Порядок складання балансу. Аналіз і аудит фінансового стану установи

Існують різні види аналізу фінансового стану підприємства, які Н.В. Тарасенко пропонує класифікувати за: змістом процесу управління, спрямований на очікувану оцінку фінансового стану; оперативний, який виконується у процесі регулювання фінансової діяльності); періодичністю проведення аналізу; разовий); об'єктами аналізу; суб'єктами аналізу; змістом та повнотою питань, які вивчаються; методами проведення; структурний; порівняльний; інтегральний). У процесі аналізу слід поєднувати різні види аналізу, що забезпечить підвищення його ефективності.

Окрім фінансової звітності необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з бухгалтерської звітності.

Перш ніж користуватися інформацією бухгалтерських звітів, необхідно переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності заповнення і точності зроблених арифметичних підрахунків при визначенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності перевіряють за допомогою прийому порівняння. Деякі показники входять до різних звітних форм, а отже, при правильному складанні звіту обов'язково повинні збігатися. Будь-який висновок і рекомендації, зроблені за результатами аналізу, можуть бути сумнівними, якщо джерела інформації не перевірені та не підготовлені належним чином.

Аналіз фінансового стану базується на: повному розумінні бухгалтерського обліку, його мови, значення, важливості та обмеженості фінансової інформації, що міститься у звітності; спеціальних методичних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються найважливіші питання для отримання обґрунтування висновків.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно аналізувати з використанням різних підходів, методів, прийомів та методик аналізу.

У науковій літературі традиційно називають два основні прийоми аналізу фінансового стану підприємства - горизонтальний; вертикальний. Їх доповнюють методом аналізу абсолютних показників, трендовим, порівняльним, методом аналізу відносних показників, факторним, інтегральним. В.О. Захарченко та С.І. Счасна визначають дещо відмінну від інших класифікацію методів аналізу фінансового стану, до якої включають коефіцієнтний, комплексний, інтегральний, беззбитковий, рівноважний методи. Основні методичні прийоми аналізу фінансового стану підприємства наведені в Додатку Г.

Для аналізу фінансового стану також використовуються неформальні методи, що ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях, та формалізовані методи аналізу, у підґрунтя яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності. Також широко застосовуються традиційні методи статистики.

Методика аналізу фінансового стану, деталізація його процедур залежить від поставлених цілей, а також різноманітних факторів інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічного забезпечення. Передусім, аналітик дослідним шляхом визначає пріоритетні напрями дослідження, а після цього їх послідовність.

Аналітична робота може проводитися у два етапи: попередня оцінка або експрес-аналіз фінансового стану; деталізований аналіз фінансового стану. Завдання експрес-аналізу полягає у простій і наочній оцінці фінансового стану, деталізованого - у більш детальній характеристиці фінансового стану підприємства, результатів його діяльності у звітному та попередніх періодах, а також прогнозування розвитку на перспективу. Детальний аналіз конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від потреб користувачів.

3.2 Методика аналізу фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства є достатньо складною і об'ємною задачею. Зважаючи на обмежений обсяг дипломної роботи зупинимося на методиці основних напрямків аналізу фінансового стану підприємства, зокрема, аналізу майнового стану підприємства, його ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості й ділової активності.

У науковій літературі відсутній загальновизнаний підхід до аналізу майнового стану підприємства. Наприклад, Ізмайлова К.В. розглядає аналіз майнового стану як: аналіз порівняльного аналітичного балансу, в т.ч. аналіз якісних зрушень у майновому стані підприємства; аналіз аналітичних показників майнового стану підприємства; аналіз матричного балансу підприємства. Мошенський С.З. і Олійник О.В. пропонують наступний порядок аналізу майнового потенціалу підприємства: загальне ознайомлення з даними балансу; аналіз структури та динаміки активів; аналіз структури та динаміки пасивів підприємства; розрахунок основних показників, що характеризують майновий стан підприємства.

Аналіз майнового стану пропонуємо здійснювати в послідовності: аналіз загальний стану майна і джерел його утворення; аналіз складу і джерел формування майна підприємства з використанням матричного балансу; аналіз зв'язку між майновим станом підприємства та виручкою від реалізації продукції; аналіз стану майна; аналіз стану джерел майна.

При аналізі майнового стану підприємства необхідно враховувати, що фактична облікова оцінка засобів, які знаходяться під контролем підприємства, перевищує значення розрахункового показника, так як частина активів, право власності на які не належить підприємству, але які воно використовує в своїй діяльності, враховується на позабалансових рахунках, наприклад, товари, прийняті на комісію, основні засоби, отримані за договорами оренди.

Поглиблений аналіз майнового стану здійснюється в рамках внутрішнього аналізу. У його ході доцільне періодичне складання ліквідаційного балансу, тобто проведення оцінки наявного майнового потенціалу за цінами можливої реалізації активів для того, щоб виявити неліквіди, визначити активи з суттєво заниженою балансовою оцінкою порівно з оцінкою ринковою, знати реальну вартість активів, які можна використати для розрахунків.

Зважаючи на складність аналізу майнового стану підприємства та обмежені обсяги дипломної роботи розглянемо методику та здійснимо загальний аналіз майнового стану або аналіз загального стану майна та джерел його утворення.

У результаті аналізу загального стану майна та джерел його утворення необхідно здійснити: оцінку вартості усього майна підприємства на певну звітну дату, а також її динаміки; визначити загальний склад майна і джерел його утворення, їх динаміку, встановити зв'язки між різними показниками, виявити так звані «хворі» статті балансу, ознаки нормального балансу; визначити загальну структуру майна і джерел його утворення, її динаміку та причини змін. Такий аналіз дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.

За необхідності перед аналізом загального стану майна і джерел його утворення здійснюють додаткове коригування статей балансу на індекс інфляції з наступним їх агрегуванням у необхідних аналітичних розділах.

Аналіз загального стану майна підприємства та джерел його утворення здійснюють за допомогою порівняльного аналітичного балансу, методику складання якого запропонував у 20_х роках ХХ століття М. Блатов. Його отримують із вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення показниками структури і динаміки, що характеризують статику та динаміку обсягів і структури майна та джерел його утворення.

При складанні та аналізі порівняльного балансу використовують два підходи: горизонтальний; вертикальний та три групи показників: показники структури балансу; показники динаміки балансу; показники структурної динаміки балансу. У науковій літературі також відомі різні підходи до побудови порівняльного аналітичного балансу, що розрізняються різним рівнем узагальнення статей Балансу.

На основі порівняльного балансу, насамперед оцінюється вартість усього майна підприємства на певну звітну дату), а також її динаміка. Даний показник визначає суму наявних у підприємства господарських коштів і є основним показником його майнового стану. Збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду в порівнянні з початком є основною ознакою «нормального» балансу. Воно свідчить про покращення майнового стану підприємства та нарощування його потенціалу. Аналізуючи збільшення валюти балансу за звітний період, необхідно враховувати вплив переоцінки основних засобів, дію інфляційних факторів тощо.

Після аналізу валюти балансу здійснюється аналіз оборотних та необоротних активів та їх співвідношення.

Відповідно до теорії фінансів баланс вважається «нормальним» якщо темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів.

Важливим якісним показником співвідношення оборотних і необоротних активів є коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів, який традиційно називають коефіцієнтом мобільності активів:

або

Даний показник показує скільки обігових коштів припадає на одиницю необігових; потенційну можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Напрямок позитивних змін - збільшення. Рекомендований рівень коефіцієнта . Тобто необоротних активів має бути у двічі більше ніж оборотних.

Важливою якісною ознакою джерел майна є співвідношення власного і залученого капіталу. Ускладнює його визначення неоднозначність розрахунку сум власного та позикового капіталу. Забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів показують заборгованість підприємства власне собі тобто йдеться про власні кошти підприємства. Тому, в агрегованому порівняльному балансі суми цих розділів К.В.Ізмайлова рекомендує додати до власного капіталу. Подібний підхід пропонує і Савицька Г.В. Подольська В.О., Яріш О.В. власний капітал визначають відповідно до розділу І Пасиву Балансу, а до позикового капіталу включають крім довгострокових і поточних зобов'язань забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів. У нашій роботі ми підтримуємо перший підхід. Баланс є «нормальним» якщо власний капітал підприємства перевищує залучений і темпи його зростання вищі, ніж темпи зростання залученого капіталу.

Ще однією важливою загальною якісною характеристикою майнового стану є співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості. Згідно теорії фінансів баланс визначають «нормальним» якщо дебіторська та кредиторська заборгованість, а також їх темпи приросту дебіторської і кредиторської врівноважують один одного. В процесі аналізу спів ставляють вартість дебіторської та кредиторської заборгованості, темпи їх приросту, а також розраховують і оцінюють коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості:

Даний показник показує скільки припадає дебіторської заборгованості на одиницю кредиторської. Характеризує здатність підприємства розраховувати з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року. Рекомендоване значення показника .

У науковій літературі існує надзвичайно широке коло підходів і методів аналізу ліквідності та платоспроможності підприємств. Найбільш поширеними є підходи, що зводять аналіз ліквідності та платоспроможності до вирішення певного набору послідовних задач. Наприклад, обмежують розрахунком та аналізом основних показників ліквідності або аналізом ліквідності балансу; розглядають аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства через призму двох задач - аналіз ліквідності балансу і розрахунок та оцінка коефіцієнтів ліквідності і платоспроможності. Останній підхід є найбільш поширеним і його можна назвати традиційним підходом аналізу ліквідності і платоспроможності підприємств. Бочаров В.В. крім двох традиційних задач, виділяє аналіз чистого оборотного капіталу та грошових фінансових потоків. Тарасенко Н.В. аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства пропонує розпочинати зі складання і аналізу платіжного календаря, після цього здійснювати аналіз ліквідності балансу, розрахунок та оцінку коефіцієнтів ліквідності і завершувати аналіз аналізом причин фінансових ускладнень та можливості відновлення платоспроможності. Серед подібних підходів найбільш комплексним є підхід Л.С. Васильєвої, яка розглядає аналіз ліквідності і платоспроможності як: аналіз ліквідності активів; аналіз зобов'язань за ступенем терміновості оплати; оцінка ліквідності балансу з урахування фактора часу; аналіз ліквідності балансу за допомогою фінансових коефіцієнтів ліквідності; розрахунок показників неплатоспроможності підприємства; поглиблений аналіз неплатоспроможності на основі аналізу платіжного календаря; прогнозування платіжних можливостей підприємства.

Поширеними є також підходи, в яких аналіз ліквідності та платоспроможності розглядають як дві взаємопов'язані задачі аналізу. Вони розрізняються за методикою вирішення.

Переважна більшість авторів розглядають аналіз ліквідності та платоспроможності як необхідну умову розробки і прийняття оптимальних управлінських рішень щодо управління ними або можливостей кредитування й інвестування. В обох випадках важливим є не тільки ступінь ліквідності і платоспроможності, а й фактори, що його зумовлювали. Проте про необхідність факторного аналізу наголошують лише окремі автори при цьому зосереджуючи увагу на факторному аналізу тільки одного показника. Отже, за більшістю методик аналіз ліквідності та платоспроможності мало придатний для розробки і прийняття оптимальних управлінських рішень.

Існування багатьох підходів до аналізу ліквідності та платоспроможності підприємств пов'язана з відсутністю цілісної теоретичної концепції аналізу, яка б ґрунтувалась на знаннях про об'єктивну економічну сутність даних явищ, що дозволило б виділити реальні об'єкти, відповідні їм задачі та методику аналізу.

На сучасному етапі розвитку науки поняття ліквідності і платоспроможності. часто ототожнюють або підміняють; розглядають як взаємопов'язані але специфічні за змістом поняття не вказавши на об'єктивні відмінності, або недостатньо їх обґрунтувавши; платоспроможність визначають як ширше поняття ніж ліквідність; ліквідність визначають як більш містке поняття.

Ліквідність підприємства за змістом є комплексним поняттям і включає: ліквідність активів - можливість перетворення активів підприємства в гроші за будь-яких умов без втрати ринкової вартості для забезпечення спроможності фінансувати свою діяльність і погашати свої зобов'язання в строк та в повному обсязі; ліквідність балансу - можливість активів за будь-яких умов, при їх перетворенні в гроші за певний строк, погашати відповідні за термінами зобов'язання в строк і в повному обсязі, а також фінансувати свою діяльність і погашати непередбачувані борги; ліквідність підприємства - здатність підприємства за будь-яких умов перетворювати свої активи в гроші без втрати своєї ринкової вартості, а також залучати кошти із зовнішніх джерел для виконання всіх своїх зобов'язань в строк і в повноту обсязі, фінансувати свою діяльність і погашати непередбачені борги; постійно підтримувати баланс між обсягами відповідних груп активів, виділених за строками перетворення в гроші, та зобов'язань, виділених за термінами їх погашення, а також рівновагу між обсягами і строками перетворення активів в гроші, а також обсягами і строками погашення зобов'язань.

Платоспроможність підприємства - це здатність підприємства в повному обсязі та в строк погашати всі свої зобов'язання, фінансувати свою діяльність та покривати непередбачувані борги за рахунок внутрішніх і зовнішніх коштів, забезпечувати оптимальну структуру зобов'язань та належну їх якість, відповідно до структури активів та їх якості, виділених за здатністю перетворення в гроші, а також брати на себе юридичну відповідальність за свої зобов'язання та їх порушення.

Відповідно до визначеної сутності ліквідності та платоспроможності виділяємо наступні задачі аналізу: групування активів за ступенем ліквідності та пасивів за терміновістю погашення; аналіз складу та структури активів за ступенем їх ліквідності; аналіз складу та структури пасивів за строками їх погашення; аналіз робочого капіталу; аналіз ліквідності балансу; аналіз ліквідності підприємства на основі відносних показників.

У зв'язку з обмеженістю дипломної роботи розглянемо методику вирішення лише окремих задач аналізу або найбільш важливих їх складових.

Групування активів за ступенем ліквідності та пасивів за терміновістю погашення здебільшого, розглядають як перший етап аналізу ліквідності балансу, деколи - як перший етап аналізу ліквідності активів і платоспроможності, аналізу ліквідності активів та оцінки зобов'язань за ступенем терміновості оплати, який розглядають як окремий етап аналізу ліквідності і платоспроможності, якісної оцінки ліквідності, показників ліквідності, платоспроможності. На нашу думку, даний етап необхідно розглядати як окремий етап аналізу ліквідності і платоспроможності, оскільки він є базовим для всього подальшого аналізу.

Традиційно виділяють чотири групи активів і пасивів. Але є розходження у віднесенні тих чи інших активів до певних груп, особливо за даними Балансу. Це пов'язано із ігноруванням об'єктивної логіки ліквідності, а також терміновості, що призводить до самих різних припущень щодо групування. Особливо це стосується віднесення до певних груп витрат та доходів майбутніх періодів, забезпечень наступних витрат і платежів, дебіторської заборгованості. Проте, переважна більшість авторів ігнорують дану проблему і пропонують кожен своє групування без належного обґрунтування. І лише окремі автори ставлять і намагаються окреслити шляхи вирішення даної проблеми. Необхідно уважно переглянути Баланс зверху до низу, зупиняючись на кожній статті, і чітко визначитися які активи відносити до яких груп. Найбільш визнаним є групування активів та пасивів, представлене у таблиці 3.2.

Аналіз ліквідності активів здійснюється для визначення можливості перетворення активів підприємства в гроші за будь-яких умов без втрати ринкової вартості. Він рідко розглядається в науковій літературі, тому методика такого аналізу розроблена слабо. Васильєва Л.С. пропонує під час аналізу ліквідності активів здійснювати групування активів, визначення вартості активів за групами та її динаміки, аналіз структури активів. Цал-Цалко Ю.С. - групування активів за ступенем їх ліквідності, розрахунок інтегрального показника ліквідності активів, визначення швидкості та щоденної суми трансформації дебіторської заборгованості і товарних запасів у грошові кошти, визначення термінів погашення кредиторської заборгованості.

Таблиця 3.2. Групування активів за ступенем ліквідності та пасивів за терміновістю погашення

Аналіз ліквідності активів повинен включати аналіз обсягів активів за ступенем ліквідності, розрахунок та аналіз загальних і часткових показників ліквідності активів, а також показників якості ліквідності активів.

Основним загальним показником ліквідності активів є частка оборотних активів у загальні вартості активів або валюті балансу. Він визначає потенційні можливості перетворення активів у ліквідні кошти, показує питому вагу оборотних активі в загальній сумі активів.

Список джерел

звітність баланс фінансовий аудит

1. Конституція України від 28.06.1996 №254 Крисюк В. І., Шпильовий В.А., Безкревна А.В. та ін. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2006. - 268 с.

2. Банк В.Р., Банк С.В., Тараскина А.В. Финансовый анализ: учеб. пособ. - М.: ТК Велби, Проспект, 2007. - 344 с.

3. Бенедик Ю.Ю. Концептуальні аспекти дослідження фінансової стійкості державних вищих навчальних закладів в Україні Наукові записки. Серія «Економіка». Випуск 13. - С. 91-99.

4. Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства Фінанси України. -2002. - №6. - С. 53-60.

5. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств Фінанси України, 2005. - №3. - С. 117-128.

6. Болюх М.А., Заросило А.П. Аналіз фінансово-господарської діяльності бюджетних установ: Нав. посіб. - К.: КНЕУ, 2008. -344 с.

7. Бочаров В.В. Комплексный финансовый анализ. - СПб.: Питер, 2005. -432 с.

8. Бугаєнко В. Дослідження системи інформаційного забезпечення державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ Економіст, 2010. - №1. - С. 24-28.

9. Бугаєнко В. Проблеми державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ Вісник Київського національного торговельно-економічного університету, 2009. - №4. - С. 110-106.

10. Бугаєнко В.Г. Діяльність бюджетної установи як об'єкта державного фінансового аудиту Актуальні проблеми економіки, 2010. - №7. - С. 230-236.

11. Бухгалтерський фінансовий облік: Підруч. - К.: А.С.К., 2009. - 976 с.

12. Васильева Л.С., Петровская М.В. Финансовый анализ: Учебник. -3_е издание стереотипное. - М.: КНОРУС, 2008. -816 с.

13. Вареня В. Облікова стратегія та фінансова звітність Д_т К_т, 2009. - №6. - С. 32-36.

14. Верига Ю., Орищенко М., Клименко О. Приклади складання річної звітності підприємства при використанні ручної та автоматизованої форм обліку Бухгалтерський облік і аудит, 2010. - №1. - С. 23-48.

15. Верланов О.Ю. Методологічні проблеми оцінки фінансового стану підприємств http:www.nbuv.gov.uaSoc_GumEconomy 25-15.pdf.

16. Верланов О.Ю. Система методологічних компонент оцінки фінансового стану підприємств http:www.nbuv.gov.uaSoc_GumEconomy 51-12.pdf.

17. Галушка В. Використання динамічного підходу в оцінці фінансово-економічного стану суб'єктів господарювання http:www.nbuv.gov.uaSoc_Gum2009_5/6.pdf.

18. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. посіб. - 3_тє вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2007. - 443 с.

Размещено на Allbest.ru