З метою посилення відповідальності розпорядників бюджетних коштів за недосягнення встановлених цілей, упорядкування і підвищення результативності та ефективності видатків державного бюджету передбачається запровадження стратегічного планування в практику роботи головних розпорядників бюджетних коштів і складання ними планів своєї діяльності на поточний і наступних три бюджетних періоди, орієнтованих на результат, виходячи з прогнозованих обсягів видатків і надання кредитів, доведених Міністерством фінансів України. Виконання цього завдання потребує удосконалення нормативно-правової бази. Обсяг видатків на наступні роки може уточнюватися у разі зміни макроекономічної ситуації та пріоритетів державної політики, фактичних результатів виконання бюджетних програм та стану досягнення головними розпорядниками бюджетних коштів встановлених цілей. Для визначення найоптимальнішого та найефективнішого розподілу бюджетних ресурсів між галузями, розпорядниками бюджетних коштів і бюджетними програмами необхідною є система моніторингу результативності бюджетних програм та результативності діяльності розпорядників бюджетних кошті. Під бюджетним плануванням слід розуміти теоретичне обґрунтування комплекс організаційно-технічних, методичних заходів із визначення кількісних і якісних складових доходів і видатків бюджетів у ході їх формування, розгляду і затвердження. Його основною метою є ефективне управління бюджетними коштами у середньостроковій перспективі, оскільки реалізація стратегічних процесів не обмежується лише одним роком. Основними цілями бюджетного планування є підвищення дисципліни витрачання бюджетних коштів. Оцінка виконання плану видаткової частини Державного бюджету України за функціональною класифікацією свідчить, що суттєвих змін у виконанні запланованих показників за досліджуваний період з 2005 по 2007 роки не відбулось[12].

Отже, ефективність планування в бюджетному процесі визначається необхідністю розробок і реалізації бюджетної стратегії. Конкретним проявом реалізації бюджетної стратегії є планове обґрунтована динаміка показників бюджету в довгостроковому періоді щонайменше на три-п'ять років і більше, що в кінцевому результаті дає можливість досягти визначених стратегічною метою показників бюджету держави. Теоретико-методологічною доктриною бюджетної стратегії є використання довгострокових, науково обґрунтованих планових показників, які реалізують і конкретизують цілі і пріоритети стратегії соціально-економічного розвитку України і насамперед забезпечують зростання добробуту населення.

ВИСНОВКИ

Видатки бюджету згідно з Бюджетним кодексом - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. У Кодексі наводиться також термін витрати бюджету, під яким слід розуміти видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Загальний обсяг видатків в 2011 році по відношенню до 2009 року за прогнозовано у обсязі на 30,69 % більше, ніж у 2009 році. За функцією “програмні видатки” очевидним в 2011 році є збільшення на 30,16% обсягу видатків порівняно з 2009 роком. Відповідно спостерігається тенденція до збільшення обсягів видатків на “обслуговування державного боргу” на 15,62%.

Бюджетні установи витрачають бюджетні кошти відповідно до кошторисів доходів та видатків, що складаються за функціями з деталізацією за економічними кодами бюджетної класифікації.

Залежно від економічного змісту видатки бюджету поділяються на поточні та видатки розвитку, їх групування встановлюється за економічною класифікацією видатків бюджету.

До поточних видатків бюджетів належать видатки, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бюджетних установ та організацій, надання державою міжбюджетних трансфертів іншим бюджетам і окремим галузям економіки у формі дотацій та субвенцій на поточне функціонування.

Видатки розвитку або капітальні видатки - це видатки, що забезпечують інноваційну й інвестиційну діяльність, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; кошти, що надаються як бюджетні позички на інвестиційні цілі юридичним особам; видатки, при здійсненні яких створюється або збільшується майно, що знаходяться у власності держави або органів місцевого самоврядування; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Залежно від розподілу функцій між державою і органами самоврядування видатки поділяються на видатки з фінансування державних повноважень та фінансування власних повноважень.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені Бюджетним кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню. Ці видатки здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

2) видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України.

На період 2010-2011 років реальне зростання відповідних видатків передбачається до 5% щороку; 2) зростання обсягу видатків бюджетних установ на оплату комунальних послуг та енергоносіїв до 12% у середньому щороку внаслідок поступового наближення цін на енергоносії до світових з одночасним скороченням обсягів споживання енергоносіїв завдяки здійсненню енергозберігаючих заходів; 3) реальне зростання капітальних видатків у межах 10% щороку.

Інфляція в Україні в січні-березні 2009 року склала 5,9%: у березні інфляція сповільнилася до 1,4% з 1,5 у лютому і 2,9 у січні. Уряд прогнозує зростання інфляції в 2009 році на 9,5%, тоді як Світовий банк на 16,4 %. Інфляція в Україні в 2008 році становила 22,3 %.

Після прийняття бюджету, Президент України має план взяти кредит в МВФ в розмірі 20 млн. дол., для того, щоб відновити економіку країни, а відповідно і підвищити розмір державних видатків.

Актуальним завданням уряду є раціоналізація мережі закладів та установ, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для підвищення рівня та якості послуг, що надаються громадянам, виконання у повному обсязі цільових програм соціально-економічного та гуманітарного розвитку, підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

Програми та заходи, що не належать до пріоритетних, мають бути призупинені або переведені на фінансування за рахунок не бюджетних ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адамов Б., Кавиршина В. Бюджет міського району // Економіка України. - 2003. -№4.-С 20-25.

2. Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки: Пер. з нім. С.І. Терещенко та О.О. Терещенка; Передмова та наук, редагування В.М. Федосова. - К.: Либідь, 2000. - 654 с.

3. Буряк П.Ю. Міжбюджетні відносини та перспективи формування місцевих бюджетів // Фінанси України. - 2001. - № 6. - С 14-23.

4. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-ІП.

5. Бюджет - 2001 та розвиток міжбюджетних відносин. Серія: Закон. Практика. Проблеми. - К.: Парламентське видавництво, 2001.-159 с.

6. Бюджетний кодекс України // Урядовий кур'єр. - 2001. - № 131. - С 5-22

7. Бирський В.В. «Моделювання видаткової частини місцевих бюджетів» // Економіка та підприємництво.-2008.-№1.-С.15-21.

8. Василик О.Д. Місцеві бюджети в системі управління економікою // Фінанси України. - 2002. - № 1-2. - С 53-58.

9. Василишин Р.Н. Економічна політика в управлінні державним боргом України: Автореф. дис. канд. екон. наук: 25.00.05 / Українська академія державного управління при Президентові України. - К., 2000. - 20 с.

10. Вахненко Т.П. Міжнародний кредит у світовій валютно-фінансовій системі // Фінанси України. -2006. - №11.-0.143-155.

11. Вахненко Т. Соціально-єкономічні фактори формування зовнішньої заборгованості // Економіка України. - 2004. - № 3.- С. 23-27.

12. Вахненко Т. Напрями вдосконалення боргової політики держави // Економіка України. - 2002. - №5. -С. 16-24.

13. Віхров О.П «Основні вимоги щодо виконання кошторису;» // Фінансове право. - 2010.

14. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.

15. Закон України Про Антимонопольний комітет України від 1993, N 50, ст.472).

16. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 № 510-ХІІ (у ред. Закону України від 05.02.98 № 83/98-ВР).

17. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.93 № 2939-ХІІ.

18. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97-ВР.

19. Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 2009, N 20, N 21-22, ст.269.

20. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року від 1997, N 24, ст.170.

21. Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78.

22. Конституція України, прийнята 28.07.96р.

23. Касич А.О. «Вплив зовнішнього боргу на інвестиційну активність економічної системи».// Інвестиції: практика та досвід.-2008.-№3.-С.3-7.

24. Кругов Р. «Застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету» // Державний контроль.-2009.-№4.-С.36-40.

25. Лисяк Л.П. «Концептуальні засади бюджетної політики у сфері державних видатків» // Формування ринкової економіки.-2009.-№19.-С.358-364.

26. Лісовенко В. Зменшення державного боргу - результат виваженої боргової політики // Фінанси України-2006.-№2,-С. 156-158.

27. Мельник П.В. Проблема формування місцевих бюджетів і податкова політика держави // Фінанси України. - 2007. -№3.-С. 101-103.

28. Монаєнко А.В. «Законодавча правотворчість у галузі видатків на освіту та науку» // Наше право.-2008.-№4.-С.99-105.

29. Пельтек Л.В. «Фінансова політика у сфері видатків бюджету» // Економіка та підприємництво.-2007.-№3.-С.177-179.

30. Петрусь Н.Б. «Модель оцінювання ефективності регіональних інвестиційних форумів за умов невизначеності інформації» // Актуальні проблеми економіки.-2009.-№10.-С.245-253.

31. Проект закону України від 15.09.2009 р. N 5000 Про Державний бюджет України на 2010 рік.

32. Пасічник Ю. Методологічні підходи західної фінансової науки до проблем державного боргу // Фінанси України. - 2006. - №4. - С. 83-91.

33. Паттилло К., Пуарсон Э., Риччи Л. Внешний долг и экономический рост // Финансы & развитие. -2002. - Июнь. - С.32-35.

34. Рязанова Н.С. Сучасні тенденції зовнішньої заборгованості // Фінанси України. - 2005. - № 7. -С 26-38.

35. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Отрытое общество в опасности: Пер. с англ. - М.: ИН-ФРА-М. 1999.-262 с.

36. Стадніченко О. В. «Функціональне призначення бухгалтерського обліку, контролю та аналізу видатків внз за захищеними статтями бюджету» Фінанси.-2009.-№2.-С.12-17.

37. Солощенко Л. «Регулювання цін на лікарські засоби» // Податки та бухгалтерський облік.-2009.-№77.-С.21-25.

38. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями.

39. www.niss.gov.ua/Monitor/oktober08.10/htm.

Додаток 1

Додаток 2