Аналіз факторів територіальної організації Стаханово–Алчевського промислового вузла

Аналіз факторів територіальної організації Стаханово - Алчевського промислового вузла

Природно-географічні фактори

Для території характерні 2 структурно-тектонічних поверхи - докембрийский і палеозойський, складений породами нижнього і середнього карбону. Ці породи зім'яті в складки і розбиті різними розривними порушеннями. Кам'яновугільні відкладення представлені пісковиками, алевролітами, аргілітами, вапняками і вугільними пластами. Мінеральні утворення в них порівняно рідкісні. Досить часто зустрічаються лише сидерити у вигляді конкрецій, в аргілітах, невеликих кристалах кварцу, що утворюються в тріщинах, що виникають в пісковиках. Тріщини у вапняках досить часто заліковуються кальцитом. У породах, що вміщають вугільні пласти, можна виявити пірит, який зустрічається у вигляді кристалів чи ж виконує останки викопних безхребетних.

Місцевість прикрита також четвертинними лесовими породами.

Переважна більшість корисних копалини регіону мають осадове походження: вони виникли в процесі седиментації в морях, затоках, лагунах, озерах, на алювіальних рівнинах і в межах боліт.

Провідним природно-географічним фактором в цьому районі є мінерально - сировинний. Серед різноманітних корисних копалин найбільші запаси кам'яного вугілля. Тут залягає вугілля, що утворилося в середньому карбоні. У представленні більшості учених, карбонове вугілля Донбасу утворене вологолюбними рослинами, поширеними в межах заболоченого морського побережжя. У складі цих рослинних співтовариств домінували такі гіганти кам'яновугільного лісу, як лепідодендрони, сигиллярії, каламіти. Як підлісок тут були присутні вологолюбні папороті, деякі насінні папороті, клинолисткові.

Мінеральні ресурси сприяють розвитку вугільної промисловості, тому тут ще з ХІХ століття почали створювати вугільні шахти.

Вугілля не містить рослинних залишків, які можна спостерігати неозброєним оком. Територія промислового вузла знаходиться в межах двох геолого-промислових районів видобутку вугілля : Алмазно - Мар`ївському та Селезнівському, де залягає кам'яне вугілля коксове і худі. Основні марки вугілля: Ж, ЖК, ГЖК, ГР, ДГР, ДО, ОС. Вугілля різного ступеня метаморфізму відрізняється двома основними показниками: виходом летючих і теплотою згорання. Середні значення цих величин для коксового вугілля - 18 - 27% вихід летючих, теплота згорання - 8500 - 8750 ккал/кг; для худого вугілля - 9 - 17% - вихід летючих, 8450 - 8750 ккал/кг - теплота згорання.

В межах Луганської області, на основі характеру морфоструктури і морфоскульптури, а також враховуючи історію розвитку рельєфу, виділяється ряд геоморфологічних областей. Найбільш південною з них є Центральнодонецька структурно-денудаційна рівнина, відповідна в орографічному відношенні Донецькому кряжу. Територія Стаханово - Алчевського вузла знаходиться в межах північного схилу Центральнодонецкой структурно - денудаційної рівнини. Рельєф в місцях, що безпосередньо примикають до вододілу, мелкохолмистый, в інших місцях розповсюдження виходів карбону - грядково-гривистий.

Рівнинний рельєф разом з мінеральними ресурсами сприяють розвитку різних галузей промисловості, але для цієї території характерна густа водно-ерозійна мережа, що ускладнює будівництво промислових і житлових будівель, розвиток сільського господарства.

Клімат, що формується під впливом порівняно великої кількості сонячної радіації, панування континентального повітря помірних широт і віддаленості від океанів і морів, характеризується як помірно континентальний з досить жарким, посушливим літом і порівняно холодною зимою з нестійким сніжним покривом. Географічне положення в помірних широтах обумовлює велику кількість сонячного тепла. Середньорічні величини сумарної сонячної радіації складають 105 -114 ккал/ см2. У формуванні клімату беруть участь декілька типів повітряних мас: арктичні, помірні, тропічні, серед яких виділяються континентальні і морські.

Велика притока сонячного тепла і переважання континентальних повітряних мас визначають температурний режим з характерними досить високими літніми температурами (+21,5?С) і порівняно низькими температурами взимку (-7,5?С). У регіоні випадає найбільша в області кількість опадів - близько 500 - 560 мм. Для режиму випадіння опадів характерний континентальний тип з літнім максимумом.

Кліматичні показники території сприяють розвитку сільського господарства, оскільки місцевість одержує достатню кількість тепла і вологи для вирощування зернових, соняшнику, овочевих культур, розвитку птахівництва.

В умовах сильно розчленованого рельєфу північного схилу Донецького кряжа лесові і лесовидні суглинки майже повністю змиті, і ґрунтоутворюючими породами тут найчастіше є продукти руйнування (елювій) корінних порід: пісковиків, сланців, вапняків, мело-мергельных порід. У таких умовах звичайно формуються чорноземи звичайні щебнисті на елювії щільних корінних порід, серед яких виділяють дві основні генетичні групи:

1. Чорноземи звичайні щебнисті на елювії щільних некарбонатних порід утворюються на мілкоземистому хрящевато-щебнистому елювії кам'яновугільних пісковиків і сланців потужністю 0,7 - 1,5 м, нижче за які залягає малозруйнована корінна порода. За механічним складом чорноземи залежно від ґрунтоутворюючої породи діляться переважно на глинисті і піщано-важко-суглинні (на сланцях), середньосуглинисті (на пісковиках). Кількість гумусу коливається від 3 - 4% (на пісковиках) до 6 - 6,5% (на сланцях).

2. Чорноземи звичайні щебнисті на елювії щільних карбонатних порід утворюються на продуктах руйнування мело-мергельных порід і вапняків, а також на окарбоначеному елювії кам'яновугільних пісковиків і сланців, у зв'язку з чим ґрунти характеризуються підвищеним вмістом карбонатів за всім профілем, починаючи з поверхні. По механічному складу переважають пилевато-середньосуглинисті ґрунти. Кількість гумусу незначна, рідко перевищує 2 - 2,5%. Значна частина площі цих ґрунтів не розпахується, а використовується під випаси. У зв'язку з особливостями рельєфу, корінних порід і антропогенною дією ґрунти сильно еродовані, змінений їх природний склад, що значно знизило продуктивність ґрунтів, ускладнює вирощування сільськогосподарських культур.

На території вузла протікають річки Лугань, Комишеваха, Лозова, Біла, які відносяться до басейну Сіверського Донця. У живленні річок основна роль належить талим сніговим водам (65 - 75%) і літньо-осіннім дощам (близько 25%). Істотну роль в стійкому живленні більшості річок грають підземні води (5 - 10%). Річки мають особливе значення для промисловості вузла, оскільки більшість технологічних процесів водомісткі. Тому річки протягом всього року поповнюються стічними водами промислових підприємств і шахт. Такий антропогенний стік, викликаний господарською діяльністю людини, нерідко викликає небажані зміни в природному гідрологічному режимі і якості поверхневих вод. Для деяких промислових підприємств створені штучні водоймища, в яких відбувається очищення води, яка може використовуватися повторно.

У зв'язку з розвитком промисловості багато річок практично втратили своє рекреаційне значення.

Промислове і рекреаційне значення має одне з найбільших водосховищ Луганської області - Ісаківське, розташоване на річці Біла, поблизу Алчевська і Перевальська. Але сьогодні гостро стоїть проблема щодо якості води у водосховищі, тому рекреаційне значення поступово втрачається.

У промислових цілях використовують також підземні води карбону і крейди. У зв'язку з особливістю поверхневих і підземних вод і негативним впливом промисловості на водні ресурси якість води дуже низька.

Через складну геологічну будову і рельєф місцевості, ґрунтовий покрив і кліматичні особливості для даної території характерні такі типи рослинності - північні різнотравно-типчаково-ковилові степи, петрофітні (кам'янисті) різнотравно-типчаково-ковилові степи, на місці яких зараз розташовуються сільськогосподарські землі.

Сучасний тваринний світ досить різноманітний, але розповсюдження тварин обумовлене інтенсивним господарським освоєнням території, що привело до того, що в сучасному тваринному світі переважають тварини і птахи, що пристосувалися до життя в нових умовах, пов'язаних з скороченням цілинних земель, високою концентрацією населених пунктів і транспортних магістралей, забруднень природних водоймищ і т.д.

Рослинний та тваринний світ промислового значення не має.

З несприятливих природних процесів виявляються: провали (що виникають в результаті просадки гірських порід), газовиділення в районах старих гірських вироблень, атмосферні засухи, суховії, град, грози, тумани, завірюхи, промерзання ґрунтів, відлига, ожеледиця, утворення крижаної кірки і ін.

Сучасний стан природи Луганської області обумовлений не тільки розвитком і взаємодією природних процесів і явищ, але і значною дією на навколишнє природне середовище і окремі її компоненти з боку високо розвинутого і багатогалузевого народногосподарського комплексу, що сформувався в регіоні. У. К. Слюсаренко в межах Луганської області виділяє 5 еколого-господарських районів, серед яких Алчевсько-Стахановській район, де навколишнє природне середовище забруднюється і порушується переважно підприємствами металургійної промисловості, включає Перевальській і південну частину Попаснянського адміністративних районів.

В межах району сформувався могутній індустріальний комплекс з провідною роллю металургійної, коксохімічної і вугільної промисловості, машинобудування, підприємства яких є основними джерелами забруднення природного середовища. Найбільш могутніми джерелами забруднення є підприємства металургійної (Алчевськ, Стаханов, Алмазна) і коксохімічної (Алчевськ, Стаханов) промисловості, а також терикони вугільної промисловості, що горять.

Максимальне антропогенне навантаження в районі отримує атмосфера, Об'єм забруднюючих речовин, в якій у багато разів перевищує ГДК: пил - в13 раз, сірчистого ангідриду - в 5 - 6 разів, окисли вуглецю - в 9 разів, аміаку - в 6 разів. Основними джерелами забруднення атмосфери є Алчевський металургійний, Алчевський і Стахановський коксохімічний заводи, які щодоби викидають близько 300 т пилу, 65 т сірчистого ангідриду, 300 т окислу вуглецю і 55 т двоокису азоту.

В результаті діяльності металургійних і коксохімічних підприємств, комунально-побутових об'єктів відбувається значне забруднення води, оскільки промислові стоки, що скидаються в річки Білу, Лозову, містять велику кількість мінеральних кислот, лугів, солей важких металів, фенолів.

Для регулювання багатообразних антропогенних дій на природне середовище в Алчевсько - Стахановському районі велике значення мають: охорона атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод від забруднення продуктами відходів металургійних, коксохімічних і вугільних підприємств; застосування на діючих підприємствах ефективнішої системи очищення, впровадження технологій маловідходного і безвідходного виробництв; очищення шахтних вод і гасіння териконів, що горять; постійний контроль за сконцентрованими в районі екологічно небезпечними виробництвами; охорона сільськогосподарських угідь від антропогенної дії і ерозійних процесів; розробка і застосування ефективних методів і прийомів рекультивації порушених земель.

Історико - географічні чинники

Заселення території промислового вузла почалося більше 100 тис. років тому. Свідоцтвом тому є стоянки первісних людей, знайдені в Попаснянському районі. Заселенню края сприяло поєднання кількох життєво важливих умов: велика кількість дрібних річок з лісовою рослинністю по берегах, великі запаси кременя в крейдяних відкладах і т.д. Надалі (І тис. до н.е. - XII - XIII ст. н. э.) південні степи були житлом різних степових кочівників тюркського походження - скіфів і сарматів, гунів і аварів, хазарів і печенігів, половців і татар, основним заняттям яких було скотарство. До цього періоду відноситься і поступове проникнення на південь слов'янських племен ( вятичів, сіверян та ін.) і, як наслідок, - виникнення тут осілих городищ, розвиток землеробства. Цьому сприяло і виникнення феодальних відносин, які привели до заняття землеробством збіднілої частини господарів краю - половців.

Проникнення Русі в південні степи було перервано нашестям монголо - татар в ХІІІ сторіччі, що надовго затримало економічний і культурний розвиток регіону, привело до його запустіння. В цей час край був смугою, прикордонною між осілим словяноруським і кочовим тюркським населенням, - Дике поле. В кінці ХV - початку XVI століття почалося систематичне освоєння Дикого поля російськими переселенцями, основну частину яких складали збіглі селяни. Головним заняттям їх було землеробство, а також скотарство, бджільництво, рибальство, садівництво, городництво і ін. До цього ж часу відноситься і початок систематичної дії людини на природу через степові пожежі, випас худоби, сінокосіння, інтенсивне відкриття цілинних земель і т.д.

Зростання економічної могутності Русі привело до необхідності зміцнення її меж і створення сторожових служб в південноросійських степах, що надалі сприяло збільшенню населення за рахунок людей служивих. Потік переселенців підсилили селянсько-козацькі повстання ХVII століття. Основою господарської діяльності козачих хуторів було землеробство і скотарство.

Найбільш важливий етап в історії освоєння краю і розвитку його продуктивних сил пов'язаний з відкриттям і розробкою кам'яного вугілля в кінці ХVIII століття. На місці відкритих родовищ виник цілий ряд нових поселень: Голубівка (Кіровськ), Шубінка (Стаханов), Петро - Мар?євка (Первомайськ) і ін. Розвиток видобутку кам'яного вугілля привів до збільшення чисельності населення за рахунок приїжджих робочих з різних губерній Росії ( Орловської, Курської, Воронежської, Тульської, Рязанської) і України (Київської, Харківської, Полтавської).

У ХІХ - ХХ століттях відбувався подальший розвиток промисловості краю, розвивалися існуючі шахти і заводи і будувалися нові.

Бурхливий розвиток промисловості, будівництво нових підприємств, зростання промислових пунктів особливо виявився в 70 - 80 роки ХХ століття, коли і відбувалося формування промислового вузла. В цей час сформувалася і спеціалізація вузла: перші місця займають вугільні шахти (до 1990 року в межах Стаханово - Алчевського промислового вузла їх налічувалося близько 35 і 5 вуглезбагачувальних фабрик), металургійні і коксохімічні комбінати (Алчевськ, Стаханов), заводи важкого машинобудування (Стаханов, Первомайськ, Теплогорськ, Кіровськ), залізобетонних конструкцій і будівельних матеріалів (Алчевськ, Алмазна, Золоте, Первомайськ, Перевальськ) , підприємства машинобудування і металообробки (Алчевськ, Стаханов, Кіровськ, Брянка, Первомайськ, Теплогорськ) та ін.

У 80-і роки ХХ століття оформився склад промислового вузла. До нього увійшли близько розташовані промислові центри - Алчевськ, Перевальськ, Брянка, Стаханов, Первомайськ, Кіровськ; і промислові пункти, в яких розташовувалися структурні підрозділи підприємств промислових центрів і які адміністративно підпорядковані названим містам (наприклад, міста Алмазна і Теплогорськ адміністративно підпорядковані Стаханову, а Золоте і Гірське - Первомайську) , а також менші за чисельністю населення селища, які забезпечують промисловий вузол трудовими ресурсами, сировиною, сільськогосподарськими продуктами для задоволення потреб населення .

Територія характеризується високою щільністю населення, компактним розселенням, високою промисловою та сільськогосподарською освоєнністю.

У 90-і роки ХХ століття відбулися значні зміни в промисловості вузла. У зв'язку із загальною економічною кризою в Україні, в глибокій кризі опинилися і більшість підприємств Стаханово - Алчевського промислового вузла, багато, не витримавши конкуренції, вимушені були закритися - частково або повністю, багато шахт були закриті у зв'язку з реструктуризацією вугільної галузі. Наприклад, у місті Брянка з початку реструктуризації ліквідовано п'ять з восьми шахт. Згідно з проектами реструктуризації було скорочено близько трьох тисяч працівників шахт. Багато працівників шахт звільнилося за власним бажанням до видання наказу про реструктуризацію шахт. До цього слід додати, що на вугільну галузь міста працювало 10 підприємств та організацій, дві залізничні станції , вантажні та автобусні АТП міста тощо. Із закриттям шахт припинило роботу 9 з них, значно скоротили свою діяльність інші підприємства. Інший приклад. У місті Стаханов закриття шахт розпочалось ще у 1995 році згідно з наказами Міністерства вугільної промисловості України: шахти «Центральна-Ірміно» - у 1995 р., шахти імені Ілліча - у 1996 р., шахти «Максимівська» - у 1997р., шахти імені Чеснокова - у 1998 р. У деяких шахтарських селищах у результаті реструктуризації взагалі припинилася виробнича діяльність. Наприклад, з ліквідацією шахти «Анненська» селище міського типу Анненка втратило 890 робочих місць. Інших підприємств у селищі немає. Практично все працездатне населення втратило роботу. Така ситуація притаманна і іншим шахтарським селищам, де ліквідовані шахти були містоутворюючими підприємствами. З цими процесами пов'язані високі показники кількості безробітних, низькі показники природного приросту, значна міграція населення з цих населених пунктів у пошуках роботи в інші міста як в межах промислового вузла, так і за його межами ( значна міждержавна міграція в Росію та країни Європи).

Соціально-географічні чинники

Чисельність населення промислового вузла, в основному формувалася за рахунок механічного приросту . Основне зростання чисельності населення відбувалося в період інтенсивного промислового розвитку.

Різка економічна криза привела до відтоку населення і до зменшення природного приросту. Промисловий вузол відрізняється низьким коефіцієнтом народжуваності 6,42 чол. на 1000 жителів, високим коефіцієнтом смертності 19,62 чол. на 1000 жителів, а також низьким коефіцієнтом природного приросту -13,2 чол. на 1000 жителів . Такі показники пояснюються половіковою структурою, нестійкою соціально - економічною обстановкою. При природному прирості, що склався, на території промислового вузла не забезпечується просте відтворення.

Стаханово - Алчевський промисловий вузол відноситься до густонаселених територій Луганської області - середня щільність 1209,6 чол. / км?. Густішу щільність мають міста Алчевськ, Кіровськ, Стаханов. Основні закономірності розміщення населення обумовлені розміщенням промисловості.

У статевому складі населення переважають жінки 54,6%. У віковому складі питома вага осіб старшого віку складає 26,6%, населення в працездатному віці 60,72%.

Промисловий вузол відрізняється високою питомою вагою міського населення більше 90%. Малі міста і селища міського типа - центри вугільної промисловості, вимирають; йде процес депопуляції у зв'язку із закриттям шахт, збільшується кількість безробітних, росте число емігрантів ( - 212 чіл. у 2004 р.). Питома вага безробітних, що стоять на обліку 2,4% населення вузла.