Фінансове інвестування підприємства

· аналіз ринку цінних паперів;

· розробка стратегій виходу на фондовий ринок, консультування створення і розвитку інвестиційних інститутів та інших організаційних структур, що професійно працюють на ринку цінних паперів;

· розробка й експертиза інвестиційних проектів;

· консультування із застосування законодавства;

· консультування й аналіз із приводу умов, що забезпечують діяльність на ринку цінних паперів; організація інформування громадськості, рекламних кампаній, пов'язаних із цінними паперами;

· фахове навчання, підбір кадрів у сфері операцій із цінними паперами; підготовка проспектів емісії та іншої документації щодо випуску цінних паперів, супроводження реєстрації випусків та інших робіт, пов'язаних з ними; оцінка цінних паперів;

· оцінка емітента для підготовки вкладень у його цінні папери; представництво сторін, посередництво між сторонами при вирішенні організаційних та інших питань, пов'язаних з фондовими операціями. [14]

Фінансові брокери - це юридичні особи, які виконують посередницькі (агентські) функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення. По суті, брокер робить те саме, що й комісійний магазин: бере на комісію товар (цінні папери) і продає його новому інвестору, а іноді брокер одержує цінні папери за дорученням. При цьому він діє не за свій рахунок, а за рахунок і в інтересах клієнта, укладаючи угоду за договору комісії - від свого імені, а за договору доручення - від імені клієнта. Цінні папери, оскільки вони йому не належать, фінансовий брокер не включає у свій баланс, а ставить на позабалансовий рахунок.

Посередницькою діяльністю на фондовому ринку також займаються комерційні банки і торговці цінними паперами. Торговцями цінними паперами можуть бути акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, а також товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності.

Представницькою діяльністю на ринку цінних паперів займаються довірчі товариства. її зміст полягає в тому, що вони на підставі договору з довірителями цінних паперів здійснюють діяльність з реалізації їхніх прав власників. Зазначимо, що довірчі товариства разом з інвестиційними фондами і компаніями є найбільш активними фінансовими посередниками на фондовому ринку країни. Як правило, усі вони займались акумулюванням приватизаційних майнових сертифікатів з метою подальшого їх інвестування до галузей економіки. [26]

До основних проблем на фондовому ринку України фінансові посередники відносять такі, як недосконалість законодавства, що регулює діяльність на фондовому ринку, практична відсутність вторинного ринку цінних паперів і депозитарної системи, становлення якої може не тільки поліпшити діяльність інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств та інших посередників, а й привести до більш суттєвого інвестування з боку як вітчизняних, так й іноземних інвесторів.

Становлення розрахунково-клірингових відносин між учасниками фондового ринку тісно пов'язане з функціонуванням депозитарної системи. Розвиток останньої значно відстає від потреб ринку. У зв'язку з цим ефективність всіх здобутків на фондовому ринку значно зменшується. Нині, коли в країні формально немає жодного депозитарію, говорити про клірингову систему як стійкий елемент інфраструктури ринку взагалі не можна. Але цей факт у жодному разі не зменшує її значення.

Кліринг становить систему розрахунків за цінні папери та послуги, що ґрунтується на зарахуванні взаємних вимог та зобов'язань. Клірингова система обслуговує випуск та оборот без документарних цінних паперів. Для її законодавчого забезпечення та на виконання Концепції функціонування та розвитку фондового ринку Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було розроблено закон України, що регулює електронний оборот цінних паперів та систему Національного депозитарію. [38]

Згідно із законодавством України запропоновано принципово новий підхід до випуску та обороту без документарних цінних паперів, суть якого полягає в такому. Емітент розміщує глобальний сертифікат випуску своїх цінних паперів в одному з локальних депозитаріїв, через який здійснюється первинне розміщення цінних паперів серед інвесторів. Глобальний сертифікат - це інформаційне повідомлення про емісію цінних паперів, яке містить дані про обсяг емісії, характеристики цінних паперів, термін їх обігу тощо. Поняття «глобальний сертифікат» не нове для фондового ринку України; обов'язковість його оформлення та розміщення в депозитарії усіма емітентами стимулюватиме процес розвитку депозитарної діяльності, упорядкує систему обліку прав власності на цінні папери, що існують у без документарній формі. [26]

Інвестори передають свої цінні папери зберігачам, які є депозитарними установами нижчого рівня ієрархії Національної депозитарної системи. Зберіганні відкривають рахунки в локальних депозитаріях. Локальний депозитарій - клірингова установа для обслуговування угод (операцій) з цінними паперами, які здійснюють зберігачі на організаційно оформлених ринках. Один локальний депозитарій може вести рахунки декількох зберігачів. Між собою локальні депозитарії відкривають кореспондентські рахунки. Кожний локальний депозитарій має свій розрахунковий банк.

Останніми роками в Україні відбуваються розвиток і становлення ринку цінних паперів, інструменти якого становлять нині приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій у бізнес. Тому предметом дослідження будуть механізми функціонування ринку цінних паперів, його фінансові ресурси. Для реалізації алгоритму ухвалення інвестиційного рішення викликає інтерес як інфраструктура цього ринку, так і особливості фінансових інструментів, що обертаються на ньому. [47]



1.5 Закордонний досвід фінансування за рахунок цінних паперів

Для того, щоб економіка країни функціонувала з постійним ростом та забезпечувала кожний свій сектор необхідними ресурсами потрібно мобілізовувати тимчасово вільні фінансові ресурси та перерозподіляти їх відповідно до потреб та вимог економічної системи. Формування фінансових ресурсів відбувається за рахунок: власних та прирівняних до них коштів, до яких загалом відносять прибуток від основної діяльності, часткові вкладення, акціонерний капітал, цільові надходження та інше; ресурсів, які надходять через перерозподільний механізм, до яких відносяться бюджетні субсидії, субвенції, страхове відшкодування; ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку в результаті операцій з цінними паперами. [42]

Ринок державних цінних паперів Німеччини - четвертий за обсягом міжнародний ринок урядових зобов'язань після США, Японії та Великої Британії. Відмінною його особливістю є те, що він за обсягом не превалює над ринком решти типів боргових фондових інструментів, але значно перевищує ринок акцій. У загальному обсязі облігацій, розміщених на території ФРН останніми роками, частка державних облігацій не перевищувала 40%, тоді як частка облігацій, випущених приватними банками, становила 60%. Необхідно зазначити, що завдяки активній політиці уряду з розміщення цінних паперів значення сектору державних облігацій постійно зростає. [29]

Значне місце серед цінних паперів займають облігації, які складають 60% ринку цінних паперів. На ринку цінних паперів Німеччини звертаються банківські облігації, на які припадає більше 50% ринку боргових зобов'язань, державні облігації (37%), облігації іноземних емітентів (близько 13%) і корпоративні облігації, на які припадає близько 2%. Загальний обсяг ринку облігацій становить 2942 млрд. євро.

Дохідність німецьких облігацій в цілому така ж, як і в облігаціях відповідного рейтингу інших країн зони євро. У цьому полягає одне з досягнень і переваг створення Єврозони - формування єдиного ринку капіталу. Правління випускає в основному два види облігацій: довгострокові Bundesanleihen (Bunds) та короткострокові Bundesobligationen (Bobls). Інші інструменти - до двох років (Schatze) (казначейські ноти), шестимісячні федеральні безкупонні облігації (Bubills), фінансові векселя (uverzinsliche Schatzanweisungen). Облігації Німеччини державного випуску з найбільшим терміном погашення 30 років досягла рекордно-низького рівня в 2,36% на кінець 2011 за даними TD Securities. Бонди зростають в ціні, а дохідність облігацій з терміном погашення до 2 років була негативною протягом останнього півріччя 2011 року, що пов'язано з тим, що облігації Німеччини в Європі відносять до безпечних засобів вкладу. Оскільки Центральний банк Німеччини Бундесбанк знижує відсоткові ставки, облігації з фіксованим доходом мають тенденцію до росту. [50]

Вклади в облігації Німеччини у 2013 році принесли інвесторам дохід у 8,5%.Основними інвесторами ринку німецьких облігацій є банки, які володіють 37% облігацій, та іноземні інвестори, які володіють 33% облігацій, а на населення відводиться лише 13%, тобто економіка країни базується на сильній банківській системі, яка здатна мобілізовувати фінансові ресурси та потім перерозподіляти їх з метою отримання більшого економічного позитивного ефекту, та іноземних інвесторах які вкладають фінансові ресурси в економіку Німеччини, бо це надійно, економічно вигідно і стабільно.

Як фінансовий інструмент акції займають в економіці Німеччини другорядне значення, на них припадає 40% ринку цінних паперів. Емітенти та інвестори не бачать в акції особливих переваг, інвестори оцінюють акції як недостатньо інформативну, ризиковану і спекулятивну форму вкладу, не дає достатніх гарантій, а емітенти, в силу наявності високорозвиненої банківської системи, вважають за краще залучати капітал за рахунок кредитів. [50]

На фондовому ринку Німеччини в обігу перебувають такі види банківських боргових зобов'язань, як іпотечні (3% ринку банківських облігацій), боргові зобов'язання спеціалізованих кредитних інститутів (14%), інші банківські зобов'язання (28%), іпотечні листи державних кредитних установ (45%).

Підприємства випускають комерційні цінні папери, які представляють собою розміщуються · кредитними інститутами боргові зобов'язання строком від 7 днів до 2 років (частіше зустрічаються строком від 1 до 3 місяців); цінні папери з особливими правами і боргові листи як середньострокові і довгострокові цінні папери з терміном погашення від 2 до 10 років.

Далі розглянемо які особливості використання фінансових інструментів у економіці Сполучених Штатів Америки.

Так склалося, що економіка США найбільше зі всіх інших країн у світі впливає на світову економіку, тому коливання стану національної економіки США знаходять своє відображення на світовому стані економіки.

Механізм функціонування ринку цінних паперів у США передбачає активну участь у цьому процесі саморегульованих організацій (Self-Regulatory Organizations, SRO). Надаючи значної ваги саморегулюванню, Комісія з цінних паперів і бірж (Securities and Exchange Commission, SEC) отримує можливість делегування своїх повноважень професійним учасникам ринків і забезпечує таким чином підвищення ефективності використання своїх ресурсів. Злагоджена робота експертів з різних галузевих структур спрямована на те, щоб змусити краще обертатися механізму американських ринків капіталів, надає структурі регуляторних органів США всеосяжного характеру і дозволяє забезпечувати справедливе ставлення до всіх учасників ринків. Система саморегулювання працює, оскільки індустрія цінних паперів усвідомлює, що цілісність ринку веде до посилення впевненості інвесторів, а це, у свою чергу, сприяє розширенню бізнесу. [42]

Аналізуючи довгостроковий та короткостроковий ринки капіталів в США ми бачимо що вони мають свої особливості. Нові випуски облігацій розміщують по більш низьким цінам порівняно з іншими іноземними ринками, що безперечно стимулює більше продажів та сприяє активізації ринку.

У США облігації розміщуються на період від 16 до 30 років під відсотки від 8-12%. Найбільшу частку облігаційних позичок здійснюють у корпорації у добувній промисловості та комунальній сфері, де діяльність пов'язана з найвищою капіталоємкістю та затратами праці й оновлення капіталу. Способи розміщення облігацій мають національні особливості - у США переважно на первинному ринку розміщується близько 100% від усього об'єму позичок. Об'єм корпоративних облігацій США у 1,3 рази перевищує вартість акцій. Використання облігацій з метою акумуляції коштів має переваги над акціями. [50]

Емісія акцій пов'язана з більш складною процедурою, коли мають бути узгоджені інтереси вже існуючих акціонерів. Затрати на розміщення облігацій є нижчими, що пов'язано з тим, що процент сплачується з валового, а не з чистого прибутку, як це проводиться з акціями. Якщо на первинному ринку випуск облігацій є більш важливим, то на вторинному ринку вже акції відігрівають більшу роль через великі об'єми їх оборотів. [29]

Ще одним важливим сектором акумуляції грошових коштів і одним з найбільш розвинених є іпотечний ринок, який в Сполучених Штатах Америки до фінансово-економічної кризи набирав все більших обертів, що і було одним з факторів, який і спровокував кризу. Політика країни підтримує іпотечний ринок, дотримуючись думки, що населення повинно бути забезпечене доступним житлом. Наразі іпотечний ринок США складає близько 60% ВВП країни, що, безперечно має високий вплив на національну економіку. [50]



2. Аналіз та оцінка інвестиційної діяльності

2.1 Особливості впливу фінансових інвестицій на економічний розвиток України

Сталий розвиток країн безпосередньо залежить від активізації інвестиційної діяльності та належного їх фінансового забезпечення. Ціла низка різноманітних організаційно-економічних, технічних і фінансових чинників є основними умовами у забезпеченні ефективного використання фінансових інвестицій. [1]

Одним із актуальних завдань економічних перетворень в Україні на сучасному етапі є розробка якісно нових підходів в управлінні процесом інвестування та формування дієвого механізму управління інвестиційною діяльністю.

Фондовий ринок є особливою сферою ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення потреб суб'єктів економічної діяльності. За умов наявності розвиненої інфраструктури, налагодженого інформаційного забезпечення всіх учасників - інвесторів, емітентів, посередників - фондовий ринок виступає потужним рушієм економічного розвитку будь-якої країни та України зокрема [5].

Фондовий ринок як складова фінансового ринку традиційно вважається забезпечувальною ланкою всієї фінансової системи держави, За останні одинадцять років вітчизняний фондовий ринок характеризується постійно зростаючою динамікою. (рис. 2.1). Станом на 2013 рік обсяг торгів на ринку цінних паперів України перевищив майже в 1,5 рази показник 2012 року і, С.О. Гуткевича, М.В. Щурик та ін. становив 2171,10 млрд. грн., перевищивши ВВП на 854, 50 млрд. грн. [47]



Рис. 2.1 Динаміка обсягу торгів на ринку цінних паперів та об'єму ВВП в Україні за 1999-2013 роки, млрд. грн.

Вартість зареєстрованих НКЦПФР протягом 2013 р. випусків акцій більш ніж у 4 рази перевищила аналогічний показник 2012 р. (та на 10,97% була вищою, ніж вартість зареєстрованих протягом 2011 р. випусків), хоча кількість зареєстрованих випусків у 2013 р. була на 11,7% меншою, ніж у 2012 р. (рис. 2.2). [53]

Рис. 2.2 Обсяг випуску акцій на ринку цінних паперів України протягом 1999-2013 рр, млрд. грн.



Як і протягом 2012 р., банківський сектор мав визначальний вплив на динаміку випуску акцій на ринку цінних паперів України у 2013 р. У 2013 р. на вартість зареєстрованих випусків акцій значною мірою вплинули випуски акцій з метою збільшення статутного капіталу низки комерційних банків[52]

За даними НКЦПФР, кількість та обсяги зареєстрованих випусків облігацій підприємств протягом 2013 р. знизились, у порівнянні з 2012 р., на 8,4% та 12,9%, відповідно, хоча залишились на вищому ніж у 2011 р. рівні (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Обсяг випуску облігацій підприємств на ринку цінних паперів України протягом 1996-2013 рр., млрд. грн.

Розглядаючи структуру випуску облігацій підприємств в Україні в розрізі емітентів, варто відзначити, що частка банків в загальній вартості зареєстрованих випусків облігацій підприємств зменшується другий рік поспіль: з 38,68% до 22,90% у 2012 р. та до 17,96% у 2013 р [53]

Динаміка показників економічного розвитку України протягом останніх років, зокрема і ринку цінних паперів, свідчить про закріплення позитивних тенденцій. Серед головних позитивних змін, які були характерні для фондового ринку в цей період та сформували надійну основу для подальшого зміцнення ринку цінних паперів, а також сприяли відновленню її інвестиційної функції, - збільшення обсягу торгів, зростання співвідношення капіталізації до ВВП, залучення інвестицій та ін.

В останні роки продовжилась тенденція збільшення обсягу торгів на ринку цінних паперів. Так, цей показник у 2013 році становив 2 530,87 млрд грн, що більше обсягу виконаних договорів у 2011 році на 359,77 млрд грн. У той же час, темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази. Це свідчить про розвиток економіки держави в цілому та розвиток фондового ринку зокрема, а також швидкі темпи цього поступу. [47]

Показник залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку за результатами 2013 року склав 67,23 млрд грн. Можна відмітити стабільність цього показника протягом останніх років.

Аналізуючи показники 2014 року ми можемо спостерігати, що протягом двох місяців поточного року через інструменти фондового ринку в економіку України було залучено інвестицій на суму 25,90 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року цей показник збільшився на 8,37 млрд грн. [4]

Обсяг зареєстрованих випусків акцій у січні-лютому становив 2,89 млрд грн, що на 9,69 млрд грн менше, ніж роком раніше. Всього регулятором було зареєстровано 23 випуски таких цінних паперів. Якщо говорити про випуски облігацій, то тут спостерігалася позитивна тенденція. Комісією зареєстровано 35 випусків облігацій підприємств на суму 9,73 млрд грн, що порівняно з аналогічним періодом 2013 року більше на 6,47 млрд грн. Водночас обсяг зареєстрованих випусків інвестиційних сертифікатів протягом зазначеного періоду становив 13,28 млрд грн, що більше на 11,98 млрд грн порівняно з даними за січень-лютий 2013 року. Також зазначимо, що протягом січня-лютого 2014 року. [53]

Водночас протягом січня-лютого поточного року відбулося потужне зростання обсягів виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі. Цей показник становив 88,73 млрд грн, що на 72% (або на 37,25 млрд грн) більше, ніж у січні 2013 року. [4]

У порівняні з минулорічними показниками спостерігається позитивна динаміка: у березні цього року було укладено біржових контрактів на суму 21,8 млрд грн, тоді як у березні 2013 року - на 15,7 млрд грн. Зазначимо, що найбільші обсяги угод за видами фінансових інструментів зафіксовані з державними облігаціями (17,1 млрд грн), облігаціями підприємств (1,7 млрд грн) та акціями (1,1 млрд грн). Лідируючі позиції серед організаторів торгівлі зайняли біржа «Перспектива» (15,7 млрд грн), «ПФТС» (3,9 млрд грн) та «Київська міжнародна фондова біржа» (1,6 млрд грн). [51]

Більшість інвесторів вважають інвестиційний клімат в Україні несприятливим через політичну і економічну нестабільність, недосконалість законодавства, обтяжливу податкову систему, нерозвинену інфраструктуру. Вони відзначають суперечливість і швидку змінюваність законодавчих актів і постанов, що стосуються іноземних інвестицій, різне тлумачення або навіть ігнорування їх окремими організаціями і місцевою владою. На такі принципові питання, як право власності на землю, механізми реалізації заставних форм, іноземні інвестори не отримують однозначних відповідей

Залучення іноземних інвестицій життєво важливе виходу з сучасної суспільно-економічної кризи, подолання спаду виробництва і покращання якості життя українців. [47]

Основними шляхами подолання державою кризи в галузях економіки є:

· розробка системи розвитку портфельного інвестування та створення спеціального державного інституту, що контролюватиме інвестиційний процес; вдосконалення законодавчої бази в сфері інвестування;

· підвищення ефективності діяльності антимонопольних органів України;

· інвестиційну політику необхідно проводити виходячи із можливостей і потреб розвитку кожного регіону.

2.2 Характеристика фінансово-економічної діяльності підприємства

Проблема поводження з побутовими відходами (ТПВ) в Україні за своїми масштабами та динамікою розвитку стає великомасштабним просторово-часовим фактором щодо шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, погіршення санітарного стану населених пунктів, ускладнення умов життєдіяльності, чинником виникнення надзвичайних екологічних ситуацій

Ефективне вирішення комплексу питань, пов'язаних з поводженням з ТПВ, визначених державною Програмою поводження з твердими побутовими відходами в Україні (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. №265), є можливим тільки на базі сумісних зусиль як фахівців, так і керівників органів виконавчої влади усіх рівнів.

В Україні у відповідності з Конституцією гарантується право кожної людини на сприятливе навколишнє середовище, що обумовлює необхідність розробки ефективної соціально - економічної політики, найважливішими і обов'язковими елементами якої є розробка стратегій раціонального природокористування і механізмів управління екологічною безпекою.

Однією із невирішених проблем на сьогодні, яка постійно погіршується є проблема твердих відходів: їх кількість постійно зростає, склад ускладнюється, не вистачає територій для їх розміщення, витрати на їх утилізацію збільшуються. Загалом, за останні 10 років спостерігається тенденція зростання обсягів утворення відходів.

Крім того, проблема відходів має як екологічний, так й ресурсний аспекти: відходи як екологічно небезпечний фактор й відходи як джерело ресурсів. Тому цілі екологічного і ресурсного напрямів при вирішенні проблеми поводження з відходами повинні бути взаємопов'язані у регіональній політиці. На сьогоднішній день відсутня повна та об'єктивна інформація: про об'єми утворення відходів за їх видами, про накопичення та зберігання відходів залежно від їх класу небезпеки, про рух відходів, регіональні потреби та можливості використання відходів вторинних ресурсів.

Управління сферою поводження побутових відходів регіону торкається різні сторони соціально - економічного розвитку і націлено на зниження рівня негативного впливу на стан навколишнього середовища, а також розуміє для здійснення цієї цілі використання сучасних досягнень НТП. [56]

?Світовий лідер серед екологічних служб, компанія VEOLIA надає світові рішення в сфері використання водяних ресурсів, регулювання енергоресурсів і транспортування, а також організація збору та вивезення відходів.

Компанія VEOLIA має 4 взаємодіючі види діяльності та підрозділи наведені на рис. 2.4 [56]

Рис. 2.4 Структурні підрозділи ООО «Veolia»

Компанія постійно вводить новітні технології для того, щоб сприяти урбанізації, відповідати вимогам навколишнього оточення, підвищувати інформованість. В основі Програми компанії лежить стабільний розвиток, що має прямий вплив на напрямок, який обирається нашою діяльністю.

Сфера діяльності ДП «Фірма Альтфатер Тернопіль» включає в себе:

1. Збір, вивіз та знешкодження твердих побутових відходів.

2. Організація роздільного збору вторинних ресурсів, їх заготівля та реалізація.

3. Вивезення великогабаритних, будівельних та інших відходів.

4. Продажу усього спектру контейнерів для твердих побутових, небезпечних, медичних та інших відходів.

5. Миття та дезінфекції контейнерів для відходів.

6. Консультації у галузі поводження з відходами.

7. Розробка та впровадження обґрунтованих схем по вивезенню ТПВ у містах та

Для детальнішого вивчення фінансового - економічного становища даного підприємства, необхідним є проведення фінансового аналізу становища підприємства.

Фінансовий стан підприємства характеризує забезпеченість власними оборотними коштами, оптимальне співвідношення запасів товарно-матеріальних цінностей з потребами виробництва.

Фінансовий аналіз проводиться з метою загальної оцінки фінансового та майнового стану підприємства, забезпечення, оцінка забезпеченості підприємства власними та оборотними коштами, тощо. [30]

Горизонтальний аналіз - це порівняння величин окремих статей, розділів і валюти балансу за кілька періодів, на підставі чого визначають напрямки і тенденції змін цих показників (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту).

Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає можливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний (структурний) аналіз балансу - зробити висновки про співвідношення власного й позичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабільність. [12]

Горизонтальний аналіз балансу даного підприємства наведено у табл. 2.1

Таблиця 2.1. Горизонтальний аналіз балансу (тис. грн.)

Показник	Рік	Відхилення
		2012/2011	2013/2012
	2011 Р.	2012 Р.	2013	+/-	%	+/-	%
АКТИВ І. Необоротні активи в тому числі:	1694,4	1308,9	2051,4	-385,5	66	+740,4	156,4
Основні засоби	1401,3	1125,1	1639,4	23,8	80,2	+539	123
Інші необоротні активи	293,1	183,8	128,4	-109,3	62,8	-59.4	86,2
II. Оборотні активи в тому числі:	1076,7	630,4	920,0	-716,3	58,5	+290	130,2
виробничі запаси	144,9	161,9	105,1	+19	112	-52,3	75
дебіторська заборгованість	643,1	303,0	65,9	-340	49	232.1	21,4
грошові кошти та їх еквіваленти	189,9	122,7	65,6	-67,2	65%	-52,1	56,3
Інші оборотні активи	1076,7	630,4	320,0	-440	56,2	-310.4	52,7
Витрати майбутніх періодів	6,8	11,3	5,6	+4,4	145,6	-6,7	43,6
БАЛАНС	2777,9	1950,6	2977,0	+774,5	70,2	+974,5	130.2
ПАСИВ І. Власний капітал в тому числі:	2085,6	1687,8	2807	-120,1	80,9	+1120,1	166
Статутний капітад	936,2	936,2	936,2	___	___	___	____
нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	750,7	352,9	473,0	-397.2	52,5	+120,1	134,3
Додатковий капітал	398,7	398,7	398,7	__	__	___	__
II. Забезпечення наступних витрат і платежів	35,6	54,7	78,5	+19,1	137,2	+23,8	117,2
III. Довгострокові зобов'язання	-	-	__	-	-	___	___
IV. Поточні зобов'язання в тому числі:	282,4	190,5	165,2	-90,1	67,2	-25.3	86,7
V Доходи майбуніх періодів	____	___	___	___	____	___	____
БАЛАНС	2777,9	1950,6	2977,0	-857	70,2	+1057	130,2

Роблячи висновки з отриманих даних в табл. 2.1 балансу ми можемо спостерігати що у 2013році у порівняні з 2012 роком спостерігається зростання активів в середньому на 30%. Аналізуючи показники 2012 та 2011 роки спостерігається тенденція до зменшення загальної вартості оборотних та необоротних активів в середньому на 25 - 30%.

Щодо пасиву балансу ми можемо спостерігати незначне зменшення суми власного капіталу підприємства у 2012 році порівняно з 2011 роком (на 20% в загальному). Аналізуючи показники 2013 то на відміну від 2012 ми спостерігаємо вагоме зростання суми власного капіталу на 66%.

Позитивним показником для підприємства є відсутність протягом трьох довгострокових зобов'язань. Щодо поточних зобов'язань ми можемо спостерігати зменшення з кожним роком поточної заборгованості в середньому на 20 - 30%.

Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу - розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу й оцінка змін питомої ваги.

Він показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Вертикальний аналіз даного підприємства за два останні роки наведено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Вертикальний аналіз балансу 2011-2013 р. (тис. грн)

Стаття балансу	2011	2012	2013	Структура%
				2011	2012	2013
АКТИВ: Необоротні активи	1694,4	1308,9	2051,4	60,7	67,4	68,9
Оборотні активи	1076,7	630,4	920,0	38,8	31,8	30,9
Витрати майбутніх періодів	6,8	11,3	5,6	0,5	0,8	0,2
Разом	2777,9	1950.6	2977,0	100%	100%	100%
ПАСИВ: Власний капітал	2085,6	1687,8	2807	75,05	86,5	94,2
Довгострокові зобов'язання і забезпечення	__	__	__	__	__	__
Поточні зобов'язання і забезпечення	282,4	190,5	165,2	39,1	13,6	5,8
Разом	2777,9	1950,6	2977,0	100%	100%	100%

Представлені дані в табл. 2.2. дозволяють зробити наступні висновки. В структурі активів підприємства найбільшу питому вагу складають основні необоротні активи 67%. Це тенденція спостерігалася протягом усіх трьох років. У структурі активів досить значний в відсоток складають оборотні активи 30 - 38%. Впродовж останніх трьох років спостерігається зменшення суми оборотних активів приблизно на 8%. Це пов'язано зі зменшенням суми дебіторської заборгованості.

В структурі пасивів підприємства найбільшу питому вагу складає власний капітал. Найбільший відсоток власного капіталу становить у 2013 році - 96,6%. На протязі трьох років на підприємстві спостерігається зменшення частки сума поточних зобов'язань з 39,1% у 2011 році до 5,8% у 2013 році.

Під фінансовим станом підприємства розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного здійснення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Фінансова стійкість - це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. [23]

Порядок розрахунку показників фінансової стійкості показників та результати розрахунку даних показників наведені у табл. 2.3

Таблиця 2.3. Аналітичні дані показників фінансової стійкості підприємства

Показник	Порядок розрахунку показника	2011 р	2012 р.	2013 р.
Коефіцієнт фінансової автономії		0,65	0,76	0,89
Коефіцієнт фінансової залежності		1,01	1,03	1,12
Коефіцієнт фінансової стабільності		0,98	1,05	1,26
Коефіцієнт фінансового ризику		0,64	0,15	0,11
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		0,19	0,18	0,13

Аналізуючи коефіцієнт фінансової автономії ми можемо спостерігати зростання показника у 2013 році в порівняні з 2012 роком (з 0,76 до 0,89) та зростання у 2012 (з 0,65 до 0,76) Це свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства та про збільшення гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань та витрат.

Коефіцієнт фінансової залежності. Є оберненим до коефіцієнту концентрації власного капіталу. Аналізуючи показники за три останні роки ми бачимо що протягом трьох років даний показник досягає нормативного значення (наближений до 1), що свідчить про повне фінансування підприємства власними коштами.

Показники коефіцієнта фінансової стабільності характеризує покриття боргів власним капіталом. Аналізуючи дані за три роки бачимо шо протягом останній років спостерігається позитивне тенденція до зростання даного показника (з 0,95 до 1,26), що свідчить про можливість підприємства покриття наявних боргів власними коштами підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику характеризує потенційні можливості активів підприємства. Порівнюючи а дані за 2013 і 2012 та 2011 роки ми можемо спостерігати позитивну тенденцію розтання показника з 0,64 до 0,12 що свідчить про зростання потенційних можливостей активів підприємства.

Коефіцієнт маневреності показує, яке частина власного капіталу використовується для фінансування по точної діяльності. Можемо спостерігати негативну тенденцію до зменшення даного показника з 0,19 до 0,13. Дані результати пов'язані зі збільшенням виробничих потужностей підприємства.

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел показує відсоток власного капіталу у структурі капіталізованих джерел. Дані показника свідчать, що відсоток власного капіталу протягом 2013, 2012, 2011 років є максимально високим (100% за останні три роки) і свідчить про високий рівень забезпечення підприємства власними коштами

В загальному аналізуючи показники фінансової стійкості ми можемо зробити про відносну фінансову стійкість підприємства і забезпеченість його власними коштами

Стійкий фінансовий стан підприємства в ринкових умовах значною мірою обумовлюється його діловою активністю.

Ділова активність - це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства, а тому визначається системою таких критеріїв, як місце підприємства на ринку конкретних товарів, географія ділових відносин, репутація підприємства як партнера, активність інноваційно - інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність. Таким чином, ділова активність може характеризуватись динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. Позитивна динаміка цих показників сприятиме зміцненню фінансового стану підприємства. [32]

Порядок розрахунку основних показників ділової активності та аналітичні дані показників ділової активності підприємства за останні 3 роки наведено у табл. 2.5

Таблиця 2.5. Аналітичні дані показників ділової активності підприємства

Показник	Формула розрахунку	2011	2012	2013
Коефіцієнт оборотності активів, разів		0,56	0,39	1,15
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, разів		29,85	31,82	406,9
Показник тривалості обороту дебіторської заборгованості, днів		10,2	11,3	0,88
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, разів		0,4	0,6	1,68
Показник тривалості обороту кредиторської заборгованості, днів		402	607	214
Коефіцієнт оборотності запасів, разів		1,32	1,52	2,81
Тривалість оборотності запасів, днів	Тобз =	275.9	378,9	165,7

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості значно зріс у 2011 р. порівняно 2012 та у 2011 роках. Його значення досягло 406,9, тобто цей показник зріс на 375,08 пункти, а період оборотності дебіторської заборгованості за цей період знизився з 10,3 та 11,31 до 0,9 днів. Це свідчить про активізацію роботи керівництва підприємства з контрагентами - дебіторами і про те, що засоби не реалізована у 2011 та 2012 роках була реалізовані і практично повністю оплачені в 2013 році.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості зріс у 2013 р. до 1,68, а в 2012 а у 2011 років він складав тільки 0,6 та 0,4 відповідно. Така тенденція є позитивною для підприємства, бо дебіторська заборгованість погашається значно швидше і підприємство має змогу скоротити тривалість операційного циклу, а також швидше погашати кредиторську заборгованість, що є важливим для поліпшення його загального фінансового стану.

Показник оборотності запасів протягом досліджуваного періоду зріс до 2,81 порівняно з 2012 та 2011 роками (1,52 та 1,32) що свідчить про ефективність роботи підприємства щодо запасів у 2013 р. Розглядаючи цей показник в розрізі його тривалості, слід підкреслити, що показник тривалості обороту запасів зменшився з 378,9 до 165,1 днів, тобто на 213,8 дні.

У цілому ділова активність підприємства за поточний період зросла. Це сталося внаслідок проведених заходів з реалізації залишків готової продукції та ін. запасів, зменшення вартості основних засобів підприємства за рахунок часткового списання матеріально і морально застарілого обладнання та продажу не використовуваного, а також більш ефективного використання ресурсів підприємства в цілому, як власних, так і залучених.

Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'язань. Цим швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, тим вища його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу за абсолютними величинами рекомендовано проводити за попередньо провівши необхідні розрахунки і групування статей балансу. [12]

Таблиця 2.6. Агрегований баланс ДП «Фірма Альфатер Тернопіль» за 2011-2013 р.р. (тис. грн.)

АКТИВ	2011	2012	2013	ПАСИВ	2011	2012	2013
Найбільш ліквідні активи А1	190,8	117,8	66,4	Найбільш термінові зобов'язання П1	282,4	190,5	165,2
Швидко реалізовувані активи А2	711,3	339,4	688,8	Короткострокові зобов'язання П2	409,9	262,8	1004,8
Повільно реалізовувані активи А3	19,2	184,8	180,5	Довгострокові зобов'язання П3	35,6	54,7	78,0
Важкореалізовувані активи А4	1694,4	1308,6	2041,4	Постійні пасиви П4	2085,6	1687,8	1807,9
Баланс	2777,9	1950,6	2977,0	Баланс	2777,9	1950,6	2977,0

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності й розміщені в порядку її спаду, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення. Порядок розрахунку показників ліквідності та дані розрахунку наведено у табл. 2.7

Таблиця 2.7. Показники ліквідності

Назва	Формула розрахунку	2011 р	2012 р	2013 р
Коефіцієнт загальної ліквідності		1,33	1,41	1,2
Коефіцієнт швидкої ліквідності		1,3	1	0,8
Коефіцієнт абсолютної ліквідності		0,28	0,26	0,24

Аналізуючи дані отримані з розрахунків показників ліквідності ми можемо зробити висновки, що рівень покриття короткострокових зобов'язань підприємства наявними поточними оборотними активами зріс у 2012 р., порівняно з 2011 р. на 0,08 пунктів що є позитивним явищем, при хоча у 2013 р. склав 1,2. Це говорить про помірну платоспроможність підприємства, оскільки значення коефіцієнту загальної ліквідності протягом останніх трьох років перебуває в межах норми (від 1 до 2, 5)

Зменшення коефіцієнта швидкої ліквідності на 0,3 в порівнянні 2012-2011 рр. і до його значення 0,8 у 2013 р. говорить про зменшення ступеня відшкодування зобов'язань короткострокового характеру грошовими коштами і засобами в розрахунках на відповідну величину. Значення показника в даний період свідчить про платоспроможність підприємства оскільки відповідає оптимальному значенню даного коефіцієнта (від 0,7 до 0,8)

Зменшення коефіцієнта абсолютної ліквідності в період з 2011-2012 рр. на 0,01, а в період з 2013-2012 рр. зменшення на 0,02 свідчить про зменшення можливостей підприємства на даний момент відшкодувати відповідну величину поточних зобов'язань за рахунок грошових коштів і ліквідних цінних паперів. В даному періоді значення показника відповідає нормативному значенню і може свідчити про платоспроможність даного підприємства.

Аналізуючи показники ліквідності на даному підприємстві ми можемо спостерігати що підприємство має достатній рівень ліквідності для здійснення інвестиційної діяльності.

Рентабельність - це показник, який характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, що порівнює одержаний ефект з витратами чи ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту.

Існує багато коефіцієнтів рентабельності. Використання кожного з них залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарчої діяльності підприємства

Оцінюючи рентабельність даного підприємства ми використовуємо наступні показники:

· Рентабельність діяльності

· Рентабельність вкладень (інвестицій)

· Рентабельність власного капіталу

· Рентабельність активів. [32]

Порядок розрахунки вище наведених показників та результати розрахунку даних показників наведений у табл. 2.8



Таблиця 2.8. Показники рентабельності підприємства

Назва	Формула розрахунку	2011 р	2012 р	2013 р
Рентабельність активів		0,29	0,31	0,36
Рентабельність власного капіталу		0,16	0,18	0,31
Рентабельність вкладень (інвестицій)		0,16	0,18	0,31
Рентабельність діяльності		0,08	0,09	0,14

Проаналізувавши показники рентабельності підприємства ми можемо спостерігати зростання показника рентабельності активів з 2011 по 2013 ріе на 0,07 пунктів. Це свідчить про зростання обсягів чистого прибутку підприємства у звітному періоді.

Стосовно власного капіталу ми можемо спостерігати позитивну тенденцію до зростання. Дані показники рентабельності власного капіталу свідчать про переважанні власного капіталу і структурі власних коштів підприємства.

Аналізуючи діяльність підприємства ми можемо спостерігати позитивні тенденції до зростання показника за останні три роки (від 0,08 - до 0,14).

В цілому ми можемо зробити висновок що з кожним роком на підприємстві спостерігаються позитивна тенденція зростання підприємства, що є свідчення зростання рентабельності підприємства в загальному.

2.3 Інвестиційні процеси у сфері поводження з твердими побутовими відходами

В Україні Конституцією гарантується право кожної людини на сприятливе навколишнє середовище, що обумовлює необхідність розробки ефективної соціально - економічної політики, найважливішими і обов'язковими елементами якої є розробка стратегій раціонального природокористування і механізмів управління екологічною безпекою. [28]

Однією з невирішених проблем, яка постійно погіршується, є проблема утворення, накопичення та утилізації твердих побутових відходів (ТПВ): їх кількість постійно зростає, склад розширюється, не вистачає територій для їх розміщення, витрати на їх утилізацію збільшуються. Щорічне утворення ТПВ у Полтавській області становить більше 600 тис. т., а утилізується до 5%, спостерігається тенденція їх значного накопичення.

Протягом багатьох років комунальні підприємства надавали перевагу «неринковим» механізмам задоволення власних інвестиційних потреб ринковим. Протягом довгого часу основні резерви фінансування капіталовкладень покривались або за рахунок власних джерел (прибуток, амортизаційні відрахування), або за рахунок «неринкових» зовнішніх. Як показав час, цих та інших обсягів було явно недостатньо, щоб зупинити знос основних фондів.

Збільшення доходів підприємств за рахунок переходу на 100% оплату послуг населення ймовірно також не розширить їх інвестиційні можливості, так як додаткові доходи, скоріше всього будуть націлені на вирішення накопичених проблем.

Практика фінансування капіталовкладень, що склалася, сприяла тому, що капітал, який обертається у даній галузі, значно поступався місцем показникам доходності в інших галузях з урахування коректування ризиків. Як наслідок, комунальні підприємства відрізняє низька доля коштів зайнятих зовні за допомогою ринкового механізму, і практика встановлення тарифів на послуги без врахування вартості капіталу. Таке ціноутворення не сприяє утриманню і залученню нового капіталу в даний сектор економіки. Капітал при співставленому інвестиційному ризику перетікає із галузей з низьким прибутком в галузі з високим. Між тим, комунальні підприємства загалом в Україні характеризуються як раз негативними показниками - високим інвестиційним ризиком і низьким прибутком вкладеного капіталу.

Об'єктами фінансового інвестування у сфері поводження з відходами є: технологія і технологічний процес, технологічні лінії і обладнання нового покоління для організації збору, транспортування, збереження і переробки ТПВ, персонал підприємств у даній сфері, енергозабезпечення об'єктів, транспорт і обладнання для складання ТПВ, полігони і системи їх діяльності.

З метою реалізації інвестиційних проектів необхідно виконувати дві основні функції: маркетинг і залучення інвестицій. Маркетинг має за мету визначення параметрів інвестиційних проектів у сфері поводження з ТПВ, залучення інвестицій, визначення механізмів реалізації інвестиційних схем. Результатом виконання цих двох функцій є стратегічне рішення про фінансування інвестиційних проектів для модернізації даної сфери. При організації інвестування необхідний жорсткий регламент робіт, направлений на забезпечення економічної безпеки.

Для фінансування інвестицій традиційно використовувались три види джерел наведенні на рис. 2.5 [26]

Рис. 2.5 Джерела фінансування інвестицій

Власні кошти, це прибуток підприємства і амортизаційні відрахування. Власний капітал також є власністю підприємства і може вкладатися у його розвиток. Але необхідно відзначити, що він формується за рахунок вкладів засновників. Якщо ці вкладення самого підприємства, то їх джерелом є все той же прибуток, а якщо сторонній засновник, то його вклади розглядаються як залучені джерела інвестування.

Найбільш суттєвих результатів можна досягти шляхом інвестицій в оновлення виробництва, тобто не тільки прибуток є джерелом збільшення об'ємів інвестицій, але і самі ефективні інвестиції є умовою росту прибутку.

Залучені кошти, такі як, емісія акцій, банківські кредити, лізинг, концесії тощо. Одним із найбільш розповсюджених методів інвестиційного забезпечення розвитку бізнесу є залучення інвестиційних кредитів, тобто надання підприємствам тимчасово вільних грошових коштів банком на платній основі. Крім того, багато комерційних банків уже створили власні лізингові компанії і вирішують проблеми інвестування в реальному секторі економіки не стільки за допомогою звичайного кредитування, скільки на основі лізингу.

Привабливість того чи іншого проекту для інвестора визначається кон'юнктурними факторами і досить нестабільна. В ринкових умовах одним із традиційних і ефективних шляхів інвестиційної діяльності є комерційне або концесійне підприємство із залученням позичених коштів, які повертають за рахунок експлуатації об'єктів інвестування. У цьому випадку інвестор у максимальній мірі зацікавлений у досягненні мети інвестиційного процесу у найбільш короткі терміни з високою якістю. Саме цими критеріями буде визначатися ефективність підприємства по поводженню з ТПВ. Але такі технології залучення інвестицій, не дивлячись на свою ефективність, до цих пір не знайшли широкого використання. [56]

Бюджетне фінансування інвестицій. Не дивлячись на те, що доля бюджетних заходів в об'ємі інвестицій у модернізацію сфери значно зменшується, роль бюджетних коштів всіх рівнів недооцінювати не потрібно, оскільки функції підтримки відповідного рівня благоустрою територій, комунальних підприємств, покладені на місцеві органи самоуправління. Крім цього, слід відзначити, що реалізація державних і регіональних програм у сфері поводження з відходами пов'язані до бюджетними коштами.

Потрібно відзначити, що у відсутності стимулів і можливостей залучення коштів з ринків капіталу, в деяких випадках підприємства використовують такі методи залучення додаткових фінансових коштів, як включення цільових інвестиційних витрат в плату за житлово - комунальні послуги. На перший погляд підстави для включення інвестиційної складової в тарифи є обґрунтованими. Підприємствам необхідно замінити зношене обладнання і закупати нове, а прибутку і амортизаційних відрахувань на це не вистачає. Тому, щоб збільшити підприємству інвестиційні надходження, воно закладає їх в тарифи. Але в цьому є один недолік. Включення інвестиційної складової у тариф у довготривалій перспективі веде до консервації існуючого положення і в подальшому зниженні ефективності. Досить часто інвестиції направляють на задоволення сьогоднішніх проблем, що порушує принцип цільового направлення. Крім того, залучити таким чином необхідні засоби значно простіше (за допомогою адміністративних важелів), ніж будувати інвестиційну інфраструктуру, яка б дозволяла залучати засоби із ринків капіталу.

Інвестиції, які залучаються за допомогою ринкових механізмів, стимулюють ефективне управління, вони характеризуються цільовим використанням і створення умов для зниження втрат виробництва (але при повній зміні взаємозв'язків між комунальними підприємствами і місцевими органами влади). [26]

Низька привабливість підприємств житлово - комунального комплексу як сфери вкладення інвестицій пояснюється не тільки складністю залучення капіталу, але є і ряд інших об'єктивних причин, зокрема відсутність необхідних гарантій вкладених коштів інвесторам, складність визначення періоду окупності.

Загальні фактори, які ведуть до спаду і стримування інвестиційних проектів по переробці ТПВ:

· нестача комерційно ефективних інвестиційних проектів у галузі, дефіцит інвестиційних джерел через відсутність державної підтримки, зменшення обсягів кредитування зі сторони кредитних організацій та відсутність власних ресурсів;

· невирішеність інституційних питань, зокрема питання власності (інтереси власника розходяться з інтересами інвесторів);

· недостатня готовність багатьох суб'єктів до проведення інвестиційної політики в ринкових умовах, особливо по питанням організації збуту, комерційної ефективності, оцінки ризиків, внаслідок чого можливі різного роду помилки;

· руйнування господарських зв'язків в рамках комунальних утворень;

· помилки і недоліки в ході приватизації, проведення реформи ЖКГ тощо;

· відсутність механізму стимулювання повноцінного включення сировинних ресурсів в господарський обіг;

· слабка маркетингова діяльність на підприємствах і нерозвинутість в них робіт, спрямованих на підвищення ефективності виробництва;

· морально і фізично застаріле обладнання, для оновлення якого необхідні величезні інвестиції;

· недоступність банківських кредитів, відсутність податкових льгот банкам по прибутках, отриманих від кредитування інвестиційних процесів в сфері поводження з ТПВ, високі ставки податків;

· низька фінансова стабільність підприємств і незадовільна якість управління ними;

· довготривалий термін окупності вкладень, висока ступінь ризику довготривалих позик, відсутність установлених законодавством мір відповідальності за неповернення кредитів і діючих механізмів забезпечення повернення довготривалих позик. [56]

Перехід до ринкових відносин, зміна форм власності не прискорили виводу старої і зношеної техніки. Це пов'язано з обмеженістю власних коштів господарських суб'єктів. А без проведення модернізації і технічного оснащення, неможливий розвиток даної галузі взагалі. [56]

Для вирішення вище наведених проблем необхідно:

· створити передумови для розвитку і реалізації регіональних програм в сміттєпереробній галузі економіки;

· створити механізми ринкового і державного контролю;

· підвищити конкурентоспроможність підприємств;

· широко стимулювати використання ринкових регуляторів у розвитку і функціонуванні наукових організацій, використання наукових проробок;

· стимулювати розвиток малого бізнесу у переробному секторі

· сприяння розвитку малих підприємств, діючих в сфері нових технологій, які мають інвестиційний потенціал;

· створення центрів по підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів для підприємств галузі тощо.

2.4 Вивчення проектів фінансових інвестицій OOO «Veolia»

Дослідивши фінансово економічну діяльність дочірнього підприємства OOO «Veolia» у Тернопільській області «Фірма Альтфатер Тернопіль».», ми можемо спостерігати що дане підприємство є фінансово стійким і володіє достатніми власними коштами для здійснення інвестиційної діяльності.

Вивчаючи проекти фінансового інвестування даного підприємства, можемо зробити висновок що основним проектом зосередженому на залученні фінансових інвестицій на підприємство є «Регіональна програма поводження з відходами в Тернопільській області на 2015-2026 р».