Дослідження засад ймовірності банкрутства суб’єктів господарської діяльності

У разі, коли умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової угоди. Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом, якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди. Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Але права кредиторів ще більш захищені: за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Вимоги конкурсних кредиторів, по яких зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів. Причому розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.

У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.

Діючим Законом введено поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів в період процедури розпорядження майна - ст. 12 "Забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів".

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Процедура розпорядження майна спрямована на збереження виробництва і відновлення платоспроможності. Щоб не робити процедуру безглуздою, в цей період і вводиться мораторій на виплату основних сум боргів. Подібні заходи застосовувалися і раніше відповідно до старого Закону. Проте при цьому на основний борг накручувалися штрафні пені і санкції. В результаті спроби вивести підприємство з кризи частіше за все нагадували біг по кругу - із зростанням доходів росли і суми боргів.

Мораторій розповсюджується на борги підприємства, термін виконання яких наступив до введення процедури. При цьому не допускаються безакцептні списання засобів з рахунків боржника, а виконання ряду майнових стягнень припиняється. Мораторій не зачіпає інтереси тільки окремих категорій фізичних осіб - зарплата, аліменти і компенсація за шкоду життя і здоров'ю повинні виплатити в першу чергу.

Якщо розпорядник майна відмовляється від виконання яких-небудь раніше укладених договорів боржника, то сума збитку контрагента також підпадає під мораторій, а сам він стає кредитором. Прагнучи забезпечити себе від невиконання зобов'язань з боку контрагентів, багато підприємців люблять указувати в договорах драконові штрафні санкції - про усяк випадок. Проте у разі банкрутства цей прийом більше не спрацює: в період процедури розпорядження майна на суму вимог кредиторів нараховуватимуться відсотки по банківській обліковій ставці. Втім, вона і так більш ніж сувора для боржника.

Крім того, розпорядник майна має право визнати недійсною угоди боржника, ув'язнені ним з окремим кредитором або іншою особою, якщо відповідно до цієї угоди боржником відчужено або придбано майно за цінами, які є відповідно нижче або вище ринкових, при умові, якщо з дня висновку угоди або унаслідок його виконання майна боржника стало недостатнім для задоволення вимог кредиторів.

Законодавчо докладно розписана ліквідаційна процедура, їй присвячений цілий розділ Ш "Ліквідаційна процедура".

Сторонами у процесі банкрутства є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник. Відповідно до Закону не набуває статусу кредитора у процедурі банкрутства той кредитор боржника, який має до нього не грошові, а будь-які інші вимоги, наприклад, вимоги по товарообмінних угодах. Відповідно боржник за такою угодою не є боржником у розумінні законодавства про банкрутство. До числа кредиторів включені, окрім кредиторів за цивільно-правовими угодами та податкових органів, також інші органи державної влади, яким надано право контролю за своєчасністю справляння зборів та інших обов'язкових платежів. Це можуть бути державні цільові фонди, органи страхування тощо. Закон не визначає прокурора як кредитора, однак згідно із ст. 121 Конституції України і ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право звертатися до господарського суду в інтересах громадян і держави із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство [1].

Нагляд за процедурами банкрутства підприємств та організацій здійснює створений при Міністерстві економіки та європейської інтеграції України Державний орган з питань банкрутства, який має обласні управління з питань банкрутства. Основні функції цього органу надані на рис. 1.4.



Рисунок 1.4 - Повноваження державного органу з питань банкрутства

Механізм порушення провадження у справі про банкрутство гранично простий. Достатньо кредитору не отримати від боржника задоволення безспірної грошової вимоги вартістю не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати протягом трьох місяців після настання встановленого строку для її сплати, і він може звернутися до господарського суду за місцезнаходженням боржника із заявою про порушення справи про банкрутства боржника. Господарський суд виносить ухвалу про порушення справи про банкрутство боржника, в якій зазначається про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. При недодержанні заявником вимог законодавства заяву може бути повернено без розгляду або у її прийняті може бути відмовлено. Наприклад, у прийнятті заяв кредитора про визнання боржника банкрутом, яка надійшла після порушення провадження у справі, але до публікації оголошення про це в установленому законом порядку, суд відмовляє на підставі статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про що виносить відповідну ухвалу. Окрім цього, Закон дозволяє кредитору до опублікування в офіційних друкованих органах оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника відкликати подану заяву. Вимоги до форми та змісту заяви кредитора викладені в статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заява про порушення справи про банкрутство подається у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора і має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його поштову адресу; найменування кредитора, його поштову адресу; номер, що ідентифікує кредитора як платника податків і інших обов'язкових платежів; відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням розміру недоїмки, яка підлягає сплаті; викладення обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати; докази обґрунтованості вимог кредитора; інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора. До заяви кредитора додаються документи, що підтверджують безспірність заявлених вимог.

Закон дозволяє самому боржнику звернутись до господарського суду із заявою про власну неплатоспроможність у разі його фінансової неспроможності або реальної загрози такої неспроможності. Але треба мати на увазі, що боржник може звернутися до суду із заявою про своє банкрутство тільки в тому випадку, коли наявного у нього майна досить для покриття судових витрат (стаття 7 Закону).

Ініціювання боржником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами суперечки про наявність і неоплатність боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини. Тому від боржника не вимагається надання доказів неоплатності його боргів на момент звернення до арбітражного суду.

Окремо необхідно загострити увагу на те, що статтею 51 Закону передбачені деякі особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Законом встановлено, що коли вартості майна юридичної особи, яка ліквідується за рішенням власника, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа має ліквідуватися в загальному порядку провадження у справах про банкрутство. Закон прямо зобов'язує власника або голову призначеної ним ліквідаційної комісії при виявленні вказаних обставин звернутися до господарського суду із заявою про своє банкрутство. Ця норма є новою для вітчизняного законодавства про банкрутство і має дуже позитивний характер. Особливо позитивним є те, що керівник боржника або власник майна боржника та деякі інші особи несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями боржника у випадку невиконання ними зазначеної вимоги.

Вимоги до змісту заяви боржника встановлені також статтею 7 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заява боржника, окрім загальних положень, спільних до заяви боржника і заяви кредитора, повинна містити: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не заперечується боржником; розмір заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах); розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника. До заяви боржника додаються: рішення власника майна боржника про звернення боржника до арбітражного суду із заявою; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави; протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство; інші документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника.

Із заяв про порушення провадження у справі про банкрутство справляється державне мито. Розмір мита, яке справляється з таких заяв, становить п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і сплачується заявником до державного бюджету на відповідний рахунок, визначений Міністерством фінансів України та Державним казначейством України. Сплату державного мита за заявника може виконати інша фізична або юридична особа, але з посиланням на конкретну справу у платіжних документах і дотриманням інших обов'язкових вимог щодо оформлення.

Судовий розгляд справи про банкрутство відбувається протягом трьох засідань: підготовчого, попереднього та засідання, якому закон хоч і не дав певної назви, але воно за своєю природою є визначальним для долі боржника. У підготовчому засіданні суд остаточно визначає розмір вимог кредитора - ініціатора процедури банкрутства, призначає арбітражного керуючого підприємства-боржника, дату складання арбітражним керуючим, який на цій стадії провадження називається розпорядником майна боржника, реєстру вимог всіх інших кредиторів боржника, для виявлення яких зобов'язує кредитора-ініціатора подати оголошення про порушення справи до офіційних друкованих органів. Крім того суд призначає дату скликання перших загальних зборів кредиторів та дату засідання арбітражного суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи про визнання його банкрутом, вживає заходів щодо забезпечення грошових вимог кредиторів, а також вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів та заперечення щодо них боржника і остаточно визначає розмір вимог до боржника кожного з виявлених кредиторів. Після проведення попереднього засідання розпорядник майна боржника скликає загальні збори кредиторів, на яких кредитори визначають подальшу долю боржника (основне питання, яке при цьому вирішується, - чи доцільно проводити процедуру санації боржника, чи потрібно одразу перейти до ліквідаційної процедури) та обирають із свого складу комітет кредиторів, який представляє у процедурі банкрутства їх інтереси.

У наступному засіданні суд розглядає клопотання комітету кредиторів про відкриття процедури санації боржника, якщо таке рішення було прийнято на зборах кредиторів, і відкриває процедуру санації боржника, призначаючи для безпосереднього здійснення цієї процедури арбітражного керуючого, який у цій стадії провадження називається керуючим санацією. Після завершення процедури санації боржника керуючий санацією подає до господарського суду звіт та протокол зборів кредиторів, на яких цей звіт був розглянутий. У випадку затвердження вказаного звіту суд припиняє провадження у справі про банкрутство боржника.

Якщо кредитори боржника на зборах наполягають на визнанні боржника банкрутом або процедура санації не привела до бажаного результату, або у встановлений судом в підготовчому засіданні термін кредитори не дійшли згоди про подальшу долю підприємства-боржника, суд виносить постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру, доручаючи безпосереднє її виконання арбітражному керуючому, який на цій стадії провадження називається ліквідатором. Після завершення ліквідаційної процедури ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. У випадку затвердження ліквідаційного балансу суд припиняє провадження у справі про банкрутство.

Варто лише зауважити, що на будь-якій стадії процедури банкрутства сторони можуть дійти мирової угоди, у випадку затвердження якої суд припиняє провадження у справі про банкрутство.

Максимальна тривалість процедури банкрутства для звичайного суб'єкта банкрутства (який не належить до суб'єкта банкрутства, щодо яких встановлено подовжені строки провадження), за умови, що вона включає до себе і максимально можливу за тривалістю процедуру санації, яка потім припиняється, і максимально можливу за тривалістю ліквідаційну процедуру, становить 3 роки і 6 місяців.

Порядок припинення провадження у справах про банкрутство встановлено ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою визначено, що господарський суд має припинити провадження у справі про банкрутство і винести відповідну ухвалу, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора;

7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

У випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5, провадження у справі про банкрутство припиняється на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство; у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7 та 8, провадження у справі про банкрутство припиняється тільки до визнання боржника банкрутом; у випадку, передбаченому пунктом 6, - тільки після визнання боржника банкрутом. У більш вільному викладенні це означає, що після визнання боржника банкрутом поле для процедурних еволюцій для учасників звужується фактично до двох варіантів: або має бути закінчено ліквідаційну процедуру, або має бути укладена і затверджена судом мирова угода.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - єдиний для підприємств всіх форм власності. Але шостий розділ Закону регулює особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності. До таких відносяться містоутворюючі підприємства, особливо небезпечні, сільськогосподарські підприємства, страховики, професійні учасники ринку цінних паперів, громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності.

Отже, через різні причини і низку зовнішніх і внутрішніх чинників деякі підприємства знаходяться на тій або іншій стадії фінансової кризи, тобто загрози неплатоспроможності і банкрутства. Економічна криза на підприємстві означає важкий фінансовий стан, що характеризується незадовільним значенням цілого ряду показників (коефіцієнтів): платоспроможність, рентабельність, оборотність, фінансова стійкість та інші. Самими наочними індикаторами залишаються кінцеві фінансові результати діяльності компанії: розмір валового прибутку і рівень рентабельності.

Стадії розвитку кризових ситуацій зумовлюють стадії антикризових заходів. Перша стадія кризи виражається в падінні граничної ефективності капіталу, показників ділової активності, зниження рентабельності і розміру прибутку. Внаслідок цього погіршується фінансовий стан підприємства, скорочуються джерела фінансування і резерви розвитку.

Друга стадія кризи виражена в появі збитковості виробництва. Дана проблема розв'язується за допомогою методів стратегічного управління і реалізується шляхом добровільної реструктуризації підприємства.

Третя стадія розвиту кризових ситуацій означає практичну відсутність власних засобів і резервних фондів у підприємства. Ця стадія розвитку кризи тісно пов'язана із значним скороченням виробництва. Четверта стадія кризи констатує стан критичної неплатоспроможності підприємства, яке не має можливості профінансувати навіть скорочене відтворювання виробничого процесу і основних фондів, продовжувати платежі за попередніми зобов'язаннями. Виникає реальна загроза зупинки або припинення виробництва, а потім і банкрутства. В цій ситуації використання розрахунків коефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами відновлення платоспроможності та інших, дозволяє встановити , по-перше, наявність факту фінансової неспроможності, по-друге, можливості нейтралізації виявленої неспроможності через процедуру банкрутства.

Дослідження причин, які обумовлюють виникнення кризи, дозволило запропонувати класифікацію чинників виникнення кризових ситуацій в діяльності підприємства.

Позитивне значення інституту банкрутства складається з трьох складових: вигода окремо взятої особи (при цьому не важливо, чи є ця особа боржником чи кредитором), вигода держави та вигода економічної системи в цілому. Норми законодавства створюють правові основи для відновлення платоспроможності підприємства, а отже вони стимулюють підприємницьку діяльність, інвестування, прийняття на себе ризику.

Це означає, що процедура банкрутства є одним із механізмів державного регулювання системою фінансового оздоровлення економіки.

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ ФІРМА "ЛЭНД"

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лэнд" (скорочене найменування ТОВ фірма "Лэнд") створено відповідно до діючого законодавства шляхом виділення структурного підрозділу із Акціонерного товариства "Меблі". До створюваного товариства перейшли по розділовому балансу у відповідних частинах майнові права і обов'язки.

Учасниками ТОВ фірма "Лэнд" є громадяни України, що вийшли з складу акціонерів реорганізованого АТ "Меблі". Підприємство діє на підставі Статуту та Засновницького договору.

ТОВ фірма "Лэнд" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України під № 23978441. Є платником податку на прибуток та платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності підприємства є:

15271 Виробництво нових меблів (без виробництва меблів по замовленнях населення)

15290 Інші деревообробні виробництва

86030 Виготовлення і ремонт меблів по замовленнях населення

71250 Роздрібна торгівля недержавних організацій, окрім споживацької кооперації

71130 Оптова торгівля недержавних організацій, окрім споживацької кооперації

ТОВ фірма "Лэнд" відноситься до підприємств деревообробної промисловості і випускає вироби з натуральної деревини і деталі, фанеровані натуральною шпоною: фасади натуральні на кухні, гостині, передпокої.

Конкурентне оточення представлено підприємствами, що випускають високоякісну меблеву продукцію, із застосуванням нових технологій і матеріалів нового покоління та які володіють конкурентними перевагами: лідерство в ціні, висока диференціація товару, цінова стратегія, орієнтована на платоспроможного покупця, концентрація уваги на інтереси конкретних споживачів, повний набір послуг для покупця меблевої продукції. Конкурентними перевагами ТОВ фірма "Лэнд" не володіє, тому не має нагоди виставити бар'єри на шляху входження в ринок потенційних конкурентів.

Стратегія ТОВ фірма "Лэнд" орієнтується на потребі невибагливого "середнього покупця". Відсутність сучасного європейського устаткування, оригінальності дизайну пропонованого товару, гнучкої системи знижок ціноутворення, низький рівень якості, відсутність іміджу продукту - все це створює ряд проблем, пов'язаних з конкурентоспроможністю товару. Відсутність універсальних прайс-листів гальмує розширення круга потенційних клієнтів.

Близьке сусідство підприємств-конкурентів ускладнює діяльність підприємства. Споживацькі властивості пропонованої ними меблевої продукції відповідають якісним характеристикам. Конкуренти мають свій в розпорядженні високотехнологічне і більш продуктивне устаткування.

У штаті ТОВ фірми "Лэнд" відсутні дизайнери, художники-оформлювачі, аналітики зовнішнього ринкового оточення, унаслідок чого відсутня система відстежування зовнішнього середовища, не поповнюється набір пропонованих замовникам послуг, не проводиться аналіз покупців як компоненти безпосереднього оточення підприємства. Оскільки ринок меблевої продукції є дуже динамічним, то з кожним входженням нового суб'єкта конкурентного оточення, у підприємства посилюється загроза втрати займаного сегменту ринку.

Головним стримуючим чинником розвитку даного виробництва є відсутність технологічної компоненти - бази для нарощування технічного і технологічного потенціалу для удосконалення вироблюваної продукції і модернізації технології виготовлення і збуту продукції.

У табл. 2.1 наведено основні техніко-економічні показники роботи підприємства за 2007 - 2009 рр., зведено розрахунки індексів зміни (росту або падіння) показників, довідкові дані про індекси інфляції в Україні.

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники роботи ТОВ фірма „Лэнд"

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Обсяг виробництва, тис. грн.	11682,6	6099,0	5471,8
Індекс обсягу виробництва (у розрахунку до рівня попереднього року)	1	0,522	0,897
Обсяг реалізації, тис. грн.	10124,3	6240,1	5183,1
Індекс обсягу реалізації (у розрахунку до рівня попереднього року)	1	0,616	0,831
Обсяг реалізації відносно до обсягу виробництва, %	86,7	102,3	94,7
Середньосписочна чисельність працівників, чол.	127	58	42
Середньомісячне валове вироблення на 1 працівника, грн.	7665,75	8762,93	10856,75
Індекс росту ефективності праці (у розрахунку до рівня попереднього року)	1	1,14	1,23
Середньомісячна заробітна плата 1 працівника, грн.	1805,9	1991,20	2216,67
Індекс росту заробітної плати (у розрахунку до рівня попереднього року)	1	1,103	1,113
Індекс інфляції (споживчих цін) [22]	116,6	122,3	112,3

Відповідно до наданих даних (таблиця 2.1) стан справ на підприємстві за останні три роки був нестабільний. Обсяги виробництва мають стійку тенденцію до скорочення. В 2009 році в порівнянні з 2007 роком обсяг виробництва підприємства скоротився більше ніж у два рази. Відповідна тенденція характерна і для обсягів реалізації продукції. Так за три роки вироблено було продукції на 23,5 млн. грн., а реалізовано за цей же період на 21,5 млн. грн. тобто попит на продукцію складає 91,6 % від виробництва.

Таким чином, на складах залишається 8,4% виготовленої продукції. З одного боку наявність частки виробленої продукції на складах є нормальним явищем для забезпечення потреб покупців, з іншого боку, при наявності кризових ознак на підприємстві, зростання продукції на складах знижує прибутковість підприємства.

Складний фінансовий стан на підприємстві призвів до необхідності скорочення чисельності працюючих. Так, за три останні роки, чисельність працюючих скоротилася з 127 осіб до 42 осіб, або в три рази. Проте таке скорочення позначилося на значному зростанні середньомісячної продуктивності праці з 7665,75 грн. на одного працюючого до 10856,75 або на 142 %, що є достатньо позитивним явищем для підприємства.

При цьому керівництво підприємства навіть дозволило собі декілька збільшити рівень оплати праці яка за три роки зросла майже на 23% і в 2009 році склала більше 2200 грн.

Слід відмітити, що з фінансової точки зору це зростання було обґрунтованим. При зростанні середньомісячної продуктивності праці за три роки на 42%, середньомісячна зарплата працюючого збільшилась на 23%.

Але необхідно врахувати, що індекс інфляції по роках був відповідно 16,6%, 22,3% і 12,3%. Таким чином зростанні заробітної плати навіть не покрило зростання споживчих цін.

Продукція підприємства виготовляється на польському обладнанні з використанням високоякісних хімічно-, термо- та механічностійких матеріалів, меблевої фурнітури і допоміжних аксесуарів від кращих виробників Німеччини, Італії, Польщі, Угорщини. В конструкціях меблів використовуються прогресивні методи обробки торців ударостійким кантовим покриттям ABS та PCV.

Великий асортимент і широка кольорова гама меблевих моделей дає можливість задовольнити найвибагливішого покупця. На всі види продукції можливий індивідуальний дизайнерський проект, котрий враховуватиме вимоги замовника. Гарантія на вироби складає 2 роки.

Основними напрямками діяльності підприємства в сфері меблів є:

1) виробництво та продаж офісних меблів;

2) виробництво та продаж шаф-купе (побутових та офісних);

3) виготовлення меблів за індивідуальними проектами;

4) комплектація супутніми товарами - стільцями, кріслами офісними, барними, кухонними, а також аксесуарами;

5) виготовлення контейнерів з фанери (для морських перевезень).

Матеріал для виготовлення меблів - екологічно чиста деревинностружкова плита /ДСтП/ виробництва Польщі, України, Австрії, ламінована синтетичною меламіновою плівкою з імітацією об'ємної текстури деревини 10-12 порід, або фоновою /однотонною/ поверхнею, товщиною 18-28 мм, кромка пластикова ПВХ 0,5 - 2 мм.

ТОВ фірма „Лэнд" є одним з членів Української Асоціації Меблевиків.

Фірма піклується про своїх клієнтів, тому окрім високої якості та прийнятної ціни, пропонує і оперативну доставку продукції власним транспортом в будь-яку точку м. Харків та Харківської області.

Основною спеціалізацією підприємства є виробництво і продаж меблів для офісів та меблів для дому. Вся продукція проводиться за індивідуально розробленими технологіями виробництва (виробництво меблів), відповідно до всіх норм якості від розпилювання плити до упаковки готових виробів. Виробник меблів, обладнав цехи передовим устаткуванням, що дозволяє кваліфікованим фахівцям компанії (виробник меблів) випускати продукцію високої якості.

За останні декілька років, підприємство зарекомендувало себе як компанія, що динамічно розвивалася, займається виробництвом і реалізацією меблів для дому та офісу. Зокрема виробництвом і продажем дерев'яних ліжок, при ліжкових тумб, комодів тощо. З моменту виникнення ТОВ фірма „Лэнд", зусилля керівництва були направлені на створення меблевого виробництва, орієнтованого на передові технології, велика увага приділялася і приділяється на розширення асортименту продукції в кращих дизайнерських традиціях.

Організаційні структуру підприємства можна зобразити у такому вигляді (рис. 2.1):



Рисунок 2.1 - Організаційна структура підприємства

З рисунка 2.1 видно, що підприємство включає два основні напрямки діяльності: виробничий (виробництво меблів) та торгівельний (реалізація меблів). Штат ТОВ фірма „Лэнд" складається з висококваліфікованих фахівців, що працюють на виробництві меблів, творчого дизайнерського колективу, основу якого складають співробітники, працюючі з перших днів існування підприємства, з самого початку виробництва меблів.

Виробництво меблів здійснюється в закритому приміщенні загальною площею біля 150 м². Підприємство працює в одну зміну, тривалість зміни складає 8 годин. Разом з тим, при наявності додаткового замовлення підприємство працює в понаднормовому режимі не враховуючи святкових днів та вихідних. Перелік основних видів сировини та підприємств постачальників представлений в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Перелік основних видів сировини і підприємств постачальників

Найменування сировини та матеріалів, що поставляється	Найменування підприємства
ДСП шліфована, 16 мм; 18 мм; 20 мм	Костропольський домобудівний комбінат Солоніцевській комбінат меблевих деталей Черкаський завод ДСП
ДСП ламінована, витиснена	Костропольський домобудівний комбінат
ДСП, фанерована синтетичним шпоном	Костропольський домобудівний комбінат Київський завод "Аверс"
ДВП неламінована та ламінована	Аusterlic (Австрія) "Kronospan Szczecinek" (Польша) ЗАТ "Фанпліт", м. Київ
Фанера різної товщини	ЗАТ "Фанпліт", м. Київ Костропольський домобудівний комбінат
Деталі меблеві з ДСП, фанеровані пластиком типу "постформинг", 16 мм; 18 мм	Аusterlic (Австрія) Kronenberg (Польща) Костропольський домобудівний комбінат Солоніцевський комбінат меблевих деталей Черкаський завод ДСП
Деталі меблеві з ДСП, фанеровані струганим шпоном	BRW (СП Польща-Україна) Костропольський домобудівний комбінат Солоніцевський комбінат меблевих деталей Черкаський завод ДСП

Поставка сировини на підприємство здійснюється як продавцями (постачальниками) сировини, так і власним транспортом. Сировина і матеріали складуються, а потім поставляються в заготовчий цех. Поставка листів деревоплит до робочого місця проводиться автонавантажувачем 4045 Р, стрічковим транспортером і рольгангами. Підприємство виготовляє меблі відповідно до вимог ДСТ 19917-93 "Меблі для сидіння і лежання. Загальні технічні умови" і ДСТ 16371-93 "Меблі. Загальні технічні умови". Меблі ТОВ фірма „Лэнд" відповідають вимогам санітарного законодавства України (Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи № 4.11/21525 від 07.05.2009 року.

Враховуючи попередній аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства, можна відмітити. що підприємство має певні ознаки кризового стану і з метою запобігання розвитку кризи на підприємстві були виконані заходи щодо згортанні виробництва та скорочення витрат на виробництво.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: причини (фактори) виникнення, вид кризи та стадія розвитку.

Криза підприємства має кілька стадій. При цьому перша стадія складається з певних етапів. Причиною кризи є загострення до критичного рівня внутрішніх суперечностей підприємства, порушення стану рівноваги в його функціональних підсистемах. Причини криз можуть бути різними. Вони поділяються на об'єктивні, пов'язані з потребами модернізації і реструктуризації підприємств, а також з несприятливими впливами зовнішнього середовища Типові наслідки впливу зазначених причин такі: втрата клієнтів і покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень і контрактів із продажу продукції; неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей; підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці; збільшення розміру неліквідних оборотних засобів, істотне зменшення обсягів реалізації та ін.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Враховуючи структуру підприємства, яке має комплексний характер - від виробництва до реалізації продукції, то можна зробити припущення, що при відповідних заходах, підприємство може покращити свій фінансовий стан і підвищити ефективність господарської діяльності. Для цього потрібно вирішити низку завдань. До яки можна віднести застосування різноманітних підходів щодо оцінки фінансового стану підприємства, розробки заходів покращення використання наявних ресурсів, підвищення інвестиційної привабливості підприємства, та вирішення завдань щодо залучення кредитних ресурсів.

2.2 Аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства та рівень його ділової активності

Аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів виконується за даними балансу підприємства з використанням прийомів вертикального та горизонтального аналізу. Згідно П(С)БО № 1, джерела формування фінансових ресурсів відображені в пасиві балансу, а напрями їхнього використання - в активі.

Вертикальний аналіз дозволяє визначити питому вагу кожної статті пасиву та активу в підсумку балансу на певний момент часу, тобто дослідити структуру джерел формування фінансових ресурсів та майна підприємства в статиці. Горизонтальний аналіз уможливлює вивчення динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства шляхом встановлення абсолютних та відносних відхилень за статтями пасиву та активу балансу. Виконання аналізу структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства передбачає заповнення таблиці 2.3. За результатами проведених розрахунків можна зробити попередній висновок про те, що на протязі останніх трьох років існування товариства результати його діяльності лише поступово погіршуються, оскільки за 2008-2009 рр. підприємство втратило понад 150 тис. грн. майна, що знизило його виробничу базу й в подальшому призвело до погіршення фінансових результатів діяльності товариства. Проте якщо порівнювати наявність майна в 2009 році в порівняні з 2007 роком, то простежується покращення діяльності підприємства викликане на нашу думку низьким рівнем наявності активів у відповідний період становлення товариства.

Таблиця 2.3 - Оцінка структури майна підприємства і джерел його формування у 2007-2009 роках

Показник	Методичні вказівки	Значення показника	Відхилення, тис. грн.
		2007 рік, тис. грн.	у % до валюти балансу	2008 рік, тис. грн.	у % до валюти балансу	2009 рік, тис. грн.	у % до валюти балансу	2009 / 2008	2009 / 2007
АКТИВ
Необоротні активи	ф1 р. 080	1894,9	43,38	1809	38,83	1243	27,57	-566	-651,9
в т.ч. нематеріальні активи	ф1 р. 010	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0	0
основні засоби	ф1 р. 030	1894,9	43,38	1809	38,83	1243	27,57	-566	-651,9
Оборотні активи	ф1 р. 260	2473,2	56,62	2850	61,17	3265	72,43	415	791,8
в т.ч. запаси	ф1 ? р. 100?140	1991	45,58	1968	42,24	2424	53,77	456	433
дебіторська заборгованість	ф1 ? р. 160?210	480,7	11,00	879	18,87	839	18,61	-40	358,3
грошові кошти та їх еквіваленти	ф1 ? р. 220?240	1,5	0,03	3	0,06	2	0,04	-1	0,5
Витрати майбутніх періодів	ф1 р. 270	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0	0
ПАСИВ
Власний капітал	ф1 р. 380	1744	39,93	1874	40,22	1650	36,60	-224	-94
в т.ч. статутний капітал	ф1 р. 300	422	9,66	422	9,06	422	9,36	0	0
нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	ф1 р. 350	-162	-3,71	-32	-0,69	-256	-5,68	-224	-94
Забезпечення наступних витрат і платежів	ф1 р. 430	8	0,18	8	0,17	8	0,18	0	0
Довгострокові зобов'язання	ф1 р. 480	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0	0
Поточні зобов'язання	ф1 р. 620	2616,1	59,89	2777	59,61	2850	63,22	73	233,9
В т.ч. короткострокові кредити банків	ф1 р. 500	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0	0
поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	ф1 р. 510	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0	0
векселі видані	ф1 р. 520	52	1,19	178	3,82	279	6,19	101	227
поточні зобов'язання за розрахунками	ф1 ? ряд. 530?610	2433,6	55,71	2659	57,07	2571	57,03	-88	137,4
Доходи майбутніх періодів	ф1 р. 630	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0	0
БАЛАНС	ф1 р. 640	4368,1	100,00	4659	100,00	4508	100,00	-151	139,9

В структурі сукупних активів найбільша питома вага (72%) припадає на оборотні активи, що свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності активів підприємства. За останні ж три роки діяльності підприємства принципово змінилась й вся структура активів (рисунки 2.2 - 2.4). Так якщо в 2007 році частка необоротних активів перевищувала 40%, тобто підприємство мало "важку" структуру активів, що свідчило про значні накладні втирати та підвищену чутливість до зміни доходу (виручки), то вже в 2009 році частка необоротних активів склала всього 28% то підприємство мало вже "легку" структуру активів, що свідчить про мобільність його майна.

Рисунок 2.2 - Структура активів ТОВ фірма "Лэнд" в 2007 році

У складі необоротних активів зміни відбулись виключно стосовно загальної їх вартості, котра за останні роки скоротилась аж на 651 тис. грн. (лише за останній рік вартість необоротних активів скоротилась на 566 тис. грн.), що є негативною тенденцією й свідчить про зниження виробничого потенціалу підприємства. В структурі ж необоротних активів змін ніяких не відбулось - 100% даних активів зосереджені в основних засобах.

Інформативним з точки зору відсутності активності підприємців щодо оновлення власної виробничої бази є й відсутність нематеріальних активів, що свідчить про переважно екстенсивний тип розвитку даного товариства. До такого ж висновку приходимо аналізуючи наявність та динаміку основних засобів, оскільки за досліджуваний період підприємство втратило даних активів на суму більш ніж в півмільйона гривень.



Рисунок 2.3 - Структура активів ТОВ фірма "Лэнд" в 2008 році

Рисунок 2.4 - Структура активів ТОВ фірма "Лэнд" в 2009 році

Стосовно ж оборотного капіталу підприємства простежується тенденція до збільшення частки дебіторської заборгованості в загальному обсязі активів з 11% у 2007 році до 18,61% - у 2009 році, що свідчить про недостатній рівень конкурентоспроможності продукції, оскільки дане товариство змушене надавати товарний кредит на купівлю її продукції. Так обсяги дебіторської заборгованості зросли з 480,7 тис. грн. у 2007 році до 839 тис. грн. - у 2009 році, що є негативною зміною (навіть незважаючи на незначне зменшення заборгованості в 2009 році в порівнянні з 2008 роком) і може бути викликано проблемами, пов'язаними з оплатою продукції (робіт, послуг) підприємства або активним наданням комерційного кредиту покупцям, тобто відволіканням частини поточних активів і іммобілізацією частини оборотних коштів з виробничого процесу.

В цілому структура активів підприємства характеризується високою часткою заборгованості і низьким рівнем грошових коштів, що може свідчити про проблеми, пов'язані з оплатою послуг та продукції підприємства, а також про переважно негрошовий характер розрахунків. Особливо небезпечною структура активів є у зв'язку з занадто високим рівнем запасів (46%-54%), що свідчить про замороження капіталу в непродуктивних витратах та призводить до погіршення фінансових результатів діяльності товариства як за рахунок економічних витрат (тобто недоотриманого прибутку), так і за рахунок втрат від псування та морального старіння (обезцінення) запасів. До того ж вартість запасів постійно збільшується, а їх оборотність - тільки знижується, що в майбутньому обов'язково призведе лише до зниження загальних фінансових результатів діяльності товариства.

До того ж практично на протязі всього трьохрічного періоду підприємство має негативне сальдо заборгованості, тобто весь цей час підприємство винне своїм контрагентам більше, ніж вони йому, тобто на протязі 3 років товариство фінансувало свої запаси і відстрочки платежів своїх боржників за рахунок невиконання платежів своїм комерційним кредиторам.

Високі ж темпи приросту грошових коштів не призвели до жодних позитивних результатів, оскільки в абсолютному виразі грошові кошти складають всього 2 тис. грн., що враховуючи обсяги діяльності підприємства та формування його запасів аж ніяк не вистачить для фінансово стійкого функціонування товариства.

Оцінюючи структуру капіталу підприємства необхідно відзначити, що на протязі всього досліджуваного періоду основна частка майна фінансується за рахунок позикових коштів, частка яких у 2009 році досягла 72%, що однозначно негативно впливає на фінансову стійкість досліджуваного товариства. В свою чергу частка позикових коштів в сукупних джерелах формування фінансових ресурсів за досліджуваний період збільшилась на 12%, що може свідчити про підсилення фінансової нестійкості підприємства та підвищення ступеню його фінансового ризику.

Збільшення нерозподіленого прибутку за 2008-2009 рр. аж на 224 тис. грн. свідчить про неефективну діяльність підприємства та загальну загрозу його існуванню.



Переважання короткострокових джерел у структурі позикових коштів (100%) є негативним фактом, який характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості. Негативним моментом є також висока частка заборгованості перед бюджетом, оскільки затримка відповідних платежів викликає нарахування пені.

Таким чином загальний майновий стан підприємства характеризується як незадовільний до того ж з тенденцією до переважного погіршення використання майна, так і формування структури капіталу підприємства.

Для більш повного аналізу майнового стану визначимо стан необоротних активів, які використовує підприємство за ступенем їх зносу (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 - Аналіз стану основних засобів підприємства

Показник	Методичні вказівки до розрахунку	2007	2008	2009	Відхилення
					09/08	09/07
Коефіцієнт зносу		0,78	0,80	0,83	0,03	0,05
Коефіцієнт придатності		0,22	0,20	0,17	-0,03	-0,05
Коефіцієнт оновлення		0,05	0,04	0,01	-0,03	-0,04
Коефіцієнт вибуття	Ф5 р.260 (гр.8) Ф1 р.031 (гр.3)	0,15	0,17	0,21	0,04	0,06
Коефіцієнт реальної вартості майна		0,52	0,49	0,42	-0,07	-0,10

На основі проведеного додаткового аналізу стану та руху необоротних активів підприємства необхідно відзначити наявність всіх проявів кризи в діяльності і підприємства, оскільки лише 17% активів залишаються придатними для ефективного використання, решта (83%) вже фізично зношені й не можуть забезпечити виробництва якісної продукції. Особливо небезпечною така тенденція є з огляду на переважання темпів вибуття основних засобів над темпами їх надходження, що призводить до втрати виробничого потенціалу підприємства, зниження якості продукції та загального зниження фінансових результатів діяльності підприємства.

Наступним етапом аналізу фінансового аналізу діяльності підприємства є дослідження рівня його ділової активності.

Ділова активність підприємства обумовлюється швидкістю оборотності його фінансових ресурсів. Інформаційним забезпеченням аналізу ділової активності підприємства є форма № 1 "Баланс" та форма № 2 "Звіт про фінансові результати".

Виконання аналізу ділової активності передбачає розрахунок коефіцієнтів та періодів оборотності. Коефіцієнти оборотності показують яку кількість оборотів за звітний період здійснює весь капітал підприємства чи його певний елемент. Періоди оборотності визначають кількість днів, за які весь капітал підприємства чи його певний елемент може перетворитися в грошову форму.

За результатами аналізу даних таблиці 2.5 надаються висновки про швидкість оборотності фінансових ресурсів підприємства: як по кожному звітному періоду, так і за досліджуваний період взагалі.

Таблиця 2.5 - Коефіцієнти оборотності фінансових ресурсів підприємства у 2007 - 2009 роках

Показник	Джерело інформації	2007	2008	2009	Відхилення
					09/08	09/07
Коефіцієнт оборотності активів		2,29	1,38	1,13	-0,25	-1,16
Коефіцієнт оборотності основних фондів		5,12	3,37	3,40	0,03	-1,73
Коефіцієнт оборотності оборотних активів		4,15	2,34	1,70	-0,65	-2,46
Коефіцієнт оборотності запасів		5,56	3,15	2,36	-0,79	-3,20
Коефіцієнт оборотності готової продукції		7,68	4,08	3,21	-0,87	-4,47
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		16,46	9,18	6,03	-3,14	-10,43
Коефіцієнт оборотності власного капіталу		6,32	3,45	2,94	-0,51	-3,37
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		3,61	2,29	1,82	-0,47	-1,79

Під час виконання аналізу ділової активності основну увагу треба звернути на значення періодів оборотності дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємства. В нашому випадку період кредиторської заборгованості перевищує період дебіторської заборгованості, що свідчить про можливі труднощі зі своєчасністю розрахунків з постачальниками, бюджетом, персоналом, страховиками тощо.

Оцінюючи динаміку всіх показників оборотності необхідно відзначити загальну тенденцію до зниження їх рівня, що свідчить про погіршення ефективності використання всіх досліджених активів та пасивів, а отже й про погіршення загальної ділової активності підприємства. Практично всі показники за досліджуваний період скоротились в 2 більше рази, тоді як навіть в 2007 році їх значення були значно нижчими за середньо галузеві.

Особливо небезпечним є скорочення оборотності готової продукції, що свідчить про її незначну конкурентоспроможність, та оборотності і запасів - неефективності політики в сфері управління структурою капіталу.

Таким чином підсумовуючи проведені розрахунки можна дійти до висновку про те, що в останні три роки свого функціонування фінансовий стан досліджуваного підприємства поступово погіршується. Особливо гостро стоїть питання з оновленням парку обладнання та можливістю подальшого виробництва якісної конкурентоспроможної продукції. Значна частка коштів зосереджена в запасах, що призводить до втрат в наслідок їх псування та знецінення, що в свою чергу в майбутньому сприятиме посиленню загрози банкрутства даного підприємства.

2.3 Аналіз ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства

Ліквідність підприємства відзначається його здатністю своєчасно та в повному обсязі розраховуватися своїми активами за довгостроковими та поточними зобов'язаннями. Інформаційним забезпеченням аналізу ліквідності підприємства є форма № 1 "Баланс".

Виконання аналізу ліквідності підприємства починається з заповнення таблиці 2.6, за даними якої визначається ліквідність балансу.

За результатами аналізу даних таблиці 2.6 надаються висновки про ліквідність балансу: як по кожному звітному періоду, так і за досліджуваний період взагалі виходячи з наступного: баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо А1 ? П1, А2 ? П2, А3 ? П3, А4 ? П4.

Таблиця 2.6 - Показники ліквідності балансу підприємства у 2007 - 2009 роках

Стаття балансу	Джерело інформації, форма №1	2007	2008	2009	Відхилення
					09/08	09/07
АКТИВИ
1.Найбільш ліквідні активи, А1	р. (220 + ... + 240)	1,5	3	2	-1	0,5
2.Активи, що швидко реалізуються, А2	р.(150 + ... + 210)	480,7	879	839	-40	358,3
3.Активи, що повільно реалізуються, А3	р. (100 + ... + 140)	1991	1968	2424	456	433
4.Активи, що важко реалізуються А4	р. (080 + 270)	1894,9	1809	1243	-566	-651,9
ПАСИВИ
1.Найбільш термінові зобов'язання, П1	р. (520 + ... + 610)	2485,6	2837	2850	13	364,4
2.Короткострокові пасиви, П2	р. (500 + 510)	0	0	0	0	0
3.Довгострокові пасиви, П3	Р. 480	0	0	0	0	0
4.Постійні пасиви, П4	р. (380 + 430 + 630)	1752	1882	1658	-224	-94

Здійснюючи аналіз ліквідності балансу з використанням агрегатного підходу можна дійти до висновку, що на кінець 2009 року рівень ліквідності підприємства є не абсолютним, але достатнім, оскільки справджується нерівність А1 ? П1, А2 ? П2, А3 ? П3, А4 ? П4, тобто підприємство не може погасити лише термінові зобов'язання час погашення яких уже настав, що ж стосується середньострокових та довгострокових зобов'язань, то майна вистачить для їх погашення в повному обсязі. Така ж ситуація простежується й в 2008 та 2007 роках.

З метою ж більш докладного аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства доцільним є розрахунок відповідних коефіцієнтів, що представлено в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Алгоритм розрахунку показників ліквідності та платоспроможності підприємства

Показник	Джерело інформації	2007	2008	2009	Відхилення
					09/08	09/07
1. Коефіцієнт поточної ліквідності (платоспроможності) (Кпл)		0,95	1,03	1,15	0,12	0,20
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл)		0,18	0,32	0,30	-0,02	0,11
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)		0,001	0,001	0,001	0,00	0,00
4. Власні оборотні кошти (ВОК)	ф.1 р. 380 - ф.1 р.080	-150,9	65,0	407,0	342,0	557,9
5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами (Квок)		-0,06	0,02	0,12	0,10	0,19
6. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами (Кзвок)		-0,08	0,03	0,17	0,14	0,24
7. Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (Кманвок)		-0,010	0,046	0,005	-0,041	0,015
8. Коефіцієнт відновлення платоспроможності		0,44	0,49	0,54	0,05	0,11

За результатами розрахунків необхідно зробити висновок про те, що на кінець 2009 року підприємство все ж таки має загрозу бути визнаним неплатоспроможним, оскільки фактичне значення показника поточної ліквідності (платоспроможності) лише на 0,15 вище за мінімальну згадувану в літературі межу платоспроможності, яка складає 1,0. тобто мається на увазі, що для виконання платіжних зобов'язань необхідно мати майна щонайменше на ту ж суму, що й боргів. В більш розгорнутих дослідженнях доводиться, що мінімальна межа поточної платоспроможності має бути не нижча за 1,5, оскільки здійснити термінову реалізацію активів в сучасних умовах без дисконту меншого ніж 50% практично не представляється можливим. Виходячи з такого рівня нормативу вищевказаного показника в жодному з трьох досліджуваних періодів підприємство не спроможне було погасити за рік свої зобов'язання. Що ж стосується середньострокової заборгованості, яка досліджується з допомогою показника швидкої ліквідності, то підприємство в 2007-2009 рр. жодного разу не мало можливості задовольнити відповідні вимоги кредиторів, оскільки при нормативному рівні 0,6 - 0,8 лише в 2007 році підприємство не виходило на відповідні показники. В 2009 році товариство за 6 місяців здатне було погасити майже третину власної поточної заборгованості, що є недостатнім рівнем цього показника й свідчить про наявність проблем з платіжним балансом підприємства у відповідний період часу його діяльності. Відносно ж миттєвої (абсолютної) ліквідності, то тут спостерігається відсутність можливості підприємства погасити нормативні 20-35% власної поточної заборгованості, а отже для ліквідації відповідної заборгованості йому прийдеться залучати кредитні ресурси, що призведе до збільшення витрат підприємства та зменшення його кінцевого фінансового результату. Аналізуючи рівень маневреності капіталу підприємства необхідно відзначити, що він є недостатнім (норматив складає 0,4) і навіть простежується тенденція до його погіршення. Стосовно ж можливості поновлення власної платоспроможності підприємства, то за розрахунками відповідного показника можна з впевненістю констатувати відсутність такої можливості у підприємства в будь-який шестимісячний період від дати проведення такого аналізу, що є проявом кризових явищ в діяльності підприємства й в майбутньому може навіть призвести до його банкрутства.