Розробка і наукове обґрунтування методичних положень і практичних рекомендацій щодо покращення фінансової стійкості на підприємстві

Сутність і умови фінансової стійкості підприємства, принципи управління нею на сучасному ринку. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, аналіз показників. Напрямки удосконалення управління фінансової стійкості підприємства, що вивчається.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 26.08.2014
Размер файла 481,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Варто також звернути увагу на зростання ввізного мита в Україні. Тому доцільніше буде закуповувати сировину і матеріали в межах нашої країни, аніж ввозити з-за кордону.

Ще одним напрямком покращання фінансового стану підприємства є збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго- і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

Наступним напрямком покращання фінансового стану підприємства може стати виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів, а також отримання ліцензій на виробництво «ходових» товарів, що дасть змогу стабілізувати і покращити фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не отримує прибутку у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази підприємства та їх соціальної сфери.

Інформація про фінансовий стан підприємства надзвичайно важлива як для керівництва підприємства, так і для інвесторів. Тому заслуговує на увагу проблема щодо інформаційного забезпечення підприємства. Достовірність даних про фінансовий стан підприємства є важливою умовою для прийняття правильних управлінських рішень [45].

Покращити фінансовий стан підприємства можна також, використовуючи економіко-математичні методи. Їхнє застосування підвищує ефективність аналізу за рахунок розширення факторів, які вивчаються, обгрунтування відповідних управлінських рішень щодо вибору оптимального варіанта використання фінансових ресурсів, розкриття резервів ефективності виробництва.

Однією з причин кризового стану вітчизняних підприємств є неналежне виконання фінансовими службами покладених на них функцій, зокрема відсутність гнучкого фінансового планування та аналізу, управління ризиками та несвоєчасне виявлення фінансової нестабільності, як наслідок - фінансова криза.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Насамперед на фінансовий стан підприємства позитивно впливає безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Оскільки фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства, то його треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за низку періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективності використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

До основних чинників, які можуть спричинити фінансову кризу на підприємствах, належать: зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними чинниками фінансової кризи на підприємстві можуть бути: спад кон'юнктури в економіці загалом; значний рівень інфляції; нестабільність господарського та податкового законодавства; нестабільність фінансового та валютного ринків; посилення конкуренції в галузі та криза окремої галузі; посилення монополізму на ринку; дискримінація підприємства органами влади та управління; політична нестабільність у країні.

Головні ендогенні чинники фінансової кризи: брак чітко визначеної стратегії розвитку підприємства; дефіцити в організаційній структурі; низький рівень менеджменту; низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції; незадовільне використання виробничих ресурсів; непродуктивне утримання зайвих робочих місць.

Враховуючи проблеми фінансового стану підприємства в умовах фінансової кризи, а також необхідність стабілізації фінансової стійкості підприємств в умовах фінансової нестабільності, варто вжити таких заходів:

– усунення зовнішніх факторів банкрутства;

– удосконалення поточного календаря фінансового документа, у якому докладно відображається грошовий обіг підприємства;

– регулювання рівня незавершеного виробництва; переведення низькооборотних активів до високооборотних;

– вживання локальних заходів з поліпшення фінансового стану;

– забезпечення фінансового становища підприємства в середньостроковій перспективі, яке виявляється в стабільному надходженні виручки від реалізації в достатньому рівні ліквідності активів, підвищенні рентабельності продукції, установлення призупинення штрафних санкцій за прострочену кредиторську заборгованість, забезпечення достатності фінансових ресурсів для покриття нових поточних зобов'язань;

– поступове погашення старих боргів, скорочення витрат до мінімально допустимого рівня, проведення енерго- і ресурсоощадних заходів;

- створення стабільної фінансової бази; забезпечення стійкого фінансового становища підприємств у довгостроковій перспективі, створення оптимальної структури балансу та фінансових результатів, фінансової системи підприємства до несприятливого зовнішнього впливу [45].

Становлення ринкових відносин в Україні супроводжувалося активним розвитком підприємництва, створенням нових підприємств, діяльність яких спрямована на досягнення певних результатів. Однак їхньою особливістю була і залишається низька економічна стійкість. Особливо це проявляється сьогодні під час економічної кризи. Тому дослідження економічних процесів на рівні підприємства як основної ланки національної економіки має ключове значення. Саме на цьому рівні управління необхідно глибоко визначити всі можливості, які є у кожного підприємця для досягнення та підтримання стійкого й ефективного розвитку економіки. І, що важливо, від вирішення цих проблем підприємствами залежить економічна стійкість на всіх інших рівнях управління виробництвом.

Економічну стійкість підприємства необхідно розуміти як сукупність її взаємообумовлених і взаємопов'язаних складових, які за будь-яких умов забезпечують здатність до ведення діяльності підприємств, запас ресурсів (ресурсного потенціалу) та збалансований процес функціонування.

Збалансованість досягається шляхом забезпечення оптимальних кількісних співвідношень між елементами загальної системи, які дозволяють їй гармонійно розвиватися. Тому економічна стійкість підприємства передбачає такий стан підприємства, за якого забезпечується максимально узгоджена взаємодія всіх його елементів. Пріоритетними та вагомішими функціональними складовими є саме внутрішні чинники. Тому для оцінки економічної стійкості підприємств необхідно класифікувати її складові за функціональною ознакою, а саме: фінансова, виробнича, кадрова, маркетингова, інвестиційна та управлінська. Проте слід враховувати, що кожна із складових (фінансова, виробнича, кадрова, маркетингова, інвестиційна, управлінська) характеризується своїм переліком заходів, які сприяють їх стійкості [12].

Система заходів для підтримки економічної стійкості підприємства повинна передбачати:

- постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього станів підприємства;

- розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості підприємства;

- розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;

- впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття ризикових і нестандартних рішень у випадку відхилення розвитку ситуації;

- координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Саме за таких умов можна забезпечити систему моніторингу кожної із складових економічної стійкості підприємств, яка змогла б надати можливість оптимізувати її відповідно до перспектив розвитку.

Так, якщо моніторингом виявлено недостатній рівень фінансової стійкості підприємства, то можна реалізувати такі дії:

1) оптимізація руху фінансових ресурсів підприємства і врегулювання фінансових відносин, які виникають під час розрахункових відносин між господарюючими суб'єктами з метою ефективного їхнього розподілу;

2) розробка стійкої фінансової стратегії підприємства;

3) розробка проектів перспективних і поточних фінансових планів, прогнозних балансів та бюджетних коштів;

4) розрахунок прогнозних значень реалізації продукції (планів продажів) і планів капіталовкладень, собівартості продукції тощо;

5) визначення джерел фінансуваннягосподарської діяльності, а також бюджетне фінансування, довго - та короткострокове кредитування тощо;

6) координація фінансових підрозділів підприємства.

Саме за рахунок стійкої фінансової складової підприємство спроможне вкладати кошти у розробку нових товарів (послуг), освоювати нові ринки збуту шляхом демпінгу, забезпечувати або сприяти забезпеченню маркетингової стійкості підприємства, розвивати нові напрями діяльності, підтримувати інвестиційну стійкість, і, маючи висококваліфікований персонал, забезпечувати кадрову стійкість підприємства, ефективний процес управління. Отже, фінансова складова вважається провідною та вирішальною, оскільки в ринкових умовах господарювання фінанси є рушійною силою будь-якої економічної системи [45].

Що стосується кадрової стійкості підприємства, то важливість цієї функціональної складової полягає у тому, що від кваліфікації, корпоративної культури і компетенції працівників залежатиме, чи буде конкретний клієнт і надалі замовляти продукцію підприємства, чи обере конкурента. Це залежить від: кваліфікованого обслуговування під час продажу та післяпродажного обслуговування; професіоналізму, ввічливості, чесності, порядності, надійності, оперативності, ініціативності та комунікабельності працівників; якісної технічної підтримки продукції; добрих стосунків на всіх рівнях; кваліфікованих менеджерів та інженерно-технічних працівників; корпоративної культури, яка склалася на підприємстві.

Для того, щоб працівники підприємства відповідали всім вищезазначеним характеристикам, потрібен системний аналіз кадрової політики та постійне її вдосконалення. Так, на багатьох підприємствах нині створюються відділи «Управління персоналом», які займаються підвищенням кваліфікації персоналу. Інакше кажучи, кадрова стійкість підприємства забезпечується під час ефективної кадрової політики та соціальної програми стратегії кадрового розвитку персоналу.

Важливим об'єктом регулювання, відповідно до моніторингу, є виробнича стійкість підприємства. З огляду на складність виробничих відносин на підприємстві та різноманітність виконуваних ним функцій його стійкість визначається багатьма внутрішніми та зовнішніми чинниками, кожний з яких впливає на постачання та відновлення якісного, конкурентоспроможного продукту. Управління виробничим процесом через виробничий менеджмент найуспішніше здійснюється завдяки гнучким планам, правильному використанню елементів виробничої системи та дієвого контролю над усіма видами діяльності підприємств. Основними кінцевими цілями у забезпеченні стійкого виробничого процесу є: оптимальний обсяг продажів, якість виготовленої продукції, задоволення споживача, одержання прибутку, зміцнення іміджу підприємства, постійний контакт із клієнтами, післяпродажне обслуговування. Саме постійний контроль за підвищенням ефективності виробництва і ресурсним забезпеченням може гарантувати виконання основних цілей виробничого процесу підприємств та його стійкості.

Досягнення економічної стійкості підприємства можливе лише за умови використання елементів сучасного менеджменту, своєчасної реакції на зміни зовнішнього середовища та стратегічного бачення майбутнього стану підприємства.

3.2 Нейтралізація впливу негативних факторів на фінансовий стан підприємства

Одним з найбільш суттєвих наслідків переходу України до ринкової економіки стала поява нових механізмів господарювання, які ґрунтуються на принципах повної економічної самостійності підприємств, мінливості зовнішнього середовища, а також високої інтенсивності конкуренції. У зв'язку з цим першочергового значення набуває забезпечення на підприємствах комплексної системи фінансової безпеки, яка стала б запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій, зокрема структури капіталу, на рівні, необхідному для створення передумов ефективного функціонування в поточному та перспективному періодах. Тому виникає питання: за рахунок якого майна та за рахунок яких джерел (власних або позичених) його придбати і в якому їх співвідношенні формувати сукупний капітал окремого підприємства. Вирішення цього питання потребує тільки індивідуального підходу. Не може бути визначено єдино оптимального підходу щодо співвідношення структурних елементів капіталу для різних підприємств або для одного підприємства на весь термін його функціонування. Проте процес оптимізації структури капіталу підприємства має здійснюватися на основі формування цільової структури капіталу - співвідношення власних і позичених фінансових коштів підприємства, яке дає змогу повною мірою забезпечити досягнення вибраного критерію її оптимізації (рис. 3.1) [23].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.1 - Критерії визначення оптимальної структури капіталу

З метою оптимізації структури капіталу для ТОВ «Берег Партнер» нами було обрано третій критерій - оптимальне співвідношення рентабельності власного капіталу та фінансової стійкості підприємства. Тобто ідентифікатором оптимального співвідношення власного і позикового капіталу обрано показники фінансової стійкості та рентабельності власного капіталу підприємства.

Крім того, виділяють три методи оптимізації структури капіталу підприємства:

а) оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності;

б) оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості;

в) оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Оберемо третій метод, що пов'язаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових активів підприємства.

Існує декілька підходів до фінансування активів будь-якого підприємства (табл. 3.1) [23].

Таблиця 3.1 Підходи до фінансування активів підприємства

Підходи до фінансування активів

Характеристика підходів

1. Консервативний

За даного підходу фінансування постійної частини активів і приблизно половини змінної їх частини здійснюється за рахунок власного капіталу і довгострокового залученого капіталу. Друга половина змінної частини активів підприємства повинна фінансуватися за рахунок короткострокового залученого капіталу. Така модель забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства (за рахунок мінімального обсягу використання короткострокових позикових коштів), однак збільшує витрати власного капіталу на їх фінансування.

2. Помірний (компромісний)

При даному підході передбачається, що за рахунок власного капіталу і довгострокового залученого капіталу повинна фінансуватися постійна частина активів, тоді як за рахунок короткострокового залученого капіталу - весь обсяг змінної їх частини. Така модель забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства і рентабельність використання власного капіталу.

3. Агресивний

Агресивний підхід передбачає, що за рахунок власного капіталу і довгострокового залученого капіталу фінансується лише невелика частка постійної частини оборотних активів (не більше половини), тоді як за рахунок короткострокового залученого капіталу - переважна частка постійної і вся змінна частини активів підприємства. Такий тип політики може створити проблеми в забезпеченні поточної платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.

Оскільки фінансова стійкість ТОВ «Берег Партнер» протягом 2011-2013 рр. характеризується нестійким (передкризовим) станом, то необхідно обирати таку модель фінансування активів підприємства, яка б не загрожувала виникненню проблем в забезпеченні поточної платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Тому, на нашу думку, варто запропонувати використання помірного підходу при фінансуванні активів. Такий тип політики фінансування активів забезпечить прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства і рентабельність використання власного капіталу, наближену до середньої норми прибутку на капітал на ринку.

Операційна діяльність ТОВ «Берег Партнер» не є сезонною, тоді оборотні активи підприємства не потрібно ділити на постійну і змінну частини. Вважатимемо, що сезонні коливання ніяким чином не впливають на виробництво та реалізацію продукції даного підприємства.

Таким чином, проведені розрахунки дають змогу зробити висновок, що оптимальна структура капіталу підприємства складається з 50% власного капіталу та 50% позикового капіталу. Але в будь-якому разі потрібно враховувати й індивідуальні особливості підприємства.

За умови оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом (фінансування активів підприємства власним і позиковим капіталом здійснюється 50%: 50%) ТОВ «Берег Партнер» ми отримаємо наступні результати оцінки фінансової стійкості у 2013 році (табл. 3.2).

Дані розрахунки свідчать про те, що за умови здійснення підприємством оптимізації структури капіталу, воно б мало змогу покращити свій фінансовий стан і мати нормальну фінансову стійкість. Це підтверджують розрахунки, наведені в табл. 3.2. Такі результати були отримані за рахунок вирівнювання суми власного і позикового капіталу. Тобто співвідношення між власним і позиковим капіталом дорівнює 1.

Зростання власного капіталу ТОВ «Берег Партнер» до оптимально значення - 42344 тис. грн. порівняно із фактичним значенням за 2013 рік можливе за рахунок таких дій:

а) приросту вартості необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень і інших капітальних вкладень) підприємства в результаті переоцінки;

Таблиця 3.2 Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ТОВ «Берег Партнер» за 2013 р. з урахуванням оптимізації структури капіталу, тис. грн.

Показники

Значення

1.

Вартість власного капіталу підприємства

42344

2.

Вартість необоротних активів підприємства

43335

3.

Наявність власних оборотних коштів (р. 1 - р. 2)

-991

4.

Сума довгострокових зобов'язань підприємства

14820,4

5.

Наявність власного капіталу та довгострокових зобов'язань (р. 1 + р. 4 - р. 2)

13829,4

6.

Короткострокові кредити банків

27523,6

7.

Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (р. 1 + р. 4 + р. 6 - р. 2)

41353

8.

Сума запасів та витрат

10922

9.

Надлишок або нестача власних оборотних коштів для формування запасів та витрат (р. 3 - р. 8)

-11913

10.

Надлишок або нестача довгострокового капіталу для покриття запасів та витрат (р. 5 - р. 8)

2907,4

11.

Надлишок або нестача загальної суми основних джерел формування запасів та витрат (р. 7 - р. 8)

30431

12.

Тип фінансової стійкості

Нормальна стійкість

б) додаткової емісії акцій чи підвищення номінальної вартості акцій, за рахунок суми різниці між вартістю продажу і номінальною вартістю акцій, вирученої при реалізації їх за ціною, що перевищує номінальну вартість;

в) приросту вартості необоротних активів, створених за рахунок прибутку чи фондів підприємства;

г) відображення позитивних курсових різниць по внесках іноземних інвесторів у статутні капітали українських підприємств.

Крім того, варто також провести реструктуризацію позикового капіталу, збільшивши частку довгострокових зобов'язань і знизивши частку поточних зобов'язань.

З метою покращення фінансової стійкості даного підприємства на мікрорівні доцільним є використання антикризової фінансової стратегії за кожним із наведених напрямів:

а) проведення поглибленого аналізу структури кредиторської заборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення;

б) аналіз структури заборгованості за довгостроковими кредитами з метою з'ясування причин несвоєчасності їх погашення;

в) аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і можливостей погашення;

г) забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку підприємства за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;

д) підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;

є) проведення інвентаризації основних виробничих фондів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації;

ж) проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень;

з) забезпечення компенсації можливих фінансових збитків шляхом: резервування частини фінансових ресурсів у вигляді формування цільових резервних фондів, страхового фонду підприємства відповідно до вимог чинного національного законодавства; формування системи штрафних санкцій - за несвоєчасної оплати поставленої продукції встановити штрафи у розмірі 0,5% від суми несплати за кожний день прострочення; ефективне управління портфелем цінних паперів, у т. ч, прибутковими операціями на фондовому ринку.

Отже, на основі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що діяльність ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році мало нормальну фінансову стійкість, а протягом 2012-2013 рр. фінансовий стан значно погіршився. Тому нами було запропоновано шляхи уникнення фінансової нестійкості підприємства і визначено напрями, яких слід дотримуватися керівникам ТОВ «Берег Партнер» для забезпечення його ефективної діяльності в майбутньому. Таким чином, запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій на достатньому рівні є оптимізація структури капіталу. Для даного підприємства ефективним є розподіл власних і позикових ресурсів у співвідношенні 50%: 50%, яке може бути досягнуте за рахунок проведення відповідних заходів по нарощенню власного капіталу і реструктуризації позикового капіталу.

фінансовий управління ринок

3.3 Підвищення ефективності діяльності підприємства

На сучасному етапі розвитку економіки України перед багатьма торговельними підприємствами стають питання щодо підвищення власної конкурентоспроможності та ефективного використання власного конкурентного потенціалу. Одним із напрямків вирішення цих питань є розробка інноваційної політики підприємства, що є складовою загальної стратегії розвитку підприємства і реалізації її на практиці [42, с. 30]. Рішення про перехід торговельного підприємства на інноваційний шлях розвитку може бути прийнято за декількома причинами, які умовно можна поділити на дві основні групи:

- реальна гостра необхідність в інноваціях полягає в меті підвищення ефективності діяльності підприємства (забезпечення виживання підприємства на ринку);

- рішення керівництва у відповідь на дію конкурентів або досягнення відповідності загальному рівню розвитку галузі торгівлі.

Важливим етапом у здійсненні інноваційної діяльності є визначення необхідної глибини інновацій.

В. Василенко за класифікаційною ознакою «за глибиною інновацій» виділяє такі основні види інновацій: радикальні (принципово революційні зміни), поліпшені (удосконалюючі), модифікаційні (часткові поліпшення) [6, с. 63]. Цей напрям класифікації враховує ступінь та масштаб новизни, інтенсивність впроваджуваних змін. Дану класифікаційну ознаку деякі вчені також називають «за інноваційним потенціалом», оскільки глибина впроваджуваних нововведень знаходиться у певному тісному взаємозв'язку з інноваційним потенціалом підприємства. Для подальших досліджень пропонується використовувати такі види інновацій: базисні (радикальні), поліпшуючі, мікроінновації (модифікаційні) та псевдоінновації.

Під базисними інноваціями розуміються радикальні зміни усталеного або формування нового напряму діяльності [55, с. 40]. Тобто базисна інновація - це нововведення, яке базується на науковому відкритті або крупному винаході та спрямоване на засвоєння принципово нових продуктів й послуг, технологій нових поколінь [33].

Поліпшуючі інновації - інновації, що пов'язані зі значним покращенням існуючих продуктів або з уведенням нових чи значно модифікованих методів організації виробництва [4, с. 47]. Таке визначення чітко адаптоване для виробничих підприємств, для торговельних підприємств під поліпшуючими інноваціями розуміються зміни, спрямовані на значне покращення та удосконалення технологій і торговельного процесу.

Модифікаційні інновації полягають у незначних змінах існуючого асортименту продукції, технологій і систем управління з метою їх вдосконалення. Вони не змінюють функції виробів або процеси виробництва [31, с. 39]. Для торговельного підприємства мікроінновації (модифікаційні) - це неглибокі зміни, які принципово не змінюють торговельних процесів та призводять до позитивного результату Псевдоінновації - це неістотні зміни, які не несуть якісної та принципової новизни, вони не є бажаними, тому не будуть розглянуті в розробленій методиці визначення необхідної глибини інновацій.

Якщо торговельне підприємство отримало позитивне рішення про необхідність інновацій та потребує інновацій у своїх бізнес-процесах, то необов'язково використовувати радикальні або поліпшуючі інновації, які потребують коштів, адаптації та частого коректування всіх бізнес-процесів до впроваджуваних змін. При певних стратегічних цілях та загальному економічному стані торговельного підприємства можливо впровадити мікроінновації, яких може бути достатньо для розв'язання існуючих проблем на підприємстві та покращення показників діяльності й ефективності використання ресурсів.

Тобто в умовах необхідності економії всіх видів ресурсів та специфіки галузі важливо розуміти, що інновації на певний момент часу не є доцільними та необхідними для кожного торговельного підприємства. Якщо ж така необхідність є очевидною, то для керівництва підприємства дуже важливим є визначення необхідної бажаної глибини змін. Визначення необхідності впровадження інновацій та глибини змін пропонується проводити за трьома основними напрямами:

1. Визначається, чи задоволено підприємство динамікою своїх результатів господарської діяльності та станом фінансових ресурсів.

2. Визначається конкурентоспроможність підприємства за показниками задоволення споживачів, тобто за методом семантичного позиціювання.

3. Керівництвом підприємства визначається, яку конкурентну позицію на ринку планується зайняти: зберігати існуючу чи змінювати на іншу.

На рис. 3.2 представлена схема визначення необхідності в інноваціях та їх глибини для торговельного підприємства, де виділені всі можливі варіанти отриманих результатів аналізу за трьома запропонованими напрямами.

Таким чином, здійснюється аналіз за всіма напрямами часу: динаміка результатів діяльності торговельного підприємства відображує минулий час, конкурентоспроможність як оцінка підприємства споживачами на певний момент часу - теперішній час, планована конкурентна позиція на ринку - майбутній час. Така позиція пояснюється тим, що будь-яка інновація повинна враховувати напрацьовану систему бізнес-процесів та накопичені ресурси й можливості підприємства, вона завжди має стратегічний характер та повинна бути пов'язана з майбутнім періодом, при цьому впроваджується в даний момент, тобто спостерігається весь ланцюжок часу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.2 - Схема визначення необхідності інновації та їх глибини в діяльності торгівельного підприємства

Визначені три напрями цілком задовольняють основним цілям впровадження інновації, де враховується фінансова успішність торговельного підприємства, забезпеченість ресурсами, потреби споживачів та погляд керівництва на подальший бажаний розвиток та позиціювання підприємства на ринку.

Під результатами діяльності торговельного підприємства пропонуємо розглядати товарооборот та чистий прибуток як основні показники успішності та ефективності діяльності. Вважаємо доцільним не лише визначати темп росту товарообороту та чистого прибутку, але й спостерігати динаміку розвитку підприємства. Тобто необхідно порівнювати індекс (або темп зміни у відсотках) товарообороту та прибутку звітного періоду з індексом (темпом зміни у відсотках) минулого періоду відповідно. Таким чином, визначається динаміка розвитку торговельного підприємства за три періоди.

Окрім отриманих результатів діяльності торговельного підприємства, вважаємо важливим визначати стан фінансових ресурсів як оцінку перспективного розвитку підприємства з позиції його фінансового забезпечення. Стан фінансових ресурсів доцільно характеризувати через визначення одного з чотирьох типів фінансової стійкості торговельного підприємства: абсолютна, нормальна стійкість, нестійкий та кризовий фінансовий стан за існуючою методикою [31, с. 29].

Існує досить багато визначень поняття «інновація» через отримання конкурентних переваг, оскільки інноваційний розвиток є одним з основних шляхів досягнення стійкої сильної конкурентної позиції. При визначенні необхідності в інноваційному розвитку торговельного підприємства важлива бажана конкурентна позиція на ринку. Конкурентна позиція - позиція на ринку, яку підприємство займає в галузі відносно своїх конкурентів у відповідності до результатів господарської діяльності, отриманих на основі існуючих конкурентних переваг. Основним питанням є «чи підприємство бажає зберегти існуючу конкурентну позицію чи бажає її змінити». Перш за все, необхідно визначати поточну конкурентну позицію торговельного підприємства, а вже потім бажану.

За основу були прийняті чотири чітко визначені позиції, у яких можуть знаходитися підприємства на полі конкуренції, запропоновані Ф. Котлером та Р. Тернером: позиція лідера на ринку, позиція виклику ринковому оточенню, позиція послідовника та позиція знаючого своє місце на ринку [40, с. 196].

Основним критерієм визначення запропонованої конкурентної позиції є питома вага на ринку. Так, Ф. Котлер пропонував таку класифікацію: лідери - контролюють не менш 40% ринку; претенденти на лідерство (позиція виклику) - контролюють близько 30% ринку; «болото» (послідовники) - так названі залежні учасники ринку, у тому числі й фірми, що стабільно утримують деяку частину ринку, впевнено почувають себе на 20% ринку; «новачки» (позиція знаючого своє місце на ринку), зайняті пошуком ринкової ніші та закріпленням в ній, контролюють менш 10% ринку [22].

Існують і інші підходи стосовно визначеної питомої ваги на ринку та відповідної конкурентної позиції: лідери - до 35%, претенденти на лідерство (позиція виклику) - до 25%, послідовники - до 15%, новачки (знаючий своє місце на ринку) - до 10% [30, с. 203]. Доцільним вважаємо питому вагу на ринку для торговельного підприємства визначати відносно роздрібного товарообороту району кожного міста окремо, що є специфікою галузі торгівлі, так як магазин одного району міста зазвичай не є конкурентом магазину навіть в іншому районі міста, особливо це стосується неспеціалізованих продовольчих торговельних підприємств.

Лідери ринку в галузі торгівлі в сучасних умовах - це гіпермаркети, торговельні центри, супермаркети, що входять до торговельної мережі. Для лідерів характерна постійна інноваційна діяльність, яка спрямована на розширення ринку за рахунок приваблення нових споживачів або збереження своєї позиції та питомої ваги на ринку.

Торговельні підприємства, що відносяться до позиції виклику, - це в основному торговельні мережі дискаунтерів, супермаркетів тощо, які ще є молодими на ринку. Основною стратегічною метою таких підприємств є збільшення питомої ваги та заняття позиції лідерів.

Така стратегічна мета має обов'язково в стратегічному наборі інноваційну стратегію, яка спрямована на покращення та підвищення ефективності діяльності підприємства та отримання конкурентних переваг перед іншими торговельними підприємствами.

Торговельні підприємства позиції послідовника здійснюють діяльність за стратегією копіювання. Стратегія конкурентної поведінки послідовника складається в тому, що він не атакує лідера, але чітко охороняє свою питому вагу на ринку. Послідовник намагається утримати своїх споживачів, хоча й не відмовляється від отримання своєї питомої ваги на нових ринках. Важливою рисою послідовників є те, що підприємство достатньо прибутково та у своїй ринковій стратегії концентрує увагу на прибуток [40, с. 199]. Послідовник залежно від ринкової ситуації та рішення керівництва може копіювати деякі дії лідерів стосовно інновацій в діяльності. До послідовників відносяться такі торговельні підприємства, які намагаються змінювати торговельні концепції, автоматизувати деякі процеси, змінювати свій торговельний формат, проте не утворюють торговельні мережі та не претендують на лідерство на ринку.

Торговельні підприємства, що відносяться до позиції знаючого своє належне місце на ринку, це в основному торгові об'єкти, які не бажають щось змінювати у своїх бізнес-процесах, здійснюють діяльність достатньо тривалий строк та отримують стабільний дохід за рахунок вигідного розташування та постійної прихильності окремих споживачів.

Додатково до двох розглянутих напрямів визначення необхідності та глибини інновацій пропонується методика визначення конкурентоспроможності підприємства саме за оцінкою споживачів, оскільки навіть при отриманні високого фінансового результату в динаміці визначена незадоволеність споживачів у майбутньому періоді здатна призвести до погіршення фінансового стану підприємства та ринкової позиції взагалі. Торговельне підприємство значною мірою залежить від прихильності споживачів, яка безпосередньо впливає на обсяги товарообороту, тому дуже важливим є завойовування та подальше збереження споживачів. Крім того, саме задоволення нових потреб споживачів є однією з основних цілей здійснення інноваційної діяльності. Тому вважаємо доцільним оцінювати конкурентоспроможність торговельного підприємства через оцінку споживачів, яка має бути поштовхом для впровадження необхідних інновацій.

Тобто пропонуємо оцінити конкурентоспроможність торговельного підприємства за методом семантичного позиціювання, що виділений окремою групою. Метод семантичного позиціювання використовується для оцінки рівня конкурентоспроможності продукції або підприємства на основі опиту споживачів та виявлення їх думки стосовно факторів, що визначають конкурентоспроможність [21, с. 24]. Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства при використанні семантичного позиціювання відбувається за такими етапами: визначення факторів оцінки конкурентоспроможності; складання анкет для респондентів; опит респондентів; виведення усередненої оцінки; виведення сумарної оцінки та аналіз отриманих даних [21, с. 42]. Конкурентоспроможність торговельного підприємства пропонується оцінити експертним шляхом через опитування споживачів за трибальною шкалою за такими основними критеріями:

- широта асортименту;

- цінова доступність товарів;

- швидкість появи товарів ринкової новизни;

- рівень сучасності торговельного обладнання;

- рівень обслуговування продавцями;

- естетичне задоволення споживачів;

- рекламна активність підприємства.

Відповідно отримані бали за кожним критерієм підсумовуються та визначається конкурентоспроможність за такою шкалою: 1-7 балів - низька конкурентоспроможність; 8-14 - середня конкурентоспроможність; 15-21 - висока конкурентоспроможність.

Після проведення аналізу за всіма трьома напрямами за кожним результатом аналізу напряму пропонується відповідь на питання, «чи є необхідність у впровадженні інновацій у діяльність торговельного підприємства?». Таким чином визначається необхідність інновацій не взагалі, а на певний момент часу.

Враховуючи, що за першим напрямом щодо результатів діяльності торговельного підприємства та станом фінансових ресурсів аналізуються три складові, а за двома іншими напрямами - лише одна, то відповідей про необхідність інновацій повинно бути п'ять. Лише при одній позиції пропонується неоднозначна відповідь (при збереженні позиції послідовника), що пояснюється залежністю торговельного підприємства-послідовника від дій лідера та інших конкурентів.

Загальна суть запропонованої методики визначення необхідності та глибини інновацій полягає в тому, що якщо торговельне підприємство отримує в динаміці високі результати своєї господарської діяльності, має задовільний стан фінансових ресурсів, що визначений через основні та оборотні активи, не має цілей змінювати свою конкурентну позицію та загалом задовольняє своїх споживачів, то на певний період часу немає гострої потреби змінювати загальну схему функціонування всіх бізнес-процесів підприємства.

Якщо хоч одна з визначених умов не виконується, то з метою подальшого ефективного здійснення своєї діяльності торговельне підприємство має потребу в якихось якісних змінах, а точніше інноваціях. Питання в такому випадку полягає в глибині необхідних інновацій та сфері їх застосування. Чим більше визначено невідповідностей заданим умовам, тим глибше рівень необхідних інновацій.

Відмітимо таку особливість: якщо рішення про інноваційну діяльність приймається з причини копіювання інновацій конкурента, наприклад, для подальшого збереження ринкової позиції, то глибина таких інновацій може не залежати від загального стану та успішності функціонування підприємства, а залежить тільки від глибини інновації конкурента.

Займання ринкової позиції лідера або виклику вимагає постійного впровадження інновацій, тобто інноваційного типу розвитку торговельного підприємства. Це пов'язано з тим, що торговельне підприємство-лідер має зазвичай високі фінансові результати та стійкий фінансовий стан і, звісно високу споживчу прихильність, проте з метою подальшого збереження позиції від підприємств позиції виклику необхідно постійно здійснювати інновації навіть на мікрорівні.

При отриманні п'яти позитивних відповідей (5Т) торговельному підприємстві пропонується або базові інновації, що неможливо для багатьох підприємств, або що більш реальне в практичному застосуванні масові поліпшуючі інновації за багатьма сферами застосування, тобто формування інноваційного набору.

Під інноваційним набором пропонуємо розуміти сукупність певної кількості інновацій за різними сферами застосування на підприємстві або за однією сферою застосування, але багатьма напрямами. Необхідність в інноваційному наборі пояснюється тим, що при такому загальному негативному стані та ринковому положенні підприємства неможливо покращувати лише якийсь один бізнес-процес, це не дасть очікуваного результату.

Подальшим кроком при визначеній необхідності та глибині інновацій є діагностика інноваційного потенціалу торговельного підприємства, яка має дві спрямованості:

- визначення готовності та здатності торговельного підприємства впроваджувати інновації;

- отримання конкретної сфери застосування інновацій у діяльності торговельного підприємства на основі виділення основних «вузьких місць» у діяльності підприємства.

Інновації характеризуються власною привабливістю. Неможливо говорити про привабливість інновації взагалі, це може стосуватися лише конкретної інновації. Пропонуємо поняття привабливість інновацій розглядати як сукупність фінансово-економічних та техніко-технологічних характеристик нововведення, які показують доцільність його впровадження в діяльність конкретного торговельного підприємства.

Таким чином, після визначення необхідності та рівня глибини інновації, готовності торговельного підприємства до впровадження нововведення, оцінюється ступінь привабливості конкретного інноваційного проекту за певними показниками, в основі яких лежить ефективність інновації. Тобто розраховуються витрати та вигоди (доходи, економія витрат), отримані при реалізації певної інновації.

Першочерговим етапом у покращання фінансового стану українських підприємств є пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, яке б забезпечило мінімальний фінансовий ризик за максимальної рентабельності власного капіталу. Оптимізація ліквідності підриємства реалізується за допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації - системи заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобов'язань, а з іншого, на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов'язання. Фінансові зобов'язання підприємство може зменшити за рахунок: зменшення суми постійних витрат (зокрема витрат на утримання управлінського персоналу); зменшення рівня умовно-змінних витрат; продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями; відтермінування виплат девідендів та відсотків. Збільшити суму грошових активів можна за рахунок: рефінансування дебіторської заборгованості (шляхом факторингу, врахування та дисконтування векселів, форфейтингу, примусового стягнення); прискорення оборотності дебіторської заборгованості (шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту); оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей (шляхом встановлення нормативів товарних запасів методом техніко-економічних розрахунків); скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів на період перебування підприємства у фінансовій кризі.

В умовах конкурентного середовища актуальності набуває оптимізація збутової політики підприємства. Підприємству необхідно активізувати політику в галузі маркетингу з метою просування своєї продукції, яка фактично за рахунок високої якості та ціни, нижчої від середньо галузевої є конкурентноспроможною. Важливими для вирішення є питання реклами, упаковки, випуску високоякісної сувенірної продукції, фірмова торгівля, стимулювання збуту різними шляхами. Правильний підхід до просування продукції виробників товарів дозволить збільшити реалізацію продукції, що створить реальні передумови для виходу підприємства з фінансово-економічної кризи.

На основі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що діяльність ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році мало нормальну фінансову стійкість, а протягом 2012-2013 рр. фінансовий стан значно погіршився. Тому нами було запропоновано шляхи уникнення фінансової нестійкості підприємства і визначено напрями, яких слід дотримуватися керівникам ТОВ «Берег Партнер» для забезпечення його ефективної діяльності в майбутньому. Таким чином, запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій на достатньому рівні є оптимізація структури капіталу. Для даного підприємства ефективним є розподіл власних і позикових ресурсів у співвідношенні 50%: 50%, яке може бути досягнуте за рахунок проведення відповідних заходів по нарощенню власного капіталу і реструктуризації позикового капіталу.

Висновки

Ринкова система господарювання обумовлює зміну форм та методів управління підприємством, вимагає нових підходів до визначення місця та ролі підприємства у розвитку суспільного виробництва. Успіх структурних та організаційних перетворень господарюючих суб'єктів багато в чому залежить від удосконалення методів управління їх діяльністю. За будь-яких умов, управління підприємством повинно бути ефективним, тобто забезпечувати йому конкурентоспроможність на ринку та інвестиційну привабливість, одним із елементів якої є фінансова стійкість.

При дослідженні даного питання ми зіткнулися з великою кількістю трактувань, де сутність поняття «фінансова стійкість» пов'язується, в основному, зі станом і структурою активів і пасивів, які випливають із традиційного трактування фінансів підприємств як системи економічних відносин, які виникають у процесі формування, розподілу та використання грошових ресурсів підприємства.

Узагальнюючи усі підходи до трактування поняття «фінансова стійкість», можемо сказати, що фінансова стійкість є головним елементом загальної стійкості підприємства, оскільки є результатом зв'язку та взаємодії багатьох складових системи фінансових відносин підприємства та формується в процесі його операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей.

Фінансова стійкість підприємства є якісною характеристикою його фінансового стану, так як відображає тенденції зміни фінансових відносин на підприємстві під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, а також ефективність формування, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємства.

Найбільш повно результати аналізу можна отримати розрахувавши абсолютні та відносні показники, як пропонує більшість авторів. Але з'ясовано, якщо абсолютні показники збігаються, то відносні показники кожним автором обрані по різному. Крім цього слід пам'ятати, що фінансова стійкість безпосередньо є індикатором платоспроможності підприємства, тому при її аналізі слід враховувати й групу показників ліквідності і платоспроможності.

В дипломній роботі проаналізовано підприємство ТОВ «Берег Партнер». Це підприємство, що займається продажем палива, пластичних мастил, олій, мастильно-охолоджувальних рідин, технологічних засобів.

Прведений аналіз показав, що в цілому показники діяльності підприємства ТОВ «Берег Партнер» протягом досліджуваного періоду мають тенденцію до погіршення. Так, доход (виручка) від реалізації продукції в 2012 році скоротився на 69,2% порівняно з 2011 роком. В 2013 році падіння рівня доходів підприємства стало ще масштабнішим - 91,9% порівняно з 2011 роком, але якщо порівняти з 2012 роком, то падіння рівня доходів підприємства склало лише 22,7%. Отже, діяльність ТОВ «Берег Партнер» протягом досліджуваного періоду була збитковою.

На протязі аналізованого періоду відбувається зниження ділової активності ТОВ «Берег Партнер», чому сприяло зменшення частки власних коштів в обороті i на його основі робочого капіталу. Iнформацiя по розрахунку показникiв фінансового стану ТОВ «Берег Партнер» дає змогу сформувати наступні висновки, що станом на 31.12.2013 р. підприємство не мало достатньо наявних грошових коштів для погашення зобов'язань. Загальний та поточний показник лiквiдностi має значення більше теоретичного та свідчить про те, що в разі перетворення дебіторської заборгованості в наявні грошові кошти та реалiзацiї інших оборотних активів Товариство може погасити свої поточні зобов'язання. Враховуючи отриманий збиток за результатами дiяльностi в аналізованому періоді, що вплинув на загальну суму власного капіталу, Товариство не має достатньо власного капіталу для забезпечення наступних витрат i платежів, а також інших поточних зобов'язань.

Проведений аналіз показників фінансової стійкості показав, що в протягом 2011-2013 рр. ситуація на підприємстві дуже складна, що призвело до скорочення власного капіталу у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства і зростанням боргового навантаження в основному за рахунок короткострокових позик. Тому існує потреба у налагодженні ефективної діяльності ТОВ «Берег Партнер» з метою вирівнювання його фінансово-економічного стану.

Аналіз економетричної моделі динаміки власного капіталу показав, що:

1. З кожним наступним періодом власний капітал зменшується в середньому на 22694 тис. грн.

2. Коефіцієнт еластичності власного капіталу з кожним наступним періодом зростає по абсолютному значенню.

3. Прогнозне значення власного капіталу на 2014 рік з вірогідністю 95% очікується від'ємним. Його розрахункове значення дорівнює -27334,4 тис. грн. При оптимістичному прогнозі це значення (максимальне значення довірчого інтервалу) дорівнює -5831,6 тис. грн., що також є величиною від'ємною.

На основі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що діяльність ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році мало нормальну фінансову стійкість, а протягом 2012-2013 рр. фінансовий стан значно погіршився. Тому нами було запропоновано шляхи уникнення фінансової нестійкості підприємства і визначено напрями, яких слід дотримуватися керівникам ТОВ «Берег Партнер» для забезпечення його ефективної діяльності в майбутньому. Таким чином, запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій на достатньому рівні є оптимізація структури капіталу. Для даного підприємства ефективним є розподіл власних і позикових ресурсів у співвідношенні 50%: 50%, яке може бути досягнуте за рахунок проведення відповідних заходів по нарощенню власного капіталу і реструктуризації позикового капіталу.

Список використаної літератури

1. Закон України Про охорону праці [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2694-12

2. Алексеенко Н.В. Управление устойчивым развитием промышленных предприятий [Текст] / Н.В. Алексеенко // Економіка і організація управління: Зб. наук. праць. - Донецьк: ДонНУ, Каштан, 2009. - Вип. 2 (6). - С. 50-60.

3. Ареф'єва О.В., Городинська Д.М. Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та заходи з її забезпечення [Текст] // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №8 (86.) - С. 83-90.

4. Близнюк Т.П. Вплив циклічності розвитку економіки на інноваційну діяльність підприємства: [монографія] / Т.П. Близнюк. - Х.: ФОП Александрова К.М., 2008. - 352 с.

5. Будник М.Н. Финансовая устойчивость предприятия в условиях рыночной экономики [Текст] / М.Н. Будник, С.А. Чуденцова // БизнесИнформ. - 2009. - №2 (3). - С. 127-130.

6. Василенко В.О. Інноваційний менеджмент [Текс]: навч. посіб. / В.О. Василенко, В.Г. Шматко. [3-е вид., вип. та доп.]. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 440 с.

7. ГОСТ 12.1.005-88 Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони

8. ГОСТ 12.0.003-74 Система стандартів безпеки праці. Небезпечні і шкідливі виробничі чинники. Класифікація

9. Грачев А. Основы финансовой устойчивости предприятия [Текст] / А. Грачев // Финансовый менеджмент. - 2010.-Ст. 4. - С. 15-34

10. Грачев А.В. Финансовая устойчивость предприятия: анализ, оценка и управление [Текст]: Учебно-практическое пособие / А.В. Грачева. - М.: Дело и Сервис, 2004. - 192 с.

11. Гринкевич С.С. Економічні основи стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства в умовах ринкових перетворень [Текст] /С.С. Гринкевич // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008, вип. 18.5 - С. 110-114.

12. Докієнко Л.Д. Управління фінансовою стійкістю підприємств торгівлі [Текст] / Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Київ - 2005.

13. ДСанПіН 3.3.2.007-98 Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин,

14. ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку

15. Економічна діагностика діяльності підприємств: методичний та практичний інструментарій [Текс]: навч. посіб. / [Л.В. Фролова, О.О. Никитенко, С.О. Єрмак, Л.В. Івкова]. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2007. - 158 с.

16. Ефимова О.В. Финансовый анализ: современный инструментарий для принятия экономических решений: учебник [Текст] / О.В. Ефимова. - М.: Изд-во «Омега-Л», 2009. - 350 с.

17. Ільченко О.С. Математична модель фінансового стану на основі системи балансових рівнянь [Текст] / О.С. Ільченко, О.П. Низьков, В.В. Хаустов // Економіст. - 2006. - №1. - С. 38-41.


Подобные документы

  • Загальна характеристика фінансової стійкості підприємства. Поняття та види фінансової стійкості. Фінансово-економічна діагностика діяльності підприємства ПАТ "Білопільський машзавод". Шляхи поліпшення фінансової стійкості і фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [709,8 K], добавлен 14.09.2012

  • Інформаційне забезпечення та методики оцінки фінансової стійкості підприємства. Оцінка фінансової стійкості ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" за системою показників. Підвищення фінансової стійкості підприємства. Управління фінансовою стійкістю.

    курсовая работа [984,0 K], добавлен 02.07.2014

  • Сутність поняття фінансової стійкості. Характеристика показників фінансового стану підприємства з точки зору теорії. Рекомендації щодо підвищення рівня стійкості та платоспроможності підприємства. Аналіз фінансового стану ВАТ "Львівбудкомплектація".

    курсовая работа [45,8 K], добавлен 17.01.2011

  • Сутність і значення фінансової стійкості підприємства, характеристика її типів. Аналіз абсолютних та відносних показників фінансової стійкості ТОВ "Ескорт", шляхи її покращення. Визначення економічного ефекту від збільшення власного капіталу організації.

    курсовая работа [59,8 K], добавлен 15.05.2012

  • Розгляд основних показників наявності джерел формування запасів та власних оборотних коштів фірми. Аналіз фінансової стійкості підприємства на прикладі ВАТ "М'ясокомбінат "Ятрань". Розробка заходів щодо підвищення фінансової стабільності підприємства.

    курсовая работа [90,4 K], добавлен 14.04.2013

  • Завдання та види фінансового аналізу. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу щодо оцінки фінансової стійкості підприємства. Вартість чистих активів як критерій оцінки фінансової стійкості. Аналіз ефективності використання інформаційних технологій.

    дипломная работа [254,9 K], добавлен 06.03.2011

  • Сутність фінансової стійкості, її значення для діяльності суб'єктів господарювання. Типи фінансової стійкості та основні фактори, які впливають на неї. Аналіз фінансової стійкості ТОВ "Освіта України". Шляхи удосконалення управління фінансовою стійкістю.

    дипломная работа [675,4 K], добавлен 18.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.