Формування, розподіл та використання прибутку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Курсова робота з дисципліни «Фінанси»

Тема «Формування,розподіл та використання прибутку підприємства»

Полтава

2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Формування,розподіл та використання прибутку підприємства

1.1 Формування прибутку підприємства

1.2 Основні принципи і етапи розподілу прибутку

1.3 Напрями використання прибутку

Розділ 2. Аналіз і оцінка фінансового стану ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»»

Розділ 3. Нормування оборотних коштів за елементами та по підприємству в цілому. Оцінка ефективності використання оборотних коштів підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Нові економічні відносини проникають в усі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб'єктів на ринкові відносини. У таких умовах у підприємств виникає необхідність покращення контролю і вдосконалення своєї роботи для кращого фінансового результату.

З метою підвищення ефективності діяльності підприємств, заощадження стабільності й фінансової незалежності, в умовах постійних змін навколишнього середовища, суб'єкти господарювання провадять систематичний й якісний фінансовий аналіз. Знання фінансового аналізу має значення для оцінки ділової активності й ефективності підприємницької діяльності. рентабельність прибуток

Для оцінки результату господарювання використовують показник ефективності ? рентабельність. Його розрахунок здійснюється за допомогою показника прибутку.

Щоб забезпечити зростання рентабельності та конкурентоспроможності підприємства на ринку необхідно вміти визначати, планувати, аналізувати і розподіляти прибуток підприємства.

Основна мета управління прибутком підприємства ? забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподілу за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об'єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл. Визначимо, що проблема ефективності розподілу прибутку підприємств ? одна з найбільш дискутованих у сфері фінансового менеджменту в останні роки.

Прибуток ? мета фінансово-господарської діяльності підприємства, кінцевий результат грошово-кредитної, маркетингової, інвестиційної та промислово-виробничої політики. Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії “витрати виробництва”. Прибуток ? це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Обособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Прибуток ? це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової продукції розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми.

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії:доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

Це добре розуміли ще засновники класичної школи А. Сміт, Дж.Ст. Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріалами, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку.

А. Сміт розглядав прибуток, як результат праці робітників,тому що вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; та як результат функціонування капіталу.

Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком (прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата). Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили.

А. Сміт і Д. Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.

У різні часи Сміт трактував прибуток як:

1) закономірний результат продуктивності капіталу;

2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

3) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток ? це форма реалізації вартості в основному додаткового прибутку. Однак прибуток включає і частину вартості необхідного продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва ? це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форм чистого доходу підприємств.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва і розподілу суспільного продукту, національного доходу.

На формування абсолютної суми чистого прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності, сфера діяльності, галузь господарства, установлені законодавством умови обліку фінансових результатів, а також податкова політика держави.

Метою даної курсової роботи є відображення розрахунку прибутку підприємства, його значення, факторів впливу на нього.

Розділ 1. формування,розподіл та використання прибутку підприємства

1.1 Формування прибутку підприємства

Прибуток, як головний фінансовий результат діяльності підприємства, формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та незвичайної діяльності і є системою прибутків і доходів.

Він включає :

чистий доход (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

валовий (балансовий) прибуток (збиток);

фінансовий результат від операційної діяльності (основної діяльності підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційними або фінансовими) ;

прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

прибуток (збиток) від звичайної діяльності (будь-якого виду основної діяльності підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її здійснення);

прибуток від іншої (надзвичайної) діяльності.[8]

Прибуток від реалізації продукції утворюється у процесі розподілу виручки підприємства і може бути розрахований шляхом віднімання від виручки сум непрямих податків та собівартості продукції. Це головна ціль основної діяльності (операцій з виробництва та реалізації продукції, послуг чи робіт, що є основною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу) майже будь-якого підприємства. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг) визнається в разі виконання таких умов:

покупцеві передані вигоди і ризики, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, послугу);

підприємство в подальшому не управляє і не контролює реалізовану продукцію (товари, послуги);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

існує впевненість у тому, що внаслідок операції економічні вигоди підприємства збільшаться, а пов'язані з цим витрати можуть бути достовірно визначені. [14]

Але підприємство, як і будь-який інший господарюючий суб'єкт, володіє свободою вибору джерела прибутку і може отримувати його і з інших джерел і видів діяльності.

Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел (Рис. 1.1):

продаж (реалізація) продукції

продаж іншого майна

позареалізаційні операції.

Рис. 1.1 - Схема формування прибутку

Отримання балансового прибутку було пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства (рис. 1.2).



Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Рис. 1.2 - Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності та введення національних положень(стандартів) бухгалтерського обліку

По-перше, це основна діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку. [3]

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її визначали як прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку. [11]

На обсяг названого прибутку справляв вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

До них включали:

прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;

невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;

штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;

прибуток від завищення цін і тарифів;

курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів;

вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Основні принципи і етапи розподілу прибутку

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. Виділяють три етапи розподілу прибутку:

Розподіл валового прибутку.

Валовий прибуток розподіляється на:

Благодійні цілі.

Податки.

Відсотки за кредит.

Орендну плату.

Чистий прибуток.

Розподіл загального прибутку.

Учасниками цього розподілу є держава і підприємство. У результаті розподілу кожен з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємством має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного розв'язання якого залежить розвиток економіки в цілому. [22]

На пропорцію розподілу прибутку між державою і підприємством впливає низка чинників. Основним з них є податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначені об'єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Розподіл чистого прибутку.

Чистий прибуток - прибуток, одержаний після сплати податків, залишається в розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрям його використання. Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Принципи розподілу прибутку можна сформулювати таким чином:

Прибуток, отриманий підприємством в результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб'єктом;

Прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюється законодавчо;

Величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягів виробництва та покращення результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу, направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в інший частині - на потреби споживання.



1.3 Напрями використання прибутку

Основними напрямами використання прибутку є:

- Кошти на розвиток і вдосконалення виробництва.

Ці кошти витрачаються на задоволення потреб, які пов'язані із зростанням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально - технічної бази підприємства.

- Сплата заборгованості підприємства по довгострокових банківських кредитах на інвестиційні цілі, також по відсотках за кредити.

- Збільшення фонду власних оборотних коштів. Збільшення власних фінансових ресурсів, вкладаються в запаси сировини, матеріалів, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, товарів. [24]

- Спрямування коштів на соціальні потреби:

1) Будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт житлових будинків і об'єктів соціально-культурної сфери;

2) Утримання закладів, об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів і палаців культури тощо);

3) Проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, в тому числі придбання путівок на відпочинок і лікування;

4) Інші подібні витрати;

- Кошти матеріального заохочення. Вони використовуються для стимулювання зацікавленості працівників підприємств в досягненні високих результатів праці. Прибуток використовується на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплату премій за інші досягнення в роботі.

- Виплата дивідендів засновникам і акціонерам.

- Створення резервних (страхових) фондів. Використовуються в разі різкого погіршення фінансового становища.

Прибуток, що залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів, може бути використаний також і на інші цілі його власниками або трудовими колективами. З прибутку підприємства можуть перераховувати кошти на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, робити внески установам культури і спорту тощо.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів та використання на інші потреби. Нерозподілений прибуток свідчить про фінансову стійкість, про наявність джерела для подальшого розвитку підприємства. [17]

Отже, прибуток являється найважливішою фінансовою категорією, яка виконує ряд важливих функцій і відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

В ринковій економіці прибуток є рушійною силою і основною метою підприємств та є джерелом оновлення виробничих фондів.

Прибуток, як головний фінансовий результат діяльності підприємства, формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та незвичайної діяльності і є системою прибутків і доходів.

Прибуток підприємства формується за рахунок трьох основних джерел: продаж(реалізація) продукції, продаж іншого майна, позареалізаційні операції.

Розподіл прибутку являється складовою та невід'ємною частиною загальної системи розподільних відносин підприємств.

Конкретні форми і методи розподілу прибутку постійно видозмінюються і розвиваються з розвитком суспільного відтворення і з зміною задач і цілей, що стоять перед економікою. Кожний етап в взаємовідносинах між бюджетом і підприємством з приводу розподілу прибутку породжує нові форми і методи цього розподілу.

Розподіл прибутку розглядається в трьох напрямках. Він розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством. Пропорції цього розподілу в значній мірі впливають на ефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно.

Розділ 2. Аналіз і оцінка фінансового стану ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»»

Зміст аналізу фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану - комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово-господарської діяльності організацій, підприємств, фірм з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності.

Аналізу фінансового стану підлягають основні статті балансу та інші матеріали обліку та фінансової звітності. Вивчається раціональність формування й використання власних, запозичених та залучених коштів, відповідність сум власних оборотних коштів потребам у них, обсяг формування та виконання плану одержання прибутку. Виявляються причини недостатнього залучення джерел надходження прибутків, наявність невикористаних оборотних коштів та можливості їх мобілізації, наявність і рух запасів товарно-матеріальних цінностей, джерела їх утворення, ефективність використання кредиту і його матеріальне забезпечення. Оцінюється стан розрахунків підприємства з бюджетом, банками, постачальниками, покупцями. Визначається економічний результат обігу оборотних коштів, співвимірюються витрати з прибутками, визначаються шляхи додаткового залучення оборотних коштів з метою одержання додаткових прибутків.

Аналіз і оцінка стану ліквідності підприємства

Коефіцієнт поточної ліквідності - це відношення суми всіх поточних активів до суми короткострокових зобов'язань. Постійне зниження коефіцієнта означає зростаючий ризик неплатоспроможності. Доцільно цей показник порівнювати із середніми значеннями по групі аналогічних підприємств. Однак цей показник дуже укрупнений, тому що в ньому не враховується ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Аналіз зміни коефіцієнта поточної ліквідності вказує на кризовий характер стану ліквідності, що характеризується недоліком оборотних коштів у компанії для покриття короткострокових зобов'язань. Мінімальне значення цього коефіцієнта, коли компанія ще є платоспроможною в короткостроковому періоді, дорівнює 1 (у цьому випадку короткострокові зобов'язання дорівнюють оборотному капіталу компанії). Якщо показник ліквідності постійно знаходиться нижче мінімально прийнятного рівня, то це означає, що компанія в короткостроковому аспекті є неплатоспроможною. В практичному плані це означає, що, по-перше, оборотний капітал компанії цілком сформований за рахунок короткострокових позикових кошт і, по-друге, що власний капітал також фінансується за рахунок короткострокові залучення кошт, причому компанія змушена постійно рефінансувати ці зобов'язання. Розраховується за формулою:

(2.1)

грн./грн

грн./грн.

Отже, за даним критерієм структуру балансу компанії можна визнати за звітний період незадовільний, оскільки коефіцієнт поточної ліквідності зменшився з 1,59грн/грн. до 0,66 грн/грн.

Коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності розраховується як відношення високоліквідних поточних активів до короткострокових зобов'язань. Цей показник характеризує прогнозні платіжні можливості підприємства при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт розраховується за формулою



(2.2)

грн./грн

грн./грн.

Отже,коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює 0,997 грн/грн.,тобто, порівняно з попереднім періодом 1,204 грн./грн., платоспроможність підприємства знизилась.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань підприємства може бути погашена на конкретну дату протягом однієї доби. Цей коефіцієнт є найбільш твердим критерієм платоспроможності і показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Величина його повинна бути не нижче 0,2.Коефіцієнт розраховується за формулою

(2.3)

грн./грн

грн./грн

Ліквідність підприємства є достатньою,оскільки коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює 0,33 грн/грн.

Чистий оборотний капітал (працюючий капітал) визначається як різниця між сумою поточних активів та сумою короткострокових зобов'язань підприємства. Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності.

(2.4)

ЧОКпп=(590846+3373)-(372127+0)=222092 грн.

ЧОКкп=(606546+24507)-(437707+0)=193346 грн

Оскільки, підприємство має позитивне значення чистого оборотного капіталу,а отже вважається ліквідним.

Коефіцієнт маневреності визначається як відношення чистого оборотного капіталу підприємства до суми джерел власного та прирівняного до нього капіталу підприємства. Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує фінансовий стан. Розраховується за формулою

(2.5)

грн./грн

грн./грн

Отже, до складу найбільш мобільних активів підприємства входить 0,32 власних ресурсів.

Отже,рівень ліквідності підприємства є достатнім,оскільки коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює 0,33 грн/грн.,тобто досягає значень 0,2-0,25 грн/грн. Також підприємство вважається ліквідним, якщо воно має позитивне значення чистого оборотного капіталу - 193346 тис. грн.

Фінансовий стан підприємства є достатнім, тому що коефіцієнт маневреності знаходиться в межах 0,3-0,4 грн/грн,а саме 0,32 грн/грн. Але поточна ліквідність знаходиться на критичному рівні і дорівнює 1,44 грн/грн.,для підвищення ліквідності потрібно збільшити поточні активи підприємства.

Аналіз і оцінка стану ділової активності підприємства

Ділова активність підприємства виявляється в динаміці його розвитку, досягненні ним цілей, які відображають натуральні та вартісні показники, в ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту продукції тощо. Рівні ділової активності конкретної організації відображають етапи її життєдіяльності - зародження, розвиток, підйом, спад, криза, депресія, - показують ступінь адаптації до мінливих ринкових умов, якість управління тощо.

Ділову активність характеризують як мотивований макро- і мікроекономічним рівнем управління, процес стійкої господарської діяльності організації, направлений на забезпечення її позитивної динаміки, збільшення трудової зайнятості та ефективне використання ресурсів з метою досягнення ринкової конкурентоспроможності. Тобто ділова активність виражає ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових й інших ресурсів за всіма бізнес-лініями діяльності і характеризує якість управління, можливості економічного зростання і достатність капіталу. У фінансовому аспекті проявляється насамперед в швидкості обороту його коштів, відображає ефективність роботи підприємства відносно величини авансованих ресурсів або відносно величини їх споживання в процесі виробництва. Коефіцієнт обігу активів є базовим для характеристики ефективності використання активів. Коефіцієнт оборотності активів дає уявлення про те, скільки продукції реалізує підприємство, виходячи із наявності у неї окремої кількості активів. Інакше кажучи, цей коефіцієнт свідчить, наскільки зміни у наявних активах пов'язані зі змінами чистого обсягу реалізації продукції. У разі коли чистий обсяг реалізації продукції збільшується швидшими темпами, ніж величина активів, це є свідченням підвищення ефективності використання останніх. Як наслідок підвищуються можливості підприємства до оновлення модернізації виробничих потужностей. Під час аналізу цього коефіцієнта необхідно також звертати увагу на те, чи пов'язане його збільшення зі зменшенням збалансованої вартості основних засобів. Якщо такий факт має місце протягом кількох років, це може свідчити про можливі проблеми підприємства з інвестиціями. Тому це коефіцієнт, як, до речі, і всі інші, необхідно розглядати у взаємозв'язку з іншими коефіцієнтами, щоб уявити реальну картину фінансового стану підприємства. Розраховується за формулою

(2.6)

грн./грн.

Отже, підприємство отримало 0,68 грн чистого доходу від реалізації протягом звітного періоду з кожної гривні його активів.

Розраховується також тривалість одного обороту активів у днях за формулою.

, діб. (2.7)

діб.



Коефіцієнт обігу поточних активів розраховується як відношення обсягів чистої реалізації до середньої суми поточних активів підприємства.

(2.8)

грн./грн

Період обігу поточних активів

, діб. (2.9)

діб

Отже, протягом звітного року з кожної гривні поточних активів підприємство одержало 1,12 грн. чистого доходу від реалізації продукції.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості характеризує цілу низку господарських явищ:

1) відображає ефективність політики компанії з кредитування покупців з точки зору збору оплати за реалізацією в кредит;

2) характеризує рівень комерційного ринку, зумовленого реалізацією товару в кредит;

3) допомагає порівнювати умови кредитування покупців на певному підприємстві (звичайно, якщо вони існують) з умовами кредитування конкурентів та середньогалузевими.

У цілому вважається, що чим більше значення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, тим відповідно менший ризик неодержання платежів підприємством. Але з іншого боку, досвід багатьох компаній у розвинених країнах свідчить про необхідність надання покупцям відстрочки у платі за свою продукцію. Інакше в умовах конкуренції вони можуть втратити ринки збуту своєї продукції. Вітчизняні компанії та підприємства ще мають опановувати всі тонкощі технології ведення кредитної політики.

(2.10)

(2.11)

Середня сума дебіторської заборгованості

грн.

грн./грн

Відповідно період погашення дебіторської заборгованості розраховується за формулою

(2.12)

діб

Отже, дебіторська заборгованість протягом звітного року 1,22 разів трансформується в реальні грошові кошти.

Коефіцієнт обігу поточних зобов'язань підприємства показує, скільки підприємству потрібно зробити оборотів, щоб сплатити в повному обсязі свої зобов'язання. Поточні зобов'язання складаються: короткотермінових кредитів банків, кредиторської заборгованості, інших поточних зобов'язань.

Розраховується наступним чином:

(2.13)

грн/грн

Період погашення поточних зобов'язань

(2.14)

діб

Отже, для сплати своїх зобов'язань підприємству потрібно зробити 1,69 оборотів.

Коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги показує, скільки підприємству потрібно зробити оборотів, щоб сплатити виставлені рахунки по господарських операціях. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження - ріст покупок у кредит. Розраховується за формулою



(2.15)

грн/грн

Період обігу кредиторської заборгованості

(2.16)

діб

Отже, розділивши тривалість звітного періоду (року) на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, одержимо середню кількість днів для оплати рахунків кредиторів 198 діб. Коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів характеризує швидкість трансформації виробничих запасів в обсяги товарної продукції на складі підприємства Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності матеріальних запасів, тим менше коштів зав'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства.

(2.17)



грн/грн.

Тривалість обігу товарно-матеріальних запасів

(2.18)

діб

Отже, за 83 діб виробничі запаси перетворяться на товарну продукцію на складі підприємства.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. У виробництві операційним циклом звичайно називають середній проміжок часу між придбанням матеріалів для виробництва та отриманням грошових коштів за реалізовану продукцію.

. (2.19)

Тоц=83+299=382 днів.

Отже, для виробництва,реалізації й оплати продукції підприємства необхідно 382 діб.

Отже,швидкість обігу активів становить 0,68 гривень чистого доходу від реалізації, які одержало підприємство протягом звітного періоду з кожної гривні його активів. Важливо підтримувати зростаючу тенденцію коефіцієнта обігу активів підприємства. Дебіторська заборгованість трансформується в реальні грошові кошти протягом звітного року 1,22 разів.Але термін погашення дебіторської заборгованості становить 299 днів,а це означає,що на підприємстві можуть виникнути проблеми з вчасним погашенням виставлених ним рахунків.

Щоб сплатити в повному обсязі свої зобов'язання, підприємству потрібно зробити 1,69 оборотів, за термін - 215 днів. І підприємству потрібно зробити 1,84 оборотів, за термін - 198 днів, щоб сплатити виставлені рахунки по господарських операціях. Швидкість трансформації виробничих запасів в обсяги товарної продукції на складі підприємства складає 4,36 і відбувається за 83 дні. Отже,тривалість операційного циклу становить 382 дні, чим більшими є коефіцієнти обігу засобів підприємства та відповідно меншими періоди їх обертання, тим кращою є ділова активність підприємства, тим краще використовуються його ресурси.

Аналіз і оцінка процесів формування й розподілу прибутку підприємства

Прибуток як один з показників досягнення цілей роботи підприємства:

- є основним елементом формування грошових ресурсів підприємства,

- джерелом самофінансування, стимулювання соціально-економічного розвитку виробництва і матеріального заохочення персоналу;

- забезпечує виконання податкових зобов'язань перед державою.

Чистий прибуток, отриманий після сплати податків, залишається в розпорядженні підприємства. Його розподіл і використання здійснюється відповідно до уставу підприємства. На величину чистого прибутку в розпорядженні підприємства впливає облікова політика (наприклад, спосіб списання витрат на малоцінні й швидкозношувані предмети, порядок нарахування зношування основних фондів і нематеріальних активів, способи списання витрат по капітальному ремонту).

Операції формування і розподілу прибутку підприємства наведені в таблиці 1.



Таблиця 1 - Схема формування та розподілу прибутку підприємства, тис. грн.

№ з/п	Показник	Коди форми №2	Розрахунок таблиці	Значення, звіт. п-д	Значення, баз.п-д	Відхилення, ст.5-ст.6
1	2	3	4	5	6	7
1	Дохід (виручка) від валової реалізації	010		796201	738939	57262
2	Податки та збори в ціні продукції	(015+020+025+030)		57581	55776	1805
3	Чистий дохід (виручка) від реалізації	035	(р1-р2)	738620	683163	55457
4	Собівартість реалізованої продукції	040		337637	311866	25771
5	Валовий прибуток	050	(р3-р4)	400983	371297	29686
6	Інші операційні доходи	060		33398	44418	-11020
7	Сумарні операційні доходи	(035+060)	(р3+р6)	772018	727581	44437
8	Адміністративні витрати	070		79778	43932	35846
9	Витрати на збут	080		85111	63522	21589
10	Інші операційні витрати	090		254969	258288	-3319
11	Сумарні операційні витрати	(040+070+080+090)	(р4+р8+ р9+р10)	757495	677608	79887
12	Прибуток від операційної діяльності	100	(р7-р11)	14523	49973	-35450
13	Дохід від інвестиційної та фінансової діяльності	(110+120 +130)		22375	28122	-5747
14	Витрати від інвестиційної і фінансової діяльності	(140+150 +160)		365	693	-328
15	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	170	(р12+р13+р14)	36533	77402	-40869
16	Податки на прибуток	180		7816	22900	-15084
17	Прибуток від звичайної діяльності	190	(р15-р16)	44349	54502	-10153
18	Чистий прибуток	220		44349	54502	-10153

Провівши необхідні розрахунки, ми бачимо, що дане підприємство в результаті своєї діяльності за звітний період має прибуток 44349 тис. грн., своєчасно розраховується по всіх своїх зобов'язаннях перед кредиторами і бюджетом. Ми можемо зробити висновок, що підприємство являється прибутковим.

Далі проводимо аналіз результатів фінансової діяльності підприємства:

1. Структура сумарних операційних доходів. Сумарний операційний доход за звітний період дорівнює 772018 тис.грн в т.ч.: 1) чистий доход від реалізації - 738620 тис.грн; 2) інші операційні доходи - 33398 тис.грн.

Таким чином в структурі сумарних операційних доходів визначальна частина належить доходам від основної виробничо-комерційної діяльності. Так, виручка від реалізації продукції складає 738620 тис.грн.

2. Сумарні оперативні витрати - 757495 тис.грн, в т.ч.: 1) собівартість реалізованої продукції - 337637 тис.грн ; 2) адміністративні витрати - 79778 тис.грн; 3) витрати на збут - 85111; 4) інші операційні витрати - 254969 тис.грн.

Таким чином, як показують розрахунки, сумарні операційні витрати пов'язані із проведенням виробничо-комерційної діяльності і з іншою операційною діяльністю. Так, питома вага собівартості продукції складає 337637 тис.грн, інших операційних витрат - 254969 тис.грн.

3. Структура прибутку від звичайної діяльності підприємства складається з прибутку від звичайної діяльності до оподаткування - 36533 тис.грн; в т.ч.: 1) прибуток від операційної діяльності - 14523 тис.грн; 2) доходи від фінансової і інвестиційної діяльності - 22375 тис.грн; 3) витрати від фінансової і інвестиційної діяльності - 365 тис.грн.

Обсяги прибутку по підприємству складають 44349 тис.грн.

Для забезпечення стабільного фінансового стану підприємства необхідно збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції і зменшувати собівартість виготовленої продукції.

Аналіз і оцінка стану рентабельності підприємства

Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток. В сучасних ринкових умовах для того, щоб покупці віддавали перевагу продукції виготовленій даним підприємством, щоб товари користувалися великим попитом, необхідно ретельно стежити за фінансовим положенням, правильно організовувати виробничу діяльність і простежувати економічні показники.

На основі аналізу середніх рівнів рентабельності можна визначити, які види продукції і які господарські підрозділи забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим в сучасних, ринкових умовах, де фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізації і концентрації виробництва. Підприємство реалізує свою продукцію споживачам, одержуючи за неї грошову виручку. Але це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції і її реалізацію. Коефіцієнт рентабельності активів підприємства показує, скільки прибутку одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи.

Співвідношенням прибутку й активів відображає можливість підприємства до їх оновлення без залучення зовнішніх джерел фінансування. Чим більше цей показник, тим більша можливість підприємства для фінансування свого розвитку. Якщо ж динаміка цього показника має тенденцію до зменшення, це означатиме, що з часом підприємство втратить можливість самостійно фінансувати оновлення своїх основних та оборотних засобів.

У разі від'ємного значення коефіцієнта це означатиме для підприємства необхідність залучення коштів для фінансування оборотних активів і зменшення власного капіталу.

(2.20)

грн/грн.



Підприємство з кожної гривні вкладеної в активи отримує 0,04 грн. прибутку. Коефіцієнт рентабельності поточних активів підприємства деталізує значення попереднього показника і розраховується за формулою

(2.21)

грн/грн.

Отже, з вкладених поточних активів підприємство отримало 0,072 грн прибутку. Коефіцієнт рентабельності інвестицій характеризує прибутковість інвестиційної діяльності підприємства. Показує, яку віддачу мають власники акціонерного капіталу та утримувачі довгострокового боргу компанії.

(2.22)

грн/грн

Рентабельність власного капіталу - фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника - головне завдання управління підприємством.

(2.23)



грн/грн.

Отже, за кожну гривню отриману від власників акціонерного капіталу одержали 0,075 грн чистого прибутку. Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції показує, скільки прибутку одержує підприємство з кожної гривні реалізованої продукції Коефіцієнт рентабельності реалізації є індикатором можливостей підприємства до відтворення та розширення своїх виробничих процесів. Його високе значення є свідченням широких можливостей підприємства до цього, незалежності від зовнішніх джерел фінансування. Низьке чи навіть відмінне значення може бути свідченням протилежного.

(2.24)

грн/грн.

Отже, підприємство з кожної гривні реалізованої продукції отримало 0,06 грн прибутку. Інтегральний фінансовий аналіз залежності рентабельності активів від швидкості обігу активів та рівня комерційної маржі. В основі інтегрального фінансового аналізу знаходиться “формула Дюпона”, згідно з якою коефіцієнт рентабельності активів (Кра) визначається як добуток коефіцієнта трансформації (Кт) і комерційної маржі (Крр).

(2.25)

Кра=0,68*0,06=0,04 грн/грн.

Підприємство ЗАТ „Фармацевтична фірма „Дарниця”” є фінансово-стабільним. Після проведених розрахунків можемо сказати, що підприємство ефективно використовує поточні активи. Рівень комерційної мережі на достатньому рівні. Таким чином, в цілому підприємство працює ефективно - задовольняючи попит споживачів, воно отримує прибуток від реалізації своєї продукції, яка користуються попитом.

Аналіз і оцінка стану структури капіталу підприємства

Фінансовий стан підприємства в значній мірі залежить під того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і як вони вкладені. Відомості, що наводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки довгострокових і короткострокових коштів залучено до обороту підприємства, тобто пасив показує, де взялися кошти, спрямовані на формування майна підприємства. Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Статутний капітал - основа самостійності та незалежності підприємства.

Однак треба враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди є вигідним для нього. Від того, наскільки оптимальним є співвідношення власного і позикового капіталів, в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства. Розробка правильної фінансової стратегії є однією із основних умов ефективної діяльності підприємства.

Оцінка змін, яка відбулась в структурі капіталу, може бути різною з позицій інвестора і підприємства. Для банків та інших інвесторів надійніше, якщо доля власного капіталу у клієнта більш висока. Це виключає фінансовий ризик. Підприємства, як правило, зацікавлені в залученні позикових коштів. Отримавши позикові кошти під відсоток, менший за економічну рентабельність підприємства, можна розширити виробництво і збільшити дохідність власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт незалежності показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

(2.26)

грн/грн.грн./грн.

Структура капіталу є стабільною, оскільки, питома вага власних засобів (коефіцієнт незалежності) дорівнює 0,58 грн/грн.

Коефіцієнт фінансової стабільності - узагальнюючий показник, що характеризує стан та динаміку забезпеченості виробничого процесу фінансовими ресурсами.

(2.27)

грн/грн

грн/грн.

Коефіцієнт фінансування - коефіцієнт рівний відношенню власних джерел до позикових коштів компанії.

Коефіцієнт фінансування показує, якою мірою активи підприємства сформовані за рахунок власного капіталу, і наскільки підприємство незалежно від зовнішніх джерел фінансування. Якщо величина коефіцієнта фінансування менше одиниці (більша частина майна підприємства сформована з позикових коштів), то це може свідчити про небезпеку неплатоспроможності і утруднити можливість одержання кредиту.



(2.28)

грн/грн.

грн/грн.

Отже, коефіцієнт фінансування дорівнює 1,4 грн/грн..,тобто підприємство є платоспроможним і може розраховувати на кредит.

Коефіцієнт фінансової залежності характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик. Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100 %), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю - навпаки.

(2.29)

грн/грн. грн/грн.

Зменшення цього показника в динаміці свідчить про зменшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а відповідно і більшу фінансову незалежність.

Отже, дане підприємство не має загрози дефіциту грошових засобів. Підприємство є платоспроможним. Ефективна робота підприємства може бути забезпечена при досягненні оптимальної структури капіталу.

Аналіз і оцінка стану ринкової активності підприємства

Ринкова активність є центральною проблемою кожного суб'єкта підприємницької діяльності та його власників. Для того, щоб ефективно господарювати, необхідно запроваджувати нові технології, використовувати сучасне обладнання та нарощувати оборотні активи. Ринкова активність підприємства забезпечується надійними та стабільними прибутками для власників і нарощуванням вартості власного капіталу (активів).

Балансова (облікова) вартість однієї акції показує вартість чистих активів підприємства в розрахунку на одну звичайну акцію. Розраховується за формулою

(2.30)

грн.

прибуток підприємство формування розподіл

Коефіцієнт котирування характеризується співвідношенням ринкової і балансової вартості однієї акції. Цей показник може використовуватись тільки для попередньої порівняльної оцінки підприємства. Немає визначених критеріїв оцінки цього показника, і він не дозволяє повною мірою оцінювати результати діяльності компанії.

(2.31), грн./грн

Прибуток на одну акцію показує, яка частка чистого прибутку припадає на одну звичайну акцію. Розраховується за формулою

(2.32)

грн./одну акцію



Цінність акції характеризує відношення між корпорацією та її акціонерами. Розраховується таким чином:

(2.33)

грн./грн..

Отже, за одну грошову одиницю чистого прибутку підприємства готові заплатити 468956,95 грн.

Дохідність акції залежить від суми виплачуваних дивідендів та різниці між ціною продажу і купівлі однієї акції. Цей коефіцієнт характеризує прибуток інвесторів від дивідендів. Однак при співставленні цього показника з іншими компаніями слід пам'ятати, що підприємства проводять різну дивідендну політику і загальна сума доходу акціонера складається як із дивідендів, так і курсової різниці у вартості акцій.

(2.34)

грн..

Дохідність акції складає 0,05 грн.

Коефіцієнт виплати дивідендів демонструє можливості підприємства щодо сплати дивідендів і показує, скільки раз можуть сплачуватися дивіденди з чистого прибутку підприємства. Розраховується за формулою

(2.35),



Отже, підприємство активно займається інвестиційною діяльністю. Також підприємство спрямовує на виплату дивідендів 3032,73 чистого прибутку.

Комплексний аналіз і оцінка фінансового стану підприємства

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують цей стан.

Показниками та факторами стабільного фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

У свою чергу незадовільний фінансовий стан характеризують: неефективне розміщення коштів, брак власник оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

Таблиця 2 - Зведені показники фінансового стану підприємства

№ з/п	Найменування показника	Одиниці вимірювання	Значення
			На поч. року	На кін. року
1	2	3	4	5
І	Показники ліквідності
1.1	Коефіцієнт загальної ліквідності	грн./грн	1,59	1,44
1.2	Коефіцієнт миттєвої ліквідності	грн./грн	1,204	0,997
1.3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	грн./грн	0,48	0,33
1.4	Чистий оборотний капітал	грн./грн	222092	193346
1.5	Коефіцієнт маневреності	грн./грн	0,39	0,32
ІІ	Показники структури капіталу
2.1	Коефіцієнт незалежності	грн./грн	0,58	0,58
2.2	Коефіцієнт фінансової стабільності	грн./грн	0,62	0,58
2.3	Коефіцієнт фінансування	грн./грн	0,41	1,4
2.4	Коефіцієнт фінансової залежності	грн./грн	2,42	0,71
ІІІ	Показники ділової активності
3.1	Коефіцієнт трансформації	грн./грн	0,68
3.2	Коефіцієнт обігу поточних активів	грн./грн	1,12
3.3	Коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості	грн./грн	1,22
3.4	Коефіцієнт обігу поточних зобов'язань	грн./грн	1,69
3.5	Коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості	грн./грн	1,84
3.6	Коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів	грн./грн	4,36
3.7	Тривалість операційного циклу	дні	382
ІV	Показники прибутковості
4.1	Чистий дохід (виручка) від реалізації	тис. грн.	738620
4.2	Валовий прибуток	тис. грн.	400983
4.3	Сумарні операційні доходи	тис. грн.	772018
4.4	Сумарні операційні витрати	тис. грн.	757495
4.5	Прибуток від операційної діяльності	тис. грн.	14523
4.6	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	тис. грн.	36533
4.7	Чистий прибуток	тис. грн.	44349
V	Показники рентабельності
5.1	Коефіцієнт рентабельності активів	грн./грн	0,04
5.2	Коефіцієнт рентабельності поточних активів	грн./грн	0,072
5.3	Коефіцієнт рентабельності інвестицій	грн./грн	0,06
5.4	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	грн./грн	0,075
5.5	Коефіцієнт рентабельності реалізації	грн./грн	0,06

При здійсненні комплексного аналізу необхідно враховувати головну мету фінансового управління - обґрунтування надійних джерел надходження капіталу підприємства і забезпечення високого рівня ефективності його використання в господарській діяльності.

Після проведення комплексної характеристики фінансового стану підприємства ЗАТ „Фармацевтична фірма „Дарниця”” можна зробити деякі висновки.

Отже, підприємство являється прибутковим протягом звітного періоду так, як його прибуток становить 44349 тис.грн.

Більшість показників ліквідності, ділової активності, прибутковості і рентабельності відповідають нормативним вимогам і існує тенденція до їх поліпшення.

Це означає, що фінансовий стан підприємства визнається задовільним.

Структура капіталу є стабільною, бо величина коефіцієнту незалежності знаходиться в межах 0,55 грн/грн.

Після розрахунків коефіцієнтів структури капіталу підприємства можна сказати, що воно є платоспроможним.

Що стосується ліквідності підприємства, то протягом року спостерігається тенденція щодо збільшення ліквідності.

Розділ 3. Нормування оборотних коштів за елементами та по підприємству в цілому. Оцінка ефективності використання оборотних коштів підприємства

Значення нормування оборотних коштів:

1) правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва;

2) нормування оборотних коштів дає змогу їх ефективного використання;

3) від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності;

4) обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Норматив оборотних коштів по окремому із його елементів може визначатися наступним чином:

Ne = Hд * Qo, (3.1)

де Ne - норматив оборотних коштів по окремому елементу;

Hд - норма запасу в днях по окремому елементу оборотних засобів;

Qo - вартість одноденного виробничого споживання чи виготовлення по окремих елементах оборотних засобів.

Для розрахунку нормативів оборотних коштів необхідно мати дані про структуру собівартості реалізованої продукції підприємства. Вона залежить від галузевої приналежності підприємства та номенклатури виготовленої продукції.

Собівартість реалізованої продукції - 337637 тис. грн. - 100%,

в тому числі:

основні і допоміжні матеріали - 239722,2 тис. грн. - 71%;

заробітна плата - 16881,9 тис. грн. - 5%;

загальновиробничі витрати - 81032,9 тис. грн. - 24%.

Розрахунок нормативу оборотних коштів для формування виробничих запасів

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

Спочатку проводимо розрахунок нормативу оборотних коштів для формування виробничих запасів.

Nвз = Hд * Qo, (3.2)

Норма запасу в днях для виробничих запасів визначається наступним чином.

Hд = Tt + Tпд +Tпт+Tст, (3.3)

Нд=8+2+36+0,5*36=64 дня.

де Tt - транспортний запас, час знаходження сировини і матеріалів в процесі його доставки від постачальників до станції прикріплення підприємства (якщо доставка проводиться засобами залізничного транспорту);

Тпд - підготовчий запас, час необхідний для приймання, розвантаження, сортування і складання сировини і матеріалів на складі підприємства;

Тпт - поточний запас, час знаходження сировини і матеріалу на складі підприємства до запуску його у виробничий процес;

Тст - страховий запас приймається в розмірі 30 - 50% від величини поточного запасу.

Норма виробничих запасів в днях складає:

Hд = 8 + 3 + 24 + 0,5 * 24 = 47 діб.

Вартість сировини і матеріалів в річний сумі собівартості продукції складає 239722,2 тис. грн. За таких умов вартість одноденного споживання сировини і матеріалів у виробничому процесі буде складати.