Мінеральні ресурси Хмельницької області

Загальна характеристика природних ресурсів Хмельниччини. Рельєф, геологічна будова, кліматичні особливості. Санаторії та курорти області. Рекреаційні ресурси мінеральних вод. Розвідані й оцінені Державною комісією України балансові експлуатаційні запаси.

Рубрика География и экономическая география
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 02.01.2014
Размер файла 128,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

1.1 Фізико-географічна характеристика

1.2 Рельєф. Геологічна будова

1.3 Кліматичні особливості

РОЗДІЛ 2. РЕКРЕАЦІЙНЕ ГОСПОДАРСТВО ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Санаторії та курорти Хмельниччини

2.2 Рекреаційні ресурси мінеральних вод Хмельницької області

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТОК

ВСТУП

Завдяки географічному розташуванню, геологічній будові і гідрогеологічним умовам Україна має значні запаси мінеральних вод. Далеко за межами України відомі такі води, як "Миргородська", "Поляна квасова", "Лужанська", "Нафтуся" та багато інших. Є родовища мінеральних вод і на Хмельниччині.

Хмельницька область - одна з найбагатших в Україні за різноманітністю видів і запасами мінеральних вод, які мають унікальний хімічний склад і високу бальнеологічну активність під час лікування різноманітних хвороб та виведення з організму радіонуклідів. Мінеральні води області характеризуються високим рівнем вивченості, на базі багатьох родовищ функціонують санаторно-курортні заклади. Незважаючи на значні гідромінеральні ресурси використання мінеральних вод області незначне.

Таким чином , питання дослідження рекреаційних ресурсів мінеральних вод Хмельницької області та розширення перспектив їх використання для санаторно-курортного лікування і промислового розливу є актуальним.

Метою дослідження був аналіз хімічного складу, бальнеологічних властивостей та ефективності використання мінеральних вод Хмельницької області; встановлення основних напрямків підвищення ефективності рекреаційного використання мінеральних вод.

Об'єктом дослідження було обрано рекреаційні ресурси мінеральних вод Хмельницької області.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

1.1 Фізико-географічна характеристика

За площею території (20,6 тис. кв. км або 3,4% від площі країни) Хмельницька область належить до невеликих областей України і посідає серед них 19 місце. Населення області на 1 січня 2004 року налічувало 1,4 млн. осіб. Центром регіону є м. Хмельницький.

Сучасна територія області знаходиться між 48°26'56" і 50°35'28" північної широти та 26°08'05" і 27°54'05" східної довготи. Крайніми точками області є:

на півночі - с. Веселинівка Славутського району;

на півдні - с. Гринчук Кам'янець-Подільського району;

на сході - с. Вівсяники Деражнянського району;

на заході - околиці с. В'язовець Білогірського району та с. Мислова Волочиського району.

Протяжність області з півночі на південь - 220 км, із заходу на схід - 120 км (обчислено по меридіану і паралелі обласного центру).

Географічний центр області майже співпадає з місцерозташуванням м. Хмельницького, що є дуже вигідним чинником соціально-економічного розвитку території. Область розташована на південному заході Східноєвропейської рівнини в зонах лісостепу і мішаних лісів (Полісся). Рельєф, ґрунтові та агрокліматичні умови території сприятливі для господарського і сельбищного освоєння, що зумовило давнє заселення її і видозміну ландшафтів внаслідок активного антропогенного впливу.

Хмельниччина межує з Тернопільською, Рівненською, Житомирською, Вінницькою і Чернівецькою областями. Всі вони мають, здебільшого, агропромисловий розвиток без значного промислового і паливно-ресурсного потенціалу.

Тому важливе значення має її положення на транспортних шляхах, що зв'язують основні промислові райони України (столичний, Харківський, Придніпров'я, Донбас) і Росії, а також чорноморські порти із західноукраїнськими областями та країнами Центральної і Західної Європи.

Такими магістральними шляхами є 2 залізниці, 4 автодороги, 3 газопроводи широтного простягання, від яких відходять розгалуження, нафтопровід. З півночі на південь область перетинають залізниця і ряд автошляхів, які дають вихід на Білорусь і країни Балтії, Молдову і країни Південно-Східної Європи. Дністер, хоч і судноплавний, не має суттєвого значення для зв'язків з іншими регіонами.

Вигідне транспортно-географічне положення разом із значними трудовими ресурсами в умовах ринкового реформування економіки України можуть заохотити надходження в область іноземного капіталу.

Хмельницька область поділяється на 20 адміністративних районів, різних за площею, чисельністю населення, кількістю поселень, соціально-економічним розвитком тощо. Площа середнього за розмірами території району становить 1,03 тис. кв. км (приблизно таким є Летичівський район), 10 районів мають більшу від нього площу, а 9 - меншу.

У Хмельницькій області станом на 1 січня 2004 р. налічується 13 міських, 24 селищних і 550 сільських рад; останні об'єднували 1410 сільських поселень. 5 міст (Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Шепетівка, Славута, Нетішин) мають обласне підпорядкування, решта міст - районне.

1.2 Рельєф. Геологічна будова

Хмельниччина лежить в межах центрально-східної частини Подільської і крайньої східної частини Волинської височин. Перша з них займає середню і південну частини області (понад 4/5 її території), високо піднята над рівнем моря і має переважно плоску або хвилясту поверхню. Цю частину височини називають ще Подільським плато. Волинська височина займає весь Славутський та північні частини Ізяславського, Шепетівського і Полонського районів і відзначається меншими абсолютними висотами.

Середня абсолютна висота області - 275 м над рівнем моря, максимальна - 409 м (одна з вершин Товтр на північному заході Чемеровецького району), а мінімальна донедавна становила менше 73 м (при впадінні р. Матірка в Дністер на межі з Вінницькою областю), а зараз - 121 м (рівень Дністровського водосховища). Таким чином, амплітуда абсолютних висот в області перевищує 280 м. У цілому ж поверхня має нахил від середньої найвищої частини до північної і південної окраїн.

Рельєф області сформувався під дією внутрішніх і зовнішніх сил, що впливають на земну поверхню. Як відзначалось вище, внутрішні сили спричинили тектонічні рухи, які розбили кристалічний щит і фундамент плити на окремі блоки і підняли або опустили їх. У результаті цього в межах Подільського плато виділились Горинь-Слуцька, Верхньобузька, Придністровська височини, що відповідають блокам, і Товтровий кряж вздовж тектонічного розлому, а в межах Волинської височини - Шепетівська рівнина на місці опущеного блоку. Давній розлом, що розділяє подільську і волинську частини кристалічного фундаменту, проявляється в рельєфі пологим, але чітко вираженим уступом висотою 20-30 м. Він простягається по лінії Кунів - Плужне - Михля - Шепетівка - Полонне і далі на схід у Житомирську область.

Серед зовнішніх рельєфоутворюючих чинників найбільше значення має діяльність поверхневих вод. Водна ерозія (розмив і змив відкладів текучими водами - річками і опадами) утворює промоїни, яри, балки, долини з пологими, скелястими чи каньйоноподібними схилами. Змив відкладів з великих площ призводить до виположування схилів та вирівнювання поверхонь.

У тих місцях, де вапняки і гіпси розчинені поверхневими і підземними водами, зустрічаються карстові форми рельєфу (в т. ч. печери), а на схилах, де виходять ґрунтові води, можна побачити зсуви. Є також в області піщані бархани і дюни, насипані вітром.

Значний вплив на формування поверхні області має господарська діяльність людини. Такі нераціональні її форми діяльності як вирубування лісів, розорювання схилів, розробка кар'єрів, спричиняють утворення промоїн, ярів, зсувів, осипищ, підсилюють площинний змив. У той же час, людина штучно закріплює схили, веде протиерозійні заходи тощо.

Розглянемо особливості рельєфу окремих частин області. Середню частину Хмельниччини від Збруча до її східних меж займає Верхньобузька височина. Північна межа її проходить від верхів'я Збруча до витоку Случа, долиною останнього до м. Красилів і далі на схід - приблизно посередині межиріччя Случа та Ікви. Південну межу проводять по річці Бовинець (ліва притока Збруча, гирло якої знаходиться південніше Волочиська), через верхів'я рік Смотрич і Вовчок до р. Рівець і по ній до межі з Вінниччиною.

Верхньобузька височина є найвищою ділянкою області: абсолютні висоти часто перевищують 350 м, піднімаючись у ряді місць до 380-396 м. Західна частина її має найбільш рівну поверхню, це - т. з. Авратинська височина. Тут беруть початок найбільші ріки області - Збруч, Случ і Південний Буг, які разом з притоками останнього (Бужком, Іквою, Плоскою, Вовком) розчленовують Верхньобузьку височину. Долини рік неглибокі, мають пологі схили і широкі заболочені заплави. В центральній і східній частинах височини до схилів прив'язана густа мережа глибоких балок, що надає її поверхні горбогірного вигляду. Лише в розширеній долині Південного Бугу, на схід від Меджибожа, поверхня вирівнюється; цю рівнину називають Летичівською.

На північ від Верхньобузької лежить дещо нижча Горинь-Слуцька (або Північноподільська) височина з середніми абсолютними висотами 280-300 м (максимальна 350 м). Її поверхня має загальний похил із заходу і півдня на схід і північ, що підтверджується напрямком течії р. Случ з притоками Ікопоть, Деревичка, Хомора та р. Горинь з Полквою і Вілією. На півночі Горинь-Слуцька височина опускається уступом висотою 20-30 м до Шепетівської рівнини.

Рельєф даної височини подібний до Верхньобузької - широкі річкові долини, густа мережа балок. Поверхня має, здебільшого, горбисто-хвилястий вигляд, а між річками Случ і Деревичка навіть горбогірний. Найменше розчленована поверхня Теофіпольської (в межах Теофіпольського та південної частини Білогірського районів) і Старокостянтинівської (у вузькому трикутнику між р. Случ та залізницею Старокостянтинів-Хмільник) рівнин.

Шепетівська рівнина займає найпівнічнішу частину області і відзначається нижчими абсолютними висотами поверхні (в середньому 220-240 м). Горинь та ріки її басейну мають в межах рівнини широкі, неглибокі долини. Тут відсутні балочні форми рельєфу, рідко зустрічаються яри, зате в умовах поширення пісків і супісків вітри сформували бархани і дюни (між Шепетівкою і Славутою), які пізніше були закріплені лісом. У зв'язку з переважно плоскою поверхнею Шепетівську рівнину називають ще Ганнопільським плато.

Між південною межею Верхньобузької височини і Дністром знаходиться Придністровська височина. Її поверхня знижується у південному напрямку, однак дуже повільно. Якщо поблизу Верхньобузької височини у верхів'ях приток Дністра (Смотрича, Ушиці) та інших річок абсолютні висоти становлять 350-355 м, то на відстані 15 км від Дністра вододільні ділянки мають висоти 300-310 м, тобто поверхня Придністров'я знижується лише на 40-50 м на 80-кілометровій відстані. Зате русло Дністра врізається в поверхню Придністров'я на 180-200 м.

Глибокий вріз головної ріки зумовив відповідний вріз усіх її приток, котрі теж виробили глибокі, часто каньйоноподібні, дуже мальовничі долини. Стрімкі скелясті схили в притоках Дністра з'являються південніше лінії с. Тарноруда (на Збручі) - с. Кузьмин (на Смотричі) - с. Соколівка (на Ушиці) - смт. Віньківці (на Калюсі), тобто тоді, коли річки досягають твердих силурійських вапняків. Висоти вертикальних стінок долин зростають від 10-20 до 60-80 м у їх гирлах.

Долини подільських приток Дністра розчленували поверхню височини на окремі пасма, що простягаються меридіально, як і самі ріки. Придолинні схили густо порізані ярами. Межиріччя здебільшого хвилясті, з великою кількістю балок; сильно поширений тут площинний змив. Однак зустрічаються і плоскі ділянки, де ерозія відсутня.

У південно-західній частині Придністров'я, в місцях поширення гіпсів, утворились досить великі карстові провалля та печери (перша була відкрита біля с. Завалля і названа туристами "Атлантидою").

Рівномірний похил поверхні Придністров'я порушує Товтровий кряж, який простягається навскоси від Збруча по лінії сіл Іванківці (Городоцький район) - Вишнівчик (Чемеровецький район) - Нігин - Вербка - Врублівці (Кам'янець-Подільський район) до Дністра. Довжина його в межах Хмельниччини становить 80 км. Це - лише частина Товтр, які починаються на Львівщині, перетинають також Тернопільську та Чернівецьку області і заходять у Молдову.

Товтровий кряж - це горбогірна вапнякова система органогенного походження, яка включає:

головне пасмо (відоме як Медобори) - майже суцільний випуклий хребет з досить крутими скелястими схилами, який піднімається над навколишньою місцевістю на 50-60 м і досягає в межах області абсолютних висот понад 350 м (максимально 409 м);

бічні пасма, що мають гострі вершини з відносною висотою 20-25 м;

невисокі горби (т. з. "могилки"), які поодиноко або невеликими групами розкидані трохи далі від Головного пасма.

Загальна ширина кряжу досягає 15-20 км, тоді як Головного пасма - лише 100-300 м.

У Товтрах дуже поширений карст. Переважають дрібні форми - тріщини, борозни, комірки тощо, які утворюють на головному кряжі іноді справжні карстові поля. Зрідка трапляються і печери, наприклад Кармелюкова в с. Привороття.

Геологічна будова

Вся територія Хмельниччини - це припіднята рівнина, проте на ній зустрічаються різні форми рельєфу. Серед них плоскі й хвилясті височини, широкі долини і вузькі каньйони, пологі схили та круті уступи, окремі пагорби, горбогірні масиви. Така різноманітність рельєфу зумовлена особливостями тектонічної будови і геологічного розвитку території, поширенням різних гірських пород.

Хмельницька область розташована в південно-західній частині Східно-Європейської (Руської) платформи на межі двох її тектонічних структур - Українського щита і Волино-Подільської плити. Український щит є найдавнішою ділянкою земної кори на території України і найбільш піднятою частиною фундаменту платформи. Він складений сильно зміненими магматичними і метаморфічними кристалічними породами, які утворились в архейській і протерозойській ерах (т. з. докембрійський час) і мають вік 3,5 - 0, 57 млрд. років.

Гірські породи щита дуже зім'яті в складки і розчленовані численними розломами на блоки різної величини. Найдавніші (протерозойські) розломи розкололи щит на п'ять найбільших блоків, крайній західний з яких - Волино-Подільський - лежить в основі східної частини області. У свою чергу він розділений на два менші блоки - Подільський і Волинський - пізнішим розломом, який проходить у широтному напрямку дещо південніше Шепетівки.

Подільський (південний) блок є жорстким; внаслідок тектонічних рухів він сильно піднявся. Складений в основному архейськими породами - гнейсами, кварцитами, гранітами, діоритами, гранодіоритами. В східній частині області ці породи залягають на незначній глибині під шаром досить молодих відкладів, а в долинах Південного Бугу, Случа та їх приток (Вовк, Бужок, Іква, Ікопоть, Деревичка, Хомора) виходять на поверхню.

Волинський блок протягом усього протерозою був досить рухомою частиною земної кори, внаслідок чого він подробився на менші блоки, які сильно опустились. Один з них - Шепетівський - складає північно-східну частину Хмельниччини. Він утворений архейськими і протерозойськими породами (гнейсами, мігматитами, гранітами), які всюди виходять на поверхню між ріками Корчик і Случ.

Кристалічний фундамент платформи, який сильно піднятий у районі щита, круто опускається в західному напрямку і занурюється під товщу молодших осадових відкладів.

Таким чином, західний схил Волино-Подільського блоку щита стає східним бортом Волино-Подільської плити. Глибина залягання кристалічного фундаменту в межах області змінюється від 0-100 м (приблизно на лінії меридіану м. Хмельницький) до 1000-1500м (в долині р. Збруч). Докембрійські породи фундаменту плити виходять на поверхню вздовж крутих берегів Дністра та його лівих приток від південно-східної межі області до долини р. Тернава.

Внаслідок давніх тектонічних рухів фундамент Волинсько-подільської плити також розколовся на ряд блоків, а сама плита неодноразово опускаючись, ставала морським дном. У морських басейнах відбувалось інтенсивне нагромадження осадових відкладів з органічних решток і знесених із суші уламків гірських порід. Наступи моря спостерігалися у першій половині палеозою (кембрійський, ордовицький і силурійський періоди), в кінці мезозою (крейдовий період), в кайнозої (палеоген, неоген). В інші періоди плита піднімалась, ставала сушею: відбувалось руйнування верхнього шару порід під впливом зовнішніх сил. Відкладів цих періодів на території області майже не виявлено.

Отже, осадовий чохол Волино-Подільської плити складається з шарів кембрійських, ордовицьких, силурійських, крейдових, палеогенових та неогенових відкладів. Усі шари, крім палеогенового, є в південній і західній частинах області і в різних місцях виходять на поверхню на крутих берегах Дністра та його лівих приток. У східному і північно-східному напрямках нижні осадові шари поступово зникають, а молодші верхні все далі "насуваються" на докембрійські породи кристалічного фундаменту.

Кембрійські відклади поширені вузькою смугою, східна межа якої проходить приблизно по лінії західніше Білогір'я, через Теофіполь, Базалію, Городок і далі на південний схід через Китайгород і Субіч пісковики кембрійського часу виходять на поверхню.

Ордовицькі відклади мають невелику потужність, складені кварцовими пісковиками, а в Придністров'ї - також вапняками. Виходять на поверхню в долинах Дністра (від с. Гораївка до с. Демшин) і його приток - Руски, Студениці, Тернави.

Силурійські відклади поширені із заходу на схід до лінії Білогір'я - Дунаївці - Ст. Ушиця. Представлені товщами вапняків, доломітів і мергелів. У цих відкладах можна знайти велику кількість решток різних давніх організмів. Породи силурійського періоду виходять на поверхню на берегах Дністра від с. Рогізна на сході до гирла Збруча на заході, в долинах Студениці, Тернави, Мукші, Смотрича, Жванчика та Збруча.

Відклади крейдового періоду залягають на всій території області (крім окремих ділянок на сході і північному сході). Найпотужніший їх покрив спостерігається в басейні Горині, де нагромаджені товщі білої писальної крейди і крейдоподібних вапняків. Породи цього часу представлені також, пісками і пісковиками, опоками, а в Придністров'ї ще й піщаними вапняками. Різні породи виходять на поверхню в долинах Дністра, його приток, Горині та Вілії.

Відклади палеогену виражені слабо. Вони поширені лише в північній (до широти Старокостянтинова) та східній (район Меджибожа, Деражні, Вовковинців) частинах області і представлені пісками, рідше пісковиками та мергелями.

Неогенові відклади поширені майже на всій території області, мають значну товщину і різноманітний склад. Їх формування відбувалось здебільшого в басейнах Тортонського і Сарматського морів, окраїни яких покривали в неогені більшу частину області (за винятком найвище піднятих ділянок кристалічного щита). Свідченням цього є значне поширення вапняків, що мають органічне походження. Найпотужнішими є рифові вапняки, які вузькою смугою (від 2 до 6 км) простягаються на південному заході області. Формування бар'єрного рифу відбувалось в морі майже паралельно до його берега внаслідок нагромадження водоростей, верметусів, моховаток, коралів, морських їжаків та молюсків.

При загальному піднятті Поділля, що відбувалось під час альпійського горотворення, на всій його території запанував континентальний режим, а бар'єрний вапняковий риф став горбистим пасмом, відомим як Товтри.

До неогенових осадових відкладів належать також породи хімічного (гіпси і ангідрити на південному заході області) та уламкового походження (піски, пісковики, глини, мергелі).

Неогеновий шар, перекритий континентальними відкладами, які сформувались в найновіший, четвертинний період внаслідок руйнування, перенесення та відкладання порід попередніх епох. Це відбувалось (і продовжується зараз) внаслідок вивітрювання, діяльності поверхневих і підземних вод, вітру, живих організмів.

Четвертинні відклади утворюють на території області майже суцільний покрив потужністю до 30 м. Відсутні вони лише на крутих схилах каньйоноподібних долин Дністра та його приток, на скельних вершинах Товтр і виходах кристалічних докембрійських порід у північній частині області. До цих відкладів належать гравій, галька, піски, супіски і. суглинки в долинах річок, а також лесовидні суглинки і леси на межирічних вододільних ділянках. Лес - це однорідна, пориста, пухка порода палево-жовтого кольору. Леси покривають потужним шаром понад 80% території області; вони стали материнською основою для формування родючих ґрунтів (в т. ч. чорноземів).

1.3 Кліматичні особливості

Територія області має помірно-континентальний клімат з теплим літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Він сформувався під впливом різноманітних чинників. Головним з них є географічна широта, з якою пов'язана висота Сонця над горизонтом і величина сонячної радіації. Висота Сонця над горизонтом на території області в червні в полудень досягає 63-65°, в грудні - 16-18°, а в рівнодення - 39,5-41,5° Тривалість дня змінюється від 8 до 16,5 години.

Хмельниччина розташована вглибині материка, і тому на її клімат мають вплив континентальні повітряні маси, які приносять суху погоду. Взимку сюди доходить повітря Сибірського антициклону, яке приносить холодну погоду, а влітку має вплив Азорський максимум. Навесні і на початку осені на територію області проникає арктичне повітря, яке приносить різке похолодання.

В усі пори року територія області перебуває під впливом циклонів, які формуються над Атлантичним океаном. Влітку вони зумовлюють значну хмарність, опади, зниження температури повітря, а взимку - потепління, відлиги, снігопади.

Середньорічна температура повітря коливається від 6,8°С в північній і центральній частинах області до 7,3°С - в південній.

Найтепліший місяць - липень, найхолодніший - січень. Влітку найвищі середні температури повітря спостерігаються в південній частині області (18,8°-19,3°С), а найнижчі - в північній (18,5°С) і західній (18,3°С). Середні січневі температури повітря найнижчі в центральній частині області (-5,4°С). Це пояснюється тим, що це найбільш підвищена, безліса частина височини. Дещо вищі вони в північній частині (-5,5°С), а особливо - в південній (-0,5°С).

Вторгнення на Хмельниччину континентальних повітряних мас приводить до значних коливань температури повітря в усі пори року. Влітку повітря може нагріватись до +39°С (абсолютний максимум), а взимку охолоджуватись до -34°С (абсолютний мінімум).

На території області випадає достатня кількість опадів (530-670 мм на рік). Найбільше їх на півночі, найменше - на півдні. Найбільша кількість опадів випадає влітку, найменша - взимку. В літній період часто бувають зливи, грози, іноді - град. Сніговий покрив утворюється в другій половині грудня і тримається, переважно, до першої декади березня. Товщина його незначна (10-15 см).

Протягом року над територією області дмуть переважно північно-західні і північно-східні вітри. Вони мають і найбільшу швидкість. Влітку переважають північно-західні і західні вітри, а взимку - північно-західні і південно-східні. Взимку їх швидкість більша, ніж улітку. Кількість днів з тихою погодою влітку майже в півтора раза більша, ніж узимку.

На всій території чітко виділяються пори року. Кожна з них має свої особливості. Зима коротка і м'яка, з частими відлигами. Вона триває від 100 на півдні до 115 днів на півночі. Кількість днів із сніговим покривом досягає 75-95. Відлиги і різкі коливання температури повітря часто наносять шкоду озимим культурам.

Весна починається з другої декади березня, коли температура повітря стійко переходить вище 0°С і триває до останньої декади травня. Збільшується кількість опадів, ясних днів.

Літо триває з кінця травня до першої декади вересня. Температури повітря піднімаються вище 15°С, можливе підвищення до +39°С (м. Кам'янець-Подільський). Переважають південно-східні вітри, збільшується кількість ясних днів. В першій половині літа нерідко бувають короткочасні зливи, велика кількість опадів. Іноді випадає град, який супроводжується сильними вітрами, що завдає неабиякої шкоди сільськогосподарським культурам.

Осінь триває з кінця вересня до кінця листопада. Вона настає тоді, коли відбувається стійкий перехід середньої добової температури повітря до 15°С і нижче. Перша її половина відзначається погожими сонячними днями. В листопаді ґрунт промерзає на глибину 5-6 см.

За відмінностями кліматичних показників на території області можна виділити три агрокліматичні райони: північний, центральний і південний.

Північний займає територію Славутського, Полонського і північ Шепетівського адміністративних районів. Сума температур вище 10°С становить 2450°С. Середньорічна температура повітря +6,8°С. Тут випадає найбільша кількість опадів в області (650-700 мм на рік), спостерігається найбільша тривалість снігового покриву (90-95 днів).

Центральний займає ту частину області, яка розташована на Верхньобузькій і Случ-Хоморській височинах. Відзначається значним підвищенням суми активних температур з півночі на південь (2450° - 2700°С), достатньою кількістю опадів (600-650 мм на рік). Середньорічна температура повітря +6,8°С.

Південний район об'єднує південні адміністративні райони, які прилягають до Дністра (Кам'янець-Подільський, Дунаєвецький, Новоушицький). Це - найтепліша частина області. Сума температур тут вища 2700°С, середньорічна - +7,3°С. Опадів випадає найменше в області (менше 600 мм), але їх кількість є оптимальною для вирощування сільськогосподарських культур лісостепової зони. Тут найменша тривалість снігового покриву (75-80 днів) і його товщина.

Достатнє зволоження, оптимальний температурний режим створюють на всій території області умови для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, насамперед, озимої і ярої пшениці, ячменю, жита, вівса, цукрових буряків, картоплі, овочевих і кормових культур, плодових дерев. Південна частина (Придністров'я) придатна для виноградарства, баштанництва та ін.

Кліматичні умови південних районів області сприятливі для відпочинку людей.

РОЗДІЛ 2. РЕКРЕАЦІЙНЕ ГОСПОДАРСТВО ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Санаторії та курорти Хмельниччини

Збручанська вода типу нафтуся залягає на глибинах 25- 150 метрів. Ще глибше (438- 640 м) виявлено хлоридно-натрієво-бромні води високої мінералізації, до 38 г/дц3. Свердловину введено в експлуатацію в грудні 1998 p., і вода використовується у санаторії «Товтри» для лікувальних ванн. Завдяки збручанській нафтусі Сатанів перетворюється в один з важливих курортів України.

Санаторій-профілакторій «Берізка» на 75 ліжок започаткував місто-курорт над Збручем. Влітку 1989 року почав працювати санаторій «Товтри», розрахований на 500 місць. Поряд функціонує санаторій «Збруч» на 100 ліжок. Будується новий санаторій «Оксамит Поділля». Тільки в санаторії «Товтри» щороку може оздоровитися 7-8 тис. відпочиваючих. Сатанів уже став містом-курортом загальнодержавного значення і може перетворитись у справжню лікувальну мекку.

Природна цінність Сатанівських Товтр базується не тільки на мінеральних водах. Унікальність (природна і господарська) цієї ландшафтної ділянки полягає в тому, що тут найкраще збереглися характерні для Подільських Товтр біоценози, у структурі яких особливе значення мають лісові. Одну з найбагатших ділянок тут займають якраз букові ліси. Крім того, в межах цієї ділянки товтрову пасмо перетинає р.Збруч, утворюючи неповторне поєднання долинно-річкових і товтрових ландшафтів. І, нарешті, це єдина поки що ділянка Подільських Товтр, де господарське (переважно рекреаційне) освоєння відповідає її природній суті.

У зв'язку з великим природним, кліматологічним, бальнеологічним та рекреаційним значенням Товтр Указом Президента України в 1996 р. було створено національний природний парк Подільські Товтри. За умови оптимального освоєння Сатанівської ділянки Товтри можуть стати еталоном раціонального природокористування. Поряд з карпатськими та чорноморськими курортами Поділля - це в перспективі третій значний курортний район України.

За висновками науковців Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології та Інституту геологічних наук збручанські мінеральні води протягом місячного терміну дії різко зменшують кількість радіонуклідів в організмі, відновлюють функцію кістково-мозкової тканини, сприяють нормалізації крові, активізації імунної системи всього організму.

Нещодавно санаторій «Україна» курорту Маків відзначив 20-річчя, а санаторії «Товтри» і «Збруч» курорту Сатанів - 10-річчя. Ці курорти порівняно з іншими молоді, проте показники їх діяльності свідчать про динамічний розвиток курортної справи на Хмельниччині. На замовлення облдержадміністрації Київський проектний інститут «Діпромісто» розробив генеральний план розвитку курорту Сатанів та детальне його планування із перспективою створення санаторно-курортних комплексів на 15 тис. місць. За цим планом уже підготовлено проектно-кошторисну документацію і розпочато будівництво відомчих оздоровниць, об'єктів сфери послуг.

Великі запаси збручанських родовищ дають реальну можливість спорудити на їх базі систему потужних оздоровниць з місткістю щонайменше 100 тис. чоловік. Мережа таких оздоровниць простягнеться уздовж Збруча в межах Товтр і на територіях Волочиського, Городоць-кого, Чемеровецького, Дунаєвецького, Кам'янець-Подільського та Новоушицького районів. Доцільно також організувати розлив та реалізацію мінеральних вод у пляшках. Така перспектива стає дедалі ближчою реальністю. Адже за даними Міністерства охорони здоров'я України 9 млн жителів страждають хворобами органів травлення та сечостатевої системи, а 3,5 млн - зазнали наслідків катастрофи на ЧАЕС.

За дорученням Президента України розробляється пакет документів щодо створення курортополісу «Товтри» туристсько-рекреаційного типу із запровадженням у ньому спеціального режиму інвестиційної діяльності. Зручне географічне розташування, екологічно чиста територія, благодатні ландшафтно-кліматичні умови, розгалужені шляхи сполучення, придатні для забудови землі, густонаселені райони з розвинутим агропромисловим виробництвом, а основне - унікальні мінеральні води, потужні рекреаційні ресурси національного природного парку Подільські Товтри, безцінні пам'ятки національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», які територіальне і функціонально увійдуть до курорто-полісу «Товтри», - усе це багатство працюватиме на соціально-економічний розвиток області, органічно поєднає зручний і комфортний відпочинок, лікувальний процес із задоволенням туристично-пізнавальних запитів співвітчизників та зарубіжних гостей.

Із зазначеного випливає висновок про взаємозв'язок питань рекреаційної діяльності і збереження природно-заповідних територій та об'єктів. Адже досягнути успіху у справі рекреації неможливо, не розв'язавши конфлікту між необхідністю збереження для відпочиваючих незабруднених повітря, води, незайманого, «дикого» ландшафту і посяганням на їх чистоту та мальовничість (атрактивність) з боку підприємств, самих відпочиваючих, туристів. Отже, розвиток рекреації залежить від стану довкілля та ефективності природоохоронної роботи. Однак, якщо площа земель, потенційно придатних для рекреаційного освоєння, за різними даними, становить 12- 15 % території України, то природно-заповідних - лише 4,2 %, з яких тільки частина є рекреаційними. Це свідчить про значення заповідних територій, які потребують особливої уваги.

На 1 січня 2001 р. природно-заповідна мережа України охоплювала 7010 територій та об'єктів загальною площею 2 647 818,5 га. До вищих категорій заповідання належать 4 біосферні і 17 природних заповідників, 12 національних природних парків (Указом Президента України від 14 травня 2002 р. створений Національний природний парк «Гуцульщина»), які, без перебільшення, є справжніми перлинами нашого краю, діамантами природно-заповідного фонду (ПЗФ). Крім них, природним національним надбанням є 2556 заказників, 3028 пам'яток природи, 35 дендрологічних парків, 529 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 22 ботанічні сади, 12 зоологічних парків, 37 регіональних ландшафтних парків, 759 заповідних урочищ.

До природоохоронних, рекреаційних, культурно-освітніх, науково-дослідних установ природно-заповідного фонду загальнодержавного значення належать національні природні парки, для яких рекреаційна функція є найважливішою поряд з природоохоронною. Саме завдяки цій категорії на національному рівні практично розв'язується суперечність між збереженням земної природної краси та її рекреаційним використанням. З цього погляду така форма природного заповідання нині є найбільш соціальне корисною та економічно вигідною.

2.2 Рекреаційні ресурси мінеральних вод Хмельницької області

Результати та їх обговорення. Вперше мінеральні води на Хмельниччині були виявлені 1965 року у долині р. Збруч поблизу смт. Сатаново. Попереднє вивчення цих вод розпочалось у 1973 р., детальне - у 1975-1978 роках. 1978 року запаси мінеральних вод Збручанського родовища були затверджені Державною комісією з запасів корисних копалин [1].

З того часу Північне державне регіональне геологічне підприємство "Північгеологія" розпочало планомірні геологорозвідувальні роботи на території Хмельницької області з метою відкриття і розвідки родовищ мінеральних вод [2].

За період з 1974 по 2004 рік на території Хмельницької області розвідано 12 родовищ мінеральних вод, зокрема Збручанське, Маківське, Зайчиківське, Волочиське, Мукшинське, Кам'янське, Теофіпольське, Кам'янець-Подільське, Полонське, Шепетівське, Красилівське і Волицькею.

Крім родовищ на території області виявлено 9 проявів мінеральних вод, а саме: Сокиринецький, Жибинецький, Кам'янець-Подільський (дві свердловини), Головчинецький, Зінківський, Білогірський, Ленковецький і Вільховецький.

Лікувальні мінеральні води області належать до шести груп: слабомінералізовані з підвищеним вмістом органічної речовини типу "Нафтуся", хлоридні натрієві малої мінералізації без специфічних бальнеологічних компонентів типу "Миргородська", хлоридні натрієві бромні води високої мінералізації, хлоридні кальцієво-натрієві бромні слабкі розсоли, слабомінералізовані радонові, слабомінералізовані вуглекисло-радонові. Природні столові води є гідрокарбонатними різного катіонного складу [3].

Якість мінеральних вод Хмельницької області відпові дає чинним нормативам, води усіх родовищ і проявів внесено до ДСТУ 878-93 [4].

Розвідані й оцінені Державною комісією України з запасів корисних копалин (ДКЗ) балансові експлуатаційні запаси мінеральних вод Хмельницької області наведено у таблиці 1. Таким чином, нині Хмельницьку область вже виділяють як основну частину нової в Україні провінції мінеральних вод - Подільської, яка охоплює територію Поділля умовно від Тернополя до Могилів-Подільського на Вінниччині.

Серед лікувальних мінеральних вод Хмельниччини найбільш дослідженою є група слабомінералізованих вод з підвищеним вмістом органічної речовини типу "Нафтуся". Ці води розвідані на 6 родовищах. До промислового освоєння підготовлено 5 родовищ - Збручанське, Маківське, Зайчиківське, Волочиське та Мукшинське. На Кам'янському родовищі потрібно провести детальну розвідку. Сумарні розвідані запаси цих мінеральних вод становлять 1155 м3/добу, затверджені Державною комісією з запасів корисних копалин, - 732 м3/добу [3].

За хімічним складом води типу "Нафтуся" - це гідрокарбонатні різного катіонного складу з мінералізацією від 0,7 г/дм3 до 1 г/дм3 і загальним вмістом органічної речовини від 8 г/дм3 до 26 мг/дм3 [5]. У бальнеологічному відношенні вони рекомендовані при захворюваннях сечостатевої і гепатобіліарної систем, обміну речовин. Мінеральні води типу "Нафтуся" застосовуються для лікування у санаторіях "Товтри", "Збруч" і "Берізка", що функціонують на базі Збручанського родовища, "Україна", що діє на базі Маківського родовища, "Райдуга" - на базі Волочиського родовища, "Лісова пісня" - на базі Мукшинського родовища.

Води типу "Нафтуся" широко використовуються для промислового розливу в якості лікувально-столових під назвою "Збручанська" (Збручанське родовище), "Товтри" (Зайчиківське родовище), "Кришталева криниця" (Волочиське родовище), "Перлина Поділля" (Маківське родовище). Кам'янське родовище мінеральних вод типу "Нафтуся" не експлуатується.

Хлоридні натрієві води малої мінералізації без специфічних бальнеологічних компонентів типу "Миргородська" розвідані на трьох родовищах - Маківському, Теофіпольському і Кам'янець-Подільському. Сумарні розвідані запаси цих мінеральних вод становлять 310 м3/добу, затверджені ДКЗ - 250 м3/добу [3]

За хімічним складом це хлоридні натрієві води з мінералізацією від 3,6 г/дм3 до 5 г/дм3, без специфічних бальнеологічних компонентів [5]. У лікувальному відношенні вони рекомендовані при захворюваннях шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи.

На базі Маківського родовища мінеральних вод типу "Миргородська" функціонує санаторій "Україна". Вода родовища також використовується для ромислового розливу під назвою "Маківська". Вода Теофіпольського родовища у незначних обсягах використовуються для промислового розливу під назвою "Білий камінь". Кам'янець-Подільське родовище мінеральних вод не експлуатується. Хлоридні натрієві бромні води високої мінералізації розвідані на двох родовищах - Зайчиківському і Кам'янець-Подільському. Сумарні розвідані і затверджені ДКЗ запаси цих вод становлять 206 м3/добу [3].

За хімічним складом це хлоридні натрієві води з мінералізацією від 12 г/дм3 до 14 г/дм3 і вмістом брому від 26 мг/дм3 до 48 мг/дм3 [5]. У бальнеологічному відношенні вони рекомендовані при захворюваннях вегетосудинної системи, периферичної і центральної нервової систем, опорно-рухового апарату, жіночої статевої системи.

Хлоридні натрієві бромні води високої мінералізації для лікування не використовуються. Хлоридні кальцієво-натрієві бромні слабкі розсоли розвідані на Збручанському родовищі, їх затверджені запаси становлять 96 м3/добу [3].

За хімічним складом це хлоридні кальцієво-натрієві слабкі розсоли з мінералізацією від 35 г/дм3 до 40 г/дм3 і вмістом брому від 70 мг/дм3 до 115 мг/дм3 [5].

У бальнеологічному відношенні вони рекомендовані при захворюваннях вегето-судинної системи, периферичної і центральної нервової систем, опорно-рухового апарату, жіночої статевої системи, шкіри.

Для використання у лікувальних цілях ці води потребують детальних бальнеологічних досліджень. Слабомінералізовані радонові і вуглекисло-радонові води розвідані на Полонському і Шепетівському родовищах. Розвідані і затверджені запаси радонових вод становлять 662 м3/добу [3]. За хімічним складом радонові води слабомінералізовані і маломінералізовані різного катіонного складу з вмістом радону від 5 пКю/дм3 до 200 пКю/дм3 [5]. У бальнеологічному відношенні вони рекомендовані для лікування периферичної і центральної нервової систем та опорнорухового апарату.

Використання цих вод незначне. Радонові води Шепетівського родовища у незначній кількості використовуються районною лікарнею. Полонське родовище не експлуатується. Гідрокарбонатні природні столові води різного катіонного складу розвідані на Красилівському і Волицькому родовищах. Запаси цих вод становлять 50 м3/добу. Лікувальні води Жибинецького і Сокиринецького проявів мінеральних вод Хмельницької області - це слабомінералізовані води з підвищеним вмістом органічної речовини типу "Нафтуся". Ці води не використовуються.

Природні столові води є переважно гідрокарбонатними різного катіонного складу. Вони у незначних кількостях використовуються для промислового розливу ("Білогірська", "Ольгерд", "Подоляночка", "Поляна Подільська") і для виготовлення безалкогольних напоїв. На території області розвідані мінеральні кремнієві води (м. Ярмолинці), сульфідні води (м. Волочиськ), залізисті мінеральні води (м. Шепетівка). Прояви цих вод потребують детального геологічного, гідрохімічного і бальнеологічного дослідження.

Найбільш цінними в області є мінеральні слабомінералізовані води з підвищеним вмістом органічної речовини типу "Нафтуся". Розвідані запаси цих вод на Хмельниччині практично невичерпні, а бальнеологічна якість води деяких родовищ (Збручанське, Мукшинське) є унікальною. Загальні запаси мінеральних вод типу "Нафтуся" в області перевищують запаси відомого курорту м. Трускавець (16 м3/добу у 45 разів при постійному режимі експлуатації) [3].

Крім вод типу "Нафтуся" велике значення для регіону мають хлоридні натрієві води малої мінералізації типу "Миргородська" і хлоридні натрієві бромні води високої мінералізації.

Незважаючи на високий рівень вивчення та освоєння родовищ використання мінеральних вод Хмельницької області незначне. На експлуатацію родовищ отримано лише 4 ліцензії (Збручанського, Маківського, Зайчиківського, Волочиського). Санаторно-курортні заклади функціонують на базі 4 родовищ - Збручанського, Маківського, Волочиського і Мукшинського. Здійснюється промисловий розлив 6 найменувань лікувально-столових вод, які включені до реєстру ДСТУ 878-93. Але й у цьому відношенні освоєння родовищ незначне: Збручанського - 10%, Зайчиківського - 1,5%, Маківського, Теофіпольського і Волочиського - 1% від затверджених запасів [2].

Основним недоліком при промисловому розливі лікувально-столових вод є те, що вони не розливаються на місці видобутку, а вивозяться на заводи за 100 км і більше. При транспортуванні води значно втрачаються її бальнеологічні властивості. В області здійснюється промисловий розлив 10 найменувань природних столових вод родовищ і проявів мінеральних вод.

Також необхідно зауважити, що такі родовища мінеральних вод, як Полонське і Кам'янець-Подільське зовсім не використовуються, а Шепетівське у мізерних обсягах використовується районною лікарнею. Ресурсний потенціал гідромінеральної бази та можливість її курортно-рекреаційного і промислового використання визначається загальною вивченістю умов формування і поширення мінеральних вод, сформованістю сучасної курортно-рекреаційної інфраструктури, ступенем курортологічної вивченості і результатами бальнеологічних оцінок мінеральних вод. Також існує суб'єктивний фактор, пов'язаний з необхідністю організації промислового розливу мінеральних вод та створенням невеликих оздоровниць різного підпорядкування [2].

Враховуючи зазначені фактори, основними напрямками підвищення ефективності рекреаційного використання мінеральних вод Хмельницької області є такі:

проведення робіт з медичного районування області, аналізу існуючих захворювань, розробки профільності лікування у санаторно-курортних закладах;

розвиток санаторно-курортних закладів на базі родовищ мінеральних вод;

використання експлуатаційних запасів Зайчиківського та Волочиського родовищ мінеральних вод типу "Нафтуся" у бальнеолікуванні;

затвердження експлуатаційних запасів Полонського і Шепетівського родовищ мінеральних радонових вод;

проведення розвідувальних робіт на проявах мінеральних вод для затвердження їх запасів і надання бальнеологічної оцінки воді;

збільшення обсягів розливу лікувально-столових і природних столових вод та розширення географії їх виробництва.

Враховуючи сучасне економічне становище, рівень розвитку курортно-рекреаційної інфраструктури, розташування та рівень вивченості родовищ мінеральних вод, найбільш перспективним є розвиток санаторно-курортних закладів території Хмельницької області, що знаходиться у долині нижньої та середньої течії річки Збруч. У межах цього району вже функціонують санаторії і будинки відпочинку, розвідані різноманітні мінеральні води, серед яких найбільш цінними є води типу "Нафтуся".

Другим перспективним районом є Шепетівсько-Полонський, де виявлено і вивчено мінеральні радонові води й можливе розвідання залізистих вод [6].

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

мінеральний вода хмельниччина рельєф

Зрозуміло, що на тлі двох таких проблем, як чорнобильська (на зони екологічної біди припадає більш як 10 % території держави; навіть без Чорнобиля Україна посідає перше місце в Європі за обсягами технічного бруду на одного жителя) і низький життєвий рівень (Україна перебуває на 89 місці в світі за цим показником; розрив між бідними і багатими в нас становить 50 порядків, тоді як у цивілізованому світі - 5 - 10), особливих успіхів на рекреаційній ниві чекати не слід. Проте і опускати рук не треба.

Хмельницьку область ще не вважають регіоном з потужним рекреаційним господарством. За масштабами рекреаційної діяльності вона значно поступається Криму, Карпатам, Приазов'ю. Так, у 1999 р. туристично-екскурсійні, санаторно-курортні і оздоровчі послуги, надані в межах Хмельниччини, оцінювались загальною сумою 7660 тис. гривень (лише 3,1 % загального обсягу платних послуг у регіоні). В області діють 12 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 9 санаторіїв-профілакторіїв, 2 бази відпочинку, 19 позаміських літніх дитячих оздоровчих таборів, 10 музеїв та ін. У 1999 р. у санаторіях та закладах відпочинку поліпшили здоров'я 15,5 тис. громадян. В екскурсіях узяли участь 22,4 тис. осіб. У позаміських оздоровчих таборах, за даними обласного управління статистики, влітку відпочили 6,3 тис. дітей.

Наведені дані свідчать про поки що незадовільне використання багатющого рекреаційного потенціалу Хмельниччини. Зокрема, в області розвідані потужні родовища мінеральних лікувальних вод типу нафтуся, миргородська, радонових та інших. Запаси цих вод становлять 2548 м3/добу, які за бальнеологічним ефектом прирівнюють до славнозвісних мінеральних вод Кавказу, Карпатського регіону і Криму. [8]

За запасами мінеральних вод область займає одне з провідних місць в Україні, але використовуються вони недостатньо. Територіальне розміщення їх є нерівномірне. На правобережжі р. Горинь розташовані:

Теофіпольське родовище мінеральної води типу миргородська із запасами 190 м3/добу (санаторій «Колос»);

Полянське родовище радонової мінеральної води із запасами 300 м3/добу;

Шепетівське родовище радонової мінеральної води із запасами 900 м3/добу.

Найбільш перспективними не тільки для Хмельниччини, а й для всієї України є родовища мінеральних вод, розміщені в басейнах річок Збруч і Мукша:

Збручанське родовище мінеральних вод. Ділянка збручанської мінеральної води має запаси 257 м3/добу, ділянка бромних хлорид но-кальцієво-натрієвих вод високої мінералізації - 96 м3/добу, смт Сатанів, санаторії «Товтри», «Збруч», «Берізка»;

Зайчиківське родовище мінеральних вод. Ділянка мінеральної води «Товтри» типу збручанська має запаси 288 м3/ добу, ділянка бромних хлорид-но-кальцієво-натрієвих вод високої мінералізації -100 м3/добу (профілакторій Волочиського машзаводу);

Маківське родовище мінеральних вод. Ділянка мінеральної води Перлина Поділля типу збручанська має запаси 43 м3/добу, ділянка мінеральної води типу миргородська - 60 м3/добу (с. Маків, санаторій «Україна»);

Мукшинське родовище мінеральної води типу збручанська із запасами 70 м3/добу (санаторій «Лісова пісня»);

Волочиське родовище мінеральної води типу збручанська із запасами 144 м3/добу;

Кам'янець-Подільське родовище бромних хлоридно-кальцієво-натрієвих вод високої мінералізації із запасами 100 м3/ добу (санаторій «Поділля», водолікарня).

Однією з найбагатших на цілющі джерела на Поділлі є ділянка, яка охоплює Сатанів, Сатанівську Слобідку, Крин-цилів, Іванківці.

Як довели вчені, сатанівська мінеральна вода - збручанська нафтуся - не має рівних за ефективністю. Відзначається жовчогінною, сечогінною, протизапальною та дезінфекційною дією] Збручанська вода типу нафтуся прозора із слабким запахом сірководню. Це гідрокар-бонатно-магнієво-натрієва (0,8 - 0,9 г/дм3) вода, подібна до трускавецької нафтусі. З усіх мінеральних вод збручанська типу нафтуся єдина містить фосфор, цінні мікроелементи, що входять до складу мозку і кісткової тканини. На відміну від неї, збручанська вода містить йод, бром, мідь, марганець, фтор, двовалентне залізо, метаборну кислоту, фосфор. [8]

Інститутом геологічних наук НАН України визначено загальні перспективні запаси мінеральних вод типу нафтуся Хмельницької області та в межах долини р. Збруч, які досягають 190 тис. м3/добу. Такі величезні запаси цінних мінеральних вод зумовили необхідність виділення в межах території їх формування спеціалізованої зони екологічно безпечного господарювання і створення спеціальної програми рекреаційного розвитку території, яка охоплює південно-східну частину Тернопільської та південно-західну частину Хмельницької області.

ВИСНОВОК

Стан вивченості і перспективи використання мінеральних вод Хмельницької області мають такий вигляд. На території Хмельницької області на 12 родовищах розвідані мінеральні води, які належать до 6 груп. Мінеральні лікувальні і природні столові води області характеризуються високим рівнем вивченості. Їхня якість відповідає чинним нормативам. Використання мінеральних вод незначне. На експлуатацію родовищ отримано лише 4 ліцензії. Для лікування мінеральні води Хмельницької області застосовуються у санаторно-курортних закладах, які функціонують на базі Збручанського, Маківського, Волочиського і Мукшинського родовищ. Промисловий розлив здійснюється лише 6 найменувань лікувально-столових вод і 10 найменувань природно-столових вод. Для підвищення ефективності використання мінеральних вод Хмельницької області необхідно здійснювати подальше геологічне і гідрохімічне вивчення родовищ і проявів, обґрунтовувати бальнеологічну якість мінеральних вод клінічними дослідженнями, ширше використовувати гідромінеральні ресурси для санаторно-курортного лікування і промислового розливу.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Граненко Л. Цілющі води на Поділлі. - Радянське Поділля, 25.03.1967.

2. Новодран О.В., Нікипелова О.М., Бєлєнький К.Е. Сучасний стан, вивченість та перспектива використання мінеральних вод Хмельницької області // Зб. наук. праць. - № 2. - К.: Видавництво Національної академії наук України, 2009.

3. Минеральные лечебные столовые воды Украины. Справочник / Под ред. Бабова К.Д. - Коломия: Вадавничо-поліграфічне товариство "Вік", 1998.

4. ДСТУ 878-93. Води мінеральні питні. Технічні умови. - К.: В-во стандартів, 1994.

5. Голева Г.А. Геохимия подземных вод месторождений полезных ископаемых западных областей Украины // Проблемы геохимии. - Вып. 1. - 1959.

6. Білецька Г.А. Соціально-економічні та екологічні аспекти розвитку рекреаційного господарства у Хмельницькій області // Вісник ХНУ. - № 1. - 2010. - С. 219-221.

7. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. - Львів, 2008. - С. 122.

8. adm-km.gov.ua - Хмельницька обласна державна адміністрація

9. http: // meteo. com.ua / pas / arch

ДОДАТОК

Розвідані й оцінені Державною комісією України з запасів корисних копалин балансові експлуатаційні запаси мінеральних вод


Подобные документы

  • Типи ландшафтів та основні райони Хмельницької області. Підземні та мінеральні води. Проблеми використання та збереження біологічних ресурсів. Радіаційний та температурний режими. Циркуляція атмосфери, вітер та опади. Агрокліматичне районування області.

    курсовая работа [109,7 K], добавлен 02.10.2014

  • Групи і види рекреаційних ресурсів. Лікувальні ресурси лісів та ландшафтні ресурси, мінеральні води, лікувальні грязі, морські рекреаційні ресурси. Туристично-пізнавальні ресурси, заповідні території України. Рекреаційні ресурси регіонів України.

    контрольная работа [21,0 K], добавлен 04.12.2010

  • Географічне положення Омської області, її кліматичні особливості та різноманітність природних умов та ресурсів. Різниця між середніми температурами самого холодного і найбільш теплого місяця в області. Формування корисних копалин осадового походження.

    реферат [48,0 K], добавлен 24.03.2011

  • Організація та оцінка рекреаційного природокористування. Класифікація мінеральних вод. Територіальне розміщення лікувальних ресурсів лісів та ландшафтних ресурсів. Туристично-пізнавальні ресурси України. Розвиток рекреації на морських узбережжях.

    контрольная работа [26,4 K], добавлен 05.12.2010

  • Історія утворення Галицького району, його географічне положення, геологічна будова і рельєф території, кліматичні і метеорологічні умови, водні ресурси, рослинний і тваринний світ, ґрунти. Ландшафтні особливості лівобережжя та правобережжя Дністра.

    реферат [27,9 K], добавлен 07.09.2015

  • Поняття, види та використання рекреаційних ресурсів. Культурно-історичні та соціально-економічні рекреаційні ресурси. Географічні передумови формування природно-рекреаційного потенціалу Рівненського Полісся. Перспективи розвитку рекреації в межах регіону.

    дипломная работа [215,3 K], добавлен 19.09.2012

  • Поняття природних ресурсів, їх структура та класифікація: відновлювані (родючі ґрунти, рослинність і тваринний світ), невідновлювані (більша частина корисних копалин), невичерпні (водні, кліматичні), мінеральні. Розподіл земельних ресурсів на Землі.

    презентация [8,0 M], добавлен 20.03.2014

  • Поняття природних умов і ресурсів та їх класифікація. Вивчення природно-ресурсного потенціалу території та концепція ресурсних циклів. Видобуток та споживання мінеральних, земельних, водних, біологічних, рекреаційних, кліматичних та космічних ресурсів.

    реферат [59,1 K], добавлен 25.10.2010

  • Природо-рекреаційні ресурси Дністровського району. Використання туристичних ресурсів регіону в межах Івано-Франківської області. Національно природні парки, заповідники та природоохоронні території. Організація водного походу І категорії складності.

    курсовая работа [1,6 M], добавлен 05.01.2014

  • Характеристика економічного потенціалу розвитку Чернівецької області: географічне розташування, природні ресурси та науковий потенціал. Розвиток сфери послуг та промислового комплексу в краї. Агропромислове виробництво і його роль в економіці області.

    курсовая работа [741,2 K], добавлен 23.08.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.