Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1 Економічна сутність, роль і значення прибутку в сучасних умовах

1.1 Економічна суть прибутку

1.2 Значення і роль прибутку в сучасних умовах

Розділ 2 Фінансово-економічна характеристика підприємства

Розділ 3 Порядок формування та використання прибутку господарюючих суб'єктів.

3.1 Порядок формування чистого прибутку підприємства

3.2 Оцінка рівня і динаміки прибутку підприємства

3.3 Аналіз чинників, що впливають на прибуток від реалізації продукції

3.4 Напрями використання чистого прибутку підприємства

3.5 Шляхи збільшення прибутку та удосконалення методики його розподілу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Нові економічні відносини проникають в усі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб'єктів на ринкові відносини. У таких умовах у підприємств виникає необхідність покращення контролю і вдосконалення своєї роботи для кращого фінансового результату.

Прибуток ? мета фінансово-господарської діяльності підприємства, кінцевий результат грошово-кредитної, маркетингової, інвестиційної та промислово-виробничої політики. Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії “витрати виробництва”. Прибуток ? це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Обособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Прибуток ? це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової продукції розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми.

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії:доходи від капіталу, землі та доходи від праці.

Це добре розуміли ще засновники класичної школи А. Сміт, Дж.Ст.Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріалами, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку.

А. Сміт розглядав прибуток, як результат праці робітників,тому що вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; та як результат функціонування капіталу.

Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком (прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата). Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили.

А. Сміт і Д. Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.

У різні часи Сміт трактував прибуток як:

1) закономірний результат продуктивності капіталу;

2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

3) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток ? це форма реалізації вартості в основному додаткового прибутку. Однак прибуток включає і частину вартості необхідного продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва ? це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форм чистого доходу підприємств.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва і розподілу суспільного продукту, національного доходу.

На формування абсолютної суми чистого прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності, сфера діяльності, галузь господарства, установлені законодавством умови обліку фінансових результатів, а також податкова політика держави.

Метою даної курсової роботи є відображення розрахунку прибутку підприємства, його значення, факторів впливу на нього.

Розділ 1. Економічна сутність, роль і значення прибутку в сучасних умовах

1.1 Економічна суть прибутку

Основною метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Тому прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і, в кінцевому рахунку, свідчить про обсяги і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємства, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.

Прибуток - це важливий показник, який характеризує фінансовий результат діяльності підприємства. Ріст прибутку визначає ріст потенціальних можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності. За прибутком визначаються розміри доходів засновників і власників, дивідендів та інших доходів. Від розміру прибутку залежать рентабельність власних та залучених коштів, основних фондів та всього авансованого капіталу.

У економічній науці поняття «прибуток» має різне значення. Він може визначатися як доходи, отримані підприємством; задоволення, яке одержить споживач; вигода, отримана від проведення того чи іншого заходу. У всіх випадках йдеться про прибуток підприємства, споживача, суспільства. Незалежно від існування різних точок зору, в основі поняття «прибуток» завжди була ідея, що він є «дечим», що міститься у виручці від реалізації продукції .

Дослідження економічної природи прибутку свідчить, що існування в економічній системі поняття прибутку пов'язано з наявністю товарно - грошових відносин і розвитком інституту власності.

Однак мали місце й різні його трактування. Так, визначення прибутку спочатку збігалися із значенням валового доходу, який поділявся на три категорії: доходи від капіталу, від землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходу є обов'язковою винагородою для одержувача за надані їм послуги в економіці. Спочатку у політичній економії, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на пов'язані та непов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома: доходи від капітального майна й доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталу. Доход від капітального майна об'єднував ренту і доход від капіталу, що являв собою підприємницький прибуток і відсоток. Важливо, що будь-яка позиція вчених відносно джерел виникнення прибутку здебільшого формувалася залежно від їх поглядів на закони виробництва, розподілу, обміну та споживання. Тому погляди поділялися на дві групи: одні пов'язують проблему розподілу з цінністю та ціною і бачать в отримання доходів прояв законів мінового процесу, інші вважають, що галузь розподілу має свою власну закономірність, яка відмінна від явищ цінності. [10]

Щодо напрямів дослідження прибутку, то у VIII ст. в європейській економічній науці їх формувалося три: французька школа фізіократів, яка пояснювала появу прибутку завдяки землеробству, група німецьких вчених, які вважали прибуток результатом продуктивності капіталу, та англійські, твердження яких обґрунтовувались в теоріях В.Петті та Дж.Локка.

А.Сміт та Д.Рікардо виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку з процесом накопичення капіталу та факторами зростання суспільного багатства.

Вчені кінця XIX початку XX століття розглядали прибуток у двох видах: економічний прибуток і господарський прибуток. Прибуток з економічної точки зору - це різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами. З точки зору господарської діяльності прибуток виступає різницею між величиною власних засобів підприємства на кінець початок звітного періоду.

І.Фішер порівнював капітал, який утворює прибуток з садом, який приносить урожай. З бухгалтерської точки зору сад коштує стільки скільки за нього заплатили, з економічної точки зору - стільки скільки коштує його урожай. Ця аналогія базується на досвіді оцінки цінних паперів, тобто акція коштує не стільки скільки за неї заплатили, а стільки скільки вона може принести дивідендів.

Таким чином для І.Фішера прибуток породжений капіталом, але він не залежить від вартості власності. І навпаки оцінка капіталу прямо залежить від величини доходів підприємства, тобто капітал - це актив, який може приносити прибуток. [2]

Е.Купер розглядав прибуток як приріст активу після того, як його ціна отримає справедливу і незаперечну законну оцінку. Він вважав, що прибуток не «витікає» з бухгалтерських документів, а трактується як реальний приріст багатства - власності підприємства.

Т.Вальтон висунув гіпотезу, згідно якої оцінка прибутку і облікових активів повинна формуватися на основі первинних документів і зберігатися в обліку аж до реалізації цінностей, тобто оцінка визначається на основі даних обліку, а не на основі суб'єктивних бажань тих, хто складає баланси.

З досліджень Е.Купера та Т.Вальтона витікає такий висновок: прибуток- це величина, яка показує лише відносну істину і ніколи не абсолютну.

В умовах ринкової економіки необхідні нові підходи до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому це зумовлює існування різноманітних точок зору серед вітчизняних та зарубіжних вчених.

Німецький вчений Рігер вважав можливим визначення прибутку лише тільки після ліквідації підприємства. Тому прибуток підприємства - це різниця між засобами, отриманими при його ліквідації і засобами, вкладеними в нього в момент створення. Також Рігер вважав, що роль прибутку змінюється в умовах інфляції. Він зробив висновок, що прибуток, який залишається після сплати податків повинен бути диференційований на експлуатаційний та інформаційний.

Е.Г.Фолс показав, що прибуток може створюватися як в результаті діяльності підприємства, так і за рахунок змін кон'юнктури. Проте законодавство не проводить відмінностей між цими принципово різними джерелами формування прибутку. [5]

Незважаючи на значні здобутки в дослідженні суті прибутку, ряд питань потребує більш детального вивчення. Також важливим моментом є те, що не існує єдиного поняття визначення прибутку. Це насамперед пов'язано з особливістю визначення прибутку як фінансового результату. Отже, вивчення суті прибутку як економічної категорії дає можливість правильного відображення суми прибутку та здійснювати контроль за правильністю його визначення.

1.2 Значення і роль прибутку в сучасних умовах

Важливою категорією економіки в цілому та головною метою здійснення підприємницької діяльності виступає прибуток. Він відіграє провідну роль, висвітлюючи різнобічні економічні взаємозв'язки у процесі відтворення та забезпечує соціальний розвиток підприємства.

Без перебільшення можна стверджувати, що прибуток є однією з найскладніших економічних категорій. На протязі декількох століть економістами-класиками досліджувалась сутність поняття «прибуток» та висловлювались різні концепції його формування. В економічній літературі одні автори розглядають прибуток у вигляді заробітної плати, відсотку та ренти, інші стверджують, що - це відсоток на капітал. В марксистській літературі прибуток розглядається у вигляді перетвореної форми додаткової вартості, створеною найманою працею. В США та інших країнах з розвинутою ринковою економікою поширена концепція, за якою прибуток є винагородою за підприємницькі здібності. При цьому, на думку більшості авторів, головним джерелом прибутку є капітал. [15]

На сучасному етапі розвитку економіки прибуток від господарської діяльності також трактується більшістю економістів як перевищення доходів над витратами

Зокрема, С.Ф. Покропивний, Л.І. Шваб та Н.М. Бондар розглядають прибуток як частину виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

О.О. Гетьман та В.М. Шаповал роблять висновок, що «прибуток представляє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, робіт, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції».

Прибуток є основним фінансовим важелем під час формування надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються в розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання.

Найбільш точно і повно роль прибутку підприємства в сучасних умовах сформулював А.І. Бланк:

- прибуток є головною метою підприємницької діяльності й основним спонукальним елементом для ведення господарської діяльності;

- прибуток слугує основним критерієм оцінки ефективності діяльності підприємства;

- прибуток виступає захисним механізмом від загрози банкрутства;

- прибуток є головним джерелом зростання вартості ринкового підприємства та активів;

- прибуток є основним економічним важелем під час формування надходжень до бюджету країни;

- прибуток підприємств створює передумови для економічного розвитку суспільства загалом.

На думку вченого «прибуток є вираженим у грошовій формі чистим доходом підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, і становить різницю між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності».[16]

Російський вчений Н.А. Сафронов відмічав, що для підприємства прибуток є показником, який створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна добитися найбільшого приросту вартості, який характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства і є основним елементом фінансових ресурсів суб'єктів господарювання. Окрім того, прибуток є джерелом формування бюджетів різних рівнів. Певну роль відіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації виробництва і реалізації продукції.

Визначаючи функції та роль прибутку, К.Макконнелл і С.Брю зазначали, що прибуток - це первісний двигун, або генератор, капіталістичної економіки. Прибуток як такий, впливає і на рівень використання ресурсів, і на їх розподіл серед альтернативних користувачів. Саме прибуток, а точніше, очікування прибутку спонукає фірму здійснювати нововведення, що стимулює інвестиції, загальне зростання випуску продукції і ріст зайнятості населення. Саме нововведення виступають головним фактором економічного зростання і саме гонитва за прибутком лежить в основі більшості нововведень. Також прибуток ефективно виконує функцію розподілу ресурсів серед альтернативних видів виробництва. Підприємець прагне отримати прибуток і уникнути втрат. Виникнення економічного прибутку - це сигнал про те, що суспільство хотіло б розширити дану галузь. Фактично ж винагорода у вигляді прибутку є не стільки стимулом до розширення галузі, скільки фінансовими засобами, за допомогою яких фірми в таких галузях можуть збільшувати свої виробничі потужності. Збитки ж сигналізують про бажання суспільства згорнути «хворі» галузі. Підприємства, яким не вдається пристосувати свою виробничу діяльність до випуску товарів і наданню послуг, яким надає перевагу споживач, несуть великі збитки.

Прибуток як економічна категорія виконує інформаційну, стимулюючу, розподільчу, інвестиційну, соціальну, захисну та оцінювальну функції. Маючи певний обсяг капіталу підприємець, перш, ніж інвестувати його в виробництво, аналізує інформацію про підприємства, які працюють в тій чи іншій галузі народного господарства. Основним критерієм, на який він звертає увагу є маса отриманого цими підприємствами прибутку. Саме на цьому етапі знаходить своє відображення його інформаційна функція.[6]

Стимулююча функція прибутку проявляється в тому, що він є стимулом для будь-якого виробництва, оскільки тільки його отримання змушує капіталіста йти на ризик, з яким пов'язане створення нової вартості. Якби не було прибутку, то, зважаючи на ризик ведення підприємницької діяльності, не було б й самого підприємництва. Окрім того, прибуток є стимулом для інвестування капіталу в ті сфери виробництва, де підприємець може отримати найбільший приріст вартості.

Розподільча функція знаходить своє відображення в тому, що прибуток є засобом, за допомогою якого відбувається розподіл і перерозподіл капіталу між різними сферами народного господарства. Підвищення прибутку в одній галузі є сигналом для власників капіталу про доцільність інвестування саме в цю галузь. Залишаючи менш прибуткові сфери, капіталісти переходять в більш прибуткові, в яких через великий приплив капіталу ця прибутковість поступово знижується, в той час, як в залишених галузях, через зменшення кількості виробників прибутковість поступово підвищується. Таким чином, капітал за допомогою прибутку розподіляється між галузями більш-менш рівномірно, що забезпечує безперервний процес виробництва найрізноманітніших товарів та послуг.

Інвестиційна функція прибутку полягає в тому, що ця економічна категорія є джерелом розширеного відтворення виробництва. Саме за рахунок прибутку відбувається оновлення матеріально-технічного забезпечення, є можливим нарощування обсягів виробництва продукції та поступальний розвиток будь-якого підприємства. Окрім того, прибуток є джерелом погашення боргових зобов'язань, в разі, якщо підприємство на певних етапах свого розвитку змушено було використовувати залучені кошти для фінансування своєї діяльності.

Однією з найважливіших функцій прибутку, на нашу думку, є соціальна функція. Прибуток виступає джерелом формування фінансових коштів бюджетів різних рівнів. За рахунок цього держава має змогу здійснювати свою діяльність щодо дотримання певних соціальних стандартів для населення, виконувати свою роль з приводу захисту ринків від проявів монополізму, забезпечення рівних умов для всіх учасників виробництва. Окрім цього, прибуток виступає джерелом задоволення потреб суспільства, основою економічного розвитку будь-якої країни, запорукою її стабільності та процвітання.

Оцінювальна функція прибутку полягає в тому, що прибуток дозволяє оцінити здобутки підприємства, показати резерви для збільшення ефективності, визначити напрямок, в якому можна рухатися далі. Збитки висвітлюють прорахунки в процесі виробництва, вказують на помилки керівництва, слугують сигналом для впровадження змін у виробничому процесі.

Захисна функція прибутку дозволяє зменшити ризик банкрутства підприємства через настання несприятливих обставин за допомогою формування за рахунок прибутку різноманітних резервних та стабілізаційних фондів підприємства. Жодне виробництво незастраховане від форс-мажорних обставин, настання яких (при відсутності резервних коштів) може стати для господарства фатальним.

Слід зазначити, що реалізація всіх вищезгаданих функцій здійснюється в щільній взаємодії одна з одною, і лише забезпечення повноцінного виконання прибутком всіх його функцій може слугувати основою для економічної та соціальної стабільності як окремих підприємств, так і держави в цілому.[9]

Отже, прибуток відіграє вирішальну ролі у стимулюванні подальшого підвищення ефективності виробництва, посилення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні результатів діяльності свого підприємства.

Розділ 2. Фінансово-економічна характеристика підприємства

2.1 Призначення та зміст аналізу фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства в умовах конкуренції і ринкової нестабільності проводиться з метою розроблення гнучкої стратегії і тактики господарської поведінки, спрямованої на зміцнення його становища в ринковому середовищі. Це досягається визначенням та дотриманням підприємством оптимальних параметрів господарської діяльності, які дозволяють йому зберегти своє місце в системі конкурентної рівноваги, виконати статутні завдання й отримати максимально можливий у цих умовах прибуток на вкладений капітал.

Фінансовий стан підприємства є наслідком взаємодії всіх елементів системи його фінансових відносин і визначається всією сукупністю виробничо-господарських чинників. Тому в процесі аналізу фінансового стану вивчають взаємозв'язок фінансових показників з такими показниками господарської діяльності торговельного підприємства, як: обсяг роздрібного чи гуртового товарообороту, реалізації продукції (робіт, послуг), а також з показниками ефективності використання матеріальних ресурсів, праці, матеріально-технічної бази та ін.

Відповідно до прийнятого методичного підходу в курсовій роботі оцінити фінансовий стан підприємства на основі розрахунків та аналізу наступної групи показників:

– стану ліквідності підприємства;

– стану ділової активності підприємства;

– стану процесів формування і розподілу прибутків підприємства;

– стану рентабельності підприємства;

– стану структури капіталу підприємства;

– стану ринкової активності підприємства.[12]

У найбільш загальному вигляді фінансовий стан можна визначити як здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю підприємства фінансовими ресурсами, раціональністю їх розміщення та ефективністю використання у процесі розширеного відтворення, а також станом його фінансових взаємовідносин і здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями.

2.2 Аналіз і оцінка процесів формування й розподілу прибутку підприємства

Прибуток - найважливіша фінансова категорія, яка виконує ряд важливих функцій і відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

В ринковій економіці прибуток являється рушійною силою і основною метою підприємств та є джерелом оновлення виробничих фондів. Прибуток, як головний фінансовий результат діяльності підприємства, формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та незвичайної діяльності і є системою прибутків і доходів.

Прибуток підприємства формується за рахунок трьох основних джерел: продаж(реалізація) продукції, продаж іншого майна, позареалізаційні операції. Розрізняють прибуток обліковий(бухгалтерський), економічний і нормальний Загальна сума прибутку від усіх видів діяльності утворює балансовий прибуток

Розподіл прибутку слід розглядати в трьох напрямках. Він розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством.[14]

Пропорції розподілу прибутку в значній мірі впливають на ефективність діяльності підприємства, тому він здійснюється на декількох етапах.

Операції формування і розподілу прибутку підприємства наведені в таблиці 1.

Таблиця 2.1

Схема формування та розподілу прибутку підприємства, тис. грн.

№ з/п	Показник	Коди форми №2	Розраху-нок таблиці	Значе-ння,2012 рік	Значе-ння,2011 рік	Значен-ня, 2010 рік
1	2	3	4	5	5	6
1	Дохід (виручка) від валової реалізації	010		602545	565505	322756
2	Податки та збори в ціні продукції	(015+020+025+030)		7562	7228	10704
3	Чистий дохід (виручка) від реалізації	035	(р1-р2)	594983	558277	312052
4	Собівартість реалізованої продукції	040		507852	459977	263070
5	Валовий прибуток	050	(р3-р4)	87131	98300	48982
6	Інші операційні доходи	060		512605	495908	182835
7	Сумарні операційні доходи	(035+060)	(р3+р6)	1107588	1054185	494887
8	Адміністративні витрати	070		17625	17458	18644
9	Витрати на збут	080		17910	17880	11765
10	Інші операційні витрати	090		523256	511735	186670
11	Сумарні операційні витрати	(040+070+080+090)	(р4+р8+р9+р10)	1066643	1007050	480149
12	Прибуток від операційної діяльності	100	(р7-р11)	40945	47135	14738
13	Дохід від інвестиційної та фінансової діяльності	(110+120 +130)		632	549	802
14	Витрати від інвестиційної і фінансової діяльності	(140+150 +160)		11562	11242	2864
15	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	170	(р12+р13+р14)	30015	36442	12676
16	Податки на прибуток	180		13256	11954	5291
17	Прибуток від звичайної діяльності	190	(р15-р16)	16759	24488	7385
18 1	Чистий прибуток	220		16759	24488	7385

Кременчуцькому заводу технічного вуглецю необхідно розглянути перспективи удосконалення проведення інвестиційної та фінансової політики, як джерела отримання доходу, так як витрати по здійсненню цього виду політики здійснює.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування становить 16759 тис. грн.,тобто порівняно з попереднім роком зменшився на 7729 тис. грн. Оскільки відсутні витрати по сплаті податків на прибуток, то він дорівнює чистому прибутку від звичайної діяльності, розмір якого також становить 16759 тис. грн.

Отже, загалом підприємство функціонує ефективно, його доходи перевищують сумарні витрати, тобто воно є рентабельним. Але виявлено необхідність удосконалення ведення інвестиційної та фінансової політики, яка на сьогодні являється досить значним стабільним джерелом отримання доходів суб'єктами господарювання.

2.3 Комплексний аналіз і оцінка фінансового стану підприємства

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності.[8]

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

Для проведення комплексного аналізу фінансового стану підприємства попередньо розраховані показники доцільно представити у зведеній таблиці за наступною формою.

Таблиця 2.2

Зведені показники фінансового стану підприємства

№ з/п	Найменування показника	Одиниці вимірювання	Значення
			2010	2011	2012
1	2	3	4	5	6
І	Показники ліквідності
1.1	Коефіцієнт загальної ліквідності	грн./грн	1,34	4,17	3,01
1.2	Коефіцієнт миттєвої ліквідності	грн./грн	1,11	1,99	1,68
1.3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	грн./грн	0, 16	0, 49	0,26
1.4	Чистий оборотний капітал	грн	21534	68497	72431
1.5	Коефіцієнт маневреності	грн./грн	0,32	0,74	0,76
ІІ	Показники структури капіталу
2.1	Коефіцієнт незалежності	грн./грн	0,47	0,69	0,63
2.2	Коефіцієнт фінансової стабільності	грн./грн	0,56	0,84	0,76
2.3	Коефіцієнт фінансування	грн./грн	0,87	2,29	1,69
2.4	Коефіцієнт фінансової залежності	грн./грн	1,15	0,44	0,59
ІІІ	Показники ділової активності
3.1	Коефіцієнт трансформації	грн./грн	2,5	4,02	4,2
3.2	Коефіцієнт обігу поточних активів	грн./грн	4,31	6,4	5,99
3.3	Коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості	грн./грн	5,58	9,82	11,54
3.4	Коефіцієнт обігу поточних зобов'язань	грн./грн	6,36	13,04	20,68
3.5	Коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості	грн./грн	7,41	15,37	30,59
3.6	Коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів	грн./грн	19,92	17,24	14,25
3.7	Тривалість операційного циклу	діб	83	58	56
ІV	Показники прибутковості
4.1	Чистий дохід (виручка) від реалізації	тис. грн.	312052	558277	554983
4.2	Валовий прибуток	тис. грн.	48982	98300	87131
4.3	Сумарні операційні доходи	тис. грн.	494887	1054185	1107588
4.4	Сумарні операційні витрати	тис. грн.	480149	1007050	1066643
4.5	Прибуток від операційної діяльності	тис. грн.	14738	47135	40945
4.6	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	тис. грн.	12676	36442	30015
4.7	Чистий прибуток	тис. грн.	7385	24488	16759
V	Показники рентабельності
5.1	Коефіцієнт рентабельності активів	грн./грн	0,06	0,18	0,12
5.2	Коефіцієнт рентабельності поточних активів	грн./грн	0,1	0,28	0,17
5.3	Коефіцієнт рентабельності інвестицій	грн./грн	0,17	0,38	0,27
5.4	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	грн./грн	0,12	0,31	0,18
5.5	Коефіцієнт рентабельності реалізації	грн./грн	0,02	0,04	0,03

Після проведення комплексної характеристики фінансового стану ВАТ „Кременчуцького заводу технічного вуглецю” можна зробити деякі висновки. Отже, підприємство являється прибутковим протягом звітного періоду так, як його прибуток становить 16759 тис.грн. Дані по розрахунках показників ліквідності підприємства свідчать про загальну стабільність роботи підприємства та його здатність погасити свої поточні зобов'язання протягом відповідного періоду.

Виконавши розрахунок показників структури капіталу можемо зробити висновок, що вцілому стан структури капіталу підприємства на кінець звітного періоду, у порівнянні з його початком, суттєво покращився.

Дані розрахунків показників стану ділової активності свідчать про те, що загалом підприємство працює з нормальною діловою активністю, але йому необхідно ефективніше використовувати свої поточні активи. Після проведення комплексної характеристики фінансового стану ВАТ „Кременчуцького заводу технічного вуглецю” можна зробити деякі висновки. Отже, підприємство являється прибутковим протягом звітного періоду так, як його прибуток становить 16759 тис.грн. Дані по розрахунках показників ліквідності підприємства свідчать про загальну стабільність роботи підприємства та його здатність погасити свої поточні зобов'язання протягом відповідного періоду.

Виконавши розрахунок показників структури капіталу можемо зробити висновок, що вцілому стан структури капіталу підприємства на кінець звітного періоду, у порівнянні з його початком, суттєво покращився.

Дані розрахунків показників стану ділової активності свідчать про те, що загалом підприємство працює з нормальною діловою активністю, але йому необхідно ефективніше використовувати свої поточні активи.

Розрахувавши показники прибутковості підприємства, можемо говорити, що загалом воно функціонує ефективно, його доходи перевищують сумарні витрати, тобто воно є рентабельним. Але виявлено необхідність удосконалення ведення інвестиційної та фінансової політики, яка на сьогодні являється досить значним стабільним джерелом отримання доходів суб'єктами господарювання:

Проаналізувавши результати обчислення показників рентабельності на підприємстві, робимо висновок про те, що його активи та капітал використовуються недостатньо ефективно так, як коефіцієнти рентабельності є досить низькими. Що стосується ліквідності підприємства, то протягом року спостерігається тенденція щодо збільшення ліквідності.

фінансовий прибуток розподіл господарюючий

Розділ 3. Порядок формування та використання прибутку господарюючих суб'єктів

3.1 Порядок формування чистого прибутку підприємства

Згідно із законодавством України, за яким регулюють господарську діяльність суб'єктів підприємництва, терміном «прибуток» називають два різних явища:

1) згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибуток - це сума валових доходів, скоригована на суму валових витрат підприємства і на суму нарахованих амортизаційних відрахувань;

2) за національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати (П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»). [14]

Процес розрахунку прибутку (збитку) підприємства у звітному періоді передбачає такі етапи:

Етап 1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг). Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків (податку на додану вартість, акцизного збору), зборів, знижок тощо.

Етап 2. Розрахунок валового прибутку. Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Етап 3. Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності. Фінансовий результат - прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Етап 4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Етап 5. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності. Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків із прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування. Податок на прибуток від звичайної діяльності визначається на підставі суми прибутку до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток (25%).

Етап 6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного доходу за мінусом надзвичайних витрат і податку з надзвичайного прибутку.[10]

Таким чином, послідовне зіставлення доходів і витрат відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку дає змогу визначити чистий прибуток (збиток) звітного періоду. Процес розрахунку чистого прибутку підприємства :

Етап 1. Визначення чистого доходу ( виручки) від реалізації продукції:

Чистий дохід = Дохід (виручка) від реалізації продукції - Непрямі податки

Чистий дохід=602545-7562=594983 тис.грн.

Етап 2. Розрахунок валового прибутку

Валовий прибуток = Чистий дохід - Собівартість реалізованої продукції

Валовий прибуток=594983-507852=87131тис.грн

Етап 3. Визначення прибутку від операційної діяльності:

Прибуток від операційної діяльності = Валовий прибуток + Інші операційні доходи - Адміністративні витрати - Витрати на збут - Інші операційні витрати

Прибуток від операційної діяльності=87131+512605-17625-17910-523256=40918 тис. грн..

Етап 4. Розрахунок прибутку від звичайної діяльності до оподаткування:

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування = Прибуток від операційної діяльності + Дохід від участі в капіталі + Інші фінансові доходи + Інші доходи - Фінансові витрати - Втрати від участі в капіталі - Інші витрати

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування=40918+632-10241-1321=28724тис. грн

Етап 5. Розрахунок прибутку від звичайної діяльності

Прибуток від звичайної діяльності = Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування - Податок на прибуток (25%)

фінансовий прибуток розподіл господарюючий

Прибуток від звичайної діяльності=28724-11965=16759тис. грн

Етап 6. Визначення чистого прибутку підприємства

Чистий прибуток = Прибуток від звичайної діяльності + Надзвичайний дохід - Надзвичайні витрати - Податок з надзвичайного прибутку

Чистий прибуток=15468+0=15468тис.грн

3.2 Оцінка рівня і динаміки прибутку підприємства

Адаптація функціонування сучасних підприємств до умов жорсткої конкуренції на національному та світовому рівнях і спрямованість на забезпечення їх економічного зростання потребує удосконалення системи аналізу й оцінки ефективності підприємства. Центральне місце в фінансовому аналізі посідає аналіз та оцінка рівня прибутковості фінансових ресурсів підприємства. [12]

Теоретичні та практичні аспекти методики аналізу прибутковості (рентабельності) капіталу підприємства висвітлені у працях вітчизняних науковців та інших. Однак, «методологічна база аналізу знаходиться на стадії розробки та постійно трансформується», тому актуальними є питання щодо ефективності застосування існуючих методичних підходів до аналізу й оцінки рівня прибутковості фінансових ресурсів вітчизняних підприємств. На практиці широко використовується велика кількість показників прибутковості (рентабельності) підприємства, сукупність яких всебічно відбиває ефективність операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства. Проте, систематизувавши існуючі методичні підходи, слід відзначити, що традиційно методологія факторного аналізу показників рентабельності капіталу ґрунтується на застосуванні методики декомпозиційного аналізу з використанням підходу, що був запропонований більше 100 років тому фінансовими менеджерами фірми «Дюпон», а дослідження сучасних вітчизняних науковців, у яких розглядались зазначені проблеми [4; 5] ґрунтуються в основному також на моделюванні показників рентабельності капіталу із використанням мультиплікативних моделей, що, на нашу думку, у повній мірі не може задовольняти інформаційні потреби користувачів, які сьогодні значно розширились і диференціювались.

Різноманіття показників оцінки дозволяє не тільки визначити рівень окремих параметрів, але і сприяє альтернативності пошуку шляхів підвищення рентабельності підприємства. Кожен із вихідних аналітичних коефіцієнтів можна розкласти у факторну систему з різною ступінню деталізації, що обумовлює межі виявлення й оцінки резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

При проведенні аналізу рентабельності власного капіталу розглядаються в основному три- або п'яти факторні мультиплікативні моделі. Згідно першого варіанту рентабельність власного капіталу (Рв,):

Рвк=Чп/Чд*Чд/А*А/Вк (3.1)

де % - чистий прибуток, Чд - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), А - активи, П - пасиви, ВК власний капітал.

Рвк=16759/594983*594983/150400*150400/92728=0,18 грн.

Тобто, оцінюючи зміни рентабельності продукції, ресурсовіддачі і структури капіталу, досліджуємо вплив ефективності діяльності підприємства в операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності на рівень синтетичного показника.

П'ятифакторна модель для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд [3, 2]:

Рвк=Чп/Чд *А/Вк*ПП/А*ПА/ПП*Чд/ПА (3.2)

Рвк=16759/594983*150400/92728*108485/150400*31075/108485*594983/31075=0,18 грн

де ПА, ПП- відповідно поточні активи та пасиви за даними балансу підприємства.

Таким чином, розширена формула включає такі показники: рентабельність реалізації за чистим прибутком; коефіцієнт фінансової залежності; частка термінових зобов'язань у валюті балансу; коефіцієнт загального покриття (поточної платоспроможності); оборотність поточних активів.

На думку Є.В.Афанасьєва рентабельність власного капіталу доцільно представити чотирифакторною моделлю [5]:

Рвк=ОА/Вк *Кз/ОА*ДР/Кз*ЧП/ДР (3.3)

де ОА - оборотні активи підприємства, КЗ - кредиторська заборгованість підприємства, ДР- доход (виручка) від реалізації продукції.

Рвк=108485/92728*9545/108485*565505/9545*16759/565505= 0,18 грн

Необхідно досліджувати вплив чотирьох фінансових коефіцієнтів на рівень рентабельності власного капіталу підприємства: коефіцієнта забезпечення обігових коштів власним капіталом; коефіцієнта покриття; коефіцієнта кредитовіддачі короткотермінової заборгованості; коефіцієнта прибутковості підприємства.

Можна зазначити, що значення запропонованої моделі оцінки рентабельності власного капіталу, локальні, структурні показники якої передбачають використання показників чистого прибутку, виручки від реалізації, оборотних активів та розміру кредиторської заборгованості, полягає у тому, що вона містить у своїй структурі усі складові ресурсів підприємства і максимальний рівень значення інтегрального показника може бути досягнутий на підставі раціональної організації виробничо-фінансової діяльності підприємства [5].

I.В.Зятковський, відібравши з переліку показників, що вміщені у Методиці оцінки державних корпоративних прав [2], на його думку, найвагоміші для формування базового критерію оцінки ефективності діяльності підприємств різних організаційно-правових форм і форм власності, запропонував розширити кількісний склад факторів впливу на рентабельність власного капіталу [4]:

Рвк=Вк/ПА*Чп/Чд*А/Вк*ПА/ПП*Чд/А*ПП/Вк (3.4)

Результатом даної дослідницької роботи стало по суті доповнення вихідної трифакторної моделі оцінки рентабельності підприємства трьома показниками-співмножниками: ВК/ПА - частка поточних активів у власному капіталі, ПА/ПП - коефіцієнт покриття,ПП/ВК - частка поточних частка зобов'язань у власному капіталі.

Рвк=92728/108485*16759/594983*150400/31075*594983/150400*31075/92728=0,18 грн

На думку I.В.3ятковського, наведений алгоритм розрахунку рентабельності власного капіталу побудовано так, що його рівень узгоджений із найвагомішими співвідношеннями показників, що гарантують життєдіяльність підприємств, а головною ідеєю є не встановлення прибутковості власного капіталу за відповідний період діяльності підприємства, а «насамперед створення такої моделі, яка б давала змогу утримувати оптимальну структуру балансу і значення інших показників відповідно до збільшення кожного пункту рівня рентабельності власного капіталу» [4].

Основним недоліком декомпозиційного підходу, на нашу думку, є подання результативного показника прибутковості (рентабельності) через фактори, розраховані через один і той самий показник «прибуток». Даний підхід не дає змоги врахувати фактори, які безпосередньо формують прибуток підприємства.

Тому вважаємо за доцільне запропонувати такий варіант декомпозиційного аналізу прибутковості активів (фінансових ресурсів), інвестованих фінансових ресурсів та власного капіталу, який дозволяє оцінювати вплив окремих факторів на зміну узагальнюючих показників, здійснювати перспективний аналіз, визначати ефективність фінансово-господарської діяльності та давати загальну оцінку фінансової політики підприємства щодо управління його активами та фінансовими ресурсами.

Для більшої точності та адекватності майбутніх моделей необхідно зауважити, що для загальної оцінки ефективності використання фінансових ресурсів слід розраховувати показник прибутковість активів підприємства. Важливим етапом формування зазначених моделей є визначення переліку складових прибутку, які впливають на рівень узагальнюючого показника. На наш погляд, при формуванні вищезазначених моделей необхідно враховувати вплив на рівень прибутковості економічної ефективності у розрізі видів діяльності підприємства. Тому при здійсненні аналізу та плануванні варто відокремлювати прибуток від основної операційної діяльності, на частку якого припадає в середньому 90-95% загальної суми прибутку та прибуток від іншої операційної діяльності, що не знайшло належного відображення при формуванні нормативної бази. Ефективність використання фінансових ресурсів підприємства залежить від характеру їх розміщення в активах. Саме тому оцінка ефективності використання фінансових ресурсів та їх складових здійснюється за показниками прибутковості (рентабельності) не тільки капіталу, але і сформованих активів. Зазначені показники у своїй сукупності свідчать про ефективність операційної діяльності підприємства. Комплекс вищеописаних показників характеризує економічну ефективність активів у звичайній діяльності підприємства.

Отже, запропонований нами підхід до оцінки рівня прибутковості активів (фінансових ресурсів), інвестованих фінансових ресурсів та власного капіталу не лише дає можливість охарактеризувати економічну ефективність вкладених видів фінансових ресурсів у розрізі всіх напрямків діяльності підприємства, а й комплексно ув'язати окремі індикатори (показники прибутковості і витратності) із загальним результативним показником, усвідомити дію основних чинників його розвитку, кількісно оцінити їх вплив, виявити можливість та доцільність окремих чинників і їх пропорцій для мобілізації фінансових ресурсів з метою підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому. Застосування комп'ютерних технологій дає змогу оперативно визначати сукупність варіантів впливу на кінцевий показник і обирати для реалізації найкращий варіант.

3.3 Аналіз чинників, що впливають на прибуток від реалізації продукції

Прибуток підприємства -- це фінансовий результат його діяльності, який найточніше відображає ефективність виробництва продукції, рівень організації, стан продуктивності праці, рівень собівартості. До того ж це і основа для розвитку підприємства, і запорука добробуту персоналу, і великі дивіденди для власників.

Основна частина прибутку формується як різниця між виручкою від реалізації продукції та витратами на її виробництво. Якщо власні витрати на виробництво більші, ніж грошові надходження, підприємство отримує збитки .

Факторний аналіз прибутку - це методика комплексного системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативного показника, а саме прибутку підприємства.

Фактори, які впливають на величину прибутку від реалізації продукції або надання послуг, є такими:

1. Зміна обсягу реалізації -- збільшення обсягів продажу рентабельної продукції веде до збільшення суми прибутку, а нерентабельної -- навпаки до її зменшення;

2. Зміна асортименту продукції -- якщо збільшується частка рентабельної продукції в загальному обсязі реалізації, то і прибуток, відповідно, зростає;

3. Зміна собівартості продукції -- її зростання є причиною зменшення прибутку, а зменшення собівартості -- навпаки збільшує прибуток;

4. Зміна ціни реалізації -- при збільшенні цін сума прибутку зростає, якщо ціна зменшується, то зменшується і прибуток;

5. Чисельність та склад персоналу -- кількість працівників, достатня для повноцінного обслуговування технологічного процесу, забезпечує зростання прибутку, також велике значення має і кваліфікація працівників;

6. Економічне стимулювання працівників -- вплив цього фактору можна оцінити через показники оплати праці та її продуктивність. Що ефективнішим є стимулювання персоналу, то кращою буде їх праця, і як наслідок -- більшими випуск продукції та прибуток;

7. Продуктивність праці -- її зростання, за інших однакових умов, спричиняє збільшення величини прибутку;

8. Стан матеріально-технічної бази підприємства -- сучасні засоби праці підвищують її продуктивність, а отже, і прибуток;

9. Фондовіддача -- збільшення фондовіддачі збільшує випуск продукції на 1 грн вкладених грошей, це також веде до росту прибутку [3, с. 36-37].

Вплив факторів на прибуток ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” у 2011-2012 рр., використовуючи Ф№2 “Звіт про фінансові результати”

Вихідні дані подано в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Аналіз прибутку ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” у 2011-2012 р. тис. грн

№ з/п	Показник	2011 р.	2012 р.	Відхилення
				тис.грн	%
1.	Дохід від реалізації продукції (ДР)	565505	602545	37040	106,6
2.	Інші доходи (ДІ)	495908	512605	16697	103,4
3.	Собівартість продукції (С)	459977	507852	47875	110,4
4.	Витрати на управління (ВУ)	17458	17625	167	100,9
5.	Витрати на збут (ВЗ)	17880	17910	30	100,2
6.	Фінансові витрати (ВФ)	10031	10241	210	102,1
7.	Податок на прибуток (ПП)	11954	11965	11	100,1
8.	Чистий прибуток (ЧП)	24488	16759	-7729	68,4

У цьому випадку вплив факторів на прибуток підприємства можна подати у такому вигляді [3, c. 38]:

ЧП = ДР + ДІ - С - ВУ - ВЗ - ВФ - ПП (3.5)

Величина виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, асортимент продукції та кількість її реалізації. Ця залежність має такий вигляд:

ДР = О • НП • Ц, (3.6)

де О - обсяг реалізації;

НП - номенклатура видів продукції;

Ц - ціна одиниці продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна подати в такому вигляді:

С = НП • О • ЗЗМН, (3.7)

де ЗЗМН - змінні витрати на одиницю виробленої продукції [3, с. 38]

За допомогою даних Звіту про фінансові результати, виявити вплив всіх перелічених факторів на фінансовий результат підприємства неможливо, тому що нам невідомі такі показники, як питома вага реалізованої та виробленої продукції, обсяг випуску та реалізації, а також ціна та собівартість одиниці.

У той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив змін цін, обсягу реалізованої та випущеної продукції на розмір чистого прибутку.

Визначимо вплив факторів на зміну доходу від реалізації. З таблиці 3.1 видно, що дохід від реалізації у 2012 р. був на 37040 тис. грн. більшим, ніж у 2011-му, або на 106,6%. Це збільшення є наслідком впливу двох факторів: ціни реалізації та обсягу реалізованої продукції. Розрахувати величину впливу кожного з них можна у такий спосіб:

ДДРЦ = ДР2012 - ДР2011 : 1,091 = 602545 - 565505 : 1,091 = 33950,5 тис. грн

ДДРО = ДР2012 : 1,091 - ДР2011 = 602545 : 1,091 - 565505 = -13218,1 тис. грн

Таким чином зростання цін сприяло збільшенню виручки від реалізації на 33950,5 тис. грн, але відбулося зменшення обсягу випуску - на 13218,1 тис. грн

Прослідкуємо вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції. З таблиці 3.1 видно, що собівартість у 2012 р. становила 507852 тис. грн, а у 2011р. 459977 тис. грн, що на 47875 тис. грн або 110,4% більше.

ДСЦ = С2012 - С2011 : 1,091 = 507852 - 459977 : 1,091 = 43881,76 тис. грн

ДСО = С2012 - С2011 - ДСЦ = 507852 - 459977 - 43881,76 = 3993,24 тис. грн

Таким чином, за рахунок зміни ціни собівартість виросла на 43881,76 тис. грн, а за рахунок зміни обсягу випуску - на 3993,24 тис. грн.

Як показують розрахунки, ціна реалізації впливає на чистий прибуток у складі двох факторів - собівартості та доходу від реалізації. При цьому вплив у складі собівартості зменшує прибуток, а у складі доходу від реалізації - збільшує. З огляду на це загальний вплив ціни реалізації на чистий прибуток можна розрахувати у такий спосіб:

ДЧПЦ = ДДРЦ - ДСЦ = 33950,5 - 43881,76 = -9931,26 тис. грн

За рахунок зменшення ціни чистий прибуток підприємства зменшився на 9931,26 тис. грн.

Визначаючи вплив на прибуток витрат на управління, на збут та фінансових витрат:

ДЧПВ = (ВУ2012 + ВЗ2012 + ВФ2012) - (ВУ2011 + ВЗ2011 + ВФ2011)

= (17625+17910+10241) - (17458+17880+10031) = 407

Отже, збільшення цих витрат у 2012 р., порівняно з 2011-м, призвело до зменшення прибутку на суму 407 тис. грн.

Обчислити вплив величини інших доходів на зміну чистого прибутку можна за такою формулою:

ДЧПі = ДІ2012 - ДІ2011 = 512605 - 495908 = 16697 тис. грн

Як бачимо, за рахунок збільшення суми інших доходів чистий прибуток збільшився на 16697 тис. грн.

Вплив податку на прибуток розраховують за формулою:

ДЧППП = - (ПП2012 - ПП2011) = - (11965-11954) = - 11 тис. грн

Це означає, що збільшення величини податку на прибуток сприяло зменшенню прибутку на суму 11 тис. грн.

Отримані дані узагальнено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Узагальнена таблиця впливу факторів на величину прибутку

№ з/п	Показник	Сума, тис. грн
1.	Зміна ціни	-9931,26
2.	Обсяг реалізації	-13218,1
3.	Обсяг випуску	3993,24
4.	Витрати на управління, на збут, фінансові витрати	407
5.	Інші доходи	16697
6.	Податок на прибуток	-11
7.	Усього	-7729

Останній рядок таблиці 2 в сумі -7729 підтверджує зміну чистого прибутку з таблиці 1, тобто розрахунки факторного аналізу є правильними. Зменшення прибутку виникло за рахунок зниження ціни, зменшення обсягу реалізації, інших доходів. А збільшення витрат на управління, на збут та фінансових витрат можна вважати резервами подальшого збільшення чистого прибутку.