Кредит, його функції та роль в ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

КУРСОВА РОБОТА

на тему № 103 «Кредит, його функції та роль в ринковій економіці»

Виконав:

Гнатко Дмитро Анатолійович

Київ 2014

Зміст

Вступ

1. Сутність кредиту та його види

2. Роль кредиту та кредитного ринку в економіці

3. Аналіз динаміки та сучасний стан кредитних відносин в Україні

4. Вплив грошово-кредитної політики України на стан кредитного ринку

5. Аналіз іпотечного кредитування в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Кредит відіграє важливу роль в економіці кожної держави, особливо в період формування ринкової інфраструктури та здійснення структурної перебудови народного господарства. Він сприяє прискоренню роздержавлення власності, допомагає швидкому перерозподілу грошових коштів, що дає можливість здійснити переорієнтацію виробництва та здійснити функціонування економіці на повну потужність.

Також необхідно відмітити, що кредит завжди привертав увагу дослідників. Проблемам існування та використання його присвячено ряд спеціальних робіт. Проте в сучасних умовах інтерес та потреба вивчення динамічного розвитку кредитних відносин значно посилився. Адже кредит, як породження економічних відносин, розвивається в масштабах та формах, що визначаються економічними процесами. Зміни в цих системах зумовлені особливостями відтворювальних процесів. Тому вони не є незмінними, тобто раз і назавжди визначеними та сталими. Виникнення їх є результатом розвитку товарного виробництва. Розвиваючись разом з ним, вони постійно змінюються, утворюючий систему кредитних відносин.

Отже, кредит - система економічних відносин, за допомогою якої мобілізуються тимчасово вільні кошти і здійснюється їхнє спрямування на потреби розширеного відтворення. З економічної точки зору поняття кредиту означає одну з найскладніших економічних категорій, пов'язану з передачею вартості у вигляді певної суми матеріальних ресурсів, готових виробів чи грошових коштів однієї юридичної чи фізичної особи у тимчасове користування на відповідно обумовлених засадах іншою.

В сучасних умовах переходу до ринкової економіки по-новому слід підходити до висвітлення суті кредиту, його функцій та ролі, що виконує дана категорія.

Актуальністю даної теми є кредит з його виконуваними функціями, які належать до найважливіших економічних категорій, тому вивчення його є дійсно актуальним та необхідним. Категорія є складною за своєю сутністю, а, отже, потребує уваги.

Об'єктом дослідження виступає кредит як економічна категорія.

Предметом дослідження є кредитні відносини, їх регулювання та значення.

Мета та завдання дослідження полягає у розкритті сутності та функцій кредиту, проаналізувати динаміку кредитних відносин в Україні, визначити методи державного регулювання кредитних відносин та шляхи їх вдосконалення.

В курсовій роботі висвітлені питання, що стосуються сутності, загальних ознак, видів, сучасного стану та регулювання кредитних відносин.

кредит грошовий ринок іпотечний

1. Сутність кредиту та його види

Кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства. Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва. За його допомогою прискорюється процес обігу капіталу як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівні. За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається хіба що тільки категорії грошей. Становлення відносин кредиту тісно пов'язані з розвитком товарно-грошових відносин і налічує вже багато тисячоліть. Історично першою формою кредиту був лихварський кредит. Він надавався лихварями усім бажаючим на вкрай невигідних умовах під надвисокі проценти і не пов'язаний з процесом суспільного відтворення. Лише в умовах розвитку товарного виробництва кредит став формою руху позичкового капіталу і отримав безпосередній зв'язок з потребами забезпечення неперервності процесу відтворення.[1, с. 14]

Кредит (від лат. "credіtum" - позика, борг, "credere" - вірю) - як економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу позики грошей на умовах обов'язкового повернення їх у певний строк з оплатою у вигляді відсотка. Юридична або фізична особа, яка видала гроші в борг, є кредитором, а котра отримала - позичальником. У процесі руху позики між кредитором і позичальником складаються певні економічні відносини.

Найкраще суть кредиту проявляється у принципах кредитування, яких є п'ять:

I. Цільове призначення позики -- базова передумова забезпечення інтересів сторін. Позичальник чітко визнає ціль, на яку будуть позичені кошти. Вона погоджується обома сторонами які вступають у кредитні відносини.

II. Строковість позики -- чітко визначений термін користування позикою.

III. Поверненість позиченої вартості -- повернення позичальником кредитору всього обсягу позиченої вартості.

IV. Забезпеченість -- заходи, що гарантують повернення позички у визначені строки. В ролі забезпечення може виступати майно, капітал, авторські права тощо.

V. Платність -- позичальник платить кредитору за користування взятою в борг вартістю. Формою плати є відсоток за кредитом. [2, с.19-21]

Водночас кредит -- це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення.

Розкриваючи поняття сутності кредиту не можна не зауважити про напрями, в яких зростає роль кредиту:

1) перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

2) вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів;

3) участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит;

4) економне використання позичальниками власних і позичених коштів;

5) прискорення отримання товарів, послуг споживачами, за рахунок використання позикових коштів;

6) регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами. [3, с. 14-16]

Кредит, як зазначалося раніше, являє собою категорію обміну. При продажу свого продукту, при купівлі сировини, устаткування та інших товарів, необхідних для продовження діяльності, товаровиробники відчувають значну потребу в додаткових платіжних засобах. Будучи важливим інструментом платежу, кредит застосовується для задоволення різноманітних потреб позичальника. Ці потреби зароджуються не тільки в обміні, де розрив у платіжному обороті найбільш проявляється, але і в інших стадіях відтворення. Господарські організації, що виробляють продукт, витрачають отримані позички для придбання засобів виробництва, задоволення потреб за розрахунками по заробітній платі з працівниками, з бюджетними організаціями. Населення отримує кредит для задоволення своїх споживчих потреб. Виступаючи категорією обміну, кредит використовується для задоволення потреб виробництва, розподілу та споживання валового продукту.

Також необхідно зауважити, що, у свою чергу, залежно від галузевої спрямованості кредит поділяється на різноманітні види, суть яких буде висвітлена далі. Вид кредиту -- це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками, використовувана для класифікації кредитів. Єдиних світових стандартів при їх класифікації не існує. Коли кредит обслуговує потреби промислових підприємств, то це промисловий кредит. Буває також сільськогосподарський, торговий кредит. Галузева спрямованість кредиту часто знаходить своє втілення в державній статистиці ряду країн (окремо виділяються кредити промисловості, торгівлі, сільському господарству і т.д.). По галузях ділять кредити і окремі комерційні банки.

Класифікація кредиту обумовлена ??також об'єктами кредитування. Об'єкт виражає те, що протистоїть кредиту. Найчастіше кредит використовується для придбання різних товарів (у промисловості -- сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, тара тощо, в торгівлі -- товари різноманітного асортименту, у населення -- товари тривалого користування), і тут кредиту протистоять різні товарно-матеріальні цінності. У ряді випадків позичка видається для здійснення різних виробничих витрат. Наприклад, у сільському господарстві кредит у більшій частині направляється на витрати по рослинництву і тваринництву, у промисловості -- на сезонні витрати (ремонт, підготовку до нового сезону виробництва сільськогосподарських продуктів та ін.). [4, с. 33]

В залежності від організації кредитних відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити.

Міжгосподарський кредит -- це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами у процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, і органами галузевого управління, з іншого, в процесі їх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

- по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем. Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Інструментом такого кредиту є вексель, що сплачується через комерційний банк. Як правило, об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання. Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

а) оплати боржником за векселем;

б) передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

в) переоформлення комерційного кредиту на банківський.

- по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їх волевиявлення; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігається;

- по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.

Банківський кредит - це кредитні відносини, в яких однією із сторін (позичальника чи кредитора) виступає банк. Це найбільш розповсюджена форма кредиту. Саме банки частіше всього надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при інших формах кредитування.

Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші у одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам. Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залучений капітал, тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господарюючими суб'єктами на рахунки або депозити.

Третя особливість даного кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплатити позиковий відсоток. Невід'ємним атрибутом банківського кредиту є платність.

Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами.

Кредити, які надаються банками, поділяються:

-- за строками користування на:

а) короткострокові -- до 1 року; можуть надаватися банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженням коштів у відповідному періоді;

б) середньострокові -- до 3 років; можуть надаватися на оплату обладнання,

поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень;

в) довгострокові -- понад 3 роки; можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.;

- за забезпеченням на:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забезпеченими або ломбардними, а якщо без забезпечення - незабезпеченими або бланковими. Більша частина кредитів надається під різні форми забезпечення. В країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш розповсюдженими є наступні види забезпечення кредитів: гарантія або поручительство третьої сторони; переуступка контрактів дебіторської заборгованості; застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування.;

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); гарантія або

поручительство - це зобов'язання банку або третьої особи сплатити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності; оформлюється як самостійне зобов'язання гаранта, чи поручителя, за допомогою передатного напису на вимозі (індосаменту).

в) з іншим забезпеченням (свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові);

-- за строками користування:

а) строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк;

б) до запитання -- це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;

в) прострочені кредити -- це кредити, строк погашення яких встановлений кредитним договором, минув;

г) відстрочені кредити -- це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

-- за характером і способом сплати відсотків виділяють кредити з:

а) фіксованою відсотковою ставкою;

б) плаваючою відсотковою ставкою;

в) сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит);

-- в залежності від кількості кредиторів:

а) надані одним банком;

б) консорціумні, тобто кредити, що надаються кількома банками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

в) паралельні кредити передбачають участь у їх наданні декількома банками. В такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах;

-- за ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;

-- за строками погашення:

а) кредити, що погашаються водночас;

б) кредити, що погашаються у розстрочку;

в) кредити, що погашаються достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);

г) кредити, що погашаються з регресією платежів;

Процес банківського кредитування здійснюється на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості. Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принципи повернення, строковості та платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк із відповідною платою за його користування. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів із конкретною метою, визначеною кредитним договором.

Державний кредит -- сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами -- юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

В залежності від цільового спрямування кредит буває виробничий та споживчий. Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас, населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі. [5, с. 28-32]

Можна також виділити наступні види кредитів.

Іпотечний кредит -- це особливий вид відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Іпотекою є застава землі, нерухомого майна, при якій земля або майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця чи третьої особи. Предметом іпотеки може бути земля, нерухоме майно, будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісні майнові комплекси. В якості застави по кредиту можуть використовуватись такі види рухомого майна, як обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби та космічні об'єкти, товари довготривалого використання (для індивідуальних позичальників). Застава векселя чи іншого цінного паперу здійснюється шляхом індосаменту і врученням заставодержателю індосованого цінного паперу. Умовою використання цінних паперів як форми застави має бути їх висока ліквідність. Кредит під заставу цінних паперів не повинен використовуватися на придбання нових цінних паперів, що пов'язано з обмеженням біржової спекуляції позичальників та зниженням ризику банкрутства клієнтів. У практиці роботи банків держав із розвинутою ринковою економікою трапляються й інші форми забезпечення кредитів. Наприклад, при наданні кредитів індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтво про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, дорогоцінні метали; при кредитуванні юридичних осіб - корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, врожай (зібраний або на корені). [6, с. 17-18]

Лізинговий кредит -- це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Міжнародний кредит -- форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб'єкти різних країн.

Брокерський кредит -- позички, які отримують брокери в банках або інших брокерів (брокерських фірмах) для різних цілей

Товарний кредит -- товари, що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під відсоток. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) в момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості. Товарний кредит надається під боргове зобов'язання (вексель) або шляхом відкриття рахунку за заборгованістю. Товарний кредит сприяє пришвидшенню реалізації товарів і збільшенню швидкості обороту капіталу.

Овердрафт -- короткостроковий кредит, що надається банком у випадку перевищення суми операцій за банківськими платіжними картками установленого видаткового ліміту.

Акцептне фінансування -- спосіб кредиту, коли фінансування комерційних операцій, передбачених договором, здійснюється через банки чи спеціалізовані фінансові фірми шляхом надання постачальнику (продавцеві), експортеру чи покупцеві (виконавцю робіт) або імпортеру раніше обумовленої суми кредиту для авансового фінансування закупок або продажу товарів. При акцептному фінансуванні позичальник надає банку (фінансовій фірмі) як гарантії в заклад товарну накладну чи відповідний товарний документ-рахунок, що підтверджує факт відправки вантажу, під який видано кредит.

Авальний кредит -- кредит банку, що надається клієнтові для забезпечення його гарантійних зобов'язань. Призначення авального кредиту -- покрити зобов'язання клієнта, якщо він фінансово неспроможний виконати їх самостійно.

Кредитний дефолтний своп -- угода, згідно якої покупець робить разові або регулярні внески (сплачує премію за кредитний ризик) емітентові, який бере на себе зобов'язання погасити виданий покупцем кредит третій стороні у разі неможливості погашення кредиту боржником (дефолт третьої сторони).

Овердрафтовий кредит -- це короткостроковий кредит, що надається банком у випадку перевищення суми операцій за банківськими платіжними картками установленого видаткового ліміту.

Сезонний кредит -- короткостроковий кредит, наданий для покриття експлуатаційних видатків.

Міжбанківський кредит -- кредит одного банку іншому банку

Зовнішня позика -- це кредит, отриманий від іноземних кредиторів (наданий закордонним позичальникам), здійснення якого обумовлено появою кредитних відносин між державами, установами, банками, міжнародними корпораціями.

Акцептно-рамбурсний кредит -- короткотермінове кредитування зовнішньоторговельних операцій, які здійснюються при посередництві перевідного векселя, виставленого експортером на іноземний банк, вказаний імпортером. [7, с. 17-18]

У практиці західних банків використовується класифікація кредитів в залежності від їх якісної характеристики:

а) найвищої якості;

б) задовільні;

в) маржинальний кредит;

г) критичний кредит;

д) збитковий кредит (що підлягає списанню).

В Положенні Національного банку України "Про порядок кредитування" в залежності від щойно названого критерію класифікації кредити розподіляють на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні. [8, с. 48]

2. Роль кредиту та кредитного ринку в економіці

Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки в цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обігу.

Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються «припливи» і «відливи» коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути зумовлена сезонністю виробництва і реалізацією певних видів продукції. Використання позикових коштів дає змогу створювати сезонні запаси і здійснювати сезонні витрати підприємств відповідних галузей народного господарства.

Значна роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів. [9, с. 41-42]

Кредит у сфері грошового обігу забезпечує надходження готівки та її вилучення з обігу через банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в утворенні коштів для готівкового і безготівкового обігу і забезпечує безперебійність безготівкового.

Слід мати на увазі, що роль кредиту, сфера його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних умов у країні відбувається і зміна ролі кредиту та сфери його застосування.

Особливо важлива роль кредиту в умовах функціонування неповноцінних грошей, грошей нерозмінних на дорогоцінний метали. Це пов'язане із збільшенням грошової маси при функціонуванні неповноцінних грошей на основі кредитних відносин.

Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці, зростає роль кредиту в цих умовах. Регулювання грошової маси в обігу здійснюється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці. [10, с. 36]

Таким чином, слід виділити напрями, в яких зростає роль кредиту:

— перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

— вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів;

— участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит;

— економне використання позичальниками власних і позичених коштів;

— прискорення споживачами отримання товарів, послуг за рахунок використання позикових коштів;

— регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обігу платіжними засобами.

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів позичальників та кредиторів.

Роль кредиту в ринковій економіці важко переоцінити. Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і характеризує відносини між кредиторами і позичальниками. За його допомогою вільні грошові капітали і доходи підприємств, особистого сектора і держави акумулюються, перетворюються в позичковий капітал, який передається за плату в тимчасове користування.

Капітал фізично, у вигляді засобів виробництва, не може переливатися з одних галузей в інші. Цей процес здійснюється зазвичай у формі руху грошового капіталу. Тому кредит в ринковій економіці необхідний перш за все як еластичний механізм переливу капіталу з одних галузей в інші і зрівняння норми прибутку. [11, с. 108-109]

Кредит дозволяє суперечність між необхідністю вільного переходу капіталу з одних галузей виробництва в інші і закріпленістю виробничого капіталу в певній натуральній формі. Він дозволяє також долати обмеженість індивідуального капіталу. У той же час кредит необхідний для підтримки безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів.

Позиковий капітал перерозподіляється між галузями, прямуючи з урахуванням ринкових орієнтирів в ті сфери, які забезпечують одержання більш високого прибутку або яким надається перевага відповідно до загальнонаціональними програмами. Тому кредит виконує перерозподільні функцію. Ця функція носить громадський характер і активно використовується державою в регулюванні виробничих пропорцій і управлінні сукупним грошовим капіталом.

Кредит здатний надавати активний вплив на обсяг і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей. Завдяки кредиту відбувається більш швидкий процес капіталізації прибутку, а отже, концентрації виробництва. [12, с. 95-99]

Кредит стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення відтворення на основі досягнень науково-технічного прогресу. Регулюючи доступ позичальників на ринок позикових капіталів, надаючи урядові гарантії та пільги, держава орієнтує банки на переважне кредитування тих підприємств і галузей, діяльність яких відповідає завданням здійснення загальнонаціональних програм соціально економічного розвитку. Держава може використовувати кредит для стимулювання капітальних вкладень, житлового будівництва, експорту товарів, освоєння відсталих регіонів.

Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення фермерських господарств, підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження інших видів підприємницької діяльності на внутрішньодержавному і зовнішньому економічному просторі. [13, с. 247-248]

Доцільно також розкрити сутність кредитного ринку, адже саме він виступає кредитним простором у розвитку відносин між кредитором та позичальником. Отже, кредитний ринок - «це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємозв'язки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями і громадянами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах. У той же час кредитний ринок - це синтез ринків різних платіжних засобів. У країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні угоди опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг і надають позички, і, по-друге, інвестиційними або аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і рух різних боргових зобов'язань, що реалізуються на особливому ринку цінних паперів». Кредитний ринок є складовою фінансового ринку. Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти, позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання за кредитами, системи державного регулювання кредитного ринку, законодавчого і нормативного забезпечення. Надання вільних грошових коштів у позику має забезпечити кредитору відповідний рівень доходу при задовільному ступені ризику неповернення і компенсувати втрачені можливості від інвестування коштів в інші активи.

Проаналізувавши суть та роль цієї категорії я зробив певний висновок, що кредитний ринок являє собою специфічну сферу економічних відносин, де об'єктом операцій є наданий на певних умовах у позику капітал. Необхідною умовою функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, які мають тимчасово «вільні» грошові кошти, та позичальників, які можуть вчасно та в повному обсязі виконати зобов'язання перед кредиторами. Також важливою умовою функціонування кредитного ринку є наявність системи регулювання відносин на кредитному ринку. Структуру кредитного ринку можна побачити на рис. 1.

Рис. 1. Структура кредитного ринку

Для ефективного функціонування кредитного ринку необхідна стабільна економічна ситуація в країні, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів. Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки та сприяє економічному зростанню країни.

Функції кредитного ринку:

1. Об'єднання грошових заощаджень різних суб'єктів і утворення великих грошових фондів.

2. Трансформація коштів у позичковий капітал.

3. Надання позик державним органам, населенню та іншим суб'єктам.

Головними суб'єктами на кредитному ринку виступають кредитор та позичальник. Позичальниками на ринку кредитів виступають юридичні, фізичні особи і держава. При цьому залучати вільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні, так і іноземні позичальники. За специфікою надання кредитних послуг позичальників часто поділяють на такі категорії: населення, невеликі підприємства, корпорації, фінансові інститути (в тому числі комерційні банки), сільськогосподарські підприємства, державні установи та громадські організації. Кредиторами на ринку кредитів виступають комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи та іноземні кредитори -- національні й міжнародні фінансові інститути. Крім того, кредиторами можуть бути також не фінансові інститути, якщо вони дають змогу іншим суб'єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватись їх грошовими коштами. [14, с. 213-216]

3. Аналіз динаміки та сучасний стан кредитних відносин в Україні

На мою думку, доречним буде провести аналіз динаміки кредитних відносин за останні роки аби зробити правильні висновки та дати оцінку діяльності кредитного ринку України. Як вже зазначалося раніше, комерційні банки - основні суб'єкти на ринку кредитних відносин. Вони надають широкий спектр послуг,але основним видом послуг, які надає банк є послуги з кредитування фізичних та юридичних осіб, які передбачають передачу позикового капіталу на умовах, що визначені договором кредитування попередньо проаналізованому кредитоспроможному позичальнику. Як правило, кредитна діяльність комерційного банку залежить від обсягу наявних в нього фінансових ресурсів. Основним джерелом залучення таких ресурсів у випадку їх відсутності є депозитні операції. Саме така взаємозалежність кредитування банком від його депозитної діяльності зумовлює необхідність розгляду цих двох операцій у взаємозв'язку. [15, с. 184]

Проаналізувавши аналіз обсягів наданих кредитів та залучених депозитів 2009-2011 років я зробив висновок, що комерційні банки більше кредитують ніж залучають фінансових ресурсів у вигляді депозитів. Але необхідно відмітити позитивну тенденцію до нарощування обсягів депозитів протягом останніх років, а саме: у 2011 році порівняно з попереднім відбулось збільшення на суму 163789 млн. грн., а в порівнянні з 2009 роком збільшення складало 311417 млн. грн. Такій тенденції сприяло зростання депозитних вкладень серед усіх суб'єктів даного ринку, що в свою чергу було спричинено підвищенням довіри вкладників до банківської системи.

Що стосується динаміки кредитування в розрізі позичальників, то необхідно відмітити постійну тенденцію до збільшення обсягів залучення фінансових ресурсів резидентами, нефінансовими та іншими депозитними корпораціями як у 2010, так і у 2011 році, що є позитивним. [16, с. 331-337]

На кінець 2011 року обсяги кредитів виданих резидентам комерційними банками становили 801809 млн. грн., що на 68986 млн. грн. більше ніж у 2010 році та на 78514 млн. грн. більше ніж у 2009 році. Цьому сприяло зниження вартості отримання кредитних ресурсів.

Обсяги кредитів наданих іншим фінансовим корпораціям у 2011 році порівняно з попереднім роком зросли на 3011 млн. грн., а порівняно з 2009 роком - на 2427 млн. грн. Насамперед така динаміка була зумовлена позитивними тенденціями розширення ресурсної бази банків, а також поліпшенням фінансового стану окремих підприємств, зокрема торгівлі та промисловості.

Сектор загальнодержавного управління у 2011 році залучив фінансових ресурсів менше ніж у 2010 році на 285 млн. грн., але більше ніж у 2009 році на 2777 млн. грн. В основному такі зміни залежали від ситуації з державним бюджетом.

Кредитування нефінансових корпорацій продемонструвало тенденцію до збільшення, а саме: у 2011 році вони залучили на 74584 млн. грн. більше ніж у минулому та на 113330 млн. грн. більше ніж у 2009 році. Цьому сприяло поліпшення фінансового стану даних суб'єктів.

Домашні господарства протягом останніх трьох років все менше отримують кредитів від комерційних банків. Станом на 31 грудня 2011 року кредити видані домогосподарствам становили 201224 млн. грн., що на 8314 млн. грн. менше порівняно з 2010 роком та на 40025 млн. грн. порівняно з 2009 роком. Така тенденція спричинена нестабільністю фінансового стану даних позичальників та високим рівнем проблемної заборгованості.

Обсяги кредитів залучених іншими депозитними корпораціями станом на кінець 2011 року складали 40343 млн. грн., що на 13866 млн. грн. більше порівняно з 2010 роком та на 19763 млн. грн. порівняно з 2009 роком. Цьому сприяло підвищення ліквідності та контролю за діяльністю даних установ.

У обсягах кредитування нерезидентів спостерігається постійна тенденція до зниження. У 2011 році даний показник знизився порівняно з попереднім роком на 10019 млн. грн., а в порівнянні з 2009 роком на 12047 млн. грн. Така динаміка спричинена тим, що нерезиденти не виявляють довіри до українського банківського кредитування через низький рейтинг України як кредитора. Обсяги наданих кредитів та залучених депозитів комерційними банками України протягом 2009-2011 років можна подивитись у додатку А.

Серед резидентів, які залучають фінансові ресурси у комерційних банків основну питому вагу складають нефінансові корпорації та домогосподарства. Разом їх питома вага в усій сукупності кредитів, що залучаються резидентами протягом 2009-2011 років становить 97%. Найменшу часку серед позичальників-резидентів займають некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства. Їх питома вага складає протягом останніх трьох років не більше 0,01%.

Щодо динаміки залучення, то у 2011 році порівняно з 2009 роком, серед усіх секторів економіки спостерігалось підвищення темпів залучення. Найбільше зростання відбулось у складі нефінансових корпорацій (на 113330 млн. грн.), що було зумовлено поліпшення фінансового стану суб'єктів господарювання. Водночас домогосподарства зменшили обсяги залучення кредитів на 40025 млн. грн. унаслідок посилення вимог до даних позичальників та зростаючої простроченої заборгованості. Необхідно відмітити, що якщо порівнювати 2011 рік із 2010 роком, то зниження обсягів спостерігається не лише серед домогосподарств (на 8314 млн. грн.), а й серед некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (на 9 млн. грн.) та центральних органів державного управління (на 640 млн. грн.). Тобто, як бачимо, починаючи з 2009 року домогосподарства зменшують свої обсяги позикового капіталу, що в першу чергу спричинено високим рівнем неповерненості залучених фінансових ресурсів [17, с. 247-251]. Аналіз динаміки кредитів наданих резидентам за секторами економіки протягом 2009-2011 років можна подивитись у додатку Б.

У 2012 році порівняно з попереднім відбулось збільшення на суму 153 336 млн грн, а в порівнянні з 2010 роком збільшення складало 317 125 млн грн. Такій тенденції сприяло зростання депозитних вкладень серед усіх суб'єктів даного ринку, крім інших фінансових корпорацій, депозитних корпорацій та нерезидентів. Депозити за цими позичальниками у 2011 році збільшилися, а у 2012 зменшилися. Але основна тенденція збільшення була спричинена підвищенням довіри вкладників до банківської системи. Необхідно також відзначити постійну тенденцію до збільшення обсягів залучення фінансових ресурсів резидентами, не фінансовими корпораціями та домогосподарствами як у 2011, так і у 2012 році, що є позитивним. Відомо та підтверджено статистичними даними, що вагомою причиною, виникнення кризи в Україні, є залучення банками зовнішніх запозичень в іноземній валюті з метою подальшого кредитування в Україні [18,с. 28-30]. Обсяги наданих кредитів та залучених депозитів комерційними банками України за 2012 рік можна проглянути у додатку В.

У лютому 2013 року обсяги виданих кредитів зросли на 93 % або на 397 млрд грн порівняно з груднем 2007 року. У 2009 році спостерігається зниження обсягу виданих кредитів на 1,5 % або на 10,7 млрд грн. За останні п'ять років обсяг виданих кредитів фізичним особам знижувався, особливо у 2009 і 2010 роках, при цьому він збільшувався для нефінансових корпорацій. Із січня 2012 року по лютий 2013 року портфель кредитів, наданих нефінансовим корпораціям виріс на 5,5 % або на 31,402 млрд грн, у той час, як портфель кредитування домашніх господарств за цей же період знизився на 6,5 % або на 13,005 млрд грн і становив 188,219 млрд грн. Це свідчить про переорієнтацію банків зі споживчих кредитів на кредитування юридичних осіб, а також про скорочення обсягів довгострокових кредитів і про спрямованість на кредитування операційної діяльності підприємств на короткострокових засадах. Спостерігається уповільнення процесу кредитування банками в період фінансової кризи і поновлення у посткризовий період. Кредити, надані комерційними банками України в розрізі секторів економіки за 2007-2013 роки, а також їхня зміна у річному обчисленні у відсотках, можна побачити у додатку Г.

Також необхідно зазначити і про обсяги кредитування у різних областях України. Таким чином, Проаналізувавши структуру кредитів, наданих нефінансовим корпораціям на кінець лютого 2013 року (Див. Дод. Д), можна побачити існування неоднорідності в економічному і соціальному розвитку областей України. Спостерігається диспропорція спрямування кредитних ресурсів вітчизняними комерційними банками. Станом на 1 березня 2013 року 75,1 % кредитів, наданих суб'єктам господарювання сконцентровані у двох областях, а саме: у Київській - 54,8 %, у Дніпропетровській - 20,3 %. У той же час лише 24,9 % кредитного портфеля належать 22 областям України, Автономній Республіці Крим та м. Севастополю. Найменше надано кредитів суб'єктам господарювання Житомирській (0,1 %), Кіровоградській (0,2 %), Рівненській (0,2 %) та Чернівецькій (0,2 %) областям. [19, с. 28-30]

Проаналізувавши кредити за секторами економіки за січень-лютий 2014 року я зробив висновок, що залишки за кредитами, наданими резидентам, за місяць збільшилися на 72.6 млрд. грн., або на 8.0%, і на 01.03.2014 становили 976.1 млрд. грн. Унаслідок скорочення ресурсної бази банків кредитна підтримка банками реального сектору економіки в національній валюті знизилася на 9.6 млрд. грн., або на 1.6%. Водночас збільшились обсяги кредитної заборгованості клієнтів в іноземній валюті на 82.3 млрд. грн., або на 27.2%, з них за рахунок курсової переоцінки активів - 93.3% від загального приросту. Серед кредитів у національній валюті переважно зменшилися залишки на рахунках до 1 року - на 12.8 млрд. грн., або на 1.6%. Річна зміна кредитів, наданих резидентам, у національній валюті становила 12.9%, в іноземній - 28.2%. Найбільший приріст спостерігався за кредитами строком від 1 року до 5 років - на 12.4%, у річному обчисленні - на 20.9%. Кредити, надані сектору Нефінансових Корпорацій, були основною складовою зростання кредитів у лютому. Залишки за кредитами НК збільшилися за місяць на 55.9 млрд. грн., або на 8.2%, - до 740.1 млрд. грн. Їхня частка залишалася найбільшою у структурі кредитів, наданих резидентам, - 75.8%. У річному обчисленні залишки за кредитами, наданими НК, продовжували свою позитивну динаміку. Порівняно з січнем вони зросли з 12.7 до 20.8%.

Кредити, надані НК у гривнях, зменшилися на 10.5 млрд. грн., або на 2.3%, що суттєво вплинуло на скорочення загальної кредитної заборгованості резидентів у національній валюті. Серед кредитів НК у національній валюті переважно зменшилися короткострокові кредити - на 13.4 млрд. грн., або на 5.3%. Кредитна заборгованість НК в іноземній валюті зросла на 66.3 млрд. грн., або на 28.5%, переважно за рахунок курсової переоцінки (90.0% від загального приросту). Серед кредитів в іноземній валюті вищими темпами збільшилися кредити строком від 1 року до 5 років - на 29.9 млрд. грн., або на 30.9%. Найвищі темпи приросту в річному обчисленні спостерігалися за кредитами НК строком більше 5 років - 29.6%.

У розрізі видів економічної діяльності зменшення кредитної заборгованості у національній валюті протягом місяця спостерігалось у корпорацій оптової та роздрібної торгівлі, виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення, добувної промисловості, професійної, наукової та технічної діяльності, будівництва,

водопостачання, сфери адміністративного обслуговування. Водночас зросла кредитна підтримка в національній валюті корпорацій постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, сільського господарства, наземного і трубопровідного транспорту. Залишки кредитної заборгованості в іноземній валюті у гривневому еквіваленті зросли практично за всіма основними видами економічної діяльності. Залишки за кредитами, наданими сектору ДГ, у гривневому еквіваленті збільшилися за місяць на 16.1 млрд. грн., або на 8.4%, і на 01.03.2014 становили 208.6 млрд. грн. Зокрема продовжували зростати залишки кредитів, наданих ДГ у гривнях: короткострокових - на 0.7 млрд. грн., або на 1.3%, від 1 року до 5 років - на 0.7 млрд. грн., або на 1.6%. Кредити в національній валюті отримувалися переважно на споживання. Кредитна заборгованість ДГ в іноземній валюті у валютах номінації знизилася. Проте за рахунок курсових різниць залишки кредитів в іноземній валюті зросли на 15.1 млрд.грн., або на 22.7%, особливо довгострокових. Відповідно частка кредитів в іноземній валюті в загальному обсязі наданих ДГ кредитів збільшилася до 39.2% порівняно з 35.1% на кінець 2013 року та 34.6% у січні 2014 року.

У річному обчисленні залишки за кредитами, наданими сектору ДГ, у національній валюті становили 20.6%, в іноземній - “мінус” 1.5%. Серед кредитів, наданих ДГ у національній валюті, найвищими темпами зросли короткострокові кредити - на 34.1%.

Залишки за кредитами ІФК збільшилися за лютий на 0.7 млрд. грн., або на 3.5%, - до 21.5 млрд. грн. У річному обчисленні зростання становило 23.7%. Кредити, надані сектору ЗДУ, за місяць зменшилися на 0.1 млрд. грн., або на 2.5%. [20, с. 28-30] Аналіз кредитів за секторами економіки станом на січень-лютий 2014 року а також за період 2012-2014 років можна побачити у додатку Ж та З відповідно .

4. Вплив грошово-кредитної політики України на стан кредитного ринку

Однією з найважливіших чинників у регулюванні економіки та стимулюванні економічного зростання відіграє грошово-кредитна політика. Грошово-кредитна політика - це сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин. Основною метою цієї політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю і стабільністю цін. Головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки - міністерства фінансів, економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Інструменти, якими оперує грошово-кредитна політика для регулювання грошового обігу, зображено на рис. 2.

Рисунок 2. Інструменти регулювання грошового обігу

До основних інструментів регулювання грошово-кредитного ринку можна віднести: політику обов'язкових резервів; процентну політику (основою якої є використання облікової ставки НБУ та процентних ставок за його операціями як базової ціни національної валюти); здійснення відповідних регулюючих операцій на кредитному, валютному та фондовому ринках з метою додержання стабільності курсу національної валюти.

Відповідно до пріоритетів економічних напрямів країни центральний банк здійснює грошово-кредитну політику із застосуванням таких інструментів регулювання грошового обігу та обсягу кредитування в господарстві: непрямих методів - облікова (дисконтна) та ломбардна політика, а також політика на відкритому ринку; прямих або адміністративних методів - переоблікове контингентирування, політика обов'язкових резервів та різні селективні методи. [22, с. 228-229]

Грошово-кредитна політика є основною складовою системи загальнодержавної економічної політики, її роль у розвитку економічних процесів дуже важлива. Грошово-кредитна політика базується на прогнозній економічній та фіскальній політиці. На підставі прогнозних макроекономічних показників, Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний період Національний банк України розробляє основні засади грошово-кредитної політики на відповідний рік.

Грошово-кредитна політика в Україні в різні періоди розвитку її економіки здійснювалась адекватно до тих процесів, які відбувалися в сферах макроекономіки, фіскальної і структурної реформ. Вона сприяла економічному зростанню, зупиненню галопуючої інфляції, а також спрямовувалася на забезпечення стабільності національної валюти.

Побудова майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни - це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. [23, с. 452]

Основні засади грошово-кредитної політики - це документ, який Рада НБУ розробляє щорічно у середньостроковій перспективі задля пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі, сприяння стабільності банківської системи, за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі з підтримки цінової стабільності в державі та сприяння додержання стійких темпів економічного зростання.

Доцільним буде відмітити основні засади грошово-кредитної політики, які допоможуть якнайширше розкрити сутність впливу грошово-кредитної політики України на стан кредитного ринку. Основні засади грошово-кредитної політики схвалюється рішенням Ради Національного Банку України та завданням якої у середньостроковій перспективі забезпечити стабільності грошової одиниці України та досягнути цілей, визначених Законом України "Про Національний банк України", які враховують тенденції та прогноз розвитку економіки, бюджетної сфери та грошово-кредитного ринку.

Головною метою грошово-кредитної політики з урахуванням положень Конституції України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Стабільна грошова одиниця розглядається як одна з базових цінностей суспільства, одна з головних гарантій захисту приватних економічних інтересів кожного громадянина та необхідна умова досягнення стратегічних цілей економічного розвитку України - забезпечення високих темпів економічного зростання на засадах модернізації та інноваційного розвитку, побудова сучасної, стійкої, відкритої і конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки та забезпечення на цій основі підвищення добробуту населення нашої держави.

Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" під час виконання своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Головним критерієм успішності проведення грошово-кредитної політики є підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін.

Продовження здійснення економічних і соціальних реформ у державі в окремі періоди може призвести до виникнення об'єктивних ситуативних коливань цін на ринках споживчих товарів і послуг. Такі коливання можуть бути результатом структурних зрушень в економіці, приведення окремих цін і тарифів у відповідність до економічно обґрунтованих рівнів, впливу значних зовнішніх шоків тощо. За таких обставин допускається певне тимчасове відхилення показників приросту споживчої інфляції від установлених цільових орієнтирів. Водночас таке відхилення не повинно впливати на досягнення визначених інфляційних орієнтирів у середньостроковому періоді.