Господарський комплекс Щвейцарії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Швейцарії

2. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Швейцарії

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Швейцарії

4. Територіальна структура господарства території Швейцарії

5. Участь Швейцарії у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв'язках

6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил Швейцарії

Висновки

Використана література

Вступ

Актуальність теми. Розміщення продуктивних сил Швейцарії і регіональна економіка цього регіону як важлива комплексна галузь економічної науки вивчає специфічні, просторові закономірності організації територіальних господарських систем (коротко - територіальну організацію господарства) регіонів різних масштабних рангів з метою їх раціоналізації, підвищення ефективності господарювання та досягнення соціально-економічного прогресу.

Важливим під час написання курсової роботи є визначення об'єкту та предмету дослідження.

Об'єктом є регіональний розвиток господарського комплексу Швейцарії.

Предметом курсової роботи є особливості розміщення та розвитку господарського комплексу Швейцарії.

Метою курсової роботи є виявлення та комплексне вивчення основних напрямків розвитку та становлення господарства в Швейцарії. Зовнішні зв'язки Швейцарії з іншими державами і вплив цих зв'язків на розвиток господарства в самій державі, аналіз статистичних даних та дослідження динаміки росту (спаду) продуктивних сил країни.

Основними завданнями в роботі є:

v Проаналізувати роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Швейцарії.

v Дослідити передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Швейцарії: історичні, природні, демографічні, екологічні.

v Розкрити особливості сучасної галузевої структури та рівня розвитку господарського комплексу Швейцарії.

v Розкрити взаємозв'язок територіальної структури господарства Австралії.

v Визначити фактори участі Швейцарії у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв'язках.

v Вивчити проблеми та перспективи розвитку та розміщення господарського комплексу Швейцарії.

В основу дослідження вищезазначених проблем покладено загальнонаукові та спеціальні наукові методи дослідження: діалектичний метод пізнання з системно-структурним підходом до вивчення матеріалу та одержання висновків, історичний, порівняльний, загально логічний.

Інформаційним джерелом статистичних даних курсової роботи є дані і сайти, а також економічні видання періодичної статистики.

1. Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Швейцарії

Господарський комплекс будь якого рівня є складною економічною системою, сукупністю технологічно і економічно взаємопов'язаних виробництв і підприємств.

Господарський комплекс складається із просторових соціально-економічних підсистем: адміністративних одиниць, економічних районів, спеціальних економічних зон тощо.

Основними видами структури господарства країни та регіону є:

· галузева;

· виробничо-технологічна;

· територіальна;

· функціональна;

· організаційно-управлінська.

На основі структури формуються сфери виробничої діяльності - матеріальна (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт та зв'язок виробничого призначення) та нематеріальна (виробництво соціальних, наукових, інформаційних, інституційних послуг).

Функціональну структуру господарства представляють міжгалузеві комплекси - сукупність галузей та виробництв, об'єднаних коопераційними та інтеграційними зв'язками з переробки сировини і виготовлення кінцевої продукції. Кожен міжгалузевий комплекс включає спеціалізовані, допоміжні та обслуговуючі галузі. Виділяють такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, гірничо-металургійний, хімічний, машинобудівний, лісопромисловий, будівельний, агропромисловий, транспортний, комплекс з виробництва промислових товарів народного споживання.

Отже, така структурна схема господарського комплексу передбачає цілісну структуру господарства [3].

Офіційна назва країни - Швейцарська Конфедерація. Швейцарія - держава в Центральній Європі з територією 41,3 тис. кв. км.

Рис. 1. Розташування Швейцарії на карті Європи [23].

За площею вона посідає 130 місці у світі. На півночі вона межує з Німеччиною (довжина кордону - 334 км), на заході - з Францією (довжина кордону - 573 км), на півдні - з Італією (довжина кордону - 740 км), на сході - з Австрією (довжина кордону 164 км) і Ліхтенштейном (довжина кордону - 41 км). Північний кордон частково проходить по Боденському озеру і Рейну, який починається в центрі Швейцарських Альп і утворює частину східного кордону. Західний кордон проходить горами Юра, південний - італійськими Альпами і Женевським озером.

Рис. 2. Країни з якими межує Швейцарія [23].

До складу Конфедерації входять 23 кантони або 20 кантонів і 6 напівкантонів: Ааргау - Aargau (Argovie ), Аппенцелль - Appenzell , Базель - Basel (Basel), Берн - Bern (Bern), Вале - Valais (Валліс - Wallis), Во - Vaud (Ваадт - Waadt), Гларус - Glarus ( Glaris ), Граубюнден - Graubunden (Grisons), Женева - Geneve (Genf), Золотурн - Solothurn (Soleure), Люцерн - Luzern (Lucerne), Нойшатель - Neuchatel (Neuenburg), Санкт-Галлен - St.Gallen (St.Gall), Тіччіно - Ticino (Тессін - Tessin ), Тургау - Thurgau (Thurgavie), Унтервальден - Unterwalden, Урі - Uri, Фрібург - Fribourg (Freiburg), Цуг - Zug (Zoug), Цюріх - Zurich, Шафгаузен - Schaffhausen (Schaffhousen), Швюц - Schwyz, Юра - Jura.

Кантони поділяються на громади.

У Швейцарії можна виділити чотири райони - Північну Швейцарію, Західну, Центральну і Південну.

Найгустіше заселена та найбільш економічно розвинута Північна Швейцарія (кантони Базель, Аргау, Цюріх, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Це найрівнинніший район країни. Він займає північну частину Швейцарського плоскогір'я, лівий берег Рейну, а на півдні заходить у передгір'я Альп.

Західна Швейцарія (кантони Берн, Невшатель, Фрібург, Во, Женева) більш гориста, ніж північ країни. Цей район містить у собі центральну і південну частини Швейцарського плоскогір'я. З заходу до нього примикають хребти Юри, зі сходу - Альпи.

Центральна Швейцарія (кантони Люцерн, Швіц, Урі та Унтервальден) відрізняється суворістю своїх ландшафтів. Район включає північні схили Альп і Фірвальдштетське озеро.

Найбільший, але водночас рідко населений район країни - Південна Швейцарія. Він містить у собі кантони Граубюнден, Тічино і Вале. Природа Південної Швейцарії надзвичайно мальовнича та різноманітна. Тут найвищі гірські хребти, широкі полонини і великі озера Лугано й Лаго-Маджоре.

Державний устрій. Швейцарія - федеративна парламентська республіка.

Глава держави - президент. У Швейцарії президент обирається Федеральними зборами з числа членів Федеральної ради (уряд) терміном на один рік без права переобрання на наступний термін. Президент є також главою уряду. Основними функціями президента є: прийом високих іноземних гостей і ведення засідань Федеральної ради.

Законодавча влада. Законодавча влада належить Федеральним зборам (Bundesversammlung - Assemblee Federale - Assemblea Federale, які складаються з двох палат: нижньої - Національної ради (Nationalrat - Conseil National - Consiglio Nazionale) і верхньої - Ради кантонів (Standerat - Conseil des Etats - Consiglio degli Stati) [11].

Виконавча влада здійснюється на колегіальній основі президентом і урядом (Федеральною радою - Bundesrat - Conceil Federal - Consiglio Federale), що складається з 7 федеральних радників (начальників федеральних департаментів), які обираються Федеральними зборами на 4 роки.

Федеральний Верховний суд є вищим федеральним судовим органом. При обранні суддів Федерального Верховного суду Федеральний парламент забезпечує представлення в суді всіх офіційних мов держави. До складу федерального суду входять 26-28 суддів і 11-13 присяжних, що засідають в окремих приміщеннях у залежності від характеру розглянутої справи. Члени суду обираються федеральними зборами терміном на шістьох років.

Економіка Швейцарії - одна з найстійкіших економік у світі. Її політика тривалої грошової безпеки і політичної стабільності зробила Швейцарію безпечною гаванню для інвесторів, створюючи економіку, яка зростає більше і більше залежно від стійкого потоку іноземних інвестицій. Через невелику територію країни і високу трудову спеціалізацію, промисловість і торгівля - ключі до швейцарського економічного розвитку. Швейцарія досягла одного з найвищих рівнів прибутку на душу населення у світі, з низьким рівнем безробіття і низьким дефіцитом бюджету. Сектор послуг також почав відігравати істотну роль в економіці. Крім того, економіку Швейцарії за даними Всесвітнього економічного форуму у 2010-2011 роках було визнано найбільш конкурентоспроможною.

Деякі результати цього форуму подані в таблиці 1.

Всесвітній економічний форум: рейтинг глобальної конкурентоспроможності у 2010-2011 рр.

Табл. 1.

Економіка	Глобальна конкурентоспроможність у 2010-2011 рр.	Глобальна конкурентоспроможність 2009-2010 рр.	Зміна позицій 2009-2010рр
	рейтинг	оцінка	рейтинг	зміна
Швейцарія	1	5,63	1	0
Швеція	2	5,56	4	2
Сінгапур	3	5,48	3	0
США	4	5,43	2	-2
Німеччина	5	5,39	7	2

За даними цієї таблиці можна зробити висновок, що економіка Швейцарії стабільно розвивається в останні 2 роки, так як Швейцарія за підсумками вже двох таких форумів посідає перше місце за показником конкурентоспроможності економіки. Це говорить також про те, що уряд проводить правильну державну політику щодо підтримання економіки країни на належному рівні та забезпечення їй подальшого розвитку.

Господарський комплекс Швейцарії займає важливе місце у світовому господарстві та в економіці країни. Головні галузі промисловості: металообробка і машинобудування, зокрема, прецизійне верстатобудування, виробництво транспортних засобів і текстильного устаткування, електромашинобудування, а також хімічна, біохімічна, фармацевтична (15% експорту медикаментів у світі), текстильна, годинникова (50% світового експорту) та харчова промисловість. Виробляється алюміній, цемент, електроенергія, барвники, чавун, сталь, кокс. Також важливу роль в економіці країни відіграють такі галузі як туризм, банківська справа та страхування.

Характерними особливостями промисловості Швейцарії є її велика залежність від зовнішніх джерел сировини, спеціалізація на виробництві високоякісної дорогої продукції (в окремих галузях експортна квота коливається від 80% до 90%).

Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби та виробництва молочних продуктів. Приблизно третина території країни зайнята непродуктивними землями (принаймні непридатними для землеробства), особливо в кантонах Урі, Вале і Граубюнден, і чверть - вкрита лісами. Не дивно, що 40% продовольчих товарів доводиться імпортувати. У той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, а м'ясо-молочна продукція виробляється в надлишку. Основні землеробські кантони - Берн, Во, Цюріх, Фрібург та Аргау. Головними сільськогосподарськими культурами є пшениця, картопля і цукровий буряк.

Швейцарські банки мають репутацію найсолідніших у світі. Загальна кількість банків у країні - понад 400.

Є дві взаємопов'язані банківські системи: державна система, яка включає Швейцарський національний банк і банки кантонів, і система приватних банків. Швейцарський національний банк, який почав свою діяльність в 1907 році, є єдиною фінансовою установою, яка випускає національну валюту. Швейцарський франк - одна з найстабільніших у світі валют. Національний банк контролюється федеральною владою і має великий вплив на економічну політику Конфедерації [16].

Система приватних банків Швейцарії у 1990-х роках складалася з кількох великих комерційних банків, які входили до "великої четвірки": "Швайцерішер банкферайн" (ШБФ), "Швайцеріше банкгезельшафт" (ШБГ), "Швайцеріше кредитанштальт" і "Швайцеріше фольскбанк". У 1997 році "велика четвірка" перетворилася на "велику трійку", після об'єднання ШБГ с ШБФ. Діють також 28 кантональних банків, сотні регіональних і ощадних банків, фінансових компаній та інших банків, 20 з яких належать іноземцям.

Вкладників завжди приваблювали швейцарські банки: згідно з швейцарським банківським законом 1934 року, банкам забороняється надання інформації про своїх клієнтів без їхньої згоди. Під тиском урядів інших держав були прийняті постанови, якими дозволяється розкриття таємниці вкладів, особливо коли вкладники перебувають під слідством у зв'язку з валютними злочинами, такими, як підробка грошових знаків і торгівля конфіденційною інформацією. Після тривалих дебатів уряд Швейцарії наприкінці 1990-х років дозволив також розкривати таємницю вкладів у зв'язку з розшуком коштів, які належали жертвам нацистського геноциду.

Швейцарія - один з провідних фінансових центрів Європи. Адже близько третини всіх світових приватних капіталів, які знаходяться поза межами країн, проходять через швейцарські банки. За міжнародною класифікацією республіка належить до фінансових центрів, які мають досконалу систему регулювання та контролю фінансового ринку. В управлінні швейцарських банків знаходиться третина всіх світових активів (гроші та цінні папери - близько 4 трлн. доларів США). Крім того, тут розміщені штаб-квартири більшості провідних енергетичних та інвестиційних компаній, щорічно укладається понад 70% всіх контрактів в енергетичній галузі. До Берна прислухаються в таких міжнародних банківських установах, як Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку [2].

Туризм в Швейцарії оснований на використанні рекреаційних ресурсів і є вагомим джерелом збільшення доходів та росту національної. В бюджет Швейцарії за рахунок туризму надходить 1 500 000 000$ щорічно, що являється важливою його складовою.

У списку країн за рівнем прибутку від туризму, опублікованому в 2008 році Світовою Організацією Торгівлі (СОТ), Швейцарія займала 19-те місце. А по кількості приїжджаючих туристів, число яких дорівнювало 8,4 млн., Швейцарія стола на 27-му місці.

Десять найбільших компаній Швейцарії входять до числа 500 провідних компаній світу. В їх числі: Novartis AG (з капіталізацією 155 млрд. шв. фр.), Nestle AG (141 млрд. шв. фр.), F. Hoffmann - La Roche AG (112 млрд. шв. фр.), Swisscom (35,2 млрд. шв. фр.), АВВ АG (21,4 млрд. шв. фр.) [17].

Рівень внутрішнього валового продукту (ВВП) країни є одним з найважливіших показників розвитку та економічної успішності країни.

За ВВП Швейцарія посідає 38 місце в світі за даними на 2009 рік. ВВП Швейцарії та динаміка його росту в період з 2005 по 2009 рік показано в таблиці 1.

ВВП та динаміка росту ВВП Швейцарії за 2005 - 2009 рр.

Таблиця 2

Рік	2005	2006	2007	2008	2009
ВВП, млн.дол	375,605	392,427	431,036	496,719	491,279
Абсолютний приріст ВВП, млн. дол.	2,5	3,4	3,3	1,8	-1,4

*Джерело: №25 в списку використаної літератури

На таблиці 2 показано, що в період з 2005 року по 2008 рік спостерігався значний приріст ВВП, а у 2009 році відбувся незначний спад. Графічне представлення таблиці 1 представлено на графіку

Графік 1.

Не менш важливим показником економічного розвитку країни є показник ВВП на душу населення, представлений в таблиці 3.

ВВП Швейцарії на душу населення за 2005 - 2009рр.

Табл. 3.

Рік	2005	2006	2007	2008	2009
ВВП на душу населення, млн. дол.	49, 350	51,033	41,500	42,100	41,400
Абсолютний приріст ВВП на душу населення, млн. дол.	-	1,638	-9,503	0,600	-0,700

*Джерело: №25 в списку використаної літератури

За таблицею 3 видно, що абсолютний приріст ВВП Швейцарії найбільший був у 2006 році, а у останні роки відбувається незначне падіння показника, так як у 2009 році приріст ВВП був від'ємним. Це звичайно мало певний негативний влив на економіку країни, але незначний.

Переглянувши всі економічні показники Швейцарії, що впливають на стан економіки даної країни можна зробити висновок, що Швейцарія посідає одне з перших місць в Європі за показниками економічного розвитку. За результатами рейтингу Всесвітнього економічного форуму економіка Швейцарії у 2010 році зайняла перше місце за конкурентоспроможністю. Це свідчить про те, що економіка даної країни виявилася стійкою до економічних коливань в контексті економічної кризи останніх років. Тож, можна зробити припущення про подальшу стабільність та міцність економіки даної країни, що забезпечить їй значний потік іноземних інвестицій.

2. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Швейцарії

Передумови розвитку та розміщення відіграють важливу роль у подальшому розвитку господарського комплексу країни. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Швейцарії такі: історичні, природні та демографічні.

Швейцарія - внутрішньоматерикова частина, яка не має виходу до Світового океану, від Середземного моря її видокремлюють 150 - 200 км території Італії. На заході Швейцарія межує із Францією , на сході - з Австрією та Ліхтенштейном , на північному сході з ФРН , на півдні - з Італією . Загальна довжина кордонів становить країни становить 1852 км. Сусідство Швейцарії з економічно розвиненими країнами світу забезпечує економічне співробітництво, потоки експорту та імпорту товарів з цими країнами світу.

Дата заснування Швейцарської Конфедерації -- 1 серпня 1291 року, коли три лісові кантони (землі) -- Урі, Швіц і Унтервальден, захищаючи незалежність від австрійських Габсбургів, уклали оборонний союз («вічний союз») в рамках «священної Римської імперії». До речі, назва Швейцарії походить від назви одного з цих кантонів -- Швіца.

Те, що конфедерація була сильною, засвідчив 1315 рік, коли горці лісових округів Урі, Швіц і Унтервальден зіткнулися з військами, які перевершували Габсбургів і їх союзників. У 1332--1353 роках міста Люцерн, Цюріх і Берн, сільські громади Гларус і Цуґ уклали окремі угоди з трьома округами, що об'єдналися, утворивши ряд конфедерацій.

Після початку Першої світової війни виникла загроза національній єдності Швейцарії: франкомовні швейцарці в основному симпатизували Франції, а німецькомовні -- Німеччині. Чотирирічна мобілізація лягла важким тягарем на економіку країни, відчувався дефіцит промислової сировини, зростало безробіття, не вистачало продовольства. Початок Другої світової війни застав населення країни більш згуртованим: мало хто у Швейцарії вітав нацизм. Однак у стратегічному відношенні стан конфедерації був більш вразливим, оскільки вона знаходилася в оточенні тоталітарних держав. Та Швейцарія у війнах завжди дотримувалась нейтралітету, тому її економіка страждала не так сильно, як у країн, які були втягнуті у війну.

Природно - ресурсний потенціал Швейцарії відзначається унікальністю.

Рельєф. Швейцарія - гірська країна, в якій найбільшу частину території займають Альпи і лише на півдні розташовані невеликі ділянки низовин. У державі знаходиться найбільша центральна частина Альп. Для Швейцарії характерна велика кількість гір.

Висота найбільшого гірського піку - піку Дюфур - більше чотирьох з половиною тисяч метрів(4634 м) . Гори займають всю центральну і в значного ступеня південну і східну частини країни. Долини Рони і Рейнуділять Швейцарські Альпи на дві майже паралельні групи гірських хребтів, що тягнуться з південного заходу на північний схід. Найвища частина Альп складена кристалічними породами. Альпи складені гранітами, гнейсами, вапнякими та іншими твердими породами. Для них характерні різкі форми рельєфу: унікальні стрімчаки та скелі, глибокі ущелини. Високогірні області покриті вічними снігами і льодовиками. Найбільший з цих льодовиків і один з найбільших в Європі - Алечській.

Між Бернськімі Альпами і Юріївною від протікаючого по межі з Німеччиною Рейну до Женевського озера тягнеться хвилясте невисоке Швейцарське плоскогір'я (висота 400-600 м), що є найнаселенішою частиною країни. меліорації.

Клімат. У Швейцарії переважає вологий, на плоскогір'ї - помірно теплий, у горах - холодний клімат. Добові температури у низинах взимку в середньому коливаються від -10 до -16оС, влітку вони збільшуються до +27оС і вище. У січні-лютому при високому тиску над Альпами переважає ясна холодна погода, сприятлива для занять зимовими видами спорту. Весною, влітку та восени віють фени (теплі сухі вітри, що дують зі сходу на південний схід). У зв'язку з великими висотами у Швейцарії випадає багато опадів: на узбережжі Женевського озера - 1040 мм, в Давосі - 1500 мм, на південному сході - 970 мм.

Ріки, ліси й озера. Швейцарія славиться своїми озерами, яких на її території налічується майже 600.. Найкрупніші з них - Женевське і Бодеськоє. Далі йдуть Невшательськоє, Лаго-Маджоре, Фірвальдштетськоє (озеро чотирьох каналів), Цюріхське і озеро Лугано. Походження їх в основному тектонічно-льодовикове. Береги облямовані лісистими горбами або скелястими горами, схили яких обриваються прямо у воду. Крупні озера - не тільки місця паломництва туристів, вони виконують важливу роль в судноплавстві і меліорації.

Річки такої невеликої країни, як Швейцарія, належать басейнам трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. У Альпах починаються такі крупні річки, як Рейн і Рона. З них же беруть початок притока Дунаю р. Інн, а також притока По - р. Тічино. Більшість із них бурхливі, багатоводні, мають водоспади та пороги, тому не придатні для судноплавства. Через таку особливість річок, Швейцарія має багаті гідроенергетичні ресурси.

Ліси займають близько 24% території. Також крупну частину країни займають субальпійські і альпійські луги. Швейцарський національний парк багатозначний. Тут багато резерватів і заповідників.

Мінеральні ресурси. Країна не багата на мінеральні ресурси. У надрах залягають невеликі поклади вугілля, залізних руд та дрібні родовища графіту, тальку й асфальту. У верхів'ях Рони та долинах Рейну на кордоні з ФРН видобувають кам'яну сіль, що повністю задовольняє потреби країни. Значними є запаси будівельної сировини: піску, глини, каменю. Існує припущення, що в Альпах є небагаті родовища уранових руд.

Рослинні і тваринні ресурси. Країна розташована в зоні європейських широколистих лісів. Ліса Швейцарії займають близько 1/4 території країни. На Швейцарському плоскогір'ї знаходяться масиви широколистих лісів (з дуба, бука, ясена, в'яза, клена, липи). На південному схилі Альп росте каштан. На висоті понад 2000 метрів переважають хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни і модрини. В долинах - зарості вільхи. Вище (до 2800 м) розташовані субальпійські та альпійські луки, де навесні розцвітають крокуси і нарциси, влітку - рододендрони, ломикамені, горечавки і едельвейси.

У горах із ссавців зустрічаються сарна, куниця, заєць-біляк, альпійський бабак, кам'яний козел, лисиця; із птахів - беркут, глухар, дрізд, пищуха, стриж, сніжна куріпка, на берегах рік та озер - чайки, у їхніх водах - форель, голець, сиг, харіус та інша риба. Фауна і природні ландшафти охороняються у Швейцарському національному парку Енгадин і в лісових масивах Алеч і Дерборанс.

Населення. Становлення швейцарської нації є історично складним процесом, зумовленим поєднанням різних етнічних груп.

У Швейцарії немає єдиної етнічної етнічної спільноти. Кожний з чотирьох швейцарських народів (германошвейцарці, франкошвейцарці, італошвейцарці та реторороманці) відрізняється національною самосвідомістю. Водночас кожний мешканець країни усвідомлює не тільки свою етнічну і кантональну належність, а й державну спільність, що виражається в єдиній самоназві і культурі. Загальна кількість населення країни у липні 2010 року становила 7,623,438 млн.і займає 95 місце серед країн світу за цим показником.

Іноземці у Швейцарії становлять близько 20% населення (1 млн. 424 тис. осіб).

Національності, які проживають на території Швейцарії у 2009 р.

Таблиця 4

Національність	Кількість чоловік, тис. осіб	Яку частку становлять від усіх іноземців, %
італійці	321,8	22,6
югослави	344,3	24,2
португальці	135,5	9,5
німці	109,8	7,7
іспанці	84,2	5,9
турки	80,1	5,6
французи	61,7	4,3

*Джерело: №23 в списку використаної літератури

В таблиці 4 показано, що найбільше в Швейцарії проживає італійців, югославів та португальців. Тобто найбільше вихідців з тих країн, які мають кордони з Швейцарією.

Мови народів Швейцарії належать до двох мовних груп: романської (французька, італійська та ретороманська) і німецької. Незважаючи на різноманітність населення, у Швейцарії відсутня національна ворожнеча. Тому що за конституцією всі народи рівноправні, а їх мови офіційні. Офіційні мови - німецька (користується 64% населення), французька (19% населення), італійська (8% населення), ретороманська (0,6% населення).

В Швейцарії також поширено багато діалектів.

Рис 3. Мовні діалекти Швейцарії [23].

На рисунку 3 показано, що найпоширенішими діалектами є німецькі. Німецька мова - найпоширеніша. Її місцевим діалектом - алеманнським (швіцердюч) - користуються 73% швейцарських громадян і 64% населення країни.

Англійська мова поширена у Швейцарії скрізь.

Французькою мовою користуються, переважно у західних кантонах. У кантонах Берн, Фрібург і Вале розмовляють і німецькою, і французькою.

Італійською розмовляють переважно у кантоні Тічино.

Ретороманська мова поширена тільки в гірському кантоні Граубюнден.

Пересічний швейцарець володіє своєю рідною мовою, англійською і розуміє ще одну з офіційних мов.

Вікова структура населення подана у таблиці 5.

Вікова структура населення Швейцарії станом на 2010 рік

Табл. 5.

Вік, років	Відсоток, %	Кількість чоловіків	Кількість жінок
0 - 14	15,6	616,561	571,61
15 - 64	68, 1	2,609,673	2,567,245
65 і більше	16,3	514,761	724,617

Таблиця 5 свідчить, що найбільшу кількість в країні складає населення працездатного віку, що має суттєвий вплив на економіку країну, яка значною мірою залежить від кількості наявних трудових ресурсів.

Країна заселена нерівномірно. Середня густота населення становить 154 особи на км2. На Швейцарському плато та у північно-східній частині країни, де зосереджено майже ѕ усіх мешканців країни, вона сягає 250 осіб/км2, на гірські райони припадає від 25 до 50 осіб/км2.

Більша частина швейцарців мешкає у містах, однак великих міст не багато: Цюріх (339 тис.), Берн (335 тис.), Женева (173 тис.), Базель (171 тис.), Лозанна (114 тис.). Більшість міст країни нараховує менше 20 тис. жителів. Населені пункти у сільській місцевості мають розгалужену інфраструктуру. Широка індустріалізація Швейцарії, розвиток туризму, скорочення частки населення зайнятого у сільському господарстві, зменшує різницю між сільським і міським способами життя. Навіть у невеликих селищах нині будують престижні готелі та житлові будинки.

Сфери зайнятості населення Швейцарії

Табл. 6

Сфера зайнятості	Кількість населення, %
Промисловість	26
Сільське господарство	5
Сфера послуг	69

*Джерело: № 8 в списку використаної літератури

З таблиці 6 видно, що найбільше робочої сили зосереджено у сфері послуг. Це цілком закономірно, оскільки ця сфера у Швейцарії є однією з найбільш розвинених та потужних.

Рівень безробіття в Швейцарії у 2007 році сягав 2,3%, що показує наскільки розвиненою є ця країна, адже тільки країни з добре розвиненою економікою можуть досягти таких показників.

Безробіття тісно пов'язане з економічним розвитком.

Графік 2. Крива рівня безробіття в Швейцарії у 1990-2009 рр. [5].

Подивившись на криву безробіття, можна зробити такі висновки після досягнення історичного "високого" рівня безробіття в 1997 році (5,2%), рівень безробіття скоротився до 1,7% у 2001 році, та знову почав рости аж до 2004 (3,9%). Після декількох років постійного зниження (2008: 2,6%), він знову виріс до 3,7% в 2009 році.

Швейцарія мала всі необхідні передумови для розвитку господарського комплексу. Країна займає вигідне географічне положення, демографічні передумови. Природо-ресурсний потенціал країни не багатий, але місцеві ландшафти вражають своєю красою, тому не дивно, що найбільшого розвитку в Швейцарії набула сфера послуг, а саме найбільшого розвитку набула галузь туризму. Тож, вдало скориставшись перевагами свого географічного положення та вдало розташувавши підприємства, Швейцарія змогла створити міцний господарський комплекс.

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Швейцарії

Промисловість. Швейцарія - високо розвинута індустріальна країна. Завдяки високій якості швейцарські товари користуються попитом на світовому ринку. Країна є одним з провідних науково-технічних центрів світу. У Швейцарії розміщено чимало науково-технічних осередків інших держав. Високий рівень життя швейцарського населення був досягнутий завдяки широкомасштабного розвитку різних галузей промисловості. Світову популярність завоювала швейцарська годинна промисловість,сконцентрована переважно в західній частині країни (Ла-Шо-де-Фон, Невшатель, Женева) та Шаффхаузене, Туні, Берні та Ольтене. Для промисловості Швейцарії характерно немасове виробництво високоякісних виробів на експорт. Країна спеціалізується на виробництвах високоякісних дорогих виробів, що вимагають небагато сировини,але великої праці. Такому розвитку промисловості сприяло й те, що країна має у своєму розпорядженні достатньо висококваліфікованої робочої сили.

Паливно-енергетичний комплекс. Країна змушена завозити рідке паливо і вугілля. Потреби в електроенергії Швейцарія цілком покриває за рахунок власних ресурсів. Кожного року близько 37 % електроенергії в Швейцарії виробляється на АЕС, 50 % на ГЕС, решта 13 % на ТЕС з нафти, що імпортується. Більшість ГЕС знаходиться в Альпах, де створено більше 40 штучних озер -- водосховищ. За ініціативою «зелених» будівництво нових АЕС тимчасово припинене, проте в перспективі Швейцарія не збирається поки згортати програму атомної енергетики.

Машинобудування. Ця галузь спеціалізується на виробництві високоякісних готових виробів. Специфічною галуззю є годинникова промисловість. Щорічно випускається приблизно 63 - 65 млн. одиниць годинників (47 % від світово продукції) на майже 1800 підприємствах. Лідерами світової годинникової промисловості є «Омега», «Лангердорф» і «Таван». Електротехнічна галузь виробляє гідротурбіни. Швейцарське машинобудування досягло значних успіхів і в розвитку електроніки. Текстильне машинобудування спеціалізується на випуску ткацьких верстатів, мотальних, прядильних, в'язальних , трикотажних і вишивальних машин. На даний момент діє 60 підприємств, які спеціалізуються на текстильному машинобудуванні, найбільші з яких «Рюти», «Заурер»). Швейцарія є виробником зброї (системи і компоненти озброєння для танків, артилерії та піхоти, цивільні й військові літаки та гелікоптери).

Хімічна промисловість. Галузь зорієнтовано здебільшого на виробництво складних хімічних сполук: барвників, засобів для боротьби зі шкідниками, фармацевтичних препаратів, ароматичних речовин, фотоматеріалів. Найбільшими хімічними фірмами країни є «Сібі-Гейгі», «Сандоц» та «Гофман ля Роше».

Фармацевтична промисловість Швейцарії випускає вітаміни, сульфаміди, антисептичні та тонізуючі засоби, гормони, а також спеціальні заспокійливі препарати із нетривалим терміном дії.

Легка промисловість. Її виробництво представлене волокнами, пряжею, шовком, тканинами, взуттям тощо. Текстильна індустрія, найстаріша в країні, багато років була найважливішою галуззю промисловості. Текстильні фабрики виробляють здебільшого дорогі бавовняні тканини, такі як: полотно, тюль, муслін, батист, поплін. Ці тканини переважно експортуються. Швейцарія відома шовками та мереживами з центрами у Санкт-Галлені, Апренцелію, Тургау. Швейна промисловість спеціалізується на масовому пошитті одягу. Основні центри - Цюріх, Санкт-Галлен, Тессін, Люцерн, Берн.

Харчова промисловість. Лідером харчової промисловості країни є фірма «Нестле», яка випускає напої, молочні продукти, шоколад, косметичні засоби, дитяче харчування, каву тощо"Нестле" має в самій Швейцарії не менше десятка фабрик, а за її межами близько 250. Сьогодні «Нестле» є роботодавцем для 283 тис. робітників у 86 країнах. Виробництво сиру - важлива галузь економіки країни, яка виготовляє безліч його видів - ементальський, швейцарський, сбрін, апенцель, камамбер, брі, савойський тощо. В середньому у Швейцарії виготовляється 134 тис. тон сиру щорічно. У 26 кантонах розвинуте виноробство.

Сільське господарство. Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби та виробництва молочних продуктів. Приблизно третина території країни зайнята непродуктивними землями (принаймні непридатними для землеробства), особливо в кантонах Урі,

Вале і Граубюнден, і чверть - вкрита лісами. Не дивно, що 40%продовольчих товарів доводиться імпортувати. У той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, м'ясо-молочна продукція виробляється в надлишку.

Основні вогнища землеробства зосереджені в кантонах Берн, Во, Цюріх, Фрібурі Арган. Головними сільськогосподарськими культурами є пшениця,картопля і цукровий буряк. Проте великих земельних угідь у країні майже немає . Більшу частину продукції (60%) виробляють середні за розміром господарства, наділи яких коливаються від 5 до 10 га. Однак вона не задовольняє потреб країни, тому Швейцарія імпортує 50-60% зерна, приблизно 50% овочів, 88% цукру тощо.

Тваринництво. Молочно-м'ясний напрям становить 75% усієї продукції сільського господарства. На альпійських та субальпійських пасовищах 6 місяців на рік випасають корів, що забезпечує великі надої. Молоко майже цілком переробляється на сири або масло. У 2007 р. нараховувалося 2 млн. голів великої рогатої худоби (у тому числі 900 тис. молочних корів), 1,95 млн. свиней, 365 тис. овець, понад 6 млн. курей.

Рослинництво. Під ріллю зайнято всього 12% площі країни. Зернові культури, картоплю і помідори вирощують на Швейцарському плоскогір'ї та у долині Рейну. На схилах гір, що спускається до Женевського озера, на узбережжях Рейну та Рони, а також у кантоні Тессін культивують виноград. Абрикосами та яблуками відома нижня частина долини Рони.

Розподіл сільськогосподарських земель представлений у таблиці 7.

Використання сільсьгосподарських земель Швейцарії у 2000-2008 рр.

Табл. 7.

Землі використовуються	2000	2005	2007	2008
Орні землі, тис. га	408	405	406	405
% від загальної с/г площі.	38	38	38	38
Злаки, тис. га	183	168	158	156
% від загальної с/г площі.	17	16	15	15
Пасовища, тис. га	629	625	619	617
% від загальної с/г площі.	59	59	58	58

З таблиці 7 видно, що найбільше сільськогосподарських площ відведено під пасовища. Це цілком закономірно, так як Швейцарія є однією з країн-лідерів за експортом сиру, тож повинна утримувати багато худоби. Та останнім часом спостерігається, хоча і незначне, але зменшення площ відведених під пасовища.

Туризм. Туризм Швейцарії має багато сфер, деякі з них представлені на схемі 1.

Схема 1. Показує основні сфери туризму Швейцарії.

Гірськолижний туризм - найбільш розвинений. Найвідомішими гірськолижними курортами є Санкт-Мориц, Давос и Церматт.

Діловий туризм - це поїздки співробітників компаній, організацій з діловими цілями, також це організація корпоративних міроприємств.

Культурний туризм - охоплює відвідування історичних, культурних або географічних визначних місць.

Схема 1. Сфери туризму в Швейцарії [23].

Освітній туризм - це приїзд в країну з ціллю отримати там освіту.

Медичний туризм - це термін, який означає практику надання медичних послуг за межами країни проживання.

Рекреаційний туризм - вид туризму, цілями якого є відпочинок або лікування.

Спортивний туризм - вид спорту, в основі якого лежать змагання на маршрутах, включаючи в себе подолання перешкод в природному середовищі.

Транспорт. Швейцарія має високо розвинуту транспортну систему. Довжина залізниць у 2009 р. становила 4533 км. Їх майже повністю націоналізовано й електрифіковано і вони є одними з найкращих у Європі. Оскільки залізниці будувалися за умов пересіченого рельєфу, то необхідні були численні мости та тунелі. У 2009 р. в країні нараховувалось понад 71 тис. км сучасних автомобільних шляхів. Парк легкових автомобілів сягає майже 3,4 млн. одиниць. Виходить, що на сьогоднішній день на 2 мешканців країни припадає 1 автомобіль. Національні дороги (автостради) мають довжину 1400 км, що становить 73% від загальної дорожньої мережі.

Ріки Швейцарії майже не використовуються для транспортування. Значну роль в економічному житті країни відіграє лише Базельський порт на Рейні («морські ворота Швейцарії»), через який проходить у середньому 32% усього імпорту і 16% експорту країни. Незначне транспортне значення й озер. Здебільшого їх використовують у туристичній сфері.

Швейцарія має власний морський флот, який виник під час Другої світової війни. Вантажообіг її торгового флоту в середньому нараховує 604,8 тис. т. Широко розвинуте в країні повітряне сполучення . Основні міжнародні аеропорти -- Цюріх, Женева, Базель. Літаки компанії «Свісер» курсують в усі частини світу. Цюріхський аеропорт «Клотен» посідає восьме місце в Європі за обсягами перевезень.

Пошуки розв'язання транспортних проблем у зв'язку із складним рельєфом зумовили будівництво у 70-80-ті роки ХХ ст.. великих автомобільних тунелів, серед яких Великий Сен-Бернар (2469 м), Сімплон (2005 м) тощо. Побудований у 1980 р. тунель Сен-Готард є найдовшим тунелем у світі (16,4 км)

Швейцарія - високо розвинута індустріальна країна, тому має високий рівень розвитку господарського комплексу. Особливо розвиненими галузями промисловості є хімічна, машинобудування, легка та харчова. При чому одна з найбільших харчових компаній у світі - Нестле - знаходиться саме в Швейцарії. Сільське господарство розвинене на достатньо високому рівні. Розвиненим є рослинництво і тваринництво, та тваринництво розвинене краще, під пасовища відведені найбільші площі, що становлять 58% від усіх сільськогосподарських земель. Високим рівнем рівнем розвитку відзначається також транспортний комплекс. Найкраще розвинені автомобільні шляхи та авіаційне сполучення. Річки ж Швейцарії майже не використовуються для судноплавства, а виходу до морів країна не має, тому водний транспорт розвинений найслабше.

4. Територіальна структура господарства території Швейцарії

Для ефективного функціонування господарського комплексу, в Швейцарії існує поділ на адміністративно-територіальні одиниці - кантони. Кожен з яких має свою певну спеціалізацію та концентрацію виробництва певної галузі промисловості.

Рис. 3. Кантони Швейцарії [8].

Ааргау . Економіки кантону Ааргау складається зі збалансованого поєднання активної діяльності промислових компаній в різних секторах. Зокрема, Ааргау є найбагатшим кантоном на мінеральні ресурси, з величезними запасами щебеню та вапна. Машинобудування кантону, металообробка та високоякісний пластик успішно експортуються і перед Кантоном відкриваються широкі перспективи для економічного зростання. Ааргау - це земля річок і енергії. Вона стала не тільки важливим центром не лише для виробництва електроенергії, але і для розробки і виробництва операційних систем для електростанцій і зараз є одним з найбільших виробників енергії в Швейцарії.

Великі корпорації та численні форми малого та середнього бізнесу, що є частиною економіки кантону: ABB Suisse, Alstom Suisse, Groupe AXPO, Bernina Schweiz.

Сьогодні у кантоні Ааргау є близько 25 гідроелектростанцій на річках Ааре, Ліммат, Ройса і Рейн.

Щорічний видобуток цементу в Ааргау становить близько 500.000 тонн на рік.

Традиційно в цьому кантону зосереджено виробництво пластику.

Аппенцелль -- Іннерроден. В даний час економіка кантону Аппенцелль -- Іннерроден трансформується, і нові галузі та послуги займають місце традиційних галузів. Для підтримки цих нових можливостей, уряд розробив чотирирічної інвестиційної програми (Нова регіональна політика 2008-2011) для економічного розвитку регіону.

Економіки кантону Аппенцелль Іннерроден складається в основному з дрібних і середніх місцевих фірм, таких як: Mineralwasser Gantenbad AG, Holzin AG, Електро Schweiz AG, Weishaupt AG

У сільськогосподарському секторі зайнято 16,2% населення.

31,2% населення Аппенцелль працює в промисловості .

52,6% людей в кантоні зайняті у сфері послуг.

Туризм в кантоні збирає рекордні прибутки.

Аппенцель Ауссерроден. Економічні показники регіону були доволі високими в останні роки. Місцевий бізнес збільшує свої обсяги продажу і зростає кількість нових підприємств.

Економіки кантону складається з великих корпорацій та багатьох малих і середніх підприємств.

Первинний сектор сільського господарства становить 10% від економіки кантону.

Текстильна промисловість забезпечує 1177 робочих місць в Кантоні, а будівельна галузь є другим за величиною джерелом зайнятості в Кантоні.

Берн має вигоду від його центрального розташування в самому серці Швейцарії і в центрі Європи. Його безпосередня близькість від європейських центрів технологій робить Берн ідеальним місцем ведення бізнесу для малих і середніх підприємств, а також великих корпорацій. Сектор послуг є великим сектором економіки та джерелом зайнятості в цьому кантоні. Туризм є важливим чинником економіки в Бернських Альпах, а промисловість відіграє важливу роль у регіонах Бернської Юри, Біль-Силенд та Емменталь. Берн також надає місце для швейцарської та європейської штаб-квартири великих міжнародних груп, таких як: Swiss Post, Swatch Group, Galenica, Fenaco .

Більшість фермерів у Емменталь спеціалізуються на молочному фермерстві.

Бернський Юра є найбільш важливим центром точного машинобудування.

Найбільша виноробна область розташована на північному схилі озера Біль

Базель-Ланд є одним з найбільш динамічних центрів швейцарської економіки. Область є привабливою для глобальних економічних гравців і великих корпорацій, що дає можливість забезпечити робочими місцями фахівців з більш ніж 150 країн.

Кілька швейцарських і міжнародних корпорацій мають свої штаб-квартири в Базель-Ланд: Endress + Hauser, Ronda AG, Novartis, Hoffmann-La Roche.

Безліч інноваційних компаній у секторі охорони здоров'я формують кістяк економіки регіону.

Транспорті фірми спеціалізуються на повітряних, річкових і морських перевезеннях.

Економіки кантону відзначається одними з провідних компаній в світі хімічних речовин.

Базель Сіті розташований на кордоні трикутника між Німеччиною, Францією та Швейцарією, кантон Базель Сіті є найбільш динамічним економічним регіоном Швейцарії і її воротами в Європу. Кілька швейцарських і міжнародних корпорацій мають свої штаб-квартири в Базель Сіті: Syngenta AG, Roche AG, Coop AG, Panalpina AG.

Базель є одним з найбільших центрів хімічної промисловості. Через велику концентрацію підприємств фармацевтичної промисловості, тут сформувалася так звана "Біо Долина".

На фармацевтику припадає найбільша частка надходжень в регіоні. На регіон Базель припадає близько 40% всієї фармацевтичної промисловості в світі.

Крім Цюріха і Женеви, Базель є ще одним швейцарським фінансовий центром.

Хоча Фрібург має широкий спектр галузей промисловості, в економіці переважає харчова промисловість. Кантон Фрібург також є популярним місцем для розташування головних офісів великих міжнародних груп із Швейцарії та інших країн Європи у зв'язку з його двомовністю та географічним положенням.

Фрібург також надає місце для швейцарської та європейської штаб-квартири великих міжнародних груп, таких як: Bayer International SA, Scott Sports SA, Bulova Swiss SA.

В кантоні знаходяться 168 агропромислових підприємств, 213 металургійних підприємств, 26 хімічних підприємств.

Женева є не тільки фінансовим центром з міжнародною репутацією, вона також приймає у себе багато підприємств, в тому числі виробників престижних годинників, фармацевтичні та хімічні компанії, центри наукових досліджень і великі підприємства роздрібної торгівлі. Женева є також базою для багатьох швейцарських і іноземних міжнародних компаній. Приблизно 250 неурядових організацій, створених на території Женеви просувають всесвітню репутацію Кантона.

В кантоні присутні наступні організації: Rolex, Lombard Odier Darier Hentsch & Cie, Merck Serono, Procter & Gamble.

З 141 банками, Женева посідає шосте місце у світі фінансів.У 2007 році 75 годинникових компаній працювали в цьому регіоні.250 міжнародних кампаній мають свої штаб-квартири в Женеві.А сектор біотехнологій неухильно зростає в останні роки.

Кантон Гларус і його економіка мають велику користь з його близькості до основного економічного центра - Цюріха. Текстильна промисловість має давні традиції у цій області і пройшла швидке зростання в 19 столітті і, як результат, Гларус перетворився на найбільш промислово розвинутий кантон Швейцарії. Зараз інші галузі, такі як і сектор послуг, відіграють важливу роль в економіці кантону. На території кантону розташовані такі підприємства: Kraftwerke Linth-Limmern AG, Brauerei Adler, Mathis Orgelbau AG

Економіка регіону базується на основних галузях, таких як: лісоматеріали, пластик, текстиль, друк.

Граубюнден. У порівнянні з іншими швейцарськими кантонами, промисловість відіграє незначну роль в Граубюндені і частка діяльності кантона, як фінансового центру в рівній мірі незначна. Як і в більшості кантонів, більшість населення зайняті в секторі послуг. Кантон отримує значні прибутки від туризму. Близько третини людей, що працюють в цьому кантоні отримують свої доходи саме від індустрії розваг та відпочинку.

Граубюнден також надає місце для швейцарської та європейської штаб-квартири великих міжнародних груп, таких як: EMS Chemie, Calanda, Heineken Biere AG, Georg Fischer AG.

Більше 50% гірських господарств у кантоні Граубюнден є органічними. А завдяки великим гідроелектростанціям, розташованих у регіоні, Граубюнден робить наголос на виробництві чистої електроенергії.

Юра має вузькоспеціалізовану економіку, яка сильно залежить від годинникової промисловості. Однак, Юра також спеціалізується на інших галузях, таких як мікротехнології і верстатобудування. Сьогодні Кантон пропонує низку заходів для стимулювання економіки і її диверсифікації в нові сфери бізнесу, такі як біотехнології, мікро- і нанотехнології, екологічні технології та інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).

Економіки кантону Юра складається в основному з місцевих та міжнародних підприємств, таких як: Donzй-Baume, Branch of Richemont International SA, Maurice Lacroix SA, Manufacrure Ruedin SA, Wenger SA

Люцерн. Сільськогосподарська торгівля і сільське господарство домінує в сільських районах Кантона, в той час як промисловість і сфера послуг відіграє ключову роль у місті Люцерн і прилеглих районах.

Люцерн забезпечує базу для великих швейцарських і міжнародних груп компаній: Heineken Switzerland AG, Emmi Lucerne, Pilatus Aircraft Limited, Schindler Elevator Limited

Індустріалізація відбулася порівняно пізно в кантоні Люцерн. Так, сільське господарство залишається дуже важливим і до цього дня. Металообробка є однією з основних галузей Кантона.

Невшатель відомий як провідний кантон в годинниковій індустрії Швейцарії. Годинникова промисловість забезпечує більше 10% від загальної зайнятості кантону. Близько однієї третини робочих місць у швейцарській годинниковій індустрії в цілому існують у цьому кантоні. Невшатель є також центром для мікро- і нанотехнологій у Швейцарії, з багатьма науково-дослідними установами та центрами, розташованими тут. Іншими секторами економіки кантона виступають "нові" сектори, такі як біотехнології, комп'ютерні технології, відновні джерела енергії і т.д.

В кантоні Невшатель розташовано більш ніж 9000 підприємствами, з яких значна частина є міжнародними компаніями: BVLGARI, Richemont SA, Johnson & Johnson SA, Philip Morris International Inc.

Хоча годинники є основним продуктом промисловості, в кантоні розвиваються й інші галузі: кантон інвестує в поновлювані джерела енергії, які все ширше застосовуються.

Нідвальден. В економіці кантону домінує велика кількість малих і середніх підприємств, зайнятих у різних галузях економіки.

Завдяки центральному розташуванню на головному маршруті північ-південь,кантон має всі умови для економічного зростання. Торгівля здійснюється у всіх напрямках, за допомогою автомобільного, залізничного та повітряного сполучення. Кантон також пропонує привабливі податкової системи, яка гарантує зростання навіть у періоди економічних потрясінь.

Важливі підприємства: Pilatus Aircraft, Glasi Hergiswil, Schindler Holding, Also Holding.

Регіональна економіка заснована на таких галузях промисловості: машинобудування, медичні технології, міжнародна торгівля

Обвальден. Центральна Швейцарія пропонує компаніям ідеальні умови для ведення бізнесу, як вже сформованого, так і такого, що лише починає свою діяльність. Надзвичайно привабливими є податкові пільги, разом з доступною кваліфікованою робочою силою. Сільське господарство завжди було домінуючою галуззю економіки.

Великі корпорації та численні форми малого та середнього бізнесу, що є частиною економіки кантона це - Sika Sarnafil AG, Nahrin AG, Maxon Motor AG, Elfo AG.

Санкт-Галлен є вельми привабливим бізнес-центром і місце для життя. Мало того, що кантон пропонує найкращі умови для ведення бізнесу, але й переваги від виключно високої якості життя, серед безлічі озер, річок, луків і гір.

Санкт-Галлен також надає місце для швейцарської та європейської штаб-квартири великих міжнародних організацій, таких як: Forster Rohner AG, Debrunner Koenig Holding, SFS Holding AG, Schweizerische Sьdostbahn AG

Найбільшим виробником регіону в сантехнічному обладнанні створюється річний оборот у 2445 мільярдів швейцарських франків.

Шаффхаузен є привабливим місцем для бізнесу, з його високо кваліфікованою робочою силою, гнучкими виробничими потужностями, процвітаючою торгівлею і активним просуванням своєї економіки. Сектор послуг набуває все більшого значення в Шаффхаузені.

Багато швейцарських і міжнародні компанії мають свої штаб-квартири в кантоні Шаффхаузен: Georg Fisher, IWC, Unilever, Abbott Laboratories.

Туризм виступає одним з найбільш важливих чинників регіональної економіки, всього 8,2 відсотка робочих місць в кантоні надаються сільськогосподарським сектором.

Золотурн відомий збалансованим поєднанням економічних секторів. Кантон особливо привабливим як бізнес-місце, через своє розташування на швейцарському плато. Зв'язок з залізничними та автомобільними мережами дає можливість потрапити до міст Базель, Берн, Біль, Люцерн та Цюріх менш ніж за одну годину. Кантон також має вигідне повітряне сполучення через те, що тут знаходиться аеропорт Гренхен.

Золотурн також надає місце для швейцарської та європейської штаб-квартири великих міжнародних органіхацій, таких як: Atel Holding Olten, Synthes Solothurn, Stryker, Alpic InTech

Наукові дослідження і подальший розвиток в області телекомунікацій є важливою частиною економіки кантона.

Економічно основою промисловості кантону є точне приладобудування.

Постачання якісних будівельних матеріалів є одним з основних економічних факторів у регіоні.

Швіц близько розташований до економічного центру Цюріха, і має висококваліфіковані кадри. Кантон прагне заохочувати для інвестицій великі корпорації, щоб заснувати тут і розвивати нові галузі промисловості.