Кредитоспроможність підприємства та оцінка кредитного забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана»

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМТСВ

Спеціальність фінанси і кредит, 6508

денна, 4 курс, 8 група

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва

на тему : Кредитоспроможність підприємства та оцінка кредитного забезпечення

Науковий керівник:

Панасюк М. В.

Київ - 2014



Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи кредитоспроможності та оцінки кредитного забезпечення

1.1 Сутність кредитоспроможності підприємства.

1.2 Показник оцінки кредитоспроможності позичальника.

1.3 Характеристика кредитного забезпечення.

2. Аналіз кредитоспроможності публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

2.1 Аналіз кредитоспроможності ПАТ «Мотор Січ».

2.2 Формування кредитного рейтингу підприємства.

2.3 Оцінка та аналіз заставленого майна (кредитне забезпечення).

3. Шляхи підвищення кредитоспроможності підприємства

Висновок

Список літератури

Додатки



Вступ

На даному етапі розвитку економіки підприємства не можуть функціонувати, використовуючи лише власний капітал. Для успішної діяльності потрібно залучати позичковий капітал, який значно підвищує інвестиційні можливості, що у свою чергу призводить до ряду позитивних змін у діяльності підприємства: збільшення випуску продукції, пришвидшення операційного циклу, покращення якості виробництва, збільшення прибутковості. Тому актуальність обраної теми є беззаперечною, оскільки кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів. Кредитні установи підлягають ризику при наданні кредитів, а саме, існує небезпека, що позичальник не поверне кошти у визначений термін і встановленому розмірі. Для того, щоб мінімізувати ризик, банки здійснюють аналіз кредитоспроможності та оцінку кредитного забезпечення позичальника.

Мета даної курсової роботи - розкриття теоретичних основ кредитоспроможність та оцінки кредитного забезпечення, розгляд основних методів оцінки кредитоспроможності, які застосовуються вітчизняними банками, виявлення шляхів підвищення кредитоспроможності.

Досягнення поставленої мети зумовлює вирішення наступних завдань:

- визначити сутність та зміст оцінки кредитоспроможності позичальника та його кредитного забезпечення;

- дати характеристику методів оцінки кредитоспроможності;

- оцінити кредитоспроможність позичальника на прикладі ПАТ

«Мотор Січ», та визначити вартість заставного майна;

а) дати загальну характеристику та оцінку фінансового стану ПАТ

«Мотор Січ»;

б) проаналізувати кредитоспроможність за одним із запропонованих методів оцінки;

в) оцінити вартість заставного майна;

- запропонувати шляхи підвищення кредитоспроможності позичальника.

Об'єкт роботи - економічні відносини, що виникають між банком та позичальником в процесі кредитування.

Предмет курсової роботи - оцінка кредитоспроможності ПАТ «Мотор Січ» та оцінка заставленого під кредит майна.

Методи дослідження, застосовані в курсовій роботі - синтез, логічне узагальнення і наукова абстракція.

Для написання курсової роботи користувалася такими джерелами, як: Закони України та нормативні документи Національного банку України, аналітичні огляди та звітні дані банків, фінансова звітність «Мотор Січ» за 2009-- 2011р.р., наукові публікації вітчизняних авторів, підручники бібліотеки КНЕУ, мережа інтернет.



Розділ І. Теоретичні основи кредитоспроможності та оцінки кредитного забезпечення

1.1 Сутність кредитоспроможності підприємства

При наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов'язковою, і її результати істотно впливають як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий кредит і чи буде він наданий взагалі.

Проблема кредитних ризиків щодо неповернення кредитів є для комерційних банків однією з найважливіших. Адже кожного разу при видачі кредиту банк намагається придбати прибутковий актив, але водночас бере на себе ризик того, що позичальник може виявитися неплатоспроможним, тобто не зможе або не захоче вчасно покрити суму боргу і відсотки. Виникає поняття «кредитний ризик». Кредитний ризик - це ризик понесення збитків від кредитної діяльності, тобто ризик неповернення позичальником вчасно та у повному обсязі тих кредитних ресурсів, які він отримав від банку, внаслідок певних обставин, в основному незадовільного фінансового стану. Неповернення кредитів тягне за собою погіршення показників фінансового стану як комерційного банку, так і позичальників.

Серед інструментів з мінімізації ризику в кредитній діяльності банку чільне місце посідає оцінка кредитоспроможності позичальників. Реальні висновки і пропозиції за результатами аналізу кредитоспроможності позичальників дозволяють уникнути невиправданих ризиків при проведенні кредитних операцій. Точність оцінки важлива і для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг [13].

Досі в економічній літературі та практиці вітчизняних комерційних банків немає єдиного підходу до визначення системи показників, котрі б комплексно і однозначно характеризували кредитоспроможність підприємства, дозволяли достовірно оцінити його фінансовий стан, ділову репутацію, якість менеджменту та загалом можливості розрахунку за кредитними зобов'язаннями з боку потенційного позичальника банку.

1) Під кредитоспроможністю позичальника банку прийнято розуміти наявність у позичальника (контрагента) передумов для отримання кредиту і його здатність повернути кредит та відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [2].

2) Під кредитоспроможністю позичальника розуміють його спроможність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [30].

3) «Кредитоспроможність [creditworthiness]-- система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни» [31].

4) «Кредитоспроможність позичальника-- це його спроможність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [29].

5) «Кредитоспроможність (Creditworthiness)-- спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг» [19].

6) «1. Наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його. 2. Спроможність повернути кредит» [33].

7) «Кредитоспроможність-- це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [3].

Кредитоспроможність підприємства формується як результат його економічної діяльності і показує, наскільки ефективно воно керує власними фінансовими ресурсами, раціонально поєднує використання власних та позикових коштів й ефективно вкладає свій капітал.

Аналіз кредитоспроможності проводиться з метою отримання інформації для прийняття рішення про можливості й умови надання позики. Глибина аналізу залежить від наявності або відсутності в минулому кредитних відносин банку з конкретним позичальником, від результатів його фінансово-господарської діяльності, обсягу та строків надання кредиту. В умовах ринкової економіки кредитоспроможність клієнта-позичальника є базовою характеристикою, яка визначає можливість встановлення кредитних відносин між банком та контрагентом.

1.2 Показники оцінки кредитоспроможності підприємства

Оцінка кредитоспроможності клієнтів банку має ґрунтуватися на певних умовах, котрими передбачається: забезпечення її достовірності шляхом використання всіх необхідних інформаційних даних, визначення широкого кола показників, які всебічно характеризують діяльність позичальника, диференційований підхід до оцінки кредитоспроможності щодо кожної групи позичальників при наданні їм різних видів кредитів, забезпечення поточної та прогнозованої оцінки кредитоспроможності клієнтів, використання сучасних наукових методів, моделей, зарубіжного досвіду і вітчизняної практики проведення такої оцінки, залучення у разі необхідності висококваліфікованих експертів, упровадження сучасних інноваційних технологій оцінювання тощо.

Інформаційною базою, покликаною забезпечити процес оцінки кредитоспроможності клієнтів банку, можуть бути матеріали, отримані безпосередньо від позичальника (його звітність), кредитна історія підприємства; відомості, які при необхідності можуть бути одержані із зовнішнього оточення клієнта (постачальників, кредиторів, покупців продукції, обслуговуючих банків), а також матеріали державних органів та зовнішніх аудиторів (галузеві аналітичні дослідження, статистична інформація, аудиторські висновки, результати перевірок державними органами) [18].

Згідно до вимог Положення “Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” від 6 липня 2000 року N 279, кожен банк зобов'язаний розробити та затвердити за рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Ці документи повинні подаватися на вимогу вповноважених працівників Національного банку для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності резервів під кредитні ризики.

Відсутність чи неподання цих документів для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку вважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та управління банку [17].

Причому кожен банк розробляє власну систему оцінки, виходячи з особливостей кредитної політики, технологічних можливостей, спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, конкурентоспроможності, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності в державі тощо.

До способів оцінки кредитоспроможності відносять:

1) Фінансові коефіцієнти, які дають змогу оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства;

2) Аналіз грошового потоку, за допомогою якого можна виявити тенденції та сезонну потребу підприємства в грошових ресурсах;

3) Оцінку ділового ризику, яка уможливлює визначення рівня впливу на підприємство ризику, пов'язаного з діловим середовищем [26].

Оцінку конкурентоспроможності позичальника виконують у два етапи. На першому етапі визначають показники, які характеризують фінансовий стан підприємства, а на другому здійснюють оцінку та узагальнення показників і визначають клас надійності позичальника [27].

Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику пов'язаний з несвоєчасним завершенням кругообороту фондів та неефективним використанням ресурсів. Аналіз ризику дозволяє прогнозувати достатність джерел погашення позики. Тим самим він доповнює способи оцінки кредитоспроможності клієнтів банку.

Чинники ділового ризику пов'язані з окремими стадіями кругообігу фондів. Набір цих чинників може бути представлений таким чином:

1. Надійність постачальників.

2. Диверсифікованість постачальників.

3. Сезонність поставок. Тривалість зберігання сировини і матеріалів (чи є товар швидкопсувним).

4. Наявність складських приміщень і необхідності в них.

5.Порядок придбання сировини і матеріалів .

6. Чинники екології.

7. Мода на сировину і матеріали.

8. Рівень цін на цінності, що придбаваються, і їх транспортування (доступність цін для позичальника, небезпека підвищення цін).

9. Відповідність транспортування характеру вантажу.

10.Ризик введення обмежень на вивіз і ввезення імпортної сировини і матеріалів.

Діловий ризик пов'язаний також з недоліками законодавчої основи для здійснення операції, що кредитується, а також із специфікою галузі позичальника. Необхідно враховувати вплив на розвиток даної галузі альтернативних галузей, систематичного ризику в порівнянні з економікою в цілому, схильність галузі циклічності попиту, постійність результатів в діяльності галузі і т. д [28].

Метод коефіцієнтів базується на доборі оптимальних для конкретних позичальників коефіцієнтів та їх нормативних значень й аналізі їх в динаміці й порівнянні з середнім значенням по всій галузі або із значенням по аналогічних підприємствах [12].

Показники ліквідності дають змогу оцінити співвідношення найбільш ліквідних елементів балансу підприємства, його оборотного капіталу і короткострокових зобов'язань. Чим більше покриття таких зобов'язань за рахунок високоліквідних активів, тим надійнішим є стан підприємства.

Відповідно до вимог “Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, банки, аналізуючи платоспроможність, обов'язково розраховують коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності [17].

Коефіцієнт загальної ліквідності показує співвідношення усіх оборотних активів підприємства і його поточних зобов'язань (оптимальне теоретичне значення - не менше 2,0). Якщо значення показника є більшим 1,5-- підприємство є платоспроможним і його якісні показники підтверджують тенденцію подальшого економічного розвитку. Необхідно зауважити, якщо значення показника перевищує рівень 2,0-- 2,5, це свідчить про наявність невикористаних резервів і ставить під сумнів потребу в кредиті. При такому значенні коефіцієнта банк-кредитор повинен детальніше перевірити якість оборотних активів, а також повноту відображення поточних зобов'язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності розраховують діленням суми ліквідних активів на поточні зобов'язання підприємства (нормативне значення показника - 0,5). Цей коефіцієнт дає загальну оцінку платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно, тобто за рахунок високоліквідних активів (нормативне значення коефіцієнта - не менше 0,2).

Наступна група показників, що аналізуються банківськими установами в процесі прийняття рішення про кредитування, - показники фінансової стійкості. Вони відображають структуру капіталу, співвідношення власних і залучених коштів у формуванні ресурсів підприємства, з'ясовуючи його залежність від тих чи інших джерел коштів, а відповідно, і спроможність погашати заборгованість.

Комерційні банки розраховують коефіцієнт незалежності, коефіцієнт маневреності власних коштів, коефіцієнт автономності та коефіцієнт фінансової залежності (концентрації позикового капіталу).

Коефіцієнт автономності (оптимальне значення - більше 0,5) дає змогу оцінити частку власників у загальній вартості майна підприємства. Цей показник характеризує позичальника у перспективі, дає якісну картину фінансової стійкості підприємства. Він є одним із головних при оцінці кредитоспроможності клієнта банку в зарубіжних країнах [18].

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу (оптимальне значення - менше 0,5) характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Чим нижчий цей показник, тим менша заборгованість підприємства і тим стійкіше його положення. Зростання показника в динаміці означає збільшення позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт незалежності характеризує ступінь фінансового ризику, тобто співвідношення позикового і власного капіталу (оптимальне теоретичне значення - не більше 1,0).

Коефіцієнт маневреності власних коштів (оптимальне значення показника - не менше 0,5) характеризує величину власного капіталу, спрямовану на поповнення обігових коштів. Значна частка таких коштів дозволяє характеризувати стан підприємства як фінансово стійкий.

При оцінюванні кредитоспроможності позичальника банки також аналізують достатність робочого капіталу підприємства. Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки сплатити поточні зобов'язання, але й має у своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. Зростання величини робочого капіталу завжди свідчить про зменшення залежності підприємства від залучених коштів і є позитивним явищем, проте зменшення величини чистого робочого капіталу може бути спричинене інвестуванням в основні засоби, що, в принципі, є позитивом для довгострокового розвитку підприємства; якщо ж таке зниження пов'язане із зменшенням розміру власного капіталу - слід проаналізувати його причини.

Глибше вивчаючи фінансову стійкість підприємства, необхідно аналізувати також обсяги, тривалість, причини виникнення дебіторської і кредиторської заборгованостей. Адже наявність кредиторської заборгованості, не забезпеченої дебіторською, - основна причина неплатоспроможності підприємства [18].

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їх нього залучення.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству [9].

Банки аналізують також коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, який характеризує відповідність товарних запасів обсягам реалізації, показує швидкість обороту запасів для забезпечення поточного обсягу продажу. Чим вище значення коефіцієнта, тим швидше обертаються запаси. Проте нормативне значення показника залежить від галузі діяльності підприємства, а також від таких чинників, як вид діяльності, тривалість виробничого циклу.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості свідчить про швидкість вивільнення коштів при розрахунках з дебіторами. Тенденція до збільшення цього показника може вказувати на підвищення ефективності управління комерційними кредитами, наданими підприємством, а також на скорочення періоду, протягом якого дебіторська заборгованість залишається непогашеною, що загалом позитивно позначається і на платоспроможності клієнта банку. Середній строк погашення дебіторської заборгованості, як правило, повинен бути не більше 30-60 днів [22].

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких коефіцієнтів: коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності всього капіталу підприємства та коефіцієнта рентабельності основних засобів та інших позаоборотних активів.

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства [9].

Доцільно також розраховувати коефіцієнт валового прибутку, який відображає процеси ціноутворення. Тенденція до зниження коефіцієнта валового прибутку вказує на підвищення собівартості продукції у порівнянні з ціною реалізації. Причиною може бути втрата конкурентоспроможності або реалізація стратегії збільшення прибутку за рахунок нарощення обсягів реалізації продукції.

Коефіцієнт адміністративних витрат показує, яку частину в обороті займають витрати на утримання менеджерів підприємства. Зі збільшенням обсягів реалізації значення коефіцієнта адміністративних витрат повинне знижуватися. У протилежному випадку це свідчить про неадекватне розростання управлінського апарату, тобто неефективне використання коштів та здійснення непродуктивних інвестицій.

Рентабельність продажів є одним з найважливіших показників ефективності діяльності підприємства. Цей коефіцієнт показує, яку суму операційного прибутку одержує підприємство з кожної гривні проданої продукції. Іншими словами, скільки залишається в підприємства після покриття собівартості продукції . Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів підприємства [6].

Коефіцієнти обслуговування фінансового боргу відображають, яка частка прибутку використовується для відшкодування відсоткових або всіх фіксованих платежів. Чим більша частка прибутку спрямовується на на покриття відсотків та інших фінансових платежів, тим менше її залишається для погашення боргових зобов'язань і покриття ризиків, тобто тим гірша кредитоспроможність клієнта [21].

Наступний спосіб оцінки кредитоспроможності - аналіз грошових потоків позичальника, який має здійснюватися з урахуванням співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тім числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитного договору (для короткострокових кредитів).

Оцінка кредитоспроможності позичальників на основі аналізу грошових потоків передбачає визначення чистого сальдо різних надходжень і видатків клієнта за певний період, тобто зіставлення припливу та відпливу коштів. Для аналізу грошового потоку беруться, як правило, дані за 3 останні роки. Кредитоспроможним вважається підприємство, яке має стійке перевищення вхідних грошових потоків над вихідними. Позитивна середня величина загального грошового потоку, що склалася, може використовуватися як межа видачі нових позик, тобто вона показує, в якому розмірі клієнт буде здатний погашати боргові зобов'язання протягом певного періоду.

Окрім вищезазначених методів, які дозволяють кількісно оцінити кредитоспроможність, банки беруть до уваги також якісні показники діяльності позичальника.

Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це слід витратити більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів).

При оцінці рівня менеджменту увага концентрується на персональних і фахових якостях керівництва, а також на організації управління підприємством. Відповідні висновки робляться на основі вивчення інформації, яка характеризує:

наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;

уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства;

наявність та функціональну спроможність системи контролінгу;

освіту, досвід та імідж керівництва;

дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисципліну підприємства;

вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їх нейтралізації;

Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції, використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основна увага при цьому концентрується на з'ясуванні таких питань:

рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку;

конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому та зовнішньому ринках), конкурентні переваги;

якість маркетингової політики та концепції збуту продукції;

величина ринкового сегмента, який належить підприємству;

основні споживачі готової продукції та їх частка в загальному обсязі реалізації;

наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг);

Глибина оцінки якісних критеріїв кредитоспроможності значною мірою залежить від строку, на який видається кредит [23].

На основі проведеного аналізу кількісних і якісних чинників комерційні банки визначають клас надійності позичальника. Залежно від стану платоспроможності, фінансової стійкості та можливості виконувати свої зобов'язання підприємство може бути віднесене до одного з п'яти класів, які характеризують його надійність [27].

Класифікація позичальників -- юридичних осіб здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану:

Клас "А"-- фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію;кредитна історія позичальника - бездоганна.

Клас "Б" -- фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності.

Клас "В" -- фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо.

Клас "Г" -- фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.

Клас "Д" -- фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/ контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку [2].

Основною метою і завершальним етапом аналізу кредитоспроможності підприємства є розрахунок рангового рейтингового показника фінансового стану та віднесення підприємства до певного класу позичальників для оцінки можливостей подальшої співпраці банку з цим контрагентом та формування резерву під кредитну операцію .

Загальна процедура реалізації рангової рейтингової оцінки передбачає такий алгоритм дій:

1) встановлення меж діапазонів можливих значень для кожного з показників, які відповідають певним обраним якісним рівням оцінки фінансової ситуації на підприємстві з урахуванням галузевої специфіки функціонування;

2) визначення рангу для кожного інтервалу , тобто кількості балів, яку отримує той чи інший показник за відповідність його розрахункового значення встановленим рівням якісної оцінки фінансової ситуації згідно з визначеними межами інтервалів можливих значень. При цьому більш високому якісному рівню фінансової ситуації має відповідати більше значення рангу , а нижчому - менше; можливе використання нульових, позитивних і негативних значень рангів;

3) формування інтервалів сукупного рангу підприємства відповідно до визначених якісних рівнів фінансової ситуації, при цьому максимальне і мінімальне значення сукупного рангу є добутками кількості цільових показників та максимального і мінімального рангу відповідно [7].

Клас організації приймається банком до уваги при розробці шкали процентних ставок, визначенні умов кредитування, встановленні режиму кредитування (форми кредиту, розміру та виду кредитної лінії тощо), оцінці якості кредитного портфеля, а також при аналізі фінансової стійкості банку [8].

кредитоспроможність позичальник заставлений майно

1.3 Характеристика кредитного забезпечення

Можливість отримання кредиту підприємством характеризує також наявність, обсяг та якість забезпечення. Забезпеченням кредитів можуть виступати: застава майна, заставне право на нерухоме майно, цінні папери, передача контрактів, передача дебіторської заборгованості, забезпечення дорогоцінними металами, гарантія і поручительство.

Комерційні банки країн з розвинутою ринковою економікою використовують й інші види застави. Зокрема, при наданні позичок індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтва про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, при кредитуванні підприємств видобувних галузей - корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, при кредитуванні фермерських господарств -- урожай (зібраний або “на корені” за умови його страхування) [24].

Згідно із Законом «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» при передачі майна під заставу обов'язково має проводитись його оцінка незалежними експертами - професійними оцінювачами [1].

В Україні ще не сформовано цілісного погляду щодо методологічної оцінки майна з ціллю банківської застави. В «Національному стандарті оцінки №2» рекомендується при оцінці для цілей застави визначити ринкову вартість. При цьому рекомендацій по врахуванню специфіки оцінки для цілей застави у національних стандартах немає [4].

Головною вимогою до вибору різноманітного виду майна в якості застави є рівень його ліквідності. Самим ліквідним об'єктом, що має найвищий рейтинг якості є звичайно кошти (готівки і залишки коштів) на депозитах та валютних рахунках. Так, щоб залишки коштів на рахунках можна було прийняти в якості застави, потрібно щоб, ці рахунки були відкриті в тому що банку, що видає кредит. У випадку коли банк видає кредит у гривнях, використовуючи в якості застави кошти на валютному рахунку позичальника він повинен передбачити можливість при необхідності заблокувати зазначений рахунок на суму, еквівалентну розміру виданого кредиту.

При визначенні якості таких об'єктів застави, як товарно-матеріальній цінності (готова продукція, напівфабрикати, виробничі запаси) можна користуватися більш широким набором критеріїв. До них відносяться: швидкість реалізації, відносна стабільність ціни, легкість оцінки, довговічність збереження, ступінь морального зносу, можливість страхування. Крім того, для даних цінностей, як об'єктів застави важливо визначити режими збереження і використання.

Оцінка вартості застави - важливий і дуже не простий етап, що безпосередньо випливає за визначенням достатньої (тобто необхідної з погляду банка - кредитора) вартості застави [34].

У банківській практиці з різним степенем опрацювання застосовується розрахунок заставної вартості. В даному випадку заставна вартість розглядається як сума, отримана від продажу предмету застави за вирахуванням затрат, пов'язаних із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацію.

При цьому, вказана сума прогнозується з певною долею ймовірності, в залежності як від строку дії кредитного договору, так і від властивостей майна. На відміну від незалежного оцінювача, який визначає ринкову вартість на момент проведення оцінки, співробітнику банку необхідно отримати прогнозне значення суми, яка буде отримана при можливій реалізації майна в майбутньому в умовах проведення визначеної правової процедури.

При вирішенні питання про заставу необхідно враховувати наступні фактори :

1. Ліквідність застави

2. Унікальність застави

3. Особливі умови зберігання застави

4. Ступінь зносу

5. Ринкова вартість застави , як часто вона змінюється , чи мають зміни сезонний характер

6. Відношення ринкової вартості та суми кредиту

7. Попит на заставу на ринку

8. Захист застави від інфляції

9. Чи може застава бути відчуженою

10. Чи є претензії на активи з боку інших осіб

11. Чи є можливість періодично перевіряти стан застави , якщо банк не візьме на себе її зберігання

12. При зберіганні застави банком треба ретельно обрахувати вартість зберігання

Треба також зазначити , що в більшості розвинутих країн прийнята практика , що сума кредиту разом з відсотками не повинна перевищувати 80% від суми застави у найкращому з випадків.

Виходячи їз вищенаведеного, загальну функціональну модель заставної вартості можна відобразити наступним чином [16]:

Vc= F(V,t,Kl,L)

де Vc - прогнозована заставна вартість( в грошових одиницях);

V - ринкова вартість об'єкта застави на момент здійснення оцінки (в грошових одиницях);

t - час;

Kl - коефіцієнт, що характеризує зміну вартості внаслідок неринкових умов реалізації, визначених існуючою правовою процедурою. Множенням ринкової вартості на даний коефіцієнт в підсумку дає значення ліквідаційної вартості;

L - величина витрат ( в грошових одиницях), обумовлених як процедурою звернення стягнення та реалізації, так і властивостями самого майна.

Загальний дисконт визначається співвідношенням:

K = 1- Vc/V

В загальному випадку заставна вартість носить ймовірнісний характер і залежить як від періоду прогнозування, так і від різних сценаріїв реалізації застави [15].

В якості бази обирається ринкова вартість майна на момент проведення оцінки. Наступним завданням являється визначення її можливих змін у часі, а також вплив умов продажу на прогнозну вартість продажу майна. Зміна ринкової вартості майна під плином часу залежить як безпосередньо від властивостей самого майна, так і від кон'юнктури ринку, стану та динаміки ринку даного виду майна. Для окремих видів майна структура і розмір витрат може бути різними.

Таким чином, функціональна модель заставної вартості ( формула) для випадку реалізації майна з публічних торгів виглядатиме наступним чином:

Vc(t)= V(Kl Kt (t+tp) - L/V )

де tp - час, який необхідний для проходження етапів судового, виконавчого провадження і реалізацыъ майна. Характерним строком в данному випадку є період від шести до вісымнадцяти місяців;

L - величина витрат;

Kt - коефіцієнт, який характеризує зміну ринкової вартості з часом.

Відповідно вираз для опису заставного дисконту буде мати вигляд:

K(t) = 1- Kl Kt (t+tp) + L/V

Дану модель можна застосовувати і при добровільній реалізації майна під контролем банку. В даному випадку суттєво знижується як часовий інтервал,так і можливі витрати [5].

Існує декілька підходів до оцінки вартості заставного майна, а саме: дохідний, витратний і порівняльний. Дохідний підхід полягає у визначенні вартості активу виходячи з прогнозованого потоку доходів Витратний підхід в оцінці застави визначає вартість активу виходячи з витрат на його відтворювання (вартість відновлення або вартість заміщення). Особливістю порівняльного підходу до оцінки застави є орієнтація на ринкові дані по продажах зіставних об'єктів і його аналогів [31].

Отже, з вище дослідженого матеріалу, кредитоспроможність є досить необхідним економічним поняттям у економіці. Так як оцінка кредитоспроможності дозволяю кредитору оцінити свого позичальника, тим самим визначити ступінь ризику неповерненості коштів.



Розділ ІІ. Аналіз кредитоспроможності ПАТ «Мотор Січ»

2.1 Аналіз кредитоспроможності ПАТ «Мотор Січ»

У сучасній практиці комплексного аналізу кредитоспроможності поширеною методикою його проведення є використання системи рейтингового ранжування на основі рангової оцінки в балах приналежності фактичних величин показників діяльності суб'єктів господарювання певному діапазону з можливих значень. Широка вживаність і популярність серед кредитних фахівців вітчизняних банків такого підходу пояснюється його простотою, зручністю застосування на практиці.

Аналіз кредитоспроможності підприємства проведемо на прикладі ПАТ «Мотор Січ». Науковцями, з метою оптимізації, визначено систему показників у складі декількох фінансових коефіцієнтів, які можуть стати основою методики експрес-оцінки кредитоспроможності позичальників банку. Для розрахунку фінансових коефіцієнтів скористаємось фінансовою звітністю за три останні роки (див. додаток 1-6), а отримані результати наведемо в додатку 7. Для наочності оберемо основні показники, які використовуватимемо для оцінки, та занесемо їх у таблицю 1.

Таблиця 1

Розрахунок фінансових показників АТ «Мотор Січ»

№	Назва показника	Спосіб розрахунку	2009	2010	2011
11	Коефіцієнт автономії	Власний капітал / Валюта балансу	0,5099	0,6047	0,6175
2 2.	Коефіцієнт покриття	Оборотні активи / Поточні зобов'язання	1,432	1,977	2,044
3 3.	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	Чистий оборотний капітал/Оборотні активи	0,301	0,494	0,511
4.	Коефіцієнт рентабельності діяльності	Результат від реалізації / Витрати на виробництво продукції	0,0018	0,1981	0,2495
5 5. 5	Тривалість обороту дебіторської заборгованості	Середньорічна вартість дебіторської заборгованості/Чистий дохід* 360	83	68	80
66.	Тривалість обороту кредиторської заборгованості	Середньорічна вартість кредиторської заборгованості/Чистий дохід* 360	145	90	88
77.	Тривалість обороту готової продукції	Середньорічна вартість готової продукції заборгованості/Чистий дохід* 360	250	228	196
88.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові кошти та їх еквіваленти/ Поточні зобов'язання	0,1015	0,2056	0,2461

Наступним кроком буде присвоєння певної кількості балів кожному розрахованому показнику. Для цього скористаємося таблицею балів, яка відповідає прийнятним значенням фінансових показників у методиці експрес-оцінки кредитоспроможності позичальника (див. додаток 7). Орієнтовні інтервали зміни значень кожного з фінансових показників і кількість балів, що відповідає даним інтервалам, встановлені на основі порівняльного аналізу методик оцінки кредитоспроможності позичальників вітчизняних банків та аналізу фінансового стану підприємств відповідних видів економічної діяльності. Результати присвоєння відповідної кількості балів кожному з показників занесемо в таблицю 2.

Таблиця 2

Бальна оцінка фінансових показників

№	Назва показника	2009	2010	2011	Бали
					2009	2010	2011
1	Коефіцієнт автономії	0,5099	0,6047	0,6175	100	100	100
2	Коефіцієнт покриття	1,432	1,977	2,044	60	90	100
3	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,301	0,494	0,511	75	75	100
4	Коефіцієнт рентабельності діяльності	2	19,8	25	25	100	100
5	Тривалість обороту дебіторської заборгованості	83	68	80	40	40	40
6	Тривалість обороту кредиторської заборгованості	145	90	88	20	40	60
7	Тривалість обороту готової продукції	250	228	196	25	25	25
8	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,1015	0,2056	0,2461	60	60	100

Наступним кроком слугує визначення вагових коефіцієнтів. Оскільки фінансові показники мають різний вплив на якість кредитоспроможності позичальників, методики рангової рейтингової комплексної оцінки обов'язково передбачають встановлення відповідних рівнів значущості - вагових коефіцієнтів для кожного з них. Вагові коефіцієнти встановлюються шляхом розподілу 100% можливого впливу між показниками з урахуванням експертних оцінок реального їх значення та попереднього досвіду оцінки.

Для розрахунку вагового коефіцієнта скористаємося формулою 2.1:

Wi = , де (2.1)

Wi - ваговий коефіцієнт і-го показника;

і - середній рейтинг значущості і-го показника;

n - кількість показників.

У методиках оцінки кредитоспроможності позичальників вітчизняних і зарубіжних банків визначено середній рейтинг значущості для кожного з коефіцієнтів. Отже, маємо всі необхідні дані для розрахунку вагового коефіцієнта. Результати обчислень занесемо в таблицю 3.



Таблиця 3

Вагові коефіцієнти фінансових показників

№	Назва показника	Середній рейтинг значущості	Ваговий коефіцієнт, Wi	Розрахунок вагового коефіцієнта
1	Коефіцієнт покриття	1	0,222
2	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	2	0,194
3	Коефіцієнт рентабельності діяльності	3	0,167
4	Коефіцієнт автономії	4	0,139
5	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	5	0,111
6	Тривалість обороту дебіторської заборгованості	6	0,083
7	Тривалість обороту кредиторської заборгованості	7	0,056
8	Тривалість обороту готової продукції	8	0,028

2.2 Формування кредитного рейтингу підприємства

На основі вище проведених досліджень, наступним кроком буде формування кредитного рейтингу підприємства. Найпростіший алгоритм формування кредитного рейтингу базується на такій формулі його розрахунку:

R = ? Wi *bі, де (2.2)

R-- сумарна оцінка фінансових показників (кредитний рейтинг), бали;

Wi-- ваговий коефіцієнт і-го показника;

bi--оцінка i-го показника сукупності, бали.

Враховуючи дані табл. 2 та 3 та обраний алгоритм формування кредитного рейтингу, максимальна кількість балів, яку може отримати клієнт за цією методикою, дорівнює 100. Шляхом ділення максимальної кількості набраних балів на кількість класів кредитоспроможності можуть бути визначені межі відповідних груп кредитного ризику позичальників у балах (табл. 4).

Таблиця 4

Шкала рейтингової оцінки показників банку

Кількість балів (R)	Клас кредитоспроможності
Більше 80	Клас «А»
Від 60 до 80	Клас «Б»
Від 40 до 60	Клас «В»
Від 20 до 40	Клас «Г»
Менше 20	Клас «Д»

Використовуючи формулу 2.2 обчислимо рейтингову оцінку для ПАТ «Мотор Січ». Результати розрахунку наведемо в таблиці 5.

Таблиця 5.

Визначення класу кредитоспроможності підприємства

№	Назва показника	Wi	Бали, bi	Рейтинг, Ri
			2009	2010	2011	2009	2010	2011
1	Коефіцієнт автономії	0,139	100	100	100	13,9	13,9	13,9
2	Коефіцієнт покриття	0,139	60	90	100	13,32	19,98	22,2
3	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,111	75	75	100	8,325	8,325	11,1
4	Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,167	25	100	100	4,175	16,7	16,7
5	Тривалість обороту дебіторської заборгованості	0,083	40	40	40	3,32	3,32	3,32
6	Тривалість обороту кредиторської заборгованості	0,056	20	40	60	1,12	2,24	3,36
7	Тривалість обороту готової продукції	0,028	25	25	25	0,7	0,7	0,7
8	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,194	60	60	100	11,64	11,64	19,4
Сумарна рейтингова оцінка фінансових показників	56,5	76,80	90,68
Клас позичальника	В	Б	А

Згідно з отриманим результатом дослідження бачимо, що кредитоспроможність підприємства підвищувалась з кожним роком. У 2009 році ПАТ «Мотор Січ» належить до класу «В», а це свідчить, що фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надання кредиту банком є ризиковим, адже підприємство демонструє неспроможність у визначений термін і встановлених обсягах повернути позику.

У 2010 році за рейтинговою оцінкою підприємство переходить до класу «Б». Це демонструє покращення кредитоспроможності в порівнянні з попереднім роком, але все ж таки на підприємстві є наявні недоліків, які ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності.

Наступний 2011 рік демонструє нам найкращі результати. Кредитоспроможність підприємства досягає класу «А», що вказує на добру фінансову діяльність, про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди.



2.3 Оцінка та аналіз заставленого майна

Для будь-якого кредитора важливим є повернення позики у визначений термін та у встановленому обсязі. Щоб мінімізувати ризик втрати коштів банк вимагає від позичальника заставу, як форму забезпечення повернення кредиту. Оскільки ПАТ «Мотор Січ» є промисловим підприємством, то зазвичай для такого типу підприємств використовують заставу у вигляді нерухомого майна. Розглянемо ситуацію при якій ПАТ «Мотор Січ» бере кредит на суму 367 500 дол. і заставляє двоповерхову цегляну будівлю, що окремо стоїть, під офіс, розташовану в Запорізькому районі.

Для оцінки заставленого майна скористаємося порівняльним підходом. Для аналізу оберемо аналог - двоповерхова цегляна будівля, що окремо стоїть, розташована в Новомиколаївському районі. Аналог був проданий за 1 250 000 дол. В базі даних є наступні пари зіставних об'єктів

Номер об'єкту	Місцеположення	Фізичні характеристики призначення об'єкту	Ціна, дол. США
1.	Запорізький район	Одноповерхова блокова будівля під офіс	400 000
2.	Новомиколаївський район	Те ж	950 000
3.	Новомиколаївський район	Двоповерхова цегляна будівля під магазин	1 250 000
4.	Запорізький район	Те ж	900 000

Для того щоб визначити вартість оцінюваного об'єкту, необхідно розрахувати і внести поправку на місцеположення. Вона визначається відношенням цін парних продажів об'єктів 1 і 2. Об'єкти 3 і 4 не може бути використані, оскільки призначення цих об'єктів не дозволяє віднести їх до того ж, що і наш об'єкт, сегменту ринку.

Поправка на місцеположення розраховується по формулі

Пм = Ц1/Ц2 = 400 000 / 950 000 = 0,42

де Пм -- поправка на місцеположення;

Ц-- ціна продажу об'єкту 1;

Ц-- ціна продажу об'єкту 2.

Поправка (в нашому прикладі 0,42) є коефіцієнтом, на який умножається ціна продажу аналога для отримання вірогідної вартості оцінюваного об'єкту.

V=Gаналог * Пм =1 250 000 * 0,42=525 000 дол.

Де: V-- вірогідна вартість оцінюваного об'єкту;

Gаналог - Ціна продажу аналога;

Пм -- поправка на місцеположення [31].

Отже, за порівняльним підходом ми провели оцінку заставного майна і визначили його вартість, яка становить 525 000 дол. Як правило, індекс вартості забезпечення у вигляді нерухомості становить 60-- 75%, тому банк може надати АТ «Мотор Січ» кредит на суму 367500 дол., адже заставне майно перевищує вартість позики на 30%. При цьому заставне майно не перебуваю під заставою іншого кредиту, не потребує особливих умов зберігання, є незначним за ступенем зношеності, на нього є попит, та відсутні претензії з боку інших осіб. З даної характеристики заставного майна робимо висновок, що банк надасть ПАТ «Мотор Січ» бажаний кредит, адже об'єкт застави задовольняє вимоги кредитора, не дивлячись на те, що нерухомість є низьколіквідним активом.



Розділ ІІІ. Шляхи підвищення кредитоспроможності підприємства

Для промислових підприємств, у нашому випадку АТ «Мотор Січ», важливим є залучення позикових коштів. Кредитні ресурси дають можливість підприємствам задовольняти тимчасові потреби у коштах для безперебійного здійснення відтворювального процесу, а також мінімізувати використання власних коштів та створення резервів. Тому оцінка кредитоспроможності має важливе значення не лише для кредитора, а й для позичальника.

На підприємстві управлінням кредитоспроможністю має займатися фінансовий менеджер. Його робота полягає в аналізі та управлінні рухом грошових потоків таким чином, щоб забезпечити можливість підприємства вчасно сплачувати свої борги. Для ефективного управління кредитоспроможністю необхідно визначити, які види діяльності і елементи активів чи пасивів сприяли зростанню чи зменшенню грошових коштів, і якою мірою. При цьому обов'язково потрібно врахувати особливості та тривалість операційного та фінансового циклів підприємства в розрізі окремих видів діяльності, а потім визначити, в якому напрямку необхідно змінити ці чи інші статті бухгалтерської звітності, щоб сума грошового потоку збільшувалася [11].

Кредитоспроможність позичальника залежить від різних чинників, у тому числі від його фінансового положення - рівня забезпечення власними засобами, рівня рентабельності, наявності достатнього обсягу ліквідних активів, від фінансової дисциплінованості позичальника і його контрагентів[25].

Для підвищення кредитоспроможності потрібно провести фінансовий аналіз стану підприємства і на його основі виявити потенційні можливості покращення ситуації. Не існує універсального методу підвищення кредитоспроможності, адже на кожному підприємстві існують свої «слабкі місця», покращення яких призведе до поліпшення можливості сплачувати по своїм зобов'язанням.

Для підвищення кредитоспроможності підприємства можна використовувати різні засоби. В залежності від того, які коефіцієнти не відповідають належному стану виявляють шляхи підвищення кредитоспроможності. Наприклад, якщо на балансі підприємства утримуються товарні запаси, які не користуються попитом і як наслідок, повільно реалізуються, то рівень кредитоспроможності слід оцінювати як недостатній.

Позитивним фактором, що впливає на підвищення кредитоспроможності підприємства є зменшення середніх розмірів його матеріальних запасів за рахунок їх найоптимальнішого використання, реалізації зайвих, тощо, якщо це не є перешкодою для нормального ходу діяльності підприємства. Скорочення періодів обороту запасів і грошових коштів підприємства підвищує рівень його кредитоспроможності.

Одним з найвагоміших факторів, що формують рівень кредитоспроможності підприємства на майбутні періоди є політика фінансування активів підприємства. Вона виявляється в оптимізації об'єму і складу фінансових джерел їх формування з позиції забезпечення ефективного використання власного та позикового капіталу.

Істотним фактором, що робить вплив на оздоровлення фінансового положення підприємства, є погашення дебіторської заборгованості. Одним з варіантів рішення цієї проблеми може стати проведення фінансових операцій між факторинговою компанією чи комерційним банком і підприємством. Як додаткові джерела фінансування можна виділити нетрадиційні методи відновлення матеріальної бази і прискореної модернізації основних фондів, одним із яких є лізинг. Ще одним шляхом для погашення дебіторської заборгованості, - це договір-цессія, тобто поступка вимог і передач права власності. І, нарешті, ще один фактор фінансового оздоровлення - удосконалення договірної дисципліни [10].

Для підвищення кредитоспроможності можна збільшити трудові кошти на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лиш платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

Ще одним шляхом підвищення кредитної привабливості підприємства може слугувати зниження неефективних витрат на погашення штрафів, пеней, неустойок. Такі штрафи не тільки накладаються на підприємство податковими органами, але й спласуються покупцям з огляду на низький рівень поставленої продукції. Для цього потрібно підвищувати контроль за якістю випущеної продукції, отримати сертифікат якості.