Аналіз руху грошових коштів промислового підприємства

аналіз механізму забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків за видами господарської діяльності.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА руху грошових коштів ДЕРЖАВНОГО підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

2.1 Техніко-економічна характеристика державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

Державне підприємство “Завод ім. В. О. Малишева” - унікальне підприємство з 110 - річною історією. Будівництво заводу було розпочато в 1895 Російським Паровозобудівельним і Механічним акціонерним товариством створеним у 1895 році в Петербурзі, а закінчено 1 листопада 1897 році.

Машинобудівництво на Харківському паровозобудівельному заводі - Заводі імені Малишева створювалося і розвивалося у трьох напрямках :

- локомотивобудівництво - паровозобудівництво (1897-1941 рр.);

- тепловозобудівництво (1947-1969 рр.);

- дизелебудівництво - стаціонарне, судівне (1911-1932рр. і з1949 р. по теперішній час);

- тепловозобудівництво (з 1947 року по теперішній час);

- бистрохідне танкове моторобудівництво (з 1939 року по теперішній час);

- гусеничне машинобудівництво - тракторобудівництво (1924-1940);

- танкобудівництво (з 1932 року по теперішній час);

- тягачебудівництво (1936-1941 рр. і з 1949 року по теперішній час).

По всім напрямкам були досягнуті значні успіхи, які є великим і цінним вкладом в народне господарство і підвищення обороноздатності країни.

Дизилебудівники створили і виготовляли газові двигуни великої потужності, стаціонарні судові двигуни типу ДВ і ДД, теплохідні дизелі Д 50, 2 Д 100, 10 Д 100, судові дизель-генератори типу 11 ГД 100.

Танкобудівники створили і поставили на серійне виробництво легкі колесно - гусеничні танки типу БТ, а потім - легендарний середній танк Т - 34, який відіграв вирішальну роль у Великій Вітчизняній війні.

Тягачебудівники в після воєнний період створили і поставили на серійне виробництво велике сімейство гусеничних важких тягачів і гусеничних шасі - транспортерів.

За зразкове виконання задач уряд по випуску продукції, створення потужних сучасних конструкцій машин, завод нагороджений орденами Леніна, трудового червоного знамені і Жовтневої революції.

У відповідності з комплексною програмою підприємства 2004 року планується виготовити і реалізувати товарної продукції на суму 380000000 гривень. Темпи росту виробництва до 2003 року склали більше 156 %.

В якості пріоритетних напрямів для заводу визначені:

виробництво і модернізація спецтехніки на експорт і для потреб України;

виробництво середньо-оборотних дизелів типу Д 80 і Д 100 для тепловозів і газових мотор - генераторів НГД 100 для електростанцій потужністю 1 Мг вт;

устаткування опалювально-енергетичного комплексу;

бурошнековий комплекс БШК 2 ДМ для видобутку вугілля із тонких пластів.

З метою організації комплексного вивчення і аналізу вітчизняних і зарубіжних ринків, перспектив їх розвитку організовано в структурі підприємства “Управління зовнішньо - економічною діяльністю і вивчення ринку”.

Підприємство встановило ділові стосунки з десятками країн, в тому числі Пакистаном, Китаєм, Монголією, Росією, Казахстаном, Турцією, Грецією, Бангладешом та іншими країнами.

Існуючий на підприємстві інтелектуальний і виробничий потенціал, а також накопичений практичний досвід дозволяє створювати першокласні машини, які задовольняють потреби найвибагливіших замовників. Зараз завод - високорозвинене підприємство на Україні по виробництву спеціальної і цивільної продукції.

Завод ім. Малишева - державне підприємство, яке належить до колективної форми власності. Трудовий колектив підприємства утворюють всі громадяни, які своєю працею приймають участь у його діяльності на основі трудових договорів.

В якості досліджуваного об'єкта обрано Дизельно-механічний цех № 460 ДП “Завод ім. Малишева”, який виробляє механічну обробку деталей різанням на металорізальному устаткуванні по міжцеховій кооперації відповідно технологічного процесу.

В організаційних і адміністративних відносинах цех є самостійним і здійснює свою діяльність на основі внутрішньозаводського госпрозрахунку. Цех № 460 відноситься до групи основних цехів і випускає продукцію характерну для даного підприємства. Основною номенклатурою, яку виробляє цех є деталі і вузли, які йдуть на такі вироби, як спецтехніка, бурошнековий комплекс (БШК-2ДМ) і дизеля. Цех підрозділяється на дільниці, які є найменшими підрозділами на заводі. В цеху є спеціальне і універсальне устаткування , яке розміщене по груповому признаку.

Управління цехом здійснює начальник цеха, він підчиняється безпосередньо директору заводу. Начальник цеху несе повну відповідальність за всі сторони виробничо-господарської діяльності, керує роботою начальників виробничих дільниць і служб, забезпечує виконання планових завдань по кількісним і якісним показникам дільниць і цеха в цілому.

Дільниці цеху функціонують в основному в одну зміну і підкоряються старшому майстру, яким підкоряються майстри. Майстер (начальник дільниці) має право займатися розміщенням людей по робочим місцям і станкам. Зобов'язаний забезпечити дільницею виконання плану по обсягу, асортименту номенклатурі виробів при дотриманні технологічних процесів і повному використанні виробничих потужностей. Попереджує простої устаткування і робочих, не допускає втрат матеріалів, перевитрати палива і електроенергії.

Начальник цеху має право у встановленому порядку переглянути норми виробітку і розцінки, впроваджувати технічно обґрунтовані норми, забезпечити суворе виконання правил техніки безпеки і охорони праці.

Динаміка основних техніко-економічних показників роботи дизельно-механічного цеху № 460.

Зміст економічного аналізу є комплексне і взаємозв'язане дослідження процесів і явищ господарської діяльності підприємства та його структурних підрозділів. Виявлення на цій основі причинних зв'язків, тенденцій в розвитку недочетов в економічній роботі і обґрунтування управлінських рішень по найбільш ефективному використанню закріплених матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Це здійснюється з метою забезпечення виконання і перевиконання планових завдань. На принципах господарського обліку і суворої економії.

Динаміка основних техніко-економічних показників роботи цеха №460 подана в таблиці 2.1

Таблиця 2.1. Основні техніко-економічні показники

Показники	Факт 2007 р.	2008 рік	У % до 2007 р.
		План	Факт	% виконання плану
Обсяг товарної продукції (тис. грн.)	5997	6501	6576	101,2	109,7
Середньоспискова чисельність працюючих (чол.):	154	156	162	103,8	105,2
В тому числі працюючих (чол.)	129	132	137	103,8	106,2
Виробіток на одного працюючого (грн.)	38940	41670	40590	97,4	104,2
Фонд заробітної плати (тис. грн.)	767,52	830,20	875,3	105,5	109,7
Середня заробітна плата в місяць (грн.)	415,3	443,3	450,3	101,6	108,4
Собівартість товарної продукції (тис. грн.)	5351,7	6176,0	6254,0	101,3	116,9

Використовуючи дані таблиці 2.1. можна зробити наступні розрахунки і висновки:

По плану 2008 року - загальний приріст продукції планується в обсязі 504 тис. грн. (6501-5997), тобто на 8,4%. Фактично в 2008 році загальний обсяг продукції склало 579 тис грн. (6576-5997), тобто на 9,7 %.

В 2007 році в порівнянні з 2008 роком планувалося збільшити абсолютний рівень продуктивності праці (виробітку) в розрахунку на одного працюючого з 38940 грн. до 41670 гр., тобто на 7%, а фактично він був збільшений на 4,2%. Це значить, що заплановані до використання резерви росту продуктивності праці в даному цеху в цілому були використані приблизно на 60% (4,2:7)*100 в результаті чого план збільшення продуктивності праці був виконаний тільки на 97,4 %, тобто було виконано на 2,6% (100-97,4).

По плану на 2007 рік середня заробітна плата одного працюючого повинна була збільшена в порівнянні з 2008 роком на 28,0 грн. (443,3-415,3), тобто на 6,3%, а фактично вона була підвищена до 450,3 грн., тобто на 4,3 %. Це пояснюється тим, що по цеху допущена перевитрата фонду оплати праці в 2006 році в порівнянні з планом цього року на 45,1тис. грн.

2.2 Аналіз динаміки дебіторської заборгованості державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

Дебіторська заборгованість - це заборгованість підприємств, організацій, осіб даному підприємству.

При аналізі дебіторської заборгованості перш за все вивчають, які зміни відбулися в складі та структурі дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду порівняно з початком, а також у питомій вазі дебіторської заборгованості щодо загальної суми поточних активів.

Таблиця 2.2. Аналіз дебіторської заборгованості

№ п/п	Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення
		сума тис. грн.	питома вага у %	сума тис. грн.	питома вага у %	сума тис. грн.	питома вага у %
1	Дебіторська заборгованість за товари роботи послуги	83 288,7	82,1	74 325,1	71,7	- 8 963,6	-10,4
2	Дебіторська заборгованість за розрахунками	5 146,3	5,1	21 912,9	21,1	+16 766,6	+16
3	Інша поточна дебіторська заборгованість	13 074,0	12,8	7 415,8	7,2	- 5 658,2	-5,6
4	Разом дебіторської заборгованості	101 509	100	103 653,8	100	+ 2 144,8	-
5	Оборотні активи	320 552,6	Х	348 781,6	Х	+ 28 229	Х
6	Питома вага д/ з в заг. активах (%)	Х	31,7	Х	29,7	Х	-2

Як видно загальна дебіторська заборгованість збільшилася на кінець звітного періоду на 28 229 тис. грн., у тому числі заборгованість за розрахунками - на 16 766,6 тис. грн.

Позитивної оцінки заслуговує зниження заборгованості за товари, роботи, послуги на 8 963,6 тис. грн., а також - іншої поточної заборгованості на 5 658,2.

З обороту підприємства відвернено на кінець періоду 27,9 %, майже третя частина всіх коштів від загальної суми поточних активів. Хоча й менше на 2 %, а ніж на початок періоду, але відвернення такої значної суми з обороту негативно впливає на фінансовий стан підприємства і може спричинити фінансові труднощі.

Темп зростання дебіторської заборгованості на кінець періоду порівнюючи початком зріс на 2,1 % (103 653,8 / 101 509 * 100 = 102,1). Підвищення темпів зростання дебіторської заборгованості зумовлено значним збільшенням на 425,8 % (21912,9 / 5146,3 * 100) заборгованості за розрахунками.

Таблиця 2.3. Аналіз показників оборотності дебіторської заборгованості

№ п/п	Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення
1	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (швидкість обороту, рази)	0,16	0,23	+ 0,07
2	Тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості (дні)	2169	1543	- 626
3	Відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до виторгу від реалізації	6	4,3	- 1,7

Дані таблиці 2.3. дозволяють зробити висновок проте, що стан розрахунків з дебіторами, порівнюючи з попереднім періодом, дещо поліпшуються: відхилення на 626 дня зменшилася тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості, кількість оборотів зросла до 0,23 рази, а відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до виторгу від реалізації скоротилося на 1,7.

У ході аналізу також вивчають, які зміни відбулися в динаміці і структурі позикового капіталу, причини цих змін і дають їм оцінку.

Таблиця 2.4. Аналіз динаміки структури позикового капіталу

№ п/п	Джерела капіталу	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення
		тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	Поточні зобов'язання: у тому числі	267405,6	100	319942,6	100	+ 52537	-
1.1	Короткострокові кредити банків	100600,0	37,6	126193,6	39,4	+ 25593,6	+ 1,8
1.2	Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	-	-	314,4	0,1	+ 314,4	+ 0,1
1.3	Векселі видані	1284,9	1	1274,9	0,4	- 10	- 0,6
1.4	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	42545,2	16	59441,4	18,6	+ 16896,2	+ 2,6
1.5	Поточні зобов'язання за розрахунками: - з одержаних авансів	102672,6	38	102621,2	32,1	- 51,4	- 5,9
	- з бюджетом	2886,7	1	2466,9	0,8	- 419,8	- 0,2
	- із страхування	4649,7	2	7660,9	2,4	+ 3011,2	+ 0,4
	- з оплати праці	11598,8	4	17650,5	5,5	+ 6051,7	+ 1,5
	Інші з-ня	1167,7	0,4	2318,8	0,7	+ 1151,1	+ 0,3

Як видно з таблиці позиковий капітал на кінець періоду сформований за рахунок короткострокових кредитів банку на 39,4 % , питома вага яких в загальній сумі капіталу збільшилася на 1,8 %. Також збільшилася частка кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 2,6 % , інші поточні зобов'язання теж збільшилися на 0,3 %.

Питома вага поточних зобов'язань за розрахунками у формуванні позикових коштів становить 32,1, або на 5,9 % менше, ніж на початок року.

На даному підприємстві на початок періоду за рахунок поточних зобов'язань покривалося 83,4 % (267405,6*100 / 320552,6) усіх оборотних активі, а на кінець періоду - 91,7 % (319942,6*100/348781,6).

2.3 Аналіз динаміки кредиторської заборгованості державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

Таблиця 2.5. Аналіз показників кредиторської заборгованості

№ п/п	Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення
1	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (швидкість обороту, рази)	0,04	0,06	+ 0,02
2	Тривалість періоду погашення кредиторської заборгованості (дні)	8081	5749	- 2332
3	Відношення середнього розміру кредиторської заборгованості до виторгу від реалізації	23	16	- 7

Дані таблиці 2.5. дозволяють зробити висновок проте, що стан розрахунків з кредиторами, порівнюючи з попереднім періодом, дещо поліпшується: на 2332 дня зменшилася тривалість періоду погашення кредиторської заборгованості, кількість оборотів зросла до 0,06 рази, а відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до виторгу від реалізації скоротилося на 7.

Зробимо порівняння сум дебіторської та кредиторської заборгованостей

Таблиця 2.6. Розрахунковий баланс підприємства

Дебітори	тис. грн.	Кредитори	тис. грн.
Товари роботи послуги	74 325,1	Товари роботи послуги	59 441,4
Розрахунки з бюджетом	2 537,4	Розрахунки за одержані аванси	102 621,2
Розрахунки за виданими авансами	2 608,9	Розрахунки з бюджетом	2 466,9
Інші дебітори	13 074,0	Розрахунки зі страхува-ння	7 660,9
		Розрахунки з оплати праці	17 650,5
		Інші кредитори	2 318,8
Усього	92 545,4	Усього	192 159,7
		Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською	99 614,3
баланс	92 545,4		92 545,4

Як видно, кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську заборгованість. Сума перевищення становить 99 614,3 тис. грн. Це перевищення свідчить про те, що підприємство існує за рахунок позикових коштів.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ аналізу руху грошових коштів промислового підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

3.1 Оцінка впливу руху грошових коштів на фінансову стабільність підприємства

Важливою характеристикою платоспроможності підприємства є його можливість генерувати кошти. Нерідко прибуткове підприємство може виявитися неплатоспроможним, тобто мати дефіцит коштів, і навпаки, збиткове підприємство може мати значні суми коштів.

Розходження між прибутком і чистим грошовим потоком пояснюється рядом причин:

- час визнання доходів і витрат не збігається згодом відповідних припливів і відтоків коштів. Визнання доходів і витрат у бухгалтерському обліку здійснюється

- при наявності юридичних зобов'язань на їхню оплату, що може відбутися й пізніше. Так, виторг від реалізації продукції визначається методом нарахування, тобто по даті відвантаження, у той же час, продукція може реалізовуватися в кредит і виниклу дебіторську заборгованість у звітному періоді може й не бути погашена. З іншого боку, підприємство може одержати аванс у рахунок майбутніх поставок продукції. У зв'язку із цим, для визначення грошового потоку суму чистого прибутку необхідно збільшити на суму отриманих авансів і зменшити на суму збільшення дебіторської заборгованості;

- існують господарські операції, які впливають на суму прибутку, але не викликають при цьому руху грошових коштів, наприклад, нарахування амортизації основних коштів і нематеріальних активів;

- ряд господарських операцій викликає рух грошових коштів, але не впливає на суму фінансових результатів.

Основним джерелом інформації для аналізу грошових потоків є звіт про рух грошових коштів, що показує джерела надходження коштів і напрямок їхньої витрати, а також зміну залишку коштів за період. Звіт про рух грошових коштів може бути складений за допомогою прямого або непрямого методу.

Прямий метод припускає відбиття надходжень і виплат коштів повністю в сумах, що надійшли й реально оплачених. Звіт про рух грошових коштів у цьому випадку може бути оформлений у вигляді таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Форма звіту про рух грошових коштів, складеного прямилі методом

Показник, тис. грн.	Надходження коштів	Відтік коштів
1	2	3
КОШТИ НА ПОЧАТОК ПЕРІОДУ	+
Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності:
Надходження коштів від покупців	+
Виплата коштів постачальникам і працівникам		-
Виплата податків		-
Позабюджетні виплати		-
Надходження й виплата штрафів, пені, неустойок	+	-
Інші грошові надходження й виплати	+	-
Разом	+	-
Чисті кошти в результаті операційної діяльності
Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності
Придбання п продаж основних коштів	+	-
Придбання й реалізація нематеріальних активів	+	-
Придбання й реалізація цінних паперів й інших довгострокових фінансових вкладень	+	-

Звіт про рух грошових коштів, складений непрямим методом, заснований на даних зі звітного балансу й звіту про фінансові результати. В основі розрахунку руху грошових коштів лежить різниця між коштами на початок і кінець періоду. По цій різниці судять про величину грошового потоку (тобто про надходження або відтік коштів). Чистий прибуток за звітний період у процесі здійснення коректувань перетвориться в чистий грошовий потік. Суму чистого прибутку в ході коректування необхідно збільшити на суму витрат, що не викликають відтік коштів, а також на суму збільшення зобов'язань і скорочення негрошових активів і скоротити на суму приросту негрошових активів і скорочення зобов'язань. Зокрема, цей метод використовується при складанні форми фінансової звітності №3, зміст і порядок складання якої розглянуті вище.

Ще одним різновидом непрямого методу є метод джерел і використання, що дає можливість скласти звіт про рух грошових коштів, користуючись тільки даними балансу. При цьому нарощування пасивів і скорочення активів є джерелом збільшення коштів, а, відповідно, зростання негрошових активів і скорочення пасивів означає використання коштів. Метод джерел і використання також може бути використаний як інструмент оцінки фінансової стабільності. Він дозволяє проаналізувати дотримання принципу погодженості строків залучення джерел коштів зі строками їхнього використання у звітному періоді й зробити висновок про посилення або ослаблення фінансової стабільності.

Оптимальна структура джерел і використання коштів представлена на рисунку 3.4.

Проаналізуємо грошові потоки підприємства за допомогою методу джерел і використання за даними балансу за звітний період. Розрахунок суми джерел і використання коштів виконаний у рис. 3.1.

Рис. 3.1. Оптимальна структура джерел і використання коштів

Таблиця 3.2. Розрахунок суми джерел і використання коштів

Найменування статті	На початок року	На кінець року	Джерела	Використання
1	2	3	4	5
Активи
Нематеріальні активи	37,2	148,2		111
Незавершене будівництво	1013,9	1696,7		682,8
Основні кошти	66166,7	66401,7		235
Інші необоротні активи	59	87		28
Запаси:
виробничі запаси	15615,8	14190,2	1425,6
незавершене виробництво	1464,9	1693,9		229
готова продукція	7688	10678,5		2990,5

У звітному році підприємство має негативний чистий грошовий потік, незважаючи на позитивні фінансові результати. Це говорить про зниження його здатності генерувати кошти. Цей факт головним чином пояснюється інвестиціями в основні кошти й інші необоротні активи, а також розширенням продажів продукції в кредит (зростання дебіторської заборгованості не був компенсований відповідним збільшенням кредиторської).

Кількісну оцінку погіршення фінансової стабільності даного підприємства в його короткостроковому періоді діяльності можна виконати по зміні коефіцієнта поточної ліквідності на початок і кінець року. Як треба з раніше виконаних розрахунків, значення коефіцієнта поточної ліквідності скоротилося з 7,61 до 4,88. Пояснюється це негативною величиною нетто-потоку коштів підприємства на кінець року. Однак потрібно відзначити, що сформована ситуація на сучасний момент не є загрозливою, тому що підприємство має достатню кількість грошових активів для підтримки високого рівня платоспроможності, але в майбутньому, можливо, йому доведеться переглянути політику надання й використання комерційного кредиту.

У звітному році сума довгострокових джерел коштів менша ніж сума довгострокового використання на 155,7 тис. грн. Це значить, що на формування необоротних активів, крім довгострокових джерел коштів, були спрямовані й короткострокові в зазначеній сумі. Це призвело до скорочення величини робочого капіталу, а отже, погіршенню фінансової стабільності. З іншого боку, з огляду на високий рівень забезпеченості підприємства робочим капіталом, можна сказати, що його фінансова стабільність залишилася досить високою. Однак, надалі необхідно дотримуватися принципу погодженості строків залучення джерел коштів зі строками їхнього вкладення (принципу конгруентності), щоб не допустити погіршення фінансового стану. Недотримання даного принципу супроводжується підвищеним ризиком, тому що короткострокові зобов'язання, з одного боку, повинні оперативно погашатися, а з іншої, вони вже інвестовані, наприклад, у товароматеріальні запаси і їх не можна використати для погашення зобов'язань. Таким чином, підприємство вимушено знову вдатися до позик і зобов'язань, і за їхній рахунок воно буде робити позначені платежі. Ситуація може мати прогресуючий характер й ускладнюватися труднощами залучення позикового капіталу, що приведе до підвищеного фінансового ризику. На рисунку 3.6 наведена схема руху грошових коштів в умовах даного підприємства (з порушенням провідного принципу фінансування діяльності підприємства). Це непрогресивний тип потоку коштів.

Рис. 3.2. Схема непрогресивної організації фінансування діяльності аналізованого підприємства

Крім принципу відповідності, організація потоку коштів повинна відповідати принципу пропорційності. Цей принцип означає, що нові кошти повинні надходити в бізнес, не порушуючи "вдалого" співвідношення позикового й власного капіталу, знайденого й використовуваного на підприємстві. Наприклад, якщо співвідношення позикового й власного капіталу становило (60:40), те нове фінансування повинне бути пропорційно діючому на підприємстві.

Існує ще один провідний принцип фінансування підприємства. Цей принцип вимагає, щоб відношення короткострокових джерел і використання відповідало коефіцієнту поточної ліквідності на початок року.

Таким чином, аналізовані умовне підприємство порушило основні принципи формування потоку коштів, що й викликало відслідковане зниження ліквідності й фінансової стабільності аналізованого підприємства.

3.2 Шляхи вдосконалення якості й збалансованості грошових потоків як факторів платоспроможності підприємства

Якість управління фінансами можна оцінити на основі аналізу співвідношення грошових потоків від різних видів діяльності.

Якість управління підприємством можна оцінити як гарну, якщо за результатами звітного періоду спостерігається позитивний чистий рух коштів (різниця між надходженнями й виплатами) від операційної діяльності й негативний -- у результаті інвестиційної й фінансової діяльності. Це означає, що операційна діяльність підприємства забезпечує достатню кількість коштів для забезпечення виплат у результаті цього виду діяльності, крім того, кошти, отримані від операційної діяльності, використовуються для інвестиційних потреб підприємства й для здійснення платежів у результаті фінансової діяльності (погашення кредитів, виплата дивідендів й ін.). При цьому бажано мати позитивне значення чистого руху коштів у результаті всіх видів діяльності за період.

При нормальній якості управління чистий рух грошових коштів від операційної й фінансової діяльності має позитивне значення, а від інвестиційної -- негативне. У цьому випадку підприємство здійснює інвестиції за рахунок коштів, отриманих від операційної діяльності, і притягнутих кредитів або додаткових вкладень власників. У такій ситуації бажано мати позитивний чистий рух грошових коштів за період.

Стан підприємства можна оцінити як кризовий, якщо рух коштів у результаті операційної діяльності має негативне значення. Інакше кажучи, підприємство фінансує виплати, пов'язані з операційною діяльністю, за рахунок надходжень від інвестиційної й фінансової діяльності, тобто за рахунок залучення кредитів, емісії акцій, надходжень від реалізації основних коштів й інших необоротних активів і т.п. Така структура грошових потоків припустима тільки для знову створених підприємств.

Крім значень і співвідношення чистих грошових потоків у цілому й по видах діяльності, для оцінки якості грошових потоків варто проаналізувати структуру надходжень і відтоків коштів, зокрема, необхідно звернути особливу увагу на зміну суми й питомої ваги грошових надходжень від реалізації продукції.

Велике значення для підтримки платоспроможності підприємства має збалансованість позитивних і негативних грошових потоків по сумі й часу виникнення. Для оцінки збалансованості грошових потоків використовуються два взаємозалежних показники: коефіцієнт ефективності грошових потоків і коефіцієнт ліквідності грошових потоків, які розраховуються як у цілому по підприємству, так й окремо по видах діяльності.

Коефіцієнт ефективності грошових потоків визначається за формулою

(3.1.)

де ЧГП -- чистий грошовий потік;

НГП -- негативний грошовий потік (відтік коштів).Економічний зміст цього показника аналогічно показникам рентабельності. Відмінність полягає в тому, що рентабельність служить оцінкою ефективності діяльності підприємства на основі співвідношення доходів і витрат, певних методом нарахування, при цьому як абсолютний показник результатів діяльності використовується прибуток, а розглянутий показник дозволяє оцінити співвідношення надходжень і виплат коштів за період, при цьому абсолютним показником результативності є чистий грошовий потік. Позитивне значення коефіцієнта ефективності грошових потоків означає, що надходження коштів у звітному періоді перевищили відтоки, тобто підприємство має позитивний чистий грошовий потік.

Збалансованість грошових потоків також оцінюється за допомогою коефіцієнта ліквідності грошових потоків

(3.2.)

де ПГП - позитивний грошовий потік (надходження коштів).

Між коефіцієнтами ефективності та ліквідності грошових потоків існує наступний зв'язок

(3.2.)

Найбільш повний аналіз якості й збалансованості грошових потоків підприємства можливий при використанні звіту про рух грошових коштів, складеного прямим методом, тому що він дозволяє відстежити всі надходження й виплати коштів за період. Що стосується непрямого методу, його аналітична цінність полягає в тому, що він дає можливість більш наочно виявити фактори, що вплинули на зміну залишку коштів (тобто визначити джерела і напрямки використання коштів). Оцінка якості грошових потоків може бути виконана тільки на основі аналізу співвідношень чистих грошових потоків у розрізі окремих видів діяльності.

3.3 Досягнення оптимального обсягу грошових коштів на підприємстві

У сучасних вітчизняних умовах поступово змінюється відношення до нормування традиційно ненормованих елементів поточних активів. Ідеться про необхідність визначення оптимального розміру грошових коштів на рахунку і в касі, яка, у свою чергу, зумовлена класичним конфліктом, що існує між ліквідністю та дохідністю.

Для розуміння суті цього конфлікту розглянемо взаємозв'язок, що існує, з одного боку, між грошовими активами та ліквідністю, а з другого - між грошовими активами і дохідністю.

Безумовно, якщо величина грошових активів зростає, ліквідність підприємства підвищується, і це є позитивною тенденцію. Однак разом зі збільшенням залишків грошових коштів підприємство втрачає можливість вигідного розміщення тимчасово вільної їх частини та отримання додаткового доходу. Відповідно ефективність діяльності підприємства знижується. Для того щоб підвищити ефективність використання надлишку грошових коштів, підприємство, як правило, здійснює його вкладення в цінні папери або строкові контракти, що, у свою чергу, приводить до загострення проблем, пов'язаних з ліквідністю.

Отже, велика дохідність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати ліквідності.

Виходячи із викладеного, можна зробити висновок, що політика управління грошовими коштами має забезпечити пошук компромісу між ефективністю діяльності та ліквідністю підприємства, яка полягає в оптимізації залишків грошових коштів.

Для оптимізації коштів починаючи з 50-х років дослідники фінансів запропонували математичні моделі, в основу яких закладено такі ідеї, як і в методи оптимізації виробничих запасів.

Одна з таких моделей належить В. Баумолю. Вона ґрунтується на положенні, що управління коштами, як і товарними запасами, передбачає сукупні витрати, пов'язані з підтриманням певного їх рівня на рахунку, які умовно можна поділити на дві групи. Перша - це оплата банківських послуг при залученні кредиту або комісійні платежі за конвертацію цінних паперів у кошти. Позначимо цей вид витрат В_к. Ці витрати при збільшенні залишку коштів знижуються, оскільки зменшується кількість операцій по конвертації. Друга група -- це витрати, пов'язані зі зберіганням коштів (В_З). До них можна віднести втрати підприємства через відмову від інвестування грошового залишку в короткострокові фінансові вкладення. У даному разі сума витрат прямо пропорційна до залишку грошових коштів. Отже, існує деяка оптимальна величина коштів, що забезпечує рівновагу процесу зниження однієї групи витрат і зростання другої. Вона мінімізує сукупні витрати, пов'язані з даною групою грошових коштів. В. Баумоль виразив величину їх оптимального залишку через відомі параметри діяльності фірми і зовнішнього середовища, поклавши в основу систему суворих вихідних передумов:

попит на кошти за аналізований період є відомою детермінованою величиною; при цьому коефіцієнт витрачання коштів за одиницю часу вважається постійним;

платежі підприємства з поповнення залишку на рахунку здійснюються негайно і в наперед задані моменти часу;

усі резерви грошових активів зберігаються у формі короткострокових фінансових вкладень;

витрати на створення запасів пропорційні до його величини і є постійною відомою величиною;

витрати на зберігання коштів виражаються у вигляді процентного доходу за короткостроковими фінансовими вкладеннями.

Математичний алгоритм розрахунку оптимального розміру залишку грошових коштів відповідно до моделі Баумоля має такий вигляд

(1.11.)

де П_гк -- планова потреба в грошових коштах; В_к -- витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових коштів; В₃ -- рівень витрат доходів при забезпеченні грошових коштів (середня ставка відсотка по короткострокових фінансових вкладеннях).

Середній запас грошових коштів становить ГКопт/2

У найбільш загальному вигляді динаміка грошових залишків за моделлю Баумоля подана на рис. 3.1.

Рис.3.1. Формування та витрачання залишків грошових коштів відповідно до моделі Баумоля.

ВИСНОВКИ

Виходячи із викладеного, можна зробити висновок, що політика управління грошовими коштами має забезпечити пошук компромісу між ефективністю діяльності та ліквідністю підприємства, яка полягає в оптимізації залишків грошових коштів.

Найбільш повний аналіз якості й збалансованості грошових потоків підприємства можливий при використанні звіту про рух грошових коштів, складеного прямим методом, тому що він дозволяє відстежити всі надходження й виплати коштів за період. Що стосується непрямого методу, його аналітична цінність полягає в тому, що він дає можливість більш наочно виявити фактори, що вплинули на зміну залишку коштів (тобто визначити джерела і напрямки використання коштів). Оцінка якості грошових потоків може бути виконана тільки на основі аналізу співвідношень чистих грошових потоків у розрізі окремих видів діяльності.

Для оцінки якості грошових потоків варто проаналізувати структуру надходжень і відтоків коштів, зокрема, необхідно звернути особливу увагу на зміну суми й питомої ваги грошових надходжень від реалізації продукції.

Велике значення для підтримки платоспроможності підприємства має збалансованість позитивних і негативних грошових потоків по сумі й часу виникнення. Для оцінки збалансованості грошових потоків використовуються два взаємозалежних показники: коефіцієнт ефективності грошових потоків і коефіцієнт ліквідності грошових потоків, які розраховуються як у цілому по підприємству, так й окремо по видах діяльності.

Список використаних джерел

1. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навчальний посібник. 3-тє вид., перероб. і доп. - К. Т-во “Знання”, КОО, 2002. - 294 с.

2. Баканов М.И., Шеремет А.Д., Теория экономического анализа. -М.: Финансы и статистика, 2003.

3. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, 2001. - 431 с.

4. Економічний аналіз: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП “Рута”, 2003. - 680 с.

5. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петряєва З.Ф. Курс економічного аналізу: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. І.Ф.Прокопенка. - Харків: Легас, 2004. - 384 с.

6. Кислиця О.Я., М'яких І.М. Економічний аналіз: Курс лекцій. - К.: Вид-во Європ. Ун-ту, - 2003. - 171 с.

7. Фінанси підприємства: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін, 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ. 2002, - 460 с.

8. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

9. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петряєва З.Ф. Курс економічного аналізу: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. І.Ф.Прокопенка. - Харків: Легас, 2004. - 384 с.

10. Кислиця О.Я., М'яких І.М. Економічний аналіз: Курс лекцій. - К.: Вид-во Європ. Ун-ту, - 2003. - 171 с.

11. Фінанси підприємства: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін, 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ. 2002, - 460 с.

12. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

13. Шубіна С.В. Конспект лекцій з курсу «Економічний аналіз» для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання. - Харків: ХФ УАБС, 2003. -118 с.

14. Фінансово-економічний аналіз: Підручник\ Буряк П.Ю. та ін. - К.: ВД «Професіонал», 2004.- 528 с.

15. Шубіна С.В., Торяник Ж.І. Навчально - методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни “Економічний аналіз” для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання.- Харків: ХБІ УАБС, 2004. - 190 с.