Організація економічного аналізу на основі балансу підприємтсва

Складання та аналіз балансу слід взаємопов'язувати, розглядаючи як єдиний процес, що сприятиме підвищенню якості аналізу фінансової стійкості. Визначено, що форма балансу має відповідати потребам його наступного аналізу, тобто оцінка статей та розміщення їх у балансі має максимально спрощувати процедуру аналізу, підвищувати його інформативність та достовірність. У свою чергу, принципи та методика аналізу фінансової стійкості мають розроблятися, виходячи із природи, сутності та форми діючого балансу. Комплексне вивчення сутності балансу, процесів його складання та аналізу дозволить максимально ефективно використовувати балансову інформацію для аналізу фінансової стійкості підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства відіграє особливу роль у системі управління фінансовими ресурсами підприємства. Одним з індикаторів фінансового стану підприємства є якість бухгалтерського балансу, що характеризує раціональне співвідношення між майном і джерелами коштів та визначає здатність підприємства своєчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями. Також важливим є фінансове прогнозування, яке передбачає визначення майбутнього стану підприємства на підставі сформованих традицій його розвитку [20, с. 51].

З метою визначення фінансового стану підприємства і якості бухгалтерського балансу використовуються фінансові коефіцієнти, знання яких повинні відповідати раціональній структурі балансу. На практиці фінансові коефіцієнти визначаються, як правило, на основі статистики діяльності підприємства з різним рівнем фінансового благополуччя. Згідно МСФЗ інформація, яка підлягає поданню безпосередньо у балансі, як мінімум, безпосередньо баланс має включати рядки, які подають такі суми тією мірою, якою вони подані

a) основні засоби;

б) інвестиційна нерухомість;

в) нематеріальні активи;

г) фінансові активи (за винятком сум, зазначених в ґ), є) та ж));

ґ) інвестиції, обліковані із застосуванням методу участі в капіталі;

д) біологічні активи;

е) запаси;

є) торговельна та інша дебіторська заборгованість;

ж) грошові кошти та їхні еквіваленти;

з) торговельна та інша кредиторська заборгованість;

и) забезпечення;

і) фінансові зобов'язання (за винятком сум, зазначених в з) та и));

к) зобов'язання та активи щодо поточного податку, як визначено в МСБО 12 «Податки на прибуток»;

л) відстрочені податкові зобов'язання та відстрочені податкові активи, як визначено в МСБО 12;

м) частка меншості, подана у власному капіталі;

н) випущений капітал і резерви, що відносяться до акціонерів материнського підприємства.

Безпосередньо баланс має містити рядки, які подають такі суми:

а) загальну суму активів, класифікованих як утримувані для продажу, та активів, включених у ліквідаційні групи, класифіковані як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»;

б) зобов'язання, включені у ліквідаційні групи, класифіковані як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ 5.

Набуті таким чином фінансові коефіцієнти дають підстави для визначення граничних значень показників структури балансу.

У прогнозному балансі підприємства концентрують результати усіх бюджетів, оскільки в ньому віддзеркалюються дані фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Якщо усі бюджети складено правильно, то в прогнозному балансі сума активів має дорівнювати сумі зобов'язань підприємства.

Розроблення прогнозу балансового звіту здійснюється на підставі аналізу балансу за минулі періоді з метою виявлення причин зміни валюти балансу та внесення пропозицій щодо збільшення валюти балансу у майбутньому періоді.

На наш погляд, для загальної оцінки валюти балансу підприємства треба скласти спрощений баланс, в якому об'єднуються в окремі групи однорідні статті. Оцінка валюти балансу здійснюється на підставі виявлення «хворих» статей балансу, а саме:

- наявності у балансі суми статі» збитки звітного періоду», яка свідчить про вкрай незадовільну роботу підприємства - в результаті чого поганий його фінансовий стан;

- наявності сум за дебіторською заборгованістю, не сплачено вчасно;

- наявності сум за статтею «Інші оборотні активи», наявності простроченої кредиторської заборгованості. У балансі відображаються активи, зобов'язання і власний капітал підприємства.

Згідно П(С) БО 2 «Баланс» згортання статей активів і зобов'язань є недоступним, окрім випадків, що передбачені в даному стандарті. Активи відображаються в балансі за умови, що оцінка його може бути вірогідно визначена й очікується одержання у майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням. Витрати на придбання і створення активу не можуть бути відображені в Балансі, включаються до складу витрат звітного періоду звіті про фінансові результати. Зобов'язання відображається в Балансі, якщо його оцінка може бути вірогідно визначена й існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому результаті його погашення.

Порівнюючи національні і міжнародні стандарти фінансової звітності можна зробити висновок, що суттєвої різниці між ними немає.

Загалом комплексний підхід до аналізу балансу підприємства як інформаційної системи аналізу фінансової стійкості забезпечує поєднання в єдиному логічному ланцюгу з одного боку вимог, принципів та правил щодо складання балансу як форми фінансової звітності, з другого - принципів та методики аналізу фінансової стійкості. Це підвищує значення інформаційного потенціалу, яке узагальнює баланс підприємства. Тільки у такий спосіб можливо забезпечити високу якість аналізу фінансової стійкості та обґрунтувати пропозицій з її оптимізації.

Висновки