Регіональні особливості розвитку і розміщення продуктивних сил Румунії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

з курсу «Регіональної економіки»

на тему: «Регіональні особливості розвитку і розміщення продуктивних сил Румунії»

Київ 2010

Вступ

Румунія є тією країною, яка за досить невеликий час перетворилась з бідної, розореної на країну з достойним рівнем економіки. Румунію називають "Тигром" завдяки своїм високим темпам приросту і швидкому розвитку. До 2009 року румунське економічне зростання було найшвидшим в Європейському Союзі. Вже після 45 років тісних зв'язків з Радянським Союзом відбувалося створення ринкової економіки і демократичної політичної системи, що давалося Румунії дуже нелегко. Після революції 1989 року у країні ще 10 років панували убогість і розруха, кілька разів спалахували запеклі політичні і соціальні конфлікти. Румунією управляли в 1989-1996 роках соціал-демократи, в 1996-2000 роках - коаліція на чолі з відтвореними партіями довоєнного періоду - селянською і ліберальною. Лише на кінець 90-х років вдалося створити основи ринкової економіки, і країна вступила в смугу економічного зростання. Наступні 7 років були для Румунії в основному успішними. Соціал-демократи, які повернулися до влади в 2000 році, зуміли розвинути сприятливі економічні тенденції, добилися вступу країни в НАТО та ЄС.

Об'єктом дослідження є продуктивні сили Румунії, тобто природні та трудові ресурси, галузі промисловості, участь країни в економічних зв'язках тощо, а предметом - закономірності і принципи територіальної організації виробництва, ефективність розміщення галузей народного господарства.

Метою є дослідження регіональних особливостей розвитку і розміщення продуктивних сил Румунії.

Відповідно до мети в курсовій роботі було поставлено та вирішено наступні завдання:

визначено роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Румунії;

досліджено історичні, природні, демографічні та економічні особливості розвитку та розміщення продуктивних сил країни;

охарактеризовано сучасну галузеву структуру і рівень розвитку господарського комплексу Румунії;

досліджено участь Румунії у територіальному поділі праці та економічних зв'язках;

визначено основні проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил Румунії.

При дослідженні РПС Румунії в даній курсовій роботі будуть задіяні декілька методів, які допоможуть більш доступно розкрити тему обраної роботи: балансовий, статистичний та індексний.

У процесі дослідження теми стануть у нагоді картосхеми адміністративно-територіального поділу країни, розміщення корисних копалин та основних транспортних шляхів, розміщення основних центрів галузей спеціалізації промисловості та основних агропромислових територіальних комплексів. Також корисними будуть таблиці, діаграми, графіки, що ілюструють демографічний та виробничий потенціал країни.

Мета та завдання курсової роботи визначили її структуру. Структурно робота складається зі вступу, шести розділів, висновку, списку використаної літератури та додатку.

1. Роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Румунії

Сучасна Румунія відноситься до країн світу, які розвиваються.

Республіка Румунія розташована на південному-сході Центральної Європи, у басейні Нижнього Дунаю. Границі її визначені мирним договором 1947 року, їх загальна довжина - 3190,3 км. Від заходу до сходу Румунія займає приблизно 9 меридіанів (західна крайня точка - 20° 15'44" східної довжини, а східна крайня точка - 29°41'24" східної довжини. Від півночі на південь, Румунія простягається на приблизно 5 паралелей (північна крайня точка - 48°15'06" північної широти, а південна - 43°37'07" північної широти). [1]

Рис. 1 - Карта Румунії [35]

На півночі межує з Україною, на сході - з Молдовою, на півдні - з Болгарією, на південному заході - з Сербією, на заході - з Угорщиною. На південному сході омивається Чорним морем. Площа країни становить 237 500 кмІ. Близько 30% загальної площі - гори, 37% - пагорби і плато, 33% - рівнини. Клімат - помірно-континентальний.

Економіко-географічне положення території Румунії в зоні перехідній від континентальної до півострівної частини Європи виявилося сприятливим для виникнення тут торгових шляхів між Близьким Сходом, Балтійським морем і Центральною Європою. Румунія розташована на перетині великих європейських транспортних магістралях, що позитивно впливає на економіку Румунії і в сучасний час. По її території пролягають транзитні вантажопотоки по водних і сухопутних магістралях головним чином для сусідніх і придунайських країн: Російської Федерації, Республіки Болгарії, Сербії, Чеської Республіки, Республіки Словаччини, Федеративної Республіки Німеччини.

Валовий внутрішній продукт Румунії (ВВП) - один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує сукупну величину продукту, виробленого всередині країни протягом року - у 2008 році складав всього 278,4 млрд. доларів США. [37]

Рис. 2 - Структура ВВП за видами діяльності

ВВП на душу населення Румунії складає 12,8 тисяч доларів. За цим показником вона виявилась однією серед дуже бідних країн Європи. Увійшла Румунія в десятку найбідніших, посівши дев'яте місце, пропустивши перед собою такі країни як Молдова, Албанія, Україна, Болгарія. За даними 2009 року темп зростання ВВП Румунії склав _4%. Тобто відбулось його падіння.

Таблиця 1 - Динаміка зміни показників ВВП Румунії

Показники	2005	2006	2007	2008	2009
ВВП (млрд. дол.)	99	123	169	200	173
ВВП на душу населення (дол.)	4 580	5 700	7 870	9 310	8 080
Темп зростання ВВП (%)	4,2	7,9	6,0	7,1	-4,0
Темп зростання ВВП на душу населення (%)	4,6	8,1	6,2	7,2	-3,9

Валовий національний продукт (ВНП) - показник, який характеризує сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств. Він характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, кінцеві результати економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва.

Слід відмітити випередження темпів зростання ВНП Румунії як нового члена ЄС над країнами-лідерами. Така тенденція трактується як об'єктивна закономірність, що зумовлена економічними процесами інтенсифікації розвитку відстаючих членів ЄС, хоча б до середньоєвропейського рівня. Так, середній приріст ВНП у Румунії становить 23,7%, у той час як у Німеччині 2,2%, у Франції 3,8% та у Великобританії 4,6%. Для США аналогічний показник становить 12,8%, для Японії - 0,8%.

Приріст ВНП на душу населення Румунії також є одним із найвищим. Зафіксований за 2004-2007 роки у Румунії 16%, тоді як у Німеччині цей показник становить 5,9%, у Великобританії 4,9%, у Франції 3,3%, у Італії 2%. Додатково до цього, для порівняння, приріст ВНП на душу населення у США становить 6%, у Японії - 5,3%.

По чисельності населення Румунії займає 8-е місце в Європі і 31-е у світі, належить до числа густонаселених країн світу. Ця країна має тенденцію до зниження населення. На 1 січня 2008 року воно склало 21,53 млн. чоловік. Середня густота населення близько 94 чоловік на 1кмІ. Чисельність населення Румунії продовжило спадну динаміку, опустившись до 21,5 мільйона чоловік, цей показник на 0,14% менше, ніж у 2007 році. Такі показники пояснюється збільшенням числа випадків смерті, в порівнянні з числом народжених дітей. Із загального числа населення 49,1% - чоловіки і 50,9% - жінки.

Вирішальну роль у трудових ресурсах відіграє працездатне населення в працездатному віці. Працездатне населення - це сукупність людей переважно працездатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовому процесі. Середній вік населення 37,3 роки. Середній вік жіночого населення - 38,6 років, а середній вік чоловіків - 35,9 років. Число осіб віком 60 років і більше зросло в останні 10 років від 269 до 307 осіб, внаслідок процесу демографічного старіння населення. [40]

Нижче подано діаграму структури населення Румунії за віком. Порівнюючи данні цієї діаграми можна стверджувати, що більше половини населення є працездатним.

Рис. 3 - Структура населення за віком

З корисних копалин найбільше значення мають родовища нафти і газу, знаходяться переважно в Передкарпатському прогині. Основні нафтові родовища - у районі Плоєшти і у всій смузі передгір'їв, газу - у Трансільванському басейні; є родовища кам'яного вугілля (головним чином Петрошенський басейн), а також залізних руд, бокситів (Західні Румунські гори), поліметалевих, мідних і золотих руд (Брад, Златна, Капник та інші), кам'яної солі (Прайд, Сленик).

Клімат помірний континентальний і характеризується спекотним літом і холодними зимами; більшість опадів випадає влітку. Середня температура січня в Бухаресті -3° C, а липня +23° C. Температури в горах нижчі; літо прохолодніше у верхніх частинах басейнів Трансільванії, а зими дуже холодні і сніжні. [2]

Природна лісова рослинність (понад 26% території Румунії) збереглася переважно в гірських районах і в заплавах рік. Іншу територію займають піски, болота, скелі та інші малопродуктивні землі. Близько 1/2 території розорано (поля, сади, виноградники), а окультурені землі (куди входять також луки і пасовища) становлять понад 2/3 території країни. На рівнинах природна рослинність (різнотравно-типчаково-ковилові степи й окремі діброви) збереглася лише фрагментарно. У заплавах рік - заливні луги, зарості очерету й заплавні ліси (з верби та тополі). Альпійські луки розташовані на висоті більше 1520 м. Хвойні ліси, що складаються головним чином з ялиці і ялини, ростуть у висотному поясі не нижче 1370 м; листяні ліси, переважно букові і дубові, опускаються до висоти близько 490 м. Нижче вони змінюються зоною високотрав'я (напівстеповою зоною), що граничить із зоною низькотрав'я (степом), що простягається уздовж Дунаю і поширюється на північ у Молдавію і на південь у Добруджу. [3]

Гірські райони придатні тільки для пасовищного скотарства, пагорби і плато сприятливі для всіх видів сільського господарства, низовини найбільше підходять для вирощування зернових культур.

2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Румунії

Історичні передумови

Віхами економічної історії Румунії після Другої світової війни були грошова реформа 1947 року, націоналізація промисловості в 1948 році, початок сільськогосподарської колективізації («кооперування») у 1949 році, що завершилася в 1962 році. Була реорганізована уся фінансова структура і введена державна монополія на зовнішню торгівлю.

Економічне планування почалося в 1949 році шляхом прийняття економічних планів на п'ятилітні періоди. Усі плани віддавали пріоритет індустріалізації, з особливим акцентом на розвиток важкої промисловості. Починалися спеціальні спроби впровадження сучасної технології для того, щоб урізноманітнити випуск промислової продукції. На відміну від інших країн Центральної Європи, Румунія не позбулася від попередньої сталінської стратегії розвитку. Дана орієнтація проявилася в п'ятому 5-літньому плані 1971-1975 років, відповідно до якого передбачався ріст темпів економічного розвитку в порівнянні з економікою інших соціалістичних країн майже в два рази. Однак поставлені керівництвом цілі виявилися надмірно амбіційними і наприкінці десятиліття форсована індустріалізація Румунії потерпіла крах. Внаслідок цього в 1980-ті роки Румунія зіштовхнулася із серйозною кризою міжнародних платежів. Спрощеною відповіддю Чаушеску, керівника країни на той час, на цю кризу з'явилася надзвичайна програма ліквідації іноземного боргу, що різко скоротила споживання. До 1985 року заборгованість Заходу зменшилася з 10,35 до 5 млрд. доларів. Однак скорочення боргу до такого рівня мало катастрофічні наслідки для економіки країни. По оцінках західних джерел, рівень споживання румунських громадян до середини 1980-х років у порівнянні з 1980 року знизився приблизно на 25%. До кінця десятиліття економічна регресія не припинялася. Плани щорічного приросту промислової продукції не були досягнуті майже за всіма показниками; внаслідок цього не спостерігалося зростання доходів, інвестицій і продуктивності праці.

Природні передумови

Природні умови Румунії більш різноманітні, ніж сусідніх Угорщини і південних частин України, що лежать на тій же широті. Головна гірська система Румунії розташована в центральній частині країни, а не на периферії, як, наприклад у сусідній Сербії. Звідси випливає ряд характерних для Румунії особливостей у розміщенні мінеральних, гідроенергетичних і грунтово-рослинних ресурсів, що роблять великий вплив на географію населення і господарства. Основні поклади корисних копалин і гідроенергоресурсів, ліси і луги зосереджені в центральній, гористій частині Румунії, а основні масиви зручних для обробки найбільш коштовних ґрунтів розташовані в рівнинних периферійних частинах країни.

Румунія має великі ресурси і можливості для створення різнобічно розвинутої промисловості. Ці ресурси стали широко використовуватися. Зросла концентрація виробництва на великих, оснащених більш досконалим устаткуванням підприємствах.

Головна фізико-географічна особливість Румунії - Карпатська гірська система. Цей складний ланцюг гір проходить через усю країну від української границі на півночі до границі з Сербією на південно-заході у формі підкови, що замикається на захід від гір Апушень, і складається з лінії Східних Карпат, що згинається, і східно-західної лінії Південних Карпат (Трансільванські Альпи). Ці зв'язані між собою гірські ланцюги - частина Альпійської системи складчастих гір, що тягнеться з Західної Європи в Азію. Гори самі по собі складаються з рівнобіжних хребтів із крутими уступами, покритих лісом до самих вершин, що досягають висоти 2300 м у Карпатах і 2544 м (гора Молдовяну) у Трансільванських Альпах. На заході, Трансільванські Альпи тягнуться до півдня, досягаючи Дунаю в Залізних Воріт, і продовжуються в Сербії.

З зовнішньої сторони цієї гірської дуги розташовані історичні області Молдавія (до сходу) і Валахія (до півдня від Трансільванських Альп аж до Дунаю). Обидві являють собою горбкуваті рівнини з родючими й інтенсивно культивованими землями. Єдиний район, розташований до півдня від Дунаю, - Добруджа, - має невисокі пагорби і частково заболочений.

Усередині гірської дуги Карпат знаходиться Трансільванія (названа угорцями Ердели) - горбкувата високоплодюча і дуже красива територія. На її західній окраїні, усередині гір Апушень, розташований нерівномірно покритий лісом масив Бихор. За ними, уздовж західної окраїни країни, простирається вузька низинна смуга, що є частиною Середньодунайської низовини.

З більшої частини Трансільванії й Апушень водяні шляхи тягнуться в західному напрямку - в Середньодунайську низовину, де ріки Сомешул, Мурешул і Кришул-Алб зливаються з Тисою і Дунаєм. Через Валахію протікають ріки з джерелами в Трансільванських Альпах, вони зливаються із Сиретом і Дунаєм. Молдавія дренується ріками Сирет і Прут, що впадають у Дунай біля міста Галац.

Клімат Румунії континентальний, що характеризується спекою влітку і холодними зимами; більшість опадів випадає влітку. Середня температура січня в Бухаресті -3° C, а липня +23° C. Температури в горах м'які; літо прохолодніше у верхніх частинах басейнів Трансільванії, а зими дуже холодні і сніжні. Рівнини Молдавії і Добруджі сухі, місцями нагадують степ. Вони піддані сильним вітрам, що дують зі Східно-Європейської рівнини.

Ґрунти гірських районів малородючі і сильно лужні, крім Трансільванії, де є багаті чорноземи. У низинних частинах родючі ґрунти, близькі по своєму складі до чорноземів, є основою орних земель, складаючи близько 44% території всієї країни. Альпійські луки розташовуються на висоті більш 1520 м. Хвойні ліси, що складаються головним чином з ялиці і ялини, ростуть у висотному поясі не нижче 1370 м; листяні ліси, переважно букові і дубові, опускаються до висоти близько 490 м. Нижче вони змінюються зоною високотрав'я (напівстеповою зоною), що межує із зоною низкотрав'я (степом), що простирається уздовж Дунаю і розповсюдженої на північ у Молдавію і на південь Добруджу. Гірські райони придатні тільки для пасовищного скотарства; пагорби і плато сприятливі для усіх видів сільського господарства; низовини найбільше підходять для вирощування зернових культур.

У лісах живе велика кількість диких тварин: ведмеді, вовки, рись, дикі кабани й олені; на рівнинах - тільки лисиці, зайці, борсуки і білки. Є птахи багатьох видів, у тому числі орли, яструби і соколи. Ріки багаті рибою. Короп й осетер, що колись буяли в низинах Дунаю, перебувають під загрозою знищення внаслідок забруднення річкової води.

Корисні копалини Румунії досить різноманітні; по розвіданих запасах деяких з них - природного газу, нафти, кам'яної солі, марганцю, золота - країна займає перше місце в закордонній Європі серед європейських держав. Румунія по праву може бути названа країною природного газу, нафти і кам'яної солі. Саме ці копалини є основою для розвитку енергетики і хімічної промисловості. Уже протягом століття Румунія відома як країна зі значними запасами нафти. Дослідження останнього періоду довели, що вона ще багатша високоякісним природним газом (з вмістом метану більш 99,5%); запаси природного газу обчислюються сотнями мільярдів кубометрів і в перерахуванні на умовне паливо,значно перевершують відомі запаси нафти.

Значні поклади і рудних копалин; і хоча родовищ з великими запасами мало, у сумі вони створюють необхідну основу для повного задоволення нестатків країни у свинцю, цинку, марганці, алюмінію і здатні забезпечити значну частину потреби в міді.

Значні запаси шляхетних (золота, срібла) і рідких металів. Залізною рудою і високоякісним коксівним вугіллям, необхідними для розвитку чорної металургії, Румунія забезпечена недостатньо. У післявоєнний період були відкриті нові великі поклади газу, нафти, металевих руд, але надра країни містять ще багато нерозвіданих багатств.

Розміщення основних центрів корисних копалин показано на картосхемі (див. додаток)

Демографічні передумови

Наприкінці 1930-х років населення Румунії перевищувало 19 млн. чоловік. Після зменшення території країни після Другої світової війни (за винятком Північної Буковини і Бессарабії, анексованих СРСР, і Південної Добруджі, переданої Болгарії) її населення на 1930 складало 14,2 млн. чоловік. До 2001 воно в цілому склало близько 22,5 млн. чоловік. На 1 січня 2008 року населення склало 21,53 млн. чоловік. Від попереднього перепису (1992), населення зменшилась на майже 1 мільйон осіб, внаслідок зниження народжуваності та еміграції. [4]

Нижче подано Рисунок 2.1 з динамікою чисельності та природного приросту населення Румунії. Проаналізувавши її можна стверджувати, що суттєво чисельність населення країни не змінюється вже досить довгий проміжок часу. Вона залишається практично незмінною. Проте природній приріст населення не стабільний.

Рис. 4 - Динаміка чисельності та природного приросту населення Румунії (млн. чол.)

За межами Румунії мешкають 10-12 мільйонів етнічних румунів чи осіб румунського походження. Найбільші румунські громади проживають в Молдові, США, Канаді, Україні, Сербії, Німеччині, Ізраїлі, Угорщині, Греції, Албанії, а також в Австралії, Південній Африці та Південній Америці. Слід додати, що найчисленніші громади румунів, які тимчасово мешкають й працюють закордоном є в Італії, Іспанії, Португалії, Ірландії.

Румунія стала батьківщиною для багатьох меншин, найбільш важливими з яких є угорці і секлери, що живуть переважно в Трансільванії. Предки секлерів були поселені в цей район угорськими королями, щоб охороняти границю від нападу з боку Османської імперії. Українці, росіяни і болгари, що складали основні національні меншості в Румунії до Другої світової війни, живуть тепер у районах, анексованих Болгарією та іншими країнами Центральної Європи. Євреї були поселені в Румунії турецькою владою після їхнього вигнання з Іспанії наприкінці 15 ст. Інші євреї, в основному польського і російського походження, в'їхали в країну протягом 19 ст. Починаючи з 12 ст. і аж до Другої світової війни в країну періодично переселялися німці, головним чином із Саксонії і Швабії.

Багато румунських євреїв, як і більшість циганів, були винищені німецькими нацистами в роки Другої світової війни. Після анексії Бессарабії Радянським Союзом число євреїв у Румунії в порівнянні з довоєнним періодом скоротилося приблизно на одну третину.

Згідно даним перепису 1999 року 89,4% населення країни (20 408 542 чоловік) складали етнічні румуни. По оцінці 1989року , найбільш численною національною меншістю були угорці - 7,1% усього чи населення 1 624 959 чоловік (1,7% чи 401 087 чоловік складають цигани). Нараховувалося близько 119 462 німців (0,5%). Є також невеликі етнічні громади українців, сербів, хорватів, словенів, татар, турка, словаків, російських і інших етнічних груп. (У 1950-1990 роках близько 80% усіх румунських євреїв емігрувало, головним чином в Ізраїль. Єврейське населення в 1992 році складало 3455 чоловік).

У післявоєнний період за даними переписів прослідковується чітка тенденція урбанізації. Найбільшими містами країни є (чисельність населення на 1999) після Бухареста (2 354 000 чоловік) Брашів (у післявоєнний час називався Сталін) - 329 000, Констанца - 350 000, Тімішоара - 334 000, Яси - 314 200, Клуж - 328 000, Галац - 326 000.

Екологічні передумови

Екологічна ситуація в країні є не дуже сприятливою особливо в регіонах високого промислового розвитку. Найбільш екологонебезпечна ситуація склалась в центральних та південно-західних районах країни. В цих районах зосереджено основний промисловий потенціал і одночасно цим викликано негативну екологічну ситуацію

На стан екології в країні впливає ще й той чинник, що в роки посиленої індустріалізації не приділялась значна увага ергономічності та екологобезпечності основних фондів і виробництва в цілому, використовувались технології і зараз в більшості використовуються, що далеко не відповідають світовим нормативам по викиду забруднюючих речовин в навколишнє середовище.

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку продуктивних сил Румунії

Господарство Румунії - важлива ланка в економічній системі країн. У процесі поглиблення міжнародного поділу праці Румунія все більш спеціалізується на виробництві продуктів, одержуваних від переробки нафти, природного газу, кам'яної солі, лісу.

За рівнем економічного розвитку Румунія належить до індустріально-аграрних країн.

У галузевій структурі промисловості переважає металургійна, хімічна, гірничо-видобувна промисловість, що відзначаються високою централізацією, наявність підприємств з понад 5000 працівників.

Металургія концентрується на заході (між Хунедоарой і Тімішоарой) і на південно-сході (Галац - Бреила). Великі суднобудівні заводи знаходяться в Бреилі і Галацу біля дельти Дунаю. Є спільно працюючий промисловий комплекс у Джурджу (Румунія) і Русе (Болгарія), що знаходяться одне проти одного на протилежних берегах Дунаю. Основні центри чорної металургії - Ґалац (металургійний комбінат постачав металом близько 1200 підприємств Румунії), Ґунедоара, Решіца. Розміщення великого металургійного комбінату в Ґалаці зумовлене орієнтацією переважно на імпорт коксу і залізної руди, в Ґунедоарі та Решіці - територіальною близькістю родовищ кам'яного вугілля та залізної руди. [5]

Основні підприємства кольорової металургії розташовані в Марамуреші та Трансільванії поблизу родовищ відповідних руд (Бая-Маре, Златна, Орадя, Слатіна, Копша-Міки).

Поряд з нафтою і природним газом найбільш важливими природними ресурсами є також золото, срібло, сіль, боксити, марганцева руда, вугілля. У 2000 видобуток нафти знизився приблизно до 135 барелей у день.

Природний газ добувається на Трансільванському плато й у підніжжях Карпат. У 2000 добувалося 680 млрд. куб. фут. у порівнянні з 1340 млрд. куб. фут. у 1990. Головний район видобутку нафти - у передгір'ях Карпат. Найбільші нафтопереробні заводи Румунії знаходяться в містах Плоешті, Георге Георгіу-Деж, Дарменешті, Брашов і Римнікул-Серат. Кам'яне вугілля добувається в Коменешті на північному сході і біля Клужа на північно-заході; існують шахти по видобутку бурого вугілля (лігнітів) біля Крайови і Плоешті в південно-центральній частині Румунії. Виробництво вугілля в 2000 досягло 43,92 млн. т. Хоча добувається невелика кількість залізної руди (3,3 млн. т з 30-35% у 1999), особливо на заході і північному-заході, її недостатньо для задоволення внутрішніх потреб.

Рис. 5 - Первинні енергетичні ресурси Румунії

Мінеральне паливо: 1 - нафта; 2 - природний газ; 3 - вугілля.

Вітрова енергія: 4 - зони з вірогідністю використання 50% річній енергії; 5 - зони з вірогідністю використання 30-40% річній енергії; 6 - зони з вірогідністю використання

20-35% річній енергії.

Геотермальна енергія: 7 - термальні води.

Хімічна промисловість має багату сировинну базу для свого розвитку: нафта, газ, вугілля, кам'яна сіль, деревина тощо. Основна підгалузь хімічної промисловості - нафтохімія. Найбільші центри нафто- та газохімії створені в районі Бакеу (Дирминешть, Онешть, Борзешть), в районі Плоєшти (Плоєшть, Теляжен, Кимпіна), поблизу газових родовищ Трансільванії, в кінцевих пунктах нафтопроводів (Констанца), в центрах споживання нафтопродуктів (Брашов).

Підприємства основної хімії розміщені поблизу родовищ солі, в районах кольорової металургії.

Електроенергетична база для розвитку господарства - теплові електростанції, що працюють переважно на природному газі, частково на мазуті, дизельному паливі, низькоякісному вугіллі. Виробництво електроенергії зросло в країні після спорудження ГЕС на Дунаї ("Залізні ворота"), на Бістріці (поблизу м. Біказ). До 2000 року виробництво електроенергії в Румунії склало 19 400 мегават. Найбільш важливим її джерелом були теплоелектростанції, за ними випливали гідроелектростанції й атомні станції. [6]

За роки індустріалізації в Румунії створене диверсифіковане машинобудування, що спеціалізується на виробництві технологічного устаткування для різних галузей господарства (нафтовидобувної, нафтопереробної, сільського господарства), а також тракторів, автомобілів, верстатів. Основні центри машинобудування - Бухарест, Решіца, Брашов.

На місцевій сировині розвивається деревообробна промисловість (Марамуреш, Північна Молдова, Трансільванія).

Румунія відзначається високим рівнем сільськогосподарського освоєння території. Сільське господарство має рослинницько-тваринницьку спеціалізацію.

У структурі посівних площ понад дві третини площ (64,5%) припадає на зернові культури (кукурудза, озима пшениця). На технічні культури (соняшник, цукровий буряк, тютюн) припадає до 10% посівних площ. Решта площ зайнята під кормовими культурами, картоплею та овочами. Основні зернові райони - Олтенія, Мунтенія, Добруджа, південь Молдови. Посіви цукрового буряку переважають у центральній та південній частинах Трансільванії, на півночі Молдови та Тисенській низовині; посіви соняшнику - на сході низовин. Виноградарство та садівництво розвинене на височинах Передкарпаття, у Банаті, Добруджі, в середній течії р. Муреш.

Тваринництво Румунії має м'ясо-молочний та м'ясо-вовняний напрям спеціалізації.

Нижче подано діаграму структури промисловості у розрізі виробництва окремих видів продукції:

румунія продуктивний сила розміщення

Рис. 6 - Товарна структура промисловості Румуні у 2008 році

Виділяють чотири економічних райони: Південний, Західний, Центрально-Північний і Північно-Східний.

Південний район включає територію між Дунаєм на півдні та Південними Карпатами на півночі, а також Добруджу. Господарська спеціалізація району - машинобудування і нафтохімія у промисловості, а також виробництво зерна, виноградарство і садівництво у сільському господарстві. Найбільші промислові центри - Бухарест, Плоєшть, Крайова, Галац, Браїла.

Західний район охоплює історичні області Банат, Крішану і південно-західну частину Трансільванії. Основний напрям спеціалізації промисловості - вугільна, металургійна промисловість, металомістке машинобудування. Найбільші промислові центри - Тімішоара, Ґунедоара, Реші-ца. Сільське господарство спеціалізується на виробництві зерна, м'яса та молока.

Центрально-Північний район включає Трансільванію та Марамуреш. Мінеральні корисні копалини району зумовлюють розвиток паливної промисловості (видобуток природного газу), електроенергетики, кольорової металургії, хімічної промисловості, а особливості структури сільськогосподарських угідь (переважання пасовищ, природних лук) - розвиток тваринництва. Найбільші індустріальні центри - Брашов, Клуж-Напока, Бая-Маре. [7]

До Північно-Східного району входить територія між прикордонною р. Прут і Східними Карпатами. У районі розвиваються нафтохімія, дерево-переробка, окремі галузі харчової промисловості (цукрова, м'ясна, молочна). Найбільші промислові центри - Ясси, Бакеу.

Рис. 7 - Адміністративний поділ Румунії [34]

Перехідний період від планової до ринкової економіки вніс суттєві зміни щодо підходів до соціально-економічного районування країни, а також самої схеми районування. Зокрема, за допомогою агрегованих індексів соціально-економічного неблагополуччя у 1991-1992 роки (відхилення від загальнодержавних середніх значень трьох показників: динаміки виробництва, рівня безробіття і сальдо міграцій) на території Румунії виділяється 8 районів: від особливо неблагополучних до особливо благополучних. Вектор неблагополучності соціально-економічного життя Румунії спрямований на схід. Західна і Центральна Румунія має більш сприятливу соціально-економічну ситуацію: тут швидше здійснюється процес деструктуризації, швидше розвивається сфера обслуговування, більша підприємливість населення, нижче безробіття. Це пояснюється тим, що західна частина країни упродовж тривалого часу входила до складу Австро-Угорщини, тут проходив транспортний коридор Будапешт-Бухарест. На південному сході найбільш сприятлива ситуація склалася в районі приморської Констанци.

4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Румунії

4.1 Промисловість

У сучасній Румунії сформувалося і знаходиться в процесі формування кілька промислових районів.

Серед них масштабами виробництва і розмаїтістю галузей виділяється промисловий район Центральної Мунтенії (Південь); з цим районом, головними центрами якого є Бухарест і Плоешті, пов'язаний промисловий центр Брашов. Разом вони випускають близько 2/5 промислової продукції країни. Цей район виділяється насамперед машинобудуванням і нафтопереробкою, займаючи також провідне місце в гумовій, паперовій, текстильній промисловості: велика його роль і у виробництві електроенергії, хімічних і харчових продуктів. [8]

Центральна Трансільванія (Захід) - найбільший район газової хімічної і скляної промисловості В перспективі посилюється його значення у виробництві електроенергії.

Хунедоаро-Решицький (Центр і Північ) промисловий район має яскраво виражену вугільно-металургійну спеціалізацію.

Поряд з цими трьома промисловими районами, основа розвитку яких була закладена трохи раніш, в останні роки швидкими темпами формуються ще три перспективних промислових райони в колись слабко розвитих областях.

Західно-Молдавський (Північний Схід), що охоплює промислові центри області Бакеу в долині річки Сирет і її припливів Тротуш і Еистрина Основа розвитку промисловості цього району - нафтогазохімія і комплекс виробництв, пов'язаних з переробкою лісу, включаючи целюлозно-паперову промисловість.

Нижньо-Дунайський (Південний Схід) промисловий район (з головними центрами Галац і Бреила). Цей район у перспективі перетворюється в головну базу чорної металургії країни з машинобудівною промисловістю, що розвивається, (у першу чергу суднобудівної). У ньому на базі рослинних ресурсів Балти, і особливо дельти Дунаю, одержує розвиток також целюлозно-паперова і хімічна промисловість.

У кожному з п'яти економічних районів є істотні внутрішні розходження як у природних умовах, так і в характері виробництва. У ряді випадків ці розходження підсилюються в результаті залучення в господарське використання нових природних ресурсів і формування нових індустріальних центрів і вузлів. Особливо яскраво ці зміни виявляються в колись господарсько відсталих областях: Бакеу (у Північно-східному районі), у Добруджі (у Південно-східному районі), в Олтенії (на заході Південного району).

Існуючі у великих економічних районах господарські розходження дозволяють виявити усередині них економічні райони другого порядку, чи підрайони. З метою краще пристосувати апарат управління до рішення економічних задач у рамках сформованих більш дрібних економічних одиниць у Румунії проведено реорганізацію адміністративного розподілу.

З метою узагальнення загального рівня господарського розвитку кожного економічного району, нижче подано таблицю характеристики окремих економічних районів країни:

Таблиця 2 - Основні показники розвитку економічних районів Румунії

Частка району (у % від підсумку країни)	Південь	Захід	Центр і Північ	Північний Схід	Південний Схід	Всього
Територія	в тис. кв. км.	71	45	55	38	29	238
	в %	30	19	23	16	12	100
Населення	Млн. чол.	2,7	2,7	3,8	3,0	1,7	18,4
	b %	39	15	21	16	9	100
ВВП	40	19	24	10	7	100
Виробництво електроенергії	31	26	23	15	5	100
Видобуток нафти	82			18		100
Виплавка сталі	4	91	4		1	100
Орні площі	37	17	16	15	15	100
Виноградники	46	9	7	14	24	100
Сади	51	16	20	7	6	100
Ліси	26	22	28	19	5	100
Збір	зерна	41	18	13	12	16	100
	Цукрового буряка	28	23	24	19	6	100
	соняшника	38	11	9	20	22	100
Поголів'я	Великої рогатої худоби	30	16	27	18	9	100
	свиней	32	23	22	13	10	100
	овець	30	14	21	16	19	100

4.2 Агропромисловий комплекс

Румунія має сприятливі природні умови для розвитку сільського господарства. Географічне положення, рельєф, грунт і клімат, гідрографія країни створюють передумови для використання території в сільському господарстві.

Румунія серед держав Європи - великий виробник сільськогосподарської продукції (особливо зерна). Ця продукція в середньому по врожайності не тільки покриває основні внутрішні потреби країни, але і частково експортується. Нині поряд зі сприятливими в більшій частині країни ґрунтово-кліматичними умовами створені важливі соціально-економічні передумови, що дозволяють у найближчий період різко підвищити виробництво сільськогосподарських продуктів.



Рис. 8 - Сільськогосподарські угіддя [10]: 1 - посіви зернових; 2 - посіви змішаних культур; 3 - ліси; 4 - посіви технічних культур; 5 - сади; 6 - виноградники; 7 - сади і виноградники

У Румунії, як і в інших країнах Південно-східної Європи, головна галузь сільського господарства - рослинництво. Воно дає близько 2/3 валової сільськогосподарської продукції; на долю тваринництва приходиться близько 1/3. У більшості рівнинних районів частка рослинництва ще вища. У гірських і деяких передгірських районах тваринництво - головна галузь сільського господарства. Третина економічно активного населення країни задіяна у сільському господарстві.

Близько 43% всієї території країни становили орні землі, які використовувалися для посадки однорічних культур, і 3,6 % - для вирощування багаторічних культур, переважно - фруктові сади і виноградники. Близько 70% орної землі віддано під пшеницю і кукурудзу. У 2006 р. Румунія виробила 6 млн. т пшениці, 6 млн. т кукурудзи. Інші важливі культури - картопля (3,9 млн. т у 2006 році), цукровий буряк (3,3 млн. т) і соняшник (0,93 млн. т).

Серед зернових культур, які вирощуються в Румунії є пшениця, кукурудза, жито, ячмінь, овес. Пшениця - одна з найважливіших зернових культур, що вирощуються на території країни протягом більше чотирьох тисячоліть. Найбільш сприятливі райони для її обробітку - це Нижньо- і Середньо-дунайські низовини, Молдовська рівнина. Румунська пшениця високо цінується на світовому ринку. Посіви кукурудзи зустрічаються в горбистих районах і міжкарпатських улоговинах, а жита знаходяться в міжкарпатських улоговинах і на Трансильванському плато, місцями піднімаючись до 1200 м над рівнем моря. Розповсюдження ячменя в країні вельми широке. Найбільш поширені його посіви на Середньо-дунайській низовині, в центально-південній частині Нижньо-дунайської низовини і в Добруджі. Найбільш сприятливі для овесу умови є на Середньо-дунайській низовині і Трансильванському плато.

Виноградарство відіграє дуже важливу роль в економіці країни завдяки різноманітності своєї продукції і великої рентабельності виробництва. Культура виноградної лози відома в Румунії з давніх часів.

Найважливіші райони виноградарства: Одобешть-Панчу, Дрегешань, Дялул-Маре - Валя-Келугеряський, Тирнавський, Арадський. В них поширені найрізноманітніші сорти винограду. Наприклад, самими розповсюдженими є «фетяска» біла і чорна, «каберне», «мускат оттонел», «пі-но-грі» та інші. [10]

У 2006 році Румунія виробила 1,5 млн. гектолітрів вина. Фруктові сади знаходяться переважно у південних передгір'ях Карпат, на плато Добруджа і в дельті Дунаю. Перспективи розвитку виноградарства в країні вельми сприятливі. Продукція румунського виноградарства і виноробства має забезпечений збут на світовому ринку.

Приблизно п'яту частину території країни складають пасовища. Головними районами тваринництва є південні передгір'я Карпат, південно-західна частина Трансільванського плато і північна частина Карпатських гір. Вівці пасуться в основному на південному сході, а свині - на півдні. У 2006 році в країні було 3,7 млн. голів великої рогатої худоби, 10,4 млн. голів овець і кіз, більше ніж 8,2 млн. голів свиней. [9]

У 2006 році, ліси покривали 24 % території країни. Найважливіші ресурси деревини знаходяться в східних Карпатах. Із середини 1950-х років почала запроваджуватися програма відновлення лісів з метою поповнення запасів деревини, що були виснажені під час Другої світової війни.

За рівнем розвитку тваринництва Румунія близька до Болгарії і Сербії, але ще сильно поступається, наприклад, Словаччині чи Чехії. До цього часу у країні широко поширене слабо інтенсивне пасовищне тваринництво, що відрізняється порівняно невисокою продуктивністю.

4.3 Транспорт

Транспорт має величезне значення для економічного життя країни. Роль окремих видів транспорту у перевезенні вантажів і пасажирів значно змінилася. У період 1950-1976 років значно зросла роль автомобільного транспорту у вантажоперевезеннях (з 2,7 до 62%) за рахунок зниження частки залізничного транспорту (з 91,3 до 33,5%).

Розташована на південному сході Центральної Європи, Румунія робить великий внесок до міжнародної торгівлі між північними та південними країнами континенту, а також між Західною Європою та Середнім Сходом.

Залізничний транспорт. Найбільшим залізничним центром Румунії є Бухарест, звідки беруть свій початок 7 залізничних магістралей, більшість з яких міжнародного сполучення до Болгарії, Сербії-Чорногорія, Угорщини, України, Р. Молдови, але й магістраль, яка зв'язує столицю з чорноморським портом Констанца. Загальна довжина мережі залізниць становить близько 11.000 км, з яких 4.000 електрифіковані. На сьогодні ведуться роботи над модернізацією залізниць для підвищення середньої швидкості поїздів та комфорту пасажирів. Також важливими залізничними вузлами є: Плоєшть, Брашов, Тімішоара, в яких сходяться 5-9 ліній. Організовані вантажні перевезення прямого сполучення по магістральних лініях Бухарест-Крайова-Тімішоара; Плоєшть-Брашов-Кошларіу-Арад; Орадя-Клуж-Напока-Деж; Мерешешть-Пашкань. Станції на цих міжнародних лініях спеціалізовані для вантажних пасажирських або змішаних перевезень.

Дорожній транспорт. Загальна довжина громадських доріг Румунії складає майже 200.000 км, з яких 250 км - автостради, 14.700 км - національні дороги, 36.000 км - повітові дороги, а решта - дороги в місцевостях. Більша частина автомобільних доріг міжнародного сполучення були модернізовані або модернізуються. Як і у випадку залізничного транспорту, Бухарест є головним дорожнім вузлом. [11]

Рис. 9 - Основні внутрішні і міжнародні лінії повітряного повідомлення [10]

Водний транспорт. Морським Дунаєм, тобто в дельті, нижче порту Бреїла (схід), можуть плавати судна, осадка яких не перевищує 7 м, а вище Бреїли можуть плавати лише судна із осадкою 2,5 м. Практично здійснюються вантажоперевезення між чорноморським портом Констанца (південний схід) та Роттердамом, завдяки каналам Дунай - Чорне море та Рін - Майн - Дунай. Загалом Румунія має 35 портів, з яких 3 морські, 6 річково-морських та 26 річкових. Найважливіший порт на Чорному морі - Констанца. Через нього проходить 60% вантажів зовнішньої торгівлі.

Повітряний транспорт. Найважливішим повітряним вузлом Румунії є Міжнародний аеропорт імені Анрі Коанде (колишній Отопень), розташований в 10 км північніше Бухареста. Існують так само аеропорти, більшість з них міжнародні, в Крайові, Тімішоарі, Араді, Ораді, Сібіу, Клуж-Напоці, Сату Маре, Бая Маре, Тиргу Мереші, Бакеу, Яссах, Сучаві, Тулчі, Карансебеші та Констанці. [10]

4.4 Сфера послуг

Завдяки сприятливим клімату та рельєфу, Румунія має великі туристичні можливості. Вона має багато красивих природних ландшафтів і культурних пам'ятників світового значення. Прикладами цього є Чорноморське узбережжя, дельта Дунаю, гірськолижні курорти в Карпатах, бальнеологічні курорти, монастирі на Буковині (північ) в Олтенії (південь) (Воронец, Хумор, Молдовица, Сучевица, Арборе), культурні об'єкти в Трансильванії (центр) та в Марамуреші (північ).

У природних і культурно-історичних відносинах окремі райони країни володіють рядом особливостей.

Карпатські гори відрізняються карстовими і гляціальними формами рельєфу, мальовничими ландшафтами, місцевостями, в яких мешкають рідкісні тварини, різноманітними пам'ятниками природи, наприклад галявина нарцисів у Думбрава-Вадул, природний парк Ретезат, бальнео-кліматичними курортами, історичними та художніми пам'ятниками. Карпатський район може бути підрозділені на три підрайони:

Східних Карпат - термальні води, бальнеологічне та кліматичне лікування;

Південних Карпат - відпочинок, гірський туризм і альпінізм, аеротерапія;

Західних Карпат - мінеральні води, відпочинок. [10]

Узбережжя Чорного Моря Румунії є основним об'єктом уваги румунських та іноземних туристів. Модернізація готелів та розвиток місць для відпочинку й розваги, спричинили включення румунських готелів, розташованих на узбережжі Чорного моря, до каталогів найвідоміших у світі туроператорів. Між Мамаєю, найпівнічнішим курортом румунського чорноморського узбережжя та Мангалією, тобто на відстані 60 км, зосереджено понад 100000 місць у готелях, котеджах, таборах та кемпінгах. Зазвичай, туристичний сезон на чорноморському узбережжі починається в квітні, коли перші групи іноземних туристів приходять на бальнеогрязьове лікування, та завершується на початку жовтня. Крім морських курортів світового значення, тут знаходяться пам'ятники стародавньої історії Південно-Східної Європи. Цей район підрозділяється на два підрайону:

Мис Мідія - Вама-Віку - термальні води;

озеро Разим - Істрія - пам'ятники культури. [10]

Розташована на південному сході Румунії дельта Дунаю є одним з найбільших в світі водно-болотним угіддям та найбільшою зоною на планеті покритою заростями очерету, будучи ідеальним місцем для гніздування водоплавних птахів. Тут було підраховано понад 330 видів рідкісних птахів, 9 з яких оголошені пам'ятником природи. Всесвітня цінність дунайської дельти була визнана її включенням до міжнародної мережі біосферних заповідників в рамках програми ЮНЕСКО “Людина та біосфера”. Незалежно від пори року, дельта Дунаю є ідеальним місцем проведення відпустки. Тут існують всі умови для наукового туризму, пригодницького туризму, агротуризму, культурного туризму та виховного туризму.

Існують декілька сотень захищених територій, що становлять майже 1,2 млн. га (понад 5% території країни): 3 біосферні заповідники, включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Дунайська дельта, Національний парк Ретезат та Національний парк Гори Родни), майже 20 національних та природних парків і численні заповідники наукового забезпечення захисту природи, пам'ятників природи та природних заповідників.

5. Участь Румунії у територіальному поділі праці та економічних зв'язках

Народне господарство Румунії все ширше втягується в міжнародний обмін. Вирішальну роль у цьому відіграє розширення і поглиблення міжнародного поділу праці.

Стратегія розвитку торгових стосунків Румунії базується, головним чином, на вигідному геостратегічному положенні країни і багатих природних ресурсах країни. Основне місце в цій стратегії відводиться сільському господарству, туризму і дешевій кваліфікованій робочій силі, що дозволяє підтримувати промислову продукцію на рівні міжнародних стандартів.

Стратегією передбачається значне зниження дефіциту торгового балансу за рахунок випереджального росту експорту, у тому числі шляхом збільшення обсягів поставок машино-технічної продукції та виконання будівельно-монтажних робіт за кордоном.

Особлива роль відводиться експорту кінцевої продукції, такої як обладнання для добувної промисловості, трактори, підшипники, електрообладнання для тракторів та автомобілів, будівельні матеріали. В галузі сільського господарства передбачається збільшити експорт зернових, соняшнику, олії.

Різкого зменшення імпорту не спостерігається, проте воно переорієнтоване, в першу чергу, на забезпечення економіки сировиною і енергоносіями, отримання нових технологій і обладнання.

Успіхи, досягнуті Румунією в післявоєнні роки в області індустріалізації, обумовили великі зміни в структурі її зовнішньої торгівлі.

В експорті ці зміни складаються насамперед у збільшенні частки готових промислових виробів. Швидко розвивається індустрія, що забезпечує постійне збільшення експорту устаткування (особливо для нафтової, хімічної, цементної промисловості), засобів транспорту (вантажні вагони і цистерни, річкові і морські судна), сільськогосподарських машин (трактори й ін.). За період 1990-2000 роки частка продукції машинобудування у вартості експорту виросла з 0,8% до 16% і продовжує збільшуватися. Все більше розширюється експорт продукції хімічної промисловості (кальцинована і каустична сода, газова сажа, фармацевтичні товари й ін.). Дуже важливими статтями експорту продовжують залишатися нафтопродукти і продукція лісової промисловості. Щорічно вивозиться біля половини вироблених у країні нафтопродуктів (порядку 6 млн. т), головним чином бензину і дизельного палива. Експортується також близько 1/4 вироблених у країні пиломатеріалів (на 2/3 хвойних і на 1/3 листяних порід), багато фанери, меблів. При цьому все більше підвищується рівень промислової переробки експортованих нафтових і лісових продуктів. У великих кількостях Румунія стала вивозити цемент і щебінь (близько 1/3 від їхнього виробництва).

Основні зміни в структурі імпорту складаються в збільшенні частки промислової сировини і напівфабрикатів (насамперед залізна руда, кокс, апатитовий концентрат, бавовна) і в зниженні частки готових промислових виробів. Причому серед імпортованої готової промислової продукції зросла питома вага машин і комплектного устаткування для заводів і зменшилася частка товарів, що мають другорядне значення.

Рис. 10 - Динаміка основних показників зовнішньої торгівлі Румунії (млрд. доларів) [40]

Стан зовнішньої торгівлі Румунії виражається за допомого діаграми, яка наведена на рисунку 5.1. Проте більш детально це питання проаналізуємо з Рисунку 5.2, де показана динаміка зовнішньої торгівлі Румунії впродовж 2003-2009 років.

Рис. 11 - Динаміка експорту, імпорту та сальдо торговельного балансу (млн. доларів) [33]

Динаміка потоків зовнішньої торгівлі Румунії з 2003 року по 2009 рік має тенденцію до зростання. Обсяг зовнішньої торгівлі в цілому постійно зростає, торгівля є найбільш динамічним сектором економіки.

Проте спостерігається істотний розрив між імпортом та експортом. Таким чином негативне сальдо торговельного балансу досягло високого рівня, так як покриття імпорту експортом знаходяться на дуже низькому рівні.

Важливим є те, до яких найважливіших країн експортується товар з Румунії і з яких країн він імпортується. Ці дані наведені у Таблиці 5.1.

Таблиця 3 - Основні Експорт та імпорт Румунії в 2008 році

Експорт Румунії	Імпорт Румунії
Німеччина	17%	Німеччина	16%
Італія	16%	Італія	11%
Франція	7%	Угорщина	7%
Туреччина	7%	Росія	6%

Німеччина є значущим торговельним партнером Румунії. Тенденція до покращення стосунків між Румунією і Німеччиною з'явилась ще у 1993 році.

Приблизно 15% обсягу зовнішньої торгівлі Румунії припадає на Німеччину. У 2006 році обсяг двосторонньої торгівлі збільшився на 21,2% до 7,5 млрд. євро. в порівнянні з 2005 роком. У 2004 році Німеччина експортувала товари на суму близько 4,4 млрд. євро, зокрема, автомобілі і обладнання.

Румунія експортує в Німеччину в основному готову продукцію, зокрема, текстильні вироби та одяг з договору обробки, а також електротехнічні вироби. Експорт склав близько 3,1 млрд. євро в 2004 році.

За 1991-2004 роки німецькі інвестиції склали в сумі 799 млн. євро або 8% від загального обсягу іноземних інвестицій. Німеччина займає четверте місце серед інвесторів в Румунії.

Нижче наведені Таблиця 5.2 і Таблиця 5.3, які показують частки експорту та імпорту за групами товарів. Вони відображають результати дослідження товарної структури експорту та імпорту зовнішньої торгівлі Румунії в 2003-2009 роках.

Таблиця 4 - Частка експорту за групами товарів (%)

	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Харчові продукти і тваринництво	2,81	2,45	2,20	2,13	2,20	2,18	2,23
Напої та тютюн	0,30	0,31	0,24	0,16	0,14	0,18	0,66
Мінеральні палива	6,24	7,90	6,55	6,77	10,69	10,05	7,57
Масла, жири і віск тварин і рослин	0,21	0,06	0,17	0,34	0,28	0,22	0,21
Хімічні речовини	5,18	4,67	4,78	5,49	5,73	5,67	5,73
Машини та транспортне устаткування	19,85	21,17	21,49	23,72	25,45	29,93	34,06
Різні промислові товари	40,25	39,07	38,88	33,98	29,66	25,79	22,31
Сировина крім палива	6,12	5,46	6,24	6,06	4,84	5,68	5,32
Промислові товари, класифіковані як сировина	18,86	18,78	19,34	21,25	21,91	20,25	21,87
Інші	0,18	0,12	0,11	0,10	0,10	0,05	0,04

Таблиця 5 - Частка імпорту за групами товарів (%)

	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Харчові продукти і тваринництво	6,10	4,79	5,68	4,93	4,69	4,50	5,19
Напої та тютюн	1,06	0,93	0,94	0,99	0,95	0,89	0,61
Мінеральні палива	12,63	11,14	10,90	11,85	13,96	13,54	10,73
Масла, жири і віск тварин і рослин	0,25	0,41	0,28	0,24	0,24	0,21	0,28
Хімічні речовини	9,90	10,76	10,31	10,38	10,21	10,59	10,21
Машини та транспортне устаткування	27,89	28,19	29,48	32,52	33,22	35,38	38,33
Різні промислові товари	10,88	11,50	11,39	9,82	9,52	9,04	8,91
Сировина крім палива	3,33	3,16	2,98	2,96	2,77	2,49	2,58
Промислові товари, класифіковані як сировина	27,96	29,11	28,03	26,29	24,42	23,35	23,15
Інші

Подобные документы

• Розмішення продуктивних сил Литви

  Роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Литви. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства. Участь Литви у внутрішньодержавному територіальному поділі праці та економічних зв’язках.
  
  курсовая работа [64,0 K], добавлен 05.06.2009
  

• РПС Канади

  Роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Канади. Передумови розвитку продуктивних сил Канади. Галузева структура господарського комплексу. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства.
  
  курсовая работа [711,9 K], добавлен 06.06.2008
  

• Розміщення продуктивних сил Івано–Франківської області

  Передумови та особливості розвитку та розміщення продуктивних сил Івано-Франківської області. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарства. Аналіз участі області у внутрідержавному територіальному поділі праці та економічних зв'язках.
  
  курсовая работа [553,1 K], добавлен 07.04.2013
  

• Розміщення продуктивних сил Волинської області

  Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Волинської області. Сучасна галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу області. Особливість розміщення, територіальна структура та перспективи розвитку провідних галузей господарства.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 06.04.2013
  

• Господарський комплекс Щвейцарії

  Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Швейцарії. Сучасна галузева структура країни. Участь Швейцарії у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв’язках, проблеми та перспективи розвитку продуктивних сил.
  
  курсовая работа [1,8 M], добавлен 29.04.2013
  

• Продуктивні сили Іраку

  Сутність розвитку продуктивних сил Іраку, передумови їх розвитку і розміщення. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Іраку. Територіальна структура господарства. Участь Іраку у міжнародному територіальному поділі праці.
  
  курсовая работа [3,0 M], добавлен 24.01.2012
  

• Розміщення продуктивних сил Черкаської області

  Економіко-географічне положення регіону. Структура і рівень розвитку господарського комплексу Черкаської області, його територіальна структура і особливості розміщення. Зовнішньоекономічні зв’язки території та участь у внутрішньо державному поділі праці.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 06.04.2013
  

• Перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу Житомирської області

  Роль, значення, передумови розвитку та галузева структура господарчого комплексу Житомирської області. Участь області у внутрішньодержавному поділі праці та економічних зв’язках. Проблеми та перспективи розвитку господарського комплексу області.
  
  курсовая работа [2,4 M], добавлен 17.10.2010
  

• Розміщення продуктивних сил Київської області

  Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил Київської області. Структура і рівень розвитку господарського комплексу, характеристика промисловості, сільського господарства, транспорту та сфери послуг. Територіальна структура господарства області.
  
  курсовая работа [79,0 K], добавлен 03.04.2013
  

• Розвиток продуктивних сил Канади

  Роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Канади. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Канади: історичні, природні, демографічні, екологічні. Галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу Канади.
  
  курсовая работа [711,9 K], добавлен 03.06.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам