Сутність прибутку в діяльності підприємства

Сенс будь-якої підприємницької діяльності складається в досягненні позитивного економічного ефекту у вигляді абсолютного показника - прибутку чи відносного - рентабельності. Тим самим рентабельність виступає головним об'єктом і метою фінансового менеджменту підприємства. Чим більше приділяється увага рентабельності, тим успішніше функціонує підприємство.

Проведемо аналіз економічної рентабельності. Вихідні дані наведені в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 - Вихідні дані аналізу рентабельності

№	Показники	Фактичне значення	Відхилення
		2008р.	2009р.	2010р.	2011р.	2009-2008 рр..	2010-2009 рр..	2011-2010 рр..
1	Необоротні активи	136296	131068	153757	176173	-5228	+22689	+22416
2	Оборотні активи	50016	53105	67155	74095	+3089	+14050	+6940
3	Прибуток до оподаткування	10180	6700	379	3016	3480	6321	+2637
4	Економічна рентабельність	5,46	3,64	0,17	1,20	-1,82	-3,47	+ 1,03

З даної таблиці 2.10 випливає, що економічна рентабельність протягом аналізованого періоду піддавалася зміни. Рівень економічної рентабельності в 2008 році склав 5,46%, а до 2010 року цей показник знизився до 0,17%. Зменшення у 2009 році склало 1,82%, а в 2010 році - 3,47%. У 2011 році відбулося незначне збільшення показника економічної рентабельності ВАТ «Фокстрот», на 1,03% і фактично дорівнювало 1,20%. На економічну рентабельність великий вплив робить прибуток до оподаткування. За 2008-2010 рр.. прибуток до оподаткування скоротився на 9801 тис. грн. а в 2011 році фактичне значення прибутку до оподаткування збільшилося на 2637 тис. грн. протягом аналізованого періоду часу так само збільшились і активи «Фокстрот». Збільшення необоротних активів у 2011 році склало 22416 тис.грн., а оборотних активів на 6940 тис. грн.

Інформаційною базою аналізу рентабельності служить, перш за все, бухгалтерська звітність організації: форма № 2 «Звіт про прибутки іубитках» і форма № 1 «Бухгалтерський баланс», на основі яких здійснюється розрахунок різних показників.

Рентабельність відображає здатність підприємства генерувати прибуток на вкладений власний капітал і наявні в організації активи. Аналіз показників рентабельності дозволяє оцінити поточну господарську діяльність, виявити резерви підвищення її ефективності та розробити систему заходів щодо використання даних резервів. Таким чином, показники рентабельності є найбільш узагальненою характеристикою ефективності господарської діяльності. До цих показників зазвичай відносять рівень рентабельності, або коефіцієнт рентабельності, який виражається як відношення того чи іншого виду прибутку до якої-небудь бази. Різні показники відображають різні сторони діяльності підприємства. Цілком природно, що в цілому ефективність роботи підприємства може визначити лише система показників рентабельності. Вона включає в себе чотири групи показників: рентабельність продукції, продажів, активів, власного капіталу.

Таблиця 2.11 - Показники рентабельності за даними ВАТ «Фокстрот»,%

Показники	Фактичне значення	Відхилення
	2008	2009	2010	2011	2009-2008 рр..	2010-2009 рр..	2011-2010 рр..
R перед	6,69	3,60	1,51	9,57	-3,09	-2,09	+8,06
ROS	6,27	3,48	1,49	8,73	-2,79	-1,99	+7,24
ROA	3,06	3,61	0,19	1,23	+0,55	-3,42	+ 1,04
ROE	7,01	4,57	0,28	1,82	-2,44	-4,29	+1,54

Перша група показників - рентабельність одиниці продукції. Даний показник визначається як відношення прибутку (П) до собівартості (С):

R перед = (П / С) * 100%.

Роль показника рентабельності одиниці продукції полягає в тому, що з його допомогою дається оцінка витрат підприємства на одиницю продукції, що випускається. Аналізуючи показник рентабельності реалізованої продукції можна сказати, що за 2009 рік рівень даного показника вище (9,57%), ніж за всі інші роки. За даним показником за весь звітний період так само спостерігається двояка ситуація. З 2008 по 2010 рр.. рівень даного показника з кожним роком зменшується. У 2010 році по відношенню до 2009 року зменшення склало 2,09%, а в 2009 році - 3,09%. Фактичний же показник рентабельності реалізованої продукції скоротився з 6,69% ??(2008р.) до 1,51% (2010р.). Це означає, що витрати на виготовлення продукції, що випускається ВАТ «Фокстрот» у період 2008-2010рр. поступово скорочувалися. А в 2011 році витрати на виготовлення продукції збільшилися до 9,57%. Це вище ніж у 2008 році.

Друга група показників рентабельність - це рентабельність продажів, яка розраховується за формулою:

ROS = (П п / У) * 100%

де ROS - рентабельність продажів; П п - прибуток від продажів; В - виручка від продажів. При розгляді показника рентабельності продажів ВАТ «Орбіта» за звітний період спостерігається така ж картина, що і при розгляді показників рентабельності реалізованої продукції. Протягом 2008-2010 рр.. спостерігається негативна тенденція у бік зменшення. У 2008 році даний показник знаходився на рівні 6,27%, а до 2010 року знизився до 1,49%. Відхилення склало 2,79% і 1,99% в 2009 і в 2010 роках відповідно. За цим цифр видно, що величина прибутку від продажів, що припадає на кожний карбованець виручки з кожним роком знижувалася. А в 2011 році відбулося збільшення даного показника, він дорівнював 8,73%. Отже, збільшилася і прибуток від продажів. Фактична сума прибутку від продажів в 2011 році дорівнювала 27059. Це перевищувало рівень 2008 року, де дана прибуток була відзначена в розмірі 14636. Збільшення прибутку від продажів склало 12423.

Третя група показників рентабельності - рентабельність активів (або дохід на інвестиції):

ROA = П / А ср

де R ОА - рентабельність активів; П - прибуток підприємства (може використовуватися прибуток від продажів); А сер - середня величина активів (майна) підприємства за певний період.

З таблиці видно, що показник рентабельності активів в 2009 році (3,61%) збільшився на 0,55% в порівнянні з 2008 роком (3,06%). А до 2010 року даний показник різко знизився до 0,19%. Показник рентабельності активів відображає величину бухгалтерського прибутку, що припадає на кожен рубль активів. Дійсно, як випливає з фінансової звітності, величина прибутку до 2010 року різко зменшилася і фактично дорівнювала 379. Хоча у 2008 та 2009рр. прибуток ТОВ «Фокстрот» була дорівнює 10180 і 6700 відповідно. До 2011 року рівень показника рентабельності активів ВАТ «Фокстрот» збільшився до 12,3%. Отже, збільшився прибуток, що припадає на кожний рубль активів. Цей показник відображає ефективність вкладених у підприємство коштів. Другим способом рентабельність активів можна представити як добуток наступних двох показників:

R ОА = ROS * До об.акт = (П / В) * (В / А ср) = (П / А ср)

де К об.акт - коефіцієнт оборотності активів. Коефіцієнт оборотності активів можна розрахувати як відношення виручки від реалізації до суми активів підприємства.

Четверта група показників рентабельності - рентабельність акціонерного, або власного, капіталу. Цей показник займає особливе місце, тому що відображає віддачу або прибутковість головного виду засобів, що використовуються підприємством, - власних коштів:

R ОЕ = ПП / П

де КУО - рентабельність акціонерного капіталу; П ськ-середня величина власного капіталу підприємства за певний період часу.

Показник рентабельності власного капіталу відображає величину прибутку до оподаткування, що припадає на кожний карбованець власного капіталу. У період з 2008 (7,01%) по 2010 рр.. (0,28%) відбувається зменшення даного показника. Рентабельність власного капітал протягом даного періоду часу зменшилася на 6,73%. Це говорить про те, що 2008-2010 рр.. прибуток до оподаткування ТОВ «Фокстрот», що припадає на кожну гривню власного капіталу знижувалася. До 2011 року в порівнянні з 2008 роком збільшення склало 1,54%. Отже, в 2011 році прибуток до оподаткування ТОВ «Фокстрот», що припадає на кожний карбованець власного капіталу склала 1,82%. Це надалі позначиться на розмірі чистого прибутку, що отримується на вкладену гривню. Так як особливість даного показника в тому, що він, по-перше, показує ефективність власних коштів, тобто чистий прибуток, отриманий, на вкладену гривню, а по-друге, ступінь ризику підприємства, що відображає зростання рентабельності власного капіталу. Отже, за даним показником можна сказати, що на вкладену гривню ТОВ «Фокстрот» отримала чистого прибутку в розмірі 0,7 ; 0,45 ; 0,02 і 0,18 за 2008-2011 роки відповідно.

Резюмуючи вище сказане за таблицею 2.11, можна зробити наступний висновок. Для ТОВ «Фокстрот» 2011 рік став свого роду переломним роком. Це пов'язано, перш за все, з тим, що в період 2008-2010 рр.. прибуток до оподаткування поступово знижувалася. Так в 2008 році вона дорівнювала 10180 тис.грн., а в 2010 році - 379. Відхилення склало 9801 тис. грн. А до 2011 року прибуток до оподаткування ТОВ «Фокстрот» збільшилася до 3016 тис. грн. Приріст прибутку в 2011 році в порівнянні з 2010 роком склав 2637 тис. грн.

У 2010 році показники рентабельності реалізованої продукції та рентабельності продажів рівні 1,51% і 1,49% відповідно. Це найнижчі показники за даними групам рентабельності ТОВ «Фокстрот» за звітний період. А показники рентабельності активів та рентабельності власного капіталу не доходять навіть до 1% і фактично становлять 0,19% і 0,28% відповідно. У 2011 році показники рентабельності реалізованої продукції та рентабельності продажів рівні 9,57% і 8,73% відповідно, вони є найвищими за аналізований період часу. Для ВАТ «Фокстрот» 2008р. був найстабільнішим, так як в цьому році всі показники рентабельності знаходяться майже на однаковому рівні. За 2009 рік всі групи показників рентабельності перебувають в інтервалі 3-5%. Самий високе значення в даному році був у показників рентабельності власного чи акціонерного капіталу і склав 4,57%. Показники рентабельності одиниці продукції склали 3,6%, рентабельності продажів - 3,48%, рентабельності активів ВАТ «Фокстрот» у 2007 році дорівнював 3,61%. Значення рентабельності активів підприємства в 2009 році було найвищим протягом аналізованого періоду часу. У цілому ж за показниками, можна сказати, що значення рентабельності активів і власного капіталу набагато відстають від значень показників рентабельності одиниці продукції та рентабельності продажів.

Притому, що більше половини чистого прибутку прямувало на капітальні вкладення (55,6% - в 2009 році, 57,8% - у 2010 році), на дивідендні виплати прямувало в 2008 році - 33,5%, а в 2009 році - 38 , 2% від чистого прибутку. Частина, що залишилася чистого прибутку в розмірі 10,8% (2009 р.) і 4,0% (2010 р.) у резервний фонд підприємства.

А за період 2010-2011 рр.. чистий прибуток у розмірі 100,0% спрямовувалася тільки на капітальні вкладення. На мою думку, це, звичайно ж, не правильно, але у керівництва підприємства не залишається іншого виходу, тому що з кожним роком розмір прибутку знижується. І для отримання більшого розміру чистого прибутку в майбутньому керівництво акцентує свою увагу на збільшення обсягу нерозподіленого прибутку.

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Напрямки підвищення прибутковості підприємства

Щоб управляти прибутком, необхідно розкрити механізм її формування, визначити вплив та частку кожного фактора її зростання чи зниження.

Важливим чинником зростання прибутку, що залежать від діяльності організації (їх називають внутрішні), є зростання обсягу виробленої продукції відповідно до договірних умов, зниження її собівартості, підвищення якості, поліпшення асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів, ростов продуктивності праці, компетентність керівництва.

Ці фактори можна умовно поділити на три групи: виробничі, комерційні, фінансові.

Виробничі фактори пов'язані з обсягом виробництва, його ритмічністю, матеріальною, науково-технічної та організаційно-технічною оснащеністю, відповідно - якісними параметрами продукції, її асортиментами й структурою й т.д.

Комерційні фактори як би підводять до фінансових факторів і охоплюють в широкому розумінні поняття маркетингу: укладання господарських договорів на основі самого пильної вивчення діючої та перспективної кон'юнктури ринку, цінове регулювання збуту, його напрям і організаційно - економічне забезпечення.

Надійність прогнозу комерційних факторів опирається, з одного боку, на страхування ризиків (в основному ризиків втрати майна, зриву поставок, віддалення або відмови від платежу), з іншого - на залучення солідних, платоспроможних клієнтів (замовників, покупців), що, у свою чергу , вимагає відомих позавиробничих витрат (представницьких, на рекламу).

Фінансові фактори, що охоплюють і виторг від реалізації продукції і послуг, і підприємницький дохід від усіх видів діяльності, включають відповідно: форми розрахунків передбачаються контрактом або визначені оперативно; цінове регулювання в тому числі уцінку у випадку уповільнення реалізації; залучення кредиту банку або коштів з централізованих резервів ; застосування штрафних санкцій; вивчення та стягнення дебіторської заборгованості, а також забезпечення ліквідності інших активів; стимулювання і залучення грошових ресурсів на фінансових ресурсах, - доходів від цінних паперів, внесків, депозитів, оренди і фінансових вкладень. Тут важливий принцип «час - гроші»: чим швидше і повніше надходження доходів, тим ефективніше вся діяльність. Тому не слід нехтувати диференційованою в залежності від термінів реалізації та прогнозу насичення ринку уцінкою, у тому числі сезонною, періодичної чи разової тимчасове падіння доходів окупиться вивільненням коштів за рахунок прискорення їх обороту, кращою відвантаженням своєї продукції найбільш надійним і швидким платникам та іншим заходам.

До факторів, які залежать від діяльності організації (зовнішні), відносяться зміна державних регульованих цін на реалізовану продукцію, рівень податків та тарифів, норми амортизуються відрахувань, вплив природних, географічних, транспортних, технічних умов на виробництво та реалізацію продукції, а також інші фактори ( малюнок 3.1). Однак вони можуть робити істотний вплив на прибуток.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів. У свою чергу, виробничі фактори поділяються на екстенсивні та інтенсивні.

До екстенсивних відносяться чинники, які відображають обсяг виробничих ресурсів, наприклад, зміна чисельності працівників, вартості основних фондів, їх використання про час (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності устаткування та іншого), а також непродуктивне використання ресурсів (витрати матеріалів на шлюб, втрати через відходи).

До інтенсивним відносяться фактори, що відображають ефективність використання ресурсів або сприяють цьому (наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, впровадження прогресивних технологій, прискорення оборотності оборотних коштів, зниження матеріаломісткості та трудомісткості продукції).

Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для виявлення кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.

Для того, щоб свідомо і цілеспрямовано вживати організаційно-технічні і господарсько-управлінські рішення щодо нарощування прибутку, необхідно, перш за все, класифікувати фактори зростання прибутку і параметри, кількісна оцінка яких дозволяє оцінити їх вплив на цей процес.

Всі фактори можна розділити: зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні).

До зовнішніх належать:

ринково - кон'юнктурні чинники (диверсифікація діяльності організації, підвищення конкурентоспроможності у наданні послуг, організація ефективної реклами нових видів продукції, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, зміна тарифів і цін на поставляються продукцію та послуги в результаті інфляції);

господарсько - правові та адміністративні фактори (оподаткування; правові акти, постанови і положення, що регламентують діяльність організації, державне регулювання тарифів і цін).

Під внутрішніми факторами розуміють:

матеріально-технічні (використання прогресивних та економічних предметів праці, застосування продуктивного технологічного устаткування, проведення модернізації та реконструкції матеріально-технічної бази виробництва);

організаційно-управлінські (освоєння нових, більш досконалих видів продукції та послуг, розробка стратегії і тактики діяльності та розвитку організації, інформаційне забезпечення процесів прийняття рішення);

економічні фактори (фінансове планування діяльності організації, аналіз і пошук внутрішніх резервів зростання прибутку, економічне стимулювання виробництва, податкове планування);

соціальні фактори (підвищення кваліфікації працівників, поліпшення умов праці, організація оздоровлення і відпочинку працівників).

Одним із шляхів підвищення прибутковості ТОВ «Фокстрот», на мій погляд є точне і своєчасне виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції. Відступ від них - гарантія збитків. На даному підприємстві необхідно ввести юридичні підрозділи, основним завданням яких стає своєчасне стягнення штрафів з порушників свої зобов'язання постачальників, транспортних та інших організацій.

Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником зростання прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відображається економія матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якими володіє підприємство. Максимальна мобілізація резервів зниження собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства.

Також, на мою думку, необхідне впровадження противитратної механізму діяльності ТОВ «Фокстрот» що передбачає, перш за все, посилення боротьби з непродуктивними і нераціональними витратами, пошук більш економічних рішень, виявлення резервів зниження витрат на виробництво і збут продукції.

Значною мірою розміри одержуваного прибутку залежать від того, наскільки раціонально та економно у виробництві витрачаються матеріальні ресурси. Зменшення величини сукупних матеріальних витрат на одиницю продукції забезпечує зниження її собівартості, в якій частка матеріальних витрат вельми значна. Скорочення матеріальних витрат збільшує прибуток. Причому при сформованому співвідношенні між рівнем матеріальних витрат і величиною прибутку, зниження матеріальних витрат у промисловості на 1% збільшує прибуток більш, ніж на 3%.

Бережливе витрачання матеріальних ресурсів важлива умова зниження собівартості продукції. Із зростанням масштабів виробництва, коли збільшується віддача від кожного відсотка зниження матеріальних витрат, їх економія набуває все більшого значення.

Відомо, що в даний час гостро стоїть проблема вишукування джерел фінансування для прискорення соціально-економічного розвитку країни. У цьому відношенні економія матеріальних витрат може служити важливим резервом збільшення прибутку. Економія 1% предметів праці в 4 рази ефективніше економії капітальних вкладень і в 2,2 рази ефективніше економії трудових ресурсів.

На мою думку, комплексний підхід до раціонального виробництва і споживання матеріалів повинен включати наступні напрямки.

вдосконалення структури використання ресурсів шляхом безперервного нарощування частки нових видів у загальному обсязі матеріалів з високими технічними параметрами;

поліпшення експлуатаційних властивостей і структури традиційних матеріалів;

вдосконалення традиційних форм і методів економії мате ріалів, включаючи зниження матеріаломісткості в процесі конструювання виробів, а також вдосконалення нормативів технологій обробки матеріалів;

організація повторного використання матеріальних ресурсів (використання принципу кругообігу матеріалів);

На мій погляд, одним з резервів зниження матеріальних витрат ТОВ «Фокстрот» є пошук і покупка на ринку відносно недорогої сировини і матеріалів. Вона здійснюється за допомогою аналізу пропозицій постачальників за сформованими зв'язкам або за допомогою звернення на товарну біржу. Аналізуючи котирування цін на біржах і ціни на матеріали і сировину постачальників, можна придбати відносно дешеві матеріали.

Таким чином, на мою думку всі чинники, що впливають на прибуток можна розділити на дві великі групи: зовнішні і внутрішні. Внутрішні фактори залежать від діяльності організації, до них відносять: ріст обсягу виробленої продукції відповідно до договірних умов, зниження її собівартості, підвищення якості, поліпшення асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів, зростання продуктивності праці, компетентність керівництва. До факторів, які залежать від діяльності організації, відносять зміну державних регульованих цін на реалізовану продукцію, рівень податків та тарифів, норми амортизаційних відрахувань, вплив природних, географічних, транспортних, технічних умов на виробництво та реалізацію продукції, а також інші фактори.

3.2 Шляхи вдосконалення методики аналізу прибутку підприємства

Підприємницька діяльність господарюючих суб`єктів спрямована на одержання прибутку. Саме наявність прибутку або можливість його одержання спонукає підприємства входити в певну сферу діяльності, а за відсуткості прибутку або загрози збитковості - покидати певний сегмент ринку.

Підприємство орієнтуючись при виборі рішення на мінімально можливий рівень витрат, як правило, розглядає цю задачу як засіб досягнення загальної мети - максимізації прибутку. Дана мета є головною для будь-якого підприємства, навіть якщо вона не формулюється у вигляді провідного мотиву діяльності. В окремих випадках підприємства можуть ставити за мету не максимізацію прибутку, а якісь інші завдання, наприклад, збільшення обсягу продажів, досягнення суспільного визнання, і заради них „жертвувати” певною частиною прибутку, задовольнившись його мінімальним рівнем, проте у такому випадку неможливо обійтись без прагнення до максимізації прибутку, принаймні, у довгостроковому періоді, поскільки за такою умовою створюється можливість раціонального розподілу ресурсів, забезпечення високої ефективності, а отже, успішної реалізації обраної цілі.

Дослідження свідчать, що ухилення від сплати податків є старим методом максимізації прибутку, який безпосередньо пов`язаний із порушенням правил проведення бухгалтерського обліку та складання звітності, що є певною проблемою, яка досліджується в багатьох країнах. В Україні спроба дати визначення цьому поняттю були зроблені вітчизняними вченими Є.В. Мнихом, Н.П. Шморгуном, П.Ю. Буряком, М.В. Римаром, Б.С. Івасівою та інші.

Слід відзначити, що на сьогодні тема впливу податку на прибуток на підприємницьку діяльність залишається малодослідженою проблемою.

На формування прибутку як фінансового показника роботи суб`єктів господарювання впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.[24]

 Прибуток - це кінцевий фінансовий результат від здійсненої підприємством підприємницької діяльності, який є основою усього фінансового потенціалу суб`єкта господарювання. Прибуток, зокрема, є видом фінансових ресурсів підприємства, тому наукове обгрунтування розподілу прибутку підприємств на державному рівні є важливим й об`єктивно необхідним.

Підходи, які використовуються на Заході, не завжди ефективні в умовах трансформації економіки України, тому актуальним є науково обгрунтоване адаптування досвіду функціонування зарубіжних фірм і дослідження та впровадження вітчизняних механізмів впливу податків на формування й використання прибутку підприємства.

Прибуток є на сьогодні єдиним потенційним джерелом коштів для українських підприємтсв, що за кращих умов могло б забезпечити реальне поповнення капіталу.

Виникнення такого поняття як „максимізація прибутку” пов`язано з бажанням підприємців отримати якомога більше грошей, і тому це явище, скоріш за все, не зникне, але середовище його існування можна звузити шляхом удосконалення законодавства та контролю.[20]

При стягненні податку на прибуток підприємств доцільно запровадити регресивну подткову шкалу, коли ставки податків зменшуються разом із підвищенням величини отриманого підприємством прибутку. Окрім цього варто ввести в Україні вищий за чинний рівень податок на прибуток для підприємств-монополій, що практикується в ринково розвинених країнах і який сприятиме встановленню належної податкової справедливості і компенсує достатньою мірою бюджетні доходи. Завдяки таким заходам зросте кінцевий фінансовий результат підприємств після оподаткування - чистий прибуток, що стимулюватиме здійснення податкових інвестицій. Водночас це сприятиме надходженню коштів до бюджету.

Якщо у країнах з розвиненою ринковою економікою завдяки цілеспрямованим заходам уряду скорочується частина корпоративного податку в доходах бюджету, то в Україні зменшення частини податку на прибуток спричинене зниженням прибутковості підприємств.

Фінансовий стан суб`єктів господарюванняпрямо пропорційно впливає і на стан державних фінансів іна фінансове забезпечення населення, тобто є найвагомішим індикатором фінансово-економічного станув державі.

В інтересах держави враховувати фінансові потреби суб`єктів господарювання, тому що доходи підприємств є її основою.

Зазначені пропозиції слід включити у список реформ податкової системи України. Ці рішення сприятимуть усуненню певних вад у чинному законодавстві, а також необхідності постійно вносити у великій кількості зміни до нормативних актів з питань оподаткування прибутку підприємств.[18]

3.3 Зарубіжний досвід формування та розподілу прибутку підприємства

До XX століття в західній економічній думці термін «прибуток» використовувався в широкому сенсі (власне прибуток і відсоток) і в вузькому (без включення відсотка). В економічній літературі, особливо в німець кою, для визначення прибутку без відсотка використовувався також термін «підприємницький дохід». У XX столітті термін «прибуток» у вузькому його розумінні в основному витіснив ідентичний йому термін «підприємницький дохід» [54

Інакше кажучи, до XX століття в західній економічній думці була відсутня самостійна теорія прибутку. Теорії ж претендують на такий зміст (як, наприклад, у Бем-Баверка), стосувалися, як правило, лише проблем походження відсотка. Правда, окремі видатні економісти розуміли спрощеність трактування прибутку (за вирахуванням відсотків) лише як особливий плати за працю управління. Тому деякі з них (А. Маршал, Є. Бем-Баверк) вказували на включення в прибуток помітною плати за ризик. Однак ці положення не отримали достатньо розгорнутого теоретичного обгрунтування.[3]

Важливою роботою, в якій увагу зосереджено на виявленні вирішальних джерел прибутку, було дослідження відомого американського економіста Дж.Б. Кларка "Розподіл багатства", видане вперше в 1899р.

Отже, у відповідності з теорією Дж. Б. Кларка питання про походження власного прибутку можна вирішити лише шляхом виявлення подібних елементів і їх джерел в умовах динаміки. У руслі подібних розробок XX століття в західній економічній теорії запанувала думка про три основних джерела походження прибутку.

В якості першого джерела стали визнавати винагороду за передбачуваний ризик і не визначеність (непередбачуваний ризик). Розробка цих проблем в найбільш розгорнутому вигляді вперше була представлена ??американським економістом Ф. Найтом в 1921т. в книзі "Ризик, невизначеність та прибуток". На думку вченого винагороду у вигляді прибутку від успішної підприємницької діяльності забезпечується саме вмілої оцінкою не тільки передбачуваного, але і непередбачуваного ризику.

Розробку другого джерела походження прибутку у динамічній економіці зазвичай пов'язують з працями відомого економіста; І. Шумпетера, який у якості такого вказував на "послідовне введення в економічний процес технічних, комерційно: і організаційних інновації. При цьому нововведення розглядалися у вкрай широкому сенсі, включаючи технічні новації всіх видів, зміни в комерційній і. фінансової діяльності (у тому числі знаходження нових: розширення старих ринків, вишукування нові джерел постачання і ресурсів, включаючи фінансові), всі поліпшення в організації виробництва, збуту і т.п.

Третім джерелом прибутку західна економічна думка XX ст. визнає монополію. Обмовимося, що під монополією на Заході розуміється політика обмеження конкуренції в її різних видах (перш за все у вигляді регулювання цін), що проводиться окремими приватними виробниками або їх групами. В даний час монопольна влада над ринком найчастіше пов'язується з великими розмірами виробника (компанії, корпорації), але враховуються й інші фактори, насамперед серйозні перешкоди для входження нових виробників в дану галузь або сферу підприємництва.[4]

Таким чином, склалася в XX ст. самостійна теорія прибутку включає три головних джерела її походження. У зв'язку з формуванням даної теорії, а також із загальним ускладненням в даний час структури та функціонування розвиненої ринкової економіки необхідно з'ясувати механізм стимулюючої функції прибутку.

Особливістю розвитку економіки XX ст. стало активне використання методів державного регулювання, що роблять, поряд з конкурентними силами ринку, серйозний вплив на стимулюючу функцію прибутку. Застосовувані методи державного регулювання можна розділити на наступні групи. По-перше, заходи, спрямовані на збереження та посилення конкурентних сил в розвиненій ринковій економіці (на мікрорівні - заходи в рамках антимонопольної діяльності, на макрорівні - заходи антиінфляційної політики). По-друге, заходи з регулювання окремих галузей і сфер господарства (підтримка сільського господарства, а також дрібного підприємництва взагалі; регулювання природних монополій; вплив держави на зменшення дестабілізуючого впливу фактора ризику та ін.)

По-третє, державні заходи, що впливають на стимулюючу функцію прибутку (формування системи). При формуванні системи оподаткування прибутку держава вирішує двоєдине завдання: забезпечує податковими доходами держбюджету і, одночасно, обмежує податкові вилучення з прибутку компаній з метою не допустити підрив виробничих стимулів підприємницької діяльності.

Підводячи підсумок, відзначимо, що дія механізму стимулюючої функції прибутку в рамках окремих компаній і національних економік не зводиться просто до можливості отримання і максимізації прибутку, а постає як складна взаємодія різних факторів на мікро-і макро - рівнях, що виступають і в якості підтримки, і в якості необхідних обмежувачів. Комплексний вплив цих факторів визначає ступінь успішності функціонування механізму максимізації прибутку з точки зору стимулювання діяльності приватного підприємництва в розвиненій ринковій економіці.

Так, згідно з податковим законодавством Німеччини прибуток юридичних осіб для цілей оподаткування корпораціонний і промисловим податками розраховується за наступною схемою:

Вартість майна підприємства на кінець року мінус вартість майна підприємства на початок року одно різниця у вартості чистих активів плюс відшкодування (вилучення з прибутку) мінус нові внески власників компанії одно прибуток господарського року мінус не обкладаються податком доходи плюс виробничі витрати, не віднімаються при оподаткуванні прибутку одно оподатковувана прибуток.

Способи ухилення від сплати податків базуються, перш за все, на заниженні чистого приросту вартості майна підприємства.[9]

Слід зазначити, що труднощі чіткого визначення складу прибутку з бухгалтерської точки зору пов'язані з розподілом прибутку між учасниками господарських операцій (дирекцією, адміністрацією, акціонерами, найманими працівниками). Межі прибутку визначаються способами її використання. Дані балансу відображають ту величину накопичень, яку підприємство готове надати для розподілу між державою та акціонерами, а також витрачаються на створення резервів, на додаткові інвестиції.

Наприклад, у статті «витрати на утримання персоналу" відображається загальний обсяг зарплати та відрахувань в соціальні фонди. При цьому винагорода керівництву акціонерної компанії може включати в себе частину прибутку, яка, тим не менш, проходить за статтею витрат. У західних країнах подібне явище називається «прихованим розподілом прибутку».

На величину балансового прибутку значний вплив робить сума резервів, сформованих до оподаткування прибутку. Вони являють собою статті пасиву балансу, утворені у зв'язку із зобов'язаннями, можливими збитками або витратами, але не пов'язані з будь - якими конкретними термінами або розмірами платежу. Такі резерви можуть створюватися, наприклад, за наявності сумнівних боргів, загрози виникнення втрат через ненадійних операцій, майбутнього судового процесу або навіть податкової перевірки.

Фальсифікація або завищення резервних фондів, а так само завищення

амортизаційних відрахувань є типовими способами заниження прибутку для великих компаній. Це особливо характерно для країн з «континентальної» системою бухгалтерського обліку (Німеччини, Франції). З метою применшення приросту активів використовується відображення фіктивних зобов'язань по платежах у формі фіктивних або завищених прибуткових рахунків фіктивної позики.

При перевірці бухгалтерської звітності компанії пов'язані один з одним неправдиві бухгалтерські проводки дуже важко виявити з точки зору підтвердження факту ухилення від сплати податку. Особливо це стосується податків на доходи і прибуток, оскільки замість однієї «офіційної» бухгалтерської звітності ведуться дві або три.

Тим не менш, податкові органи у розвинених країнах мають досить широкими правами щодо використання інформації з різних джерел. Одним з непрямих методів, що застосовуються при податкових перевірках і податкових розслідуваннях, є метод аналізу власного капіталу підприємства, на основі якого лежить формула визначення чистих активів. Зазначений метод грунтується на тому, що збільшення або зменшення чистої вартості капіталу (майна) платника податку протягом певного періоду відображається на величині його прибутку (доходу) і відповідно, оподатковуваного прибутку (оподатковуваного доходу).

Розглянуті методи застосовуються, зокрема, в США, Німеччині, Франції. Їх основна ідея полягає в тому, що доходи платника податку визначаються на основі його витрат. Витрати у свою чергу діляться на кілька основних груп: придбання активів (майна), накопичення, погашення боргів, поточні (особисті) витрати.

Так, при застосуванні методу «розрахунку приросту майна» податкові органи виходять із того, що збільшення стан платника податків за певний період часу може статися тільки за рахунок підлягають обкладенню доходів, за які сплачено податки, прихованих від оподаткування сум і разових грошових надходжень, наприклад, отриманого спадщини.

Метод аналізу власного капіталу і його модифікації рекомендується використовувати при незадовільному стані бухгалтерських книг і документів або їх відсутності, а також за наявності підстав вважати, що вони недостовірні. Бухгалтерські книги та записи можуть не відображати всіх операцій платника податку, особливо пов'язаних з одержанням доходів (торгової виручки, дивідендів, комісійних та ін.) Ці документи можуть бути повними у тому сенсі, що вони відображають всі операції, але статті доходів у них можуть бути приховані, замасковані, неправильно розподілені. Застосування даних методів також доцільно в тому випадку, якщо протягом всього періоду, що перевіряється спостерігалися значні зміни активів і пасивів платника податків.

Метод аналізу власного капіталу дозволяє визначити суму оподатковуваного доходу підприємства при будь-якому способі ведення бухгалтерського обліку (касовий, нарахувань, комбінований). Застосовуваний спосіб обліку лише впливає на включення в розрахунок одних показників і виключення інших.

Оскільки зміна вартості чистого капіталу підприємства визначається зіставленням цієї величини за певний період, дуже важливо встановити суму початкової вартості капіталу, виходячи з якої буде проводитися відлік її приросту. Основні зусилля податкових органів направлені на те, щоб отримати всі дані про активи та пасиви платника податків у певній «початковій точці». Це пов'язано з наступним обставиною. У відповідності з дією наступності (ідентичності початкового і заключного балансу), якщо кінцева вартості майна платника податку у даному періоді буде занижена, це призведе до завищення чистого приросту вартості його майна у наступному періоді, і навпаки. Повнота і точність відповідної інформації є, таким чином, одним з основних факторів, що визначає ефективність даного методу.

Підводячи підсумок вищесказаного, можна сказати, що прибуток компанії за звітний період часу, в західних країнах, являє собою різницю у вартості власного капіталу (чистих активів) на початок і кінець періоду. Показник чистих активів підраховується шляхом вирахування із загальної вартості активів фірми вартості боргів третім особам, тобто тим хто не входить до числа власників компанії. Віднімаються також середньо-і довгострокова заборгованість, і короткострокова заборгованість постачальникам та іншим кредиторам. На нашу думку, дане визначення прибутку можна застосувати до нашого підприємства.

На мій погляд, доцільно було б застосувати до ТОВ «Фокстрот» також метод аналізу власного капіталу. Даний метод широко використовується в західних країнах, особливо в США, Німеччині і Франції, не тільки як основний метод перевірки достовірності прибутку, але також для підтримки результатів діяльності підприємства. В основі методу аналізу власного капіталу підприємства лежить формула визначення чистих активів. Зазначений метод грунтується на тому, що збільшення або зменшення вартості чистої вартості капіталу (майна) платника податку протягом певного періоду часу відбивається на величині його прибутку (доходу) і відповідно оподатковуваного прибутку.

ВИСНОВКИ

Прибуток відіграє важливу роль в ліквідації бюджетного дефіциту, стабілізації господарства здоланні кризових явищ.

Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства.

В першому розділі курсової роботи розглянуто прибуток як основний фінансовий показник підприємства, його сутність, види та функції, розглянуто сучасні методи аналізу прибутку та механізм розподілу цільової величини прибутку.

У другому розділі розглянуто підприємницьку діяльність на прикладі компанії «Фокстрот», а саме: техніко-економічну характеристику підприємства, охарактеризовано його діяльність, розглянуто та проаналізовано такі показники як обсяг виробництва, обсяг реалізації продукції, чистий прибуток від реалізації та чистий прибуток взагалі, прибутковість даного підприємства. Було виявлено, що дана торговельна марка посідає лідируюче місце серед виробників на ринку України, Росії і інших країн СНД. Також, проаналізувавши чинники, що впливають на суму прибутку даного підприємства, визначено, що основними є товарно-збутові націнки, товарні націнки та, найголовніше, реалізація продукції та собівартість. Також розглянуто та проаналізовано статистичні дані діяльності ВАТ «Фокстрот» та зроблено факторний аналіз чистого прибутку даного підприємства.

У третьому розділі курсової роботи визначено шляхи підвищення прибутковості "Фокстрот", способи вдосконалення системи управління розподілом та використанням прибутку підприємства, та стратегію управління прибутком підприємства.

Прибутковість - це основний показник, що відображає ефективність діяльності будь-якого підприємства. Було виявлено, що на цей показник впливають такі фактори, як реалізація продукції, товарно-збутові націнки, товарні націнки, реалізація основних фондів та іншого майна підприємств, результат від позареалізаційних операцій, господарські зв'язки, маркетинг, собівартість продукції, ціни на продукцію та ін.

Таким чином, діяльність будь-якого підприємства неможлива без такого показника, як прибутковість. Саме він є дзеркалом, що відображає стан підприємства, ефективність його діяльності, вкаже на існуючі проблеми. Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Господарський кодекс України. К.: Істина, 2003.- 256 с.

Аверін К.П., Зінченко О.А. Теоретико-методологічні підходи до визначення прибутку підприємства як економічної категорії// Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №3 - С.109-111

Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самост. Вивчення дисципліни / За редакцією проф. М.В. Афанасьєва. Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. - 410 с. Укр. мов.

Баранцева С.О. Планування прибутку підприємства// Фінанси України. - 2009. - №6. - С. 12-16.

Блонська В.І. Вдосконалення системи розподілу та використання прибутку підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №7. - С. 91-96.

Блонська В.І. Механізм вдосконалення ефективності формування прибутку підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №7. - С. 129-133.

Блонська В.І. Показники і критерії оцінки якості прибутку підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №3. - С. 102-108.

Донець Л.І. Управління формуванням прибутку підприємства в умовах ринкових відносин: монографія/ Л.І. Донець, С.М. Баранцева. - Донецьк.: ДНУЕТ, 2009. - 255 с.

Економіка підприємства, підручник, за заг. ред. С. Ф. Покропивний, - К. КНЕУ, 2001, - 528 с.

Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 400 с.

Іванов В.О. Критерії економічної ефективності роботи підприємства в умовах антикризового управління // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №7. - С.121-124.

Іщенко Є.П. Прибуток як критерій ефективності функціонування підприємства // Економіст. - 2008. - №8. - С.12-14.

Колесніченко А.Ю. Розподіл прибутку підприємства в процесі розвитку ринкової економіки України // Вісник Львівської комерційної академії. - 2007. - №24. - С 44-52.

Кузьмін А.І. Погляд на вимірники прибутку підприємства в економіці знань // Інноваційна економіка. - 2011. - № 3. - С. 187-190.

Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика. Навч. посіб для вищих навч. закл. - К.: Ніка-Центр, 2002. - 211 с.

Куцик В.І. Розподіл цільової величини прибутку підприємства: теорія і практика // Урядовий кур'єр. - 2010. - № 17. - С. 12-19.

Мельничук В. Тенденції економіки з початку кризи // Урядовий кур'єр. - 2009. - № 60. - С. 6.

Орлов О.О. Планування прибутку підприємства в умовах ринкової економіки: монографія/ О.О. Орлов, Є.Г. Рясних, Н.І. Гавловська. - Хмельницький : ХНУ, 2009. - 155 с.

Павлишенко М.М. Значення прибутку підприємства в ринковій економіці // Сталий розвиток економіки. - 2010. - №10. - С. 136-141.

Рудницька О.М. Шляхи вдосконалення напрямів використання прибутку підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - №5. - С.260-265.

Хмелевський О.В. Вплив світової фінансової кризи на прибутковість підприємств // Сталий розвиток економіки. - 2010. - №18. - С. 288-291.

Хміль С.В. Прибуток - особливості його формування та використання в ефективному управління підприємством // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - №5. - С.179-185.

ВАТ «Фокстрот» [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.fokstrot.ua/

Статистичні данні [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

ДОДАТОК А

№	Джерело (бібліографія)	Питання, що розглядались	Власний коментар
1.	Іщенко Є.П. Прибуток як критерій ефективності функціонування підприємства // Економіст. - 2008. - №8. - С.12-14.	Визначено суть управління прибутком підприємства. Досліджено прибуток підприємства як об'єкт управління. Вдосконалено наявні інструменти управління розподілом та використанням прибутку, які відповідають сучасним економічним умовам діяльності українських підприємств.
2.	Колесніченко А.Ю. Розподіл прибутку підприємства в процесі розвитку ринкової економіки України // Вісник Львівської комерційної академії. - 2007. - №24. - С 44-52.	Запропоновано систему критеріїв оцінювання якості прибутку на етапі його використання на підприємстві, зокрема наведено підходи до оцінювання якості прибутку. Розглянуто показники прибутку, а саме: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг; прибуток від іншої реалізації; фінансові результати від позареалізаційних операцій; оподатковуваний прибуток; чистий прибуток.
3.	Кузьмін А.І. Погляд на вимірники прибутку підприємства в економіці знань // Інноваційна економіка. - 2011. - № 3. - С. 187-190.	Проаналізовано основні напрямки зі вдосконалення механізму формування прибутку підприємства. Особливу увагу приділено таким ключовим моментам, як джерела формування прибутку, науково-технічний потенціал, точка беззбитковості та аналізу ефективності позареалізаційної діяльності. Наголошено на важливих аспектах, на які потрібно звернути увагу менеджменту підприємства у подальшому керівництві з метою покращення ефективності формування прибутку підприємства.
4.	Куцик В.І. Розподіл цільової величини прибутку підприємства: теорія і практика // Урядовий кур'єр. - 2010. - № 17. - С. 12-19.	Визначено основні показники, якими вимірюють прибутковість сучасних підприємств. Проаналізовано чинники, що впливають на них. Та вдосконалено розрахунок деяких показників.
5.	Павлишенко М.М. Значення прибутку підприємства в ринковій економіці // Сталий розвиток економіки. - 2010. - №10. - С. 136-141.	Визначено суть управління прибутком підприємства. Досліджено прибуток підприємства як об'єкт управління. Вдосконалено наявні інструменти управління розподілом та використанням прибутку, які відповідають сучасним економічним умовам діяльності українських підприємств.
6.	Рудницька О.М. Шляхи вдосконалення напрямів використання прибутку підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - №5. - С.260-265.	Проаналізовано тенденцій у показниках прибутковості вітчизняних підприємств за умов виходу із світової фінансової кризи для окреслення майбутнього сценарію її прояву.

ДОДАТОК Б

Актив	Код рядка	2008 р.	2009 р.
1	2	3	4
I. Необоротні активи:
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість	010	-	-
Первинна вартість	011	-	-
Знос	012	( - )	( - )
Незавершене будівництво	020	42,2	42,2
Основні засоби:
Залишкова вартість	030	3520,0	3346,5
Первинна вартість	031	4274,5	4169,1
Знос	032	( 754,5 )	( 822,6 )
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі ін. підприємств	040	-	-
інші фінансові інвестиції	045	-	-
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	-	-
Відстрочені податкові активи	060	-	-
Інші необоротні активи	070	-	-
Усього за розділом I	080	136296	131068
II. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	218,2	215,8
тварини на вирощуванні та відгодівлі	110	-	-
незавершене виробництво	120	16,9	33,7
готова продукція	130	431,9	581,3
Товари	140	38,6	6,5
Векселі одержані	150	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	4,2	143,6
первинна вартість	161	4,2	143,6
резерв сумнівних боргів	162	( - )	( - )
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	-	3,7
за виданими авансами	180	-	-
з нарахованих доходів	190	-	-
із внутрішніх розрахунків	200	-	2,9
Інша поточна заборгованість	210	4,9	11,4
Поточні фінансові інвестиції	220	-	-
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	0,5	-
в іноземній валюті	240	-	-
Інші оборотні активи	250	-	-
Усього за розділом II	260	50016	53105
III. Витрати майбутніх періодів	270	-	0,7
Баланс	280	58766,4	60743,3
Пасив	Код рядка	2008 р.	2009 р.
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	56,4	56,4
Пайовий капітал	310	-	-
Додатковий вкладений капітал	320	3949,6	3962,5
Інший додатковий капітал	330	-	-
Резервний капітал	340	41,2	41,2
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	-	( 84,0 )
Неоплачений капітал	360	( - )	( - )
Вилучений капітал	370	( - )	( - )
Усього за розділом I	380	4047,2	3976,1
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення витрат персоналу	400	-	-
Інші забезпечення	410	-	-
Цільове фінансування	420	96,0	80,7
Усього за розділом II	430	96,0	80,7
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	-	-
Довгострокові фінансові зобов'язання	450	-	-
Відстрочені податкові зобов'язання	460	-	-
Інші довгострокові зобов'язання	470	-	-
Усього за розділом III	480	-	-
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	-	-
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	-	-
Векселі видані	520	-	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	41,8	109,1
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	6,4	1,2
з бюджетом	550	28,0	46,8
з позабюджетних платежів	560	1,9	13,3
зі страхування	570	22,8	28,9
з оплати праці	580	31,9	67,0
з учасниками	590	-	-
із внутрішніх розрахунків	600	-	-
Інші поточні зобов'язання	610	1,4	65,2
Усього за розділом IV	620	134,2	331,5
V. Доходи майбутніх періодів	630	-	-
Баланс	640	58766,4	60743,3
Актив	Код рядка	2010 р.	2011 р.
1	2	3	4
I. Необоротні активи:
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість	010	-	-
Первинна вартість	011	-	-
Знос	012	( - )	( - )
Незавершене будівництво	020	45,2	45,2
Основні засоби:
Залишкова вартість	030	3830,0	3947,5
Первинна вартість	031	4884,5	4990,1
Знос	032	( 760,5 )	( 826,6 )
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі ін. підприємств	040	-	-
інші фінансові інвестиції	045	-	-
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	-	-
Відстрочені податкові активи	060	-	-
Інші необоротні активи	070	-	-
Усього за розділом I	080	153757	176173
II. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	218,2	215,8
тварини на вирощуванні та відгодівлі	110	-	-
незавершене виробництво	120	21,9	25,7
готова продукція	130	417,9	603,3
Товари	140	48,6	9,5
Векселі одержані	150	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	4,2	143,6
первинна вартість	161	4,2	143,6
резерв сумнівних боргів	162	( - )	( - )
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	-	3,7
за виданими авансами	180	-	-
з нарахованих доходів	190	-	-
із внутрішніх розрахунків	200	-	2,9
Інша поточна заборгованість	210	4,9	11,4
Поточні фінансові інвестиції	220	-	-
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	0,5	-
в іноземній валюті	240	-	-
Інші оборотні активи	250	-	-
Усього за розділом II	260	67155	74095
III. Витрати майбутніх періодів	270	-	0,7
Баланс	280	61732,3	63783,5
Пасив	Код рядка	2010 р.	2011 р.
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	56,4	56,4
Пайовий капітал	310	-	-
Додатковий вкладений капітал	320	3949,6	3962,5
Інший додатковий капітал	330	-	-
Резервний капітал	340	41,2	41,2
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	-	-
Неоплачений капітал	360	( - )	( - )
Вилучений капітал	370	( - )	( - )
Усього за розділом I	380	4047,2	3976,1
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення витрат персоналу	400	-	-
Інші забезпечення	410	-	-
Цільове фінансування	420	96,0	80,7
Усього за розділом II	430	96,0	80,7
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	-	-
Довгострокові фінансові зобов'язання	450	-	-
Відстрочені податкові зобов'язання

Подобные документы

• Управління формуванням і використанням чистого прибутку підприємства

  Структура витрат підприємства, прибуток як основний результат його фінансово-господарської діяльності. Аналіз процесу управління формуванням прибутку ФГ "Еколан" та доцільності управлінських рішень щодо використання чистого прибутку підприємства.
  
  дипломная работа [579,7 K], добавлен 07.09.2010
  

• Аналіз прибутку підприємства

  Сутність, значення та завдання аналізу формування та використання прибутку підприємства. Аналіз складу та динаміки прибутку підприємства, показників ефективності використання прибутку підприємства. Шляхи підвищення прибутковості діяльності підприємства.
  
  курсовая работа [150,0 K], добавлен 23.08.2012
  

• Аналіз використання чистого прибутку підприємства

  Теоретичні основи аналізу використання чистого прибутку підприємства в умовах трансформації економічної системи. Аналіз розподілу, формування та використання чистого прибутку. Концептуальні засади до підвищення прибутковості господарської діяльності.
  
  курсовая работа [75,2 K], добавлен 16.01.2010
  

• Прибуток – основний показник фінансової діяльності підприємства

  Економічна сутність, роль і значення прибутку в сучасних умовах. Зміст аналізу фінансового стану підприємства. Аналіз і оцінка процесів формування й розподілу прибутку підприємства. Порядок формування та використання прибутку господарюючих суб’єктів.
  
  курсовая работа [108,6 K], добавлен 22.12.2013
  

• Прибутковість підприємства та шляхи її підвищення

  Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства. Законодавче визначення сутності, видів та функцій прибутку. Формування та використання прибутку. Аналіз прибутковості та рентабельності підприємства, методи обчислення прибутку.
  
  курсовая работа [96,8 K], добавлен 18.01.2010
  

• Формування та розподіл прибутку підприємства

  Економічна сутність формування та функцій прибутку підприємства. Сутність факторів що впливають на збільшення прибутку. Оцінка фінансово-господарської діяльності ПАТ "Електро". Повний аналіз чинників підвищення ефективності діяльності підприємства.
  
  курсовая работа [1,5 M], добавлен 29.03.2015
  

• Формування балансового прибутку ВАТ "Новоград-Волинський хлібозавод"

  Поняття загального прибутку. Сума балансового прибутку підприємства. Розподіл і використання балансового прибутку. Характеристика господарської діяльності підприємства. Основні ставки оподаткування. Національні положення бухгалтерської звітності.
  
  курсовая работа [519,5 K], добавлен 05.08.2011
  

• Оптимізація розподілу прибутку підприємства для його розвитку

  Економічна сутність та функції прибутку підприємства. Основні принципи розподілу прибутку. Загальна характеристика, аналіз результатів виробничої діяльності, економічна сутність та функції прибутку, вдосконалення політики розподілу прибутку підприємства.
  
  курсовая работа [82,6 K], добавлен 15.02.2010
  

• Формування і розподіл прибутку на підприємстві

  Теоретичні аспекти та принципи і порядок формування прибутку і його використання на сучасному підприємстві, що займається виробництвом. Економічна сутність прибутку, що є результатом діяльності підприємства і показником, який визначає її ефективність.
  
  статья [84,8 K], добавлен 07.08.2017
  

• Управління формуванням прибутку підприємства

  Сутність та значення прибутку підприємства. Техніко-економічна характеристика та аналіз фінансового стану ПП "Компанія Вітар". Аналіз факторів, які вплинуть на прибуток від операційної діяльності. Шляхи удосконалення управління прибутком підприємства.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 04.01.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам