Реформа міського самоврядування другої половини XIХ – на початку ХХ ст.

Міська реформа 1892 р. почала впроваджуватися на Волині в 1894 р. У порівнянні з попереднім положенням 1870 р., реалізацію якого губернська адміністрація почала лише через сім років після опублікування правил його застосування в західних губерніях царської Росії, темпи впровадження нової реформи були дещо вищими. Якщо у п'яти волинських містах міське положення 1892 р. було впроваджено у повному обсязі, то у семи містах був обраний варіант функціонування спрощених міських управлінь [19, с. 158]. Затримка із упровадженням міської реформи 1892 р. на Волині призвела у деяких містах до кризи влади, коли старі органи міського самоврядування вже не хотіли розв'язувати питання життєдіяльності міст, а нові ще не встигли почати виконувати свої обов'язки.

Однак, положення 1892 р. зіграло разом із тим й позитивну роль у подальшому розвитку українських міст, у яких продовжувало діяти, хоча й урізане у правах, міське самоврядування. Отже, в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття була реалізована сама ідея самоврядування. Саме по собі це вже було прогресивним явищем у розвитку суспільства того часу.

Висновки

Міське самоврядування України пройшло довгий шлях свого розвитку. На українські землі магдебурзьке право було поширене німецькими колоністами. Воно регулювало прядок виборів, діяльність вищих посадових осіб, органів влади та судів міста. На діяльність міської ради впливали різні чинники як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Особливе місце в історії розвитку міського самоврядування займає боротьба українського міщанства за свої права. На той час в Україні лише громада Києва обирала війта самостійно. Це свідчить про певну специфіку у становленні та розвитку права міського самоврядування. Магдебурзьке право юридично закріпило права і свободи громадян, а також їх право на самоврядування. Вже з 1785 р. на території підросійської України діяла «Жалована грамота…» Катерини ІІ. Довгий час суспільне життя міст унормовувалось її положеннями. Згідно з нею у містах були створені Загальне міське зібрання, Загальна дума та Шестигласна дума. Обов'язком нових установ було впорядкування соціально-економічного та культурного життя міст, вирішення всіх господарських питань розвитку. Такий підхід до структури місцевої влади дозволяв зменшити рівень втручання урядових установ в роботу міських органів влади, натомість - розширити самостійність міського самоврядування. Це повинно було сприяти підвищенню довіри міщан до органів влади, врахуванню місцевих особливостей та перетворенню міст та містечок на міцну і податковоспроможну опору урядової влади. Діяльність органів самоврядування дуже швидко показала неможливість цих намірів. Незважаючи на певні досягнення, повноцінній роботі місцевої влади заважала відсутність чіткого розподілу функцій між органами самоврядування.

В середині ХІХ ст. усім було зрозуміло, що законодавство потребує перетворень. Міська реформа 1870 р. була значним кроком у напрямі розширення самостійності органів міського самоврядування, підвищення їх ролі. З цього часу виборчі права громадян стали будуватися на нових, загальностанових підставах. Запровадження дум та управ як органів міського самоврядування у містах підросійської України у відповідності з міським положенням 1870 р. стало одним із чинників, що обумовив ліквідацію національних особливостей розвитку системи місцевого громадського самоврядування і сприяв уніфікації системи державного управління та її підпорядкування Російській імперії. Цим законодавчим актом визначалися головні принципи функціонування міського громадського самоврядування: розподілу влад, гласності, майнового цензу, пропорційності. Поряд з цим вирішували питання соціального захисту малозабезпечених, стимулювали і очолювали благодійництво. Важливу роль органів самоврядування у справі розвитку народної освіти, просвітництва, культури, задоволення духовних запитів мешканців міст. Таким чином, думи та управи виконували свою роль в організації міського самоврядування. Міський голова одночасно виконував функції голови думи і голови управи. До його компетенції входили питання організації роботи міської думи, її скликання, запрошення на засідання думи зацікавлених осіб, контроль за законністю рішень, що приймалися управою.

Однак, на території підросійської України положення 1870 р. в повній мірі стало впроваджуватися лише з квітня 1875 р., після прийняття закону про початок проведення цієї реформи в Південно-Західних губерніях. Але і в інших губерніях тогочасної України фактично міське положення починало діяти лише в середині 70-80-х років XIX століття. Ця реформа спочатку була проведена лише в шести містах України: Києві, Харкові, Херсоні, Катеринославі, Полтаві і Миколаєві, а згодом в інших українських містах. На Правобережжі відчувалось відставання Волинської губернії від Подільської та Київської у сфері розвитку місцевого самоврядування та поширенні дії міського положення у часі. У другій половині ХІХ ст. суттєво зросла економічна потужність міст, збільшилися фінансові надходження до міського бюджету. Жодне питання міського господарства тепер не вирішувалось без участі гласних. В останній третині ХІХ ст. подекуди набуває розвитку такий напрям роботи дум, як доброчинність.

Майже по всій території на той момент спостерігалися численні порушення нового ладу, а також зловживання міських урядовців своїми повноваженнями. Водночас, реформа досить позитивно вплинула на міське господарство. Але необхідно зазначити, що переважна більшість міських жителів не мали представників своїх інтересів в міських органах управління через те, що не користувались на той час виборчими правами.

Реформування міського самоврядування в 1892 р. провадилося в рамках контрреформ Олександра ІІІ. Новостворений законодавчий акт вводився поступово у всіх міських поселеннях Російської імперії. Виборча система зазнала кардинальних змін. Майновий ценз був істотно підвищений, він залежав від кількості населення та адміністративного значення міста. Для невеликих міст вводилось спрощене управління. Усі перетворення були введенні лише для того, щоб ще більше посилити залежність міського самоврядування від адміністрації. Таким чином, суттєво змінювався характер стосунків міських громадських управлінь із державною адміністрацією, у той же час остання не лише зберігала за собою право контролю за законністю рішень виборних органів влади, але й в односторонньому порядку вирішувала, наскільки доцільні певні кроки. Результатом контрреформи 1892 р. було обмеження основної маси міського населення у виборчому праві, фактична передача дум у руки дворян-домовласників та великої буржуазії. Серед наділених виборчим правом на початку ХХ ст. значно зростала питома вага інтелігенції. У цілому зростав культурно-освітній рівень як виборців, так і гласних дум, змінювалися пріоритети та перспективи у діяльності органів міського самоврядування. Думи ставали важливим чинником державного життя, розвитку міст. Загалом ця реформа була кроком назад у розвитку міст. Всі позитивні перетворення попередніх років зводилися до обмежень. Проте в думах активізувалася робота, спрямована на участь у розробці основ міської реформи, необхідність якої ставала все більш очевидною. Поштовхом до переходу органів міського самоврядування від розрізненості до тіснішої організації стали напружені стосунки перед Першою світовою війною.

Таким чином, було здійснено узагальнення та систематизація фактів та явищ суспільно-політичного життя міст підросійської України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. А саме було проаналізовано структуру, склад та функції органів міського самоврядування на прикдаді Київської, Подільської, Волинської губерній, а також Наддніпрянщини, та частково півдня України. В першій половині ХІХ ст. «Жалована грамота…» для українських міст вже не була прогресивною за своїм складом. Суспільство потребувало перетворень у всіх сферах життя, в тому числі й у міському управлінні. Для цього урядом скликались численні комісії, які складали проекти та програми перетворень у подальшому. Такі дії тривали певний час. Вже 1870 р. був прийнятий новий законопроект стосовно самоврядування міст, який значно розширював права міських поселень. Але це положення фактично впроваджувалося уповільненими темпами. А на Правобережжі воно увійшло в дію лише з другої половини 70-х рр. До того ж спостерігалися численні порушення позицій нового закону, зловживання чиновниками своїми посадами та становищем у суспільстві. Не зважаючи на все це, дана реформа була ліберальною за своїм характером та внесла чимало позитивних змін у соціально-економічну та культурну сферу життя українського суспільства.

Проте, з приходом до влади Олександра ІІІ в суспільстві намітились тенденції до повернення застарілих методів ведення усіх важливих для суспільства справ. А міське положення 1892 р. значно зменшило самостійність виборних органів міського управління, в декілька разів скоротилась кількість осіб, котрі мали право участі у виборах. Місцеві органи влади ставилися в залежність від адміністрації. Водночас діяльність дум обмежувалася їх фінансовими можливостями, постійний дефіцит коштів у міських бюджетах сковував ділову ініціативу органів самоврядування.

Отже, до компетенції органів самоврядування входили виключно питання міського господарства. Внаслідок проведення низки реформ відбулась еволюція міських дум, управ та їх діяльності. Міські перетворення охоплювали широке коло питань. Багато з них були вирішені, але залишались певні проблеми, котрі потребували негайного вирішення шляхом перегляду імперської політики стосовно органів місцевого самоврядування, їх компетентності та самостійності. Загалом перетворення другої половини ХІХ - початку ХХ ст. у порівнянні з попереднім періодом носили в собі позитивні зміни в сфері управління.

Введення нових законодавчих актів на території підросійської України відбувалося поступово. Однак, не у всіх регіонах ці процеси проходили однаково. На Правобережній Україні зміни супроводжувалися різноманітними ускладненнями. Це було зумовлено тим, що дані землі були значно пізніше включені до Російської імперії. В міщан Правобережжя не було практичного досвіду управління містами, так як польська влада не надавала їм таких широких можливостей. До того ж на цій території впродовж довгого часу зберігались польські традиції. А також за своєю етнічною структурою суспільство було неоднорідним. Втілення в життя міського положення 1870 р. у Волинській губернії проходило складніше і довше, ніж в Київській та Подільській. На території Лівобережжя впровадження реформ проходило швидше та впевнено, адже традиції самоврядування тут існували ще з часів Гетьманщини. Тому мешканцям міст було легше впроваджувати в життя положення міських реформ. Найповніше прояви перетворень можна простежити на прикладі Одеси, Катеринослава та інших міст південно-східної України.

Реформу 1870 р. міщани сприймали із задоволенням, адже вони наділялися певними правами та новими можливостями. Реформа ж 1892 р. усі прояви лібералізму звела до мінімуму. Ця реформа стала кроком назад в історії розвитку українського суспільства. Але влада все ж не наважувалася відмінити перетворення загалом, так як міщани були рішуче налаштовані не змінювати своїх позицій.

Список літератури

1. Накази Острозького міського спрощеного громадського управління стосовно особового складу, 1888 р. - ДАРО. - Ф. 283, - оп. 1. - спр. 2, арк 1-96.

2. Журнали засідань зборів уповноважених м. Острога за 1898 р. - ДАРО. - Ф. 283. - оп. 1. - спр. 3, арк 1-93.

3. Журнали засідань зборів уповноважених м. Дубна за 1894-1895 рр. - ДАРО. - Ф. 359. - оп. 1. - спр. 1, арк 1-126.

4. Журнали засідань зборів уповноважених м. Дубна за 1901 р. - ДАРО. - Ф. 359. - оп. 1. - спр. 3, арк 1-117.

5. Журнали засідань зборів уповноважених м. Дубна за 1908 р. - ДАРО. - Ф. 359. - оп. 1. - спр. 9, арк 1-207.

6. Журнали засідань зборів уповноважених м. Дубна за 1914 р. - ДАРО. - Ф. 359. - оп. 1. - спр. 12, арк 1-295.

7. Свод законов Российской империи. - 1830. - Т. XXIV. - С. 262.

8. Полное собрание законов Российской империи. - Собрание второе. - С. Пб., 1874. - Т. XLV. - Отделение первое. - 1870.

9. Полное собрание законов Российской империи. - Собрание второе. - С. Пб., 1877. - Т. L. - Отделение первое. - 1875.

10. Полное собрание законов Российской империи. - Собрание второе. - С. Пб., 1895. - Т. ХІІ. - 1892.

11. Полное собрание законов Российской империи. - Собрание третье. - С. Пб., 1897. - Т. ХІІІ. - 1893.

12. Щегловитов С.Г. Городовое положение 1892 г. с законодательными мотивами, разъяснениями и дополнительные узаконения. - С. Пб., 1912. - 996 с.

13. Арсеньев К. Город // Энциклопедический словарь. - С. Пб.: изд. Ф.А. Брокгауз и И.А. Ефрон, 1893. - Т. IX. - Кн. 17. - С. 321 - 332.

14. История отечества: Энциклопедический словарь / Б.Ю. Иванов, В.М. Карев, Е.И. Куксина М., 1999. - 656 с.

15. Білоус Н. Київ наприкінці XV- у першій половині ХVІІ ст.: міська влада і самоврядування. / Н. Білоус. - К.: Генеза, 2008. - 460 с.

16. Грицак Я. Нариси історії України: формування модерної української нації XIX-XX ст. / Я. Грицак. - К.: Генеза, 1996. - 360 с.

17. Леванов Б.В. История России ХІХ-ХХ вв.: учеб. пособие / Б.В. Леванов, В.А. Корнилов, В.В. Рябов. - М.: ВЛАДОС, 2008. - 605 с.

18. Нардова В.А. Городское самоуправление в России в 60-х - начале 90-х годов ХХ в. Правительственная политика. / В.А. Нардова. - Л.: Наука, 1984. - 257 с.

19. Прищепа О.П. Міста Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. / О.П. Прищепа. - Рівне: ПП ДМ, 2010. - 287 с.

20. Білоус А.О. Органи міського самоврядування на Київщині у XV - першій половині XVIІ ст. / А.О. Білоус. // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 18-20.

21. Бірюліна О.А. З історії міського самоврядування Волині в XV-XVI ст. / О.А. Бірюліна // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 23-24.

22. Волошин Ю.В. Боротьба міст України за збереження своїх прав в другій половині ХVІІ ст. / Ю.В. Волошин // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 106-108.

23. Гром В.М. Про зловживання владою міських урядовців (на матеріалах середньовічного Луцька) / В.М. Гром // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 34-35.

24. Делімарський Р. Самоврядування Києва за Магдебурзьким правом у XV-XIX ст. / Р. Делімарський // Память століть. - №2. - С. 19-28.

25. Делімарський Р. Є. Боротьба Київського магістрату за свою автономію в складі Російської держави (1686-1781 рр.) / Р. Є. Делімарський // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 40-41.

26. Дмитренко Т. Міська Дума як орган самоврядування в Дубні XІX ст. / Т. Дмитренко // Магдебурзькому праву у місті Дубні - 500 років: Матеріали Міжнар. наук-теорет. конф. - Дубно, 2007. - С. 31-33.

27. Дністрянський М.С. Міста в системі тетиторіального політико-адміністративного устрою: методологічні, історико-географічні і соціальні аспекти / М.С. Дністрянський // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 10-11.

28. Карліна О.М. Магдебурзьке право в містах України XV-XVIII cт. / О.М. Карліна // Розбудова держави. - 2002. - №4. - С. 8-17.

29. Кудь В.О. Повітові міста Волині як адміністративні центри (кінець ХІХ - початок ХХ століття) / В.О. Кудь // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 142-143.

30. Мельничук Г. І. Дубнівське міське спрощене громадське управління та його діяльність / Г. І. Мельничук // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 46-49.

31. Новак Г. Дубенське спрощене громадське управління на рубежі ХХ ст. (за архівними документами) / Г. Новак // Магдебурзькому праву у місті Дубні - 500 років: Матеріали Міжнар. наук-теорет. конф. - Дубно, 2007. - С. 37-39.

32. Павко А. Магдебурзьке право як форма місцевого самоврядування у Києві / А. Павко // Історичний журнал. - 2006. - №5. - С. 102-107.

33. Пиріг П.В. Надання місту Стародубу магдебурзького права / П.В. Пиріг // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 24-25.

34. Прищепа О., Леонова Л. Міське самоврядування Дубна в умовах інкорпорації Волині до складу царської Росії: реорганізація функцій / О. Прищепа, Л. Леонова // Магдебурзькому праву у місті Дубні - 500 років: Матеріали Міжнар. наук-теорет. конф. - Дубно, 2007. - С. 26-29.

35. Прищепа О.П. З історії діяльності міського самоуправління Рівного кінця XVІІІ - початок XХ ст. / О.П. Прищепа // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 45-46.

36. Савчук П. Трансформація владних структур Дубна (XIV-XIX ст.) / П. Савчук // Магдебурзькому праву у місті Дубні - 500 років: Матеріали Міжнар. наук-теорет. конф. - Дубно, 2007. - С. 17-20.

37. Стрішенець М.М. Магдебурзьке право в містах України другої половини XVI - середини XVII ст. / М.М. Стрішенець // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 29-32.

38. Тхор В. І. Міське самоврядування на Волині у другій половині XVIІ - XVIІІ ст. / В. І. Тхор // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядуання: історія і сучасність. - Рівне, 1993. - С. 39-41.

39. Чунаєв О. Розвиток міського самоврядування: [самоврядування Києва після Магдебурзького права і до наших днів] / О. Чунаєв // Память століть. - №2. - С. 5-16.

Размещено на Allbest.ru