Размещено на http://www.allbest.ru/

«Фінансові ресурси держави, підприємств та населення»

Зміст

Вступ

1. Економічна суть і призначення фінансових ресурсів

2. Склад і структура фінансових ресурсів в економіці держави

3. Фінансові ресурси підприємства та джерела їх формування

4. Джерела формування фінансів населення

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Важливим аспектом фінансової діяльності підприємств є формування та використання різних грошових фондів, через які здійснюється процес розширеного відтворення, фінансування науково-технічних розробок, освоєння та впровадження нової техніки і технологій, економічне стимулювання тощо.

Стабільність функціонування підприємства ґрунтується на достатності фінансових ресурсів та їх стабільному кругообігу.

Для здійснення виробничої, науково-дослідної й комерційної діяльності підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти. Матеріальні ресурси складають основу процесу виробництва. Їх формування здійснюється, зазвичай, за рахунок різних джерел: власного капіталу підприємства, позичених і залучених фінансових ресурсів.

При цьому власні кошти - це кошти підприємств, які постійно знаходяться в обігу й кінцевий строк використання яких не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тієї частини активів підприємства, яка залишається після виконання його зобов'язань.

Позичені кошти - це ті, що одержує підприємство на визначений термін, за плату й на умовах повернення. Формуються вони, переважно, за рахунок коротко- і довгострокових кредитів банків.

Залучені кошти - це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно перебувають в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості підприємства.

Отже, під фінансовими ресурсами слід розуміти загальну суму власного, позиченого й залученого капіталу, що використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-господарської діяльності з метою одержання прибутку.

1. Економічна суть і призначення фінансових ресурсів

бюджетний фінансовий економіка прибуток

Фонди фінансових ресурсів є об'єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт.

Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові ресурси відокремлюються від матеріальних цінностей. Проте рух матеріальних цінностей завжди передує руху фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі. Фінансові ресурси держави включають ті з них, що перебувають у розпорядженні органів державного управління, всіх видів і форм підприємницьких структур і населення. У розпорядженні держави перебувають ресурси бюджетної системи й різних видів централізованих та децентралізованих фондів, а також державних фінансових інститутів (національного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ). Інша частина фінансових ресурсів у державі знаходиться в розпорядженні господарських підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів діяльності. Третя частина - у розпорядженні населення в формі вкладів, заощаджень і депозитів у банківській системі та в інших фінансових установах.

З трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів фінанси починають впливати на процес розширеного відтворення й працювати як складова економічного механізму. Усе це зумовлює актуальність розгляду по суті й складу фінансових ресурсів, їхньої специфіки у відтворювальному процесі.

Фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів.

Тому введення в науковий обіг поняття «фінансові ресурси» дає змогу точніше визначити об'єкт фінансового прогнозування й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу фінансів на увесь відтворювальний процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об'єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків і наукових досліджень.

Місце й роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їхнє теоретичне обґрунтування як економічної категорії. В економічній літературі й досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їхнього змісту, методів впливу на ефективність господарювання.

На думку Василика О.Д., для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових ресурсів треба чітко визначити ті критерії, яким воно повинно відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове призначення.

З огляду на це фінансові ресурси - це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

2. Склад і структура фінансових ресурсів в економіці держави

Економічна природа й роль фінансових ресурсів визначається структурою форм утворення й напрямків їх використання. За формою утворення фінансові ресурси - це, по-перше, накопичення завдяки господарській діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування. По-друге, це ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо.

Співвідношення певних форм, в яких виступають фінансові ресурси, відображає наявну систему використання фінансів у регулюванні економічної діяльності в державі. Так, розмір прибутку значною мірою залежить від переліку затрат і відрахувань, що відносяться на собівартість продукції. Розмір прибутку виробника також залежить від наявної системи непрямого оподаткування в державі, розміру торгових націнок, які регулюються державою.

Структура фінансових ресурсів в державі залежить від задіяної системи відображення величини спожитого у виробництві основного капіталу, тобто від наявної системи амортизаційних відрахувань. Якщо відповідно до чинного порядку підприємницькі структури обліковують лише зношування основних фондів, а відновлення здійснюють за рахунок використання прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків, то амортизаційні відрахування становитимуть незначну питому вагу в фінансових ресурсах. З їх урахуванням збільшиться й розмір прибутку.

На структуру фінансових ресурсів у державі впливає також наявна податкова система, тобто той розмір перерозподілу первинної величини фінансових ресурсів, який здійснюється за допомогою податків. Перерозподіл за допомогою податків об'єктивно необхідний, але слід зазначити, що розмір податкових надходжень завжди визначається обсягом тих функцій у сфері економічного й соціального розвитку, які взяла на себе держава й законодавче закріпила в конституції та інших нормативних актах. Розмір податків у фінансових ресурсах - це похідна від наявної фінансової системи.

Склад фінансових ресурсів за своїми формами в будь-якій економічній системі однаковий, але їхня структура залежить від рівня використання фінансів у процесах розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту в кожній державі.

Найвищу питому вагу в структурі джерел фінансових ресурсів держави має прибуток. Це пов'язано насамперед із зростанням собівартості продукції, робіт і послуг.

Прямі й непрямі податки з населення посідають друге за величиною місце в джерелах фінансових ресурсів.

Значну питому вагу у фінансових ресурсах становлять відрахування на соціальні потреби.

Зі структурою джерел фінансових ресурсів тісно пов'язана й структура їх використання. Без розгляду структури використання фінансових ресурсів не можна одержати повного уявлення про їхній зміст і склад. Звичайно, використання фінансових ресурсів здійснюється відповідно до потреб даного етапу розвитку економіки, фінансової політики держави та з урахуванням інших факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Однак є загальні закономірності, обов'язкове дотримання яких - вимога системи управління економікою.

Різні напрямки використання фінансових ресурсів у кінцевому підсумку можна поділити на три групи.

1. Перша - це поповнення фонду відшкодування. До нього належать витрати на капітальний ремонт, дотації збитковим державним підприємствам та галузям господарства тощо.

2. До другої групи належать витрати, пов'язані з формуванням фонду споживання. Це витрати на соціальні гарантії населення, на соціально-культурні заходи бюджетних установ та господарських структур, на науку, оборону, управління тощо.

3. Третя група - це сукупність витрат на формування фонду нагромадження. Це витрати на капітальні вкладення, придбання обладнання й інвентарю бюджетними установами, витрати на зовнішньоекономічну діяльність та створення резервних фондів.

Розгляд фінансових ресурсів щодо джерел створення у тісному зв'язку з напрямами використання має важливе значення для правильного визначення межі їх функціонування. В економічній літературі зустрічаються різні визначення межі фінансових ресурсів. Тим часом не всі грошові засоби є фінансовими ресурсами.

Поняття «грошові засоби» значно ширше, але фінансові ресурси виступають завжди у грошовій формі. Грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони концентруються у відповідні фонди, для яких встановлено порядок створення й використання.

Важливою характерною рисою фінансових ресурсів, є те, що вони, на відміну від грошових коштів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Водночас вони свідчать про наявні можливості економічного й соціального розвитку.

У структурі використання фінансових ресурсів, найвищу питому вагу мають витрати на соціальні потреби (на соціальну сферу за рахунок бюджету й господарських структур та на соціальні гарантії населенню). При збереженні наявних напрямків використання коштів на вказані цілі, частка витрат на соціальні заходи у фінансових ресурсах матиме тенденцію до зростання. Такий рівень витрат є для держави обтяжливим і не сприяє зростанню економічної активності. Тому необхідні заходи щодо докорінного перегляду напрямків використання ресурсів на ці потреби.

В умовах перехідної економіки значні ресурси повинні спрямовуватися на структурну перебудову виконання цільових загальнодержавних програм у сфері технічного прогресу, охорону довкілля.

Отже, фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту за певний період.

Держава розпоряджається не всіма фінансовими ресурсами, створеними в країні за певний період часу. У розпорядженні держави знаходяться централізовані фінансові ресурси:

· бюджетної системи;

· державних фінансових інститутів (Центрального банку, державних фінансових органів, державних кредитних установ);

· централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.

3. Фінансові ресурси підприємства та джерела їх формування

Фінансові ресурси підприємства утворюють за рахунок таких джерел: прибутку, амортизаційних відрахувань, коштів від продажу цінних паперів, пайових й інших внесків юридичних і фізичних осіб, кредитів, коштів від реалізації страхового поліса тощо.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формують у процесі утворення статутного капіталу, а згодом - у результаті реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Одержані кошти інвестують для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: дивідендів та доходів від придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; вкладання коштів на депозитні рахунки; здавання майна в оренду.

Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції підприємству надходять суми акцизного збору, податку на додану вартість, котрі підлягають внесенню в бюджет. Частина грошових надходжень, яка залишилась, формує валовий та чистий дохід, прибуток.

Фінансові ресурси підприємств складають такі елементи:

1. Статутний фонд.

2. Резервний фонд.

3. Амортизаційний фонд.

4. Спеціальні фонди (серед них створені у зв'язку з індексацією основних засобів) і цільове фінансування.

5. Кошти, надані підприємству в порядку внутрішньогалузевого розподілу.

6. Нерозподілений (тимчасово не використаний) прибуток у господарському обігу.

7. Кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи заборгованість з бюджетних платежів, відрахувань на соціальне страхування, оплати праці робітникам і службовцям за виданими векселями.

8. Короткострокові та довгострокові кредити комерційних

9. Централізовані й децентралізовані кошти для фінансування капітальних вкладень

10. Кошти від реалізації власних цінних паперів (крім акцій).

11. Інші кошти, які відображають у пасиві бухгалтерського балансу.

Таблиця 1. Класифікація фінансових ресурсів

Фінансові ресурси підприємств
Формуються під час заснування підприємств	Формуються за рахунок власних та прирівняних до власних коштів	Мобілізуються на фінансовому ринку	Надходять у порядку розподілу грошових коштів
Внески до статутного фонду	Резервний фонд Амортизаційних фонд Спеціальні фонди Нерозподілений прибуток Кредиторська заборгованість	Кредити банків Надходження від емісії акцій, облігацій та інших видів цінних паперів	Кошти, надані підприємству в порядку внутрішньогалузевого розподілу Страхові відшкодування Бюджетні субсидії Надходження від участі у концернах, асоціаціях, галузевих структурах Дивіденди та відсотки

Структура фінансових ресурсів підприємства визначається джерелами їх надходження, основні з яких зображені в таблиці 2.

Таблиця 2. Джерела формування фінансових ресурсів

Власні та прирівняні до них	Позичені й залучені
1. Статутний фонд 2. Додатковий капітал 3. Резервний капітал 4. Цільове фінансування 5. Нерозподілений прибуток 6. Амортизаційні відрахування 7. Кредиторська заборгованість (сталі пасиви) 8. Доходи від реалізації основних засобів та оборотних активів 9. Благодійні й інші надходження	1. Кредити банків 2. Поворотна фінансова допомога 3. Надходження коштів від емісії облігацій та інших видів цінних паперів

Під організацією фінансів підприємств розуміють:

1) склад грошових фондів підприємства;

2) порядок їх створення і використання;

3) співвідношення між розмірами фондів підприємств;

4) взаємовідносини підприємства з фінансово-кредитною системою.

Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи і способи формування та використання фінансових ресурсів, контроль за їхнім кругообігом задля досягнення економічних цілей підприємств.

Грошові фонди - це відокремлена частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, резервний фонд тощо.

Основою організації фінансів підприємств усіх форм власності є наявність фінансових ресурсів у розмірах, необхідних для здійснення господарської і комерційної діяльності підприємства.

4. Джерела формування фінансів населення

Основним джерелом формування фінансових ресурсів населення є заробітна плата, що нараховується і виплачується за місцем роботи працюючих громадян. Механізм виплати заробітної плати залежить від відомчої приналежності підприємства (організації), на якому працюють громадяни: об'єкти соціальної сфери (установи охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва, фізичної культури і спорту) фінансуються з місцевих бюджетів, тому за своєчасність виплат зарплат працівникам даних установ відповідають місцеві органи влади. Виключення складають об'єкти, що мають статус національних - Національний Палац культури «Україна» (м. Київ), Національний Одеський театр опери і балету, Київський Національний економічний університет, установи Національної Академії Наук України і т.д., їхнє фінансування (незважаючи на регіональне місцезнаходження) здійснюється з державного бюджету.

В ринковому середовищі господарювання більшість його суб'єктів є економічно самостійними одиницями, які особисто здійснюють підприємницьку господарську діяльність як у сфері матеріального виробництва, так і в сфері послуг (в інфраструктурі). Їх наймані працівники одержують заробітну плату, яка нараховується згідно договорів найму.

У випадку наявності в родині непрацездатних чи непрацюючих категорій, їм з державного або з місцевого бюджету виплачуються різні види виплат. Пенсіонерам і особам, що мають інвалідність виплачуються пенсії з Пенсійного фонду України, що формується з нарахувань на заробітну плату.

Особам, що знаходяться у відпустці по нагляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку з Фонду соціального страхування України на випадок тимчасової втрати працездатності нараховуються відповідні виплати по догляду за дитиною (т. з. «декретні» виплати).

Особам, що знаходяться в стані непрацездатності через зафіксовану лікарем хворобу, оплачується лікарняний лист із Фонду соціального страхування України на випадок тимчасової втрати працездатності терміном не більш 4-х місяців. У випадку, якщо громадянин перебуває на лікарняному більш 4-х місяців, йому присвоюється група інвалідності і виплачується пенсія з інвалідності з коштів Пенсійного фонду України.

За рахунок коштів місцевих бюджетів, у випадку наявності в них фінансової можливості, малозабезпеченим і багатодітним категоріям громадян може виплачуватися грошова допомога.

Якщо в родині є студенти вищих навчальних закладів, їм може виплачуватися стипендія з державного бюджету (у випадку навчання у вищому навчальному закладі, що має статус національного) чи за рахунок коштів місцевих бюджетів (у випадку навчання в муніципальному вищому навчальному закладі, при наявності фінансової можливості бюджету). Останнє, однак, зустрічається зараз достатньо рідко (в основному - дітям-сиротам, інвалідам тощо), через відсутність коштів у місцевих органів самоврядування на подібні цілі. Стипендія може виплачуватися студентам з коштів, отриманих вищим навчальним закладом від комерційної діяльності.

Фінансові ресурси населення формуються також за рахунок володіння цінними паперами, що приносять доходи у вигляді дивідендів - у випадку володіння акціями якого-небудь підприємства, чи у виді купона - у випадку придбання державних казначейських облігацій.

Ще одним джерелом формування фінансів населення є процентні ставки комерційних банків по депозитах.

З метою соціального захисту певних груп населення (пенсіонерів, інвалідів тощо) державою надаються їм фіксовані фінансові ресурси які включають в себе не грошову державну допомогу (субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, пільги на проїзд в громадському транспорті, послуги зв'язку, придбання ліків тощо). Вони сприяють вивільненню частини грошових доходів на забезпечення інших потреб.

Новими у класифікації джерел фінансових ресурсів є доходи у вигляді орендної плати від здачі в оренду нерухомого майна, яке належить населенню - квартир, земельних ділянок, гаражів, дачних будівель.

Фінансами населення можна вважати також грошові кошти, отримані ними в результаті ломбардних операцій.

Не дуже значимим загалом, але достатньо вагомим для окремих громадян джерелом формування фінансових ресурсів є виграші від участі в лотереях, азартних іграх, комерційних теле- та радіопередачах, акціях товаровиробників тощо (відомими акціями є розіграші грошових, а також майнових призів у вигляді товарів, виробів з дорогоцінних металів тощо компаніями ).

Досить істотним джерелом формування фінансових ресурсів населення, є доходи в натуральному вимірі від особистих підсобних господарств та садово-городніх (дачних) ділянок. Розмір даних доходів індивідуальний, важко піддасться обліку офіційними органами статистики. В умовах кризи продаж на ринках сільгоспродукції, вирощеної в особистих підсобних господарствах та на садово-городніх ділянках є вагомим джерелом поповнення бюджетів помітної кількості домогосподарств.

Усі перераховані вище джерела фінансових ресурсів населення відносяться до легальних. У той же час, існують так звані «тіньові» доходи громадян України, тобто доходи, одержувані в готівковій (в основному) або безготівковій формі і не оподатковувані податками й зборами (акцизом, митом тощо). Враховуючи високий рівень розвитку тіньової економіки України, достатньо поширеним явищем є те, що доходи великої кількості громадян формуються, окрім нарахованої заробітної плати, також і з джерел т.з. «тіньових» доходів. Типовими їх прикладами є:

· торгівля без дозволу на цей вид діяльності;

· виробництво товарів та послуг у кількості, що перевищує офіційно задекларовану;

· використання транспортних засобів для перевезення пасажирів та вантажів без дозволу та реєстрації підприємницької діяльності;

· нелегальна організація ігорного бізнесу, інших послуг, непередбачених, або обмежених законодавством;

· виробництво товарів-підробок (фальсифікованих горілчаних, тютюнових виробів);

· незаконна конвертація безготівкових грошей у готівку;

· контрабанда.

Джерелом незаконних доходів громадян можуть бути і неекономічні злочини (розкрадання грошей та матеріальних цінностей, шахрайство тощо).

Точний облік розмірів доходів, отриманих з названих джерел є утрудненим. Однак, «тіньова» економіка частково допомагає врятувати населення від зубожіння. Зокрема, за оцінками експертів, у виробництві в «тіні» приймають участь 75% економічно активних громадян України. Для 2,5 мільйонів громадян - вона є основним джерелом доходу. Також до «тіньових» доходів громадян відносяться доходи у вигляді заробітної плати, отриманої за місцем роботи, але більшої за офіційно нараховану по платіжній відомості суму, або отримані не за місцем основної роботи та не задекларовані ніяким чином у податковій службі.

За оцінками експертів, близько 3 млрд. грн. наявних доходів громадян щорічно не враховується офіційною статистикою. Як мінімум третина від суми зарплат найбільш високооплачуваних співробітників видається «в конвертах», тобто є більшою за суму, вказану в офіційній звітності.

За оцінками експертів, ще більшим був розрив у рівнях споживання і доходів населення в середині 90-х років. Тоді рівень середнього споживання населення у 2,5 рази перевищував середні грошові доходи. 75% населення або іноді, або постійно одержували продукти зі своїх присадибних ділянок; 19% - виїжджали на заробітки за рубіж, а 23% мали можливість додаткового заробітку в Україні.

Із стабілізацією соціально-економічної ситуації в державі в період останніх трьох років, пожвавленням виробництва, достатньо інтенсивними інституціональними перетвореннями певним чином нівелюється й різниця між доходами і витратами громадян України, що пов'язано зі зростанням заробітної плати та доходів населення. На кінець 90-х - початок 2000-х років офіційно зареєстрована різниця між витратами й доходами зменшилася приблизно до 10% від суми витрат громадян.

Висновки

Під фінансовими ресурсами слід розуміти загальну суму власного, позиченого й залученого капіталу, що використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Важливою характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових коштів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Водночас вони свідчать про можливість економічного й соціального розвитку.

Структура фінансових ресурсів в державі залежить від задіяної системи відображення величини спожитого у виробництві основного капіталу, тобто від наявної системи амортизаційних відрахувань

В умовах перехідної економіки значні ресурси повинні спрямовуватися на структурну перебудову виконання цільових загальнодержавних програм у сфері технічного прогресу, охорону довкілля.

Фінансові ресурси підприємства утворюють за рахунок таких джерел: прибутку, амортизаційних відрахувань, коштів від продажу цінних паперів, пайових й інших внесків юридичних і фізичних осіб, кредитів, коштів від реалізації страхового поліса тощо.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів населення є заробітна плата, що нараховується і виплачується за місцем роботи працюючих громадян.

Фінансові ресурси населення формуються також за рахунок володіння цінними паперами, що приносять доходи у вигляді дивідендів - у випадку володіння акціями якого-небудь підприємства, чи у виді купона - у випадку придбання державних казначейських облігацій.

Список використаних джерел

1. Балабанов А., Балабанов И. Фінанси. -С-Пб, 2010. -192 с.

2. Бескид Й.М. Державний бюджет України. // Методичні рекомендації. - Тернопіль, 2011.

3. Василик О.Д. Теорія фінансів. -К: Ніос, 2010. -416 с.

4. Варга С.І. Особливості державної регіональної фінансової політики України: Розвиток економічної реформи в Україні. Матеріали досліджень переможців всеукраїнського конкурсу «Економічні реформи в Україні: Концепція молоді». /Видавничий дім «Козаки». К.-2009.-С.22-35.

5. Добриловський М. Основи фінансової науки. Курс лекцій. - К.; Знання. - 2012р.

6. Кириленко О.П. Фінанси. -Тернопіль, 2006. -с.165 с.

7. Кульчицький М.І. Проблеми та шляхи удосконалення бюджетної системи України. // Регіональна економіка, №1, 2009.

8. Опарін В.М. Фінанси. - К, 2012. -164 с.

9. Симоненко В. Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів України. // Економіка України, №3, 2012.

Размещено на Allbest.ru