Управління оборотними активами на прикладі підприємства "Мікадо Груп"

Сутність оборотних активів та їх значення в умовах ринкової економіки. Сучасні моделі управління оборотними активами та їх характеристика. Аналіз фінансової звітності підприємства "Мікадо Груп". Удосконалення управління оборотними активами підприємства.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 04.04.2014
Размер файла 156,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Науковці виділяють певні мотиви попиту на гроші. Наприклад, Д. Ван Хорн та Д. Вахович [39, c.308] у своїй праці обґрунтовують твердження Джона Мейнарда Кейнса, за яким підприємства бажають мати в своєму розпорядженні грошові кошти, керуючись трьома мотивами: операційним (transactionsmotive), спекулятивним (speculative), передбачуваним (precautionary). Є.Ф. Брігхем вважає [29, с.786], що для забезпечення нормальної виробничої діяльності кожен суб'єкт господарювання повинен розробляти операційний, компенсаційний, обачний та спекулятивний баланси. Англійські вчені в сфері

Таблиця 1.6

Розрахунок природного рівня дебіторської заборгованості за підходом Маслова С. І.

Показник

Формула розрахунку

Позначення

1

Природний рівень дебіторської за-боргованості на кожен вид товарів або послуг, грн.

- природний рівень дебіторської заборгованості на кожен вид товарів (послуг); Пм. - валовий прибуток за відвантажені за місяць (будь-який звітний період) певний вид товарів (послуг), грн; Км - кількість днів у місяці (звітному періоді); - рівень дебіторської заборгованості на певний вид товарів або послуг, дні

2

Загальний обсяг природної дебіторсь-кої заборгованості, дні

ДЗпр. М…. N - природний рівень дебіторської заборгованості на кожен вид товарів, грн.; і=1……. N - вид товарів

3

Обсяг дебіторської заборгованості, грн.

- обсяг дебіторської заборгованості;

- сума денного продажу у кредит;

- середній період погашення.

4

Середній період погашення (дні)

DSO = X% (10днів) +

Y% (30днів) +…. +Z% (понад 60днів)

X,Y,…Z - процентне співвідношення споживачів, які отримали товари (послуги) надані у кредит

5

Середній денний продаж

ADS = AS/360

ADS - середній денний продаж;

AS - річний продаж.

6

Перевірка результатів

7

Порівняння природного рівня дебіторської заборгованості з фактичним її розміром

Джерело: власне опрацювання на підставі [98, С.26]

управлінського обліку Атрілл Пітер, МакЛейні Едді [6, c.372-373] обґрунтовують виникнення у діяльності компаній трьох мотивів володіння грошовими коштами: мотив, пов'язаний з угодами (направлений на задоволення щоденних потреб підприємства), мотив передбачуваності (необхідний для виконання підприємством зобов'язань у випадку не передбачуваних подій), спекулятивний мотив (обумовлюється бажанням підприємства за сприятливих умов отримувати прибуток). Російський дослідник проблем фінансового менеджменту, доктор економічних наук І.О. Бланк, виділяє чотири види залишків грошових коштів. Це операційний (трансакційний) (призначений для забезпечення підприємством поточних платежів), страховий (резервний) (формується на випадок забезпечення платежів за поточними зобов'язаннями в разі відсутності коштів), інвестиційний (спекулятивний) (утворюється з метою здійснення короткострокових фінансових вкладень), компенсаційний (являє собою грошову суму, яка постійно зберігається на своєму поточному рахунку підприємство за вимогою банка) [11, с.367]. Вітчизняні дослідники М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна у своїй праці "Гроші та кредит" обґрунтовують сутність трьох мотивів попиту на гроші: трансакційний (операційний) мотив, мотив завбачливості, спекулятивний мотив [39, с.118].

У процесі управління грошовими коштами важливим показником є цикл грошового потоку (cash flow cycle). Під ним розуміють різницю між операційним циклом та періодом обороту кредиторської заборгованості. Метою управління грошовими коштами на основі такого підходу є скорочення тривалості циклу грошового потоку (Ц г. п.). Її можна розрахувати за наступними формулами:

або (1.1)

(1.2.)

де - середня тривалість обороту запасів;

- середня тривалість обороту дебіторської заборгованості;

- середня тривалість кредиторської заборгованості;

- середній обсяг запасів;

- середній обсяг дебіторської заборгованості;

- середній обсяг кредиторської заборгованості;

- число днів в плановому періоді;

- обсяг відвантаженої продукції;

- обсяг запасів витрачених у виробництві;

- собівартість реалізованої продукції.

Як бачимо, цикл грошового потоку залежить від оборотності запасів, дебіторської та кредиторської заборгованостей. Отже, інструментами його скорочення є прискорення виробничого циклу, прискорення поверненості дебіторської заборгованості та підвищення можливостей отримання відстрочки в погашенні кредиторської заборгованості. У свою чергу, подовження циклу грошового потоку призводить до збільшення витрат фінансування суб'єкта господарювання. Для оцінки таких витрат Ченг Ф. Лі та Дж. Фіннерті пропонують застосовувати процент по короткостроковому фінансуванню [78, с.486]. Формулу розрахунку витрат фінансування циклу грошового потоку (В ц. г. п.) можна представити наступним чином:

(1.3)

де ,, - витрати фінансування відповідно в запасах, дебіторській заборгованості, кредиторській заборгованості

Витрати фінансування в запасах розраховуються за наступною формулою:

(1.4)

Витрати фінансування в дебіторській заборгованості можна розрахувати наступним чином:

(1.5)

Витрати фінансування в кредиторській заборгованості розраховуються за наступною формулою:

(1.6)

Поряд з цим, в зарубіжній практиці найбільш розповсюдженими залишаються чотири моделі до визначення оптимального залишку грошових коштів:

1) модель Baumol-Allais-Tobin (BAT), яка була розроблена В. Баумолом в 1952 році,

2) модель Міллера-Орра, яку запропонували в 1966 році М. Міллер та Д. Орр,

3) модель Стоуна (1972 р.) та 4) модель Лернера (1980р.).

У зарубіжній теорії та практиці корпоративних фінансів широкого розповсюдження набули моделі управління запасами, метою яких є знаходження оптимального обсягу. Оптимальним являється такий обсяг запасів, за яким витрати на їх підтримання мінімальні, а обсяг запасів є достатнім для стабільної роботи суб'єкта господарювання. Відомі зарубіжні економісти [29,39,84,37,78] вважають, що до витрат, пов'язаних із формуванням запасів на підприємстві відносяться три їх групи: витрати на оформлення замовлень (витрати на поповнення запасів, транспортно-заготівельні витрати), витрати на збереження запасів (поточні витрати, вимушені витрати), витрати пов'язані з дефіцитом запасів. Транспортно-заготівельні витрати являють собою суму витрат, яка використовується для визначення обсягу замовлень, передачі замовлення постачальнику, оформлення та обліку документів, оплати засобів зв'язку, транспортування вантажу до місця зберігання, вхідного контролю матеріальних цінностей та іншої додаткової інформації. Витрати на збереження запасів розцінюють як витрати втрачених можливостей, оскільки вони поглинають капітал, який компанія могла б використати в інших альтернативних цілях. Витрати, пов'язані з дефіцитом запасів виникають у випадку відсутності запасів на складах підприємств. Для запобігання нестачі запасів та уникнення витрат пов'язаних з їх дефіцитом, кожна компанія має розробляти та реалізовувати політику формування певного виду запасів, які в економічній теорії та практиці відомі, як резервні (буферні, страхові), (safety stock) [29 с.840; 39, с.295; 84, с.378].

Модель планування дефіциту запасів [84, с.372; 67, с.262] дозволяє обґрунтовує вигоду торговельного підприємства в результаті планування дефіциту запасів. Дана модель базується на умові, що в деяких випадках зберігання продукції являється набагато дорожчим, ніж витрати пов'язані з відсутністю запасів протягом невеликого проміжку часу. В основі цієї моделі лежить розуміння двох напрямів роботи фінансових менеджерів, пов'язаних з дефіцитом запасів. Вони полягають в різних підходах до управління дешевими та дорогими товарами. Пропонуємо систематизувати послідовність застосування цього механізму менеджерами підприємства наступним чином (Додаток Б).

Модель врахування залежності ціни від обсягу замовлення [84, с.363, 67, с.261] основана на існуванні системи знижок, які може отримати покупець у випадку замовлення у постачальника більшої кількості продукції. Дана модель передбачає оцінку вигоди підприємства від прийняття пропозицій постачальника. Для цього розраховуються загальна вартість запасів (сума вартості придбання запасів та загальних витрат, пов'язаних з утриманням запасів на підприємстві) за умови придбання підприємством економічно обґрунтованої кількості продукції та за умови отримання знижок. Потім отримані результати порівнюються. Найнижча загальна вартість запасів характеризує вигідний для підприємства варіант постачання запасів.

Першим різновидом механізмів управління запасами на основі фіксованої періодичності замовлення є модель з фіксованою періодичністю замовлення [55]. На відміну методам управління запасами на основі фіксованого розміру замовлення, у даній моделі період часу між черговими поставками буде постійною величиною, а обсяг замовлення - змінною. Тобто, замовлення підприємство-споживач буде розміщувати через рівні проміжки часу, але в неоднакових обсягах. У цій системі, на відміну від системи з фіксованим рівнем замовлень, рівень запасу не контролюється і випадки відсутності товару можуть спостерігатися як у період виконання замовлення, так і в період його розміщення. Щоб зменшити ймовірність появи дефіциту товару, система з фіксованою періодичністю замовлень вимагає більшого рівня буферного запасу, ніж EOQ модель.

Таким чином, базуючись на з'ясованих негативних та позитивних тенденціях, які відбуваються у обсягах оборотних активів підприємствах, а також враховуючи переваги та недоліки існуючих моделей управління ними, подальші дослідження будуть направлені на пошук ефективних підходів до управління оборотними активами вітчизняних промислових і торговельних підприємств.

Розділ 2. Аналіз фінансової звітності підприємства "Мікадо Груп”

2.1 Аналіз майнового стану підприємства

Підприємство "Мікадо Груп” є не державним підприємством. Воно організовано в 1980 році. Спеціалізується на проектуванні і збиранні спортивного інвентаря і має свій власний спортивний клуб.

В періоді, який аналізується, робота підприємства здійснювалась на внутрішньому ринку за господарськими договорами з підприємствами України.

Статутний фонд на звітну дату складає 153 тис. грн., списочна чисельність персоналу - 88 чоловік, середньосписочна чисельність - 106.

Об'єм реалізованої продукції - 9,119 млн. грн., рентаабельність реалізованої продукції - 15,6 %, собівартість реалізованої продукції 7,887 млн. грн. Отриманий прибуток в розмірі 1,232 млн. грн., чистий прибуток складає 868 тис. грн.

Фонд зарабітної плати склав 2,845 млн. грн., при цьому середня заробітна плата 8,780 тис. грн.

Транспортних засобів на балансі підприємство не має. Зовнішньоекономічної діяльності не веде.

Фінансовий стан можна охарактеризувати як задовільний.

"Читаючи" баланс підприємства потрібно відмітити, що воно не має залишків по таким "хворим” статтям, як "Збитки”, "Кредити та позики, що не погашені в строк”, не має невиправданої дебіторської заборгованості.

Для кращої аналітичності балансу і аналізу фінансового стану підприємства складають баланс-нетто (Додаток В).

Баланс-нетто дає оцінку суми засобів, які знаходяться в розпорядженні підприємства. На звітний період підсумок балансу-нетто складає 6,468 млн. грн.

Розлянемо тепер структуру майнового стану підприємства, яка істотно залежить від виду діяльності, об'ємів виробництва та інших факторів.

Таблиця 2.1

Аналіз структури активів (2012 р.)

Актив балансу

На початок періоду

На кінець періоду

Абсолютні відхилення

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн

1. Майно всього

1575

100

6468

100

+4893

1.1 Іммобілізовані засоби

198

12,6

153

2,4

-45

1.2 Мобільні активи

1377

87,4

6315

97,6

+4938

1.2.1 Запаси і затрати

779

56,6

2620

41,5

+1841

1.2.2 Дебіторська заборгованість

256

18,6

579

9,2

+323

1.2.3 Грошові кошти

342

24,8

3116

49,3

+2774

Всього мобільних засобів

1377

87,4

6315

97,6

+4938

Джерело: власне опрацювання на основі (Додаток В)

Питома вага основних засобів (іммобілізовані засоби) на кінець звітного періоду зменшується з 12,6% до 2,4% (на 4,5 тис. грн.), а оборотних засобів навпаки збільшується з 87,4% до 97,6%. Таким чином приріст активів відбувся за рахунок збільшення частини оборотних засобів.

Збільшення мобільних засобів виникло в основному за рахунок росту в їх складі грошових коштів (з 24,8% до 49,3%), а також запасів і затрат (на 1841 тис. грн.).

Основні засоби і запаси характеризують економічний потенціал підприємства, тому в нормальних умовах збільшення їх питомої ваги звідчить про позитивну роботу. З балансу видно, що виробничі запаси не перевищують нормативу, але підприємство має значну частину незавершеного виробництва не кінець періоду.

Джерела формування господарських засобів (пасиви) згрупуємо для аналізу слідуючим чином:

Вважають, що нормативне співвідношення між власним і залученим капіталом повинно становити 50/50. Проте це співвідношення умовне і залежить від виду діяльності і політики підприємства.

Таблиця 2.2

Структура і склад пасивів (2012 р.)

Актив балансу

На початок періоду

На кінець періоду

Абсолютні відхилення

тис. грн.

%

тис. грн.

%

1. Джерела майна - всього

1575

100

6468

100

+4893

1.1 Власний капітал

262

16,6

547

8,5

+285

1.2 Залучений капітал

1313

83,4

5921

91,5

+4608

1.2.1 Довгострокові пасиви

-

-

-

-

-

1.2.2 Короткострокові пасиви

-

-

-

-

-

1.2.3 Кредиторська заборгованість

1313

83,4

5921

100

+4608

Всього зобов'язань

1313

83,4

5921

100

+4608

Джерело: власне опрацювання на основі (Додаток 3)

З даної таблиці випливає, що активи підприємства в основному формуються за рахунок залучених коштів (91,5%), причому основну частину яких становить кредиторська заборгованість ("По авансах одержаних”).

Можна сказати, що підприємство "Мікадо Груп” в значній мірі залежить від зовнішніх джерел фінансування, що негативно характеризує роботу підприємства.

Для наступного аналізу зобов'язань необхідно проаналізувати стан дебіторської і кредиторської заборгованості, їх розміри, динаміку і характер.

Кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Такий стан можна вважати нормальним якщо нема залишків по статтям "Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, термін оплати яких не настав”, "За товари, роботи і послуги, не оплачені в строк", "Розрахунки з бюджетом”, "Розрахунки по позабюджетних платежах” (тобто відсутня невиправдана кредиторська заборгованість).

Аналізуючи кредиторську заборгованість по розрахункам підприємства "Мікадо Груп”, можна сказати, що існує заборгованість по розрахункам з бюджетом і позабюджетними фондами (96 тис. грн. і 73 тис. грн. відповідно на кінець періоду), по страхуванню (147 тис. грн.) і оплаті праці (214 тис. грн.) не велика, і може бути покрита грошовими коштами, які є на розрахунковому рахунку.

Заборгованість підприємства до кінця року знвчно збільшилась по статті "Розрахунки по авансах одержаних" (на 3362 тис. грн.). Це відбулося внаслідок політики передоплати, яку проводило підприємство "Мікадо Груп”, тобто при заключенні договорів на виготовлення продукції обумовлюється, що замовник спочатку оплачує, а потім вже одержує замовлену продукцію. Таким чином підприємство має замовлення і виробничий потенціал для їх виконання.

Отже, сума господарських засобів виросла на кінець періоду на 4893 тис. грн. Коефіцієнт зносу становить 0,9, що говорить про вкрай високу застарілість обладнання.

2.2 Аналіз ліквідності і фінансової стійкості

Існують різні методи аналізу фінансового стану. Найбільш широко використовують вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких оснований на існуванні певних співвідношень між окремими статтями звітності. Цей метод є простим і оперативним.

Розглянемо на основі показників ліквідності і фінансової стійкості діяльність підприємства за звітний період.

Показники ліквідності дозволяють визначити можливість підприємства на протязі року оплатити свої прострочені зобов'язання.

Сума власних оборотних засобів (функціонуючого капіталу) на початок року становила 64 тис. грн., на кінець 2012 року 394 тис. грн. Ріст цього показника позитивно характеризує роботу підприємства.

Маневреність власних оборотних засобів:

на початок 2012 року = 341: 64 = 5,33;

кінець 2012 року = 3116: 394 = 7,91.

При інших рівних умовах ріст цього коефіцієнта є позитивною тенденцією. Це говорить про велику частину грошових засобів в складі функціонуючого капіталу.

Коефіцієнт покриття (загальний)

:

на початок 2012 року = (779+598): 1313 = 1,05;

на кінець 2012 року = (2620 + 3695): 5921 = 1,07.

Цей коефіцієнт виріс на кінець року, що добре для підприємства. Поточні активи (оборотні засоба) покривають поточні зобов'язання (на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань приходиться відповідно 1,05 і 1,07 грошових ожиниць оборотних засобів).

Коефіцієнт швидкої ліквідності:

на початок 2012 року = 598: 1313 = 0,46;

на кінець 2012 року = 3695: 5921 = 0,62.

Цей коефіцієнт повинен бути більшим за одиницю, на кінець року він на підприємстві зріс. Ймовірність оплати короткострокових зобов'язань тим більша, чим вище цей коефіцієнт.

Коефіцієнт платоспроможності:

на початок 2012 року = 341: 1313 = 0,26;

на кінець 2012 року = 3116: 5921 = 0,53.

Як видно, цей показник досить високий, що говорить про можливість підприємства при необхідності негайно погасити свою заборгованість.

Частка оборотних засобів в активах:

на початок 2012 року = (779 + 598): 1575 = 0,87;

на кінець 2012 року = (2620 +3695): 6468 = 0,98.

Оборотні засоби займають значну частину активів, що не зовсім бажано для промислового підприємства.

Частка власних оборотних засобів в покритті запасів невелика, так як підприємство працює на авансованому капіталі:

на початок 2012 року = (779 + 598 - 1313): 779 = 0,08;

на кінець 2012 року = (2620 +3695 - 5921): 2620 = 0,15.

Коефіцієнт покриття запасів:

на початок 2012 року = (226 +1193 - 198): 779 = 1,6;

на кінець 2012 року = (547 + 4555 - 153): 2620 = 1,9.

Так як значення цього коефіцієнта більше одиниці, то фінансовий стан

підприємства розглядається як стійкий.

Розглянувши всі ці показники, можна сказати, що величина оборотних засобів підприємства виросла в основному за рахунок найбільш ліквідної їх частини - грошових коштів (на 2775 тис. грн., чи в 9разів), які можуть служити безпосереднім джерелом вмплати поточних зобов'язань. Також відбувся ріст об'єму незавершеного виробництва на суму 1349 тис. грн., проте це не є ознакою труднощів із збутом продукції, або знижкенням продуктивності праці.

Фінансову стійкість визначають, порівнюючи суми запасів і витрат з можливими джерелами їх формування.

Величина власних оборотних засобів (ВОЗ) становить: на початок року = 262 - 198 = 64;

на кінець року = 547 - 159 = 394.

Тобто цей коефіцієнт виріс за звітний період на 330 тис. грн.

Величина нормальних джерел формування запасів (ДФЗ):

на початок року = 262 - 198 +1193 = 1257;

на кінець року = 547 - 153 +4555 = 4949,також виросла на 3692 тис. грн.

Запаси і затрати (ЗЗ) по балансу на початок 2012 року = 779; на кінець 2012 року = 2620.

Співвідношення між показниками ВОЗ, ДФЗ і ЗЗ складається таким чином:

ВОЗ < ЗЗ < ДФЗ;

64 < 779 < 1297 (на початок року);

394 < 2620 < 4949 (на кінець року).

Таке співвідношення свідчить про нормальну фінансову стійкість, коли успішно фуекціонуюче підприємство використовує для покриття запасів "нормальні" джерела засобів - власні та залучені.

Стабільність діяльності підприємства виражається в показниках наведених в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Показники діяльності підприємства

Показник

Позначення

На початок року

На кінець року

Відхилення (+/-)

1. Коефіцієнт концетрації власного капіталу

Кконц

0,17

0,08

-0,09

2. Коефіцієнт фінансової залежності

КФ. ЗАВ

6

11,8

+5,8

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

КМ.В. К

0,24

0,72

+0,48

4. Коефіцієнт концетрації залученого капіталу

Кк. зал

0,83

0,92

+0,09

5. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень

Кст. зов

-

-

-

6. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних засобів

кспів

5,01

10,82

+5,81

Джерело: складено автором на основі розрахунків

Отже, аналізуючи наведені показники таблиці 2.4 можна відмітити, що у підприємства "Мікадо Груп” власний капітал становить дуже малу частину в джерелах фінансування (0,08, або 8%), причому його частка має тентенцію до зниження (-0,09), а концентрація залученого капіталу збільшується (0,92).

Коефіцієнт фінансової незалежності, або автономії характеризує незалежність від зовнішніх джерел фінансування, однак в даному випадку загальна сума заборгованості перевищує суму власних джерел фінансування, підприємство знаходится в великій залежності від залучених коштів. Про це свідчить підвищений в два рази коефіцієнт співвідношення залучених і власних засобів, який показує що на кожну одиницю власних коштів підприємств залучило позикових коштів на кінець звітного періоду 10,82 грошових одиниці.

2.3 Оцінка ділової активності і результатів діяльності підприємства

Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, на скільки ефективно підприємство використовує свої засоби. До них відносяться різні показники оборотності.

Для розрахунків коефіцієнтів використовують дані першої та другої форм звітності.

Таблиця 2.5

Показники ділової активності підприємства "Мікадо Груп” (2012)

Показники

На початок року

На кінець року

Темп росту

Відхилення

(+/-)

1

2

3

4

5

1. Виручка від реалізації

1746

11029

6,3

+9283

2. Балансовий прибуток

408

1240

3

+832

3. Продуктивеість праці

72,75

408,5

5,6

+335,75

4. Фондовіддіча

27,7

5,7

-4,85

-22

5. Оборотність кошьів у розрахунках

- в оборотах

6,8

19

2,8

+12,2

- в днях

52,9

18,9

-2,8

-34

6. Оборотність виробничих запасів

- в оборотах

1,2

3

2,5

+1,8

- в днях

300

120

-2,5

-180

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

7. Оборотність кредиторської заборгованості

490

270

-1,8

-220

8. Тривалість операційного циклу

352,9

138,9

-2,5

-214

9. Тривалість фінансового циклу

-137

-131,1

0,9

+6

10. Коефіцієнт погашення дебітор-ської заборгованості

0,15

0,05

-3

-0,1

11. Обертання власного капіталу

6,7

20,2

3

+13,5

12. Обертання авансованого капіталу

1,1

1,7

1,5

+0,6

Джерело: власне опрацювання на основі (Додаток В)

Виручка від реалізації і балансовий прибуток за звітний період виросли відповідно в 6,3 і 3 рази. Продуктивність праці також виросла в 5 раз.

Фондовіддача знизилась майже в 5 разів (з 27,7 до 5,7 тис. грн.), що пояснюється перш за все застарілим обладнанням, відсутністю прогресивних технологічних процесів і нової техніки. Ефективність діяльності досягається тільки завдякі високій кваліфікації і майстерності робітників підприємства. Судячи по коефіцієнту реальної вартості основних і матеріальних оборотних засобів в майні підприємства, який на початок періоду становить 0,6, а на кінець періоду 0,4, можна сказати, що питома вага в активах підприємства виробничого потенціалу знизилась (на 0,2), що не зовсім бажано для промислового підприємства. Необхідно відpзачити, що показник обертання засобів в розрахунках і виробничих запасів збільшились, зменшилась тривалість оборотів в днях (в 2,8 і 2,5 рази), що свідчить про вивільнення засобів, тобто з тими ж оборотними засобами підприємство має змогу випускати більше продукції.

Термін оборотності кредиторської заборгованості зменшився в 1,8 рази, проте є довгим (270 днів). Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості знизився в 3 рази, середній строк погашення дебіторської заборгованості на кінець періоду становить 16,5 днів ( (417,5 * 360): 9119), що не погано для промислового підприємства.

Показник оборотності власного капіталу збільшився в 3 рази, це вказує на значне перевищення об'єму реалізації над вкладеним капіталом, що тягне за собою збільшення кредитних ресурсів.

Оборотність основного капіталу збільшилась на 0,6 або в 1,5 рази, тобто на кожну грошову одиницю коштів, вкладених у виробництво, приходиться на кінець звітного періоду 1,7 грошових одиниць реалізованої продукції. Діяльність підприємства є прибутковою.

Таким чином по основним показникам ділової активності за звітний період спостерігається ріст, що позитивно характеризує роботу підприємства.

Необхідно також розглянути порівняльну динаміку росту таких показників, як балансовий прибуток, об'єм реалізації продукції, авансований капітал.

Темпи росту становлять:

Тбп = 1240: 408 = 3,04; Тр = 11029: 1746 = 6,32;

Так = 6468: 1575 = 4,11.

Співвідношення буде слідуючим:

Тр > Так > Тбл > 100% (2.1)

Проте, наскільки прибуткова діяльність підприємства, говорять коефіцієнти рентабельності. Їх можна розрахувати, використовуючи звітну таблицю 2.6

Проаналізуємо спочатку звіт про фінансові результати та їх використання.

Таблиця 2.6

Звіт про фінансові результати

Показник

Базовий період

Звітний період

тис. грн.

%

тис. грн

. %

Всього доходів (2+3)

1676

100

11037

100

Виручка від реалізації продукції

1746

104

11029

99,9

Доходи (збитки) від позареалізаційних операцій

-70

-4,2

8

0,07

ПДВ

303

17,4

1910

17,3

Витрати на виробництво реалізованої продукції

965

55,3

7887

71,5

Результатн від реалізації (2-4-5)

478

27,4

1232

11,2

Балансовий прибуток

408

14,3

1240

11,2

Платежі в бюджет

59

19,5

37,2

19,5

Чистий прибуток

349

20,8

868

7,9

Джерело: складено автором на основі звіту про фінансові результати "Мікадо Груп"

З таблиці 2.6 видно, що показник чистого прибутку має тенденцію зниження (на початку періоду - 20,8%, на кінець періоду - 7,9%). Це пов'язано з підвищенням затрат на виробництво продукції, частка яких у виручці від реалізації збільшилась в звітному періоді до 71,5%. Отже, знизився і результат від реалізації (на 16,2%).

Розглянемо більш детяльно показники рентабельності. Рентабельність продукції на початок року склала 27%, а на кінець року знизилась до 11%.

Визначальним в цій частині фінансового аналізу звітної документації є показник рентабельності реалізованої продукції, який на початку року склав 19,9% (349: 1746 * 100%), а на кінець - 7,9% (868: 11029 * 100%). Цей коефіцієнт говорить про те, що кожна гривна реалізованої продукції принесе 6 копійок чистого прибутку (в звітному періоді). Це менше рівня минулого року на 12%. Таке становище є негативним.

Рентабельність основної діяльності:

на початок 2012року = 478: (1746 - 781) = 0,5;

на кінець 2012 року = 1232: 7887 = 0,16.

Цей показник в звітному періоді зменшився за рахунок підвищення затрат на виробництво реалізованої продукції.

Рентабельність власного капіталу у звітному періоді зросла на 26%:

на початок 2012 року = 349: 262 = 1,33;

на кінець 2012року = 868: 547 = 1,59.

Для більш глибокого аналізу факторів, які вплинули на зниження рентабельності продукції (зміни відпускних цін, рівня собівартості і т.п.). Необхідні додаткові засоби які відсутні в фінансовій звітності підприємства.

Тому, аналізуючи показники ділової активності і результатів діяльності підприємства "Мікадо Груп”, потрібно відмітити, що темпи росту по основним показникам господарської діяльності зросли, оборотність засобів збільшилась, строки погашення дебіторської і кредиторської заборгованості знизились, тривалість операційного циклу зменшилась, що говорить про задовільну роботу підприємства. Коефіцієнт прибутку і рентабельності знизились, що може бути наслідком не стабільності економічних та політичних процесів, зміни в політиці оподаткування та глибока загальна економічна криза, в якій перебуває наша країна.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу малого державного підприємства "Мікадо Груп”, можна сказати, що підприємство не має залишків по "хворим” статтям балансу, працює на власному і авнсованому капіталі ("нормальні" джерела покриття), є платоспроможним (враховуючи показники абсолютної ліквідності, покриття запасів), співвідношення між сумами власних оборотних засобів, запасами, витратами та джерелами формування засобів свідчить про нормальну фінансову стійкість. Робота підприємства є беззбитковою.

Розділ 3. Удосконалення управління оборотними активами

3.1 Вплив управлінням оборотними активами на витрати підприємства

Успіх господарської діяльності промислових та торговельних підприємств в умовах ринкової економіки значною мірою залежить від ефективності процесів управління оборотними активами. В управлінні оборотними активами важливим і водночас складним є обґрунтування оптимальних величин дебіторської заборгованості, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, запасів, які б мінімізували витрати, що виникають у процесі управління ними. Такий стан речей, зумовлює необхідність з'ясування видів та економічної сутності витрат, які можуть виникати у промислових та торговельних підприємств у процесі управління оборотними активами.

В сучасній економічній літературі значна увагу приділяється дослідженню економічної сутності витрат, що виникають у процесі управління запасами підприємств [10, с.77; 12, с.341-346; 138, с.74; 29 с.840; 39, с.95; 184, с.378]. При цьому науковцями не враховуються особливості виникнення таких витрат на промислових та торговельних підприємствах. Що стосується витрат, які виникають у процесі управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, то їх економічна сутність у науковій літературі також не достатньо визначена [10, с.180-181; 94, с.22-27;].

На нашу думку, витрати на управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями є ідентичними як для промислових підприємств так і торговельних, а витрати на управління запасами промислових та торговельних підприємств є відмінними, що пов'язано зі специфікою їх господарської діяльності.

Пропонуємо витрати, які виникають у процесі управління дебіторською заборгованістю на вітчизняних промислових та торговельних підприємствах, поділити на чотири складових (рис.1.1). Витрати на утримання дебіторської заборгованості мають двояку економічну сутність. З одного боку, їх можна віднести до витрат втрачених можливостей, тобто витрат, які несе підприємство через неможливість використання сум, що заморожені у дебіторській заборгованості

Рис.1.1 Витрати підприємства на управління дебіторською заборгованістю

Джерело: власне опрацювання на підставі [11,13, 95, 19,11,02,12,14,43,52,53,1]

З іншого боку, їх можна тлумачити, як витрати суб'єкта господарювання, що виникають у зв'язку із фінансуванням за рахунок власних або позикових коштів комерційного кредиту, який отримує покупець.

Витрати на облік дебіторської заборгованості зумовлюються необхідністю використання суб'єктом господарювання додаткової оргтехніки, програмного забезпечення, відповідного персоналу, робочого часу.

Витрати на обслуговування несвоєчасно поверненої дебіторської заборгованості включають витрати, які виникають внаслідок надсилання листів боржникам; витрати на телефонні розмови; втрати, що виникають за умов перепродажу дебіторської заборгованості третім особам; витрати зумовлені судовими справами.

Витрати, пов'язані з безнадійною дебіторською заборгованістю виникають у разі, коли заходи щодо повернення дебіторської заборгованості не приносять бажаного результату (повернення дебіторської заборгованості). Обсяг безнадійної дебіторської заборгованості буде складати витрати підприємства у зв'язку з цією подією.

Витрати зумовлені надлишком грошових коштів доцільно поділяти на дві складових:

1) витрати втрачених можливостей та 2) витрати знецінення грошових коштів.

Витрати втрачених можливостей є грошовими сумами, які втрачає підприємство в результаті невикористання надлишкових грошових коштів альтернативними шляхами. Вони відповідають процентам, які б могло отримати підприємство у разі розміщення тимчасово вільних грошових коштів у поточних фінансових інвестиціях або у разі їх використання в інших цілях, що сприяло б отриманню додаткових економічних вигод.

Витрати знецінення грошових коштів відображають втрати підприємства внаслідок впливу на грошові кошти інфляційних процесів, що відбуваються в економіці країни.

До витрат, зумовлених нестачею грошових коштів, слід відносити такі види витрат:

1) витрати поточних зобов'язань підприємства,

2) витрати перетворення поточних фінансових інвестицій у грошові кошти;

3) витрати непередбачуваних потреб.

Витрати поточних зобов'язань підприємства визначають втрати підприємства, які воно несе у випадку недостатності у його розпорядженні грошових коштів та неможливості виконання зобов'язань перед постачальниками, працівниками підприємства, іншими контрагентами.

Витрати перетворення поточних фінансових інвестицій у грошові кошти є грошовими сумами, які несе підприємство, переводячи поточні фінансові інвестиції у грошові кошти.

Витрати не передбачуваних потреб виникають у підприємства час від часу. Вони характеризують втрати підприємства, які спричиняються неможливістю профінансувати підприємством не передбачувані потреби через недостатність грошових коштів.

Витрати, що зумовлюються управлінням поточними фінансовими інвестиціями слід розглядати з врахуванням тісного зв'язку, який існує між залишками грошових коштів та поточними фінансовими інвестиціями. Тому до таких витрат доцільно включити:

1) витрати перетворення поточних фінансових інвестицій у грошові кошти;

2) витрати дострокового перетворення поточних фінансових інвестицій у грошові кошти;

3) витрати не передбачуваних потреб (рис. 3.2).

Як бачимо, витрати перетворення поточних фінансових інвестицій у грошові кошти та витрати не передбачуваних потреб (зумовлюються неможливістю швидко перетворити поточні фінансові інвестиції на грошові кошти або взагалі недостатністю поточних фінансових інвестицій), притаманні як грошовим коштам так і поточним фінансовим інвестиціям. Тому підприємству, обґрунтовуючи розмір таких витрат, не потрібно їх враховувати двічі.

Витрати спричинені достроковим перетворенням поточних фінансових інвестицій у грошові кошти, характеризують втрати підприємства від недоотримання частини процентних доходів внаслідок невиконання зобов'язань за умовами депозитного договору.

Рис. 1.2 Витрати підприємства на управління поточними фінансовими інвестиціями

Джерело власне опрацювання на підставі [11,13, 95, 19,11,,12,]

Запропонована класифікація витрат на управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями ще раз підтверджує наше розуміння про те, що удосконалені підходи до управління зазначеними складовими оборотних активів можуть застосовуватися як промисловими так і торговельними підприємствами.

Що стосується витрат, які зумовлюються управлінням запасами, то їх доцільно розглядати на основі врахування особливостей функціонування промислових та торговельних підприємств. Підприємствам, які здійснюють виробництво продукції притаманні виробничі запаси, запаси у виробництві та запаси готової продукції. До виробничих запасів відносяться сировина, матеріали, інші матеріали, які призначені для використання у процесі виробництва. До запасів, які знаходяться у виробничому процесі відноситься незавершене виробництво (предмети праці, які не пройшли всі стадії технологічної обробки) та напівфабрикати (предмети праці, які не пройшли всі стадії технологічної обробки, але можуть бути реалізовані). Запаси готової продукції відображають весь асортимент виготовленої продукції даним підприємством, який розміщений на складах та очікує просування на ринок для подальшого продажу. До даного типу запасів також можна віднести і напівфабрикати, які надійшли на склад готової продукції з метою реалізації.

На відміну від промислових підприємств, торговельним підприємствам притаманні запаси товарів. Вони відображають ту продукцію, яку підприємство оприбутковує від постачальників на склад з метою подальшого перепродажу. Слід зазначити, що в окремих випадках товарні запаси можуть бути притаманні і промисловим підприємствам, які поряд з продукцією власного виробництва реалізують продукцію виготовлену іншими підприємствами.

З урахуванням вище сказаного можна зробити висновок про необхідність різної класифікації витрат на управління запасами промислових і торговельних підприємств.

3.2 Розробка методик управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями

Наявність проблем в управлінні дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями на підприємствах України пояснюється відсутністю практичного досвіду і складністю адаптації зарубіжної практики управління цими активами до їх діяльності. Розробка ефективної системи управління цими складовими оборотних активів на вітчизняних підприємствах повинна основуватися на досвіді вітчизняної та зарубіжної науки і практики, враховувати специфіку їх функціонування та вимоги українського законодавства.

На нашу думку, процес удосконалення управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями повинен включати наявність на підприємстві документального його оформлення. Для цього рекомендується керівництву кожного підприємства розробити Положення про управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями. Доцільно виділити п'ять розділів Положення (табл. 3.3.).

Таблиця 3.3

Основні розділи Положення про управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями

Назва розділу

Примітки

1

Розділ 1 Мета, функції, завдання управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями

Визначається основна мета управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, функції, завдання та основні терміни, які використовуються в даному Положенні

2

Розділ 2 Оцінка управління на підприємстві дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями

Проводиться відповідно до Методики оцінки управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями

3

Розділ 3. Управління портфелем дебіторської заборгованості

Проводиться відповідно до Методики управління портфелем дебіторської заборгованості

4

Розділ 4. Управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями

Проводиться відповідно до Методики управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями

5

Розділ 5. Типові електронні таблиці, щодо управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями

Визначаються можливості застосування комп'ютерних програм в процесі управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями

Джерело власне опрацювання на підставі [11,13, 95, 19,11,,12,]

Дане положення дозволить фінансовим менеджерам підвищити увагу до управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, з'ясувати основні вимоги до управління цими складовими оборотних активів, ознайомитися з типовими електронними таблиця, які доцільно застосовувати на підприємстві в процесі управління ними.

Метою управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями є оптимізація обсягу всіх їх складових, яка забезпечить платоспроможність, ліквідність та прибутковість підприємства. У процесі функціонування підприємству необхідно вчасно задовольняти не тільки поточні зобов'язання (за рахунок грошових коштів), інші платіжні потреби (за рахунок перетворення дебіторської заборгованості чи поточних фінансових інвестицій у гроші), але й забезпечувати поточні економічні вигоди (шляхом ефективного управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями). Для досягнення цієї мети підприємству необхідно вирішувати такі завдання: досліджувати тенденції зміни обсягів дебіторської заборгованості, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями; визначати обґрунтований розмір дебіторської заборгованості; обґрунтовувати найкращі умови та форми розрахунків з постачальниками та покупцями; контролювати співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей; визначати мінімальний розмір грошових коштів, необхідний для обслуговування господарської діяльності підприємства; забезпечувати ефективне використання грошових коштів; з'ясовувати умови здійснення поточних фінансових інвестицій; відслідковувати банківську інформацію за депозитними договорами; аналізувати вплив управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями на фінансовий стан підприємства.

З метою удосконалення управління дебіторською заборгованістю на вітчизняних промислових та торговельних підприємствах пропонується методика управління портфелем дебіторської заборгованості. Її метою є створення відповідних умов для забезпечення платоспроможності, ліквідності, прибутковості підприємства. Під портфелем дебіторської заборгованості слід розуміти сукупність усіх видів дебіторської заборгованості, які мають різний обсяг, різний термін погашення та різний рівень ризикованості. Етапи даної Методики представлені на рис 3.7.

Реалізація першого етапу дозволить розробити індивідуальні умови надання комерційних кредитів різним покупцям. Для цього потрібно провести аналіз платоспроможності та ліквідності потенційних покупців шляхом здійснення розрахунку загальноприйнятих показників: коефіцієнту загальної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнту швидкої ліквідності.

Економічний зміст коефіцієнта загальної ліквідності свідчить про те, що перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями означає ліквідність підприємства. В економічні літературі [54, с.249; 101, с.84; 38, с.601, 40, с.91] оптимальне значення даного показника коливається від 1,5 до 2,5. Це пов'язано з тим, що підприємства функціонують в різних галузях, займаються різними видами діяльності, мають різну структуру оборотних активів. Тому обґрунтовуючи значення даного показника, необхідно, по-перше, враховувати те, що він повинен бути більше одиниці, та, по-друге, оцінити вплив на нього структури оборотних активів підприємства. Прийнятним значенням коефіцієнту швидкої ліквідності прийнято вважати 0,7-1 [38, с.601; 100, с 86]. Однак, аналізуючи отриманий результат, слід враховувати, що він може бути меншим, якщо більшу частку у складі оборотних ліквідних активів займають грошові кошти, або повинен бути більший, якщо значну частку займає прострочена дебіторська заборгованість. Коефіцієнт абсолютної ліквідності також немає однозначної точки зору щодо його нормативного значення. Деякі економісти вважають, що воно має бути не менше ніж 0,2 [54, с.249; 11с.86], деякі зауважують, що даний показник немає змісту без порівняння його із збалансованістю грошових потоків [38, с.601].

З урахуванням вище сказаного, рішення про ліквідність та платоспроможність потенційного покупця, менеджерам підприємства-продавця пропонуємо приймати, керуючись наступними правилами:

1) висновки про платоспроможність та ліквідність підприємства слід робити на основі аналізу тенденцій змін показників ліквідності;

2) отримані значення коефіцієнтів ліквідності не дають повної і обґрунтованої інформації про ліквідність підприємства-потенційного покупця без оцінки впливу на них відповідних показників діяльності підприємства;

3) зростання коефіцієнта швидкої ліквідності за рахунок зростання простроченої дебіторської заборгованості свідчить про фінансові проблеми підприємства;

4) скорочення обсягів грошових коштів швидшими темпами ніж скорочення кредиторської заборгованості зумовлює зниження показника абсолютної ліквідності;

5) підвищення коефіцієнта загальної ліквідності за рахунок зростання запасів, грошових коштів та дебіторської заборгованості характеризує неякісну роботу менеджменту підприємства;

6) ознаками платоспроможності підприємства є наявність грошових коштів у підприємства та відсутність простроченої кредиторської заборгованості;

7) незначні залишки грошових коштів у підприємства ще не означають, що воно є неплатоспроможним;

Аналіз платоспроможності та ліквідності покупців дасть можливість підприємству прийняти рішення про доцільність продажу лише за передплатою, або навпаки - про можливість надання кредиту.

Умови кредитування являються досить важливим фактором, який впливає на обсяги продажу. Вони полягають у встановленні для окремих покупців 1) строків оплати,

2) знижок за своєчасність оплати,

3) строків дії знижок.

Строк оплати покупцями відвантаженої продукції, знижки та строки дії знижок, неможливо встановити однакові для всіх підприємств. Їх повинно встановлювати підприємство самостійно в залежності від своїх потреб та специфіки функціонування. Нами пропонується перелік факторів, які впливають на вибір умов кредитування підприємством покупців. Їх подано в табл. 3.4.

Другий етап Методики управління портфелем дебіторської заборгованості передбачає визначення допустимого обсягу портфеля дебіторської заборгованості на основі прогнозованого обсягу реалізації.

Таблиця 3.4

Фактори, які повинно враховувати підприємство формуючи умови кредитування покупців

Фактор впливу

Напрям впливу

1

Термін придатності продукції

В залежності від галузі функціонування підприємства, термін споживання продукції різний, а тому, строк оплати комерційних кредитів, строк діє знижок за своєчасність оплати, розмір знижок будуть різні

2

Платоспроможність покупців

В залежності від платіжних можливостей покупців, підприємство повинно визначати відповідні умови їх кредитування. Чим вище ризик кредитоспроможності, тим коротший період кредитування.

3

Бажані обсяги продажу

Бажаючи збільшувати обсяги продажу продукції підприємства повинні лібералізувати умови кредитування

4

Попит на продукції

Чим більш відома продукція, тим більша її оборотність і тим менший може бути період кредитування. Для нової продукції період кредитування повинен бути більший.

5

Сезонність товару

Підприємства можуть подовжувати строки кредитування, збільшувати знижки для стимулювання продажу сезонної продукції в несезонний період.

6

Особливості цінової політики

Чим нижча ціна продукції тим менші строки кредитування

7

Величина закупівельної партії

Чим менший обсяг партії, тим менший період кредитування.

8

Розширення ринків збуту

Підприємство може залучати нових покупців подовжуючи період кредитування та збільшуючи знижки.

Джерело власне опрацювання на підставі [11,13, 95, 19,11,,12,]

На підприємстві можуть виникати три ситуації, пов'язані з грошовими потоками:

1) рівновага вхідних та вихідних грошових потоків;

2) перевищення вихідного грошового потоку над вхідним (виникає дефіцит грошових коштів);

3) перевищення вхідного грошового потоку над вихідним (виникає надлишок грошових коштів).

Рівновага вхідних та вихідних грошових потоків являється запорукою стабільної діяльності підприємства. На нашу думку, це задовольняє три основних критерії управління грошовими коштами: ліквідність, платоспроможність, прибутковість.

Перевищення вихідного грошового потоку над вхідним або навпаки, перевищення вхідного грошового потоку над вихідним є не вигідними для підприємства. Дефіцит грошових коштів знижує платоспроможність підприємства. У даному випадку ступінь небезпеки для підприємства визначається величиною дефіциту, періодом часу, протягом якого він буде зберігатися, а також можливостями менеджерів приймати заходи для зниження дефіциту грошей і виведення підприємства із стану неліквідності. Надлишок грошових коштів призводить до їх знецінення під впливом інфляційних процесів та втрати підприємством частини доходів.

За таких умов, важливого значення набуває управління залишками грошових коштів та поточними фінансовими інвестиціями. Доцільно, мету такого управління визначати як створення умов для забезпечення достатнього рівня ліквідності, платоспроможності, прибутковості підприємства шляхом обґрунтування оптимальної для підприємства величини залишку грошових коштів, ефективного використання тимчасово вільних залишків грошових коштів та перетворення поточних фінансових інвестицій на гроші. Слід зазначити, що між залишками грошових коштів та поточними фінансовими інвестиціями існує тісний взаємозв'язок: управління однією складовою оборотних ліквідних активів є наслідком управління іншою.

На основі сказаного вище можна зробити висновок, що:

1) критеріями управління грошовими коштами повинні виступати платоспроможність, ліквідність, прибутковість підприємства;

2) управління грошовими коштами підприємства має включати два напрями: управління грошовими потоками та управління залишками грошових коштів і поточними фінансовими інвестиціями, які впливають один на одного;

3) ліквідність, платоспроможності, прибутковості підприємства забезпечується за умови ефективного управління грошовими потоками, залишками грошових коштів та поточними фінансовими інвестиціями.

У зв'язку з цим, пропонується Методика управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями. Її особливість полягає в тому, що вона враховує склад грошових потоків вітчизняних підприємств, базується на взаємозв'язку, який існує між управлінням залишками грошових коштів і поточними фінансовими інвестиціями, визначає напрями прийняття управлінських рішень у напряму забезпечення ліквідності, платоспроможності, прибутковості вітчизняних підприємств.

3.3 Моделювання механізмів управління запасами промислових та торговельних підприємств

Успішність діяльності підприємств можлива за умов безперервності та ритмічності їх роботи. Це значною мірою залежить від створення ефективних механізмів управління запасами. Вдосконалення управління запасами на вітчизняних підприємствах обумовлюється специфікою їх функціонування. Так, на відміну від закордонної практики, де немала кількість підприємств працює без складських приміщень, більшість вітчизняних підприємств управління запасами здійснює в умовах наявності складів. Поряд з цим, управління запасами має здійснюватися на основі врахування особливостей виникнення запасів та витрат на управління ними на промислових та торговельних підприємствах.

Основну мету управління запасами промислових підприємствах доцільно трактувати наступним чином: підтримання такого поточного рівня виробничих запасів та запасів готової продукції, який буде мінімізувати витрати на управління запасами підприємств в цілому.

У даному напряму найскладнішими є питання визначення витрат, пов'язаних з нестачею або надлишком виробничих запасів та запасів готової продукції. При цьому слід обов'язково враховувати те, що на підприємстві можливі такі ситуації:

Наявність обґрунтованої величини виробничих запасів та недостатність запасів готової продукції через збої в процесі виробництва. За таких умов виникають витрати обумовлені нестачею запасів готової продукції, які обумовлюють зниження обсягів продажів.


Подобные документы

  • Економічна сутність та основні завдання управління оборотними активами. Особливості управління дебіторською заборгованістю підприємства. Аналіз системи управління оборотними активами ВАТ "Київпромстройсервіс". Характеристка управління грошовими коштами.

    дипломная работа [639,1 K], добавлен 07.09.2010

  • Економічна сутність та класифікація активів та пасивів підприємства, принципи їх формування. Сутність і завдання управління оборотними та необоротними активами, власним та позиковим капіталом. Фінансово–коефіцієнтний аналіз діяльності підприємства.

    курсовая работа [5,4 M], добавлен 27.01.2011

  • Сутність, склад і структура оборотних активів. Класифікація і принципи організації, джерела формування. Визначення наявності і ефективності використання оборотних активів. Заходи щодо підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства.

    курсовая работа [54,0 K], добавлен 05.01.2011

  • Ефективність використання основних засобів сільськогосподарських підприємств, фінансовий аналіз: склад, структура, рентабельність оборотних активів та їх груп; чинники впливу на показники ефективності; резерви зростання; управління оборотними активами.

    статья [21,8 K], добавлен 08.12.2010

  • Теоретично-методологічні основи управління оборотними коштами підприємства. Визначення основної потреби в оборотних коштах, джерела їх формування, контроль за раціональним використанням. Розрахунок показників стану і використання оборотних коштів.

    курсовая работа [49,8 K], добавлен 21.06.2011

  • Основи управління дебіторською заборгованістю підприємства в системі кредитної політики: класифікація, принципи, підходи до аналізу. Аналіз дебіторської заборгованості в системі управління оборотними активами підприємства та політика її оптимізації.

    дипломная работа [737,5 K], добавлен 12.09.2012

  • Сутність та значення управління фінансами на підприємстві в умовах ринкової економіки. Аналіз структури капіталу організації. Оцінка платоспроможності, ліквідності та ділової активності компанії. Структура оборотних активів будівельного комбінату.

    курсовая работа [177,5 K], добавлен 29.03.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.