Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики

1.1 Характеристика та структура фінансового механізму

1.2 Сфери і ланки фінансового механізму

2. Фінансовий механізм у системі економічного розвитку та в умовах ринкової економіки

2.1 Фінансовий механізм у системі економічного розвитку

2.2 Фінансовий механізм в умовах ринкової економіки

3. Фінансове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

3.1 Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності

3.1.1 Принципи оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на Україні

3.1.2 Мито, як податковий засіб регулювання експорту-імпорту країни

3.1.3 Особливості застосування податку на додану вартість та акцизного збору у зовнішньоекономічній діяльності на Україні

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності використовується для провадження у цій сфері фінансової політики держави та суб'єктів господарювання. Він являє собою сукупність способів організації фінансових відносин, що застосовуються в цілях досягнення благоприємних умов розвитку як сфери зовнішньоекономічної діяльності, так і економіки країни в цілому.

Фінансовий механізм включає види, форми, методи фінансових відносин та способи їх кількісного визначення. Кількісні параметри та способи їх визначення є найбільш рухомими частинами фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності. Так неодноразово змінювались ставки податків, способи розподілення прибутку та ін.

Чітко працюючий, ефективний фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності дуже важливий як для держави в цілому, так і для суб'єктів підприємницької діяльності, бо він формує обличчя держави у зовнішньоекономічних стосунках з іншими країнами та надає можливість максимально ефективно використати наявні ресурси та потенціал.

Отже, я вважаю, що на сьогоднішній день розглядати питання «Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності» є дуже актуальним, бо від цих відносин залежить авторитет нашої країни по відношенню до інших держав.

1. Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики

фінансова політика оподаткування зовнішньоекономічний

1.1 Характеристика та структура фінансового механізму

Для впливу на процеси суспільного відтворення держава використовує певний господарський механізм, склад і структура якого визначаються рівнем розвитку економіки, відносинами класності, історичними та національними особливостями. Важливою складовою господарського механізму є фінансовий механізм.

Фінансовий механізм - це сукупність конкретних фінансових форм, методів та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобто здійснюються розподільчі і перерозподільчі відносини, утворюються доходи суб'єктів господарювання і фонди грошових коштів. Важливим напрямом фінансової політики є становлення фінансового механізму.

Фінансовий механізм - найбільш динамічна частина фінансової політики.

Фінансовий механізм на загальнодержавному рівні може бути директивним і регулюючим.

¦ Директивний фінансовий механізм розробляється, як правило, для фінансових взаємин, в яких держава бере безпосередню участь. В його сферу входять податки, державний кредит, витрати бюджету, бюджетне фінансування, організація бюджетного устрою та бюджетного процесу, фінансове планування.

В цьому випадку держава розробляє всю систему організації фінансових відносин, яка є обов'язковою для всіх його учасників. У ряді випадків директивний фінансовий механізм може розповсюджуватись і на інші види фінансових відносин, в яких держава безпосередньої участі не бере.

¦ Регулюючий фінансовий механізм визначає основні "правила гри" в конкретному сегменті фінансів, що безпосередньо не зачіпає інтереси держави.

Такий різновид фінансового механізму бере участь в процесі організації внутрігосподарських фінансових відносин на приватних підприємствах. У цьому випадку держава встановлює загальний порядок використання фінансових ресурсів, що залишаються на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів, а підприємство самостійно розробляє форми та види грошових фондів і напрями їх використання.

Безпосередньо для реалізації фінансової політики, успішного впровадження її в життя використовується фінансовий механізм у вузькому розумінні.

Фінансовий механізм (у вузькому розумінні) -це система дії фінансових важелів, яка виражається в організації, плануванні та стимулюванні використання фінансових ресурсів. До складу фінансового механізму входять п'ять взаємозв'язаних елементів:

фінансові методи;

фінансові важелі;

правове забезпечення;

нормативне забезпечення;

інформаційне забезпечення.

1.2 Сфери і ланки фінансового механізму

В залежності від особливостей окремих підрозділів суспільного виробництва та на підставі виділення сфер фінансових відносин розрізняють:

> фінансовий механізм підприємств та господарських організацій;

> страховий механізм;

> механізм функціонування державних фінансів.

В свою чергу кожна з цих сфер вміщує окремі структурні ланки.

Якщо досліджувати фінансовий механізм з погляду його впливу на суспільне відтворення, розглядаються його функціональні ланки: мобілізація ресурсів; фінансування; стимулювання тощо.

Кожна сфера і кожна ланка фінансового механізму є складовою частиною єдиного цілого. Вони взаємозв'язані та взаємозалежні. Разом з тим, сфери і ланки функціонують відносно самостійно. Тому є необхідним постійне узгодження, внутрішня ув'язка складових ланок фінансового механізму для підвищення його дієвості, ні Сфери і ланки фінансового механізму відрізняються ступенем складності та розгалуження окремих елементів.

На підприємствах, організаціях визначається характер відносин між окремими формами грошових накопичень, розподіляється прибуток, формуються та використовуються фонди.

У страхових організаціях широко розвинена система резервних фондів.

Сполучення елементів фінансового механізму - форм, видів, методів організації фінансових відносин утворює "конструкцію фінансового механізму", яка приводиться в дію встановленням кількісних параметрів кожного з його елементів, тобто визначенням ставок та норм стягнення, обсягів фондів, рівня витрат тощо.

Кількісні параметри та різноманітні засоби їх отримання є найбільш мобільною частиною фінансового механізму.

2. Фінансовий механізм у системі економічного розвитку та в умовах ринкової економіки

2.1 Фінансовий механізм у системі економічного розвитку

У сучасних перехідних умовах трансформування національної економіки України головним завданням стає відпрацювання ефективної моделі господарсько-політичного механізму забезпечення суспільного розвитку на ринкових засадах. Це потребує врахування закономірностей загально-цивілізаційного поступу, досвіду країн із розвинутим ринком, адаптації власної господарської системи до нового типу економічного зростання.

У процесі розвитку людське суспільство постійно рухається, переходить від однієї до іншої стадії якісного стану, що втілюється у формуванні відповідних суспільно-економічних формацій. Кожна з наступних формацій має виший ступінь зрілості, вищий рівень розвитку продуктивних сил і вищу досконалість виробничих відносин. Притому кожна наступна формація вбирає у себе все те краще, що було створене у попередній (кращий досвід організації виробництва, методи регулювання суспільного життя тощо). На цій основі відбувається досягнення нових рубежів суспільного прогресу, проявляється історична закономірність розвитку якісно досконаліших послідовних щаблів функціонування суспільства. Ці щаблі пов'язані між собою так, що кожний наступний із них є породженням попереднього і водночас -- його запереченням, бо він принципово інший.

Ця закономірність характерна і для сучасного процесу цивілізаційного поступу. Він характеризується завершенням протистояння капіталістичної і соціалістичної формацій у їхньому класичному розумінні. В процесі суспільного розвитку посилилася дія чинників конвергенції, взаємопроникнення окремих елементів і згладжування принципових відмінностей, здійснюється формування інтегрованої, змішаної системи. Змістовність цього процесу далека від примітивної прямолінійності "хто кого переборов": є загально-цивілізаційне надбання суспільно-економічного прогресу.

Симптоматичною щодо цього є трансформація відносин власності -- генератора базису і надбудови суспільно-економічних систем. Так, загальновизнане твердження про те, що посилення соціально-економічного прогресу забезпечується зростанням усуспільнення власності. Будучи зведеним до істини в останній інстанції, це твердження стало методологічною основою ідеології тотального одержавлення власності в усіх соціалістичних країнах як запоруки бажаного прогресу.

Характерною особливістю сучасного етапу загально-цивілізаційного розвитку стало значне прискорення підвищення рівня усуспільненим виробництва, притаманне як соціалістичній, так і капіталістичній формами і воднораз прискорене вичерпування специфічних особливостей, що ми визначаємо відмінності між формаціями, скорочення часу їх існування в "класичній" формі. Гіпертрофія специфічного прояву формацій у тлумаченні соціально-економічної історії людства, як переконав досвід, призводить до і повторення її логіки, обезкрилює як критично-пізнавальну, так і позитивно творчу діяльність людей. Виокремлення соціально-економічної логіки розвитку людства від формаційної оболонки розкриває сутнісну змістовність їй цільного розвитку. Якщо відійти від генетичного підходу розчленування економічної історії (що уособлює виокремлення формацій як класифікаційної одиниці) і взяти за об'єкт дослідження функціонування виробництва у сукупності взаємозв'язку продуктивних сил і виробничих відносин, то схема історичного процесу набуває вигляду постадійного розвитку становища людини у виробничому процесі.

Одним із можливих варіантів постадійного підходу до розуміння змістовності суспільного розвитку є класифікація, запропонована К. Марксом. Розглядаючи сутнісні зміни в процесі суспільного розвитку докапіталістичного періоду у поєднанні чинників розвитку техніки й суспільних відносин. К. Маркс охарактеризував сутнісні відмінності стадій суспільного розвитку: "Відносини особистої залежності (спочатку цілком первісні) -- такі ті перші форми суспільства, при яких продуктивність людей розвивається лише в незначному обсязі і в ізольованих пунктах. Особиста незалежність, заснована на речовій залежності, -- така друга велика форма, при якій вперше створюється система всезагального суспільного обміну речей, універсальних відносин, всебічних потреб і універсальних можливостей. Вільна індивідуальність, заснована на універсальному розвитку індивідів і на перетворенні їх колективної, суспільної продуктивності в суспільне надбання, -- такий третій ступінь".

Стадійний підхід до аналізу суспільного розвитку порівняно із поформаційним має значні переваги: долаються ідеологічні нашарування, посилюється інтернаціональна типовість, всезагальність рис, масштабу та історичного значення. Постадійний підхід забезпечує цілісніше і діалектичніше бачення економічної історії, дає змогу виявити серед класичних, перетворених і перехідних форм панівні тенденції економічного та політичного розвитку в послідовності зв'язків: економічне зростання -- відносини власності -- господарський механізм. Таким чином, методологічною основою господарсько-політичного механізму слід визнати аналіз онтогенезу буття людини в усному його обсязі, що розкривається у функціональному (системному) прояві способу виробництва.

Вирішальною частиною господарсько-політичного механізму - фінансова компонента, яка складає його ядро. Фінансовий механізм сприймається як сукупність фінансових регуляторів, за допомогою яких здійснюється досягнення реалізації економічних інтересів рушійних сил у функціонуючій системі економіки. Оскільки реалізація економічних інтересів здійснюється відповідними виробничими відносинами, то важливо визначити з їх сукупності ті, які конкретно виражаються категорією "фінансовий механізм".

Як відомо, в системі виробничих відносин виділяють два пласти, два ешелони: глибинний (суттєвий) і поверховий (зміст і форма). До першого належать відносини, генеровані специфікою функціонуючої власності, до другого -- організаційно-розпорядчі та управлінсько-регулятивні зв'язки. Властісна субстанція виробничих відносин зумовлює соціальну спрямованість суспільного виробництва, розкриває його зміст, конкретизує форму. Отже, у реальній дійсності відбувається зумовленість змісту та форми вихідною умовою -- типом власності, що функціонує у господарській системі. Проникнення субстанції привласнення в організаційну будову регуляторів створює систему, яка втілюється у фінансовому механізмі чинної виробничої системи, що визначає її характер.

Щодо сучасного перехідного стану національної економіки України до ринкової, тобто такої, яка має ґрунтуватися на економічному базисі приватної власності зі збереженням значного сектору державної власності, фінансовий механізм має забезпечувати таке поєднання факторів виробництва його регуляторів, яке реалізує приватновласницькі та суспільні інтереси усіх учасників шляхом еквівалентного розподілу кінцевого продукту. Суспільно-економічний розвиток може відбуватися, коли система його фінансового механізму стимулюватиме збільшення частки кінцевого продукту кожному учаснику суспільного виробництва -- власнику вкладеного у цей процес певного фактору (капіталу, живої праці, ноу-хау, інформації, творчого підприємництва тощо) -- еквівалентно результативній продуктивності як прояв реалізації економічних інтересів. Без відповідного приросту реалізованого економічного інтересу розвиток суспільного виробництва призупиняється.

Визначальне значення ядра економічних відносин, уособлених у фінансовому механізмі об'ємнішого господарсько-політичного механізму, зумовлюється суттю фінансів як квінтесенції розподільчої їх функції. Маючи ту ж саму розподільчу функцію, фінанси через свій механізм по-різному впливають на розвиток суспільного виробництва при панівному стані державного і приватновласницького (ринкового) усуспільнення.

Зазначені особливості фінансового механізму ринкової Системи економічних відносин мають значний, потенціал позитивного вплину на розвиток суспільного виробництва в частині вдосконалення горизонтальних і вертикальних зв'язків національної економіки.

Ринковий досвід розвитку горизонтальних зв'язків включає кооперацію найрізноманітніших форм (промислових і торгових підприємств, їх асоціацій і консорціумів: науково-дослідних інститутів і центрів на базі університетів чи незалежних структур, що фінансуються безпосередніми замовниками), раціоналізацію зв'язків між центральними і периферійними ланками виробничих комплексів тощо. Значного поширення набуває "стратегічне партнерство" приватного капіталу, спрямоване на посилення науково-технічних і комерційних позицій поєднаних фірм. Це забезпечує виключення дублювання однаково спрямованих дій та "деструктивної" конкуренції, дає змогу збільшити виробництво інколи цілих галузей економіки. І при цьому партнери не втрачають своєї самостійності.

Фінансовий механізм вертикальних зв'язків сприяє встановленню оптимальних пропорцій розподілу фінансових ресурсів у системі Бюджетно-податкової сфери. Обґрунтовані податкові, земельні, адміністративні реформи мають мобілізувати резерви суспільно-економічного розвитку, активізувати структурну перебудову, ввести нові елементи в фінансовий механізм взаємодії держави і суб'єктів господарювання. Фінансовий механізм у такому разі має стати засобом активного формування нових умив розвитку. Особливо важливе значення має удосконалення міжбюджетних відносин і піднесення продуктивної ролі місцевих органів самоуправління. Будучи формально підпорядкованими державі, органи місцевого самоуправління повинні мати у своєму розпорядженні достатні фінансові матеріальні ресурси для розв'язання соціально-економічних завдань на демократичних засадах.

Співвідношення державної власності (держсектор) і програмування (регулювання) економіки засобами бюджету в різних країнах річне У Швеції та Данії місцеві бюджети становлять майже половину загальною державного бюджету, в Німеччині -- 60%, а у Франції -- лише 16--18%. Таким чином, розв'язання цього завдання неоднозначне. В Англії розвиваються і ускладнюються функції місцевих органів самоврядування. Тут державні програми з регіонального управління розробляються ще із 20-х років. Децентралізація місцевих органів влади (66 графств і 455 місцевих районів) поєднується із державним централізмом у сфері комунального господарства, освіти, житлового будівництва. Держава закуповує акції підприємств і таким чином забезпечує загальний контроль за їх соціально-економічною політикою, спрямовуючи її за можливістю у русло державних програм відповідно до суспільних інтересів.

Як переконує світовій досвід, немає строгих наукових доказів того, що державний план не може співіснувати із ринком. Історично і логічно їх не можна протиставляти. Розвинуте людське суспільство переходить від "економії на масштабах" до "економії на різноманітності", адже перша з них була економією на життєвих умовах населення. Сукупність видів і форм власності, які співіснують і переплетені у намаганнях задоволення потреб суспільства і кожного окремого його члена, координується фінансовим механізмом, потреба удосконалення якого зростає. Основні напрями цього процесу відомі. Це -- забезпечення умов розширення суспільного відтворення і підвищення темпів його зростання, активізація інвестиційних процесів і розвиток бізнесу, посилення регулювальної та стимуляційної функцій податкової системи, планомірне підвищення життєвого рівня народу. Саме на цих напрямах мають бути зосереджені зусилля з удосконалення фінансової системи держави, а фінансовий механізм повинен стати інструментом розв'язання конкретних завдань суспільно-економічного розвитку.

2.2 Фінансовий механізм в умовах ринкової економіки

Сучасний етап управління розвитком економіки України забезпечується шляхом поєднання ринкового саморегулювання та системи державного регламентування ринкових відносин. Ринок самостійно регулює розвиток суб'єктів господарювання та виробництво товарів і сфери послуг на основі взаємовідносин елементів ринкового механізму: попиту, пропозиції і ціни. Система державного регламентування доповнює ринкове саморегулювання, спрямовуючи його на досягнення цілей і завдань, визначених економічною політикою уряду.

Державне регулювання економічною сферою пов'язане із застосуванням господарського механізм)'. Його сутність економісти трактують неоднозначно. На думку українських економістів В. Федосова, М. Буряка та інших, складові господарського механізму передбачають чотири елементи фінансовий механізм, індикативне планування, ціни та юриспруденцію¹. Провідна роль у господарському механізмі належить фінансовому механізму.

В економічній літературі досить широко використовується поняття "фінансовий механізм". Водночас єдиної думки щодо визначення фінансовою механізму та взаємодії його елементів серед економістів немає. Так, у виданій останнім часом монографічній, навчальній і навчально-методичній літературі визначення фінансового механізму значною мірою подається як сукупністю елементів, що не можна вважати належно економічно обґрунтованим.

Зокрема автори навчального посібника "Фінанси підприємств" за редакцією доктора економічних наук Г.Г. Кірейцева зазначають: "Фінансовий механізм -- це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства. Складовими фінансового механізму є: фінансове забезпечення; фінансове регулювання; і тема фінансових індикаторів і фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив"

3. Фінансове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

3.1 Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності

3.1.1 Принципи оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на Україні

Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється за такими принципами:

Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

Ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною радою України за поданням Ради Міністрів України;

Рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності та самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України;

Забороняється встановлювати податки крім тих, що встановлені Верховною Радою України;

Ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного товару діє єдина ставка податку;

Заохочення експорту продукції

Податкові пільги згідно з законами України надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які відповідають таким критеріям:

експорт перевищує імпорт за фінансовий рік

обсяг експорту становить не менше 5 % від обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів.

стабільна реалізація наукових а наукоємких товарів, а також товарів в яких часта доданої вартості становить не менше 30 %

Зазначеним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності надаються пильги по строках амортизації основних виробничих фондів у вигляді:

норм прискореної амортизації основних виробничих фондів, що використовуються для виробництва експортних товарів

пільгових норм амортизації основних фондів, створених за рахунок нових інвестицій, що використовуються для виробництва експортних товарів.

норм амортизації на імпортне обладнання, яке використовується для виробництва експортних товарів, не менших ніж ті, що встановлені в країні походження такого обладнання.

Зазначені пільги застосовуються Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків України за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків приймає відповідне рішення, яке є обов'язковим для державних фінансових та податкових органів України.

3.1.2 Мито, як податковий засіб регулювання експорту-імпорту країни

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон країни, тобто ввозяться, вивозяться або прямують транзитом. Введення мита може мати на меті декілька цілей серед яких фіскальні, економічні, політичні. На відміну від інших податків стягнення мита переслідує не стільки фіскальні цілі (формування доходної частини бюджету), митна політика здебільшого спрямована на формування раціональної структури експорту-імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави у цю сферу. Введення мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави чи надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів.

В економічно розвинених країнах найпоширенішим є мито, яке стягується з товарів, що ввозяться до країн, тобто регулюванню підлягає лише імпорт. Експорт товарів регулюється, як правило, у країнах з невисоким рівнем економічного розвитку.

Платниками мита є будь-які юридичні чи фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарів або інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню згідно до чинного законодавства України.

Об'єкт оподаткування - митна вартість товарів або інших предметів, що переміщуються через митний кордон. Для визначення митної вартості валюта контракту перераховується у національну валюту України за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.

Мито сплачується у національній валюті України. Існує два види мита:

а) ввізне - сплачується по товарах, що імпортуються;

б) вивізне - по товарах, які експортуються;

Запроваджено також два види ставок, за якими обчислюється сума мита, що підлягає сплаті до бюджету:

1) в процентах до митної вартості товарів;

2) у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару;

Мито нараховується митними органами виходячи з митної вартості й установлених ставок мита. Митна вартість визначається у фактично сплачених цінах, або цінах, що підлягають сплаті на момент перетинання митного кордону. При встановленні митної вартості до неї включаються:

а) ціна товару за контрактом;

б) витрати з транспортування, навантаження, розвантаження та страхування товару від пункту постачальника до митного кордону України;

в) комісійні та брокерські витрати

г) плата, яка повинна бути сплаченою імпортером як умова ввозу (вивозу) за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до данних товарів.

При справлянні мита на Україні встановлена розгалужена система пільг. Так від оплати мита повністю звільняються:

> Транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження паливо, продовольство та інше майно необхідні для їх нормальної роботи під час перебування у дорозі, в пунктах проміжної зупинки або придбанні за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії (поломки) транспортних засобів;

> Предмети матеріально-технічного постачання та спорядження паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозися за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності суден, які ведуть морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозитися на територію України;

Валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

Товари та інші предмети, що підлягають оберненню у власність держави у випадках, передбачених законами України;

Товари та інші предмети, що в результаті їх пошкодження до проходження митного кордону стали непридатними для використання їх як виробів або матеріалів;

Предмети, які ввозяться на Україну для офіційного та особистого користування або вивозяться за кордон організаціями та особами, які відповідно до міжнародних договорів України та законів України користуються правом безмитного ввезення на територію України та безмитного вивезення з території України таких товарів;

Товари та інші предмети, які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки, а також товари та інші предмети іноземного походження, які вивозяться назад за межі митної території України без обробки або переробки;

Товари та предмети, що знову ввозяться на митну територію України, і походять з іншої території, які були обкладені митом при первісному ввезенні на митну територію України та тимчасово вивозились за її межі;

товари та інші предмети, що знову вивозяться за межі митної території України і походять з цієї території, які були обкладені митом при первісному вивезенні за межі митної території України та тимчасово ввозились на цю територію;

Інші товари та предмети, що визначаються законами України;

Згідно законів України можуть бути встановлені пільги по сплаті мита у вигляді:

а) зниження ставок мита;

б) безмитного ввезення та вивезення товарів зі спеціальних митних зон

в) установлення преференцій, щодо ставок Єдиного митного тарифу України

Звернемось до порядку обчислення мита при ввезенні товарів юридичними особами. Це порядок сплати визначається Єдиним митним тарифом України. Оподатковувані товари зведені в товарну класифікаційну схему, що базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів. Усі предмети, що підлягають митному контролю систематизовано у 21 розділі, 97 главах, 1241 товарній позиції, 5019 товарних під позиціях. Кожний товар має свій чотиризначний цифровий код. Перші дві цифри означають товарну групу, другі - товарну позицію.

Єдиний митний тариф України передбачає три види ставок, що розрізняються за розміром: преференційні, пільгові та повні.

Преференційні ставки застосовуються:

а) до товарів та інших предметів, що походять із країн, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють із нею спеціальні митні зони;

б) при встановлені будь-якого преференціального митного режиму згідно до міжнародних договорів за участю України;

в) до товарів та інших предметів, які походять з країн, що розвиваються за винятком товарів котрі належать до товарних груп 25-97 (товарні групи 1-24 це продукція тваринництва та харчової промисловості, продукти рослинного походження та ін.)

Преференційні ставки у розмірі від 10 до 30 % застосовуються лише до алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Усі інші товари, що оподатковуються за преференційними ставками звільняються від сплати мита.

Пільгові ставки застосовуються до товарів та інших предметів, що:

а) походять з країн або економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;

б) походять з країн, що розвиваються (за винятком товарних груп, до яких застосовуються преференційні ставки);

Найменший розмір пільгової ставки становить 2 %, най більший - 30%. На відміну від оподаткування за преференційними ставками, мито за пільговими ставками сплачується по всіх групах товарів, які визначені у Тарифі.

Повні (загальні) ставки застосовуються до решти товарів та інших предметів, їх розмір становить від 5 до 50 % митної вартості.

Таким чином, для правильного визначення суми мита, яка належить до сплати, важливо встановити не тільки тарифну позицію товару, а і правильно визначити країну їх походження. Країною походження товарів вважається країна де товари були повністю вироблені або піддалися достатній обробці чи переробці.

Розглянемо порядок обкладання митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами (фізичними особами) в Україну, оскільки тут існують деякі особливості порівняно з і сплатою ввізного мита юридичними особами. Термін “ громадяни “ або “ фізичні особи “ охоплює громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є платниками ввізного мита при переміщенні товарів та інших предметів через митний кордон України.

Для визначення суми мита у вказаних платників застосовуються тільки повні ставки Єдиного митного тарифу. Але для цих платників дещо розширений обсяг пільг. Так від сплати мита звільняються такі предмети:

а) товари (крім вино-горілчаних і тютюнових виробів) загальною вартість еквівалентною 1400 доларів США включно;

б) предмети особистого користування (за винятком транспортних засобів індивідуального користування та запасних частин до них), що тимчасово ввозяться на митну територію України;

в) речі, що ввозяться (пересилаються) при переселенні на постійне місце проживання в Україну;

г) горілчані вироби в кількості 1 л, вино - 2 л, тютюнові вироби - 200 цигарок (або 200 г цих виробів) на одну особу.

Перелік ставок ввізного мита на транспортні засоби індивідуального користування та запасні частини до них визначається не Єдиним митним тарифом, а окремим Декретом Кабінету Міністрів України. Ставки диференційовані в залежності від строку експлуатації транспортного засобу, що ввозиться: найменші ставки (0,1 долара США за 1 см³ об'єму циліндра двигуна) застосовується до нових транспортних засобів (строк експлуатації до 1 року включно); найбільші (0,5 долара США за 1 см³ об'єму циліндра двигуна) застосовується до транспортних засобів строк експлуатації яких понад 6 років.

Вивізне мито є одним із інструментів регулювання структури експорту і вводиться з метою скорочення переліку товарів, експорт яких підлягає нетарифному регулюванню. Ставки вивізного мита та товари, які підлягають оподаткуванню затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вивізне мито сплачується у національній валюті України, його ставки встановлюються у відсотках до митної вартості товарів, що вивозяться за митні межі України. Згідно з переліком вивізним митом оподатковуються: продукція тваринництва та харчової промисловості, продукти рослинного походження та деякі види сировини та корисних копалин. Найменша ставка - 10 % митної вартості, найбільша - 30 %.

Від обкладення вивізним (експортним) митом звільняються товари (роботи, послуги), які возяться (надаються) в межах отриманих суб'єктами підприємницької діяльності експортних квот, а також ті товари, що вироблені повністю з давальницької сировини, яка була попередньо імпортована.

За ухилення від сплати мита застосовуються фінансові санкції у вигляді безспірного стягнення суми мита та штрафу за кожний день прострочки у розмірі 0,2 % суми недоплати.

3.1.3 Особливості застосування податку на додану вартість та акцизного збору у зовнішньоекономічній діяльності в Україні

Порядок обчислення та салати податку на додану вартість та акцизного збору за товари (роботи, послуги), ввезені за-за меж митних кордонів України та товари (роботи, послуги), експортовані за межі митних кордонів України визначаються відповідною інструкцією Головної державної податкової інспекції України.

У відповідності до неї платниками податку на додану вартість та акцизного збору за імпортні товари є:

1) суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи (декларанти), які ввозять товари (продукцію) як для власних так і для виробничих потреб з ціллю реалізації у вільному обігу.

2) міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні урядові організації, іноземні юридичні особи та громадяни, які від свого імені здійснюють підприємницьку діяльність на території України, у випадку ввезення на територію України ними імпортних товарів, за винятком майна, що ввозиться у якості внеску іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями

3) у випадку відсутності у зазначених вище нерезидентів розрахункових рахунків в установах банків України та їх постійних представництв в Україні, сплата податку виконується покупцями (замовниками, отримувачами) товарів.

4) при подальшій реалізації на території України майна, що ввозиться в якості внеску іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями податок на додану вартість та акцизний збір сплачується на загальних підставах.

У відповідності до чинного законодавства об'єктами оподаткування ввезених на територію України товарів є:

1) для податку на додану вартість (крім конфіскованого, безхозного, успадкованого майна, складів та інших цінностей, що перейшли за правом успадкування до держави, імпортних товарів та продукції, які провозяться через територію України транзитом) є їх митна вартість, перерахована за курсом Національного банка України на дату подачі вантажної митної декларації в митний орган, з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів та акцизного збору за підакцизні товари.

В митну вартість ввезених на територію України товарів включається:

а) ціна товару за контрактом;

б) витрати з транспортування, навантаження, розвантаження та страхування товару від пункту постачальника до митного кордону України;

в) комісійні та брокерські витрати

г) плата, яка повинна бути сплаченою імпортером як умова ввозу (вивозу) за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до даних товарів.

2) для акцизного збору на підакцизні товари (крім конфіскованого безхозного, успадкованого майна, складів та інших цінностей, що перейшли за правом успадкування до держави, імпортних товарів та продукції, які провозяться через територію України транзитом а також тих, що використовуються для виробництва підакцизних товарів) є їх митна вартість, перерахована за курсом Національного банка України на дату подачі вантажної митної декларації в митний орган, з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів.

При цьому рекламні матеріали та сувеніри, які ввозяться в Україну й призначені для представницьких цілей під час проведення в Україні виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарок та інших подібних міроприємств (пропускається за рішенням митного органу в кількості достатній для забезпечення потреб з врахуванням цілі переміщення), не є об'єктом оподаткування.

Слід зазначити що у відповідності до податкового законодавства України не підлягають обкладенню податком на добавлену вартість та акцизним збором:

а) транспортні засоби, що використовується для міжнародних перевезень пасажирів та вантажів;

б) професійне обладнання, майно та інструменти, що належать іноземним юридичним особам і необхідні для надання послуг або виконання робіт ними на території України;

в) зразки товарів, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб та їх використання на території України не має комерційного характеру.

Інші товари, які ввозяться на територію України та входять до переліку, що затверджений Верховною Радою України обкладаються акцизним збором за ставками вказаними у вищезазначеному переліку.

Обчислення акцизного збору здійснюється виходячи з митної вартості товарів, перерахованої за курсом Національного банку України з врахуванням сплачених сум мита та митних зборів і розміру ставок, затверджених за наступними формулами:

а) за товари, що підлягають обкладенню митом та митними сборами:

(В + М) х А: 100

б) інші товари:

(В х А): 100

де: В - митна вартість товару;

М - мито та митні збори;

А - ставка акцизного збору.

Підставою для обчислення акцизного збору є вантажна митна декларація. Як було вже зазначено, імпортні підакцизні товари, що використовуються для виробництва підакцизних товарів звільняються від сплати акцизного збору при переміщені через митний кордон України. Якщо ввезені імпортні підакцизні товари використовуються не для зазначених цілей, то обчислення акцизного збору виконується на загальних підставах.

Для розуміння принципу обкладення податком на додану вартість товарів що ввозяться з-за меж України треба чітко визначити оподатковуваний оборот та механізм оподаткування.

Отже, оподатковуваним оборотом для обчислення податку на додану вартість є вартість, яку необхідно сплатити до чи після провадження митних процедур за товари ввезені на територію України, що включає в себе митну вартість товару, перераховану за курсом Національного банку України, мито, митні збори та суму акцизного збору за підакцизні товари.

Обчислення самого податку провадиться за ставкою 20 % від оподатковуваного обороту. Сума податку обчислюється за такими формулами:

а) товари, що належать обкладенню митом, митним та акцизним збором:

(В+М+А) * П: 100

б) товари, що належать обкладенню митом і митним збором, але не обкладаються акцизним збором:

(В +М) * П: 100

в) інші товари:

В * П: 100

де: В - митна вартість в українських гривнях;

М - мито, митна вартість;

А - акцизний збір;

П - ставка податку на додану вартість (20 %)

Треба зазначити, що сума ПДВ за придбані матеріли сировину та інші вироби не зменшує суму ПДВ, яка належить сплаті до бюджету, а разом з вартістю придбаних товарів включається до витрат виробництва і обігу. Тобто якщо розглядати бухгалтерський бік справи то сума ПДВ після отримання товару не списується з кредиту рахунку 60 в дебет рахунку 68, а списується з кредиту рахунку 51 і разом з вартістю товару і відображається за дебетом рахунків обліку виробничих запасів, затрат на виробництво, капіталовкладень та нематеріальних активів.

60 - “ Розрахунки з постачальниками і підрядниками “

68 - “ Розрахунки з бюджетом “

51 - “ Розрахунковий рахунок “

В підприємствах, що безпосередньо самостійно реалізують імпортні товари або надають посередницькі послуги з продажу імпортних товарів на території України, окрім їх реалізації їх за іноземну валюту, об'єктом обкладення для податку на додану вартість є різниця між ціною реалізації, що містить податок на додану вартість та митною вартістю, до якої включено сума митних зборів, мита, акцизного збору на підакцизні товари та податку на додану вартість. Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67 % до оподаткованого обороту.

Розглянемо цю ситуацію на прикладі: нехай куплений не підакцизний товар митна вартість якого разом з митом, та митними сборами складає 10 гр. Отже сума ПДВ складе 2 гр, відповідно ці 2 гр будуть віднесені на вартість товару, і він вже коштуватиме 12 гр. Доставляючи товар до споживача імпортер витратив ще 1 гр і вартість товару стала 13 гр. Щоб мати свій інтерес при продажу товару імпортер закладає до ціни товару прибуток у розмірі 7,7 % - це приблизно 1 гр. Для визначення кінцевої ціни реалізації йому треба включити в неї ПДВ: (13 + 1) * 1,2 = 16,8 гр. Для обчислення суми ПДВ, яку необхідно сплатити у бюджет необхідно відняти від ціни реалізації митну вартість разом з митом, та митними сборами: 16,8 - 12 = 4,8 гр (це буде оподатковуваний оборот), помноживши його на 0,1667 ми отримаємо суму яку необхідно сплатити в бюджет: 4,8*0,1667 = 0,8 гр. Але якщо виділити чисту додаткову вартість (4,8 / 1.2 = 4 гр) то можна помітити цікавий факт, що ця сума складається з:

1) суми ПДВ сплаченої на митниці 2 гр;

2) витрат пов'язаних з продажем товару;

3) прибутку імпортера;

Виявляється, що при сплаті вдруге податку імпортер сплачує його втому числі і на суму попереднього ПДВ, що підвищує ціну його товарів. Це на мій погляд було зроблено для захисту національного виробника (ціни на імпортні товари завищується порівняно з вітчизняними товарами.

Як буде нижче зазначено імпортна сировина, матеріали, комплектуючі вироби, обладнання, яке ввозиться резидентами для власних виробничих потреб не оподатковується ПДВ при пересіченні митного кордону України.

Якщо ж відбувається реалізація на території України (обмін або передача) або використання не на власні виробничі потреби імпортної сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, яке ввозилось резидентами для власних виробничих потреб, окрім їх реалізації за іноземну валюту, оподаткований оборот визначається виходячи з їх вартості з врахуванням ПДВ та акцизного збору (за підакцизні товари), але не нижче їх митної вартості з врахуванням сплачених сум мита, митного та акцизного зборів (за підакцизні товари), та ПДВ або ціни придбання з врахуванням ПДВ, а по імпортних основних виробничих фондах не нижче їх балансової вартості за вичетом їх фактичного зносу та врахуванням ПДВ та акцизного збору (за підакцизні товари). Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67 % до оподаткованого обороту.

За імпортні енергоносії (нафта, газ, нафтопродукти) які ввозиться резидентами для виробничих потреб України ПДВ при подальшій реалізації (передачі чи обміну) споживачам для виробничих потреб обчислюється виходячи з різниці між кінцевою ціною реалізації і ціною їх придбання або митною вартістю, перерахованою в українські гривні за курсом Національного банку України на день подання вантажної митної декларацій.

У випадку реалізації (використанні) вказаних енергоносіїв споживачам для невиробничі потреби ПДВ обчислюється виходячи з їх загальної вартості з врахуванням ПДВ, але не нижче митної, а у відповідних випадках закупівельної вартості. Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67% до оподаткованого обороту.

За імпортні матеріально-технічні ресурси для сільського господарства які ввозиться резидентами для виробничих потреб України ПДВ при подальшій реалізації (передачі чи обміну) сільськогосподарським споживачам обчислюється виходячи з різниці між кінцевою ціною реалізації і у відповідних випадках ціною їх придбання або митною вартістю, перерахованою в українські гривні за курсом Національного банку України на день подання вантажної митної декларацій.

У випадку реалізації (обміну, передачі чи використання) вказаних матеріально-технічних ресурсів не для потреб сільського господарства ПДВ обчислюється виходячи з їх загальної вартості з врахуванням ПДВ, але не нижче митної, а у відповідних випадках закупівельної вартості. Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67% до оподаткованого обороту.

Актуальним питанням в сучасному економічному житті, і особливо в сфері зовнішньоекономічної діяльності є питання про надання пільг при сплаті акцизного збору та податку на додану вартість.

Отже, від сплати акцизного збору під час провадження митних процедур вивільнюються:

а) легкові автомобілі для інвалідів сплата за які провадиться органами соціального забезпечення;

б) легкові автомобілі спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція та ін..), у відповідності з переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і які будуть використані за призначенням.

Від сплати податку на додану вартість під час провадження митних процедур вивільнюються:

а) товари, передбачені для використання іноземними дипломатичними та прирівняними до них представництвами, а також особового використання дипломатичним та адміністративним персоналом цих представництв, включаючи членів їх сімей, що мешкають з ними, якщо таке вивільнення для України передбачено іноземною державою;

б) вугілля, вугільні брикети та електроенергія;

в) продукти дитячого харчування та дитяче харчування, яке імпортується для реалізації виключно через молочні кухні;

г) дитячі газети та журнали, учнівські зошити та підручники.

д) лікарські препарати, товари медичного призначення, що імпортуються для реалізації виключно через аптечні заклади та спеціалізовані магазини (Оптика, Медтехника)

е) товари спеціального призначення для інвалідів;

ж) поштові марки, окрім колекційних, конверти, листівки з поштовими марками, лотерейні білети, марки державного мита та інших знаків;

з) імпортна сировина, матеріали, комплектуючі вироби, обладнання, яке ввозиться резидентами для власних виробничих потреб;

и) енергоносії (нафта, нафтопродукти, газ), що ввозяться в Україну для виробничих потреб;

к) матеріально-технічні ресурси для сільського господарства що ввозяться в Україну для виробничих потреб;

Товари, вказані в пунктах “а” “в” “д” “е”, вивільняються від сплати акцизного збору та податку на додану вартість лише при митному оформленні. У випадку використання їх не за призначенням або на комерційні цілі податок на додану вартість та акцизний збір за такі товари стягується у встановленому порядку.

Контроль за цільовим використанням і цільовою реалізацією товарів, вивільнених від сплати податку на додану вартість та акцизного збору, проводять органи державної податкової служби України.

Вище були наведені особливості та методика обчислення акцизного збору та ПДВ по товарах, що ввозяться на територію України з-за кордону. Але наряду з імпортними товарами вищезгаданими податками обкладаються також експорт України.

Треба зазначити, що об'єкти оподаткування та оподатковуваний оборот при обчисленні акцизного збору та ПДВ на імпортні та експортні товари співпадають. Різниця полягає лише в товарах які звільняються від сплати податків.

Отже, акцизний збір не стягується за реалізацію підприємствами-виробниками підакцизних товарів (продукції) на експорт за іноземну валюту при обов'язковій наявності митних декларацій, що підтверджені митними органами. Також не підлягають оподаткуванню підакцизні товари власного виробництва підприємств та організацій агропромислового комплексу України, що використовуються для обміну на паливно-мастильні матеріали, ліс, гербіциди, добрива, та інші матеріально-технічні ресурси для сільського господарства.

Якщо відбувається реалізація на експорт за іноземну валюту підакцизних товарів, за яки вже був сплачений акцизний збір при проходженні митних процедур, то власникам таких товарів повертається сума акцизного збору виходячи з митної вартості товарів, але не вище сплаченої у бюджет. Повернення вказаної суми провадиться фінансовими органами за наказом податкової інспекції у 5-денний строк після надання підприємством письмової заяви з документальним підтвердженням:

а) про надходження валютних коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок;

б) про пересічення товаром митного кордону;

в) про купівлю товару;

г) на товари, що підлягають ліцензуванню та квотуванню, копіі ліцензій та документів на отримання квот.

До особливостей обчисленні ПДВ на експортні товари можна віднести наступне.

Не підлягає оподаткуванню тимчасовий експорт товарів (продукції) - поставка давальницької сировини українським замовником для обробки (переробки) за кордоном з наступним поверненням його в повному обсязі.

При цьому та частина давальницької сировини, що використовується для проведення розрахунків за його переробку, або готова продукція, що залишається в країні виробника, як плата за послуги переробки також не обкладається ПДВ. Якщо ж вказані товари є підакцизними то акцизний збір за них стягується по мірі їх відвантаження виходячи з їх вартості з врахуванням акцизного збору, але не нижче їх митної вартості.

Товари, що повертаються на Україну і були раніше вивезені за кордон на умовах тимчасового вивозу, та готова продукція, що повністю виготовлена з давальницької сировини українського замовника, при її поверненні в Україні не підлягає обкладенню акцизним збором та ПДВ.

Треба зазначити, що існує суттєва різниця у відшкодуванні ПДВ на експортні товари, сировину і матеріали що пішли на їх виготовлення при реалізації за національну та іноземну валюту.

При реалізації за іноземну валюту сума ПДВ відноситься в рахунок майбутніх платежів у бюджет або відшкодовується з відповідних бюджетів. При реалізації ж за національну валюту сума ПДВ включається в собівартість товару і в розрахунках з бюджетом не враховується.

Питанню надання пільг по сплаті окремих видів податків (ПДВ, акцизний збір та ін..) суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності хотілося б приділити особливу увагу.

За даними Державного митного комітету України, внаслідок використання різноманітних пільг з оподаткування зовнішньоекономічної діяльності (крім встановлених міжурядовими та міжгалузевими угодами) сума коштів, що не надійшла до Держбюджету України за 7 місяців поточного року складає 873 млн грн.

Для усвідомлення цих даних треба зазначити, що за той самий строк в бюджет надійшло від зовнішньоекономічної діяльності тільки 811 млн. грн., а сума заборгованості по зарплаті в бюджетній сфері за станом на 16.10.1996 р. склала 844 млн грн. Таким чином, з-за пільг страждає державний бюджет та, як наслідок, - рядові громадяни. Пільги - питання дискусійне. Можна зрозуміти, коли з їх допомогою заохочується ввіз до країни високотехнологічного обладнання з ціллю стимулювання виробництва. Але ж практично всі структури, що використовують пільги, завозять продукти харчування (підсобне господарство Управління справами ВР України “ Чайка “ на пільгових умовах здійснювало 25 % всіх імпортних поставок пива на Україну), продукцію легкої промисловості, нафтопродукти (підсобне господарство ім. Іваненка здійснило використовуючи податкові пільги поставки нафтопродуктів в Україну на суму 110 млн дол США) та інші товари, які дають можливість отримувати цім підприємствам надприбутки, нічого не вкладаючи в економіку України для її подальшого розвитку.