Єллоустонська екосистема

Кальдера вулкану – національний парк. Історія формування Національного парку. Географічне положення Єллоустонського національного парку. Вулканізм та постмагматичні явища. Осередки магми під Єллоустонською кальдерою. Кліматичні умови національного парку.

Рубрика География и экономическая география
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 13.03.2015
Размер файла 3,5 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Кафедра загальної та регіональної географії

КУРСОВА РОБОТА

З Фізичної географії материків та океанів

На тему :

Єллоустонська екосистема

Студентки 3 курсу 731 групи

Напряму підготовки географія *

Спеціальність географія - біологія

Русакова М.І.

Керівник:ст. викладач Чайка В.В.

м. Суми 2013 р.

Зміст

Вступ

Розділ I . Кальдера вулкану - національний парк

1.1 Історія формування Національного парку

1.2 Географічне положення Єллоустонського національного парку

Розділ ІІ . Вулканізм та Постмагматичні явища

Розділ ІІІ. Органічний світ

3.1 Флора національного парку

3.2 Фауна національного парку

3.3 Кліматичні умови Єллоустонського парку

Висновки

Література

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження обумовлена об'єктивною потребою у ґрунтовному вивченні Єллоустонського національного парку , як природної аномалії , та використання отриманих результатів цих досліджень для подальшого розвитку географічної науки в області вивчення схожих до Єллоустонського національного парку територій . Національний парк Єллоустоун - міжнародний біосферний заповідник, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, перший у світі національний парк (заснований 1 березня 1872 року). Знаходиться в США, на території штатів Вайомінг, Монтана та Айдахо. Парк відомий численними гейзерами та іншими геотермічними об'єктами, багатою живою природою, мальовничими ландшафтами. Площа парку -- 898,3 тис. га.

На величезній території парку знаходяться озера, річки, каньйони і печери. Озеро Єллоустоун, одне з найбільших високогірних озер в Північній Америці, розташоване в центрі Єллоустонської кальдери, найбільшого супервулкану на континенті. Кальдера вважається дрімаючим супервулканом.

Отже, з одного боку, ми повинні глибоко усвідомити об'єктивну потребу і реальні можливості вивчення Єллоустонського національного парку, як природної аномалії , а з іншого - повинні констатувати, що в силу різних обставин Єллоустонський національний парк - величезне надбання людства

Визначення означеної суперечності як проблеми, що потребує розв'язання, її актуальність і нерозробленість зумовили вибір теми - „ Эллоустонська екосистема ”.

Мета дослідження - аналіз і висвітлення географічних та геологічних характеристик Єллоустонського національного парку.

Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:

- виділити і проаналізувати етапи розвитку ;

- визначити внесок вчених у вивчення території яку займає Єллоустонське плато;

- узагальнити і дати характеристику географічним та геологічним процесам на території Єллоустонського національного парку;

- дослідити проблему геотермічної діяльності національного парку Єллоустон у світовій науці ;

Об'єкт дослідження - умови існування органічного світу в межах національного парку та прояви вулканічні та постмагматичні явища.

Предмет дослідження - фізико-географічні особливості Єллоустонського національного парку.

Методи дослідження: систематизація наукової інформації (з метою вивчення стану дослідження проблеми); хронологічно-системний і проблемно-пошуковий методи (для наукового обґрунтування ); структурно-порівняльний аналіз документальних і науково-літературних джерел (з метою співставлення даних різних літературних джерел із досліджуваної проблеми, картографічний метод.

Розділ І. Кальдера вулкану - національний парк

Опрацьовуючи матеріали з теми дослідження ми виявили, що вчені по всьому світу відзначають різке збільшення вулканічної активності на Землі . Багато “сплячих” вулканів почали подавати ознаки життя. Особливу небезпеку становлять так звані супервулкани, сила виверження яких дорівнює вибуху декількох ядерних бомб одночасно. Можливість їх виверження у дванадцять разів більше, ніж падіння метеорита. Імовірність того, що це відбудеться протягом нашого життя, за даними експертів, становить близько 0,15%. [ 8. ]

Нами було встановлено, в ході дослідження, що одним, з найбільш небезпечних вулканів Землі, вважається супервулкан, що знаходиться на території Єллоустонського національного парку в американському штаті Вайомінг. Загалом, вся територія парку розташовується в кальдері, тобто, в западині вулкана. Його виверження породить катаклізм планетарного масштабу. На тисячі кілометрів навколо загине все живе, потоки лави можуть покрити половину території США, а попіл огорне Землю. [ 6. ]

1.1 Історія формування Національного парку

Єллоустонський парк - перший національний парк у світі, створений в Скелястих горах, де в знаменитій однойменній долині зосереджені численні унікальні природні пам'ятки (гейзери , гарячі джерела, водоспади, каньйони, натічні вапняні тераси, скам'янілий ліс та тд. ).

Згідно з археологічними даними люди почали жити на території, яку зараз займає парк, принаймні 11 000 років тому. Сучасні дослідники вперше з'явилися в регіоні в 1805 році (експедиція Люіса і Кларка), а в 1807 році Джон Колтер, учасник експедиції, виявив геотермальні джерела. Повідомлення про джерела і гейзери вважалися недостовірними аж до 1860-х років, коли наукова експедиція Девіда Фолсома в 1869 році піднялася вздовж річки Єллоустоун до озера Єллоустоун. За нею послідували відразу кілька експедицій, і в 1872 році президент Улісс Грант підписав закон, що встановлює природоохоронну зону -- перший в США національний парк -- у місцевості біля озера Єллоустоун .

Єллоустонський національний парк - «перлина америки» знаходиться у самому серці Скелястих гір, на стику штатів Монтана, Вайомінг і Айдахо. У кожному з національних парків світу є свої визначні пам'ятки, заради яких люди прагнуть побувати в них. Але мало якому з них дісталося відразу стільки природних чудес, як цій відокремленій долині в Скелястих горах США.

Першим суперінтендантом парку було призначено Натаніеля Ленгфорда. Йому не платили зарплату, і в результаті браконьєрство стало серйозною проблемою в парку, що Ленгфорд змушений був піти у відставку в 1877 році. Його наступник, Філетус Норріс, домігся того, що Конгрес США, нарешті, виділив фінансування для парку. Зокрема, на ці гроші були побудовані дороги і перші туристичні об'єкти. У 1880-ті роки до північного виходу (а в 1908 році до західного виходу) була підведена залізниця, що істотно збільшило кількість відвідувачів (залізничне сполучення було закрито у 1960-ті роки).

Для боротьби з браконьєрством та руйнуванням природних пам'яток в 1886 році в парк прибули частини армії США, які побудували поселення Форт Єллоустоун поблизу Мамонтових гарячих джерел. У 1916 році була створена Служба національних парків США, яка використала досвід армії в управлінні парком. 31 жовтня 1918 року національний парк Єллоустоун був переданий в її підпорядкування.

Для розширення інфраструктури управлінням національних парків в 1956 році була прийнята десятирічна програма розвитку, «Місія 66». Останній за часом туристичний комплекс, Кеніон Веллі, був побудований в 2006 році.

26 жовтня 1976 року національний парк Єллоустоун був визнаний міжнародним біосферним заповідником , а 8 вересня 1978 року включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО .[ 1, c. 154; 12, c. 310 ]

1.2 Географічне положення Єллоустонського національного парку

Самий східний і найдовший хребет північноамериканських Кордильєр - Скелясті гори - витягнувся більш ніж на 4000 км між тридцятьма і шістдесяти градусів північної широти. Його засніжені піки здіймаються більш ніж на 4 км, утворюючи могутню кам'яну стіну, що перетинає територію США від північної до південної межі. Скелясті гори служать головним вододілом Північної Америки : з їхніх західних схилів річки несуть води в Тихий океан, а потоки, поточні на схід, є притоками багатоводною Міссісіпі, що впадає в Мексиканську затоку Атлантики [ 18 , c. 197 ] .

У центральній частині цього вододілу, в самому серці Скелястих гір, на стику штатів Монтана, Вайомінг і Айдахо, знаходиться "перлина Америки" - Єллоустонський національний парк. Приблизно 96 відсотків території парку знаходиться в штаті Вайомінг, 3 відсотки в штаті Монтана, і ще 1 відсоток у штаті Айдахо. Парк має приблизно прямокутну форму. З півночі на південь протяжність Єллоустонського парку становить 102 кілометри, зі сходу на захід 87 кілометрів.[ 18, c. 197]

Дві третини території парку, включаючи озеро Єллоустоун і майже всі туристичні визначні пам'ятки, належать до басейну Атлантичного океану: річка Єллоустоун, що витікає з однойменного озера -- найбільша притока річки Міссурі, яка, у свою чергу, є найбільшою притокою Міссісіпі. Інша третина належить до басейну Тихого океану. Річка Снейк, що протікає через територію парку -- найбільша притока річки Колумбія.

Парк розташований на Єллоустонському плато, на середній висоті приблизно 2400 м над рівнем моря. Майже з усіх боків плато обмежено хребтами Скелястих гір висотою від 2700 до 3400 метрів над рівнем моря: хребет Галлетін на північному заході, гори Ведмежого Зуба на півночі, хребет Абсарока на сході, хребет Тітон і хребет Медісон на південному заході і заході. Найвища точка парку -- Орлиний пік заввишки 3462 м над рівнем моря; найнижча знаходиться в долині струмка Різ , 1610 м, все це утворює активний вулкан Єллоустоун. [ 10, c. 224 ]

Мал. 3. 3D модель рельєфу Єллоустонського національного парку.

Розділ ІІ . Вулканізм та Постмагматичні явища

Супервулкани вважаються найбільшою, самою руйнівною загрозою для Землі. На щастя для нас, вони вивергаються рідко, сотнями тисяч років накопичуючи в своїх величезних резервуарах розплавлену магму. На Землі супервулканів декілька, найвідоміший знаходиться на глибині 80 км під Єллоустонським парком. [ 8. ]

Вулкан -- геологічне утворення (геотектонічне явище), що виникає над каналами і тріщинами в земній корі, по яких на поверхню викидаються лава, попіл, гарячі гази, водяна пара й уламки гірських порід [ 14, c.432 ].

Вулкани звичайно мають конусну форму, з кратером -- лійкоподібним заглибленням на вершині. Виверження деяких вулканів, наприклад, Стромболі і Везувію в Італії, проходить із вибухом, несучи великі руйнування, інші, наприклад, на Гаваях, «тихі»: лава просто підіймається по кратеру і переливається через край.

Залежно від складу й в'язкості продуктів виверження розрізняють

- Конусоподібні та куполоподібні.

- Щитові.

- Масивні вулкани.

Основною причиною виверження вулкана є тиск газів у магмі. Вулкани поділяють на діючі, потенційно діючі, умовно згаслі і згаслі.

Щорічно на Землі відбувається приблизно 50 вивержень вулканів. Залежно від форми підводних каналів розрізняють вулкани центральні й тріщинні, за глибиною магматичних вогнищ -- мантійного, корового і мішаного живлення. Вулкани частіше за все розташовані в тектонічно активних районах, найбільше їх -- на острівних дугах і в горах.

Всього на Землі відомо 1343 діючих вулканів. На думку деяких дослідників, найбільшим вулканом Землі є Єллоустонський. Цей вулкан належить до згаслих. Його останнє потужне виверження відбулося 600 тис. років тому. Але за останні 100 років зафіксовано підняття центру кальдери цього вулкана на 8 м, що свідчить про збільшення внутрішнього тиску[ 2.].

Мал. 4. Схеми вулкану.

Єллоустонський національний парк, є однією з найбільш геотермічних активних областей на планеті. Половина всієї геотермічної активності світу припадає на нього. Парк охоплює область майже в 9000 квадратних кілометрів, включає 10,000 гейзерів, гарячих джерел, грязьових ванн і фумарол, завдяки його розташуванню в стародавній активній кальдері. Сам Єллоустон - один масивний супервулкан, який вивергався з величезною силою кілька разів за минулі два мільйони років. Потоки лави від вивержень вулкана покривають більшу частину земельної площі Єллоустону. Парк - головна центральна частина Великої Єллоустонської eкосистеми, найбільшою практично непошкодженою екосистеми в північній помірній зоні Землі.

Мал. 5. Осередки магми під Єллоустонською кальдерою.

Розглянемо основні види геотектонічної активності досліджуваної території на прикладі гейзерів. Гейзер -- це гаряче джерело, яке є проявом поствулканічної діяльності, в якому проходить виверження окропу. Спочатку вода збирається в підземній порожнині, нагрівається від магми до температури кипіння і вибухає [14, c.432]. Причиною вибуху води є те, що вона нагрівається знизу, на поверхні температура ще не досягла 100 °C, а на дні вже має 120 -- 125 °C. Знизу вода не закипає тому, що перебуває під великим тиском стовпа води, який знаходиться вище. Але вода на глибині нагрівається все більше і нарешті починає кипіти. Маси парів, що виникають при цьому, з силою викидають поверхневий шар води, утворюється фонтан. Ці виверження тривають не більше 1-2 хв. Потім вода повністю зникає з ями, але скоро вона знову наповниться нею. Одні гейзери працюють через кожні 30-40 хв., інші -- раз на добу.

Найвідомішими гейзерами Єллоустонського національного парку є гейзер Лева та гейзер Старий Служака. Старий Служака - «зразковий» гейзер. Він розташований на пагорбі, що підноситься на десять метрів над навколишньою рівниною. Цей гейзер викидає струмені окропу на висоту від 30 до 50 метрів. І кожне виверження триває від півтори хвилини до п'яти. Інтервали між виверженнями складають, в середньому, годину, але можуть варіюватися від сорока хвилин до двох годин. У кратер гейзера спускали зонд, і з'ясувалося, що на глибині 22 метрів температура води досягає 118 градусів за Цельсієм.

Гейзер Лева - конусоподібний гейзер у Верхньому Басейні Єллоустонского національного парку, був названий так через ревучий звук, коли пар випускає під час виверження. Виверження можуть досягти 90 футів у висоту і відбуваються в інтервалі від 1 до 7 хвилин. Лев є найбільшим з левової групи, яка включає малий гейзер Дитинча і в даний час недіючі Великі гейзери Дитинча і Левиці.

Часто вулкани, які вважалися сплячими, проявляють свою активність. В кратері і поблизу нього, з тріщин, просочуються струмені пари - фумароли. В місцях виділення газоподібних і пароподібних продуктів, фумаролами піднімаються струмені гарячої водяної пари і вулканічних газів певного хімічного складу. Ті що виділяються з магми в катері вулкану - первинні фумароли. Ті що з застигаючих лавових потоків - вторинні.

Фумароли також поділяють за температурою та хімічним складом на:

- Сухі -- зазвичай найгарячіші, гази в основному складаються з сполук хлору;

- Кислі -- в основному складаються з сполук хлору, водню і сірки -- вони менш гарячі, ніж сухі;

- Лужні -- до складу входять лужні сполуки;

- Вуглекислі -- в основному складаються з вуглекислого газу, і є найхолоднішими.

Виділення газів з фумароли часто відбувається під тиском і супроводжується звуками. Газ, що виходить з тріщин, може бути парою від нагрітих підземних вод, або ж продуктом руху магми, які потім формуються в хмару, деякий час перебуває над вулканом, а потім поступово знижується. Хмара складається не тільки з газу, але і з попелу і частинок лави. Його температура може досягати більше 7000°[ 3 ].

Ще одним проявом вулканічної діяльності є гарячі джерела. Вони здебільшого знаходяться у вулканічних областях (біля гейзерів) і утворюються тоді, коли гази і пара виділяються з магми. Піднімаючись угору магматогенні води нагрівають гірські породи, і переводять їх в гарячий водяний розчин. За рахунок розчинених гірських порід, магматогенні води, виходячи на денну поверхню, утворюють гарячі мінеральні джерела.

Велике призматичне джерело - найбільше гаряче джерело в Єллоустонському національному парку і в Сполучених Штатах, і третє за величиною в світі. Розташованє в середньому басейні гейзерів. Велике призматичне джерело виявили геологи, що працюють в Геологічній службі Хайдена в 1871, і назвали його так через вражаюче забарвлення. Температура джерела становить близько 70 ° C, глибина - 50 метрів.

Розділ ІІІ. Органічний світ

3.1 Флора національного парку

В ході опрацювання літератури нами було встановлено, що на території національного парку ростуть 1870 видів рослин, з яких 1700 -- місцеві види, а ще 170 є імовірно завезеними. Є вісім видів хвойних дерев, при цьому скручена широкохвойна сосна займає 80 відсотків усіх лісових площ. Інші види, в тому числі псевдотсуга Мензіса і сосна білокора зустрічаються невеликими групами по всій території парку. Ще одне хвойне дерево, що росте в парку, -- сосна гірська веймутова (Pinus monticola).

Найчастіші листяні дерева -- осики, верби, берези зустрічаються здебільшого в підліску [ 16, c. 207]. Цікавою є інформація про те, що площа осикових лісів в парку зменшувалася протягом всього XX століття, але нещодавно знову стала збільшуватися, головною причиною цього є штучні насадження людиною, та накладення заборони на вирубку дерев, чого не було передбачено на початку ХХ століття.

Велика частина квіткових рослин цвіте в період між травнем і вереснем. Одне з них, Абронія пісколюбна, або Єллоустонська піщана вербена (Abronia ammophila), виявлено в дикому вигляді лише в межах парку; інші види абронії зазвичай ростуть в набагато теплішому кліматі, і поява в парку цієї рослини, по всій видимості, пов'язана з мікрокліматом, створюваним геотермічними джерелами. Ця рідкісна рослина існує приблизно в 8000 екземплярах, всі вони ростуть в піщаних ґрунтах по берегах озера Єллоустоун.

Ще одне з ендемічних рослин парку -- злак Agrostis rossae з роду польовиця. У гарячих водах озера спостерігається утворення бактеріальних колоній химерної форми, які складаються з трильйонів бактерій. Бактерія Thermus aquaticus, широко використовується в дослідженнях геному.

Завезені рослини поширилися на території парку відносно недавно. Велика їх частина зустрічається в місцях найбільшої концентрації туристів, особливо вздовж доріг, але є і приклади їх розповсюдження вглиб парку, що загрожує місцевим видам. Серед найбільш активно поширюваних завезених рослин можна відзначити тимофіївку (Phleum pratense) та стоколос покрівельний (Bromus tectorum) [ 16, c. 207] . З деякими завезеними рослинами доводиться боротися прополкою і розпиленням отруйних речовин.

3.2 Фауна національного парку

На території Єллоустонсько національно парку проживають майже 60 видів ссавців, в тому числі рідкісні: вовк, рись і ведмідь грізлі. Серед великих ссавців зустрічаються також американський бізон, чорний ведмідь (барибал), олень вапіті, лось, чорнохвостий олень, сніжна коза, вилоріг, товсторіг і пума.

Поголів'я бізона в парку відносно велике, близько чотирьох тисяч, і одне з найбільших у США.. Як мінімум половина бізонів парку заражена бруцельозом. Службовці парку періодично змушені заганяти бізонів, що вийшли за території парку, назад.

У 1926 році в рамках заходів щодо захисту поголів'я вапіті в Єллоустоунському парку була повністю знищена популяція вовків, після чого койот став найбільшим хижаком, що полює на гризунів. Але койоти не полюють на великих копитних, і в результаті випадки хвороб серед останніх істотно почастішали.

Практика знищення вовків була припинена у парку тільки в 1935 році. Потім довелося вживати заходів щодо захисту вовків. У 1973 році Конгрес США прийняв Акт про види під загрозою знищення, що згадує, в тому числі, вовків. У 1990-ті роки в парку випустили 66 макензійських рівнинних вовків; в 2005 році в парку їх чисельність становила 118 голів.

На території парку та околицях живуть, за оцінками, близько 600 ведмедів гризлі, а більша їх половина живе в самому парку. Поголів'я вапіті становить приблизно 30 тисяч. До рідкісних видів з великих ссавців відносяться пума (25 осіб) і росомаха (кількість невідома).

На території парку водяться 18 видів риб, в тому числі Єллоустонський лосось , 6 видів рептилій (черепахи та змії), 4 види амфібій і 311 видів птахів (у тому числі винятково рідкісний американський журавель, а також білоголовий орел, білий пелікан і лебідь-трубач). Майже всі види птахів гніздяться в парку.

3.3 Кліматичні умови Єллоустонського парку

єллоустонський національний парк магма

Оскільки територія парку знаходиться в горах, на його території існують помітні кліматичні відмінності. Рекордно висока температура - 37 °C спостерігалась у 1936 році. Влітку, максимальна денна температура коливається зазвичай між 20 і 25 градусами, а вночі, високо в горах, може опускатися нижче нуля. Влітку часто трапляються грози. Навесні і влітку денна температура звичайно коливається між нулем і 20 градусами, нічна - між -5 і -20 градусами. Зими холодні, з середніми температурами нижче -5 °C. Рівень опадів сильно варіює по всій території парку. Найменше -- 380 мм на рік -- випадає поблизу Мамонтових гарячих джерел, найбільше -- 2000 мм на рік -- на північному заході парку. Сніг може випасти в будь-який час року. Дуже рідко трапляються торнадо. Найсильніший ураган зафіксовано 21 липня 1987 року, швидкість вітру становила від 93 до 116 м/сек. Після торнадо залишилася смуга руйнування шириною близько 3 км і довжиною 38 км, в якій були повалені дерева в сосновому лісі.

Висновки

Єллоустонський національний парк - «перлина америки» знаходиться у самому серці Скелястих гір, на стику штатів Монтана, Вайомінг і Айдахо. У кожному з національних парків світу є свої визначні пам'ятки, заради яких люди прагнуть побувати в них. Але мало якому з них дісталося відразу стільки природних чудес, як цій відокремленій долині в Скелястих горах США.

Парк розташований на Єллоустонському плато, на середній висоті приблизно 2400 м над рівнем моря. Майже з усіх боків плато обмежено хребтами Скелястих гір висотою від 2700 до 3400 метрів над рівнем моря: хребет Галлетін на північному заході, гори Ведмежого Зуба на півночі, хребет Абсарока на сході, хребет Тітон і хребет Медісон на південному заході і заході. Найвища точка парку -- Орлиний пік заввишки 3462 м над рівнем моря; найнижча знаходиться в долині струмка Різ , 1610 м, все це утворює активний вулкан Єллоустоун.

В ході дослідження встановлено і охарактеризовано: етапи розвитку Єллоустонського парку на території Єллоустонського плато, внесок вчених у вивчення досліджуваної території, також були охарактеризовані та узагальнені географічні та геологічні процеси Єллоустонського плато.

Шляхом аналізу науково-літературних та інтернет-джерел було встановлено, що Єллоустонський національний парк, є однією з найбільш геотермічних активних областей на планеті. Половина всієї геотермічної активності світу припадає на нього. Парк охоплює область майже в 9000 квадратних кілометрів, включає 10,000 гейзерів, гарячих джерел, грязьових ванн і фумарол, завдяки його розташуванню в стародавній активній кальдері. Сам Єллоустон - один масивний супервулкан, який вивергався з величезною силою кілька разів за минулі два мільйони років. Потоки лави від вивержень вулкана покривають більшу частину земельної площі Єллоустону. Також, нами було встановлено що, на території парку існують помітні кліматичні відмінності. Рекордно висока температура - 37 °C була зафіксована у 1936 році. Влітку, максимальна денна температура коливається зазвичай між 20 і 25 градусами, а вночі, високо в горах, може опускатися нижче нуля. Влітку часто трапляються грози. Навесні і влітку денна температура звичайно коливається між нулем і 20 градусами, нічна - між -5 і -20 градусами. Зими холодні, з середніми температурами нижче -5 °C. Рівень опадів сильно варіює по всій території парку. Найменше -- 380 мм на рік -- випадає поблизу Мамонтових гарячих джерел, найбільше -- 2000 мм на рік -- на північному заході парку. Сніг може випасти в будь-який час року.

Загадкова природа та недостатнє вивчення території Єллоустонського національного парку дає змогу стверджувати про необхідність подальшого, уважного і глибокого вивчення геологічних та географічних процесів, та використання цих досліджень їх у вирішенні сучасних світових проблем.

Література

1. Білецький В. С. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / ред.. -- Донецьк: Донбас, 2004. -- ISBN 966-7804-14-3.

2. Бобров Р.В. Все про національних парках. М.: Молодая Гвардия, 1987,224 с.

3. Бойко В. М., Міхелі С. В. Географія материків і океанів: Підручник для 7 кл.

4. Борисов В.А., Белоусова Л.С., Винокуров А.А. Охраняемые природные территории мира: Национальные парки, заповедники, резерваты: Справочник. - М.: Агропромиздат, 1985. - 310 с.

5. Власова Т. В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): Ч. 1. Евразия, Северная Америка. - М.: Просвещение, 1986.

6. Географический энциклопедические словарь: понятия и термины. М.: Советская энциклопедия, 19868. - 432 с.

7. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.-- Тернопіль: Джура, 1998.-- 230 с

8. Курнишкова Т.В., Петров В.В. География растений с основами ботаники. - М.: Просвещение, 1987. - 207 с.

9. Песков В. М. и Стрельников Б. Г. Земля за океаном. Изд. 2-е. 288 с.

10. Підсумки науки і техніки: Охорона природи і відтворення природних ресурсов.М.:ВИНИТИ, 1983, т.14-197с

11. Сто лучших национальных парков. Величайшие сокровища человечества на пяти континентах / Пер. с англ. -- М.: ООО «ТД Издательство Мир книги», 2006, 154 c.

12. BBC: Єллоустоун - боротьба за життя / Yellowstone - Battle For Life - 2009.

13. http://country.turmir.com/sub_285_zapovednik.html

14. http://mulgachova.blogspot.com/2011/04/blog-post.html

15. http://ualol.com/foto/nature/83-yelloustonskuy-nacionalnuy-park-30-foto.html

16. http://uk.wikipedia.org/wiki/Єллоустонський_національний_парк

17. http://www.nps.gov/yell/index.htm / Пер. з англ. Русакова Марія Ігорівна.

18. https://uk.wikipedia.org/wiki/Фумароли

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Географічне положення і площа Національного природного парку "Синевир". Геоморфологія і геологічна будова території. Помірній, прохолодній, помірно-холодній та холодній кліматичні зони. Основна водна магістралль. Ґрунтовий покрив на території парку.

    курсовая работа [3,9 M], добавлен 23.07.2015

  • Температура повітря як один із головних метеорологічних елементів. Аналіз природних умов Шацького національного природного парку. Вивчення багаторічних коливань середніх величин температури повітря на метеостанції Світязь, розгляд хронологічних графіків.

    дипломная работа [311,7 K], добавлен 09.09.2012

  • Мета та результати реалізації Програми формування національної екологічної мережі України. Аналіз земельних угідь та охоронних територій природно-заповідного фонду. Сутність та види пам'яток природи. Особливості Національного природного парку "Синевир".

    реферат [591,4 K], добавлен 06.04.2014

  • Японія - високорозвинена постіндустріальна держава сьогодення, її територія та географічне положення. Різноманітність рельєфу, природні та кліматичні умови. Характеристика водної мережі, флори і фауни країни. Токіо - великий індустріальний центр.

    реферат [32,0 K], добавлен 13.01.2011

  • Історія утворення Галицького району, його географічне положення, геологічна будова і рельєф території, кліматичні і метеорологічні умови, водні ресурси, рослинний і тваринний світ, ґрунти. Ландшафтні особливості лівобережжя та правобережжя Дністра.

    реферат [27,9 K], добавлен 07.09.2015

  • Географічне положення Омської області, її кліматичні особливості та різноманітність природних умов та ресурсів. Різниця між середніми температурами самого холодного і найбільш теплого місяця в області. Формування корисних копалин осадового походження.

    реферат [48,0 K], добавлен 24.03.2011

  • Географічні карти як важливий історичний документ для вивчення розвитку цивілізації. Фортифікаційна лінія між Дніпром і Доном на карті Й.Б. Гоманна "Україна, або Козацька земля...". Вивчення колекції географічних карт Національного музею історії України.

    реферат [3,8 M], добавлен 07.08.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.