Дослідження демографічної ситуації в Запорізькому регіоні

– підвищення мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про стан регіональних ринків праці;

– зниження соціальної напруги шляхом визначення домогосподарств, у яких жодна з осіб працездатного віку не має роботи, та сприяння працевлаштуванню таких осіб.

Вивчення процесів природного та механічного рухів населення регіону виявляє також і проблему доцільного поєднання загальнодержавних, колективних, групових та особистих інтересів. Безумовно, пріоритет повинен надаватись загальнонаціональним інтересам, адже саме це - запорука єдиного підходу до вирішення актуальних проблем усіх регіонів.

Здобуття територіальними утвореннями нового соціально-економічного статусу сьогодні пов'язують із закладеною в законодавчих і нормативних актах ідеєю перерозподілу й розмежування майна між суб'єктами різних рівнів ієрархії управління. Безумовно, надання регіональним органам влади повноважень щодо управління майном, яке перебуває в загальнодержавній власності, - новий крок до розширення реальної економічної самостійності регіонів. Проте не варто перебільшувати його значення, адже за кризових умов господарювання далеко не завжди простежується прямий зв'язок між правами власності на майно й ефективністю його використання. Суттєво вплинути на соціально-економічний розвиток регіону, а отже, і на сферу відтворення населення може лише ефективне виконання регіональними органами управління нових функцій, таких як підтримка різних верств населення, виплата субсидій по догляду за дитиною, більш доступне медичне обслуговування.

Основним напрямом управління процесами відтворення населення є забезпечення належних умов життя населення. З цього питання до повноважень центральних органів управління повинні бути віднесені такі:

– формування законодавчої та правової бази, що містить загальні принципи демографічної державної політики, права й обов'язки громадян у даній сфері, норми економічної й соціальної захищеності населення;

– визначення пріоритетів демографічної державної політики, її узгодження з іншими напрямами економічної та соціальної політики з метою інвестиційного, кредитного та фінансового забезпечення передбачених заходів, розробка й фінансування національних цільових програм, спрямованих на підвищення кількості та якості населення;

– координація взаємодії всіх зацікавлених сторін.

Перетворення територіальних органів влади на справжніх суб'єктів регіонального управління і передусім на інститут державної влади, здатний на конструктивне вирішення нагальних проблем населення, потребує відповідного фінансового забезпечення й розширення фінансової компетенції адміністративно-територіальних утворень. Високий ступінь централізації перерозподілу коштів, призначених як для виробничого споживання, так і на соціальні потреби, дозволяє використовувати їх на територіях, що не мають достатніх ресурсів для реалізації тих чи інших проектів. При цьому існує загроза відриву процесів нагромадження й споживання від реальних затрат праці та створеного в регіоні національного доходу. На сьогодні органи державного управління і місцевого самоврядування не можуть суттєво вплинути на соціально-економічну сферу в основному через недоліки бюджетного планування й високу залежність територіального розвитку від центрального бюджету.

Обмеженість фінансових можливостей певних територій у вирішенні нагальних питань, у тому числі пов'язаних з динамікою відтворювальних процесів, потребує опрацювання механізму розподілу грошових потоків між бюджетами різних рівнів, а також розробки продуктивних підходів до формування систем місцевого оподаткування. В економічно розвинутих країнах функціонують системи різноманітних місцевих податків. Серед них основну фіскальну роль відіграють майнові податки, які забезпечують гарантоване й стабільне надходження коштів до бюджету. В Україні розроблено відповідні проекти законів. Передбачається, що надходження від податку на майно громадян повністю перераховуватимуться до місцевих бюджетів базового рівня, а доходи від податку на майно підприємств зараховуватимуться не тільки до місцевих бюджетів, а й до державного у пропорціях, які затверджуватимуться у Законі України «Про Державний бюджет» на відповідний рік. Водночас у розвинутих країнах світу податкові надходження на нерухоме майно мають виключно статус місцевих, які повністю перераховуються до регіональних і місцевих бюджетів. Це цілком виправдано, адже паралельно відбуваються процеси децентралізації системи життєзабезпечення населення, що сприяє орієнтації на потреби конкретних верств населення, застосуванню гнучких методів соціальної політики.

Організований перерозподіл функцій між усіма суб'єктами регіонального відтворювального процесу спричинює необхідність кореляції між центральними й регіональними органами щодо проблем фінансування соціальної сфери на основі доцільного розподілу податкових повноважень, розподілу функцій соціального захисту населення. Відповідно до чітко визначених і законодавчо закріплених соціальних функцій різних рівнів управління повинні бути сформовані і їх податкові повноваження. Зміни в управлінських функціях органів влади різних ієрархічних рівнів можуть дати позитивні результати за умови загального економічного піднесення та зростання життєвого рівня населення.

Проблема використання фінансових потоків з метою забезпечення неперервності відтворення населення регіону висуває на передній план такий основний дійовий чинник, як вплив регіональних органів управління на процес прискорення реформування економіки та її стабілізацію, що у поєднанні з удосконаленням бюджетного механізму дозволить акумулювати значні кошти і спрямовувати їх на соціальні потреби. Основою розробки й реалізації виваженої демографічної політики регіону повинне стати науково обґрунтоване прогнозування й планування. Однак складність перехідного періоду зумовлює необхідність концентрації зусиль на визначенні економічних й адміністративних основ прогнозування й планування, що дозволить подолати деструктивні процеси й досягти обумовлених концепцією територіального розвитку цілей і пріоритетів. Це потребує відновлення вертикальних і горизонтальних зв'язків державних служб.

3.2 Поліпшення кількісних і якісних характеристик народонаселення

регіону

В Запорізькому регіоні за останні 20 років чисельність населення скоротилась на 13,3%, та переважає загальноукраїнські показники на 1,9%. Протягам 1990-2010 років природне скорочення становить від 6,9‰ до 5,8‰, що на 20% переважає загальноукраїнські показники. Ці показники занадто низькі, не те щоб для збільшення населення, а навіть для його відтворення.

Депопуляційні процеси, характерні для сучасного етапу демографічного розвитку Запорізького регіону та України, вимагають посилення уваги до якісного складу населення - продовження тривалості життя, поліпшення стану здоров'я, підвищення рівня життя тощо. Водночас необхідно забезпечити реалізацію максимально ефективної пронаталістської політики, сприяти відновленню сімейних цінностей в українському суспільстві. Подолання демографічної кризи і досягнення сталого демографічного розвитку, нормалізація відтворення населення є тривалим і складним процесом. При цьому зміст реального виходу з демографічної кризи полягає не стільки в подоланні депопуляції, скільки у підвищенні якості населення, збереженні та відтворенні його життєвого і трудового потенціалу.

Виходячи з цього, поліпшення демографічної ситуації в регіоні передбачається досягти в результаті:

– підвищення народжуваності;

– зниження смертності та збільшення тривалості життя;

– формування здорового способу життя у жителів краю.

Підвищення народжуваності, будучи сукупним результатом цілеспрямованої діяльності фахівців різних відомств і організацій, передбачає розвиток системи заходів, спрямованих на підтримку сім'ї, дитинства та формування відповідального батьківства.

Підвищити народжуваність можна через введення в нашій країні «Родового сертифікату». «Родовий сертифікат» складається з шести частин: реєстраційної (корінець), чотирьох талонів і власне сертифіката.

Видача родового сертифіката здійснюється жінкам жіночою консультацією, в якій спостерігаються жінки в період вагітності, при явці до лікаря на черговий огляд жінки з терміном вагітності 30 тижнів (при багатоплідній вагітності - 28 тижнів вагітності) і більше. Сертифікат видається незалежно від того, повнолітня жінка чи ні, працює вона чи ні.

Адресатами програми «Родові сертифікати» є жіночі консультації, пологові будинки, дитячі поліклініки. Сертифікат діє у всіх державних і муніципальних пологових будинках. Жінка може вільно вибирати, куди звернутися. Учасником програми може стати підприємство, яке має ліцензію на здійснення медичної діяльності за спеціальністю «акушерство та гінекологія» або «педіатрія», що уклало договір з регіональним відділенням Фонду соціального страхування.

Джерелом фінансування за Програмою є Фонд соціального страхування.

Номінальна сума, яка повинна бути виділена на один сертифікат, становить 3000 гривень. Ця сума розподіляється на: частина призначена для оплати послуг, наданих жінкам у період вагітності на амбулаторно-поліклінічному етапі, частина - у період пологів у пологових будинках, частина передається в дитячу поліклініку, в якій дитина спостерігається протягом першого року життя.

Програмою передбачено, що частина отриманих коштів, що спрямовуються на оплату праці медичних працівників амбулаторних установ, становить 60%; стаціонарних - 40% від сум, отриманих установами за родові сертифікати. Частина, що залишилася вартості сертифіката направляється на закупівлю для них медичної техніки, нового обладнання, медичних виробів і засобів, необхідних породіллям.

Введення родових сертифікатів має своєю метою підвищення матеріальної зацікавленості медичних установ у наданні якісної медичної допомоги майбутнім матерям. Медпрацівникам стає вигідно, щоб на облік ставало більше вагітних жінок. Є також розрахунок на зниження кількості абортів, так як у працівників консультації з'являється стимул, щоб відмовити жінку від переривання вагітності з тим, щоб отримати ще одну «клієнтку». Крім того, родові сертифікати нададуть вагітній жінці можливість вибору жіночої консультації, в якій вона хоче стати на облік і спостерігатися по вагітності, а в подальшому і пологового будинку.

На народжуваність великий вплив має кількість абортів. За даними держкомстату в 2010 році у Запорізькому регіоні було народжено 18018 дітей та 6006 зроблено абортів. Щоб знизити кількість абортів потрібно проводити роз'яснювальні роботи з підлітками у школах, показувати наукові фільми про аборти, щоб вони знали про всі ризики від абортів. В нашій країні не повинно бути поняття «безпечний аборт», будь-який аборт має тільки негативні наслідки.

Для підвищення народжуванності потрібно розвивати такі заходи:

– забезпечити кваліфікованої та доступної амбулаторної медичної допомогою жінок до пологів, а також породіль кваліфікованої і доступною медичною допомогою в стаціонарі в період пологів за допомогою родових сертифікатів. Що дозволить знизити ризик малюкової та материнської смертності;

– впровадження курсу з основ сімейного життя в загальноосвітніх школах і в освітніх установах початкової та середньої професійної освіти, а також створення інформаційного поля з відповідального батьківства та створенню позитивного образу сім'ї;

– створення умов для поліпшення житлових умов молодих сімей;

– стимулювання народжуваності, забезпечення підтримки сімей з дітьми;

– проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи стосовно права на окремі види державної допомоги сім'ям, у яких народилися діти;

– створення сприятливих умов для поєднання жінками професійної зайнятості з материнством;

– забезпечення призначення та виплату нового виду допомоги - при усиновленні дитини;

– забезпечення виплати одноразової винагороди жінкам, яким надано почесне звання України «Мати-героїня» та сім'ям, у яких народилась трійня;

– забезпечення підтримки багатодітних сімей, у тому числі надання допомоги за рахунок коштів обласного бюджету;

– забезпечувати житловою площею сім'ї в яких народилась четверта дитина.

Загальний рівень захворюваності населення значною мірою підвищився протягом останніх 90 років. Якщо, за даними переписів населення, протягом 1979-1989 років поширеність захворювань збільшилася на 16,3 відсотка, то за період з 1989 по 2001 рік - на 40,4 відсотка. Основними складовими незворотних демографічних втрат є високий рівень смертності дітей віком до 1 року та чоловіків працездатного віку (через надмірну смертність від хвороб системи кровообігу та внаслідок дії зовнішніх факторів). Цей показник є одним з найвищих.

Причинами втрати здоров'я, зростання смертності та зниження очікуваної тривалості життя є низький рівень і несприятливі умови життєдіяльності значної частини населення, низька ефективність існуючої системи охорони здоров'я, поширеність шкідливих звичок та нехтування нормами здорового способу життя.

Формування режиму смертності населення Запорізького регіону впродовж останніх 20 років відбувається під впливом як позитивних (досягнення профілактичної медицини та акушерства, зростання освітнього рівня населення, контроль за якістю питної води та основних продуктів харчування, урбанізація), так і негативних чинників (екстенсивне використання робочої сили на технологічно недосконалих виробництвах, забруднення довкілля, недостатня обізнаність населення щодо власних зусиль у забезпеченні індивідуального здоров'я і самого життя, недоліки медичного обслуговування, врешті-решт, низький рівень життя та глибока соціально-економічна криза).

Сучасний рівень смертності населення Запорізької області, і - що навіть важливіше - тенденції останніх десятиріч докорінно відрізняються від аналогів розвинутих країн світу. Дедалі більше Запорізька область відстає за всіма основними параметрами режиму смертності. Ситуація потребує негайних дій: необхідні комплексні цілеспрямовані зусилля, які охоплюватимуть і охорону праці, і профілактичну медицину, і дорожньо-транспортну безпеку, і захист навколишнього середовища, і систему охорони здоров'я, і контроль за якістю продуктів харчування та питної води. Безумовно, підґрунтям є економічний підйом, збільшення бюджетних потужностей та зростання рівня життя населення. Важливе значення має демографічна політика, її спрямованість та ефективність. Видається доцільним прийняття Стратегії демографічного розвитку України, розробленої фахівцями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України і схваленої учасниками Міжнародної науково-практичної конференції «Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики» у жовтні 2005 року [72, с. 4].

Для поліпшення здоров'я, зниження рівня смертності та збільшення тривалості життя необхідно:

– створити умови для забезпечення доступу широких верств населення до засобів збереження та поліпшення здоров'я, якісного медичного та санаторно-курортного обслуговування;

– формувати суспільну налаштованість на здоровий спосіб життя, особистісну мотивацію до збереження та поліпшення здоров'я;

– формувати у населення світоглядні принципи свідомого самозбереження як суспільно бажаної етичної норми;

– створити безпечне для життя і здоров'я довкілля;

– поліпшити якість платних медичних послуг;

– посилити боротьбу з наркоманією та проституцією;

– сприяти розвитку масової фізичної культури та спорту, зокрема розширити доступ дітей і підлітків до фізкультурно-спортивних і оздоровчих закладів, підліткових клубів за місцем проживання з метою створення належних умов для зміцнення їх фізичного та психічного здоров'я;

– забезпечити належне гігієнічне виховання і навчання громадян;

– реформувати систему охорони здоров'я з метою підвищення її ефективності та поетапного збільшення обсягу фінансування;

– запровадити загальнообов'язкове державне медичне страхування;

– забезпечити розвиток профілактичного та реабілітаційного напряму в системі охорони здоров'я, зокрема розроблення комплексних програм, спрямованих на профілактику найпоширеніших хронічних захворювань, а також тютюнокуріння і зловживання алкоголем;

– удосконалити порядок акредитації закладів охорони здоров'я;

– охоплювати дедалі більшу частину населення профілактичними медичними оглядами та підвищити їх якість;

– забезпечити заклади охорони здоров'я усіх рівнів сучасним діагностичним обладнанням;

– реформувати систему медичної допомоги на користь первинної лікувально-профілактичної допомоги, поліпшити якість стаціонарної та спеціалізованої медичної допомоги;

– розробити та забезпечити виконання програм ранньої діагностики та якісного лікування найпоширеніших небезпечних захворювань;

– утворити перинатальні центри з відділеннями перинатальної діагностики, реанімації та інтенсивної терапії, виходжування і реабілітації новонароджених на базі діючих закладів охорони здоров'я;

– поширити практику надання медико-генетичних консультацій;

– впровадити нові методи лікування безпліддя;

– створити систему медичного обслуговування сімейними лікарями;

– розробити та запровадити механізм участі недержавних організацій та представників громадськості у реформуванні та розвитку системи охорони здоров'я;

– зміцнити державні гарантії щодо охорони материнства і дитинства, розвиток медичних технологій, що забезпечують поліпшення репродуктивного здоров'я населення та збереження здоров'я дітей;

– створити оптимальну мережу закладів планування сім'ї, забезпечити доступність медичних послуг, спрямованих на збереження репродуктивного здоров'я;

– поліпшити якість надання медичної допомоги сільському населенню;

– створити умови праці, що сприяють творчому розвитку працівників, збереженню їх фізичного та психічного здоров'я;

– впровадити на виробництві з шкідливими умовами праці новітні технології, які забезпечуватимуть усунення або зменшення їх негативного впливу на здоров'я працівників;

– забезпечити координацію роботи органів виконавчої влади і громадських організацій, які здійснюють нагляд за умовами праці;

– створити умови для відновлення здоров'я працівників, передусім тих, що зайняті на важких роботах і на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці;

– реформувати систему оздоровчих та рекреаційних закладів, забезпечити доступність послуг, що ними надаються, для широких верств населення;

– відновити систему медичного та санаторно-курортного обслуговування;

– удосконалити структуру і підвищити ефективність здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

– привести санітарні норми та нормативи екологічної безпеки у відповідність з міжнародними стандартами, а також посилити контроль за їх дотриманням;

– удосконалити механізм відшкодування збитків, викликаних впливом екологічних чинників;

– поліпшити стан існуючих та забезпечити будівництво нових доріг, які б відповідали міжнародним стандартам з безпеки дорожнього руху;

– посилити контроль за відповідністю транспортних засобів вимогам безпеки, охорони праці та екології;

– підвищити рівень безпечності експлуатації об'єктів житлово-комунального призначення, створити умови для безперешкодного доступу до них осіб з обмеженими фізичними можливостями;

– посилити державний та громадський контроль за безпекою продукції, забезпечити реалізацію права споживачів на її належну якість, зокрема контроль за безпекою для життя і здоров'я людини продуктів харчування, непродовольчих товарів повсякденного вжитку, ліків тощо;

– посилити громадський порядок та боротьбу із злочинністю.

Водночас, не очікуючи адекватних зрушень у свідомості населення, держава та суспільство мають запропонувати низку заходів, що умотивовуватимуть населення до здорового способу життя, до реалізації принципів «вітальної» поведінки щодо себе і своїх дітей та поширюватимуть серед населення відповідні знання і навички.

Однак навіть за цих умов навряд чи можна розраховувати на швидке надолуження втраченого - надто великим є розрив, і надто підірваний життєвий потенціал нації.

3.3 Регулювання міграційного руху населення в Запорізькій області

Кількість населення в країні в цілому і в різних її районах зокрема, може змінюватися у зв'язку з переїздами людей з одних місць постійного проживання в інші, з країни в країну. Такі зміни в кількості населення називають механічними, а сам рух - міграціями.

Міграційні процеси - невід'ємна і постійна складова історії людства. Вони є найголовнішими чинниками, що впливають на перспективи економічного, соціального та культурного розвитку України. Вони мають різну інтенсивність, спрямованість, тривалість залежно від багатьох причин. За причинами міграції бувають соціально-економічні або трудові, екологічні, політичні, сімейно-побутові, релігійні, етнонаціональні. За напрямом переміщення людей міграції поділяють на зовнішні та внутрішні. Зовнішні міграції, що спрямовані за межі країни, називаються еміграцією, а протилежного напряму - імміграцією. Внутрішні міграції - це переміщення населення між різними регіонами, населеними пунктами, вони не впливають на зміну чисельності населення території взагалі, а тільки на його перерозподіл у її межах.

На регіональному рівні міграція виступає другим за значенням після природного руху джерелом формування населення, що безпосередньо впливає на перебіг демографічних процесів. Для управління міграцією найперша умова - виявлення можливих районів і пунктів виходу мігрантів, а також можливих місць розселення за критерієм працезабезпеченості.

Динаміка міграційного балансу населення Запорізької області впродовж двадцяти років вирізнялася нестійким характером: коливання сальдо міграції від від'ємних до додатних значень обумовлювалися різкими змінами напрямків міграційних потоків між селом і містом внаслідок структурних перетворень в економіці країни, що призвели до зниження рівня життя населення. Особливо великі втрати населення області внаслідок міграційного руху спостерігалися у продовж 2002-2008 рр. (-6‰).

Регулювання міграційних процесів держава здійснює для уповільнення темпів депопуляції, збереження чисельності та структури населення на рівні, що забезпечує господарське освоєння території, за умови збереження ментальної цілісності української нації.

Для відновлення чисельності населення потрібне залучення значної кількості мігрантів. Прибуття великої кількості мігрантів призведе до порушення ментальної цілісності населення та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощів взаємоадаптації корінного населення та мігрантів. Разом з цим визнається, що в Запорізькому регіоні та Україні чисельність населення зменшиться до критичного рівня і, як наслідок, посилиться деформація статево-вікової структури населення.

З метою подолання зазначених негативних тенденцій ми пропонуємо:

– скорочення масштабів нелегальної трудової міграції громадян за кордон;

– створення умов для подолання тенденції виїзду висококваліфікованих спеціалістів за кордон на низькокваліфіковані роботи;

– посилення боротьби з нелегальною міграцією;

– збільшення штатної чисельності працівників МВС, які займаються виявленням та припиненням незаконної діяльності, пов'язаної з посередництвом у працевлаштуванні за кордоном;

– сприяння репатріації етнічних українців, представників раніше депортованих народів, які повертаються в Україну;

– збільшення квот для тимчасового працевлаштування громадян України за кордоном.

Запобігання нелегальній трудовій міграції Запорізьких громадян за кордон передбачає:

– розповсюдження інформації (рекламно-інформаційні буклети, спеціальні телепередачі, цільові випуски газет, спеціальні лекційні заняття у вищих навчальних закладах) щодо міжурядових угод про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист;

– розроблення і виконання програми соціальної та професійної адаптації для громадян Запоріжжя, які повертаються після закінчення строку тимчасового працевлаштування за кордоном, програм підвищення кваліфікації, стимулювання самозайнятості та розвитку малого підприємництва, підвищення кваліфікації та перекваліфікації мігрантів;

– створення загальнодержавної бази даних про вільні робочі місця;

– стимулювання розвитку підприємництва, створення нових робочих місць у депресивних регіонах, зокрема в наукоємних галузях, у галузі туризму, а також розвиток транспортної інфраструктури в приміських зонах;

– подолання різких регіональних диспропорцій у рівні життя населення.

Особливостями сучасної міграційної ситуації в Україні є стабілізація інтенсивності стаціонарних міграцій та перехід до додатного міграційного балансу за збереження значних обсягів зовнішніх трудових міграцій. Україна зіткнулася з рядом загроз національній безпеці держави, що пов'язані з міграційними процесами. Це загальне зменшення чисельності населення, зокрема міграційне зменшення кількості осіб молодого та середнього віку; еміграція висококваліфікованих спеціалістів; приток та транзит нелегальних мігрантів з країн, що розвиваються, включаючи кримінальні елементи; нелегальна міграція наших співгромадян за кордон, чимало з яких опиняються у безправному становищі і позбавлені можливості користуватися захистом держави. Впродовж періоду незалежності в Україні прийнято ряд законів, спрямованих на регулювання міграційних процесів, затверджених Кабінетом Міністрів України, однак в цілому формування міграційної політики держави досі не завершено.

Ми пропонуємо такі методи реалізація міграційної політики:

– сприяння репатріації етнічних українців і депортованих народів;

– розроблення програми інтеграції біженців в українське суспільство;

– сприяння внутрішній міграції населення з метою забезпечення збалансованого розвитку регіону;

– укладення двосторонніх угод із сусідніми країнами про координацію заходів прикордонних служб, спрямованих на боротьбу з транзитом нелегальних мігрантів.

В Україні проблеми міграції та її ролі в гармонізації розвитку територіальних суспільних систем є предметом постійної дискусії. Адже ризики, породжені міграційними процесами населення на місцях, нині виходять в ранг національної безпеки держави. Дезінтеграція економічного, деградація соціального, декомпозиція екістико-поселенського, деформація демографічного простору держави - це ті міграційні ефекти, які вимагають постійного контролю. В механізм протидії цим ризикам мають бути залучені як центральні органи влади, так й органи територіального управління, місцевого самоврядування, бізнесові, громадські й інші структури територіальних суспільних систем. Усе чіткіше окреслюється перелік вимог до самої людини, яка під впливом прогресу науки і техніки, поширення передових засобів зв'язку, змушена відповідально ставитися до конструювання свого майбутнього. Нині в умовах глобальної кризи важливою складовою теоретико-методологічного та методичного забезпечення вектора реформ, підтримання збалансованості територіального розвитку держави, інструменту подолання міграційних ризиків й загального соціального напруження у суспільстві має стати доробок економічної наукової думки. Про нові концепції праці та зайнятості вже тривалий час ведеться дискурс на шпальтах спеціальних видань. Вивченню їх перспектив в умовах української регіональної економіки варто приділяти значно більше уваги.

Висновки по третьому розділу

1. У результаті можна констатувати той факт, що Україна стоїть перед обличчям демографічної катастрофи. Йде процес сімейної деградації, зміна структури і функцій сім'ї. Акцент сучасної цивілізації спрямований на окрему особистість, вільну від усіх зв'язків, у тому числі і сімейних. Тому необхідна дієва демографічна політика, спрямована на подолання депопуляції та її наслідків, а також на забезпечення стійкого відтворення населення нашої країни в майбутньому.

2 Депопуляційні процеси, характерні для сучасного етапу демографічного розвитку Запорізького регіону та України, вимагають посилення уваги до якісного складу населення, підвищення народжуваності, зниження смертності та збільшення тривалості життя, формування здорового способу життя. Необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.

3. Основними напрямами державної міграційної політики на сучасному етапі мають бути активізація міграційних резервів пом'якшення депопуляції, регулювання трудових міграцій, протидія торгівлі людьми. Активна міграційна політика є єдиною можливістю недопущення надмірного зменшення загальної кількості населення України, зокрема в деяких регіонах, однак при цьому слід намагатися мінімізувати негативні наслідки розселення в Україні представників нетипових для неї етносів. Слабким місцем політики протидії торгівлі людьми залишається обізнаність широких мас населення з цією проблемою. Відповідно слід інтенсифікувати дії щодо інформування населення про ризики зовнішньої трудової міграції, зокрема важливим є поширення відповідних буклетів у сільській місцевості.

Висновки

1. Для пояснення закономірностей відтворення населення демографія запозичує методи, залучає факти, встановлені іншими науками та для більш глибокого проникнення у вивчення закономірностей і рушійних сил відтворення населення. Сучасний розвиток демографії характеризується подальшою спеціалізацією вчених, переходом демографії як системи демографічних наук на нову якісну щабель. У перспективі розвиток кожної з демографічних наук має призвести до виявлення нових напрямків у дослідженні проблем народонаселення.

2. На основі відомостей про природний рух та міграцію населення розраховується щорічна чисельність населення країни, регіону, світу, вона необхідна для загальнодержавних потреб та наукових досліджень. Жоден прогноз чисельності населення неможливий без серйозного вивчення динаміки народжуваності і смертності та їх тенденцій. Тому протягом року робляться всі необхідні перерахунки, пов'язані зі зміною адміністративно-територіальних одиниць; застосовуються методи контролю, зокрема систематично проводяться перевірки повноти та правильності реєстрації демографічних подій.

3. Демографічні прогнози лежать в основі будь-якого соціального прогнозування і планування. Справді, що б ми не планували на перспективу: розвиток виробництва конкретних товарів або послуг, соціальної структури суспільства, включаючи її структуру за розмірами і складом сімей, будь-які соціальні процеси - у всіх випадках, очевидно, нам перш за все потрібно буде дізнатися число і склад майбутніх учасників цих соціальних процесів за статтю та віком, оскільки ці «параметри» людей роблять сильний вплив на характер та інтенсивність їх діяльності і, відповідно, на характер та інтенсивність соціальних процесів.

4. Демографічний аналіз полягає в дослідженні різноманітних за характером внутрішніх і зовнішніх зв'язків демографічних і соціально-економічних подій та процесів. Тому й аналітичний апарат, методичні підходи мають бути різноманітними, здатними забезпечити комплексне вивчення сутності подій і процесів, що відбуваються в населенні, вичерпне їх описання та виявлення закономірностей.

5. Нинішня демографічна ситуація, що склалася в Запорізькій області, є наслідком складного перебігу подій як минулого, так і сьогодення. З одного боку, вона зумовлена політичними, економічними, соціально-психологічними, біологічними та іншими факторами, що діяли протягом тривалого часу (наявні й тепер), а з другого - перебуває під впливом несприятливих соціально-економічних тенденцій, які спровокували надмірне зниження кількості населення.

Так населення в Запорізькій області у продовж 1990-2010 років скоротилося на 13,3%. Скорочення населення відбувається й в країні в цілому, але скорочення населення регіону на 1,9% переважає загальноукраїнські показники.

Найвагомішим чинником, що негативно позначився на зменшенні загальної чисельності населення і демографічного потенціалу Запорізької області та України, є соціальні катастрофи, які мали місце в нашій історії. Вони значною мірою сформували сучасну демографічну ситуацію. Саме недооцінка цього загострює дискусії, що тривають навколо сучасної демографічної ситуації та штучно набули політичного забарвлення.

6. Стать є однією з найважливіших вроджених ознак людини, яка визначає її роль в відтворені населення, сімейний та соціальний статус. Нормальне відтворення населення за умов панування моногамної сім'ї потребує рівноваги чоловіків і жінок у населенні. Особливо це важливо у дітородному і працездатному віці.

Так в Запорізькій області кількість чоловіків на 14% переважає над кількістю жінок в працездатному віці, а в 50-річному віці вже більш як четверть жінок живуть без чоловічого захисту. Отже, захист життя чоловіків, зниження їх смертності є одним із найважливіших завдань соціально-демографічного розвитку.

7. Вік людини відображає тривалість життя як біологічного явища і водночас є головною ординатою людського життя. Вік відзначає можливість учитися, працювати, брати шлюб, мати дітей. Інакше кажучи, він багато в чому визначає соціально-економічний розвиток суспільства.

В Запорізькій області в 2010 році частка осіб молодших за працездатний вік складає 14%,а частка осіб працездатного віку - 60,4, але через певний час вони будуть переходити до старших вікових груп, а молодші покоління не зможуть у повному обсязі забезпечити відтворення населення. Про значне старіння населення свідчить кількість пенсіонерів яка в 1991 році становила 253 особи на 1000 населення, а в 2010 - 306, це при тому, що кількість постійного населення в останні 20 років тільки зменшується, як в регіоні так і в країні в цілому.

8. Народжуваність, поряд зі смертністю, є основним демографічним процесом. Зіставивши вище дослідженні нами дані ми можемо говорити, що в Запорізькому регіоні відбувається скорочення населення. З 1990 року по 2010 рік природне скорочення становить від 6,9‰ до 5,8‰, що на 20% переважає загальноукраїнські показники. Ці показники занадто низькі, не те щоб для збільшення населення, а навіть для його відтворення.

9. При дослідженні міграції в середині Запорізької області було виявлено, що у 2010-2008рр з 25 районів відбувається постійне міграційне скорочення в 17 районах. Ці райони менш розвинені, тому люди їздять в інші райони шукати кращої долі, а знайшовши залишаються на постійне місце проживання.

Міждержавна міграція має більш позитивне сальдо (602 особи), а от показники міжрегіональної міграції свідчать про те, що населення віддає перевагу проживанню в інших регіонах країни та має від'ємне сальдо (485 особи). За даними Держкомстату, для населення України найбільш привабливими для проживання вважаються м. Київ, Харківська область, м. Севастополь, АР Крим, Дніпропетровська, Чернівецька, Одеська та Волинська області.

10. У результаті можна констатувати той факт, що Україна стоїть перед обличчям демографічної катастрофи. Йде процес сімейної деградації, зміна структури і функцій сім'ї. Акцент сучасної цивілізації спрямований на окрему особистість, вільну від усіх зв'язків, у тому числі і сімейних. Тому необхідна дієва демографічна політика, спрямована на подолання депопуляції та її наслідків, а також на забезпечення стійкого відтворення населення нашої країни в майбутньому.

11. Депопуляційні процеси, характерні для сучасного етапу демографічного розвитку Запорізького регіону та України, вимагають посилення уваги до якісного складу населення, підвищення народжуваності, зниження смертності та збільшення тривалості життя, формування здорового способу життя. Необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.

12. Основними напрямами державної міграційної політики на сучасному етапі мають бути активізація міграційних резервів пом'якшення депопуляції, регулювання трудових міграцій, протидія торгівлі людьми. Активна міграційна політика є єдиною можливістю недопущення надмірного зменшення загальної кількості населення України, зокрема в деяких регіонах, однак при цьому слід намагатися мінімізувати негативні наслідки розселення в Україні представників нетипових для неї етносів. Слабким місцем політики протидії торгівлі людьми залишається обізнаність широких мас населення з цією проблемою. Відповідно слід інтенсифікувати дії щодо інформування населення про ризики зовнішньої трудової міграції, зокрема важливим є поширення відповідних буклетів у сільській місцевості.

Перелік посилань

1. Смирнова И.В. Демография: учебно-методическое пособие для студентов. - Калуга: филиал СЗАГС в г. Калуга, 2004. - 138 с.

2. Дорошенко Л.С. Демографія: навч. посіб. для студ. ВНЗ. - К.: МАУП, 2005. - 112 с.

3. Елисаева И.И., Васильева Э.К. Демография и статистика населения: учебник. - М.: «Финансы и статистика», 2006. - 688 с.

4. Демография: учебник / Под общ. ред. Н.А. Волгина. - М.: Изд-во РАГС, 2007. - 440 с.

5. Валентей Д.И., Кваша А.Я. Основы демографии: учебник. - М.: «Мысль», 1989. - 286 с.

6. Бреева Е.Б. Основы демографии: учебное пособие. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К^о», 2004. - 352 с.

7. Стеценко С.Г. Демографічна статистика: підручник. - К.: «Вища школа», 2005. - 415 с.

8. Демография: учеб. пос. / Под. ред. проф. В.Г. Глушковой. - М.: «КноРус», 2004. - 304 с.

9. Муромцева Ю.І. Демографія: навч. посіб. - Київ: «Кондор», 2009. - 300 с.

10. Бреева Е.Б. Демография: учебное пособие. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К^о», 2009 - 388 с.

11. Прибиткова Ш.М. Основи демографії: посіб.: - К.: «АртЕк», 1995. - 256 с.

12. Косов П.И., Берендеева А.Б. Основы демографии: учеб. пособие. - М.: «ИНФРА-М», 2010. - 288 с.

13. Медков В.М. Демография: учебное пособие. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. - 448 с.

14. Кваши А.Я., Ионцева В.А. Современная демография: учеб. пособ. - М.: Изд-во Москв. ун-та, 1995. - 272 с.

15. Медков В.М. Демография: учебник. - М.: «ИНФРА-М», 2004. - 576 с.

16. Борисов В.А. Відтворення населення як предмет демографічної науки // Відтворення населення та демографічна політика в СРСР // Відп. ред. Л.Л. Рибаківська. - 1987. С. 25-31

17. Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи: учебное пособие. - М.: Изд-во МГУ: Изд-во Международного университета бизнеса и управления ("Братья Карич"), 1996. - 304 с.

18. Бутов В.И. Демография: учеб. пособ. - М.: ИКЦ «МарТ», Ростов-н-д: Издательский центр «МарТ», 2003. - 522 с.

19. Глушкова В.Г. Демография: учебное пособие. - М.: «КноРус», 2007. - 304 с.

20. Медков В.М. Введение в демографию: учебник для вузов. - М.: Академический Проект Фонд "Мир", 2006. - 432 с.

21. Борисов В.А. Демография: учебник. - М.: Издательский дом «NOTA BENE», 1999. ? 272 с.

22. Новіков В.М. Соціальна інфраструктура як фактор збереження демографічного потенціалу країни // Демографія та соціальна економіка. - 2004. ? № 1-2. - С. 27-36

23. Косов П.И., Берендеева А.Б. Основы демографии: учебное пособие. - М.: «Инфра-М», 2010. - 288 с.

24. Кристоф Вандескрик. Демографический анализ: учеб. пособ. ? М.: Изд. Академический проект «Гаудеамус», 2005. - 112 с.

25. Денисенко М.Б., Калмыкова Н.М. Демография: учеб. пособ. - М.: «Инфра-М», 2011. - 424 с.

26. Саак. А.Э., Тагаев. А.В. Демография: учебное пособие. - Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2003. - 99 с.

27. Демографічний сайт Б.П. Денисова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://demography.narod.ru/.

28. Демографічні дослідження. Випуск 20 / В. Стешенко // НАН України, Інститут економіки [Відпов. ред., О. Хомра], 1998. - 248 с.

29. Рунова Т.Г. Демография: практикум, - М.: МГИУ, 2008. - 48 с.

30. Верещагина А.В. Демография: ученое пособие. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К^о», 2011. - 256 с.

31. Глушкова В.Г., Семагин Ю.А. Демография: учеб. пособ. для ВУЗов. - М.: «КноРус», 2010. - 288 с.

32. Лысенко С.Н. Демография: учеб.-практ. пособие. - М.: «Инфра-М», 2011. - 112 с.

33. Овчиннікова О.Р. Застосування методів прогнозування в дослідженні міграції населення (на прикладі Хмельницької області) // Демографія та соціальна економіка. - 2009. ? № 1. - С. 143-151.

34. Позняк О.В. Проблеми формування міграційної політики України в сучасних умовах // Демографія та соціальна економіка. - 2009. ? № 1. - С. 20-28.

35. Клочкова М.С. Демография: учеб. пособ. - М.: РИОР, 2006. - 184 с.

36. Саградов А.А. Экономическая демография: учебное пособие. - М.: Учебники экономического факультета МГУ им. М.В. Ломоносова, 2011. - 254 с.

37. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: навчальний посібник. ? Одеса: «Астропринт», 2001. ? 560 с.

38. Зверева Н.В., Кваша А.Я., Козлов В.И. Демография: современное состояние и перспективы развития: учебное пособие. - М. «Высш. шк.», 1997. - 271 с.

39. Харченко Л.П. Демография: учеб. пособ. - М.: «Омега-Л», 2006. - 350 с.

40. Лібанова Е. Оцінка демографічної політики за допомогою поздовжніх і поперечних показників народжуваності // Україна: аспекти праці. - 2008. ? №2. - С. 25-31.

41. Кваша А.Я., Ионцев В.А. Современная демография: учеб. пособие. ? М.: Изд-во МГУ, 1995. - 272 с.

42. Карякина Т.Н. Социальная этнография и демография: учеб. метод. пособ. - Волгоград: Изд-во «ВолГУ», 2005. - 80 с.

43. POPLINE: самая большая в мире библиографическая база данных по демографическим исследованиям [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.jhuccp.org/popwel.stm/.

44. Смулевич Б.Я. О двух забытых областях социологических исследований // «Коммунист». - 1963. - №17 - С. 81-87

45. Макарова О.В. Демографічна політика: сучасні реалії та перспективи // Демографія та соціальна економіка. - 2007. - № 1. - С. 33-41.

46. Population Index on Line: ежеквартальный онлайновый реферативный журнал по демографии и смежным дисциплинам Принстонского университета, США [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.popindex.princeton.edu/.

47. Осауленко О.Г. Демографічна статистика в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку // Демографія та соціальна економіка. - 2004. ? № 1-2. ? С. 21-26

48. Центр демографии и экологии человека РАН «Демоскоп Weekly» [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.demoscope.ru/.

49. Шевчук П.Є. Стратегічні пріоритети подолання демографічної кризи в Україні // Демографія та соціальна економіка. - 2005. ? № 2. - С. 47-54

50. Шелестов Д.К. Историческая демография: учебник. ? М., 1987, ? 305 с.

51. Апанасенко Г.Л. Як зупинити депопуляцію в Україні//Науковий світ. - 2005. ? №11. - С. 2-5.

52. Народонаселение. Энциклопедический словарь. ? М.: Большая Российская энциклопедия, 1994. - 639 c.

53. Левчук Н.М. Проблеми фінансування охорони здоров'я в Україні // Демографія та соціальна економіка. - 2008. ? № 1. - С. 85-97.

54. Статистичний щорічник України за 2008 рік // Держкомстат України; [за ред. О.Г. Осауленка; відп. за вип. Н.П. Павленко], ? К.: Інформаційно-аналітичне агентство, 2009. ? 568 с.

55. Статистичний щорічник Запорізької області за 2006 рік // За ред. В.П. Головешка; Відп. за вип. Г.Ф. Песочина. ? Запоріжжя, 2007. ? 430 с.

56. Статистичний щорічник Запорізької області за 2009 рік // Держ. комітет стат. України, головне управління стат. у Запорізькій обл.; [за ред. В.П. Головешка; Г.Ф. Песочина], ? Запоріжжя: Голов. упр. статистики, 2010. ? 512 с.

57. Міста та райони Запорізької області за 2009 рік. Статистичний щорічник // [за ред. В.П. Головешка; відп. за вип. Г.Ф. Песочина]; Держ. комітет стат. України, Гол. упр. стат. у Зап. обл., ? Запоріжжя: Головне упр. статистики у Запоріз. обл., 2010. ? 276 с.

58. Головне управління статистики Запорізької області [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http://www.zapstat.zp.ua/.

59. Державний Комітет статистики в Україні [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

60. Шлюб, сім'я та дітородні орієнтації в Україні / авторський колектив / ? К.: «АДЕФ-Україна», 2008. - 256 с.

61. Кретновська О. Проблеми збереження і розвитку людського потенціалу в умовах старіння населення України // Вісник НАДУ. - 2009. - №4. - С. 238-246.

62. Мамедова Л.Г. Демографічні аспекти функціонування ринку праці Запорізької області // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2009. - № 2(6). - С. 84-88

63. Мельник С., Гаврюшенко Г., Шубєнок С. Демографічна ситуація в Україні: стан, головні проблеми та способи їх вирішення // Україна: аспекти праці. - 2006. - №4. - С. 22-26.

64. Богданович В. Шляхи подолання демографічної кризи в умовах соціально-економічних трансформацій // Вісник НАДУ. - 2006. ? №4. - С. 207-214.

65. Демографічна криза в Україні. Її причини та наслідки: Збірник матеріалів / Л.І. Журавльова, З.С. Машкова.; Відповідальний за випуск І.М. Грабовецький, - К.: Парламентське видавництво, 2003. - 152 с.

66. Демографический энциклопедический словарь: энциклопедия / Ред. Д.И. Валентей. ? М.: Сов. энциклопедия, 1985. - 608 с. [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http://nation.geoman.ru/demogr/.

67. Народи Північного Приазов'я / Б.М. Кочерга, Л.В. Афанасьєва, Г.І. Александрова, Л.Ф. Глинська та інші /. - К.: Видавництво «Просвіта», 1997. - 120 с.

68. Курило І.О. Народжуваність в Україні: аналіз детермінант та статистична оцінка ефектів пронаталістських заходів // Статистика України. - 2007. ? №4. - С. 80-89

69. Курило І.О. Про базисні принципи соціальна-демографічної політики в Україні // Україна: аспекти праці. - 2006. ? №4. - С. 27-30.

70. Воробьева О.Д. Практикум по статистике населения и демографии: учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2011. - 272 с.

71. Єхануров Ю.І. Демографічний розвиток як державний пріоритет України // Демографія та соціальна економіка. - 2005. ? № 2. - С. 3-6

72. Стратегія демографічного розвитку на 2006-2015 роки // Демографія та соціальна економіка. - 2006. ? № 1. - С. 3-22

Размещено на Allbest.ru