Аналіз фінансового стану сільськогосподарського підприємства на прикладі ТОВ "Східне"

Особливості фінансової діяльності на підприємстві, методика та показники оцінки його фінансового стану. Аналіз ресурсного потенціалу, фінансового результату. Оцінка фінансового стану підприємства, система його оподаткування на прикладі ТОВ "Східне".

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 18.12.2013
Размер файла 346,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.аllbеst.ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретико-методологічні основи комплексної оцінки фінансового стану підприємства
  • 1.1 Сутність та особливості фінансової діяльності на підприємстві
  • 1.2 Інформаційна база комплексної оцінки фінансового стану підприємства
  • 1.3 Методика та показники оцінки фінансового стану підприємства
  • Розділ 2. Фінансово-економічна характеристика підприємства
  • 2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика підприємства
  • 2.2 Аналіз ресурсного потенціалу підприємства
  • 2.3 Аналіз фінансових результатів підприємства
  • 2.4 Оцінка фінансового стану підприємства
  • 2.5 Система оподаткування підприємства
  • Розділ 3. Обґрунтування напрямків покращення фінансового стану підприємства
  • 3.1 Шляхи покращення фінансового стану підприємства
  • Висновки та пропозиції
  • Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми: Проблема аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки є актуальною і сьогодні, оскільки з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, тобто його досягнення, а з другого боку - визначає передумови розвитку підприємства.

Фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, що визначає реальну та потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечувати фінансування поточної діяльності, певний рівень саморозвитку підприємства, та погашення зобов'язань перед суб'єктами господарювання. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює, в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів з фінансових і інших відносин.

Проблеми оцінки фінансового стану суб'єктів господарювання досліджують як вітчизняні, так і закордонні вчені. Зокрема, діагностиці аналізу фінансового стану приділили увагу Поддєрьогін А.М., Коробов М.Я., Бланк І. А, Білик Л.Д., Сайфулін Р.С., Шеремет А.Д., Покропивний С.Ф., Савицька Г.В., Савчук В.П., Брігхем Ю., Кеннон Дж., Фоулк Р., Сміт Р. та ін.

Мета оцінки фінансового стану підприємства в системі антикризового управління є розробка і реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності, відновлення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, встановлення можливості підприємства продовжувати свою господарську діяльність, можливості подальшого розвитку, забезпечення прибутковості і зростання виробничого потенціалу та ухвалення відповідних рішень.

Мета й завдання курсової роботи: Метою даної роботи є аналіз сутності, завдань і необхідності системного аналізу фінансового стану підприємств, а також дослідження всіх існуючих методів, принципів і методик аналізу фінансового стану підприємства та надання пропозицій щодо їх вдосконалення.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

1. Охарактеризувати сутність та особливості фінансової діяльності на підприємстві;

2. Розглянути інформаційну базу комплексної оцінки фінансового стану підприємства;

3. Дослідити методику та показники оцінки фінансового стану підприємства;

4. Провести загальну фінансового - економічну характеристику підприємства на прикладі ТОВ "Східне";

5. Провести комплексну оцінку фінансового стану на прикладі ТОВ "Східне"

6. Обґрунтувати шляхи підвищення фінансового стану

Об'єкт дослідження: Методичні та теоретичні основи оцінки фінансового стану підприємств та шляхи його покращення.

Предмет дослідження: Фінансова звітність сільськогосподарського підприємства ТОВ "Східне".

Інформаційну основу дослідження складають законодавчі акти та нормативні документи у частині ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та звітна інформація ТОВ "Східне”.

Методи дослідження: Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались такі методи як, економічний, теоретико - аналітичний, метод синтезу, групування, класифікації, табличний, математичний, статистичний та графічний методи.

Курсова робота складеться з вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій та списку використаних джерел. Курсова робота налічує 50 сторінок комп'ютерного тексту, 12 таблиць та 16 найменувань літературних джерел.

фінансовий стан ресурсний потенціал

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи комплексної оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Сутність та особливості фінансової діяльності на підприємстві

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів [1, с.77].

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань [1, с.77]:

фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

фінансове прогнозування та планування;

аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать [2, с.217]:

поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються а процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2) аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками [3, с.114]:

аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності;

аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;

аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

аналіз фінансової стійкості підприємства;

аналіз ліквідності балансу;

комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому [4, с.344]:

постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;

своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

здійснення платежів за фінансовими операціями.

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної. діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому, використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю.

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.

1.2 Інформаційна база комплексної оцінки фінансового стану підприємства

На сьогодні суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані [5, с.37]:

балансу (форма № 1);

звіту про фінансові результати (форма № 2);

звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

звіту про власний капітал (форма № 4);

дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз - це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.

Отже, порівняно із формою звітності, яка діяла раніше, суттєво розширено показники доходів і прибутків підприємства.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, достовірної і правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажі і володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень [3, с.72].

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, що не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує можливість надходження і вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею; оцінка статті може бути вірогідно визначена.

У фінансову звітність включаються показники діяльності філій, представництв, відділень і інших відособлених підрозділів підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, що охоплює певний період, складається наростаючим підсумком із початку звітного року.

Перший звітний період знову створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але не може бути більш 15 місяців. Звітним періодом ліквідованого підприємства є період із початку року до моменту ліквідації.

Інформація, що представляється у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені в сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дозволяє вчасно оцінити минулі, що наполяжуть і є події, підтвердити і скорегувати їхньої оцінки, зроблені в минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, приведена у фінансовій звітності, є достовірної, якщо вона не містить помилок і перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

фінансові звіти підприємства за різні періоди;

фінансові звіти різних підприємств. Передумовою порівнянності є приведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політика і її зміни [2, с. 207].

У більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів з річним інтервалом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1997 року №869 адресатами одержання фінансової звітності є:

органи державного регулювання і контролю;

засновники підприємства або органи, до сфери управління яких віднесене підприємство;

фінансові органі;

інші.

Більш детально розкриємо інформацію щодо зовнішніх користувачів та їх потреб (табл.1.1).

Внутрішні користувачі на відміну від зовнішніх використовують більш детальну інформацію, і відповідно до інформаційних потреб їх поділяють на наступні групи:

Таблиця 1.1

Зовнішні користувачі фінансової звітності та їх інформаційні потреби

Користувачі

Інформаційні потреби

1. Уряд

Контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків. Визначення сукупного суспільного продукту. Розподіл ресурсів.

2. Інвестори

Здатність підприємства сплачувати дивіденди. Прийняття рішень щодо придбання акцій, активів іншого підприємства.

3. Банківські установи

Своєчасність повернення позики та отримання відсотків. Уникнути видачі кредитів ненадійним клієнтам.

4. Постачальники та інші кредитори

Своєчасність оплати рахунків.

5. Клієнти (замовники)

Надійність отримання потрібних товарів та послуг відповідно домовленостей.

б. Працівники

Стабільність і прибутковість підприємства. Збереження робочих місць, оплата праці та пенсійне забезпечення.

власники підприємств та вищий управлінський персонал використовують звітні дані через систему аналізу та співставлення для визначення тактичних цілей, які змінюються під впливом зовнішніх факторів;

менеджери - для визначення ефективної організації виробництва у відповідності із завданнями, які ставить вищий управлінський персонал;

керівники підрозділів - для забезпечення ефективного функціонування виробничої ланки;

робітники і службовці підприємства - для контролю за виконанням конкретизованих завдань процесу виробництва: постачання, розподіл, зберігання, відвантаження тощо.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

підприємство;

даті звітності і звітного періоду;

валюті звітності й одиниці її виміри;

відповідної інформації щодо звітного і попереднього періоду;

обліковій політика підприємства і її змін;

консолідації фінансових звітів;

припиненні (ліквідації) окремих видів діяльності;

обмеженні щодо володіння активами;

участі в спільних підприємствах;

виявлених помилках минулого років і пов'язаних із ними коригуваннях;

переоцінці статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами) [4, с.212].

Інформація про підприємство, що підлягає розкриттю у фінансової звітності, включає:

найменування, організаційно-правову форму і місце перебування підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адреса його офісу);

стислий опис основної діяльності підприємства;

найменування органу управління, у веденні якого знаходиться підприємство, або найменування його материнської (холдінгової) компанії;

середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинний містити дату, за станом на який приведені його показники, або період, що він охоплює. Якщо період, за який складений фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого даним Положенням (стандартом), те причини і наслідку цього повинні бути розкриті в примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, у якій відбиті елементи звітності, і одиниця її виміри.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти. у який ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього і методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні - зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку - це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі - П (С) БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:

мету фінансових звітів;

їх склад;

звітний період;

якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П (С) БО 1 треба застосовувати за підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі - підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

1.3 Методика та показники оцінки фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращання фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі [2, с.215].

На основі вивчення причин взаємозв'язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращання фінансового стану підприємства.

Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Джерелами інформації для проведення аналізу є [4, с.149]:

баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №1);

звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2);

звіт про фінансово-майновий стан (форма №3);

звіт з праці;

звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

розрахунок нормативу власних оборотних коштів;

розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;

звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос);

зведена таблиця основних показників;

звіт про рух коштів в іноземній валюті;

бізнес-план;

матеріали маркетингових досліджень;

висновки аудиторських перевірок;

інша інформація.

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов'язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу стає зрозумілим:

Платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

Забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

Збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду;

Виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

Стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;

Розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

Забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

Розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

Забезпеченість обігових коштів;

Утворення і використання різних фондів;

Збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільовому призначенню, забезпеченість і повернення суд і позичок в обумовлені строки. При аналізі стану розрахунків виясняються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості - зниження обіговості обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення обіговості або додатково залучених в обіг коштів із-за повільного обігу. Перелік питань, що розглядається може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією. В таблиці 1.2 наведена приблизна типологія задач, що розглядаються при фінансовому аналізі в залежності від кінцевого користувача [2, с.217].

Таблиця 1.2

Основні суб'єкти - користувачі аналітичної інформації

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства.

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

Наведемо коротку характеристику основних показників, які використовуються в процесі оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства.

Показники оцінки майнового стану:

1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів

розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

Оцінка ліквідності та платоспроможності:

1. Величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття "оборотні кошти" та "власні оборотні кошти". Перший показник характеризує активи підприємства (ІІ та ІІІ розділи активу балансу). Другий - джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.

2. Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його - позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

4. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси).

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типічною є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника - 1. Однак ця оцінка також досить умовна.

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника - 0,2.

6. Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%

7. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

6. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Показники оцінки фінансової стійкості:

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, то більш фінансове стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

4. Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника - негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

Розділ 2. Фінансово-економічна характеристика підприємства

2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східне" було створене у 2002 році в селищі Східне, Мелітопольського району, Запорізької області. Всі землі підприємства є орендовані.

Керівник підприємства Островерх Вадим Вікторович (освіта середня), головний бухгалтер підприємства Терзієва Дар'я Вадимівна (освіта вища, юридична).

Підприємство має прекрасні умови для розвитку інфраструктури (транспорт, зв'язок, енерго- та водопостачання). Наявність автотранспортного господарства, доріг з твердим покриттям по всіх виробничих підрозділах забезпечує своєчасне постачання сировини і відправку готової продукції для зберігання на власних складських приміщеннях.

Основними видами діяльності підприємства є виробництво зерна та технічних культур. Предметом діяльності підприємства є вирощування, заготівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, в тому числі рослинництво, тваринництво та інші напрями; торговельно-закупівельна діяльність, в тому числі закупка сільськогосподарської продукції та продуктів харчування у юридичних та фізичних осіб за готівковий і безготівковий рахунок та інша комерційна діяльність.

Метою створення підприємства є задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок грошових внесків Учасників створюється статутний капітал у розмірі 17500 (сімнадцять тисяч п'ятсот) гривень, який розподіляється наступним чином: Островерх В.В. - 16 500 грн або 94,3%; Терзієва Д.В. - 1000 грн або 5.7%

Прибуток товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Прибуток товариства, за вирахуванням сум по взаємовідносинах з державним бюджетом та сум, направлених на створення та поповнення фондів Товариства, оплату інших витрат, затверджених зборами Учасників, розподіляється між його Учасниками пропорційно їх часткам у статутному фонді.

Підприємство розвивається у вірному напрямку та має гарну перспективу у майбутньому.

2.2 Аналіз ресурсного потенціалу підприємства

Науковий підхід до дослідження ресурсного потенціалу передбачає необхідність обґрунтування його теоретичної моделі, що має не тільки найбільш повно відображати даний об'єкт, а й бути інструментом його поглибленого вивчення. Аналізуючи поняття "ресурсно-виробничий потенціал" серед економістів існують різні точки зору. Одні під ресурсно-виробничим потенціалом розуміють тільки обсяг ресурсного потенціалу, інші - основні виробничі фонди. Звідси незрозуміло, які ж саме основні фонди необхідно включати у даний потенціал.

Для оцінки ресурсного потенціалу ТОВ "Східне" доцільно дослідити такі показники як, площа посівних склад посівних площ, вартість валової продукції, коефіцієнт зношення, придатності, оборотності, завантаження, фондовіддача, фондомісткість, структура фінансових ресурсів підприємства та інші.

Отже, для початку ми розглянули склад посівних площ підприємства і дійшли висновку, що станом на 2012 рік їх складала лише рілля, яка займала 207,09 га. Ані пасовищ, ані сінокосів чи інших земель не було у наявності. Результати представлені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка складу та структури земельного фонду ТОВ "Східне", 2011-2012 рр.

Угіддя

2011 рік

2012 рік

Площа,

га

Структура,

%

Площа,

га

Структура,

%

Всього сільськогосподарських угідь

207,09

100

207,09

100

Із них рілля

207,09

100

207,09

100

Сінокоси

-

-

-

-

Пасовища

-

-

-

-

Інші землі

-

-

-

-

Важливими факторами, від яких залежать результати господарювання, є забезпеченість підприємства основними засобами виробництва і ефективність їх використання. Показники забезпеченості основними фондами і ефективність їх використання наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Показники забезпеченості основними фондами та ефективності їх використання за 2011-2012 рр. ТОВ "Східне"

Показники

2011 р.

2012 р.

Відхилення 2012 р. від 2011 р.

(+; - )

(%)

Вартість валової продукції, тис. грн.

284,5

944,5

660

331,9

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

267,87

450,27

182,4

1680,09

Коефіцієнт зношення

0,58

0,34

-0,24

58,6

Коефіцієнт придатності

0,42

0,66

0,24

157,1

Фондовіддача, грн.

1,06

2,09

1,03

198,68

Фондомісткість, грн.

0,94

0,48

-0,46

51,2

Основні фонди - це частина засобів виробництва, які діють у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму і переносять свою вартість на продукцію по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань. Згідно з системою бухгалтерського обліку, до основних фондів відносяться засоби праці з терміном служби більше 12 місяців чи протягом нормального виробничого операційного циклу. Основні фонди поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди. До основних виробничих фондів належать ті основні фонди, які беруть участь у виробничому процесі безпосередньо (верстати, устаткування тощо) або створюють умови для виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди тощо).

Розрахунки таблиці 2.2 показали, що за аналізований період такі показники забезпеченості основними фондами, як фондомісткість та фондовіддача зазнали різких змін: так фондовіддача зросла на 98%, а фондомісткість зменшилась на 49%. Коефіцієнт зношення зменшився на 49.1%, а коефіцієнт придатності - збільшився на 57.1%, що свідчить про покрашення раціональності у використанні основних засобів.

Оборотні фонди є важливою складовою матеріально-технічних ресурсів ТОВ "Східне". В господарстві вони представлені в виді: насіння, добрива, запчастини, паливо, гербіциди тощо. Важливими показниками ефективності використання оборотних фондів є: коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту, коефіцієнт закріплення.

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 (П (С) БО)"Баланс” власні оборотні кошти підприємства дорівнюють 1р. П + р.440П - 1р.А. Порівняння наявності власних оборотних коштів з поточною потребою в них дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів. Поточна потреба в оборотних коштах дорівнює: ІІр. А - Ір.П. Неможливість покрити поточну потребу в оборотних коштах власними засобами означає нестачу або й цілковитий брак власних оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності розраховується діленням обсягу реалізованої продукції на середньорічну вартість оборотних коштів. Характеризує кількість оборотів за період, що аналізується.

Коефіцієнт завантаження - показник обернений коефіцієнту оборотності. Показує скільки оборотних коштів авансовано в 1 грн реалізованої продукції.

Тривалість одного обороту розраховується: 365/ коефіцієнт оборотності. Показує скільки обертів здійснюють оборотні засоби за рік.

Рентабельність оборотних коштів - прибуток від реалізації продукції/ середньорічну вартість оборотних коштів та помножити на 100%.

Показники ефективності використання оборотних засобів наведені в наступній таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Показники ефективності використання оборотних засобів ТОВ "Східне" за 2011-2012 рр.

Показники

2011 р.

2012 р.

Відхилення 2012 року від 2011 року

(+; - )

(%)

Виручка від реалізації, тис. грн

415,1

1133,4

718,3

273,04

Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн

522,75

906

383,25

173,3

Наявність оборотних коштів

690,6

1090,9

400,3

157,9

Потреба в оборотних коштах

-61,2

-493,6

-431,8

806,5

Надлишок (брак оборотних коштів)

61,2

493,6

431,8

806,5

Коефіцієнт оборотності

0,79

1,25

0,46

158,2

Коефіцієнт завантаження

1,26

0,78

-0,48

61,9

Тривалість одного обороту, днів

462

292

-170

63,2

Аналізуючи дані таблиці 2.3 можна зробити висновки, що у 2012 році відносно 2011 року коефіцієнт оборотності зріс 58,2%, тобто оборотні засоби роблять 0,46 оборотів більше, коефіцієнт завантаження зменшився на 48%, що в абсолютному значенні склало 0,48 грн, тривалість одного обороту зменшилась на 170 днів, що показує ефективне використання оборотних засобів.

Фінансові ресурси підприємств - це сукупність власного, позикового та залученого грошового капіталу, який використовується для формування активів підприємства та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку.

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які утворюються двома шляхами: внесення власниками підприємства грошей та інших активів, накопичення суми прибутку, що залишається на підприємстві.

До складу власного капіталу включають:

статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;

пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності;

додатково вкладений капітал в акціонерних товариствах - це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість (емісійний доход);

інший додатковий капітал - це оцінка необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу;

резервний капітал - резерви на непередбачені витрати, сформовані відповідно до законодавства або установчих документів за рахунок прибутку підприємства;

нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - прибуток, який реінвестований у господарську діяльність підприємства. Непокритий збиток вираховується при визначенні і підсумку власного капіталу;

неоплачений капітал - заборгованість власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Його сума вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Крім того, до власного капіталу, за рахунок якого формуються активи підприємства, відносять також і прирівняні джерела їх формування - забезпечення наступних витрат і платежів.

Забезпечення - це зобов'язання з невизначеними сумами або часом погашення. Забезпечення можуть створюватися на підприємствах для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на: оплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, відшкодування цільових втрат тощо. У балансі всі забезпечення групуються за такими статтями: забезпечення виплат персоналу, інші забезпечення, цільове фінансування.

До позикових фінансових ресурсів включають: довгострокові і короткострокові кредити банків, довгострокові фінансові забезпечення та інші довгострокові зобов'язання (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, відстрочені податкові зобов'язання по сплаті податку на прибуток.

До складу залучених фінансових ресурсів відносять всі види кредиторської заборгованості з поточних зобов'язань підприємства юридичним і фізичним особам: поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов'язання за розрахунками з одержаних авансів; з бюджетом по сплаті податків, з позабюджетними фондами, з органами страхування, з оплати праці, з учасниками по виплаті дивідендів; інші поточні зобов'язання.


Подобные документы

  • Сутність, особливості фінансової діяльності на підприємстві. Інформаційна база комплекcної оцінки фінансового стану підприємства. Методика та показники оцінки фінансового стану підприємства. Аналіз джерел власного капіталу, рентабельності підприємства.

    курсовая работа [139,6 K], добавлен 25.11.2014

  • Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

    лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008

  • Види, завдання, інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства ВАТ "Парадіз". Напрямки поліпшення фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [197,5 K], добавлен 14.06.2010

  • Теоретичні аспекти поняття фінансового стану підприємства: сутність, значення для діяльності. Аналіз фінансового стану ВАТ "Видавництво Харків". Показники платоспроможності і ліквідності підприємства. Заходи щодо покращення фінансового стану підприємства.

    дипломная работа [146,6 K], добавлен 21.08.2010

  • Поняття та завдання фінансового аналізу підприємства, основні показники його торговельної діяльності. Аналіз показників майнового стану, фінансової стабільності, ліквідності й платоспроможності, ділової активності та рентабельності підприємства.

    курсовая работа [81,7 K], добавлен 28.04.2011

  • Поняття фінансового стану підприємства та його показники. Фінансова стійкість підприємства, її типи та основні показники. Методи аналізу фінансового стану Бродівського держлісгоспу. Методика виконання факторного аналізу прибутку від реалізації продукції.

    курсовая работа [106,9 K], добавлен 14.12.2014

  • Характеристика галузі діяльності підприємства, його майна і джерел коштів. Аналіз ліквідності балансу, фінансової стійкості підприємства. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції і зростання прибутку для покращення фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [176,9 K], добавлен 25.10.2011

  • Система показників, що використовуються при аналізі фінансового стану підприємства. Комплексний аналіз фінансового стану ФГ "Троянда-Агро". Проблемні аспекти діяльності. Фінансово-економічні заходи по стабілізації фінансового стану підприємства.

    дипломная работа [672,8 K], добавлен 26.05.2015

  • Теоретичні засади аналізу фінансового стану компанії та його роль для успішного розвитку підприємства. Особливості інформаційного забезпечення системи показників. Факторні моделі ефективності та прогнозні оцінки фінансової діяльності підприємства.

    курсовая работа [64,1 K], добавлен 07.04.2012

  • Економічна сутність й значення оцінки фінансового стану підприємства. Методичні підходи до оцінки глибини фінансової кризи суб’єкта господарювання. Аналіз фінансового стану, ліквідності і платоспроможності підприємства. Ефективність антикризових заходів.

    дипломная работа [525,7 K], добавлен 28.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.