Дослідження демографічної ситуації в Запорізькому регіоні

При класифікації будь-якого явища, в тому числі і міграції населення, щоб уникнути плутанини і нечіткості необхідно слідувати основним принципу типології - один критерій (підстава).

На основі географічної ознаки можна виділити два основних типи міграції. Перший тип міграції - зовнішня (міжнародна) і внутрішня (внутрішньодержавна). Зовнішні міграції поділяються на два класи міграцій - міжконтинентальні і внутрішньоконтинентальні. Серед зовнішніх внутрішньоконтинентальних можна виділити міграції двох порядків - міграцію між державами і між макрорегіонами. Щодо зовнішньої міграції можна говорити про існування двох основних видів - еміграції (виїзд з країни) та імміграції (в'їзд в країну), а також можна виділити рееміграцію (повернення в країну, з якої емігрант виїхав раніше) і репатріацію (повернення на етнічну батьківщину, тобто в країну з якою асоціює людина своє походження і звідки він або його предки мігрували до іншої країни).

У структурному відношенні міграція має віковий, статевий, етнічний, сімейний, генетичний (від генезис), освітній, кваліфікаційний і інший зріз. Як елементарних одиниць (виду) міграції можна вважати міграційні потоки, об'єднані яким-небудь ознакою (вік, стать, національність, спеціальність, сімейний стан). При цьому допустимі терміни «сімейна міграція», «міграція населення працездатного віку», «міграція висококваліфікованих фахівців», «міграція жінок», «етнічна міграція» та ін.

За часом перебування мігранта в новому місці проживання або при-розкладання праці можливе виділення двох основних видів міграції - постійної (безповоротної) і тимчасової (зворотної). Постійними міграціями можна вважати переміщення, пов'язані зі зміною постійного місця проживання. Тимчасова міграція поділяється на два класи - короткострокову міграцію (мігрант перебуває до 1 року за межами свого звичайного місця проживання) і довгострокову міграцію (більше 1 року). Короткострокову міграцію можна підрозділити на міграцію двох порядків - регулярну і нерегулярну [35, с. 99].

До видів регулярної міграції відносяться щоденні маятникові міграції та прикордонні міграції. Маятникові мігранти - люди, у яких місце проживання та місце роботи знаходяться в різних населених пунктах, що змушує їх щодня вранці приїжджати на роботу і ввечері повертатися до місця проживання (наприклад, житель Підмосков'я працює в Москві). Прикордонні мігранти схожі на маятникових мігрантів, тільки вони перетинають державний кордон, тобто живуть в одній країні, а працюють в іншій.

До видів нерегулярної міграції відносяться човникові, вахтові, сезонні міграції. Сезонні працівники - мігранти, робота яких залежить від сезонних умов і виконується тільки протягом певної частини року (наприклад, збір урожаю). Човникові міграції є періодичні поїздки різної тривалості, наприклад, комерсантів («човників») за товаром з поверненням до місця проживання. Вахтові міграції зумовлені специфікою роботи і перебування людини в районах з екстремальним кліматом (наприклад, виїзд нафтовиків до місця видобутку нафти на Півночі).

По цілям міграція поділяється на економічну (трудову і комерційну) і навчальну. Сюди ж відноситься і міграція з метою возз'єднання і створення сімей, міграція у зв'язку з відпочинком і туризмом, релігійна міграція (паломництво), міграція у зв'язку з веденням традиційного господарства (кочівництво).

У сучасному суспільстві переважають міграції, пов'язані з економічними цілями, тобто переїзд на роботу або в комерційних справах. В економічній міграції виділяється два основних види - трудова та комерційна. Трудова міграція являє собою переміщення зайнятого населення, пов'язані зі зміною місця роботи як всередині країни, так і між країнами. Трудових мігрантів, які виїхали на роботу за кордон, називають «гастаробайтерами» (від німецького терміна «робітник - гість»). Комерційна міграція пов'язана не з продажем своєї праці, а з отриманням прибутку з різниці цін на товари в різних регіонах чи країнах. Навчальна міграція означає переїзд до місця навчання. Міграція з метою возз'єднання сім'ї являє собою, наприклад, переїзд батьків до дітей, чоловіка до дружини, дітей до батьків та ін. Часом буває важко відокремити сімейні цілі від економічних або навчальних.

За способом залучення до міграції, вона поділяється на три типи - добровільна, вимушена і примусова. Перша обумовлена добровільним прийняттям індивідом чи групою людей рішення про міграцію. Вимушена міграція викликана військовими, політичними подіями, переслідуваннями на етнічному та релігійному ґрунті, які змушують населення міняти місце проживання. Примусової міграцією можна вважати насильницькі переселення людей, організовані державою (депортації), а також міграції, здійснювані у пенітенціарній системі.

Вимушена міграція - переміщення людей, які покинули місце проживання внаслідок скоєного у відношенні них або членів їх сімей насильства, або зазнали переслідувань і насильства. Відповідно до міжнародних документів Женевської Конвенції по біженцям 1951 р. виділяють кілька категорій вимушених мігрантів:

– біженці - це вимушені мігранти, яким до або після прибуття в країну надається статус біженця;

– особи, які бажають отримати притулок - мігранти, які подають клопотання про отримання притулку не в своїй країні. Статус претендента згідно з міжнародними документами зберігається за ними до тих пір, поки їхня заява не буде розглянута і по ньому не буде винесено відповідне рішення;

– іноземці, які отримали тимчасовий статус захисту, їм дозволяється тимчасове (іноді на невизначений термін) перебування в приймаючій державі до тих пір, поки їх життю загрожує реальна небезпека в їхній країні;

– особи, прийняті з інших міркувань гуманності, це іноземці, які не отримали повного статусу біженця, але тим не менш допущені в країну з причин гуманітарного характеру, оскільки вони опинилися в положенні подібному до положення біженців;

– вимушені мігранти - внутрішньо переміщені особи - це громадяни країни, які не перетинають кордонів і мігрують у межах своєї держави з вимушеним причин (аналогічним у випадку з біженцями). Їх називають вимушеними переселенцями (наприклад, мігранти з району чеченської війни, осетино-інгушського конфлікту). Часом внутрішньо переміщені особи страждають анітрохи не менше біженців [36, с. 139].

За ступенем законності виділяється два типи міграції - легальна і нелегальна. Легальні мігранти перетинають кордон і перебувають у країні на законних підставах. Нелегальні мігранти - люди, які незаконно перетинають кордон, а також люди, законно перетинають кордон, але потім стають нелегальними мігрантами (наприклад, не мають реєстрації в уповноважених державних органах, порушують терміни дії візи, або їх мети перебування й заняття не відповідають заявленим при в'їзді в країну). Стати нелегальним мігрантом людина може декількома способами. Перший - нелегально перетнути кордон. Другий спосіб - приїхати легально, але не зареєструватися або прострочити візу. Третій спосіб - приїхати на навчання, а займатися торгівлею. До оцінки кількості нелегальних мігрантів слід підходити з достатньою часткою обережності, оскільки достовірно оцінити їх кількість досить важко. Деякі країни періодично проводять амністію нелегальних мігрантів - це процедура надання легального статусу нелегального мігранта на певних умовах. Останнім часом також використовується термін «трафікмігрантів» - це насильницька перевезення чи обман і порушення прав в основному жінок і дітей після перевезення (наприклад, відбираються документи, примушуються до праці чи проституції) в іншу країну [37, с. 225].

1.3 Демографічний аналіз та прогнозування

Демографічний аналіз є методом, використовуваним для розробки розуміння віку, статі і расового складу населення і як вона змінилася з плином часу через основні демографічні процеси народжуваності, смертності та міграції.

Демографічним аналізом займається демографічна статистика. Сучасний стан демографічної статистики як науки, її особливість як конкретної дисципліни характеризується тим, що її структура має подвійний напрям - пометодний і пооб'єктний [38, с. 186].

Демографічна статистика використовує арсенал методів загальної теорії статистики, але по-перше, для неї їх не достатньо. Деякі її головні методи і показники є оригінальними і досі не засвоєні загальною теорією статистики. Це стосується передусім методів вивчення демографічних процесів.

По-друге, не зважаючи на протилежну спрямованість і змістовні відмінності, демографічні процеси мають багато спільного саме як процеси.

Особливістю всіх демографічних процесів є їх парність, протилежна спрямованість, взаємозумовленість і залежність (народження - смерть, вибуття - прибуття, шлюб - розлучення тощо). Ці властивості є системоутворювальними факторами, що формують населення як систему з усіма його якостями.

Розглянемо загальні риси демографічних процесів. Під впливом дії та взаємодії всіх процесів відбувається прогресивний розвиток населення, піднесення його соціальних і демографічних властивостей. Усі демографічні процеси підпорядковуються дії закону великих чисел, їхні закономірності статистичні, ймовірнісні, відображають зв'язок випадковості і необхідності. Вини соціально зумовлені і підпорядковуються дії сукупності законів населення.

Отже, подібні риси демографічних процесів є передумовою виникнення і розвитку подібних методів вивчення, особливо тому, що сучасна демографія кожний процес вивчає як окремо, паралельно, так і в цілому.

Деякі формально подібні показники мають різний зміст, «живуть» у різних системах. Крім формально подібних показників кожен процес описує показники, що притаманні лише йому. Наприклад показники, що характеризують черговість народжень, імовірність народження чергової дитини, бажання мати чи не мати дітей, на можуть бути загальними, їх застосовують лише при вивченні народжуваності. Такі самі оригінальні показники використовує статистика інших демографічних процесів.

Проте, незважаючи на неподібність демографічних процесів, їх визначення здійснюється за подібною технологією і має певні етапи. Загальна схема вивчення демографічних процесів складається з таких етапів:

– екстенсивний аналіз новоутворених за певний час сукупностей - новонароджених, новопомерлих тощо;

– інтенсивний аналіз, в якому новоутворені сукупності зіставляють з існуючим населенням;

– моделювання кожного процесу і синтез їх при моделюванні населення в цілому (рисунок 1.2).

Екстенсивний аналіз новоутворених сукупностей населення. Загальні методи демографічної статистики розглядаються стосовно природного руху населення. Процеси руху населення є процесами руху в часі. Їх досліджують засобами аналізу динамічних рядів, які розглядаються в загальній теорії статистики.

Рисунок 1.2 - Статистичне вивчення демографічних процесів [38, с. 191]

Частина людей за певний час померла, «вийшла з спостереження». Новонароджені увійдуть до складу населення, створяться нові сім'ї, деякі, навпаки, припинять існування. Хтось прийде з іншої місцевості, а хтось вийде. Хтось завершить освіту, хтось розпочне, хтось увійде в дорослий вік, хтось перейде у вік старості. Нове населення набуде нових рис завдяки тому, що його склад обновився і кількісно, і якісно. Населення всотує в себе потоки нових людей, сімей, соціальних і демографічних змін. Саме вони є матеріалом для формування нового населення.

Екстенсивний аналіз природного руху населення саме й передбачає дослідження з демографічного і соціально-економічного боку всіх новоутворених сукупностей - новонароджених, новопомерлих, ново розлучених ново шлюбних [39, с. 201].

Величини новоутворених сукупностей визначають нагромадження даних у процесі поточного обліку за певний проміжок часу.

У процесі екстенсивного аналізу цих величин використовують метод групувань, методи аналізу атрибутивних і кількісних рядів розподілу. За формою це здебільшого відносні величини структури, середні величини, відносні величини порівняння, абсолютні і відносні величини динаміки тощо.

Українські державні органи статистики екстенсивний аналіз застосовують вельми активно. Це потрібно як для ведення господарства, вироблення певної демографічної політики, так і для вивчення демографічних процесів.

Інтенсивний аналіз ґрунтується на системі показників інтенсивності процесів. У статистиці це означає поширеність явища в певному середовищі.

Порівняння абсолютних величин з метою визначення рівня народжуваності смертності та іншого некоректне. Для порівняння в просторі й часі потрібно усунути, елімінувати вплив абсолютної величини населення, яке продукувало народження, смерті тощо. Для цього існує єдиний спосіб - визначити інтенсивність процесів. Наприклад, загальні коефіцієнти народжуваності, які покажуть поширення явища, що вивчається. Розрахунок дуже простий - кількість народжених треба поділити на середньорічну чисельність населення [40, с. 27].

За допомогою системи відносних величин інтенсивності оцінюють напруженість, рівень, силу демографічних процесів. При цьому нейтралізується вплив абсолютної величини і населення, і новоутворених сукупностей.

Джерелами даних про величину новоутворених сукупностей є дані поточного обліку руху населення. Їх отримують на критичний момент, як правило на початок календарного року підчас переписів населення чи розраховують спеціально.

Коефіцієнти інтенсивності використовують для вимірювання поширеності та напруженості процесу, що вивчається, у властивому йому середовищі населення, а крім того для усунення, нейтралізації впливу абсолютної величини населення, що продукує процес.

Коефіцієнти інтенсивності характеризують реальне населення. Показник ймовірності та сили процесів використовують в теоретичних моделях процесів - демографічних таблицях. Відмінність між ними полягає в тому, перші характеризують ступінь поширення демографічних подій відносно середнього числа тих, що живуть, а другі вимірюють можливість настання події відносно початкової чисельності населення, з якої вони можуть вийти. Сила процесу є показником можливої зміни початкового демографічного стану в безкінечно малому інтервалі часу спостереження.

Час - безперервна величина, і теоретично можна представити інтенсивність у безкінечно малому інтервалі часу, тобто у вигляді сили процесу µ. Інтегруванням показників сили процесу в інтервалі від t до t+1 отримують показник середньої сили [41, с. 130]:

,

де - показник середньої сили;

- показник сили процесу в інтервалі від t до t+1.

Середня сила наближено дорівнює коефіцієнту інтенсивності. Імовірність і коефіцієнт інтенсивності можуть бути виражені один через одного, з чого випливає, що інтенсивність можна розрахувати через імовірність у реальному населенні. Така необхідність може виникнути у тому разі, коли середнє населення обчислити неможливо. Можна розрахувати ймовірність настання події, а потім за формулами переходу від імовірності до інтенсивності розрахувати інтенсивність. Так, припущення рівномірної зміни у часі явища, що вивчається, дає змогу застосувати формулу переходу такого вигляду [42, с. 71]:

,

де б - коефіцієнт інтенсивності;

а - імовірність настання події.

Система коефіцієнтів інтенсивності, що стосується реального населення, містити показники:

загальні - характеризують процес щодо всього населення країни, регіону, окремої групи (наприклад, до всього сільського, всього міського населення) тощо.

Коефіцієнти інтенсивності потрібні для узагальнення і порівняльного аналізу розвитку населення, а також для порівняння різних груп всередині населення. Їх застосовують для перспективних розрахунків населення. На онові коефіцієнтів інтенсивності визначають швидкість процесів, оцінюють їх достатність для подолання негативних демографічних явищ.

Актуальність демографічного прогнозування населення визначається, тим що, з одного боку, прогнози населення - це обов'язкова складова частина прогнозів розвитку суспільства. З іншого боку, прогнози населення дозволяють проводити ув'язку виробництва та споживання, передбачати можливості формування трудових ресурсів [16, с. 24].

Демографічний прогноз - це науково обґрунтоване передбачення основних параметрів руху населення та майбутньої демографічної ситуації: чисельності, статево-статевої та сімейної структури, народжуваності, смертності, міграції [24, с. 72].

Необхідність демографічного прогнозування пов'язана з завданнями прогнозування та планування соціально-економічних процесів в цілому. Без попереднього демографічного прогнозу неможливо уявити собі перспективи виробництва та споживання товарів і послуг, житлового будівництва, розвитку соціальної інфраструктури, охорони здоров'я та освіти, пенсійної системи, рішення геополітичних проблем і т.д. Саме тому діяльність з прогнозування динаміки чисельності та структури населення, чисельності та структури сімей, окремих демографічних процесів складає найважливішу частину загальної діяльності міжнародних, державних і неурядових організацій, установ та наукових інститутів.

Систематично демографічні прогнози почали розроблятися в Україні з 1963 р., коли при Держплані республіки був створений обчислювальний центр. У його складі функціонував підрозділ, який займався проблемами демографічного прогнозування. В 1963-1997 рр. у цьому підрозділі були зібрані значні обсяги демостатистичної інформації і досвід у галузі перспективних обчислень кількості та складу населення не лише України в цілому, а й її адміністративно-територіальних одиниць. Зокрема зроблені багатоваріантні прогнози кількості та статево-вікового складу населення України та областей на 1966-1971 рр., 1967-1971 рр., 1971-1975 рр., 1971-1981 рр., 1971-2000 рр., 1981-1991 рр., 1991-2011 рр., 1996-2025 рр. Всі прогнозні оцінки кількості населення України, виконані Головним НДІОЦ до 1991 року, мали незначні (в межах 0,8-1,5%) відхилення від фактичних даних.

З технічної точки зору демографічний прогноз виступає зазвичай у вигляді так званого перспективного обчислення населення, тобто розрахунку чисельності і віково-статевої структури, побудованого на підставі даних про зміни демографічних характеристик (чисельності населення, демографічних структур, народжуваності, смертності і т.д.) у минулому, а також з урахуванням прийнятих гіпотез щодо їх динаміки в майбутньому. Такого роду розрахунки робляться зазвичай у кількох варіантах, при цьому задаються межі найбільш ймовірних змін населення.

Зазвичай прогноз робиться в трьох варіантах, які прийнято називати «нижнім», «середнім» і «верхнім», причому «середній» варіант відповідає як би найбільш ймовірного ходу подій, а «нижній» і «верхній» задають зовнішні кордони динаміки демографічних показників.

Умовою точності прогнозу є правильні, науково обґрунтовані припущення про тенденції зміни репродуктивної, самозберігаючої і міграційної поведінки населення, дані про які можна отримати за допомогою спеціально організованих соціолого-демографічних досліджень.

Цілі демографічного прогнозування пов'язані з потребами економічного планування (необхідністю передбачення динаміки чисельності та структури трудових ресурсів); необхідністю оцінки майбутньої динаміки споживчого попиту на ті чи інші види товарів і послуг, у тому числі для вирішення завдань маркетингу; потребами планування житлового будівництва; потребами планування соціальної сфери (освіта, охорона здоров'я, пенсійна система тощо); геополітичними завданнями і багатьма іншими. Цілі демографічного прогнозування є одним з найважливіших підстав, за якими будується класифікація прогнозів населення.

Важливою характеристикою демографічних прогнозів є їх достовірність, тобто відповідність прогнозних характеристик населення і демографічних прогнозів того, якими вони будуть у дійсності. Достовірність демографічного прогнозу визначається точністю вихідної демографічної інформації, обґрунтованістю прийнятих гіпотез, тривалістю прогнозного періоду.

Демографічні прогнози класифікуються по довжині прогнозного горизонту, чи тривалості прогнозного періоду, і цілям прогнозування.

По довжині прогнозного горизонту зазвичай розрізняють:

– короткострокові (5-10 років);

– середньострокові (25-30 років);

– довгострокові демографічні прогнози (50 років і вище).

Чим ширше прогнозний горизонт, тим, за інших рівних умов, менш точними і надійними є прогнози.

По цілям прогнозування всі демографічні прогнози поділяються на:

– аналітичні;

– прогнози-застереження;

– нормативні прогнози;

– функціональні прогнози.

Метою аналітичного прогнозу є дослідження сучасних тенденцій відтворення населення шляхом оцінки їх можливого впливу на майбутню чисельність і склад населення, а також на соціально-економічний розвиток у цілому. Для аналітичного прогнозу характерно не стільки прогнозування саме по собі, скільки вивчення реальної ситуації для виявлення в ній «больових точок», «проблемних ситуацій», збереження яких може так чи інакше вплинути на майбутню динаміку соціально-економічних, політичних та інших процесів, загострити вже існуючі або призвести до виникнення нових проблем і проблемних ситуацій [43].

Аналітичний прогноз зазвичай виражається у вигляді оцінки параметрів майбутньої демографічної ситуації, яка робиться на основі припущення про незмінність режиму відтворення населення тої чи іншої його зміни. Аналітичний прогноз, як правило, є довгостроковим. При цьому, будучи сам по собі мало реалістичним і малоймовірним, аналітичний прогноз як би окреслює можливі і не виходять за межі розумного рамки майбутніх змін чисельності та структури населення. У цьому плані аналітичний прогноз служить виробленні цілей соціально-економічної і, зокрема, демографічної політики, покликаної попередити виникнення тих негативних наслідків і проблемних ситуацій, для виявлення можливості яких і здійснюється демографічний прогноз цього виду.

Різновидом аналітичного прогнозу є прогноз-застереження. Мета прогнозу-застереження - показ можливих несприятливих або небезпечних наслідків ситуації, демографічної ситуації, щоб зрозуміти яких необхідно вжити відповідних заходів.

Одним з найбільш відомих демографічних прогнозів-застережень є закон народонаселення Т.Р. Мальтуса. Висуваючи свою тезу про те, що населення зростає в геометричній прогресії, а засоби існування - в арифметичній прогресії, Мальтус описував ті жахливі наслідки (злидні, епідемії, заворушення, війни і тому подібні лиха), до яких, на його думку, ведуть швидке зростання населення і що утворюється з цієї причини перенаселення.

Із сучасних прогнозів-застережень є про те, що збереження сучасних тенденції народжуваності через історично короткий період часу призведе до повного зникнення російського народу як такого. Їх розрахунок заснований на простому зіставленні актуальною (поточної) величини сумарного коефіцієнта народжуваності і того його значення, яке необхідно для підтримки хоча б простого відтворення населення [44, с. 73].

Нормативний прогноз. Основною метою нормативного прогнозу є вироблення конкретних рекомендацій для досягнення деякого бажаного стану демографічних процесів.

При нормативному прогнозуванні формулюється ряд висловлювань про бажані характеристики демографічної ситуації та демографічних процесів: бажана чисельність населення, де віддаються перевага рівню народжуваності, смертності і т.д. Після чого намічаються заходи, які необхідно здійснити, щоб досягти цих бажаних, або нормативних, цільових параметрів.

Функціональний прогноз. Метою функціонального прогнозування є отримання прогнозної інформації про населення, необхідної для прийняття рішень в економічній, соціальній, політичній та інших сферах діяльності державного та соціального управління. Функціональний прогноз - це прогноз, який служить конкретним практичним цілям і завданням тих чи інших організацій, фірм, корпорацій, державних органів, навчальних закладів тощо Він являє собою визначення майбутньої чисельності та складу тих груп населення, сімей і домогосподарств, які забезпечують функціонування соціальних інститутів, організацій та інших соціальних структур [8, с. 202].

Прикладами функціональних прогнозів є прогноз попиту на ті чи інші види товарів і послуг, електоральний прогноз, прогнозування чисельності та складу учнів на різних ступенях системи освіти і ін.

Основними методами демографічного прогнозування є: методи, засновані на застосуванні тієї чи іншої математичної функції (екстраполяціонний та аналітичний методи), а також метод пересування віків, або метод компонент.

Методи, засновані на застосуванні математичних функцій.

Основною сферою застосування методів цього класу є прогнозування чисельності населення невеликих територій. Вони дозволяють отримати прогноз тільки загальної чисельності населення.

Екстраполяціонний метод заснований на прямому використанні лінійної і експоненціальної функцій, тобто даних про середньорічних абсолютних зміни чисельності населення за період або про середньорічних темпах зростання або приросту. Якщо це показники відомі, то можна розрахувати чисельність населення на будь-яке число років вперед, припустивши їх незмінність протягом усього прогнозного періоду.

Один з найпростіших способів прогнозування заснований на припущенні про те, що середньорічні абсолютні прирости чисельності населення, розраховані для звітного періоду часу збережуться і в майбутньому.

У цьому випадку для перспективного розрахунку застосовується лінійна функція [35, с. 37]:

,

де Р₀ і Р_t - чисельність населення відповідно в моменти часу 0 та t;

- абсолютний середньорічний приріст;

t - час, роки.

Екстраполяціонний метод можна застосовувати тільки при відсутності різких коливань народжуваності, смертності та міграції.

Аналітичний метод заснований на тому, що виходячи з минулого демографічної динаміки підбирається функція (логістична), найближче її описує. Зміни чисельності населення можуть розглядатися або як функція тільки часу, або як функція часу та чисельності населення.

Ідея логістичної функції була вперше висловлена А. Кетле (1835 р.), а пізніше виведена бельгійським математиком П. Ферхюлстом.

Суть логістичної функції: існує крива, що описує ситуацію «автонасищення», яка передбачає існування певної граничної для даних конкретних умов чисельності населення. У міру наближення до цієї граничної чисельності зростання населення сповільнюється внаслідок дії якихось внутрішніх сил опору, які заважають такому зростанню.

Аналітичний метод застосовується тільки для коротких періодів часу, для яких припущення про незмінність характеру залежності між часом і чисельністю населення залишається більш-менш правдоподібним. У періоди різких економічних і соціальних змін, коли радикально змінюється вся соціальна структура, застосування цього методу стає абсолютно неправомірним.

Метод компонент, або метод пересування віків. Метод компонент дозволяє отримувати не тільки загальну чисельність населення, але і його розподіл за статтю і віком.

Подвійна назва даного методу демографічного прогнозування пов'язано, по-перше, з тим, що його застосування засноване на використанні рівняння демографічного балансу [45, с. 287]:

де P₀ та P₁ чисельність населення відповідно на початку та в кінці періоду (року);

В число народжень за період;

D число смертей за період;

М_i міграційний приріст за період;

М₀ - міграційне скорочення за період.

По-друге, з тим, що дані про чисельність окремих віково-статевих груп пересуваються щороку в наступний вік, а чисельність нульової вікової групи визначається на підставі прогнозу річної кількості народжень, смертності новонароджених та повікове сальдо міграції.

Суть методу компонент полягає в «відстеженні» руху окремих когорт в часі відповідно до заданих (прогнозними) параметрами народжуваності, смертності, міграції. Якщо ці параметри зафіксовані в деякий початковий момент часу, залишаючись потім незмінними протягом періоду часу, то це однозначно визначає чисельність і структуру населення в момент часу.

Починаючи з моменту часу чисельність населення кожного окремого віку зменшується відповідно до прогнозів по-вікової ймовірності смерті. З вихідної чисельності населення кожної статі віднімається число померлих, а що залишилися в живих стають на рік старше. Прогнозні по-вікові рівні народжуваності використовуються для визначення числа народжень на кожен рік прогнозного періоду. Народились також починають відчувати ризик смерті відповідно до прийнятих її рівнів [46].

Метод компонент враховує також по-вікову інтенсивність міграції (прибуття та вибуття).

Процедура повторюється для кожного року прогнозного періоду. Тим самим визначається чисельність населення кожного віку і статі, загальна чисельність населення, загальні коефіцієнти народжуваності, смертності, а також коефіцієнти загального і природного приросту. При цьому прогнозні розрахунки можуть проводитися як для однорічних вікових інтервалів, так і для різних вікових груп (5-літніх або 10-літніх). Перспективні розрахунки зазвичай робляться окремо для чоловічого і жіночого населення. Чисельність населення обох статей і його вікова структура виходить простим підсумуванням чисельності чоловічого і жіночого населення. При цьому всі прогнозні параметри народжуваності, смертності та міграції можуть змінюватися для кожної статі, а також може змінюватися інтервал років прогнозного періоду [47, с. 22].

Наприклад, зробимо перспективний розрахунок для однорічних вікових інтервалів для жіночого населення.

Нехай в деякий початковий момент часу t₀ (базовий рік прогнозу) чисельність жіночого населення у віці х років дорівнює . Протягом року вихідна чисельність змінитися: частина населення помре, інша частина залишить дану територію, хтось прибуде на неї на проживання. У результаті чисельність населення віку (х +1) в момент часу t₁ буде дорівнювати [43]:

,

де - коефіцієнт пересування в наступний вік ( - число, що живуть у віці х и (х +1) з таблиці смертності);

- сальдо повікової міграції.

Аналогічна процедура застосовується до всіх вікових за винятком нульового віку.

Чисельність нульової вікової групи у момент часу t розраховується з урахуванням як народжуваності, так і дитячої смертності, тому що не всі народилися протягом року доживуть до початку наступного, а також необхідно враховувати і міграцію, оскільки хоч і невелика, але вона існує і в цьому віці теж. Перш за все розраховується число народжених протягом року. Це число дорівнює сумі добутків по-вікових коефіцієнтів народжуваності на середньорічну чисельність жінок відповідних вікових груп.

Описана процедура повторюється стільки разів, скільки років охоплює прогнозний період. Чисельність кожного віку як би пересувається в наступний, більш старший вік. Саме тому метод компонент також називають методом пересування вікових груп.

Слід наголосити, що в різних варіантах демографічних прогнозів мають на увазі певні уявлення про соціально-економічні перспективи розвитку. Зміни динаміки демографічних процесів позначаються на характерні соціально-економічні показники. Разом з тим практика свідчить, що демографічні складові ще не знайшли гідного місця в соціально-економічному прогнозуванні. Демографи ж наголошують на винятковій важливості демографічної експертизи різних рішень. «Експертиза повинна виявляти можливий вплив запланованих заходів на демографічні процеси, як безпосередній, так і опосередкований, вказуючи шляхи попередження негативних наслідків запланованих заходів» [48, 49].

Висновок по розділу 1

На підставі проведених досліджень зроблені наступні висновки:

1. Для пояснення закономірностей відтворення населення демографія запозичує методи, залучає факти, встановлені іншими науками та для більш глибокого проникнення у вивчення закономірностей і рушійних сил відтворення населення. Сучасний розвиток демографії характеризується подальшою спеціалізацією вчених, переходом демографії як системи демографічних наук на нову якісну щабель. У перспективі розвиток кожної з демографічних наук має призвести до виявлення нових напрямків у дослідженні проблем народонаселення.

2. На основі відомостей про природний рух та міграцію населення розраховується щорічна чисельність населення країни, регіону, світу, вона необхідна для загальнодержавних потреб та наукових досліджень. Жоден прогноз чисельності населення неможливий без серйозного вивчення динаміки народжуваності і смертності та їх тенденцій. Тому протягом року робляться всі необхідні перерахунки, пов'язані зі зміною адміністративно-територіальних одиниць; застосовуються методи контролю, зокрема систематично проводяться перевірки повноти та правильності реєстрації демографічних подій.

3. Демографічні прогнози лежать в основі будь-якого соціального прогнозування і планування. Справді, що б ми не планували на перспективу: розвиток виробництва конкретних товарів або послуг, соціальної структури суспільства, включаючи її структуру за розмірами і складом сімей, будь-які соціальні процеси - у всіх випадках, очевидно, нам перш за все потрібно буде дізнатися число і склад майбутніх учасників цих соціальних процесів за статтю та віком, оскільки ці «параметри» людей роблять сильний вплив на характер та інтенсивність їх діяльності і, відповідно, на характер та інтенсивність соціальних процесів.

4. Розвиток демографічного аналізу можна охарактеризувати наступним чином: перехід від випадкового запозичення і адаптації статистико-математичних та інших методів до цільового розвитку власного демографічного інструментарію, що спирається на власну мову і понятійний апарат; перехід від теоретичних конструктів і моделей, що описують окремі випадки взаємозв'язків демографічних змінних, до узагальнених уявлень моделей відтворення населення та їхніх процесів.

Демографічний аналіз полягає в дослідженні різноманітних за характером внутрішніх і зовнішніх зв'язків демографічних і соціально-економічних подій та процесів. Тому й аналітичний апарат, методичні підходи мають бути різноманітними, здатними забезпечити комплексне вивчення сутності подій і процесів, що відбуваються в населенні, вичерпне їх описання та виявлення закономірностей.

2. Аналіз демографічної ситуації в Запорізькій області

2.1 Чисельність та склад населення Запорізької області

Це може здатися дивним, але чисельність населення в демографії, мабуть, найгрубіший, самий останній і самий нецікавий, пасивний підсумок демографічних процесів. У той же час, навпаки, за межами демографії всі розмови вчених про проблеми, так чи інакше пов'язані зі зростанням населення, звичайно тільки його чисельністю і обмежуються.

Чисельність населення - показник моментний, тобто належить завжди до точного моменту часу. Не можна сказати: населення в такому-то році [50,с. 137]. Це неправильно тому, що населення протягом року змінюється безупинно. У статистичних довідниках чисельність населення наводиться зазвичай або на 1 січня («на початок року», що означає те ж саме), або на 1 липня («на середину року»), або на 31 грудня («на кінець року »). Аналізуючи дані, скажімо, про динаміку чисельності населення за деякий період часу або порівнюючи дані про чисельність населення різних територій, необхідно звертати увагу на дати, до яких порівняння чисельності населення відносяться.

Далі, необхідно звертати увагу на те, до яких адміністративно-територіальних кордонів відноситься аналізована чисельність населення. І нарешті, треба звертати увагу на категорію населення: наявне воно чи постійне.

Наявне населення - це населення, яке знаходиться на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово проживаючих (не більше 12 місяців). Постійне населення - це населення, яке постійно проживає на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово відсутніх (не більше 12 місяців). Залежно від цих характеристик чисельність одного і того ж населення в один і той же час на одній і тій же території буде різною [52, с. 403]. Чисельність постійного та наявного населення Запорізької області зображено на рисунку 2.1.

Поточні оцінки чисельності населення по області на 1 січня кожного року базується на даних останнього перепису населення, до яких щорічно додаються кількість народжених і прибулих та віднімаються кількість померлих та вибулих.

Рисунок 2.1 - Чисельність постійного та наявного населення Запорізької області

В Запорізькій області з 1991 року по 2010 рік населення весь час скорочується, як постійне так і наявне. Та, як ми можемо бачити з рисунку - 2.1, наявне населення переважає над постійним у 1991-2002 рр. в середньому на 10330 чоловік, але з 2006-2010 рр. наявне населення переважає над постійним тільки на 800 чоловік. Це пов'язано з виникненням економічної кризи, що охопила весь світ в 2008 році. Навіть в такому промислово розвиненому місті як Запоріжжя було не можливо знайти роботу навіть постійним жителям, не те щоб приїжджим, тому в наявне населення в основному входять люди які навчаються та відпочивають в Запоріжжі.

На протязі 1991-2010 рр. відбувається значне скорочення населення, що говорить нам про виникнення депопуляції як в Запорізькій області, так і в країні в цілому. Але в Запорізькій області темпи скорочення населення переважають над Українськими, так за 20 років населення в Україні скоротилося на 11,4%, а в Запорізькій області на 13,3%, тобто на 1,9% більше ніж по Україні (рисунок 2.2).

Однією з найголовніших причин пов'язаною з поганою демографічною ситуацією в Запорізькій області є несприятлива екологічна ситуація регіону. Понад 160 промислових підприємств забруднюють запорізьке довкілля. Як зазначають екологи, концентрація шкідливих речовин у повітрі та воді перевищує норму у десятки разів [53,с. 87].

Рисунок 2.2 - Чисельність населення Запорізької області та України 1991-2010 років [54, 55, 56, 58, 59]

У демографії чисельність населення розглядається як результат взаємодії демографічних подій і складу населення і служить основою для обчислення загальних коефіцієнтів демографії та інших показників.

Під складом населення зазвичай розуміють розподіл індивідів з тих чи інших, виділеним по різних підставах типологічним групам. Оскільки ж підстав для виділення типологічних груп може бути в принципі скільки завгодно і яких завгодно, остільки можна побудувати і будь-яке число будь-яких структур населення. Тому можна говорити, наприклад, про розподіл населення на чоловіків і жінок, на жителів міст та сільської місцевості, на які складаються і не перебувають у шлюбі, на грамотних і неграмотних, на які мають той чи інший рівень освіти, на економічно активних та утриманців, на належних до тієї чи іншої соціальної, етнічної чи конфесійної групи. Цей список не має меж, як не має меж набір найрізноманітніших характеристик індивідів (фізіологічних, психологічних, соціальних, економічних, етнокультурних і т.д.), які можуть бути покладені в основу типологізації та виділення тих чи інших структур населення [60, с 134].

Більш детально розглянемо віковий, статевий та національний склад населення Запорізької області.

Вік людини - період від народження до того чи іншого звітного моменту його життя. Розрізняють:

– біологічний вік, який визначається станом обміну речовин і функцій організму, а так само відповідністю цих процесів віковим нормам людської популяції;

– календарний вік, який вимірюється часом, який минув із моменту народження [61, с. 242].

Знання віку окремих людей на момент спостереження або настання в їхньому житті тих чи інших демографічних подій дає уявлення про вікову структуру населення і про те, в яких вікових групах відбуваються дані демографічні події.

Вікова структура - це розподіл населення за віковими групам і віковим контингентам з метою вивчення демографічних і соціально-економічних процесів [61, с. 243 ]. Вікова структура населення дозволяє дати порівняльну оцінку у взаємозв'язку з демографічними, соціальними та економічними характеристиками населення, виділити спільне та особливе в їх розвитку. У віковій структурі населення, як правило, розподіляється по однорічним або п'ятирічним віковим групам.

Розподіл людей за однорічним віковими групами відкриває найкращі можливості для аналізу стану і змін вікової структури. Проте дані про вікову структуру в однорічній угрупованню схильні деформуючому впливу вікової акумуляції. Вона спотворює дані про вікову структуру таким чином, що чисельність вікових груп, які закінчують на 0 і 5, виявляється значно вище, ніж чисельність сусідніх вікових груп. У зв'язку з цим у віковій структурі утворюються виступи і западини, яких насправді не існує. Тому, по-перше, під час перепису населення вказують не кількість років, а дату народження, по-друге, застосовуються різні методи вирівнювання штучних виступів і западин на віковій структурі. П'ятирічна угруповання дає більш компактне представлення вікової структури населення.

В таблиці 2.1 наведена вікова структура постійного населення Запорізького регіону з п'ятирічним інтервалом та в відсотковому відношенні до загальної кількості населення.

З таблиці 2.1 ми можемо бачити, що в Запорізькому регіоні більшу частину населення складають люди від 20 до 60 років. В сільській місцевості населення від 20 до 60 років на 6,8 % менше в порівнянні з міським, але з 0 до 19 річного віку та з 61року і старшого населення на 11,5 % більше ніж міського.

Вікова структура населення розподіляється й за віковими контингентами. В економіці розрізняють поділ населення за наступними віковими групами: молодші за працездатний вік, представники працездатного віку, старші за працездатний вік. Населення працездатного віку є основою формування всіх інших категорій населення, пов'язаних з процесом зайнятості [62, с. 85]. На рисунку 2.3 наведено розподіл постійного населення за основними віковими групами в Україні та Запорізькій області в 2007 і 2010 рр. З рисунку 2.3 видно, що в ці роки характер розподілу постійного населення за даними віковими групами залишається майже незмінним. У складі населення порівняно низька частка осіб, молодших за працездатний вік, і значно більша тих, хто старший за працездатний вік.

Таблиця 2.1 - Розподіл постійного населення Запорізької області за віковими групами станом на 1 січня 2010 року [58]

Вікові групи	Кількість населення, осіб	До загальної кількості населення, відсотків
	усього	міське	сільське	усього	міське	сільське
усе населення	1810875	1387539	423336	100	100	100
до 1 року	18273	13686	4587	1,0	1,0	1,1
1-4	68592	51703	16889	3,8	3,7	4,0
5-9	72636	53441	19195	4,0	3,8	4,5
10-14	75775	53563	22212	4,2	3,9	5,2
15-19	106313	78456	27857	5,9	5,7	6,6
20-24	143993	110960	33033	7,9	8,0	7,8
25-29	140605	114480	26125	7,8	8,3	6,2
30-34	134089	107416	26673	7,4	7,7	6,3
35-39	127387	100481	26906	7,0	7,2	6,4
40-44	121799	93197	28602	6,7	6,7	6,7
45-49	142340	109268	33072	7,9	7,9	7,8
50-54	139423	108047	31376	7,7	7,8	7,4
55-59	132575	104318	28257	7,3	7,5	6,7
60-64	93664	75013	18651	5,2	5,4	4,4
65-69	82612	61061	21551	4,6	4,4	5,1
70 і старшому	210799	152449	58350	11,6	11,0	13,8

Характерним є те, що у Запорізькій області представників, молодших за працездатний вік, дещо більше ніж в середньому по Україні, а осіб, старших за працездатний вік, більше порівняно з середньоукраїнським показником. З іншого боку, людей працездатного віку в Запорізькій області на 0,5-1,0% більше, ніж в Україні. Існує тенденція зменшення серед населення і України і регіону частки осіб працездатного віку і збільшення старших за працездатний вік. Частка населення молодших за працездатний вік зменшилась по Запорізькій області та збільшилась по Україні.

Якщо частка молодших вікових груп неухильно скорочується, а частка старших збільшується, то такий феномен називають демографічним старінням [63, с. 25]. Головною причиною цього є зниження народжуваності. Польський демограф Е.Россет ще раніше передбачав п'яту фазу демографічного переходу, яка характерна перевищенням смертності над народжуваністю. Він відмічає, що довгострокове панування п'ятої фази загрожує загибеллю націям, які уражені цим процесом. Оскільки тенденція старіння населення неминуче виявляється визначальною, то слід враховувати, що це є об'єктивний, історично зумовлений процес і його наслідки необоротні. Необхідно усвідомлювати його неминучість та історичний характер і враховувати це у суспільній практиці.

Рисунок 2.3 - Розподіл постійного населення за основними віковими групами в Запорізькій області та Україні в 2007 та 2010 рр. у відсотках до всього населення [58,59]

Про значне старіння населення свідчить рисунок 2.4.Як ми можемо побачити кількість пенсіонерів збільшується в 1991-2006 рр. та в 2006-2010 зменшується по Україні, а в Запорізькій області в 1991-2010 рр. тільки збільшується. Це при тому, що кількість постійного населення в останні 20 років тільки зменшується, як в регіоні так і в країні в цілому (рис. 2.2).



Рисунок 2.4 - Кількість пенсіонерів в Запорізькій області та в Україні 1991-2010 роки, на 1000 населення, осіб [58, 59, 64]

Стать є однією з найважливіших вроджених ознак людини, яка визначає її роль в відтворені населення, сімейний та соціальний статус.

Нормальне відтворення населення за умов панування моногамної сім'ї потребує рівноваги чоловіків і жінок у населенні. Особливо це важливо у дітородному і працездатному віці. Порушення балансу ускладнює одруження, збільшує ризик розлучень, призводить до появи неповних сімей. Баланс або дисбаланс за статтю має велике значення в організації суспільного виробництва, управлінні господарством (виникають міста, де переважають незаміжні жінки, чи села, де не вистачає дівчат).

Співвідношення чоловіків та жінок в конкретній місцевості має бути об'єктом державної демографічної політики.

Відомо, що хлопчиків народжується більше ніж дівчаток. У науковій літературі це явище описав ще Дж. Граунт. Воно досить стійке і вважається константою, адже діє у вузьких межах. На 100 дівчаток народжується 104-107 хлопчиків [20, с. 305].

Природні причини цього явища наукою остаточно не з'ясовані. Серед різних гіпотез є припущення, що це закладено природою, адже через чоловіків відбувається природний відбір, вдосконалення людського роду. Чоловіки гірше пристосовуються до несприятливих екстремальних умов існування, у них нижчий опір захворювання, отже, вища смертність. Через жінок відбувається накопичення і збереження стійких для людини як біологічного виду якостей. Природа таким чином створює деякий «лишок» чоловіків при народженні.

Через вищу смертність чоловіків, що частково спричиняється природними факторами, а частково - суспільними, з часом у певному віці кількість чоловіків і жінок зрівнюється, і в старшому віці виявляється переважання жінок.

Вік в якому наступає рівновага, з розвитком людства зміщується в бік старості.

У розвинених країнах світу, що мають й інші найкращі демографічні показники, вік балансування перевищив 50 років, а в Європі він коливається в інтервалі 44-49 років [65, с. 114]. Вважаючи вік 50 років сучасною соціальною нормою балансування, можна розрахувати коефіцієнт демографічного здоров'я в Запорізькому регіоні станом на 2010 рік за формулою 2.1 [39, с. 215]:

k_B= x_B / x_N (2.1)

де k_B - коефіцієнт демографічного здоров'я;

x_B- вік населення з найбільшою кількість осіб;

x_N - соціальна норма балансування демографічного здоров'я (50 років).

k_B=30 / 50 = 0,6

Межа показника прямує до одиниці. Відхилення від неї свідчить про відхилення від соціальних норм. В 2010 році балансування настає вже в 20 років, що свідчить про не сприятливе демографічне здоров'я в Запорізькому регіоні. Це доводить і динаміка співвідношення чоловіків і жінок у дитячому, дорослому віці та в старості (таблиця 2.2). У 2010 році на 1000 жінок припадало 918 чоловіків.

В Запорізькому регіоні лише 5 років тому вік балансування становив 30 років.

Таблиця 2.2 - Чисельність чоловіків і жінок в Запорізькій області в 1990-2010 роках [58, 59]

Рік	Чоловіки, тис. чол.	Жінки, тис. чол.	Чисельність чоловіків на 1000 жінок за віковими групами, тис. чол.
			0-15	16-59	60 і старше
1990	961718	1123099	1035	921	509
1991	965379	1125912	1033	921	520
1992	969082	1128544	1034	921	527
1993	968926	1127570	1035	921	532
1994	962702	1121030	1036	919	533
1995	953584	1111692	1035	915	537
1996	943576	1101544	1034	913	543
1997	933611	1091428	1035	912	548
1998	923637	1081164	1039	912	559
1999	912915	1070328	1042	912	567
2000	901484	1058996	1048	912	572
2001	889734	1047674	1053	913	574
2002	879315	1038046	1056	913	572
2003	870395	1029772	1060	914	566
2004	862087	1022013	1061	914	558
2005	853984	1014332	1061	914	551
2006	846270	100619	1064	914	543
2007	839046	1000071	1065	914	539
2008	832539	993762	1065	915	533
2009	827458	988231	1065	915	531
2010	825280	985595	1065	918	532

Протягом 20 років спостерігається значний «дефіцит» чоловіків у старшому віці. На зміну співвідношення і розбалансування може впливати і міграція, що має статеву спрямованість.

У 50-річному віці вже більш як четверть жінок Запоріжжя живуть без чоловічого захисту. Відставання віку від сучасної норми дорівнює 30 років. Отже, захист життя чоловіків, зниження їх смертності є одним із найважливіших завдань соціально-демографічного розвитку.

Сучасна Україна - багатонаціональна держава, де проживають понад 130 націй та народностей. Усі вони складають український народ.

Термін «національність» вживають у подвійному значені: по-перше, як належність до певної нації окремої людини і, по-друге, як сукупність людей однієї національної групи. Визначаючи свою національність, людина причисляє себе до певної нації. Нація є стійкою історичною спільність. Нації утворюються в процесі тривалого економічного, соціального і культурного розвитку на певній території [66, с. 302].

Поширеною помилкою є генетичний підхід до визначення національності. Дитина народжується без національності й набуває її в колі свого найближчого середовища - передусім сімейного, а також соціального. Поширеності не наукового погляду на національність в Україні сприяла дискримінаційна політика щодо багатьох національних груп в колишньому СРСР, відверта на практиці і заперечувана на словах.

Особливістю національного складу населення Запорізької області є його багатонаціональність (таблиця 2.3).

За даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники понад 130 національностей і народностей. Дані щодо найбільш численних національностей, які мешкають в області, наведено нижче:

У національному складі населення області переважна більшість українців, чисельність яких становила 1364,1 тис. осіб, або 70,8 % загальної кількості населення (в цілому по Україні - 77,8 % [59]). За роки, що минули від перепису населення 1989 року кількість українців зросла на 4,3%, а їх питома вага серед жителів області - на 7,7 відсоткового пункту.

Таблиця 2.3 - Національний склад населення Запорізької області [67, с.58]

Національність	Кількість (тис. осіб)	У % до підсумку	2001рік у відсотках до 1989 року
		2001 рік	1989рік
українці

Подобные документы

• Економіка Івано-Франківської області

  Дослідження економіко-географічного положення та природно-ресурсного потенціалу Івано-Франківської області. Аналіз демографічної ситуації та характеристика трудових ресурсів регіону. Місце Івано-Франківської області у господарському комплексі України.
  
  курсовая работа [63,1 K], добавлен 21.04.2013
  

• Демографічна ситуація Західного Полісся

  Аналіз демографічної ситуації у працях суспільних географів. Методи дослідження населення. Природно-географічні, суспільні та культурно-психологічні чинники Західного Полісся. Історія заселення території. Основні принципи демогеографічного районування.
  
  дипломная работа [942,1 K], добавлен 12.09.2012
  

• Концептуальні основи соціально-економічного розвитку Західного регіону України

  Матеріально-технічний розвиток соціальної сфери Західного регіону України та погіршення демографічної ситуації. Загроза виникнення екологічних аварій і катастроф. Аналіз розвитку продуктивних сил регіону та ефективність соціально-економічної структури.
  
  реферат [17,0 K], добавлен 27.01.2009
  

• Економічний аналіз Семенівського регіону

  Загальні відомості про Семенівській район, його соціально-економічна характеристика. Аналіз економічного потенціалу та демографічної ситуації регіону. Оцінка зайнятості та безробіття. Стан розвитку промисловості району, напрями вдосконалення розвитку.
  
  курсовая работа [3,3 M], добавлен 18.11.2014
  

• Характеристика й особливості розвитку Чернівецької області

  Природно-ресурсний потенціал Чернівецької області. Аналіз демографічної ситуації. Визначення рівня розвитку сільськогосподарського виробництва, а також ролі і місця області на економічній карті країни. Аналіз екологічної ситуації в Чернівецькій області.
  
  дипломная работа [39,7 K], добавлен 17.04.2008
  

• Характеристика Вінницької області

  Місце і роль Вінницької області в розвитку економіки країни. Характеристика природно-ресурсного потенціалу. Динаміка чисельності, склад і структура населення регіону. Баланс галузевого виробництва. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
  
  контрольная работа [1,0 M], добавлен 28.03.2012
  

• Методика медико-географічного дослідження стану здоров’я населення регіону

  Алгоритм проведення медико-географічного дослідження стану здоров’я населення регіону. Групи факторів впливу на здоров’я, техніка розрахунку інтегрального індексу здоров’я та типізація адміністративних районів. Оцінка факторів ризику для здоров’я.
  
  статья [421,1 K], добавлен 11.09.2017
  

• Економіко-географічна характеристика Греції

  Аналіз демографічної ситуації в Греції, її графічне відображення. Вікова структура населення. Релігійна приналежність громадян. Характеристика історичних етапів становлення філософії Стародавньої Греції. Архітектурні чудеса країни. Досягнення греків.
  
  презентация [7,1 M], добавлен 29.11.2012
  

• Економіко-географічна характеристика Чілі

  Короткі історичні відомості розвитку Чілі як демократичної держави. Характеристика населення та демографічної ситуації в країні. Природні умови та природно-ресурсний потенціал Чілі. Структура промисловості та забруднення навколишнього середовища країни.
  
  реферат [26,4 K], добавлен 13.08.2010
  

• Характеристика й особливості розвитку Київської області

  Економіко-географічне положення і природно-ресурсний потенціал київської област, її місце в господарському комплексі України. Аналіз демографічної ситуації Київської області. Основні екологічні проблеми. Рівень розвитку сільськогосподарського виробництва.
  
  контрольная работа [211,0 K], добавлен 14.06.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам