Аналіз фінансового стану та його використання в управлінні фінансовою діяльністю суб’єкта господарювання на матеріалах БПП "Бонус"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти України

Херсонський економіко-правовий інститут

Кафедра фінанси і кредит

Роздатковий матеріал випускної роботи спеціаліста на тему:

“Аналіз фінансового стану та його використання в управлінні фінансовою діяльністю суб'єкта господарювання” на матеріалах БПП “Бонус”

Студентки гр.. Ф-51

Гунтик Ганни Гнатівни

Науковий керівник

К.т.н., доц.

Кузьменко Л.В.

Херсон 2004

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ТА ЙОГО РОЛЬ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Сутність та задачі аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання

1.2 Методика проведення фінансового аналізу на підприємстві

1.3 Взаємозв'язок фінансового аналізу з управлінською діяльністю суб'єкта господарювання

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ БПП “БОНУС”

2.1 Аналіз структури та динаміки балансу

2.2 Аналіз економічного потенціалу БПП “Бонус”

2.3 Аналіз результативності фінансово-господарської діяльності

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ БПП “БОНУС”

3.1 Визначення прибутковості підприємства

3.2 Оцінка фінансового стану підприємства за системою “Дюпон”

3.3 Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА БПП “БОНУС”

4.1 Організаційно-теоретичні та правові основи охорони праці

4.2 Основи пожежної безпеки

РОЗДІЛ 5. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА НА БПП “БОНУС”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми

Перехід до ринкової економіки потребує якісних змін організаційної структури господарювання і переходу до формування нових організаційно-правових форм підприємницької діяльності. Становлення малого бізнесу в нашій країні - це одне з найважливіших направлень в для економіки і соціального розвитку. Малий бізнес може допомогти не тільки виходу з кризової економічної ситуації, але й вирішити інші, більш довгострокові задачі розвитку ринкових відносин. Отже, в Україні має бути забезпечений розвиток малих підприємств. Саме тому в даний час є актуальним проведення аналізу фінансового стану суб'єктів господарювання малого бізнесу. Адже цей аналіз необхідний для самого підприємства з метою виявлення дійсного стану підприємства і коригувати його діяльність в результаті виявлення відхилень. Цей аналіз необхідний і для інвесторів, і для кредиторів, які вкладають кошти в діяльність підприємства. Даний аналіз необхідний і для державних органів, які виявляють його платоспроможність, реальний стан виробництва.

Теоретичне і практичне значення теми

Дана робота має важливе теоретичне і практичне значення. З теоретичної сторони вона дає поняття аналізу і показує його значення в діяльності та управлінні підприємством. З практичної - показує методику аналізу, який можна частково або повністю використовувати при аналізі діяльності підприємства.

Мета і задачі роботи

При написанні роботи була поставлена основна мета - це розкрити комплекс показників, який може бути використаний при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства незалежно від форми власності і розміру та провести оцінку фінансового стану даного підприємства.

Основні задачі:

· теоретично і практично обґрунтувати необхідність проведення аналізу;

· виділити групи показників, які можна використовувати при аналізі;

· розкрити економічне поняття кожного показника;

· використовуючи комплекс показників провести аналіз за даними підприємства;

· зробити висновок за отриманими результатами;

· оцінити поточний фінансовий стан підприємства.

Методи дослідження

При написанні роботи був використаний горизонтальний і вертикальний аналіз балансу та коефіцієнтний аналіз. Оцінка фінансового стану була проведена з використанням показників прибутковості, системи “Дюпон” та показників інвестиційної привабливості.

Структура роботи

Робота містить вступну і заключну частину, п'ять розділів, список використаних джерел, додатки.

Перший розділ “Значення фінансового аналізу та його роль в сучасних умовах господарювання” складається з трьох підрозділів. В ньому розкрито поняття “аналізу” і обґрунтована необхідність проведення аналізу для успішної роботи підприємства, охарактеризована структура комплексного аналізу. А також показаний взаємозв'язок фінансового аналізу з управлінською діяльністю суб'єкта господарювання.

Другий розділ “Управління фінансовим станом БПП “Бонус” містить три підрозділи. В ньому проведений аналіз структури та динаміки балансу; аналіз економічного потенціалу та результативності фінансово-господарської діяльності.

Третій розділ “Оцінка фінансового стану БПП “Бонус” містить три підрозділи. У ньому подана оцінка фінансового стану підприємства за допомогою показників прибутковості; системи “Дюпон”; та показників інвестиційної привабливості підприємства.

Четвертий розділ роботи “Охорона праці на БПП “Бонус” містить організаційно-теоретичні та правові основи охорони праці та основи пожежної безпеки.

П'ятий розділ “Цивільна оборона на БПП “Бонус” містить основні принципи взаємозв'язку технологічного процесу з основними вимогами цивільної оборони.

Характеристика об'єкта дослідження

БПП ”Бонус” було створене в 1996 році, має оптимальне розміщення і працює в умовах високої конкуренції. Особливістю даного підприємства є те, що воно не має уставного фонду. Це пояснюється тим, що на момент створення підприємства в законах не було вказано про обов'язкову наявність уставного фонду при реєстрації підприємства. Тому підприємство розпочало свою діяльність виключно за позичкові кошти - банківський кредит.

БПП “Бонус” займається роздрібною торгівлею, а, зокрема, реалізацією горючо-мастильних матеріалів. В момент оприходування товари враховуються по початковій вартості, яка є собівартістю товару і складається з: оптова ціна + транспортні витрати. Транспортні затрати включаються в собівартість в розмірі реалізованого товару. Ціна, по якій іде реалізація продукції, називається роздрібною ціною. Нормативний документ, який регулює роздрібну ціну є Положення “Про державне регулювання ціни на нафтопродукти, що реалізуються на території України”. За цим положенням оптовик при реалізації продукції має право встановлювати свою надбавку в розмірі, що не перевищує 30%. Але на аналізуємо му підприємстві кінцева ціна встановлюється на рівні конкурентів або нижче.

На підприємстві відбувається постійне розширення діяльності, і, звичайно, відбувається і постійне переоснащення. Для обліку амортизаційних відрахувань, використовується податкова форма обліку амортизаційних відрахувань. Основні засоби враховуються на картках обліку основних засобів, яка кожного року переписується з усіма змінами і доповненнями.

Проводячи виробничо-господарську діяльність підприємство вступає у взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями, установами, працівниками підприємства та іншими особами. Ці взаємовідносини основані на різного роду грошових розрахунках. Всі розрахунки відбуваються через банківську установу. Прийняття-видачу грошей в касі проводить на даному підприємстві бухгалтер. Він несе повну відповідальність за збереження виданих йому грошових коштів. Основними нормативними актами, якими користуються на підприємстві, для обліку грошових коштів є Інструкція “Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті” затверджена постановою правління Національного банку України 11.12.1998 року; а також Інструкція “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” затверджена постановою правління Національного банку України від 29.03.2009 року №135.

На підприємстві ведеться оперативна, місячна, квартальна та річна звітність. Оперативна звітність - дозволяє кожен день прослідкувати за господарськими операціями здійснюванні на підприємстві, а також здійснювати взаємовідносини зі своїми партнерами.

Місячна і квартальна звітність крім балансу, звіту про фінансові результати і документів оперативної звітності включає і заповнення один торг і три торг.

Річна звітність включає тільки баланс і звіт про фінансові результати.

Аналіз цієї звітності дозволяє прослідкувати за діяльністю підприємства і виявити успіхи і прорахунки в його роботі.

Огляди джерел, використаних у роботі

При написанні роботи були розглянуті закони України, а також літературні джерела різни авторів. В основному опір був на літературні джерела, які містять методики проведення аналізу.

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ТА ЙОГО РОЛЬ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Сутність та задачі аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання

фінансовий управлінський баланс інвестиційний прибутковість

Етимологічно слово “аналіз” (від грецького analysis) означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування, розкладанням цілого на його складові. Аналіз по суті являє собою неодмінний атрибут діяльності людини у будь-якій сфері буття. Використовується він і у фінансово-господарській діяльності.

Фінансово-господарський аналіз вивчає економіку підприємства з метою оцінки результатів їх господарської діяльності і використанням фінансових ресурсів, причинно-наслідкові зв'язки, які їх визначають, виявлення резервів і шляхів підвищення ефективності роботи підприємства[19].

Для розкриття предмету фінансово-економічного аналізу і його змісту, вивчення завдань, які стоять перед ним в умовах розвитку ринкових засад в економіці, необхідно правильно розуміти сам термін “фінансово-господарська діяльність”.

Під фінансово-господарською діяльністю в ринковій економіці розуміють діяльність, спрямовану на раціональне використання наявних власних і залучених фінансових ресурсів з максимальним ефектом (який виражається рівнем прибутковості, рентабельності), на управління всіма господарськими процесами у русі такого спрямування[16].

Для досягнення успіху у ринковій конкурентній боротьбі підприємець повинен мати точне уявлення про розвиток безлічі економічних явищ, таких як попит і пропозиція на засоби виробництва, конкурентні товари і послуги, що його підприємство пропонує ринкові, про шляхи досягнення економії витрат на виробництво, підвищення ефективності використання наявних ресурсів та про інші складові підвищення ефективності своєї діяльності, Всі вони повинні бути певним чином описані, в тому числі обов'язково у взаємозв'язку, взаємозалежності і взаємозумовленості. Для того щоб таке описання і аналіз були ефективним інструментом управління підприємством, вони не можуть обмежуватись лише низкою безладних перерахувань і констатацій, локальних висновків. Вони обов'язково мають бути підпорядковані певній системі, і перш за все це стосується необхідності додержання діалектичного підходу до цілого та його частин, до аналізу і його протилежності - синтезу.

Систематичний підхід передбачає вивчення і аналіз фінансово-господарської діяльності як єдиного цілого, єдиної системи[7].

Аналіз фінансового стану - невід'ємний елемент як фінансового менеджменту на підприємстві так і його економічних взаємовідносин з партнерами та фінансово-кредитними системами.

За допомогою чітко організованого аналізу можна вчасно відстежити погіршення фінансового стану підприємства, коли поряд із показниками стабільності фінансового стану з'являються показники, що характеризують негативні тенденції у виробничій і господарській діяльності, які можуть призвести до банкрутства.

Тому основною метою аналізу фінансового стану є:

· виявити зміни в показниках фінансового стану;

· виявити фактор, що впливають на фінансовий стан підприємства;

· оцінити кількісні та якісні зміни фінансового стану;

· оцінити фінансове положення підприємства на конкретну дату;

· виявити тенденцію зміни фінансового стану підприємства

Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення; трансформації і використання інформації фінансового характеру, який має на меті вирішення таких задач:

· оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;

· оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення;

· виявити доступні джерела коштів і оцінити можливість і доступність їх мобілізації;

· спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

Розглядають внутрішній і зовнішній аналіз діяльності.

Внутрішній аналіз проводиться для потреб управління підприємством. Його результати використовують для планування, контролю і прогнозу фінансового положення.

Зовнішній аналіз проводиться всіма суб'єктами, які використовують опубліковану інформацію.

Основними задачами як внутрішнього так і зовнішнього аналізу є:

· загальна оцінка фінансового положення і факторів його зміни;

· вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональності їх розміщення і ефективності використання;

· дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

· визначення ліквідності і фінансової стійкості підприємства;

· довгострокове і короткострокове прогнозування стійкості фінансового положення.

Для вирішення цих задач вивчаються:

· наявність, склад і структура засобів підприємства, причини і наслідки їх змін, наявність, склад і структуру джерел засобів підприємства, причини і наслідки їх змін;

· стан, структура і зміна довгострокових активів;

· наявність, структура поточних активів і сфери виробництва і оборотності, причини і наслідки їх змін;

· ліквідність і якість дебіторської заборгованості;

· платоспроможність і фінансову гнучкість;

· ефективність використання активів і окупність інвестицій.

Крім того вирішуються і інші задачі. Наприклад, важливою задачею внутрішнього аналізу є оцінка ситуації, визначення можливостей отримання зовнішнього фінансування. Для цього визначається загальна необхідність підприємства в фінансових ресурсах, в тому числі і в залучених; рівень ділового ризику; результати переговорів з власниками капіталу. При зовнішньому аналізі вивчається реальна вартість майна підприємства , робиться прогноз наступних фінансових надходжень, структури капіталу, рівня і тенденції зміни дивідендів та ін[14].

1.2 Методика проведення фінансового аналізу на підприємстві

В даний час в світовій практиці відомі десятки показників, які використовуються для оцінки фінансово-господарського стану підприємства. Застосування тих чи інших показників зумовлюється цілями аналізу, інформаційними потребами зацікавлених осіб.

Але можливо узагальнення цих показників. Деталізований аналіз узагальнює ці показники. Його мета - це більш детальна характеристика майнового та фінансового положення господарюючого суб'єкта, результатів його діяльності в попередньому періоді, а також можливість розвитку суб'єктів на перспективу.

Фінансово-господарська діяльність забезпечується наявними фінансовими ресурсами (капіталом) - як власними так і позичковими. Їх розмір і стан розміщення в активи характеризується бухгалтерським балансом, який являє собою основне джерело аналізу фінансового стану. Валюта балансу відповідає про розмір фінансових ресурсів, якими володіє підприємство на звітну дату, а динаміка цього показника характеризує процес нарощування (або, навпаки, зменшення) фінансового потенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості будь-якого суб'єкта господарювання є постійне зростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів. Якщо має місце зменшення загальної суми фінансових ресурсів підприємства (валюти балансу), треба проаналізувати, за рахунок яких факторів це відбулося. Серед причин цього зменшення найважливіші такі:

· збитки від реалізації продукції, від позареалізаційних операцій

· ліквідація недоамортизованих об'єктів основних засобів і нематеріальних активів

· нестачі, крадіжки, псування товарно-матеріальних цінностей у разі не віднесення їх на винних

· витрати за рахунок прибутку на матеріальне заохочення працюючих, на виплату дивідендів, на соціальні заходи у розмірах, які перевищують новостворені відповідні цільові фонди

· зменшення суми довготермінових і короткотермінових кредитів комерційних банків, інших позикових ресурсів

Перші з чотирьох перерахованих факторів є результатом тих чи інших недоліків у діяльності підприємства, тобто завжди несуть негативне забарвлення. Що стосується скорочення суми кредитів та інших позичок, то при аналізі цього фактора слід з'ясувати, чи таке зменшення викликане об'єктивним станом фінансових ресурсів, чи воно було результатом зниження довіри до підприємства з боку кредиторів[16].

Починаючи аналіз стану підприємства по даним балансу, перше, на що необхідно звернути увагу, - це те, що для проведення аналізу неефективно розглядати показники за один період. Найцінніше вивчати дані, які охоплюють два і більше періодів. Прослідковуючи тенденції, можна знайти цінні ключові моменти в відношенні росту та інших факторів, які справляють вплив на діяльність підприємства[12].

Основні фонди служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних фондів(екстенсивно) так і через підвищення ефективності їх використання(інтенсивно). Найбільш економічно виправданим для підприємства є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження його наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін. Мета аналізу майнового стану полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними фондами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними підприємствами, виграти в якій можуть ті, які найбільш ефективно використовують всі види наявних ресурсів[20].

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство повинно забезпечити такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками майна, найманими працівниками.

Фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями[4].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Найбільш відомі та широко використовуються такі інструменти для аналізу фінансового стану, як відношення(коефіцієнти), розрахунок яких базується на наявності певних зв'язків між окремими статтями балансу. Вони показують відношення між двома величинами. Аналіз цих відхилень дозволяє виявити скриті явища. Правильне пояснення явища дає можливість побачити проблеми, які потребують більш поглибленого вивчення.

Вивчення відношень при аналізі фінансового положення необхідно для розуміння процесів, які відбуваються і більш правильної їх оцінки не тільки для поточного моменту, але й на перспективу[34].

Найбільш розповсюдженими і вивчаємими є слідуючи відношення: фінансової стійкості і ліквідності.

Фінансовий стан може бути стійким і нестійким(кризовим). Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно мати гнучку структуру капіталу, вміти організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне переважання доходів над видатками з метою забезпечення платоспроможності.

Фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівність своїх активів і пасивів в змінному внутрішньому і зовнішньому середовищі, гарантуюча його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість в рамках допустимого рівня ризику.

Фінансовий стан суб'єктів господарювання, його стійкість в багато чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позичкових коштів) і від оптимальної структури активів підприємства і в першу чергу від співвідношення основних і оборотних коштів.

Необхідність у власному капіталі зумовлена вимогами самофінансування підприємств. Він є основою самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу в тому, що він інвестується на довгостроковій основі і піддається найбільшому ризику. Чим вища його доля в загальній сумі активів і менша доля залучених коштів, тим вище буфер, який захищає кредиторів від збитків, отже, менше ризик збитків[8].

Але, потрібно зважати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в один період будуть накоплюватись кошти на рахунках в банку, а в інший їх буде недостатньо. Крім того, якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платити за кредитні ресурси, то залучуючи кошти, він може підвищити рентабельність власного (акціонерного) капіталу.

Але, в той же час, якщо кошти підприємства створенні за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким, так як з капіталом короткострокового користування необхідна постійна оперативна робота, направлена на контроль за своєчасним їх поверненням.

Отже, від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і залученого капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства. Правильна стратегія в цьому питанні може багатьом підприємствам підвищити ефективність діяльності.

Визначити фінансову стійкість можна і за допомогою визначення типу фінансової стійкості[5].

Співвідношення вартості запасів і величини власних та позичених джерел їх формування - один з найважливіших чинників стійкості фінансового стану підприємства разом зі співвідношенням реального власного і статутного капіталів. Рівень забезпеченості запасів джерелами формування є причиною того чи іншого рівня поточної платоспроможності (або неплатоспроможності) підприємства.

Найбільш узагальненим показником фінансової стійкості є надлишок або недостача джерел засобів для формування запасів, яку визначають як різницю величини джерел засобів і величини запасів[30].

Фінансовий стан підприємства можна розглядати і з позиції ліквідності.

Показники ліквідності дозволяють визначити здатність підприємства сплатити свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи свої поточні активи.

Підприємство може бути ліквідним в більший чи меншій мірі, оскільки в склад поточних активів входять різні оборотні засоби, серед яких є швидко реалізуємі так і важко реалізуємі для погашення зовнішньої заборгованості.

Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу -- це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) -- суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використанні для здійснення поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Активи, що швидко реалізуються (А2), -- активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємо відносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умові надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу та ряду інших факторів.

3. Активи, що повільно реалізуються (А3), -- найменш ліквідні активи -- це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості й попиту на продукцію, ЦІ конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.

4. Активи, що важко реалізуються (АД) -- це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу «Необоротні активи».

Отже, перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов'язання (П1) -- кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (П2) -- короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П3) -- довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви (П4) -- статті розділу І пасиву балансу.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови: ^;

А₁ >П₁

А₂ >П₂

А₃ >П₃

А₄ <П₄

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково : виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості.

Недотримання будь-якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної[30].

Проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства можна за допомогою показників оборотності та рентабельності підприємства.

Показники оборотності показують скільки раз в рік (чи за аналізуємий період) “обертаються” ті чи інші активи підприємства.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки підприємства, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення в грошову форму, безпосередньо впливають на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів відображає при інших певних умовах підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

В практиці найбільш часто використовують розрахунки оборотності коштів, вкладених в запаси товарно-матеріальних цінностей і використовується покупцями продукції підприємства в порядку комерційного кредитування. Значний інтерес являє собою рівень навантаження іншої частини використовуваних коштів, вкладених в майно.

Всі названі величини розраховуються у вигляді співвідношення показників. Але показникам оборотності оборотних коштів властиві і натуральні виміри. Їх можна виміряти числом оборотів за певний період часу чи тривалістю одного обороту[31].

Велике значення при аналізі поточних активів повинно бути приділено дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції і проблем збуту продукції підприємства її продають. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотних коштів.

Значну відносну вагу в складі джерел коштів підприємства займають залучені кошти, в тому числі і кредиторська заборгованість. Інколи, особливо на малих підприємства, може мати місце неповний облік заборгованості, тобто в балансі може бути показана сума, що менша реальної заборгованості.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність затрат та ін. Вони більш повно, ніж прибуток, показує кінцеві результати діяльності, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами[24].

Оцінити фінансовий стан підприємства можна за допомогою показників прибутковості, системи “Дюпон” та показників інвестиційної привабливості підприємства.

Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність в задоволенні інтересів держави, підприємства і працівників. Держава зацікавлена отримати якнайбільше прибутку в бюджет. Керівництво зацікавлене направити більшу частину прибутку на розширення виробництва. Працівники зацікавлені в підвищенні оплати праці.

Але, якщо держава обкладає підприємство дуже великими податками, то це не стимулює розвиток виробництва, у зв'язку з чим скорочується об'єм виробництва, і, як результат, скорочується надходження коштів до бюджету.

Теж може статися, якщо всю суму прибутку використати на матеріальне стимулювання працівників підприємства. В цьому випадку в перспективі зменшується виробництво продукції, так як не будуть оновлюватись основні виробничі фонди, скоротиться власний оборотний капітал, що в кінцевому результаті призведе до зниження життєвого рівня працівників, скороченню робочих місць. Але, якщо зменшити прибуток на матеріальне стимулювання працівників, то це в свою чергу призведе до зниження матеріальної заінтересованості працівників і зниженню ефективності виробництва. Особливо гостро дана проблема стоїть в умовах інфляції, коли покупна спроможність заробітної платні падає.

Система “Дюпон” показує взаємозв'язок між прибутком на інвестований капітал, обіговістю активів, чистим доходом та часткою кредитного капіталу. У лівій частині схеми досліджено чистий прибуток від реалізації та загальну величину активів підприємства. Поділивши величину чистого прибутку на виторг від реалізації визначимо, який відсоток від кожної гривні реалізованої продукції відкладається для власників [32].

Далі, щоб визначити, скільки разів щорічно підприємство “обертає” свої сумарні активи, виторг від реалізації ділиться на загальну суму активів. Результат множення дає значення коефіцієнта прибутковості активів (Рис. 1.1).

Рис. 1.1 Взаємозв'язок окремих показників оцінки фінансового стану підприємства (таблиця “Дюпон”)

Якщо б підприємство фінансувалося лише за рахунок власного капіталу, то значення коефіцієнта прибутковості власного капіталу та значення коефіцієнта прибутковості після вирахування податків та процентів були б однакові, тому що величина загальної вартості активів дорівнювала б величині власного (акціонерного) капіталу.

Якщо ж підприємство використовує позиковий капітал, величина цих коефіцієнтів не однакова. Якщо величина власного акціонерного капіталу менша, ніж 100 %, то коефіцієнт прибутку власного капіталу має бути більший, ніж коефіцієнт прибутковості після вирахування процентів та податків (рентабельність активів).

Особливістю є те, що коефіцієнт прибутковості активі після вирахування податків та відсотків повинен бути помножений на мультиплікатор власного (акціонерного) капіталу[32].

1.3 Взаємозв'язок фінансового аналізу з управлінською діяльністю суб'єкта господарювання

В даний час аналіз фінансово-господарської діяльності займає важливе місце серед економічних наук. Його розглядають в якості однієї з функцій управління виробництвом. Місце аналізу в системі управління можна відобразити схемою (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Місце аналізу в системі управління

Відомо, що система управління складається з наступних взаємопов'язаних функцій: планування, обліку, аналізу та прийняття управлінського рішення.

Планування забезпечує планомірність розвитку економіки підприємства, визначення шляхів досягнення кращих кінцевих результатів виробництва.

Облік забезпечує постійний збір, систематизацію та узагальнення даних, які необхідні для управління виробництвом і контролю за ходом виконання планів і виробничих процесів.

Але для управління виробництвом необхідно мати уявлення не тільки про хід виконання плану, результатах господарської діяльності, а й про тенденцію й характер змін, які відбуваються в економіці підприємства.

А осмислення, розуміння економіки досягається за допомогою аналізу. В процесі аналізу попередня інформація проходить аналітичну обробку: проводиться порівняння досягнутих результатів виробництва з даними за попередні періоди, з показниками інших підприємств та середньо галузевими; визначає вплив кожного фактора на величину результативного показника; виявляються помилки, невикористані можливості, перспективи та ін[34].

На основі результатів аналізу розробляються та обґрунтовуються управлінські рішення. Фінансово-господарський аналіз є основою для прийняття рішень і дій, обґрунтовує їх і є основою наукового управління виробництва, забезпечує його об'єктивність і необхідність і ефективність.

Таким чином, аналіз - це функція управління, яка забезпечує науковість прийняття рішення.

Як функція управління, фінансово-господарський аналіз тісно пов'язаний з плануванням та прогнозуванням виробництва, оскільки без поглибленого аналізу неможливо виконання цих функцій. Фінансово-господарський аналіз є засобом не тільки обґрунтування планів, але й контролю за їх виконанням. Планування починається і закінчується аналізом результатів діяльності підприємства. Аналіз дозволяє підвищити рівень планування, зробити його науково обґрунтованим.

Також велика роль відводиться аналізу при визначенні і використанні резервів підвищення ефективності виробництва. Він сприяє економному використанню ресурсів, виявленню та впровадженню передового досвіду, науковій організації праці, нової техніки і технології виробництва, попередженню зайвих витрат та ін. Таким чином, фінансово-господарський аналіз є важним елементом в системі управління виробництвом, дійовим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, основою розробки науково-обґрунтованих планів і управлінських рішень. Необхідність аналізу з кожним роком зростає. Це зумовлено різними обставинами.

По-перше, необхідністю невідхильного підвищення ефективності виробництва у зв'язку з ростом дефіциту та цін на ресурси, підвищення науко- та капіталоємкості виробництва.

По-друге, відходом від командно-адміністративної системи управління і поступовим переходом до ринкових відносин.

По-третє, створення нових форм господарювання у зв'язку з роздержавленням економіки, приватизацією підприємств та іншими причинами.

В цих умовах керівник підприємства не може розраховувати тільки на свою інтуїцію. Управлінські рішення та дії сьогодні повинні базуватись на точних розрахунках, глибокому та всесторонньому аналізі[25].

Недооцінка ролі фінансово-господарської діяльності приводить до помилок в планах і управлінських рішеннях, і це приносить значні втрати. І, навпаки, ті підприємства, на яких серйозно відносяться до фінансово-господарського аналізу, мають добрі результати, високу економічну ефективність.

Таким чином, фінансово-господарський аналіз, який проводиться правоохоронними органами являє собою систематичне дослідження показників, які характеризують різні сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, для виявлення деструктивних відхилені в цій діяльності і випадків порушення фінансово-господарської дисципліни з метою їх своєчасного попередження[19].

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ БПП “БОНУС”

2.1 Аналіз структури та динаміки балансу

Аналіз структури статей балансу та динаміки його змін проводиться за допомогою одного з наступних способів:

· аналіз безпосередньо по балансу без попередньої зміни балансових статей;

· складання порівняльного аналітичного балансу шляхом з'єднання деяких однорідних за структурою елементів балансових статей;

· проведення додаткового корегування балансу на індекс інфляції з наступним з'єднанням статей в необхідному аналітичному розрізі.

У більшості випадків аналіз структури і динаміки фінансового стану підприємства проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна отримати шляхом ущільнення деяких статей і доповнення його показниками структури.

Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить воєдино і систематизує ті розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом.

Після проведення групування і зведення результатів в таблицю 2.1, проведемо аналіз.

Звернемо спочатку увагу на зміну в майновому стані підприємства. Так в 2008 році порівняно з 2007 роком майно підприємства збільшилось на 16,58%. Це свідчить про розширення підприємством господарського обороту, що в цілому є позитивною характеристикою.

Наступний крок - проаналізуємо структуру активів.

Таблиця 2.1

Аналітичний баланс БПП “Бонус” за 2008 рік

Показники	Абсолютні величини	Відносні величини	Відхилення	Відношення абсолютних величин
	На поча ток	На кін ець	На поча ток	На кі нець	Абсо-лют-них вели чин	Відносних вели чин	до початку пері оду	До валю-ти балансу
1. Необоротні активи
Незавершене будівництво	5.6	5.8	5.56	4.94	0.2	-0.62	3.57	1.2
Основні засоби	17.4	17.9	17.28	15.2	0.5	-2.04	2.87	2.99
Усього за розділом 1	23.0	23.7	22.84	20.19	0.7	-2.65	3.04	4.19
2. Оборотні активи
Запаси	49.3	37.3	48.96	31.77	-12.0	-17.18	-24.34	-71.86
Витрати майбутніх періодів	17.9	27.7	17.77	23.59	9.8	5.82	54.75	58.68
Грошові кошти і їх еквіваленти	9.1	27.1	9.04	23.08	18.0	14.04	197.8	107.78
Інші оборотні активи	1.0	1.0	0.99	0.85	0	-0.15	0	0
Усього за розділом 2	77.3	93.1	76.76	79.3	15.8	2.54	20.44	94.61
3.Витрати май бутніх періодів	0.4	0.6	0.4	0.51	0.2	0.11	50.0	1.2
Баланс	100.7	117.4	100	100	16.7	0	16.58	100
1. Власний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	90.6	104.2	89.97	88.8	13.6	-1.21	15.01	81.44
Усього за розділом 1	90.6	104.2	89.97	88.8	13.6	-1.21	15.01	81.44
2.Забезпечення наступних вит рат і платежів
Цільове фінан сування	6.0	6.0	5.96	5.11	0	-0.87	0	0
Усього за розділом 2	6.0	6.0	5.96	5.11	0	-0.87	0	0
4. Поточні зобов'зання
Кредиторська заборгованість	-	-	-	-	-	-	-	-
Поточні зобо в'я зання за розрахунками	1.3	2.4	1.29	2.04	1.1	0.75	84.62	6.59
Інші поточні зобов'язання	2.8	4.8	2.78	4.09	2.0	1.31	71.42	11.98
Усього за розділом 4	4.1	7.2	4.07	6.13	3.1	2.06	75.61	18.56
Баланс	100.7	117.4	100	100	16.7	0	16.58	100

В структурі сукупних активів підприємства необоротні активи займають незначну частину: в 2007 році - 22,84%, в 2008 році - 20,19%. Це говорить про те, що підприємство має “легку” структуру активів, що свідчить про мобільність майна підприємства. Також необхідно відмітити, що попередньо з попереднім, в 2008 році доля необоротних активів в майні підприємства знизилась на 2,65%. Такі зміни сприяють оборотності.

Вартість оборотних активів підприємства в 2008 році зросла на 15,8 тис. грн. (або на 2,54% порівняно з 2007 роком). При цьому збільшилась на 94,61% доля оборотних активів в структурі активів підприємства. Це свідчить про збільшення обсягів реалізації.

Розглянемо зміну окремих оборотних статей активів підприємства. Як видно з розрахунків, найбільший вклад в формування оборотних активів підприємства як в 2007 році так і в 2008 році внесли запаси 48,96% і 31,77% відповідно. В 2008 році в формування оборотних активів підприємства внесла також і дебіторська заборгованість - 23,59% та грошові кошти - 23,08%.

Дані, які показані в пасивах аналітичного балансу, дозволяють визначити, які зміни виникли в структурі власного і позиченого капіталу. В даному випадку основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал, а конкретніше - це нерозподілений прибуток. За 2007 рік його доля в структурі пасивів склала 89,97%. За 2008 рік його доля дещо зменшилась (на 1,21%) і склала 88,76%. Це пов'язано з ростом позичкових коштів.

Розглянемо тепер вплив позичкових коштів на формування майна підприємства. За 2007-2008 роки вони складають незначну частину в структурі майна підприємства, порівняно з власним капіталом, відповідно 10,03% та 6,18%. І в формуванні вартості майна складають лише 18,56%, в той час як власний капітал - 81,44%.

Аналіз проведений з використанням таблиці 2.2 дає такі результати.

В першу чергу звернемо увагу на зміну в майновому стані підприємства. Так в 2009 році порівняно з 2008 роком майно підприємства збільшилось на 15,76%. Це свідчить про розширення підприємством господарського обороту, що в цілому є позитивною характеристикою.

Наступний крок - проаналізуємо структуру активів.

В структурі сукупних активів підприємства необоротні активи займають незначну частину: в 2008 році - 20,19%, в 2009 році - 17.73%. Це говорить про те, що підприємство має “легку” структуру активів, що свідчить про мобільність майна підприємства

Таблиця 2.2

Аналітичний баланс БПП “Бонус” за 2009 рік

Показники	Абсолютні величини	Відносні величини	Відхилення	Відношення абсолютних величин
	На поча ток	На кін ець	На поча ток	На кі нець	Абсолютних вели чин	Відносних ве личин	до почат ку пері оду	до ва люти бала нсу
1. необоротні активи
Незавершене будівництво	5.8	6.8	4.94	5.0	1.0	0.06	17.24	5.4
Основні засоби	17.9	17.3	15.24	12.73	-0.6	-7.46	-3.35	-3.24
Усього за розділом 1	23.7	24.1	20.19	17.73	0.4	-2.46	1.69	2.16
2. Оборотні активи
Запаси	37.3	74.7	31.77	54.97	37.4	23.2	100.27	202.16
Дебіторська заборгованість	27.7	26.8	23.59	19.72	-0.9	-3.87	-3.25	-4.86
Грошові кошти і їх еквіваленти	27.1	8.8	23.08	6.47	-18.3	-16.61	-67.53	-98.92
Інші оборотні активи	1.0	1.0	0.85	0.74	0	-0.11	0	0
Усього за розділом 2	93.1	111.3	79.3	81.9	18.2	2.6	19.55	98.38
3.Витрати майбутніх періодів	0.6	0.5	0.51	0.37	-0.1	-0.14	16.67	-0.54
Баланс	117.4	135.9	100	100	18.5	0	15.76	100
1. Власний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	104.2	122.0	88.76	89.77	17.8	1.01	17.0	96.22
Усього за розділом 1	104.2	122.0	88.76	89.77	17.8	1.01	17.08	96.22
2.Забезпечення наступних вит рат і платежів
Цільове фінансування	6.0	6.0	5.11	4.41	0	-0.7	-	-
Усього за розділом 2	6.0	6.0	5.11	4.41	0	-0.7	-	-
4. Поточні зобов'зання
Кредиторська заборгованість	-	-	-	-	-	-	-	-
Поточні зобов 'яз. за розрах.	2.4	2.4	2.04	1.77	0	-0.27	0	0
Інші поточні зобов'язання	4.8	5.5	4.09	4.05	0.7	-0.04	14.58	3.78
Усього за розділом 4	7.2	7.9	6.13	5.82	0.7	-0.32	9.72	3.78
Баланс	117.4	135.9	100	100	18.5	0	15.76	100

Необхідно відмітити, що порівняно з 2008 роком, в 2009 році доля необоротних активів в майні підприємства знизилась на 2,46%.

Вартість оборотних активів підприємства в 2009 році зросла на 18,2 тис. грн. (або на 19,55% порівняно з 2008 роком). При цьому збільшилась на 2,6% доля оборотних активів в структурі активів підприємства. Це свідчить про збільшення обсягів реалізації.

Розглянемо зміну окремих оборотних статей активів підприємства. Як видно з розрахунків, найбільший вклад в формування оборотних активів підприємства як в 2008 році найбільший вклад в формування оборотних активів внесли запаси 40,06%. В 2009 році, при збільшені абсолютного значення запасів на 37,4 тис. грн. (або на 23,2%) доля їх в складі оборотних активів зросла до 67,12. Такий ріст запасів призвів до збільшення вартості майна на 202,16%.А зменшення вартості майна визване значним зменшенням грошових коштів та їх еквівалентів на 18,3 тис. грн. (або на 16,61%) за рахунок значного переливу коштів в статтю “Запаси”.

Після аналізу активу балансу, перейдемо до аналізу пасиву.

Як видно з розрахунків основним джерелом формування майна підприємства є нерозподілений прибуток. За 2008 рік його доля в структурі пасивів склала 88,76%. За 2009 рік його доля в структурі дещо збільшилась (на 1,01%) і склала 89,77%.

Розглянемо тепер вплив позичкових коштів на формування майна підприємства. За 2008-2009роки вони складають незначну частину в структурі майна підприємства, відповідно 11,24% та 10,22%. Майже половину позичкових складає цільове фінансування - 5,1% та 4,41%.

Загалом, аналіз, який був проведений за вище вказані періоди показує, що підприємство має стійкий фінансовий стан. Дещо інше прослідковується при аналізі балансу за 2010 рік. Дані для цього аналізу приведені в таблиці 2.3.

Так, в 2010 році майновий стан підприємства порівняно з 2009 роком збільшився на 76,16%.Це свідчить про розширення реалізаційного обороту. Загалом, це позитивна тенденція.

До 2009 року необоротні активи займали незначну частину, але в 2010 році наблюдається швидке збільшення долі необоротних активів, тепер вона складає майже 63% в майні підприємства. При цьому необхідно звернути увагу на те, що в структурі необоротних активів підприємства значно збільшилась така стаття як “Незавершене будівництво”. Збільшення по цій статті свідчить про відплив коштів з основної виробничої діяльності. Але з іншої сторони, дане збільшення можна розглядати як розширення діяльності.

З розрахунків видно, що вартість оборотних активів, порівняно з 2009роком, знизилась на 23,4 тис. грн. (або на 21,02%), а в структурі активів на 45,18%.

Таблиця 2.3

Аналітичний баланс БПП “Бонус” за 2010 рік

Показники	Абсолютні величини	Відносні величини	Відхилення	Відношення абсолютних величин
	На поча ток	На кі нець	На початок	На кі нець	Абсолютних вели чин	Відносних вели чин	до почат ку пе ріоду	До валю ти ба лансу
1. необоротні активи
Незавершене будівництво	6.8	68.4	5.0	28.57	61.6	23.57	905.9	59.52
Основні засоби	17.3	82.4	12.73	34.4	65.1	21.69	376.3	62.9
Усього за розділом 1	24.1	150.8	17.73	62.99	126.7	45.26	525.7	122.4
2. Оборотні активи
Запаси	74.7	44.9	54.97	18.71	-29.8	-36.26	-39.9	-28.8
Дебіторська заборгованість	26.8	22.2	19.72	9.27	-4.6	-10.45	-17.2	-4.44
Грошові кошти і їх еквіваленти	8.8	18.4	6.47	7.69	9.6	1.22	109.1	9.27
Інші оборотні активи	1.0	2.4	0.74	1.0	1.4	0.26	140.0	1.35
Усього за розділом 2	111.3	87.9	81.9	36.72	-23.4	-45.18	-21.02	-22.61
3.Витрати майбутніх періодів	0.5	0.7	0.37	0.2	0.2	-0.08	40.0	0.19
Баланс	135.9	239.4	100	100	103.5	0	76.16	100
1. Власний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	122.0	136.8	89.77	57.14	14.8	-32.63	12.13	14.3
Усього за розділом 1	122.0	136.8	89.77	57.14	14.8	-32.63	12.13	14.3
2.Забезпечення наступних витрат і платежів
Цільове фінансування	6.0	-	4.41	-	-6.0	-4.41	-100	-5.8
Усього за розділом 2	6.0	-	4.41	-	-6.0	-4.41	-100	-5.8
4. Поточні зобов'зання
Кредиторська заборгованість	-	91.9	-	38.39	91.9	38.39	-	88.79
Поточні зобов'язання за розрахунками	2.4	2.0	1.77	0.84	-0.4	-0.93	-1.67	-0.39
Інші поточні зобов'язання	5.5	8.7	4.05	3.63	3.2	-0.42	7.64	3.09
Усього за розділом 4	7.9	102.6	5.82	42.86	94.7	37.04	1198.73	91.5
Баланс	135.9	239.4	100	100	103.5	0	76.16	100

Проаналізуємо, що ж визвало такий спад долі оборотних активів - це зменшення статті “запаси” на 29,8 тис. грн. (або на 39,89%). Але основною причиною є різке збільшення долі необоротних активів в вартості майна підприємства.

Аналіз пасиву показує, що нерозподілений прибуток збільшився на 14,8 тис. грн., але в структурі пасивів склав 57,14%, що нижче за попередній період на 32,63%. Це пояснюється значним збільшенням поточних зобов'язань, зокрема кредиторської заборгованості. В цьому році наблюдається зниження долі власного капіталу і зростання позичкового. Негативно це можна розглядати зі сторони банків і зі сторони інвесторів, адже вони зацікавлені в більшій долі власних коштів у підприємства, що знижує фінансовий ризик. Але для підприємства, при умові, що позичені кошти отримані під менший відсоток, ніж економічна рентабельність підприємства, це дає змогу розширити виробництво і підвищити дохідність власного капіталу. Порівняно з 2009 роком відбувається різкий ріст позичкових коштів на 94,7 тис. грн. (або на 37,04%). І майже на половину, а точніше на 42,86%, формування майна підприємства відбувається за рахунок позичкових коштів. Основну долю складає кредиторська заборгованість, яка складає 38,39% в формуванні пасиву балансу, чи 89, 57% в формуванні поточних зобов'язань. Такі зміни є в цілому позитивною тенденцією, так як доля власного капіталу залишається більшою за 50%, а в останньому періоді відбулось залучення позичкових коштів у вигляді кредиторської заборгованості, що в перспективі розглядається як розширення діяльності.

Аналіз діяльності підприємства за порівняльним аналітичним балансом має такий вигляд. Дані для аналізу приведені в таблиці 2.4.

Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в наявності підприємства, тобто про вкладення його у відповідне майно та матеріальні цінності, про залишки вільної грошової маси і т. д. Ці данні можна отримати з аналізу статей балансу.

В першу чергу звернемо увагу на зміни в майновому стані підприємства. В даному випадку вартість майна підприємства збільшилась на 2.6 %, що свідчить про розширення підприємством господарського обороту, і в цілому є позитивною характеристикою. В структурі сукупних активів підприємства найбільшу відсоткову вагу мають необоротні активи (61.24 %). Це свідчить про значні накладні витрати і високої залежності від зміни виручки. При цьому варто відмітити, що в порівнянні з попереднім періодом доля необоротних активів у майні підприємства знизилась на 1.75 %. Такі зміни сприяють прискоренню оборотності.

Таблиця 2.4

Аналітичний баланс БПП “Бонус” за 2011 рік

Показники	Абсолютні величини	Відносні величини	Відхилення	Відношення абсолютних величин
	На поча ток	На кі нець	На початок	На кі нець	Абсолютних вели чин	Відносних вели чин	до почат ку пе ріоду	До валю ти ба лансу
1. необоротні активи
Незавершене будівництво	68.4	19.2	28.57	7.82	-49.2	-20.75	-71.9	-793.5
Основні засоби	82.4	131.2	34.4	53.42	48.8	19.0	59.2	787.1
Усього за розділом 1	150.8	150.4	62.99	61.24	-0.4	-1.75	-0.26	-6.45
2. Оборотні активи
Запаси	44.9	53.8	18.71	21.9	8.9	3.19	19.82	143.5
Дебіторська заборгованість	22.2	17.8	9.27	7.25	-4.4	-2.02	-19.8	-70.9
Грошові кошти і їх еквіваленти	18.4	20.3	7.69	8.26	1.9	0.57	10.3	30.64
Інші оборотні активи	2.4	2.6	1.0	1.07	0.2	0.07	8.3	3.28
Усього за розділом 2	87.9	94.5	36.72	38.48	6.6	1.76	7.5	106.45
3.Витрати майбутніх періодів	0.7	0.7	0.29	0.28	-	-0.01	-	-
Баланс	239.4	245.6	100	100	6.2	-	2.59	100
1. Власний капітал
Нерозподілений прибуток	136.8	164.5	57.14	66.98	27.7	9.84	20.25	446.8
Усього за розділом 1	136.8	164.5	57.14	66.98	27.7	9.84	20.25	446.8
4. Поточні зобов'язання
Кредиторська заборгованість	91.9	69.7	38.39	28.38	-22.2	-10.01	-24.16	-358
Поточні зобов'язання за розрахунками	2.0	2.3	0.84	0.94	0.3	0.1	15.0	4.84
Інші поточні зобов'язання	8.7	9.1	3.63	3.7	0.4	0.07	4.6	6.49
Усього за розділом 4	102.6	81.1	42.86	33.02	-21.5	-9.84	-20.9	-346
Баланс	239.4	245.6	100	100	6.2	-	2.59	100

Також слід звернути увагу на зменшення такої статті як “незавершене виробництво”. Її вартість зменшилась на 49.2 тис. грн., чи на 71.2 %.

Вартість оборотних активів підприємства зросла на 6.6 тис. грн., чи на 7.5 %. І їх доля в майні підприємства зросла на 1.76 %. Як вже вказувалось, це свідчить про розширення виробництва.

Розглянемо вплив окремих статей оборотних активів.

Як видно з таблиці 2.4, найбільший вклад в формування оборотних активів підприємства внесли “Запаси” (56.9 %), які в порівнянні з попереднім періодом зросли на 8.9 тис. грн., чи на 19.8 %. Також значний вплив на ріст оборотних активів склали “Грошові кошти і їх еквіваленти”, які в порівнянні з попереднім періодом зросли на 7.9 тис. грн. і в долі оборотних активів склали 21.5 %.

Також позитивною тенденцією є зменшення дебіторської заборгованості, яка в порівнянні з попереднім періодом зменшилась на 4.4 тис. грн., чи на 19.8 %. Адже зменшення дебіторської заборгованості є одним з джерел залучення додаткових коштів в оборот.

Аналіз який проводиться в пасиві балансу, дозволяє визначити, які зміни відбулись в структурі власного і залученого капіталу, скільки залучено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів, тобто пасив показує, звідки взялись кошти, направлені на формування майна підприємства.