Оподаткування прибутку підприємств

Даний порядок стає зрозумілішим у порівнянні з альтернативною системою, коли залишок прибутку компанії після сплати корпораційного податку розподіляється між акціонерами у вигляді дивідендів, які підлягають повторному оподаткуванню за повними ставками прибуткового податку.

В Італії платниками прибуткового податку з юридичних осіб, що справляється за ставкою 36%, є промислові підприємства, комерційні організації, фінансово-кредитні установи, в тому числі їх філіали за кордоном. Об'єкт оподаткування - чистий дохід у формі нерозподіленого прибутку. Останній визначається в такому порядку: валовий дохід мінус затрати виробництва та видатки на комерційну діяльність (заробітна плата, експлуатаційні затрати, амортизаційні відрахування та ін.). До складу валового доходу входять: виручка від основної діяльності та реалізації цінностей (землі, будівель, споруд, зайвого обладнання і т. п.). Не підлягають оподаткуванню резервні фонди.

В Японії податок на прибуток корпорацій має комбіновану систему розподілу доходів між бюджетами у такому порядку: національна ставка - 33,48%; префектурна - 5% від рівня національної ставки (або 1,67% від величини прибутку); муніципальна ставка - 12,3% від національної (або 4,12% прибутку). Отже, загальна норма оподаткування прибутку юридичних осіб складає близько 40% (33,48 + 1,67 + 4,12). Для суб'єктів малого бізнесу ставка податку на прибуток у 1988 р. була знижена з 30 до 28%, були передбачені податкові пільги.[4, c.162]

Дохідна частина місцевих бюджетів складається з податкових і неподаткових надходжень (рис. 3.1).

У 90-х рр. загальні доходи місцевих органів управління становили 80,41 трлн. єн. З них власні податкові надходження -- 33,45 трлн. єн, або 41,6% дохідної частини місцевих бюджетів;

Рис. 3.1.1Структура доході в місцевих органів влади Японії в 90-х рр.

14,33 трлн. єн, або 17,8%, дали відрахування від загальнодержавних податків; 10,65трлн. єн, або 13,2%, становили дотації держави на здійснення загальнонаціональних заходів; інші 21,98 трлн. єн, або 27,3% доходів місцевих бюджетів, -- це неподаткові надходження, включаючи позики. Дана діаграма свідчить про те, що в Японії місцеві податки не домінують у місцевих бюджетах, становлячи менше половини їх дохідної частини. Це відрізняє японську податкову систему від північноамериканської, де місцеві податки перевищують 2/3 бюджету муніципалітетів. Місцеві органи влади Японії мають право регулювання своїх податків, але не встановлення їх.[8]

В Канаді база даного податку складається з валового доходу фірми з усіх джерел за мінусом витрат, понесених в процесі одержання доходу (заробітна плата; вартість використовуваних у виробництві матеріалів, енергії і т. д.; процентів на позичений капітал; вартість основних фондів за мінусом амортизації). Ставки податку на доходи корпорацій диференційовані в залежності від статусу і категорії платника. Загальна ставка - 28% чистого доходу (прибутку); ставка для виробничих підприємств - 24%; для дрібних корпорацій, які знаходяться у власності канадців, - 12%. Великі корпорації сплачують додатковий податок у розмірі 0,175% від вартості капіталу, що складається з простих акцій, запасів, позик, облігацій, векселів, закладних). Податок на корпорації сплачується щомісячно.

Ставки податку на прибуток підприємств в країнах-членах ЄС наведені в (Додаток А).

3.2 Напрями реформування податку на прибуток підприємств

Відзначимо кілька основних задач удосконалювання оподаткування прибутку, які необхідно вирішити в самий найближчий час.

По-перше, важлива задача - зниження реального податкового навантаження на товаровиробників у сполученні з безумовним забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами бюджетів усіх рівнів. Дана проблема може розв'язатися почасти шляхом визначення оптимальної ставки (шкали) податку на прибуток.

По-друге, необхідно забезпечити максимально рівномірний розподіл податкового навантаження по податку на прибуток організацій шляхом вирівнювання податкової бази.

За станом на сьогоднішній день існує проблема з регламентацією податкових пільг. Суть у тім, що цивілізована податкова система повинна припускати наявність мінімальної кількості економічно обґрунтованих і фактично довели свою ефективність податкових пільг при існуванні жорстко контрольованої системи цільової й адресної фінансової підтримки чи організацій фізичних осіб, дійсно в такій підтримці нужденних. Визначити оптимальний перелік таких пільг на практиці досить складно, не говорячи вже про розробку оптимального рівня їхньої регламентації. Адже при високому рівні регламентації пільг їхня ефективність украй незначна. Найчастіше пільги створюють стимули для розвитку всякого роду посередницьких напівкримінальних структур, що надають послуги по легальним (з формальної точки зору) схемам заниження податкових платежів у бюджет. Дохідна частина бюджету через це несе колосальні втрати. [5]

Складається ситуація, коли чесним платникам податків приходиться нести навантаження не тільки за себе, але і за неплатників. При цьому ефективна ставка податку, що визначається відношенням суми податку до величини податкової бази, обчисленої без обліку пільг, у тих чи інших організацій може відхилятися як убік збільшення, так і убік зменшення на десятки процентних пунктів від загальновстановленої ставки. Такого в принципі бути не повинне.

Також необхідно чітко сформулювати основні поняття, зокрема доходів і витрат, що використовуються при визначенні прибутку, який підлягає оподаткуванню, гармонізувати взаємозв'язок податкового та бухгалтерського обліку, підвищити регулятивну та стимулюючу ефективність механізму дії податку на прибуток. Основною ідеєю даних реформ з'явився той факт, що яка би високої не була фіскальна функція податків у результаті великого дефіциту бюджету, вона не повинна обмежувати розвитку інших своїх функцій: регулюючої і стимулюючої. Оскільки завдання полягає не просто в тім, щоб зібрати якнайбільше податків, а в тім щоб при цьому розширювалася база податків, ефективно розвивалися підприємства в сфері виробництва й обороту.

Ефективність податкового регулювання підприємницької діяльності за допомогою податку на прибуток прямо зв'язана зі стабільністю податкової ставки і податкової системи взагалі. Порушення стабільності оподатковування в країні стало одним з найважливіших факторів звуження підприємництва у виробничій сфері і перетікання капіталу в сферу невиробничої діяльності, де перекладання прямих податків на споживача за допомогою збільшення цін здійснюється простіше, а контроль за діяльністю цих підприємств - складніше. Оптимальне сполучення принципу стабільності з принципом рухливості податків важка задача. Податкова система в цілому і система оподаткування прибутку зокрема, повинна бути гнучкої й активно реагувати на кон'юнктурні зміни в економіці. Це незаперечний факт, однак створення сприятливих умов для інвестиційної й інноваційної діяльності підприємств у пріоритетних напрямках економіки вимагає наявності стабільного податкового законодавства, що є свого роду гарантом вкладення інвестицій.[5]

Для України дуже важливим на сьогодні є вдосконалення податку на прибуток підприємства, який має бути необхідністю ззбезпечення достатніх державних надходжень.

Першочерговим кроком до удосконалення функціонування податку на прибуток підприємства є прийняття Податкового кодексу, що має містити такі напрями щодо:

-реформування системи оподаткування прибутку підприємств фінансового сектора економіки ;

-поширення дії загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб'єктів господарювання (починаючи з 2011р.);

-звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;

-поетапного зниження ставки податку до 16%;

-забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом застосування принципу прискореної амортизації до пріоритетних інноваційних технологій;

-запровадження інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб'єктів господарювання.

Також до напрямів реформування податку на прибуток, слід віднести:

-скасування пільг на податок з прибутку підприємства. Такий захід надасть змогу знизити ставку податку на прибуток, тобто якщо ставка податку на прибуток підприємств не є високою, то підприємства зможуть обійтися без пільги, оскільки встановлена пільга на податок з прибутків підприємства, не є перспективною.

Таким чином, податок на прибуток є найважливішим із групи прямих податків у податковій системі України, оскільки за підсумками 2009 року цей податок становить близько 23% в обсязі фактичних надходжень зведеного бюджету України. Також слід відмітити, що податок, має широкі можливості до регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Але на сьогодні в нинішній системі прибуткового оподаткування є наявні проблеми, що потребують дієвої системи реформування.

Отже, резюмуючи все вище наведене: реформування податкової системи має базуватися на принципі прозорості та фіскальної достатності, тобто формуванні дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на засадах забезпечення обов'язковості й рівнонапруженості у сплаті податків; недопущення проявів дискримінації щодо окремих платників або категорій платників податків, а також стосовно оподаткування товарів вітчизняного чи іноземного походження, сума податку повинна дорівнювати вартості благ та послуг, що надаються державою. В сучасних умовах трансформаційної економіки податкова система України повинна будуватися саме на наступних началах: створення сприятливих умов та стимулювання виробництва товарів та надання послуг.

ВИСНОВКИ

В умовах ринкової економіки важливим питанням, зв'язаним з ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком країни, є саме правильна побудова й організація податкових відносин суб'єктів, що хазяюють, і громадян з державою. У цьому плані особливий інтерес представляє розвиток регулюючої і стимулюючої функції податку на прибуток. Україна не може затвердитися як економічно розвиту державу без формування належної і дієздатної податкової системи.

1. Одна з найважливіших перспективних задач удосконалювання системи оподаткування прибутку в Україні - це ослаблення її фіскальної спрямованості, лібералізація при підвищенні чіткості і ясності податкового законодавства, ліквідація численної і суперечливої нормативної бази, складних і невизначених податкових процедур. Реформування оподаткування прибутку, як і податкової системи в цілому повинно спиратися тільки на відтворювальний принцип, податок повинний стимулювати зростання виробництва. його пропорційність, підвищення продуктивності праці. Сполучення інтересів держави і виробника, цілісна активно діюча система регуляторів економіки, що формує мети і вибір стратегії, методи і засоби господарської діяльності кожного підприємства при одночасному обліку пріоритетних загальнодержавних інтересів - основна умова виходу країни з кризи.

2. Досягнення ефективного розвитку податкової системи не можливо без зміни державою ідеології підприємця, тобто потрібно створити такі умови, коли відчуження грошових коштів з боку населення мало б вигляд добровільного відмовлення, а це можливо тільки за умови, коли той, хто віддає свою частку, буде твердо впевнений в її ефективному використанні для спільного блага або в поверненні власникові її у вигляді певних послуг. З цього випливає одне з найгостріших та най актуальніших питань діяльності держави в галузі податкової політики - створення прозорої податкової системи.

3. Незважаючи на значні суперечності реформ, у деяких своїх частинах зміст податкової системи відповідає вимогам, що склалися у світовій практиці. Україна пережила проблеми наповнення бюджету грішми, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв'язаними повною мірою. Але такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету від податкових пільг, зростання зовнішньої заборгованості, залишаються актуальними.

4. Україна прагне до інтеграції в Європу, як повноправного члена, і тому повинна використовувати всі сили для виконання тих вимог, що відносяться до країн ЄС. Однак, на сьогоднішній день, сформувати зовсім прозору податкову систему в Україні представляється зовсім нереальним, але використовувати всі можливі напрямки її удосконалення - цілком ймовірно.

Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв'язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР)

2. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III

3. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII (у редакції Закону України від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР)

4. Звіт про виконання Плану основних питань економічної та контрольної роботи ДПА в Черкаській області на 2006 - 2009 рр.

5. Розпорядження КМУ «Про схвалення Стратегії реформування податкової системи» від 23.12.2009року

6. Орлов П. , Орлов С. Про використання в Україні різних систем амортизації // Економіка України - 2009. - № 5. - С. 38 - 44 .

7. Податкові надходження до зведеного бюджету / І.О.Маковська // Фінанси України. - 2009. - № 11. - С.29 - 33 .

8. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн /

За загальн. ред. М.Я.Азарова.- К.: Видавничий дім “Комп'ютерекспрес”,2004.- 240 с.

9. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС. - 2000. - 416 с.

10. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податки в Україні. Навчальний посібник. - Київ. УкрІНТІ, 2003. - 348 с.

11. Идрисов А. Б. Финансовый анализ.-М.: “Консалтбанкир”, 1995. 115с.

12. Коваленко Г. та ін. Торгові патенти: порядок придбання, обліку та використання.-- Дніпр., 1999. -- 92 с.

13. Налоги: Учеб. пособ. / Под ред. В. В. Буряковского.- Днепр, 1998.-611с.

14. Налоговые системы зарубежных стран: Учебник для вузов / Под ред. В.Г. Князева, Д.Г. Черника. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. - 191 с.

15. Опарін В.М. Фінанси. Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 164 с.

16. Слепец В. Н. Налоги.- Одесса: Астро-Принт, 1998.- 124 с.

17. Адамик В. Податок на прибуток: конфлікт норм податкового законодавства // Економіка, фінанси, право.-2005.-№4. С.20-24.

18. Бадида М. Налог на прибыль: проблемы законодательства // Вестник налоговой службы Украины.-2004.-№17.С.8-13.

19. Боброва О. Амортизаційна політика у відтворенні основних засобів // Економіка АПК.-2008.-№4.С.54-61.

20. Габрук С. Начисление пени за несвоевременное внесение налога на прибыль // Вестник налоговой службы Украины.-2006.-№20.С.8-9.

21. Паєнтко Т.В. Можливості оптимізації бази і ставок оподаткування податком на прибуток // Науковий вісник Національної академії ДПС України. - 2007. - №2(29). - с.78-85

22. Рубан Н. Усі схеми мінімізації [Електронний ресурс] Режим доступу: http:/ www.zpnalog.gov. ua

23.Офіційний сайт Державної податкової адміністрації України: www.sta.gov.ua

24. Матеріали сайта Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.ukrstat.gov.ua

Додаток А1

Ставки податку на прибуток корпорацій у країнах-членах ЄС, 2009 рік

Размещено на Allbest.ru