Використання грошових ресурсів на ДП ТРК "ТОП"

У випадку, якщо рух грошових коштів в результаті операційної та фінансової діяльності має додатнє знчення, а в результаті інвестиційної-від,ємне, говорять про нормальну якість управління підприємством.

Сутність такої структури грошових потоків зводиться до наступного: підприємство спрямовує грошові кошти, отримані від операційної діяльності, а також засоби, отримані як кредити та додаткові вкладення власників (фінансова діяльність), на придбання поза обігових активів (оновлення основних засобів, вкладення капіталу у нематеріальні активи, здійснення довгострокових інвестицій).

У цій ситуації також бажане додаткове положення у статті “Чистий рух коштів у звітному періоді”.

Слід підкреслити, що фінансування витрат від інвестиційної діяльності за рахунок надходжень від фінансової діяльності не завжди є негативним результатом.

Притягнення інвестицій для розвитку підприємства в даний час-поширене явище. Більш того, від'ємне значення статті “Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності” та додатне значення статті “Чистий рух коштів від фінансової діяльності”, може також означати, що підприємство під невеликий процент отримало кредит та інвестувало отримані кошти та більш вигідних умовах.

Іншою мовою, як перша ситуація так і друга сприйнятлива при оцінці якості управління підприємством.

Небеспечною є ситуація, при якій рух коштів в результаті фінансової діяльності ти інвестиційної діяльності має додатне значення, а в результаті операційної-від'ємне. У цьому випадку стан підприємства можна охарактеризувати як кризовий.

Якість управління в такій ситуації не видержує ні якої критики. Зміст такої структури капіталу зводиться до наступного: підприємство фінансує витрати операційної діяльності за рахунок надходжень від операційної та фінансової, тобто за рахунок залучених кредитів, додаткової емісії акцій.

Така система руху грошових коштів прийнятна лише для тільки утворених нових підприємств, які ще не почали працювати на повну потужність та знаходяться на початковій стадії розвитку.

Таким чином, можна зробити висновок, що якість управління підприємством буде знаходитись на прийнятному рівні лише у тому випадку, якщо буде мати додатне значення рух грошових коштів в результаті операційної діяльності.

Іншою мовою ,підприємство буде своєчасно отримувати оплату за реалізовану

Крім того, витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт ,послуг) будуть менше отриманих доходів, тобто підприємство буде мати прибуток.

Розглянемо загальні положення аналізу звіту про фінансові результати та дамо оцінку грошових потоків аналізуємого підприємства.

Структуру грошових потоків аналізує мого підприємства за два роки представлено у табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Структура грошових потоків ДП ТРК “Топ” за 2010-2011 рік

Вид діяльності	Попередній (2010)рік	Звітний(2011)рік
Операційна	74,5 (+)	3,4 (+)
Інвестиційна	36(-)	100,1(-)
Фінансова	30(-)	150(+)
Чистий рух коштів за звітний період	8,5(+)	53,3(+)
Загальна оцінка якості управління	добре	нормальне

Як видно з таблиці, в попередньому році якість управління підприємством характеризувалось як добре. На протязі року структура грошових потоків підприємства декілька погіршилась, і в звітному році якість управління підприєм Це викликано тим, що в звітному році в виду недостачі грошових коштів від операційної діяльності підприємству довелося залучити короткострокові кредити в сумі 36994,1.

Факт притягнення кредиту сам по собі не є активним явищем.

Однак у той самий час звертає на себе увагу той факт, що скоротився потік грошових коштів в результаті операційної діяльності на 71,1 тис. грн.., або майже у 30 разів .

Оскільки спостерігалось явне зростання обсягів виробництва, таке скорочення грошових потоків в результаті операційної діяльності можна пояснити різким ростом дебіторської заборгованості. А це, у свою чергу свідчить про погану роботу відповідних служб підприємства.

Збільшення чистого потоку грошових коштів в 6,27 рази відбулося знов таки завдяки залученню кредиту.

Якщо така тенденція збережеться у майбутньому, підприємство опиниться на межі кризи су.

Таким чином підприємству необхідно намагатися збільшити розмір грошових потоків від операційної діяльності

Оскільки основною причиною їх скорочення є ріст дебіторської

У майбутньому треба більш критично відноситись до потенційних покупців, а також слідкувати за дотриманням платіжної дисципліни.

З метою поглибленного аналізу доцільно сгрупувати усі грошові ресурси за категоріями ризику.

Наприклад, є велика імовірність того, що дебіторську заборгованість буде легше реалізувати (перетворити в грошову форму), ніж незавершене виробництво або витрати наступних періодів.

При цьому слід враховувати область застосування того чи іншого виду грошових ресурсів.

Активи, які можуть бути використані тільки з визначеною метою, мають великий ризик (меншу імовірність реалізації), ніж багатоцільові активи.

Чим більше коштів вкладено в активи, які попали в категорію високого ризику, тим нижче ліквідність підприємства.

В розвитку приведенного аналізу доцільно оцінити тенденцію змін співвідношення важкореалізуємих активів та загальної величини активів, а також важкореалізуємих і легкореалізуємих активів.

Тенденція вказаних співвідношень до росту вказує на зниження ліквідності.При проведенні такого аналізу слід пам,ятати, що класифікація обігових засобів на важкореалізуємі та легкореалізуємі не може бути постійною, а змінюється зі зміною конкретних економічних умов.

Наприклад, в умовах натабільності постачання та тривалого знецінення гривни, підприємство може оказатися зацікавленим вкласти грошові кошти в виробничі запаси та інші види товарно-матеріальних цінностей, ринкові ціни на які постійно зроствють, що дає основу причислити активи вказаної групи до легкореалізуємих.

Існують і більш негативні наслідки такого значного обсягу важкореалізуємих активів на балансі підприємства. Цей так званий мертвий капітал уповільнює обіговість засобів на підприємсстві і, як наслідок, знижує ефективність його діяльності. Часто на наших підприємствах падіння значень показників рентабельності багато в чому визначається наявністю та зростанням частки важкореалізуємих активів.

Вкінець, важкореалізуємі активи. Відображаємі в складі окремих елементів грошових ресурсів, спотрорюють дійсну картину ліквідності підприємства, вводячи ув оману його керівництво та їх ділових партнерів.

Положення усугубляється тим, що на багатьох підприємствах значно послаблений контроль за збереженням товарно-матеріальних ціностей.

Якщо важкореалізовані складають значну частину грошових ресурсів, то керівництву підприємства та його головному бухгалтеру потрібно прийняти міри по стабілізації фінансового стану підприємства. Такими мірами повинні бути:

- інвентарізація стану майна з метою виявлення активів “низької” якості (зношенне обладнання, залежаних запасів матеріалів, дебіторської заборгованості) та звірка реальної величини майна підприємства;

удосконалення організації розрахунків з покупцями (в умовах інфляції, як правило, вигідніше продавати продукцію бистріше і дешевше, ніж очикувати вигідних умов її реалізації);

скорочення надмірних запасів товарно-матеріальних цінностей і, як наслідок, зменшення відтоку грошових коштів.

Особливе значення для стабільної діяльності підприємства має швидкість руху грошових коштів. Однією з основних умов фінансового благополуччя підприємства є приток грошових коштів, які забеспечують покриття його поточних забов,язань.

Відсутність такого мінімального необхідного запасу грошових коштів свідчить про його серйозні фінансові ускладнення. Надмірна же величина грошових коштів свідчить про те, що реально підприємство несе збутки, пов,язані, по-перше, з інфляцією та знеціненням грошей і ,по-друге, з втраченою можливістю їх вигідногорозміщення та отримання додаткового прибутку. У цьому зв,язку виникає необхідність оцінити раціональність управління грошовими коштами на підприємстві.

Існують різні засоби такого аналізу. Зокрема, своєрідним барометром виникнення фінансових ускладнень є тенденція скорочення частки грошових коштів в складі поточних активів підприємства при зростаючому обсязі його поточних забов,язань.

Тому щомісячний аналіз співвідношення грошових коштів та найбільш строкових забов,язань (строк яких затягується у поточному місяці) може дати достатньо красномовну картину ізбитку (недостачи)грошових коштів на підприємстві.

Джерелом інформації для аналізу виступає форма №4 “Звіт про рух грошових коштів”, зміст якої можна об,єднати в наступній моделі:

do d1-залишки грошових коштів підприємства на початок та кінець звітного періоду ,

+d-надходження грошових коштів за період,

-d-витрати грошових коштів за період.

Перехід економіки України до якісно нової моделі побудови економіки, яка передбачає реформування відносин власності та системи управління господарським механізмом, зумовлює необхідність нового підходу до поглибленого дослідження питань сутності оборотного капіталу і вивчення тих функцій, які він виконує у ринковому механізмі.

Для вітчизняної економіки термін “оборотний капітал” є відносно новим. Більш звичним і застосованим є термін “оборотні кошти”, який фігурує у законодавчих і нормативних актах та у господарській практиці. Проте, в умовах інтеграції українських підприємств у міжнародний економічний простір виникає необхідність єдиного тлумачення і методології дослідження такої різнопланової економічної категорії як оборотний капітал з метою порозуміння різних суб'єктів господарської діяльності в межах країни та за її кордоном.

Великий внесок у вирішення окремих проблем, пов'язаних з розробкою методологічних, організаційних, інформаційних аспектів розвитку економічного аналізу в цілому, і аналізу оборотного капіталу зокрема, зробили такі вчені як І.О.Бланк, В.В.Ковальов, Є.С.Стоянова, В.В.Бочаров, О.В.Єфімова, А.М.Павліковський, В.В.Сопко, А.М. Кінг, Джеймс В. Хорн.

У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється агреговано, з огляду на співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміром нормованих оборотних коштів у попередньому періоді. При аналізі наявних оборотних коштів їхні фактичні запаси коректуються, зайві виключаються.

Коефіцієнтний метод заснований на визначенні нового нормативу на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення в нього виправлень з урахуванням зміни умов виробництва, постачання, реалізації продукції, розрахунків, що здійснюють вплив на швидкість обертання оборотних коштів. За залежними від обсягів виробництва елементами оборотних коштів (сировина, матеріали, незавершене виробництво, готова продукція на складі) потреба планується виходячи з розмірів

У переважній частині робіт оборотний капітал розглядається або як виключно економічна категорія, і тоді на перший план висувається матеріально-речовинна сторона оборотного капіталу; або як суто фінансова категорія, і тоді переважна увага приділяється джерелам формування оборотного капіталу. Між тим, двоїстість природи капіталу полягає у його як матеріально-речовинній, так і у вартісній (грошовій) характеристиках, у тому, що капітал є і джерелом, і результатом діяльності підприємства незалежно від специфіки виробничої діяльності, тобто у тому, що оборотні активи завжди відображають характер розміщення інвестованого у процес господарської діяльності капіталу.

Тому, на нашу думку, досліджуючи сутність оборотного капіталу необхідно враховувати три аспекти: політекономічний, управлінський і фінансовий.

Політекономічний аспект вивчення потребує використання єдиної методології визначення сутності та вартісного змісту оборотного капіталу, а також дослідження функцій, які він виконує на стадіях кругообороту та у фазах відтворення.

Управлінський аспект питань реалізується шляхом створення інформаційної системи для внутрішнього управління підприємством і фокусує увагу на майбутніх результатах, тобто передбачає проведення перспективного аналізу оборотного капіталу з метою створення моделі управління фінансовим станом підприємства.

Фінансовий аспект реалізується завдяки впровадженню в аналітичний процес створених моделей управління основними елементами оборотних активів, концентрує увагу на реєстрації і класифікації фінансових операцій та підготовці фінансових звітів, і передбачає проведення ретроспективного аналізу оборотного капіталу з метою врахування результатів, одержаних у ході аналізу, у майбутній роботі.

Отже, правильне розуміння економічної сутності оборотного капіталу потребує насамперед усвідомлення його фінансово-грошової природи.

Активи підприємства, мають для діяльності підприємства аналогічну значущість як і категорія капіталу.

Вони являють собою контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати дохід, постійний оборот яких в процесі використання пов'язаний з факторами часу, ризику і ліквідності.

3.2 Оцінка ефективності використання власних та залучених грошових ресурсів підприємства

Вимоги до фінансової звітності встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03 .99 р. № 87.

До фінансової звітності підприємства відносяться Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки і пояснення. Фінансова звітність повинна розкрити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарсько-фінансової діяльності підприємства. Квартальний бухгалтерський звіт обмежується балансом і звітом про фінансові результати. В такому ж обсязі складається скорочена за кількістю показників фінансова звітність суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття управлінських рішень.

За загальними положеннями Положення (стандарту) 3 "Звіт про фінансові результати" господарсько-фінансова діяльність підприємства складається із звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Звичайна діяльність - це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Основна діяльність - це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу

Основна діяльність підприємства та інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю, відносяться до операційної діяльності.

До інших видів звичайної діяльності відноситься інша операційна діяльність підприємства, крім виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), операційна оренда активів, реалізація оборотних активів (крім фінансових інвестицій тощо).

Надзвичайна подія - це подія або операція, яка чітко відрізняється від звичайної діяльності підприємства та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді. До надзвичайних подій відносяться стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії тощо та інші події, які відповідають визначенню надзвичайних подій.

Статті доходів і витрат, пов'язаних з господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, розміщені в Звіті про фінансові результати відповідно до вказаної вище класифікації діяльності підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна та квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена в фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства за звітний період відображаються у Звіті про фінансові результати, що складається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3. Цим Положенням визначені зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Для малих підприємств може передбачатися спрощена форма Звіту про фінансові результати.

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Для визначення фінансового результату підприємства в звіті необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображають в бухгалтерському обліку, а на підставі цього обліку в Звіті про фінансові результати у момент їх виникнення, а не в момент надходження або сплати грошей (спосіб нарахування).

При способі нарахування дохід у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників). Витрати відображаються у звіті в момент вибуття активу або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власникам). Згортання (перекриття) доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Положенням "Звіт про фінансові результати" (пункти 12 - 37) встановлено економічний зміст статей доходів і витрат та порядок визначення прибутку (збитку) за звітний період. Вимоги до звіту Про фінансові результати визначають і вимоги до організації та ведення бухгалтерського обліку доходів і витрат підприємства. Як і в Звіті про фінансові результати, так і в бухгалтерському обліку виділяють статті, що дають можливість визначити фінансовий результат від звичайної діяльності та надзвичайних подій, а також у складі звичайної діяльності - від основної та іншої діяльності (фінансової та інвестиційної). Така класифікація доходів і витрат має важливе значення для об'єктивної оцінки діяльності підприємства.

Особливість відображення в бухгалтерському обліку з 1 січня 2011 року фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства в тому, що протягом року фінансовий результат визначається оперативно в Звіті про фінансові результати, а в бухгалтерському обліку він відображається заключними записами по підсумку за звітний рік.

Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану підприємства.

Уміння читати баланс базується на знанні змісту кожної його статті, способу її оцінки, ролі в діяльності підприємства, зв'язку з іншими статтями, характеристики цих змін для економіки підприємства.

Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одержати значний обсяг інформації про підприємство; визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами; встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів; оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.

Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством.

Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а також можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта.

На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики визначають напрямки аналізу підприємства. Значення бухгалтерського балансу є настільки важливим, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Основними напрямками аналізу для реальної оцінки фінансового стану є наступні:

1. Аналіз фінансового стану на короткострокову перспективу, який полягає в розрахунку показників оцінки задовільності структури балансу (коефіцієнт ліквідності, забезпеченості власними засобами і можливості відновлення (втрати) платоспроможності.

При характеристиці платоспроможності увагу в основному звертають на такі показники, як наявність коштів на розрахункових рахунках у банках, у касі організації, збитки, прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість, не погашені в термін кредити і позики, на оцінку положення організації на бланку цінних паперів.

2. Аналіз фінансового стану на довгострокову перспективу досліджує структуру джерел надходження коштів, ступінь залежності організації від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

3. Аналіз ділової активності організації, критеріями якої є:

-репутація організації;

-широта ринків збуту продукції;

-ступінь виконання виробничого плану;

господарських операцій.

-рівень ефективності використання ресурсів організації.

Для оцінки реальних аналітичних можливостей необхідно знати обмеження інформації, поданої в балансі:

Баланс - це підбірка моментных даних на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому фіксуються сформовані до моменту його упорядкування результати Він відповідає на запитання: “Що являє собою підприємство на даний момент? ”, але не відповідає на запитання: “В наслідок чого склалося таке положення?” Закладений у ньому принцип використання історичних цін придбання оборотних активів суттєво спотворює реальну оцінку майна в цілому.

Бухгалтерський баланс служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виторгом від реалізації продукції, прибутком від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму № 2 “Звіт про фінансові результати”.

Окрім вивчення змін суми балансу на вітчизняних підприємствах часто також здійснюють аналіз характеру змін окремих його статей. Такий аналіз проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду).

Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам.

Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл дохіду. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та надання послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях бухгалтерського балансу.

Таблиця 3.1.

Порівняльний аналітичний баланс ДП ТРК “Топ” за 2010рік

Показники	Абсолютні величини	Часткова вага	Зміни
	Початок періоду	Кінець періоду	Початок періоду	Кінець періоду	В абс.величинах	У відносних величинах	У % до змін підсумку балансу
АКТИВ 1Позаобігові активи	17545,9	21243,3	63,69	64,34	+3697,4	0,65	67,58
2.Обігові активи: -Запаси -Деб.заборгованість -Грошові кошти -інші обігові активи	10000,9 2815,2 7108,5 69,2 8,0	11711,3 2835,8 8072,8 630,7 172,0	36,30 10,22 25.80 0.25 0.029	35,47 8,59 24.45 1.91 0.52	+1710,4 +20,6 +964.3 +561.5 +164	-0,83 -1,63 -1.35 +1.66 +0.49	31,26 0,38 17.62 10.26
3.Витрати майб.періодів	0,6	64,1	0.002	0.19	+63.5	+0.19	1.16
БАЛАНС	27547,4	33018,7	100	100	+5471,3	-	100
ПАСИВ 1.Власний капітал	20050,9	28416,6	72.79	86.06	+8365.7	+13.27	152..90
2.Поточні забов'яз	7496,5	4602,1	27.21	13.94	-2894.4	-13.27	-52..90
БАЛАНС	27547,4	33018,7	100	100	+5471,3	-	100

Таблиця3.2.

Порівняльний аналітичний баланс ДП ТРК “Топ” за 2011 рік

Показники	Абсолютні величини	Часткова вага	Зміни
	Початок періоду	Кінець періоду	Початок періоду	Кінець періоду	В абс.величинах	У відносних величинах	У % до змін підсумку балансу
АКТИВ 1Позаобігові активи	21243,3	86623.3	63,69	74,98	+65380	+11,29	79,24
2.Обігові активи: -Запаси -Деб.заборгованість -Векселі одержані -Грошові кошти -інші обігові активи	11711,3 2835,8 8072,8 630,7 172,0	28891.7 9618,7 14519,9 2600,4 2152,8 -	36,30 10,22 25.80 - 0.25 0.029	25,01 8,32 12,57 2,25 1,86 -	+17180,4 +6782,9 +6447,1 +2600,4 +1522,1 -172,0	-11,29 -1,9 -12,51 2+2,25 +1,61 -0,029	20,82 8,22 7,81 3,15 1,84 -0,21
3.Витрати майб.періодів	64,1	12,5	0.002	0,01	-51,6	+0,008	-0,06
БАЛАНС	33018,7	115527,5	100	100	+82508,8	-	100
ПАСИВ 1.Власний капітал	28416,6	41177,6	72.79	35,64	+12761	-44,15	15,47
2.Поточні забов'яз	4602,1	74349,9	27.21	64,36	+69747,8	+37,15	84,53100
БАЛАНС	33018,7	115527,5	100	100	+82508,8	-	100

Варіантом горизонтального аналізу є аналіз тенденцій розвитку (трендовий аналіз), при якому кожна позиція звітності порівнюється з рядом попередніх періодів, і визначається тренд, тобто основна тенденція динаміки показника, очищена від випадкових впливів і індивідуальних особливостей періодів. Цей аналіз носить перспективний прогнозний характер.

Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників.

Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін.

За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс.

У порівняльному балансі в таблицях 3.1. та 3.2. відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Якщо збільшується частка грошових ресурсів, то можна зробити наступні висновки:

може бути сформована більш мобільна структура активів, що покращує фінансовий стан підприємства, оскільки сприяє прискоренню обіговості коштів;

частина поточних активів може бути вилучена на кредитування споживачів товарів та інших дебіторів. Це свідчить про фактичну іммобілізацію частини оборотних коштів з виробничої програми.

На аналізованому підприємстві у з2010 році склалась не така ситуація: знизилася частка позаобігових активів і відповідно зменшилась частка обігових активів. При цьому слід зазначити, що зменшилась частка дебіторської заборгованості - з 25,80 до 24,45 %, що є непоганою тенденцією;

на підприємстві може відбуватися роззгортання виробничої бази.

Аналізуючи структуру пасиву балансу слід зазначити як позитивний момент фінансової усталеності підприємства високу частку капіталу і резервів, тобто власних джерел підприємства, тим більше частка їх збільшується з 72,79 до 86,06 %. Позитивної оцінки заслуговує зменшення частки кредитрської заборгованості.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства, частку кожного елемента в активах і співвідношення позичкових і власних коштів, що покривають їх, у пасивах. З аналізу табл. 3.1. ми бачимо, що майно підприємства збільшилося на 5471,3 грн., або 19,86%. У підприємстві відбулася зміна структури вартості майна убік зменшення питомої ваги в ньому грошових ресурсів, але якщо аналізувати це зменшення у структурі, то ми бачимо, що це зменшення відбулося за рахунок зменшення насамперед дебіторської заборгованості(на 1,35%) та обсягу запасв (1,63), при однаразовому збільшенню грошових коштів га 1,66%.

Якщо б приріст відбувся переважно за рахунок позичкових джерел, то в наступні періоди ці джерела можуть вичерпатись і підвищення мобільності майна матиме нестабильный харатер. На підприємстві саме така ситуація: приріст джерел не пов'язаний з позиковими засобами. Отримані кошти вкладені в основному, в позаобігові активи - 67,58 %,

Якщо головним джерелом приросту виявилися власні кошти підприємства, значить висока мобільність майна не є випадковою і повинна розглядатися як постійний фінансовий показник підприємства.

Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти, в основному, вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення боргів.

Аналіз стана власних оборотних коштів полягає у визначенні їхньої наявності на початок і кінець звітного періоду і перевірці їхній використання. Сума джерел власних і прирівняних до них засобів при правильному їхньому використанні повинне покривати вкладення підприємства в основні засоби і внеоборотні активи, а також у нормовані оборотні кошти в межах установленого нормативу.

Для визначення наявності власних оборотних і прирівняних до них засобів необхідно з результату поділу і пасиву балансу, у якому відбиваються джерела власних і прирівняних до них засобів (стійкі пасиви приймаються тільки в частині, спрямованої на покриття нормативу), виключити результат поділу I активу, у якому відбиваються основні засоби і внеоборотные активи. У результаті порівняння отриманої суми з установленим для даного підприємства нормативом (результат поділу II активу) визначається надлишок або недостатність власних оборотних коштів.

Головними чинниками, що визначають наявність власних оборотних коштів, є статутний фонд у частині оборотних коштів, прибуток і її використання, зміна сум стійких пасивів. Протягом року на збільшення (зменшення) статутного фонду в частині оборотних коштів надходять (списуються) визначені суми. На наявність оборотних коштів впливає сальдовий результат цих операцій, а також зміна засобів, що знаходяться в обороті підприємства в покриття його нормативу. На підприємствах, не переведених на повний госпрозрахунок і самофінансування, на наявність оборотних коштів впливає також відхилення фактичних витрат, зроблених за рахунок прибутків від планових розрахунків. На підприємствах, переведених на повний госпрозрахунок і сомофинансування, усі витрати здійснюються за рахунок фондів, утворених від розрахункового прибутку по встановлених нормативах. Тому цей чинник на зміну наявності оборотних коштів не впливає.

Деталізація факторів, що впливають на стан оборотних коштів, пов'язана з розшифровуванням основних сум, що вплинули на зміну стійких пасивів у покриття нормативу. На підприємстві зменшення стійких пасивів пов'язано зі зміною розмерів кредитування

Визначений на кінець року нестачі (надлишок) власних оборотних коштів коректується за результатами перерахунків по фактичному прибутку, що провадяться після закінчення звітного періоду. Шляхом порівняння належних сум і фактично внесених платежів із прибутку визначається сума, на якому коректується розмір нестачи власних оборотних коштів, обчислений по балансі. Якщо сума належних платежів більше фактично внесених, то розмір власних оборотних коштів зменшується, а якщо менше - збільшується.

На підприємстві може матері місце також відволікання частини оборотних коштів на цілі, не передбачені планом і имеющие не законних джерел покриття. Таке відволікання називають іммобілізацією оборотних коштів.

Аналіз іммобілізації оборотних коштів полягає у виявленні іммобилізованних сум або неправильного використання засобів цільового призначення. Для цього зіставляють статті активу, що корреспондируются, і пасиву балансу. До іммобілізації також ставляться: перевищення розрахунків із робітниками та службовцями позичкам на індивідуальне житлове будівництво та інші споживи (роздів III активу) над позичками, фактично виданими банком (роздів III пасиву); витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування (роздів III активу) зайво внесена в банк сума амортизаційних відрахувань (роздів III активу); розрахунки з особами по відшкодуванню матеріального збитку і недостача і утрати від псування товарно-матеріальних цінностей, не списані з балансу у встановленому порядку (роздів III активу).

Іммобілізація - свідчення порушення фінансової дисципліни, оскільки сверхзапаси являють собою перевитрату коштів у порівнянні з наявними джерелами цільового призначення. Тому фінансові органи приділяють особливу увагу виявленню причин її утворення. Заснування банку, выявляя іммобілізацію, застосовують економічні санкції, домагаючись відновлення иммобилизированных сум в обороті.

Іммобілізація може негативно вплинути на фінансове положення підприємства, оскільки відволікання засобів з обороту погіршує платоспроможність.

3.2 Аналіз нормованих та ненормованих грошових ресурсів підприємства

Нормовані оборотні кошти включають запаси сировини й інших товарно-матеріальних цінностей для забезпечення виробничого процесу, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів і готової продукції, інші нормовані засоби. Мінімальна потреба в зазначених запасах покривається нормативом власних оборотних коштів.

Перевищення фактичних запасів над нормативом називають наднормативними запасами.

Аналіз нормованих оборотних коштів підриємств на зіставленні фактичних запасів із плановими і дослідження причин відхилень від плану.

Нормативи граничного рівня запасів товарно-матеріальних цінностей передбачають, як правило, зниження споживи в прирості запасів у порівнянні з планованими темпами росту реалізації продукції, робіт і послуг, а також залучення в господарський оборот надпланових зайвих і неиспользує залишків матеріальних цінностей. У межах обсягу запасів виходячи з цього співвідношення йому може бути наданий кредит банку понад норматив власних оборотних коштів.

Хоча заснування банку в даний час кредитують загальні залишки запасів і витрат і наднормативні непрокредитованные запаси по окремих статтях нормованих оборотних коштів не можуть бути визначені, важливо зіставляти фактичні запаси з нормативам. Це необхідно для визначення обгрунтованості нормативу при одночасній перевірці складу фактичних запасів.

Банком не приймається до кредитування та частина виробничих запасів, що не відповідає потребам виробництва або тривалого часу не утягується у виробництво. Зайві і непотрібні матеріальні цінності потребують додаткових витрат на збереження, а іноді призводять до втрат споживчих властивостей.

По незавершеному виробництву повинно бути перевірено, чи немає в його складі бракованої продукції, витрат на анульовані і припинені замовлення, чи своєчасно списуються витрати на незакінчені замовлення, послуги і роботи.

Особо треба звернути увагу на стан запасів готової продукції. При кредитуванні сукупних запасів банк виключає їхні наднормативні залишки, якщо ріст останніх не викликаний транспортними затрудненнями або припиненням відвантаження неакуратним платникам. Тому перевищення планових запасів по цій статті призводить до відволікання засобів з обороту.

Наявність наднормативних, не прокредитованих банком запасів товарно-матеріальних цінностей, що впливають на платоспроможність підприємств, визначається в цілому по всій сукупності запасів у такому порядку.

З фактичної вартості нормованих оборотних, засобів виключається знос малоцінних і предметів, що быстроизнашиваются, кредити банку по сукупності запасів і витрат, заборгованість постачальникам. Кредити банку і заборгованість постачальникам при цьому виключається у фактичних сумах, але не більш ніж перевищення фактичної вартості нормованих оборотних коштів, що залишилися після їхнього винятки, над сумою нормативу оборотних коштів.

Ненормовані оборотні кошти мають форму коштів і незакінчених розрахунків. У зв'язку з чинним порядком і термінами проведення розрахунків неминуче наявність визначених перехідних залишків заборгованості на звітні дати. Поряд із цим через порушення нормального ходи фінансово-господарської діяльності виникає додаткова неплануюча потреба у фінансових ресурсах. Планові норми і нормативи по цій групі оборотних коштів не встановлюється.

Джерелами покриття ненормрваних оборотних коштів, за винятком що кредитуються банком, є притягнуті поза планом ресурси. Відволікання засобів підприємства на не передбачені планом цілі найчастіше призводить до затримки в обороті засобів постачальників.

Аналіз ненормирует оборотних коштів підприємств на виявленні сум дебіторської і кредиторської заборгованості, причин, що призвели до утворення цих сум, їхній вплив на фінансовий стан підприємства.

Дебіторською заборгованістю називається заборгованість організацій і окремих осіб підприємству, а кредиторської - заборгованість підприємства організаціям і окремим особам. Збільшення дебіторської заборгованості означає відволікання з обороту засобів підприємства. Кредиторська заборгованість часто є результатом фінансових затруднень. Тому суворий контроль за платіжною дисципліною, виявлення невиправданих сум дебіторської і кредиторської заборгованості мають важливе значення.

До дебіторської заборгованості ставляться незакінчені розрахунки за товари відвантажені, відбивані в III поділі активу балансу. Звільнення оборотних коштів, вкладених у ці статті, значною мірою сприяє збільшенню обсягу реалізації, прибули, поліпшенню фінансового положення підприємства.

Частина незакінчених розрахунків за товари відвантажені пов'язана з нормальними термінами документообмена і відбивається по статті “Товари відвантажені і здані роботи з переданих у банк на інкасо розрахунковим документам, термін оплати яких не наступив”. Заборгованість по цій статті покривається кредитом банку під розрахункові документи в шляху. Заборгованість по статті “Товари на відповідальному збереженні в покупців через відмову від акцепту”, природно, банком не кредитується і є додатковим відволіканням засобів з обороту. Все це може бути пов'язане з помилками в оформленні розрахункових документів, а також із порушенням договірних розумів постачання по комплектності і якості продукції. Підприємство в цьому випадку несе непродуктивні витрати по відвантаженню, транспортуванню і збереженню продукції. Наявність цих сум на балансі підприємства свідчить про хиби в роботі підприємства, викликає необхідність детального аналізу відповідних сторін його діяльності.

По статті “Інші дебітори” відбиваються інші види заборгованості. За даними аналітичного урахування виявляються ті суми, що викликані незаконним авансуванням постачальників у рахунок майбутнього відвантаження матеріальних цінностей, невчасним стягненням сум по пред'явлених підприємствах претензіям і т.п.

При аналізі кредиторської заборгованості, відбитої в поділі III пасиву балансу, також варто виділити суми, обумовлені чинним порядком розрахунків і пов'язані з порушеннями розрахунково-платіжної дисципліни.

Нормальною кредиторською заборгованістю рахуються заборгованість постачальникам по акцептованих і інших розрахункових документах, термін оплати яких не наступив, переплати і недоплати на звітну дату по розрахунках із бюджетом (крім недоїмки по платежах), перевищення фактичної заборгованості по стійких пасивах над плановою.

Невиправданими рахуються прострочена кредиторська заборгованість, заборгованість постачальникам по неотфактованим постачаннях, відбиті по статті “Інші кредитори” незакінчені аванси покупців у рахунок майбутнього відвантаження продукції, що перевищує нормальні терміни заборгованість покупцям

Таблиця 3.5

Аналіз структури обігових активів ДП ТРК “Топ” за 2010 рік

Показники	Абсолютні величини	Питома вага(%) в загальній величині обігових активів	Зміни
	На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду	В абсолютних величинах	У відносних величинах	В % до змін загальної величини
Запаси	2815,2	2835,81	28,15%	24,04%	+25,6	-4,11	+1,49
Деб заборг. за рахунками	196,7	220,5	1,97%	1,88%	+23,8	-0,09	+1,39
Короткострокова дебіторська заборгованість	5121,1	4495,1	51,20%	38,38%	-626	-12,82	-36,59
Інша пот.дебіт.заборгов	1790,7	3357,2	17,90%	28,67%	+1566,5	10,77	91,59
Грошові кошти	69,2	630,7	0,69%	5,38	+569,5	+4,78	33,29
Інші грошові ресурси підприємства	8,0	172,0	0,08%	1,47%	+164	+1,39	9,59
Всього обігових активі	10000,9	11711,3	100%	100%	+1710,4	-	100

Таблиця 3.6

Аналіз структури обігових активів ДП ТРК “Топ” за 2011 рік

Показники	Абсолютні величини	Питома вага(%) в загальній величині обігових активів	Зміни
	На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду	В абсолютних величинах	У відносних величинах	В % до змін загальної величини
Запаси	2835,8	9618,7	24,04%	33,29%	+6782,9	+9,25	+39,48
Деб заборг. за рахунками	220,5	10833,3	1,88%	37,50%	+1061,28	+35,62	+6,18
Короткострокова дебіторська заборгованість	4495,1	5115,0	38,38%	17,70%	+619,9	-20,6	+3,61
Інша пот.дебіт.заборгов	3357,2	1171,9	28,67%	4,06%	-2185,3	-24,61	-12,72
Грошові кошти	630,7	2152,8	5,38	7,45%	+1522,1	+2,07	+8,86
Інші грошові ресурси підприємства	172,0	0	1,47%	0	-172	--1,47	-1
Всього обігових активі	11711,3	28891,7	100%	100%	17180,4	-	100

ВИСНОВКИ

Сучасні методи фінансового аналізу дають можливість здійснювати оцінку підприємств, компаній та їхніх філіалів по інтегрованим показникам функціонування. Фінансовий аналіз вивчає економічний стан фірми і відображає ефективність виробничої діяльності, ліквідності та фінансової усталеності підприємств за допомогою системи показників.

Метою фінансового аналізу є оцінка фінансового стану підприємства на підставі виявлених результатів та подача рекомендацій щодо його поліпшення. Фінансовий стан оцінюється насамперед на основі статей бухгалтерського балансу та додаткам до нього. Задачі фінансового аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичним матеріалом, яких насамперед цікавить:

оцінка фінансових результатів;

оцінка майнового стану;

аналіз фінансової усталеності, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

дослідження стану та динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості;

аналіз ефективності вкладеного капіталу.

Розрахунок та аналіз економічних показників діяльності підприємств є активними інструментами сучасного фінансового менеджменту. Набір цих відносних показників дозволяє скласти доволі повне уявлення про ефективність виробничої, маркетингової діяльності, фінансової стратегії підприємства, а також оптимізувати сам процес управління.

Методика фінансового аналізу являє собою дослідження цих показників з метою прийняття найбільш виправданих рішень в ринкових умовах.

Без фінансового аналізу сьогодні стає неможливимим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність - обов'язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов'язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.

Головним джерелом фінансового аналізу є інформація бухгалтерської звітності підприємств, відповідна обробка якої може сприяти максимізації прибутку підприємства. У виробничій сфері фінансовий аналіз тісно зв'язаний з двома головними функціями управління виробництвом: плануванням та контролем, а також з їхньою проміжною ланкою - бюджетуванням (розподілом коштів для досягнення поставлених виробничіх цілей). Без відповідного планування цілі досягаються лише випадково. При плануванні для аналізу головним чином використовуються джерела внутрішнього походження. В основному це дані про сподівані обсяги виробництва (продажу) та витрати. Однак в сучасних умовах джерела фінансового аналізу діяльності великих підприємств не обмежуються внутрішньою інформацією. При плануванні обсягів виробництва до уваги часто беруться статистичні показники стану ринку, економічної ситуації в країні, демографічні характеристики населення окремих регіонів (як скажімо при будівництві мережі супермаркетів) тощо. Фінансовий аналіз є інструментом контролю ефективності використання розподілених або інвестованих коштів. Перед вкладанням коштів у виробництво інвестори проводять оцінку вартості як матеріальних, так і нематеріальних активів. На основі фінансової оцінки будується ціна цих активів. Фінансовий стан характеризується системою таких показників, як поточна і перспективна платоспроможність, оборотність, наявність власних і позичкових засобів, ефективності їхнього використання та ін. Аналізу належить важлива роль у досягненні стабільного фінансового стану підприємства.

Дані управлінського аналізу відіграють вирішальну роль у розробці найважливіших питань конкурентної політики підприємства, використовуються керівниками для вдосконалення технології й організації виробництва, для створення механізму досягнення максимального прибутку.

Можливими рекомендаціями з приводу вдосконалення методики фінансового аналізу в Україні, до висловлення яких дійшов автор під час написання цієї роботи, є наступні:

1.При побудові порівняльного аналітичного балансу велику роль відіграє вибір часового інтервалу для вимірювання змін в статтях бухгалтерського балансу. Використання квартального інтервалу має свої переваги, головною з яких є можливість використання даних фінансової звітності підприємства перед органами податкової адміністрації. Однак величина прибутку підприємства з високими темпами обіговості коштів у короткостроковому періоді більшої міри підпадає під вплив таких факторів, як сезонні коливання попиту на продукцію, непередбачуваність темпів інфляції, зміна цін на енергоносії, нововведення в податковому законодавстві тощо. Для таких підприємств більш доцільним, на мою думку, є вибір місячного інтервалу у порівняльному аналізі статей балансу. Крім більшого ступеня інформативності відносних показників балансу, менша довжина інтервалу робить досліджувані дані більш придатними для статистичного аналізу та прогнозування. Фінансові відділи підприємств можуть здійснювати подвійний аналіз беручи за основу в окремих випадках місячний або квартальний інтервал для аналізу результатів фінансової діяльності підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах.

2.Можливості статистичного аналізу поки що, на жаль, далеко не повністю використовуються під час фінансового аналізу на вітчизняних підприємствах. Без статистичних методів неможливо кількісно розрахувати та мінімізувати економічний ризик, який супроводжує підприємства в їхній діяльності. Можливим варіантом використання статистичних методів обчислення та мінімізації ризиків може бути застосування окремих елементів теорії портфеля, як це було експерементально показано в другому розділі роботи.

3.Сьогодні нас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шлях ринкових перетворень. Цей шлях і досі залишається складним та заплутаним, а часом навіть незбагненним пересічному громадянину, що давно звик чути про реформування економіки, не помічаючи реальних змін на краще. На думку багатьох західних економістів проблема української промисловості полягає в тому, що керівники багатьох підприємств є вихованцями старої командно-адміністративної системи господарювання, в якій, при відсутності функціонуючого ринкового механізму та дефіцитності ресурсів, споживчій попит сприймався як небажане явище або, навіть гальмо економічного розвитку. Відмінність ринкової економіки в цьому відношенні полягає в тому, що споживчій попит в будь-якій формі розуміється виробником як стимул до збільшення обсягів виробництва.

Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьому процесі сьогодні в Україні відіграє об'єктивний фінансовий аналіз.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про приватизація майна державних підприємств”/Державний інформаційний бюлетень про приватизацію/.-1992,-№1.

2. Закон України “Про підприємництво в Україні” / Відомості Верховної Ради України/.-1991,-№20.

3. Закон України “Про підприємництво в Україні”/Відомості Верховної Ради України/.-1991,-П.24

4. Закон України “Про господарські товариства” /Державний інформаційний бюлетень про приватизацію/.-1992,-№2

5. Про затвердження інвестиційних програм і проектів та проведення державної експертизи інвестицій. Постанова Кабінету Міністрів України/Збірник постанов Уряду України.

6. Закон України “Про плату за землю” / Державний інформаційний бюлетень про приватизацію /..-1993, №”2.

7. Про проведення векторного аналізу економіки. Постанова Кабінету Міністрів України / Державний інформаційний бюлетень про приватизацію /. -1993, -“2.

8. Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або аренда яких не допускається. Декрет Кабінету Міністрів України / Державний інформаційний бюлетень про приватизацію /. -1993, -“2.

9. Анальгін А.П. Грані економічного ризику. М.:знание,1991

10. Аналітична оцінка ризикованих фондів / Економіка та життя/.1994,-№19.

11. Буклємєшов О.В. Премія за ризик та тимчасова структура процентних ставок / Економіка та математичні методи/.-1992,-т.28.

12. Бланк І.А.Інвестиційний менеджмент. -К..”ИТЕМ.ЛТД”,1995

13. Бернс В., Хавронін П.М. Довідник з оцінки ефективності інвестицій. М., 1995 АОЗТ “Интерєкспорт”.

14. Воропаєв Ю.І. Ризики присутні бізнесу /Бух.облік/ . -1995, -№4.

15. Васюренко О. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: Товариство "Знання", КОО, 2010. - 243 с.

16. Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право (Учреждения-Счета-Операции-Услуги): Пер. с фр. / Под ред. В. Я. Лисняка. - М.: АО "Финстатинформ", 1996. - 566 с.

17. Гладких Д. Банківські доходи, витрати і ціна послуг у 1998 - 1999 роках // ВНБУ. - № 7. - с. 18-20.

18. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Э. Дж. Долан и др. - М.: Туран, 1991. - 448 с.

19. Деньги, кредит, банки: Справочное пособие / Под общ. ред. Г. И. Кравцовой. - Минск: Меркованне, 1994. - 270 с.

20. Калина А. В., Кощеев А. А. Работа современного коммерческого банка: Учеб.-метод. пособие. - К.: МАУП, 1997. - 224 с.

21. Кириченко О. Банківський менеджмент: Навч. посіб. Для вищ. навч. закл. / О. Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко. - К.: Основи, 1999. - 671 с.

22. Кочетков В. Н. Анализ банковской деятельности: теоретико-прикладной аспект: Монография. - К.: МАУП, 1999. - 192 с.