Управління фінансовими ресурсами підприємства

Сутність та значення управління фінансами на підприємстві в умовах ринкової економіки. Аналіз структури капіталу організації. Оцінка платоспроможності, ліквідності та ділової активності компанії. Структура оборотних активів будівельного комбінату.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 29.03.2015
Размер файла 177,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Інститут суспільства

Кафедра фінансів, менеджменту та економіки

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Управління фінансовими ресурсами підприємства»

Cтудентки

Чернишової Дарії Анатоліївни

КИЇВ - 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади управління фінансами в умовах ринкової економіки

1.1 Сутність та значення управління фінансами на підприємстві

1.2 Прийоми та методи управління фінансами

Розділ 2. Аналіз структури капіталу підприємства

2.1 Стисла економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз структури капіталу підприємства

2.3 Оцінка платоспроможності, ліквідності та ділової активності підприємства

Розділ 3. Управління структурою капіталу підприємства в процесі господарської діяльності

3.1 Методичні основи прогнозування потреби в фінансових ресурсах та їх структури

3.2 Визначення джерел фінансування розвитку ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів"

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В умовах ринкової економіки, характерною рисою якої є жорстка конкуренція між виробниками, успіх підприємства значною мірою залежить від здатності керівництва залучити та правильно використати фінансові ресурси. Критерієм ефективності їх роботи з управління фінансами має бути зростання прибутку при забезпеченні стійкого фінансового стану, попередження банкрутства підприємства в несприятливих умовах функціонування.

Необхідно відзначити, що в Україні, протягом всього періоду становлення та розвитку ринкової економіки періодично загострюються та набувають характеру кризи фінансово-економічні проблеми в суспільстві. До таких проблем можна віднести коливання валютного курсу, інфляційний ріст цін, часті зміни умов оподаткування та суттєве податкове навантаження, загроза кризи неплатежів в умовах фінансово-економічних криз. Ці проблеми, безперечно, ускладнюють роботу менеджерів, однак майстерність управління й полягає в тому, щоб за допомогою існуючих наукових методів і відпрацьованих світовою практикою прийомів забезпечити виконання основних завдань підприємства в цілому та щодо управління фінансами зокрема.

В світовій практиці управління фінансами є прерогативою фінансового менеджменту. Навіть якщо на підприємстві відсутні спеціалізовані організаційні підрозділи (відділ фінансів, фінансовий департамент, тощо), питання управління фінансами все одно відносяться до сфери фінансового менеджменту з точки зору застосовуваних принципів, методів та прийомів управління фінансами. Фінансовий менеджмент є підсистемою загальної системи управління підприємством, підпорядкована їй та спрямована на реалізацію стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Ключові завдання в роботі фінансового менеджера на сьогоднішній день пов'язані з забезпеченням ефективного використання фінансових ресурсів, які зазвичай є обмеженими. Реалізація цих завдань пов'язана з оптимізацією структури залученого капіталу як за джерелами залучення так і за напрямами розподілу. Забезпечення довгострокового фінансового розвитку базується на обґрунтуванні фінансових прогнозів та довгострокових планів, інвестуванні коштів в високодоходні проекти з прийнятним рівнем ризику.

Таким чином, вищевикладені аспекти показують, що методичний інструментарій фінансового менеджменту в управлінні фінансами підприємства є дуже актуальним у сучасних умовах господарювання.

Метою даної роботи визначено дослідження системи управління фінансами підприємства.

У рамках поставленої мети були вирішені наступні завдання:

- дослідження теоретичних засад управління фінансами в умовах ринкової економіки;

- аналіз фінансових аспектів діяльності ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів";

- обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення структури капіталу ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів";

Об'єкт дослідження: Публічне акціонерне товариство "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів".

В ході досліджень було використано роботи вітчизняних і зарубіжних учених в області менеджменту, економіко-математичного моделювання, маркетингу, підприємництва, системного аналізу і інформаційних технологій. Дослідницька робота ґрунтувалася на застосуванні методів логічного узагальнення, принципу системного підходу і теорії управління.

У роботі використано методи фінансового аналізу для оцінки системи фінансового менеджменту підприємства; контролінгу; економіко-математичного моделювання.

Інформаційною основою написання роботи є законодавчі акти, інструктивні матеріали, дані статистичної й бухгалтерської звітності ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів", праці відомих економістів, дані періодичного друку й інші матеріали.

Розділ 1. Теоретичні засади управління фінансами в умовах ринкової економіки

1.1 Сутність та значення управління фінансами на підприємстві

Для визначення сутності процесу управління фінансами на підприємстві необхідно дослідити сутність двох понять: "управління" та "фінанси".

Управління в науковій літературі розглядається з різних точок зору. Так, управління як наука характеризується як система впорядкованих знань у вигляді концепцій, теорій, принципів, способів і форм управління. Управління як функція розглядається як цілеспрямований інформаційний вплив на людей і економічні об'єкти, здійснюваний з метою направити їхні дії й одержати бажані результати. Управління як процес визначається як сукупність управлінських дій, що забезпечують досягнення поставлених цілей. З організаційної точки зору управління представляє собою сукупність структур і людей, що забезпечують використання й координацію всіх ресурсів соціальних систем для досягнення їх цілей.

З точки зору досліджуваної проблеми більш обґрунтованим є розуміння управління як процесу. Фінанси в цьому випадку виступають як об'єкт управління.

При визначенні сутності фінансів ряд дослідників акцентують увагу на перерозподільних процесах, що реалізуються через формування та використання різноманітних грошових фондів [23, 32]. Інші науковці розглядають фінанси як специфічний інструментарій для формування потоків коштів на підприємстві. При всій різноманітності представлених в літературі трактувань щодо сутності фінансів можна визначити, що більшість авторів розглядають фінанси як економічну категорію, яка характеризує економічні відносини щодо руху грошових коштів. Фінанси є кровоносною система бізнесу. Рух грошей, його швидкість і масштаби визначають працездатність фінансової системи [18, с.8]. Можна відзначити, що відмінності у визначенні сутності категорії "фінанси" зумовлені акцентуванням дослідників на різних сторонах проявів фінансів.

Фінанси підприємств є одним з проявів фінансів за характером участі в суспільному виробництві, тому для них притаманні ті ж риси, які властиві в цілому категорії фінансів. Відповідно, фінанси підприємств визначаються як сукупність економічних відносин, які пов'язані з рухом грошових коштів, а саме їх формуванням, розподілом і використанням у процесі господарської діяльності підприємств. [13]

З огляду на цілеспрямованість господарської діяльності, управління фінансами можна визначити як застосування спеціальних прийомів і методів для залучення та використання грошових коштів з метою підвищення прибутковості діяльності підприємства та забезпечення його фінансової рівноваги.

Рух грошових коштів пов'язаний з тим, що підприємства в процесі здійснення господарської діяльності вступають у різноманітні фінансові відносини. Ці відносини можна поділити на зовнішні та внутрішні, тобто ті, що виникають у підприємства з іншими учасниками суспільного виробництва і ті, що виникають всередині підприємства між його окремими суб'єктами. Так, зовнішні фінансові відносини мають місце при розрахунках за здійснені поставки, виконані роботи або надані послуги (оплата товарів, комунальних послуг, консультацій юристів, орендна плата тощо), при залученні кредитних коштів (з банками, інвестиційними фондами), при здійсненні платежів до бюджету та позабюджетних державних фондів (Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та інших). Внутрішні відносини пов'язані з формуванням статутного капіталу учасниками при створенні підприємства, виплатою заробітної плати працівникам підприємства, розрахунками з підзвітними особами в питаннях що не стосуються оплати праці, між дочірніми підприємствами, філіалами та головним підприємством. Перерозподіл грошових коштів може здійснюватись у фондовій та не фондовій формах.

Таким чином, предметом управління фінансами є регулювання руху грошових коштів. Об'єктом управління фінансами є фінансові відносини у сфері грошового обігу.

До основних принципів управління фінансами можна віднести [13]:

- принцип господарської та фінансової незалежності - є основоположним принципом господарської діяльності в цілому та управління фінансами зокрема. Цей принцип визначає свободу вибору форм і методів господарювання, застосовуваних господарських механізмів, прийомів і методів управління та інше. При цьому держава гарантує підприємцям однакові права і створює однакові можливості для доступу до всіх видів ресурсів;

- принцип економічної ефективності. Його сутність полягає в тому, що будь-яка господарська діяльність спрямована на отримання результату, однак пов'язана з витратами. Економічно доцільними будуть тільки ті дії, в яких результат переважає над витратами;

- принцип фінансової відповідальності полягає в тому, що господарюючий суб'єкт несе особисту відповідальність за всі операції. Ця відповідальність визначається на законодавчому рівні та підтверджується в господарських договорах;

Функціонування будь-якої системи управління фінансами має бути підпорядковане чинному законодавству та відповідати нормативній базі. На сьогоднішній день основними законами щодо регулювання фінансової сфери є Господарський кодекс України, Податковий кодекс України, закони України «Про інвестиційну діяльність» «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» «Про банки і банківську діяльність» «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» «Про цінні папери та фондовий ринок» «Про акціонерні товариства» «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Нормативну базу управління фінансами складають також Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, методичні рекомендації щодо формування собівартості в різних сферах господарювання, Інструкції та положення національного банку України, галузеві нормативи.

1.2 Прийоми та методи управління фінансами

В рамках системи управління фінансами підприємств вирішуються такі завдання:

- забезпечення фінансовими ресурсами поточної діяльності підприємства;

- забезпечення фінансової стійкості підприємства;

- оптимізація грошового обігу й підтримка постійної платоспроможності підприємств;

- забезпечення реалізації економічних інтересів суб'єктів фінансових відносин;

- мінімізація фінансових ризиків.

Рішення зазначених управлінських завдань здійснюється за допомогою різних прийомів та методів в розрізі фінансового прогнозування, фінансового планування, фінансового регулювання та фінансового контролю.

Фінансове прогнозування полягає у формуванні уявлення про ймовірний майбутній фінансовий стан суб'єкта господарювання в майбутньому. При цьому за допомогою різноманітних методів (екстраполяції, експертних, математичного моделювання та інших) визначаються значення певного набору параметрів зовнішнього середовища (процентні ставки, податкові ставки, рівень інфляції, ціни реалізації продукції та інші) та внутрішнього стану підприємства (обсяги виробництва, отримувані прибутки, рівень собівартості та інші).

Фінансове планування полягає в формуванні системи планів, які кількісно визначають цілі та організацію їх досягнення на чітко обмежений часовий період. Основними методами, що застосовуються в планування є балансовий та нормативний метод. Рідше застосовуються методи оптимізації планових рішень та економіко-математичне моделювання. Фінансове планування допомагає збалансувати фінансові ресурси та напрямки їх використання не тільки в цілому, але й за допомогою платіжних календарів забезпечити щоденне балансування між надходження та витрачаннями грошових коштів.

Фінансове планування має базуватись на результатах попереднього фінансового аналізу. Це необхідно для того, щоб виявити поточний стан справ та закласти в план обґрунтовані рівні показників, що забезпечать покращення стану підприємства.

Фінансове регулювання здійснюється як на загальнодержавному рівні через створення нормативно-правового поля функціонування підприємства, так і на рівні підприємства через саморегулювання.

Фінансового контролю представляє собою поетапний процес порівняння досягнутих результатів з критеріями, визначеними на стадії планування діяльності, виявлення відхилень та прийняття рішення про шляхи усунення виявлених відхилень та їх запобігання в подальшому. Таким чином, фінансовий аналіз може розглядатись як інструмент контролю в системі управління фінансами.

Об'єктом аналізу підсистеми управління фінансами на підприємстві є управління капіталом у фінансовій формі. Враховуючи, що в процесі господарської діяльності відбувається постійний рух капіталу, в процесі управління фінансами слід враховувати стадії його кругообігу капіталу: залучення, розміщення та використання.

На стадії залучення капіталу ключовими питаннями управління фінансами є забезпечення фінансової незалежності суб'єкта господарювання. Для оцінки ступеня фінансової незалежності використовуються такі показники: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансування, коефіцієнт загальної заборгованості, коефіцієнт поточної заборгованості, коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності, коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними засобами. [6, 15, 19-22]

На стадії розміщення капіталу в активах увага приділяється питанням забезпечення ліквідності. Для аналізу ліквідності можуть застосовуватись як аналіз ліквідності балансу, так і розрахунок відносних показників ліквідності - коефіцієнтів: поточної, швидкої та абсолютної ліквідності. Ці показники дозволяють визначити, чи має підприємство можливість вчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями за рахунок капіталу різного рівня ліквідності. Важливе значення мають також показники співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей, яке визначає потребу в додатковому фінансуванні поточної діяльності. [6, 15, 19-22]

На стадії використання капіталу використовуються показники оборотності та рентабельності: коефіцієнт оборотності всього капіталу, коефіцієнт оборотності власного капіталу, коефіцієнт оборотності залученого і позикового капіталу, коефіцієнт оборотності товарного кредиту, рентабельність усього капіталу, рентабельність власного капіталу, рентабельність залученого і позикового капіталу, рентабельність реалізації, коефіцієнт реінвестування і коефіцієнт стійкості економічного росту. Аналіз зазначених показників складає сутність аналізу фінансового стану підприємства. [6, 15, 19-22]

Таким чином, можна визначити, що управління фінансами є підсистемою загальної системи управління підприємством, має сприяти досягненню загальних цілей діяльності підприємства через регулювання руху грошових коштів при забезпеченні стійкого фінансового стану.

Одним з головних правил управління фінансами є врахування при прийнятті управлінських рішень досягнутих результатів діяльності підприємства. Тому, перш ніж приймати рішення, необхідно проаналізувати активи й пасиви підприємства, а також оцінити його фінансові можливості, тобто провести аналіз фінансового стану.

Розділ 2. Аналіз структури капіталу підприємства

2.1 Стисла економічна характеристика підприємства

В якості об'єкта дослідження обрано Публічне акціонерне товариство "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів". Підприємство розташоване в м. Дрогобич Львівської області за адресою вул. Трускавецька, 73.

Організаційна структура підприємства складена за унітарною формою, підрозділів, представництв, дочірніх підприємств та філій не має.

Основними видами діяльності відповідно статуту є:

- виробництво будівельної цегли і керамічної черепиці;

- загальнобудівельні організації;

- монтажні роботи;

- роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації (роздрібна торгівля з лотків);

- оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації.

Переважним видом діяльності є виробництво цегли.

На сьогоднішній день це сучасне підприємство будівельної індустрії з новітніми технологіями, належними умовами праці. У виробничий комплекс входять кар'єр для видобутку глини для цегельного виробництва, два формувальні підрозділи цегли, п'ятнадцять сушильних сараїв для цегли-сирцю, дві кільцеві печі для випалювання цегли, автогаражі, пилорама, розчинний вузол, полігон збірного залізобетону, ремонтні майстерні та інше.

На підприємстві працює дві лінії, середня продуктивність кожної складає 2,5 млн. цегли на рік.

На сьогоднішній день на підприємстві досягнуто високої якості вироблюваної продукції без підвищення ціни, підвищено заробітну плату працівникам.

За останні 3-4 роки рекламацій щодо якості підприємство не отримує, висока якість цегли підтверджена спеціальними дипломами.

Основними напрямками діяльності підприємства є: маркетингова діяльність, пов'язана з вивченням попиту населення, виробнича діяльність, здійснення цінової політики, соціальна діяльність, спрямована на поліпшення умов праці та відпочинку колективу підприємства.

Підприємство функціонує в умовах жорсткої конкуренції. Основні показники, що характеризують діяльність підприємства в 2012-2013 роках представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Основні економічні показники діяльності ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів"в 2012-2013 рр.

Показники

2012

2013

Відхилення

Абсолютне

Відносне

Виручка від реалізації продукції, тис. грн.

2537,0

3551,7

+1014,7

+40,0

Чистий доход від реалізації продукції, тис. грн.

2114,0

2959,8

+845,8

+40,0

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

1588,8

2025,2

+436,4

+27,5

Рівень у % до чистого доходу

75,2

68,4

-6,8

-

Валовий прибуток, тис. грн.

525,2

934,6

+409,4

+128,3

Фінансовий результат від операційної діяльності, тис. грн.

15,5

354,70

+339,2

+2188,4

Середньооблікова чисельність персоналу, осіб

36

37

+1

+2,8

Фонд оплати праці, тис. грн.

690,8

750,9

+60,1

+8,7

Середньомісячна заробітна плата, грн.

1599,1

1691,2

+92,1

+5,8

Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.

1097,1

1145,1

48,0

+4,4

Фондовіддача

2,31

3,1

0,8

+34,1

Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.

696,25

617,75

-78,5

-11,3

Фінансовий результат від звичайної діяльності, тис. грн.

19,10

354,7

335,6

+1757,1

Податок на прибуток, тис. грн.

0,0

32,2

32,2

Чистий прибуток, тис. грн.

19,1

322,5

+303,4

1688,5

Рентабельність виробництва, %

33,1

46,1

+13,0

-

Рентабельність продажів, %

24,84

31,58

+6,73

-

Дані таблиці свідчать про значне підвищення ефективності діяльності підприємства в 2013 році.

Значно виросли обсяги виручки від реалізації продукції: на 1014,7 тис. грн. або на 40%. За вирахуванням податку на додану вартість чистий доход збільшився на 845,8 тис. грн. Збільшення собівартості продукції відбувалося більш повільними темпами, що може бути розцінене як позитивна тенденція: 436,4 тис. грн. або 27,5%.

Таке співвідношення темпів зростання чистого доходу та собівартості зумовило зростання валового прибутку підприємства з 525,2 тис. грн. у 2012 році до 934,6 тис. грн. у 2013 році. Темп приросту склав 128,3%.

Результат операційної діяльності дорівнює в 2012 році 15,5 тис. грн., в 2013 році 354,7 тис. грн. Відносне скорочення витрат дозволило значно збільшити прибуток підприємства від операційної діяльності.

Крім основної діяльності підприємство виконує інші види діяльності: фінансові та інвестиційні операції, що відбивається на кінцевих результатах його діяльності. Ці види діяльності можуть як збільшити, так і зменшити операційний прибуток підприємства.

Результат звичайної діяльності в 2012 році представляв собою прибуток в розмірі 19,1 тис. грн., а в 2013 році розмір прибутку збільшився на 335,6 тис. грн. і склав 354,7 тис. грн. Після оподаткування в розпорядженні підприємства залишилось 322,5 тис. грн.

Збільшилась рентабельність продажів на 6,73 процентних пункти, і її значення в 2013 році склало 31,58 %.

Інформацію, що характеризує господарську діяльність підприємства можна добути також з балансу (Додатки А, Б). По-перше, трохи збільшилась середньорічна вартість об'єктів основних засобів: з 1097,1 тис. грн. у 2012 році до 1145,1 тис. грн. у 2013 році. Темп зміни дорівнював 104,4%. Фондовіддача при цьому збільшилась на 34,1%, тобто темп зміни був вищим. Значення фондовіддачі більше одиниці свідчать, що підприємство в змозі формувати фонди для розширеного відтворення основних засобів. Недоліком у сфері використання основних фондів є значний ступінь їх зносу: на кінець 2012 року знос складає близько 69% первісної вартості, а до кінця 2013 року він складає близько 68%. Це промовляє за те, що підприємство має досить застарілі фонди, скорочення відбулося за рахунок вибуття об'єктів основних фондів, що відслужили свій термін.

В кінці досліджуваного періоду зменшилась також середньорічна вартість оборотних засобів (з 696,25 до 617,75 тис. грн. або на -78,5 тис. грн.).

Чисельність персоналу у 2013 році збільшилась на 1 особу, заробітна плата зросла на 92,1 грн., ріст заробітної плати склав близько 6%.

Таким чином, ми бачимо, що в діяльності підприємства переважають позитивні тенденції.

В наступних розділах проведемо аналіз структури капіталу та визначимо її вплив на фінансовий стан підприємства.

2.2 Аналіз структури капіталу підприємства

Первинною формою при проведенні аналізу структури капіталу підприємства є його баланс. Підсумок балансу відбиває суму капіталу, що підприємство використовує в своїй діяльності. Структуру капіталу дослідимо за допомогою порівняльного аналітичного балансу.

Порівняльний аналітичний баланс формується з бухгалтерського балансу шляхом об'єднання однорідних за економічним змістом статей. [23, 29, 55]

Актив балансу дозволяє дати загальну оцінку активів підприємства, в які інвестовано капітал, проаналізувати їх структуру з огляду на швидкість обертання. З позицій фінансового менеджменту активи підприємства представлені майном в матеріальній і нематеріальній формах. З огляду на характер участі у виробничому процесі активи поділяються на необоротні (представлені основними засобами, нематеріальними активами, довгостроковими фінансовими вкладеннями та іншими вилами активів, що призначені для довгострокового використання) та оборотні (представлені матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю та іншими видами активів, що забезпечують поточну діяльність підприємства. Порівняльний аналіз активів підприємства представлено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Аналіз активу балансу ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів"в 2012-2013 рр.

Основні статті балансу

Початок 2012 року

Кінець 2012 - початок 2013 року

Кінець 2013 року

Абсолютна зміна показників

сума, тис. грн.

питома вага,%

сума, тис. грн.

питома вага,%

сума, тис. грн.

питома вага,%

2013пр/ 2012пр

2013кр/ 013пр

2013кр/ 012кр

Всього активи

2122,0

100,0

2023,6

100,0

2324,6

100,0

-98,4

301,0

202,6

Довгострокові активи, в т.ч.

1258,6

59,3

1448,3

71,6

1658,1

71,3

189,7

209,8

399,5

- основні засоби

1054,1

83,8

1140,1

78,7

1150,1

69,4

86,0

10,0

96,0

- незавершене будівництво

204,5

16,2

305,2

21,1

506,0

30,5

100,7

200,8

301,5

- довгострокові фінансові інвестиції

0,0

0,0

3,0

0,2

2,0

0,1

3,0

-1,0

2,0

Оборотні активи, в т.ч.

863,4

40,7

575,3

28,4

666,5

28,7

-288,1

91,2

-196,9

- матеріальні оборотні активи

609,8

70,6

350,1

60,9

464,6

69,7

-259,7

114,5

-145,2

- грошові кошти та короткострокові цінні папери

1,9

0,2

9,6

1,7

30,2

4,5

7,7

20,6

28,3

- дебіторська заборгованість

210,1

24,3

211,0

18,0

171,0

25,7

0,9

-40,0

-39,1

Витрати майбутніх періодів

41,6

4,8

4,6

19,5

0,7

0,1

-37,0

-3,9

-40,9

З даних таблиці бачимо, що за звітний період сума капіталу, вкладеного в активи підприємства, збільшилась на 202,6 тис. грн. або на 9,55 %.

Це збільшення відбулося переважним чином за рахунок збільшення суми капіталу в необоротних активах. Так, вартість основних засобів збільшилась на 96 тис. грн. або на 9,1 %. Вартість незавершеного будівництва збільшилась на 301,5 тис. грн., темп збільшення дорівнює 247 %, збільшилась сума довгострокових фінансових інвестицій на 2 тис. грн. Переважним чином збільшення відбувалося у 2013 році.

У той же час сума капіталу, вкладеного в мобільні засоби підприємства зменшилась на 196,9 тис. грн. або на 22,8 %. Це зменшення відбулося за рахунок зменшення матеріальних оборотних засобів (запасів) на 145,2 тис. грн. або на 23 % та одночасного зменшення сум дебіторської заборгованості (на 39,1 тис. грн. або на 18,6 %). Зменшення переважним чином відбулося у 2012 році. Сума грошових коштів та їх еквівалентів поступово збільшувалась протягом всього періоду дослідження. Загальна зміна склала 28,3 тис. грн.

Структура необоротних активів зазнала наступних змін: питома вага основних засобів поступово зменшується: з 83,8% у вартості необоротних активів на початку 2012 року до 78,7 % на початку 2013 року і до 69,4 % в кінці 2013 року. Збільшення відбулося по статті незавершене будівництво: з 16,2 % до 30,5 % (на 14,3 пунктів). Збільшилась також питома вага довгострокових інвестицій, але дуже незначно: на 0,1 % протягом всього періоду дослідження.

Структура оборотних активів була змінювалась більш інтенсивно. Питома вага матеріальних оборотних засобів в 2012 році зменшувалась з 70,6% до 60,9%, а в 2013 році знову збільшилась майже до 70 %. Питома вага грошових коштів навпаки, у 2012 році збільшувалась з 1,9 % до 9,6%, а в 2013 році зменшилась до 4,5%. Частка дебіторської заборгованості у 2012 році зменшилась з 24,3 % до 18 %, а у 2013 році збільшилась до 25,7 %.

Зміна структури майна представлена на рисунку 2.3.

Рисунок 2.1 Структура майна ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів" в 2012-2013 рр.

Для аналізу капіталу з позиції джерел формування майна підприємства ми склали аналітичну таблицю 2.3. В цій таблиці в агрегованому вигляді представлено статті балансу підприємства.

фінанси капітал ліквідність будівельний

Таблиця 2.3. Оцінка власного та позикового капіталу ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів" в 2012-2013 рр.

Джерела коштів

Початок 2012 року

Кінець 2012 - початок 2013 року

Кінець 2013 року

Зміна за 2013 рік

Зміна за період

сума, тис. грн.

пит. вага., %

сума, тис. грн.

пит. вага., %

сума, тис. грн.

пит. вага., %

сума, тис. грн.

темп приросту

сума, тис. грн.

темп приросту

Всього капітал

2122,0

100

2023,6

100

2324,6

100

301,0

14,9

202

9,5

Власний капітал, в т.ч.

1863,6

87,8

1827,9

90,3

2150,4

92,5

322,5

17,6

286

15,4

- статутний капітал

1870

100

1870

102

1870

87,0

-

-

-

-

- додатковий капітал

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

- резервний капітал

54,8

2,9

-

-

-

-

-

-

-54,8

-100

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

-61,2

-3,3

-42,1

-2,3

280,4

13,0

322,5

-766

341

-558

Позиковий капітал, в т.ч.

258,4

12,2

195,7

9,7

174,2

7,5

-21,5

-11,0

-84,2

-32,6

- довгостроковий капітал

88,8

34,4

66,1

33,8

0,7

0,4

-65,4

-98,9

-88,1

-99,2

- короткостроковий капітал

169,6

65,6

129,6

66,2

173,5

99,6

43,9

33,9

3,9

2,3

в т.ч. розрахунки с кредиторами

99,6

58,7

78,4

60,5

76,3

44,0

-2,1

-2,7

-23,3

-23,4

Підприємство може здобувати матеріальні та нематеріальні активи за рахунок власних і позикових джерел (власного й позикового капіталу).

Необхідно відзначити, що зростання вартості майна підприємства (що відбулося на підприємстві - об'єкті дослідження) само по cобі не завжди однозначно позитивно характеризує стан справ на підприємстві. Так, при зростанні активів необхідно визначити, за рахунок яких джерел це зростання відбулося. При зростанні активів за рахунок власних джерел (нерозподілений прибуток, статутний капітал, резерви й т.д.) підприємство не зв'язує себе додатковими зобов'язаннями, такий варіант можна вважати оптимальним. Збільшення активів за рахунок позикових засобів вимагає уваги до визначення економічної доцільності такої операції: чи переважає очікувана дохідність від залучення активів над вартістю обслуговування зобов'язань. При цьому зменшення вартості активів може відбуватися внаслідок оптимізації виробничої діяльності за рахунок покриття збитків попередніх періодів.

На досліджуваному підприємстві пасивна частина балансу збільшилась за рахунок збільшення власного капіталу підприємства на 286,8 тис. грн. або на 15,4%. У той же час позиковий капітал підприємства зменшився на 84,2 тис. грн. або на 32,7%. Збільшення власного капіталу було зумовлене поступовим зменшенням суми непогашеного збитку і отриманням у 2013 році значної суми нерозподіленого прибутку: 280,4 тис. грн. Статутний фонд підприємства і додатковий капітал підприємства не змінився.

Це зумовило деякі зміни в структурі власного капіталу:

- питома вага статутного капіталу зменшилась з 100,3% до 87% або на 13,4 процентних пункти;

- питома вага нерозподіленого прибутку збільшилася з -3,3% до 13% або на 16,9 пунктів.

Абсолютна сума резервного капіталу зменшилась на 54,8 тис. грн. у 2012 році. Питома вага цього елементу власних засобів також зменшилась.

Протягом періоду дослідження підприємство нарощувало перманентний капітал. Але залучені довгострокові кредити на суму 88,8 тис. грн. поступово повертаються: в кінці 2013 року сума довгострокових позик складає 0,7 тис. грн. Використання в роботі підприємства довгострокових кредитів збільшує залежність підприємства від зовнішнього фінансування, але не загрожує порушенню поточної платоспроможності підприємства.

Короткострокові кредити банків підприємство в своїй діяльності не використовує, сума кредиторської заборгованості збільшилась на 3,9 тис. грн. або на 2,3%.

Ці зміни, звичайно відбились на структурі позикового капіталу:

- значно зменшилась питома вага довгострокових кредитів - на 30 пунктів (з 34,4% до 0,4%);

- зменшилась питома вага кредиторської заборгованості на 14,7 пунктів (з 58,7% до 44%).

Питома вага власних засобів досить значна у структурі балансу на початок 2012 року й становить 87,8%; до кінця періоду відбулося збільшення їхньої частки до 92,5%. Відповідно питома вага позикових засобів в структурі джерел фінансування майна підприємства зменшилась з 12,2% до 7,5%. Структура джерел фінансування майна переважним чином змінилася у 2012 році. На рисунку 2.4 наочно представлено зміни в структурі джерел фінансування майна підприємства.

Рисунок 2.2 Структура джерел формування майна ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів" в 2012-2013 рр.

Необхідно відзначити, що явних ознак незадовільної роботи станом на кінець 2013 року підприємство не має. Непокриті збитки початку 2012 року було поступово погашено за рахунок прибуткової діяльності у 2012 та 2013 роках.

Довгострокової дебіторської заборгованості ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів" не має, що позитивно характеризує організацію фінансової роботи з дебіторами.

Сума короткострокової дебіторської заборгованості на кінець 2013 року складала 171,0 тис. грн. Загальна зміна цієї статті пасиву балансу є незначною: 40 тис. грн. Наявність короткострокової дебіторської заборгованості, з одного боку, характеризує відволікання оборотних засобів з обороту, однак з іншого боку, характеризує процес взаємодії з покупцями, відбиває процес реалізації.

Таким чином, проведений аналіз балансу ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів" за 2012-2013 роки, дозволяє зробити висновок про задовільну організацію фінансової роботи на підприємстві. Незважаючи на позитивні тенденції в структурі капіталу за джерелами формування та напрямками використання необхідно дослідити фінансову стійкість, кредитоспроможність та платоспроможність підприємства, що виконується на основі аналізу ліквідності балансу.

2.3 Оцінка платоспроможності, ліквідності та ділової активності підприємства

Необхідно розрізняти поняття ліквідності балансу та ліквідності активів. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань та дозволяє оцінити кредитоспроможність підприємства, тобто його здатності вчасно й повністю розраховуватися за зобов'язаннями своїх зобов'язаннях. Ліквідність активів характеризує час, необхідний для перетворення їх у грошову форму. [17, 34, 46].

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за строками їхнього погашення й розташованими в порядку зростання строків. В таблиці 2.4 представлено групування активів та пасивів підприємства відповідно до зазначених характеристик.

Абсолютно ліквідним вважається баланс, якщо:

- найбільш ліквідні активи, представлені грошовими коштами та їх еквівалентами, перевищують суму поточних зобов'язань та кредиторської заборгованості (найбільш строкових зобов'язань) або дорівнюють їм;

- сума дебіторської заборгованості дорівнює короткостроковим пасивам (кредити банків) або більші за них;

- вартість матеріальних оборотних активів, що реалізуються повільно, дорівнює сумі довгострокових зобов'язань або перевищує її.

- необоротні активи, період реалізації яких є тривалим, менші за постійні пасиви, представлені власним капіталом.

Таблиця 2.4. Аналіз ліквідності балансу ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів"

Група

Зміст

Початок 2012 року

Кінець 2012 - початок 2013 року

Кінець 2013 року

Група

Зміст

Початок 2012 року

Кінець 2012 - початок 2013 року

Кінець 2013 року

Платіжний надлишок або недостача

Початок 2012 року

Кінець 2012 - початок 2013 року

Кінець 2013 року

А1

Грошові кошти та їх еквіваленти

1,9

9,6

30,2

П1

Кредиторська заборгованість та поточні зобов'язання

110,9

86,1

85,5

-109

-76,5

-55,3

А2

Дебіторська заборгованість

295,4

232,9

207,9

П2

Короткострокові кредити баків

58,7

43,5

88

236,7

189,4

119,9

A3

Матеріальні оборотні активи

524,5

328,2

427,7

П3

Довгострокові зобов'язання

87,8

48,5

0

436,7

279,7

427,7

А4

Необоротні активи

1300,2

1452,9

1658,8

П4

Власний капітал

1864,6

1845,5

2151,1

-564,4

-392,6

-55,3

Баланс

2122

2023,6

2324,6

2324,6

2122

2023,6

2324,6

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виконання перших трьох умов автоматично забезпечують виконання й останньої. Невиконання однієї з умов свідчить про те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Результати розрахунків, які відбито в таблиці 2.4 свідчать, що умова абсолютної ліквідності балансу не виконується. Протягом всього періоду грошових коштів та інших найбільш ліквідних активів не вистачає для покриття найбільш термінових зобов'язань. Залучення дебіторської заборгованості дозволяє покрити зобов'язання з середнім терміном погашення. Сума матеріальних запасів переважає суми довгострокових зобов'язань, також весь час виконується умова перевищення суми власного капіталу над вартістю необоротних найменш ліквідних засобів.

Але порушення ліквідності балансу не характеризує повною мірою поточну та перспективну платоспроможність підприємства.

Для характеристики платоспроможності підприємства зазвичай розраховують коефіцієнти ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності свідчить про те, що за рахунок грошових коштів та цінних паперів підприємством може бути погашено лише 1% термінових зобов'язань на початку 2012 року, 7,4% на кінець 2012 - початок 2013 року і 17% на кінець 2013 року при нормативі, що встановлює межу цього показника не нижче 20%. Динаміка показника є позитивною.

За рахунок залучення надходжень, що очікуються за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги (тобто дебіторської заборгованості), підприємство має можливість погасити у 2012 році 175% та 187% на початок і кінець відповідно, до кінця 2013 року - 137%. Тобто значення показника зменшується, але залишається в межах нормативного значення.

Якщо значення коефіцієнта швидкої ліквідності значно перевищує співвідношення норматив, то можна зробити висновок, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним.

Значення загального показника ліквідності також має тенденцію до зниження: від 4,84 до 3,84, що в будь-якому випадку є вищим за нормативне значення. На гривню поточних зобов`язань доводиться 4,84 грн. поточних активів на початок 2012 року і 3 грн. 84 коп. грн. на кінець 2013 року. Показники свідчать про високий рівень надійності підприємства як партнера, підприємство має достатню кількість коштів для оплати своїх рахунків. Приймаючи до уваги різний ступінь ліквідності активів, можна з впевненістю передбачити, що не всі активи будуть реалізовані в терміновому порядку, але значне перевищення нормативних показників відвертає загрозу фінансовій стабільності підприємства.

Для оцінки потенціалу формування власного капіталу підприємства необхідно проаналізувати рівень ділової активності підприємства. Чим швидше підприємство виготовляє та реалізує продукцію, тим більше прибутку воно отримує при визначеному розмірі активів. Якщо ринок не потребує збільшення обсягів виготовлення продукції, підвищення ділової активності веде до зменшення потреби підприємства в коштах для досягнення визначеного результату. Тобто, підвищується співвідношення отриманих результатів і витрат, пов'язаних з їх досягненням - збільшується рентабельність діяльності підприємства.

До показників, що характеризують ділову активність підприємства ми віднесли:

- показники оборотності оборотних засобів та їх окремих елементів (запасів та дебіторської заборгованості);

- показники тривалості обороту оборотних засобів та їх окремих елементів (запасів та дебіторської заборгованості);

- показники оборотності та тривалості обороту кредиторської заборгованості;

- тривалість операційного циклу;

- показники рентабельності продажів, власного капіталу, активів.

Результати розрахунків за цими показниками згруповано в таблиці 2.5.

Оборотність оборотних засобів прискорилася, що є безумовно позитивною тенденцією. Але збільшення є надто незначним: з 3,04 до 4,79 оборотів на рік.

Таблиця 2.5. Аналіз ділової активності ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів"

Показник

2012 р.

2013р.

Зміна

Коефіцієнт оборотності

3,04

4,79

1,75

Тривалість одного обороту в днях

118,57

75,20

-43,37

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті

0,33

0,21

-0,12

Коефіцієнт оборотності запасів

4,31

5,09

4,01

Тривалість обороту запасів

83,53

70,73

-12,8

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

13,81

21,92

8,12

Тривалість обороту дебіторської заборгованості

26,07

16,42

-9,65

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

17,85

26,18

8,33

Період обороту кредиторської заборгованості

20,17

13,75

-6,42

Тривалість операційного циклу

109,6

87,15

-22,45

Загальна тривалість обороту оборотного капіталу

89,44

73,4

-16,06

Рентабельність продажів

0,25

0,32

8,33

Рентабельність власних засобів

0,01

0,16

0,17

Рентабельність активів

1,02

1,36

0,34

Прискорення оборотності зазвичай супроводжується скороченням тривалості обороту. На досліджуваному підприємстві цей показник зменшився на 43,37 днів, а саме з 118,57 днів у 2012 році до 75,2 днів у 2013 році.

Коефіцієнт завантаження характеризує кількість коштів, які необхідно вкласти в оборот для отримання 1 грн. реалізованої продукції. В 2012 році гривня реалізації потребувала використання 33 коп. в обороті, у 2013 році - 21 коп. в обороті, тобто на 12 коп. менше.

Прискорення оборотності оборотних коштів було зумовлене поряд з іншими факторами, прискоренням окремих елементів оборотних коштів.

Важливою характеристикою ділової активності підприємства є також використання кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості збільшився на 8,33 оборотів, тривалість одного обороту скоротилась: з 20,17 до 13,75 днів, тобто скорочення склало 6,42 дні.

Загальні умови використання та надання комерційного кредити для підприємства покращились, скорочення середньої тривалості обороту і дебіторської заборгованості відбулося темпами більшими, ніж кредиторської заборгованості, тобто підприємство має перевагу у використанні комерційних кредитів, що призводить до скорочення потреби в оборотних коштах.

Скорочення тривалості обороту запасів та дебіторської заборгованості призвело до скорочення тривалості операційного циклу на 22,45 дні. Загальна тривалість обороту працюючого оборотного капіталу скоротилась на 16,04 дні. Цей показник розраховується з урахуванням тривалості обороту кредиторської заборгованості.

За рахунок збільшення у 2013 році отримуваної підприємством виручки збільшились показники рентабельності:

- рентабельність продажів зросла на 0,07%, тобто підприємство на кожну гривню виручки має на 7 коп. більше у 2013 році ніж у 2012. Сума прибутку на гривню виручки дорівнює 32 коп.

- рентабельність власних засобів зросла на 0,15 пунктів. Це дуже важливий показник, який цікавить перш за все власників: кожна гривня коштів власників, вкладена в бізнес принесла 16 коп. чистого прибутку у 2013 році.

- рентабельність активів характеризує ефективність використання всіх коштів підприємства, задіяних у бізнесі. Цей показник також збільшується: підприємство отримувало 1,02 гривні валового прибутку, у 2013 році цей показник збільшився на 0,34 в клав 1,36.

Від результатів виробничої та комерційної діяльності підприємства залежить платоспроможність та ліквідність підприємства, тобто показники, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Проведений аналіз дозволяє визначити позитивні зміни в управлінні фінансами підприємства та є базою для розробки рекомендацій щодо покращення результатів управління фінансами підприємства.

Розділ 3. Управління структурою капіталу підприємства в процесі господарської діяльності

3.1 Методичні основи прогнозування потреби в фінансових ресурсах та їх структури

Прийняття обґрунтованих рішень в сфері управління фінансами має базуватись на результатах фінансового прогнозування. Дослідження перспективної потреби підприємства в фінансових ресурсах з урахуванням тенденцій змін ринкової кон'юнктури, інфляційних очікувань, розвитку ринку капіталу дозволяє визначити найбільш вигідні джерела забезпечення цієї потреби.

В умовах нестійкого ринкового середовища точність прогнозів значно знижується, однак не втрачає практичної значимості. Фінансове прогнозування за таких умов може бути зведене до розрахунку деякого ймовірного значення прибутку в залежності від ряду параметрів: обсягу виробництва, складу і структури витрат по різних напрямках діяльності господарюючого суб'єкта, тощо, та визначення за цих умов показників фінансового стану [31].

Відправною точкою фінансового прогнозування може бути прогноз продажів і відповідних їм витрат; кінцевою точкою й метою - розрахунок потреб у зовнішнім фінансуванні.

Стоянова О.С. пропонує такі основні кроки прогнозування потреб фінансування [30, c. 349].

1. Складання прогнозу продажів статистичними й іншими доступними методами.

2. Складання прогнозу змінних витрат.

3. Складання прогнозу інвестицій в основні й оборотні активи, необхідні для досягнення необхідного обсягу продажів.

4. Розрахунок потреб у зовнішнім фінансуванні й вишукування відповідних джерел з урахуванням принципу формування раціональної структури джерел засобів.

Перший крок роблять маркетологи. Другий, третій і четвертий - за фінансистами. Які ж методи допомагають зробити ці кроки?

Для фінансового прогнозування може бути застосований один з таких методів. Бюджетний метод заснований на концепції грошових потоків. Цей метод більш точний, але й більш трудоємний і зводиться, власне кажучи, до розрахунку фінансової частини бізнес-плану. Другий метод - «метод відсотка від продажів» (перша модифікація) і «метод формули» (друга модифікація) - більш простий та доступний. Певна умовність розрахунків не зменшує практичної цінності, оскільки дозволяє достатньо просто та швидко отримати інформацію про потребу в додаткових фінансових ресурсах.

В рамках цього метода всі обчислення робляться на основі таких припущень.

1. Збільшення обсягу продажів веде до приблизно такого ж збільшення (у відсотках) змінних витрат, поточних активів та поточних зобов'язань. Тобто поточні активи і поточні пасиви будуть становити в наступному періоді колишній відсоток від виторгу.

2. Відсоток збільшення вартості основних засобів розраховується під заданий відсоток нарощування обороту відповідно до технологічних умов бізнесу й з урахуванням наявності недовантажених основних засобів на початок періоду прогнозування, ступенем матеріального й морального зношування наявних засобів виробництва й т.п..

3. Незмінними в прогнозі залишаються значення довгострокових зобов'язань та статутного капіталу. Сума нерозподіленого прибутку визначається з урахуванням прогнозної суми чистого прибутку та норми розподілу чистого прибутку на дивіденди. Прогнозний прибуток розраховується на підставі чистої рентабельності реалізованої продукції.

За результатами розрахунків визначають, якої суми пасивів не вистачає для покриття розрахункової суми активів. Ця сума представляє собою потребу в додатковому фінансуванні.

За бажанням можна брати до уваги майбутню (бажану) чисту рентабельність реалізованої продукції, а також прогностичну (знову ж бажану) норму розподілу чистого прибутку на дивіденди.

Однак, фінансовому менеджеру недостатньо тільки визначити потребу в додаткових фінансових ресурсах, необхідно визначити, з яких джерел їх доцільно залучати.

Основним недоліком розглянутих в першому розділі роботи принципів управління структурою капіталу підприємства є те, що вони дозволяють раціоналізувати структуру капіталу розглянутого підприємства орієнтуючись лише на один який-небудь критерій. Таким чином, фінансовий менеджер, перш ніж приступитися до рішення проблеми раціоналізації структури капіталу підприємства, повинен зробити вибір - який з можливих критеріїв буде основним. Для усунення даної проблеми, можна застосовувати комплексну методику вибору економічно раціональної структури капіталу підприємства, що дозволяє зіставити розрахунки раціональної структури капіталу підприємства, проведені по двох основних критеріях: мінімізація вартості капіталу (витрат на капітал) і максимізація рентабельності власного капіталу.

Для початку необхідно зробити попередню оцінку можливих варіантів структури капіталу розглянутого підприємства й умов залучення й обслуговування кожного з можливих варіантів структури. Далі для кожного з варіантів здійснюється розрахунок середньозваженої вартості капіталу (WACC) і рентабельності власного капіталу (ROE).

Розглянемо все це на прикладі ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів".

3.2 Визначення джерел фінансування розвитку ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів"

За результатами маркетингових досліджень, що були виконані спеціалістами на замовлення підприємства в 2014 році можливе зростання обсягів реалізації продукції на 15%. Фактичний виторг - 2959,8 тис.грн.; прогнозований - 3403,77 тис. грн.

Одночасно припустимо, що основні активи для забезпечення нового обсягу продажів повинні зрости також на 15% (тобто на 0,15).

Розрахунки зробимо для ситуації повного завантаження виробничих потужностей у звітному періоді.

Закладемо в прогностичний баланс рентабельність продажів на рівні попереднього періоду, а саме 31,58%, й 40-процентну норму розподілу чистого прибутку на дивіденди й розрахуємо потребу в додатковому фінансуванні спочатку на основі трьох припущень (див. вище), а потім - по формулі 3.2. Складемо прогностичний баланс на основі звітного по «методу відсотка від продажів» (Таблиця 3.1)

Таблиця 3.1. Прогнозний баланс підприємства

Показники

Звітний баланс

Прогнозний баланс

Необоротні активи

Виручка від реалізації

2959,80

3403,77

Основні засоби й інші необоротні активи

1658,10

1830,62

Нематеріальні активи

0,00

0,00

Основні засоби

1150,10

1322,62

у % до виручки

38,86

38,86

Незавершене будівництво

506,00

506,00

Довгострокові фінансові інвестиції

2,00

2,00

Оборотні активи

3.Оборотні (мобільні кошти

666,50

766,48

у % до виручки

22,52

22,52

Витрати майбутніх періодів

0,70

0,70

Баланс

2325,30

2597,79

Власні засоби

Власний капітал

2150,40

2373,62

Статутний та додатковий капітал

167,90

167,90

Інший додатковий капітал

1702,10

1702,10

Нерозподілений прибуток

280,40

503,62

Позикові засоби

Забезпечення наступних виплат і платежів

0,70

0,70

Позиковий капітал

173,50

199,53

Довгострокові зобов'язання

0,00

0,00

у % до позик. капіталу

0,00

0,00

Короткострокові кредити банків

0,00

0,00

Кредиторська заборгованість

173,50

199,53

у % до виручки

5,86

10,40

Баланс

2324,60

2573,84

Потреба в зовнішньому фінансуванні = 2597,79 - 2573,84 = 23,95 тис. грн.

2. Тепер прорахуємо потребу в зовнішнім фінансуванні по «методу формули»:

(1150,1+666,5) х 0,15 - 173,5 х 0,15 - 322,5/2959,8 х 3403,77 х (1 - 0,4) = 272,49 - 26,02 - 222,52 = 23,95 тис. грн.

Отже, щоб забезпечити прогнозований обсяг продажів, потрібні нові капіталовкладення в сумі: (1322,62 - 1150,1) = 172,52 тис. грн. Одночасно необхідний приріст оборотних активів повинен скласти: (766,48 - 666,5) = 99,98 тис. грн. Приріст же поточних зобов'язань: (26,03 тис. грн.) і нерозподіленого прибутку: (223,22 тис. грн.), на жаль, не в змозі покрити зростання довго- і короткострокових фінансових потреб на (172,52 + 99,98) = 272,5 тис. грн. Утвориться дефіцит у сумі: (272,5 - 26,02 - 222,52) = 23,95 тис. грн.

Таким чином, результати розрахунків, отриманих трьома методами співпали. Фінансистам підприємства прийдеться вишукувати 23,95 тис. грн. власних або позикових засобів. Залучення позикових засобів може підвищити рентабельність власного капіталу.

Де ЕР=НРЕІ/Активи;

де НРЕІ - прибуток до виплати податків і відсотків;

СРСВ - середня розрахункова ставка по позиковим коштам, %;

ПЗ - позикові засоби;

ВЗ - власні засоби.

Для розрахунку ефекту фінансового важеля складемо розрахункову таблицю 3.2. З наведених розрахунків видно, що в 2013 році на підприємстві ПАТ "Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів" ЕФВ дорівнює 0,54. Підприємство практично не використовує позикових засобів (крім кредиторської заборгованості, тому плата за користування притягнутими засобами не є дуже високою).

Таблиця 3.2. Розрахунок ЕФВ за даними 2013 року

Показник

Значення показника

Активи, тис. грн.

2324,6 тис. грн.

Власні засоби, тис. грн.

2150,4 тис. грн.

Позикові засоби, тис. грн.

174,2 тис. грн.

ПЗ/ВЗ (плече важеля)

0,08

НРЕІ, тис. грн.

354,7

ЕР

15,26%

Диференціал

+9,06

ЕФВ

0,54

= 0,54

Розрахуємо ефект фінансового важеля за умови залучення недостатніх коштів для фінансування розвитку підприємства у вигляді короткострокової банківської позики, відсоток за яку складає 22%, що відбито в таблиці 3.3. Тобто залучати на таких умовах банківський кредит для збільшення обсягів реалізації продукції недоцільно. Для того, щоб ЕФВ став позитивним, а диференціал більше нуля, необхідно збільшувати економічну рентабельність. Домогтися цього підприємство може або стримуючи ріст активів, або збільшуючи масу прибутку, шляхом зниження собівартості продукції; або прискоренням оборотність оборотних коштів, що також дасть збільшення маси прибутку.


Подобные документы

  • Аналіз структури активів та пасивів торговельного підприємства, показників ліквідності та платоспроможності, показників ділової активності, рентабельності оборотних активів і коефіцієнту оборотності оборотних активів, структури власного капіталу.

    контрольная работа [59,7 K], добавлен 24.03.2011

  • Сутність оборотних активів та їх значення в умовах ринкової економіки. Сучасні моделі управління оборотними активами та їх характеристика. Аналіз фінансової звітності підприємства "Мікадо Груп". Удосконалення управління оборотними активами підприємства.

    дипломная работа [156,8 K], добавлен 04.04.2014

  • Зміст фінансової діяльності та грошові фонди підприємства. Аналіз процесу управління фінансовими ресурсами ТОВ "Окланд". Пропозиції щодо джерел формування оборотних коштів підприємства та оптимізації організаційної структури податкового планування.

    дипломная работа [403,3 K], добавлен 07.09.2010

  • Аналіз структури активів і пасивів підприємства. Оцінка фінансових результатів й показників рентабельності, ліквідності та ділової активності організації. Дослiдження ефективностi викоpистання майна компанії, забезпечення власними обоpотними коштами.

    курсовая работа [194,1 K], добавлен 25.11.2014

  • Характеристика діяльності підприємства, аналіз структури його майна, оцінка власного та позикового капіталу. Вивчення типу фінансової стійкості підприємства, ліквідності та платоспроможності, ділової активності, грошових потоків. Діагностика банкрутства.

    курсовая работа [2,4 M], добавлен 20.01.2015

  • Організаційно-економічна характеристика СТОВ "Довжик". Експрес-оцінка фінансового стану господарства. Аналіз складу і структури капіталу, джерел формування оборотних активів та фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності підприємства.

    курсовая работа [67,7 K], добавлен 26.03.2011

  • Аналіз динаміки структури майна підприємства. Оцінка власного капіталу підприємства. Визначення типу фінансової стійкості підприємства. Аналіз ліквідності, платоспроможності та ділової активності підприємства, грошових потоків за видами діяльності.

    курсовая работа [1,9 M], добавлен 22.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.