівень виконання планових показників (89,7%) забезпечується, головним чином, податком із заробітної плати. Це зумовлено значним переважанням її частки у структурі об'єкту оподаткування, а також більш суворим контролем і відповідно найвищим рівнем сплати, оскільки відбувається утримання податку у джерела отримання доходу. Роль податку з інших доходів в наповненні місцевого бюджету залишається другорядною.

Аналіз структури об'єкту оподаткування та податку з доходів фізичних осіб показав суттєві диспропорції між частками окремих доходів та питомою вагою податку з них. Насамперед це стосується доходів від операцій з об'єктами власності, фінансових інвестицій, виграшів, подарунків та призів. Першопричиною такого становища є неналежний контроль за формуванням доходів фізичних осіб в зазначених сферах, що дає можливість уникати оподаткування. Отже, механізми оподаткування окремих доходів є невідпрацьованими, тому механізм оподаткування доходів фізичних осіб в цілому не можна вважати достатньо ефективним.

Фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб - це комплекс правових, організаційних та економічних заходів щодо повного використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів та нарощування податкових надходжень з усіх джерел доходів для наповнення місцевого бюджету. З метою підвищення ефективності податкового планування, доцільно доповнити аналітичний інструментарій показниками фіскального потенціалу, що дозволить проводити більш повний і якісний контроль, а також вчасно вносити корективи в чинний порядок оподаткування. Нині фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб реалізується лише частково, про що свідчить коливання зазначеного показника протягом останніх років в межах 70%.

Під регулюючим потенціалом оподаткування особистих доходів слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування неоподатковуваного мінімуму та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення, а з іншого - його поступове підвищення для заможних громадян. Пропорційне оподаткування виявило нездатність до ефективного регулювання диференціації рівня життя населення, оскільки сприяло зниженню податкового навантаження саме на доходи заможних верств, що суперечить принципу соціальної справедливості. Пільгова політика не забезпечує соціальне регулювання і підтримку громадян із низьким і середнім рівнем доходу, а призводить до соціального розшарування і зростання напруженості у суспільстві. Чинний порядок надання податкової соціальної пільги суперечить податковому законодавству, а також призводить до вагомих бюджетних втрат. Тому регулюючі можливості особистого прибуткового оподаткування використовуються частково. Вдосконалення особистого прибуткового оподаткування повинно відбуватися на основі впровадження комбінованих технологій справляння податку на доходи фізичних осіб. Це передбачає, що кожен вид доходів повинен мати свій механізм оподаткування, який має максимально враховувати специфіку їх отримання, вагомість для платника та трудомісткість адміністрування. Враховуючи реалії сучасного податкового регулювання та досвід зарубіжних країн запропоновано модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб на основі прогресивного оподаткування. Застосування помірних ставок прогресивної шкали від 10 до 25% зменшить податкове навантаження на платників із низьким і середнім рівнем доходів та поступово підвищить його для заможних платників, що збільшить надходження до бюджету.

Обґрунтовано необхідність відновлення ролі і економічного призначення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його застосування дозволить зменшити базу оподаткування кожного платника та знизити податкове навантаження. При обчисленні неоподатковуваного мінімуму необхідно застосовувати міжнародні норми, а саме метод мінімального споживчого бюджету. Для зниження податкового навантаження на соціально незахищених громадян та осіб, що мають заслуги перед державою, необхідно застосовувати пільги по зменшенню сукупного оподатковуваного доходу, пов'язавши їх із неоподатковуваним мінімумом.

Удосконалення системи оподаткування підприємців-фізичних осіб, повинно відбуватися шляхом впровадження оподаткування чистого доходу за прогресивною шкалою. Це забезпечить ув'язку рівня оподаткування з результативністю діяльності підприємців і сприятиме збільшенню надходжень до бюджету, що відповідає загальносвітовій практиці. Але в сучасних умовах запроваджувати єдині підходи до оподаткування підприємців необхідно поетапно. Перспективним напрямом визначення витрат приватних підприємців з метою обчислення чистого доходу при прогресивному оподаткуванні може стати вдосконалений нормативний метод, за яким чистий доход визначатиметься за нормами від валового доходу.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 р., №254к/96-ВР - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

2. Бюджетний кодекс України - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

3. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

4. Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 20.12.2010 р. №3235-IV - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

5. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" (Відомості ВРУ,2003р., №37, ст. 38 із наступними змінами). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

6. Лист (витяг) Державної податкової адміністрації Україні від 3 лютого 2011 р. №2918/7/17-0717. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

7. Бондалетова Т.О., Мітькіна А.М. Ефективність сучасного механізму оподаткування доходів фізичних осіб. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org

8. Василик О.Д. - Податкова система України: Навчальний посібник. - К.: ВАТ "Поліграфкнига". - 2004. - 478 с.

9. Державний комітет статистики України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

10. Демиденко Л.М. Оподаткування доходів громадян: досвід США та України / Л.М. Демиденко // Фінанси України. - 2008. - №9. - С. 30-34.

11. Добродій Т. Декларування доходів фізичними особами в 2011 р. за наслідками звітного 2010 р.// Праця і зарплата. - 2011 - №7(731) - C. 8-9

12. Довгалюк В.І., Ярмоленко Ю.Ю.. - Податкова система: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 360 с.

13. Затонацький Т.Г., Ставицький А.В. Підходи до аналізу фіскальної політики України // Фінанси України. - 2006. - №2. - C. 91-100

14. Корнус В.Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Україні / В.Г. Корнус // Фінанси України. - 2005. - №10. - С. 19-27.

15. Костіна Н.М., Любінець О.В. Основні тенденції оподаткування доходів фізичних осіб в Україні - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com

16. Лекарь С. Про нарахування і утримання податку на доходи фізичних осіб// Праця і зарплата. - 2011. - №7(731) - C.7

17. Накай А.І. Реформування податку з доходів фізичних осіб у контексті вимог сталого розвитку / А.І. Накай // Науковий вісник Національної академії Державної податкової служби України. - 2004. - №3. - С. 78-83.

18. Нікітішин А.О. Адміністрування та контроль за податками з доходів фізичних осіб: матеріали VI-ої Міжнар. наук.-практ. конф. ["Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки"], (Донецьк, 24 лист. 2006 р.) / ДонДУЕТ; редкол.: О.О. Папаїка (голова) [та ін.]. Д.: ДонДУЕТ, 2006. - 605 с. - С. 448-451

19. Пантелійчук Л. Застосування прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати в 2011 р. під час оподаткування виплат працівникам// Праця і зарплата. - 2011. - №4(728) - C. 8-9

20. Пантелійчук Л. Застосування деяких норм ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" у 2010 р. та Податкового Кодексу України в 2011 р.// Праця і зарплата. - 2011. - №6(730) - C. 22-23

21. Пояснювальна записка Головного фінансового управління до розрахунку прогнозних показників доходів місцевих бюджетів на 2011 рік

22. Присяжнюк І.В. Аналіз сучасного стану оподаткування доходів фізичних осіб / І.В. Присяжнюк // Аграрна наука і освіта. - 2007. - Том 8. - №3-4. - С.130-135. (0,39 д.а.).

23. Рябчук О.Г. Аналіз фіскальної функції податку з доходів фізичних осіб. Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України: матеріали науково-практичної конференції. - Ірпінь: НУДПСУ, 2008 - 626 с.

24. Соколовська А.М. - Основи теорії податків: Навчальний посібник. - К.: 2010. - 326 с.

25. Ткаченко Н.М., Горова Т.М., Ільєнко Н.О. - Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність: Навчально - методичний посібник/ Під загальною редакцією Н.М. Ткаченка. - К.: Алерта, 2004. - 554 с.

26. Харкава С. Основні проблеми оподаткування доходів фізичних осіб- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://udau.edu.ua/library

27. Циганенко В. Як застосовувати прогресивну ставку податку з доходів до зарплати // Все про бухгалтерський облік. - 2011. - №9. - C. 14-15

28. Чубатюк В.М., Лещук П.О. Проблеми оподаткування доходів фізичних осіб - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dissertation.org.ua

29. Швабій К.І. - Оподаткування доходів населення: проблеми науки та практики: Монографія / К.І. Швабій. - Ірпінь: НУДПСУ, 2009 - 296 с.

30. Шевчук І.В. Напрями вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб / І.В. Шевчук // Наука й економіка. - 2008. - Випуск 1 (9). - С. 98-103.

31. Шевчук І.В. Шляхи зростання фіскального значення оподаткування доходів фізичних осіб // Матеріали 4-ї наук.-практ. конф. молодих вчених: [Формування стратегії розвитку регіонального АПК]. - Житомир: Вид-во "Державний агроекологічний університет", 2008. - С. 283-286. (0,24 д.а.).

32. Щербина І.Ф. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2009 рік / Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В., Самчинська В.В.; ІБСЕД, Проект " Зміцнення місцевої фінансової ініціативи", USAID. - К.: 2009. - 136с.

33. Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн / І.Д. Якушик, Я.В. Литвиненко: Довідник. - Київ: "МП Леся", 2004. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru