Топоніми Луганської області
Топонімія Луганщини: основні етапи формування, джерела, зв'язок із розвитком суспільства. Проблема класифікації топонімічних одиниць. Вплив географічного середовища на виникнення топонімів Луганщини. Гідроніми, ороніми та ойконімія Луганської області.
| Рубрика | География и экономическая география |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.03.2013 |
| Размер файла | 262,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Суспільно-політичні критерії ґрунтуються на врахуванні споконвічного прагнення українського народу жити в суспільстві з таким устроєм, при якому він би був господарем на власній землі, не зазнавав би утисків з боку чужинців і діяв би за притаманними йому християнськими законами. До таких критеріїв належать:
- державність - врахування стосунку топонімів до постійного бажання українців жити у власній правовій і демократичній країні;
- патріотизм - врахування стосунку топонімів до рідної землі, суспільно-політичних, ідеологічних і духовних пріоритетів української нації;
- демократизм - врахування суспільних традицій і думки найширшого загалу громадян, можливості відображення в назві духовних цінностей і поглядів різних етносів України, крім антидержавних і деструктивних.
Спірність і суперечливість багатьох структурних складових вищенаведених класифікацій досить очевидна. Кожна з них має свої плюси і мінуси. Питання створення будь-якої наукової класифікації виключно складне. Кожна схема залежить від цілей і завдань дослідження.
Ми у своєму дослідженні більшу увагу приділимо семантичній класифікації, опустивши поділ топонімів за морфологічними ознаками (за типом словотворення).
Висновки до 1 розділу
Підводячи підсумки першого розділу слід зазначити, що топоніми - це факти мови, які закріплені територіально і є джерелом вивчення історії народу, його мови. Вони зберігають невживані у живому мовленні слова, форми і навіть звуки, вивчення яких дає можливість зрозуміти розвиток мови.
Головна функція топонімів - виявити серед географічних об'єктів одиниці одного класу без вказівки на їхні ознаки. Отже, номінативна функція переважає над комунікативною. Особливостями топонімії є те, що ця підгрупа лексики має граматичні особливості, а у семантичному аспекті топоніми меншою мірою залежать від свідомості носіїв мови. Певні особливості вираження парадигматичних зв'язків у топонімії роблять географічні назви досить незалежними мовними одиницями.
Розділ 2. Вплив географічного середовища на виникнення топонімів луганщини
2.1 Гідроніми Луганської області
Власну назву будь-якого водного об'єкта, природного або створеного людиною, прийнято називати гідронімом, що в перекладі з грецької мови означає - "гідро" - вода, "онім” - ім'я. Розрізняють океаноніми (назви океанів) пелагоніми (назви морів), лімноніми (назви озер, ставків), потамоніми (назви річок), гелоніми (власні імена боліт, заболочених місць). У своїй роботі ми значну увагу приділимо саме дослідженню потамонімів і лімнонімів.
Луганщина вважається найменш забезпеченим водними ресурсами регіоном України. Основну частину запасів поверхневих вод складають річки. По території області протікає близько 120 річок загальною протяжністю 4556 км, у тому числі 6 річок довжиною понад 100 км [Фисуненко, с.88]. Всі річки області - типово рівнинні. По характеру водного режиму належать до східно-європейського типу. Більшість річок належать до басейну Северського Донця, який є головною водною артерією області [Інформаційний портрет Луганського регіону. Природні ресурси. Водні ресурси. http://www.irp. lg.ua/ukr/content. php? type=90878164_0200&filename=2008_06_05_14_50_15.html&name=%C2%EE%E4%ED%B3+%F0%E5%F1%F3%F0%F1%E8]. Озер в області мало (близько 60) і за своїм походженням, як правило, являють собою залишки старих русел ("стариці”) в заплавах великих річок. Найбільш великі природні озера Луганської області розташовані в долинах річок Сіверський Донець (Біляївське, Боброве, Ведмеже, Вовче) і Айдар (Глибоке, Закотнянське, Плавневе) [Фисуненко, с.91]. Водоймищ і ставків - більше 320.
Гідроніми Луганської області можуть поділятися за такими способами:
а) за характерними властивостями (ознаками) водоймищ;
б) за назвою колишнього власника землі (території) або першопоселення;
в) за назвою населеного пункту.
До першого типу належать такі назви річок: Біла Криниця, Бурчак, Гнила Плотва, Гнила Гола Долина, Гримуча Криниця, Кам'янка, Краснянка, Крива Сага, Повна, Ревуха, Рудникова, Скела-вода, Студенок; озер, ставів, боліт: Безоднє, Велике Глибоке, Довгеньке, Кругле, Малий, Мертвеньке, Піщане, Ржаве, Солоне.
До другого типу належать назви озер, ставів, боліт: Барабашівське, Бугайлове, Рейсове, Колмикове, Костеве, Листопадове, Половинчин, Федорове.
До третього типу належать такі назви річок: Брусівська, Васюківка, Герасимівна, Верхньо-Ольхова, Іванівна, Іллінська, Кременна, Мєловська, Чернуханська; озер, ставів, боліт: Горлівське водоймище, Риб'янське, Йогівське, Станичне, Чернуханський ставок та ін.
Коли ж говорити про ступінь уживаності тієї чи іншої із зазначених лексико-семантичних груп гідронімів, то варто відзначити активність назв третього типу, що поступово витісняють зараз уже не такий активний тип назв за власником землі (чи першопоселенцем) і успішно конкурують із назвами першого типу. Це стосується передусім дрібних річок, ручаїв, а також більшості новостворюваних штучних водоймищ. Відбувається ніби зворотний процес у називанні: якщо раніше більшість населених пунктів одержувала свої назви за тими водоймищами, на яких чи близько яких вони стояли, то тепер, навпаки, окремі дрібні водоймища перейменовуються, а новостворювані дістають свої назви від ближніх населених пунктів.
Крім зазначених типів гідронімів, зустрічаються й інші лексико-семантичні групи:
а) назви, пов'язані з місцевою флорою: річки, ручаї - Борова, Вільхівка, Ольхівка, Комишна, Лозова, Лозовенька; озера - Очеретяне, Залозне, Лопушне, Борове, Лісне; болота - Вільшане; ставки - Лозовий;
б) назви, пов'язані з місцевою фауною: річки, ручаї - Жеребець, Кобилка, Бичок, Козик, Селезень; озера - Щуче, Окуневе, Боброве, Бугайове, Ведмеже, Вовчкове; ставки - Утяша, Вутячий;
в) назви, пов'язані з особливостями ґрунтів: Біла, Біла Лугань, Біленька, Кам'янка, Велика Кам'янка, Мілова, Красна;
г) назви, пов'язані з місцем розташування водного об'єкта, зберігають оронімнічні терміни: Айдар, Деркул, Євсуг, Ковсуг, Міус, Лугань, Луганка, Дуванка, Козинка;
ґ) назви, пов'язані з індивідуальними ознаками, узятими за мотив називання (колір води, її температура, міцність криги, замученість русла, пересихання в літній період, швидкість течії і т. ін.): Бишкінь, Глуха, Довжик, Ковсуг, Кріпка, Кріпенька, Тепла, Суха; ставки - Холодний, Великий, Малий, Плоский; озера - Зелене, Довге, Кругле, Голубе, Чисте.
д) назви, пов'язані з діяльністю людини: річки, ручаї - Вишневецька, Лізна, Горілий пень, Плетена Криниця та ін.; озера - Козаче.
Із зазначених вище груп найбільш цікавим є назви, пов'язані з різними подіями суспільного життя. Це своєрідне відбиття реальної дійсності, опосередковане в географічних назвах. Деякі з них сягають віддалених часів, наприклад: Чумакова балка, Проїжджанський - від чумацьких шляхів. Процес обміління річок також знайшов своє відбиття в гідронімії. Саме йому ми зобов'язані появою численних річкових назв на - к (а) з виразним значенням здрібнілості, зменшеності: Луганка, Краснянка, Ольхівка та інші [Лєснова Н.М. Гідроніми Луганщини / Н.М. Лєснова // Регіональна ономастика. - 2004. - С.60-63.].
Гідроніміка Луганської області тісно пов'язана з історією краю, передусім із його заселенням.
Кожен етнос, проживаючи сотні років у певній місцевості, давав своїм селищам, річкам, озерам, урочищам тощо притаманні лише цьому етносу топоніми. Племена і народності не послуговувалися чужими топонімами, адже вони були їм далекі й незрозумілі. Кожна назва річки чи місцевості мала питомо племінне поняття й зміст. Цілком природно, що нові народи, які приходили на місце колишніх, не могли послуговуватися незрозумілими і незвичними їм назвами і завжди міняли їх на свої, рідні.
Але, якщо народи були близькі або мирно співіснували певний час, чиє витіснення відбувалося поступово, то прибульці встигали звикнути до існуючих уже до них топонімів.
Гідроніми Луганщини підтверджують це. Назви річок, де ми зустрічаємо корінь слова "дон" (don - від іранського "вода”) збереглися ще від часів скіфів, бо їх міняли алани та іраномовні племена сарматського походження, а це були близькі одне одного народи.
Гідроніми північного заходу - Оскол, Жеребець, Кобилка, Красна мають українсько-польське походження, як вплив Великого князівства Литовського і, можливо, сусіднього князівства Ієремії Вишневецього, землі якого були на території сучасної Полтавщини.
На південь від Сіверського Дінця всі річки мають російські назви (крім тих, що впадають в Азовське море), бо перехід Росії через Дінець відбувся досить швидко. А от на північному сході збереглися тюркські назви - Айдар, Євсуг, Ковсуг, Деркул, як згадки про ногайських татар. Адже між Боровою і Айдаром проходила Кальміуська сакма - одна з трьох основних, і саме нею переважно користувалися ногаї.
Назви лишилися, значить можна припустити, що росіяни з ногаями жили певний час поруч. Так у певні періоди вони були навіть союзниками росіян у протистоянні з турками. Але у 1783 році генералісімус Суворов, використовуючи мирне, ласкаве поводження привів ногаїв у російське підданство, і одразу за наказом імператриці Катерини ІІ взявся їх переселяти в уральські степи. Це призвело до повстань і спротиву. Багато ногаїв було вирізано. А решта втекли за Кубань.
На Луганщині на згадку про ногаїв лишилися лише назви річок. [http://shusek. livejournal.com/29422.html] Більш детальна характеристика гідронімів подана у додатках.
Гідроніміка Луганської області тісно пов'язана з історією краю, передусім із його заселенням. Це типове явище для новозаселених регіонів, до яких належить і наш край, тут давньослов'янські назви лише поодинокі, а переважаючим елементом є українська й російська лексика, яка виражає найменування природно-географічних умов краю, а також імена першопоселенців. Для діалектологічних досліджень важливо те, що історія краю і його топоніміка дозволяють пояснити джерела заселення Луганщини та характер заселення людей по території.
2.2 Ороніми Луганської області
Оронім (від грец. "орос” - гора + грец. "онім” (ім'я)) - вид топоніма: власна назва будь-якого об'єкта рельєфу земної поверхні - як позитивного (гора, гірський хребет, горб, долина, яр, впадина, ущелина), так і негативного (долина, котлован).
Мотивацією для назви ороніма може бути низка ознак. Переважно це розмір, форма, колір об'єкта, наявність рослинності тощо. [Шульгач В.П. Оронім // Українська мова: Енциклопедія. - К.: Українська енциклопедія, 2000. - С.407.]
Поверхня області представляє собою хвильову рівнину, що підвищується з долини Сіверського Донця на північ і на південь, де розташований Донецький кряж. Найвища точка - Могила Мечетна - 367 м. Найбільш характерною рисою кряжа являється чергування пагорбкуватих водораздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. В долині рік Міуса і Нагольної висота Донецького кряжа знижується, і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину.
У територіальному відношенні Луганська область навантажена назвами форм рельєфу зовсім нерівномірно. Найвища щільність оронімів притаманна для півдня (Нікопольський і Солонянський райони - по 30 оронімів, Апостолівський - 28) та північного сходу області (Павлоградський район - 29). А в геоморфологічному районуванні найвищу насиченість оронімами має Донецький Кряж (149 назв елементів рельєфу).
Щільність оронімів на певній території залежить від геоморфології цієї території, а саме - вертикального розчленування, тому що максимальні показники кількості і щільності топонімів досліджуваної категорії приурочені до височин, а мінімальні - до низовин [Степанова В. Є. УКЛАДАННЯ БАЗИ ДАНИХ ТА КАРТОГРАФУВАННЯ СИСТЕМИ ОРОНІМІВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. Режим доступу: http://www.ggf-dnu.org.ua/publ/sbornik_konferencii_2006/ukladannja_bazi_danikh_ta_kartografuvannja_sistemi_oronimiv_dnipropetrovskoji_oblasti/11-1-0-835].
За семантичним принципом переважають ороніми, назви яких характеризують особливості самого номінованого об'єкту (його розміри, вік, особливі ознаки тощо) - 97 топонімів, а найменша за кількістю семантична категорія - теоніми (назви релігійного та культурного характеру) - 1 об'єкт.
Останній етап роботи полягав у створені серії тематичних топонімічних карт "Ороніми Дніпропетровської області" масштабу 1: 600 000, одна з яких представлена на рис.1. Дана карта надає уявлення про кількісно-категорійне співвідношення оронімів території області: способом кількісного фону відображена відносна частка географічних назв форм рельєфу області, що припадають на територію адміністративного району, а способом секторних картодіаграм відбита інформація щодо абсолютної чисельності топонімів (діаметр діаграми) та співвідношення семантичних категорій оронімів (зафарбування секторів діаграм).
Балкою називають яр з пологими схилами. Місцеві жителі балкою називають інколи і яр з крутими схилами (Крута балка), але такі випадки є поодинокими. Причини їх називання різні:
1) Причетність особи до топооб'єкта: Алексанівна, Чекунова, Турова, Уголькова, Напрасникова, Рибалкина (Антрацитівський район), Лиханова (с. Городище), Стьопкіна (Краснодонський район): найкрасивіша й найбільша балка в с. Пархоменко; Степан збудував у балці широкі загони для тварин; висока трава, що росла тут, була для них кормом. Матвієва (Слов'яносербський район): заможний селянин на ім'я Матвій побудував загони в балці, де росла трава, що була кормом для тварин. Любимова (Антрацитівський район): балка, у якій любив відпочивати колишній Рафаїл. Катеринин Байрак (Слов'яносербський район): монахиня Катерина зробила в балці хату-землянку й жила в ній до останнього дня життя; після її смерті балку назвали Катерининою. Бабенкова балка, Гурина балка (Міловський район): засаджували ці землі заможні люди на прізвище Бабенко та Гурин. Лаптєва (с. Петрівка): прізвище одного з кріпаків, який першим оселився на цій землі.
2) Окремий випадок, що стався на місці топооб'єкта або поблизу нього: Гримуча (Антрацитівський район): у роки Великої Вітчизняної війни в ній розташовувались партизани, ворог намагався знищити їх, у балку скидали бомби, які розривалися й створювали ревіння й гриміння. Гримуча (Перевальський район): у балці водилися гримучі змії. Горіла (Антрацитівський район): у балці часто відбували пожежі. Їжакова Велика, Їжакова Мала (Ровеньківський район): у балках водились у багатій кількості їжаки. Ягнеча (Антрацитівський район): у балці випасали ягнят. Орловська (Білокуракинський район): тут гніздилися орли. Першого Травня (Свердловський район): балка розташована в мальовничій місцевості, у ній 1 Травня збирається багато людей.
3) Особливість ґрунтів: Грузька (Ровеньківський район): після дощів розмивало ґрунт, пройти по ній дуже важко. Глинище (Краснодонський район): жителі села Пархоменка займались гончарством і хліборобством; знайти гарну глину було дуже складно, та один з них, Кузьма, знайшов таку глину й сповістив про знахідку майстрів-самоучок, які довгі роки брали там глину; місцевість і стала балкою. Солона (Краснодонський район): у балці було колись джерельце з дуже солоною водою. Суха (Сватівський район): у балці ніколи не буває води.
4) Особливість рослинності: Оріхова (Білокуракинський район): у балці росте багато ліщини; жителі збирають горіхи. Макітерки (Краснодонський район): існує дві версії щодо мотиву називання; перша: давним-давно в балці росли квіти, листочки яких нагадували макітри; друга: у балці була глина, з якої виробляли макітри. Дібровка (с. Городище): місцеві жителі називають її Дубровкою; мотивуючим є іменник дібровка зменшене до діброва: листяний ліс, в якому переважає дуб; Дібровка - балка, у якій густо ростуть дерева. Калинова (Слов'яносербський район): росте багато кущів калини. Дубова (Свердловський район): у балці росте багато дубів.
5) Розташування топооб'єкта щодо іншого топооб'єкта або ойконіма: Калаурне (Краснодонський район): балка знаходиться майже на кордоні з Росією, на місці колишнього козацького пікету; місцеві жителі замість слова караули вимовляли кал аури. Щуча (Кремінський район): балка розташувалась біля лісу Щучого. Журавка (Марківський район): балка мотивується однойменним гідронімом. Язиката (Слов'яносербський район): у балці, до половини її довжини, пролягає невисокий пагорб (язик), який повністю вкритий травою. Пристен (Перевальський район): балка починається там, де закінчувалися колись городи, обкладені камінням. Березівська (Свердловський район): біля балки є ставок, що називається Березівський.
6) Розмір або форма топооб'єкта: Довга (Білокуракинський район): розташована вздовж траси. Розлога (Слов'яносербський район): балка розлога й довга, укрита чагарниками. Глибока (Слов'яносербський район): балка стала глибокою після того, як з неї багато років брали глину для домашнього вжитку; з часом вона поросла травою, кущами й деревами. Виделка або Штани (Антрацитівський район): нагадує форму виделки або штанів.
7) Напрямок розташування топооб'єкта: Західна (Антрацитівський район): розташована в напрямі заходу сонця.
Яром називається глибока довга западина з крутими або прямовисними схилами, що утворилися внаслідок розливу пустих осадових порід тимчасовими потоками. Місцеві жителі ярами називають і такі, що утворилися штучним способом: внаслідок вибирання крейди, піску, глини тощо. Малі за розміром яри називаються ярками або єрками.
Урочищем називається ділянка, яка виділяється серед навколишньої місцевості природними ознаками (ліс серед поля, луг, болото серед лісу).
Долина - рівна плоска місцевість, розташована між горбами чи горами. На Луганщині долини в більшості випадків розташовані між горбами.
Мотиви називання ярів, урочищ, долин мають свою специфіку, яка міститься не в назві мотиву, а в його суті, причині номінації омоніма.
1) Причетність особи до топооб'єкта: Коробкин: недалеко жив чоловік зі своєю родиною на прізвище Коробкин. Таку ж мотивацію мають яри: Решетників, Чекунов, Кузьмичов, Тарасят. Усі ці яри знаходяться в Антрацитівському районі. Сергієнків, Голубенків, Вердиків: наділи належали Сергієнку, Голубенку, Вердику. Мамаєвий: біля яру жив чоловік на прізвище Мамай (Слов'яносербський район). Маринин: байрак носить ім'я монахині: після того, як монастир згорів, вона знайшла собі пристанище в байраці, жила там до смерті (Краснодонський район). Порохнина: Порохнина - багатий одоселець: мав корову й пару волів (Старобільський район). Покотилове: урочище, насадження в якому робив покотило (Кремінський район). Юницького: К.І. Юницький - керівник докучаєвської експедиції, яка працювала на Старобільщині, ним же заснований і дендрарій (Старобільський район).
2) Окремий випадок, що стався на місці топооб'єкта або поблизу нього: Дурний: величезний яр, дуже глибокий, схили круті, тягнувся майже понад дорогою, за поворотом його можна було й не помітити, якщо їхали волами пізно, часто переверталися; у ньому нічого не росте, а на його схилах подекуди росте ковила (Білокуракинський район). Карманів: яр розташований на землях Бараниківки. Колись давно жителі села ходили на базар у станицю, на шляху їх переймали грабіжники, забирали гроші, товар, все, що люди мали, інакше кажучи "витрушували кармани" й ховалися в яру. Пограбовані тікали, боялися, що їх можуть позбавити й життя, та, оговтавшись, починали голосити за пограбованим; було це вже біля яру, який зветься тепер Ревухою (Біловодський район). Вовчий: у яр приходили вовки (Біловодський район). Мирна: у долині відбувалися переговори про перемир'я, а в Чарочному яру піднімали чарки за мир і спокій (с. Куземівка). Січина: у цій долині, розташованій на правому березі Айдару, між селами Ікове-Хворостяне-Писарівка, відбувався запеклий бій між була винцями й царськими військами, які жорстоко сікли один одного. Дослідник Золотарьов В. висловив ще одну думку. Він пише, що "січчю могло називатися і якесь укріплення з дерева” і "могла це бути й просто лісова засіка - повалений смугою ліс… Якщо додати, що Січина лежала на Новокальміуській сакмі, то цілком вірогідно, що така засіка була влаштована й тут, від чого долина й отримала назву Січина”.
3) Особливість ґрунтів: Крейдяний: у яру є крейда, яку використовують жителі для господарських потреб (Біловодський район). Крейдяний: кар'єр, у якому жителі Лісної Поляни беруть крейду (Марківський район). Піщаний: кар'єр, у якому піщані ґрунти (Марківський район). Водяне: урочище часто стоїть затоплене водою (Кремінський район).
4) Розташування топооб'єкта відносно іншого топооб'єкта або ойконіма: Кальнівочка: у селі Максимівці вулиця носила однойменну назву. Їй ім'я дала родина на прізвище Кальні, яка жила на цій вулиці, а її вже немає, є лише яр, що навесні буяє різнотрав'ям (Троїцький район). Вразівське: долини розташовані під Уразовим (Троїцький район). Маяк: долина, на території якої колись стояв маяк (Троїцький район). Шахово: долина розташована поблизу села шахового (Троїцький район). Байдівське: урочище належить Байдівці (Старобільський район). Шульгінське: урочище належить Шульгінці (Старобільський район). Жолобки: урочище, де б'є вода з жолобків (Краснодонський район). Ведмежий: яр простягався біля лісу Ведмеже (Краснодонський район). Гетьманський: тягнеться по полю між Заайдарівкою понад Новорозсошем і Донцівкою, тобто понад частиною Гетманського шляху (Новопсковський район).
5) Особливість рослинності: Рідколуб: долина засаджувалася дубами, які не всі приймалися, їх ставало все менше й менше (Сватівський район). Рідколуб: урочище, в якому рідко посаджені дуби (Краснодонський район).
6) Розмір або форма топооб'єкта, його рельєф: Куций: яр невеликий, але глибокий (Марківський район). Довгий: яр тягнеться через увесь степ і виходить у Бондарівці (Марківський район). Широке: урочище широке (Краснодонський район).
Активним мотивом називання таких оронімів є "Окремий випадок, що стався на цьому місці або близько нього”; усі інші маловживані.
Горою називається значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Невелике округле підвищення на площині називається горбом, бугром, пагорком.
Кручею називається високий круглий берег, а також крута або прямовиста гора.
Висла: жителі цих місць вважають, що слово "висла" вживається в них зі значенням "висока”. Існує також інша думка стосовно цього омоніма, згідно з я кою, така ознака, як нависли вість, звиклість гори, розмір гори створює її саме такою (Біловодський район). Велика Могила, Менша Могила, Низька Могила: височини, що мають форму могили або горба (Марківський район). Шпиль: гостроверхий пагорб (Антрацитівський район). Горби: є стінками неширокої але глибокої чаші, на дні якої розташовується Новопсков. Гостра Могила: підвищення на горі Безщасній, колись там стояла козацька варта, козаки тримали споруду, що звалася фігурою, яка служила способом передачі інформації про наближення ворога: фігуру підпалювали - уночі було видно стовп полум'я, а вдень - диму; полум'я і дим сповіщали про наближення ворога (Новопськовський район). Пристін: високий пагорб на правому березі Айдару зветься горою, що проходить через Осинове; мотивується назва апелятивом при стін зі значенням "крутий берег річки" (Новопськовський район). Крута: гора має майже прямовисну форму підвищення (Старобільський район). Вишка: так називається топографічний знак, бо стоїть на горі (Новопськовський район).
1) Неактивними є такі, як окремий випадок: Безщасна Гора: пагорб з крутими схилами й неродючими ґрунтами; на ньому давали селянам наділи, які ніколи не були врожайними, а тому й не приносили очікуваного щастя (Білолуцьк).
Дев'яте травня: ділянка горбів, на якій ворог під час Великої Вітчизняної вйни знущався над полоненими: це були юнаки та юнки. День Перемоги й дав назву горбам (Новопськовський район). Біла: ґрунт гори (Міловський район). Лиса: на горі нічого не росте (Міловський, Біловодський райони). Крейдяна: гора складається з крейдяних порід (Біловодський район). Руча Круча: ґрунтова скеля глибиною 4-5 метрів з рудою глею (Марківський район). Глиняна: гора забезпечує глиною завод, на якому виробляють цеглу (Старобільський район).
Цей вид оронімів має два активних мотивів:
· Причетність особи до топооб'єкта, або рід її занять: Рудова Гора: пагорб, біля якого жила родина Рудів (Міловський район). Ващенківська Гора: пагорб, землі якого були наділом родини Ващенків (Краснодонський район). Лихнова Гора: пагорб, землі якого були наділом родини Лихна (Краснодонський район). Олійникова: колись на горі була масло бойня, де виробляли соняшникову олію; людина, що виробляла олію, була власником масло бойні; його за родом занять називали Олійником, а гору - Олійниковою (Краснодонський район). Минчанський: на горбу розташовувалось помістя пана Минченка (Сватівський район). Линчена Гора: пагорб, землі якого були наділом родини Линки (Краснодонський район). Шовкунова гора; Кочанкова Гора: пагорби, що мотивуються також прізвищами відповідно Шовкун і Кочанков (Краснодонський район). Бабаєва: на кручі завжди косив сіно Бабай (Троїцький район). Крупкини Могили: розташовані біля села Кам'янки горби утворилися від землі, насипаної над землянками, у яких жив розбійник Крупка (Новопськовський район). Мартинова: дослідник В. Каплунов висловлює дві версії щодо причин називання; перша: можливо, Мартином звали найавторитетнішоо козака; друга: можливо, тут зупинявся сподвижник Б. Хмельницького Мартин Пушкар, який їздив з посланням Богдана до донських козаків. Мартинову гору видно від Заайдарівки до Трембачевого (Новопськовський район).
2) Розмір, форма або інша ознака топооб'єкта, його уявна схожість з іншими топооб'єктами: Карпати: жителі, які жили біля Карпат або бачили їх, хотіли залишити згадку про них (Краснодонський район). Макітра: гора крейдяна; улоговина, в якій розташована Бондарівка, має форму макітри; звідси й назва гори (Марківський район). Зимова: гора біла, як сніг, від каменю, що використовували для будівництва хат (Слов'яносербський район). Дурна: гора має круті схили (Ровеньківський район). Гострий: бугор має гострий шпиль (Ровеньківський район).
3) Розташування топооб'єкта щодо іншого топооб'єкта або території, де живуть люди: Кружилівська: дорога, що кружила по горі, вела до села Кружилівки (Краснодонський район). Горби: новопсковці називають горби горами, певно за їх висоту до 100 м. Західна частина горба зветься Іковою Горою, бо розташована біля Ікова (Новопсковський район). Мельниця: горб розташований за Можняківкою, там був млин і декілька будинків; млин зруйнували, а горю так і звуть Мельницею (Новопсковський район). Московська: переселенці невеличкого хуторця, понад яким проходив шлях, були з Москви; вони й назвали цей шлях Московським, а гору - Московською (Новопсковський район). Форпостна: на горі розташувався форпост: слово означає "передня варта, сторожа”. Біля гори розкинулось село Закотне (Новопсковський район).
2.3 Ойконімія Луганщини
Ойконім - (від грец. "ойкос" (дім) + грец. "онім” (ім'я)) - вид топоніма, власна назва - назва будь-якого населеного пункту, від міста до окремого будинку [Краткий понятийно-терминологический справочник по этимологии и исторической лексикологии. // Ж.Ж. Варбот, А.Ф. Журавлев. - Российская академия наук, Институт русского языка им.В. В. Виноградова РАН, Этимология и история слов русского языка, 1998], використовується для іменування населених пунктів - міст, селищ, сіл тощо. Ойконіми міського типу називаються "астіонімами" (від грец. "асті” - "міський”) або "полісонімами” (від грец. "поліс" - місто); сільського типу - "комонімами”.
Назви поселень тісно пов'язані з номенклатурою таких галузей знань, як історія, географія, геологія, зокрема, з географічними апелятивами.
До складу топонімів будь-якої території можуть входити топонімійні апелятиви, які Е.М. Мурзаєв називає ще місцевими географічними термінами, хоч у топонімічній літературі їх визначають по-різному: індикатори, номенклатурні, загальні, народні географічні назви [2, с.16]. Географічні умови, природне середовище, специфіка матеріальної культури, напрям господарства породжують географічну термінологію. Місце проживання людини від найдавніших часів і до наших днів було однією з основних її характеристик. На різних територіях існували відмінні географічні умови, що так чи інакше впливали на час освоєння цих земель, а відтак і на характер місцевих топонімів. Багато географічних назв, власне, виникли внаслідок онімізації (перехід загальної назви у власну назву) апелятивів. Топонімійні апелятиви утворюють більш чи менш компактну групу слів, які класифікують за семантикою. Вони становлять одну з категорій слів, які легко онімізуються. У таких випадках топонімійні апелятиви втрачають своє основне лексичне значення і стають онімічними основами, які вирівнюються усередині топонімів з їх основами інших типів. Онімізація апелятива - це найдавніший спосіб творення власних назв. "Залишаючи клас апелятивів, такі назви у подальшому підлягали онімічним перебудовам (деривації) ” [Суперанская А.В., Сталтмане В.Э. Теория ономастических исследований // Суперанская А.В., Сталтмане В.Э., Подольская Н.В., Султанов А.Х. Теория и методика ономастических исследований.М., 1986. С.7 - 180 с.41 - 42].
Безліч назв населених пунктів утворено від антропонімів - імен, прізвищ людин. У назвах населених пунктів відобразилися імена сподвижника Петра Великого, князя Б.А. Куракіна, гофмейстеріни імператриці Єлизавети Тетяни Воронцової, принцеси Мюрат, князів Юсупових, отаманів Війська Донського М.П. Платова, В.П. Орлова-Денисова, Іловайського; запорізьких козаків: Макара Безрідного, Гузя, Довгаля; діячів радянського періоду: А.Я. Пархоменко, Я.І. Свердлова, М.І. Калініна, Ф.Е. Дзержинського [Высоцкий В.И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. - Луганск, 2003. - 196с].
Формування ойконімії Луганщини почаркується кінцем XVII - початком XVIII ст., наприклад:
· Привілля в Лисичанському районі: засноване в 1695 р., давні назви - Асесорське, П'ята Рота.
· Коломийчиха (Сватівський район): засноване переселенцями з Харківщини й Сумщини в кінці XVII ст.
· Куземівка (Сватівський район): виникло як воєнне поселення Ізюмського слобідського полку в 1688 р.
· Зимогір'я (Слов'яносербський район): першими поселеннями були запорозькі козаки в 1640-1647 р., називалося поселення Черкаським Бродом.
· Жовте: засноване в 1700
Список використаних джерел
1. Закон України "Про географічні назви" від 31 травня 2005 № 2604-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 27.
2. Басик С.Н. Общая топонимика / С.Н. Басик. - Минск, 2006. - 197 с.
3. Василюк Л.Л. Топоніміка як метод географічних досліджень / Л.Л. Василюк // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2010. - Режим доступу:
4. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/nvvnu/ped/2010_23/R1/Vasyl. pdf
5. Галас К.Й. Українська топонімія Закарпаття в лінгвістичному аспекті. / К.Й. Галас. - Ужгород, 1979. - 13 с.
6. Жучкевич В.А. Общие и региональные географические закономерности топонимики: автореф. дисс. на соиск. уч. ст. канд. геогр. наук. / В.А. Жучкевич. - Минск, 1970. - 12 с.
7. Інформаційний портрет Луганського регіону. Природні ресурси. Водні ресурси.
8. Режим доступу: http://www.irp. lg.ua/ukr/content. php? type=90878164_0200&filename=2008_06_05_14_50_15.html&name=%C2%EE%E4%ED%B3+%F0%E5%F1%F3%F0%F1%E8
9. Каленюк С. Топоніми Придінцевого Порубіжжя.
10. Режим доступу: http://shusek. livejournal.com/29422.html
11. Карпенко Ю.О. Топонімія Буковини / Ю.О. Карпенко. - К.: Наукова думка, 1973. - 239 с.
12. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України / А.П. Коваль. - К.: Либідь, 2001. - 304 с.
13. Костинюк Л.В. Місцеві назви - усне джерело пам'яті народу: методичні рекомендації проведення топонімічних досліджень на регіональному рівні / Л.В. Костинюк. - Сторожинець, 2010. - 61 с.
14. Лєснова Н.М. Гідроніми Луганщини / Н.М. Лєснова // Регіональна ономастика. - Луганськ, 2004. - С.60-63.
15. Лучик В.В. Відновлення історичних топонімів як чинник українського державотворення / В.В. Лучик // Маґістеріум: мовознавчі студії. - 2011. - №43. - С.49-53
16. Маракуев А.М. Краткий очерк топонимики как географической дисциплины / А.М. Маракуев // Учен. записки Казах. ун-та: Сер. "Геология и география”. - Алма-Ата, 1954. - Т.18, Вып.2. - С.29-72.
17. Мурзаев Э.М. География в названиях / Э.М. Мурзаев. - М.: Наука, 1982. - 177 с.
18. Мурзаев Э.М. Очерки топонимики / Э.М. Мурзаев. - М.: Мысль, 1974. - 382 с.
19. Мурзаев Э.М. Словарь народных географических терминов / Э.М. Мурзаев - М.: Мысль, 1984. - 653 с.
20. Нища О.С. Топонімічні дослідження в Лозівському районі Харківської області / О.С. Нища // Регіон-2009: суспільно-географічні аспекти: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 23-24 квітня 2009 р.). - Харків: Харківський національний університет ім.В.Н. Каразіна, 2009. - с.130.
21. Ніколаєва О. Прикладні аспекти топоніміки (на прикладі Слов'яносербського району Луганської області) / О. Ніколаєва, Т.М. Панкратьєва // Регіональна ономастика. - 2004. - С.79-83.
22. Никонов В. Введение в топонимику / В. Никонов. - М.: Наука, 1965. - 180 с.
23. Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVII - XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / В.О. Пірко // Український культурологічний центр. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. - 180 с.
24. Подов В.И. История Донбасса в 3-х т. / В.И. Подов, В.С. Курило. - Луганск: Альма-Матер, 2004. - 384 с.5. Історія міст і сіл Української РСР. Луганськая область. - К.: Головна редакція Радянської енциклопедії АН УРСР, 1968. - 939 с.
25. Подольская Н.В. Общая терминология: Вопросы теории / Н.В. Подольская, А.В. Суперанская, Н.В. Васильева. - М.: ЛИБРОКОМ, 2012. - 248 с.
26. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии / Н.В. Подольская. - М.: Наука, 1978. - 199 с.
27. Рылюк Г.Я. Истоки географических названий Беларуси с основами общей топонимики / Г.Я. Рылюк. - Минск: Веды, 1999. - 247 с.
28. Сорокина Г.А. Мой родной край - Луганщина / Г.А. Сорокина, Е.Н. Трегубенко. - Луганск: СПД Резников, 2008. - 164 с.
29. Суперанская А.В. Теория и методика ономастических исследований / А.В. Суперанская, Н.В. Подольская, В.Э. Сталтмане, А Х. Султанов. - М.: Наука, 1986. - 256 с.
30. Таранова Н. Основні етапи розвитку топонімії як науки / Н. Таранова // Наукові записки Тернопільського НПУ імені В. Гнатюка. Серія: географія. - 2006. - № 2. - Режим доступу:
http://geografica.net.ua/publ/sattti/chasopis_quotnaukovi_zapiski_tnpu_serija_geografijaquot/serija_geografija_2_2006/12-1-0-766
31. Фисуненко О.П., Жадан В.И. Природа Луганской области / О.П. Фисуненко, В.И. Жадан. - Луганск, 1994. - 233 с.
32. Шевцова В.О. Топонімія Луганщини: посіб. для студента й учителя словесності / В.О. Шевцова. - Луганськ: Знання, 2000. - 116 с.
33. Шульгач В.П. Оронім // Українська мова: Енциклопедія. - К.: Українська енциклопедія, 2000. - С.407.
34. Янко М. Методичні поради щодо вивчення топоніміки своєї області / М. Янко // Географія та основи економіки в школі. - 2000. - № 2. - С.23-26.
35. Янко М.П. Топонімічний словник України: Словник-довідник / М.П. Янко. - К.: Знання, 1998.
36. Афанасьев О.Е. Картография и топонимика: методология регионального подхода к изучению // Псковский регионологический журнал. - № 4. - 2007. - С.99-110.
37. Ханмагомедов Х.Л. Гебекова А.Н. Учение о географических названиях (топонимика) и пути его развития. - Махачкала, 2011. - с.24-35.
Додатки
Додаток А
Гідроніми Луганської області
· Річки та їх притоки
- Назви, пов'язані з особливостями рослинного світу:
Борова
Вільхівка, Ольхівка
Комишуваха
Лозова, Лозовенька
- Назви, зв'язані з особливостями ґрунтів:
Біла, Біла Лугань
Біленька, Біла
Кам'янка
Велика Кам'янка
Мілова
Красна
- Назви, зв'язані з місцем розташування водного об'єкта, зберігають оронімічні терміни:
Айдар
Деркул
Євсуг, Євсюг
Міус
Лугань, Луганка
Дуванка
Козинка
- Назви, зв'язані з іншими гідрографічними об'єктами, вибирають об'єкт, отже і його назву, за свояцтвом - є притокою гідрооб'єкта, назву якого обрали, або за близьким сусідством з гідрооб'єктом, уявною схожістю чи подібністю з ним:
Боровик
Міусик
Нагольчик
Луганчик
Донець
Мечетна
Уразова
- Індивідуальні ознаки, узяті за мотив називання:
Бишкінь
Глуха
Довжик
Ковсуг
Кріпка
Кріпенька
Тепла
Суха
- Певна причетність особи до гідронімів:
Вишневецька
Лізна
- Окремий випадок:
Шарапка
Жеребець
Кобилка
Таблиця А.1.
Розподіл топонімів за видами (на прикладі Луганської області)
|
Ороніми |
Гідроніми |
Ойконіми |
Антропоніми |
|
|
Балки Приклади: Алексаніна Чекунова Щуча Довга Крута |
Річки та їх притоки Борова Айдар Біла Кам'янка |
м. Луганськ смт. Мілове м. Кремінна м. Брянка смт. Борівське |
смт. Іванівка м. Свердловськ м. Лутугине смт. Родакове смт. Бірюкове м. Стаханов |
|
|
Яри, урочища, долини Решетників Мамаєвий Юницького Крейдяний Карманів |
Назви ставів Загочка Хрестовий Утяша Вутячий |
|||
|
Гори, кручі, горби, бугри, пагорби, могили Велика Могила Рудова Гора Мартинова Гора |
Озера Зелене Довге Кругле Вовче Щуче |
Таблиця А.2.
Топоніми за походженням (на прикладі Луганської області)
|
Топоніми пов'язані з |
|||||||
|
водами |
рельєфом |
рослинами |
тваринами |
найменуванням племен і народів, що колись жили чи кочували |
професією, посадою, місцем у суспільстві, фахом |
іменами, прізвищами |
|
|
м. Луганськ смт. Мілове смт. Нижня Дуванка м. Старобільськ смт. Білолуцьк м. Кремінна смт. Біловодськ смт. Новойдар |
м. Ровеньки смт. Великий Лог смт. Залізна Балка смт. Нижнє |
смт. Борівське м. Брянка смт. Дубівський смт. Ясенівський смт. Калинове смт. Лозівський смт. Фащівка |
смт. Вовчоярівка м. Лисичанськ м. Попасна |
смт. Слов'яносербськ смт. Іллірія смт. Калмиківка |
смт. Комисарівка м. Сватове смт. Гірник м. Рубіжне смт. Єсаулівка м. Троїцьке смт. Петрівка смт. Успенка м. Олександрівськ |
смт. Іванівка м. Свердловськ м. Лутугине смт. Родакове смт. Бірюкове м. Стаханов смт. Штерівка смт. Кіровськ смт. Бірюкове |
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Аналіз динаміки статево-вікової структури населення Луганської області, співвідношення шлюбів та розлучень. Розподіл мігрантів за статтю, віком та потоками. Рівень безробіття населення за віком та статтю. Середній рівень річного доходу пенсіонерів.
курсовая работа [2,8 M], добавлен 16.11.2010Характеристика Луганської області: територія, чисельність і густота населення, кількість населених пунктів. Роль господарського і промислового комплексу регіону в економіці України. Зовнішньоекономічні зв'язки і темпи росту іноземних інвестицій області.
курсовая работа [91,5 K], добавлен 06.03.2011Загальна характеристика та особливості формування природно-ресурсного потенціалу Луганського регіону, існуючі проблеми та шляхи їх вирішення. Характеристика складу населення Луганської області, її трудовий потенціал та можливості працевлаштування.
контрольная работа [30,1 K], добавлен 08.05.2009Характеристика Луганської області та її місце в господарському комплексі України. Аналіз і оцінка природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу. Темпи, пропорції і структура, розвиток і розміщення основних галузей господарського комплексу.
курсовая работа [46,8 K], добавлен 21.04.2009Вивчення економіко-географічного положення Полтавської області. Оцінка природних умов, ресурсів. Характеристика населення і трудових ресурсів. Спеціалізація економіки Полтавської області, що включає опис розвитку промисловості і сільського господарства.
контрольная работа [25,7 K], добавлен 06.12.2010Дослідження економіко-географічного положення та природно-ресурсного потенціалу Івано-Франківської області. Аналіз демографічної ситуації та характеристика трудових ресурсів регіону. Місце Івано-Франківської області у господарському комплексі України.
курсовая работа [63,1 K], добавлен 21.04.2013Промисловість як основна галузь народного господарства Іркутської області. Характеристика, види, галузі та основні центри промисловості та промислових підприємств області. Характеристика стану землеробства, тваринництва та звіринництва в області.
реферат [25,2 K], добавлен 14.06.2010Оцінка природо-ресурсного потенціалу Миколаївської області, аналіз її трудового потенціалу. Міжнародні транспортні коридори, які проходять через територію Миколаївської області. Основні напрямки і перспективи соціально-економічного розвитку області.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 13.10.2012Стаханово–Алчевський промисловий вузол відноситься до густонаселених територій Луганської області. Місцевість прикрита четвертинними лесовими породами. Мінеральні ресурси сприяють розвитку вугільної промисловості, тому тут створюються вугільні шахти.
реферат [78,6 K], добавлен 24.12.2008Мінерально-сировинний потенціал області. Сировина для будівельної промисловості. Запаси лужних каолінів. Джерела мінеральних вод. Лікарські грязі поблизу сіл Зарічани і Вілька. Зональні типи ґрунтів. Ліси та лісовкриті площі. Екологічні проблеми області.
презентация [7,6 M], добавлен 18.05.2011
