Формування кредитної та авансової політики суб’єктів торгового бізнесу

порівняння граничних витрат та граничного доходу від утворення дебіторської заборгованості;

оцінка суми ефекту, отриманого від інвестування коштів в дебіторську заборгованість;

моделювання наслідків реалізації розроблених кредитної та авансової політики.

Порівняння граничних витрат та граничного доходу від утворення дебіторської заборгованості розглядається з врахуванням наступних взаємопов'язаних аспектів: вартість інвестицій в дебіторську заборгованість, втрати від її непогашення, вплив параметрів кредитної політики на величину товарообороту та динаміку грошових потоків.

Іншим методичним прийомом оптимізації кредитних умов є оцінка суми ефекту, отриманого від інвестування коштів в дебіторську заборгованість, та визначення умов його максимізації.

З цією метою суму додаткового доходу, отриманого від надання кредиту, співставляють із сумою додаткових витрат, пов'язаних з утворенням дебіторської заборгованості.

Розрахунок здійснюється за наступною формулою:

(7)

Джерелом додаткових доходів підприємства від надання комерційного або споживчого кредиту є зростання обсягів реалізації товарів. Їх розмір можна вирахувати так:

(8)

Додаткові витрати підприємства, що виникають в зв'язку з наданням кредиту контрагентам підприємства, охоплюють такі напрямки витрат.

Поточні реалізаційні витрати.

Поточні витрати підприємства, пов'язані з організацією кредитування покупців і інкасацією боргу оцінюються як сума постійної та змінної частини витрат, які будуть мати місце. До постійних витрат слід віднести витрати на створення (пошук фахівців відповідної кваліфікації) та оснащення (матеріальне, програмне, інформаційне тощо) спеціального підрозділу, що буде займатися відповідною роботою. Змінна частина витрат залежить від зростання товарообороту та рівня поточних змінних витрат підприємства:

(9)

Витрати на формування капіталу (активів), що іммобілізуються з обігу підприємства та відволікаються в дебіторську заборгованість. Розмір цієї групи витрат залежить від планового обсягу утворення дебіторської заборгованості (ДЗ), терміну надання кредиту споживачам (Д), ціни капіталу, що склалася (Цк). Розмір витрат розраховується так:

(10)

Додаткові витрати підприємства від знецінення заборгованості в зв'язку з інфляцією (ДВінф). Їх розмір визначається, виходячи з макроекономічних очікувань, що прогнозуються та з врахуванням заходів по захисту заборгованості від знецінення .

Додаткові витрати підприємства від часткового непогашення дебіторської заборгованості в зв'язку з її безнадійністю.

Розмір цієї групи витрат може бути визначений, виходячи з середнього відсотка утворення безнадійної заборгованості, що фактично склалася на підприємстві, або аналоговий методом (на підставі відповідної інформації підприємств - аналогів):

(11)

Загальний розмір додаткових витрат підприємства в зв'язку з утворенням дебіторської заборгованості визначається як сума розглянутих вище видів витрат:

(12)

Дана оптимізаційна задача може бути побудована та розв'язана засобами Excel for Windows.

При виявленні фінансових обмежень щодо обсягу формування дебіторської заборгованості повертаються до попереднього етапу роботи і переглядають окремі параметри кредитної та (або) авансової політики.

Моделювання наслідків реалізації розроблених кредитної та авансової політики на формування прибутку суб'єкта торгового бізнесу.

З метою оцінки змін в кредитній політиці пропонується використовувати прирістний аналіз, в рамках якого використовуються три базові формули:

(13)

Дана формула використовується, якщо очікується зростання обсягу реалізації. Якщо ж очікується зменшення обсягу реалізації, то формула має наступний вигляд.

(14)

Ці дві формули дозволяють визначити, як вплинуть зміни в кредитній політиці на зміну величини дебіторської заборгованості Наступна формула (15) показує вплив змін в кредитній політиці на величину оподаткованого прибутку.

(15)

За допомогою прирістного аналізу можна оцінити як вплине на величину дебіторської заборгованості та прибутку зміна термінів надання кредитів, величини знижок, величини втрат по безнадійним боргам, рівень змінних витрат та ін. Підсумковим показником є прирістний прибуток, який визначається як різниця між додатковими доходами та додатковими витратами. Якщо очікуваний прирістний прибуток величина позитивна, то розроблену кредитну політику (зміни до діючої кредитної політики) доцільно прийняти до реалізації.

Аналогічним чином здійснюється і моделювання наслідків реалізації розробленої авансової політики. Ключовим параметром моделювання для торговельного підприємства є зниження цін закупівлі товарів, а отже, собівартості реалізованих товарів.

Після проведених розрахунків приймається рішення щодо реалізації розробленої політики формування дебіторської заборгованості (кредитної та авансової). Прийняття рішення про надання кредитів покупцям або авансування постачальників повинно також супроводжуватися страхуванням можливих ризиків. Застрахуватися від непогашення дебіторської заборгованості можна шляхом визначення в договорі наступного:

1.Використання альтернативних можливостей отримання коштів (інструментів забезпечення виконання договірних зобов'язань), до яких, відповідно до ст. 546 Цивільного Кодексу України відносяться завдаток, неустойка, поручительство, застава, гарантія, притримання.

2.Висування вимог до боржника щодо повернення переданої раніше продукції (товарів).

Якщо при укладанні договору сторони визначили, що у разі прострочки виконання зобов'язання, боржник повертає передану продукцію підприємству - кредитору, останній вправі вимагати повернення продукції при настанні такої події.

9 етап. Створення (поповнення, актуалізація) картотеки дебіторів. Ця робота не лише завершує процес формуванням кредитної та авансової політики, оскільки фіксує його фактичні наслідки (обсяг та персональний склад дебіторів підприємства, плановий час погашення), а й створює необхідну інформаційну базу управління погашенням дебіторської заборгованості.

Картотека дебіторів повинна містити вичерпну інформацію про суму боргу, терміни виникнення і погашення заборгованості, форму її погашення, галузеву належність дебітора, його місцезнаходження, банк, що здійснює розрахунково-касове обслуговування, посадових осіб (керівники, контактні менеджери) та власників дебітора, його поточне фінансове положення та інші відомості, які є важливими для забезпечення своєчасної інкасації сформованої дебіторської заборгованості. Орієнтовна форма картотеки дебіторів підприємства наведена в таблиці 7.

Найкращим варіантом є організація динамічної картотеки дебіторів засобами автоматизованих систем управління та бухгалтерського обліку, наприклад, в системі 1С: Підприємство та аналогічних. Функціонування динамічної картотеки дозволяє завжди мати інформацію про дебіторів підприємства в актуальному стані, тобто з врахуванням останніх погашень дебіторської заборгованості.

Таким чином, запропонований механізм формування кредитної та авансової політики як складової системи управління дебіторською заборгованістю дозволить системно проводити дану роботу, з врахуванням стратегії розвитку та можливостей суб'єкта торгового бізнесу.

Размещено на Allbest.ru