Єдиний соціальний внесок та прибутковий податок: перспективи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

єдиний соціальний внесок та прибутковий податок: перспективи в україні



ПЛАН

Вступ

РОЗДІЛ І. Єдиний соціальний внесок

1.1 Правове регулювання ЄСВ законодавством України

1.2 Економічна визначеність ЄСВ

1.3 Реалізація сбору ЄСВ

РОЗДІЛ ІІ. Прибутковий податок

2.1 Зарубіжна практика використання ПП

2.2 Правове регулювання ПП законодавством України

РОЗДІЛ ІІІ. Перспективи в Україні ЄСВ та ПП

3.1Розвиток ПП в Україні

3.2 Перспективи використання ЄСВ та ПП

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



РОЗДІЛ І. Єдиний соціальний внесок

1.1 Правове регулювання ЄСВ законодавством України

Складовою системних реформ в Україні є зміна підходів до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), який є одним з основних чинників навантаження на фонд оплати праці роботодавця.

Пропозиції щодо перегляду навантаження на фонд оплати праці роботодавця, зокрема шляхом зменшення діючої ставки єдиного внеску, неодноразово вносилися на розгляд як представниками бізнесу, так і громадськості.

Прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі - Закон № 77), який набрав чинності з 01 січня 2015 року, є важливим кроком у реформуванні сплати єдиного внеску.

Так, пунктом 3 розділу ІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 77 платникам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 (тобто для роботодавцям), надається право на зниження навантаження на фонд оплати праці.

Отже, на зниження ставки єдиного внеску мають право роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (далі - Реєстр), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Реєстру).

Застосування понижуючого коефіцієнта можливе тільки до ставок єдиного внеску, визначених частиною 5 статті 8 Закону № 2464.

Тобто, роботодавці застосовують понижуючий коефіцієнт до розміру єдиного внеску, який визначається відповідно до класів професійного ризику виробництва (від 36,76 відс. - для 1 класу професійного ризику виробництва до 49,7 відс. - для 67 класу професійного ризику виробництва) таких роботодавців.

Щодо розміру та умов застосування понижуючого коефіцієнта.

Єдиний внесок для роботодавців зменшується з 41 відс. до 16,4 відс., якщо вони відповідатимуть таким умовам:

1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 раза або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 раза або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнта 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому разі коефіцієнт не може бути менше 0,4);

2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік;

3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;

4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальну заробітну плату у 2015 році встановлено у місячному розмірі: з 01 січня - 1218,00 гривень, з 01 грудня - 1378,00 гривень.

Таким чином, тільки при одночасному дотриманні всіх зазначених умов роботодавець отримує право на застосування до ставки єдиного внеску понижуючого коефіцієнта, який в 2015 році може становити від 0,4 до 0,99 залежно від того, наскільки збільшилась база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, порівняно із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік.

Оскільки необхідне порівняння із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, застосовувати понижуючий коефіцієнт зможуть лише платники, які вели діяльність і нараховували заробітну плату протягом усього 2014 року.

Роботодавці нараховують єдиний внесок на суму нарахованої зарплати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (ст. 7 Закону № 2464).

Статтею 8 Закону № 2464 передбачено, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць.

У разі звільнення або прийняття працівника на основне місце роботи протягом місяця, в якому нарахована заробітна плата за відпрацьований час не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, сума єдиного внеску розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Щодо нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам, які працюють за сумісництвом (неосновне місце роботи).

Законом № 2464 передбачено, що основне місце роботи - це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудова книжка - це основний документ про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 28.06.1993 № 43, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за № 76 (далі - Положення), сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Робота за сумісництвом в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція).

Оскільки трудова книжка є основним документом про трудову діяльність, а період роботи за сумісництвом вноситься до неї за бажанням працівника, то його основним місцем роботи вважається місце роботи, де такий працівник працює на підставі укладеного трудового договору та де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої заноситься відповідний запис про роботу.

Враховуючи зазначене, для сумісників базою нарахування єдиного внеску є фактично нарахована заробітна плата незалежно від її розміру. При цьому роботодавець має право отримати від такого працівника (сумісника) підтвердження про місце основної роботи.

1.2 Економічна визначеність ЄСВ

прибутковий податок соціальний внесок

Єдиний соціальний внесок (згідно з Законом[1]: Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) -- обов'язковий платіж до системизагальнообов'язкового державного соціального страхування, що справляється в Україні з метою забезпечення страхових виплат за поточними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Уведений з 1 січня 2011 року, замінив собою чотири окремі відрахування: до Пенсійного фонду; до фондів страхування на випадок безробіття; із тимчасової втрати працездатності; від нещасних випадків на виробництві.

Єдиний соціальний внесок не входить до системи оподаткування.

Розмір внеску визначається у процентах від заробітної плати (доходу, прибутку) від діяльності і становить -- в залежності від класу професійного ризику виробництва -- від 36,76% до 49,7%.

Для бюджетних установ єдиний соціальний внесок установлений у розмірі 36,3%.

На користь солідарної системи пенсійного страхування розподіляється приблизно 90,9% зібраних сум[2].

Див. також: Пенсійна система України

За січень--серпень 2013 року зібрано 123 млрд грн. ЄСВ[3].

28 грудня 2014 р. Верховна Рада прийняла, а 31 грудня Президент підписав Закон № 77-VIII, спрямований на легалізацію фонду оплати праці[4]. Відповідно до його положень, з 1 січня 2015 року ставки єдиного внеску застосовуються з коефіцієнтом 0,4 за умови, що роботодавець виконує певні умови. Це означає зниження ставки ЄСВ з 41% до 16,4%[5], проте виконати потрібні умови непросто[6].

Від березня 2015 р. умови для зниження ЄСВ дещо лібералізовані[7].

Адміністрування єдиного соціального внеску включає в себе ідентифікацію, облік платників ЄСВ та об'єктів оподаткування, сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою ЄСВ відповідно до законодавства.

Спочатку функція адміністрування покладалася на Пенсійний фонд України. Єдиний соціальний внесок сплачувався саме на його рахунки, потім ці суми розподілялися серед фондів соціального страхування[8].

З утворенням 18 березня 2013 року Міністерства доходів і зборів функцію адміністрування ЄСВ покладено на цей орган[9][10]. Проти цього виступали, зокрема, Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, Спільний представницький орган (СПО) між Кабінетом міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців (Федерація роботодавців України) та всеукраїнськими профспілками[11][12].

Представники СПО входять до складу сторони роботодавців у дво-, тристоронніх органах соціального діалогу, зокрема, в Національній тристоронній соціально-економічній раді при Президентові України, колегіях міністерств і відомств, правліннях та наглядових радах фондів соціального страхування та Пенсійного фонду України.

Пізніше Міндоходів та Пенсійний фонд України домовилися про подовження виконання ПФУ функцій з адміністрування на вересень 2013 року[13][14].

З 1 жовтня 2013 року Міністерство доходів і зборів розпочало адмініструвати ЄСВ. Відтоді Міндоходів приймає та обробляє звіти про суми нарахованого внеску, саме на його адресу потрібно надавати такі звіти. Суми нарахованого єдиного соціального внеску підлягають сплаті на рахунки органів Міндоходів, відкриті в Головних управліннях Державної казначейської служби України[15][16].

Після утворення Державної фіскальної служби і затвердження відповідного Положення від 21 травня 2014 р. № 236, остання перебрала на себе повноваження з адміністрування ЄСВ.

1.3 Реалізація сбору ЄСВ

Згідно Закону України «Про ЄСВ» під ЄСВ слід розуміти консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного страхування у обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат ( послуг ) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464) [7].

У Законі відмічено, що Пенсійному фонду України надано повноваження щодо збору та ведення обліку страхових коштів, контролю повноти своєчасності їх сплати та інші функції. Це означає, що Пенсійний фонд ( далі ПФ ) став монопольним фіскальним органом, що підпорядковується державі, адже ЄСВ підлягає обов'язковій сплаті в незалежності від того, яким є фінансовий стан платника.

З 01.10.2013 року порядок і терміни сплати ЄСВ регулюються нормами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.09.2013 року № 455 [9]. Тобто звіти і кошти направляються до Міністерства доходів і зборів України а контролює Пенсійний фонд України.

В рамках реформування ЄСВ з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 77-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким внесено зміни до Закон № 2464, а саме:

- створено Фонд соціального страхування України, який об'єднав Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань і Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності

- внесено зміни у Закон України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (відомості Верховної Ради України, 2011 р., №2-3 ст.11 із наступними змінами) , а саме збільшується розмір штрафів за порушення порядку нарахування ЄСВ, порушення при поданні звітності з ЄСВ, надання недостовірних відомостей, несплату чи несвоєчасну сплату

Крім цього, прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 77, установлено, що з 1 січня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п'ятою статті 8 та статтею 10 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім виключень, передбачених цією частиною), у випадку, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

1)загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; або якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 рази, або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнту 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4);

2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків у порівнянні з середньою заробітною платою за 2014 рік;

3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;

4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат



РОЗДІЛ ІІ. Прибутковий податок

2.1 Зарубіжна практика використання ПП

Бюджетна і податкова політики тісно взаємопов'язані між собою. При цьому економічний стан країни безпосередньо залежить від організації бюджетної політики. Бюджетний рік має відмінні початок та кінець, але його тривалість однакова - 12 місяців. У багатьох країнах світу в бюджетному процесі беруть участь багато відомств, серед яких є Міністерство фінансів.

Складовою цього міністерства виступає податкова служба, в обов'язки якої входить контроль за податковими надходженнями.

За систему оподаткування відповідає податкова політика, яка застосовується для поповнення бюджетів усіх рівнів, а також для стимулювання економічного зростання. Реалізується за двома напрямками:

визначення видів податків і встановлення податкових ставок та надання податкових пільг.

У більшості зарубіжних країн податкова політика жорсткіша, а ставки оподаткування вищі ніж в Україні. Але у них діють податкові системи, спрямовані на те, щоб зацікавити виробника залишати доходи у своїх країнах. Тому досить висока базова ставка оподаткування може в кінцевому підсумку суттєво зменшитися за рахунок пільг. Також у платника податків є вибір певного варіанту сплати. Наприклад, у США податок на доходифізичних осіб може розраховуватися у двох варіантах: дохід окремого громадянина або дохід сім'ї.

При розгляді сучасних податкових систем розвинених країн світу важливим є вивчення їх структури. Передусім це стосується розподілу податкових платежів на прямі та непрямі. Наприклад, у США, Японії, Великобританії переважають прямі, а у Франції - непрямі податки [2].

Як засвідчує практика, існує залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких факторів: життєвий рівень населення країни, рівень його культури, шляхи вдосконалення механізму стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, властивості системи оподаткування мінімізувати ухилення від їх сплати.

Прямі податки та рівень оподаткування знаходяться в прямій залежності від рівня доходів платника. Ці податки вважаються найбільш справедливими. Пряме оподаткування дозволяє перекласти основний податковий тягар на заможне населення.

Податкові реформи, які постійно проводяться, майже у всіх країнах призвели до збільшення частки основних податків у валовому продукті.

Особливо яскраво ця тенденція виявилася в зростанні частки у валовому внутрішньому продукті прибуткового податку: в США цей податок виріс з 8,43 до 10,1 %, у Франції - з 4,41 до 6,2 %, в Японії - з 4,6 до 6,1 %, у Німеччині - з 4,11 до 10,1 %. Частка податку на прибуток і ПДВ теж збільшилася.

Податкові реформи супроводжувалися вдосконаленням податкових інститутів. В США було введено новий податковий кодекс замість діючого з 1954 р. кодексу доходів. Податкова реформа 1986 р. замінила складно-прогресивну шкалу прибуткового податку, що складалася з 15 категорій податків по ставках від 11 до 50 %, шкалою, що складається з двох ставок, з одночасним розширенням бази оподаткування.

2.2 Правове регулювання ПП законодавством України

Податки з населення - це економічні відносини в грошовій формі, які виникають між державою та населенням з приводу примусового обов'язкового вилучення частини їх доходу для покриття платежів бюджету

Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Об'єктом оподаткування вважаються доходи у грошовій та натуральній формі, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, крім виплат:

допомог по державному соціальному страхуванню та державному соціальному забезпеченню, крім допомог по тимчасовій непрацездатності;

державних пенсій, а також додаткових пенсій, що виплачуються за умовами добровільного страхування пенсій;

сум, одержаних в результаті відчуження майна, що належить громадянам на правах власності, за нотаріальне посвідчення або за операції з відчуження якого сплачується державне мито чи плата за вчинення нотаріальних дій, крім доходів, отриманих від реалізації продукції та іншого майна в результаті здійснення ними підприємницької діяльності;

доходів громадянам від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній та садовій ділянці продукції рослин-ництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки;

процентів, дисконтних доходів і виграшів по облігаціях державних позик, грошових вкладах, іменних ощадних сертифікатах, виграшів за державними лотереями та державними казначейськими зобов'язаннями;

доходів, одержаних від відчуження громадянами акцій та інших корпоративних прав, які були набуті такими громадянами в процесі приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні сертифікати, а також в межах їх пільгового придбання за власні кошти;

сум матеріальної допомоги, включаючи вартість речових призів та подарунків у межах дванадцяти мінімальних розмірів заробітної плати на рік включно;

доходів працівників сільськогосподарських підприємств, одержаних ними натурою (сільськогосподарською продукцією власного виробництва та продукцією її переробки, за винятком продукції, визначеної Кабінетом Міністрів України). Обчислення зазначених доходів провадиться за очікуваною собівартістю відповідної продукції;

сум плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих навчальних закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб;

сум дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

інших доходів у відповідності до діючого законодавства.

Розрахований сукупний оподатковуваний доход з метою оподаткування зменшується в залежності від наявних у громадянина умов та пільг (табл.12.3).

Таблиця 12.3

Характеристика умов та пільг для зменшення сукупного оподатковуваного доходу

Умови зменшення сукупного оподатковуваного доходу	Розмір неоподаткованого доходу за місяць в неоподаткованих мінімумах (17 грн.)
Всім платникам податків	1
На кожну дитину до 16 років, якщо місячний оподаткований доход не перевищує 10 мінімальних заробітних плат	1
Громадяни, які постраждали від Чорнобильської катастрофи: 1, 2 категорії 3, 4 категорії	10 5
Учасники Великої Вітчизняної війни	15

Діючим законодавством встановлені й інші пільги щодо оподаткування доходів громадян.



Таблиця 12.4 Ставки прибуткового податку з доходів громадян

Місячний сукупний одатковуваний доход	Ставки і розміри податку
До 17 грн.(доход у розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму)	Не обкладається
18 грн. - 85 грн.(від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів)	10 % суми доходу, що перевищує роз-мір 1 неоподатковуваного мінімуму
86 грн. - 170 грн.(від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів)	6 грн. 80 коп. + 15 % із суми, що перевищує 85 грн.
171 грн. - 1020 грн.(від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів)	19 грн. 55 коп. + 20 % із суми, що перевищує 170 грн.

Прибутковий податок з сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи, при умові обов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки і провадження відрахувань до фонду соціального страхування, обчислюється за ставками (табл.12.4).

Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 процентів з перерахуванням після закінчення календарного року за шкалою ставок.



РОЗДІЛ ІІІ. Перспективи в Україні ЄСВ та ПП

3.1 Розвиток ПП в Україні

До кінця 80-х років прибутковий податок з громадян справлявся за системою, яка склалася ще в 40- х роках. Податки і збори з населення на той час включали прибутковий податок з громадян, податок з холостяків, самотніх і малозабезпечених громадян СРСР, сільськогосподарський податок, податок з власників будівель, податок з власників транспортних засобів, земельний податок та ін.

В 1989 p. в загальному сукупному доході населення податки і збори склали 8,3 % або близько 12 крб. в місяць на чоловіка За рахунок податків з населення формувалося більше 10 % всіх доходів бюджету. Питома вага прибуткового податку з населення становила до 7 %.

До 1990 року прибутковий податок із громадян справлявся за комбінованою шкалою ставок. Для доходів, отриманих за місцем основної роботидотановлювався неоподаткований мінімум (спочатку 70, потім 80, згодом 100 крб.). При місячному заробітку від 71 до 90 крб. ставки коливалися від 25 коп. до 7 крб. 12 коп. із заробітку від 91 до 100 крб. податок становив 7 крб. 12 коп. плюс 12 % суми, що перевищувала 90 крб.; від 101 крб. і вище - 8 крб. 20 коп. плюс 13 % суми, що перевищувала 100 крб. Такі ставки були встановлені для робітників та службовців і хоч офіційно ставка оподаткування визнічалась як пропорцфйна- 13 %, насправді існувала регресивне - прогресивна шкала.

Так, з одного карбованця, який перевищував неоподатковуваний мінімум, утримувалося 25 коп. Потім вона поступово знижувалася до 12 % і підвищувалася до 13 %.

Оподаткування доходів громадян від трудової діяльності, одержаних не за місцем основної роботи, здійснювалося за спеціальною шкалою прогресивних ставок. На основі комбініції цих двох шкал, але в річному обчисленні, оподатковувалися авторські гонорари й винагороди, а також доходи від кустарно-ремісничих промислів, що не перевищували 3000 крб. на рік.

Подальше зростання цін призвело до підвищення неоподатковуваного податком мінімального доходу з 1 вересня 1993 року до 40 тис. крб. ($ 6,7 по курсу НБУ). Постановою ВР України від 27 серпня 1993 року Mb 3415 - ХП мінімальна зарплата була встановлена у розмірі 20 тис. крб., а мінімальна пенсія за віком - 40 тис. крб. на місяць. 1 грудня 1993 року рівень мінімальної зарплати сягнув позначки 60 тис. крб. і залишався таким до березня 1996 року. Розмір неоподатковуваного мінімуму за цей час неодноразово змінювався. З 1 грудня 1993 року мінімальнй доход був збільшений до 120 тис. крб. ($ 9,5 по курсу НБУ і $ 4 по курсу наявного долара). При цьому змінилася не лише величина неоподатковуваного доходу, а й відбулися радикальні зміни "ідеології" оподаткування доходів громадян: була різко підвищена максимальна податкова ставка (з 60 до 90%).

3.2 Перспективи використання ЄСВ та ПП

Держава відображає інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, розробляє і здійснює відповідну політику - економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому, в якості засобів взаємодії об'єкта і суб'єкта державного регулювання соціально-економічних процесів застосовуються фінансово-бюджетний, кредитний, і ціновий механізм.

Фінансово-бюджетна система містить відносини з приводу формування і використання фінансів держави - бюджету і позабюджетного фонду. Важливою артерією фінансово-бюджетної системи є податки.

Податки у тій формі, з якою ми зустрічаємся у сучасних умовах, склалися відносно недавно, хоча основні елементи механізма оподаткування зародилися ще у давнині. Для людини немає більш гнітючої процедури ніж платити їх. Високі податки - це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цівілізацій.

Водночас запровадження податків мало надзвичайно важливе прогресивне значення для розвитку людського суспільства. Мобілізуючи через податки значні ресурси в своє розпорядження, державні структури забезпечували захист своєї держави, розвивали виробництво, поліпшували матеріальне становище громадян, суттєво впливали на стан і розвиток науки, культури, міждержавних зв'язків.

В будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавити частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм методів передавання цих коштів свідчить про рівень розвитку держави. Проте не слід забувати, що податки є й дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави. Без наукової концепції податкової політики вони можуть перетворитися на гальмо економічного розвитку держави. Тому досить важливо, щоб кожна країна мала розумну, досконалу та ефективну податкову політику.



ВИСНОВКИ

Українська держава на сучасному етапі переходу від планового державного управління народного господарства до ринкових відносин розпочала створення власної податкової системи,яка не є копіюванням досвіду інших країн, адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішнію політику, традиції народу і ряд інших чинників.

Сучасний стан податкової системи України можна охарактеризувати як закладення підвалин. Зроблено за короткий час досить багато.

Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхам впровадження податків характерних для країн розвинутою ринковою економікою. Особливу роль у податковій системі посідають прямі податки, які є “справедливіші” від непрямих.

Пряме оподаткування в нашій країні базується на двох основних видах податків: податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з громадян.

Головною ознакою нині діючої податкової системи України є те, що в ній, як і раніше, платежі підприємств (21,6%) переважають над надходженнями від населення (11,7%), тоді як останній переважає у розвинутих українах.

На сучасному етапі потрібно приділяти більш уваги прибутковому пдатку з громадян та єдиному соціальному внеску.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1 Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного Фонду України 27 жовтня 2010 за №994/18289//Все про бухгалтерський облік.-2011.-№7.-С.15-30.

2. Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного Фонду України від 08.10.2010 р. №22-2//Все про бухгалтерський облік.-2011.-№7.-С.57-64.

3. Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 р. №24//Все про бухгалтерський облік.-2011.-№7.-С.104-113.

4. Тропіна В.Б. Перспективи запровадження єдиного соціального внеску в Україні / В.Б.Тропіна// Світ фінансів. - 2007. -Вип. 2 (11). -С.102-112.

5. Максимчук Є.О. Підвищення ефективності функціонування соціального страхування шляхом введення єдиного соціального внеску / Є.О. Максимчук //Наукові праці НДФІ. -2010 - № 14(45). - С. 102-110.

6. Баранник Л. Б. Проблеми впровадження єдиного соціального внеску в Україні / Л.Б. Баранник, Ю. Є. Гуцалова //Вісник ДДФА. - Економічні науки. - 2007. - № 2. - С. 10-17.

7. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування: Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI // Все про бухгалтерський облік. -2010. - № 82. -С.7-47.

8. Прощина Т. Єдиний соціальний внесок: бухгалтерський та податковий облік / Т. Прощина// Все про бухгалтерський облік. - 2011. -№ 4.- С. 21-22.

9. Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.09.2013 року № 455.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1628-13.

10. Закон України «Про внесення змін до статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 16 жовтня 2012 року №5455-VI. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5455-17.

11. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIIІ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/77-19

Размещено на Allbest.ru