Випереджаючими темпами порівняно з коштами на вимогу зростали строкові депозити клієнтів - в 1,7 разу. За 2009 рік обсяг строкових депозитів збільшився на 6,7 млрд.грн., або в 2 рази, і становив 13,5 млрд.грн., з них фізичних осіб - 7,3 млрд.грн.

Залишок депозитів фізичних осіб зріс на 18,5%, або на 2,3 млрд.грн., і склав 14,6 млрд.грн., а їх частка в пасивах збільшилась на 3,1 в.п. і становила 24,4 %.

Залишок депозитів юридичних осіб зріс у 2,6 разу, або на 5,8 млрд.грн., а його частка в пасивах збільшилась в 2,5 разу і становила 15,8%.

Для структури активів банку на 01.01.2010 характерне зростання частки більш дохідних активів - кредитів, наданих клієнтам (зменшених на суму сформованих резервів та без урахування нарахованих доходів), в 1,2 разу, обсяг яких на кінець звітного року склав 40,8 млрд.грн. Частка цих кредитів склала 68,1% від обсягу активів рис.2.3.

Дохідні активи банку (зменшені на суму сформованих резервів та без урахування нарахованих доходів) з початку року зросли на 0,7 млрд.грн. і становили 53,7 млрд.грн., або 89,6% активів.

Найбільший обсяг активів склав залишок за кредитами, наданими юридичним особам (зменшений на суму сформованих резервів та з урахуванням нарахованих доходів), який збільшився на 9,3 млрд.грн. і досяг 36,7 млрд.грн. Його частка в активах порівняно з початком року зросла на 14,1 в.п, і становила 61,3%.

Рисунок 2.3. Структура активів банку

Залишок за кредитами, наданими фізичним особам (зменшений на суму сформованих резервів та з урахуванням нарахованих доходів), з початку року зменшився на 1,8 млрд.грн., або на 26,9%, і на 01.01.2010 становив 5 млрд.грн. його питома вага в активах з початку року зменшилась на 3,4 в.п. і склала 8,4%.

Для забезпечення надійності та стабільності, а також диверсифікації активів з метою зниження ризиків значна частина залучених коштів банком розміщена в боргові цінні папери, що рефінансуються або емітовані Національним банком України. Залишок за такими цінними паперами (без урахування нарахованих доходів) становив 3,3 млрд.грн., або 13,8% активів.

Незважаючи на кризові явища на фінансовому ринку, банк постійно підтримував ліквідність на достатньому рівні для забезпечення своєчасних розрахунків за дорученням клієнтів. Залишок коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України становив 1,1 млрд.грн. Готівкові кошти та банківські метали в касах банку за 2009 рік збільшились на 30 млн.грн. і на кінець звітного року становили 1,3 млрд.грн. Частка коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України та в касах банку в активах склала 3,9%.

Установами ВАТ «Ощадбанк» протягом 2009 року надано значні обсяги послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнтам банку - юридичним та фізичним особам, а саме:

- прийнято комунальних та інших платежів від населення на користь юридичних осіб на суму 30,9 млрд.грн., що на 4,1 млрд.грн., або на 15,4%, більше, ніжу 2008 році;

- виплачено заробітної плати та інших доходів населенню через поточні рахунки фізичних осіб на суму 21,9 млрд.грн,, що на 1,9 млрд.грн., або на 9,6%, більше, ніж у 2008 році;

- виплачено пенсій та допомоги по безробіттю на суму 40,0 млрд.грн., що на 4,8 млрд. грн., або на 13,8 %, більше, ніжу 2008 році.

Обсяг чистого процентного доходу банку зріс у 2,8 разу і становив 4,2 млрд.грн. Чистий комісійний дохід досягнув 767,6 млн.грн., що на 124,6 млн.грн. більше, ніж за 2008 рік (табл.2.1).

Адміністративні та інші операційні витрати банку склали 1,8 млрд.грн.

Резерви на відшкодування можливих втрат за активними операціями сформовано банком у повному обсязі, який становив 3034,8 млн.грн., або 5,1% від активів.

Обсяг чистого прибутку склав 692,7 млн.грн., що в 2,3 разу більше, ніж за 2008 рік.

Таблиця 2.1.

Динаміка доходів ВАТ «Ощадбанк»

Показники	2007	2008	2009	Відхилення 2008 від 2007 (+,-)	Відхилення 2009 від 2008 (+,-)
	тис.грн.	тис.грн.	тис.грн.	тис.грн.	тис.грн.
Усього операційних доходів	1433384	2083834	2795043	650450	711209
Чистий процентний дохід	874592	1509768	4184570	635176	2674802
Чистий комісійний дохід	477547	643018	767617	165471	124599
Результат від торгівлі інвалютою и курсова різниця	69158	146094	-166160	76936	-312254
Інші операційні доходи	77836	150394	108192	72558	-42202

За показниками ефективності діяльності за 2009 рік банк досягнув позитивних результатів, а саме рівень рентабельності балансового капіталу становив 4,25%, рентабельності статутного капіталу - 4,99%, рентабельності активів - 1,22% проти від'ємного значення цих показників у середньому по банках України.

Прибутковість однієї акції склала понад 60 тис.грн.

Регулятивний капітал банку за рік збільшився на 1,2 млрд.грн. і становив 17,1 млрд.грн.

Протягом року банком дотримувались економічні нормативи, встановлені Національним банком України. У 2009 році банк не мав порушень нормативів платоспроможності, значення яких на 01.01.2010 складали:

-показник адекватності регулятивного капіталу-36,19% (при нормі не менше ніж 10%);

-показник співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів - 27,46% (при нормі не менше ніж 9 %).

У 2009 році банк залучав кошти фізичних осіб на строкові вклади в національній валюті («Пенсійний+», «Майбутнє дітям»), а також на вклади, які відкриваються як у національній, так і в іноземних валютах («Авансовий Ощадного банку», «Депозитний Ощадного банку», «Строковий пенсійний Ощадного банку», «Накопичувальний Ощадного банку», «Новий відсоток Ощадного банку», «Дитячий Ощадного банку», «Арсенал Ощадного банку», «Комбінований Ощадного банку», «Особливий Ощадного банку», «Бліц Ощадного банку», «Динамічний Ощадного банку»).

Кошти фізичних осіб залучались також на поточні рахунки в національній та іноземних валютах (в т. ч. за вкладом «Пенсійний Ощадного банку» у національній валюті) та на рахунки за вкладом на вимогу «Універсальний Ощадного банку».

Найбільші залишки заощаджень фізичних осіб станом на 01.01.2010 обліковувались за вкладом «Динамічний Ощадного банку» і становили 2536 514 тис. грн. Приріст за звітний рік по цьому вкладу склав 2452956 тис. грн.

Для залучення коштів у банківських металах постановою правління банку від 02.03.2009 №50 запроваджено вклад для фізичних осіб «Золотий стандарт Ощадного банку» в банківському металі - золоті.

Постановою правління банку від 30.04.2009 №146 Умови пакета послуг «Ексклюзивний» поширено на вклад «Строковий пенсійний Ощадного банку».

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 23.03.2009 №159 залишки вкладів «Арсенал Ощадного банку», «Пенсійний+», «Комбінований Ощадного банку», «Майбутнє дітям» перенесено на рахунки з обліку вкладів на вимогу з можливістю разового зняття вкладником коштів по цих вкладах у повному обсязі. У зв'язку з цим затверджено Умови вкладу «Комбінований строковий Ощадного банку», а Умови вкладу «Майбутнє дітям» викладено в новій редакції.

Зараховувалися кошти на рахунки за вкладом «Цільовий» у національній валюті мешканцям Волинської, Вінницької областей та Автономної Республіки Крим, які у зв'язку зі стихійним лихом отримали матеріальну допомогу згідно з розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

Залишки заощаджень фізичних осіб в установах банку зросли за рік на 2286612 тис.грн. і на 01.01.2010 становили 14647142 тис. грн. При цьому вклади в національній валюті збільшилися на 1576711 тис. грн. до рівня 12434607 тис. грн., а в іноземних валютах - відповідно на 709 01 тис. грн. до 2212534 тис. грн.

Залишки коштів на вимогу фізичних осіб збільшились на 1258135 тис.грн. і на 01.01.2010 становили 7380411 тис. грн., залишки строкових коштів - відповідно на 1028477 тис. грн. і склали 7266 30 тис.грн. рис.2.4.

Банк посідає перше місце порівняно з іншими банками за обсягом залучення коштів на поточні рахунки та коштів на вимогу фізичних осіб.

Фахівцями Ощадбанку постійно здійснюється моніторинг ринку залучення банками України коштів клієнтів. З метою підтримки виваженої політики банку у сфері залучення коштів для розгляду комітетом з питань управліннями активами та пасивами своєчасно готуються пропозиції щодо впровадження нових депозитних продуктів та змін процентних ставок за залученими коштами. Перелік депозитних продуктів приведено у відповідність із рівнем попиту клієнтів.

Рис 2.4. Динаміка залишків заощаджень населення

Станом на 01.01.2010 кредитний портфель фізичних осіб (з урахуванням позабалансових зобов'язань) становив 5950192 тис.грн., відповідно без урахування позабалансових зобов'язань - 5688234 тис.грн. Сума позабалансових зобов'язань з кредитування фізичних осіб станом на 01.01.2010 склала 261958 тис. грн. рис.2.5.

Рис2.5. Динаміка кредитного портфеля фізичних осіб.

Протягом 2009 року установами банку було надано кредитів фізичним особам на загальну суму 1734532 тис. грн., що на 3265445 тис.грн., або на 65,3%, менше, ніж у 2008 році (4999977тис.грн.). Погашено кредитів фізичними особами на загальну суму 3120086 тис.грн., що на 6420 тис.грн., або на 0,2%, менше, ніж у 2008 році (3126506 тис.грн.).

У звітному році з фізичними особами укладено 63153 кредитні договори, що на 189931, або на 75%, менше, ніж у 2008 році (253084 договори) рис.2.6.

Середній розмір виданого кредиту з розрахунку на одного позичальника - фізичну особу у 2009 році склав 17,8 тис.грн., що більше, ніжу 2008 році, на 2,6 тис.грн.



Рис 2.6. Структура кредитного портфеля фізичних осіб за строками погашення на 01.01.2010р.

Сума стандартної заборгованості за кредитами, наданими фізичним особам, за період з 01.01.2009 по 01.01.2010 зменшилась на 2049482 тис.грн., або на 40,4%, і станом на 01.01.2010 склала 3022953 тис.грн. Сума нестандартної заборгованості за кредитами фізичних осіб станом на 01.01.2010 склала 2927239 тис.грн. і за період з 01.01.2009 по 01.01.2010 збільшилась на 631472 тис. грн., або на 27,5 %, а саме: під контролем зменшилась на 321411 тис. грн., або на 17,5 %; субстандартної - збільшилась на 373950 тис грн., або у 2,99 разу; сумнівної - збільшилась на 260777 тис.грн., або у 3,03 разу; безнадійної - збільшилась на 318157 тис грн., або у 3,15 разу.

На підставі банківської ліцензії від 16.01.2002 №148 на право здійснювати банківські операції, що визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також Дозволу від 29.04.2002 №148-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з додатком до цього дозволу банк здійснює такі операції відносно контрагентів - суб'єктів підприємницької діяльності та органів державного управління:

- надання кредитних коштів юридичним особам, фізичним особам - підприємцям шляхом використання різних типів кредитних продуктів (овердрафт, кредитування в разовому порядку, відновлювана та невідновлювана кредитні лінії тощо);

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Стратегія банку спрямована на створення умов для повного банківського обслуговування корпоративних клієнтів.

Основною стратегічною ціллю корпоративного бізнесу є відбудова банку як фінансово стійкої установи, що здійснює обслуговування своїх клієнтів на новому рівні якості і ефективно виконує функції відповідно до його місії, ролі та сутності в економічному просторі України. Зміна зовнішнього середовища, насамперед економічно-фінансова криза України, яка суттєво вплинула на розвиток банківської системи (зниження рейтингів держави, уповільнення економіки, підвищені ризики - у тому числі й політичні, більш жорстка регуляторна політика НБУ, відтік строкової ресурсної бази банків), зумовлює необхідність досить стриманих планів розвитку Ощадбанку.

Стратегічними цілями та завданнями корпоративного бізнесу визначені такі:

- забезпечення безумовного виконання зобов'язань перед контрагентами та клієнтами;

- безумовне виконання нормативів ліквідності НБУ, скорочення розривів за строками запозичень та розміщень ресурсів банку;

- оптимізація ризиків у процесі формування кредитного портфеля банку і визначення пріоритетів при розгляді кредитних проектів;

- ефективне забезпечення банком реалізації успішних проектів, пов'язаних з державними ініціативами, за умови побудови відносин між банком і державою на комерційних та взаємовигідних засадах, із стабільним і позитивним ставленням держави до банку;

- формування стабільної ліквідної ресурсної бази з прийнятними ціновими параметрами;

- оптимізація корпоративного бізнесу з існуючими клієнтами з метою збереження таких, діяльність яких відповідає прийнятному рівню ризиків банку, та спрямування зусиль на недопущення виникнення простроченої заборгованості;

- забезпечення формування в повному обсязі резервів під кредити та нараховані доходи;

- утримування провідних позицій з проведення розрахунково-касових операцій;

- здійснення операцій з кредитування в межах встановлених колегіальними органами Банку лімітів та обмежень;

- підвищення внутрішньої ефективності шляхом удосконалення та у по ряд кування бізнес-процесів та банківських технологій.

Для підтримання належного рівня та обсягів кредитування (забезпечення доходів від кредитних операцій}, враховуючи наявну ресурсну базу банку та необхідність утримання кредитного портфеля на відповідному рівні, актуальними насамперед є збільшення сум залишків на поточних рахунках та строкових депозитів існуючих клієнтів, а також залучення на обслуговування до установ банку нових клієнтів - суб'єктів господарювання.

Департамент корпоративного бізнесу зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів - юридичних осіб, розширенні переліку банківських послуг, збільшенні присутності на ринку продуктів та послуг.

Банк прагне збільшити вплив на ринку корпоративних клієнтів, що передбачає визначення оптимального розподілу пропорцій між основними напрямами діяльності - надання банківських продуктів та послуг юридичним особам та органам державного управління і державним інституціям.

На ринку обслуговування юридичних осіб банківський сектор налічує 182 працюючі банки, які пропонують юридичним особам майже однотипні продукти та послуги (розрахунково-касове обслуговування, кредити, депозити, валютні операції, грошові перекази та ін.). Наявність великої кількості банків-конкурентів, що пропонують однотипні продукти за відсутності привілеїв і штучних бар'єрів, зумовлює надзвичайно високий рівень конкуренції. В умовах високої конкуренції на ринку кредитних ресурсів і банківських послуг, рівень якої поступово зростає, перед банком постало питання постійного пошуку нових шляхів збільшення доходів та зменшення витрат, розширення традиційних та впровадження нових банківських послуг і продуктів, встановлення конкурентних цін на них.

Враховуючи кризові явища, що спостерігались як у світовій економіці, так і в економіці України протягом 2008 - 2009 років, а також зважаючи на вимоги постанов Правління Національного банку України від 18.11.2008 №381, від 04.12.2008 №413. від 15.12-2008 №430, від 30.12.2008 №477/БТ, постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 02.03.2009 №57-1 «Про підтримку стабільного функціонування ВАТ «Ощадбанк» були затверджені обмеження обсягів кредитного портфеля юридичних осіб. Здійснення кредитування юридичних осіб протягом 2009 року в обсягах, що перевищують обмеження максимального розміру кредитного портфеля юридичних осіб, дозволялось виключно за умов погодження рішення про кредитування кредитним комітетом центрального апарату та спрямування кредитних коштів на виконання державних програм і фінансування реального сектору економіки України. Зазначені заходи дали змогу, з одного боку, забезпечити стабільну позицію банку на ринку банківських послуг протягом 2009 року, а з іншого - оптимізувати ризики та уникнути різкого погіршення якості кредитного портфеля юридичних осіб.

В умовах кризових явищ на фінансових ринках діяльність банку була спрямована на утримання стійких позицій державного банку та підтримку державних програм фінансування реального сектору економіки країни. Керівництвом банку було ухвалено ряд рішень щодо надання кредитних коштів великим позичальникам.

Зокрема, було прийнято рішення по кредитування ДСАДУ «Укравтодор» на загальну суму 3650 мпн. грн. та проведення операції з урахування векселю Укравтодору в межах заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні в розмірі 677326 тис.грн.; збільшено обсяги кредитування НАК «Нафтогаз України» (протягом 2009 року заборгованість збільшилась на 4561841 тис.грн); надано кредитні кошти корпорації «ІСД» в сумі 300000 тис.грн.; прокредитовано підприємства паливно-енергетичного комплексу та інших галузей економіки.

За звітний рік суб'єктам господарювання надано кредитних коштів на загальну суму 32591576 тис.грн. Фактична кількість договорів за кредитами була менше від плановоі на 27,6% і склала 2,7 тис.рис2.7.

Фактична сума заборгованості за кредитами, які надано суб'єктам підприємницької діяльності, станом на 01.01.2010 склала 37821042тис.грн., у тому числі:

- за основним боргом - 35 618 853 тис. грн.

- за нарахованими доходами - 626 576 тис.грн.

- за позабалансовими зобов'язаннями з кредитування-1575613тисгрн.

Обсяг балансової заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам підприємницької діяльності, збільшився за рік на 7809673 тис.грн. (у тому числі строкової заборгованості -на 7752773 тис.грн., простроченої заборгованості - на 60542 тис.грн., сума нарахованих несплачених доходів -на 581107 тис.грн., сума неамортизованого дисконту - на 3642 тис.грн.) і станом на 01.01.2010 склав 36245429 тис.грн.

Рис 2.7. Кредитний портфель юридичних осіб у розрізі галузей економіки станом на 01.01.2010р.

Зокрема:

- за рахунок кредитних коштів, які надано центральним апаратом- на 6143117 тис.грн., що склало 78,7% загального приросту, в тому числі: приріст строкової заборгованості - 6143348 тис грн.; приріст простроченої заборгованості - 1516 тис.грн.; збільшення суми неамортизованого дисконту - 1746 тис.грн. (Зазначені дані наведені з урахуванням коштів, наданих з початку року НАК «Нафтогаз України»; заборгованість якого перед банком станом на 01.01.2010 становила 23187401 тис.грн.);

- за рахунок регіональних управлінь - на 1666556 тис.грн., що склало 21,3% загального приросту, в тому числі: приріст строкової заборгованості - 1609425 тис. грн., приріст простроченої заборгованості - 59026 тис.грн., збільшення суми неамортизованого дисконту - 1895 тис. грн.

Зміни, які відбулися у структурі кредитного портфеля, за групами ризику характеризуються збільшенням частки кредитів, класифікованих як «субстандартні» та «сумнівні», і зменшенням обсягів кредитів, класифікованих як «стандартні» та «під контролем» рис.2.8.:

Рис 2.8. Структура кредитного портфеля за групами ризику станом на 01.01.2010р.

Протягом звітного року обсяг простроченої заборгованості збільшився на 60542 тис.грн. (у тому числі шляхом списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву на суму 14856 тис.грн.). Питома вага простроченої заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання (без урахуванням коштів, наданих НАК «Нафтогаз України»), зменшилась з 2,6% на початок 2009 року до 2,4% станом на 01.01.2010. Залишок простроченої та сумнівної заборгованості станом на 01.01.2010 склав 336567 тис.грн.

Обсяг процентних доходів, отриманих банком за звітний рік від кредитування суб'єктів підприємницької діяльності, становив 5332217 тис.грн. Слід зазначити, що відповідно до вимог Облікової політики Ощадбанку на 2009 рік до складу вартості фінансового інструменту відносяться також суми комісійної винагороди, отриманої при наданні кредиту. Загальна сума таких комісійних винагород, отриманих за рік, становить 5212 тис. грн.

Обсяг інших комісійних доходів від надання кредитних послуг (щомісячна комісія за супроводження кредиту, комісія на невикористаний ліміт кредитної лінії, комісія за зміну умов кредитного договору та ін.) склав 9712 тис.грн.

Станом на 01.01.2010 фактична сума заборгованості за кредитами, наданими органам державного управління, становила 2396018 тис, грн., за рахунок:

- збільшення обсягів кредитування ДСАДУ «Укравтодор»; станом на 01.01.2010 фактична сума заборгованості становила 2394528тис.грн.;

- видачі у грудні 2009 року кредиту Ковельській міській раді на суму 1200 тис.грн.

Обсяг процентних доходів, отриманих банком від кредитування органів державного управління, становить 118789 тис. грн.

Станом на 01.01.2010 резерв на відшкодування можливих втрат під кредитні операції органів державного управління сформовано в повному обсязі і становить 300 тис.грн.

2.3 Аналіз рентабельності діяльності ВАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ»

Зміст будь-якої підприємницької діяльності складається в досягненні позитивного економічного ефекту у виді абсолютного показника прибутку чи відносного - рентабельності. Тим самим рентабельність виступає головним об'єктом і метою банківського фінансового менеджменту. Чим більше приділяється уваги рентабельності, тим успішніше функціонує банківська установа. У цьому зв'язку питання наукового управління рентабельністю являють собою актуальну проблему теорії і практики підприємницької діяльності.

Як відомо, безпосереднім результатом діяльності комерційного банку є прибуток, але він часто дуже приблизно відбиває ефективність підприємницької діяльності. Більш точну оцінку функціонування банківської установи дає рентабельність. Це не просто статистичний, розрахунковий параметр, а складний комплексний соціально-економічний критерій.

На відміну від прибутку, він характеризує ефективність фінансової діяльності будь-якого конкретного економічного суб'єкта, щодо всіх інших (індивідуальних підприємців, організацій, регіонів, окремих країн і світу в цілому), незалежно від розмірів і характеру економічної діяльності. Дана якість додає рентабельності, з одного боку, форму економічної категорії, що виражає економічні відносини між економічними суб'єктами з приводу результативності використання факторів капіталу, а з іншого боку - характер об'єкта й інструмента фінансового менеджменту.

Оцінка ефективності банківської діяльності є одним з найважливіших завдань економічного аналізу, вирішення якого грунтується на застосуванні методу коефіцієнтів. Сутність методу коефіцієнтів полягає у побудові системи взаємопов'язаних показників, які всебічно характеризують стан і динаміку об'єкту дослідження (табл.2.1).

Таблиця 2.1.

Аналіз структури доходів ВАТ «Ощадбанк»

Показники	2007	2008	2009	Відхилення 2007 до 2009 (+,-)
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Усього доходів	1433384	100,0	2083834	100,0	2795043	1000,0	1361659	100,0
Чистий процентний дохід	808843	56,4	1144328	54,9	2085394	74,5	1276551	93,8
Чистий комісійний дохід	477547	33,3	643018	30,9	767617	27,5	290070	21,3
Результат від торгівлі інвалютою и курсова різниця	69158	4,8	146094	7,0	-166160	-5,9	-235318	-17,3
Інші операційні доходи	77836	5,5	150394	7,2	108192	3,9	30356	2,2

Як бачимо основний дохід банк отримує за рахунок чистого процентного доходу, який у 2009 році становив 2085394 тис.грн. і в порівнянні з 2007 роком збільшився на 1276551 тис.грн.

Зменшення доходів банку спостерігається від результатів торговлі інвалютою, у 2009 році дохід становить -166160 тис.грн., у порівнянні з 2007 роком різниця дорівнює -235318 тис.грн.

Аналіз коефіцієнтів полягає у зіставленні доходів і витрат із відповідними позиціями балансу.

Прибуток банку складають наступні показники:

- прибуток від основної діяльності, який визначається як різниця між банківськими доходами і витратами;

- валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;

- чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Аналіз чистого прибутку ВАТ «Ощадбанк»

Показники	2007	2008	2009	Відхилення 2007 до 2009 (+/-)
Доходи банку	1433384	2083834	2795043	1361659
Витрати банку	-1133592	-1634141	-1826509	692917
Прибуток від основної діяльності	299792	449693	968534	668742
Чисті витрати на формування резервів	-65749	-365440	0	-65749
Валовий прибуток	299792	449693	968534	668741
Податок на прибуток	-92611	-143916	-275838	183227
Чистий прибуток	207181	305777	692696	485515

Прибуток від основної діяльності банку збільшився на 602993 тис. грн. за рахунок зростання доходів банку на 1295910 тис. грн.. Величина прибутку могла б бути дещо більшою, якби керівництво банку скоротила витрати банку, які збільшились на 692914 тис. грн.. Оскільки непередбачених прибутків і збитків не було, загальний прибуток у 2009 становив 968534тис.грн. Чистий прибуток банку зріс на 485515 тис. грн. за рахунок збільшення загального прибутку на 668741 тис. грн..

Рентабельність і прибутковість банку залежить насамперед від оптимальної структури його балансу в частині активів і пасивів та від цілеспрямованої роботи банківського персоналу. Важливими умовами забезпечення прибутковості банку є оптимізація структури доходів і витрат, визначення мінімально допустимої процентної маржі, виявлення тенденцій у дохідності кредитних операцій, планування мінімальної дохідної маржі для прогнозування орієнтовного рівня відсотків за активними і пасивними операціями. Прибутковість банківської діяльності залежить також від підтримки ліквідності, управління банківськими ризиками та їх мінімізації.

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є дохід на активи та дохід на капітал.

Дохід на активи =

За допомогою цього коефіцієнта визначають рівень рентабельності сукупних активів. Він застосовується при порівнянні прибутковості банків. Мінімальне значення коефіцієнта - 0.75%, нормативне значення верхньої межі - 1.5%.

Фактори, які впливають на показник рентабельності активів, пов'язані зі змістом чисельника і знаменника, тобто він змінюється під впливом динаміки абсолютної величини прибутку та активів.

Наступним показником, як відзначалося вище, є дохід на капітал.

Дохід на капітал =

Цей показник дає змогу визначити ефективність використання коштів власників комерційного банку. Його оптимальне значення - 10 - 20%.

Аналіз чистого спреду пов'язаний із процентною політикою банку, яка відображається у динаміці процентних ставок за активними й пасивними операціями. Мінімізувати процентний ризик дасть змогу узгоджена процентна політика за кредитними і депозитними операціями. Ступінь такої узгодженості характеризує чистий спред.

Чистий спред =

Інакше кажучи, чистий спред -- це різниця між процентними ставками отриманими і сплаченими. За його допомогою визначається необхідна мінімальна різниця між ставками за активними й пасивними операціями, яка дасть змогу банку покрити витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника 0). Оптимальне значення чистого спреду -- не менше 1.25%.

Аналізуючи чисту процентну маржу, слід брати до уваги її призначення: маржа слугує для покриття витрат банку і ризиків, у тому числі інфляційного, створення прибутку, покриття договірних угод. Розраховують її за формулою:

Чиста процентна маржа (%) =

Цей коефіцієнт допомагає з'ясувати, чи може банк давати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці як відсоток до середніх загальних активів. Оптимальним значенням даного показника є 4.5%.

Зменшення процентної маржі сигналізує про загрозу банкрутства. Основними причинами зменшення процентної маржі є зниження процентних ставок за кредитними операціями; подорожчання ресурсів; скорочення питомої ваги активів, що приносять дохід, у загальному їх обсязі; хибна процентна політика банку.

Проведемо аналіз показників рентабельності для ВАТ «Ощадбанк»(табл.2.3) :

Таблиця 2.3

Аналіз показників рентабельності ВАТ «Ощадбанк»

№ з/п	Показники	2007	2008	2009
1	Рентабельність капіталу,%	9,4	2,0	4,2
2	Рентабельність активів,%	1,1	0,5	1,2
3	Чистий спред,%	15,2	7,4	17,5
4	Чиста процентна маржа,%	2,8	2,6	8,4

Рентабельність капіталу ВАТ «Ощадбанк» за період, що аналізується має тенденцію поступово зменшення. У 2009 році цей показник збільшується. але нижче мінімального нормативного значення, отже, власний капітал банк використовує не досить ефективно.

Рентабельність активів за період 2007 - 2008 роках зменшувалась. У 2009 році рентабельність активів почала рости. Проте це значення не відповідає оптимальному (0,75 - 1,5%). Зменшення рентабельності активів викликано вищими темпами зростання активів порівняно з темпами зростання чистого прибутку.

У свою чергу, на прибуток впливають такі фактори, як співвідношення темпів зростання доходів і витрат, рівня процентних ставок і комісії; обсяг окремих банківських послуг; питома вага активів, які приносять дохід, у сукупних активах; своєчасність погашення процентних платежів позичальниками; частка ризикових активів, вартість ресурсів тощо.

Незначний вплив доходу на активи може бути результатом консервативної кредитної та інвестиційної політики, а також наслідком великих витрат. Високе значення прибутку на активи (що прослідковується в нашому випадку) досягається за ефективної діяльності банку і великих ставок доходу від активів. В останньому випадку банк, можливо, несе значний ризик. Та цілком вірогідно й те, що він вдало оперує своїми активами, хоча при цьому потенційно не виключені чималі втрати.

Оптимальне значення чистого спреду - не менше 1,25%. В нашому випадку значення показника відповідають оптимальному.

Таким чином, кредитна діяльність приносить банку прибуток, проте її ефективність невисока, що ми і бачили в попередніх аналізах.

Цей коефіцієнт повинен враховувати лише активи і пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Саме у такий спосіб уникають впливу безпроцентних депозитів до запитання, капіталу та невиконаних вимог резервування на чисті отримані проценти, а відтак -- на прибутки банку. Коли процентна ставка не має впливу на прибуток банку, досягається глибше розуміння джерел прибутку банку та наслідків вразливості надходжень.

Здатність банку утворювати чистий процентний дохід, використовуючи загальні активи, не є дуже високою: значення чистої процентної маржі нижче за оптимальні протягом 2007-2008рр. У 2009 році значення чистої процентної маржі став вище оптимального за рахунок підвищення використання загальних активів ВАТ «Ощадбанк».

Економічні терміни «ліквідність» і «платоспроможність» в сучасній економічній літературі часто перемішуються, замінюючи один одного. Дійсно, поняття, які визначають ці терміни, досить подібні, але між ними є істотна різниця. Якщо перше є переважно функцією господарського органу, який сам вибирає форми і методи підтримання воєї ліквідності на рівні встановлених чи загальноприйнятих норм, то інше, як правило, стосується функцій держави.

Термін «ліквідність» (від лат «liquidus»- рідкий, текучий) в буквальному розумінні означає легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей і інших активів у грошові кошти. Ліквідність банку нерідко визначається як здатність купувати готівкові кошти в НБУ чи банках-кореспондентах за розумною ціною. В цілому ліквідність банку передбачає можливість продавати ліквідні активи, купувати грошові кошти в НБУ і здійснювати емісію акцій, облігацій, депозитних і ощадних сертифікатів, інших боргових інструментів.

Термін «платоспроможність» дещо ширший, він включає не тільки і не стільки можливість перетворення активів в такі, що швидко реалізуються, скільки здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобовязання, які витікають з торговельних, кредитних і інших операцій грошового характеру. Таким чином ліквідність виступає як необхідна і обовязкова умова платоспроможності, контроль за дотриманням якої бере на себе не тільки сама юридична чи фізична особа, але і певний зовнішній орган контролю чи надзору.

Ліквідність для комерційного банку виступає як здатність банку забезпечити своєчасне виконання в грошовій формі своїх зобовязань по пасиву. Ліквідність банку визначається збалансованістю акитивів і пасивів балансу банку, ступенем відповідності строків розміщених активів і залучених банком пасивів.

Норми ліквідності банку звичайно встановлюються як відношення різних статей активів балансу до всієї суми чи до визначених статей пасивів, або навпаки, пасивів до активів. Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

Платоспроможність трактується як здатність банку у встановлені строки в повній сумі відповідати за своїми зобовязаннями.

Зіставимо між собою показники ліквідності балансу банку за три роки та оцінимо їх значення.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності:

Кмл = (Ккр + Ка) / Д

2007 рік: Кмл = (3814235+2430637)/(2144856 +13943202) = 25%

2008 рік: Кмл = (5302199+376571)/(23165213 +16322498) = 14%

2009 рік: Кмл = (6034358+205244)/(17067961 +24523693) = 15%

На протязі трьох років звужувались можливості банку своєчасно виконувати свої грошові зобов'язання за рахунок високоліквідних активів. Так в 2007 році норматив складав 25%, в 2008 році 14%, в 2009 році 15%, тобто став нижче нормативного. При цьому високоліквідні активи (кошти в НБУ, казначейські зобов'язання) зростали значно меншими темпами, ніж зобов`язання банку.

Коефіцієнт загальної ліквідності:

Кзл = А заг / Ззаг

2007 рік: Кзл =19290906/17092486 = 113%

2008 рік: Кзл =58081969/42391206 = 137

2009 рік: Кзл =59926579/43540229 = 138

Коефіцієнт загальної ліквідності (відповідно 113%, 137% та 138% за нормою не менше 100%) і це забезпечувало спроможність банку погашати будь-які зобов'язання і борги перед клієнтами.

Таким чином, розрахована і розглянута система показників банку показала, що він дотримувався в 2007-2009рр. нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов'язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами.

Використовуючи дані балансів ВАТ „Ощадбанк” за 2007- 2009 роки, розрахуємо показники, що характеризують фінансову стійкість банку.

Коефіцієнт надійності

Кп = К / Зк

2007 рік: Кп = 2198420 / 17092486 = 12,8%

2008 рік: Кп = 15690763 / 42391206 = 37%

2009 рік: Кп = 16386350 / 43540229 = 37,6%

Обсяги капіталу і зобов`язань зростали, збільшився і коефіцієнт надійності і перевищив оптимальне значення (не менше 5%). Отже, рівень залежності банку від залучених коштів не виходить за межі нормативного.

Таким чином, банк має високу забезпеченість власним капіталом і, отже, високу надійність, тобто він досяг того рівня, за якого не залежить від стихій у залученні вільних коштів грошового ринку, бо має вдосталь своїх, дешевших, які можна розміщати в кредити господарюючим суб'єктам та в інвестиції.

Коефіцієнт фінансового важеля

Кфв = 3/К

2007 рік: Кфв = 17092486 / 2198420 = 8

2008 рік: Кфв = 42391206 / 15690763 = 3

2009 рік: Кфв = 43540229/ 16386350 = 3

Коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому співвідношенні 1 : 20 становив на 01.01.2008 р. 1 : 85, а на 01.01.2009 р. - 1 : 3, на 01.01.2010 р. - 1 : 3. Це свідчить також і про те, що банк не використовує можливості залучення додаткових коштів для розширення фінансових операцій.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів

Кук = К/Азаг

2007 рік: Кук = 2198420 / 19290906 = 11%

2008 рік: Кук = 15690763 / 58081969 = 27%

2009 рік: Кп = 16386350 / 59926579 = 27%

У 2007-2008рр. значення коефіцієнту участі власного капіталу у формуванні активів було вище за оптимальне, банку вдалося перевищити оптимальний рівень показника (не менше 10%). По-перше, збільшувався розмір статутного капіталу, по-друге, суттєво зростав прибуток і, по-третє, в 2008 році здійснювалась переоцінка основних засобів, яка суттєво збільшила власний капітал.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу:

Кзк = Ак / К

2007 рік: Кзк = 63754180 / 2198420 = 29%

2008 рік: Кзк = 549176705/ 15690763 = 35%

2009 рік: Кзк = 507976850/ 16386350 = 31%

Оскільки нерухомість має сталу і, на теперішній час, високу вартість, то банк достатньо захистив власні кошти від інфляційного знецінення.

Коефіцієнт захищеності доходних активів

Кзда = (К - НдА - Зб) / Ад

2007 рік: Кзда = ((2198420 - 1069000) - (3814235 + 1686882)/(19290906 - (3814235 + 1686882)) = - 0,32

2008 рік: Кзда = ((15690763-14211516)-(5302199+ 2114477))/(58081969 - (5302199 + 2114477)) = - 0,12

2009 рік Кзда = ((16386350-14211516)- (6034358 +2404160)/(59926579 - (6034358 +2404160)) = - 0,12

Від`ємне значення показника сигналізує, що доходні активи не захищені мобільним власним капіталом, але темпи росту і приросту з року в рік покращувались. Отже, якщо тенденція збережеться і в 20010 році, то можна очікувати покращення показника до 0,10.

Коефіцієнт мультиплікатора капіталу

Кмк = А / Ка

2007 рік: Кзк = 19290906 / 2198420 = 9%

2008 рік: Кзк = 58081969/ 15690763 = 4%

2009 рік: Кзк = 59926579/ 16386350 = 4%

Значення коефіцієнту мультиплікатора капіталу на протязі трьох років дещо відхилялось від оптимального результату (12 - 15). Отже, банк має можливості розширювати активні операції, які приносять прибуток.

Таким чином, в перспективі Ощадбанк має можливість за рахунок невикористаних резервів розширювати активні операції, підтримуючи на незмінному рівні власний капітал та утримуючи показники, що характеризують достатність капіталу, на оптимальному рівні.

Аналіз прибутків у розрізі окремих банківських продуктів дає можливість керівництву банку правильно сформувати стратегію розвитку та сконцентрувати ресурси на прибуткових напрямах діяльності.

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ВАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ»

3.1 Розробка програми удосконалення управління фінансами товариства

Між терміном залучення ресурсів і рівнем процентних ставок, а також між розміром надання ресурсів банком існує пряма залежність: чим більше термін або розмір ресурсів (як по активним, так і по пасивних операціях), тим вище встановлювана процентна ставка. Проте така залежність чітко просліджується лише по пасивних операціях. Це пояснюється тим, що банки, намагаючись залучити клієнтів, створюють для них вигідні умови вкладення коштів. По активним же операціям розмір позички, як правило, не відбивається на рівні процентної ставки, але сума коштів, виплачуваних банком по встановленій ставці буде рости зі збільшенням розміру коштів, наданих у позичку. Що ж стосується терміна позички, то в умовах інфляції клієнти віддають перевагу користуватися короткостроковими позичками і рівень процентних ставок по ним значно перевищує рівень ставок по довгострокових позичках. Це пояснюється в першу чергу причинами загального характеру: соціально-економічною і політичною нестабільністю, інфляційними процесами, що орієнтує клієнтів на інвестиції в торгівлю, посередницьку діяльність і інші проекти і сфери діяльності, що гарантують швидкий оборот капіталу і високі норми прибутку.

У сучасній банківській практиці під управлінням активами і пасивами прийнято розуміти інтегрований підхід до управління балансом банку, який розглядається як єдине ціле і спрямовується на досягнення загальної мети підвищення прибутків за прийнятного рівня ризику.

Сутність управління активами і пасивами полягає у формуванні стратегій та проведенні операцій, які приводять структуру балансу банку у відповідність до обраної політики. За даного підходу банки розглядають свої портфелі активів, зобов'язань та капіталу в нерозривній єдності як сукупний портфель, спрямований на досягнення спільної мети. Такий спосіб управління цілком обґрунтований, оскільки в реальній дійсності всі банківські портфелі тісно взаємопов'язані і значною мірою впливають один на одного.

Управління активами і пасивами банку надає менеджменту можливість управляти ризиком відсоткових ставок та ризиком ліквідності координуванням рішень щодо джерел фінансування та напрямків розміщення коштів. У сучасних умовах нестабільності фінансових ринків та зростання ризикованості діяльності збалансоване управління активами і пасивами розглядається як найефективніший підхід до управління комерційним банком.

Сутність збалансованої стратегії управління полягає в тому, що банки розглядають свої портфелі активів і пасивів як єдине ціле, визначаючи роль сукупного портфеля в одержанні високого прибутку за прийнятного рівня ризику. Спільне управління активами і пасивами дає банку інструментарій для формування оптимальної структури балансу та створення захисту від ризиків, спричинених значними коливаннями параметрів фінансових ринків.

Головне завдання фінансового менеджменту - координувати рішення щодо активів і пасивів усередині кожного окремого банку, аби досягти найвищих результатів, максимально контролюючи обсяги, структуру, доходи та витрати як за активними, так і за пасивними операціями банку. Контроль керівництва банку над активами має координуватися з контролем над пасивами, оскільки лише в такому разі можна буде досягти внутрішньої єдності й завдяки цьому максимізувати різницю між доходами та витратами.

Управління ресурсами комерційних банків на мікрорівні має уособлювати діяльність пов'язану з залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначення величини та відповідної структури джерел ресурсів у тісному взаємозв'язку з їх розміщенням. Основним завданням управління ресурсами банку повинно стати найбільш ефективне їх використання, що реалізується через здійснення банками збалансованої пасивної та активної політики.

Проблема управління ресурсами, залученими комерційними банками, має дві взаємодоповнюючі сторони: кількісну та якісну.

Кількісна сторона полягає у всезростаючому розвитку пасивних операцій банків із метою залучення якомога найбільшої кількості ресурсів. Для цього використовуються усі можливі заходи, що стимулюють залучення вкладів і забезпечують їх збереження.

Основними напрямами даної діяльності є:

– розвиток нових видів вкладів, які б відповідали зростаючим потребам клієнтів;

– стимулювання залучення ресурсів через збільшення та диференціацію процентної ставки;

– удосконалення порядку та методів виплати відсотків;

– розвиток спектра додаткових послуг вкладникам;

– використання різних видів ЦП для залучення ресурсів;

– підвищення якості обслуговування клієнтів.

Якісна сторона управління залученими банківськими ресурсами тісно пов'язана з розробкою напрямів їх розміщення, що дозволяє найбільш ефективно їх використовувати. Якісне управління можливе лише при здійсненні комерційними банками тісного взаємозв'язку пасивних операцій з активами.

Кожен із даних методів взаємодоповнює один одного, тому банки у своїй практиці застосовують їх не окремо, а спільно.

Ефективність кредитної діяльності банку під час економічної кризи в Україні визначається дохідністю кредитного портфелю та прийнятим банком кредитним ризиком, рівень якого суттєво може збільшитись в періоди економічних криз та рецесій. В сучасних кризових умовах важливе практичне значення має ефективна організація управління проблемними активами банків, одним з яких може бути реструктуризація боргу як основа збереження конструктивних відносин між кредитором та позичальником [31]

Висока дохідність кредитного бізнесу в останні передкризові роки дозволяла фінустановам заощаджувати на системах ризик-менеджменту. У банки України стабільно надходили кошти із-за кордону, від населення та НБУ, тому вітчизняні фінустанови стали вважати нормальним видавати іпотеку на 20 років. Фінансова криза в Україні стала своєрідним моментом істини для банків, що захопилися беззастережним наданням кредитів, не замислюючись над можливістю їх повернення. Для банкірів вважається за «допустиме» число проблемних кредитів не більше 2-3% від загального кредитного портфеля. За даними НБУ частка «поганих» позик в загальному кредитному портфелі банків в жовтні 2009 р. становила 7,1% , при цьому з початку року об'єм проблемних кредитів зріс в три рази. Однак Міжнародне рейтингове агентство Fitch оцінює середню частку проблемних кредитів у загальному кредитному портфелі українських банків на рівні 34%.

Постанова НБУ №49 від 5 лютого 2009р. про можливість реструктуризації кредитів є ледь не єдиним поміркованим рішенням НБУ в умовах фінансової кризи, яка спрямована на порятунок банківської системи. Банкам вигідно за рахунок реструктуризації переводити «проблемні» кредити в розряд високоякісних, що покращує банківський баланс. Метод виключає різноманітні штрафні санкції. Застосовуючи штрафні санкції банки лише погіршать ситуацію. На думку окремих експертів, у результаті використання такого механізму позичальнику доведеться переплатити кредит. В період кризи банки дозволятимуть їм платити тільки відсотки по кредиту впродовж певного періоду, а тіло позики - після закінчення канікул. Підсумок - істотна переплата за отриманий кредит [45].

Питання процентної політики є одним з найактуальніших у теперішній час, оскільки, зважаючи на останні події, що спричинили деяку стабілізацію валютного курсу та облікової ставки НБУ, тепер банки повинні широко застосовувати всі свої навички, знання та інтуїцію, щоб розробити найоптимальнішу процентну політику. Процентна політика (як депозитна, кредитна, валютна та ін.) є однією з найважливіших складових банківської політики. Вивчення динаміки руху процентних ставок показує, що процентна політика виступає одним з визначників і в той же час непростих механізмів в регулюванні ощадної та інвестиційної політики банку.

Процентна політика на макроекономічному рівні уявляє собою сукупність заходів в області процента, що направлені на забезпечення рентабельності банківської системи та забезпечення оптимальних темпів розвитку економіки.

Проведення політики на макроекономічному рівні, як правило, здійснює центральний банк країни. Процентна політика НБУ визначається цілями і задачами грошово-кредитної політики держави, а та в свою чергу - процесами, що відбуваються в економіці, і тими задачами, що ставляться на певних етапах її розвитку.

Цілі ж процентної політики на мікроекономічному рівні важко визначити однозначно. Здавалось би, найбільш простим визначенням було б таке, що процентна політика конкретного комерційного банку служить для забезпечення максимальної в існуючих умовах рентабельності банку, тобто вона повинна бути направлена на максимізацію операційних доходів та мінімізацію операційних витрат. Однак, очевидно, що банк зобовязаний піклуватись про досягнення рентабельності не тільки в короткостроковому, але в довгостроковому аспекті. Розуміючи це, найбільше далекоглядні банки прагнуть не до всесвітнього «витискання» прибутків, а до створення і розширення кола постійної клієнтури, надаючи допомогу у зміцненні економічного становища клієнтів, розвитку їхньої ділової активності. Більш того, по різних причинах не всі комерційні банки розглядають максимізацію рентабельності в якості єдиної цілі організації своєї діяльності. Тому процентну політику, що пропонує комерційний банк направлено не тільки на отримання прибутків, а до створення і розширення кола постійної клієнтури, надаючи допомогу у зміцненні економічного становища клієнтів, розвитку їхньої ділової активності. Більш того, по різних причинах не всі комерційні банки розглядають максимізацію рентабельності в якості єдиної цілі організації своєї діяльності. Тому процентну політику, що проводиться на рівні комерційного банку, у загальному вигляді можна визначити як стратегію і тактику банку в області регулювання процентних ставок, спрямованих на забезпечення ліквідності, рентабельності і розвиток операцій банку. У нашій країні в недавньому її минулому ролі процента по вкладних операціях приділялося другорядне значення. Монопольне становище Ощадбанку у відношенні залучення заощаджень населення, а також нерозвинута система видів вкладів не сприяли удосконалюванню процентної політики. У таких умовах процент часто виконував страхову функцію, а стимулююча роль процента була вкрай низька. У результаті процент не стимулював населення до тривалого зберігання коштів в організованих формах, не брав до уваги інфляційного стану грошового обігу і соціальної структури населення. У процентній політиці була відсутня науково обґрунтована диференціація умов залучення коштів у депозити.

В умовах ринку вирішальними чинниками є:

- співвідношення попиту і пропозиції на ринку банківських послуг, а також державне регулювання рівня процентних ставок. При цьому, якщо раніш державне регулювання носило прямий характер, то зараз застосовуються переважно непрямі методи впливу;

- зміна офіційної облікової процентної ставки; зміна економічних нормативів діяльності комерційних банків, установлюваних центральним банком, включаючи норми обов'язкових резервів; проведення операцій на відкритому ринку з валютою та цінними паперами.

З огляду на вплив вищезгаданих чинників, банк самостійно визначає рівень процентних ставок із тим, щоб він забезпечував рентабельність його роботи і конкурентноздатність на ринку банківських операцій і послуг.

Під впливом вищезгаданих чинників формувалася процентна політика українських банків останніх років. Процес підвищення рівня процентних ставок був обумовлений у головному негативними причинами в економіці.

Головна ідея збалансованої стратегії полягає в розумінні того, що і доходи і витрати відносяться до обох сторін банківського балансу. При цьому ціна кожної операції чи послуги має перекрити витрати банку з її надання. Зниження витрат банку завдяки управлінню пасивами, так само допомагає досягти цільового рівня прибутку, як і надходження від активних операцій.

Отже, традиційний погляд, згідно з яким увесь дохід банку генерують активи - кредити та інвестиції, поступився місцем ідеї одночасного скоординованого управління активами і пасивами.

3.2 Джерела залучення капіталу Акціонерних товариств

Правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями виступають основою фінансової ста більності й ринкової стійкості комерційних банків (враховуючи те визначальне місце, яке посідають кредитні операції в портфелі банківських активів). Тому необхідно правильно організувати кредитну політику в банку.

В свою чергу кредитна політика комерційного банку -це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку позичальників на основі принципів поворотності; терміновості; диференційованості; забезпеченості; платності.