Зміст, структура та порядок складання податкової декларації з ПДВ (на матеріалах ПП "Оріон Експрес")

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни "Звітність підприємства"

на тему

Зміст, структура та порядок складання податкової декларації з ПДВ (на матеріалах ПП "Оріон Експрес")

ЗМІСТ

ВСТУП

1.Економічна сутність податку на додану вартість

1.1 Історія розвитку податку на додану вартість

1.2 Сутність податку на додану вартість, його функції та значення

1.3 Нормативні вимоги до заповнення податкової декларації

2. Організація обліку і порядок заповнення податкової декларації з ПДВ ПП "Оріон Експрес"

2.1 Коротка характеристика підприємства

2.2 Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та відшкодуванню з бюджету

3. Аналіз фінансово-господарської діяльності ПП "Оріон Експрес" по даним фінансової звітності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

податок декларація фінансовий звітність

ВСТУП

Реформування економіки України зумовило значні зміни фінансового механізму її регулювання, зокрема податкової системи. Ця система стала однією з найважливіших у фінансових відносинах між державою і суб'єктами господарювання. До того ж вона є різноплановою і зачіпає практично всі аспекти діяльності підприємства. Хоч діюча система не всіма спеціалістами і практиками одночасно сприймається, проте вона постійно удосконалюється, що свідчить про намагання запровадити ефективно діючі відносини між державою і підприємствами, які поряд із формуванням бюджету, забезпечували б стимулювання і розвитку виробництва.

В сучасних умовах ринкової економіки ефективне управління підприємством залежить не тільки від внутрішнього але і зовнішнього середовища. Серед найважливіших чинників, які впливають на функціонування господарюючих суб'єктів, є податки. Саме їх вплив визначає в кінцевому підсумку результати діяльності підприємства, а значить й подальший розвиток та здійснення економічної діяльності.

Як відомо, податки посідають важливе місце в системі державного регулювання економіки. Фіскальна функція є чи не найважливішою функцією цього засобу макроекономічної політики у економіці країни, особливо на перехідному етапі для України.

Податки є невід'ємною частиною господарства держави як історичної форми задоволення колективних потреб. Це найважливіше джерело формування доходів держави, які, в свою чергу, використовуються на вирішення економічних, соціальних, оборонних завдань, на розвиток освіти, науки, культури. Держава не може існувати за рахунок лише добровільних, благодійних надходжень. Вона повинна мати бюджет із стабільним джерелом надходжень, роль яких виконують, в першу чергу, податки.

Перед сучасною податковою системою України стоїть складне завдання як по забезпеченню наповнення Державного та місцевих бюджетів для здійснення державою своїх функцій, так і по стимулюванню розвитку суб'єктів господарювання, адже якщо будуть багатими платники податків, буде багатою і держава.

Ці положення обумовлюють актуальність обраної теми курсової роботи.

Предметом роботи виступає система оподаткування підприємств взагалі про податок на додану вартість окремо як один з головних факторів впливу на фінансовий стан.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання :

- визначити сутність та принципи оподаткування підприємства податку на додану вартість та складання податкової декларації з ПДВ;

- дослідити вплив непрямого оподаткування на діяльність підприємства;

- дослідити динаміку, сучасний стан нарахування та сплати податку на додану вартість на прикладі дослідного підприємства;

- дослідити шляхи удосконалення системи непрямого оподаткування.

Розв'язання поставлених завдань дасть змогу знайти оптимальні шляхи здійснення господарської діяльності за умови функціонування сучасної податкової системи та визначити основні негативні фактори її впливу.

Дана тема була обрана для дослідження відносин підприємства з державою з приводу нарахування та сплати податку на додану вартість. Об'єктом роботи є підприємство яке сплачує податок на додану вартість Приватне підприємство "Оріон Експрес".

Основними законодавчими актами, які використовувались для написання дипломної роботи є: Закони України про Державний бюджет України на 2005 - 2007 роки; Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.; Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість " від 1999.12.03, № 1274-XIV; Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 1998.08.07, № 857/98; "Оподаткування в Україні податком на додану вартість" Бюлетень законодавства юридичної практики в України. -- 1998 р. - № 4; Постанова КМ України „Про деякі питання відшкодування сум податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з бюджетом" від 1999.12.07, № 2215; Закон України про підприємства в Україні від 27.03.1991р., План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 21.12.99р. за №894/4185;

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

1.1 Історія розвитку податку на додану вартість

Податок на додану вартість - порівняно новий вид податку. У 1954 році француз М. Лоре описав схему дії податку, здатного замінити податок з обороту. Цей податок вперше було випробувано в Республіці Кот-дІвуар у 1960 році, в 1967 році - у Данії та частково в Бразилії, у 1968 році - у ФРН і Франції. В 70 - 80х роках податок на додану вартість дістав широке розповсюдження, спочатку в країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше - в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово - розвинуті країни. Проте слід зауважити, що даний податок й досі не стягується в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. В кінці 80-х - на початку 90-х років ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.

На даний момент він є важливою складовою частиною податкових систем більш ніж у сорока країнах світу, в тому числі в 17 європейських країнах. В Україні податок на додану вартість був введений в 1992 році Декретом КМУ "Про податок на додану вартість" і разом з акцизним збором замінив податки з обороту і з продажу.

На сьогоднішній день в Україні порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, який набрав чинності 01.10.1997 року та іншими нормативними актами.

Закон України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, прийнятий Верховною Радою 3 квітня 1997р., містить 11 статей, якими визначено категорії платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Суть податку на додану вартість полягає у сплаті податку продавцем (виробником, постачальником)товарів, робіт, послуг з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів, робіт, послуг до стадії реалізації їх. Додана вартість створюється в процесі всього циклу виробництва і обігу товарів, починаючи із стадії виготовлення їх і закінчуючи реалізацією кінцевому споживачу.

Податок на додану вартість з відповідними ставками 21,875 та 28 % був введений в Україні в 1992 році. У 1993 році Україна впровадила нові ставки: 16,67 % -- для визначення суми ПДВ і 20 % -- для включення ПДВ у ціни реалізації. Та в України ці ставки проіснували недовго, з 15 травня 1993 року обчислення ПДВ знову почало проводитися за відповідними ставками 21,875 % і 28 %, що було зумовлено необхідністю збільшенню податкових надходжень в умовах надзвичайно великого дефіциту бюджету. З 1995 року ПДВ пропонується сплачувати за ставками 16,67 % та 20 %.

Відповідно податок сплачується на кожній стадії виробництва та обігу. Податок на додану вартість має широку податкову базу, охоплює всі види товарів і послуг. Продавець включає податок на додану вартість у вартість товарів та наданих послуг. Але і сам він сплачує податок на додану вартість за придбані ним товари, роботи, послуги.

Таким чином, сума сплаченого ним податку становить різницю між сумами податку отриманими від покупців за реалізовані товари і послуги та сумами податку сплаченими постачальникам при придбанні тих товарів і послуг, які необхідні в процесі виробництва оподатковуваних товарів і послуг. Платник податку має право на вирахування податку, сплаченого ним постачальникам. На цьому, власне і базується механізм дії податку на додану вартість.

Податок на додану вартість універсальний непрямий податок, який найбільшою мірою відповідає умовам ринкової економіки. Одна із властивих його ознак - економічна нейтральність: податок стягується за однією ставкою щодо всієї споживчої бази. Це створює йому перевагу порівняно з податком з обороту. Він має і важливі економічні наслідки: стимулює економічну активність, знижує витрати виробництва, сприяє покращенню якості продукції.

Основні напрямки в еволюції законодавства по податку на додану вартість у країнах, де цей податок діє, якраз і визначаються прагненням, з одного боку, посилити суто фіскальну функцію податку, а з іншого використовувати його з метою стимулювання економічного розвитку.

Українське законодавство про податок на додану вартість є надто динамічним тобто дуже часто вносяться зміни і доповнення. З часу прийняття першого закону видано ще чотири законодавчих акти, якими вносили зміни та доповнення до закону. Сьогодні податок на додану вартість в Україні регулюється Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року. Згідно з цим Законом всі підприємства незалежно від форм власності сплачують податок на додану вартість у загальновстановленому порядку.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Згідно із статтею 4 база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів, за винятком податків на додану вартість, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із Законом України з питань оподаткування. Об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 %. Згідно із статтею 7 продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

1.2 Сутність податку на додану вартість, його функції та значення

Важливим напрямом фінансової діяльності підприємств є їх взаємовідносини з державою щодо сплати податків, зборів і платежів. Засади фінансової політики держави у сфері оподаткування детально відображено в спеціальних актах податкового права, серед яких найбільш суттєве значення для підприємств має закон України "Про податок на додану вартість".

Система оподаткування України - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів у бюджет і внесків у державні цільові фонди, стягнуті у встановленому порядку 23, с. 140

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших платежів та внесків до бюджету і державних цільових фондів, а також платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення податків, повнотою і вчасністю їх сплати у встановленому законом порядку.

Податки - один з основних методів, який держава використовує для перерозподілу національного доходу та утворення бюджетних доходів суспільства 17, с. 92.

Податки - це встановлені вищим органом державної законодавчої влади обов'язкові платежі, що сплачують фізичні і юридичні особи у бюджет у розмірах і в терміни передбачені законом 25, с. 440

Сутність податків (платежів) як економічної, фінансової категорії полягає в тому, що вони є обов'язковими внесками до бюджету відповідного рівня чи до державних цільових фондів. Платники здійснюють ці внески в порядку й на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування. Виникнення й існування податків та інших податкових платежів пов'язано з виникненням і функціонуванням держави. Держава не може існувати без податків, тому останні є вихідною категорією, що відображає істотні риси й властивості загальнодержавних фінансів. Податки і платежі, внесені платниками до бюджету, стають власністю держави і є матеріальною базою для фінансового забезпечення виконання нею соціально-економічних і політичних обов'язків.

За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних державі для виконання своїх функцій. Ці взаємовідносини мають переважно односторонній характер - від платників до держави у вигляді сплати платниками відповідних податків до бюджету. У той же час у певному обсязі ці взаємовідносини мають і двосторонній характер, як від платників - державі, так і від держави - платникам податків: юридичним особам - у вигляді бюджетного фінансування різних заходів; фізичним особам - у вигляді виплати їм відповідних субсидій.

Податки мають суспільний зміст і матеріальну основу. Суспільний зміст виявляється в перерозподілі національного доходу, у тому, що вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Матеріальна основа податків полягає в тому, що вони є сумою грошових коштів, мобілізованих державою у платників податків.

Законодавство не дає чіткого розмежування понять податок, мито, збір. Податок - це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності.

Збори - це платежі, які державні органи стягують з платника за надання йому права на участь у виробництві або у використанні як матеріальних, так і нематеріальних об'єктів.

Мито стягується з юридичних та фізичних осіб за здійснення спеціально уповноваженими органами дій і видачу документів, що мають юридичне значення. Так, митні органи стягують платіж за ввезення та вивезення товарів (перевезення через митний кордон держави), суди стягують державне мито за подання позову тощо.

У сучасних умовах податки виконують дві основні функції: фіскальну і регулятивну.

Фіскальна функція є основною функцією оподаткування, її зміст полягає в тому, що за її допомогою шляхом стягнення (сплати) встановлених державою податків і податкових платежів утворюються державні грошові фонди, що являють собою матеріальну умову існування держави й здійснення нею внутрішньої та зовнішньої політики. Держава має отримувати не лише достатню кількість податків, а й отримувати їх своєчасно, щоб у встановлені строки фінансувати відповідні витрати бюджету. За допомогою фіскальної функції податків відбувається одержавлення частини національного доходу, який створюється в народному господарстві країни. Отже, фіскальна функція податків створює об'єктивні умови для втручання держави в економіку, в економічні відносини, тобто обумовлює функціонування регулятивної функції.

Закон України "Про податкову систему України" визначає суб'єкт, об'єкт, одиницю оподаткування, принципи та класифікацію податків і зборів. [12, c. 93-95].

Залежно від систем оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі (рис 1.1).

Прямі - це такі, які утримуються із доходу, який оподатковується. Непрямі податки - це податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Вони не відраховуються безпосередньо з доходів працівника (власника), а їх виплачує підприємство.

До непрямих податків відносяться наступні податки:

- Податок на додану вартість;

- Акцизний збір;

- Мито.



Рис. 1.1 Класифікація податків

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу; його сума входить до ціни продажу товарів (робіт, послуг) і сплачується кінцевим споживачем. Буквально - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

Додана вартість - це прибуток, заробітна плата з нарахуваннями на неї, амортизація та інші витрати, пов'язані власне з виробничим процесом 58, с. 291.

Платниками ПДВ являються як резиденти так і нерезиденти; фізичні і юридичні особи; тобто -- це всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

До фізичних осіб - платників ПДВ -- відносяться громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством або ввозять (пересилають) товари на митну територію України.

До юридичних осіб - платників ПДВ -- відносяться створені згідно законодавства України:

- прибуткові підприємства і організації;

- неприбуткові підприємства і організації;

- філії, відділення, відокремлені підрозділи підприємств і організацій;

- інші субєкти підприємницької діяльності, а також створені згідно законодавства інших держав:

- міжнародні неурядові організації та міжнародні обєднання;

- іноземні юридичні особи, їх філії та представництва, які мають розрахунковий рахунок в установах банків України та здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

Отже, податок на додану вартість - це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до цін на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачують до бюджету цей податок продавці товарів, робіт і послуг.

Згідно статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. платником податку являється особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. визначені платники податку на додану вартість (схема екс.11.2 книга):

Згідно ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР податок становить 20% бази оподаткування, та при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить 0%. (встав. Табл..11.6 книга)

База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) (п. 4.1 Закону України "Про ПДВ") визначається виходячи із їх договірної (контрактної) вартості за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів). До складу договірної (контактної) вартості включаються любі суми засобів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через любу третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеною статтею 4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.

Законом України № 168/97-ВР 03.04.1997 р. в ст. 5 наведено операції, звільнені від оподаткування податком на додану вартість:

1. Операції з продажу:

- вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями і спеціалізованими магазинами;

- товарів спеціального призначення для інвалідів (у відповідності з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України);

- лікувальних засобів і виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому порядку (в тому числі надання послуг з їх продажу аптечними закладами);

- книг вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підручників, навчальних посібників, періодичних друкованих видань масової інформації вітчизняного виробництва (включаючи доставку);

- путівок на санаторно-курортне лікування і відпочинок дітей;

- товарів (робіт, послуг) для власних потреб дипломатичних представництв, консульських закладів і представництв міжнародних організацій в Україні;

- товарів (робіт, послуг) (за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу) підприємствами, які засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів. На цих підприємствах інваліди повинні складати не менше 50 % від загальної чисельності працюючих, а їхній фонд оплати праці - не менше 25 % від загальних затрат на оплату праці.

2. Операції з надання послуг:

- з ремонту шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров'я, з обробки землі багатодітним сім'ям, інвалідам, одиноким особам і особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сільській місцевості сільськогосподарськими виробниками;

- з вищої, середньої спеціальної, середньої, професійно-технічної і початкової освіти установами освіти, які мають відповідний дозвіл;

- з виховання і освіти дітей музичними школами, художніми школами, школами мистецтв;

- закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг;

- з доставки пенсій і грошової допомоги населенню.

3. Операції з виконання робіт:

- за кошти інвесторів з будівництва житла для військовослужбовців, ветеранів війни, членів сімей військовослужбовців, які загинули при виконанні службових обов'язків;

- з будівництва житла, яке здійснюється за кошти фізичних осіб і передачі його у власність тим же фізичним особам.

4. Операції з передачі:

- земельних ділянок, які знаходяться під об'єктами нерухомості чи незабудованої землі;

- рухомого складу однією залізницею чи підприємством залізничного транспорту іншим залізницям чи підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

5. Операції з ввезення на митну територію України товарів морського промислу, добутих на українських суднах.

Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі даний господарський суб`єкт заплатив при купівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів - заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.

Показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи - кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніш, на попередніх етапах руху товарів. Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, що зберігає переваги податку з обороту але в той самий час ліквідує його головний недолік - кумулятивний ефект.

Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, оподаткування добавленої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об'єкта оподаткування.

До найбільш цінних економічних переваг податку на додану вартість належить його здатність не спотворювати поведінку платників як учасників господарсько - комерційного процесу, не міняти економічних рішень під впливом ПДВ.

Проте, необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять дуже актуальними дискусії щодо необхідності справляння даного податку. Розглянемо деякі з цих моментів.

Являючись, в принципі, податком на кінцеве споживання, який лягає на населення і бюджетну сферу, ПДВ при досить високій ставці і високих темпах інфляції перетворюється в один із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідок зростання цін і стримування на основі цього можливостей оплати покупцем товарів (робіт, послуг). Звісно, ці кошти повернуться до покупця (або з бюджету, або в той момент, коли він сам реалізує продукцію), але при умові, що ланцюг актів реалізації не перерветься або настане з певним кроком "запізнення", коли частково ці кошти будуть обезцінені інфляцією.

Зайнявши домінуючі позиції в світовій податковій системі, ПДВ зберігає й деякі негативні риси, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій.

Податок на додану вартість має свої переваги та недоліки. (рис 1.2. )

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об'єкта оподаткування -- доданої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини: по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносяться на собівартість; по-друге, заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги; по-третє, прибуток. Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметично включається в певну. Вартість товару чи послуги. У свою чергу, заробітна плата і прибуток є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю. Обчислити її обсяг можна двома методами: перший - від повної вартості відрахувати вартість сировини матеріалів та послуг виробничого характеру; другий - скласти величини заробітної плати і прибутку. Найзручнішим, а тому найпоширенішим методом є перший, він застосовується в нашій державі. Обчислення доданої вартості на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникнути подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх, етапах їх виробництва й реалізації.

Для обчислення податку на додану вартість може застосовуватись як одна, так і декілька ставок. 3 точки зору податкової адміністрації найкраще мати єдину уніфіковану ставку, щоб полегшити контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок на різні групи товарів; що зумовлюється соціально-політичними чинниками.



Рис. 1.2. Переваги і недоліки податку на додану вартість

Якщо здійснювати оцінку ПДВ, який стягується в Україні, слід зазначити його ефективність лише у фіскальному аспекті. В умовах відсутності об'єктивних чинників, таких, зокрема, як розвинуті ринкові відносини, система автоматизованого контролю тощо, переваги цієї форми оподаткування не проявляються.

З метою зменшення випадків ухилення від сплати ПДВ до обєктів оподаткування відносять:

- обороти з реалізації товарів, робіт, послуг без оплати іх вартості в середині підприємства для потреб власного споживання, а також для своїх працівників;

- обороти з передачі товарів, робіт, послуг без оплати їх вартості;

- обороти з передачі безоплатно або з частковою оплатою товарів, робіт, послуг іншим підприємствам або громадянам;

- та інше.

У громадян, які займаються підприємницькою діяльністю теоретично обєкт оподаткування - це чистий доход, тобто різниця між реалізацією та фактичними матеріальними витратами, включаючи ПДВ на виробництво товарів.

Об єктом оподаткування податку з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з обороту але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим повязаний значний недолік податків цієї групи -- кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в обєкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніше, на попередніх стадіях руху товарів.

У загальній системі податків та обовязкових платежів податок на додану вартість посідає особливе місце. Цей податок, що охоплює найбільшу кількість субєктів господарювання, є одним з основних джерел наповнення Державного бюджету України. Податок на додану вартість має високо ефективність з фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботу і послуги. Сприяє вагомому зростанню доходів держави від цього податку. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма субєктами підприємницької діяльності. Універсальні, тобто єдині, ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни.

Також до переваг податку на додану вартість можна віднести і його роль "вбудованого стабілізатора" економічного циклу. Багатовіковий досвід ефективного функцінування податкових систем розвинутих країн привів до розуміння, що сучасна бюджетна система має властивість помякшувати циклічні коливання економіки, навіть якщо не проводяться ніякі дискреційні заходи. Це, так звана, автоматична, або вбудована, стабільність бюджетної системи. Податок на додану вартість, один з непрямих податків, який виконує роль "вбудованого стабілізатора" економічного циклу.

В Україні порядок обчислення і сплати регламентується такими документами:

Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на додпну вартість" від 26 грудня 1992р. № 14-92;

Декретом Кабінету Міністрів України "Про внесення змін та доповнень до деяких декретів Кабінету Міністрів України про податки" від 30 квітня 1993 р. № 43-93;

Законом України "Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України "Про податок на додану вартість" та "Про акцизний збір" від 19 листопада 1993 р.;

Інструкцією Головної державної податкової інспекції України "Про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість" від 10 лютого 1993 р; № 3 та ін.

Обчислення та стягнення ПДВ потребує чіткого визначення обєкта оподаткування --доданої вартості. Вона є часткою нової вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові:

1. Вартість матеріалів чи сировини, а також послуг виробничого характеру, що відносять на собівартість;

2. Заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги;

3. Прибуток.

Обчислення доданої вартості на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникати подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх етапах виробництвах в реалізації.

З точки зору податкової адміністрації найкраще мати єдину уніфіковану ставку, що полегшить контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок на різні групи товарів, що зумовлюються соціально-політичними чинниками. В Україні відповідно до Закону України "Про податок на добавлену вартість обєкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків, а також податок обчислюється за нульовою ставкою.

В Україні на даний час встановлено дві ставки: 20% та 0%. Ставка 20% є домінуючою, нею оподатковується переважна більшість товарів, робіт, послуг, вона застосовується при включенні ПДВ у ціни реалізованих товарів, робіт, послуг, а для обчислення ПДВ до обороту, що включає у себе суму цього податку, застосовується коефіцієнт 0,1667 (20%/120%).

1.3 Нормативні вимоги до заповнення податкової декларації з ПДВ

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ (Державний класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України);

індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

З метою ідентифікації платника визначено, що обов'язковим реквізитом податкової звітності (крім його повного найменування або прізвища, імені по батькові платника) є код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер (якщо звітують підприємства та організації), реєстраційний номер облікової картки платника податків (якщо звітують фізичні особи). При цьому, враховуючи наявність альтернативної системи обліку фізичних осіб - платників податків, визначено, що для громадян, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, замість неї як реквізит звітності виступає серія та номер паспорта. Однак обов'язковою умовою для зазначення у звітності даного реквізиту та визнання такої звітності у відповідному статусі є попереднє повідомлення фізичною особою органів державної податкової служби про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки та наявність відмітки в паспорті про даний факт.

Податкова декларація повинна бути підписана:

1. керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

2. фізичною особою - платником податків або його законним представником;

3. особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків фізична особа таким платником податків.

Для уникнення непорозумінь у стосунках з платниками встановлено, що форми звітів повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку (збору). Порядок їх складання затверджується центральним контролюючим органом.

Податкова звітність повинна відповідати вимогам інформативності, достовірності, належності, аналітичності та контрольної придатності. У зв'язку з цим визначені її обов'язкові реквізити, за відсутності яких документ втрачає свій статус, тобто не сприймається як податковий звіт платника податків.

Аналітичність та придатність звітності для контролю забезпечується такими обов'язковими реквізитами, як тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Достовірність податкової звітності отримує підтвердження шляхом неодмінного зазначення в ній ініціалів, прізвищ та реєстраційних номерів облікових карток посадових осіб платника податків, а також підписів платника податку - фізичної особи, посадових осіб платника податку, засвідчених печаткою (за її наявності).

Приналежність - за рахунок відображення місця знаходження платника податків (або місця проживання - для фізичних осіб), найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність, а також коду органу місцевого самоврядування. Останній із названих реквізитів є важливим для визначення приналежності місцевих податків і зборів або додаткових сум загальнодержавних податків за рахунок застосування їх місцевих ставок.

2. Організація обліку і порядок заповнення декларації з ПДВ

2.1 Коротка характеристика підприємства

Закрите акціонерне товариство ПП "Оріон Експрес" створено на підставі Закону України „Про приватні підприємства" та Закону України „Про підприємства України".

У своїй діяльності підприємство керується чинним законодавством України, Установчим договором та статутом.

ПП "Оріон Експрес" є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, власну печатку із своїм найменуванням.

Основним видом діяльності підприємства є виробництво та реалізація лікеро-горілчаної продукції.

Приватне підприємство "Оріон Експрес" розташоване за адресою: Полтава, вул. Продовольча, 2 А.

Згідно наказу про облікову політику (Додаток А) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції № 291 за журнально-ордерною формою.

ПП "Оріон Експрес" є суб'єктом малого підприємництва, тому при складанні фінансової звітності керується П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", яка складається з двох форм: Баланс (ф. №1-м) і Звіт про фінансові результати (ф. №2-м) (додатки Б1, Б2, .Б3.)

В веденні бухгалтерського обліку підприємство користується загальним Планом рахунків бухгалтерського обліку за виключенням 8-го класу.

2.2 Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та відшкодуванню з бюджета

Платником ПДВ є підприємство, яке реалізує продукцію за рахунок коштів отриманих від покупців. Для того, щоб платник податку, у разі помилки, не заплатив ПДВ із своїх коштів важливим є правильне включення цього податку до ціни.

ПДВ включається в державні регульовані (фіксовані) та вільні ціни (тарифи), а також до надбавок, знижок, націнок, винагород і т. д., за ставкою 20% щодо оподаткованого обороту. Якщо оборот включає суму ПДВ, то застосовується коефіцієнт 0,1667, тобто 20%/120%, який використовується для визначення суми ПДВ.

Основою для визначення оподаткованого обороту, що не включає ПДВ є відпускні (оптові) ціни підприємств, що складаються із собівартості та прибутку. Ціна виробництва на товари (роботи, послуги) без ПДВ визначається за формулою:

Ц = С + П, де (2.1)

Ц - ціна виробництва без ПДВ,

С - собівартість,

П - прибуток.

При формуванні ціни на підакцизні товари спочатку формується ціна з урахуванням акцизного збору, що включає в себе акцизний збір за такою формулою:

Ца = (С + П) / (100% - А) х 100%, де (2.2 )

Ца - ціна на підакцизні товари без ПДВ,

С - собівартість,

П - прибуток,

А - ставка акцизного збору.

Ціна на підакцизні товари з урахуванням ПДВ визначається за формулою:

ЦВа = (С + П) / (100% - А) х 100% х 1,2, де ( 2.3 )

С - собівартість,

П - прибуток,

А - ставка акцизного збору.

Якщо ж величина акцизного збору задається в євро, то ціна на підакцизні товари з урахуванням ПДВ визначається за формулою:

ЦВа = (С + П + АЗ) х 1,2, де (2.4 )

АЗ - акцизний збір,

С - собівартість,

П - прибуток.

Ціна відпускна на товари. роботи, послуги з урахуванням ПДВ визначається за формулою:

ЦВ = (С + П) х 1,2, де (2.5 )

ЦВ - ціна відпускна,

С - собівартість,

П - прибуток.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, яка визначається за формулою:

МВ = (В + М + МЗ + А) х 1,2, де (2.5 )

МВ - митна вартість,

В - контрактна вартість імпортних товарів,

М - мито,

МЗ - митний збір,

А - ставка акцизного збору.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, або відшкодуванню згідно пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартісь" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги), тобто сумою податкових зобовязань і сумами податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу відповідно до основних положень про склад витрат та податку за придбані та введені в експлуатацію основні фонди і взяті на облік нематеріальні активи, тобто податкового кредиту звітного періоду. Для цього використовуються формули:

Сума ПДВ, яку отримали підприємства в результаті реалізації товарів (робіт, послуг)

ПЗ = Д х 0,1667, де (2.6 )

ПЗ - податкові зобовязання по ПДВ,

Д - дохід отриманий від реалізації.

Сума ПДВ, що сплачена або підлягає сплаті постачальникам по матеріальних витратах, основних виробничих фондах та нематеріальних активах визначається:

а) ціна продажу без врахування ПДВ

ПК = ЦП х 0,2, де (2.7 )

ПК - податковий кредит,

ЦП - ціна продажу.

б) ціна продажу з ПДВ

ПК = ЦП (з ПДВ) х 0,1667,де (2.8 )

ПК - податковий кредит,

ЦП - ціна продажу.

Отже, до бюджету буде сплачена наступна сума ПДВ:

ЧСПЗ = ПЗ - ПК, де ( 2.9)

ЧСПЗ - чиста сума податкових зобовязань, що необхідно сплатити до бюджету,

ПЗ - податкові зобов'язання,

ПК - податковий кредит.

Це правило поширюється на підприємства, що є платниками ПДВ, тобто обкладаються ставкою 20% або 0% і не мають ніяких пільг.

У випадку, якщо підприємство звільняється від оподаткування ПДВ, то сума ПДВ на придбання товарів, робіт, послуг відноситься до валових витрат і покривається за рахунок інших джерел.

Якщо підприємство займається декількома видами діяльності, одні з яких оподатковуються ПДВ, а інші не оподатковуються, та існують особливості щодо розділу ПДВ у випадках придбання основних виробничих фондів та взяття на облік нематеріальних активів, то у цьому випадку ПДВ розподіляється пропорційно питомій вазі по кожному виду діяльності в загальному обсязі продажу. При цьому проводиться перерахунок ПДВ по закінченні звітного року.

Згідно пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону "Про ПДВ".

Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, що ввозять (пересилають) товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з законодавством України, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більший двадцяти гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек (інший розрахунковий або платіжний документ).

У разі ввезення (імпортування) товарів документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Платники податку повинні вести окремий облік з продажу та придбання щодо:

- операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнених від оподаткування;

- операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації;

- ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій.

Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюються центральним податковим органом України.

У строк до 15 числа наступного місяця, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

У випадках коли за результатами звітного періоду сума, визначена до сплати до бюджету, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Суми ПДВ за ставкою 20%, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються у такому порядку:

Враховуючи господарську діяльність платника, визначаємо базу оподаткування (БО):

БО = СВ + П + ВМ + АЗ, де ( 2.10 )

СВ - собівартість;

П - прибуток;

ВМ - ввізне мито;

АЗ - акцизний збір.

Обчислюємо суму ПДВ (податкові зобов'язання - ПЗ) за товарами, які підлягають продажу:

ПЗПДВ = (БО 20%) : 100, де ( 2.11 )

БО - база оподаткування.

Формуємо вільну або регульовану ціну:

В(Р)Ц = БО + ПДВ,де ( 2.12 )

В - вільна ціна (Р - регульована) ціна,