Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ І МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Навчально-науковий фінансово-економічний інститут

Кафедра фінансів та фінансово-економічної безпеки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Бюджетна система”

МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ ТА США

Виконала: студентка IV курсу,

спеціальності «Фінанси і кредит»

Скрипчинська М.І.

Науковий керівник: ст.викл.

Іоненко Я.Л.

Київ - 2015



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК У СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ УКРАЇНИ

1.1 Економічна суть та призначення акцизного податку

1.2 Історичні аспекти виникнення акцизу в Україні

1.3 Порядок та терміни сплати акцизного податку

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

2.1 Аналіз надходжень акцизного податку до бюджету України за 2010-2014 рр.

2.2 Вплив акцизного податку на розвиток економіки України

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АКЦИЗНОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Основні недоліки та перспективи справляння акцизного податку

3.2 Зарубіжний досвід справляння акцизного податку та впровадження його в податкову систему України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Одним із видів непрямого оподаткування є акцизний податок. Він досить важливий фінансовий інструмент регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Оподаткування предметів розкоші має на меті перерозподіл доходів між різними верствами населення. Застосування акцизного податку дає змогу вилучати частку прибутку підприємств - монополістів з виробництва окремих товарів.

У науковій літературі велику увагу вчені приділяють питанням акцизного оподаткування взагалі та систему специфічного акцизного оподаткування. Цю проблему розглядали ряд таких науковців, як В.Л. Андрущенко, О.Д. Данілова, А.Б. Дрига, В.І. Коротун, І.О. Лютий, В.М. Опаріна, А.М. Соколовська, В.М.

Федосов, С.І. Юрій. Серед науковців суттєві регулюючі властивості акцизного оподаткування відзначили П. Боровик, О.Покатаєва, О.Фрадинський, І.Хлєбнінікова та безліч інших вітчизняних дослідників. Проблеми акцизного податку в Україні досліджували такі вчені як Климець П.А., Хомутиннік В.Ю., Горіна І.А., Коновалюк В.І., Данілов О.Д., Загорский В.С. та ін. Але окремі проблеми та питання щодо даного податку і досі залишаються малодослідженими та не вивченими, а тому потрібна подальша робота над вивченням акцизного податку.

Aктуaльність теми полягає в тому, що акцизний податок є одним з основних непрямих податків який сплачується в нашій країні з широкого кола підакцизних товарів, що поповнює бюджет України.

Об'єктом дослідження курсової роботи є акцизний податок.

Предметом дослідження курсової роботи є процес надходження акцизного податку до бюджету.

Метою курсової роботи є дослідження ролі акцизного податку в доходах бюджету.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

- охарактеризувати акцизний податок в системі оподаткування України;

- здійснити аналіз акцизного збору в сучасних економічних умовах;

- виявити шляхи вдосконалення та справляння акцизного податку.

Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

Інформаційною базою для написання курсової роботи є законодавчі акти України, праці українських вчених, наукові статті, звіт про надходження акцизного податку до Державного бюджету України за 2010-2014 роки, та ін.

Курсова робота має таку структуру: вступ, 3 роздiли, що подiляються на пiдрозділи, висновок, список використаних джерел та додатки. Загальний обсяг роботи- 53 сторінки.



РОЗДІЛ 1. АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК У СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ УКРАЇНИ

1.1 Економічна суть та призначення акцизного податку

На сьогодні в Україні, як і в багатьох інших країнах, акцизом обкладаються товари, котрі відповідають одній або декільком характеристикам із наведених нижче. По-перше, виробництво й реалізація таких товарів перебувають під наглядом держави. По-друге, вони характеризуються нееластичністю попиту за ціною. По-третє, еластичність попиту за доходом для цих товарів часто більша за одиницю. По-четверте, в державі прийнято вважати, що використання цих товарів не приносить користі споживачам та з великою ймовірністю викликає негативні зовнішні ефекти. По-п'яте, до підакцизних не належать товари першої потреби. Разом із тим акцизний податок, як і всі непрямі податки, збільшує ціни на відповідні товари [8, с. 59].

Акцизний податок - це вид непрямого податку, яким оподатковуються

високорентабельні та монопольні товари, котрий включається в ціну товару. Термін «акциз» походить від старофранцузького слова «accise», що означає «оцінка для оподаткування» [ 20, c. 82].

Акцизний збір(до 2011 року) був введений в Україні в 1992 p. і разом з ПДВ замінив податки з обороту і реалізації. Його введення переслідувало мету збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів не першої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

Склад підакцизної продукції поряд з іншою складовою - податковою ставкою, визначає потенціал акцизу як фіскального інструменту. У цій ролі акциз виконує роль функції наповнення державного бюджету грошовими засобами, займаючи одне із важливих місць у системі державних податкових доходів. [7, с.207].

Поряд з фіскальною функцією акциз, як і будь-який інший податок, має і регулююче значення. Регулююча функція акцизу проявляється у декількох напрямках, серед яких можна виділити:

-вплив на обсяги виробництва і споживання підакцизних товарів;

-вплив на структуру виробництва, стимулювання зростання його ефективності, підвищення якості виробленої продукції, покращення споживчих характеристик продукту;

- регулювання рентабельності виробництва підакцизних товарів.

Оподаткування підакцизних товарів відбувається на підставі розділу VI Податкового кодексу України, яким визначено основні положення оподаткування та ставки акцизного податку.

Відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.10 [1]:

Платниками податку є:

1) Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.;

2) Особа - суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.;

3) Фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства.;

4) Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку;

5) Особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу.;

6) Особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог.;

7) Особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов

8) Особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов.

Об'єктами оподаткування є операції з [1]:

1) реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

2) реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу;;

3) ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;

4) реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

5) реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу.

6) обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 цього Кодексу

7) реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів;

8) оптового постачання електричної енергії;

9) переобладнання ввезеного на митну територію України транспортного засобу у підакцизний легковий автомобіль.

Відповідно до пункту 213.2 статті 213 Податкового кодексу України не оподатковуються операції з [1]:

1) вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України.

2) ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), у яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни імпортера, для їх повернення експортеру.

3) реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії.

Податковим кодексом встановлено такі ставки акцизного податку: [12, с.100]

1.Адвалорні - установлені у відсотках до одиниці вартісного виміру бази оподаткування;

2.Специфічні - встановлені як фіксована величина щодо кожної одиниці виміру бази оподаткування;

3.Адвалорні та специфічні разом;

За економічною сутністю акцизний податок - це свого роду, фінансовий інструмент за допомогою якого відбувається перерозподіл доходів між населенням і підприємницькими структурами. Стосовно ставок акцизного податку, то вони, як правило, встановлюються в твердих сумах з одиниці товару. За допомогою цього, можна ефективніше впливати, як на сам процес виробництва, безпосередньо, так і на реалізацію товарів

1.2 Історичні аспекти виникнення акцизу в Україні

акцизний податок економічний сплата

Розвиток акцизного оподаткування бере свій початок у часи Римської імперії де були вперше було застосовано податкові платежі у вигляді відсоткової надбавки до ціни товару. Такими обов'язковими платежами були особливі податки з продажу та звільнення рабів, які становили, відповідно, 4 та 5% від їх ринкової вартості. В Стародавньому Китаї був відомий акциз із чаю, напоїв, риби, тростини, яка використовувалася як паливо або для даху [ 5, с. 15].

Історично склалося так, що найважливішим підакцизним товаром та одним із важливих джерел доходу державної казни було виробництво та реалізація алкогольних напоїв. Державна монополія на цей вид діяльності у Великому князівстві Московському була запроваджена у 1474 році Іваном ІІІ. Спочатку, московські князі оподаткували місця продажу алкоголю - корчми, а згодом почали відкривати власні царські кабаки, перший з яких було засновано у 1533 році. Кабак - слово татарського походження, яке означає постоялий двір де продається їжа та напої. З 1555 року в Москві повністю заборонено приватний продаж алкоголю, реалізація якого стала виключно прерогативою держави. А право контролювати продаж алкоголю на певній території, стало одним із найбажаніших видів винагороди. Приватні особи за право виробляти горілку сплачували податок - “явку” [28].

Акцизне оподаткування на теренах України започаткувалося у Х ст. Саме в історичних письмових джерелах цього часу зустрічається згадка про «медову» данину та «бражне» мито із солоду, хмелю та меду. Саме вони і стали першими підакцизними товарами Київської Русі. Згадка про мито з кожного «хмільного» короба зафіксована у договорі між Великим Новгородом та тверським князем Ярославом у 1265 році [15].

Акцизи були важливим джерелом доходу Української держави часів Богдана Хмельницького. Як зазначав, мандрівник Павло Алепський “Хмельницький віддає в оренду усі митні збори на кордонах своєї держави, а також доходи з меду, пива та горілки - за 100 тисяч динарів митним поборцям”. Шинки, які знаходилися на землях Війська Запорізького давали річного доходу від продажу алкоголю в розмірі 1120 крб. З купців, які везли транзитом через територію України, біле вино та горілку правили податок на користь козацької старшини та церкви - 1 карбованець з куфи (куфовий збір) [23, с. 42].

Крім грошового акцизу стягували цей податок і в натуральній формі - по одному відру із торговців алкоголем, які взамін отримували право на торгівлю ним у землях Коша за цінами, визначеними козацькою адміністрацією. Різновидом акцизного податку було “торгове”, яке справлялося з крамарів. Як правило, воно становило 10 відсотків від вартості товарів, що продавалися на січовому ринку. Однак інколи цей податок застосовувався не у пропорційному, а в фіксованому порядку[16, с. 32].

Петро І, потребуючи значних коштів для ведення Північної війни у 1705 році повернувся до системи відкупів, яка проіснувала до 1716 року. При цій системі сума відкупу встановлювалася державою та вносилася наперед, авансовим платежем. Катериною ІІ було запроваджено власну систему алкогольної монополії. Вона запровадила безподатковий дозвіл на винокуріння для дворян, при цьому його обсяги залежали від рангу, посади та заслуг дворянина. В епоху Олександра І було запроваджено жорстку державну монополію. Держава взяла на себе виробництво та оптовий продаж за твердою ціною у 7 рублів асигнаціями за відро. Роздрібний продаж знаходився у приватних руках. Наслідком цього стало зростання річних доходів від продажу алкоголю із 14 до 23 млн. рублів. Миколою І у 1828 році було повністю скасовано державну монополію. [9, с. 347].

Найбільш помітними заходами у сфері акцизного оподаткування на теренах України за період революції та Громадянської війни було запровадження збільшених ставок на горілку та введення податку на коньяк та виноградне вино Центральною Радою. 1 січня 1918 року було запроваджено акцизні збори з виробництва та продажу пива. 30 травня 1918 року було запроваджено цукрову монополію, введено акциз на чай, підвищено акцизи на пиво, дріжджі, цигарковий папір, продукти нафтопереробки [18].

В основу радянської акцизної системи, запровадження якої припало на початок НЕПу в 1921 році було покладено принципи отримання найбільшої фіскальної вигоди та залучення до оподаткування найширших верств населення. Першим запровадженим акцизним збором був збір із виноградних вин (міцністю до 14%, а згодом - до 20%). В 1920-1922 роках було запроваджено акцизи на спирт, пиво, мед, прохолоджуючі напої, сіль, нафтопродукти, цукор, свічки, каву, цикорій, чай, сурогати чаю та пресовані дріжджі. Пільгові ставки акцизу передбачались для промисловості - на сіль для рибної галузі, нафтопродуктів - для сільського господарства. Питома вага акцизів у структурі податкових доходів за період 1921-1930 роки зросла із 17, 7% до 40, 1% [18].

В незалежній Україні акцизний збір запроваджено Законом України "Про акцизний збір" від 18.12.1991 р. № 1996-XII, який введено у дію з 1992 р. Разом з податком на додану вартість вони замінили податок з обороту на окремі види товарів. При цьому, українські акцизи орієнтувалися не стільки на міжнародну практику і досвід акцизного оподаткування, скільки на попередню практику функціонування податку з обороту. Так, до переліку підакцизних товарів ввійшло 27 товарних позицій, де головними критеріями для віднесення тих або інших груп товарів до підакцизних були порівняно високі ставки податку з обороту в попередні роки. Таким чином, у 1992 р. до переліку традиційних підакцизних товарів - алкогольних та тютюнових виробів було додано, так звані, предмети розкоші: килими і кришталь, ікру і рибні делікатеси, шоколад і автомобільні шини, вироби з хутра, одяг з натуральної шкіри [15].

26 грудня 1992 р. Урядом прийнято Декрет Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" № 18-92, який діяв до 2011 р.У перші роки після введення акцизів, зважаючи на високий темп зростання цін, було визнано доцільним застосовувати винятково адвалорні ставки акцизного збору. Однак таке рішення породило інші проблеми: адвалорні ставки, з одного боку, дозволяли використовувати вельми ефективні в умовах України способи ухилення від оподаткування; з іншого - створювали додаткові труднощі для виробників підакцизної продукції щодо її поліпшення і вдосконалення [19].

Негативний вплив вказаних проблем нейтралізовано поступовою заміною адвалорних акцизних ставок на основні групи товарів специфічними протягом 1996 року.

Взагалі, 1996 р. можна розглядати як початковий етап у становленні раціональної системи акцизного оподаткування в Україні. Протягом року прийнято чотири закони, якими визначено новий перелік товарів (продукції), на які встановлювався акцизний збір та ставки цього збору:

- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби" від 06.02.1996 р. № 30/96;

- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" від 07.05.1996 р. № 178/96;

- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на транспортні засоби" від 24.05.1996 р. № 216/96;

- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р. № 313/96 [24].

Сформована система акцизного оподаткування виглядала доволі складною, оскільки до переліку підакцизних товарів було включено більше ніж 70 товарних позицій. Однак з цього переліку близько 20 товарів звільнялися від обкладення акцизним збором у разі їх виготовлення на українських підприємствах, що вказувало на спрямованість важелів податкової політики на заохочення вітчизняних виробників і поліпшення зовнішньоторговельного балансу шляхом створення більш сприятливих умов для виробництва вітчизняної продукції порівняно з імпортом.

Стадії еволюції акцизного оподаткування в Україні умовно можна розбити на три етапи, починаючи саме з 1996 р.:

- перший етап ( період з 1996 по 2000 рр.) - акцизним збором ще обкладався широкий перелік товарів, який включав у себе коло високорентабельних і монопольних товарів, уже знайомих раніше по високих ставках податку з обороту;

- другий етап (2000 р.) - з переліку підакцизних виключено 14 умовних

товарних груп. Система акцизів набула рис, притаманних оптимальній організації оподаткування - фактично її склад обмежився такими товарами: алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти, автомобілі та ювелірні вироби;

- третій етап (2003 р.) - із складу підакцизної продукції виключено ювелірні вироби - останню позицію з товарів, на які було встановлено адвалорні акцизні ставки. Крім того, вперше в практиці українського акцизного оподаткування впроваджено змішані ставки акцизного збору (які поєднують оподаткування за специфічними та адвалорними ставками) - на тютюнові вироби [24].

З 2011 р., відповідно до Податкового кодексу України, підакцизними товарами виступають: Податковий кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112).

- спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

- тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

- нафтопродукти, скраплений газ;

- автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Отже, історія акцизного оподаткування в Україні дає змогу дійти висновку, що протягом усього свого активного використання як джерела податкових надходжень та засобу державного регулювання економіки акциз відігравав виняткове фіскальне та регулююче значення.

1.3 Порядок та терміни сплати акцизного податку

Податковим кодексом України передбачені окремі положення щодо порядку та термінів сплати акцизного податку з товарів, вироблених на митній території України; з товарів, які ввозяться на митну територію України.

Строки та порядок сплати акцизного податку з товарів, вироблених на митній території України встановлено в ст.222 Податкового кодексу України [1]:

1)Суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

2)Суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий не денатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

3)Підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, інші заброджені напої з додаванням спирту, суміші із заброджених напоїв з додаванням спирту, суміші заброджених напоїв з безалкогольними напоями з додаванням спирту, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовується спирт етиловий.

4)Власник готової продукції, виробленої з давальницької сировини, сплачує податок виробнику (переробнику) не пізніше дати відвантаження готової продукції такому власнику або за його дорученням іншій особі.

5)Умовою відвантаження виробником готової продукції, виробленої з давальницької сировини, його замовнику або за його дорученням іншій особі є документальне підтвердження банківської установи про перерахування відповідної суми податку на поточний рахунок виробника.

Оподаткування виробництва та реалізації алкогольних напоїв в Україні має свої особливості, пов'язані з використанням податкових векселів. Під таким векселем визначають простий вексель, авальований банком, що видається векселедавцем до отримання з акцизного складу спиртозаводу спирту етилового не денатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), і є забезпеченням виконання ним зобов'язання сплатити суму акцизного податку у визначений строк. Таким чином, суб'єктам підприємницької діяльності надана можливість отримувати спирт етиловий з відстрочкою сплати податку, розрахованого на готову продукцію, на термін до 90 календарних днів.

Строки сплати акцизного податку з товарів, які ввозяться на митну територію України встановлено в пункті 222.2 ст.222 Податкового кодексу України [1]:

1) Податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

2) У разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

3) Платники акцизного податку при зверненні до органів внутрішніх справ України для реєстрації або перереєстрації переобладнаного вантажного транспортного засобу у легковий автомобіль зобов'язані пред'явити квитанції або платіжні доручення про сплату податку з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення.

В табл. 1.1 (Додаток А) можна узагальнити порядок та строки сплати до бюджету акцизного податку.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних товарів (продукції), що виробляються на території України, здійснюється податковими органами; з підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України - митними органами; у випадку ввезення маркованої підакцизної продукції - органами державної податкової служби.

У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію) (п. 228.2, п. 228.2 ПКУ).



РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

2.1 Аналіз надходжень акцизного податку до бюджету України за 2010-2014 рр.

Одним із важливих чинників економічного зростання країни є ефективна податкова система. Держава за допомогою податків здійснює вплив на економічну систему країни, отримуючи відповідну суму податкових платежів і забезпечуючи ті економічні ефекти, які обумовлені впливом податків (зростання обсягів виробництва, збільшення капіталовкладень, зростання норм прибутку). Для виконання державою своїх функцій необхідно постійно наповнювати Державний бюджет.

Отже, розглянемо доходи Державного бюджету України у період з 2010 до 2014 року (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Доходи державного бюджету за 2010-2014 роки (млрд. гривень)

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2014 рік	2011/2010	2012/2011	2013/2012	2014/2013
						млрд.грн	%	млрд.грн	%	млрд.грн	%	млрд.грн	%
Державний бюджет (без урахування міжбюджетних трансфертів), у т. ч.:	233, 9	311, 8	344, 7	337, 6	354, 9	77, 9	25	32, 9	9, 5	-7, 1	-2, 1	17, 3	4, 9
Загальний фонд	201, 1	263, 3	288, 5	290, 1	308, 7	62, 2	23, 6	25, 3	8, 7	1, 6	0, 6	18, 6	6, 0
Спеціальний фонд	32, 8	48, 5	56, 2	47, 5	46, 2	15, 7	32, 4	7, 7	13, 7	-8, 7	-18, 3	-1, 3	-2, 8

Джерело:Розроблено автором на основі даних Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477[25]

Виконання дохідної частини державного бюджету без урахування міжбюджетних трансфертів у 2014 році становило 354, 9 млрд. грн., що на 17, 3 млрд. грн., або на 4, 9%, більше відповідного показника попереднього року. В тому числі доходи загального фонду збільшилися на 18, 6 млрд. грн., або на 6, 0%, а доходи спеціального фонду відповідного року зменшилися на 1, 3 млрд. грн., або на 2, 8% до попереднього року.

В цілому спостерігається збільшення надходжень до Державного бюджету за аналізовані роки, крім 2013 року. За цей рік доходи зменшилися на 7, 1 млрд. грн., або на 2, 1%, оскільки спостерігається зменшення доходів до спеціального фонду на 8, 7 млрд. грн., або на 18, 3%.

Одним із основних джерел наповнення Державного бюджету є податкові надходження, які включать в себе надходження від податків та зборів. Вони є відображенням стану економіки країни та її розвитку. Податки, як джерело Державного бюджету, є основним фактором визначення та планування розвитку держави у майбутньому, тобто у виборі стратегії державної політики.

Розглянемо докладніше саме податкові надходження до державного бюджету у табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Структура податкових надходжень до державного бюджету у 2010-2014 роках, (%)

Доходи	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Податкові надходження, у т.ч.:	71, 4	83, 9	79, 7	77, 8	78, 9
- податок на доходи фізичних осіб	-	2, 0	2, 0	2, 2	3, 5
- податок на прибуток підприємств	17, 1	17, 5	16, 1	16, 1	11, 2
- збори за спеціальне використання природних ресурсів	1, 3	0, 6	0, 7	4, 1	5, 4
- податок на додану вартість	36, 9	41, 7	40, 3	38, 0	39, 2
- акцизний податок	11, 8	10, 6	10, 8	10, 5	12, 6
- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	3, 9	3, 8	3, 8	3, 9	3, 6
- рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси	-	6, 8	5, 1	1, 7	1, 7
- інші податкові надходження	0, 4	0, 9	0, 9	1, 3	1, 7

Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477[25]

До державного бюджету надійшло 280, 1 млрд. грн. податкових надходжень у 2014 році (Додаток Б), що на 17, 4 млрд. грн. або на 6, 2%, більше відповідного показника у 2013 році(Додаток В). Але у 2013 році податкових надходжень було на 12 млрд. грн.(або на 4, 6%) менше, ніж у 2012 році(Додаток Г). До бюджету у 2012 році надійшло 274, 7 млрд. грн., що на 13, 1 млрд. грн. (або на 4, 8%) більше від попереднього року. Значне надходження спостерігалося у 2011 році(Додаток Д) - 94, 8 млрд. грн. (або на 36, 2%) порівняно з 2010 роком(Додаток Е). При цьому до бюджету у 2014 році надійшло на 1, 9 млрд. грн. або на 3, 6%, менше податкових надходжень, ніж було заплановано.

Так з табл.2.2 можна спостерігати що найбільшу частку серед податкових надходжень становить податок на додану вартість -39, 2%, акцизний податок-12, 6% та податок на прибуток підприємств-11, 2. Отже, зупинимося більш детальніше на акцизному податку.

Акцизний податок є одним із податків, які зумовлюють постійні надходження до бюджету. Надходження акцизного податку до Державного бюджету за 2010-2014 роки представлені у табл.2.3



Таблиця 2.3. Надходження акцизного податку до Державного бюджету України за період 2010 - 2014 років (млрд. гривень)

Податок	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2014 рік
	план	факт	план	факт	план	факт	план	факт	план	факт
Акцизний податок	29, 7	27, 6	36, 6	33, 0	41, 4	37, 1	40, 7	35, 3	44, 92	44, 94

Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477[25]

Отже, ми бачимо що надходження акцизного податку до державного бюджету у 2014р. становило 44, 94 млрд. грн., що на 9, 64 млрд. грн., або на 21, 5%, більше відповідного показника минулого року. Рівень виконання річного плану становив 100, 04%, тобто план навіть перевиконали.

Аналогічний показник у 2013 році становив 35, 3 млрд. грн., але це на 1, 8 млрд. грн.(5%) менше ніж у 2012 році. Рівень виконання річного плану становив 86, 7%, тобто план недовиконали на 13, 3% або на 5, 4 млрд. грн. у номінальному виразі.

У 2012 році надходження акцизного податку до державного бюджету становили 37, 1 млрд. грн., що на 4, 1 млрд. грн., або на 11, 0%, більше відповідного показника у 2011 році. Річний план недовиконали на 10, 4, %, або на 4, 3 млрд. грн. у номінальному виразі.

До Державного бюджету у 2011 році спостерігається надходжень акцизного податку на суму 33, 0 млрд. грн., що на 5, 4 млрд. грн., або на 16, 4%, більше відповідного показника у 2010 році.. Рівень виконання річного плану у 2011 році становив 90, 2% і 92, 9% у 2010 році відповідно.

Отже, за аналізований період, з 2010-2014 рр. спостерігається не виконання запланований показників урядом в середньому на 10, 2%, виключення становить 2014 рік, де спостерігається незначне перевиконання плану(100, 04%).

Як уже зазначалося в попередніх розділах на сьогодні відповідно до чинного законодавства підакцизними товарами є: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли. Виходячи з цього проаналізуємо структуру надходжень акцизів до державного бюджету протягом 2010 - 2014 років представлену на рисунках 2.1 - 2.5.

Рис. 2.1 - Структура надходжень підакцизних товарів до державного бюджету за 2010 р.

Джерело:Розроблено автором на основі даних Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477[25]



Рис. 2.2 - Структура надходжень підакцизних товарів до державного бюджету за 2011 р.

Джерело:Розроблено автором на основі даних Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477[25]

Рис. 2.3 - Структура надходжень підакцизних товарів до державного бюджету за 2012 р.

Джерело:Розроблено автором на основі даних Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477[25]



Рис. 2.4 - Структура надходжень підакцизних товарів до державного бюджету за 2013 р.

Джерело:Розроблено автором на основі даних Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477[25]

Рис. 2.5 - Структура надходжень підакцизних товарів до державного бюджету за 2014 р.

Джерело:Розроблено автором на основі даних Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477[25]

Отже, як видно з вище зазначений рис. 2.1-2.5, найбільше частку серед підакцизний товарів займає тютюн (в середньому 46%) та нафтопродукти (28%), трішки меншу частину займає спирт та алкогольні вироби (23%)і найменше транспорт (3%).

Основним чинником збільшення стали надходження акцизного податку з тютюну та тютюнових виробів. Як бачимо з діаграми 2.4 найбільше надходжень спостерігається в 2013 році, порівняно з аналогічним періодом попереднього року надходження від тютюну зросли на 1, 3 млрд. грн., або на 7%. Таке збільшення можна пояснити змінами у правилах адміністрування акцизного податку з тютюну та тютюнових виробів, внесеними Законом України від 20 листопада 2012 року № 5503 «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо перегляду ставок деяких податків і зборів». Зокрема, зазначеним законом передбачена авансова сплата акцизного податку під час придбання акцизних марок, а також збільшено розмір мінімального акцизного податкового зобов'язання і специфічної ставки акцизу з одночасним зменшенням адвалерної складової.

Аналізуючи 2014 рік можна спостерігати збільшення частки нафтопродуктів до 36 %. Так, у 2014 році до бюджету надійшло16, 1 млрд. грн. від акцизу на нафтопродукти, а це на 7, 9 млрд. грн. (49%) менше ніж у 2013 році.

Суттєве скорочення частка акцизного податку з нафтопродуктів можна пояснити наслідком зменшення надходжень з цього джерела. Причина цього полягає у скороченні у I півріччі 2013 року обсягів нафтопереробки, які склали 1, 5 млн. т. нафти, що менше на 43, 0% за аналогічний показник попереднього року.

Крім того, було зафіксовано зменшення частки надходжень акцизного податку на спирт та алкогольні вироби починаючи з 2011року до 2014 року. Але незважаючи на це у 2014 році надходжень до бюджету від цих товарів спостерігалося у сумі 9, 5 млрд. грн., а це на 1, 9 млрд. грн. менше ніж у 2013 році. Це можна пояснити зменшенням їх виробництва у 2013 році на 10, 9% порівняно з попереднім роком. Також порівнюючи 2013 рік з попереднім, то можна зазначити що надходжень у 2012 році було більше на 0, 5 млрд. грн. Щодо 2010-2011 років то спостерігається незначне збільшення надходжень, а саме на 0, 2 млрд. грн. або на 2, 7% у 2011 році.

До Державного бюджету України надходить акцизний податок з вироблених Україні підакцизний товарів(продукції) та акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів(продукції). Детальніше на рис. 2.6

Рис. 2.6 - Динаміка надходжень від акцизного податку із вироблених товарів в Україні та акцизного податку з ввезених в Україну товарів до Державного бюджету України протягом 2010 - 2014 років, (млрд. грн.)

Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477[25]

Частка надходжень акцизного податку з вироблених в Україні товарів на 2014 рік становила 62, 6% загальних "акцизних" надходжень, що на 12, 2 в. п. менше, ніж у 2013 році. В свою чергу частка акцизних надходжень від акцизного податку з ввезених в Україну товарів становила 37, 4% від загальних акцизних надходжень.

Взагалі найбільшу частку надходжень акцизного податку з вироблених в Україні товарів становило в 2010 році - 83, 7%, а надходження від акцизного податку з ввезених в Україну відповідно становив 16, 3%. За 2011-2013 роки в середньому частка надходжень від вироблених в Україні товарів становила близько 75%, а від товарів ввезених на територію України відповідно - 25%.

Отже, надходження від акцизного податку до Державного бюджету України супроводжується зростанням цього показника. Зростання обсягів надходжень акцизів сталося, в першу чергу, в частині надходжень акцизного податку з нафтопродуктів. Крім того, збільшилися надходження акцизів з тютюнових та алкогольних виробів. Це пояснюється черговим збільшенням ставок акцизного податку.

2.2 Вплив акцизного податку на розвиток економіки України

Акцизи в податковій системі містять певний прихований потенціал і за зваженого підходу до їх використання слугують суттєвим ресурсом для наповнення дохідної частини бюджету країни, характеризуються відносною рівномірністю надходжень в регіональному розрізі та швидко мобілізуються до бюджету.

Варто зауважити, що в умовах фінансово-економічної кризи акцизний податок був єдиним стабільно зростаючим джерелом надходжень до державного бюджету (Таблиця 2.4 -Додаток Є).

Отже надходження від акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) у 2011 році становили 25, 2 млрд. грн., що на 2, 2 млрд. грн., або на 8, 7%, більше відповідного показника 2010 року. Порівнюючи 2012 рік з попереднім то, до бюджету надійшло також на 2, 2 млрд. грн. більше ніж у 2011 році, а це показує стабільність надходжень від підакцизний товарів. У 2013 році спостерігається зменшення надходжень порівняно з 2012 роком, а саме на 1 млрд. грн. або на 3, 8%. І у 2014 році надійшло найбільше надходжень за всі аналізовані роки, тобто 28, 1 млрд. грн., а це на 1, 7 млрд. грн. більше ніж у попередньому році, або на 6, 1%.

Як бачимо з таблиці 2.4 то найбільш вагомий внесок до надходження від акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) становлять надходження від алкоголю(спирт, лікеро-горілчана продукція, виноробна продукція, пиво ) близько 8, 7 млрд. грн. та від тютюну та тютюнових виробів - близько 16, 5 млрд. грн.

Алкогольні напої та тютюнові вироби відносять до товарів, які користуються популярністю у споживачів незалежно від їх ціни, однак несуть шкоду здоров'ю. Саме тому оподаткування цієї галузі є досить привабливим як з точки зору наповнення державного бюджету, так і для досягнення цілого ряду соціальних ефектів. Крім того, підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання акцизного податку є важливим резервом у збільшенні доходів державного бюджету та, як наслідок, підвищення соціальних стандартів населення.

Основними чинниками, які спричиняють такі зміни на ринку алкогольної продукції, залишаються підвищення ставок акцизного податку та збільшення рівня мінімальних цін на алкогольні напої. Так, протягом 2010-2014 рр. середня роздрібна ціна на горілку зросла на 31, 7%, зокрема, у листопаді проти червня - на 21, 4% - до 85, 18 грн. за 1 л внаслідок підвищення з 1 березня 2014 р. ставки акцизного податку на 14, 0%, а з 1 липня ще на 25, 0% - до 70, 53 грн. за 1 л 100% спирту. При цьому мінімальна роздрібна ціна на горілку була збільшена на 15, 9% - до 69, 8 грн. за 1 л, аз 1 серпня ще на 14, 3% - до 79, 8 грн. за 1 л [30]. Таким чином, оподаткування специфічним акцизом алкогольних напоїв дозволяє формувати досить стабільні податкові надходження навіть не дивлячись на скорочення загального рівня їх споживання.

Однак слід все ж зважати, що надмірне зростання ставок податку залишається одним з основних чинників тінізації ринку алкогольних напоїв і, як наслідок, - недоотримання податкових надходжень до бюджету.

Щодо ринку тютюнових виробів то їх виробництво в Україні належать до найбільших в Європі. Хоча, внаслідок реалізації активної державної акцизної політики офіційне виробництво тютюнових виробів почало зменшуватись.

Зокрема, у 2010 р. - на 10, 1%, у 2011 р. - на 7, 1%, у 2012 р. - на 1, 7%, у 2013 р. - на 7, 9%, що основним чином було пов'язано саме із суттєвим підвищенням ставок акцизного податку на тютюнові вироби з метою обмеження їх вживання населенням країни та збільшення бюджетних доходів.

Необхідно відмітити, що з 2010 р. і до сьогодні спостерігається тенденція стрімкого збільшення ставок акцизного податку на тютюнову продукцію. Зокрема, з 2010 по 2015 р.мінімальне акцизне податкове зобов'язання для сигарет з фільтром було збільшено у 16, 9 рази - з 18 грн. до 304, 1 грн. за тис. шт. Тобто мінімальний розмір акцизу, який сплачується з однієї пачки сигарет, досяг рівня в 6, 08 грн. Адвалорний акциз лише незначним чином підвищує загальний рівень акцизу, наприклад, для сигарет Marlboro 19, 5 грн. за пачку акциз складає 6, 50 грн., що лише на 7% вище мінімального акцизу. Тобто наразі Україна фактично застосовує модель простого податку, яка не призводить до зростання цінового розриву [22].

Отже, акцизний податок займає значну частку у системі оподаткування як в Україні, так і в інших країнах світу. Він зазвичай приносить значні прибутки від продажу високорентабельних і дефіцитних товарів.

Також завдяки йому держава може контролювати виробництво і реалізацію підакцизних товарів, збільшуючи чи зменшуючи ставку податку на них, і цим самим впливати на попит і пропозицію, яка виникає на ринку.

У сучасних умовах реформування акцизного податку чи не головним завданням є формування ефективної системи акцизного оподаткування, яка ґрунтувалася на використанні економічно обґрунтованого рівня і структури ставок податку, а також забезпечувала виконання ним функції, пов'язаної з обмеженням споживання окремих товарів, що досягається через поступове збільшення частки акцизу в ціні підакцизних товарів, що реалізуються, внаслідок підвищення ставок акцизного податку на лікеро-горілчані, тютюнові вироби, а також встановлення і поступового збільшення мінімального податкового зобов'язання з одиниці підакцизної продукції.



РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АКЦИЗНОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Основні недоліки та перспективи справляння акцизного податку

Одним з невід'ємних елементів податкових систем країн світу є сьогодні індивідуальний акциз, який в Україні має своє втілення у функціонуванні акцизного податку.

Акцизний податок є одним з найбільш ризикових податків з погляду на його вплив на формування дохідної частини бюджету, що викликано: специфікою функціонування підакцизної продукції на ринку, постійними змінами законодавчого поля а також рівнем ефективності державного контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів [ 14, с. 253].

В Україні акцизне оподаткування має ряд недоліків, які знижують його фіскальну ефективність і регуляторні можливості, незважаючи на досить тривалу історію становлення його розвитку. Очевидно, що чим більшою є група підакцизних товарів, тим вагоміше фіскальне значення акцизного податку у формуванні дохідної частини бюджету [6].

До недоліків адміністрування акцизного податку в останні роки в Україні слід зарахувати часті підвищення його ставок. Та попри це, питання про скасування цього податку в Україні за всі роки його адміністрування, на

відміну від представника універсального акцизу -- ПДВ, не порушувалося.

Ще однією проблемою слід вважати суттєве зростання ставок на нафтопродукти та алкогольні напої передбачене в Податковому кодексі, при цьому підвищення рівня штрафів за порушення акцизного законодавства не здійснює належного впливу на тіньовий ринок підакцизної продукції, адже завдяки цьому він приносить ще більші прибутки та розширює свій вплив [ 4, с. 106].

Головним чинником втрат бюджету від ненадходження акцизного податку є суттєва величина незаконного виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що є одним із каналів відтоку грошових коштів до тіньового сектора економіки. Можна виділити й інші схеми ухилення від сплати акцизного податку: ввезення підакцизних товарів поза митним контролем; здійснення псевдо експорту підакцизних товарів; декларування товарів на фіктивні фірми; заниження митної вартості імпортованих товарів; переміщення товарів з фіктивними документами; використання підроблених марок акцизного податку та ін. [14, с. 254].

На особливу увагу заслуговують втрати бюджету внаслідок ухилення від сплати податків, що виникають через наявність неофіційної, або неформальної, економіки, яка належить до найбільших проблем практично для всіх країн постсоціалістичного простору. За оцінками різних аналітиків в Україні тіньовий сектор становить від 15 % до 65 % ВВП, і кожен третій громадянин країни так чи інакше пов'язаний із отриманням доходів у неофіційній сфері. Крім недоплати податків до бюджету й обов'язкових податків до позабюджетних фондів тощо, існування неформальної економіки загрожує в довгостроковій перспективі дестимулюванням підприємців працювати легально. Особливо це стосується підприємств, що виробляють підакцизну продукцію, адже надходження від акцизного податку чи не найбільше залежать від розвитку тіньового сектору [13].

Обсяги надходжень від акцизного податку залежать від таких основних чинників, як: законодавчо встановлений перелік підакцизних товарів; величина (обсяг) підакцизних товарів, що споживається населенням; ставки акцизного податку та надані пільги; частка “ тіньового ринку ” (зокрема, щодо алкогольної та тютюнової продукції). При визначенні розмірів ставок акцизного податку та їх диференціації потрібно також враховувати можливості споживання цього виду товару окремими верствами населення (залежно від їх доходів) та порівняння цих ставок з відповідними ставками країн - сусідів, що перешкоджатиме поширенню контрабанди підакцизних товарів в Україну.

Незважаючи на проблеми акцизний податок має також низку позитивних ознак у порівнянні з іншими податками, таких як:

* висока швидкість надходження до бюджету, оскільки перерахування відбувається відразу після реалізації товару чи послуги;

* відсутність ризику несплати у випадку нерентабельного виробництва, оскільки податок не залежить від прибутку підприємства;

* регулярно і швидко надходить до бюджету, зважаючи на наявність постійної потреби населення у споживанні підакцизних товарів;

* оскільки споживання майже рівномірне в територіальному розрізі, акцизний податок дає змогу вирівнювати регіональний рівень податкового навантаження.

Напрямами подальшого вдосконалення оподаткування акцизного податку в Україні повинно стати: - обґрунтоване зростання ставок акцизного податку на лікеро-горілчані та тютюнові вироби;

- вдосконалення державного контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів;

- підвищення ефективності акцизних складів на підприємствах виробниках підакцизної продукції;

- збалансування фіскальної та регулюючої складової використання акцизного податку з лікеро-горілчаної та тютюнової продукції;

- запровадження єдиної автоматизованої електронної системи моніторингу та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, що дозволить як підвищити ефективність державного контролю, так і дозволить оцінити реальну картину сучасного стану даного ринку;

- запровадження системи контролю за виробництвом та обігом спиртовмісних рідин у безперервному потоці з метою унеможливлення виробництва спирту під виглядом спиртовмісних рідин [10].

- залучення до оподаткування товарів, які за своєю суттю є підакцизними з одночасним запровадженням більш захищених від підробок акцизних марок на тютюнові та алкогольні вироби [ 4, с. 106].

Так у 2015 році новий Уряд України вніс певні зміни до Податкового кодексу України стосовно акцизного оподаткування. З 1 січня 2015 року відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти та інше паливо) та одночасно скасовано податок на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

3.2 Зарубіжний досвід справляння акцизного податку та впровадження його в податкову систему України

Акцизна політика за своєю сутністю є специфічною складовою загальнодержавної податкової політики, особливістю якої є наявність спеціального законодавства, що регулює порядок застосування окремих процедур державного контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

Залежно від оподатковуваних товарів, регулюючий вплив специфічних акцизів має основні чотири напрями. Насамперед, специфічні акцизи впливають на:

1) норму рентабельності галузей, що виробляють підакцизну продукцію;

2) споживання шкідливих для здоров'я продуктів;

3) мобілізацію коштів для проведення заходів природоохоронного характеру;

4) співвідношення імпорту та вітчизняного виробництва підакцизних товарів;

5) структуру виробництва;

6) ціни на окремі товари;

7) структурну перебудову економіки шляхом переливу капіталів малоефективних підприємств з оподатковуваних галузей і галузей, що виробляють доповнюючи товари, до інших [21, c. 64].

Серед підакцизних товарів найбільша увага приділяється алкогольним та тютюновим виробам. Це пов'язане з такими факторами: значною питомою вагою надходжень акцизного податку з цих двох груп товарів у загальній сумі надходжень податкових платежів; необхідністю більш ретельного контролю за виробництвом і обігом саме цих товарів, оскільки їх нелегальне виробництво легше організувати, ніж, наприклад, виробництво бензину.