Порядок складання балансу. Аналіз і аудит фінансового стану установи

Згідно з НП БО 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності» основними елементами фінансових звітів є статті. Склад і зміст статей фінансових звітів визначаються відповідними П БО. Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею; оцінка статті може бути достовірно визначена. До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства. У рядках форм фінансової звітності, які не мають показників, ставиться прочерк.

Об'єктом фінансової звітності визначають вкладений власником капітал, предметом - сферу існування капіталу, що відображає форми його функціонування, підтримання, нарощування і розподілу.

Форми фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до пункту 1.9. Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів складаються у гривнях з копійками. Фінансова звітність суб'єктів державного сектору відповідно до розділу ІІІ Національного ПБО в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності» повинна складатися у тисячах гривень без десяткових знаків.

Звітним періодом для складання фінансової звітності відповідно до статті 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та порядок складання розроблено відповідно до статті 58 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Цим Порядком визначаються склад та порядок складання місячної, квартальної і річної фінансової та бюджетної звітності, вимоги до розкриття її елементів. Фінансова та бюджетна звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій та бюджетній звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень. Фінансова та бюджетна звітність має відповідати аналогічним даним бухгалтерського обліку та звітності органів Державної казначейської служби України. Фінансова та бюджетна звітність повинна містити інформацію про всі проведені господарські операції, які відображені в бухгалтерському обліку. Звітним періодом для складання місячної бюджетної звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного місяця. Звітним періодом для складання квартальної фінансової та бюджетної звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного кварталу. Звітним періодом для складання річної фінансової та бюджетної звітності є бюджетний період, що становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року, якщо не буде визначено інший період у випадках, визначених законодавством. Звітним періодом для бюджетних установ, що створені протягом звітного року, є період від їх створення до кінця звітного року. Звітним періодом для бюджетних установ, що створені та припиняють свою діяльність у зв'язку із закінченням строку, на який вони створювались, протягом звітного року, є період від дати створення до дати припинення діяльності таких бюджетних установ. Звітним періодом для бюджетних установ, що припиняють свою діяльність шляхом реорганізації або ліквідації, є період з початку звітного року до моменту припинення їх діяльності. Розпорядники бюджетних коштів, підпорядкованість яких згідно із законодавством України протягом звітного періоду була змінена, фінансову та бюджетну звітність складають та подають за попередньою підпорядкованістю як такі, що припинили діяльність, у обсязі річної звітності. За новою підпорядкованістю такі розпорядники бюджетних коштів складають і подають фінансову та бюджетну звітність як новоутворені залежно від того, яка звітність складається та подається. Розпорядники бюджетних коштів, що створені згідно із законодавством України протягом звітного періоду, фінансову та бюджетну звітність складають і подають розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня, до сфери управління яких вони включені, та органам Казначейства за місцем обслуговування у загальному порядку. У фінансовій та бюджетній звітності такими розпорядниками бюджетних коштів залишки на початок звітного року не зазначаються.

Порядок подання фінансової звітності визначається законодавством, зокрема: Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національним положення бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» що визначає правові засади регулювання, організації складання фінансової звітності в Україні; Порядком подання фінансової звітності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2012 р. №44 дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Відповідно до вимог цього наказу складають фінансову та бюджетну звітність центральні органи виконавчої влади, інші головні розпорядники бюджетних коштів, установи та організації, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів.

Підприємства, згідно зі статтею 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

Згідно з Порядком подання фінансової звітності фінансова звітність може подаватися органам державної статистики разом з довідкою про наявність згоди надання органам державної влади даних з фінансової звітності підприємства, форму якої наведено у додатку. У разі відсутності такої згоди зазначена довідка органам державної статистики не подається.

Платники податку на прибуток подають органові державної податкової служби: квартальну фінансову звітність; річну фінансову звітність.

Юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України, подають відповідним органам річну фінансову звітність, передбачену для суб'єктів малого підприємництва.

Банки подають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність Національному банку в установленому ним порядку.

Підписують фінансову звітність підприємства його керівник та бухгалтер.

Розпорядники та одержувачі коштів державного бюджету, згідно Порядку подання фінансової звітності, подають фінансову звітність за встановленою формою органам Державної казначейської служби. Розпорядники та одержувачі коштів місцевих бюджетів подають фінансову звітність органам Державної казначейської служби та місцевим фінансовим органам. Розпорядники бюджетних коштів разом з річною фінансовою звітністю подають аудиторський звіт з висновком щодо її достовірності, складений органом державної контрольно-ревізійної служби.

Згідно з Порядком складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають у повному обсязі: місячну фінансову звітність до органів Державного казначейства України; квартальну та річну фінансову звітність до: органів Державного казначейства України; розпорядників бюджетних коштів вищого рівня. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади зведену квартальну та річну фінансову звітність подають: Державному казначейству України; Рахунковій палаті. Копії зведеної річної фінансової звітності, попередньо перевіреної Державним казначейством України, подаються до Міністерства фінансів України. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів зведену квартальну та річну фінансову звітність подають органу Державного казначейства України. Копії зведеної річної фінансової звітності, попередньо завізованої в органах Державного казначейства України, подаються до відповідних фінансових органів.

Розпорядники бюджетних коштів, у яких згідно із законодавством України протягом звітного періоду була змінена підпорядкованість, фінансову звітність складають та подають за старою підпорядкованістю як такі, що припинили діяльність, у обсязі річної звітності. За новою підпорядкованістю такі розпорядники бюджетних коштів складають та подають фінансову звітність як новоутворені залежно від того, яка звітність складається та подається.

Розпорядники бюджетних коштів, які згідно із законодавством України протягом звітного періоду були створені, фінансову звітність складають і подають розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня, до сфери управління яких вони уключені, та органам Державного казначейства України за місцем обслуговування у загальному порядку. У фінансовій звітності такими розпорядниками бюджетних коштів залишки на початок звітного року не зазначаються.

Розпорядники бюджетних коштів вищого рівня, до сфери управління яких уключені новоутворені розпорядники бюджетних коштів, у зведеній фінансовій звітності враховують дані фінансової та бюджетної звітності таких розпорядників бюджетних коштів у повному обсязі.

Розпорядники бюджетних коштів, які припинили свою діяльність згідно із законодавством України протягом звітного періоду, складають фінансову звітність в обсязі річної і подають розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня, до сфери управління яких вони належали, та органам Державного казначейства України за місцем обслуговування. У фінансовій звітності таких розпорядників бюджетних коштів залишків за всіма статтями Балансу на кінець звітного періоду не повинно бути.

Розпорядники бюджетних коштів вищого рівня у разі виключення зі сфери свого управління розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня у зв'язку з припиненням їх діяльності у зведеній фінансовій та бюджетній звітності залишки за всіма статтями балансу на початок року зазначають без змін.

Дані фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів перевіряються в частині відповідності аналогічним даним, відображеним у бухгалтерському обліку органів Державного казначейства України. Дані бухгалтерського обліку органу Державного казначейства України за операціями з обслуговування кошторисів, що формуються в інформаційній системі Державного казначейства України, вважаються остаточними.

Усі примірники фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також зведена фінансова звітність головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів, у т.ч. в інших областях, до подачі розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня або іншим користувачам повинні бути перевірені і завізовані відповідним органом Державного казначейства України, засвідчені підписом, печаткою або штампом на кожній сторінці всіх форм фінансової звітності і форм щодо розкриття елементів фінансової звітності.

Розпорядники бюджетних коштів, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів в інших областях, до своєї фінансової звітності додають форми фінансової звітності, завізовані відповідними органами Державного казначейства України.

Додатково підлягає перевірці та поданню до відповідного органу Державного казначейства України фінансова звітність розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня у разі встановлення розпорядниками вищого рівня розбіжностей щодо бухгалтерського обліку операцій з внутрівідомчої передачі майна тощо.

Зведена фінансова звітність обласних державних адміністрацій до подання Держказначейству України повинна бути перевірена і завізована відповідним Головним управлінням Держказначейства у загальному порядку. Віза засвідчує, що фінансова звітність розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів складена відповідно до вимог Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, дані фінансової звітності є тотожними аналогічним даним бухобліку органів Держказначейства України і підлягають консолідації у зведеній фінансовій звітності розпорядників бюджетних коштів вищого рівня. Форми фінансової та бюджетної звітності, при складанні яких не були дотримані положення даного Порядку, органами Державного казначейства України не візуються та повертаються на доопрацювання з супровідним листом. У листі зазначаються норми, які не були дотримані, та строк від трьох до п'яти робочих днів, у який необхідно усунути недоліки. У разі порушення розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів встановлених порядку або термінів подання фінансової звітності органами Державного казначейства України відповідно до законодавства оформляється протокол про порушення бюджетного законодавства. Дані такої фінансової звітності не підлягають консолідації розпорядниками коштів вищого рівня у зведеній фінансовій звітності та органами Держказначейства України у звітності про виконання бюджетів. Ця фінансова звітність повторно надається до обслуговуючих органів Держказначейства на перевірку та візування.

Зведена фінансова звітність складається головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, що мають свою мережу, на підставі фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що належать до сфери їх управління, а також фінансової звітності за своїми операціями.

Форми звітності і пояснювальні записки підписуються керівниками і головними бухгалтерами. Без таких підписів фінансова звітність вважається недійсною.

Подання фінансової звітності супроводжується листом, в якому зазначаються перелік форм фінансової звітності, що подаються, та їх обсяг.

Форми фінансової звітності подаються також на електронних носіях згідно з вимогами автоматизованої системи Державного казначейства України.

Термін подання фінансової звітності, згідно зі статтею 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлюється Кабміну України, а для банків - Нацбанком України.

1.2 Баланс, як основна складова фінансової звітності, його зміст, склад і значення

У Балансі міститься інформація на певну дату про фінансовий стан підприємства, його активи, зобов'язання і власний капітал підприємства.

Термін «баланс» походить від двох латинських слів: bis - двічі та lanx - шалька терезів. Звідки утворилось слово bilanx - що буквально означає дві шальки терезів і характеризує рівновагу. Такими шальками в Балансі, як основному фінансовому звіті, є дві його основні складові: актив і пасив. Їх підсумок повинен бути однаковий.

Баланс - це система взаємопов'язаних показників, які відображають у грошовій формі з одного боку активи, тобто те чим володіє чи розпоряджається підприємство або ресурси, а з іншого боку - пасиви, тобто сукупність прав і зобов'язань підприємства, що представлені власним капіталом та різними видами заборгованості. Тотожність економічних і юридичних показників відображає математичну рівність активу і пасиву балансу.

З формальної точки зору Баланс - це таблиця встановленої форми, в якій ліворуч подають активи підприємства, а праворуч - пасиви. Слово актив походить від латинського activus - той, що діє, знаходиться у постійному русі, функціонує. Його використовують для позначення лівої частини Балансу, де показуються в згрупованому виді активи підприємства. Слово пасив означає бездіяльний, той що знаходиться у спокої або пасивний. Його застосовують для назви правої частини Балансу, в якій показуються в згрупованому виді зобов'язання і власний капітал підприємства.

Актив Балансу включає три розділи : І. Необоротні активи; ІІ. Оборотні активи; ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття. Пасив - чотири: І. Власний капітал; ІІ. Довгострокові зобов'язання і забезпечення; ІІІ. Поточні зобов'язання і забезпечення; ІV. Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття.

Для того, щоб засоби підприємства відобразити в активі Балансу необхідно щоб вони відповідали таким ознакам: це ресурс, який контролюється підприємством; виник в результаті минулих подій; використання його приведе до отримання економічної вигоди. Актив відображається в Балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням. Якщо актив не відповідає хоча б одній з цих ознак, то він не може бути відображений в Балансі.

Для того щоб зобов'язання відобразити в пасиві Балансу необхідно щоб вони відповідали таким вимогам: були заборгованістю, яка виникла в наслідок минулих подій; погашатиметься в майбутньому ресурсами підприємства; погашення приведе до зменшення ресурсів і відповідно, до зменшення економічної вигоди. Зобов'язання відображається у Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Основним елементом Балансу є балансова стаття, яка є неподільним його показником і характеризує окремий вид активів або вид зобов'язань чи капіталу. Стаття - це елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, встановленим Національним положенням бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності», а також Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів», тобто визначенню активів, зобов'язань і власного капіталу. Стаття наводиться у Балансі, якщо відповідає двом критеріям: існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею; оцінка статті може бути достовірно визначена. Статті об'єднуються в розділи, що дає можливість загального огляду Балансу і дуже зручно при проведенні аналізу інформації. В основі об'єднання статей в розділи покладено принцип їх ліквідності та їх економічна класифікація.

У Балансі статті можуть бути одноелементними, що заповнюють за даними одного балансового рахунку, або багатоелементною - для заповнення яких використовуються дані двох або більше балансових рахунків, субрахунків.

Кожній балансовій статті привласнюється код рядка з трьох знаків.

Інформація по кожній балансовій статті наводиться на початок і на кінець звітного періоду та на кінець року.

У Балансах підприємств України статті активу розташовують зверху вниз, починаючи з найменш ліквідних і закінчуються найбільш ліквідними. Під ліквідністю активів слід розуміти їх спроможність перетворюватися у грошові кошти за певний час.

Статті пасиву Балансу групуються і розміщуються зверху вниз за ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів. Тобто спочатку розташовуються статті, які потребують найбільшого часу для їх погашення.

У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для цього дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу підприємства і відповідних форм фінансової звітності юридичної особи.

Виділяють різні види балансів: вступний баланс - відображає початок господарської діяльності підприємства на момент його державної реєстрації; поточний баланс - складається протягом усього часу існування підприємства; реорганізаційний баланс - складається при ліквідації підприємства, або його розподілі чи об'єднанні; одиничний баланс - характеризує результати діяльності тільки одного підприємства; зведений баланс - складається шляхом об'єднання сум, що відображені на окремих статтях одиничних балансів; консолідовані баланси - складаються на підставі балансів підприємств, юридичне самостійних, та дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці; баланси основної діяльності - це баланси юридичних осіб в межах статутної діяльності; баланси спільної діяльності - це окремий баланс, який складається тим учасником, якому за угодою доручено ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність; баланс - брутто - це баланс, в валюту якого включено сальдо як основних, так і регулюючих рахунків; баланс - нетто - це Баланс, у валюту якого не включено сальдо регулюючих рахунків; сальдовий Баланс - це бухгалтерський баланс, в якому відображені тільки залишки за бухгалтерськими балансовими рахунками; оборотний баланс - це оборотна відомість за синтетичними рахунками, де містяться як дані сальдо на початок і кінець звітного періоду, так і обороти за звітний період; шаховий Баланс - це Баланс, в якому обороти по кожному рахунку наводяться не загальними підсумками, а з зазначенням кореспондуючих рахунків; баланс підприємства - це Баланс юридичної особи або відокремленого підрозділу, які працюють на принципах самоокупності і самофінансування, і який характеризує його активи, капітал і зобов'язання; баланс бюджетної установи - це баланс про виконання кошторисів видатків; баланс банку - це баланс кредитної установи.

Відповідно до ПБО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» суб'єкти малого підприємства складають Балансу у складі Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва або Баланс у складі Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва.

Складання Фінансового Звіту суб'єкта малого підприємництва передбачено: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, які визнані такими відповідно до законодавства, крім довірчих товариств, страхових компаній, банків, ломбардів, інших фінансово кредитних та небанківських фінансових установ, суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти, є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам - засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25%; представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Складання Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва передбачено: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 розділу III Податкового кодексу України, та мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат.

Баланс у складі Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва включає ті ж розділи, що і Баланс підприємства, проте містить скорочений перелік статей.

Баланс у складі Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва включає скорочену кількість розділів, порівняно з Балансом підприємства та Балансом у складі Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, зокрема в активах балансу відображається лише два розділи, в пасивах - п'ять. Крім того, другий розділ Балансу підприємства та Балансу у складі Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва «Забезпечення таких витрат і платежів» в якому відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел, замінено на розділ «Цільове фінансування», в якому відображаються залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень з бюджету та інших джерел, у тому числі суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку на прибуток нуль відсотків.

Баланс розпорядника та одержувача бюджетних коштів складається згідно з Порядком складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів

Активи Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів складаються із трьох розділів, пасиви - також трьох.

Баланс суб'єкта державного сектору складається згідно з вимогами Національного ПБО в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності».

Активи Балансу суб'єкта державного сектору складаються із трьох розділів, пасиви - чотирьох.

Базуючись на принципах фінансової звітності, які повинні забезпечувати єдині методологічні підходи до визначення, визнання та оцінки її елементів, Баланс повинен задовольняти вимоги основних користувачів щодо потенційних економічних вигод від утримання активів і зобов'язань. При цьому структура Балансу, який призначено для задоволення потреб усіх існуючих і можливих його користувачів, відрізняється від структури Балансу, складеного із дотриманням діючих національних нормативних актів. Дані проблеми розглядає Кучеренко Т.

Інформація про ресурси підприємства, які ним контролюються і принесуть економічну вигоду у майбутньому, є надзвичайно корисною не тільки для оцінки ресурсів, якими володіє підприємство, а й для визначення можливості створення грошових потоків у майбутньому. За даними Балансу підприємства оцінюється майновий стан підприємства, його ліквідність та платоспроможність, фінансова стійкість, кредитоспроможність. Баланс на підприємствах, в організаціях, установах використовується для контролю за виконання проектних завдань, планів, аналізу, формуванням прогнозів, складанням бізнес - планів.

Вищим органам управління звітність необхідна для контролю за діяльністю підприємств, виявлення і узагальнення провідного досвіду чи недоліків в роботі, проведення аналізу їх господарської діяльності, для складання зведеної чи консолідованої звітності.

Баланс використовують кредитні та банківські установи при розгляді питань при видачі кредитів та при страхуванні майна.

2.1 Порядок складання балансу підприємства

Складання Балансу підприємства регламентується Національним положенням бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73. Інструкцію зі складання звіту про фінансовий стан затверджено Наказом Мінфіну України №433 від 28.03.2013 р «Про затвердження методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності».

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

Актив відображається в балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, який не може бути відображений в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

У статті «Нематеріальні активи» відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з Положенням бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №7504509, а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

У цій статті наводяться окремо первісна вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу.

У статті «Інвестиційна нерухомість» відображається вартість об'єктів, що віднесені до інвестиційної нерухомості згідно з Положенням бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2007 року №779, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 липня 2007 року за №82311736 30). У цій статті наводиться справедлива вартість довгострокових біологічних активів. У разі якщо відповідно до Положення 30 довгострокові біологічні активи обліковуються за первісною вартістю, у цій статті наводиться їх залишкова вартість, яка включається до підсумку балансу, при цьому у додаткових статтях окремо наводяться їх первісна вартість та сума накопиченої амортизації.

У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними національними положеннями бухгалтерського обліку обліковуються методом участі в капіталі.

У статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» відображається заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах, що визначається відповідно до Положення бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 року №353, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2001 року за №473792. Інформація щодо вартості гудвілу включається до підсумку балансу. У додатковій статті «Відстрочені витрати» страховиками відображається сума аквізиційних витрат страховика, що мали місце протягом поточного та 4044 9), зокрема, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

У разі відповідності ознакам суттєвості може бути окремо наведена у додаткових статтях інформація про вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. До підсумку балансу включається загальна вартість запасів, інформація про вартість окремих складових запасів наводиться у додаткових статтях в межах загальної суми.

У додатковій статті «Виробничі запаси» відображається вартість запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

У додатковій статті «Незавершене виробництво» відображаються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи, а також вартість напівфабрикатів власного виробництва і валова заборгованість замовників за будівельними контрактами.

У додатковій статті «Готова продукція» відображаються запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам, та роботи, які не прийняті замовником, відображаються у складі незавершеного виробництва.

У додатковій статті «Товари» відображається без суми торгових націнок вартість залишків товарів, які придбані підприємствами для подальшого продажу.

У статті «Поточні біологічні активи» відображається вартість поточних біологічних активів тваринництва в оцінці за справедливою або первісною вартістю, а також рослинництва в оцінці за справедливою вартістю, облік яких ведеться згідно з Положенням 30.

У додатковій статті «Депозити перестрахування» страховиками наводиться сума за угодами перестрахування, які характеризуються передачею незначного страхового ризику або відсутністю передачі страхового ризику і використовуються переважно як засіб оптимізації грошових потоків у короткостроковій та середньостроковій перспективі. Сума за угодами перестрахування включається до підсумку балансу.

У додатковій статті «Векселі одержані» відображається заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями. Інформація щодо зазначеної заборгованості включається до підсумку балансу.