Багаторічний хід температури повітря на території Шацького національного природного парку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Багаторічний хід температури повітря на території Шацького національного природного парку

температура повітря парк метеостанція

Вступ

Актуальність теми. Одним із головних метеорологічних елементів є температура повітря. Дослідження багатолітнього режиму температури повітря являє значний інтерес у першу чергу для теоретичної кліматології, оскільки температурний режим є найважливішою характеристикою клімату. Крім того, знання температурного режиму необхідні для вирішення багатьох теоретичних і прикладних завдань, які стоять перед іншими природничими науками (фізичною географією, гідрологією, геоморфологією, біологією) і практикою. Починаючи з 1960-х рр.. інтерес до проблеми багатолітніх коливань температури повітря значно посилився серед як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, котрі майже одностайно ведуть мову про глобальне потепління клімату. Оскільки названа проблема досить обширна і складна, то для задовільного її вирішення потрібно виконати ще немало досліджень, зокрема, на регіональному рівні.

Отже, тема дипломної роботи є актуальною.

Об'єкт дослідження - температура повітря.

Предмет дослідження - багаторічні коливання середніх річних, за холодний і теплий періоди та за найхолодніший і найтепліший місяці величин температури повітря Шацького національного природного парку.

Мета дослідження - за даними систематичних спостережень на метеостанції Світязь встановити закономірності багаторічних коливань характерних величин температури повітря Шацького національного природного парку: середніх річних(I-XIIмісяці), за холодний (XI-III), теплий (IV-X) періоди та за найхолодніший (січень) і найтепліший (липень) місяці. На цій основі скласти прогноз ходу вказаних величин на найближчі роки і десятиліття.

Завдання дослідження:

1.Вивчити природні умови Шацького національного природного парку особливо клімату, з точки зору досліджу вальної проблеми.

2.Проаналізувати фахову літературу по темі дипломної роботи і підібрати декілька різних, найбільш обґрунтованих, методів дослідження багаторічних коливань метеорологічних величин, зокрема, температури повітря.

3. Зібрати, проаналізувати й оцінити вихідну метеорологічну інформацію по темі роботи на предмет її відповідності, повноти і якості для виконання дослідження. Вихідні дані підготувати у табличній формі (у вигляді додатків) для безпосереднього використання.

4.Виконати, різними методами, якісний і кількісний аналіз багаторічного ходу досліджуваних величин температури повітря, встановити його закономірності. Спрогнозувати вказаний процес на найближчі роки і десятиліття.

Вихідні матеріали. Основним джерелом інформації про температуру повітря були Шацького національного природного парку фондові матеріали систематичних спостережень за температурою на метеостанції Світязь у період 1946-2009 рр., представлені у вигляді таблиць місячних величин температури (Волинський центр з гідрометеорології ).

Методика дослідження. У дипломній роботі використано такі методи дослідження: графічний й табличний аналіз вихідної інформації та її узагальнення, прийоми теорії ймовірностей і математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше для Шацького національного природного парку виконане комплексне і детальне дослідження багаторічних коливань характерних величин температури повітря: середніх річних, за холодний (XI-III) і теплий (IV-X) періоди та за найхолодніший (січень) і найтепліший (липень) місяці. На основі цього дослідження встановлено закономірності багаторічних коливань названих величин температури повітря і сформульовано прогноз їх змін на найближчі роки і десятиліття.

Практичне значення роботи. Результати дипломного дослідження можна використовувати для:реконструкції температурного режиму дослідженої і прилеглих територій за період до початку тут систематичних метеорологічних спостережень, складання дострокових прогнозів багаторічного ходу розглянутих у роботі величин температури повітря, розрахунків кліматичних характеристик температури повітря.

На сьогодні вказані результати частково використовують у своїй роботі співробітники відділів агрометеорології та гідрології Волинського центру з гідрометеорології.

1.Природні умови району дослідження

Даний розділ, укладений на основі аналізу літературних джерел[2, 3, 13, 21 - 24, 27 - 30], присвячено короткій характеристиці природних умов Шацького національного природного парку.

1.1 Геолого-геоморфологічна будова та грунтово-рослинний покрив

Геолого-геоморфологічна будова .Територія Шацького національного природного парку (рис. 1.1.) , розміщена на крайньому північному заході Волинського Полісся у межах вододілу р. Західний Буг та р. Прип'ять. За фізико-географічнім районуванням України вона відноситься до Верхньоприп'ятського району, але К.І Геренчук виділяє окремо Шацький ландшафтний район, хоч і невеликий за площею, проте дуже багатий на озера. В межах парку на площі в 32.8 тис.га нараховують 23 озера, що становить 21% від площі парку.

Північно-західна окраїна Волинського Полісся розміщена у межах Волинського підняття палеозойського віку, де виділяється Шацьке антиклінальне підняття та Піщанське синклінальне зниження.

На території парку поширені верхньо крейдові відклади, які утворюють велику монокліналь, розчленовану ерозійними зниженнями та пасмами. Залягання крейдових відкладів визначає загальне зниження у рельєфі в північному напрямку. Вирівняний характер рельєфу зумовлений особливостями нагромадження четвертинних (плейстоценових та голоценових) відкладів, потужність яких становить від 0,5 м. до 40 м. Оскільки, територія знаходиться у межах крайової зони Дніпровського зледеніння, тут поширені воднольодовикові відклади.

Льодовикові форми рельєфу характеризуються складною будовою та різноманітністю форм і типів. Територія Шацького поозер'я знаходиться у межах Верхньо - прип'ятської низовини, яку називають алювіально-моренною, що виділяє головну роль акумулятивної діяльності р. Прип'ять, оскільки значні нерівності рельєфу приурочені лише для зони вододілу між р. Прип'ять та р. Західний Буг. На формування льодовикових форм рельєфу визначальний вплив мав дольодовиковий крейдовий рельєф території. Вододіли, пасма крейдового віку були природною перешкодою на шляху руху льодовика.

У межах сучасного Шацького національного парку виділяють водно-акумулятивні та біогенні форми рельєфу, які представлені озерно-акумулятивною рівниною, кінцево-моренними підняттями та грядами, болотами й заболоченими зниженнями. Поруч з цими формами рельєфу зустрічаються денудаційні поверхні, ускладнені карстовими процесами. Піщані ози зустрічаються в околицях оз. Світязь. Своєрідні форми рельєфу зі значним перепадом висот характерні для урочища Татарської гори, що знаходиться на західному березі озера Світязь.

Абсолютні відмітки території, як для зандрової рівнини, досить значні і коливаються від 154,9 м до 189,4 м. Територія слаборозчленована. Найбільші перепади відносних висот спостерігаються на кінцево-моренних підвищеннях - до 7-10 м.

Головна геоморфологічна особливість території Шацького природного національного парку - наявність озерних котловин. Їх утворення пов'язане з процесами карстування, роботою дніпровського льодовика, інверсійними тектонічними рухами території.

Грунтово-рослинний покрив. Своєрідність рельєфу території парку, гідрологічний режим, поширення воднольодовикових відкладів зумовлюють значну різноманітність ґрунтового покриву. Переважаючими є дерно-підзолисті ґрунти, які сформувались на древньоалювіальних та флювіогленіальних відкладах. За механічним складом це піщані та супіщані ґрунти. Високе залягання ґрунтових вод призводить до посилення процесів оглеєння, особливо це відмічається у зниженнях. Значно багатші на гумус та карбонатні та дерново-карбонатні ґрунти, які поширені в місцях виходу на поверхню карбонатних глин та суглинків. На алювіальних відкладах поширені дерново-глеєві та лучні ґрунти, лучно-болотні грунти й торфові ґрунти іторфовища, поширені на міжозерних рівнинах. Торфові горизонти можуть сягати потужності до 60 м.

В результаті проведення меліоративних робіт значні площі торфовищ перетворені в сільськогосподарські угіддя.

Тісно пов'язана з ґрунтовим покривом та іншими природними умовами рослинність даної території.

На території парку переважають соснові ліси чорнично-зеленомохових та евтрофних осокових боліт. Ліси, в тому числі на болотах, займають 48% загальної площі парку, луки - 13%, болота - 11%, водойми - близько 10%. Уся інша площа - сільськогосподарські угіддя.

Домінуючою лісововою формацією є соснові ліси, які займають 70% всієї лісопокритої території парку. Серед них виділяють: соснові чорничники - 49%, соснові ліси зелено мохові - 12%, соснові лишайникові ліси, соснові вересові заболочені ліси, соснові багново-лохинові .

В межах парку поширені болота всіх типів, проте переважаючими є евтрофні болта, меншу площу займають мезотрофні, зовсім мало поширені оліготрофні болота. Серед евтрофних боліт переважають трав'яні болота. Лісові евтрофні болота представлені чорновільшаниками. Чагарникові болота характеризують поширенням дрібних верб, берези.

Між лісовими масивами та на припіднятих ділянках навколо боліт виділяються луки. Серед них переважають болотисті та торфові багаті на трав'яну рослинність. Болотисті луки поширені в заплаві р. Прип'ять,у період повеней і паводків вони затоплюються водами річки.

1.2 Клімат

Клімат Шацького національного природного парку помірний, вологий, з м'якою зимою, нестійкими морозами, значними , затяжними опадами, весною та восени.

На території парку діє метеостанція Світязь. З 1946 р. на ній здійснюють увесь комплект метеорологічних спостережень. Дані цих спостережень, а також опубліковану інформацію [2, 23, 24, 27, 29 ]використано для представленої тут характеристики клімату.

Радіаційний і тепловий режим. Сонячна радіація, є однимі з основних факторів формування клімату. Характеристика радіаційного режиму розкриває закономірності розподілу сонячної радіації та радіаційного балансу в часі й просторі.

Сонячна радіація, що поступає на поверхню Землі від сонця називається прямою. Її величина залежить від висоти Сонця над горизонтом та ступеня хмарності. Річний прихід сонячної радіації при ясному небі становив би 117 ккал/см², але хмарність зменшує величину прямої сонячної радіації втроє і за рік становіть 40,3 ккал/см² з таким розподілом по місцях :

I II III IV V VI VII VIII IX X XІ XII

0,4 1,0 3,3 4,0 6,0 7,3 6,4 5,2 3,9 1,8 0,6 0,4

На земну поверхню сонячна радіація надходить не тільки у формі прямої, але й розсіяної радіації. Хмарність збільшує розсіяну радіацію .

Розсіяна сонячна радіація за рік становить 52,4 ккал/см² . Розподіл такої радіації за місяцями наступний:

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

1,8 2,7 4,5 5,5 7,2 7,3 7,3 6,2 4,5 3,0 1,3 1,1

Разомвеличинипрямоїірозсіяноїсонячноїрадіаціїтворятьсумарнурадіацію, якої за рік територія одержує 92,7 ккал/см² .з таким розподілом по місяцях:

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

2,2 3,7 7,8 9,5 13,2 14,6 13,7 11,4 8,4 4,8 1,9 1,5

Поглинання земною поверхнею сумарної радіації залежить від характеру поверхні. За рік кожний квадратний сантиметр поверхні парку вбирає 70, 5 ккал з таким розподілом по місяцях:

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

0,9 1,9 4,8 7,5 10,6 11,7 11,2 9,2 6,7 3,8 1,4 0,8

Здатність поверхні до нагрівання залежить від величини її альбедо, тобто від величини відбиття променів поверхнею, що виражається в процентах від сумарної радіації.

Альбедо за місяцями становить:

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

58 50 39 21 20 20 19 19 20 20 24 48

Отже, за рік кожний квадратний сантиметр поверхні відбиває 29% радіації, яка надходить на неї. Різницю між прихідною і витратною частинами сонячної радіації називають радіаційним балансом (ккал/см² ), який на території парку наступний:

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

-0,8 -0,1 1,9 4,8 6,0 6,8 6,6 5,2 3,2 1,0 -0,1 -0,7

Радіаційний баланс на досліджуваній території становить приблизно 34 ккал/см². Період із додатним радіаційним балансом триває вісім місяців. Перехід радіаційного балансу від від'ємного до додатного відбувається у третій декаді лютого. Величина від'ємного радіаційного балансу в середньому десь досягає 1,7 ккал/см².

Тривалість сонячного сяйва протягом року на території парку становить приблизно 1740 год. із таким розподілом:

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

40 57 119 160 243 260 251 226 189 124 43 28

Тепловий режим характеризується тепловим балансом, до якого, крім радіаційного балансу, відноситься кількість тепла, що витрачається на випаровування, турбулентний теплообмін підстилаючої поверхні з атмосферою і теплообмін у ґрунті.

За рік на території парку випаровується приблизно 560 мм вологи. На це витрачається до 25 ккал/см² тепла, на турбулентний теплообмін підстилаючої поверхні з атмосферою - 6 ккал/см² , на теплообмін у ґрунті - 2,8 ккал/см² .

Отже, основна кількість тепла, яку одержує поверхня досліджуваної території, витрачається на випаровування, а турбулентний теплообмін підстилаючої поверхні з атмосферою і теплообмін у ґрунті порівняно невеликі. Тому в межах парку формується помірно вологий клімат з невеликими коливаннями температури, Кількість опадів перевищує випаровування.

Атмосферна циркуляція і вітровий режим. Територія парку зазнає впливу різноманітних повітряних мас, які змінюються у продовж року. Континентальне повітря помірних широт спостерігається протягом цілого року і є панівною повітряною масою над територією. Ця маса формується з арктичного або морського повітря помірних широт.

Прихід морського повітря помірних широт спостерігається в усі пори року. Взимку цей прихід пов'язаний з інтенсивною циклонічною діяльністю над Північно-Західною Європою, влітку - з антициклоном.

Арктичне повітря ( як морське так і континентальне ) вторгається рідко, але в температурному режимі території відіграє важливу роль. Коли вторгається арктичне повітря, то спостерігаються найнижчі температури, особливо зимою і на початку весни. При таких входженнях арктичного повітря відбувається різке зниження температури, яке за добу може досягати 20⁰С і більше.

В осіньо - літній період надходить морське арктичне повітря, і настає холодна волога погода. В теплу половину року, особливо влітку, спостерігається континентальне тропічне повітря, яке формує найвищі температури на території.

Морське тропічне повітря надходить із Середземного моря і приносить теплу, похмуру погоду з туманами і мрякою. Таке повітря затримується над територією недовго.

Умови атмосферної циркуляції визначають напрямки вітрів : взимку - західні і південно-західні, влітку - західні і північно-західні.

Швидкість вітру великою мірою залежить від характеру поверхні, величини градієнта й умов циркуляції. Середня річна швидкість вітру невелика - 3,8 … 4,0 м/сек.

Найбільшу повторюваність на території в річному ході мають вітри з швидкостями 2-3 м/сек. Ймовірність швидкості вітру 8-10 м/сек, і більше невелика і становить 9% від загального числа випадків.

Температурний режим . У зв'язку з рівнинним характером поверхні території парку, тут не спостерігається значних контрастів у розподілі температури повітря. Зниження температури повітря відмічається взимку в напрямку з заходу на схід. Із зимових місяців найтеплішим є грудень, середньобагаторічна місячна температура якого становить - 1,2 ⁰С (табл. 1.1.)

Таблиця 1.1. Місячні середньо багатолітні, найбільші та найменші температури повітря на території парку, за даними спостережень на метеостанції Світязь за 1947 - 2009 рр.

Місяці

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Рік

Середні багатолітні

-3,6

-2,9

+0,9

+7,9

+13,8

+17,1

+18,7

+17,9

+13,3

+8,1

+2,8

-1,2

+7,6

Найбільші

-14,3

-13,7

+6,1

+12,1

+16,9

+19,9

+21,5

+20,0

+15,4

+10,9

+6,6

-6,1

+9,4

Найменші

-0,5

-0,2

-0,0

+4,0

+9,8

+14,6

+16,2

+16,0

+11,2

+4,3

-0,3

-0,2

+5,8

Найхолоднішим зимовим місяцем є січень, середня багатолітня температура якого становить -3,6^оС .

Середні липневі температури коливаються у межах + 15,4 … +21,6^оС .

Середньобагаторічна температура повітря у межах парку становить 7,6^оС. Амплітуда річних її коливань - від 5,7 до 9,2^оС (див. табл. 1.1).

Найнижчі температури повітря спостерігаються при вторгненні континентального арктичного повітря. Низьким температурам сприяють форми рельєфу.

Абсолютний максимум температури повітря спостерігається із приходом теплих повітряних мас із Атлантичного океану або Малої Азії.

Важливою характеристикою термічного режиму є суми температур, якими визначаються потреби рослин у теплі. Суми температур за період зі стійкими температурами, вищими від +5^оС, тобто за вегетаційний період, досягають по території 2890^оС, а кількість тепла, яку одержують рослини за період активної вегетації (суми температур за період з температурами , вищими від +10^оС) , становить 2540^оС.

Глибина промерзання ґрунту незначна і в середньому становить 20-25 см, але в окремі роки він не промерзає, і сніг випадає на мокрий ґрунт.

Режим зволоження. Вологість повітря залежить від особливостей атмосферної циркуляції, температури повітря, температури та вологості ґрунту.

Абсолютна вологість повітря перебуває у прямій залежності від його температури (мінімум в січні, максимум в липні ). Найменші значення абсолютної вологості за місяць спостерігається взимку (3-5 мб) , найбільші влітку (150-250 мб).

Найбільш уживаною характеристикою вологості повітря є її відносна вологість - показник «сухості» повітря (дощі переважно випадають при відносній вологості 80 - 100%).

Відносна вологість повітря є найбільшою взимку, навіть у полудень вона перевищує 80%. Улітку відносна вологість повітря сягає 65 - 70%. Отже, відносна вологість повітря обернено пропорційна його температурі.

Річні суми опадів становлять 338-783 мм. Найбільше опадів спостерігається у червні, липні та серпні, а найменше - у лютому, березні. Отже, протягом року опади розподіляються нерівномірно. Приблизно 70% всієї їх кількості випадає в теплий період року ( з квітня по жовтень) і тільки 30% - у зимовий.

В середньому за рік на досліджуваній території припадає 81% - рідких, 10% - твердих і 9% - змішаних опадів.

Взимку всю територію вкриває сніговий покрив, який з'являється у кінці другої декади листопада - на початку грудня.

Перший сніг дуже рідко зберігається цілу зиму, найчастіше він тане і з'являється новий.

Висота снігового покриву протягом усієї зими невелика. Середня з максимальних декадних висот за зиму становить 11 - 13 см. Найбільші декадні висоти спостерігаються в лютому. Сніговий покрив на території наростає нерівномірно у зв'язку з частими відлигами, під час яких сніг осідає або й зовсім тане.

Руйнування снігового покриву відбувається в середньому в кінці лютого і протягом першої декади березня, а повне зникнення - в третій декаді березня. Проте в окремі зими після танення стійкого снігового покриву ще в квітні бувають снігопади.

Природні пори року. На території парку виділяються чотири пори року.

Зима триває три з половиною місяців, починається переходом середньодобової температури нижче 0^оС. Зима м'яка, похмура, з частими відлигами і невеликими опадами. У результаті тривалих відлиг сніговий покрив іноді сходить повністю, відтає поверхня ґрунту. У другій половині лютого стійкі морози припиняються. В середньому за рік тривалість стійких морозів буває 58-62 дні.

Весна починається 8-13 березня, швидко зростає сонячна радіація і температура повітря, середньодобові температури стають вищими від 0^оС, але ще можливі приморозки, які є важливою особливістю весняного температурного режиму. Для весни характерна велика мінливість погоди - холодна погода змінюється дуже теплою (особливо це спостерігається у квітні) . Протягом весни відбувається інтенсивний розвиток фенологічних явищ : набухання бруньок, утворення листя і квіток.

Літо - пора року, якій властиві найбільші сонячні радіація, тривалість дня понад 16 годин, опади і найвища температура. Влітку територія попадає в північні відроги високого тиску Азорського максимуму, тому тут переважають західні вітри. Погода влітку тепла, але не гаряча навіть у липні. Літо багате на опади. Інтенсивні грози трапляються в червні - липні і тривають п'ять - сім днів на місяць. Літо сприятливе для розвитку і росту сільськогосподарських культур.

Осінь припадає на початок вересня. У цей час зменшується сонячна радіація і температура повітря. Протягом осіннього сезону літній режим поступово змінюється зимовим. У природі спостерігаються дуже специфічні фенологічні явища : зміна забарвлення листя, листопад, міграція птахів тощо.

Кліматичні умови Шацького національного природного парку сприятливі для розвитку сільського господарства. На території випадає значна кількість опадів із максимумом у літній період, а сніговий покрив формує сприятливі умови для перезимівлі озимих культур, багаторічних трав, плодових дерев. Внаслідок танення снігового покриву створюються значні запаси води у ґрунті.

Теплові ресурси території достатні для багатьох культур, тому що вегетаційний період триває понад 200 днів, а період з активними температурами (понад 10^оС) - 150… днів. Більше 100 днів у році має середньодобову температуру понад 15^оС (період інтенсивної вегетації).

2.Методичніпитання дослідження

Відомо, що результати будь-яких досліджень , в тому числі й тих, що стосуються багаторічних коливань температури повітря, у визначальній мірі залежать від якості вихідних даних і досконалості застосовуваних методів.

Нижче розглянемо вихідні дані і методи, використані при виконанні дипломного дослідження.

2.1 Вихідні дані

Вихідні дані для виконання нашого дослідження вилучені з фондових матеріалів Волинського центру з гідрометеорології (відділ агрометеорології). Ці дані являють собою середні місячні температури повітря на метеостанції Світязь за період спостережень 1946-2009р. (дод. А).

Вказані дані, згідно вихідного джерела, є досить надійними і, таким чином, придатні для здійснення нашого дослідження і формулювання об'єктивних висновків.

На основі дод. А нами розраховані середні річні, сезонні та за холодний і теплий періоди температури повітря на метеостанції Світязь за період 1946-2009 рр., які являють собою вихідну інформацію для аналізу багаторічних змін температури повітря на території Шацького національного природного парку (дод. Б).

2.2 Методика дослідження

У відповідності з завданням дипломного дослідження, ми вивчали багаторічні коливання таких середніх величин температури повітря на метеостанції Світязь: річних (I-XIIмісяці), холодного періоду (XI-III),теплого періоду (IV-X), найхолоднішого місяця (січня) і найтеплішого місяця (липня).

Вивчення багаторічних коливань вище названих температур повітря здійснювали чотирма способами:

1) аналізу хронологічних графіків багаторічного ходу температур повітря за період метеорологічних спостережень (рис. 3.1);

2) порівняльного табличного аналізу середніх значень температури повітря за десятиліття та за два рівновеликі періоди - у межах наявних метеорологічних рядів (табл. 3.1 і 3.2);

3) аналізу різницевих інтегральних кривих модульних коефіцієнтів температур повітря (рис. 3.2);

4) статистичної оцінки тенденцій у ході температур повітря.

Перший спосіб аналізу багаторічних коливань температури повітря полягає у візуальній оцінці багаторічних змін річних та інших температур повітря за допомогою хронологічних графіків.

Другий спосіб вивчення багаторічних коливань температури повітря зводиться до порівняльного аналізу середніх її значень (річних та інших) за хронологічні десятиліття та за два рівновеликі періоди (по 31 року) у межах наявних метеорологічних рядів.

Третій спосіб полягає у розрахунку, побудові та аналізі різницевих інтегральних кривих модульних коефіцієнтів річних, за холодний і теплий періоди та за найхолодніший і найтепліший місяці величин температури повітря, спостережених на метеостанції Світязь у період 1947-2009 рр.

Такі криві широко застосовують у метеорологічних та гідрологічних дослідженнях подібних нашому. Суть різницевих інтегральних кривих, методика їх побудови та аналізу викладена в роботах В. Г. Андреянова [ 1], Г. І Швеця [ 31 ] та ін

Зроблений нами розрахунок ординат різницевих інтегральних кривих модульних коефіцієнтів температур повітря на метеостанції Світязь представлено в дод. В.

Названі ординати визначають у наступній послідовності:

-за даними про середні річні, за холодний і теплий періоди та найхолодніший і найтепліший місяці температури повітря tі ( ?С )кожного року та норми температур t0 ( ?С ) (середні значення вказаних температур за весь 63-річний період) обчислюють модульні коефіцієнти Кі , як результат співвідношення

- на основі розрахованих співвідношень здійснюють подальші обчислення за схемою, представленою в дод. В.

Остання колонка результатів наших розрахунків у дод. В використана для побудови вже названих різницевих інтегральних кривих.

Горизонтальні ділянки інтегральної кривої характеризують періоди із середньою багаторічною, нормальною температурою повітря: річною, за холодний і теплий періоди та за найхолодніший і найтепліший місяці. Відхилення від норми температури за будь-який період характеризується тангенсом кута нахилу до горизонтальної лінії та його знаком ( +,- ) і визначається діленням різниці між кінцевою і початковою ординатами періоду на число років у ньому. Тому ділянки кривої з нахилом угору ( + ) відповідають теплішим періодам, а з нахилом униз ( - ) - холоднішим. Чим стрімкіші ділянки кривої, тим більше температура відрізняється (у більшу чи меншу сторону) від середньої багаторічної температури (норми).

Різними дослідниками [ 7 - 9, 15, 17, 18, 20 ] встановлено, що мінливість метеорологічних величин (як і багатьох інших природних явищ) відбувається переважно циклічно. Під циклічним характером мінливості стосовно температури повітря розуміють послідовну зміну теплих і холодних періодів (фаз, або напівциклів) із будь-якою тривалістю і середньою температурою. Дві суміжні фази утворюють цикл. Чергування і тривалість циклів не мають строго фіксованої періодичності.

Виділення циклічних фаз не регламентовано, а тому дане питання вирішують індивідуально в кожному конкретному випадку. Оскільки при цьому можливі різні варіанти, необхідно дотримуватися однотипності при виділенні фаз у межах одного дослідження. З цього приводу ми орієнтувалися переважно на рекомендації Г.І. Швеця [ 31 ].

- тривалість циклічних фаз повинна бути не менше чотирьох років;

- середнє фазове значення модульного коефіцієнта температури повітря повинно відрізнятися від модульного коефіцієнта норми температури (1,00) не менше ніж на 0,02;

- тривалість циклів являє собою суму тривалостей суміжних фаз.

Описаний методичний підхід стосовно побудови й аналізу різницевих інтегральних кривих і було застосовано при виконанні нашого дослідження, основні результати котрого подані в п.3.3.

Результати графічного й табличного аналізів багаторічних коливань температури повітря ми перевіряли четвертим способом - статистичною оцінкою тенденцій у ході спостережених величин температури. Такий метод, описаним, зокрема, в роботі П.П.Денисова [ 14 ] називають іще методом випробовування аналізованих рядів на тренд (англ.»тренд» - тривала тенденція зміни чогось).

Судження про наявність тенденцій у часовому ряді даних спостережень за температурою повітря можна мати, виконавши випробовування такого ряду на тренд.

Таке випробовування полягає у порівнянні кожного члена ряду зі всіма наступними та підрахунку числа членів n, чиї значення вищі.

У випадку, якщо значення членів ряду коливається біля якогось середнього значення і це середнє є стійким, то число n прямує до його середнього багатолітнього значення n₀, яке обчислюється за формулою

n₀= , (2.1)

де N - загальне число членів ряду.

Якщо є тенденція до зміни середнього значення ряду в часовому ході аналізованого ряду, то n буде відрізнятися від n₀ - і тим більше, чим чіткіше виражена тенденція зміни середнього.

Для підрахунку значимості тренду обчислюють величину статистики P за формулою

P= (2.2)

де n, n₀, N - величини розшифровані вище.

Статистика Р змінюється від - 1 для безперервного спадаючого ряду до + 1 для безперервного зростаючого ряду і характеризує значення тренду.

При усіх значеннях Р, що відрізняється від + 1 до - 1, наявність тренду (додатною чи від'ємною) встановлюють із деякою довірчою ймовірністю. Величину цієї ймовірності визначають, виходячи з припущення, що статистика Р має нормальний розподіл. Це справедливо при N> 10

Для практичних розрахунків статистику Р приводять до нормованого ряду

Y=3 .Р (2.3)

За таблицею функції Ф ( у ) [ 14 ] значенням у встановлюють довірчу наявність тренду у використовуваному ряді. Прийнято вважати, що тренд існує,якщо його довірча ймовірність не менше 95 %.

Уся статистична й графічна обробка задіяної у дипломній роботі метеорологічної інформації виконана за допомогою комп'ютера.

3.Аналіз багаторічних коливань температури повітря

В цьому розділі представлено результати аналізу багаторічних коливань температури повітря на метеостанції Світязь за період спостережень ( 1947 - 2009 рр. )здійсненого вище названими чотирма способами

3.1 Аналіз хронологічних графіків багаторічних коливань температури повітря

Розглядаючи наведені на рис. 3.1 хронологічні графіки багаторічних коливань річних, за холодний і теплий періоди та за найхолодніший і найтепліший місяці температур повітря можна зробити висновок, що такі коливання упродовж періоду метеорологічних спостережень відбувалися циклічно: окремі роки і групи років із підвищеними температурами повітря змінювалися роками чи групами років із пониженою температурою.

За увесь період метеорологічних спостережень найнижча середньорічна температура повітря ( 5,8°С) спостерігалась 1956 р., а найвища ( 9,2 °С ) у 1989 р. Отже амплітуда річних температур складала 3,4 С. Іншими словами, найбільша річна температура перевищувала найменшу в 1,6 раза.

У холодний період року найменша середня амплітуда температури повітря ( 5,3°С )спостерігалась 1963 р., а найбільша ( 3,0 °С) - 1990 р. Амплітуда температури в цей період дорівнювала 8,3°С. Таким чином, найбільша температура повітря холодного періоду перевищувала найменшу в 1,4 раза.

У теплий період найнижча середня температура (12,3°С ) мала місце 1978 р., а найвища (15,3°С) -2000р. Отже, амплітуда середньої температури повітря для цього періоду складала 3,0°С. У цьому випадку найбільша температура перевищувала найменшу- в 1,2 раза.

У найхолодніший місяць ( січень ) найнижча середня температура повітря була 1963 р., а найвища( + 2,8°С ) - 2007 р. Амплітуда середніх температур за цей місяць становила 16,6 °С. В даному разі найбільша температура перевищувала найменшу в 1,2 раза. У найтепліший місяць (липень ) найнижча середня температура(16,2°С) спостерігалась 1984 р., а найвища ( 21,7°С ) - 2002 р. Амплітуда середніх температур цього місяця становила 5,5°С. Отже, найбільша температура перевищувала найменшу в 1,4 раза. Із наведеної інформації бачимо, що найбільші й найменші значення температур повітря за рік, холодний і теплий періоди та за найхолодніший і найтепліший місяці не співпадають. З рис. 3.1 випливає, що тривалість періодів з підвищеними і пониженими температурами повітря як для року загалом, так і для холодного й теплого періодів та найхолоднішого і найтеплішого місяців найчастіше становить 1-2 роки, інколи сягає п'яти років. Вказаний рисунок свідчить також про те, що за період метеорологічних спостережень простежується тенденція до підвищення середніх температур повітря як річних, так і за холодний і теплий періоди, а також за найхолодніший і найтепліший місяці. Найчіткіше ця тенденція простежується для температур повітря річних і холодного періоду. У найменшій мірі це стосується середніх липневих температур.

Звідси можна зробити висновок, що визначальну роль у формуванні середніх річних температур повітря в районі дослідження відіграють середні температури холодного періоду. Відмічена тенденція до збільшення вище названих температур повітря, швидше за все, є проявом багаторічного циклічного процесу, який у майбутньому, очевидно, відзначатиметься оберненою тенденцією до зменшенням як річних, так і інших више названих температур повітря. Аналіз представлених на рис 3.1 графіків дає підставу стверджувати, що наступні мінімум 1 - 2 роки після 2009 р., відзначатимуться пониженими температурами повітря як для року загалом, так і для холодного і теплого періодів та найхолоднішого ( січня)і найтеплішого (липня) місяців.



Рис.3.1. Багаторічний хід середніх температур повітря на метеостанції Cвітязь. Величини: а-річні(І-ХІІ), б- за холодний період (ХІ- ІІІ), в - за теплий період (IV-X),г- за найхолодніший місяць (січень), д - за найтепліший місяць (липень)

3.2 Табличний аналіз середніх температур повітря

Зроблені в п.3.1 висновки добре підтверджуються результатами табличного аналізу динаміки середніх 10-річних значень температури повітря (табл.3.1)

Таблиця 3.1. Динаміка середніх 10-річних значень температури повітря,за даними спостережень на метеостанції Світязь упродовж 1947-2009 рр.,С.

Роки	Рік, І - ХІІ	Холодний період, ХІ - ІІІ	Теплий період, ІV - X	Найхолодніший місяць, січень	Найтепліший місяць, липень
1947- 1956	+ 7,4	-1,6	+13,7	-4,0	+18,5
1957- 1966	+7,3	-3,3	+13,6	-4,6	+18,7
1967 -1976	+7,5	-1,4	+13,8	-5.3	+18,6
1977 -1998	+7,3	-1,6	+13,7	-4,5	+15,6
1987- 1996	+8,0	-1,6	+13,9	-3,2	+18,9
1997 -2006	+8,4	-0,6	+14,5	-2,8	+19,9
Увесь період 1947- 2006	+7,7	-0,8	+13,8	-3,6	+18,7

З цієї таблиці видно, що із шести розглянутих десятиліть перші чотири, у межах періоду 1947-1986 рр., характеризувались досить стабільною середньорічною температурою повітря ( 7,3- 7,4°С ). В останні два десятиліття,в межах періоду 1987 - 2006 рр., середня річна температура повітря на метеостанції Світязь була істотно вищою ( 8,0- 8,4°С ).

Таке потепління, як витікає з табл. 3.1 зумовлене, головним чином, різким збільшенням середньої температури повітря у холодний період року. Якщо у перші чотири десятиліття середня температура повітря у холодний період року коливалася у межах ( -1,6...-1,4° С ), то в останні два десятиліття названого періоду середня температура холодного періоду змінювалася у межах лише (-1,6…-0,2°С).

У літній період відчутне потепління зафіксовано лише в останнє із шести названих десятиліть ( 1997 - 2006 рр.). Тоді температура повітря (14,3 °С) була найвищою протягом усіх шести розглянутих десятиліть.

У найхолоднішому місяці (січні) багатолітній хід середньої температури повітря загалом добре повторює хід середньої температури за весь холодний період. Якщо упродовж перших чотирьох десятиліть середня січнева температура повітря коливалася у межах -5,3...-4,0°С , то в останні два десятиліття ( 1987 - 1996, 1997 - 2006 рр.) - названа температура змінювалася у межах -3,2...-2,8°С.

Багаторічний хід середньої температури липня загалом близький до багаторічного ходу середньої температури теплого періоду. Як і в теплому періоді, так і в липні найбільша середня 10 - річна температура мала місце в останнє десятиліття ( 1997 - 2006 рр.).

Отже, чітко виражена однобічна тенденція до наростання температури повітря найбільш виражена для середніх температур повітря в цілому за рік і за холодний період року. Менш виражена, але досить помітна тенденція до збільшення середніх температур повітря стосується теплого періоду і найхолоднішого місяця ( січня).

Явище загального потепління клімату в районі метеостанції Світязь яскраво підтверджується результатами порівняння середніх значень температури повітря за два рівновеликі періоди (табл. 3.2)

Таблиця 3.2. Середні значення температури повітря за два рівновеликі періодина метеостанції Світязь, за даними багатолітніх спостережень

Період, Роки	Рік, І - ХІІ	Холодний період, ХІ - ІІІ	Теплий період, ІV - Х	Найхолодніший місяць, січень	Найтепліший місяць, липень
1947 -1977 (31)	+7,4	-1,6	+14,0	-4,7	+19,0
1978 - 2008 (31)	+8,2	-1,2	+14,1	-3,4	+18,9

Досить значна тривалість вказаних періодів (31 рік ) свідчить про те, що потепління являє собою тривалий і стійкий процес. Найбільше цей процес проявився у холодному періоді загалом і в найхолоднішому місяці зокрема. Так, середня температура повітря холодного періоду впродовж 1978 - 2008 рр. ( -0,5°С ) перевищувала відповідну температуру за період 1947 - 1977 рр. ( -1,8°С ) в 3,6 раза, а середня температура січня в другому періоді перевищувала відповідну температуру в першому періоді в 1,6 раза.

Для порівняння, вкажемо, що середня температура повітря за теплий період у другому періоді перевищувала відповідну температуру першого періоду лише в 1,01 раза, а середня температура липня в другому періоді перевищувала аналогічну температуру в першому періоді в 1,05 раза.

3.3 Аналіз різницевих інтегральних кривих модульних коефіцієнтів температури повітря

Побудовані за даними дод. В різницеві інтегральні криві модульних коефіцієнтів річних, за холодний і теплий періоди та за найхолодніший і найтепліший місяці температур повітря представлені на рис 3.2. Призначення цих кривих - чіткіше простежити закономірності багаторічних коливань температури повітря, мова про які йшла в п. 3.1.

Рис.



Рис.3.2. Різницеві інтегральні криві модульних коефіцієнтів температур повітря на метеостанції Світязь

Величини: а-річні(І-ХІІ), б- за холодний період (ХІ- ІІІ), в - за теплий період (IV-X),г- за найхолодніший місяць (січень), д - за найтепліший місяць.

Порівняно з хронологічними графіками ходу температури повітря (див. рис. 3.1), різницеві інтегральні криві набагато чіткіше передають явище циклічності багаторічного процесу зміни температури повітря. З графіків видно, що загалом існує досить виражена узгодженість багаторічного ходу як річних, так і інших вище названих температур.

У багаторічному ході температури повітря за досліджений період чітко виділяється формування повних циклів ( кожен із яких складається із двох фаз: фази підвищеної температури і фази пониженої температури ) трьох рівнів: найменших (мікроциклів ) -- тривалістю 2…5 років середніх ( мезоциклів -- тривалістю 7... 15 років ) і найбільших ( макроциклів - тривалістю понад 60 років)

Для макроциклів коливання температури повітря за розглянуті проміжки часу ( рік, холодний і теплий періоди, найтепліший і найхолодніший місяці ) границі між фазами понижених і підвищених температур загалом добре співпадають. Менше співпадіння циклічних періодів для різних характеристик температури повітря властиве мезоциклам і, особливо, мікроциклам.

З рис. 3.2 можна зробити висновок, що у рамках дослідженого періоду можна виділити лише один макроцикл багаторічних коливань температури повітря, який, очевидно, ще не завершився, оскільки на всіх п'яти представлених графіках явно переважає тривалість фази понижених температур ( 1947 - 1987 рр. ) порівняно з фазою підвищених температур, яка розпочалася 1988 р.

Оскільки для кожного із великих циклів тривалість обох його фаз найчастіше приблизно урівноважується [ 1, 8 ], то логічно припустити, що чітко виражена фаза наростання температур згаданого макроциклу, яка розпочалася 1988 р., буде продовжуватися принаймні у найближчі 10 - 20 років. Після цього має наступити, нова фаза наступного макроциклу, яка буде характеризуватися пониженими температурами повітря.

Враховуючи чергування мікроциклів коливання температури повітря, на основі рис. 3.2 можна прогнозувати, що в наступні приблизно 2 - 3 роки після 2009 -го відбудеться деяке пониження температур повітря як річних, так і за холодний і теплий періоди та за найхолодніший і найтепліший місяці.

Подані на рис. 3.2 графіки дають можливість простежити явище чергування мезоциклів коливання річних та інших раніше названих температур повітря. В табл. 3.3 представлені середні значення температури повітря ( річні, за холодний і теплий періоди та найхолодніший і найтепліший місяці ) лише за річні мезоцикли. Загалом дані цієї таблиці підтверджують явище потепління клімату в районі метеостанції Світязь, про яке було сказано раніше.

Таблиця 3.3. Середнізначення температур повітря за річні мезоцикли її коливання, за даними спостережень на метеостанції Світязь упродовж 1947 - 2009рр.

Цикл: роки(тривалість)	Рік	Холодний період, ХІ - ІІІ	Теплий період, ІV - Х	Найхолодніший місяць січень	Найтепліший Місяць липень
1947-1956 (10)	+7,4	-1,6	+13,7	-4,0	+18,5
1957-1965(9)	+7,2	-1,6	+13,5	-4,5	+18,6
1966-1980(15)	+7,3	-1,6	+13,5	-5,2	+18,0
1981-1987(7)	+7,3	-1,8	+14,1	-5,6	+18,1
1988-1998(11)	+8,1	+1,2	+13,9	-2,2	+18,8
1999-2006(8)	+8,6	-0,7	+14,6	-2,7	+20,0
Увесь період 1947-2008(62)	+7,7	-0,8	+13,8	-3,6	+18,7

Підсумовуючи усе вище викладене в даному підрозділі, можна зробити висновок про те, що фаза потепління клімату в районі метеостанції Світязь, яка розпочалася приблизно з 1988 р, є проявом звичайного явиша природної циклічності багаторічних коливань температури повітря, зумовленої глобальними макрокліматичними процесами. Така фаза, як ми вже відмічали, може тривати, можливо, упродовж найближчих не менше 10-20 років. Подібні затяжні фази понижених і підвищених температур повітря, безперечно мали місце в минулому, але існуючі на сьогодні, порівняно короткочасні, ряди даних метеорологічних спостережень не дозволяють навести чіткі докази на користь висловленої тези. З іншого боку, виконані різними авторами дослідження багатовікових коливань клімату і водності річок , на основі аналізу непрямої метеорологічної інформації [ 7 - 9, 17 ] свідчить на користь нашого висновку.

Отже, із настанням нової макроциклічної фази багаторічних коливань температури повітря проблема « потепління клімату « в майбутньому може замінитися проблемою « похолодання клімату».

3.4 Статистична оцінка тенденцій у ході температури повітря

Сформульовані у попередніх трьох підрозділах висновки щодо існування позитивних тенденцій у ході досліджених температур повітря добре підтверджуються результати статистичної оцінки цих тенденцій за викладеною раніше методикою ( див. п. 2.2 ). Ці результати представлені в табл. 3.4, з якої однозначно видно, що у ході річних та за холодний період температур повітря в період метеорологічних спостережень існував чітко виражений додатній тренд ( однобічно направлена тенденція ), довірчою імовірністю майже 100 %.

Додатній тренд ( хоча й на межі довірчої ймовірності: 95 %) і снував також для температур повітря теплого періоду а січня. Лише для середньомісячних липневих температур можна говорити про доданій тренд значно нижче довірчої ймовірності ( 84 %

Таблиця 3.4. Результати статистичної оцінки тенденції у ході температур повітря на метеостанції Світязь упродовж 1947 - 2009 рр.,

Температура	n0	P	У	Ф ( у ), % *
Річна	976	0,361	2,32	97,9
Холодного періоду	976	0,507	2,72	99,3
Теплого періоду	976	0,201	1,72	91,2
Січнева	976	0,383	2,37	98,2
Липнева	976	0,112	1,28	79,9

Таким чином зроблені у дипломній роботі, різними способами, оцінки закономірностей багаторічних коливань досліджених величин температури повітря загалом добре співпадають, що свідчить про те що, вище сформульовані висновки не є випадковими, а відображають реально існуючі природні процеси.

Висновки

1. У центральній частині Шацького парку за досліджений період коливання середніх температур повітря ( річних, за холодний і теплий періоди та за найхолодніший і найтепліший місяці ) відбувалися циклічно: окремі роки і групи років з підвищеними температурами змінювались роками із пониженою температурою.

Найнижча середньорічна температура ( 5,8?С) спостерігалась 1956 р., а найвища ( 9,5?С ) 1989р. У холодний період року найменша середня температура повітря (-5,3 ?С ) була 1963 р., а найбільша (+3,0?С ) 1990р.У теплий період найнижча середня температура (12,3?С ) мала місце 1987 р.,а найвища ( 15,3?С ) 2000 р. У найтепліший місяць (липень ) найнижча середня температура ( 16,2 ?С ) спостерігалась 1984р., а найвища ( 21,7?С ) - 2002 р. У найхолодніший місяць (січень ) найнижча середня температура (-13,8?С ) була 1963 р., а найвища (+2,8 ?С ) -2007 р.

2. В багаторічному ході температури повітря чітко виділяється формування циклів трьох рівнів, кожен із яких складається із двох фаз: фази підвищеної температури та фази пониженої температури. Тривалість найменших циклів (мікроциклів) становить 2…5 років, середніх ( мезоциклів ) - 7..15 років, найбільших ( макроциклів ) - понад 60.

Для макроциклів коливання температури повітря за розглянуті проміжки часу ( рік, холодний і теплий періоди, найхолодніший і найтепліший місяці ) границі між фазами понижених і підвищених температур загалом добре співпадають. Менше спів падіння циклічних фаз для різних уже названих величин температури повітря властиве мезоциклам, і особливо, мікроциклам.

3.У рамках дослідженого періоду (1947 - 2009 рр. ) можна виділити лише один макроцикл багаторічних коливань температури повітря, котрий, очевидно, ще не завершився, оскільки, його фаза підвищених величин температури яка розпочалася переважно з 1988 р., на сьогодні значно коротша попередньої фази понижених температур (1947 - 1987 рр ).

Фаза підвищених температур макроциклу, ймовірно, буде продовжуватися принаймні в найближчі 10 - 20 років. Після цього має наступити нова фаза наступного макроциклу, яка буде характеризуватися пониженими температурами повітря.

4. Враховуючи чергування мікроциклів температури повітря, можна прогнозувати, що в наступні приблизно 2 - 3 роки, після 2009 - го відбудеться деяке пониження температур повітря: річних, за холодний і теплий періоди та за найхолодніший і найтепліший місяці. Для 2010 року цей висновок підтвердився.

5. На фоні циклічності багаторічного ходу річних та інших вище названих температур повітря за період метеорологічних спостережень простежується чітка тенденція до їх підвищення, особливо річних та за холодний періоди і, в

дещо меншій мірі, за теплий період та січень. Тенденція підвищення температури повітря найменше виражена для липня.

6. Відмічене явище потепління клімату в районі метеостанції Світязь є проявом звичайної природної циклічності багаторічних коливань температури повітря, зумовленої глобальними макрокліматичними процесами. Фаза потепління, як ми вже відмічали, може тривати упродовж найближчих не менше 10 - 20 років. Подібні затяжні фази понижених і підвищених температур повітря, безперечно, мали місце в минулому, але існуючі на сьогодні недостатньо тривалі ряди даних метеорологічних спостережень не дозволяють навести чіткі докази на користь висловленої тези. З іншого боку, виконані різними авторами, зокрема, М. І. Будико (1980), І. Є Бучинський ( 1963 ),

Г. І. Швецем ( 1978 ) та іншими дослідження багатовікових коливань клімату й водності річок (здійснені на основі прямої та опосередкованої гідрометеорологічної інформації з історичних джерел ) свідчить на користь нашого висновку.

Отже, із настанням нової макроциклічної фази багаторічних коливань температури повітря проблема '' потепління клімату '' в майбутньому може замінитися проблемою '' похолодання клімату ''

Список використаних джерел

1.Андреянов В. Г. Циклические колебания годового стока, их изменения по территории и учёт при расчётах стока // Труды III Всесоюз. гидрол. съезда. -Л. : Гидрометеоиздат, 1959. - Т.2. С. 326 - 335.

2.Атлас Волинської області / за ред.. Н. В. Бурчака,[ та ін.]. - М. : Комітет геодезії і картографії СРСР, 1991. - 42 с.

3.Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. - М. : ГУГК СССР, 1987. - 184 с.

4.Барабаш М. Б. Сучасний і майбутній клімат України // М. Б. Барабаш [та ін.] Географія в інформаційному суспільстві : зб. наук. праць. У 4 т. - К. : Обрії , 2008. - Т. 3. - С. 34 - 37

5.Бойченко С. Г. Глобальне потепління та його наслідки на території України / С. Г. Бойченко, В. М. Волощук, І. А Дорошенко // український геогр. журн. - 2000 - № 3. - С. 59 - 68.

6.Будз. М. Д. Вплив глобального потепління на умови живлення підземних вод // Географія в інформаційному суспільстві: зб. наук. праць.У 4 т. - К. : Обрії , 2008. - Т. 3. -С. 76 - 78.

7.Будыко М. И. Климат в прошлом и будущем. - Л. : Гидрометеоиздат, 1980.- 352с.

8.Бучинский И. Е. Климат Украины в прошлом, настоящем и будущем. - К. : Сельхозиздат, 1963. - 308 с.

9.Витинский Ю. И. Цикличность и прогнозы солнечной активности. - Л. : Наука, 1973.- 257 с.

10.Вишневський В. І. Зміни клімату і річкового стоку на території України і Білорусі // Наук. праці УкрНДГМІ. - 2001. - Вип. 249. - С. 89 - 105.

11.Вишневський В. І. Очікувані зміни клімату та водності річок Полісся / В. І. Вишневський //Екологія, водне господарство та проблеми водних ресурсів Волинської області: матеріали наук. - практ. конф. - Луцьк, 1997. - С. 26 - 29.

12.Вишневський В. І. Зміни стану довкілля в Україні / В. І. Вишневський, О. О. Косовець // Географія в інформаційному суспільстві: Зб. наук. праць.У 4 т. - К. : Обрії , 2008. Т. 3. - С. 5 -12

13.Геренчук К. И. , Ланько А. И., Маринич А. М. , Цысь П. Н. и др. Физико - географическое районирование Украинской ССР / Под ред. А. М. Маринича. - К. : Изд - во Киев. ун - та, 1968. - 683с.

14.Денисов П. П. Методика оценки тенденций в ходе речного стока // Метеорология и гидрология. - 1975. - № 4. - С. 101 - 104.

15.Израэль Ю. А., Изменения глобального климата: роль антропогенних воздействий / Ю. А. Израэль[и др. ] Метеорология и гидрология . -, 2001. № 5. - С. 5 - 21.

16.Кобишева Н. В. Климатологическая обработка метеорологической информации / Н. В. Кобышева, Г. Я. /Наровлянский. - Л. : Гидрометеоиздат, 1978. - 295 с.

17.Костин С. И. Колебания климата на Русской равнине в историческую эпоху // Труды ГГО. - 1965. - Вып. 181. - С. 56 - 74.

18.Котляков В.М. Климат Земли : прошлое, настоящее, будуще. - В. М. Котляков, М. Г. Гросвальд, А. Н. Кренке. - М.: Знание, 1985. - 48 с. - (Новое в жизни, науке, технике. Сер . «Науки о Земле». - №12 ).