Управління ефективністю підприємства в умовах фінансової кризи

Суть ефективності як економічної категорії. Методики аналізу ефективності діяльності підприємства АПК. Оцінка фінансових результатів, аналіз капіталу та майна. Проблеми та перспективи державної підтримки підприємств АПК в умовах фінансової кризи.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид магистерская работа
Язык украинский
Дата добавления 08.12.2010
Размер файла 692,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

РЕФЕРАТ

Магістерська робота: 139 стор., 40 табл., 3 дод., 15 слайдів, 36 джерел інформації.

Об'єкт дослідження: ТОВ «Нива».

Мета магістерської роботи: дослідження ефективності діяльності підприємства АПК в умовах фінансової кризи, а також удосконалення управління ефективності діяльності ТОВ «Нива».

В магістерській роботі було проведено вивчення основних підходів до визначення ефективності, розглянуті основні методики її аналізу. Детально вивчаються показники діяльності підприємства за періоди дослідження по різних напрямах, виявляються найістотніші проблеми діяльності підприємства і негативні тенденції.

Удосконалення управління ефективності діяльності підприємства полягає в напрямках росту ділової активності. Також запропоновано удосконалити політику продаж продукції та проведення дослідження ринку збуту за допомогою маркетингових технологій.

Основні задачі: дослідити різні методики аналізу ефективності діяльності підприємства, дати загальну характеристику ТОВ «Нива», виконати аналіз структури і динаміки фінансових результатів діяльності ТОВ «Нива», провести аналіз капіталу та майна підприємства, дослідити відносні показники ефективності діяльності ТОВ «Нива», розробити напрями росту ділової активності та ефективності діяльності.

При написанні магістерської роботи використовуватимуться наступні методи: аналіз порівняння, факторний аналіз, графічний.

ЕФЕКТИВНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ, МАЙНО, ПРИБУТОК, ВИТРАТИ, КАПІТАЛ, ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ, АКТИВИ, КОЕФІЦІЄНТИ ОБОРОТНОСТІ, ПОЗИКОВИЙ КАПІТАЛ, ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ, ЧИСТИЙ ДОХІД.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ

Слово / словосполучення

Скорочення

Умова використання

А

абсолютне

абс.

в таблицях

адміністративні витрати

АВ

В

виручка від реалізації

ВР

власний капітал підприємства

КВ

витрати

В

валовий прибуток

ПВ

виробнича собівартість продукції

ВС

витрати на збут продукції

ВЗ

відсоток

%

Г

гривня

грн.

грошова одиниця

Д

дебіторські зобов'язання

ДЗ

державний

держ.

доцент

доц.

К

капітальні витрати

КВ

при цифрах

кредиторська заборгованість

КЗ

при цифрах

капітал

К

при цифрах

коефіцієнт оборотності активів

Коб.а

при цифрах

коефіцієнт оборотності запасів

Коб.з

при цифрах

коефіцієнт оборотності виробничих запасів

Коб.ва

при цифрах

коефіцієнт обороту незавершеного виробництва

Коб.нв

при цифрах

коефіцієнт обороту готовой продукції

Коб.гп

при цифрах

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Коб.дз

при цифрах

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Коб.кз

при цифрах

кандидат економічних наук

к.е.н

М

мільйон

млн.

грошова одиниця

Н

номер

О

операційні витрати

ОВ

об'єм реалізованої продукції

N

П

прибуток

П

приріст прибутку

прибуток від господарської діяльності

ПГД

прибуток від звичайної діяльності

ПЗД

Р

рисунок

рис.

рентабельність активів

Ракт

при цифрах

рентабельність власного капіталу

Рвк

при цифрах

рентабельність акціонерного капіталу

Рак

при цифрах

рентабельність продукції

Рпр

при цифрах

рентабельність операційної діяльності

Род

при цифрах

рентабельність звичайної діяльності

Рзд

при цифрах

рентабельність господарської діяльності

Ргд

при цифрах

рентабельність залученого капіталу

Рзк

при цифрах

рік

р

період

роки

рр

період

С

середньорічна вартість активів

СА

статутний капітал

КСТ

собівартість реалізованої продукції

СРП

сума сплачених податків

ПД

Т

темп зросту

ТЗ

в таблицях

тисяча гривень

тис. грн.

грошова одиниця

таблиця

табл..

тривалість фінансового циклу

ТФЦ

Ф

фінансові доходи

ФД

фінансові витрати

ФВ

Ч

чистий прибуток

ЧП

чиста рентабельність продукції

Рчрп

ВСТУП

Питання наукового управління ефективністю є актуальною проблемою в теорії і практики підприємницької діяльності. Її значення різко зростає в умовах сучасної економічної ситуації, що склалася на внутрішньому і на зовнішніх ринках, особливо після ратифікації законів про вступ України у ВТО. В ринковій економіці проблема ефективності займає одне з центральних місць серед сукупності проблем, що стоять перед фінансовим управлінням підприємства. Дана проблема хвилювала і хвилює економічну науку і господарську практику впродовж багатьох сторіч. В даний час проблемі ефективності присвячено багато наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених. Значну увагу вивченню даної проблеми надавали такі вчені: Г.В. Савицька, А.Д. Шеремет, М.Д. Білик і О.В. Павлівська, Ф.Ф. Бутенец, И.Т. Балабанов та інші. Актуальнішої ця проблема стає на сучасному етапі розвитку економіки у зв'язку з посилюванням конкуренції, зростанням дефіциту сировинних ресурсів, глобалізацією бізнесу, збільшенням підприємницьких ризиків. Не дивлячись на вивченість даної теми, в даний час не існує єдиної думки у визначенні основних факторів, що впливають на ефективність

Актуальність даної теми полягає в наступному.

У зв'язку зі вступом України у СОТ, виникає потреба в пошуку шляхів підвищення ефективності підприємств АПК, (в даній роботі підприємств АПК). Одні вважають|лічать|, що інтеграція в світовий торговий|торгівельний| простір була кроком передчасним і остаточно погубить сільськогосподарську галузь, інші вважають|гадають|, що навпаки, це сприятиме розвитку аграрного сектора і прискорить процес переходу до цивілізованого сільськогосподарського виробництва. Як би там не було, тема ця залишається достатньо|досить| актуальною, і, звичайно ж, її треба обговорювати спільно з аграріям, чиновникам, і представникам всіх галузей, що мають яке-небудь відношення до аграрного ринку.

Перехід до ринкового господарства корінним чином змінив характер розвитку суспільного виробництва. Радикально перетворилися умови господарської діяльності українських підприємств, для яких актуальною проблемою є підвищення ефективності господарювання у зв'язку з тим, що велика кількість підприємств знаходиться в кризовому стані. Значно скоротився об'єм продукції, що випускається, загострилася проблема зайнятості, не знаходять вживання наявні виробничі потужності. При цьому спад виробництва носить не структурний, а загальний характер. Найбільшою мірою криза уразила галузі, що забезпечують виробництво найважливіших видів продовольчих товарів і особливо вирощування сільськогосподарських культур Основною причиною такого положення є низька ефективність роботи всього комплексу. В умовах, коли сільськогосподарські підприємства відчувають недолік фінансових ресурсів для інвестування в модернізацію, реконструкцію і оновлення основного капіталу, актуальним є виявлення внутрішніх резервів підприємств і їх використовування для поліпшення господарської діяльності. У зв'язку з цим виявлення напрямів і визначення шляхів підвищення ефективності господарської діяльності набуває особливого значення.

Для підприємств будь-якої форми власності дуже важливо враховувати фінансові результати, що відображають динаміку витрат і доходів протягом певного часу. Проте, сама фінансова інформація, виражена в грошовій формі, без належного аналізу виробничої стратегії, ефективності використовування виробничих ресурсів і розвитку ринків збуту не дають повної оцінки поточного полягання і перспектив розвитку підприємства.

Мета даної магістерської роботи полягає в дослідженні ефективності діяльності підприємства АПК в умовах фінансової кризи, а також в удосконаленні управління ефективності діяльності ТОВ «Нива».

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі

- дослідити різні методики аналізу ефективності діяльності підприємства;

- дати загальну характеристику ТОВ «Нива»

- виконати аналіз структури та динаміки фінансових результатів діяльності ТОВ «Нива»;

- провести аналіз капіталу та майна підприємства;

- дослідити відносні показники ефективності діяльності ТОВ «Нива»;

- розробити напрями росту ділової активності та ефективності діяльності.

Магістерська робота складається з трьох розділів.

Перший розділ - теоретичний. В даному розділі будуть розглянуті основні підходи до визначення ефективності, розглянуті основні методики її аналізу

Другий розділ присвячений вивченню даної проблеми стосовно ТОВ «Нива». Дається загальна характеристика підприємства, що вивчається, детально вивчаються показники його діяльності за період дослідження по різних напрямах, виявляються найістотніші проблеми діяльності підприємства і негативні тенденції.

Третій розділ направлений на розробку рішень найважливіших проблем виявлених в другому розділі.

При написанні магістерської роботи використовуватимуться наступні методи: аналіз порівняння, графічний.

При написанні роботи були використані матеріали літературних джерел відносяться до даної проблеми, періодичні видання, норми і стандарти законодавства України, матеріали ресурсів Інтернет, звітність ТОВ «Нива» за 2007 - 2009 роки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОТІ ПІДПРИЄМСТВА АПК

1.1 Ефективність як економічна категорія

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою -- від власників приватного підприємства до керівників держави [1]. У цьому розділі розглянемо сутність категорії «ефективність» та методику її визначення.

В економіці одним із основних термінів являється « економічна ефективність» господарських заходів.

В якості господарських заходів можуть розглядатися [2]:

1) впровадження нових технологій;

2) інвестиційні проекти;

3) укладання комерційних угод;

4) реалізація будь-якого господарського рішення;

5) проведення соціальних заходів, направлених на підвищення добробуту людей.

Загальним для всіх цих заходів являються два моменти:

1) по-перше, всі вони направлені на досягнення конкретного результату;

2) по-друге, всі вони потребують затрат коштів

Термін «ефект» у перекладі з латинської означає «результат» [1]. Отже, категорія «ефективність» може інтерпретуватись як «результативність». Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект -- це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати.

Таким чином, існує як об'єктивна зміна стану певної системи (об'єкта), так і її оцінка. Ця оцінка може мати кількісний і якісний характер. Типовий приклад якісних оцінок ми вже навели, розділивши множину ефектів на позитивні та негативні. Що ж до кількісного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою різноманітних кількісних показників, які можна поділити на дві великі групи: часткові та загальні [1].

Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні засоби), предметів праці (оборотні виробничі засоби), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних засобів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

Ефективність за Мочерним С.В. - це здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат [4].

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв'язків виробництва. Вона показує не сам результат, а те якою ціною він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) - результату і витрат. Це, в тім не виключає використання і абсолютних значень вихідних параметрів [2].

Термін “ефективність” використовується в різних сферах діяльності. Виходячи с цього розрізняють декілька видів ефективності, які відрізняються за певними, особливими ознаками .Економічна ефективність - зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо. Соціальна ефективність - полягає в зростанні кількості нових робочих місць , що підвищує рівень зайнятості людей, поліпшення умов праці, скорочення тривалості робочого дня, тощо. Екологічна ефективність - відносини людини з навколишнім середовищем. Більш детальніше розглянемо економічну ефективність.

Загальна методологія визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням [1]:

(1.1)

де F - ефективність;

E - ефект (результати);

Р - витрати (ресурси).

При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпаним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори.

В том випадку, коли вказані результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Економічний ефект - виражений в вартісній формі результат будь-яких дій (в тому числі, перерахованих вище господарських заходів) [2].

Вітчизняний дослідник Мочерний С.В. розглядає економічну ефективність як досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці [4].

В якості показника економічного ефекту в залежності від цілей заходів і від рівня прийняття рішення можуть використовуватися [2]:

1) на національному рівні:

a. зменшення зовнішнього боргу;

b. приріст національного доходу;

c. збільшення притоку валютних надходжень в країну;

d. збільшення об'єму податкових надходжень до бюджету;

2) на територіальному рівні:

a. збільшення об'єму надходжень до бюджету;

b. збільшення відрахувань, направлених на рішення соціальних проблем;

c. зростання доходів населення;

3) на рівні підприємства:

a. зростання доходів;

b. зростання заробітної плати працівників підприємства;

c. економія сировини та матеріалів.

Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами виробництва, а що -- витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання.

Найбільш обґрунтовані відповіді у схематичному вигляді представлені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Модифікації ефективності залежно від видів врахованого ефекту та ресурсів.

Отже, основний вид ефекту, який враховується при оцінці ефективності, -- економічний [1]. Економічний ефект, що може бути кількісно оцінений і зумовлений коливаннями ціни, собівартості та обсягів виробництва продукції, розглядається як кількісний. Поліпшення споживчих якостей продукції може бути проінтерпретоване як якісний ефект. Кількісний ефект оцінюється обсягами виробництва продукції (робіт, послуг), грошовим потоком та прибутком. Випуск продукції допускає оцінку в натуральному та вартісному виразі. У натуральному виразі продукція обліковується з використанням натуральних (фізичні одиниці виміру -- тонни, штуки, м2, м 3 і т. ін.) та умовно-натуральних показників.

У вартісному виразі продукція поділяється на повну та чисту. Повна продукція представлена товарною, валовою та реалізованою продукцією. Товарна продукція становить обсяг фактично створеної за певний період продукції, що призначена для продажу. Реалізована -- це обсяги продукції, оплаченої споживачами. Валова продукція визначається шляхом коригування товарної на вартість сировини та матеріалів, а також на величину приросту обсягів незавершеного виробництва.

Різновиди чистої продукції, грошового потоку та прибуток утворюються шляхом вирахуванням з ціни продукції (обсягу повної продукції) окремих елементів витрат, як це схематично представлено в табл. 1.1. При цьому знак "+" означає, що цей елемент ціни входить до відповідного різновиду кількісного ефекту, а знак "-" -- що не входить.

Таблиця 1.1

Елементний склад різновидів чистої продукції, грошового потоку та прибутку.

Вид показника

Елементи ціни продукції

Прибу-ток

Оплата праці з відрахуван-нями

Амортиза-ція

Інші витрати

Матеріальні витрати

Нормативно-чиста

+

+

+

+

-

Умовно-чиста

+

+

+

-

-

Фактично-чиста

+

+

-

-

-

Грошовий потік

+

-

+

-

-

Прибуток

+

-

-

-

-

Як видно з таблиці, всі ці різновиди ефекту об'єднуються тим, що до складу кожного з них входить прибуток і не входять матеріальні витрати. Решта ж елементів витрат враховуються або не враховуються залежно від специфіки кожного з показників. З цих різновидів показників найбільш активно використовуються прибуток, грошовий потік та фактична чиста продукція. Прибуток є важливим показником, який детальніше буде розглянуто нижче. Грошовий потік активно використовується при оцінці ефективності інвестицій, оскільки він становить оцінку коштів, що є джерелом відшкодування інвестиційних витрат підприємства. Фактично-чиста продукція більше відома під іншою назвою -- додана вартість, її величина показує вартість, створену на конкретному підприємстві, оскільки вона складається з величини прибутку та оплати праці з нарахуваннями. Величина доданої вартості важлива в практичному сенсі, оскільки є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Найбільш обґрунтовані відповіді щодо того, що враховується в знаменнику показника ефективності, можна об'єднати в рамках таких трьох підходів [1]:

1) ресурсний, коли економічний результат зіставляється з економічною оцінкою виробничих ресурсів, які застосовуються під час виробництва;

2) витратний, коли економічний результат порівнюється з поточними витратами, які безпосередньо пов'язані з його досягненням;

3) ресурсно-витратний, що, як видно з самої назви, становить певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо).

Кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки, і доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими задачами.

Зараз ми розглянемо класифікацію цілей оцінки ефективності за суб'єктами та об'єктами.

Завдання оцінки ефективності виникає в різних ситуаціях і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Перш ніж обирати конкретну методику оцінки ефективності, слід з'ясувати, які цілі ставить перед собою суб'єкт, що здійснює оцінку або є її замовником Розглянемо класифікацію типових цілей, що ставлять перед собою суб'єкти, які є зовнішніми щодо підприємства (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Класифікація цілей оцінки ефективності в залежності від зовнішніх суб'єктів.

Такими суб'єктами можуть бути держава, інвестори, партнери (постачальники матеріально-технічних цінностей та споживачі продукції або послуг), конкуренти, координуючий орган об'єднання.

У разі, якщо зацікавленим суб'єктом є держава, вона може ставити такі завдання [1]:

1) оцінка ефективності з метою визначення доцільності та способу підтримки суб'єкта господарювання. Таке завдання виникає, коли підприємство будь-якої форми власності має негативні фінансові результати, проте виконує важливі соціальні функції (утримує соціальну інфраструктуру певного району, вирішує проблему зайнятості, виготовляє стратегічно важливу продукцію);

2) визначення доцільності приватизації державного підприємства;

3) оцінка вартості державного підприємства, що приватизується;

4) визначення шкідливих із суспільного погляду економічних суб'єктів (наприклад, у зовнішньоекономічній діяльності, монополій).

Інвестори (кредитори) при оцінці ефективності вирішують такі завдання:

1) визначення доцільності інвестування в той чи інший об'єкт. При цьому залежно від того, до якого типу належить інвестор (кредитна установа, стратегічний або портфельний інвестор), застосовується відповідний метод вирішення цього завдання;

2) оцінка ефективності для визначення вартості об'єкта інвестування;

3) оцінка ефективності для визначення очікуваного обсягу доходу від інвестицій.

Для партнерів основним завданням при визначенні ефективності є оцінка фінансового стану контрагента для запобігання втратам внаслідок несплати рахунків та невиконання зобов'язань.

Конкуренти оцінюють ефективність об'єкта з метою визначення своїх конкурентних переваг та вибору оптимальної стратегії поведінки на ринку.

У разі, якщо підприємство входить до об'єднання якогось типу, то центральний орган об'єднання також вирішує специфічні завдання оцінки ефективності з метою координації окремих аспектів діяльності.

Належність до тієї або іншої групи суб'єктів зумовлює не лише відмінності в завданнях, які вони перед собою ставлять при оцінці ефективності, а й інформаційні обмеження на застосування певних показників ефективності. Але фактична оцінка ефективності передбачає вибір цільових об'єктів. Такими об'єктами можуть бути елементи підприємства, зв'язки між ними та процеси, які відбуваються на ньому. Більш детальна класифікація об'єктів оцінки представлена в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація цільових об'єктів оцінки ефективності підприємства.

ЕФЕКТИВНІСТЬ

Управління

Вузько (тільки управляючої підсистеми)

Широко(підприємства як система в цілому)

Функції

Підрозділи

Час

Використання ресурсів

Капіталу

Основного

Активна частина

Пасивна частина

Оборотного

Матеріальні

Фінансові кошти

Праці

За категоріями персоналу (керівники, спеціалісти, службовці, робітники)

За професійно-кваліфікаційною структурою

Нематеріальних активів

Процесів

Виробництва

Маркетингу

Інвестицій (реальних та фінансових)

Фінансів

Відносин з громадськістю (паблік рилейшен)

Бізнес-процесів

Структур

Виробничих

За підрозділами

Організаційних

Відповідно до ієрархії

Комунікацій

Матеріальні потоки

Інформація

Продукції

За номенклатурою та асортиментом

Розглянемо основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак [4].

1. За наслідками отриманих результатів. За цією ознакою можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.

Економічний ефект відображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва на підприємстві. Формами прояву економічної ефективності є різноманітні економічні ефекти: зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції тощо.

Форми прояву соціальної ефективності пов'язані з отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, зростання життєвого рівня народу, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людей та ін.

Соціальна ефект полягає в зростанні кількості нових робочих місць , що підвищує рівень зайнятості людей, поліпшення умов праці, скорочення тривалості робочого дня, тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збільшення безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Форми прояву соціально-економічної ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих параметрах соціального характеру [1].

2. За характером здійснюваних витрат. За цією ознакою розрізняють ефективність застосовуваних ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів). До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових ресурсів, ефективність нематеріальних активів. До ефективності витрат належать: ефективність капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат. Як видно вже з самих назв окремих видів ефективності, що входять до першої та другої груп, поділ на ці групи зумовлений необхідністю дати відповідь на таке запитання: при визначенні ефективності отриманий ефект слід відносити до всієї сукупності ресурсів, застосовуваних на підприємстві, чи тільки до тієї їх частини, що безпосередньо бере участь у створенні цього ефекту. Аналіз аргументів прибічників того чи іншого варіанта відповіді на це запитання свідчить, що єдиної думки тут немає. А в конкретній ситуації у разі необхідності оцінювання ефективності діяльності підприємства слід застосовувати той варіант, котрий є більш адекватним економічному завданню, що вирішується. Тому право на існування мають показники ефективності обох зазначених груп.

3. За видами господарської діяльності. До цієї групи показників ефективності належать: ефективність виробничої, торговельної, банківської, страхової та інших видів діяльності. Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підрозділів, що проявляється в специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

4. За рівнем об'єкта господарювання. До цієї групи відносять: ефективність економіки в цілому, ефективність галузі, об'єднання підприємств, підприємства, структурного підрозділу підприємства, ефективність виробництва окремих видів продукції.

5. За рівнем оцінювання. Відповідно до цієї ознаки ефективність може бути рівня суспільства та рівня суб'єкта підприємництва (господарювання). Необхідність поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною антагоністичністю інтересів суспільства та індивіда або їх інституційних аналогів -- держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (наприклад, економічних законів, зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства -- свої, і вони часто істотно різняться. Так, оцінюючи економічний ефект діяльності підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку. Для підприємства ж ефект -- це чистий прибуток, котрий залишається у його розпорядженні після сплати всіх обов'язкових платежів.

6. За умовами оцінювання. За цією ознакою виділяють реальну, розрахункову та умовну ефективність. Реальна ефективність -- це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності. Розрахункова -- базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективність використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.

7. За ступенем збільшення ефекту. Ця ознака дає змогу виокремити первісну та мультиплікаційну ефективність. Необхідність такого поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так і мультиплікаційний. Мова про мультиплікаційний ефект може йти тоді, коли початковий ефект повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші підприємства та організації.

8. За метою визначення. За цією ознакою розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність. Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство в результаті своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них. її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.

9. За типом процесу. Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві. З погляду цієї ознаки можна окремо розглядати ефективність виробничих процесів (з точки зору як організаційної, так і технічної), ефективність управління, ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін.

1.2 Методики аналізу ефективності діяльності підприємства АПК: вітчизняний та зарубіжний досвід

Оцінка ресурсів, що забезпечують господарську діяльність та ефективність їх використання, визначається системою економічних показників. Для оброблення показників господарської діяльності використовуються абсолютні та відносні величини [3].

Абсолютні величини відображають розміри показника в натуральних, трудових і вартісних вимірниках. За способом вираження вони поділяються на індивідуальні та сумарні.

Індивідуальні величини виражають розміри показників за певними складовими одиницями (структурними підрозділами, працівниками, календарними періодами тощо).

Сумарні величини характеризують загальну величину показника в цілому, щодо суб'єкта господарювання, за звітний період тощо. За одиницями виміру розрізняють такі абсолютні величини:

а) натуральні -- т, км, га;

б) умовно-натуральні -- умовне паливо;

в) трудові -- людино-година, людино-день;

г) комплексні -- т-км; вартісні -- грн, коп.

Відносні величини відображають розмір показника, який виражається як кількісне співвідношення між окремими (однойменними або різно-іменними) показниками (коефіцієнт, частка, відсоток, кількість пунктів). Відносна величина показує, в скільки разів розмір однієї величини більший або менший за іншу, або яку частку від другої становить перша, або скільки одиниць однієї величини припадає на одиницю іншої величини.

У визначенні показників ефективності науковці пішли різними шляхами. Представники одного з них вважають за доцільне нехтувати необхідністю отримання єдиної оцінки і будувати систему показників ефективності. А остаточний висновок, на їхню думку, має зробити експерт, який аналізує цю систему показників, ураховує певні неформальні обставини, власний досвід, можливо, інтуїтивні міркування, прогнози і на базі всього цього зробить висновок. Інші вчені пропонують відразу обмежити множину факторів впливу і визначати комплексний показник ефективності. Є, звичайно, і певні компромісні підходи. Так, наприклад, відомі методики, в яких спочатку визначається система показників, а потім до неї застосовуються певні правила згортання для отримання інтегральної оцінки. Серед прибічників єдиного показника є такі, котрі будують настільки складний комплексний показник, що він за широтою охоплення вхідних параметрів фактично не поступається системам показників. Крім того, розроблені й ситуаційні алгоритми, які дають змогу обирати той чи інший комплексний показник на базі попереднього аналізу певних характеристик підприємства [1].

Особливо жвавими дискусії з цього приводу були саме серед економістів радянської школи, і це не випадково. Адже досить стабільна економічна система СРСР створювала ілюзію можливості "легкого" (тобто з урахуванням дуже обмеженого набору факторів) отримання адекватних оцінок ефективності. Але практика переконує в протилежному -- справді точна оцінка ефективності може бути отримана лише на основі поглибленого аналізу ситуації і врахування великої кількості обставин. Проте в будь-якому випадку, щоб здійснювати такий аналіз, необхідно опанувати базовий інструментарій, тобто ознайомитися з конструкцією основних показників ефективності і зрозуміти їх економічний зміст.

Отже, розглянемо систему показників ефективності. Вона пропонується в розгорнутому вигляді, тобто завдання обґрунтування оптимального набору показників у даному випадку ігнорується, оскільки є необхідність ознайомитися з тим, якими вони бувають у принципі. Але все ж попередньо сформулюємо загальні принципи раціонального вибору системи показників. Отже, система показників ефективності має:

1. відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;

2. створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва;

3. стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві;

4. забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки управлінської ієрархії;

5. виконувати критеріальну функцію. Тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації їх значень.

У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:

1. ефективності використання основних засобів (табл. 18.3);

2. ефективності використання оборотних засобів (табл. 18.4);

3. ефективності використання праці (трудових ресурсів) (табл.18.5);

4. узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства (табл. 18.6).

Таблиця 1.3

Показники ефективності використання основних засобів.

Назва

Визначення

Формула

Віддача основних засобів (фондо-віддача)

Відношення вартості виготовленої продукції (за гуртовими цінами) за рік (ВП) до середньорічної вартості основних засобів (ОВЗ)

Фондомі-сткість

Обернений до віддачі основних засобів

Рентабель-ність основних засобів

Відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середньої вартості основних засобів за той самий період (ОВЗ)

Продовження таблиці 1.3

Коефіцієнт інтенсив-ного вико-ристання обладнання

Відношення обсягу виготовленої продукції за певний період у натуральних або вартісних показниках (ВП) до виробничої потужності обладнання у відповідних показниках (Побл)

Коефіцієнт змінності обладнання

Відношення кількості відпрацьованих верстато-змін (Кст.зм) до кількості одиниці обладнання (n)

Таблиця 1.4

Показники ефективності використання оборотних засобів.

Назва

Визначення

Формула

Коефіцієнт оборотності

Відношення вартості виготовленої продукції (за гуртовими цінами) за певний період (ВП) до середніх залишків оборотних засобів (ОЗ)

Коефіцієнт завантаження

Обернений до коефіцієнта оборотності

Тривалість обороту

Відношення кількості днів у періоді (Д) до коефіцієнта оборотності за цей період (Коб)

Рентабельність оборотних засобів

Відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середніх залишків оборотних засобів за той самий період (ОЗ)

Таблиця 1.5

Показники ефективності використання праці (Трудових ресурсів)

Назва

Визначення

Формула

Продуктивність праці

Відношення вартості або кількості виготовленої продукції (ВП) до витрати живої праці, що відображається кількістю відпрацьованих людино-годин (ЖП).

Трудомісткість продукції

Обернений до продуктивності праці. Відображає витрати праці на виготовлення одиниці продукції

Фондоозбро-єність

Відношення середньої вартості основних засобів за певний період (ОВФ) до середньооблікової чисельності працівників (СОЧ) за той самий період

Зарплато-місткість продукції

Відношення фонду оплати праці (Фоп) до вартості виготовленої продукції (у гуртових цінах) за певний період (ВП)

Таблиця 1.6

Узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.

Назва

Визначення

Формула

Норма прибут-ковості

Відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до суми середньої вартості основних фондів за той самий період (ОВФ) та середніх залишків оборотних засобів (ОЗ)

Рента-бельність продукції

Відношення прибутку (П), одержаного за певний період від реалізації продукції, до собівартості цієї продукції (С)

Коефіцієнт ефективності застосовуваних ресурсів

Відношення чистої продукції в порівнянних цінах за рік (ЧП) до витрат ресурсів, що відображені чисельністю працівників (Чпр), середньою вартістю основних фондів (ОВФ) та середніми залишками оборотних засобів (ОЗ) за рік, скоригованими на коефіцієнт повних витрат праці (Кпвп)

Узагальнюючий, кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку -- рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання [3].

Всі показники рентабельності виражаються в коефіцієнтах або в відсотках і відображають частку прибутку звітного періоду або частку витрат. Якщо в чисельнику береться сума прибутку звітного періоду або чистого прибутку, а в знаменнику - загальна сума витрат по всім видам діяльності, цей показник рентабельності може використовуватися для оцінки ефективності діяльності підприємства загалом.

Існують наступні підходи до розрахунку показників рентабельності [6]:

- витратний;

- ресурсний;

- доходний.

Витратні показники рентабельності характеризують суму прибутку, яку забезпечують понесені витрати (виробничі, комерційні, інвестиційні тощо) у процесі діяльності. Загальна формула витратних показників рентабельності має наступний вигляд:

(1.18)

де РВ - витратний показник рентабельності, %;

П - прибуток, грн.;

В - витрати, грн.

Ресурсні показники рентабельності розраховуються, якщо необхідно визначити доходність ресурсів або капіталу підприємства. Вони визначаються як відношення прибутку (валового, загального або чистого) до вартості активів (капіталу) або їх складових:

(1.19)

де РР - ресурсний показник рентабельності, %;

А - вартість активів підприємства, грн.;

К- капітал підприємства, грн.

Доходні показники рентабельності (рентабельність продаж) розраховуються як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) (операційного прибутку, чистого прибутку) до чистого доходу підприємства:

(1.20)

де РД - доходний показник рентабельності, %;

Дох - дохід, грн.

Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи -- головне завдання кожного учасника господарської діяльності.

Водночас абсолютна сума прибутку не характеризує рівня ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність, тобто визначити рентабельність [3].

Рентабельність має декілька видів. Цей різновид залежить від того , які саме прибутки і ресурси використовують у розрахунках.

Насамперед розрізняють рентабельність продукції, рентабельність інвестованих ресурсів і рентабельність господарської діяльності.

Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів акт) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулами:

де П3 -- загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн;

Пч -- чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн;

СА -- середньорічна вартість активів, тис. грн.

Рентабельність власного капіталу вк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

де Кв -- власний капітал підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

(1.23)

де КСТ -- статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулами:

(1.24)

деРзагпр -- загальна рентабельність продукції, %;

ПЗ -- загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн;

ВС -- виробнича собівартість продукції, тис. грн;

ВА -- адміністративні витрати, тис. грн;

ВЗ -- витрати на збут продукції, тис. грн;

ВВЗ -- витрати на виробництво та збут продукції, тис. грн.

(1.25)

де Рчпр -- чиста рентабельність продукції, %;

Пч -- чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн.

Рентабельність конкретного виду продукції розраховується за формулами:

(1.26)

де Рі -- рентабельність конкретного виду продукції, %;

Ві-- виручка від реалізації і-го виду продукції, тис. грн;

ВСі -- виробнича собівартість конкретного виду продукції, тис. грн;

ВАі -- розподілені адміністративні витрати на певний вид продукції, тис. грн;

ВЗі-- розподілені витрати на збут певного виду продукції, тис. грн;

Пві -- валовий прибуток і-го виду продукції, тис. грн.

Рентабельність продажу продукції або обороту визначається за формулами:

(1.27)

де Рзагрп -- загальна рентабельність від реалізації продукції, %;

Рчрп -- чиста рентабельність від реалізації продукції, %;

Пз-- загальний прибуток підприємства від реалізації продукції, тис.грн;

РП -- обсяг реалізованої продукції, тис. грн;

Пч -- чистий прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.

Валова рентабельність основної діяльності:

(1.28)

де Пв -- валовий прибуток, тис. грн;

СРП -- собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

Рентабельність операційної діяльності:

(1.29)

де Род -- прибуток від операційної діяльності, тис. грн;

ОВ -- операційні витрати, тис. грн.

Рентабельність звичайної діяльності:

(1.30)

де ПЗД -- прибуток від звичайної діяльності, тис. грн;

ОВ -- операційні витрати, тис. грн.

Рентабельність господарської діяльності:

а) для загальної оцінки ефективності підприємницької діяльності:

(1.31)

де ПГД -- прибуток від господарської діяльності, тис. грн;

ОВ -- операційні витрати, тис. грн.

б) щодо оцінки ефективності підприємницької діяльності для власника:

(1.32)

де ЧП -- чистий прибуток від господарської діяльності, тис. грн;

ОВ -- операційні витрати тис. грн.

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт та послуг). Тому в процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідно визначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності й розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.

При зниженні прибутковості підприємства зменшується ціна акцій, співвідношення прибутку на акцію та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими.

Розглянемо ряд показників акціонерного капіталу.

Прибуток на звичайну акцію (ПЗА):

(1.33)

де ПЗ -- загальний прибуток підприємства, грн;

ПД -- сума сплачених податків, грн;

ДПА -- сума дивідендів на привілейовані акції, грн;

КЗА -- кількість звичайних акцій.

Цінність акції (ЦА):

(1.34)

де РЦА -- ринкова ціна акції, грн.

Рентабельність акції (РАК):

(1.35)

де ДОА -- дивіденд на одну акцію, грн.

При формуванні системи показників ефективності виробництва, виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства бажано дотримуватися певних принципів. До них належать:

а) забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефективності виробництв;

б) відображення ефективності використання усіх видів застосовуваних у виробництві ресурсів;

в) важливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництва на підприємстві;

г) виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва, того чи іншого виду діяльності підприємств.

Неможливо не відмітити, що рівень економічної ефективності залежить від багатьох факторів. Для кожної галузі промисловості внаслідок її техніко-економічних особливостей характерні специфічні фактори ефективності.

На закінчення варто зазначити, що обов'язковість у використанні (урахуванні) зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як по відношенню до внутрішніх чинників ефективності виробництва. Певне ігнорування підприємствами цієї вимоги може лише загальмувати темпи зростання ефективності.

Зараз ми розглянемо особливості оцінки ефективності інвестицій.

Певні особливості має визначення ефективності капітальних вкладень. Розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі; порівняльна ефективність розраховується з метою визначення кращого з можливих варіантів (проектів) інвестування виробництва. Абсолютну ефективність визначають за допомогою двох взаємопов'язаних показників: коефіцієнта економічної ефективності капітальних витрат Ер та іншого (оберненого йому) -- терміну окупності капітальних вкладень [1]:

(1.36)

Коефіцієнт економічної ефективності розраховується за формулою:

або (1.37)

де Ер -- коефіцієнт ефективності для окремих проектів;

Ерн -- коефіцієнт ефективності для нових підрприємств;

?П -- приріст прибутку (зниження собівартості);

П -- прибуток;

КВ -- капітальні витрати;

Розрахований коефіцієнт Ер порівнюють з нормативним коефіцієнтом Ен. Якщо Ер більше за ЕИ, то проект капітальних вкладень, що розглядається, ефективний (доцільний).

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій здійснюється шляхом розрахунку зведених витрат Z за формулою:

(1.38)

або, що те саме:

(1.39)

де Сj -- поточні витрати j-го варіанта (проекту) на одиницю продукції (за вирахуванням амортизації основних фондів, на створення яких спрямовуються капітальні вкладення, що оцінюються);

КВj -- питомі (на одиницю продукції) капітальні вкладення j-го варіанта (проекту). Визначаються як відношення загальної величини капітальних вкладень до річного обсягу виробництва продукції (у натуральних показниках);

j -- індекс варіанта проекту, j = 1,n;

n-- кількість варіантів проекту, що порівнюються.

Проект з найменшим значенням Z вважається найкращим (більш доцільним).

Якщо проаналізувати формулу зведених витрат з погляду методології її виведення, то фактично вона утворюється як ліміт суми такої нескінченно спадної геометричної прогресії:

(1.40)

При t> ? отримуємо

Тобто формула виводиться з припущення, що об'єкт капітальних вкладень функціонуватиме нескінченний час з однаковими щорічними витратами. Приклад такого об'єкта серед основних фондів, а особливо серед їх активної частки, уявити важко. Це розуміли, звичайно, й автори цієї методики, проте необхідність забезпечити її простоту й зрозумілість змусила їх піти на компроміс. Але не всі погоджувались з таким компромісом і тому пропонували альтернативні варіанти. Так, наприклад, як показник порівняльної ефективності капітальних вкладень, зокрема нової техніки, можна використовувати коефіцієнт окупності додаткових капітальних вкладень, що розраховується у такий спосіб:

(1.41)

де ф -- термін служби нової техніки;

tc -- найбільший для проектів, що порівнюються, період від початку будівництва до початку експлуатації;

К2i, К1і -- капітальні вкладення за варіантами, що порівнюються;

С2i,С1і-- поточні витрати виробництва за варіантами, що порівнюються, без урахування амортизаційних відрахувань.

Для того щоб визначити відносну ефективність варіантів капітальних вкладень, необхідно порівняти розрахункове значення критерію (F) з нормативним (Fн). Величину нормативного коефіцієнта окупності з урахуванням часу визначають так:

(1.42)

У разі, якщо F > Fн, кращим є більш капіталомісткий варіант.

Оцінювання ефективності капітального ремонту. Формула коефіцієнта ефективності витрат на капітальний ремонт виводиться з умови доцільності цих витрат:

де Ri -- витрати на здійснення капітального ремонту;

Се -- величина перевищення витрат на експлуатацію відремонтованого устаткування порівняно з новим;

Рп -- ціна одиниці нового устаткування;

L -- коефіцієнт, що визначається діленням продуктивності капітально відремонтованої машини до продуктивності нової машини;

в -- коефіцієнт, що показує співвідношення ремонтного циклу відремонтованої та нової машини;

Ca -- збитки, що виникають внаслідок недоамортизації старої машини.

Розглядаючи підходи до визначення ефективності, слід звернути увагу на методику застосовування цього показника в інвестиційному проектуванні. її вивчення становить не лише теоретичний інтерес, а й має дедалі більше практичне значення.

Перш ніж розглянути конкретні показники ефективності, сформулюємо основні принципи й підходи, на яких ґрунтується оцінка ефективності інвестиційних проектів.

1. моделювання потоків продукції, ресурсів та грошових коштів;

2. визначення ефективності шляхом зіставлення майбутніх інтегральних результатів та витрат з урахуванням необхідності забезпечення визначеної норми доходу на капітал;

3. зведення майбутніх доходів та витрат, що здійснюються в різні періоди часу, до початкового періоду і, таким чином, забезпечення їх порівнянності;

4. урахування невизначеності та ризиків, які виникають у процесі реалізації проекту;

5. урахування впливу інфляції, затримок платежів та інших факторів, що впливають на цінність грошових коштів.


Подобные документы

  • Понятійне визначення, ознаки процесу економічної, фінансової глобалізації сучасного світового господарства. Аналіз фінансових криз у розвинених країнах світу. Дослідження банківської фінансової кризи в Україні в сучасних умовах. Наслідки фінансової кризи.

    курсовая работа [989,8 K], добавлен 05.02.2011

  • Сутність фінансової кризи, її симптоми, фактори виникнення. Методи оздоровлення підприємства в умовах фінансової кризи. Особливості антикризового фінансового управління. Санація, як найдієвіший засіб подолання фінансової кризи, етапи її здійснення.

    реферат [23,6 K], добавлен 03.04.2014

  • Показники фінансової стійкості підприємства і методика їхнього розрахунку. Оцінка ліквідності і платоспроможності підприємства, аналіз оборотного капіталу, його склад і джерела фінансування. Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів.

    дипломная работа [273,6 K], добавлен 15.06.2012

  • Фінансові ресурси підприємства як об’єкт аналізу. Розрахунок економічних показників діяльності підприємств. Інформаційне забезпечення бухгалтерського балансу. Аналіз складу і структури джерел формування капіталу. Показники фінансової стійкості фірми.

    курсовая работа [69,7 K], добавлен 15.10.2011

  • Обґрунтування шляхів вдосконалення обліку та аналізу фінансових результатів підприємства з метою підвищення ефективності управління ними. Дослідження економічної сутності прибутку, ефективності його використання та відображення у фінансовій звітності.

    дипломная работа [703,1 K], добавлен 24.07.2011

  • Цілі, види та методи аналізу фінансового стану підприємства. Визначення ефективності управління активами, знаходження шляхів їх оптимізації та збільшення. Відображення результатів діяльності у балансі, аналіз розміщення капіталу і фінансової стабільності.

    дипломная работа [621,0 K], добавлен 12.07.2011

  • Огляд теоретичних аспектів управління фінансовими ресурсами на підприємстві в умовах фінансової кризи для підвищення ефективності його роботи. Розробка рекомендацій щодо планування потоку фінансових коштів на ТОВ "Фактор" для запобігання банкрутства.

    дипломная работа [469,6 K], добавлен 27.01.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.