Валютний ринок та його регулювання

Не всі належно сприймають сувору необхідність таких заходів. Серед громадськості побутує думка, що банківська таємниця має пріоритет перед прозорістю банківських операцій. Такий підхід активно лобіюють Асоціація українських банків, деякі провідні банки України. Їх непокоїть насамперед звуження на 1-2 млрд. гривень ресурсної бази внаслідок закриття кодованих рахунків і переведення коштів у тіньовий обіг. Це справді так. Але зберігаючи кодовані рахунки, банки мусять усвідомлювати, що вони можуть втратити закордонні активи на кореспондентських рахунках в іноземних банках, насамперед у США. Відомо, як рішуче провідні країни світу відмовляються від обмежень, обумовлених необхідністю дотримуватися банківської таємниці, коли це стосується протидії «відмиванню» грошових коштів.

Управління закордонних активів США має право викликати будь-яку особу до федерального суду Нью-Йорка під загрозою конфіскації активів. Якщо врахувати, що в Україні понад 80% розрахунків із нерезидентами здійснюється саме в доларах США, то навіть загроза конфіскації або затримки міжнародних платежів призведе до значно більшого відпливу капіталу з банківської системи.

Слід зазначити, що країни, які відмовилися від валютного контролю як системи адміністративних обмежень на здійснення операцій із нерезидентами, водночас зберегли контролюючі органи або створили нові.

Так, згідно з рішенням Ради Європи Франція у 1989 році скасувала й офіційно не визнає наявності валютного контролю. Але відповідну структуру було збережено, рух капіталів відстежується. У 1990 році створено спеціальний орган, який накопичує інформацію про підозрілі фінансові операції - TRACFIN, укомплектований здебільшого фахівцями валютного контролю. При цьому вжито вичерпних заходів щодо запобігання витоку конфіденційної інформації або використання її для цілей, не пов'язаних із боротьбою з «відмиванням» грошей [38].

У США в 1990 році створено спеціальний орган, який у режимі реального часу відстежує всі фінансові трансакції - FinCEN. Він уповноважений координувати діяльність розвідувальних та поліцейських органів з метою запобігання „відмиванню" грошей.

У ФРН немає валютного контролю, проте при здійсненні переказів на суму понад 5 тисяч марок або й на меншу - про здійсненні операцій із країнами, які не входять до Європейського Союзу, - копія платіжного доручення згідно з параграфом 59 закону про зовнішньоекономічну діяльність надсилається до Німецького Федерального банку [80].

Гаслом для світового співтовариства є прозорість. Якщо раніше до злочинної діяльності, прибутки від якої заборонялося використовувати у легальному бізнесі, відносили виключно торгівлю наркотиками та зброєю, то сьогодні до них додали работоргівлю, корупцію, ухилення від сплати податків, розкрадання національних ресурсів. Країни - члени Організації з економічного співробітництва та розвитку (Organization for Economic Cooperation and Development) рішуче протидіють будь-яким способам обмежити боротьбу з використанням прибутків від злочинної діяльності, посилаючись на національне законодавство та банківську таємницю.

Вимоги національних законодавств провідних країн стосовно боротьби з «відмиванням» грошових коштів узагальнено в Типовому законі ООН щодо запобігання „відмиванню" грошей. Серед його основних пунктів:

- обмеження готівкових платежів певними сумами;

- створення відповідного органу, призначеного для збору, накопичення та аналізу інформації про міжнародні платежі й перекази (центральний банк, міністерство фінансів, митна адміністрація);

- вимоги до фінансових установ щодо ідентифікації клієнтів;

- заборона анонімних операцій;

- обов'язкова перевірка адреси та персональних документів;

- надання інформації про фінансові трансакції;

- зберігання документів щодо осіб клієнтів та здійснених операцій.

Особливо наголошується, що отриману інформацію можна передавати обмеженому колу користувачів (судовим та правоохоронним органам), аби цей орган не перетворився на додаток до податкового апарату.

Навіть країни із суворими вимогами щодо дотримання банківської таємниці (Швейцарія, офшорні юрисдикції) вживають заходів у руслі 40 рекомендацій Робочої групи з протидії „відмиванню" грошей (FATF). Жорсткішим стає законодавство стосовно відмивання коштів, знімаються обмеження щодо надання банківської інформації контролюючим та правоохоронним органам, розширюється міжнародне співробітництво. Одинадцять провідних банківських установ світу прийняли Кодекс поведінки приватних банків при здійсненні операцій з клієнтами, яким передбачено навіть збір конфіденційної інформації про клієнтів, тобто проведення банківськими службовцями оперативних заходів для з'ясування справжньої особи - власника активів та джерел походження коштів.

Банківська система України є складовою світової банківської системи. Тому для збереження її рівноваги й забезпечення поступального розвитку мусимо діяти за загальними правилами. Інакше дійде до ізоляції та цілковитого краху.

По-перше, спеціальним законом щодо протидії „відмиванню" грошових коштів слід визначити повноваження відповідного контролюючого органу в системі Національного банку України, який би отримував, накопичував, аналізував та передавав інформацію про міжнародні фінансові трансакції та валютні операції, надавав дозволи на здійснення окремих операцій, які мають ознаки сумнівності щодо дотримання норм чинного законодавства або умов їх проведення, контролював дотримання вимог цього закону фінансовими установами.

По-друге, фінансові установи та їхні працівники мають нести відповідальність лише в разі:

- невиконання вимог щодо ідентифікації та перевірки клієнтів;

- неподання спеціальному контролюючому органу Національного банка України інформації про здійснення міжнародних операцій або операцій з готівкою понад установлені обмеження;

- невиконання обов'язків щодо заяви про сумнівні операції, які потребують попереднього дозволу Національного банку України;

- невиконання вимог щодо зберігання документів, стосовно яких установлено строк зберігання;

- розголошення інформації щодо заяв про сумнівні операції.

Реформа має передбачати створення в НБУ спеціального органу, який підтримує базу даних про міжнародні операції фінансових установ. Це дасть змогу виявляти злочини, пов'язані з легалізацією кримінальних грошей, та ефективніше провадити курсову політику.

Функції спеціального контролюючого органу доцільно покласти на департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку України, який володіє усталеними технологіями та досвідом контролю за валютними операціями фінансових установ, взаємодіє з правоохоронними органами та банківськими установами, іншими контролюючими органами, має територіальні підрозділи. Департамент мусить стати посередником між фінансовою системою та спеціальними підрозділами, передаючи останнім лише ту інформацію, яку підтверджує наявність порушення законодавства.

Так, нині вже налагоджено обмін інформацією між Державною митною службою та Національним банком України. НБУ має інформацію про всі здійснені міжбанківські перекази у національній валюті. Відтак проблема полягає лише у зборі інформації щодо значних міжнародних переказів, які здійснюються поза Системою електронних платежів, її обробці та аналізі. Мета аналізу - з'ясувати джерела походження коштів на рахунках, з яких здійснюються міжнародні платежі, відстежити основні напрями фінансових потоків. Це, до речі, прислужиться також при складанні платіжного балансу в регіональному розрізі, визначенні дебіторської та кредиторської заборгованості за операціями з нерезидентами, дасть змогу не лише виявляти злочини, які здійснюються через фінансові установи, а й розробляти ефективні заходи для забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності національної валюти.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

1. Характеристика системи управління охороною праці на підприємстві (організації, установі)

Законодавчі та нормативно правові акти з охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях, що регламентують діяльність підприємства.

Державні нормативно-правові акти з охорони праці (ДНАОП) - правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм,обов'язкових для виконання. ДНАОП направлені на забезпечення здорових та безпечнихумов праці. Залежно від сфери дії ДНАОП поділяються на міжгалузеві та галузеві.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правовихактів з охорони праці провадяться Держнаглядохоронпраці (спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці) за участю професійнихспілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадженнядосягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничогосередовища, але не рідше одного разу на десять років (стаття 28 Закону „Про охоронупраці”).Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процесиповинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державногонагляду за охороною праці.

Державний міжгалузевий нормативний акт - це ДНАОП загальнодержавногокористування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації суспільноговиробництва України, незалежно від їх відомчої (галузевої) приналежності та формивласності. Позначаються ДНАОП - державні нормативні акти охорони праці.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці - це ДНАОП, дія якогопоширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, щовідносяться до певної галузі. Позначаються НАОП - нормативні акти охорони праці.

У відповідності з Законом України «Про охорону праці» та постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання Закону України «Про охорону праці»,державні нормативні акти про охорону праці кодуються відповідно до таких структурнихсхем (мал. 1; 2):

Група для міжгалузевих нормативних актів має таке цифрове позначення (взалежності від державних органів, які їх затвердили). Наприклад:0.00 - Держнаглядохоронпраці;

0.01 - пожежна безпека;

0.02 - безпека руху;

0.03 - Міністерство охорони здоров?я;

0.04 - Держатомнагляд;

0.05 - Міністерство праці і соціальної політики України;

0.06 - Держстандарт тощо.

Група для галузевих нормативних актів має цифрове позначення відповідно докласифікатора, складеного на основі „Загального класифікатора галузей народногогосподарства” Держстату України. Наприклад:

1.1.10 - електроенергетика;

1.3.10 - хімічна промисловість;

2.1.20 - тваринництво та птахівництво;

5.1.11 - залізничний транспорт;

7.1.30 - громадське харчування тощо.

Види державних нормативних актів про охорону праці уніфіковані і мають цифровіпозначення:

1 - Правила;

2 - ОСТи (галузеві стандарти);

3 - Норми;

4 - Положення, статути;

5 - Інструкції;

6 - Керівництво, вказівки, рекомендації, вимоги;

7 - Технічні умови безпеки;8 - Переліки, інші.

Рис.4.1 Схема кодування для міжгалузевих нормативно-правових актів

Рис.4.2 Схема кодування для галузевих нормативних актів

Порядковий номер нормативного акту визначається згідно з даними Реєструдержавних актів про охорону праці. Наприклад:

1) ДНАОП 0.00 - 4.12 - 94 «Типове положення про навчання, інструктаж і перевіркузнань працівників з питань охорони праці» розшифровується так:0.00 - означає, що ДНАОП затверджено Держнаглядохоронпраці; 4 - означає «Положення»; 12 - порядковий номер в групі “Положення, статути”; 94 - рік затвердження.

2) НАОП - 1.130 - 4.06 - 93 «Статут державної воєнізованої гірничорятувальної служби з організації і проведення гірничорятувальних робіт» розшифровується так:1.1.30 - вугільна і сланцева промисловість;4 - означає «статут»;06 - порядковий номер в групі «Положення, статут»;93 - рік затвердження.

Поряд з державними нормативними актами з охороні праці діють відомчі документи з охорони праці (ВДОП), які як правило розробляються на основі ДНАОП та затверджуються міністерствами, відомствами України або асоціаціями, концернами, іншими об'єднаннями підприємств з метою конкретизації вимог ДНАОП залежно від специфіки галузі.Відомчі нормативні акти про охорону праці, як правило, погоджуються з відповідним органом (органами) державного нагляду за охороною праці. Держнаглядохоронпраці веде «Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці» (Реєстр ДНАОП). Цей реєстр виданий окремою книгою, також створено автоматизований інформаційний фонд ДНАОП, який постійно відслідковується і поповнюється Держнагляд охорон праці. Зміни у Реєстрі ДНАОП публікуються в журналі «Охорона праці». В тих випадках, коли Україна приймає участь в міжнародних програмах та угодах і при цьому вимоги міжнародних норм по ОП вище вимог законодавства України, то повинні виконуватися міжнародні вимоги по ОП.

Діяльність служби охорони праці на підприємстві/

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб, яким є ТОВ «Маркет-Україна» виконання функцій служби охорони праці покладається на стороннього спеціаліста, на договірних засадах, який має відповідну підготовку. Даний спеціаліст підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Спеціаліст служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціаліст служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці має право:

- видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

- вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

- зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

- надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

2. Аналіз особливостей охорони праці на робочому місці фінансиста

Робомче мімсце -- це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших чинних норм і оздоблена необхідними засобами для трудової діяльності.

Специфіка діяльності фінансиста визначається конкретними умовами робочого місця, також можуть бути різні варіації, але основні професійні напрями і цілі такі:

1. Фінансово-кредитна: (кредит - позика, надання грошей або товарів в борг, на умовах повернення).

розробка і використання різних систем обліку і витрат для оцінки витрат і доходів;

складання фінансових кошторисів, розробка кредитних операцій і контроль за ними;

планування фінансів.

надання рекомендацій з операцій з нерухомістю (продаж, покупка, злиття фірм).

2. Податково-бюджетна: (податок - вид платежу, що стягується державою з підприємств, організацій і населення; бюджет - кошторис доходів і витрат);

розрахунок податків, їх нарахування (контроль за кількістю) і відрахування; планування бюджету.

3. Інвестиційна: (капіталовкладення, спрямовані на підтримку і розширення капіталу).

Інвестиції реалізуються шляхом кредитування, прямих витрат грошових коштів і покупки коштовних паперів.

4. Нормативно-методична:

розробка і впровадження систем фінансової і статистичної звітності;

складання фінансових звітів.

5. Страхова: (система економічних стосунків, при яких за рахунок внесків підприємств і населення створюються страхові фонди, призначені для відшкодування збитків від стихійного лиха, а так само надання допомоги громадянам або їхнім сім'ям).

6. Зовнішньоекономічна:

економіка і організація виробництва (робота в умовах постійної змінної економічної кон'юнктури).

Вибір робочого місця.

Місце знаходжння: м. Київ, вул. Мєчнікова, 2.

Бізнес центр «ПАРУС», офіс 189.

ТОВ «Кью Бі ФІНАНС УКРАЇНА»

Аналіз трудового процесу.

Трудові процеси відрізняються один від одного не лише змістом, а й часом тривалості. Нормування пов'язане з вивченням затрат часу і методів роботи. Тому поряд з дослідженням трудових процесів приділяється увага виміру затрат часу на їх виконання, а також визначенню ефективності використання робочого часу працівників та устаткування. Відомо, що трудовий процес здійснюється людиною з застосуванням машин та обладнання в певних організаційних та санітарно-гігієнічних умовах. Це зумовлює специфічність аналізу трудового процесу, що передує його раціоналізації та нормуванню праці. Такому аналізу підлягають:

а) якість організації та обслуговування робочого місця - технічного рівня устаткування, планування робочого місця, наявність потрібних інструментів та технологічного оснащення, комплексність та своєчасність обслуговування;

б) робота устаткування - ступінь його використання щодо часу, потужності та технологічних можливостей;

в) умови праці - фізичні зусилля та розумове напруження людини, темп роботи, стан мікроклімату, рівень шуму та вібрації, чистота повітря тощо;

г) діяльність людини - прийоми та методи праці, затрати робочого часу на виконання окремих елементів трудового процесу (операцій, переходів, трудових рухів тощо), фізіологічні зміни в організмі.

Таким чином проаналізуємо дані чинники на приклада нашого підприємства:

а) Організація та обслуговування робочого місця знаходяться на високому рівні. Для виконання поставлених завдань надані всі необхідні інструменти в т.ч.: комп'ютер, принтер, сканер, веб-камера, телефон, факс та ін.

б) На робочому місці найбільше використовується комп'ютер: з 9 по 18 год.

При цьому за необхідності використовуються інші технічні пристрої, але вони одразу ж виключаються.

в) Під час роботи розумові зусилля переважають фізичні. Темп роботи низький. Шум майже відсутній так як вікна виходять у двір. Робоче місце знаходиться біля вікна, тому й освітлення необхідне для роботи є.

г) Графік роботи: 9.00-18.00 год. Перерва з 13 до 14 год.

Робота дуже різноманітна, тому немає чітко вираженого направлення, яке б займало левову частку часу.

Аналіз виробничих факторів/

Шкідливі виробничі фактори -- фактори середовища і трудового процесу, які можуть викликати професійну патологію, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних та інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я потомства.

Проаналізуємо можливі шкідливі фактори на підприємстві:

· Фізичні: Температура повітря становить 22 оС, що є прийнятним для робіт середньої тяжкості. Відносна вологість становить 50%. Швидкість руху повітря 0,3 м/с.

· Хімічні: Вплив хімічних факторів відсутній.

· Біологічні: Вплив біологічних факторів відсутній.

· Фактори трудового процесу: Робота не є монотонною, але приблизно

3-4 год. На день необхідно проводити за комп'ютером, що безумовно впливає на зір робітника.

Аналіз джерел факторів впливу на функціональний стан працівника/

Найшкідливішим виробничим фактором є влив монітору на зір, проте задіяний ряд заходів для зменшення шкоди здоров'ю:

1) Наявність TFT-моніторів,які менш негативно впливають на зір;

2) Під час роботи в темний час використовуються настільні лампи;

3) Відстань від очей до монітора не перевищує норму, а саме 50 см;

Працюючи за комп'ютером час від часу можна відволікатись на сторонні предмети, що дуже просто так як робоче місце знаходиться біля вікна

Кількісна оцінка умов праці.



Таблиця 3.1 Категорія важкості праці

Характеристика фактора	Фактичне значення	Бальна оцінка
Характеристика приміщення (n за Д.хШ.)	1 по 7 х 4 м	-
Температура повітря на робочих місцях в теплий період року Т,оС	22	2
Відносна вологість повітря ?, %	50	1
Рівень шуму L, дБ А	65	1
Час впливушуму t , год	4	-
ПЕОМ № 3	Освітленість приміщення*) Е,лк	250	2
	Категорія (точність) зорових робіт, Зор. **)	Б	2
	Тривалість зосередженого спостереження, Дл., %	50	2
	Кількість важливих об'єктів спостереження,Об, од.	3	1
	Список усіх можливих порушень вимог безпеки для даного виду обладнання ***)	5,6,8	-

Визначаємо елемент, який отримав найбільшу оцінку для залу, та середній бал всіх елементів умов праці крім найбільшого.

Визначаємо інтегральну бальну оцінку важкості праці визначаємо за формулою.

Дана робота відноситься до II категорії важкості праці.

2) Коефіцієнт умов праці.

Для розрахунку індексу відповідності до фактичного освітлення використовуємо формулу



через те, що підвищення рівня освітлення робочого місця сприяє поліпшенню умов праці.

Для розрахунку індексу відповідності для шуму, вологості, швидкості руху повітря і температури використовуємо формулу

через те, що підвищення їх рівня сприяє погіршенню умов праці.

Таблиця 3.2

Індекси відхилення	ПЕОМ№3
Освітлення
Шум
Вологість	відповідає нормі
Температура

Визначений коефіцієнт умов праці в залі вказує на те, що майже всі умови праці відповідають нормі. Частково слід підвищити рівень освітлення та температури в приміщенні. Проте ці відхилення не є значними і не можуть безпосередньо впливати на робочий процес.

3) Коефіцієнт безпечності устаткування

Проводимо експертну оцінку важливості кожного з усіх порушень.

Таблиця 3.3

Список усіх можливих порушень вимог безпеки для даного виду обладнання	Експертна оцінка	Коефіцієнт вагомості
1 - неправильна організація освітлення робочого місця;	7	7/55=0,13
2 - відсутність захисту від випромінювань;	10	10/55=0,18
3 - неправильне розташування щодо інших ПЕОМ;	3	3/55=0,05
4 - підвищений рівень шуму вентиляторів;	5	5/55=0,09
5 - недостатній обсяг приміщення, що припадає на одну людину;	2	2/55=0,04
6 - надмірна яскравість екрана;	8	8/55=0,15
7 - погане зведення променів;	4	4/55=0,07
8 - відсутність достатнього місця для розташування ручного маніпулятора і робочих паперів;	9	9/55=0,16
9 - неправильний пристрій захисного заземлення;	6	6/55=0,11
10 - відсутність індивідуального принтера.	1	1/55=0,02
?	55	1

Складаємо ранжировану послідовність порушень згідно з нашою експертною оцінкою і визначаємо коефіцієнт вагомості кожного порушення.

Таблиця 3.4

	ПЕОМ№3
Порушення	5,6,8
?	0,04+0,15+0,16= 0,35
Визначаємо коефіцієнт безпеки для кожного залу	100*(1-0,35)=65%

Відповідно до одержаних коефіцієнтів безпеки необхідно модернізувати приміщення, а саме:

- розширити приміщення

- зменшити яскравість екрану

- забезпечити працівників місцем для розташування ручного маніпулятора і робочих паперів.

4) Оцінка ступеня стомлення та працездатності робітників

Визначаємо ступінь стомлення в залі в умовних одиницях:

Таблиця 3.5

	ПЕОМ№3
Іn	28,53

Працездатність людини визначається як величина, протилежна стомленню (в умовних одиницях)

Таблиця 3.6

	Зал
R = 100 - Y	79,8

Результати розрахунку Таблиця 3.7

Змінна		Значення
		ПЕОМ№3
Інтегральна бальна оцінка важкості праці	Iп	28,53
Категорія важкості праці		II
Коефіцієнт умов праці	Ку	0,98
Коефіцієнт безпечності устаткування	Кб	65%
Ступінь стомлення	Y	20,2
Працездатність робітників	R	79,8

Відповідно до одержаних результатів можна зробити висновок, що умови для роботи в даному приміщенні для фінансиста є сприятливими.

3. Рекомендації щодо покращення умов праці та розрахунок їх економічної ефективності

Розробка заходів покращання умов праці



Визначення доплат за умови праці Таблиця 3.8

Фактори умов праці	Норма	Фактична величина	термін дії протягом зміни, хвилин	Перевищення	Бал
Шум, дБА	50	65	240	15	2
Температура, °С	22	22	480	0	-
Вологість повітря, %	50	50	480	0	-
Швидкість повітря, м/с	0,1	0,5	240	5	2
Емоційна напруженість					-
	4

Висновок: Фактична кількість балів дорівнює 4, за нормативними значеннями це дорівнює 8% доплати до тарифної ставки.

Розрахунок вентиляції виробничого приміщення

Дано:

Розмір приміщеня : 7х4х3м

Кількість працюючих: 6;

Устаткування займає : 15%;

Визначаємо вільний об'єм приміщення:

V = A·B·H·0,85 = 4·7·3·0,85 = 71,4 м3.

Питомий вільний об'єм складає

V?1 = V1 / N1 = 71,4 / 6 = 11,9 м3/люд. < 20 м3/люд.

Нормована кількість повітря на одну людину при V? < 20 м3/люд, становить 30 м3/(год·люд).

Найменша необхідна кількість повітря для вентиляції:

L = L?· N = 30·6 = 90 м3/год.

Розрахунок акустичної обробки виробничого приміщення

Рівень шуму в приміщенні, розміри якого 7*4*3 м складає 65 дБ. Підлога у приміщенні - паркет, стіни та стеля - звичайна штукатурка. Визначити зниження рівня шуму після акустичної обробки стін та стелі звукопоглинаючим матеріалом для одного приміщення (коефіцієнт поглинання 0,9).

Рішення:

Коефіцієнти поглинання матеріалів стін (0,03), стелі (0,03) та підлоги (0,06). Визначаємо звукопоглинання приміщення до проведення обробки:

А1 = 1·7·4·0,03+1·4·3·0,03+7·4·0,03+7·4·0,06 =3,72 одиниць поглинання.

Визначаємо за формулою звукопоглинання приміщення після акустичної обробки:

А2 = 1·7·4·0,9+1·7·3·0,9+7·4·0,9+7·4·0,06 =70,98 одиниць поглинання.

Зниження рівня шуму за формулою (4.3) складає

дБ.

Рівень шуму після обробки приміщення (65 - 19,08 = 45,92 дБ А) відповідає нормативним вимогам до приміщення з ПЕОМ .

Заходи, які забезпечують електробезпеку та пожежну безпеку

Заходи електробезпеки:

Щоб уникнути опіків і уражень струмом, необхідно перш за все точно дотримуватися правил улаштування електроустановок і правил техніки безпеки при експлуатації обладнання. Крім того, в кожному виробничому приміщенні, з урахуванням місцевих умов, може бути ціла система заходів безпеки при експлуатації обладнання. Основні заходи:

- Ізоляція струмопровідних частин, які нормально знаходяться під напругою;

- Мала напруга в електричних ланцюгах змінного струму, що не перевищує 40 В, і постійного струму - не вище 110 В;

- Елементи для захисного заземлення металевих, нетокопроводящих частин, які випадково можуть потрапити під напругу (при порушенні ізоляції, режиму робот і т.п.);

- Автоматичні пристрої, які відключають електроспоживачів від мережі, якщо доступні для людського дотику здебільшого потрапляють під напругу;

- Захисні кожухи для запобігання можливого випадкового дотику до струмоведучих, рухомим або нагрівальним частин електроустановок;

- Блокування проти помилкових операцій і дій персоналу;

- Засоби контролю ізоляції та сигналiзацiї про їх ушкодженнях, а також для відключення установки при зменшенні опору ізоляції нижче припустимого рівня;

- Попереджувальні написи, знаки, фарбування струмопровідних частин у сигнальні кольори та інші засоби сигналізації про небезпеку.

Заходи пожежної безпеки:

Для попередження пожежі проводяться організаційні, технiчнi, експлуатацiйнi та pежимні заклади.

До оpганізаційних закладів відносяться :

навчання працюючих пpавилам пожежної безпеки, пpоведення інстpукцій, бесiд, лекцiй та ін.

До технiчних - дотримування протипожежних пpавил та ноpм пpи устаткуванні опалення, вентиляцiйного обладнання.

До експлуатацiйних - міропприємства передбачаючі пpавильну експлуатацiю машин, обладнання, тpанспоpту, пpавильне утримання будинкiв та теpиторії.

До заходів pежимного хаpактеpу відноситься заборона куріння у невстановлених мiсцях, виробництва зварних робіт у пожежонебезпечних зонах i т.п.

Заходи щодо забезпечення режиму праці та відпочинку.

В приміщеннях працюють оператори із застосуванням ЕОМ. Тривалість зміни 8 годин. Загальний час регламентованих перерв складає 15 хвилин через кожні 2 години.

Оцінка ефективності модернізації та заходів щодо охорони праці/

Оцінка ефективності модернізації та заходів щодо охорони праці виконуються у наступній послідовності:

- оцінка відповідності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу нормативним вимогам після проведення заходів з охорони праці;

- розрахунок нових показників інтегральної оцінки умов праці та визначення нової категорії важкості праці; розрахунки нових показників стомлення та працездатності;

- оцінка ефективності заходів з охорони праці (розрахунок зниження стомлення, зростання працездатності та продуктивності праці при зменшенні категорії важкості праці).

Для оцінки ефективності визначаються нові значення аналітичних показників: категорія важкості, коефіцієнт умов праці або коефіцієнт безпечності устаткування. Вибір показника залежить від того, які елементи умов праці змінюються при вживанні заходів щодо охорони праці та які показники ці елементи враховують. Зміна показника характеризує ефективність проведених змін.

Крім того, можливо визначити яким чином зміна важкості праці впливає на працездатність людини та його продуктивність:

де ДW - зростання продуктивності праці, %;

R1и R2- працездатність в умовних одиницях до і після впровадження заходів щодо охорони праці, які знизили важкість праці;

0,2 - емпіричний коефіцієнт, який показує вплив зростання рівня працездатності на продуктивність праці.

Здійснення заходів щодо охорони праці дозволило зменшити інтегральну оцінку важкості праці (Іп) 28,53 до 24,25.

У таблиці 3.8 визначаємо ступінь стомлення в умовних одиницях до і після впровадження заходів щодо охорони праці.

Таблиця 3.8

Формула	Розрахунок

У таблиці 3.9 визначаємо працездатність персоналу в умовних одиницях до і після впровадження заходів щодо охорони праці.

Таблиця 3.9

Розрахунок	Значення
R1=100 - Y1	79,8
R2=100 - Y2	86,49

У таблиці 3.10 визначаємо зростання продуктивності праці.

Таблиця 3.10

Розрахунок	Значення
	1,67%

Для оцінки ефективності заходів щодо охорони праці визначаємо також зменшення важкості праці та ступеня стомлення що приведено у таблиці 3.11

Таблиця 3.11

Розрахунок	Значення
	15 %
	33,11 %

Отже ми можемо побачити що завдяки зменшенню інтегральної оцінки важкості праці ступінь стомлення працівників зменшився на 7 %, це є дуже позитивним показником.



ВИСНОВКИ

Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити наступні висновки щодо валютного регулювання і котролю в Україні.

За роки існування валютного ринку в Україні розроблена законодавча та нормативна база, а також створені інституціональні форми організації валютних відносин. Тому можна вважати, що в державі існує національна валютна система як державно-правова форма організації валютних відносин, яка встановлює певний порядок здійснення валютних операцій, купівлі-продажу, вивезення-ввезення іноземної валюти та валютних цінностей, валютні курси, організації валютного контролю тощо.

Сучасному валютному ринку притаманний широкий спектр операцій, включаючи й арбітражні. Це дає змогу наблизитися до стандартів ЄС і допомагає реалізувати основну стратегічну мету, яка визнана законодавством, - забезпечення стабільності національної валюти.
Потрібно реалізувати заходи, які сприятимуть розвитку валютного ринку України, зокрема:

· зменшення ролі центрального банку як маркет-мейкера, встановлення ним курсів купівлі та продажу;

· розробка НБУ політики, яка визначає мету, терміни й обсяги валютних інтервенцій щодо ефективного регулювання попиту та пропозиції на валютному ринку;

· скасування правил, які обмежують ринкову діяльність, таких як податки і додаткові збори з валютних операцій, а також обмеження на міжбанківські угоди тощо.

Правові засади валютного регулювання в Україні закладені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993р. №15-93, згідно з яким Національний банк України було визначено головним валютним органом країни та покладено на нього виконання функцій щодо формування на підставі загальної економічної політики держави принципів і стратегії валютного регулювання, ліцензування діяльності з валютними цінностями, розробки і впровадження системи курсоутворення та здійснення контролю за виконанням правил валютних операцій.

Складовими національної валютної системи є національна грошова одиниця, режим курсоутворення та умови конвертованості національної грошової одиниці, валютні нормативи й обмеження, система валютного регулювання і контролю, міжнародна ліквідність держави, регламентація готівкового і безготівкового обігу іноземної валюти, організація біржового та позабіржового валютних ринків, система міжнародних розрахунків, ліцензування операцій з валютними цінностями тощо.

Відповідно до чинного законодавства, операції з іноземною валютою в Україні здійснюють комерційні банки, які мають генеральну ліцензію, видану Національним банком України.

Визначальна проблема для вітчизняної економіки - проблема відпливу капіталу. Для її вирішення в роботі запропоновано наступні заходи:

- необхідно вдосконалити систему ліцензування зовнішньоекономічної діяльності: займатися зовнішньоекономічною діяльністю можуть лише ті фірми, які мають тривалий досвід роботи на внутрішньому ринку, бездоганну податкову і кредитну історію;

- використовування факторингу. Впровадження в Україні факторингових операцій дасть змогу вітчизняним експортерам отримувати достовірну інформацію про фінансово-господарський стан закордонних партнерів перед укладанням експортних контрактів та гарантовано одержувати платежі за експорт продукції, що загалом сприятливо вплине на стан національної економіки.

- поряд із запропонованими організаційними та фіскальними методами боротьби із приховуванням валютної виручки, необхідно детально розробити комплекс макроекономічних заходів щодо стимулювання повернення валютної виручки з-за кордону та її інвестування в економіку України.

Також хочу зазначити, що для зниження валютних ризиків та рівня доларизації у країні є доцільним введення мораторію на видачу кредитів в іноземній валюті населенню, а також підприємств, що не мають постійних надходжень виторгу від реалізації продукції в іноземній валюті.
На мою думку позитивний ефект на розвиток міжбанківського валютного ринку матиме й введення плаваючого курсу, оскільки це призведе до зменшення участі Національного банку України на ньому. Однак здійснення переходу на гнучкий режим курсоутворення повинно відбуватися на тлі загального економічного розвитку країни та контролю рівня інфляції.
Моїм висновком щодо розвитку валютного ринку України - є сприяння лібералізація валютного регулювання у сфері експортно-імпортних операцій, а саме: пом'якшення вимог щодо строків надходження виторгу за цими операціями, проведення інших валютних операцій підприємствами, а також зменшення загальної кількості операцій, що підлягають обов'язковому ліцензуванню, й надання їм повідомного характеру.

До основних проблем, що постали після світової кризи, належать можливість поступової девальвації гривні, що негативно вплине на макроекономічні показники розвитку, зростання рівня доларизації й необхідність подальшого стимулювання ринку. З цієї метою необхідно проводити комплекс заходів, спрямованих на лібералізацію валютного ринку, що супроводжуються поступовим переходом до плаваючого режиму курсоутворення.

На закінчення можна додати, що валютне регулювання і контроль в нашій державі є досить ефективним. Однак, для подальшого розвитку необхідні певні трансформації як в валютній, так і в виробничій сфері, це зумовлено перш за все об'єктивними умовами сучасного стану економіки України та її перехідною формою розвитку.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 - від 02.12.2012.

2. Закон України «Про Національний банк України» // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 679-XIV.

3. Закон України «Про банки та банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 2121-III. // ВВР. - 2000, - №5-6. - Ст. 30.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 04.07.2002 №40-IV // ВВР. - 2002, - №36. - Ст. 266.

5. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» вiд 15.03.2001 № 5178- IV // ВВР. - 2013, - №39. - Ст. 517.

6. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» вiд 09.07.2003 № 1057-IV // ВВР. - 2003, - №47-48. - Ст. 372.

7. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 15.12.2005 № 3201-IV // ВВР. - 2006, - №13. - Ст. 110.

8. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV // ВВР. - 2006, - №31. - Ст. 268.

9. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України / Постанова Правління Національного банку України вiд 17.11.2009 №678. // Вісник НБУ. - 2009. - № 12. - С. 26-31.

10. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України та встановлення лімітів відкритої валютної позиції банку / Постанова Правління Національного банку України від 28.02.2009 №107. // Вісник НБУ. - 2009. - № 3. - С. 92-99.

11. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України /Постанова Правління Національного банку України від 21.07.2009 № 416. // Вісник НБУ. - 2009. - № 8. - С. 79-85.

12. Про внесення змін до Положення про валютний контроль: Постанова Правління Національного банку України від 05.11.2009 №654. // Вісник НБУ. 2009. - № 10. - С. 65-73.

13. Про затвердження Змін до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України вiд 12.12.2002 №502 / Постанова Правління Національного банку України від 09.09.2009 №538. // Вісник НБУ. - 2009. - № 10. - Ст. 41-44.

14. Про окремі питання здійснення реєстрації кредитних договорів (договорів позик) в іноземній валюті, укладених між резидентами-позичальниками і нерезидентами / Постанова Правління Національного банку України від 15.10.2009 №614. // Вісник НБУ. - 2009. - № 11. - С. 49-52.

15. Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів // Відомості Національного банку України. - 2011. № 1203/19941.

16. Арбузов С. Г. Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. - К. : Центр наукових досліджень Національного банку України: Знання, 2011. - 504 с.

17. Арчакова, О. Деякі особливості національного регулювання валютного ризику [Текст] / О. Арчакова // Финансовые риски. - 2007. - N 2. - C.67-73

18. Валютний курс і зовнішня торгівля: теоретичний та емпіричний аспекти взаємозв'язку / О.І. Береславська // Фінанси України. - 2009. - №3. - С. 66-76.

19. Банківська справа:Справ. посібник /під ред. Ю.О.Бабичевой, М. 2011. - 234с.

20. Барановський О. І. Актуальні проблеми функціонування валютних ринків / О. І. Барановський // Фінанси України. - 2009. - № 4. - С. 13-32.

21. Баторшина Н. Філії та представництва: особливості правового статусу / Н. Баторшина // Юридичний журнал. - 2006.- № 2. С. 19-23.

22. Бездітко Ю. М. Валютне регулювання: навчальний посібник / За заг. ред. Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272 с.

23. Берлач А. І. Організаційно-правові основи біржової діяльності : навч. посіб. / А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов. - К. : Фенікс, 2000. - 336

24. Бікбов І.М. Особливості оцінки ефективності банку з розгалуженою мережею філій / І. М. Бікбов // Збірник наукових робіт ДВНЗ УАБС НБУ. - 2011.- № 2. - С. 30-36.

25. Біла О.Г., Юсипович О.И. Валютний ризик торгового підприємства // Фінанси України.- 2010.- № 10.- С. 98-102.

26. Білинська Я.В. Стабільний реальний валютний курс гривні як умову економічного зростання Україні // Актуальні проблеми економіки.- 2012.- № 7.- С. 27-30с.

27. Блащук Ю.О. Комерційний банк як агент валютного контролю // Фінанси України.- 2010.- № 4.- С. 132-141с.

28. Блащук Ю.О. Валютний контроль: міжнародного досвіду і національні тенденції // Вісник НБУ.- 2013.- № 4.- С. 28-30с.

29. Білоцерківець В.В., Завгородня О. О., Лебедева В. К. - Міжнародна економіка. Підручник./ За ред. А. О. Задої, В. М. Тарасевича -К.: Центр учбової літератури, 2012. - 416 с.

30. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: підруч. / С. Я. Боринець. - К. : Знання, 1999. - 305 с.

31. Боровський В.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика. - Сімферополь, 2009.- 156 с.

32. Бурений А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. --М.: Тривола, 2005. -- 240 с.

33. Валютне регулювання: Навчальний посібник / За заг. ред.Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272

34. Валютный рынок и валютное регулирование / За заг. ред. И. Н. Платоновой. - М. : БЕК, 2006. - 475 с.

35. Ващенко, Ю. В. Банківське право: навч. посібник / Ю. В. Ващенко. - К. Центр навчальної літератури, 2006. - 344 с. ISBN 966-574-737-1.

36. Величко А. Становлення та розвитку грошово-кредитної системи // Економіка України.- 2009.- № 5.- С. 8-16 с.

37. Віднійчук-Вірван, Л.А. Міжнародні розрахунки і валютні операції: навчальний посібник / Л. А. Віднійчук-Вірван. - Львів : Магнолія 2006, 2007. 214 с.

38. Віхров, С. О. Види інституційних інвесторів на ринку цінних паперів / С. О. Віхров // Економіка і право. - 2010. - №3. - С. 116 - 121.

39. Вовчак, О.Д. Розвиток окремих категорій інституційних інвесторів в Україні / О. Д. Вовчак // Збірник науково-технічних праць Національного лісотехнічного університету України Науковий вісник. - 2007. - Вип. 17.2 . - С. 260 - 266 с.

40. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система / А. С. Гальчинський. - К. : LIBRA, 1993. - 96 с.

41. Григоренко Є., Макаренка О., Стан і можливі напрями вдосконалення системи валютного контролю у Україні // Вісник НБУ.- 2011.- № 12.- С. 38-40.

42. Гриценко А. стабільність грошової одиниці як мету монетарної політики // Вісник НБУ.- 2002.- № 11.- С. 20-22.

43. Дзюблюк, О.В. Валютна політика: підручник / О. В. Дзюблюк. - К. : Знання, 2007. - 422 с.

44. Д'яконова, І. І. До питання визначення понять «банківське регулювання» та «банківський нагляд» / І. І. Д'яконова // Актуальні питання економіки. - 2008, № 8. - С. 187-198.

45. Економічний словник-довідник / За ред. д.е.н., проф. Мочерного. - К.: FEMINA, 2001. - 336 с.

46. Журавка Ф.О. Валютна політика в умовах трансформаційних змін економіки України: Монографія. - Суми: Ділові перспективи; УАБС НБУ, 2008. - 334 с.

47. Загальна теорія фінансів / За заг. ред. Л.А. Дробозиной. - М.:ЮНИТИ, 2005. - 335 с.

48. Зимовець, В.В. Фінансове посередництво: Навч. посібн. / В.В.Зимовець, С.П.Зубик. - К., 2004. - 288 с. - ISBN 966-02-1923 - 7.

49. Івасів, І. Б. Стратегічні аспекти регулювання діяльності іноземних банків в Україні / І. Б. Івасів // Вісник КЕФ КНЕУ імені В. Гетьмана. - 2011.- № 2. - С. 82-99.

50. Інвестиційно-інноваційна діяльність: теорія, практика, досвід: монографія / М. П. Денисенко [та ін.] ; ред. М. П. Денисенко, Л. І. Михайлова. - Суми : Університетська книга, 2008. - 1050 с. - ISBN 978-966-680-409-2.

51. Корсак І. Валютно-курсовая політика 2012 року - збереження орієнтирів стабільності // Вісник НБУ.- 2012.- № 12.- С. 10-13.

52. Лепинська І. Сутність та основні характеристики банківського регулювання / І. Лепинська // Вісник НБУ. - 2008. - № 10. - С. 66-67.

53. Линенко, А. В. Вплив іноземного капіталу на функціонування банківської системи України / А. В. Лисенко // Вісник Запорізького національного університету. - 2011. - № 1. - С. 235-241.

54. Маняхин Т.В. Мировая практика валютного регулирования: основные методы и проблемы их применения // Финансы и кредит.- 2004.- №25. - C. 66-72.

55. Мацелик М. О. Фінансове право: навч. посібник / М. О. Мацелик. - К. : Центр навчальної літератури, 2007. - 633 с. ISBN 945-573-347-4.

56. Мельников В.М. Про валютне регулювання // Гроші та кредит.- 2009.- № 5.- З. С. 9-15.

57. Мендрул О. Г. «Ринок цінних паперів» [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://library.if.ua/book/91/6328.html

58. Міщенко В. І. Банківський нагляд: навч. посібн. / В.І. Міщенко. - К. : Вид-во "Знання", 2004. - 406 с. ISBN 966-7952-45-2.

59. Михайличенко З. Обов'язковий продаж валютних надходжень у Україні: «за» і «проти» // Вісник НБУ.- 2012.- № 7.- С. 44-47.

60. Михайлів З.В. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції : навчальний посібник / З. В. Михайлів, З. П. Гаталяк, Н. І. Горбаль ; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Львів : Львівська політехніка, 2004. - 244 с.

61. Мишкін Ф.С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Ф.С. Мишкін; пер. з англ. С. Панчишин, Г. Стеблій, А. Стасишин. - К.: Основи, 1998. - С. 561.

62. Миклошевская Н.А. Международная экономика: учебник / Н.А. Миклошевская, А.В. Холопов. - М.: МГУ им. М.В. Ломоносова: Дело и Сервис, 2008. - 272 с.

63. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / За ред. В.С. Стельмаха. - К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. - 404 с.

64. Мороз З. Валютний контроль: проблемні аспекти // Вісник НБУ.- 2013.- № 6.- С. 58-59.

65. Нідзельська І.А. Вплив валютного регулювання на розвиток вітчизняної економіки //Фінанси України.- 2010.- №2. - С. 83-89.

66. Орлюк О. П. Банківське право: навч. посібник / О. П. Орлюк. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 376 c. ISBN 966-7952-37-1.

67. Осадчий Є. С. Банки з іноземним капіталом на ринку України / Є. С. Осадчий // Вісник КЕФ КНЕУ імені В. Гетьмана. - 2011.- № 2. - С. 159-179.

68. Осадчук, С. Механізм державного регулювання Банківської діяльності: характеристика складових [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dums/2013_3/10osvdhs.pdf.

69. Пасичник О.В. Валютний курс гривні: динаміка й основні причини формування // Актуальні проблеми економіки.- 2010.- № 8.- С. 98-101.

70. Петрик О. Перехід до більшої гнучкості обмінного курсу - виклик часу Вісник НБУ. - 2005. - №6. - С.4-11.

71. Плахіна, І. В. Правове положення валютних бірж у системі юридичних осіб приватного права України [Текст] / І. В. Плахіна // Держава і право. - 2006. - № 3. - C.294-301.

72. Поєдинок, В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: навчальний посібник / В. В. Поєдинок ; Мін-во освіти і науки України. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - 288 с.

73. Попов Є.Є. Фактори впливу на валютний курс та його регулювання // Формування ринкових відносин в Україні.- 2007.- №8. - C. 31-35.

74. Рєзникова О. Про. Необхідність використання валютних обмежень у період про ринкову трансформацію економіки // Банківська справа.- 2009.- № 6.- З. 50-53.

75. Резнікова О. Валютне регулювання на міжнародному рівні та його вплив на національну валютну систему //Банківська справа. - 2000. - № 4. - C. 50-52.

76. Ринок фінансових послуг: навчально-методичний посібник / Держ. вищий навчальний заклад "УАБС НБУ", Кафедра фінансів ; сост. В. Л. Пластун. - Суми : УАБС НБУ, 2007. - 166 с.

77. Руденко, Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції: підручник / Л. В. Руденко. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К. : ЦУЛ, 2007. - 632

78. Санжаревский У. Валютний контроль, протидія відмивання коштів й системніші банківські ризики // Вісник НБУ.- 2001.- № 7.- З. 42-45.

79. Савельєв Є. В. Міжнародна економіка : підруч. / Є. В. Савельєв. - Тернопіль : Економічна думка, 2001. - 504 с.

80. Хомутенко, В.П. Фінанси зовнішньоекономічної діяльності: навчальний посібник / В. П. Хомутенко, В. В. Немченко, І. С. Луценко. - К. : ЦУЛ, 2009. - 474 с.

81. Щербакова О. Валютна політика Національного банку України // Вісник НБУ. - 2007. - №6. - С.6-9.

82. Юрій С.І. Фінанси: підручник. / за ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова - К.:Знання 2008. - 611 с.

83. Ющенко В.А., Міщенко В. І. Управління валютними ризиками: Навч. посібник. -- К.: Знання, КОО, 1998. -- 444 с.

Размещено на Allbest.ru