Кредитування підприємств на прикладі ТОВ "Агротоп" Валківського району Харківської області

Зменшити ризик неплатежів і виникнення боргу можна за допомогою факторингу - операції переуступки боргових прав підприємства іншому суб'єктові (фактора).

Фактор стає власником несплачених боргових вимог, беручи на себе ризик їхньої несплати. У результаті факторингової операції клієнт підприємства-фактора дістає можливість швидше розрахуватися зі своїми боргами, запобігши виникненню сумнівних боргів, скоротити можливі итрати, що виникають через затримку платежів, та мати інші вигоди, за що він сплачує фактору певний процент. Договір факторингу, з одного оку, звільняє клієнта від збирання грошей зі своїх боржників, а з іншого, - розв'язує поточні проблеми його виробничої діяльності.

Фінансові вигоди постачальника при застосуванні факторингової операції:

1. Одержання додаткового прибутку за рахунок можливості збільшити обсяг продажу, діставши від фактора необхідні для цього обігові кошти.

2. Економія на невиправданих затратах, пов'язаних з одержанням банківського кредиту (постачальник перестає нести такі витрати: проценти за користування кредитом, витрати з оформлення кредиту, витрати, пов'язані з непередбаченим зростанням процентних ставок у країні та витрати на екстрену мобілізацію коштів при настанні терміну погашення кредиту або виплати процентів).

3. Економія за рахунок появи можливості закуповувати товар у своїх постачальників за нижчими цінами.

4. Захист від втраченої вигоди у результаті втрати клієнтів за рахунок неможливості при дефіциті обігових коштів надавати покупцям конкурентні відстрочки платежу й підтримувати достатній асортимент товарів на складі.

5. Захист від втрат, пов'язаних із відсутністю чи недостатністю контролю за продажем і платежами. Факторинг гарантує платіж, звільняє постачальника від необхідності брати додаткові дорогі кредити в банку. Все це має позитивний вплив на зміцнення ефективності діяльності підприємства.

Найсуттєвішою проблемою розвитку факторингових послуг залишається неготовність переважної більшості вітчизняних банків до розвитку факторингового обслуговування. Інша складність чи проблема - неготовність переважної частини банків країни до середньострокових кредитів у нову для них галузь діяльності. Третя проблема пов'язана з недостатньою законодавчою базою. Недоліком факторингу для підприємств є вища вартість цієї послуги, порівняно зі звичайним кредитом.

Із метою розвитку в нашій країні факторингу необхідне прийняття спеціального закону "Про факторинг", аналогічно до закону "Про лізинг".

Друга пропозиція, пов'язана з розвитком факторингу в Україні, полягає в необхідності створення великих факторингових компаній, здатних

успішно конкурувати з іноземними факторинговими компаніями, які зі збільшенням попиту прагнутимуть вийти на вітчизняний ринок.

Характерними особливостями вітчизняного кредитного ринку зокрема є :

- його обмежений та ризикований характер, що зменшує ймовірність отримання суб'єктами економічної діяльності необхідних кредитних коштів;

- високий рівень кредиторської та дебіторської заборгованостей суб'єктів господарювання;

- невигідні для підприємств кредитні відносини, оскільки кредитні інститути віддають перевагу отриманню односторонньої вигоди при реалізації кредитних відносин із суб'єктами економічної діяльності, що змушує позичальників здійснювати пошук альтернативних способів залучення позикових ресурсів.

Механізм регулювання кредитних відносин на підприємстві включає два способи залучення позикового капіталу (рис. 3.1): зовнішнє і внутрішнє залучення позикового капіталу.

Одним із інструментів зовнішнього залучення додаткових кредитних ресурсів є облігації. Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його

власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому із виплатою фіксованого процента.

Облігації, як інструмент залучення кредитного капіталу, є привабливішими, на відміну від самого кредиту, а саме:

- проценти за використання кредитних ресурсів (облігацій) встановлює емітент-підприємство;

- обсяг капіталу, що може залучатися, встановлюється на фондовому ринку на підставі попиту, але не більше 25% від статутного капіталу;

- відсотки за облігаціями менші, ніж відсотки за кредитами;

- напрямки, за якими використовуються кредитні ресурси, є ширшими й не мають чіткого визначених меж;

- власники облігації не мають безпосереднього впливу на діяльність підприємства та право отримувати конфіденційну інформацію;

- терміни залучення позикового капіталу є коротшими при наявності попиту на даний вид облігації, оскільки потенційних позичальників більше і процес встановлення довіри не такий трудомісткий.

Банківські кредити є одним із найпоширеніших способів залучення довготермінових позичкових ресурсів у розвинутих країнах. В українській економіці простежується зовсім протилежне - кредитні установи надають перевагу стратегії задоволення короткотермінових потреб позичальників у кредитних ресурсах, що стримує їх у здійсненні довготермінових потреб. Залучення ж кредитних ресурсів на довгостроковий період, тобто більше одного року, за допомогою облігації може бути додатковим інструментом для підприємства.

Хоча залучення кредитного капіталу за допомогою облігацій підприємств є перспективним і привабливим способом, але через нормативну невизначеність у сфері обігу та випуску фондових інструментів вітчизняний ринок корпоративних облігацій перебуває на стадії розвитку. Саме тому ринок векселів посідає провідне місце у структурі корпоративного ринку цінних паперів. Пріоритетність цього сегмента фондового ринку пов'язана з поширеністю комерційного кредитування, наявністю розроблених і апробованих методик та схем його реалізації підприємствами України одне одному. Відсутність досвіду й методик оцінки доцільності залучення кредитних ресурсів за допомогою облігації, методів і алгоритмів визначення ефективної структури джерел кредитного капіталу стримують активність вітчизняних підприємств на ринку облігацій.

Одним із напрямків поліпшення та ефективності залучення кредитного капіталу суб'єктами економічної діяльності є розробка на державному рівні рекомендаційних методик оцінки ефективності джерел залучення кредитних ресурсів.

Пристосування підприємства до розробки механізму емісії і розміщення власних облігацій на фондовому ринку є потенційним кроком до поліпшення процесу залучення кредитних ресурсів, адже диверсифікувати свої джерела коштів і доходів мають не лише кредитні установи, а й підприємства.

Методики повинні розроблятися на базі відповідного алгоритму.

Слід також звернути увагу на те, що з розвитком вітчизняного фондового ринку, а саме такого його сегмента, як ринок облігацій, залучення підприємством кредитних ресурсів поліпшить не лише ступінь надходження їх до підприємств, а й дасть змогу створити конкуренцію банківському кредитуванню, що забезпечить зниження процентної ставки за банківськими кредитами; поліпшення умов кредитування (моніторингу та впливу кредитних установ на діяльність підприємств тощо) та створення передумов до розвитку довготермінового банківського кредитування й інших видів залучення кредитних ресурсів.

ВИСНОВОК

Ринкові умови господарювання породжують об'єктивну необхідність

використання суб'єктами підприємницької діяльності позикових фінансових

ресурсів поряд із власними коштами, які є у їх розпорядженні, тобто поряд зі статутним капіталом та іншими складовими власного капіталу. За питомою вагою перше місце серед позикових ресурсів у більшості підприємств посідає банківський кредит.

Використання підприємством сучасних форм кредитування (овердрафт, факторинг, вексельні кредити), залучення оптимальних обсягів, позичених коштів сприяє зміцненню його економічної безпеки та підвищенню ефективності діяльності. Залучення підприємством кредитних ресурсів за допомогою такого інструменту як облігації має стати не панацеєю чи єдиним способом їхнього залучення, а лише додатковим щодо кредитування методом, оскільки має на меті зменшити ризик неотримання у повньому чи достатньому обсязі грошових ресурсів, необхідних йому для розвитку своєї діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М.Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2004.

Фінанси підприємств. Методичні рекомендації і тематика курсових робіт для студентів економічних спеціальностей / О. Г. Малій. - Харків: ХНТУСГ, 2010. - 56с.

Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. - 2005. - №3. - С. 117-128.

Горілей О.С. Облігації - інструмент залучення позикових коштів підприємств // Фінанси України. - 2007. - №11. - С.30-33.

Кот Л. Перспективи розвитку окремих напрямків кредитування в Україні // Фінанси України. - 2009. - №2. - С.71-78

Размещено на Allbest.ru