Главная База знаний "Allbest" История и исторические личности Український економічний націоналізм у міжвоєнний період

Український економічний націоналізм у міжвоєнний період

З’ясування ідеології українського економічного націоналізму, обґрунтування правомірності його виокремлення із узагальнюючого дискурсу національної ідеї. Розбудова держави Західноукраїнською Народною Республікою: стратегія національного протекціонізму.

Рубрика История и исторические личности
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 06.07.2012
Размер файла 156,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

В цій складній ситуації для національно свідомого елементу світ перетворився на арену боротьби за виживання: свого (на індивідуальному рівні) і нації (на колективному), що спонукало його діяти за принципом «мета виправдовує засоби». Можна припустити: це ірраціональна агресивна психологічна реакція націоналіста на хворобу економічного організму нації. В пошуках її причин, йому властиво у всьому звинувачувати зовнішнього ворога, щоб зняти емоційну напругу конфліктом. Це ж стосується і обіднілого пересічного українця. Він завжди мислить на радикально-емоційному рівні, намагаючись знайти винних у своєму становищі. Винним найкраще зробити «чужого», в даному випадку поляка і єврея. Якщо суперництво з поляками являлось більш-менш закономірним, спричиненим державною асиміляційною політикою, то у випадку євреїв воно містило більше нераціональних коренів.

За умов стресового емоційного стану, спричиненого катастрофічним збіднінням і, особливо, відривом від найбільшої традиційної цінності - землі, інонаціональний елемент в образі українця перетворився на «злоякісну пухлину» національного економічного організму, а оздоровлення останнього ірраціонально асоціювалося з її заміною на свої здорові клітини: «Таке вже правило природи, що всілякі галапаси та бацилі обсідають і висотують особливо-ж слабкі організми… Воно відноситься й до поодиноких людей, до етнографічних національних груп, а навіть до цілих народів… Першими такими руйнівниками Гуцульщини були жиди» - ось як охарактеризував причини економічної кризи в цьому регіоні один з дописувачів «Нового Часу»[28, с. 2]. Подібні висновки сучасників екстраполювались на всі західноукраїнські території.

Отже, функціональність українського економічного націоналізму нерозривно пов'язана зі сферою міжетнічних взаємин. Він став каталізуючим фактором конкуренції націй на ринку праці. Спричинений асиміляційною політикою держави та модернізаційними стремліннями української нації, економічний націоналізм загострив міжнаціональні суперечності на західноукраїнських землях в міжвоєнний період. Міжетнічне економічне суперництво розгорнулося в різних контекстах: боротьби за землю, за місто і освоєння модерних професій, кооперативного та антиалкогольного рухів. Окрім закономірних чинників, що його спричинили, в українсько-польських і українсько-єврейських було чимало ірраціональних мотивів, серед яких слід виділити дихотомію «ми» - «вони», викликану соціальною стратифікацією за національним принципом, та посилення міжнаціональної напруги фактором пауперизації.

ВИСНОВКИ

Технічний прогрес пришвидшив модернізаційні процеси і формування національних держав у Західній Європі. Це призвело до того, що країни даного регіону значно випередили у розвитку держави Центральної і Центрально-Східної Європи. Перед націями цих територій постає потреба наздоганяючого розвитку. Від того, чи зможуть місцеві еліти швидкими темпами створити власні держави та ліквідувати економічне відставання залежала їх подальша доля. Дані завдання могли бути реалізовані лише завдяки виробленню продуманої ідеологічної доктрини, розрахованої на емоційно-ірраціональну мобілізацію спільнот.

Такою доктриною стає економічний націоналізм. Його першим теоретиком виступив німецький вчений Ф.Ліст. Розроблена ним ідеологія базувалася, головним чином, на економічній причинності всіх суспільних процесів. Прогрес у даній сфері мав призвести до повного нівелювання станового поділу та забезпечити трансформацію етнокультурної спільноти у політичну націю завдяки створенню в умовах модерних економічних відносин особливого комунікативного простору. Технічний прогрес, що був супутником модернізації, забезпечив би донесення національної ідеї «у кожен дім». Для реалізації відповідних намірів Ф.Ліст виступає за різновекторний економічний розвиток і досягнення національної автаркії.

Подібні наміри мали бути досягнуті завдяки протекції національному товаровиробнику та обмеженню доступу інших націй на внутрішній німецький ринок. Цим шляхом народ досяг би достатніх для створення національної держави рівня консолідації й сили. Дана доктрини стає європейським еталоном економічного оновлення націй.

Її адаптація в умовах Центрально-Східної і Східної Європи наштовхнулася на серйозні перешкоди. Глибоко вкорінений традиціоналізм у суспільно-політичному і соціально-економічному житті роблять європейський стандарт економічної модернізації тут важко прийнятним. Особливо яскраво це проявляється в українському випадку. Потреба поєднання традиції і модерну призводить до того, що українська національна ідея в економічній сфері позначається соціалістичною домінантою.

Інша причина націоналістично-соціалістичного симбіозу національної економічної ідеї випливала із особливостей соціальної структури української нації. Відсутність власної економічної еліти обумовила засилля в господарському секторі інонаціональної буржуазії. Відповідно, розбудова в майбутньому власної національної держави за соціалістичною моделлю, з її принципами націоналізації і соціалізації економічних ресурсів забезпечила б контроль над ними та звільнення від впливу «чужих». Це був особливий український варіант шляху до національної незалежності і автаркії. Його суттєвий недолік полягав у тому, що він міг бути реалізований лише за наявності Української держави.

Частина українських лідерів дотримувалася орієнтації на ринкову економічну модель. Вона переймає європейський кооперативний досвід, надаючи йому національного забарвлення. Український кооперативний рух стає засобом економічного оновлення нації. Найбільшого розмаху він набрав в умовах австрійського конституціоналізму на західноукраїнський землях. Проте, на своїх початкових етапах розвитку, не оперуючи чіткою ідеологією економічного націоналізму, кооперація була скоріше народним патріотизмом.

Найкращі умови для реалізації соціалістичного варіанту економічного націоналізму склалися в умовах української революції 1917 - 1920 рр. Здобувши статус державної нації, українці стають на шлях першочергового задоволення економічних інтересів «своїх» шляхом застосування важелів легітимної сили держави. Основними причинами, які призвели до цього стали: катастрофічне матеріальне зубожіння українців і, відповідно, залежність успіху визвольної боротьби від врегулювання соціально-економічних проблем; імператив до встановлення контролю над економічними ресурсами власних територій; тривалий досвід напружених взаємин з національними меншинами та вороже ставлення їх частини до новоутворених українських держав. Проявами економічного націоналізму характеризувалася політика УНР і ЗУНР.

Однобокий, переважно економічний характер модернізаційних процесів у Російські імперії, що відбувався за відсутності конституційних свобод, значно сповільнив націотворчі процеси на Наддніпрянщині. Це, по-перше, обумовило нерішучість політичної еліти УНР, а, по-друге - призвело до її переважно соціалістичної орієнтації. Останнє відбулося внаслідок традиційної реакції на однобоку (виключно економічну) модернізацію. Внаслідок цього, влада УНР відстоювала соціалістичний варіант економічного націоналізму. Законодавче декларування принципів соціалізації землі та націоналізації промисловості стало засобом протегування «своїм» та позбавлення економічної залежності від «чужих». Але нерішучість влади призвела до того, що практичних кроків на шляху до реалізації економічних намірів було здійснено дуже мало. Економічний націоналізм в УНР скоріше існував в інтелектуальному вимірі її лідерів та на папері законодавчо задекларованих гасел і політичних програм, призводячи лише до поглиблення міжнаціональних суперечностей.

Економічна політика ЗУНР характеризувалася протистоянням соціалістично-капіталістичних тенденцій. Пройшовши школу австрійського конституціоналізму, політична еліта ЗУНР була готовою до вестернізаційного шляху розвитку. Але, водночас, вона не хотіла миритися з нижчим соціальним статусом своєї, переважно селянської, нації в умовах ринкових відносин. Це призводить до того, що економічна політика ЗУНР йде шляхом своєрідного капіталістично-соціалістичного симбіозу, в умовах якого українська нація отримала б більш привілейований статус в економічні ієрархії. Тому, у даному випадку, засада приватної власності досить часто поєднувалася із засадою націоналізації.

Формально законодавством ЗУНР не передбачалися ніякі економічні обмеження для національних меншин. Фактично ж влада держави стала на шлях першочергового задоволення матеріальних інтересів власної нації. Це найчіткіше проявилося при здійсненні земельної реформи, яка мала забезпечити перехід землі від польських поміщиків до українських селян на вигідних для останніх умовах. Політика у сфері промисловості і торгівлі зв'язала руки єврейські меншині регіону. Націоналізація найбільших підприємств та введення суворого державного контролю в сфері торгівлі свідчили про наміри позбавити «торгову націю» її економічних позицій та перекласти значний податковий тягар на неї. Влада з легкістю зробила неможливою повноцінну економічну діяльність євреїв, не відчуваючи моральної відповідальності за обмеження можливостей інонаціональної спільноти, суспільне ставлення до якої не завжди було позитивним і яка неоднозначно поставилася до української держави (єврейський нейтралітет в українсько-польській війні).

Отже, українському економічному націоналізмові в умовах революції 1917 - 1920 рр. можна дати наступне визначення: це економічна політика національної держави, спрямована на встановлення контролю титульної нації над економічними ресурсами та всіма сферами економіки, а також забезпечення їй максимальних економічних преференцій. Дана політика реалізовувалася шляхом перерозподілу економічних ресурсів на користь державної нації та встановлення ієрархії економічних можливостей за національною ознакою.

Українці втратили державний статус дуже швидко. Поразка в національно-демократичній революції призводить до інкорпорації західноукраїнських земель Польщею. Остання, в результаті скрутного матеріального становища титульної нації та прагнення до практичного втілення формально отриманого статусу національної держави, стала генератором експансивного економічного націоналізму. З боку українців вона породжує аналогічну захисну експансію. Окрім цього основними причинами українського економічного націоналізму в нових умовах стали: усвідомлення ролі економічного фактору в житті нації після падіння українських держав; потреба переходу на мирні методи національної боротьби після втрати державності; вплив європейських тенденцій; необхідність подолання стресового стану післявоєнної фрустрації; потреба задоволення елементарних економічних потреб нації в умовах пауперизації; прагнення до консолідації спільноти шляхом створення єдиного національного економічного простору. Фактично українці стають на шлях будування незалежного від «чужої» держави самодостатнього економічного організму.

В цей час економічний націоналізм диверсифікується на поміркований, центристський і праворадикальний. Якщо прихильники першого обстоювали мирні методи економічної діяльності, то другі біли прихильниками більш радикальних силових засобів економічної боротьби з іншими націями регіону.

В період інкорпорації західноукраїнських земель до складу Польщі, переважна більшість національної еліти стає на проринкову позицію. Це було характерним як праворадикальним силам, так і центристам. Ідеї соціалістичного контексту в дещо скоригованій формі продовжує обстоювати значна група лівоцентристських сил, що групувалася навколо УСРП. Її основні ідеї полягали в боротьбі за поступове, еволюційне переведення соціально-економічних відносин на соціалістичний лад в сфері кооперації, яку вони вважали паростком цього ладу. В умовах останнього, на їх думку, українська нація зможе отримати максимальні економічні преференції.

Найчіткіше український економічний націоналізм проявлявся в діяльності провідних національних політичних партій, кооперативному русі і міжнаціональних взаєминах. У першому випадку, його ідеологічні візії і практичні дії полягали в обстоюванні тактики витіснення інших націй з їх економічних позицій задля досягнення національної автаркії і контролю над економікою регіону. Реалізуючи дане завдання, радикальні націоналісти з числа ОУН поєднували силові методи боротьби з мирною економічною конкуренцією. Частково їх економічний націоналізм існував в ідеологічному вимірі програмних документів, де головною метою визначалося встановлення економічного контролю української нації шляхом революційних дій та побудови націократичної синдикальної моделі економіки, в умовах якої національна держава стала б інституційним засобом реалізації цих намірів. ФНЄ більше фокусував увагу на мирних методах економічної боротьби. Легітимний економічний рух був також прерогативою центристських (УНДО) і лівоцентристських (УСРП) партій. Вплив політичних партій став головною причиною надання економічній діяльності українців національного змісту.

Економічний націоналізм у кооперативному русі переслідував аналогічні цілі. Він сприяв різновекторному розвитку економіки українців, боротьбі за автаркію, витісненню «чужих» з їх економічних позицій, встановленню національного контролю над усіма сферами економіки регіону шляхом економічного «завоювання» українцями міст та торгово-промислової сфери.

Функціональність українського економічного націоналізму нерозривно пов'язана і зі сферою міжнаціональних взаємин. Він став каталізуючим фактором конкуренції націй на ринку праці. Спричинений асиміляційною політикою держави та модернізаційними стремліннями української нації, економічний націоналізм загострив міжнаціональні суперечності на західноукраїнських землях в міжвоєнний період. Міжетнічне економічне суперництво розгорнулося в різних контекстах: боротьби за землю, за місто і освоєння модерних професій, кооперативного та антиалкогольного рухів. Окрім закономірних чинників, що його спричинили, в українсько-польських і українсько-єврейських взаєминах було чимало ірраціональних мотивів, серед яких слід виділити дихотомію «ми» - «вони», викликану соціальною стратифікацією за національним принципом, та посилення міжнаціональної напруги фактором пауперизації.

Український економічний націоналізм на західноукраїнських землях у складі Польщі в кінцевому результаті переслідував наступні завдання:

· встановлення контролю над економічними ресурсами і всіма сферами економіки західноукраїнських територій шляхом витіснення «чужих» з торгово-промислової сфери, зміни національно-демографічної структури міст на власну користь та заволодіння землею;

· різновекторний економічний розвиток та досягнення національної автаркії;

· соціальна структуризація нації;

· національна консолідація шляхом створення особливого комунікативного простору в умовах єдиного національного економічного організму, який мав зруйнувати герметизацію спільноти в лоні сільських «гетто»;

· підтримка культурно-освітньої сфери;

· подолання в автохтонів західноукраїнських земель психології аутсайдера в міжнаціональних взаєминах.

У кінцевому результаті реалізація цих завдань мала б призвести до посилення нації в її боротьбі за незалежність. Враховуючи мету українського економічного націоналізму на західноукраїнських землях у складі Польщі та засоби його практичного втілення, йому можна дати наступне визначення: це теорія і практика соціально-економічних відносин, яка полягала в стратегії економічного самопосилення нації з метою досягнення достатніх для реалізації державницьких прагнень принципів національної єдності, економічної незалежності й сили. Дана стратегія реалізовувалася шляхом стимулювання різновекторного економічного розвитку нації з метою досягнення автаркії та боротьби за встановлення національного контролю над економічними ресурсами і всіма сферами економіки регіону засобом витіснення інших націй з економічних позицій, які вони займали, мирною економічною конкуренцією і силовими саботажними й терористичними діями.

З-поміж варіативності українських націоналізмів, даний був найбільш раціональним, що дозволяє віднести його, за типологією Г.Кона, до націоналізму західного типу. Орієнтуючись на європейський стандарт економічного оновлення націй, українці в процесі його адаптації до місцевих реалій надають йому якісно нових якостей. Як поміркована форма боротьби за розбудову власних господарських структур, самооборона від асиміляційної політики держави-агресора, форма протесту ненасильними методами економічний націоналізм став українським варіантом «сатьяграхи». Не вимагаючи надзусиль, а орієнтуючись на повільну еволюційну боротьбу, ця ідеологія дала можливість мобілізувати герметизовану в лоні власних сільських «гетто» спільноту на захист і розбудову своєї нації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрій Палій - будівничий та керманич «Маслосоюзу». Статті, спогади, листи / Укладач Р.Матечко. - Тернопіль: «Економічна думка». - 2001. - 293 с.

2. Арон Р. Опій інтелектуалів. - К.: Юніверс, 2006. - 272 с.

3. Баран С., Порай З. За рідну землю. Справа кольонізації. - Львів: Видавнича спілка «Діло», 1936. - 72 с.

4. Баричко В. За доцільну розбудову і поширення рідного промислу // Новий Час. - 1935, 22 травня. - С. 2.

5. Баричко В. За реорганізацію нашого економічного життя // Новий Час. - 1935, 17 травня. - С. 2.

6. Бегей І. Юліан Бачинський: соціаль-демократ і державник. - К.: Основні цінності, 2001. - 256 с.

7. Безробіття інтелігенції. // Новий Час. - 1933, 11 жовтня. - С. 1-2.

8. Блажевич І. Розбудуймо кооперативний промисл // Господарсько-Кооперативний Часопис. - 1932, 31 січня. - С. 10 - 11.

9. Борис Р. Микола Міхновський. - Б. м., б. р. - 30 с.

10. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХV - ХVІІІ ст. У 3-х Т. - Т.2. Ігри обміну. - К.: Основи, 1997. - 585 с.

11. Брюбейкер Р. Переобрамлений націоналізм. Статус нації та національне питання у новій Європі. - Львів: Кальварія, 2006. - 280 с.

12. Вадич П. Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення. - К.: Критика, 2004. - 464 с.

13. Великий політичний процес на Волині // Новий Час. - 1937, 17 грудня. - С. 9.

14. Величаве свято українських купців і промисловців у Львові // Новий Час. - 1937, 11 травня. - С. 3.

15. Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада. - К.: Заповіт, 1997. - 344 с.

16. Винниченко В. Відродження нації. В 3-х ч. Ч. 2. - Київ: Політична Література України, 1990. - 328 с.

17. Воїн П. Соціяльне. - Львів, 1936. - 32 с.

18. Волинська кооперація через ендецькі окуляри // Новий Час. - 1938, 5 серпня. - С. 4.

19. Волошиновський Й. Кооперація на Волині // Українська Нива. - 1936, 9 лютого. - С. 2.

20. Гнатюк О. Прощання з імперією: українські дискурси про ідентичність. - Київ: Критика, 2005. - 528 с.

21. Голос зі села Тіни // Новий Час. - 1932, 9 березня. - С. 1.

22. Гон М. Особливості міжетнічної взаємодії в контексті політичних процесів на західноукраїнських землях в міжвоєнний період. - Рівне: Волинські обереги, 2006. - 431 с.

23. Гон М.М. Із кривдою на самоті. Українсько-єврейські взаємини на західноукраїнських землях у складі Польщі (1935-1939). - Рівне: Волинські обереги, 2005. - 192 с.

24. Господарство і політика // Новий Час. - 1935, 17 травня. - С. 1.

25. Господарська політика супроти українців. З промови посла В.Целевича, виголошеної в соймі 24.ІІ.ц.р. під час дискусії над бюджетом міністерства скарбу // Новий час. - 1939, 2 березня. - С. 1.

26. Гринів О. Українська націологія: ХІХ - початок ХХ століття. Історичні нариси. - Львів: Світ, 2005. - 288 с.

27. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. - К.: Либідь, 1993. - 288 с.

28. Гуцуляк. Ю. З гуцульських гараздів // Новий Час. - 1935, 17 серпня. - С. 2

29. Данилів В-Ю. Солідарність і солідаризм. - Київ: Видавничий дім «КМ Academia», 2000. - 152 с.

30. Декларація міністра Пєрацького // Новий Час. - 1932, 18 січня. - С. 3.

31. Державний архів Рівненської області (далі - ДАРО), ф. 30, оп. 18, спр. 1962. - арк. 1 - 123.

32. ДАРО, ф. 030, оп. 18, спр. 2120. - арк. 1 - 123.

33. ДАРО, ф. 030, оп. 18, спр. 1594. - арк. 1 - 118.

34. ДАРО, ф. 0448, оп. 1, спр. 1. - арк. 1 - 442.

35. ДАРО, ф. 115, оп. 1, спр. 167. - арк. 1 - 116.

36. ДАРО, ф. 30, оп. 18, спр. 1277. - арк. 1 - 234.

37. ДАРО, ф. 357, оп. 2, спр. 82. - арк. 1 - 102.

38. День ощадности // Діло. - 1937, 30 жовтня. - С.3.

39. Діяльність Українського Клюбу (УНДО) // Українська Громада. - 1929, 14 квітня. - С. 1.

40. Доманицький В. За розбудову нашого технічно-господарського і кооперативного шкільництва // Новий Час. - 1931, 30 листопада. - С. 3.

41. Донцов Д. Націоналізм. - Львів: Нове життя, 1926. - 255 с.

42. Дробот І. Державницька діяльність Українського національно-демократичного об'єднання (20-30-ті роки ХХ ст.) // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць, випуск 8. - Київ: Інститут історії НАН України, 2003. - С. 286 - 297.

43. Дрогомирецька Л.Р. Боротьба українських політичних партій Західної України за впливи в кооперації // Галичина. Науковий і культурно-просвітній часопис. - 2001. - №7. - С. 71 - 77.

44. Дрогомирецька Л.Р. Ідейні основи українського кооперативного руху в Західній Україні в теоретичних працях Ю.Павликовського // Вісник Прикарпатського університету. Історія. - 1999. - Вип. ІІ. - С. 122 - 127.

45. Дрогомирецька Л.Р. Українська кооперація у громадсько-політичному житті західної України (1920-1939) / Автореферат дис. … канд. іст. наук. - Івано-Франківськ, 2004. - 20 с.

46. Жидівська преса на тему українсько-жидівських взаємин // Новий Час. - 1937, 2 липня. - С. 2.

47. Жидівські нарікання в правдивому світлі // Нове Село. - 1934, 25 березня. - С. 2.

48. Загальні Збори Союзу Українських Купців та Промисловців // Новий Час. - 1937, 16 лютня. - С. 7.

49. За господарську активність, за нові варстати праці // Діло. - 1933, 26 вересня. - С.3.

50. За землю // Новий Час. - 1937, 29 січня. - С. 2.

51. За посилення нашого ремісництва // Новий Час. - 1937, 20 квітня. - С. 2.

52. За творчу боротьбу з безробіттям // Новий Час. - 1933, 5 листопада. - С. 1-2.

53. Західно-Українська народна республіка 1918-1923. Документи і матеріали. Т. 2. - Івано-Франківськ: Лілея, 2003. - 712 с.

54. З виборчого руху УСРП // Громадський Голос. - 1928, 14 січня. - С. 3 - 4.

55. З гуцульських гараздів // Новий Час. - 1935, 17 серпня. - С. 2.

56. З жидівських газет. Жидівські погрози // Новий Час. - 1933, 5 жовтня. - С. 3.

57. З польського сейму. «Не можемо створювати привілеїв для українців» // Новий Час. - 1933, 23 грудня. - С. 5.

58. З села до міста // Новий Час. - 1937, 28 серпня. - С. 2.

59. З'ясовання позицій // Боротьба. - б. р., 22 січня. - С. 1 - 2.

60. Ігнатов В. Економічний націоналізм // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Інститут держави і права ім. В.М.Корецького; Редколегія: Ю.І.Римаренко (відповідальний редактор) та інші. - К.: Довіра: Ґенеза, 1996. - С. 682.

61. Ігубчак Д. Ще про кооперативну торгівлю // Новий Час. - 1935, 18 липня. - С. 2-3.

62. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. - Київ: Либідь, 1999. - 352 с.

63. Кашицький В. Господарські справи. Ще про нову господарку // Народна Справа. - 1931, 22 березня. - С. 6.

64. Коберський К. Більше уваги до міської споживчої кооперації // Господарсько-Кооперативний Часопис. - 1933, 1 січня. - С. 11 - 13.

65. Коберський К. Етичні й економічні ідеї в кооперації // Кооперативна Республіка. - 1929, 1 січня. - С. 4 - 9.

66. Кобільник В. З бойківських злиднів // Новий Час. - 1935, 27 липня. - С. 2.

67. Колодій А. Нація як суб'єкт політики. - Львів: Кальварія, 1997. - 56 с.

68. Коновалець М. Чому ми вийшли зі Львова в 1918 році? // Визвольний шлях. - 1997. Лютий. Книга 2. - С. 133-139.

69. Коновалець О.Ф. Український ідеал: історичні нариси. Діалоги. - К.: Видавничий центр «Просвіта», 2003. - 196 с.

70. Кооперативний з'їзд // Громадський Голос. - 1928, 14 січня. - С. 6- 7.

71. Кооператорам на ялинку // Господарсько-Кооперативний Часопис. - 1933, 1 січня. - С. 3.

72. Кооперація й приватні купці // Новий Час. - 1935, 18 серпня. - С. 4.

73. Копиленко О.Л. «Сто днів» Центральної Ради. - К.: Видавництво «Україна», 1992.

74. Коренець Д. А що робити? // Новий Час. - 1932, 4 березня. - С. 2.

75. Корчинський І. На стару тему безробіття // Новий Час. - 1933, 16 листопада. - С. 5.

76. Корчинський М. Як реалізувати клич ощадности // Кооперативна республіка. - 1928, жовтень-листопад. - С. 450 - 452.

77. Корчинський М. Наука й навчання суспільної економії серед українців у Польщі // Кооперативна Республіка. - 1928, жовтень-листопад. - С. 493 - 496.

78. Костарів Л. Проблеми української промислової політики // Розбудова Нації. - 1929, травень. - С. 137 - 142.

79. Краєва конференція УСРП // Громадський Голос. - 1935, 5 січня. - С. 2.

80. Купчак Д. Ще про кооперативну торгівлю // Новий Час. - 1935, 28 липня. - С. 2-3.

81. Кучерепа М.М. Давидюк Р.П. Волинське українське об'єднання (1931 - 1939). - Луцьк: Надстир'я, 2001. - 420 с.

82. Кучерепа М.М., Дмитрук В.Г., Прокопчук В.І. Волинь у міжвоєнний період (1921-1939). Методичні матеріали на допомогу викладачам, вчителям, студентам вищих учбових закладів. - Луцьк: Надстир'я, 1994. - 59 с.

83. Ленкавський С. Український націоналізм. Твори. Том 1. За редакцією Олександра Сича. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002. - 600 с.

84. Лозовий В.С. Аграрна політика Директорії // Український історичний журнал. - 1992, №2. - С. 68-75.

85. Лукашевич М.П. Соціологія економіки: Підручник. - К.: Каравела, 2005. - 288 с.

86. Луцький О. З Новим роком! // Господарсько-Кооперативний Часопис. - 1933, 1 січня. - С. 1.

87. Мартинець В. Замітки для майбутньої конференції українських націоналістів // Національна думка. - 1927, жовтень. - С. 12-23.

88. Мацькевич С. На шляху до розвитку рідного промислу // Новий Час. - 1932, 27 березня. - С. 3.

57. Мишель Л. Економический национализм против мировой економики // http://www.arcto.ru/modules.php?name=News&file=article&sid=446. 10.05.2007.

89. Міщук М.Б. Українська радикальна партія - Українська соціалістично-радикальна партія: ідеологія, організація, політика (1918 - 1939) / Автореферат дис. … канд. політ. наук. - Київ, 2007. - 20 с.

90. На прогульку до Української Фабрики // Новий Час. - 1932, 23 травня. - С. 3.

91. Наказ хвилі. ( З приводу з'їзду адвокатів Чортківської судової округи) // Новий Час. - 1935, 27 липня. - С. 1-2.

92. Наказ хвилі // Новий Час. - 1937, 28 серпня. - С. 1-2.

93. Наконечний Є. «Шоа» у Львові. - Львів: ЛА «ПІРАМІДА», 2006. - 284 с.

94. Натиск і відпір // Новий Час. - 1935, 22 травня. - С. 1-2.

95. Націоналізм: Антологія. / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. - К.: Смолоскип, 2006. - 684 с.

96. Національна справа // Сель роб. - 1927, 16 жовтня. - С. 1.

97. Наша відповідь на зміну протиалкогольного закону // Новий Час. - 1931, 6 квітня. - С. 1-2.

98. Наше село бореться перед робітничою колонізацією // Діло. - 1937, 11 квітня. - С.6.

99. Наше слово // Народний вісник. - 1927, 14 квітня. - С. 1 - 2.

100. Небезпечне явище // Новий Час. - 1932, 19 червня. - С.1.

101. Нова українська школа. Технікум сільськогосподарської промисловости в Подебрадах // Новий Час. - 1937, 16 березня. - С.6.

102. Новий суспільний тип // Кооперативна Республіка. - 1928, грудень. - С. 505 - 510.

103. Обов'язок який випливає з крізи // Новий Час. - 1932, 25 травня. - С.1.

104. Огляд преси. Самоврядування й українська проблєма в Польщі // Новий Час. - 1932, 30 травня. - С. 3.

105. Одна небезпека // Новий Час. - 1933, 18 грудня. - С. 1.

106. Ольшанский Д. Политическая психология. - СПб.: Питер, 2002. - 576 с.

107. Основи кооперації: Навчальний посібник / С.Г. Бабенко, С.Д. Гелей, Я.А. Гончарук, Р.Я. Растушенко. - Київ, 2004.

108. Оський О. Вічно актуальна справа. // Новий Час. - 1933. 30 липня. - С. 4.

109. Павликовський Ю. Микола В. Левитський // Кооперативна Республіка. - 1928, жовтень-листопад. - С. 433 - 440.

110. Перепічка Є. Феномен Степана Бандери. - Львів: СПОЛОМ, 2006. - 736 с.

111. Перший вакаційний кооперативний курс у Косові // Новий Час. - 1935, 24 серпня. - С. 5.

112. Перший конгрес ФНЄ // Перемога. - 1936, 20 вересня. - С. 1 - 6.

113. Питання українського національного устрою // Перемога. - 1934, б. д. - С. 5 - 6.

114. Під Польщею // Розбудова Нації. - 1929, травень. - С. 181 - 184.

115. Політика й господарство // Діло. - 1935, 27 квітня. - С. 7-8.

116. Політична економія. - Б. м., б. р. - 140 с.

117. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П.Горбатенко; За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П.Горбатенка. - К.: Генеза, 2004. - 736 с.

118. Постанови Конгресу Українських Націоналістів // Розбудова Нації. - 1929, березень - квітень. - С. 131 - 134.

119. При солідарности зросте наше богацтво // Громадський Голос. - 1935, 5 січня. - С.14.

120. Раковський Р. Кооператива чи приватне підприємство? // Новий Час. - 1935, 12 травня. - С. 2 - 3.

121. Раковський Р. Кооператива чи приватне підприємство? // Новий Час. - 1935, 14 - травня. - С. 2-3.

122. Раковський Р. Кооператива чи приватне підприємство? // Новий Час. - 1935, 15 травня. - С. 2 - 3.

123. Реміснича бурса у Львові // Новий Час. - 1932, 10 квітня. - С. 3.

124. Рожик М., Кость С. Українське національне життя і національна преса в умовах «санації» // Ahttp://www.franko.lviv.ua/fakulty/jur/publications/visnyk26. 10.05.07.

125. Романенко А. Що ж маємо робити? // Господарсько-Кооперативний Часопис. - 1932, 6 березня. - С. 8.

126. Роля політики в житті нації // Діло. - 1935, 5 січня. - С. 9.

127. Ротшильд Дж. Східно-Центральна Європа між двома світовими війнами. - Київ: Мегатайп, 2001. - 496 с.

128. Руденко Ю. Справа економічного відродження України // Розбудова Нації. - 1928, травень. - С. 195 - 199.

129. Савойко Р. Необхідність оперти економічну політику України на засадах капіталістичного ладу // Визволення. - 1921, 15 червня. - С. 9 - 13.

130. Савчук Б. Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в західній Україні у ХІХ - 30-х роках ХХ століття. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001. - 248 с.

131. «Свій до свого». До питання про те, як реалізувати клич “свій до свого” // Новий Час. - 1935, 7 серпня. - С. 2.

132. Селяни Волині, Холмщини і Полісся, допильнуйте важної справи // Нове село. - 1930, 13 липня. - С. 2.

133. Сергійчук В. Поляки на Волині у роки Другої світової війни. Документи з українських архівів і польські публікації. - Київ: Українська Видавнича Спілка, 2003. - 576 с.

134. Сивіцький М. Історія польсько-українських конфліктів. - К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Том перший. - 344 с.

135. Сирота І. За поширення кооперативної освіти серед молоді високих шкіл // Косподарсько-Кооперативний Часопис. - 1929, 21 квітня. - С. 1 - 2.

136. Сільськогосподарська анкета. З життя філії «Сільського Господаря» в Коломиї // Новий Час. - 1932, 19 травня. - С.2.

137. Сливка Ю. Західна Україна в реакційній політиці польської та української буржуазії (1920-1939). - Київ: Наукова думка, 1985. - 272 с.

138. Смереканич П. Ревеляції з української Лемківщини (закінчення) // Новий Час. - 1933, 2 жовтня. - С. 6.

139. Смереканич П. Ревеляції з української Лемківщини (початок) // Новий Час. - 1933, 1 жовтня. - С. 6.

140. Сміт Е. Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія. - Київ: «К.І.С.», 2004. - 170 с.

141. Смолей В. Польське цивільне і військове аграрне осадництво у Західній Україні: історико-правовий контекст (1919-1939). - Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. - 112 с.

142. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис. - К.: Либідь, 1999. - 976 с.

143. Соневицький Ю. Український Меран (закінчення) // Новий Час. - 1933, 22 листопада. - С. 3.

144. Соневицький Ю. Український Меран (початок) // Новий Час. - 1933, 19 листопада. - С. 3.

145. Социальная психология: ключевые идеи / Р.Бэрон, Д.Бирн, Б.Джонсон. - 4-е изд. - СПб.: Питер, 2003. - 512 с.

146. Стецюк Ю. Безробіття інтелігенції, // Новий Час. - 1931, 5 жовтня. - С. 1-2.

147. Сумерк культу державної посади // Новий Час. - 1937, 14 травня. - С. 2.

148. Сціборський М. Націократія. - Париж, 1935. - 121 с.

149. Татомир Я. Наша кооперація й наша дітвора // Новий Час. - 1933, 20 грудня. - С. 1 - 2.

150. Українська кооперація - сіллю в оці. Польська преса заповідає наступ на українську кооперацію // Новий Час. - 1931, 5 серпня. - С. 1-2.

151. Український націоналізм і органічна праця // Розбудова Нації. - 1932, листопад - грудень. - С. 283 - 291.

152. Український промисл // Нове життя. - 1919, 13 лютого. - С. 1.

153. Українці й жиди // Новий Час. - 1937, 27 липня. - С. 4.

154. УПР голосуватиме проти міністерства хліборобства! Промова посла З.Пеленського // Новий Час. - 1937, 28 січня. - С. 1.

155. Хесли В.Л. Национализм и пути разрешения межэтнических противоречий // Политические исследования. - 1996. - №6. - С. 39 - 51.

156. Целевич В. Боротьба за землю // Новий Час. - 1932, 11 лютого. - С.1.

157. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО), ф. 3866, оп. 1, спр. 228.

158. ЦДАВО, ф. 1115, оп. 1, спр. 4.

159. Чи вертати взад? // Громадський Голос. - 1929, 16 лютого. - С. 2

160. Чи потреба нам боротьби з алкоголем? // Новий Час. - 1932, 11 березня. - С. 3.

161. Шайкан В.О., Шайкан В.О. Соціально-політичні та економічні причини виникнення колабораціонізму на теренах рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки Другої світової війни. - Кривий Ріг: Мінерал, 2004. - 151 с.

162. Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. Карл Маркс проти Фрідріха Ліста. - Київ: Основи, 1998. - 479 с.

163. Як боротися з безробіттям? // Новий Час. - 1933, 1 жовтня. - С.6.

164. ХХХІ Конгрес Української Соціалістично-Радикальної Партії // Громадський Голос. - 1929, 16 лютого. - С. 2 - 6.

165. Kofman I. Nacjonalizm gospodarczy - szansa czy bariera rozwoju. Przypadek Europy Srodkowo-Wschodniej w okresie miedzywojennym. - Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1992. - 319 s.

Размещено на Allbest.ru

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены