Фінансовий аналіз діяльності ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод"

• Після виконання розрахунків наведених вище показників підприємство може бути віднесене до одного з чотирьох типів фінансової стійкості (див. таблицю 2.3), які характеризуються співвідношенням матеріальних оборотних коштів і виду джерел їх фінансування. Матеріальні оборотні кошти - це запаси, вартість яких відображається в II розділі активу балансу. Джерелами їх фінансування можуть бути:
• 1) власні обігові кошти;
• 2) функціонуючий капітал (власні обігові кошти та довгострокові зобов'язання);
• 3) основні джерела формування коштів (функціонуючий капітал і короткострокові кредити банків).
• Шляхом співставлення кожного виду джерел фінансування з вартістю запасів визначимо їх надлишок або нестачу (±Ф). За допомогою цих показників визначимо трикомпонентний показник фінансової стійкості підприємства: S(Ф) = 1, якщо, Ф> 0; 0, якщо Ф<0.

Таблиця 2.3 Типи фінансової стійкості підприємства

Так, на початок і на кінець 2006 року підприємство характеризувалося нормальною фінансовою стійкістю, про що свідчить значення показника S(Ф) = {0,1,1}, а на кінець 2007 і 2008 років - абсолютною фінансовою стійкістю, оскільки S(Ф) = {1,1,1}.

Нормальна фінансова стійкість відображає раціональне використання підприємством позикових коштів та забезпечує, як правило, високу дохідність поточної діяльності. У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також довгострокові залучені кошти. З погляду фінансового менеджменту такий тип фінансування є найбільш бажаним для підприємства.

Абсолютна фінансова стійкість характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто поточна діяльність підприємства не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається дуже рідко. Більш того, її навряд чи можна розглядати як бажану, оскільки це означає, що керівництво компанії не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для операційної діяльності. Тому підвищення фінансової стійкості до такого ступеню є небажаним для підприємства.

Визначення типу фінансової стійкості підприємства повинне бути доповнене аналізом відносних показників фінансової стійкості (таблиці 2.4).

Таблиця 2.4 Алгоритм розрахунку відносних показників фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважається, що в підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки воно має можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії повинне складати 0,5. Протягом усіх досліджуваних періодів ця вимога до структури капіталу у ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» виконувалась. Частка власного капіталу зросла з 66% на початку 2006 року до 88% на кінець 2007 р., але протягом 2008 р. знизилась до 58%, що свідчить про зменшення фінансової стійкості.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнта. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансування підприємства, тобто втрату фінансової незалежності. З початку 2006 року до кінця 2007 року значення коефіцієнта зменшувалось з 1,51 до 1,14, а до кінця 2008 року зросло до 1,74, що свідчить про підвищення фінансової залежності. У той же час в жодному періоді верхня межа нормативу показника не була перевищена.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення 0,5, критичне значення 1. Протягом 2006 - 2007 років відбувалось зменшення коефіцієнта з 0,51 до 0,14, що свідчить про підвищення фінансової стійкості. За 2008 рік у зв'язку зі значним збільшенням позикових коштів його значення зросло до 0,74, що, хоч і є негативною тенденцією, не є загрозою для фінансового стану, оскільки нормативне значення (1) не було перевищено.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу знаходиться у обігу, тобто в тій формі, яка діє можливість вільно маневрувати цими коштами, а яка - капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів необхідно, щоб коефіцієнт маневреності був достатньо високим. Позитивним є незначне зростання даного коефіцієнту в динаміці, що і було характерним для підприємства: значення показника збільшилось з 0,05 на початку 2006 року 0,48 на кінець 2008 року. Для визначення його оптимальної величини необхідно даний показник по конкретному підприємству порівняти з його середнім значенням по галузі або у конкурентів. Так, коефіцієнт маневреності власного капіталу ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» за той же період збільшився з 0,31 до 0,47, а ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» зменшився з 0,19 до -0,10. Оскільки протягом 2006 - 2008 років в середньому значення показників конкурентів були більшими, підприємству слід збільшити частину власного капіталу, що знаходиться в обігу, для забезпечення фінансової гнучкості.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина необоротних активів підприємства профінансована зовнішніми інвесторами. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. За період з 2006 по 2007 рік значення коефіцієнта зменшилось з 0,20 до 0,05, що є позитивним зрушенням, а до кінця 2008 року зросло до 0,26. У цілому можна вважати такі зміни допустимими.

Коефіцієнт довгострокового залучення коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих вкладень у сумі дають 1 і характеризують структуру довгострокових пасивів підприємства, що складаються з власного капіталу та довгострокових зобов'язань. Щодо досліджуваного підприємства, то в структурі його довгострокових пасивів переважають власні кошти, частка яких збільшилась з 0,84 до 0,88. Питома вага довгострокових зобов'язань відповідно зменшилась з 0,16 до 0,12, що означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство у меншій мірі залежатиме від зовнішніх факторів.

Важливим аспектом фінансового аналізу є визначення запасу фінансової стійкості, що дає можливість обґрунтовувати прийняті управлінські рішення. Запас фінансової стійкості може визначатися за допомогою маржинального аналізу (або аналізу беззбитковості, або CVP-аналізу). В основу методики покладено поділ виробничих витрат і витрат на збут залежно від зміни обсягу діяльності підприємства на змінні (пропорційні) й постійні (непропорційні) та використання категорії маржинального доходу.

Для розрахунку запасу фінансової стійкості підприємства використовують такі показники Звіту про фінансові результати - Форми 2:

чистий дохід (виручку) від реалізації продукції без ПДВ і акцизного збору) - р. 035;

маржинальний дохід - р. 050;

постійні витрати - р. 070, 080.

Маржинальний дохід підприємства складає суму постійних витрат і прибутку. Тоді поріг рентабельності - це відношення суми постійних витрат до питомої ваги маржинального доходу у виручці. Економічний зміст цього показника полягає в тому, що визначається та сума виручки, яка необхідна для покриття всіх витрат підприємства, рентабельність при цьому дорівнює нулю. За допомогою цього показника розраховується запас фінансової стійкості в абсолютному виразі і у відсотках. Результати розрахунку запасу фінансової стійкості наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Запас фінансової стійкості

Підприємству необхідно постійно відслідковувати величину запасу фінансової стійкості, оскільки падіння чистого доходу більше, ніж на величину запасу фінансової стійкості приведе до збитковості підприємства, "проїдання" використовуваного капіталу, а надалі - і до можливого банкрутства. Тому сприятливою нього тенденцією є збільшення даного показника як в абсолютному виразі (327427,13 тис. грн. у 2006 році до 1714387,66 тис. грн. у 2008 році), так і у відсотках до чистого доходу (з 63,31% до 91,19%), що убезпечує діяльність підприємства.

Таким чином, фінансова стійкість ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» є високою і має тенденцію до зростання. Протягом 2006 - 2008 років її тип змінився з нормального на абсолютний, що свідчить про зменшення залежності від кредиторів при фінансуванні запасів і відмову від використання зовнішніх джерел для свого розвитку. Це підтверджується коефіцієнтами фінансової стійкості, значення яких знаходяться у межах нормативних за винятком коефіцієнту довгострокового залучення коштів, котрий в усіх періодах був набагато меншим за можливо допустимий, і коефіцієнту фінансового ризику, який на кінець 2008 року перевищив бажаний норматив і наблизився до верхньої межі. Співставлення цих показників вказує на те, що у складі фінансових ресурсів підприємства присутні залучені кошти, але серед них переважають поточні зобов'язання, а це для підприємства чорної металургії з великою тривалістю виробничо-комерційного циклу є негативним фактом. Але незважаючи на це фінансовий стан з позиції фінансової стійкості є задовільним.

2.3 Аналіз ділової активності підприємства

Оцінка ділової активності передбачає визначення результатів діяльності господарюючого суб'єкта через застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, які формують оптимальні співвідношення темпів росту й основних показників, а також обумовлюють проміжні й кінцеві результати діяльності.

Метою аналізу ділової активності є розрахунок відповідних аналітичних показників, виявлення тенденцій та причин їх змін з метою дослідження досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства і визначення потенційних можливостей підприємства для підвищення даного рівня. Інформаційним забезпеченням аналізу ділової активності підприємства є форма № 1 «Баланс» та форма № 2 «Звіт про фінансові результати». Кількісні критерії ділової активності характеризуються абсолютними й відносними показниками.

Серед абсолютних показників необхідно виділяти обсяг продажу готової продукції підприємства, товарів, робіт, послуг, прибуток, величину активів (авансованого капіталу). Доцільно порівнювати ці параметри в динаміці за ряд періодів (років, кварталів). Оптимальне співвідношення між ними:

 (2.1)

де Тп - темп зростання прибутку, %;

Тв - темп зростання виручки від реалізації продукції;

Та - темп зростання активів підприємства.

Абсолютні показники ділової активності ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» наведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Абсолютні показники ділової активності

Темп росту активів у 2006 році дорівнював 152,17%, що означає зростання економічного потенціалу підприємства, тобто розширення масштабів його діяльності. Темп росту чистого доходу (100,96%) хоч і перевищував 100%, але відставав від темпу росту активів. Це свідчить про неефективне використання вкладених ресурсів. Прибуток зростав при цьому більш високими темпами (139,02%), ніж виручка, але відставав від темпів росту активів. Такі зрушення свідчать про те, що у 2006 році витрати на збільшення майна підприємства не виправдали себе.

У 2007 і 2008 роках співвідношення між темпами росту абсолютних показників було оптимальним. Сприятливим є також і зростання самих темпів росту в динаміці. Так, темп росту прибутку збільшився з 156,06% у 2007 році до 461,35% у 2008 році, що свідчить про стрімкий розвиток підприємства. Дотримання вимог нерівності протягом цих періодів вказує на те, що віддача від вкладання ресурсів у підприємство збільшувалася швидше, ніж витрати на їх придбання, а відносне зниження витрат виробництва та обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу і взаємовідносин з контрагентами, призвело до випередження темпами росту прибутку темпів росту чистого доходу. Отже, аналіз абсолютних показників свідчить про збільшення ділової активності підприємства в динаміці.

Ділова активність підприємства обумовлюється швидкістю оборотності його фінансових ресурсів. Тому виконання аналізу ділової активності передбачає розрахунок коефіцієнтів та періодів оборотності.

Коефіцієнти оборотності показують яку кількість оборотів за звітний період здійснює весь капітал підприємства чи його певний елемент (див. таблицю 2.7).

Періоди оборотності визначають кількість днів, за які весь капітал підприємства чи його певний елемент може перетворитися в грошову форму (див. таблицю 2.8).

Таблиця 2.7 Коефіцієнти оборотності економічних та фінансових ресурсів підприємства у 2006 - 2008 роках

Таблиця 2.8 Періоди оборотності економічних та фінансових ресурсів підприємства у 2006 - 2008 роках

Розрахунок даних показників має важливе значення для будь-якого підприємства. Це пояснюється наступним:

1) від швидкості обороту авансованих коштів залежить обсяг виручки від реалізації продукції;

2) з розмірами виручки від реалізації, а, отже, і з оборотністю активів пов'язана відносна величина комерційних та адміністративних витрат: чим швидше оборот, тим меншою відносно кожного обороту є сума цих витрат;

3) прискорення обороту на певній стадії кругообігу фондів підприємства приводить до прискорення обороту й на інших стадіях операційного циклу (на стадіях постачання, виробництва, збуту, розрахунків за готову продукцію).

Динаміка коефіцієнтів оборотності підприємств проілюстрована на рисунках 2.1 і 2.2.

Рис. 2.1 - Коефіцієнти оборотності виробничих та фінансових ресурсів

Рис. 2.1 - Коефіцієнт оборотності готової продукції

Коефіцієнт оборотності активів показує швидкість обороту всіх активів підприємства, тобто кількість здійснюваних ними обертів за досліджуваний період. Позитивним є збільшення даного показника з 1 до 1,43, а також зменшення тривалості періоду оборотності активів з 360 до 252 днів, що свідчить про підвищення ефективності їх використання.

Аналогічна тенденція прослідковується і у відношенні основних фондів. Кількість їх обертів за рік збільшилась з 1,46 до 3,45, а тривалість одного оберту відповідно зменшилась з 246 до 104 днів. Такі зміни можуть бути викликані підвищенням технологічного рівня підприємства.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів після збільшення з 3,85 у 2006 році до 6,70 у 2007 році зменшився до 2,54 у 2008 році. За вказаний проміжок часу тривалість одного їх обороту, а, отже, і операційного циклу підприємства, збільшилась з 93 до 142 днів. Така тенденція є несприятливою для підприємства, оскільки у даному випадку збільшується термін повернення вкладених у виробництво коштів у вигляді виручки.

Коефіцієнт оборотності запасів, який відображає швидкість їх реалізації і є показником ефективності діяльності підприємства з закупівлі сировини, матеріалів, виробництва, збуту готової продукції, збільшився з 11,37 до 28,11, тривалість їх перетворення з матеріальної форми в грошову зменшилась з 32 до 13 днів, що є позитивним фактом.

Коефіцієнт оборотності готової продукції характеризувався найбільшими значеннями і темпами зростання з усіх аналогічних показників. Кількість обертів готової продукції за період з 2006 до 2008 року збільшилась з 85,26 до 665,49, а тривалість одного обороту зменшилась з 4 до 1 дня. Такі зміни свідчать про суттєве розширення господарського обороту.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості відображає ефективність політики підприємства з кредитування покупців з точки зору збору оплати за реалізацію продукції в кредит, характеризує рівень комерційного ризику, зумовленого подібними фінансовими відносинами. Протягом 2006 - 2007 років відбувалось збільшення даного показника з 6,19 до 11,97, а за 2008 рік він скоротився до 3,09. Отже, за період з 2006 до 2008 року період її оборотності зріс з 58 до 116 днів. Дана ситуація є несприятливою. Вона пов'язана зі збільшенням періоду, на який кошти відволікаються з підприємства, і є результатом розширення кредитування покупців.

Подібна ситуація склалася і у відношенні до кредиторської заборгованості. Коефіцієнт її оборотності спочатку характеризувався зростанням, збільшившись з 11,39 обертів у 2006 році до 16,14 у 2007 році, а потім зменшився до 5,26 обертів. З 2006 до 2008 року період оборотності зріс з 32 до 68 днів, що є позитивною зміною, оскільки в даному випадку скорочується потреба підприємства у власних коштах.

Співставлення періодів оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості показало, що більшим є значення періоду оборотності дебіторської заборгованості, а це свідчить про низький рівень платежів з боку дебіторів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу свідчить про те, наскільки масштаб діяльності підприємства забезпечується власним капіталом. З 2006 до 2008 року він зріс з 1,26 до 2,17, а тривалість одного обороту зменшилась з 287 до 166 днів. Такі значення свідчать про те, що підприємство підвищує ефективність використання кожної грошової одиниці вкладених власниками коштів.

Отже, результати розрахунків свідчать про підвищення ефективності використання підприємством коштів і майна у динаміці. Темпи росту активів, чистого доходу і прибутку були високими і протягом 2007 і 2008 років знаходились в оптимальному співвідношенні, що було обумовлено прискоренням обертання виробничих та фінансових ресурсів. Поряд зі стійким фінансовим станом, проведенням інноваційної і інвестиційної політики і тенденцією зростання темпових показників такі результати говорять про те, що протягом 2006 - 2008 років виробничо-господарська ситуація підприємства була нормальною, а рівень ділової активності достатнім.

2.4 Аналіз рентабельності підприємства

Рентабельність демонструє ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та показує скільки гривень прибутку (валового, операційного, до оподаткування, чистого) приходиться на 1 грн. реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - активів, власного капіталу тощо. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції покривають витрати виробництва, і, крім того, забезпечують прибуток, достатній для нормального його функціонування. Інформаційним забезпеченням аналізу рентабельності підприємства є форма № 1 «Баланс» та форма № 2 «Звіт про фінансові результати».

Показники рентабельності ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» наведені в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 Показники рентабельності підприємства у 2006 - 2008 роках

Враховуючи те, що нормативних значень показників рентабельності не існує, для більш об'єктивної оцінки ефективності діяльності підприємства зіставимо його показники з аналогічними показниками інших підприємств, працюючих в галузі чорної металургії, а саме з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» і ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», на початок і на кінець досліджуваного періоду. Коефіцієнти рентабельності цих підприємств містяться в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 Показники рентабельності підприємств-конкурентів

Коефіцієнт рентабельності активів (майна) - показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в його активи. Аналіз рентабельності активів здійснюють для оцінки загальної ефективності діяльності підприємства. Про підвищення її ефективності свідчить зростання показника з 4,58% у 2006 році до 40,86% у 2008 році. Порівняння з підприємствами-конкурентами показало, що на початок досліджуваного періоду ефективність використання майна ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» була приблизно на 8 процентних пунктів нижчою, проте у 2008 році набагато перевищила їх результати, що свідчить про підвищення конкурентних переваг.

Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу, який характеризує рівень валового прибутку, що генерується сукупним капіталом підприємства, також значно збільшився. Якщо у 2006 році на 1 гривню власних коштів припадало 6 копійок прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, то у 2007 році отримувалось вже 7 копійок, а у 2008 - 54 копійки. Позитивним при цьому є те, що значення цього ж коефіцієнту у конкурентів характеризувались зменшенням, хоча вони і перевищували результат ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» у 2006 році.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу цікавить наявних і потенційних власників і акціонерів. Він показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками грошова одиниця. Це основний показник, що використовують для характеристики ефективності вкладень у діяльність того чи іншого виду. У досліджуваного підприємства даний коефіцієнт характеризувався зростанням: 5,75% у 2006 році, 6,74% у 2007 році і 61,83% у 2008 році. У 2006 році цей показник у інших підприємств галузі знову ж таки був більшим (16,55% у ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» і 15,04% ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»), а у 2008 році - значно нижчим (20,19% і 0,76% відповідно). Це свідчить про те, що ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» став привабливішим для інвесторів, а, отже, має потенційну можливість залучити додаткові кошти для подальшого розвитку. На значення коефіцієнту рентабельності власного капіталу могла вплинути зміна чистого прибутку, фондовіддача, структура авансованого капіталу.

Коефіцієнт валової рентабельності реалізованої продукції (коефіцієнт рентабельності продаж) дає змогу визначити, скільки з 1 грн. чистого доходу на підприємство надходить валового прибутку, який створюється в процесі реалізації продукції, та відображає ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення. У 2007 році даний показник аналізованого підприємства дещо знизився порівняно з минулорічним значенням (21,33%) і склав 17,44%, але у 2008 році стрімко зріс до 42,25%, набагато перевищивши значення підприємств-конкурентів (15,48% і 10,00%).

Коефіцієнт валової рентабельності основної діяльності дає змогу визначити, скільки копійок валового прибутку формує 1 грн. витрат виробничої собівартості. Протягом 2006 і 2007 років досліджуване підприємство на 1 гривню витрат отримувало 27 копійок валового прибутку, а у 2008 році - 73 копійки, що є ознакою підвищення ефективності основної діяльності. Позитивним є те, що у підприємств-конкурентів 1 гривня витрат приносила лише 11-26 копійок.

Коефіцієнт рентабельності операційної діяльності свідчить про ефективність операційних витрат, пов'язаних з формуванням виробничої собівартості, загальногосподарським управлінням і збутовою діяльністю та іншими операційними витратами. У 2006 році цей показник був меншим ніж у конкурентів і складав 9,43%, у той час як у них він складав більше 16%. Після зниження до 6,74% у 2007 році даний коефіцієнт зріс до 63,68% у 2008 році, значно перевищивши показники (14,23% і -0,51%), а також середньогалузеве значення (5,20%).

Коефіцієнт чистої рентабельності реалізованої продукції відображає відношення чистого прибутку до розміру виручки від реалізації продукції підприємства. Порівняння цього показника (4,58% у 2006 році, 4,20% у 2007 році і 28,55% у 2008 році) з коефіцієнтом операційної рентабельності свідчить або про збільшення фінансових витрат і отримання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми сплачених податкових платежів. Подібна тенденція характерна і для підприємств, з якими здійснюється порівняння.

Коефіцієнти рентабельності необоротних та оборотних активів демонструють ефективність їх використання на підприємстві. У 2006 і 2007 роках більшу віддачу підприємство отримувало від оборотних активів, а у 2008 році - від необоротних. При цьому рентабельність обох груп активів зростала в динаміці: для необоротних активів за досліджуваний період вона збільшилась з 6,20% до 93,77%, а для оборотних - з 17,65% до 72,57%, що пов'язано зі зростанням прибутку і змінами в структурі майна. Значення даного показника у підприємств-конкурентів у 2008 році було значно меншим: 18,41% у ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» і 1,57% у ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

Аналіз показників рентабельності показав, що ефективність діяльності підприємства підвищувалась у динаміці, і якщо різниця між значеннями 2006 і 2007 років була незначною, то у 2008 році усі коефіцієнти характеризувалися великим приростом. У 2008 році відношення ефекту до витрат для його досягнення за різними показниками складало 28,55-93,77%. Така ситуація обумовлена тим, що у цей час приріст чистого доходу (90,39%) набагато перевищив приріст витрат (32,14%), з чого можна зробити висновок про більш раціональне використання виробничих і фінансових ресурсів.

У порівнянні з іншими підприємствами чорної металургії діяльність ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» на початок досліджуваного періоду була менш ефективною, проте на його кінець їх показники були набагато перевищені ним, що свідчить про зміцнення конкурентних позицій досліджуваного підприємства.

ВИСНОВОК

У ході виконання курсової роботи було оцінено фінансовий стан відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», яке здійснює діяльність у галузі чорної металургії і виробляє сталеві відливки для вагонобудування та автомобілебудування, за період з 2006 по 2008 рік.

Протягом досліджуваного періоду виробничі і фінансові ресурси підприємства мали стійку тенденцію до зростання, що свідчить про розширення обсягів господарського обороту.

Структура фінансових ресурсів ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» з 2006 по 2008 рік характеризувалась переважанням власного капіталу, частка якого сягала 88%, що є гарантією забезпечення фінансової самостійності і відносної незалежності від впливу мінливого зовнішнього середовища. Однак дотримуючись принципу мінімізації фінансових ризиків, підприємству слід враховувати той факт, що за умови наявності можливості отримання більш високої віддачі на вкладений капітал, ніж плата за кредитні ресурси, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу і забезпечити свій подальший розвиток. З цією ж метою йому необхідно оптимізувати структуру зобов'язань, серед яких протягом 2006 - 2008 років переважали короткострокові. Враховуючи специфіку діяльності підприємства, яка обумовлює велику тривалість виробничо-господарського циклу та переважання іммобілізованих активів в структурі майна, доцільним було б збільшення частки довгострокових кредитних коштів, котрі не потребують постійної оперативної роботи з їх повернення і залучення в обіг на нетривалий термін інших капіталів.

Майно ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» протягом досліджуваного періоду в основному було сформоване за рахунок необоротних активів. Хоча їх переважання і пов'язано зі значними накладними витратами та підвищеною чутливістю до зміни доходу, воно є бажаним для підприємства важкої промисловості. З огляду на це перехід до легкої структури активів у 2008 році є негативним фактом. Причиною зміни пропорцій в структурі майна було велике збільшення дебіторської заборгованості, яка у 2006 - 2008 роках мала найбільшу частку в активі балансу, що за низької питомої ваги грошових коштів є негативним зрушенням і збільшує ризик неплатоспроможності підприємства. У якості рекомендації з вирішення цієї проблеми ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» може бути запропоновано використання методу надання знижок покупцям за дострокової сплати. Відомо, що за умов інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар при швидкій оплаті рахунка, ніж втратити більшу суму в результаті інфляції. Щодо покращення управління грошовими коштами слід зазначити, що підприємству необхідно підтримувати мінімальний залишок грошових коштів для безперебійного здійснення поточних розрахунків і формувати резерв для компенсації непередбачуваних витрат у процесі фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку з вищезазначеними обставинами протягом 2006 - 2008 років абсолютна ліквідність балансу була порушена. Але у той же час поточна і перспективна ліквідність забезпечувалися, що свідчить про здатність ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» розраховуватися за поточними зобов'язаннями у короткостроковій і довгостроковій перспективі. Відповідно рекомендації, щодо покращення рівня ліквідності та платоспроможності передбачають, насамперед, підтримання високої прибутковості за рахунок збільшення обсягів продажу та зменшення витрат, залучення довгострокових позик на фінансування капітальних витрат, або відмову від інвестиційних проектів, які перевищують фінансові можливості підприємства. Також важливим є раціональне управління наявними фінансовими ресурсами, зокрема визначення оптимальних обсягів виробничих запасів, управління дебіторською заборгованістю, координація планів виробництва та продажу, забезпечення безперебійної роботи підприємства тощо.

Фінансова стійкість ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» є високою і має тенденцію до зростання. Протягом 2006 - 2008 років її тип змінився з нормального на абсолютний, що свідчить про зменшення залежності від кредиторів при фінансуванні запасів і обмеження використання зовнішніх джерел для свого розвитку. Фінансова стійкість підприємства забезпечувалась раціональним розміщенням капіталу в активах: необоротні активи повністю фінансувались за рахунок власного капіталу, а оборотні - за рахунок власних оборотних коштів, сума яких поступово збільшувалася у динаміці, а також довгострокових і поточних зобов'язань.

Протягом 2006 - 2008 років виробничо-господарська ситуація підприємства була нормальною, а рівень ділової активності достатнім, про що свідчить підвищення показників ефективності використання коштів і майна. Темпи росту активів, чистого доходу і прибутку були високими і протягом 2007 і 2008 років знаходились в оптимальному співвідношенні, що було обумовлено прискоренням обертання виробничих та фінансових ресурсів. З метою стабілізації ділової активності і підтримання його на високому рівні підприємству необхідно підвищувати якість продукції і розробляти нові її види, здійснювати постійний пошук резервів зниження витрат всіх видів сировини та матеріалів, періодично оновлювати виробничу базу і запроваджувати нові технології, забезпечувати ритмічну і налагоджену роботу підприємства, досліджувати ринок, аналізувати власні позиції і позиції конкурентів.

Динаміка показників рентабельності також була позитивною. Особливо великим приростом коефіцієнти рентабельності характеризувалися у 2008 році, протягом якого відношення ефекту до витрат для його досягнення за різними показниками складало 28,55-93,77%. Така ситуація обумовлена тим, що у цей час приріст чистого доходу (90,39%) набагато перевищив приріст витрат (32,14%), з чого можна зробити висновок про більш раціональне використання виробничих і фінансових ресурсів. У порівнянні з іншими підприємствами чорної металургії діяльність ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» на початок досліджуваного періоду була менш ефективною, проте на його кінець їх показники були набагато перевищені ним, що свідчить про зміцнення конкурентних позицій досліджуваного підприємства.

За результатами проведення фінансового аналізу ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» можна зробити висновок про те, що у 2006 - 2008 роках воно було фінансово стійким, розвивалося і характеризувалося нарощуванням фінансових ресурсів. Ліквідність і ділова активність підприємства також перебували на достатньому рівні, що забезпечило отримання високих фінансових результатів і зміцнення конкурентних переваг.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.:КНЕУ, 2005. - 592 с.

2. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовый анализ: практическое пособие. - К.: ООО Редакция газеты «Бухгалтерия. Налоги. Бизнес», 2001. - 288 с.

3. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - 3-є вид., переробі і допов. - Х.: Видавничий дім «ІНЖЕК», 2004. - 432 с.

4. Иваниенко В.В. Финансовый анализ: учебное пособие. - 2-е изд. - Х.: Издательский дом «ИНЖЭК», 2003. - 176 с.

5. Ізмайлова К.В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. - К.:МАУП, 2003. - 148 с.

6. Кірейцев Г.Г., Виговська Н.Г., Петрук О.М. Фінансовий менеджмент. - Житомир. - 2001. - 431 с.

7. Кононенко Р. Анализ финансовой отчетности. - Х.: Фактор, 2002. - 144 с.

8. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 520 с.

9. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навч. посіб. - К.:КНЕУ, 2004. - 356 с.

10. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. - 3-тє видання, виправлене і доповнене. - Львів: «Магнолія плюс», 2005. - 344 с.

11. Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой . - М.: «Перспектива», 1998. - 656 с.

12. Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 208 с.

13. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібн. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 240 с.

14. Шморгун Н.П., Головко І.В. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. - К.: ЦНЛ, 2006. - 528 с.

15. Ю.С. Цал-Цалко. Фінансовий аналіз. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 566 с.

Размещено на Allbest.ru