Акциз. Шляхи вдосконалення податкової системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство транспорту та зв`язку України

Державна академія залізничного транспорту

Кафедра "Облік і аудит"

Дисципліна "Податковий облік та звітність"

Акциз. Шляхи вдосконалення податкової системи

План

Вступ

Теоретична частина

Які товари підлягають оподаткуванню акцизним збором та пільги щодо акцизного збору

I. Місцеві податки і збори в Україні : визначення та склад

1. Місцеві податки

1.1 Комунальний податок

1.2 Податок з реклами

2.Місцеві збори

2.1 Збір за припаркування автотранспорту

2.2 Ринковий збір

2.3 Збір за видачу ордера на квартиру

2.4 Курортний збір

2.5 Збір за участь у бігах на іподромі

2.6 Збір за виграш на бігах на іподромі

2.7 Збір з осіб які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

2.8 Збір за право використання місцевої символіки

2.9 Збір за право проведення кіно- та телезйомок

2.10 Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і

лотерей

2.11 Збір з власників собак

2.12 Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі

II. Шляхи вдосконалення податкової системи України в сучасних умовах

Практична частина

Список використаної літератури

Вступ

податок збір платіж дозвіл

Однією із основних передумов забезпечення стабільності економіки на сучасному етапі розвитку України є ефективне функціонування податкової системи. Адже мобілізація податкових платежів до державної казни дозволяє органам державної виконавчої влади здійснювати реалізацію внутрішньої та зовнішньої політики, регулювання і стимулювання економіки, фінансування соціальних заходів. Однак позитивний ефект досягається лише за умови ефективної податкової політики, яка проявляється у забезпеченні виконання податками не лише фіскальної, але й стимулюючої функції, у встановленні та належному обґрунтуванні податкових правил, у стабільності та передбачуваності, в досягненні необхідного рівня збалансованості інтересів держави і платників податків.

Важливим інструментом податкової політики є податковий облік. Враховуючи те, що правильність його ведення та своєчасне відображення податкових операцій у податковій звітності є однією з основних умов ефективної діяльності підприємств, облікове забезпечення звітності про податки і податкові платежі є надзвичайно важливим. Якщо до того ж врахувати доволі жорстку систему фінансових санкцій, що застосовують до підприємств за умови виявлення помилок при здійсненні податкового обліку та формуванні податкової звітності, то очевидно, що ефективна податкова система передбачає чітке законодавче обґрунтовання усіх елементів податкового обліку, можливість адекватного відображення реальної економічної ситуації в звітності та забезпечення контролю за сплатою податків.

Теоретична частина

Які товари підлягають оподаткуванню акцизним збором та пільги щодо акцизного збору

Акциз - від латинського accidere - один з видів непрямого податку переважно на товари масового вжитку (цигарки, алкогольні напої, сіль, сірники, автомобілі, холодильники, парфумерію тощо). Вперше був запроваджений у Давньому Римі. Вибірковий акциз в деяких країнах встановлюється на телефонні послуги, показ кінофільмів, квитки на проїзд, на літак, комунальні послуги. У більшості країн Заходу в повоєнний період були запроваджені універсальні акцизи, або податки з обороту, які вилучаються у відсотках (до 10%) від валової виручки підприємств.

Акцизний збір був введений в Україні в 1992 p. і разом з ПДВ замінив податки з обороту і реалізації. Сучасне трактування акцизного збору (згідно з Декретом КМУ "Про акцизний збір" № 18-92 від 26.12.92 р.) визначає його як непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни товарів (продукції).

Як і інші непрямі податки, акцизний збір в остаточному підсумку збирається зі споживачів продукції, хоча сплачують його виробники підакцизних товарів або їх імпортери.

Індивідуальні акцизи встановлюють на окремі високорентабельні, монопольні та специфічні товари із малоеластичним за ціною попитом. Сплачують їх підприємства, що виробляють і реалізують підакцизні товари (винно-горілчані, тютюнові, ювелірні вироби, вироби з кришталю та хутра, відеотехніка, легкові автомобілі, бензин, чай, сіль, цукор тощо), які визначаються законодавчим органом.

Універсальні акцизи стосуються широкого кола товарів. Вони відрізняються від індивідуальних (або специфічних) тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки.

У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів:

1. Податок з продажу, який застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі і об'єктом оподаткування якого є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється тільки один раз. Він встановлюється у вигляді відсотка до роздрібної ціни товару і сплачує його покупець. Нині цей податок існує в небагатьох країнах (наприклад, у Великій Британії, Канаді, США, Швеції), в сучасній Україні він не використовується.

2. Податок з обороту стягується з валового обороту на всіх стадіях руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше. Цей податок зараз теж не використовується.

3. Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг.

Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності (їх філії, відділення, підрозділи) - виробники (за реалізації товару) або імпортери підакцизних товарів (за перетину митного кордону):

- нерезиденти, які виробляють підакцизні товари на митній території України, безпосередньо або через їх постійні представництва;

- суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари;

- фізичні особи-резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні речі на митну територію України;

- юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари у податкових агентів.

Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору затверджуються законодавчо і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.

Сьогодні в Україні підакцизними товарами виступають:

- алкогольні напої;

- спирт етиловий;

- тютюнові вироби;

- транспортні засоби;

- пиво солодове;

- бензини, дистиляти, паливо.

Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Акцизний збір обчислюється:

а)за ставками у процентах до обороту з продажу (не діють): товарів, що реалізуються за вільними цінами, - виходячи з їхньої вартості за цими цінами, без урахування акцизного збору, без податку на добавлену вартість; товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами, - виходячи з їхньої вартості за цими цінами без урахування торговельних знижок, а також сум податку на добавлену вартість. імпортованих товарів - виходячи з митної (закупівельної) вартості, збільшеної на суму ввізного мита, без урахування акцизного збору. При визначенні вказаної вартості іноземна валюта перераховується у національну валюту України за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару продукції). Акцизний збір, нарахований у ЄВРО, сплачується у валюті України за обмінним курсом за обмінним курсом НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому проводиться реалізація товару і залишається постійним протягом кварталу. Механізм розрахунку акцизного збору з імпортованих товарів із використанням процентної ставки.

Механізм розрахунку суми акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товарів

При застосуванні ставки акцизного збору в гривнях:

Сума А = А х К (кількість товару, визначена у фізичних одиницях виміру) При застосуванні ставки акцизу в ЄВРО:

Сума А = А х К х Е (курс гривні до євро за станом на перший день відповідного кварталу).

На фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання справляють вплив пільги, надані стосовно акцизного збору:

1. Акцизний збір не справляється в разі реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту. Ця пільга підвищує конкурентоспроможність відповідних товарів на зарубіжних ринках, сприяє збільшенню надходжень валютних ресурсів.

2. Не обкладаються акцизним збором обороти з реалізації підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів. У цьому разі виключається можливість подвійного оподаткування.

3. Не підлягає обкладанню акцизним збором реалізація легкових автомобілів спеціального призначення.

4. Не оподатковується оборот з реалізації спирту етилового для виготовлення лікарських засобів і ветеринарних препаратів.

5. Встановлені певні пільги щодо справляння акцизного збору в спеціальних економічних зонах, визначених відповідними законами України.

Строки сплати акцизного збору в бюджет залежать від виду підакцизних товарів, суми податку.

Підприємства-виробники, що реалізують спирт, алкогольні напої, пиво, сплачують податок на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації.

Підприємства-виробники, що реалізують тютюнові вироби, податок сплачують один раз на місяць (до 15 числа), виходячи з фактичного обсягу реалізації за минулий місяць.

Власники (замовники) алкогольних напоїв, спирту, пива, тютюнових виробів, виготовлених в Україні з використанням давальницької сировини, сплачують податок не пізніше дня отримання продукції.

Підприємства, (крім указаних вище), в яких середньомісячна сума акцизного збору за минулий рік становила понад 25 тис. грн., сплачують податок щодекади (15, 25 числа поточного місяця і 3 числа місяця, наступного за звітним), виходячи з фактичного обороту за звітну декаду.

Решта підприємств сплачує податок щомісяця до 15 числа також виходячи з фактичного обороту за минулий місяць.

За імпортовані підакцизні товари акцизний збір сплачується під час "розмитнення" імпортного товару.

Аналіз зазначених термінів сплати акцизного збору дає змогу дійти таких висновків:

найбільш негативний вплив на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє сплата акцизного збору на імпортовані товари. Суб'єкти господарювання зобов'язані сплатити акцизний збір під час розмитнення товару, а за алкогольні та тютюнові вироби - під час придбання марок акцизного збору за рахунок своїх оборотних коштів. Відшкодування цих коштів відбудеться тільки після реалізації товарів. Отже, тут має місце іммобілізація оборотних коштів суб'єктів господарювання на сплату акцизного збору. Період іммобілізації залежить від часу між сплатою акцизного збору і реалізацією товарів, що імпортуються. Слід звернути увагу, що в разі імпорту підакцизних товарів не дозволяється використовувати векселі для розрахунків з бюджетом (крім імпорту паливно-мастильних матеріалів), тому немає можливості відстрочування сплати акцизного збору. Імпортерам підакцизних товарів не дозволяється користуватися векселями і для сплати податку на додану вартість (крім імпорту бензину);

В зв'язку з тим, що оподаткований оборот для обчислення акцизного збору визначається за фактом відвантаження підакцизних товарів, у підприємств, що виробляють і реалізують підакцизні товари, також може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату акцизного збору. Коли станеться затримка в оплаті відвантаженої продукції, може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату збору. Така ситуація частіше трапляється за щоденної та подекадної сплати податку;

Якщо оплата покупцями підакцизних товарів здійснюється авансом або одночасно з відвантаженням продукції постачальником, іммобілізації оборотних коштів у постачальника на сплату акцизного збору може не статися. Більше того, за подекадної та місячної сплати податку постачальник певний час використовуватиме у власному обороті частину акцизного збору, що підлягає перерахуванню в бюджет.

Негативний вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств податку "акцизний збір" (як і інших непрямих податків) матиме місце тоді, коли встановлення або підвищення ставок податку супроводжується підвищенням цін, обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, призводить до нагромадження нереалізованих товарів.

I. Місцеві податки і збори в Україні : визначення та склад

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

Види податків і зборів, що справляються на території України:

1. Загальнодержавні податки і збори;

2. Місцеві податки і збори.

1. Місцеві податки

Відповідно Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII до місцевих податків відносяться:

1. Податок з реклами;

2. Комунальний податок;

1.1 Комунальний податок

Комунальний податок -- це обов'язковий місцевий податок, який нараховується з неоподатковуваного фонду оплати праці робітників за встановленими ставками.

Платниками комунального податку є всі юридичні особи, за винятком бюджетних установ і організацій, планово-дотаційних установ і організацій та сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом оподаткування комунальним податком є неоподатковуваний фонд плати праці працівників, що розраховується множенням офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на середньооблікову чисельність працівників за звітний місяць.

Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць розраховується шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 31, включаючи святкові (неробочі) та вихідні дні й діленням отриманої суми на кількість календарних днів звітного місяця. При цьому до облікового складу включаються працівники, які працюють на умовах трудового договору як у підприємстві, так і за його межами.

Чисельність працівників облікового складу за вихідний чи святковий (неробочий) день береться на рівні облікової чисельності працівників за попередній робочий день. У разі наявності двох або більше вихідних чи святкових (неробочих) днів поспіль чисельність працівників облікового складу за кожний з цих днів береться на рівні чисельності працівників облікового складу за робочий день, що передував вихідним та святковим (неробочим) дням.

Сума податку розраховується його платником щоквартально з розподілом помісячно у спеціальній формі. Вона визначається множенням розрахованого неоподатковуваного фонду оплати праці на встановлену ставку, яка не повинна перевищувати 10 %.

Розрахунок комунального податку подається платниками в податковий орган до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Нарахована сума комунального податку сплачується його платниками в місцевий бюджет до 15 числа місяця, наступного за звітним.

За правильність обчислення і своєчасну сплату комунального податку відповідальність несуть його платники. Так, за несвоєчасну сплату податку з платника стягується пеня у встановленому розмірі із суми недоплати за кожний день прострочення.

1.2 Податок з реклами

В Законі України "Про рекламу" від 03.07.96 р. № 270/96 ВР говориться, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

У ринкових умовах господарювання важливо не тільки виготовляти конкурентоспроможний товар, й своєчасно забезпечити його рекламу.

Рекламою вважаються всі види об'яв і повідомлень, які подають інформацію з комерційною метою (отримання доходу) за допомогою засобів масової інформації (ЗМІ): преси, радіо, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, розміщених на будинках, вулицях, майданах, транспорті тощо.

Послуги за розміщення реклами є платними, і за їх надання стягується так названий податок з реклами.

Податок з реклами -- це податок на послуги зі встановлення і розміщення реклами у ЗМІ.

Платниками податку з реклами є суб'єкти підприємницької діяльності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, постійні представництва нерезидентів та фізичні особи -- замовники реклами (рекламодавці) або виробники і поширювачі реклами, якщо вони є рекламодавцями.

До об'єктів оподаткування належать:

* вартість виготовлення і розміщення реклами у ЗМІ;

* час показу реклами в кінотеатрах, відеосалонах та в інших закладах, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайд-фільмів;

* плата за кожний з носіїв зовнішньої та внутрішньої реклами і реклами транспорті, пакувальних матеріалах, формі спортсменів, жетонах та інших рекламних носіях, а також за їх загальну кількість.

До зовнішньої належить будь-яка реклама, що розміщується на окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розміщених просто неба, на фасадах будинків та споруд або на транспортних засобах зовні.

Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків;

освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків;

фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;

опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі;

нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

До внутрішньої належить будь-яка реклама, що розміщується всередині будинків, приміщень, споруд, транспортних засобів тощо.

Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, дошкільних навчальних закладах, середніх загальноосвітніх школах та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.

Податок з реклами сплачується з усіх видів спеціальної інформації про осіб чи продукцію, що поширюється в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого отримання прибутку за допомогою інформації про назву й режим роботи особи на фасаді (вивісці) біля входу (в'їзду) та інформації про продукцію у вітрині споруди, де ця особа займає приміщення.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1%вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час.

Сума податку з реклами визначається множенням встановленої ставки на вартість рекламних послуг або на неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стягнення податку з рекламодавця здійснюють підприємства, установи, організації, які дають дозвіл на розміщення реклами або надають послуги з реклами.

Стягнений з рекламодавців у складі вартості рекламних послуг податок перераховується його платниками в місцевий бюджет щомісяця до 15 числа. Рекламодавці нараховану суму податку з реклами відносять на собівартість продукції, робіт, послуг.

Юридичні особи, які стягують податок з реклами, кожного кварталу до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, подають до податкового органу декларацію про суми наданих послуг, стягненого і перерахованого в бюджет податку.

За правильність нарахування і своєчасність перерахування податку з реклами відповідальність несуть його платники. Так, за несвоєчасне перерахування податку його платники сплачують пеню з суми недоплати в розмірі 0,3 % за кожний день прострочення.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами;

Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;

Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів;

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку;

спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури - щодо спорудження житлового будинку.

2. Місцеві збори

До місцевих зборів належать:

1. Збір за припаркування автотранспорту;

2. Ринковий збір;

3. Збір за видачу ордера на квартиру;

4. Курортний збір;

5. Збір за участь у бігах на іподромі;

6. Збір за виграш на бігах на іподромі;

7. Збір з осіб які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

8. Збір за право використання місцевої символіки;

9. Збір за право проведення кіно- та телезйомок;

10. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей.

2.1 Збір за припаркування автотранспорту

Згідно із ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори":

Платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1% - у відведених місцях.

Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки.

2.2 Ринковий збір

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20% мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару). Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

2.3 Збір за видачу ордера на квартиру

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.

Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.

Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

2.4 Курортний збір

Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Від сплати курортного збору звільняються:

діти віком до 16 років;

інваліди та особи, що їх супроводжують;

учасники Великої Вітчизняної війни;

воїни-інтернаціоналісти;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;

особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;

чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання.

При зміні платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не справляється.

З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніш як у триденний термін від дня прибуття.

Курортний збір справляється:

адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих;

квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на праві власності. З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб (крім тих, що здійснюють подорож за маршрутними книжками), які проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збір справляється у порядку, визначеному Радами народних депутатів, що встановлюють цей збір.

2.5 Збір за участь у бігах на іподромі

Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру.

Збір за участь у бігах на іподромі перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за участь у бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.

2.6 Збір за виграш на бігах на іподромі

Збір за виграш на бігах справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі,під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати 6 % від суми виграшу.

2.7 Збір з осіб які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 5 % від суми цієї надбавки. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.

2.8 Збір за право використання місцевої символіки

Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

За використання місцевої символіки без дозволу юридичних осіб стягується вся сума прибутку, отримана від її реалізації, а з фізичних осіб - штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2.9 Збір за право проведення кіно- та телезйомок

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).

Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і телезйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

2.10 Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Об'єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея. Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1% вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення.

Збір за право на проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї.

Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2.11 Збір з власників собак

Платниками збору з власників собак є громадяни - власники собак (крім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах.

Збір з власників собак справляється за кожний рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору.

Збір з власників собак стягується органами житлово-комунального господарства.

Збиральник податку повинен мати реєстраційні документи:

- журнал обліку громадян - власників собак, які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах;

- відомість про нараховану та фактично сплачену суму збору з власників собак.

2.12 Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право. Встановлення цього збору не стосується тих об'єктів торгівлі, які створені до набрання чинності цим Декретом.

Для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (стаціонарних об'єктах), збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі стягується одноразово.

II. Шляхи вдосконалення податкової системи України в сучасних умовах

Податкове законодавство України є одним із самих складних в правовій системі України. При цьому, спостерігається тенденція щодо його нестабільності. Проте, як показує практика його правозастосування, зміни, що вносяться до законів України з питань оподаткування, досить часто спричиняють нові проблеми^[1].

Податки - дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки - це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу.

Із другого боку, податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі, їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп. На сьогодні податки - це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Проблеми реформування податкової системи України у своїх працях досліджували вітчизняні фахівці права, зокрема, П. Гега, В. Федосова, В. Федоров, В. Опарін, Ю. Козак, Т. Савченко, А. Ластовецький та інші. Однак слід відмітити, що науково-теоретичне розроблення шляхів вирішення колізій у податковій системі України потребує подальшого опрацювання.

Оскільки податки - це по суті продукт еволюції економіки і держави, то податкова система формується перш за все під впливом об'єктивних чинників. У той же час у сучасній демократичній правовій державі запровадження тих чи інших форм оподаткування є результатом волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних партій, які у свою чергу представляють інтереси різних верств суспільства.

Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи, це сукупність встановлених у країні податків. Її відкритість означає необхідність аналізу, передусім зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає в тому, що податки мають бути взаємопов'язані, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та її елементам. Системний підхід означає, що мають реалізовуватися обидві функції податків. З позиції фіскальної функції податкова система має забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету, з позиції регулюючої забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості, оскільки практично неможливо щоб одночасно в одному податку цілком реалізувалися обидві функції.

В Україні створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ та інших міжнародних економічних організацій.

На відміну від країн ЄС податкова система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер. Ринкове реформування економіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами якої є структурні диспропорції, наявність значних обсягів тіньових оборотів, платіжна криза.

Разом з тим Україна підтримує стосунки у сфері оподаткування з іншими державами, які застосовують діючі в усьому світі стандарти, розроблені Організацією економічного співробітництва та розвитку і Організацією Об'єднаних Націй, завдяки чому забезпечується адаптація законодавства України у сфері міжнародного оподаткування до законодавства інших країн. Україна уклала 60 міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування практично з усіма країнами СНД, Європи, багатьма країнами Азії, Північної та Південної Америки і кількома країнами Африки, з яких 55 укладено за роки незалежності України, а 5 - успадковані від колишнього СРСР (відповідно до Закону України "Про правонаступництво України"). Вони охоплюють найбільших торговельних та інвестиційних партнерів України.

Основними завданнями реформування податкової системи України є зниження податкового навантаження на економіку.

Недоліки податкової системи України:

1. Спрямованість на фіскальне наповнення бюджету, яке характеризується сучасною ситуацією щодо виконання у IV кварталі 2009 р. податкових надходжень за рахунок сплачених податків за І квартал 2010 р., що призведе в свою чергу до неможливості виконання податкових надходжень у поточному році.

2. Вона характеризується високим податковим навантаженням на підприємців. Аналізуючи рівень даного показника за 2007-2009 рр., згідно наших підрахунків, податкове навантаження на економіку України впродовж досліджуваного періоду зростало. Якщо у 2007 р. цей показник становив 33,3 %, то у 2008 р. - 39,2 %, а вже у 2009 р. він зріс до 56,1%. Головними причинами таких негативних тенденцій було значне зростання державного боргу протягом 2008-2009 рр. та падіння економіки у 2009 р. Тобто цей показник перевищив навіть показники в розвинених країнах світу ( в Іспанії - 37,2 %, в Великобританії - 36,6 %, в Німеччині - 36,2 % у 2008 р.).

3. Податкова система характеризується значною затратою часу платниками податків на ведення та організацію податкового обліку та звітності і значними фінансовими витратами в свою чергу. За даними рейтингу, який був складений Всесвітнім банком, у минулому році Україна посіла 181 місце в списку з 183-х країн за простотою сплати податків. Загальна кількість податків, які сплачують суб'єкти господарювання в Україні, в середньому становить 147 податків, що займає 736 годин. На адміністрування податків бізнес щорічно витрачає понад 4 млрд. гривень. У цьому рейтингу Україна стоїть в одному ряді з такими країнами, як Ямайка, Гамбія, Узбекистан і Конго.

4. Податкова система України, також, характеризується неузгодженістю та протиріччям окремих норм податкового законодавства, їх нестабільністю, безсистемним наданням пільг та перекручування сутності окремих видів податків; витратами на адміністрування певних податків, які значні порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння

Зазначені недоліки призвели до таких проблем системного характеру у податковій системі, як:

1) податкова заборгованість платників перед бюджетом та державними цільовими фондами, що зумовлено: відсутністю ефективних механізмів, які забезпечують відповідальність суб'єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов'язань; недосконалістю системи списання та реструктуризації податкової заборгованості підприємств перед бюджетом; проведенням взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному обсязі сплату податків; проблемами окремих галузей (паливно-енергетичний комплекс), які є найбільшими боржниками бюджету, зокрема в частині регулювання державою цін на енергоносії;

2) бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість. Основними причинами, що ускладнюють виконання державою зобов'язань перед платниками податку на додану вартість, є: пред'явлення необґрунтованих вимог на відшкодування податку на додану вартість та заниження сум податкових зобов'язань; виконання прогнозних показників надходжень з податку на додану вартість до державного бюджету за рахунок неповернення платникам переплачених сум податку; недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування;

3) ухилення від оподаткування. Ця проблема є однією з найгостріших в Україні та таких, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн. На масштаби ухилення від сплати податків впливає високий рівень податкових ставок, нерівномірний розподіл податкового навантаження; порушення принципу рівності платників перед законом; складність і недосконалість законодавства, яким регулюється підприємницька діяльність, зокрема податкового; недотримання норм законів, неефективність державної бюджетної політики;

4) нерівномірне податкове навантаження, внаслідок чого найбільше податкове навантаження покладено на законослухняних платників, позбавлених податкових пільг.

Всі ці проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те, що вона сприяє поглибленню економічної кризи.

До першочергових заходів , що підвищать ефективність функціонування податкової системи належать:

1. поетапне зменшення ставки оподаткування прибутків до рівня країн членів ЄС - рівня у 20%. Зменшення ставки податку на прибуток в Україні, випливає із того, що вона суттєво зменшилась в країнах ЄС протягом 2006-2009 рр. Так, середня ставка податку на прибуток корпорацій в країнах-нових членах ЄС зменшилась з 18,9% до 16,8% протягом цього періоду, а в країнах топ-15 - ставка зменшилась з 31,8 % до 26,3 %. Ефективність зменшення ставок податку на прибуток пояснює концепція А. Лаффера: якщо податкова ставка зростає, бізнес або йде у тінь, або згортається і навпаки. Разом зі зниженням ставки потрібно підвищувати норми амортизаційних відрахувань, які зменшуватимуть оподатковуваний прибуток і направлятимуться на інвестиції.

2. Водночас потрібно здійснити заходи, щодо покриття втрат бюджетів від зменшення ставки податку на прибуток. Для цього необхідно підвищити ставку податку на доходи фізичних осіб до ставки податку на прибуток підприємств. Це пояснюється тим, що на думку деяких експертів, зрівняння цих ставок зменшить стимули до мінімізації та ухилення від несплати податків, стимулюватиме розвиток підприємництва. Ставку ПДВ потрібно залишити на тому ж рівні, але зробити її більш диференційованою, як і в більшості розвинених країн світу. Для прикладу, можна зробити ставки, як в Франції: 18,6% основна та 22 % підвищена (на алкоголь, предмети розкоші тощо). Потрібно залишити і 0%.

3. Доцільним для України є введення єдиного соціального збору, який має замінити усі збори до соціальних фондів. Необхідність єдиного соціального збору випливає з того, що всі соціальні платежі становлять понад 40 відсотків з фонду оплати праці.

4. В Україні буде доцільно ввести єдиний соціальний збір зі ставкою на рівні 30-35% (приклад реформування можна брати із Росії, яка провела таку реформу у 2001р.).

5. Також потрібно ввести податок на нерухомість, який має стати інструментом надходжень до бюджету, особливо під час кризи. Ефективність цього податку доведена в багатьох країнах світу ( в тому числі в Російській Федерації, Німеччині, США, Франції, Королівстві Нідерланди). Іншими заходами щодо покращення ефективності податкової системи України мають стати: удосконалення контрольно-перевірочної роботи податкової служби, затвердження єдиних стандартів бухгалтерського та податкового обліку,

6. Виникає необхідність проведення податкової реформи, одним з ключових моментів якої має стати прийняття Податкового кодексу України, єдиного систематизованого законодавчого акту прямої дії, який охоплюватиме всі без виключення питання податкового права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави, встановлюватиметься єдність податкової системи та законодавчої бази оподаткування, визначатиметься вичерпний перелік податків та зборів, та ставки, що справляються на загальнодержавному і місцевому рівнях. Таким законодавчим актом повинен стати Податковий кодекс України.

В Податковому кодексі України має бути закладено правовий фундамент системи податкових відносин, визначено основні засади процесу оподаткування в Україні, а також вміщено положення, які регламентують:

1. основні засади правового регулювання податкових правовідносин;

2. склад податкового законодавства України, його дію в часі та співвідношення з міжнародними договорами;

3. систему податків та зборів, їх перелік та сутність їх елементів;

4. коло суб'єктів податкових правовідносин і їх права та обов'язки;

5.підстави виникнення (зміни, припинення) та порядок виконання обов'язків щодо сплати податків (зборів);

6. склад і порядок подання податкової звітності та форми і методи проведення податкового контролю;

7. види податкових правопорушень і відповідальності за їх вчинення (фінансова, кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова), давність притягнення до такої відповідальності, а також розмір податкових санкцій;

Таким чином, можна зробити висновок, що Податковий кодекс України повинен виконувати такі функції:

1. встановлення податків та зборів, які стягуються на всій території України;

2. визначення порядку встановлення, зміни та скасування податків та зборів;

3. встановлення прав та обов'язків платників податків та зборів, податкових органів та інших учасників правовідносин, які регулюються податковим законодавством;

4. встановлення підстав виникнення, зміни, припинення та порядку виконання обов'язків щодо сплати податків (зборів);

5. визначення форм та методів податкового контролю;

6. встановлення порядку та умов притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Отже створення податкової системи - це і наукова, і практична проблема, основою вивчення якої є глобальний аналіз господарського життя в державі, доходів населення, бюджету сім'ї, підприємницьких структур. Податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики з питань економіки і соціального розвитку, але з іншого боку - податки є дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави, оскільки без наукової основи, розумних підрахунків податки можуть затримувати економічний розвиток держави. Отже, податкова політика держави повинна постійно базуватися на обґрунтованих висновках про вплив податкової системи на результати господарської діяльності підприємств, організацію, обсяги, напрямки і характер інвестування, розмір і структуру фонду споживання, галузеву і територіальну структуру економіки.

Вирішити питання реформування податкового законодавства можна, певна річ, шляхом прийняття Податкового кодексу України, при підготовці якого не ставилося б за мету абсолютно замінити чинні елементи податкової системи, бо такий крок може призвести до хаосу, знищення зрозумілих для платників податків механізмів.

Розбалансованість, відсутність системності в реформуванні податків сьогодні сприяє гальмуванню у вдосконаленні податкової системи. Реформа, яка вже розпочалася, має торкнутися всієї системи податків і будуватися на засадах фіскальної достатності, обов'язковості, спиратися на єдину спрощену законодавчу базу оподаткування.

Практична частина

Задача:

На основі наведенних даних необхідно:

а) заповнити податкову накладну;

б) обчислити суми податкового зобов'язання та податкового кредиту;

в) визначити суму ПДВ, належну до сплати в бюджет;

г) заповнити відповідний додаток до податкової накладної.

1. Підприємство МП "Термокомпозит " 5 серпня відвантажило 100 шт. колб для виготовлення термосів "Сузір'я" СП "Електроприлад" на суму 1700 грн. (у т.ч. ПДВ - 283 грн.). Частина колб виявилася нестандартними, і за домовленістю сторін вартість усієї партії було зменшено на 13%.

2. Здійснене коригування зайво нарахованого ПДВ - 36,79.

3. 1 вересня МП "Термокомпозит" придбало за податковою накладною матеріали вартістю 21 560 грн. (у т.ч. ПДВ), попередньо вже оплачені (у другому кварталі).

4. Прийнято 11 вересня до оплати рахунок підрядної організації за проведений капітальний ремонт обладнання на суму (в т. ч. ПДВ) 18 000 грн. До рахунку додають податкову накладну.

№	Назва підприємства	№ свідоцтва платника	Індивідуальний податковий № платника ПДВ	Юридична особа
1	МП "Термокомпозит"	21809113	233311245678	м.Тернопіль, вул. Винниченка, 8
2	СП "Електроприлад"	33111819	001113149915	м.Львів, вул. Дністровська, 5

Примітка : остання податкова накладна виписана за номером 62.

Розв'язок:

а) додаток 1

б) Податкове зобов'язання = 246,21 грн.

Податковий кредит = 3 593+3 000= 6 593,00 грн.

в) ПДВ (в бюджет) = ПЗ-ПК

ПДВ (в бюджет) = 246,21 - 6 593,00 = - 6 346,79 грн.

г) додаток 2

Список використаної літератури

1. Закон України "Про систему оподаткування" вiд 25.06.1991 № 1251-XII з усіма змінами;

2. Законом України від 15.09.95 р. №329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" із змінами і доповненнями;

3. Закон України від 03.07.96 р. №270/96 "Про рекламу";

4. Декрет КМУ від 20.05.93 р. №56-93 "Про місцеві податки і збори" з доповненнями;

5. Декрет КМУ від 26.12.92 № 18-92 "Про акцизний збір" з доповненнями;

6. Василик О.Д. Теорія фінансів. Підручник.. - К.: НІОС, 2000;

7. Опарін В.М. Фінанси: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2001;

8. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і нак. Ред. проф. А.М. Поддєрьогін, 3-тє вид., перероб. Та доп. - К.: КНЕУ, 2000;

9. Азаро М.Я. Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки. Довідник. - К.: Експерт-Про, 2000;

10. Податкова система України: Підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко та ін. / За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 2008.

11. УДК 336.2 - Яструбецька Л. ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ КОНОМІКИ УКРАЇНІ. 2009. Вип. 19. С. 511-516;

12. Основні засади удосконалення функціонування податкової системи України - Юзюк О.А., Рига Б.В., Романюк І.І., Національний університет "Острозька академія" 2010 рік;

13.Концепція реформування податкової системи України від 19 лютого 2007 року.

14. Мелентьєва О.В., Баєрбаш Н.-Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського- Удосконалення податкової системи України

Размещено на Allbest.ru