Фінанси підприємства
Сутність фінансового стану підприємства, його показники та методика їх розрахунку. Сутність ліквідності підприємства, її показники та методика їх розрахунку. Платоспроможність, її показники та методика їх розрахунку. Фінансова стійкість підприємства.
Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
Вид | книга |
Язык | украинский |
Дата добавления | 09.10.2008 |
Размер файла | 84,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
- О. С. Філімоненков
- Фінанси підприємств
- Навчальний посібник (Видання 2-ге, перероблене та доповнене)
- Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
- кондор
- КИЇВ 2005
- РОЗДІЛ 9
- ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ОЦІНКА
- 9.1. Сутність фінансового стану підприємства, його показники та методика їх розрахунку
- Підприємства, які працюють в умовах ринкових відносин, несуть повну відповідальність за своїми зобов'язаннями перед ланками фінансово-кредитної системи, постачальниками, своїми працівниками, а також за результати своєї виробничо-фінансової діяльності. Здатність підприємства своєчасно погашати свої боргові зобов'язання характеризує його фінансовий стан.
- Під фінансовим станом підприємства також розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного здійснення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.
- Фінансовий стан -- це одна з найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємств. Він може бути добрим чи поганим.
- Кожне підприємство повинно прагнути до позитивного фінансового стану, тобто до створення достатнього обсягу фінансових ресурсів, що виступає гарантом своєчасності розрахунків із постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку.
- Метою оцінки фінансового стану підприємства виступає пошук резервів збільшення його прибутковості, рентабельності і платоспро-можності.
- Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись за допомогою вирахування системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансовий стан господарюючих суб'єктів.
- Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення його доходності, рентабельності та платоспроможності.
- Основними показниками, які характеризують фінансовий стан під-приємства, є:
- прибутковість (рентабельність);
- оптимальний розподіл прибутку;
- наявність оптимальних розмірів власних обігових активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;
- наявність власних джерел формування обігових активів в обсязі, достатньому для їх покриття;
- платоспроможність підприємства та ін.
- Якщо підприємство досягає у вказаних напрямах необхідних опти-мальних параметрів, його фінансовий стан стійкий. Якщо ж підприємство не отримує, скажімо, прибуток у розмірах, які б забезпечували необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку вказаних показників, їх взаємозв'язку і впливу на фінансовий стан підприємства є досить суттєвим.
- Прибутковість -- доходність, окупність вкладених затрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства. Вона характеризується кількістю отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства.
- Сума отриманого прибутку -- показник, який найбільш повно ха-рактеризує результативність роботи підприємства, рівень його доходності.
- Прибуток, хоч і є результатом діяльності підприємства, але харак-теризує рівень ефективності роботи, вкладених затрат, використаного майна. Тому в практиці господарювання для більш повної оцінки ефективності роботи підприємства, вкладених затрат, використання майна застосовується відносний показник -- рентабельність.
- Рентабельність -- це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства
- У практиці господарювання обраховуються такі показники рентабельності: рентабельність продукції; рентабельність виробництва; рентабельність продажу; рентабельність виробничих фондів; рентабельність вкладень (капіталу) у виробництво та ін.
- Рентабельність продукції (всієї або окремих її видів), а також виробництва загалом можна розраховувати за формулою:
- Р =|і00,
- де Р -- рівень рентабельності продукції, %; П -- прибуток від реалізації продукції (всієї або окремих видів), грн.; С -- собівартість проданої продукції (всієї або окремих видів), грн.
- Показник рентабельності реалізованої продукції дає уяву про те, скільки прибутку отримує "підприємство на одну гривню витрат, вкладених для отримання цього прибутку.
- Рентабельність реалізованої продукції (продажу) -- це відношення прибутку до виручки (обігу) від реалізації продукції. Розрахувати її молена за формулою:
- П. В
- Р =
- 100,
- де В -- виручка від продажу продукції, гри.
- Показник рентабельності продажу означає, скільки отримано прибутку на одну гривню реалізованої продукції в оцінці за цінами продажу. Його збільшення свідчить про зниження витрат на виробництво та продаж продукції, або про підвищення цін на продані товари, роботи, послуги.
- Рентабельність виробничих фондів -- це відношення загального прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних обігових активів. Розраховується вона за формулою:
- Р =
- Соііф + Смоз
- де Совсі* Смоз ~ середньорічна вартість основних виробничих фондів і матеріальних обігових активів (нормованих), відповідно, гри.
- Показник рентабельності фондів означає, скільки прибутку отримано на одиницю вартості основних виробничих фондів і матеріальних обігових активів. Його збільшення вказує або на збільшення прибутку, або на зниження вартості матеріальних обігових активів.
- Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується показник рентабельності вкладень усіх коштів у виробництво, власних вкладень, вкладень в акції інших підприємств та ін.
- Рентабельність вкладень у підприємство в загальному вигляді ви-значається за вартістю всього майна, яке є в розпорядженні підприємства, шляхом ділення загального прибутку на середньорічну величину загального підсумку балансу. Розрахунок цього показника можна здійснити за формулою:
- П
- ПБ'
- де П -- загальний прибуток, грн; ПБ -- підсумок балансу, грн.
- Розрахований показник рентабельності вкладень відображає рівень ефективності використання всіх вкладень підприємства у виробництво і показує, скільки копійок прибутку «заробила» кожна гривня фінансових вкладень.
- Рентабельність власних вкладень визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахованої по балансу (без інвестицій і незавершеного будівництва).
- Рентабельність довгострокових фінансових вкладень (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді участі на паях в інших підприємствах) підприємств визначається відношенням суми доходів від цінних паперів і участі на паях в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.
- Розрахунок цих показників рентабельності, їх аналіз дозволяє керівникам господарюючих суб'єктів і підприємцям орієнтуватися в економічному рівні вирішення відповідних питань, ведення господарства та вжиття необхідних заходів щодо поліпшення господарювання.
- Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними обіговими коштами та ефективність їх використання.
- Кожне підприємство для забезпечення нормального процесу ви-робництва повинно мати відповідну кількість обігових активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов'язаний як із обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обігу. Розширення обсягів виробництва потребує і збільшення обігових коштів. Прискорення ж обіговості обігових активів, навпаки, призводить до зниження їх кількості, необхідної для забезпечення нормального процесу виробництва. В останньому випадку підвищується ефективність використання обігових активів, які вкладаються у виробництво.
- Тому аналіз забезпеченості підприємства власними обіговими коштами і ефективності їх використання має суттєве значення для оцінки фінансового стану підприємства.
- Забезпеченість підприємства власними обіговими активами визна-чається порівнянням їх фактичної наявності, яка розраховується по балансу на відповідну звітну дату, з встановленим нормативом (плановою потребою). При перевищенні фактичної наявності над встановленим нормативом на підприємстві утворюється надлишок власних обігових активів, а, навпаки, -- нестача. Наявність як надлишку, так і нестачі обігових активів негативно впливає на фінансову діяльність підприємства, стійкість його фінансового стану. Тому чітка організація обігових активів, дотримання відповідності фактичної їх наявності до встановленого нормативу буде сприяти зміцненню фінансового стану підприємства.
- Для характеристики ефективності використання обігових активів на підприємствах розраховуються такі показники: обіговість (тривалість одного оберту) в днях; коефіцієнт обіговості, коефіцієнт завантаження та коефіцієнт ефективності використання обігових активів.
- Прискорення обіговості обігових активів дає можливість підприємству вивільнити додаткові кошти з обороту та використати їх у виробництві. Отже, чим більше обертів здійснюють обігові активи, тим менше їх потрібно для забезпечення процесу виробництва, тим ефективніше вони використовуються.
- Розрахунок коефіцієнта завантаження (відношення вартості середніх залишків обігових активів до суми обігу (виручки)) і коефіцієнта ефективності використання обігових активів (відношення прибутку від реалізації продукції, послуг до середньої вартості залишків обігових активів) дає можливість зрозуміти, скільки обігових активів припадає на одну гривню реалізованої продукції, послуг і скільки прибутку отримало підприємство на одну гривню середніх залишків обігових активів. І чим більше прибутку припадає на одну гривню середніх залишків обігових активів, тим ефективніше вони використовуються.
- Надзвичайно важливим показником фінансового стану є його платоспроможність і ліквідність.
- 9.2. Сутність ліквідності підприємства, її показники та методика їх розрахунку
- Найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої виявляється в можливості підприємства у будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями (пасивами) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити свої борги -- заборгованості перед постачальниками, перед банком за повернення кредитів, перед бюджетом і позабюджетними централізованими фондами по сплаті податків та платежів, перед робітниками по виплаті заробітної плати та ін.
- До активів підприємства належать виробничі запаси, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти тощо. Ці активи називаються ліквідними через те, що їх можна відносно швидко продати (стягти), і за отримані грошові кошти погасити наявні боргові зобов'язання.
- Ліквідність суб'єкта господарювання визначається відношенням вартості ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованості. По суті, ліквідність суб'єкта господарювання -- це ліквідність його активів. Ліквідність балансу підприємства -- це зв'язок можливості продажу його активів з одночасною оплатою пасивів.
- Ліквідність балансу підприємства визначається рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.
- При цьому до активів, які беруть участь у розрахунках, включаються грошові кошти і цінні папери, дебіторська заборгованість, матеріальні запаси цінностей і незавершене виробництво, основні фонди, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення й устаткування. Не включаються до активів заборгованість засновників по їх вкладах до основного фонду, збитки.
- До складу пасивів, які беруть участь у розрахунках, включаються кредиторська заборгованість, короткострокові і довгострокові кредити та позичені кошти, джерела формування власних обігових активів, цільове фінансування та цільові надходження, резерви майбутніх витрат та платежів, а також інші пасиви.
- При цьому найбільш ліквідні активи -- грошові кошти та цінні папери підприємства -- повинні бути більші або дорівнювати найбільш терміновим зобов'язанням (кредиторській заборгованості). Активи, що швидко реалізовуються -- дебіторська заборгованість та інші активи -- повинні бути більшими або дорівнювати короткостроковим пасивам (короткостроковим кредитам і позиченим коштам). Активи, що повільно реалізовуються -- запаси та втрати, за винятком витрат майбутніх періодів, -- повинні бути більшими або дорівнювати довгостроковим пасивам (довгостроковим кредитам та позиченим коштам). Активи, що важко реалізовуються -- нематеріальні активи, основні фонди, незавершені капітальні вкладення й устаткування -- повинні бути меншими або дорівнювати сталим пасивам (джерелам власних коштів).
- При виконанні зазначених умов баланс підприємства вважається абсолютно ліквідним. У випадку, якщо одна або кілька з вказаних умов не виконуються, ліквідність балансу в більшій або меншій мірі відрізняється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх залишком в іншій групі у вартісному виразі.
- Залежно від того, якими платіжними засобами підприємство має можливість погасити свої зобов'язання, розраховують кілька показників ліквідності (платоспроможності).
- Насамперед, найважливішим показником платоспроможності (ліквідності) є коефіцієнт покриття. Він показує рівень покриття активами підприємства своїх зобов'язань. Визначається коефіцієнт покриття відношенням усіх поточних активів підприємства до його поточних зобов'язань:
- ПА К
- де Кн -- коефіцієнт покриття; ПА -- поточні активи; ПЗ -- поточні зобов'язання.
- Нормативне значення коефіцієнта більше 1.
- У цьому випадку підприємство може своєчасно погасити свої зобов'язання. При значенні коефіцієнта менше 1 -- підприємство має неліквідний баланс.
- Крім коефіцієнта покриття, для оцінки рівня ліквідності розраховують коефіцієнти швидкої і абсолютної ліквідності.
- Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кщл) розраховується діленням найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізовуються (грошових коштів і дебіторської заборгованості), на поточні зобов'язання:
- ГК + ДЗ ПЗ '
- Де ГК -- грошові кошти; ДЗ -- дебіторська заборгованість.
- Середнє значення коефіцієнта швидкої ліквідності знаходиться у межах 0,5--0,6.
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов'язань. Для розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності (Кал) можна використовувати таку формулу:
- ГК + КФВ
- А./І - пз
- де КФВ -- короткострокові фінансові вкладення.
- Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності більше 0,2 є достатнім, щоб підприємство своєчасно розраховувалось по своїх боргах із кредиторами. Зниження рівня коефіцієнта означає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства.
- При значенні коефіцієнта абсолютної ліквідності менше 0,2, а кое-фіцієнта покриття менше 0,5 підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.
- 9.3. Платоспроможність, її показники та методика їх розрахунку
- Платоспроможність характеризується достатньою кількістю обігових активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року.
- Часом платоспроможність помилково ототожнюється лише з наявністю грошових коштів на рахунках в установах банків і в касі підприємства.
- Проте наявність грошових коштів в установах банків і в касі характеризує не платоспроможність, а поточну готовність (можливість) підприємства розрахуватись за зобов'язаннями.
- Вважається, що наявність грошових коштів у підприємств на рахунках у банках повинна відповідати різниці між поточною кредиторською і дебіторською заборгованістю.
- Наприклад, якщо кредиторська заборгованість у підприємства на 1 листопада 2003 р. становить 750 тис. грн., дебіторська -- 450 тис. грн., а залишок грошових коштів на рахунках у банку -- 120 тис. грн., то рівень поточної платіжної готовності становитиме:
- 120 000 : (750 000 - 450 000) * 100% = 40%.
- У цьому зв'язку однією з найважливіших проблем підприємства є підвищення рівня поточної платіжної готовності.
- Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші ніж поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів, сплаті платежів до бюджету, позабюджетних фондів тощо у зв'язку з перевищенням зобов'язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність або неспроможність.
- Підприємство визнається неплатоспроможним на підставі виявлення незадовільної структури балансу.
- Незадовільна структура балансу -- це такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов'язань перед кредиторами в зв'язку з недостатнім рівнем ліквідності майна.
- Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є: коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт фінансового левериджу; коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт покриття (платоспроможності), коефіцієнт довгострокових зобов'язань, коефіцієнт поточних зобов'язань та ін.
- Коефіцієнт автономії -- показник, який характеризує частку власного капіталу у загальній сумі всіх пасивів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Розраховується коефіцієнт автономії (Кліп) за такою формулою:
- ВК ПБ'
- де ВК -- власний капітал; ПБ -- пасивів балансу.
- Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії складає більше 0,5. Ця величина показника дозволяє припустити, що всі зобов'язання иідприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про зростання фінансової незалежності, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань. Отже, чим вище значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства.
- Коефіцієнт фінансової стабільності -- показник, який характеризує відношення власних і позичкових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позичкових коштів залучило підприємство в розрахунку на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Визначення коефіцієнта фінансової стабільності можна здійснювати за формулою:
- ВК К
- де Кфс -- коефіцієнт фінансової стабільності; ПК -- позикові кошти.
- Нормальним (нормативним) вважається стан, за якого коефіцієнт більший 1. Перевищення власних коштів над позиченими вказує на те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел.
- Коефіцієнт фінансового левериджу -- показник, який характеризує відношення довгострокових зобов'язань і джерел власних коштів підприємства, тобто він показує, скільки довгострокових зобов'язань припадає на одиницю джерел власних коштів. Розрахунок коефіцієнта фінансового левериджу (Кф./і) можна провести за формулою:
- К =51
- "¦" вк'
- де ДЗ -- довгострокові зобов'язання; ВК -- власний капітал.
- Нормальним (нормативним) вважається такий стан, коли коефіцієнт менший 0,1. У цьому випадку фінансовий стан підприємства відносно нормальний.
- Коефіцієнт забезпеченості власними засобами -- показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування обігових активів підприємства, тобто він показує, скільки власних джерел формування обігових активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період таким чином: від підсумку по розділу 1 пасиву балансу віднімається підсумок по розділу 1 активу балансу і отримана різниця ділиться на суму підсумку розділу 2 активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування обігових засобів ділиться на фактичну вартість обігових засобів, які є на підприємстві:
- де К;тк -- коефіцієнт забезпеченості власними коштами; П| -- сума підсумку по розділу 1 пасиву балансу; Аі, А 2 -- сума підсумків активу балансу відповідно по розділах 1 і 2.
- Нормальним вважається такий стан, за якого коефіцієнт перевищує 0,1. Це означає, що обігові активи, які є у підприємства, покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості буде означати, що у підприємства є надлишкові джерела формування обігових активів, а його зниження вкаже на нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.
- Коефіцієнт покриття (платоспроможності) -- показник, який характеризує рівень достатності обігових коштів (поточних активів) підприємства для погашення своїх поточних зобов'язань протягом року. Визначається він відношенням усіх поточних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань підприємства. Для розрахунку коефіцієнта покриття (платоспроможності) (Ки) можна використовувати таку формулу:
- ПА - Вми К" = ПЗ '
- де ПА -- поточні активи; Вми -- сума витрат майбутніх періодів; ПЗ -- поточні зобов'язання.
- Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць обігових активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань. Нормативне значення коефіцієнта більше 1. Отже, підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші ніж поточні зобов'язання. В такому випадку у підприємства добрий фінансовий стан, і воно може своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання.
- Інформаційною базою для оцінки фінансового стану підприємства слугують: дані «Балансу підприємства», ф. №1; дані «Звіту про фінансові результати», ф. №2; дані «Звіту про рух грошових коштів», ф. №3; дані «Звіту про власний капітал», ф. №4; статистична та інша звітність.
- 9.4. Фінансова стійкість підприємства, її показники та їх розрахунок
- Під сутністю фінансової стійкості підприємства розуміють за-безпечення запасів і витрат джерелами коштів для їх формування.
- Фінансова стійкість -- це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство є платоспроможним. Або фінансова стійкість підприємства -- це такий його стан, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних обігових активів (запасів та витрат) до величини власних та позичених джерел коштів для їх формування.
- Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників. Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є від-повідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і затрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів і витрат.
- За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і затрат роз-різняють кілька видів фінансової стійкості підприємства:
- абсолютна стійкість фінансового стану, коли власні джерела формування обігових активів покривають запаси і затрати. При цьому наявність власних джерел формування обігових активів визначається по балансу підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необігових активів;
- нормальний стійкий фінансовий стан, коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування обігових активів і довгостроковими позиченими джерелами;
- нестійкий фінансовий стан, коли запаси і затрати покриваються сумою власних джерел формування обігових активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик;
- РОЗДІЛ 9. Фінансовий стан підприємства та його оцінка 345
- * кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство знаходиться на межі банкрутства. Для визначення фінансової стійкості і встановлення типу фінансової ситуації проаналізуємо дані табл. 9.1.
- Згідно з даними табл. 9.1 тип фінансової ситуації підприємства як на початок, так і на кінець звітного періоду кризовий, бо наявність власних і позикових джерел покриває запаси і затрати, які є на підприємстві, всього на 20,5%, тобто для покриття запасів і затрат, які є на підприємстві, не вистачає близько 80% власних і позичкових коштів.
- Таблиця 9.1
- Запаси, затрати та джерела їх покриття (аналіз фінансової стійкості)
- Досить важливого значення для роботи підприємств в умовах ринкової економіки набуває їх фінансова незалежність від зовнішніх
- позичкових джерел. Запас джерел власних коштів означає запас фі-нансової стійкості підприємства при тій умові, що його власні кошти перевищують позичкові.
- Стійкість фінансового стану підприємства оцінюється щодо власних і позичкових коштів, за темпами накопичення власних коштів у результаті поточної фінансової діяльності, достатніх забезпеченнях матеріальних обігових активів власними джерелами.
- Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фі-нансових коефіцієнтів, які розраховуються як відношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Порівняння цих коефіцієнтів з базисними величинами (середньогалузевими, показниками більш міцних у фінансовому відношенні підприємств, оптимально розрахованими) дає можливість встановити рівень фінансової стійкості підприємства, яке аналізується.
- Основними показниками, що характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позичкових коштів, є: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт власних та позикових коштів), коефіцієнт фінансового левериджу (залежності від довгострокових зобов'язань), коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт віднояіення позикових і власних коштів, коефіцієнт маневреності робочого та власного капіталу.
- Зміст та порядок визначення вказаних коефіцієнтів такі: Коефіцієнт автономії показує частку власних коштів (капіталу) у загальній сумі всіх коштів (капіталу) підприємства, які використовуються ним для здійснення статутної діяльності. Розраховується коефіцієнт автономії (Кдвт) як відношення суми по підсумку розділу 1 пасиву балансу (власний капітал) до суми підсумку (пасиву) балансу:
- ВК ПБ'
- И1^
- де ВК -- власний капітал; ПБ -- підсумок балансу.
- Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії -- більше 0,5. Ця величина показника дозволяє припустити, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними коштами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про зростання фінансової незалежності, підвищення гарантій погашення підприємством своїх зобов'язань. Отже, чим вище значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства.
- * Коефіцієнт фінансової стабільності (співвідношення власних і позичкових коштів) показує, скільки позичкових коштів залучило підприємство па одну гривню вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс) розраховується діленням суми власних джерел (власного капіталу) на суму термінових і довгострокових зобов'язань:
- к -вк Кфс - зк",
- де ЗК -- залучені кошти; ВК -- власний капітал. Нормальним (нормативним) вважається стан, коли коефіцієнт більший 1. Перевищення власних коштів над позиченими вказує на те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел.
- * Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Кзвк) характеризує рівень забезпечення підприємства власними коштами. Розраховується цей показник як відношення суми фактичної наявності джерел власних і прирівняних до них коштів (за винятком сум заборгованостей по розрахунках з учасниками, доходів майбутніх періодів, резерву майбутніх витрат і платежів, реструктуризовано-го боргу) до суми обігових активів, які має підприємство:
- Пі -Лі
- де Пі -- разом перший розділ пасиву балансу;
- А], А'г -- підсумки по розділах 1 і 2 активу балансу.
- Нормальним вважається стан підприємства, коли коефіцієнт забез-печеності власними коштами більший 0,1.
- Фінансова стійкість підприємства оцінюється і коефіцієнтом співвідношення залучених і власних коштів (Ксжк)- Цей показник показує, скільки позичкових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Розраховується він співвідношенням всієї суми зобов'язань по злучених коштах до суми власних коштів:
- ЗК ВК'
- Ксзвк =
- де ЗК -- залучений капітал; ВК -- власний капітал.
- Нормальним є такий стан у підприємства, коли коефіцієнт менший 1. Якщо коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів перевищує одиницю, фінансова стійкість і автономність підприємства досягає критичної величини.
- Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів (Кд.чпк). Він показує, скільки довгострокових позичкових коштів використано для фінансування активів підприємства поряд із власними коштами. Розраховується цей коефіцієнт діленням суми довгострокових кредитів та інших позикових коштів на суму власних коштів (капіталу):
- к дз
- де ДЗ -- довгострокові зобов'язання; ВК -- власний капітал.
- Чим менше позичкових коштів залучає підприємство для здійснення своєї статутної діяльності, тим сильніша його фінансова стійкість.
- Важливе значення для вивчення фінансової стійкості підприємства має і розрахунок коефіцієнта залучення довгострокових позичкових коштів у сумі довгострокових активів. Розраховується цей коефіцієнт як відношення суми довгострокових позикових коштів до суми довгострокових активів:
- к ДЗ.
- де Кдпк -- коефіцієнт залучення довгострокових позичкових коштів у сумі довгострокових активів; ДА -- довгострокові активи.
- Цей коефіцієнт показує, скільки довгострокових позичкових коштів і кредитів банку припадає на одиницю довгострокових активів підприємства.
- Ступінь залежності підприємства від кредиторів можна визначити роз-рахунком коефіцієнта концентрації залученого капіталу (Ккзк). Визначається він співвідношенням суми довгострокових і короткострокових вкладень до суми активів підприємства:
- к ДКВ
- Ккзк = --,
- де ДКВ -- довго- і короткострокові вкладення; А -- активи.
- З іншого боку, для визначення ступеня концентрації власного капіталу визначається аналогічний коефіцієнт -- коефіцієнт концентрації власного капіталу (Ккнк):
- ВК
- А '
- де ВК -- власний капітал.
- Чим вище коефіцієнт, тим стабільніший фінансовий стан підприємства.
- Для визначення частки активів, що належить до власного капіталу, визначається коефіцієнт фінансової залежності (Кфз), який можна розрахувати за формулою:
- к - А Кфз - вк-
- Для визначення фінансової стійкості підприємства можуть розраховуватися додатково й інші показники забезпеченості підприємства відповідними джерелами і коштами, які підтримують його стабільність.
- 9.5. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства
- Перехід економіки України до ринкових відносин відбувається у важких умовах падіння виробництва й інфляції. Це негативно впливає на організацію фінансових відносин підприємств, знижує можливості збільшення фінансових ресурсів, і як наслідок, зменшує фінансування для вирішення економічних і соціальних питань. У цих умовах дуже важливим для підприємств виступає проведення комплексної оцінки фінансового стану з метою виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів.
- Чинниками задовільного фінансового стану підприємства можуть бути:
- наявність у необхідних обсягах фінансових ресурсів;
- прибутковість;
- стійка платоспроможність;
- своєчасність розрахунків тощо.
- Чинниками незадовільного фінансового стану підприємства є:
- недостача власних обфгових активів;
- наявність збитків;
- наявність стійкої заборгованості по платежах тощо.
- Загальними кінцевими показниками комплексної оцінки фінансового стану підприємства вважаються його доходність і рентабельність.
- Доходність підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. При цьому абсолютним показником доходності є прибуток, а відносним -- рівень рентабельності.
- Сума отриманого прибутку -- це показник, який характеризує результативність роботи підприємства, фінансовий результат його підприємницької діяльності. Прибуток -- один з основних джерел фінансових ресурсів підприємства і держави. У Законі України «Про підприємства в Україні» йдеться, що підприємство здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку.
- Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючих суб'єктів формується взаємодією багатьох чинників. Так, загальний обсяг балансового прибутку поповнюється за рахунок прибутку від продажу продукції, робіт, товарів, основних засобів, валютних цінностей, доходів від надзвичайних операцій. Тому при аналізі формування балансового прибутку необхідно визначити питому вагу та рівень зміни її складових. Потім проаналізувати зміну основної складової балансового прибутку -- прибутку від продажу продукції, визначити рівень впливу на його розмір окремих чинників:
- зміни структури і обсягу проданої продукції;
- зміни рівня її собівартості;
- зміни рівня реалізаційних цін.
- На основі проведеного аналізу розкрити резерви збільшення прибутку від продажу продукції.
- Для комплексної оцінки фінансового стану підприємства потрібно розрахувати і відносні показники:
- рентабельність основної діяльності;
- рентабельність основного капіталу;
- рентабельність власного капіталу.
- А також такі показники, як обіговість матеріальних обігових активів, обіговість власного капіталу, коефіцієнт забезпечення запасів і затрат джерелами активів для їх формування тощо.
- Розрахунок названих показників (коефіцієнтів) наведено в табл. 9.2.
- Таблиця 9.2 Розрахунок показників ефективності виробництва
- Найбільш узагальнюючим абсолютним показником, який характеризує фінансовий стан підприємства, є відповідність чи невідповідність (надлишок чи нестача) джерел власних коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між величиною джерел власних коштів і величиною запасів і витрат.
- У випадках відповідності чи перевищення власних джерел формування обігових активів наявності запасів і витрат -- у підприємства стійкий фінансовий стан. При нестачі власних джерел для покриття запасів і витрат -- у підприємства нестійкий фінансовий стан.
- Частка власних джерел формування обігових засобів у покритті запасів і витрат визначають таким чином:
- Власні джерела формування
обігових активів - Частка власних джерел формування обігових активів =
- Запаси і витрати
- У випадку зниження частки власних джерел формування обігових активів у покритті запасів і витрат підприємству для стабілізації фінансового стану необхідно збільшити частку цих джерел в обігових активах, а також знизити залишки цінностей шляхом реалізації у виробництві малорухомих і невикористаних запасів.
- РОЗДІЛ 10
- ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ТА БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ
- 10.1. Фінансова криза на підприємствах і причини її виникнення
- В останні роки економіка України розвивається досить-таки динамічно. Так, коли у 2000 р. порівняно з 1999 р. реальний внутрішній продукт збільшився на 6%, то у 2001 р. - на 9%. У 2002 р. обсяг виробництва валового внутрішнього продукту становив понад 220 млрд. грн. Найбільший внесок у це зростання зробили такі галузі економіки, як переробна, харчова, легка промисловість і машинобудування.
- У минулому періоді (2000--2002 рр.) продовжував зростати і фі-нансовий результат діяльності підприємств. Так, коли в 2000 р. фінансовий результат суб'єктів господарювання від звичайної діяльності до оподаткування (крім малих і сільськогосподарських підприємств) становив понад 11,5 млрд. грн., то у 2002 р. цей показник становив вже понад 14,5 млрд. грн., тобто на 3,0 млрд. грн. або на 26% більше ніж у 2000 р.
- Але, незважаючи на позитивні зрушення в економіці в останні роки, практично 40% підприємств в Україні працювало збитково. Найбільше збиткових підприємств та організацій на транспорті, промисловості, у матеріально-технічному постачанні і збуті, у будівництві.
- Збиткова робота підприємств та організацій є однією з головних причин їх незадовільного фінансового стану. Наслідком же незадовільного фінансового стану підприємств є збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості. Так, коли дебіторська та кредиторська заборгованість по всіх суб'єктах господарювання (крім малих підприємств і бюджетних установ) на 1 грудня 2000 р. становила відповідно 197,2 і 270,0 млрд грн, що перевищило їх розмір у порівнянні з початком 2000 р. відповідно на 15,8% і 17,8%. Станом же на 1 листопада 2001 р. дебіторська та кредиторська заборгованість по зазначених суб'єктах господарювання становила відповідно 215,8 млрд. грн. і 278,0 млрд. грн., тобто зросла порівняно з початком року відповідно на 16,5% і 7,6%. На перше грудня 2003 року дебіторська заборгованість становила 273,1 млрд. грн., а кредиторська -- 340,9 млрд. грн., що відповідно на 26,5% і на 22,6% більше ніж на 1 листопада 2001 р.
- Найбільша питома вага кредиторської заборгованості припадає на промисловість (більше 35%), торгівлю та громадське харчування (близько 20%), транспорт (близько 10%).
- Протягом останніх років (2000--2001 рр.) значною залишалась питома вага простроченої заборгованості. її частка у загальній сумі дебіторської заборгованості (станом на 1 грудня 2003 р.) становить більше 30%, а кредиторської -- понад 32%.
- Наслідком наявності значної суми дебіторської та кредиторської заборгованості та її прострочених розмірів є неплатоспроможність значної кількості суб'єктів господарювання. При цьому більше двох третин неплатежів у промисловості спостерігається в таких галузях, як електроенергетика (більше 30% від загальної суми кредиторської заборгованості по промисловості), паливна промисловість (більше 16%), чорна металургія (більше 15%). Існує ще значна сума заборгованості з виплатою заробітної плати. Станом на 1 грудня 2003 р. вона становила більше 2,1 млрд. грн. Більше 15,0% становить заборгованість населення за житлово-комунальні послуги.
- Неплатоспроможність -- неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема, по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
- Грошове зобов'язання -- зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
- Наявність значних сум кредиторської заборгованості у суб'єктів господарювання, тобто їх неплатоспроможність, свідчить про те, що такі підприємства знаходяться в глибокій фінансовій кризі.
- Отже, під фінансовою кризою слід розуміти недостатність власних коштів у господарюючих суб'єктів для здійснення своєчасних платежів до бюджету, цільових фондів, розрахунків із постачальниками та підрядниками, робітниками та інше внаслідок зниження результатів їх господарсько-фінансової діяльності з різних причин. Або фінансова криза -- це неспроможність підприємства здійснювати фінансове забезпечення власної поточної виробничо-фінансової діяльності.
- Чинниками, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, бувають:
- зовнішні, тобто ті, що не залежать від діяльності підприємства;
- внутрішні, тобто ті, що залежать від діяльності підприємства.
- До складу зовнішніх чинників можна віднести такі:
- політичну нестабільність у країні місцезнаходження підприємства;
- нестабільність господарського та податкового законодавства;
- значний рівень інфляції;
- зниження купівельної спроможності населення;
- нестабільність фінансового ринку;
- кризу, а також посилення конкуренції в галузі;
- інші чинники.
- Ці чинники зумовлюють фінансову кризу у випадках, якщо відповідні служби підприємств помилково або несвоєчасно реагують на них. До внутрішніх чинників фінансової кризи можна віднести:
- низький рівень кваліфікації керівного персоналу;
- прорахунки в організації постачання та ведення виробничої діяльності;
- прорахунки в інвестиційній політиці;
- дефіцит коштів для фінансування;
- низький рівень менеджменту та маркетингу;
- недосконалість виробничої структури та структури управління;
- інші чинники.
- На конкретних підприємствах можуть бути специфічні причини виникнення фінансової кризи.
- Фінансова криза буває трьох рівнів:
- коли фінансовий стан підприємства не загрожує його функціонуванню (за умови переведення його на режим антикризового управління);
- коли фінансовий стан підприємства загрожує його існуванню та потребує негайного здійснення фінансової санації;
- коли фінансовий стан підприємства знаходиться у кризовому стані, що вимагає його ліквідації.
- Установлення рівня фінансової кризи зумовлюється необхідною передумовою своєчасного та вірного прийняття рішення щодо відновлення платоспроможності підприємства або визнання його банкрутом.
- 10.2. Санація й реструктуризація підприємств і організацій
- 10.2.1. Економічна сутність санації, випадки та мета її проведення
- У системі заходів для фінансового оздоровлення підприємств і виходу з економічної кризи застосовується так звана санація.
- Під санацією розуміють систему економіко-організаційних заходів, спрямованих на підвищення прибутковості й ефективності виробництва, на оздоровлення фінансового стану підприємств-боржників. Слово «санація» походить від латинського «запаге», що в перекладі означає оздоровлення чи одужання.
- Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від ЗО червня 1999 р. дає поняття «санація» та «досудова санація». Згідно зі згаданим Законом досудова санація -- це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.
- Санація -- система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.
- Санація може здійснюватись у таких випадках:
- необхідності забезпечення розвитку пріоритетних галузей народного господарства, більш важливих підприємств в силу їх значущості для народного господарства;
- переорієнтації підприємницької діяльності;
- здійснення антимонопольних заходів;
- за ініціативою суб'єкта господарювання, який знаходиться в кризі, якщо існує загроза оголошення його банкрутом у майбутньому;
- за рішенням господарського суду;
- за рішенням кредиторів відмовитися від частки своїх вимог з метою, щоб підприємство (якщо воно перспективне) продовжувало свою діяльність, або коли вони бачать в санації можливість врятувати свій капітал;
- коли боржник за власною ініціативою звертається до господарського суду з заявою про порушення справи про своє банкрутство у випадках, якщо є фінансова неспроможність або існує реальна загроза такої неспроможності;
- коли закінчився місячний термін після опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради або Кабінету Міністрів України заяви про порушення справи про банкрутство цього підприємства у випадках, коли надійшли пропозиції від фізичних і юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника;
- за ініціативою фінансово-кредитної установи у випадках оголошення клієнта неплатоспроможним;
- за ініціативою заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства у випадках невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою майнового комплексу та ін.
- Головною метою санації є мобілізація фінансових ресурсів для відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності підприємств, а також формування фінансового капіталу для здійснення санаційних заходів.
- Підставою для проведення санації є наявність реальної загрози банкрутства підприємств.
- Ініціатива щодо проведення досудової санації державних підприємств може виходити від уповноважених органів, підприємств, кредиторів або інших осіб.
- Пропозиції щодо проведення досудової санації від відповідних осіб подаються уповноваженому органу, який і приймає рішення про її проведення.
- 10.2.2. Санаційний аудит і порядок його проведення
- Для визначення рівня фінансово-господарської діяльності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі, та прийняття рішення щодо визначення необхідності та джерел фінансування санації, проводиться санаційний аудит.
- Аудит -- це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, повноти обліку і його відповідності чинному законодавству, а також формування висновків щодо реального фінансового стану підприємства.
- Окремою ділянкою загального аудиту є санаційний аудит. Його відмінною рисою є те, що він проводиться на підприємствах, які опинилися у фінансовій кризі.
- Головною метою санаційного аудиту є оцінка рівня фінансової кризи та виявлення фінансової спроможності її подолання на підприємстві на підставі проведення аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.
- Проведення санаційного аудиту обумовлюється необхідністю наявності об'єктивної інформації про фінансовий стан підприємства, яке опинилося в фінансовій кризі.
- Санаційний аудит підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, можуть замовляти:
- саме підприємство -- у випадках, якщо воно виходить з пропозицією про укладення мирової угоди та проведення санації у процесі провадження справи про банкрутство;
- потенційний санатор -- у випадках, якщо вирішується питання про санацію підприємства через його реорганізацію шляхом приєднання до іншого, або злиття з іншим підприємством;
- державні органи -- у випадках, якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційної підтримки;
- позикодавець -- у випадках, якщо вирішується питання про надання санаційного кредиту;
- існуючі та потенційні власники корпоративних прав підприємства -- у випадках, якщо приймається рішення про збільшення статутного фонду тощо.
- На вимогу замовників санаційний аудит проводиться зовнішніми, не залежними як від підприємства, аудит якого проводиться, так і від замовника аудиту, аудиторами.
- Аудитор на основі результатів перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, яке знаходиться у фінансовій кризі, мусить дати висновок щодо його санаційної спроможності, тобто про спроможність до виживання.
- Санаційна спроможність -- це наявність у підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність самостійно провести фінансову санацію.
- Санаційну спроможність підприємства можна виявити, якщо в процесі санаційного аудиту вирішуються такі питання:
- визначені причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;
- здійснена економіко-правова експертиза існуючої на підприємстві санаційної концепції та оцінки ризиків, пов'язаних з її реалізацією.
- У процесі санаційного аудиту необхідно дати оцінку санаційної спроможності підприємства з економічної та правової сторін. Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення відновлення прибутковості, ліквідності та платоспроможності. З правового боку, санаційно спроможним підприємство буде в тому випадку, якщо воно здатне відновити та в довготерміновому періоді зберігати платоспроможність з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатися з заявою до господарського суду з проханням про порушення справи про банкрутство.
- Проведення санаційного аудиту передбачає аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства та його фінансового стану, а також виявлення симптомів кризи та слабких місць у діяльності підприємства.
- Аналізуючи виробничо-господарську діяльність підприємства, аудитор вивчає його загально-виробничу структуру, оцінює рівень існуючої технології виробництва, проводить аналіз виробничих витрат, рівня собівартості та руху основних фондів, оцінює показники праці та ін.
- Аналізуючи фінансовий стан підприємства, що перебуває в кризі, аудитор оцінює динаміку та структуру валюти балансу, аналізує формування та рух власного та позичкового капіталу, кредиторської заборгованості, дає оцінку ліквідності активів підприємства та його платоспроможності, аналізує обсяг використання реальних та фінансових інвестицій, дебіторську заборгованість, оцінює ділову активність підприємства.
- Аналізуючи ситуацію на ринку збуту готової продукції, аудитор вивчає основні параметри маркетингової політики, де особлива увага звертається на визначення попиту на продукцію та вивчення конкурентоспроможності товарів, відповідність рівня якості товарів вимогам ринку, існування концепції оновлення товарного асортименту, розширення інноваційної діяльності та ін.
- На етапі аудиту причин кризи, сильних або слабких місць визначається вид та фаза фінансової кризи, а також її причини, виявляються чинники, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники діяльності підприємства, сильні і слабкі місця у його діяльності.
№ з/п |
Показники |
На початок періоду, тис. гри |
На кінець періоду, тис. грн |
|
1 |
Лжепєла власних коштів |
7356,5 |
10107,3 |
|
9 |
Основні засоби та інші необігові активи |
6995,7 |
8053,5 |
|
о |
Наявність власних обігових коштів (п.1 - п.2) |
360,8 |
2053,8 |
|
4 |
Дппгпггрокові кредити та позикові кошти |
-- |
-- |
|
5 |
Наявність власних і довгострокових позичкових лжепел (іхюмування запасів і зашаі (п.З + п.4) |
360,8 |
2053,8 |
|
6 |
Коппткогтпокові кредити та позикові кошти |
24,2 |
16,2 |
|
7 |
Загальна сума основних джерел формування запасів і затрат (п.5 + п.6) |
385,0 |
2070,0 |
|
о |
Сума запасів і затрат |
1754,0 |
11152,0 |
|
9 |
Надлишок (+), нестача (-) власних обігових коштів Гп.З - п.8) |
-1393,2 |
-9098,2 |
|
10 |
Надлишок (+), нестача (-) власних і довго-строкових позичкових коштів формування за-пасів і затрат (п.5 - п.8) |
-1393,2 |
-9098,2 |
|
11 |
Надлишок (+), нестача (-) загальної суми ос-новних джерел формування запасів і затрат (п.7 - п.8) |
-1369,0 |
-9082,0 |
|
1?. |
Тип фінансової ситуації |
Кризовий |
Кризовий |
Показник |
Розрахунок |
|
Рентабельність основної діяльності - |
Прибуток від реалізації продукції |
|
Затрати на виробництво і реаліза-цію продукції |
||
Рентабельність основного капіталу = |
Чистий прибуток |
|
Підсумок балансу |
||
Рентабельність власного капіталу = |
Чистий прибуток |
|
Середня величина власного капіталу |
||
Обіговість матеріальних обігових активів = |
Виручка від продажу |
|
Підсумок 2 розділу активу балансу |
||
Обіговість власного капіталу = |
Виручка від продажу |
|
Підсумок 1 розділу пасиву балансу |
Подобные документы
Сутність, показники, та фактори, що визначають платоспроможність підприємства. Аналіз та методика розрахунку показників. ВАТ "Київський Ювелірний Завод", коефіцієнт загального покриття та маневреності власного капіталу. Річна фінансова звітність.
курсовая работа [166,3 K], добавлен 11.02.2014Поняття фінансового стану підприємства та його показники. Фінансова стійкість підприємства, її типи та основні показники. Методи аналізу фінансового стану Бродівського держлісгоспу. Методика виконання факторного аналізу прибутку від реалізації продукції.
курсовая работа [106,9 K], добавлен 14.12.2014Теоретичні аспекти поняття фінансового стану підприємства: сутність, значення для діяльності. Аналіз фінансового стану ВАТ "Видавництво Харків". Показники платоспроможності і ліквідності підприємства. Заходи щодо покращення фінансового стану підприємства.
дипломная работа [146,6 K], добавлен 21.08.2010Сутність фінансової діяльності підприємства. Інформаційна база її оцінки: методика та показники. Аналіз фінансового стану ТОВ "Українська екологія". Характеристика господарської діяльності підприємства. Показники фінансового стану, шляхи їх покращення.
курсовая работа [83,8 K], добавлен 22.11.2019Дослідження фінансового стану підприємства, як економічної категорії та об’єкту управління. Майновий стан підприємства та методика його оцінки. Аналіз показників ліквідності, платоспроможності. Фінансова стійкість підприємства, оцінка ділової активності.
дипломная работа [296,3 K], добавлен 16.08.2010Показники фінансової стійкості підприємства і методика їхнього розрахунку. Оцінка ліквідності і платоспроможності підприємства, аналіз оборотного капіталу, його склад і джерела фінансування. Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів.
дипломная работа [273,6 K], добавлен 15.06.2012Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008Сутність, особливості фінансової діяльності на підприємстві. Інформаційна база комплекcної оцінки фінансового стану підприємства. Методика та показники оцінки фінансового стану підприємства. Аналіз джерел власного капіталу, рентабельності підприємства.
курсовая работа [139,6 K], добавлен 25.11.2014Показники джерел фінансових ресурсів та характеристика засобів (майна) підприємства. Аналіз майнового стану підприємства та банкрутства, оцінка ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності. Методи розрахунку коефіцієнтів.
реферат [926,8 K], добавлен 15.02.2011Основні фінансові показники та коефіцієнти, що відображають загальний стан підприємства, методика їх розрахунків. Порядок оцінки кредитоспроможності, платіжоспроможності та ліквідності даного підприємства, визначення його рейтингу та місця на ринку.
контрольная работа [23,7 K], добавлен 05.03.2010