Світові фінансові кризи та їх вплив на фінансову безпеку держави

г) Російська Федерація. Сукупний прибуток російських банків зменшився на 25% (з 508 млрд. руб. у 2007 р. до 406 млрд. руб. у 2008 р.). На оздоровлення банків уряд РФ виділив 400 млрд. руб., включаючи кошти, надані федеральним бюджетом Агентству по страхуванню вкладів і кредити ЦБ РФ.

Тенденції розвитку світового фондового ринку:

а) США. За 2008 р. значення індексів DJ Industrial, S&P 500 та NASDAQ скоротилися відповідно на 33,5%, 38,5% та 40,6%. Зниження фондових індексів зумовлене уповільненням зростання економіки США.

б) ЄС. Індекси фондових ринків Німеччини (DAX 30), Франції (CAC 40) та Великобританії (FTSE 100) за 2008 р. зменшилися відповідно на 39,5%, 42,0% та 31,5%. Негативна динаміка фондових індексів країн ЄС зумовлена уповільненням темпів зростання економіки країн єврозони.

д) Україна. Протягом 2008 р. індекс акцій ПФТС знизився на 74%. Тренд індексу формувався під впливом світових тенденцій на фінансових ринках, загострення ситуації з поставками російського газу, уповільнення темпу зростання ВВП, зменшення обсягів промислового виробництва, нестабільності валютного ринку, погіршення інвестиційного клімату.

Рис. 2.10 - Динаміка падіння індексу фондового ринку України (ПФТС) у 2008 - 2009 роках [59]

На практиці антикризові заходи, можна узагальнити за такими напрямками [48, c.78]:

2.2 Дослідження фінансової кризи в Україні в сучасних умовах

Криза на світовому фінансовому ринку викликала, у свою чергу, масштабний обвал українського фінансового ринку.

Основною новиною кінця вересня 2008 року стала так звана «рейдерська атака» на один із найбільших українських банків Промінвестбанк, що у рейтингу по величині загальних активів (дані НБУ) на 01.07.08 займав 6 місце в списку 178 банків України. Одночасно у трьох газетах вийшли статті про проблеми Промінвестбанку, що спровокувало масовий відтік коштів і повинно було призвести до банкрутства банку і негайного продажу його «за безцінь». За даними банку, підприємства та вкладники вилучили зі своїх рахунків понад 3 млрд. грн. Для стабілізації ситуації Національний Банк України прийняв рішення підтримати ПІБ, виділивши йому 5 млрд. дол. для рефінансування ліквідності банку [55].

На фоні відтоку грошових коштів нерезидентів та кризи довіри до українських банків, на міжбанківському валютному ринку переважали панічні настрої, що призвело до подорожчання долара у жовтні 2008 року до рівня 5,25 грн/дол. (рис.2.11)

Підвищений попит на долар і заява Нацбанку про те, що держорган не має наміру підтримувати стрімко падаючу гривню та спустошувати свої золотовалютні резерви ще більше дестабілізувало ситуацію на міжбанківському ринку і підштовхнуло ринок до росту.

Підвищений попит та дефіцит долару з 31 вересня на 1 жовтня 2008 спровокували стрибок ставок на кредит «овернайт» у доларах до 2030%. У п'ятницю 03.10.08 Нацбанк так вийшов на торги, виділивши 342 млн. дол. інтервенцій, запропонувавши долар за курсом 5,0. Цей крок призвів до тимчасового зміцнення національної валюти. Так, ринкові котирування на початку торгів знаходилися на рівні 5,195,27 грн/дол., пізніше знизилися до рівня 5,115,18 закінчивши день з котируванням 5,215,25 грн./дол.

Рис. 2.11 - Динаміка офіційного курсу національної валюти України у 2008 2009 роках [55]

Згідно заяви Нацбанку, п'ятничний (3.10.2008) продаж валюти не означав, що Нацбанк буде присутній на торгах щодня, та має намір далі дотримуватися більш гнучкого курсоутворення. Однак, про послаблення ситуації на валютному ринку не було мови, оскільки згідно графіку погашення українськими банками синдикованих кредитів та єврооблігацій у 4 кварталі 2008 року, сума до погашення складала 1,2 млрд. дол. (табл.2.1) [55].

В умовах високого попиту на валюту та неоднозначної позиції Нацбанку щодо участі у торгах, про зниження курсу долара і стабілізацію гривні говорити не доводилось.

Таблиця 2.1 - Графік погашення банками України синдикованих кредитів і емітованих єврооблігацій у 4 кварталі 2008 року [55]

Українська банківська система до вересня 2008 року працювала стабільно, тому що фактори, які викликали світову фінансову кризу в нашій країні не настільки вагомі, щоб її підірвати. Неповернення іпотечних кредитів у нас не мало масового характеру, та й сама їх сума становила всього 15 відсотків від ВВП, тоді як у США - 75 %. Фондовий ринок також не настільки розвинутий, як ринок банківських зобов'язань.

Тому для старту фінансової кризи в Україні потрібен був інший каталізатор. Ним, на мою думку, стала ситуація з Промінвестбанком - одним із найбільших банків країни, який займав шосте місце за активами (близько 27,5 млрд. грн.).

Для порятунку Промінвестбанку НБУ наприкінці вересня 2008 року відкрив кредитну лінію в розмірі 5 млрд. грн. А вже 7 жовтня в банку було запроваджено тимчасову адміністрацію, оскільки кошти були банком направлені не за приналежністю на валютний ринок для спекуляцій. Ситуація навколо Промінвестбанку спровокувала кризу довіри до банківської системи України загалом. Коли ж міжнародні рейтингові агентства знизили кредитні позиції більшості українських банків, це стало додатковим поштовхом для паніки серед вкладників.

Для підтримки банківської системи НБУ ввів заборону на дострокове повернення строкових депозитів; комерційним банкам рекомендовано здійснювати заходи по забезпеченню позитивної динаміки зростання депозитів з метою недопущення дострокового зняття коштів вкладниками; банкам дозволено видавати кредити лише в обсягах погашення раніше виданих позик; внесено зміни до нормативно-правових актів НБУ в частині встановлення мінімального розміру регулятивного капіталу в сумі 10 млн. євро для банків, що створюються, і поетапного збільшення до цієї суми розміру регулятивного капіталу діючих банків.

Тривожним є те, що значно знизилися кредитні рейтинги українських банків та зріз рівень ризику недовіри до банківської системи. Збільшується ризик безпеки через імовірність хакерських атак у полюванні на віртуальні гроші. У періоди кризи виникає гостра необхідність у державній підтримці фінансового сектору країни. Ця необхідність зумовлена тим, що саморегуляція через ринковий механізм у таких умовах просто не діє.

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСКТИКА, ПРИЧИНІ ТА НАСЛІДКИ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

3.1 Характеристика фінансової кризи

Економічні цикли (хвилі) - це періодичні коливання ділової активності в суспільстві. Циклом є інтервал часу в розвитку ринкової економіки, протягом якого відбувається збільшення обсягу виробництва товарів і послуг, а потім скорочення, спад, депресія, пожвавлення і, нарешті, знову його зростання.

Криза ринкової економіки (3 фаза економічного циклу) характеризується різким спадом виробництва, який починається з поступового звуження, скорочення ділової активності. Криза відрізняється від порушення рівноваги між попитом і пропозицією на якийсь певний товар або в окремій галузі господарства тим, що він виникає як загальне перевиробництво, що супроводжується стрімким падінням цін, банкрутством банків, зупинкою підприємств (фірм), зростанням відсотка і безробіття. Поступове скорочення ділової активності, уповільнення темпів зростання в економічній літературі називається рецесією. Вищі темпи скорочення економічної активності характеризують спад ринкової економіки. Нижча точка цього спаду є криза.

Економічну кризу виявляє не тільки межа, але і імпульс в розвитку економіки, виконуючи стимулюючу ("очисну") функцію. Під час кризи виникають спонукальні мотиви до скорочення витрат виробництва, збільшенню прибутку, оновленню капіталу на новій технічній основі. З кризою кінчається попередній період розвитку і починається наступний. Криза - найважливіший елемент механізму саморегулювання ринкової системи господарства.

Так, в 1971 р. Саймона Кузнеця нагородили Нобелівською премією "За емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання". Його ідеї взято за основу сучасної теорії економічного зростання, С. Кузнець вважав, що коливальні процеси (тривалість циклу 15-20 років) пов'язані з періодичним оновленням житла і певних типів виробничих споруд.

Також В 2004 р. Нобелівська премія з економіки була присуджена американським ученим Ф. Кюдланду і Е. Прескотту - авторам робіт з теорії економічних (ділових) циклів, що пояснює причини нерівномірності економічного зростання і виникнення спадів (рецесії) і підйомів.

Світова економічна криза набрала обертів. Вже цілком серйозно експерти говорять про її нечувані масштаби: у ряді випадків зниження макроекономічних показників, темпів зростання соціальних індикаторів, занепад соціальної сфери що триває, більше, ніж під час Великої депресії. Власне кажучи, ще декілька таких місяців і словосполучення "Велика депресія" перестане бути синонімом найглибшої економічної кризи в історії.

Світова фінансова криза, що зародилась у США як криза ринку нерухомості і похідних фінансових інструментів, згідно з логікою глобалізації поширилася по всьому світу, вдаривши і по українському фінансовому ринку.

За спостереженнями експертів, зусилля урядів підтримати національні економіки під час глобальної фінансово-економічної кризи нагадують спробу "день простояти та ніч протриматися", поки не підійдуть "наші". В умовах нинішньої кризи "наші" - це добрі звістки зі Сполучених Штатів Америки. Не марнослівною виявилася примовка: "Коли Америку морозить, увесь світ кашляє". Зараз можна було б і так сказати: "Коли в Америки нежить, весь світ хворіє пневмонією" (лише китайці демонструють непоганий імунітет). За останні десять років неймовірний бум в американській економіці спричинив те, що бізнес-цикли в усіх економічно розвинутих країнах виявилися жорстко синхронізованими з американським, а оптимізація бізнес-процесів в умовах глобальної конкуренції призвела до того, що гравці однозначно орієнтувалися на прибутковість, швидкість обороту грошей і зростання обсягів збуту на шкоду надійності.

Упродовж багатьох років проблеми банків, які відчувають фінансову скруту, вирішувалися в основному методами, звичними для приватного сектору. Ці методи зокрема припускають збитки для інвесторів чи купівлю банку компаніями, що займаються операціями з приватними інвестиціями.

3.2 Причини світової фінансової кризи

Основними її причинами експерти називають надмірно експансивну грошову політику Федеральної резервної системи (ФРС) США, наявність величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великий профіцит у зовнішній торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у США, недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках, недосконалість регулювання фінансових ринків на національному і міжнародному рівнях. Сучасна фінансова криза вимагає від світової спільноти адекватних дій, але які з них у цьому випадку можна визнати такими? Для відповіді на це запитання необхідно проаналізувати, по-перше, справжні причини, що породили кризу, і, по-друге, те, наскільки глибокою і тривалою вона буде.

Для розгляду факторів, що спричинили виникнення такої ситуації, слід дослідити глибинні причини подій і знайти правильні рецепти розв'язання існуючих проблем, створити механізми, що допомагатимуть згладити майбутні потрясіння в економіці.

Регулювання фінансової кризи досліджувалося західними економістами, зокрема такими як: Г. Мінські (“Stabilizing an Unstable Economy”, 1986), Ч. Кіндлебергер (“The World in Depression” 1929-1939, 1971; “Manias, Panics and Crashes”, 1978), М. Фрідмен (“Monetary Policy in the Unated States: Design and Implementation”, 1981; “The Moral Consequences of Economic Growth”, 2005), М. Бордо (“Financial Crises in International Library of Macroeconomic and Financial History”, 1992; “The Defining Moment: The Great Depression and the American Economy in the Twentieith Century”, 1998), Р. Дорнбуш (“Stabilization, Debt, and Reform: Policy Analysis For Developing Countries”, 1993), П. Дібвіг, Д. Даймонд (“Bank runs, deposit insurance, and liquidity”, 1983), Р. Манделл (“The International Monetary system: Conflict and Reform”, 1965), Ф. Мишкін (автор понад 50 досліджень з питань монетарної політики та її впливу на фінансові ринки та економіку в цілому), С. Фішер (“Macroeconomics”, 1978; “Modern Hyper- and High Inflations” , 2002), К. Рейнхарт (“Leading Indicators of Currency Crises”, а також вітчизняними науковцями О. Василиком, С Мочерним, К. Рудим, В. Поповим і М. Монтесом.

Останніми науковими публікаціями на цю тему були дослідження Дж. Сороса "Найгірша ринкова криза за 60 років", Л. Еліота "Криза - як все починалось", Т. Філіппона "Майбутнє фінансової індустрії", Дж. Арріжі, Б. Сільвера, І. Ахмада "Хаос та управління у сучасній світовій системі", Ф. Норріса "Аналіз новин: інша криза, інша гарантія", Б. Данилишина "Світова фінансова криза - тест для України", О. В'югіна "Фінансовий ринок: стратегія розвитку".

3.3 Наслідки світової кризи

Криза відбувається в основному через перевиробництво (класична система розвитку кризи). Першими в національній економіці страдає промисловість, яка виробляє товари довгострокового використання. В основному, це важка промисловість, автопром, підприємства з виробництва побутової техніки. Також першими страдають будівництво і різні інвестиційні фонди. Це класичні приклади. Першими терплять зниження доходів маркетингові компанії. Якщо ці компанії відчувають фінансові труднощі, це є своєрідним індикатором початку кризи, а за ними йдуть вже будівельні компанії. Логіка в тому, що будь-які підприємства насамперед знижують витрати на рекламу, якщо відчувають зниження доходів. У зв'язку з цим, рекламні фірми недоотримують і свої доходи. До речі, маркетологи вже в кінці літа мали фінансові труднощі, що було передоднем кризи.

Події, які супроводжують кризу:

Перевиробництво товарів. Тобто, товару виготовляється більше, ніж є на нього платоспроможний попит. При цьому перевиробництво є не абсолютним, а відносним, це означає, що потреби на товар є, але немає саме платоспроможного попиту на нього.

Різке падіння цін на товари, в наслідку переважання попиту над пропозицією.

Скорочення рівня виробництва товарів. Основним аргументом роботи підприємства є дохід. При падінні цін на товар, доходи підприємства падають, отже йде скорочення.

Масові банкрутства підприємств. Якщо падають доходи, то підприємства не в силі сплачувати свої боргові зобов'язання, що надалі приводить до ліквідації фірми.

Зниження зарплати і підвищення рівня безробіття.

Потрясіння в кредитній системі. Підприємства і робочі тягнуть за собою банки. Кредити банкам повною мірою не повертаються, депозити знімаються (бо труднощі зобов'язують народ активно використовувати свої банківські заощадження), нові кредити банками мало видаються, процентна ставка росте, слабкі банки приголомшує банкротство.

Можна виділити шість основних аспектів, в яких проявилися наслідки світової фінансової кризи для української банківської системи [34, c. 8]:

1. Зниження довіри населення до банків. Поширилися панічні настрої серед вкладників комерційних банків, викликані ситуацією навколо Промінвестбанку, а також частково спровоковані запровадженою в жовтні 2008 року Національним банком забороною на дострокове вилучення депозитів.

2. Серйозні труднощі українських банків пов'язані з поверненням до кінця 2008 року значних зовнішніх запозичень, які активно залучалися у попередні роки. А також складнощі із залученням нових інвестицій, зумовлені кризовими явищами на європейських фінансових ринках та зниженням кредитних рейтингів значної частини українських банків.

3. Наслідком фінансової кризи стала нестабільність на валютному ринку. Хоча вона має більше внутрішній спекулятивний характер, проте призводить до нестабільності міжбанківського валютного ринку, зменшення резервів НБУ, який змушений продавати валюту для задоволення ажіотажного попиту.

4. Криза істотно вплинула і на підвищення процентних ставок за кредитами.

5. Наслідком кризи є той факт, що в усьому світі порятунок фінансових установ став завданням держави - вона вливала бюджетні кошти, а також брала комерційні банки під свій контроль.

6. Криза може призвести до укрупнення банків в Україні, оскільки дрібні банки просто не впораються з проблемами. Цей процес може проходити шляхом злиття і поглинання більшими фінансовими установами менших.

ВИСНОВКИ

Глобальний етап розвитку світової фінансової системи призвів до розмежування і початку відносно самостійного існування реального та фінансового секторів світової економіки з наростанням домінування останнього, а також сформував нові параметри світової фінансової системи.. Керуючи фінансовими потоками в певних сегментах світової фінансової системи (рух інвестиційного та позичкового капіталів, валютно-фінансові відносини), розвинуті країни отримують потужні важелі впливу на економіки країн периферії та можливість використання цих важелів з метою нееквівалентного перерозподілу світового багатства.

Домінуючою тенденцією процесу фінансової глобалізації стала фінансова транснаціоналізація, яка носить одновекторній і вмотивований характер та може бути трактована як диверсифікація інтересів домінуючих країн центру системи на національні сировинні, товарні та фінансові ринки країн периферії з метою перерозподілу світового багатства на свою користь. Тоді як глобалізація, що, за визначенням, повинна мати своїм наслідком взаємопереплетіння та взаємозбагачення національних економік і є багатовекторним процесом, унеможливлюється саме завдяки маніпуляціям країн центру системи світовими фінансовими ресурсами.

Формування світового фінансового ринку стало основою колосальної експансії глобального капіталу, і особливо - спекулятивного капіталу. Це створює загрозу світових фінансових криз, що охоплюють більшість країн світу. Події останнього часу, а саме європейська валютна криза 1992 - 1993 рр., мексиканська фінансова криза 1994 р. й особливо загострення фінансових проблем у Південно-Східній Азії в 1997 р. та Росії й Бразилії в 1998 р., з новою силою привернули увагу до міжнародних фінансових проблем, але не завадили спалаху нової світової фінансової кризи 20072009 років, основаної на спекуляціях з незабезпеченими іпотечними кредитами в США.

Сучасна світова фінансова криза стала викликом для економік багатьох країн світу, в тому числі й для України. Господарюючі суб'єкти опинилися в непередбачуваній ситуації, що було пов'язано, передусім, зі специфічним характером розвитку самої кризи, яка в нас розпочалась як криза ліквідності, потім переросла у валютну, а згодом, через падіння обсягів виробництва і зростання заборгованості за кредитами, практично перетворилася на економічну.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 16 листопада 2006 року N 358V - офіційна електронна копія документу на Інтернет-сайті http://www.ligazakon.com.ua, 2009.