Рекреаційні ресурси поліської частини Рівненської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рекреаційні ресурси поліської частини Рівненської області

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичні та методологічні основи вивчення та оцінки рекреаційного потенціалу.

1.1 Поняття, види та використання рекреаційних ресурсів

1.1.1 Поняття рекреаційні ресурси

1.1.2 Класифікація рекреаційних ресурсів

1.1.3 Природні рекреаційні ресурси

1.1.4 Культурно-історичні та соціально-економічні рекреаційні ресурси

1.2 Методи вивчення та оцінки рекреаційного потенціалу

1.2.1 Методичні підходи до вивчення та оцінки рекреаційних природних ресурсів

1.2.2 Методика оцінки історико-культурних рекреаційних ресурсів

1.3 Методика визначення потенціалу природних рекреаційних ресурсів

РОЗДІЛ ІІ. Географічні передумови формування природно-рекреаційного потенціалу Рівненського Полісся

2.1 Геолого- геоморфологічні особливості території

2.2 Кліматичні умови

2.3 Гідрографічна мережа та водні ресурси

2.4 Грунти

2.5 Флора і фауна

РОЗДІЛ ІІІ. Рекреаційний потенціал Рівненського Полісся

3.1 Природно - рекреаційний потенціал Рівненського Полісся

3.1.1 Структура природно-заповідного фонду Рівненського Полісся

3.1.2 Ресурси мінеральних вод Рівненського Полісся

3.2 Історико - культурний рекреаційний потенціал Рівненського Полісся

3.3 Проблеми та перспективи розвитку рекреації в межах регіону

РОЗДІЛ ІV. Визначення транспортної доступності та рекреаційної місткості на прикладі Володимирецького району

4.1 Методика визначення транспортної доступності рекреаційних об'єктів

4.2 Методика визначення рекреаційної місткості території

4.3 Визначення транспортної доступності та рекреаційної місткості території на прикладі Володимирецького району

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

Для сучасного етапу суспільного розвитку характерне зростання ролі рекреації в процесі відновлення сил людини. Сьогодні вона впливає не тільки на відновлення робочої сили, а й на людину в цілому. Відновлення робочої сили охоплює комплекс суспільних відносин, пов'язаних з головною відновлювальною силою-людиною. Галопуючий розвиток технологій, науково-технічний прогрес вимагають від людей великих затрат енергії, причому дедалі більше відчувається не тільки фізична втома, але і моральний тиск. Для їх усунення необхідне сполучення певних умов та ресурсів, а також організація їх використання.

Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, -- рекреаційною діяльністю. Все більша кількість людей шукає відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини. Рекреаційний потенціал складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін. ).

Однак при рекреаційному використанні природного середовища виникають деякі несприятливі для неї зміни, які при великій кількості рекреантів на певній території можуть бути небезпечними для продовження природного розвитку природних компонентів даної території. Отже, використання рекреаційних ресурсів повинно бути помірним, раціональним, плановим.

Актуальність. Ресурсна проблематика рекреації - комплекс питань, які визначають сутність і структуру, стратегію і тактику використання рекреаційного потенціалу. Враховуючи те, що на досліджуваній території він оцінюється досить високо, а рівень використання один із найнижчих в Україні, тому назріває проблема детального вивчення і оцінки рекреаційних ресурсів на мікрорегіональному рівні.

Мета. Здійснена спроба охарактеризувати стан і перспективи використання рекреаційних ресурсів поліської частини Рівненської області.

Було поставлено такі завдання:

- ознайомитися з методологічною базою та напрацюваннями вчених в галузі рекреаційного природокористування;

- узагальнити різні методичні підходи до визначення рекреаційної ємності та норм рекреаційного навантаження;

- охарактеризувати географічні передумови формування природно-рекреаційних ресурсів;

- коротко описати об'єкти природно-заповідного фонду області;

- охарактеризувати основні історико-культурні об'єкти регіону;

- охарактеризувати географію поширення природних та історико-культурних рекреаційних об'єктів;

- здійснити розрахунок пішохідної і автомобільної транспортної доступності рекреаційних об'єктів Володимирецького району;

- здійснити розрахунок рекреаційної ємності лісових комплексів Володимирецького району;

- провести аналіз екологічної ситуації регіону;

- виділити проблеми і перспективи розвитку рекреаційного комплексу регіону;

Об'єкт дослідження. Природно-рекреаційний потенціал поліської частини Рівненської області.

Предмет дослідження. Особливості сучасного стану, проблеми і перспективи використання рекреаційних ресурсів регіону.

Під час написання магістерської роботи використовувалися такі методи дослідження : літературний, системно-структурний, аналізу та синтезу, описовий, картометричний - із використанням топографічних карт масштабу 1:200000, статистичний, порівняльно-географічний, графоаналітичний.

Практичне використання. Матеріали магістерської роботи можна використовувати при підготовці практичних робіт, семінарських занять, рефератів, повідомлень з курсу «Соціально-економічна географія України», а також для академічних груп зі спеціалізацією «Туризм», «Природо-охоронна діяльність». Можливе використання, як джерела довідкової інформації для краєзнавчих досліджень, шкільних факультативних занять напряму «Рідний край», при підготовці науково-дослідних робіт МАН, працівниками туристичних фірм, при розробці туристичних турів та екскурсій різної тематики.

Наукова новизна дослідження. Здійснено узагальнення методологічних підходів різних вчених у сфері вивчення рекреаційних ресурсів та потенціалу території, удосконалено методику визначення транспортної доступності, визначено пішохідну і автомобільну транспортну доступність рекреаційних об'єктів Володимирецького району.

Структура магістерської роботи.

Магістерська робота складається з таких частин:

1) зміст

2) вступ;

3) основна частина - 4 розділи

4) висновки

5) список використаної літератури - 84 літературних джерел і 11 електронних інтернет-ресурсів

6) додатки -

Інформаційна база. У процесі дослідження було опрацьовано 84 видань, матеріали надані Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області, доповіді про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області та екопаспорт Рівненської області, отримані на офіційному сайті Рівненської обласної державної адміністрації, матеріали з 10 інтернет-сайтів. Значний масив інформації автор знайшов у виданнях туристично-екскурсійного характеру: путівниках, проспектах.

РОЗДІЛ І. Теоретичні та методологічні основи вивчення та оцінки рекреаційного потенціалу

1.1 Поняття, види та використання рекреаційних ресурсів

1.1.1 Поняття рекреаційні ресурси

Останні десятиліття ознаменувалися інтенсивним розвитком рекреаційної сфери, яка є провідною галуззю економіки багатьох країн світу і однією з найбільших користувачів природних ресурсів, що визначають її територіальну організацію, напрями спеціалізації формують туристичні потоки та рівень ефективності роботи рекреаційних закладів. Тому проблема забезпечення рекреаційних потреб досить давно розглядається як проблема освоєння та раціонального використання природних рекреаційних ресурсів.

При цьому варто зауважити, що довгий час при висвітленні проблем організації курортної та рекреаційної діяльності використовувались терміни "умови рекреаційної діяльності", "лікувальні фактори", "об'єкти туризму та екскурсій". Характерною рисою цих понять було те, що вони визначали, перш за все, якісну сторону можливостей організації відпочинку, доцільності використання того чи іншого фактора і не співвідносились з ресурсами. Це пояснюється двома причинами: незвичайністю характеристик об'єктів, які розглядаються в якості рекреаційних ресурсів, і тим, що сфера рекреаційного обслуговування не відносилась більшістю дослідників до системи господарства. Саме розвиток сфери рекреаційного обслуговування як повноправної галузі господарства, поставило перед наукою питання про необхідність не лише глибокого розгляду проблеми, пов'язаної і використанням рекреаційних ресурсів, а й чіткого формулювання поняття рекреаційних ресурсів. Відношення тих чи інших об'єктів до рекреаційних ресурсів, як і до всіх інших видів ресурсів виробничої та невиробничої діяльності, повинно опиратись на такі фундаментальні критерії: суспільна потреба використання, технічно - економічна необхідність освоєння, рівень вивченості.

Для рекреаційного природокористування важливо розрізняти поняття природні рекреаційні ресурси та природні рекреаційні умови.

Природні рекреаційні ресурси - це компоненти природного середовища та їх територіальні поєднання, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності властивостями і служать чи можуть служити матеріальною основою для організації лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму та розвитку людини.

Природні рекреаційні умови - це компоненти та якості природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності, але не її матеріальною основою [85].

Рекреаційні ресурси мають ряд особливостей, характерних для них загалом і специфічних для окремих груп. Рекреаційні ресурси є стаціонарними, нетранспортабельними, не здатними до нагромадження, мають особливості при збереженні, або збереження зовсім неможливе. Використання ресурсів потребує вкладання коштів у створення відповідної інфраструктури, що забезпечує їх споживання, яке може бути багатоваріантним із значними сезонними коливаннями в обсягах використання.

Отже, основними характеристиками рекреаційні ресурси є:

багатофункціональність призначення;

функціонування у двох формах - речовій та вартісній;

територіальна визначеність та локалізація;

відносне збереження натуральної форми та властивостей;

неповторність кожного рекреаційного ресурсу та території;

- формування споживчої вартості під дією природних чинників та праці людини;

- наявність інвестиційної вартості;

забезпечення фізіологічних, соціальних, інтелектуальних, пізнавальних, культурно-естетичних потреб людини;

низька цінова еластичність, тривале використання одного й того ж рекреаційного ресурсу, території та здатність при цьому слугувати основою для формування різних рекреаційних послуг;

- різний ефект від споживання (використання) рекреаційних ресурсів.

Мотиви використання рекреаційних ресурсів кінцевими споживачами надзвичайно різні: лікування, профілактика, оздоровлення, відпочинок, зміна оточення тощо, що стимулює відповідні заклади диференціювати послуги, забезпечувати їх комплексність, використовуючи як спеціальні, так і загальні рекреаційні ресурси. Поліфункціональність природних ресурсів не лише обумовлює формування комплексів рекреаційних занять, а й дозволяє розглядати (виділяти) їх екологічні, соціальні, економічні функції. Саме поєднання рекреаційних ресурсів дозволяє комплексно освоювати рекреаційні території, використовуючи інтенсивний напрям розвитку.

рекреаційний ресурс культурний географічний

1.1.2 Класифікація рекреаційних ресурсів

Рекреаційні ресурси поділяються на природні, культурно-історичні, соціально-економічні.

Класифікацію рекреаційних ресурсів доцільно здійснювати за такими ознаками:

за ступенем охоплення задоволення потреб спеціальні, загальні;

за функціональним призначенням лікувальні, оздоровчі, пізнавальні, утилітарні, спортивні;

за рівнем локалізації - національні, регіональні, спортивні;

за походженням антропогенного, природного

- за термінами використання - сезонного, коротко - та довготривалого використання.

Зокрема, за ступенем охоплення та специфікою задоволення рекреаційних потреб природно рекреаційні ресурси поділяються на спеціальні та загальні. Для використання спеціальних природно рекреаційних ресурсів зазвичай необхідні відповідні медичні технології, устаткування, нагляд лікарів, оскільки вони використовуються в основному в санаторно-курортній справі для лікування, профілактики, реабілітації хворих. До спеціальних рекреаційних ресурсів відносяться мінеральні води ропа солоних озер та лиманів, низинні, сопкові, донні грязі, озокерит [85].

Крім того, можна виділити різні підходи до класифікації природних рекреаційних ресурсів. Зокрема - компонентний, який передбачає виявлення внутрішньо та міжвидових співвідношень природних ресурсів (лісових, земельних, водних) які склалися на певній території (країна, регіон тощо). Компонентній і видовій структурі властива ієрархічність, оскільки кожна компонента поділяється на підкомпоненти нижчих порядків.

Функціональні характеристики рекреаційних ресурсів визначають територіальну цілісність, зв'язок з певними підгалузями рекреаційного господарства. В основу побудови функціональної структури природно рекреаційних ресурсів покладено типологію рекреаційних ресурсів за виконуваними функціями. Відповідно до цього можна виділити чотири основних функціональні типи природно рекреаційних ресурсів: лікувальний, оздоровчий, спортивний, пізнавальний. Функціональні поєднання ресурсів, пов'язані з конкретними типами субгалузей рекреаційного господарства, володіють певною територіальною цілісністю; кожне функціональне поєднання може розглядатися як особливий (багатофункціональний) тип територіального поєднання.

1.1.3 Природні рекреаційні ресурси

Як зазначалось, до загальних природних рекреаційних ресурсів відносяться кліматичні ресурси, ліси, акваторії морів ріки та озера, рибальські та мисливські угіддя.

Клімат є одним з провідних ресурсів, що зумовлює просторову організацію відпочинку. Сприятлива дія клімату на здоров'я людини важлива для організації усіх видів рекреаційної діяльності, тому потрібно визначити, поряд з біокліматичними показниками, класифікацію сприятливих типів погод та періодів для організації різних видів рекреаційних занять. Кліматичні ресурси визначають вальну комфортність території, її придатність для лікування і відпочинку. Серед основних кліматичних особливостей, що визначають її комфортність - температурний режим, кількість сонячних днів на рік, вологість, атмосферний тиск, режим вітрів.

Найбільший вплив клімату виявляється через реакцію людини на погоду, тобто на комплекс геофізичних елементів (освітленість, тривалість світлової частини доби, сумарна сонячна та ультрафіолетова радіація, прозорість повітря) і метеорологічних елементів (температура повітря, його вологість, швидкість вітру, хмарність і т. і.).

Звичайно, що при різних видах сезонної рекреаційної діяльності, а також при кліматотерапії, оцінка ступені сприятливості однієї і тієї ж погоди для організму людини неоднакова.

Класифікації погод згідно з рекреаційної придатності присвячено досить багато праць, де використані різні підходи. Зокрема П. Царфіс розробив класифікацію погод по 8-ми класах комфортності, І. Кондор провів фізіологічно-кліматичну типізацію погод холодної та теплої пори року залежно від швидкості вітру, температури повітря при певній теплоізоляції одягу та вивчив взаємозв'язок між температурою шкіри людини, її фізіологічним станом та типом погоди. Б. Айзенштат описав радіаційний вплив різноманітних об'єктів на тепловий стан людини. Проводилися дослідження впливу на стан людини добових змін атмосферного тиску, коливань температури. Таким чином було визначено показники сприятливих кліматичних умов для рекреаційних цілей, основні параметри яких наведено в таблиці

Таблиця 1.1.

Параметри оптимальних кліматичних умов[39]

Показники	При використанні в період:
	Літній	зимовий
Середньодобова температура повітря, ° С: при v = 0 - 1 м/сек при v = 2 - 3 м/сек при v = 4 - 5 м/сек	+15-+20 +15-+23 +20 - 26	0 - -25 0--15 0--10
Швидкість вітру, м/сек	до 5	до 5
Час отримання оптимальної дози УФР, хв.	20 40	-
Період геліотерапії, днів	105-120
Тривалість купально-пляжного періоду, днів	60 -90	-
Товщина снігового покриву, см	-	10-40
Тривалість періоду для занять зимовими видами спорту, днів	-	45 - 60

Важливою складовою рекреації, оздоровлення і лікування є лісові ресурси. Вважають, що хвороби людини на 80% обумовлені якістю навколишнього природного середовища. Ліси роблять природне середовище здоровим і придатним для життя. Лікувально-оздоровча функція значною мірою залежить від фітонцидності лісу, тобто його здатності здійснювати бактерицидну, фунгіцидну дію. Фітонциди сосни звичайної, дуба червоного, ялиці білої, модрини європейської, крушини ламкої вбивають збудників туберкульозу, кишкової палички; ялиці -- коклюшну паличку, збудників дизентерії та черевного тифу; берези і тополі -- зменшують кількість мікробів золотистого стафілококу. Ступінь фітонцидності досягає максимуму у весняно-літній період (цвітіння та активний ріст рослин) і знижується до осені та залежить від породи.

З точки зору рекреаційного лісовикористання найважливішими характеристиками є лісистість, породний склад, бонітет, різноманітність ландшафтів, рослинного покриву, його ярусність, фітонцидність, естетичність пейзажів, частота їх змінюваності, заболоченість територій, рельєф, наявність грибних і ягідних місць, водойм, транспортна та пішохідна доступність, наявність елементів рекреаційного благоустрою, медико-географічні особливості району[14].

Традиційно для відпочинку також використовуються такі природні об'єкти як озера і ріки. їх береги і пляжі - центри територіальних рекреаційних систем.

При організації водних видів відпочинку висуваються високі вимоги до якості води, дна, пляжної смуги та естетичних властивостей оточуючого середовища. Обмеження деяких видів рекреаційного водовикористання викликається природними чинниками - підвищеною кольоровістю чи мутністю води, що перешкоджає масовому купанню, обмежує можливість підводного плавання і мисливства.

Таким чином, основними видами рекреаційної діяльності, де використовуються водні ресурси є водний туризм і спорт, загальнооздоровчий відпочинок (купально-пляжний), рибалка, водолікування, відтворення фізичних га духовних сил людини.

Для рекреації значну цінність мають ландшафти, які відзначаються оздоровчими чи пізнавальними властивостями, включаючи рельєф, мальовничі краєвиди, печери.

Особливе місце займають природно заповідні території та об'єкти. Це заповідники та заказники різних форм та напрямів заповідання, національні природні парки, дендропарки, цінні природні об'єкти, пам'ятки природи місцевою значення, пам'ятки садово-паркової культури. Рекреаційна діяльність допускається тільки в місцях і тому обсязі, який гарантує збереження цінних природних комплексів.

1.1.4 Культурно-історичні та соціально-економічні рекреаційні ресурсів

Другою групою рекреаційних ресурсів є культурно-історичні, до яких відносяться:

- археологічні знахідки, що поділяються на дві групи: місця поселення стародавніх людей (стоянки, городища, поселення, селища, міста) і місця поховань (кургани, могильники, могили);

пам'ятки архітектури: культові споруди, замки, палаци, громадські та житлові будівлі, сучасні архітектурні ансамблі;

музеї, картинні галереї, меморіальні дошки, обеліски, меморіали, тощо;

природні пам'ятки, сади, парки;

пам'ятні історичні місця;

- етнографічна різноманітність, що представлена народними ремеслами, фольклором, народним одягом, говірками.

Основними характеристиками культурно - історичних рекреаційних ресурсів є цінність та привабливість, пізнавальний потенціал.

За ступінню цінності культурно-історичні рекреаційні ресурси поділяються на три категорії: міжнародного, загальнодержавного значення (які використовуються для довготривалого відпочинку і туризму), регіонального значення (для довготривалого відпочинку і туризму, частково - короткотривалого), місцевого значення (для короткотривалого відпочинку, туризму вихідного дня, частково - довготривалого відпочинку і туризму на міжміських територіях). До 1-ї категорії відносяться об'єкти особливо цінні, до 2-ї - об'єкти, що мають значний інтерес для туристів, інші віднесені до 3-ї категорії [85].

Привабливість - поняття досить суб'єктивне і кожен рекреант сам визначає ступінь привабливості певного об'єкта, враховуючи, наскільки будуть задоволені його потреби: пізнавальні, естетичні, науково пізнавальні.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси включають МТБ рекреації, частину матеріального виробництва, яка забезпечує рекреантів, об'єкти рекреаційної інфраструктури, зайняті в рекреаційному господарстві трудові ресурси. Н. Мироненко, визначаючи фактори, що впливають на територіальну організацію рекреаційних систем, особливе місце відводить соціально-економічним, які умовно поділяє на дві групи: ті, що породжують потребу в організації рекреаційної діяльності та ті, що забезпечують можливість організації відпочинку. Значення соціально-економічних факторів, які породжують потребу в рекреаційних послугах визначальне для організації рекреаційної діяльності на великих територіях. До них належать транспортна доступність, наявність рекреаційних підприємств, трудових ресурсів, розвиненість соціальної інфраструктури, частини матеріального виробництва, що безпосередньо чи опосередковано працює на рекреаційну сферу в регіоні, вигідність економіко-географічного положення, характер розселення, зв'язок з зовнішніми пунктами матеріально-технічного і продовольчого постачання, положення відносно зон використання додаткової робочої сили в години пік [45].

Визначальне значення належить матеріально-технічній базі та інфраструктурі рекреаційної галузі. Матеріально-технічну базу рекреації складають, санаторії, пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії, будинки та пансіонати відпочинку, туристичні бази, бази і табори відпочинку, туристичні готелі, кемпінги, туристично-екскурсійні бюро та центри, установи організації та управління рекреаційною діяльністю регіону, туристичні та спортивні клуби, мотелі, квартирний фонд, що здається в оренду, транспортні організації, що здійснюють туристичні перевезення.

1.2 Методи вивчення та оцінки рекреаційного потенціалу

1.2.1 Методичні підходи до вивчення та оцінки рекреаційних природних ресурсів

Характер поєднання ресурсів і параметри компонентів природного середовища визначають можливу спеціалізацію або профіль рекреаційного використання території. У той час одна й та сама територія може розглядатися як система потенційних ресурсів для різних видів рекреації, які здійснюються окремо, послідовно або в комбінації один з одним. Питання про надання переваги окремим видам рекреації або їх сполученням вирішується, виходячи з технологічної сумісності окремих видів рекреації та цінності ресурсів для кожного з них [ 5 ].

Одним з основних методів вивчення природно - рекреаційного потенціалу є розробка ресурсно - рекреаційного паспорту території, який включає :

1) поверхня (особливості рельєфу);

2) домінуючий рослинний покрив;

3) комфортність клімату;

4) забезпеченість природними рекреаційно - туристськими ресурсами;

5) унікальні ландшафти та природні об'єкти;

6) види туризму (актуальні та потенційні для даної території);

7) екологічний стан території;

8) загальний бал ресурсно-рекреаційного рейтингу (сума балів) та інтегральна забезпеченість території рекреаційно-туристськими ресурсами;

9) перспективи розвитку туризму, створення нового турпродукту, інвестиційні проекти. Однією з важливих проблем є пошук меж рекреаційно-туристичних зон, які були б оптимальними для потенційного відвідувача, як за кількістю ресурсів, так і за відстаню між ними. Це дає змогу створювати рекреаційні центри, що дозволяють найповніше задовільняти вимоги споживача, і з іншого боку, отримувати максимальний економічний ефект від використання існучого ресурсного потенціалу. Для визначення цих зон використовується метод побудови карт рекреаційних потенціалів.

Рекреаційна оцінка є однією з найскладніших і має ряд особливостей. Основні з них - проблема вивчення рівнів оцінки; різноманітність життєвих обставин, що вимагають оцінки; проблема переходу від виміру властивостей об'єкта до їх оцінки; проблеми, пов'язані зі специфікою методик оцінювання природних і соціально-економічних умов рекреаційної діяльності та форм виразу оцінки. Це етап узагальнення і висновків, що випливають з матеріалів вивчення рекреаційних ресурсів, визначення їх певних характеристик. Об'єктом оцінки можуть бути суперсистема (природне середовище), територіальна рекреаційна система, окремі її підсистеми, елементи підсистем.

Оцінювання може відбуватись з різних позицій, наприклад, з позиції організаторів рекреаційної діяльності та позицїї відпочиваючого, при чому висловлюються принципово різні вимоги. Необхідність оцінки з позицій відпочиваючих виникає у зв'язку з вибором для відпочинку певного місця. Вибір обумовлюється тривалістю відпочинку, смаками, фізіологічними особливостями індивіда, станом здоров'я, матеріальними можливостями, транспортною доступністю. Важлива як оцінка окремих видів РР (елементна), так і комплексна оцінка території, на якій вони зосереджені.

У рекреаційній географії склались три основних типи оцінки ПРР: медико-біологічний або фізіологічний, психолого-естетичний, технологічний [50].

Медико-біологічна оцінка відображає вплив природних факторів на організм людини. Розроблено ряд методик, що дозволяють оцінити комплекс кліматичних факторів з врахуванням їх впливу на стан організму людини. Загальними показниками є еквівалентно-ефективні та радіаційно-еквівалентно-ефективні температури (ЄЕТ і РЕЕТ), що відображають комплексний вплив температури, вітру, вологості повітря, сонячної радіації на стан людини.

Якщо на певній території планується організація спортивно-оздоровчої, туристичної, екскурсійної діяльності, то необхідно провести її психолого-естетичну оцінку. Потреба в красі - вияв естетичного початку в людині і визначає, в певній мірі, її духовний світ. Тому при психолого-естетичній оцінці розглядається емоційна дія природного ландшафту і його компонентів на людину. Основними критеріями такої оцінки вважають міру екзотичності та унікальності культурно-історичних та природних об'єктів, естетичність, пейзажну різноманітність, частоту змінюваності цих пейзажів, багатство зорових перспектив.

В основу технологічної оцінки покладені природні рекреаційні ресурси, можливість інженерно-будівельного освоєння території з урахуванням транспортних комунікацій і бази виробничої інфраструктури.

Оцінці територій для використання в цілях рекреації присвячено багато досліджень. Останнім часом збільшилась зацікавленість принципами та методичними прийомами рекреаційної оцінки природних комплексів. Серед них варто відмітити роботу В. Стаускаса, де розроблені критерії оцінки ландшафту при плануванні зон відпочинку. В роботі він враховує як природні, так і господарські чинники в їх територіальному взаємозв'язку. В роботі М. Божко території для відпочинку оцінюються як за природними особливостями, так і за напрямом економічного розвитку території. Ю. Веденій і М. Мірошниченко за методикою рекреаційного бонітування природних провінцій СРСР розробили систему градацій і дали їм оцінку. Уваги заслуговує робота Л. Мухіної "Принципи і методи технологічної оцінки природних комплексів". Варто відмітити роботи по оцінці пейзажної різноманітності природних комплексів М. Клауса і В. Рейнгарда. Останній розглянув понад 20 методів рекреаційної оцінки ландшафту і прийшов до висновку, що в основу цієї оцінки повинні бути покладені дослідження різних видів місткості територій: технічної або пропускної здатності; економічної, що витікає з допустимого навантаження на ландшафт; психологічної, що визначається кількістю рекреантів, при якій не виникають перешкоди для нормального відпочинку; фінансової як фінансових можливостей власника території.

Практичного використання набула методика рекреаційної оцінки ВО Укрдержліспроект, яка передбачає визначення семи таксономічних показників: типу ландшафту, ступеня стійкості та дигресії, естетичної оцінки, пішохідної доступності, додаткової оцінки. Перші чотири показники характеризують основні ознаки природних комплексів залежно від їх рекреаційного використання, інші мають самостійне значення і всі використовуються як складові для визначення рекреаційної оцінки.

В основу естетичної оцінки запропоновано покласти такі критерії: склад і вік насаджень, породна структура лісового фонду, вологість умов зростання лісу; для нелісових земель враховується склад травостою, наявність іншої рослинності. Для визначення пішохідної доступності ділянки враховується віддаль до меж населених пунктів, рекреаційних закладів, автобусних зупинок, шляхів загального використання. Додаткова оцінка враховує наявність на ділянці елементів рекреаційного впорядкування, природних, інших пам'яток, ягідників, грибних місць, груп екзотичної рослинності тощо.

Певною специфікою характеризується оцінка рекреаційних лісових масивів. Головними якісними характеристиками рекреаційних лісів є їх досяжність, комфортні умови для відпочинку та високі санітарно-гігієнічні характеристики. Адже активні фітоорганічні сполуки, які виділяються рослинами, можуть справляти стимулюючу дію на мікроорганізми, що є антагоністами патогенних для даної рослини бактерій та грибів. Очищаючи середовище для себе, рослини, тим самим, створюють сприятливе за медико-біологічними показниками рекреаційне середовище для людини. Подальше вивчення напряму дії фітонцидів різних рослин дасть можливість цілеспрямовано добирати головну породу в лісах спеціалізованих курортів.

Важливою (і часто визначальною при виборі місця відпочинку) характеристикою лісового масиву, є його атрактивність. Вона визначається чотирма складовими: відносною віддаленістю, функціональністю, естетичною цінністю, емоційною дією. Естетичний вплив лісу викликає позитивні емоції та асоціації. Збереження самобутності та естетичної цінності кожної ділянки лісу - важлива умова при перетворенні його в рекреаційне середовище. Естетичну цінність лісу виділяють через здатність справляти значний благотворний вплив на людину. Мальовничість окремих дерев (груп дерев), архітектурна розчленованість ландшафту в просторі і рельєф - ці особливості лісових ландшафтів здатні здійснювати значний емоційний вплив на людину.

В. Мацола, включає в поняття естетичної цінності коефіцієнт горизонтального і вертикального поділу території, її лісистість, віковий і породний склад лісів [39, 43]. При цьому найбільшу естетичну цінність мають перестигло-достигаючі змішані широколистяно-хвойні ліси на відносно відкритих горбуватих територіях з лісистістю в межах 25 - 50% (табл. 3).

Важливими характеристиками рекреаційного лісу є породний склад, повнота, густота і ярусність насадження, різноманітність рослинного покриву, естетичність пейзажів, частота їх змінюваності, рельєф, ступінь заболоченості територій, наявність водних об'єктів, кількість грибних і ягідних місць, транспортна і пішохідна доступність, створення елементів рекреаційного благоустрою тощо.

Заболоченість місцевості є фактором, який відчутно лімітує рекреаційне використання території. Однак, в більшості випадків наявність боліт не можна вважати негативним явищем, оскільки такі місцевості мають багатий рослинний і тваринний світ а також велике екологічне значення, живлячи річки рівнинної частини України (особливо Полісся), слугуючи осередком існування та розмноження багатьох видів водно-болотної фауни. Часто вони виступають об'єктом любительських промислів і пізнавальної рекреації.

1.2.2 Методика оцінки історико-культурних рекреаційних ресурсів

Історико-культурні рекреаційні ресурси (ІКРР) - це пам'ятки історії і культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані в туристичній діяльності. До складу ІКРР входять пам'ятки історії, архітектури, мистецтва, етнографічні пам'ятки і пам'ятки народної творчості.

Поєднання відповідних видів ІКРР, що мають високу атрактивність, можуть відігравати важливу роль у формуванні світогляду народу і в сукупності формувати історико-культурний туристичний потенціал поселення, місцевості, регіону.

У зв'язку з тим В. Мацолою пропонується оцінювати рекреаційну значимість території за щільністю пам'яток історії та культури на 100 км2. При цьому пропонується визначати щільність пам'яток найвищого класу (загальнонаціонального і міжнародного значення). В. Мацола пропонує оцінювати одним балом території, де ці показники складають менше 7,9, двома балами - 8-18 і трьома - понад 18 од./100 км2 [42]. Зрозуміло, що такий підхід може використовуватись для оцінки ІКРР великих регіонів, а не для визначення історико-культурного туристичного потенціалу поселення, чи навіть окремого адміністративного району. Н.Ф. Поліновою було запропоновано підхід, який для оцінки пізнавальної цінності включав такі ознаки: рівень організації об'єктів для показу і місцезнаходження туриста по відношенню до об'єкта огляду. За рівнем організації історико-культурні об'єкти в такому випадку поділяються на спеціально підготовлені для показу і не підготовлені, а за місцем знаходження суб'єкта до об'єкту огляду - на інтер'єрні і екстер'єрні історико-культурні об'єкти. Такі термінологічні звороти, а також поняття про необхідний час огляду історико-культурних об'єктів взято до уваги автором при розробці оціночних шкал запропонованої бальної системи оцінок ІКРР.

Сутність бального підходу оцінки історико-культурних ресурсів полягає в тому, що оціночні шкали побудовані на подальшій структуризації видових компонентів у відповідності з історико-культурною важливістю явищ, що їх характеризують і часу, необхідного . для огляду таких об'єктів. Необхідний час огляду визначають спеціалісти-експерти. Чим більше часу необхідно для пізнання об'єкту, тим вища пізнавальна цінність, а це значить, що вищий оціночний бал йому присвоюється [39].

У запропонованій методиці подається 13 підгруп, які отримані в результаті структуризації п'яти підвидів ІКРР. Кожна із підгруп характеризується логічним набором показників, які оцінюються за п'ятибальною шкалою.

Пам'ятки історії, які виділені окремим блоком, виступають важливими об'єктами огляду на туристичних маршрутах, екскурсіях, подорожах. Вони вважаються цінним джерелом інформації, фактором формування національної самосвідомості українського суспільства. В таких умовах дуже важливо якнайповніше визначити рівень привабливості усіх компонентів ІКТР.

Бальна шкала оцінок історико-культурних туристичних ресурсів.

I. Археологічні об'єкти

1.1. Території первісного заселення - 1

1.2. Стоянки, поселення - 2

1.3. Кургани - 3

1.4. Древні городища (прості) - 4

1.5. Древні городища - складні (з декількома лініями оборони, дитинцем і довколишнім містом) - 5

II. Меморіальні пам'ятки, пов'язані з історичними подіями, національно-визвольними змаганнями, війнами і бойовими та культурними традиціями

2.1. Пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, національно-визвольними змаганнями, бойовими традиціями, що підтверджуються історичними джерелами - 1

2.2. Окремі пам'ятки, меморіальні дошки, пам'ятні знаки простих форм - 2

2.3. Окремі пам'ятки, меморіальні дошки, що мають високу мистецьку цінність - 3

2.4. Групи пам'яток, меморіальні, парки, споруди, дошки, пам'ятні знаки простих форм - 4

2.5. Група пам'яток, меморіальні музеї, парки, споруди та пам'ятні знаки, що мають високу мистецьку цінність - 5

III. Пам'ятники та пам'ятні місця, пов'язані з життям та творчістю діячів історії, культури

3.1. Пам'ятні місця, пов'язані з учасниками історичних подій національно-визвольних змагань, війн, діячам історії та культури, що підтверджуються історичними джерелами - 1

3.2. Окремі пам'ятники учасникам історичних подій, національно-визвольних змагань, війн, діячам історії та культури спрощені (з обмеженою інформацією) - 2

3.3. Окремі пам'ятники учасникам історичних подій, національно-визвольних змагань, війн, діячам історії та культури, що мають високу мистецьку цінність - 3

3.4. Групи пам'ятників учасникам історичних подій, національно-визвольних змагань, війн, діячам історії та культури простих форм (з обмеженою інформацією) - 4

3.5. Групи пам'ятників учасникам історичних подій, національно-визвольних змагань, війн, діячам історії та культури, що мають високу мистецьку цінність - 5

IV. Пам'ятники оборонного будівництва (земляні, або муровані укріплення, замки із бастіонними укріпленнями, монастирі, найновіші фортифікаційні споруди ХІХ-ХХ сторіччь)

4.1. Частково збереженні елементи оборонних споруд - 1

4.2. Середньої збереженості елементи оборонних будівель або окремих архітектурних комплексів - 2

4.3. Повністю збережені елементи, або окремі комплекси пам'яток оборонного будівництва - 3

4.4. Реставровані пам'ятки оборонного будівництва без музейної експозиції - 4

4.5. Добре збережені і оновлені пам'ятки оборонного будівництва з музейною експозицією - 5

V. Сакральні споруди (церкви, костели, синагоги тощо)

5.1. Фрагменти культових споруд -1

5.2. Окремі культові різностильові споруди - 2

5.3. Комплекс культових різностильових споруд - 3

5.4. Окремі культові стильові споруди - 4

5.5. Комплекс культових стильових споруд - 5

VI. Пам'ятки народної архітектури (поселення, двори, господарські і житлові будівлі, дерев'яні церкви і т.п.).

6.1. Окремі будівлі з елементами народної архітектури - 1

6.2. Окремі будівлі, що є пам'ятниками народної архітектури - 2

Іб.З. Церкви, садиби, що є пам'ятниками народної архітектури - 3

6.4. Окремі вулиці, або групи будівель, що є пам'ятниками народної архітектури - 4

6.5. Поселення, що визнані як пам'ятники народної архітектури, або спеціально зведені (музеї під відкритим небом) - 5

VII. Громадські споруди (народні школи, народні доми, шпиталі, корчми, млини і т.п.

7.1. Частково збережені елементи громадських споруд - 1

7.2. Середньої збереженості елементи громадських споруд - 2

7.3. Повної збереженості елементи громадських споруд - 3

7.4. Реставровані пам'ятки громадських споруд - 4

7.5. Добре збереженні пам'ятки громадських споруд. - 5

VIII. Палацово-паркові ансамблі

8.1. Окремі залишки палацово-паркових ансамблів - 1

8.2. Окремі фрагменти палацово-паркових ансамблів - 2

8.3. Впорядковані фрагменти палацово-паркових ансамблів - 3

8.4. Добре збережеш палацово-паркові ансамблі - 4

8.5. Добре збереженні і впорядковані палацово-паркові ансамблі - 5

XIX. Сучасні пам'ятки архітектури

9.1. Окремі пам'ятки архітектури, що збудовані з використанням сучасних будівельних матеріалів, технологій, композиційних вирішень - 3

9.2. Окремі сучасні пам'ятки архітектури, що зведені з використанням найновіших технічних засобів - 4

9.3. Група сучасних пам'яток архітектури, що зведені з використанням найновіших технічних засобів. - 5

X. Професійні художні промисли

10.1. Наявність музейних експозицій, що побудовані на базі зібраних зразків професійних народних майстрів - 3

10.2. Наявність окремих майстрів з експозицією власних творів - 4

10.3. Наявність декількох професійних майстрів та музейних експозицій, складених із художніх творів професійних майстрів - 5

XI. Народні художні промисли (ткацтво, килимарство, вишивка, художня обробка шкіри, художнє плетіння, деревообробка, гончарство тощо).

11.1. Наявність музейних експозицій, що побудовані па основі зібраних зразків народних умільців - 3

11.2. Наявність окремих народних умільців з експозицією власних творів - 4

11.3 Наявність декількох народних умільців та музейних експозицій, складених із художніх творів народних умільців - 5

XII. Пам'ятки матеріальної культури

12.1 Індивідуальні музейні експозиції - 3

12.2. Відомчі музеї пам'яток матеріальної культури - 4

12.3. Етнографічні музеї, музеї народної архітектури і побуту - 5

XIII. Пам'ятки фольклору

13.1. Наявність окремих традицій, що збереглися у родинному і громадському побуті - 5

13.2. Поширення окремих жанрів, або видів фольклору - 4

13.3. Наявність різножанрового та різновидового складу фольклору - 5 [27].

Наступний етап оцінки пов'язаний з об'єднанням покомпонентних балів окремих компонентів оцінок, які отримані по окремих блоках історико-культурних туристичних ресурсів, в інтегральну величину. У результаті дістаємо загальну суму балів, яка і характеризує пізнавальну цінність ІКРР окремого поселення, або місцевості:

де:

А - інтегральний показник пізнавальної цінності історико-культурних туристичних ресурсів окремого поселення, місцевості;

Рi - компоненти пам'яток історії та культури;

Тi - компоненти архітектурних пам'яток;

Si - компоненти пам'яток мистецтва;

Ri - компоненти етнографічних пам'яток;

Fi - компоненти пам'яток народної творчості.

Для зручності оцінювання (співставлення і порівняння оціночних параметрів) важливо ввести поняття "коефіцієнта пізнавальної цінності" (Кр), який дорівнює відношенню суми отриманих балів оцінки ІКРР окремого поселення, місцевості до максимально можливої кількості балів, яка наведена в шкалі оцінок:

де:

А - сума балів пізнавальної цінності історико-культурних туристичних ресурсів окремого поселення, території (блоку);

Аmax - максимально можлива сума балів за шкалою бальної системи оцінок.

Цей коефіцієнт зручний для визначення рівня привабливості не лише комплексу історико-культурних ресурсів, але й для окремих блоків. Для цього достатньо поділити отриману суму балів на максимально можливу кількість балів у розрізі окремих блоків ІКРР.

Виходячи із значення Кр, можна провести наступне ранжування рівнів пізнавальної цінності ІКРР:

0,86-1,00 - унікальні

0,65-0,85 - високоатрактивні

0,45-0,64 - середньоатрактивні

0,25-0,44 - малоатрактивні

менше 0,25 - неатрактивні [27].

1.3 Методика визначення потенціалу природних рекреаційних ресурсів

Природно-рекреаційний потенціал - це здатність розвіданих і експлуатаційних природних рекреаційних ресурсів сприяти відтворенню здоров'я людей, їх відпочинку, фізичному, інтелектуальному та духовному розвитку, що обумовлюється територіальними, часовими межами, технічними, науковими, фінансовими можливостями освоєння та експлуатації території.

Даний підхід лежить в основі запропонованої М. Нудельманом методики оцінки природно-рекреаційного потенціалу регіону як сукупної можливості ПРР задовольняти рекреаційні потреби. Критеріями даної оцінки є продуктивність ПРР та загальнодержавний ефект від їх використання [50, 51]. Показником продуктивності природного потенціалу є кількість людей, яким можна надати послуги лікування і відпочинку, виходячи з запасів природних рекреаційних ресурсів регіону за рік.

Потенціал родовищ мінеральних вод та лікувальних грязей одного типу визначається за формулою:

де:

- природний потенціал родовища чи групи родовищ природних рекреаційних ресурсів k-го виду, люд./рік;

- сумарні запаси ПРР k-го виду, одиниць;

t - термін регенерації мінерального ресурсу, років;

nk - норма споживання ПРР k-го виду на один курс лікування, одиниць/люд.

Потенційна місткість регіону для відпочинку та оздоровлення визначається за формулою:

де:

- потенційна рекреаційна місткість k рекреаційної місцевості для i-го виду відпочинку, люд./рік;

- площа k-го рекреаційної місцевості, га;

- норматив гранично допустимих навантажень на ландшафти, люд./га;

- тривалість сприятливого для і-го виду відпочинку періоду, днів/рік;

- тривалість і-го виду рекреаційного заняття, днів.

Зокрема, потенційна місткість кліматолікувальних місцевостей визначатиметься за формулою:

де:

- потенційна рекреаційна місткість кліматолікувальних місцевостей, люд./рік;

- площа курортних лісів у кліматолікувальних місцевостях, га;

- норматив гранично допустимих навантажень на ландшафти, люд./га;

- тривалість сприятливого для кліматолікування періоду, днів/рік;

- тривалість курсу кліматолікування, днів.

Що стосується короткотривалого відпочинку, то варто окремо визначити природний потенціал для організованого та неорганізованого відпочинку. При визначенні природного потенціалу територій організованого короткочасного відпочинку варто окремо враховувати площі рекреаційних зон, рекреаційних куточків, міських парків, скверів за формулою:

, де:

- природний потенціал організованого короткочасного відпочинку, люд./рік;

- площа рекреаційних зон, рекреаційних куточків, міських парків, га;

- норми допустимого рекреаційного навантаження на ландшафти рекреаційних зон, рекреаційних куточків, міських парків, люд./га;

- кількість вихідних і святкових днів у році.

Природний потенціал неорганізованого короткочасного відпочинку в зелених зонах міст, за вирахуванням площ зон організованого короткочасного відпочинку розраховується за формулою:

де:

- природний потенціал неорганізованого короткочасного відпочинку, люд./рік;

і - площа лісопаркової і лісогосподарської частин лісів зелених зон, га;

і - норми допустимого рекреаційного навантаження на ландшафти лісопаркової і лісогосподарської частин зелених зон, люд./га;

- кількість вихідних і святкових днів за теплий період року.

Для оцінки природного потенціалу річкових та озерних пляжів використовується формула:

, де:

- потенційна рекреаційна місткість річкових та озерних пляжів, люд./рік;

- довжина річкових та озерних пляжів, м;

- норматив гранично допустимих навантажень на річкові та озерні пляжі, люд./м;

- тривалість сприятливого для купання періоду, днів/рік.

Оцінка природного рекреаційного потенціалу, проведена з допомогою інтегрального натурального показника, дозволяє вирішити завдання планування розвитку і розміщення рекреаційних закладів, субгалузей територіального рекреаційного комплексу, дає можливість аналізувати рівень і пропорції їх розвитку, має чітко виражену практичну спрямованість.

Аналіз стану використання земель рекреаційного призначення за даними Земельного кадастру України включає дослідження:

1) частки земель, які віднесені до таких категорій: ліси та лісовкриті площі; землі, зайняті водами; землі, призначені для відпочинку як загалом у межах регіону функціонування рекреаційної системи, так і в окремих районах, що визначають за формулою:

де:

- частка земель i-го виду (ліси та лісопокриті площі; землі, зайняті водами; землі, призначені для відпочинку) у j-тому регіоні (районі області), %;

- площа земель i-го виду (ліси та лісопокриті площі; землі, зайняті водами; землі, призначені для відпочинку) у тому регіоні (районі області), тис. га;

- загальна площа земель i-го виду, тис. га.

2) частки земель історичного, рекреаційного, природоохоронного та
оздоровчого призначення визначаються за формулою:

, де:

- частка земель i-го виду (історичного, рекреаційного, природоохоронного та оздоровчого призначення) у j-тому регіоні (районі області), %;

- площа земель i-го виду (ліси та лісопокриті площі; землі, зайняті водами; землі, призначені для відпочинку) у j-тому регіоні (районі області), тис.га;

- загальна площа земель i-го виду, тис. га.

3) розподіл земельного фонду рекреаційного призначення за власниками й користувачами та формами власності на відповідні землі. Це дасть змогу визначити, як землі історичного, рекреаційного, природоохоронного та оздоровчого призначення використовуються за їхнім цільовим спрямуванням.

Дана методика дає можливість оцінити обсяги навантаження за якого не відбувається порушення природного середовища та вичерпання наявних рекреаційних ресурсів [50, 51].

РОЗДІЛ ІІ. Ресурсні передумови формування природно-рекреаційного потенціалу

2.1 Геолого- геоморфологічні особливості території

Геологічну будову території Рівненського Полісся визначає її положення у межах зануреного південно-західного краю Східноєвропейської платформи. Від східної межі області до лінії смт. Томашгород - смт. Соснове - м. Корець простежуються близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід Українського щита. Крайня північно-західна частина лежить у межах Ратнівського горсту, виповненого відкладами крейдового віку. Менша частина регіону пов'язана із Волино-Подільською монокліналлю. Вона характеризується зануренням поверхні фундаменту і збільшенням потужності нижнього структурного поверху осадочного чохла із сходу на захід в міру нарощування молодших за віком палеозойських помірно дислокованих порід: венду (пісковики, алевроліти, базальти, туфи), рифею (базальти, пісковики, сланці), ордовику (пісковики, вапняки), силуру (мергелі, доломіти). Верхній структурний поверх представлений моноклінальною карбонатною товщею крейдового віку. Для антропогенового покриву характерні алювіальні і моренні відклади у долині Прип'яті, водно-льодовикові поля у південній частині. В межах Українського кристалічного щита поширені родовища мінеральних вод типу миргородської та трускавецької.

Рельєф Рівненського Полісся представлений Поліською низовиною, яка об'єднує частини двох принципово відмінних за умовами рельєфотворення геоморфологічних підобластей - Волинського і Житомирського Полісся.

Волинське Полісся охоплює більшу частину Рівненського Полісся. Серед основних типів рельєфу Волинського Полісся найбільше поширення мають льодовикові, флювіальні, еолові та денудаційні (на карбонатній основі) комплекси. Волинське Полісся являє собою обширну низовинну інтенсивно заболочену, озерно-алювіальну і водно-льодовикову рівнину, ускладнену моренними горбами, які утворюють пасма, ядром яких є припідняті останці рельєфу верхньокрейдових відкладів. Абсолютні позначки знижуються в північному напрямку від 224 м до 134 м.. Глибина розчленування на півночі не перевищує 20 м, місцями знижуючись до 10 м і нижче, в південному напрямку вона зростає до 30 м. Заболоченість території становить 4 %. Геологічна робота льодовиків і текучих льодовикових вод проявилась в руйнуванні гірських порід, перенесенні й відкладанні продуктів руйнування. Значне поширення на Волинському Поліссі має долинний рельєф, тобто форми і типи поверхні, у створенні яких брали участь потоки поверхневих вод.

Еоловий рельєф, основою якого є різні за походженням і віком піщані відклади являє собою типовий поліській комплекс рельєфу, поширений як у межах надзаплавних так і на вододільних просторах. Представлений найрізноманітнішими формами - горбами, кучугурами, валами, параболічними дюнами, висота яких сягає 10-15 м (частіше 5-7 м). Характерною ознакою еолового рельєфу є поодиноке або ланцюгове розташування окремих форм. Проте на окремих ділянках Зарічненського, Сарненського, Дубровицького і Володимирецького районів еоловий рельєф поширюється на досить значні площі.

Денудаційний рельєф у Волинському Поліссі поширений майже виключно на карбонатній основі. З високим положенням крейди пов'язується і широкий розвиток карстових форм.